Платiжна система України в умовах ринкових вiдносин

Цей спосіб надає головному банку можливість практично повного контролю над своїми філіями. Але створення власної ВПС вимагає великих капіталовкладень та значного часу на втілення такого проекту. Для невеликих банків це може виявитися нерентабельним.

Також слід зазначити, що робота банку з філіями через ВПС може бути доцільною лише тоді, коли ВПС забезпечить рівень швидкості розрахунків, надійності і безпеки не нижче, ніж забезпечує СЕП.

Другий спосіб організації взаємодії головного банку з філіями не вимагає від них побудови складних програмних комплексів взаємодії. І головний банк, і його філії містяться в довіднику банків - учасників СЕП, мають окремі номери МФО, електронні ідентифікатори у СЕП, кожний з них має свій АРМ-3 та свої засоби захисту інформації СЕП. Вони обмінюються електронними розрахунковими документами та іншою технологічною інформацією з СЕП незалежно один від одного. Як наслідок цього - НБУ несе повну відповідальність за збереження та достовірність інформації на дільниці «філія - РРП» (на відміну від схеми роботи з ВПС, де відповідальність за збереження та достовірність платежу на дільниці від філії до розрахункового центру ВПС несе ВПС, і тільки на дільниці «головний банк -РРП» несе СЕП).

У регіональному управлінні НБУ відкривається один консолідований коррахунок - для головного банку. Але і головний банк, і кожна філія мають окремі технічні коррахунки у РРП. На цих технічних коррахунках відображаються розрахунки кожної філії окремо.

Основним обмеженням є те, що і головний банк, і філії повинні обслуговуватися в одному і тому ж АРМ-2.

Взаємодія головного банку та філій базується на застосуванні таких механізмів:

1. Ведення технічних коррахунків головного банку та філій.

Значення технічного коррахунку філії на початок кожного банківського дня приймається рівним нулю, а протягом банківського дня відображає денний залишок (тобто різницю відповідних та початкових оборотів) цієї філії.

Стан технічного коррахунку для головного банку - це стан реального коррахунку на початок дня плюс його денні залишки та всіх його філій за цей банківський день.

Приймання платіжних документів від банків та отримання ними платежів негайно й одночасно відображаються на технічному коррахунку головного банку та на технічному коррахунку тієї філії, яка надіслала / отримала ці платежі. Головний банк за підсумками кожного сеансу АРМ-2 отримує допоміжний технологічний файл Р із розширенням «Т» + «номер сеансу», який містить перелік усіх підпорядкованих йому філій та значень їх технічних коррахунків. Таким чином, одночасно відстежуються:

- реальна сума залишку на консолідованому коррахунку;

- реальний внесок кожної з філій у зміни консолідованого коррахунку протягом банківського дня.

Наприкінці банківського дня для відображення на реальному консолідованому коррахунку підсумовуються результати розрахунків як головного банку, так і всіх його філій.

2. Інформування головного банку про роботу філій.

Головний банк отримує контрольну інформацію про роботу філій. У файлах К він отримує, крім інформації про свої пакети платіжних документів, також інформацію про пакети платіжних документів філій. У файлі V отримує як власні платіжні документи, так і філій. Таким чином, він відслідковує залишки на субрахунках філій протягом банківського дня та основні реквізити всіх платіжних документів філій за цей день.

3. Керування філіями за допомогою механізму лімітів.

Головний банк може виконувати платежі в межах значення свого (тобто всього консолідованого) коррахунку.

Головний банк керує межами, в яких філії можуть виконувати платежі, за допомогою механізму розподілу лімітів.

Ліміт - це величина, що визначає обмеження на максимальну суму початкових платежів, які філія може виконати в конкретний момент. Обмеження діє таким чином:

Філія може відправити у СЕП пакет початкових платежів на суму, що не перевищує значення її технічного коррахунку, до якого додана величина ліміту. При цьому сума пакета не повинна перевищувати поточного значення консолідованого коррахунку.

Головний банк встановлює величину ліміту для кожної своєї філії окремо.

Механізм розподілу лімітів складається з двох частин:

1. Протягом банківського дня головний банк може, виходячи зі своїх потреб та планів, неодноразово змінювати ліміти своїм філіям, надсилаючи до РРП допоміжний технологічний файл Р з розширенням «Ь» + «номер». Цей файл є завданням для РРП встановити для філій нові значення лімітів. У момент обробки цього файла на АРМ-2 значення лімітів для філій, що вказані в цьому файлі, змінюються.

2. На початку банківського дня ліміти для філій встановлюються на АРМ-2 автоматично одним із нижче перерахованих способів, за вибором головного банку:

- повна заборона роботи філій до надходження інформації з головного банку про встановлення лімітів на поточний банківський день;

- встановлення значення ліміту, що дорівнює нулю (тобто, дозвіл філії виконувати початкові платежі тільки на суму прийнятих протягом цього дня відповідних платежів);

- перенесення на новий банківський день значення ліміту, встановленого для певної філії на кінець попереднього банківського дня;

- робота філії без ліміту (тобто, повне право користуватися всім залишком на коррахунку головного банку);

- автоматичне коригування ліміту таким чином, щоб платоспроможність філії на початок нового банківського дня не змінювалася порівняно зі станом на кінець попереднього.

Спосіб встановлення лімітів обирає головний банк.

Безумовна заборона на приймання початкових платежів («блокування» банку у СЕП) може бути встановлена незалежно як для головного банку, так і для будь-якої з його філій.[11,c.369]

Порівняльний аналіз моделей обслуговування консолідованого коррахунку:

Перша модель

Головний банк та філії розташовані в одному адміністративному регіоні України.

Головний банк та філії є прямими учасниками СЕП. Головний банк керує роботою філій у СЕП за допомогою механізму лімітів.

Ця модель є найпростішою. Вона вимагає від банків лише незначного доопрацювання програмно-технічних комплексів ОДБ для головних банків, її найсуттєвішим недоліком є те, що сфера дії обмежена одним адміністративним регіоном України.

Друга модель

Головний банк та філії розташовані в одному регіоні України. Головний банк має внутрішньобанківську платіжну систему для організації обслуговування філій. Ця модель дозволяє головному банку повністю керувати платіжними трансакціями філій у межах регіону. Так само, як і для першої моделі, сфера її дії обмежується одним адміністративним регіоном України. Однак друга модель вимагає наявності власної ВПС, до функцій та умов експлуатації якої НБУ висуває ряд певних вимог.

Третя модель

Третя модель є територіальним розширенням другої моделі. Сферою її дії є територія всієї України. Основні її переваги -- наявність єдиного коррахунку у межах усієї України та повний (прозорий) контроль головного банку над усіма міжбанківськими розрахунками філій. Однак третя модель вимагає наявності повнофункціональної внутрішньобанківської платіжної системи, до функцій та умов експлуатації якої НБУ висуває досить жорсткі умови.

Четверта модель

Ця модель є територіальним розширенням першої моделі. Сферою її дії є територія всієї України. До основної переваги першої моделі - простоти та зручності експлуатації для банків - додається можливість злиття кореспондентських рахунків усіх філій, незалежно від місця їх розташування, керування філіями в масштабах усієї України. Недоліки цієї моделі недостатній рівень керування головним банком початковими платежами філій, яке здійснюється лише методом обмеження загальних сум платежів, але не конкретного санкціонування кожної трансакції. Із зростанням кількості філій ускладнюється централізоване керування їх кредитними ресурсами, збільшується час реакції головного банку на інформацію, що надається, та зворотного зв'язку з його боку у вигляді керуючої інформації. Тому четверту модель доцільно застосовувати для дрібних та середніх банків, у яких кількість філій не перевищує 30-40.

П'ята модель

П'ята модель є поєднанням четвертої та другої. Структура підпорядкованості філій є дворівневою. При цьому на першому рівні (головний банк і філії першого рівня, так звані регіональні управління комерційного банку) діють механізми роботи за четвертою моделлю, тобто керування загальною платоспроможністю філій за механізмом лімітів. На другому рівні кожне регіональне управління виступає для філій свого регіону (філій другого рівня) у ролі головного банку другої моделі, з власною ВПС, що діє в масштабах регіону, з усіма правилами та механізмами роботи за моделлю. П'ята модель найбільше відповідає потребам банків, які мають у банківських регіонах розгалужену мережу філій зі своїми ВПС усередині регіонів, але не мають технічних можливостей забезпечити повноцінне функціонування своєї власної ВПС у масштабах усієї України.

Шоста модель

Шоста модель е розвитком четвертої моделі, а саме - організацією підпорядкованості філій у вигляді дворівневого дерева. Така модель призначена для комерційних банків, які не можуть або не хочуть розробляти ВПС як у масштабах усієї України, так і в рамках окремих регіонів, але при цьому мають достатньо розгалужену систему філій у декількох регіонах України для того, щоб надавати своїм регіональним управлінням право організовувати роботу філій у регіоні за принципами, аналогічними роботі за першою моделлю.

Сьома модель

Сьома модель є розвитком четвертої моделі, з доданням двох принципових відмінностей.

Існує механізм обмеження категорій початкових платежів, які дозволяється виконувати філіям (за сумами, за балансовими рахунками тощо). Головний банк засобами спеціальної формалізованої мови управління філіями формулює обмеження (так звані бізнес-правила), які він вважає необхідними встановити для конкретної філії. Послідовність операторів цієї мови оформляються у вигляді спеціального технологічного файла СЕП (тип файла - М), і такий файл транспортується засобами СЕП від головного банку через АРМ-2 СЕП до філії-отримувача. Програмне забезпечення ОДБ філії веде базу даних обмежень, чинних на поточний момент, на підставі отриманих файлів М. Усі початкові платежі, які повинна виконати філія, перевіряються ОДБ філії на відповідність встановленим обмеженням.

Головний банк може здійснювати початкові платежі від імені всіх своїх філій (як при обслуговуванні за третьою моделлю).

Якщо філії необхідно виконати початковий платіж, що на поточний момент заборонений чинними бізнес-правилами, то філія надсилає головному банку клопотання про виконання цього платежу (засобами інформаційних документів СЕП). Головний банк розглядає клопотання і у разі зго-ди сам надсилає у СЕП початковий платіж від імені цієї філії.

Таким чином досягається можливість контролю головним банком за значними фінансовими операціями філії, з наданням їй певної незалежності щодо розпорядження малими сумами.

Ця модель є досить зручною, але вимагає певних доробок програмного забезпечення ОДБ як головного банку, так і філії.[15,c.256]

Рис. 2.2. Розподіл комерційних банків -юридичних осіб за моделями роботи в СЕП НБУ

Станом на 01.01.2005 року за тією чи іншою моделлю обслуговування консолідованого коррахунку працюють 56 комерційних банків - юридичних осіб, що становить 35,2% загальної кількості банків. Як правило. Це найбільші банки. Питома вага сум їх трансакцій становить понад 70%(рис2.2.).

Найбільшу кількість трансакцій банки виконують за третьою моделлю обслуговування консолідованого рахунку. За цією моделлю працюють банки з розгалуженою мережею філій такі, як Промінвестбанк. Укрсоцбанк та інші великі банки.

Існуюча система електронних міжбанківських розрахунків цілком задовольняє потреби економіки України на поточний час. Це, зокрема, підтвердив і досвід проведення грошової реформи в серпні-вересні 1996 року, коли у зв'язку з впровадженням нової національної валюти обсяг міжбанківських розрахунків збільшився в 2-3 рази і висувалися підвищені вимоги щодо швидкості та регламенту виконання платежів. СЕП успішно виконала покладені на неї в той час завдання.

Проте ця система розроблена на основі програмного забезпечення, що не відповідає сучасним стандартам для систем подібного класу і в майбутньому СЕП не зможе забезпечити достатню надійність, гнучкість, продуктивність, належний рівень захисту інформації.

Зважаючи на світові тенденції розвитку платіжних систем, НБУ створює систему електронних міжбанківських розрахунків України (СЕМР) - цілісну систему, що призначена для виконання міжбанківських розрахунків у найбільш зручній для певного користувача формі (режим реального часу. кліринг) та для моніторингу коррахунків банківських установ України.

Складовими СЕМР є:

- система моніторингу рахунків - це підсистема, що призначена для централізованого ведення і моніторингу коррахунків банківських установ у НБУ;

- система термінових переказів - підсистема для обслуговування платежів великими сумами і термінових платежів у режимі реального часу;

- система клірингових розрахунків - підсистема для виконання платежів малими сумами в пакетному режимі.

На даний час НБУ в межах СЕП створив підсистему термінових переказів, що працює в режимі “on-line”, тобто, з точки зору користувача, реагує на ініційовану трансакцію практично миттєво.

Користувачі системи термінових переказів отримали такі можливості:

- зарахування коштів на коррахунок банку-отримувача здійснюється в момент надсилання банком-відправником трансакцій до системи;

- банки можуть виконувати важливі платежі практично миттєво, будучи впевненими у надходженні платежу на коррахунок отримувача.

Впровадження системи переказів коштів у режимі реального часу дозволяє наблизити НБУ до участі в системі міждержавних розрахунків TARGET, оскільки необхідною умовою участі країни в такій системі розрахунків є наявність державної системи міжбанківських розрахунків класу RTGS (Real-Time Gross Settlement) - ситеми розрахунків великими сумами, в якій і обробка інформації, і остаточний розрахунок здійснюються безперервно, в режимі реального часу. Система термінових переказів є власне системою класу RTGS.[14,c.217]

2.3 Система „клієнт-банк”

Для оперативного ведення клієнтом своїх рахунків у банку та обміну технологічною інформацією клієнти можуть застосовувати програмно-технічний комплекс „клієнт банку-банк” (“Bank On-line”). Система “Bank On-line” є програмним комплексом, який забезпечує можливість безпечної віддаленої роботи клієнта з банком і призначена для створення, пересилання (отримання) та обробки електронних розрахункових документів та іншої інформації у формі електронних повідомлень та файлів.

Система „клієнт-банк” в Україні розглядається як складова програм автоматизації банківської діяльності. Вона є джерелом надходження розрахункових документів через системи автоматизації банку до системи електронних платежів Національного банку чи внутрішньої платіжної системи і складається з банківської та клієнтської частин.

Банківська частина системи „клієнт-банк” - це невід'ємна складова частина програм автоматизації банківської діяльності і має забезпечувати безперервний захист клієнтських електронних розрахункових документів під час їх оброблення в системі автоматизації банку.

Основними функціями банківської частини є:

- ведення нормативно-довідкової інформації та забезпечення нею програмних комплексів клієнтської частини;

- розподіл прав доступу користувачів-клієнтів, реєстрація доступу клієнтів, запобігання несанкціонованого доступу;

- обмін платіжними документами з клієнтською частиною;

- інформування клієнта про результати приймання до оплати чи відхилення його документів;

- обмін платіжними документами з програмним комплексом ОДБ, який власне і виконує розрахунки клієнта за документами, що отримані через систему “клієнт-банк”;

- обмін із клієнтською частиною допоміжною технологічною інформацією та бухгалтерськими документами на зразок “виписка з рахунку”, на основі яких клієнт має змогу отримати повну інформацію про стан свого рахунку та рух коштів на ньому;

- ведення протоколів роботи, архівів проведених та відхилених операцій.

Клієнтська частина системи „клієнт-банк” є комплексом, що розміщений на підприємстві, яке уклало договір з банком на обслуговування через таку систему і забезпечує автоматичне ведення поточного стану рахунку клієнта в банку, враховуючи проведені початкові та зворотні платежі.

Основними функціями клієнтської частини є:

- ведення необхідної нормативно-довідкової інформації;

- ведення значення рахунку клієнта, що є відображенням рахунку, який ведеться в банку, з максимальною оперативністю і точністю. Можливе ведення двох варіантів відображення стану рахунку: з урахуванням тільки фактично проведених документів - фактичного, та з урахуванням “коштів у розрахунках” - прогнозованого;

- підготовка початкових платіжних документів ;

- обмін з банком платіжними документами;

- отримання відповідних платіжних документів з банку;

- обмін з банком технологічною інформацією та надання клієнту повної інформації про стан виконання розрахунків за кожним з платіжних документів, що проходить як через систему “клієнт-банк”, так і поза цією системою;

- ведення протоколів роботи, архівів проведених та відхилених операцій.

Електронні розрахункові документи, що подаються клієнтом у банк, мають відповідати формату платіжних документів системи електронних платежів Національного банку, із зазначенням електронних цифрових підписів відповідальних осіб платника, яким згідно з установчими документами надане право підпису. Реквізити електронного розрахункового документа, що використовується в системі „клієнт - банк”, визначаються договором між банком та клієнтом, але обов'язково цей документ має містити такі з них:

- назву документа;

- номер документа і дату його складання;

- назву, ідентифікаційний код (номер) платника та номер його рахунку;

- назву та код банку платника;

- назву, ідентифікаційний код (номер) одержувача та номер його рахунку;

- назву та код банку одержувача;

- суму цифрами;

- призначення платежу.[21,c.112]

Банківська частина системи „клієнт - банк” забезпечує перевірку наведених електронних підписів на кожному електронному розрахунковому документі клієнта та за платіжним файлом. Юридичною підставою для роботи клієнта за допомогою системи „клієнт - банк” і оброблення банком його електронних розрахункових документів є окремий договір між клієнтом і банком. У договорі обов'язково мають обумовлюватися права, обов'язки та відповідальність сторін, порядок вирішення спорів у разі їх виникнення тощо.

Під час використання системи „клієнт - банк” клієнт має дотримуватися всіх вимог, що встановлює банк, з питань безпеки оброблення електронних розрахункових документів. Якщо це передбачено в договорі, то банк має право виконувати періодичні перевірки клієнта щодо виконання ним вимог захисту інформації та зберігання засобів захисту в клієнтській частині системи „клієнт - банк” і припиняти обслуговування клієнта за допомогою цієї системи в разі невиконання ним вимог безпеки.

Під час використання системи „клієнт - банк” здійснюється звіряння (квитовка) файлів початкових і зворотних платежів між банківською і клієнтською частиною системи „клієнт - банк”, підготовка виписки за платіжними операціями клієнта в банку протягом операційного дня та звіряння цієї інформації з інформацією з клієнтської частини системи „клієнт - банк” наприкінці дня.

Крім традиційних можливостей системи “клієнт-банк” - обслуговування клієнтом власних банківських рахунків - система “Bank On-line” дає додаткові можливості для корпоративних клієнтів. Зокрема, контроль за рахунками власних філій чи дочірніх підприємств, які знаходяться в різних регіонах і мають відкриті рахунки в будь-якій філії банку, що обслуговує клієнта.

Рівень контролю визначається головним офісом клієнта, в залежності від вибраної схеми роботи із своїми філіями. Пропонуються три наступні схеми роботи.

1. Головному офісу клієнта надається право лише переглядати виписки по рахунках філії, слідкувати за поступленнями, без права безпосереднього впливу на ці рахунки. Всі дії по рахунках (набір платіжних доручень, передача їх в банк, накладання обох типів електронних підписів) виконують виключно уповноважені працівники філії.

2. Уповноважені особи філії набирають платіжні документи, накладають один електронний підпис та передають їх в банк. Передані таким чином документи не обробляються банком до тих пір поки вони не будуть підтверджені відповідальним працівником головного офісу клієнта. Підтвердження полягає в накладанні обов'язкового другого електронного підпису на документ. Таким чином жоден документ філії не може бути проведений без дозволу головного офісу клієнта . При цьому в головному офісі залишається можливість, описана в 1 пункті (переглядати стан рахунків філії).

3. В доповнення до попередніх схем роботи уповноважені працівники головного офісу клієнта можуть самі створювати, підписувати і передавати в банк платіжні документи за будь-яку свою філію. Одним з варіантів такої схеми є взагалі заборона філії створювати будь-які платіжні документи по своїх рахунках . Їй надається право лише переглядати стан своїх рахунків. Всі дії над рахунками здійснюють лише уповноважені особи головного офісу клієнта. [22,c.116]

Банківська частина системи „клієнт - банк” забезпечує перевірку наведених електронних підписів на кожному електронному розрахунковому документі клієнта та за платіжним файлом. Юридичною підставою для роботи клієнта за допомогою системи „клієнт - банк” і оброблення банком його електронних розрахункових документів є окремий договір між клієнтом і банком. У договорі обов'язково мають обумовлюватися права, обов'язки та відповідальність сторін, порядок вирішення спорів у разі їх виникнення тощо.

Під час використання системи „клієнт - банк” клієнт має дотримуватися всіх вимог, що встановлює банк, з питань безпеки оброблення електронних розрахункових документів. Якщо це передбачено в договорі, то банк має право виконувати періодичні перевірки клієнта щодо виконання ним вимог захисту інформації та зберігання засобів захисту в клієнтській частині системи „клієнт - банк” і припиняти обслуговування клієнта за допомогою цієї системи в разі невиконання ним вимог безпеки.

Таким чином це призводить до того що під час використання системи „клієнт - банк” здійснюється звіряння (квитовка) файлів початкових і зворотних платежів між банківською і клієнтською частиною системи „клієнт - банк”, підготовка виписки за платіжними операціями клієнта в банку протягом операційного або наступного операційного дня , якщо операція здіснюеться в вихідний день дня та звіряння цієї інформації з інформацією з клієнтської частини системи „клієнт - банк” наприкінці дня. [30,c.116]

Висновки до розділу 2

Система міжбанківських електронних платежів Національного банку України (СЕП НБУ) - це загальнодержавна платіжна система , яку створено з метою виконання розрахунків (як за дорученням клієнтів, так і за зобов'язаннями банків один перед одним) між банками, органами державного казначейства в електронній формі на всій території України.

При створенні системи використовувалися принципово нові програмні, методичні та організаційні рішення.

Запроваджена система не має аналогів у країнах колишнього Радянського Союзу і наближається до рівня відповідних систем розвинених країн Європи і світу.

Основу існуючої системи міжбанківських розрахунків України становить мережа розрахункових палат НБУ, яку було створено згідно з Постановою Правління НБУ від 16 липня 1993 року за № 57[23,126]. Вона складається з Регіональних розрахункових палат і Центральної розрахункової палати.

Регіональна розрахункова палата - це підрозділ регіонального управління НБУ, до функцій якого належить обслуговування СЕП і впровадження нових платіжних технологій в межах відповідного регіону. РРП обслуговують установи комерційних банків, для яких відкриті кореспондентські рахунки - у відповідних територіальних управліннях НБУ.

Існуюча система електронних міжбанківських розрахунків цілком задовольняє потреби економіки України на поточний час. Це, зокрема, підтвердив і досвід проведення грошової реформи в серпні-вересні 1996 року, коли у зв'язку з впровадженням нової національної валюти обсяг міжбанківських розрахунків збільшився в 2-3 рази і висувалися підвищені вимоги щодо швидкості та регламенту виконання платежів. СЕП успішно виконала покладені на неї в той час завдання. Так, 30 серпня 1996 року через СЕП було оброблено платежів на суму понад 500 трильйонів карбованців[23,174]. Це стало переконливим підтвердженням правильності стратегічного вибору НБУ щодо створення електронної платіжної системи країни.

До 1992 року комерційні банки України здійснювали розрахунки між собою за допомогою паперових розрахункових документів за системою міжфілійних оборотів (МФО), яка була запроваджена у СРСР ще у 1933 році. Іноді такі розрахунки займали від двох до шести тижнів, що призводило до надмірного відволікання у розрахунки коштів підприємств, зростали обсяги неплатежів суб'єктів господарювання, траплялися часті підробки платіжних документів. У 1992 - 93 роках в Україні використовувалася модель міжбанківських розрахунків за кореспондентськими рахунками, відкритими у регіональних управліннях НБУ через розрахунково-касові центри. Механізм таких розрахунків характеризувався такими негативними рисами, як локальне застосування автоматизованих технологій, відсутність міжбанківських стандартів комп'ютерних технологій у галузі платіжних систем, низька захищеність платіжних документів від фальсифікації, практична неможливість оперативного контролю за станом міжбанківських розрахунків з боку Національного банку а також не передбачав елементів заліку, тобто розрахунки відбувались у повній сумі, застосовувались паперові розрахункові документи, що знижувало дієвість системи розрахунків і ситуація в сфері платежів не поліпшувалась в кращу сторону.

Враховуючи таку ситуацію у платіжній системі України, Національний банк, розробляючи наприкінці 1992 року концепцію електронного грошового обігу в Україні, першочерговим завданням визначив побудову та впровадження системи електронних міжбанківських розрахунків, у якій розрахунки здійснювалися б лише на основі електронних документів.

Сучасна система електронних платежів була створена фахівцями НБУ в 1993 році і за короткий проміжок часу пройшла випробування. Після відповідного доопрацювання та вдосконалення програмно-технічного забезпечення системи 1 жовтня 1993 року почалося її запровадження в промислову експлуатацію. На 1 січня 1994 року практично всі філії комерційних банків були підключені до системи електронних міжбанківських платежів. Це дозволило відмовитись від використання поштових і телеграфних авізо та значно підвищити безпеку і конфіденційність банківської інформації, досягти прискорення виконання розрахунків та обігу коштів, зменшення вірогідності фальсифікації міжбанківських розрахункових документів, завдяки чому знизилася прихована емісія, пов'язана з надходженням до обігу коштів, отриманих за підробленими документами, вивільнення грошової маси, підсилення контролю за станом грошової маси у державі, появи нових можливостей впливу з боку Національного банку на цей стан, підвищення можливостей НБУ контролювати здійснення платежів. Також вдалося уникнути значних збитків держави та підприємців, які виникали раніше внаслідок високих темпів інфляції, низької швидкості виконання розрахунків та використання підроблених платіжних документів.

Існуюча система електронних міжбанківських розрахунків цілком задовольняє потреби економіки України на поточний час. Це, зокрема, підтвердив і досвід проведення грошової реформи в серпні-вересні 1996 року, коли збільшився в 2-3 рази і висувалися підвищені вимоги щодо швидкості та регламенту виконання платежів. СЕП успішно виконала покладені на неї в той час завдання.

3. Шляхи вдосконалення платіжних систем України

3.1 Перспектива розвитку системи термінових переказів в Україні

Система термінових переказів (СТП) - підсистема для обслуговування платежів великими сумами і термінових платежів у режимі реального часу.[11,c.395]

Наприкінці березня 2001 року в системі електронних міжбанківських розрахунків України здійснено перший переказ коштів за допомогою системи термінових переказів НБУ. За масштабом цю подію можна порівняти упровадженням СЕП НБУ в 1993 році.

Чому виникла потреба у розробці нової системи? Адже діюча СЕП постійно розвивається, вдосконалюється і загалом задовольняє потреби банків у міжбанківських розрахунках? Відповідь на це питання слід шукати в основних принципах побудови системи електронних платежів. Інформація між АРМ СЕП передається електронною поштою (NBUMAIL) у вигляді файлів. Абонент, який відправив файл, пересвідчиться, що він дійшов до адресата, і виконає відповідні дії лише тоді, коли від отримувача надійде інший файл - квитанція. Зокрема, платежі у відповідь, які надходять до банку-учасника, зараховуються на коррахунок лише тоді, коли банк-отримувач надішле квітанцію про їх приймання. Водночас банки можуть виконувати платежі в СЕП лише у межах поточного залишку на кореспондентському рахунку. Отже, кошти, що надійшли системою електронних платежів на адресу певного банку і вже списані з коррахунку відправника, залишаються недоступними для отримувача до надання ним квитанції. Тобто існує певний часовий проміжок між моментами списання коштів із коррахунку банку-відправника та врахування їх на коррахунок банку-отримувача. Цей проміжок часу і визначає швидкість перерахунку коштів через СЕП. На його величину впливає час надходження платежу до СЕП, загальна завантаженість та завантаженість каналів зв'язку на даний момент, характер обслуговування банків-кореспондентів -- в одному АРМ-2 СЕП чи в різних АРМ -- і найсуттєвіше: оперативність дій банку-отримувача.

При обміні інформацією у вигляді файлів налагодити зворотний зв'язок механізму квитанцій неможливо. Тому прискорити проходження платежів можна лише за допомогою принципово нових, так званих онлайнових систем.

Насамперед чітко розмежуємо два поняття:

- он-лайн (буквально "на лінії") -- це режим, за якого користувач отримує реакцію системи на ініціалізовану трансакцію практично миттєво (за частки секунди), а результат її виконання технологічно оформлено як невід'ємну складову самої трансакції, причому між ініціалізацією трансакції та отриманням результату не можна виконати її, що не стосуються даної трансакції;

- оф-лайн ("поза лінією") -- це режим, за якого користувач отримує реакцію системи на ініціалізовану трансакцію протягом певного проміжку часу (за хвилини, години), а результат її виконання оформлено як окрему технологічну дію.

Застосовуючи технології он-лайн для виконання платежів, користувачі отримують такі можливості:

- зарахування коштів на коррахунок банку-отримувача здійснюється в момент надсилання банком-відправником трансакції до системи;

- банки можуть виконувати важливі платежі практично миттєво, будучи впевненими, що кошти потрапили на коррахунок отримувача;

- у режимі он-лайн використовуються механізми, які природно поєднують кілька інформаційно-обчислювальних систем, що потребують синхронного виконання (чи відмови від виконання) певних дій (DVP -- для ринку цінних паперів, PVP -- для валютного ринку, врегулювання розрахунковим банком чистої позиції між учасниками карткової системи тощо).

Необхідною умовою участі країни в системі міждержавних розрахунків TARGET є наявність у ній загальнодержавної системи міжбанківських розрахунків класу RTGS.

Зауважимо, що, визначаючи подальшу стратегію розвитку, слід враховувати тенденції розвитку світового ринку операційних систем та системного програмного забезпечення. Так, у документі "Основні нормативи, що визначають життєвий цикл настільних операційних систем Microsoft Windows" компанія Microsoft офіційно повідомила про припинення з 31.12.2001 року технічної підтримки операційних систем MS DOS, Microsoft Windows З.хх, Microsoft Windows 95. Отож через кілька років, коли буде відпрацьовано ресурс наявних комп'ютерів, при спробі оновити комп'ютерний парк ми можемо опинитися в ситуації, коли нинішнє програмне забезпечення не зможе працювати на новій техніці через несумісність операційних систем, драйверів тощо.

З огляду на визначені тенденції прийнято стратегічне рішення: подальший розвиток електронних міжбанківських розрахунків в Україні здійснювати за онлайновими технологіями, орієнтуючись на новітні програмно-технічні засоби.

Утім, звернемо увагу на кілька базових обмежень:

- СЕП у її теперішньому вигляді діятиме ще тривалий час. Упровадження СТП не повинно погіршити обслуговування банків у СЕП;

- банк -- учасник міжбанківських розрахунків має один кореспондентський рахунок в НБУ, котрий використовує для розрахунків як через СЕП, Так і через будь-яку нову систему міжбанківських розрахунків. Для нього не повинно існувати проблеми, яку частку наявних на коррахунку коштів зарезервувати для розрахунків через СЕП, а яку -- через іншу систему;

- технічні засоби та системне програмне забезпечення, використовуване банком для входження в нову систему, мають бути доступними (за вартістю, вимогами до організації експлуатації тощо).

Необхідність використання спільного кореспондентського рахунку двома системами -- СЕП та СТП -- спонукала до побудови тісного технологічного взаємозв'язку між ними, а відтак певного доопрацювання СЕП.

Отже, подальший розвиток електронних міжбанківських розрахунків в Україні ґрунтується на таких засадах.

1. Система електронних міжбанківських розрахунків складатиметься з двох підсистем:

- системи електронних платежів, яка працює у файловому режимі обміну інформацією (діюча нині СЕП);

- системи термінових переказів, яка працює в онлайновому режимі.

2. Технологічні, програмно-технічні та організаційні рішення передбачають тісний взаємозв'язок зазначених підсистем. Бухгалтерська модель розрахунків через СТП побудована на засадах бухгалтерської моделі СЕП. Розрахунки банків, проведені через обидві системи, відображаються на їх кореспондентських рахунках в НБУ.

3. Для банків, які здійснюють міжбанківські розрахунки, участь у СЕП -- необхідність. Приєднання до СТП на сучасному етапі є добровільним і залежить від готовності банку до роботи за онлайновими технологіями.

4. Стратегічним напрямом розвитку міжбанківських розрахунків є поступовий перехід на онлайнові технології. Так, новітні платіжні інструменти, нові можливості в галузі міжбанківських розрахунків та забезпечення взаємозв'язку з іншими системами електронних розрахунків, які потребують чіткої синхронізації інформації в різних системах, запроваджуватимуться в рамках СТП.

Розглянемо нову архітектуру системи електронних міжбанківських розрахунків (див. схему 1).

Визначимо поняття:

- трансакція -- проведення одного платіжного документа через систему термінових переказів;

- проводка -- проведення одного файла платіжних документів (початкових -- $А, платежів у відповідь -- SB) через СЕП.

Моментом проведення вважатимемо час відображення суми трансакції/проводки на технічному коррахунку банку.

Чільне місце посідає система централізованого моніторингу технічних коррахунків банків (СМТК), з якою взаємодіють і АРМ-1, 2 СЕП, і СТП. Ця система працює за такими принципами:

а) склад учасників:

- технічні коррахунки банків знаходяться у взаємно-однозначній відповідності з кореспондентськими рахунками банків у територіальних управліннях НБУ;

- для кожного банку і для кожної філії учасника СЕП ведеться технічний субрахунок;

- технічні коррахунки та субрахунки ведуться для всіх банків -- учасників СЕП, незважаючи на те, то не всі з них беруть участь у СТП;

- при роботі за консолідованим коррахунком зберігається підпорядкування філій банку;

б) виконання розрахунків:

- на технічних коррахунках у цій системи відображаються і трансакції, і проводки;

- у момент виконання трансакції її сума синхронно списується з технічного рахунку банку-відправника і зараховується на технічний рахунок банку-отримувача;

- сума файла початкових платіжних документів СЕП ($А) списується з технічного рахунку банку-відправника в момент отримання файла на АРМ-2; сума файла платежів у відповідь ($В) зараховується у момент отримання на АРМ-2 квитанції $S на цей файл;

- і СТП, і АРМ-2 СЕП повинні мати дозвіл СМТК на виконання початкової трансакції/проводки; необхідною умовою є наявність коштів на технічному рахунку банку;

- порядок проведення трансакцій та проводок визначається виключно черговістю надходження запитів на їх виконання від АРМ-2 та банків -- учасників СТП: у системі відсутні власні механізми управління черговістю трансакцій/проводок;

- система надає механізми керування обмеженнями на роботу банків: блокування рахунків, встановлення лімітів тощо (як для технічних коррахунків, так і для субрахунків).

Принциповим є те, що рішення стосовно проведення/відхилення проволок і трансакцій покладено на систему моніторингу технічних коррахунків. Отже, забезпечення постійного зв'язку з нею АРМ-2 є необхідною умовою для одночасної роботи СЕП і СТП.

З метою гнучкого та поступового за-провадження системи ми реалізували кілька варіантів взаємодії АРМ-2 із СМТК.

1. "Реальний" режим: АРМ-2 працює відповідно до зазначених принципів. Після перевірки файла SA на коректність АРМ-2 звертається до СМТК із запитом щодо його проведення за технічним коррахунком. У відповідь СМТК виконує одну з двох дій:

- відображає суму цього файла за технічним коррахунком і відповідним субрахунком, реєструє його реквізити у своїх базах даних та дає дозвіл АРМ-2 на приймання цього файла;

- не дає згоди на приймання файла, повідомляючи про це АРМ-2.

АРМ-2 на підставі дозволу/відмови СМТК приймає/відхиляє платежі зазначеного файла і формує відповідну квитанцію $Т для банка-відправника.

Аналогічно АРМ-2 звертається до СМТК, приймаючи квитанцію $S, і зараховує за нею кошти тільки тоді, ко-ли СМТК поверне повідомлення про відображення відповідної суми за технічним коррахунком, за субрахунком і у своїх базах даних.

За умови такої взаємодії банки-учасники можуть виконувати трансакції через СТП: адже гарантується звернення обох платіжних підсистем до поточного актуального значення технічного коррахунку банку.

Банк-учасник може виконувати в СТП такі дії:

- проводити початкові трансакції через СТП;

- отримувати трансакції, що надійшли на його адресу у відповідь;

- запитувати інформацію стосовно здійснених трансакцій та проводок, ста-ну технічного коррахунку та субрахунків, установлених лімітів і блоку-вань;

- встановлювати обмеження щодо роботи підпорядкованих йому установ;

- отримувати нормативно-довідкову інформацію про учасників і загальний стан системи.

Для банків -- учасників СТП також передбачено кілька варіантів взаємодії із системою (вони відрізняються щодо обсягу дій, дозволених конкретному банку, і призначені для того, щоб банк міг поступово опановувати технологію роботи з СТП та доопрацювати власну систему автоматизації):

- виконання будь-яких трансакцій;

- виконання окремих видів трансакцій -- тільки інформаційних (тобто передача електронних платіжних документів, які не супроводжуються переказ коштів), тільки початкових або тільки трансакцій у відповідь;

- керування роботою своїх філій у СТП;

- використання СТП виключно для отримання інформаційних послуг.

Банки зацікавлені в СТП, оскільки вона забезпечує оперативність проведення важливих платежів, наприклад, швидке розпорядження кредитами на міжбанківському ринку. Широке підключення банків до роботи в СТП дасть змогу на кілька порядків прискорити міжбанківські розрахунки, створить підґрунтя для нового етапу розвитку інформаційних технологій у банківській сфері України.

Сприяючи розробці програмного забезпечення систем автоматизації банків, їм змогу працювати в СТП у тестовому режимі. Нині системою користуються 18 банків та фірм --розробників програмного забезпечення.

На поточному етапі участь банків у СТП є безкоштовною. У подальшому плата за участь у цій системі буде порівнянною з платою за послуги СЕП.[12,c.49]

3.2 Національна система масових електронних платежів

Метою створення Національної системи масових електронних платежів -- НСМЕП є впровадження в Україні відносно дешевої, надійно захищеної системи безготівкових розрахунків, яка зорієнтована, здебільшого, на роботу в режимі непрямою доступу (так званий режим оф-лайн).

Система справді може вважатися дешевою, оскільки у неї практично найдешевша платіжна смарт-картка -- близько 3 у .о з ПДВ та низькі комісійні за міжбанківськими операціями, що має забезпечити участь в системі навіть клієнтів з малими доходами (пенсіонери, студенти, школярі тощо) і таким чином -- залучи і и до банківської системи коштів населення та юридичних осіб, які використовують у товарообігу готівку.

Особливістю системи являється і те, що при її упровадженні громадяни України отримають можливість не лише оплачувати товари та послуги у безготівковій формі, а й зберігати і накопичувати у банках свої заощадження у безготівковій формі на поточних або карткових рахунках, а отже, збільшувати свої прибутки завдяки нарахуванню відсотків на залишках на їхніх рахунках.

Отже, завдяки НСМЕП може відбутися приплив у банківську систему «живих» грошей - частини коштів з готівкового обігу (в 2003 році це становило близько 17 млрд грн). Це значний потенціал, який може працювати на економіку України. Крім того, при безготівковому обслуговуванні у торгівлі та сфері послуг унеможливлюється приховування доходів від оподаткування, що приведе до збільшення надходжень до державного та місцевих бюджетів.

Упровадження безготівкових рахунків між юридичними особами сприятиме зменшенню зловживань у цих стосунках та збільшить надходження до бюджету завдяки повнішому оподаткуванню.

Мета створення НСМЕП буде в основному досягнута, якщо 30--40 % готівкового обігу в нашій країні набере безготівкової форми. Для цього в Україні, враховуючи світовий досвід, має бути не менш ніж 10 млн платіжних карток, функціонувати щонайменше 100 тис. точок обслуговування (платіжних терміналів у торгівлі, на транспорті, в сфері послуг, банківських терміналів та банкоматів).

Загальна структура НСМЕП складається з таких основних елементів:

1. Центр системної ініціалізації та системної персоналізації (установа НБУ).

2. Розрахунковий банк (РБ) системи на базі Головного управління НБУ. Схема розрахунків -- клірингова.

3. Головний та регіональні процесингові центри (ГПЦ та РПЦ) в обласних управліннях НБУ або комерційних установах (до 25 РПЦ на всю Україну) Вони виконують обробку міжбанківських трансакцій, розрахунок клірингу, керування системою .

4. Банки-емітенти і банки-еквайєри НСМЕП зі своїми банківськими системами, торговельною інфраструктурою га інфраструктурою сфери послуг.

5. Фізичні та юридичні особи -- користувачі карток.

6. Картки на інтегрованих схемах (або смарт-картки). Загальну структуру НСМЕП характеризується такими кількісними параметрами:

- кількість учасників (банків) -- необмежена;

- максимальна кількість операцій прямого доступу за одну се-кунду (для банку) не менш як 10;

- в мінімальні вимоги до терміналів: збереження не менш як 500 «оф-лайн» -- трансакцій до обов'язкового їх розвантаження;

- розвантаження терміналів через канали зв'язку або трансфертними картками;

- розвантаження банкоматів і таксофонів за «он-лаин» трансакціями через канали зв'язку.

Основні види робіт в системі

У системі існують такі основні види робіт:

1) вступ банку до системи;

2) замовлення та виготовлення карток,

3) ініціалізація карток;

4) системна персоналізація карток,

5) банківська персоналізація карток;

6) персоніфікація карток;

7) операція з картками;

8) спеціальні операції[19,c.294]

Нині у банківській сфері України застосовуються чотири основні групи платіжних карток різних платіжних систем:

- відомих міжнародних систем (Віза, Мастеркард);

- внутрішніх локальних (впровадження вітчизняними банками), що ґрунтуються на близьких до міжнародних технологіях:

- внутрішніх локальних (запроваджених вітчизняними банками), заснованих на інших технологіях;

Національної системи масових електронних платежів.

У першій групі лідирують такі банки, як "Аваль", Приватбанк, Перший український міжнародний банк, Укрексімбанк та деякі інші. Аналіз їх роботи свідчить, що ринок в Україні для емісії міжнародних карток обмежений. Прибутковість еквайрингових операцій унаслідок конкуренції між банками наблизилася маійже до нуля. Дуже незначна частина населення України має картки цих систем. Крім того, вона незручна: занадто вузька сфера її застосування, повільне обслуговування тощо. Для торгівлі та надання послуг ця технологія досить дорога, її застосування можуть собі позволити елітні установи.

Дві інші групи платіжних систем зорієнтовані на охоплення ширших верств населення. Вони розвиваються шляхом упровадження "зарплатних" проектів. Однак, за невеликим винятком, ці картки не можна назвати платіжними, бо вони використовуються лише для виконання основних банківських функцій -- видачі та приймання готівки.

Зважаючи на ці реалії, НБУ створює Національну систему масових електрон-них платежів, покликану усунути основні перешкоди на шляху запровадження справді масової платіжної системи.

Із цією метою НБУ разом із вітчизня-ними партнерами розробив технологію, що ґрунтується на застосуванні смарт-карток -- найсучасніших і найбезпечніших носіїв банківських платіжних інструментів. Нею передбачено широке застосування оф-лайнових технологій (які не потребують якісних каналів зв'язку), що значно зменшує собівартість операцій, а крім того, дає змогу рентабельно виконувати навіть незначні за сумами операції.

Національний банк фінансував розробку лише базових складових НСМЕП:

- системи безпеки;

- програмного забезпечення смарт-карток;

- процесингових центрів.

Решту компонентів системи самотуж-ки розробляли близько півтора десятка вітчизняних фірм -- ТОВ "Фінтронік" (м. Київ), ТОВ "Аргус" (м. Харків), ТОВ "Лайм системе" (м. Донецьк), AT "Тех-ноконсалтинг лізинг" (м. Київ), Мега-банк (м. Харків), "Софт рсв'Іо", "R-Style Україна", "Енран Телеком", ТОВ "Пластик карт", ТОВ "БІТ", ТОВ "ТФПК" та ряд інших.

Національний банк України наприкінці 1999 року підписав рамкову угоду з німецькою компанією "Infineon Technologies", яка входить до групи компаній Siemens, про постачання двох мільйонів чіпів (кристалів) із вітчизняним програмним забезпеченням для виготовлення смарт-карток. НБУ вже отримав їх близько 200 тисяч, а до кінця нинішнього року планує отримати ще 800 тисяч штук. Це дало змогу різко знизити ціну. Відтак маємо найдешевшу серед відомих нам систем смарт-картку -- її відпускна ціна для банку (з урахуванням ПДВ) становить близько 2.7 умовної одиниці.

Національний банк України працює також над низкою супутніх програм, з упровадженням яких підвищиться ефективність і привабливість усієї системи. Йдеться насамперед про освоєння технології електронного чека для розрахунків між юридичними особами.

Особливістю системи являється і те, що при її упровадженні громадяни України отримають можливість не лише оплачвати товари та послуги у безготівковій формі, а й зберігати і накопичувати у банках свої заощадження у безготівковій формі на поточних або карткових рахунках, а отже, збільшувати свої прибутки завдяки нарахуванню відсотків на залишкові кошти на їхніх рахунках .

Отже, завдяки НСМЕП може відбутися приплив у банківську систему «живих» грошей - частини коштів з готівкового обігу (в 2003 році це становило близько 17 млрд грн). Це значний потенціал, який може працювати на економіку України. Крім того, при безготівковому обслуговуванні у торгівлі та сфері послуг унеможливлюється приховування доходів від оподаткування, що приведе до збільшення надходжень до державного та місцевих бюджетів.

Крім того, НБУ та ряд фірм розробляють технології для обслуговування пільгових категорій громадян (па транспорті, в аптеках, при розрахунках за комунальні платежі тощо). Ця робота проводитиметься у тісній взаємодії з місцевими адміністраціями.

Простір для розширення сфери застосування платіжних карток НСМЕП відкривають дисконтні системи, функції яких поєднуються у платіжній картці.

Великі перспективи НБУ вбачає також у впровадженні електронної комерції. Сучасні клієнти з картками НСМЕП матимуть змогу користуватись послугами Інтернет-магазинів, отримувати банківські послуги та сплачувати комунальні послуги через Інтернет.

Упровадження НСМЕП докорінно змінить стан масових безготівкових розрахунків в Україні.[20,c.16]

Висновки до розділу 3

Наприкінці березня 2001 року в системі електронних міжбанківських розрахунків України здійснено перший переказ коштів за допомогою системи термінових переказів НБУ. За масштабом цю подію можна порівняти упровадженням СЕП НБУ в 1993 році.

Чому виникла потреба у розробці нової системи? Адже діюча СЕП постійно розвивається, вдосконалюється і загалом задовольняє потреби банків у міжбанківських розрахунках? Відповідь на це питання слід шукати в основних принципах побудови системи електронних платежів. Інформація між АРМ СЕП передається електронною поштою (NBUMAIL) у вигляді файлів. Абонент, який відправив файл, пересвідчиться, що він дійшов до адресата, і виконає відповідні дії лише тоді, коли від отримувача надійде інший файл - квитанція. Зокрема, платежі у відповідь, які надходять до банку-учасника, зараховуються на коррахунок лише тоді, коли банк-отримувач надішле квітанцію про їх приймання. Водночас банки можуть виконувати платежі в СЕП лише у межах поточного залишку на кореспондентському рахунку. Отже, кошти, що надійшли системою електронних платежів на адресу певного банку і вже списані з коррахунку відправника, залишаються недоступними для отримувача до надання ним квитанції. Тобто існує певний часовий проміжок між моментами списання коштів із коррахунку банку-відправника та врахування їх на коррахунок банку-отримувача. Цей проміжок часу і визначає швидкість перерахунку коштів через СЕП.

Зауважимо, що, визначаючи подальшу стратегію розвитку, слід враховувати тенденції розвитку світового ринку операційних систем та системного програмного забезпечення. Так, у документі "Основні нормативи, що визначають життєвий цикл настільних операційних систем Microsoft Windows" компанія Microsoft офіційно повідомила про припинення з 31.12.2001 року технічної підтримки операційних систем MS DOS, Microsoft Windows З.хх, Microsoft Windows 95. Отож через кілька років, коли буде відпрацьовано ресурс наявних комп'ютерів, при спробі оновити комп'ютерний парк ми можемо опинитися в ситуації, коли нинішнє програмне забезпечення не зможе працювати на новій техніці через несумісність операційних систем, драйверів тощо.