ВСТУП

Зважаючи на те, що на поточний момент нормативна та методологічна база щодо кредитування населення України є недосконалою та потребує значних зусиль щодо її подальшого удосконалення як з боку держави в частині нормативного регулювання кредитних операцій, так і з боку комерційних банків в частині розробки методик кредитування, покращання якості обслуговування клієнтів та створення нових банківських продуктів для населення, тому тема дипломної роботи, на мій погляд, є дуже актуальним.

Метою даної роботи є дослідження суті та етапів кредитування, а також створення інформаційної системи управління кредитними операціями банку.

Об'єктом дослідження даної роботи виступає комерційний банк.

Виділимо наступні завдання:

1) визначити суть та етапи процесу кредитування;

2) провести аналіз методів оцінки кредитопроможності

3) створити програмний продукт для розрахунку кредиту.

В представленій дипломній роботі висвітлені основні форми та функції кредитування населення, що існують на даний момент у практиці роботи банків, а також детально висвітлено процес кредитування фізичних осіб на всіх етапах його проведення, починаючи з розробки стратегії кредитування і закінчуючи контролем за погашенням кредиту, включаючи роботу з проблемними кредитами.

Комп'ютерізація банківської діяльності є показником світового рівня

новітних інформаційних технологій. Необхідність оперативного регулювання на кредитно - фінансові обставини зумовила значні зміни в банківській сфері. Банки України, повіривши в ідеї банківської інформації, очолили дослідницькі роботи з автоматизації банківської справи із використанням потенціалу наукових закладів, що мали досвід розробки та впровадження формалізованих комп'ютеризованих систем. Однак поряд із цими позитивними змінами в банківській сфері України, ще слабо розвинуте математичне й програмне забезпечення щодо прийняття банківських рішень із важливих операцій, а саме: кредитування, інвестування, лізингу, факторингу та інші.

З метою автоматизації процесів підготовки і прийняття управлінських рішень виконуються роботи по розвитку автоматизованої системи управління банком.

Вся робота управління автоматизації направлена на підвищення ефективності роботи банку в якості обслуговування клієнтів, розширення переліку послуг, що надаються банком.

РОЗДІЛ 1

ОРГАНІЗАЦІЙНО-ЕКОНОМІЧНА ХАРАКТЕРИСТИКА ДОСЛІДЖУВАННОГО ОБ'ЄКТУ

1.1 Комерційні банки, їхні види й правові основи організації

Комерційні банки - це кредитні установи, функціями яких є кредитування суб'єктів господарської діяльності громадян за рахунок коштів клієнтів, касове й розрахункове обслуговування, виконання валютних операцій й інших банківських операцій [1].

Процес створення комерційного банку - досить складна процедура, пов'язана з оформленням багатьох документів, підбором кадрів, відповідними приміщеннями, забезпеченням його відповідним устаткуванням і так далі. Дозвіл на створення комерційного банку дає центральний банк шляхом реєстрації на основі таких документів:

- ліцензія на створення комерційного банку;

- заява про реєстрації;

- статутні документи;

- економічне обґрунтування;

- висновки аудиторської фірми про фінансовий стан засновників;

- відомості про професійну придатність керівників.

Ефективна робота створеного комерційного банку, його прибутковість, досягнення основних цілей, які ставлять перед собою засновники, значною мірою залежать від рівня керування й організаційної структури. Організаційну структуру банку можна визначити як логічні взаємозв'язки рівнів керування й функціональних підрозділів, вона побудована в такій формі, що дозволяє більш ефективно реалізувати цілі банку.

Організаційна структура комерційного банку визначається характером здійснюваних їм операцій, у зв'язку із чим комерційні банки розділяють на універсальні й спеціалізовані [2].

Оскільки в житті переважаюча більшість - універсальних комерційних банків, які виконують практично всі види кредитних, розрахункових, фінансових операцій для своїх клієнтів, то розгляд організаційної структури комерційного банку доцільно починати саме зі структури універсального банку.

При цьому варто мати на увазі, що як немає двох однакових людей, так і немає двох однакових банків, кожний з них має свою, властиву лише йому структуру, що регламентується його статутом. Хоча серед багатьох різних організаційних структур є те, що буде характерним, властивим всім банкам, те, що становить типову структуру універсального банку, що можна побачити з рисунку 1.1.

Рис 1.1. Типова структура комерційного банку.

Збори акціонерів (учасників), світ банку, ревізійна комісія, правління банку становлять органи управління банку. Управління банку і його складові, до яких відносять:

1)управління прогнозування діяльності банку;

2)управління маркетингу, розвитку банку й зв'язків із клієнтурою;

3)кредитне управління;

4)валютне управління;

5)управління депозитних і вкладних операцій;

6)управління цінних паперів, інвестицій і біржової діяльності;

7)управління грошового обігу й розрахунково-касового обслуговування;

8)управління посередницьких операцій;

9)управління філіями банку;

10)управління аналізу й статистики;

11)управління автоматизації банківських технологій, інформаційно-комунікаційних систем;

12)служба банку (відділ кадрів, бухгалтерія, юридичний відділ, адміністративно-господарський відділ) - функціональні підрозділи й служби банку [4].

Організаційна структура комерційного банку визначається двома основними моментами:

- структурою органів управління;

- структурою функціональних підрозділів і служб банку.

Банківські операції - це операції, спрямовані на рішення завдань банків, тобто відображають банківську діяльність й, як правило, пов'язані з рухом особливого товару - грошей.

У сучасній банківській практиці виділяють чотири групи банківських операцій:

- пасивні;

- активні;

- банківські послуги;

- власні операції.

Пасивні операції - операції, за допомогою яких створюють банківські ресурси. До пасивних операцій відносять:

- вкладні - до запитання, термінові, ощадні;

- депозитні - до запитання, термінові;

- придбання ресурсів - міжбанківські послуги, емісія цінних паперів.

Активні операції - це операції, які проводять банки з метою прибуткового використання й розміщення запозичених коштів у процесі пасивних операцій. Активні операції: операції із цінними паперами й кредитні операції.

Банківські послуги - це певні дії банку, які є супутніми при здійсненні тієї або іншої банківської операції, спрямовані на задоволення потреб клієнта з метою збільшення доходу від банківської діяльності. Банківські послуги здійснюються банком з доручення клієнта, за його рахунок й, як правило, від його імені, тобто банк виступає агентом свого клієнта (звідси назва цих послуг - агентські). Часто ці послуги називають також комісійними, тому що за їхнє виконання банк одержує комісійну винагороду, розмір якої визначається договором між банком і клієнтом.

Існує кілька класифікацій банківських послуг. Найбільш типовим є розділ банківських послуг на традиційні й нетрадиційні.

Традиційні послуги банків є супутніми для традиційних банківських операцій. До них відносять: розрахунково-касові, кредитні, валютні, депозитні операції банків і таке подібне.

До нетрадиційних банківських послуг ставляться послуги, які раніше були не характерні для банків і з'явилися в практиці їхньої роботи недавно: гарантійні, посередницькі (брокерські), трастові (довірчі), консультаційні й таке подібне.

В умовах ринкової економіки нетрадиційні послуги грають, чим далі, тим більше помітну роль у діяльності банку.

Інші операції комерційних банків: операції з векселями, факторингові, лізингові, фондові, валютні, фінансування капітальних вкладень, міжбанківські, розрахунково-касові [8].

1.2 Аналіз банківської системи України

На початок 2007 р. кількість українських банків перевищило 160, і відповідно до класифікації Національного банку України (НБУ), по розміру активів вони входять у чотири групи.

У першу групу входять банки з активами більше $0,5 млрд., у тому числі три банки з капіталом більше $2 млрд. ("Приватбанк", "Аваль", "Промінвестбанк"). Активи "Приватбанку" наприкінці 2005 р. перевищили $4 млрд., причому торік вони збільшилися на 40%. Банк "Аваль" - другий банк України - в 2005 р. збільшив активи в 1,6 рази - до $3,2 млрд. Активи "Промінвестбанку" до 2006 р. зросли на третину - до $2,8 млрд. На початку 2006 р. мали активи по $1,8-1,9 млрд. "Укрсоцбанк", "Укрсиббанк" й "Укрексимбанк", що займали 4-6-і місця; "Ощадбанк" (спадкоємець Ощадбанку СРСР в Україні) мав більше $1,6 млрд., причому в 2005 р. у них відзначався значний ріст активів (крім "Укрсоцбанку"), а в інших банків вони зросли на 50-70%.

На початку 2006 р. активи "Раффайзен Банк" перевищували $1,2 млрд. У число найбільших українських банків входять також володіють $0,7-0,8 млрд. "Надра", "Брокбізнесбанк", "Укрпромбанк" й "Фінанси й кредит". Цю групу становлять банки, що забезпечують держзамовлення й володіють підтримкою державних структур[3].

У другу групу (більше $0,25 млрд.) входять відомі в Україні банки, а також найбільші регіональні й нові банки. Лідерами з капіталом у межах $0,6-0,7 млрд. євро банки "Форум" і "Перший український міжнародний", які

в 2005 р. майже у два рази збільшили активи. Приблизно по $0,4 млрд. мають "ІНГ банк Україна", а також банк "Хрещатик", що збільшили в 2005 р. активи приблизно на 10%. Наприкінці 2005 р. їх обійшли активи, що збільшили, на 25-40% конкуренти; серед них - "Укргазбанк", "Правексбанк", "Південний", "Кредипромбанк" й Індустріально-експортний банк, що подвоїли активи до $0,48 й $0,42 млрд. відповідно. "Правекс-банк" до початку 2006 р. мав активи в $0,4 млрд., зайнявши 18-у позицію в рейтингу. У двадцятку входить "Донгорбанк", що має $0,34 млрд. У групу також входять банки, що забезпечили в 2005 р. ріст активів на 50-60% "Кредит-банк", "Мрія" й "ВАБАНК". Єдиним членом групи, що скоротили активи (з $0,45 до $0,3 млрд.), був "Експрес-банк".

Основними фінансовими установами України є 26 банків із сумарними активами більше $20 млрд. Як правило, це напівдержавні або нові постійно рекламовані структури, що нарощують активи на 30-50% у рік.

Третя група (більше $0,08 млрд.). З більше 30 банків, що входять у групу, третину має активи більше $0,2 млрд., причому в першу десятку цієї групи входять відомі або часто рекламовані банки. Лідерами групи до кінця 2005 р. були "Тас-Коммерцбанк" ($0,34 млрд.) і "Альфа-банк" ($0,3 млрд.), що збільшили активи відповідно на 80% й 50%. Таку ж динаміку розвитку (50-80%) демонстрували "Сітібанк" й "Родовід-банк" (по $0,29 млрд.), "Імексбанк" й "Київ". Рекордсменом став "Каліон-банк", що забезпечив ріст в 2,5 рази - до $0,26 млрд. Однак у цілому в третій групі переважають застійні тенденції; активи в 2005 р. істотно збільшила лише третину банків групи, а Універсальний банк розвитку й партнерства й Український кредитний банк знизили активи. Крім відомих банків, у цю групу входять "Тас-Інвестбанк" ($0,2 млрд. й 12-і місце), "Укрїнбанк" ($0,13 млрд. й 17-і місце), "Ажіо" ($0,1 млрд. й 28-і місце), банк "Аркада" ($0,09 млрд. й 30-і місце). Ці банки (крім "Укрїнбанка") забезпечили ріст активів на 30-50%, а новий "Тас-Інвестбанк" збільшив активи в 2,3 рази. Інші місця в групі займають великі регіональні банки ("Таврика", "Захидинкомбанк" й ін.) або спеціалізовані банки[5].

У четверту групу входять 105 банків, або 2/3. Лідери групи мають у своєму розпорядженні середньорічні активи приблизно в $0,07 млрд. У їхньому числі "Базис", "Електрон-банк" й "Агробанк", що наростили активи на 50-80% - до $0,09 млрд., а також "Автозазбанк" "Золоті Ворота", "Національні інвестиції", "Трансбанк", "Укргазпромбанк" - більше $0,08 млрд. У цю ж групу входять порівняно відомі "Легбанк", "Український капітал" й "Старокиївський", а також більшість регіональних банків типу "Донкредитінвест", "Автокразбанк", "Електронбанк", "Чорноморський БРР".

Більше 40% банків в 2005 р. збільшили активи (причому майже 15% банків збільшили їх у кілька разів). Банк "Камбіо" ($0,05 млрд. й 50-і місце) збільшив їх в 4 рази, "Український фінансовий мир" - в 3,5, "Фінансовий союз банк" (36-і місце й $0,06 млрд.) - майже в 3 рази, банк "Столиця" - в 2,5, а також ряд банків, що тільки з'явилися на ринку, - "Зовнішторгбанк" ($0,08 млрд.), "Фінансова ініціатива" ($0,08 млрд.). У цілому ріст активів відзначався майже у всіх лідерів, крім "Національних інвестицій" й "Інпромбанка". Вісім банків з 105 скоротили активи, у тому числі "Приватінвест" - на 40% й "Інтерконтинентбанк" - на 50%, "Національні інвестиції" - на 10%, "Юнекс" - на 30%, а також "Об'єднаний коммерцбанк", "Прайм-банк", "Тмм-банк".

Дана група розділена приблизно на дві рівні частини, причому до 50 банків мають активи не менш $0,04 млрд. Останні місця в рейтингу займають наступні банки: "Столичний", "Євробанк", Український банк реконструкції й розвитку, "Класикбанк", Міжнародний іпотечний банк. Їхні активи коливаються в межах $5-10 млн. [6].

Експерти відзначають значний розрив в активах між першими й останніми банками в кожній із чотирьох груп. У першій групі активи розрізняються майже в 6 разів, однак у другий розрив незначний - менш чим в 2 рази (друга група треба за лідерами української фінансової системи). У третій групі різниця між перш й останніми становить 4 рази, а в останній групі - розрив в 10 разів.

Розглядаючи ставки по депозитних внесках банків чотирьох груп, класифікованих по величині їхнього капіталу, слід зазначити стійку тенденцію до розриву в 4-5% між внесками в іноземній й українській валюті, причому від величини банку залежить ріст процентної ставки. Провідні банки пропонують невеликий приріст суми внеску, а банки середньої й малої величини приймають внески під відносно більший відсоток. Перша закономірність підтверджує нестабільність гривні, а друга тенденція - ріст процентних ставок, що відповідають зменшенню банківського капіталу, що свідчить про авантюрній політиці, що проводиться керівниками малих банків. На відміну від великих банків, що мають обґрунтовану стратегію й прогнозують прибутку, невеликі банки ризикують, обіцяючи більший прибуток; припускаючи цей прибуток, вони встановлюють підвищені процентні ставки [15].

В 2005 р. на українському ринку стали з'являтися іноземні банки. Австрійський "Raffaіsen" купив банк "Аваль", італійський "Banca-Іntesa" почав переговори про покупку "Укрсоцбанка". По даним "Вектора", раніше до нього проявляли інтерес "Commerzbank" (ФРН) і французький "Socіete Generale". Голландська група "TBІ Fіnancіal Servіces" в 3 рази (до 27%) наростила обсяг активів у статутному капіталі "ВАБАНКА". Очікується, що частка іноземних капіталів у портфелях найбільших банків України зросте до 20-30% в основному за рахунок випуску єврооблігацій, а також за рахунок із кредитів. Інтерес до українських банків проявляє угорський "OTP-bank", а російський капітал поки відстає від європейських конкурентів (лише "Зовнішторгбанк" заявив про покупку банку "Мрія").

Аналіз рейтингу українських банків показав, що майже 2/3 з них до початку 2006 р. наростили активи, причому частка процвітаючих банків знижується паралельно зниженню рейтингу даної групи. З 150 банків лише більше 10 скоротили в 2005 р. активи (їхня частка росте з падінням рейтингу групи).

В 2005 р. банківська сфера була досить що успішно розвивається сектором деградуючої української економіки. По даним "Коментар", чисті активи всіх банків зросли майже на 60%, перевищивши $40 млрд. (в 2004 р. ріст склав 34%, в 2003 р. - 57%, 2002 р. - 34,5% й 2001 р. - 27,4%). З 2001 р. активи банків зросли сумарно в 7 разів й, за прогнозами , у найближчі роки зростуть ще в 3 рази. Такі темпи порозуміваються низькими стартовими позиціями, тому що банківська система України слабкіше, ніж у сусідніх невеликих країнах Східної Європи.

Фахівці прогнозують, що банки з верхньої частини рейтингу в найближчі роки стануть шукати нових господарів або інвесторів, а інші будуть поглинені або зникнуть із ринку, що свідчить про поступове входження української банківської сфери у світову банківську систему. Крім того, поява нових зростаючих банків підтверджує, що банківська система України динамічно розвивається й можна чекати змін рейтингів. На положення більшості банків вплинуть парламентські вибори, оскільки балотуються на них представники структур, що контролюють банківську й державну систему.

У зв'язку із процесом євроінтеграції українські банки зштовхнулися з експансією західного капіталу, а також концентрацією капіталів у цілому. Ці процеси успішно (для західних транснаціональних корпорацій) завершилися в східноєвропейських країнах і в останні роки здійснюються в банківській сфері України. Глобалізація й концентрація капіталів здійснюється в інтересах країн "золотого мільярда". Тому незалежність держав типу України в банківській сфері навряд чи можлива [18].

Очікується, що невеликі українські банки з активами до $0,1 млрд. не витримають фінансової конкуренції із західними й перша ж фінансова криза на Україні розорить третина українських банків (малих, що не мають постійних інвесторів й ін.). Українські банкіри визнають, що рівень і спектр їхніх послуг обмежений, а розходження в процентних ставках незначні.

Депозити. Пропозиції українських банків першої й другої груп рейтингу банків (по градації Нацбанку - більше $0,5 й $0,25 млрд. відповідно) різні. Банки першої групи не стягують високих відсотків (за винятком "Брокбізнесбанку" й "Фінанси й кредит"), а банки другої групи пропонують середні відсотки (за винятком "Укргазбанк" й "Хрещатик"). Більша частина банків третьої групи (більше $0,08 млрд.), готових до підвищення рейтингу, намагаються наслідувати тактики найбільших банків з орієнтацією на малий відсоток, у масі забезпечуючи частку в 15% по внесках у гривнях й 11% - по валютних внесках. Банки іншої половини (нові або менш впливові банки) залучають клієнтів підвищеними ставками. Банки четвертої групи, як правило, пропонують вигідні для клієнтів відсотки, але 20 банків використають нерозбірливість клієнтів. До них ставляться банки допоміжного типу при великих промислових структурах ("АВТОЗАЗБАНК" й ін.).

Відзначається також тенденція до розриву в 4-5% між внесками в гривнях і валюті, причому від величини банку залежить збільшення процентної ставки, що зберігається, незважаючи на тривалу стабільність гривни й зниження валют західних країн. Стабілізація гривни (в 2005 р. її котирування підвищилося з 5,4 до 5 грн./$1) виразилася також у падінні її ставки з 20-24% до 15-17% [20].

Збільшення процентних ставок при зменшенні банківського капіталу свідчить про ризиковану діяльність ряду малих банків. На відміну від великих банків, що мають обґрунтовану стратегію й прогнозують рівень прибутку, невеликі банки ризикують, обіцяючи значний прибуток, і розраховуючи на цей можливий прибуток визначаються підвищені процентні ставки.

Пенсійні внески. Останнім часом стали розповсюдженими пакети послуг пенсіонерам (нарахування пенсії на банківську картку, одержання грошей з її допомогою й ін.). Дана послуга припускає відкриття особистого рахунку в банку й нарахування по ньому відсотків на залишок. Специфіка пенсійних рахунків складається в пільгових умовах надання банківських послуг (безкоштовне відкриття рахунку й оформлення картки). Варіюються процентні ставки й додаткові послуги, надавані цієї категорії населення. Практикується безкоштовне відкриття й обслуговування рахунку для перерахування пенсій під доход 14% річних (банки "Форум", "Укрпромбанк"). Крім безкоштовного відкриття й обслуговування пенсійних рахунків з нарахуванням на залишок 12% річних, банк "Хрещатик" надає пенсіонерам можливість відкриття рахунку для онуків "до 18-річчю". Пенсійний рахунок, відкритий в "Укрсіббанке", передбачає нарахування 11% річних по залишку. "Укргазбанк" пропонує пенсійне обслуговування також з нарахуванням на залишок 12% річних. Пенсійне обслуговування в "Індексі-банку" передбачає безкоштовне обслуговування й можливість оформлення заповіту (плюс нарахування 9-10% річних). "Правекс-банк" проводить пенсійні виплати при нарахуванні 5% річних на залишок.

Автокредит. Крім депозитних внесків, більшість банків здійснюють кредитування покупки житла й автомобілів. Банк "Форум" надає послуги кредитування з метою придбання автомобілів; кредит надається на строк до 6 років, процентна ставка - 10% річних у валюті й від 15% у гривнях. Авансовий платіж становить 10% вартості автомобіля, причому обов'язковим є страхування автомобіля в цьому ж банку.

"Інтербанк" надає кредити строком на 6 років під 12-16% річних (під заставу нерухомості в Києві кредит надається на 15 років під ті ж відсотки).

Банк "Хрещатик" кредитує до 85% вартості автомобіля на строк від 3 місяців до 5 років (під 12-14% річних). Обов'язковим є страхування купленого автомобіля (банк надає додаткові страхові послуги). "Раффайзенбанк" разом з "Тойота-Україна" здійснює кредитування покупок автомобілів цієї марки в офіційних дилерів на строк до 5 років. Сума початкового внеску - 15-25% вартості під 11-15%.

Банк "Тавріка" кредитує на строк до 3 років придбання автомобіля, випущеного в країнах СНД, і до 4 років - імпортного. Процентні ставки становлять 14-20% в українській валюті під заставу автомобіля, що здобуває, початковий внесок - не менш 25%. Обов'язковою умовою придбання автомобіля в кредит є його страхування. Кредит надається на строк до 5 років, причому авансовий внесок для одержання даного виду кредиту повинен становити п'яту частину вартості автомобіля. "Надра-банк" надає додаткову послугу - кредитування оформлення й страхування автомобіля.

Кредитування нерухомості. "Укрсіббанк" пропонує кредитування житла на наступних умовах: перший внесок становить 20-25% його вартості, причому кредит надається на строк до 21 року на придбання житла в обласних центрах й у Севастополі й на 15 років у випадку придбання житла в інших населених пунктах. Процентна ставка становить 11,5% річних.

"Раффайзен Банк" надає кредити на будівництво індивідуального житлового будинку на суму до $200 тис. на строк до 20 років під 12-16,5% (після завершення будівництва зменшується на 1%). Обов'язковою умовою кредитування є первісний внесок, що повинен становити не менш 30% загальної вартості будівництва й земельної ділянки. Також існує кредит на ремонт житла на строк до 6 років (кредитна ставка становить 12-15,5%), причому кредит надається під заставу нерухомості, що ремонтується. (квартира, будинок) [7].

Кредит на придбання житла в "Надра-банку" можна одержати на строк до 10 років для придбання житлоплощі на вторинному ринку житла й на строк до 15 років, якщо здобуває квартира, що, ставиться до первинного ринку житла. Авансова виплата становить 20-25% його вартості. Придбання житла за допомогою кредиту "Надра-банка" передбачає наявність можливості одержання додаткових послуг банку, таких, як одержання кредиту на ремонт житла, покупку побутової техніки й ін. "Надра-банк" надає також кредити на придбання автомобіля. "Правекс-банк" кредитує на строк до 20 років під 12-14/16-18%. Банк "Форум" проводить кредитування придбання нерухомості строком до 10 років під 14-22% при авансі 25% вартості (строк одержання кредиту - 3 дні).

Кредитування покупки товарів. Якщо в 2005 р. "Приватбанк" кредитував під 11-12%, то на початку 2006 р. комісійні нижче 18% (банк "Ренесанс Капітал" у Києві й ін.) майже не пропонуються. Звичайні ставки становлять 20-24% (такі відсотки вимагають представники банків і фінансових структур, подібні "Просто Фінанс").

"Аваль" виплачує зарплату працівникам бюджетних організацій і державні соціальні допомоги, у зв'язку із чим він пропонує клієнтам скористатися програмою "Кредит до зарплати". Даний вид кредитування надає можливість взяти кредит на один місяць під 0,1% річних, причому сума кредиту повинна становити до 75% заробітної плати клієнта. Кредит погашається автоматично після нарахування на картковий рахунок заробітної плати. Користувачі картки банку "Аваль" мають право на одержання кредиту "універсальний". Сума даного кредиту не може перевищувати $5 тис. і становити до п'яти середньомісячних оборотів по картковому рахунку в останні три (для зарплатних карток) або шість (для приватних) місяців. Строк кредитування - 3 роки під 0,1% річних. Банк "Аваль" пропонує додаткову послугу для всіх користувачів платіжних карток "Атм-экспресс", тобто можливість пересилання грошових сум (не менш 1 грн. і не більше 80 тис. грн.) з однієї картки на іншу під 1% від пересилає суммы, що. Банк "Факторіал" надає кредити на покупку споживчих товарів до 5 тис. грн. за умови виплати 20% від вартості товару, що здобуває.

Кредитування бізнесу. У процесі розвитку малого й середнього бізнесу в Україні зростає потреба в розширенні його фінансування з метою одержання більшого прибутку. Послуги, надавані клієнтам, різноманітне (надання кредитів для організації бізнесу - закупівля встаткування, сировини, товарів, а також підтримка існуючих компаній й ін.) [9].

На розвиток малого й середнього бізнесу "Укрсіббанк" надає "мікрокредит" строком від року до 10 років під 18% річних (у гривнях) і в іноземній валюті (13% річних). Для представників малого й середнього бізнесу відкрита програма фінансування "Квартет чемпіонів", що передбачає зростання пільг і додаткові послуги в процесі розвитку фірми й залучення нових бізнесів-партнерів. Для середнього й малого бізнесу "Укрсіббанк" пропонує тарифний пакет "Економ" (передбачаються знижки на банківські послуги). Проводиться кредитування малого й середнього бізнесу на строк 1-3 року під 14% річних. "Укрсіббанк" здійснює фінансування імпорту на строк до року під 10-11% річних. "Кредитпромбанк" надає кредити на розвиток малого бізнесу (сума не повинна перевищувати $5 тис.). "Приватбанк" проводить кредитування малого й середнього бізнесу на строк від 3 місяців до 2 років по ставці 8-11% річних. Банк "Форум" надає середньострокові кредити (на 2-5 років) для імпорту товарів німецьких виробників (за умови страхування вантажу банком). "Індекс-банк" проводить фінансування бізнесу-діяльності, а також імпорту на суму до 95% вартості товару. "Приватбанк" пропонує кредити "експрес" для підприємців на строк від 3 місяців до двох років і мікрокредити на 5 років (під 12%).

Крім послуг кредитування бізнесів-діяльності, підприємці можуть скористатися послугами банківських інкасаторських служб й орендувати банківські сейфи для зберігання грошового виторгу компанії, а також цінних паперів і дорогоцінного металів.

Існує система пільгового надання банківських послуг (при покупці в "Надра-банку" дорогоцінних металів надається послуга по їхньому безкоштовному заощадженню). "Укрпромбанк" надає клієнтам послуги власної інкасаторської служби. Тарифи на користування послугами інкасації на території України становлять від 0,02% до 0,7% залежно від перевезеної суми. Банк "Форум" пропонує оренду сейфів (ставка до $4 у добу й $10-60 у рік залежно від розміру сейфа). Плата за оренду індивідуального сейфа в "Укрпромбанку" і банку "Факторіал" становить $0,5-1 у добу ($6-17 у рік). Постійним клієнтам банк "Факторіал" надає можливість дистанційного керування власними банківськими рахунками, використовуючи систему "Клієнт-банк". Система вилученого керування рахунками забезпечує постійний операційний зв'язок з банком, швидке одержання клієнтом інформації про курси валют й ін.

Останнім часом в Україні розвиваються порівняно нові для країн СНД форми банківської діяльності - автокредити, кредитування під нерухомість, а також послуги зі зберігання цінностей. У більшості випадків кредитування здійснюється під 12% річних під нерухомість й 14% під автомобіль. Високі відсотки стимулюють західні банки скуповувати місцеві активи й розвивати бізнес в Україні (незважаючи на нестабільну ситуацію) [15].

РОЗДІЛ 2

ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГІЧНІ ОСНОВИ КРЕДИТУВАННЯ

2.1 Кредит як економічна категорія

Кредит являє собою рух позичкового капіталу, наданого в позичку на умовах зворотності за плату у вигляді відсотка. Необхідність кредиту обумовлена закономірностями кругообігу й обороту капіталу в процесі відтворення. На одних ділянках вивільняються вільні кошти , що виступають джерелами позичкового капіталу, на інших - виникає потреба в них. Саме на цій основі, на взаємній вигоді учасників процесу відтворення народжується, існує й розвивається позичковий капітал.

З яких же джерел формується позичковий капітал? По-перше, з коштів, що вивільняються із кругообігу капіталу. А саме:

- засобу для відновлення основного капіталу у вигляді амортизації;

- частина оборотного капіталу в грошовій формі, що вивільняє у зв'язку з розбіжністю часу надходження виторгу й здійснення витрат;

- прибуток, що накопичує для розширення й відновлення виробництва.

По-друге, із грошових доходів і заощаджень населення. У післявоєнний період загальною тенденцією розвинених країн стає активне використання заощаджень у вигляді внесків, страховок, покупки цінних паперів. Це з'явилося результатом деякого підвищення заробітної плати, а також зміни в структурі споживання. Виросла частка витрат на предмети тривалого користування, на житлове будівництво, утворення, що вимагає попереднього нагромадження засобів.

По-третє, із грошових нагромаджень держави, величина яких залежить від розмірів держвласності й частки валового національного продукту, що перерозподіляє через держбюджет.

Економічну роль позичкового капіталу гранично чітко сформулював К. Маркс: "Дрібні суми, самі по собі нездатні функціонувати як грошовий капітал, поєднуються в більші суми й у такий спосіб утворять грошову силу". Осідання вищевказаних засобів (джерел) на банківських рахунках без руху суперечить здоровому глузду. Гроші повинні "працювати". За допомогою кредиту це протиріччя дозволяється. Тимчасово вільні кошти , доходи й заощадження перетворюються в позичковий капітал і знову утягуються в кругообіг, забезпечуючи потребу в позикових засобах і безперервність процесу відтворення [14].

Позичковий капітал є своєрідним товаром, споживацька вартість якого складається в здатності функціонувати як капітал (будинку, спорудження, устаткування, товари) і приносити доход у формі прибутку. Частина цього прибутку направляється на оплату позичкового капіталу й виступає як його ціна або позичковий відсоток.

Позичковий капітал виступає у формі грошей, однак між цими категоріями є істотні розходження. Якісно відрізняється позичковий капітал від грошей тим, що є формою самозростаючої вартості. Гроші ж як вартісної еквівалент не дають приросту вартості. Розрізняються вони також і кількісно. Маса позичкових капіталів перевищує кількість грошей в обігу, оскільки одна грошова одиниця багаторазово виступає як позичковий капітал. Наприклад, у США в березні 1987 року сума державної й приватної заборгованості, умовно прийнята за позичковий капітал, склала 5.4 трлн. дол. а грошова маса М1 досягла 751.5 млрд. дол., М2 - 2.9 трлн. дол.

Отже, головною рисою позичкового капіталу як економічної категорії є передача вартості в тимчасове користування з метою реалізації його специфічної якості - здатності приносити прибуток у вигляді відсотка. Позичковий відсоток виступає як ціна позичкового капіталу. Його економічну природу визначають виробничі відносини. Відсоток є оплатою споживчої вартості позичкового капіталу, тоді як ціни звичайних товарів являють собою грошове вираження їхньої вартості. К.Маркс називав відсоток "ірраціональною формою ціни". Відсоток у кількісному вимірі менше, ніж позичковий капітал, що перебуваючи в грошовій формі не потрібно ще в чомусь виражати.

Відсоток виражає відносини між кредиторами й позичальниками в процесі виробництва. Джерелом позичкового відсотка є прибуток. Кількісним вираженням відсотка є його ставка.

Ставка відсотка - це відношення річного доходу, отриманого на позичковий капітал, до суми наданого кредиту, помножене на 100. Позичковий відсоток не може бути більше прибутку, а ставка відсотка - більше норми прибутку. У противному випадку економічний результат для позичальника буде негативним [16].

Як же формується ставка відсотка? Від чого залежить і чим визначається? З макроекономічної точки зору рівноважна ставка відсотка формується через механізм попиту та пропозиції на грошові ресурси. Грошова пропозиція в цей час регулюється державою й залежить від його політики. Попит на грошові ресурси можна розділити на попит для обігу й попит з боку активів.

Попит для обігу полягає в тому, що людям потрібні гроші як засіб обігу. Вони оплачують покупки, комунальні витрати, лікування, утворення. Підприємства також оплачують праця, матеріали й т.д. Тому попит для обігу визначається загальним рівнем цін або номінальним валовим національним продуктом. Зі збільшенням загальної кількості товарів і послуг росте потреба в грошах для їхньої оплати. Попит на кошти для обігу змінюється прямо пропорційний номінальному ВНП й обернено пропорційний швидкості обігу грошової одиниці.

На рис.2.1. попит на гроші для обігу зображений вертикальним відрізком Д0, оскільки він не залежить від процентної ставки, а тільки від рівня номінального ВНП [19].



Рис.2.1. Попит для обігу

Рис.2.2. Попит з боку активів

Кошти використають й як засоби заощадження. Однак зберігати можна не тільки в грошах, але й в інших активах: акціях, облігаціях. У кожному з активів є свої плюси й мінуси. Володіючи акцією або облігацією, людина одержує на свій актив певний доход, але він губить у ліквідності, оскільки цей актив ще потрібно перетворити в гроші при необхідності. До того ж, такі активи піддаються ризику знецінювання через падіння курсу акцій або вартості облігацій. Володіючи грішми, людина одержує абсолютну ліквідність свого активу, але піддає його інфляції. Крім того, людина несе помірні витрати у вигляді неодержаних доходів, якби засобу були поміщені на внесок або в цінні папери, що приносять доход.

Таким чином, доводиться вирішувати скільки активів тримати в грошах, а скільки у внеску або цінних паперах. Рішення даного питання в першу чергу залежить від рівня процентної ставки. Якщо облігація або внесок приносять 20% доходу, то володіння грішми як активами означає втрату з 1000 грв. суми в 200грв. у рік, Зрозуміло, що попит на гроші з боку активів буде мати обернено пропорційну залежність. Якщо процентна ставка, або помірні витрати володіння грішми, високі, то люди воліють зменшувати кількість коштів . І навпаки, якщо ставка відсотка низька, то володіння грішми не настільки обтяжливо у відношенні вмененных витрат. Зворотна залежність між процентною ставкою й кількістю грошей як активи відбита на рис.2.3. прямій так.

Рис. 2.3. Грошовий ринок

Загальний грошовий попит (Д) і грошова пропозиція (П), що утворять грошовий ринок, зображені на рис.2.3.

Загальний грошовий попит утворився шляхом зсуву лінії Так на рис. 2.1. на величину попиту До на рис. 2.2. тобто склали два складові грошові попити. Слід зазначити, що зміна номінального ВНП у результаті зростання виробництва або цін, а також зниження виробництва й цін, приведе відповідно до зсуву лінії попиту до Д2 і Д1 і встановленню відповідних їм процентних ставок.

Перетинання попиту на гроші й пропозиції грошей визначають ціну рівноваги, тобто процентну ставку, що сплачує за використання коштів . Яким же образом ринок підтримує рівновага? Що відбувається із процентною ставкою? Припустимо, що пропозиція грошей зменшилася з 400 до ЗОО млрд. грв. (П1). При колишній рівноважній ставці 30% тепер недостача грошей становить 100 млрд. грв. Спільними зусиллями компенсувати недостачу грошей за рахунок продажу активів з фіксованим доходом (облігації) збільшується пропозиція облігацій і знижується їхня ціна, чим забезпечується ріст прибутковості облігацій, тобто процентної ставки. Вона складе 35% й, таким чином, збільшаться вмененные витрати, що означає зниження потреби в грошах як активі. У результаті ринок повернувся до рівноваги при грошовій пропозиції 300 і ставці 35% Аналогічно, при збільшенні грошової пропозиції до рівня 500 (П2) приводить до надлишку коштів у сумі 100. Надлишкові кошти намагаються помістити в інші фінансові активи (облігації), що приводить до підвищення попиту на них і підвищенню ціни. При фіксованій ставці доходу це означає зниження прибутковості облігацій до рівня 20% Зниження вмененных витрат володіння грішми означає ріст готовності мати готівку. Таким чином, грошовий ринок знову повернувся до рівноваги. при ставці відсотка 20% і грошовій пропозиції 500.

Отже, механізм приведення грошового ринку в рівновагу виглядає в такий спосіб:

1) Процентні ставки й активи з фіксованим доходом перебувають у зворотній залежності.

2) Відхилення на грошовому ринку змінюють ціни облігацій і міняють рівень процентної ставки.

3) Зміна процентної ставки впливає на готовність людей мати гроші в тім або іншому розмірі.

4) Готовність, що змінилася, людей зберігати гроші відновлює рівновага на ринку.

5) Рівноважна процентна ставка зрівнює між собою кількість пропонованих і необхідних грошей.

Існує цілий набір макроекономічних факторів, що роблять безпосередній вплив на рівень відсотка.

По-перше, масштаб виробництва, або ВНП.

По-друге, розмір грошових нагромаджень.

По-третє, циклічне коливання виробництва.

По-четверте, темп інфляції. При посиленні інфляції процентні ставки збільшуються. Існують номінальні й реальні (за мінусом знецінювання грошей) процентні ставки. Якщо темп інфляцій обганяє ріст відсотків, то виграє позичальник, оскільки борг повертається "дешевими" грішми.

По-п'яте, державне регулювання процентних ставок. Держава диференціює процентні ставки, виходячи із завдань регулювання економіки, програм економічного розвитку й політичних цілей [24].

2.2 Форми й функції кредиту

Кредит може виступати у двох головних формах: комерційний і банківський. Розходження між ними обумовлено суб'єктами кредитування, об'єктами позичок, величиною відсотка й сферою функціонування.

Комерційний кредит - це кредит, надаваний одним підприємством іншому у вигляді продажу товарів з відстрочкою платежу. Об'єктом кредиту є товарний капітал, що обслуговує кругообіг промислового капіталу, рух товарів зі сфери виробництва в сферу споживання. Метою комерційного кредитування товарів є прискорення реалізації товарів, обороту капіталу, одержання прибутку. Позичковий відсоток по такому кредиті входить у суму товару й векселя, яким оформляється кредит, і звичайно нижче банківського відсотка. Недоліком комерційного кредитування є обмеженість кредиту як з боку обсягів кредитування, так і сфери застосування. З боку обсягів кредит обмежується наявністю вільного капіталу в кредитора. Сфера застосування комерційного кредиту обмежена напрямком кредитуванням, що можливо тільки від виробляючих підприємств до торгуючих підприємств, а потім до споживаючих підприємств й організацій.

Банківський кредит надається банками й спеціальними фінансово-кредитними установами підприємствам й іншим позичальникам у грошовій формі [13].

Об'єктом банківського кредитування є грошовий капітал, що виділився із промислового капіталу. Суб'єктами кредитування тут є: з боку позичальника - функціонуюче підприємство, а з боку кредитора - банк або кредитно-фінансова установа. Сфера банківського кредитування набагато ширше комерційного, оскільки не обмежується ні напрямком кредиту, ні строком кредитування, ні сумою угоди. Банківський кредит обслуговує не тільки обіг капіталу, але і його нагромадження. Комерційний кредит може бути трансформований у банківський шляхом заміни одного векселя іншим, що підвищує надійність кредитування, оскільки банки виступають гарантом угоди, і розширює масштаби кредитування.

Розрізняються також обсяги банківського й комерційного кредитування стосовно фаз промислового циклу. Попит на комерційний кредит збільшується зі зростанням виробництва й товарообігу й скорочується з їхнім зменшенням. У період криз попит на нього падає, тоді як попит на банківський кредит для сплати боргів зростає. У період пожвавлення й підйому спостерігається ріст дійсного капіталу й збільшується попит на банківський кредит для виробничих цілей і нагромадження капіталу. Виходячи з напрямку позички, на продуктивні цілі або оплату боргів, розрізняють у першому випадку - позичку капіталу, у другому - позичку грошей. З погляду суспільного виробництва цей розподіл обумовлений впливом позичок на обсяг функціонуючого капіталу.

Слід зазначити, що Положенням НБУ "Про кредитування" забороняється надання кредитів на покриття збитків.

Незважаючи на всі розходження, комерційний і банківський кредити єдині по своїй природі. У сучасних умовах переважає банківський кредит, однак усередині великих корпорацій з'явилася тенденція до росту комерційного кредиту. Цей кредит покриває близько 2/3 фінансових потреб транснаціональних корпорацій США. Рух кредиту в ТНК відбувається у вигляді поставок устаткування філіям, розміщення друг у друга цінних паперів з метою мобілізації капіталів, здійснюють взаємне кредитування. Внутрішньокорпораціний рух позичкових капіталів обслуговується банками, які роблять інформаційні, консультаційні послуги й т.д.[12].

Можна виділити наступні різновиди кредиту: споживчий, сільськогосподарський, іпотечний, державний, міжнародний.

Споживчий кредит надається у формі комерційного й банківського. Комерційний являє собою продаж товарів з відстрочкою платежу через роздрібні магазини. Об'єктами банківських позичок на споживчі цілі є товари тривалого користування: автомобілі, холодильники, меблі, т.д. Банки можуть містити угоди з магазинами, що торгують у кредит, виплачуючи при цьому гроші за товари, а позичку гасять покупці товарів. Строк кредиту становить звичайно 2-3 року.

Споживчий кредит стає атрибутом сучасного життя. Через те, що платоспроможний попит населення обмежений, а реалізація товарів вимагає прискорення, і населенню й підприємствам вигідно використати реалізацію за рахунок майбутніх доходів. Наприклад, у США заборгованість за споживчим кредитом постійно росте: 1939р. - 7,2 млрд. дол., 1980 - 313млрд.діл., 1987р. -1,6 трлн. діл. Відсотки по споживчому кредиті стягуються більше високі (20% у США, 35% у Франції), які виплачуються з доходів населення і являють собою вторинну форму перерозподілу доходів.

Сільськогосподарський кредит являє собою обслуговування основного й оборотного капіталів у сільському господарстві. Довгострокове кредитування забезпечується звичайно нерухомістю, а кредитування у зв'язку із сезонним розривом у доходах і витратах завершується звичайно після реалізації врожаю [11].

Іпотечний кредит - довгострокове кредитування під заставу нерухомості: землі, виробничих і житлових об'єктів і т.д.

Державний кредит це сукупність кредитних відносин, у яких одним із суб'єктів виступає держава або місцеві органи влади стосовно громадян або юридичних осіб. Основною формою такого кредиту виступає випуск державних позик. У колишньої ФРН він вилучав 2/3 обсягу ринку позичкових капіталів й 1/3 у США. Держпозики є другим після податків джерелом доходів держави, які воно використає для здійснення своїх функцій. Чим більше обсяг державного кредиту, тим більше сума відсотків по ньому. На їхню сплату йдуть податкові надходження й інші доходи держави. Одержувачами відсотків по держкредитах є власники державних цінних паперів. Отримані державою засобу використаються на регулювання економіки, розширення інфраструктури, розвиток і підтримку сільського господарства.

Кредитні відносини існують і між державами у вигляді вивозу капіталів. Міжнародний кредит являє собою рух позичкового капіталу на світовому ринку, будучи складовій частиною міжнародних економічних відносин.

Положення Національного банку України "Про кредитування" від 28.09.95р. передбачає, що суб'єкти господарської діяльності можуть використати наступні форми кредиту: банківський, комерційний, лізинговий, іпотечний, бланковий, консорціумний. Фізичні особи користуються споживчим кредитом. Кредити, видавані банками класифікуються:

- по строках користування:

а) короткострокові - до 1 року;

б) середньострокові - до 3 років;

в) довгострокові - понад 3 років.

Короткострокові кредити видаються банками у випадку тимчасових фінансових труднощів у зв'язку з розривом між витратами на виробництво, обіг і надходженням грошового виторгу. Середньострокові кредити можуть видаватися на оплату встаткування, здійснення поточних витрат, на фінансування капітальних вкладень. Довгострокові кредити видаються для формування основних фондів і розширення потужностей. Об'єктами кредитування при цьому є капітальні витрати на реконструкцію, модернізацію й розширення вже діючих основних фондів, на нове будівництво, на приватизацію й ін.

- по забезпеченню:

а) забезпечені заставою (майном, майновими правами, цінними паперами);

б) гарантовані (банками, фінансами або майном третьої особи);

в) іншим забезпеченням (поручительство, страхування);

г) незабезпечені (бланкові).

- по ступені ризику:

а) стандартні кредити;

6) кредити з підвищеним ризиком.

- по методу видачі:

а) у разовому порядку;

б) відповідно до відкритої кредитної лінії;

в) гарантійні (з обумовленою датою видачі, по потребі, зі стягненням комісії за зобов'язання).

по строках погашення:

а) одноразово;

б) на виплат;

в) достроково (на вимогу кредитора або за заявою позичальника)

г) з регресією платежу;

д) після закінчення обумовленого періоду (місяця, кварталу).

Лізинговий кредит - це відносини між юридичними особами, які виникають у випадку оренди майна й супроводжуються висновком лізингової угоди. Лізинг є формою майнового кредиту. Об'єктом лізингу є різне спонукуване (машини, устаткування, обчислювальна техніка й ін.) і нерухоме (будинку, спорудження, телекомунікації й ін.) майно.

Комерційний банк може видавати бланковий кредит (без застави майна й інших видів забезпечення) тільки в межах власних засобів із застосуванням підвищеної ставки тільки надійним позичальникам з перевіреним авторитетом [10].

Консорціумний кредит видається банківським консорціумом такими способами:

- шляхом акумулювання ресурсів у зазначеному банку;

- шляхом гарантування загальної суми кредиту провідним банком або групою банків;

- шляхом зміни гарантованих банками-учасниками квот кредитних ресурсів за рахунок залучення інших банків для участі в консорціумній операції.

Якої ж функції виконує кредит у процесі суспільного відтворення? Насамперед кредит виконує перерозподільну функцію. За допомогою кредиту вільні кошти й доходи підприємств, приватних осіб, держави збираються й перетворюються в позичковий капітал. У процесі кредитування позичковий капітал перерозподіляється між галузями економіки, прагнучи насамперед туди, де виробляється більша норма прибутку, або в галузі, що відповідають інтересам держави. За допомогою кредиту здійснюється перелив капіталу з менш прибуткових галузей у більше прибуткові, сприяючи тим самим вирівнюванню галузевих норм прибутку в середню. У такий спосіб здійснюється регулювання пропорцій суспільного виробництва й напрямок позичкового капіталу в галузі, що відповідають інтересам суспільства й держави.

Важливою функцією кредиту є економія витрат обігу. Кредит змінює структуру грошової маси, платіжного обороту, а також швидкість обігу грошей.

Разом із кредитом з'явилися й кредитні гроші. У першому тисячоріччі до н.е. виникли боргові зобов'язання, з XІІ століття н.е. - векселя, з ХVІ століття - чеки. Кредит сприяв тому, що повноцінні гроші були замінені банкнотами, векселями, чеками, витиснувши тим самим золото з обігу.

У цей час кредит заощаджує витрати обігу шляхом розвитку різноманітних способів використання банківських рахунків і внесків: депозитні сертифікати, кредитні картки, спеціалізовані рахунки. Це приводить до все більшого заміщення безготівковим обігом наявного й, тим самим, до прискорення руху грошових коштів. Економія часу обігу капіталу приводить до збільшення його продуктивного використання, росту масштабів виробництва й збільшенню в остаточному підсумку маси прибутку.

Наступною функцією кредиту є прискорення концентрації й централізації капіталу. У процесі використання кредиту відбувається більше швидкий ріст загальної маси прибутку. Як потужний економічний засіб збільшення капіталу, масштабів виробництва, що перебуває на службі у всього суспільства й під контролем держави, кредит сприяє створенню нових компаній, суспільств, корпорацій шляхом злиття й приєднання капіталів.

За допомогою виконання взаємозалежних функцій кредит відіграє найважливішу роль в економічному розвитку країни. Він сприяє розвитку продуктивних сил і росту науково-технічного прогресу, прискоренню обороту капіталу, скороченню витрат і зростання прибутку. За допомогою кредиту прискорюється процес розширеного суспільного відтворення. Кредит створює сприятливий ґрунт для розвитку міжнародних відносин, розвитку спеціалізації й кооперації країн і регіонів.

Через ту роль, що грає кредит, він використається державою як засіб регулювання економіки. Держава втручається в механізм кредитування. В інтересах окремих галузей регулюється доступ позичальників на ринок позичкових капіталів, полегшується або утрудняється одержання позичок. За допомогою урядових гарантій і пільг по процентній ставці забезпечується переважне кредитування галузей і підприємств, діяльність яких відповідає національним економічним програмам.

Циклічний характер виробництва визначає й рух кредиту і його розподіл по галузях. За допомогою кредитного регулювання держава послабляє економічні кризи, стримує інфляцію. З метою пожвавлення попиту держава стимулює капіталовкладення, житлове будівництво, продаж товарів тривалого користування на виплат й експорт продукції. Під час економічного підйому застосовується кредитна рестрикція (обмеження кредиту) для стримування економіки від "перегріву". І, навпаки, при економічному спаді проводиться кредитна експансія (розширення кредиту) для підняття попиту й підняття економіки. Однак кредитна експансія підсилює інфляційні процеси, а кредитні обмеження стримують економічний ріст. Тому проведення тієї або іншої політики спричиняє великі макроекономічні наслідки й жадає від держави економічної мудрості [9].

2.3 Порядок установлення процентної ставки

У ході подальшого аналізу визначимо порядок установлення процентної ставки для окремого клієнта й установимо механізм визначення кредитного ризику (кредитоспроможності).

Процентна ставка встановлюється на основі середньої ставки кредитування, що коректується залежно від надійності клієнта й надійності самого проекту. Середня ставка кредитування залежить від таких об'єктивних характеристик як рівень інфляції, надлишок або недолік коштів , дисконтна ставка Національного банку, фаза економічного розвитку і ін.