Управління комерцiйними банками

Узгодженість, тобто досягнення одних цілей не повинно перешкоджати досягненню інших. Аспектом узгодженості є їх відповідність за напрямами діяльності (функціональний рівень) та за підрозділами.

При складанні планів враховуються фактори, які впливають на прийняття рішень при управлінні активами та пасивами, а саме :

Оцінка економічних умов, що визначають середовище, в якому працює банк; ці умови є визначальними при встановлені процентних ставок, попиту на банківські продукти та послуги, забезпечення ресурсами;

Аналіз конкурентів, допомагає розробити політику щодо встановлення плати за надані та залучені кошти, тарифи;

Оцінка потенційних можливостей зростання банку залежно від умов на ринку; конкурентного оточення, внутрішніх ресурсів.

Суть управління активами та пасивами полягає у формулюванні стратегії та здійсненні заходів, які допомагають привести структуру балансу у відповідність із його стратегічними програмами. Узагальнюючим моментом, якому підпорядковується управління, є формулювання завдання (місії). Як і будь-яка інша комерційна структура, банк прагне максимізувати свою ринкову значущість при збереженні прийнятного рівня ризику.

Ризик ліквідності - це ймовірність втрат, які несе банк, якщо не зможе задовольнити вимоги кредиторів. Даний ризик можна зменшити, збільшуючи обсяг ліквідних коштів, до яких має доступ банк у кожний конкретний момент часу. Однак це спричиняється до втрати доходів. Тому керівництву потрібно постійно шукати компроміс між рівнем ліквідності та прибутковості.

Перспективною стратегією управління ліквідності є збалансований підхід до уап, коли частина очікуваного попиту на ліквідні кошти забезпечується за рахунок грошових коштів (каса та коррахунки в банках), надходжень від погашення кредитів, цінних паперів, тоді як інші потреби задовольняються за рахунок залучення міжбанківських кредитів, припливу депозитів, емісії боргових цінних паперів. Здавалося б для визначення позиції ліквідності цілком природно розглядати активну та пасивну частини балансу спільно. Проте на практиці для цього необхідно створити певні умови. По-перше, менеджерам, відповідальним за управління ліквідністю, потрібно мати інформацію щодо діяльності всіх підрозділів банку, причетних до залучення та розміщення коштів. Крім того, внутрішніми положеннями банку повинні передбачатися можливість координації та контролю з боку спеціалістів з управління ліквідністю за проведенням активно-пасивних операцій, а також розкриватися процедури узгодження рішень. З огляду на оперативність рішень при поточному контролі ліквідності, багатоваріантності можливих умов і наслідків при довгостроковому плануванні ліквідності, особливого значення для успішного управління набуває програмне забезпечення процесу прийняття рішень.

При плануванні й аналізі ресурсної бази корисною та ефективною виявляється концепція фінансових потоків, коли операції банку розглядаються як рух грошових коштів у вигляді надходжень та вибуття, що постійно відбувається в процесі роботи установи.

Надходження до банку за певний період часу формують пропозицію ліквідних коштів, а використані банком кошти - це результат попиту на ліквідні кошти.

Ефективність управління ризиком ліквідності залежить від низки факторів, найважливішими з яких є склад клієнтів, доступ до ринків ресурсів, якість портфеля активів, навички менеджерів, відпрацьованість внутрішніх процедур та інструментацію планування, задоволення потреб у ліквідних коштах. У процесі управління ресурсами також необхідно вирішувати такі завдання:

Своєчасно провести розрахунки за зобов'язаннями при прийнятих витратах;

Задовольнити попит на кредит;

Підтримати оптимальну з точки зору ліквідності та прибутковості структуру пасивів;

Дотримуватися вимог щодо обов'язкових резервів, нормативів ліквідності.

Невідповідність обсягів попиту на ліквідні кошти можливостям банку щодо їх задоволення тісно пов'язана з рівнем ризику процентної ставки. Дефіцит чи надлишок ліквідних коштів визначається часовою структурою активів і пасивів, співвідношенням працюючих і необхідних для підтримання ліквідності коштів, що відповідно позначається на дохідності й витратності операцій. Ризик процентних ставок - це зміни рівня чистої процентної маржі при змінах ринкових ставок.

Серед ризиків, з якими стикаються банки у своїй діяльності, останніми роками найбільшу увагу приділяють ризику процентних ставок унаслідок їх мінливості та передбачуваності руху. Масштаб впливу ризику процентних ставок на фінансовий стан банку спонукає розробляти складні засоби його оцінки та контролю. Спроможність менеджменту “осідлати” цей вид ризику - вагома перевага у конкретній боротьбі. Якщо ризик надмірний або недостатньо контролюється та відстежується, це може призвести до серйозної загрози прибутковості внаслідок коливання :

Чистої процентної маржі при невідповідності обсягів активів і пасивів, чутливих до змін процентних ставок;

Вартості банківських активів, зобов'язань, позабалансових інструментів, оскільки теперішня вартість майбутніх грошових потоків змінюється зі зміною процентних ставок.

Щоб визначити ризик процентних ставок, поглиблено аналізують дисбаланси ліквідності: для послідовності часових інтервалів визначають розриви (гепи) - невідповідності активів і зобов'язань, чутливих до змін процентних ставок. При оцінці чутливості ринкових вартості фінансових інструментів до змін процентних ставок використовують аналіз середньозважених термінів погашення (дюрацію).

При управлінні ризиком процентних ставок менеджмент банку має вирішити такі завдання :

Досягти цільового рівня чистої процентної маржі, стабілізації чистого процентного доходу;

Передбачити рух процентних ставок, визначити тенденції ринку;

Встановити процентні ставки за залученими коштами, визначити динамічну структуру активів і пасивів на підставі геп-аналізу та дюрації;

Використовувати засоби хеджування.

Джерелом валютного ризику є позиції балансового звіту банку, чутливі до зміни валютного курсу. Валютний ризик - це ймовірність того, що рівень прибутковості та капіталу зменшиться внаслідок зміни курсу валюти. Ступінь цього ризику залежить від обсягів активів і пасивів, деномінованих в інших валютах, та курсових змін. Якщо тенденція валютного ринку керівництво банку може лише прогнозувати, то політика щодо залучення та розміщення коштів у іноземних валютах залежить від рівня прийнятого ризику. Банк, керівництво якого схиляється до безпечного рівня ризику, прагне підтримувати закриту валютну позицію. Очікування спекулятивних прибутків спонукають поглиблювати відкриту валютну позицію у тому чи іншому напрямі. У світовій практиці широко застосовуються засоби хеджування валютного ризику; вітчизняним банкам використовувати їх нині заборонено. При управлінні валютним ризиком менеджери банку вирішують завдання:

Стабілізації прибутку та валютних операцій;

Прогнозування змін валютного курсу та їх впливу на дохідність і витратність операцій;

Структуризації балансу з урахуванням валютного ризику;

Дотримання економічних нормативів контролю валютних позицій.

Сказане вище свідчить про необхідність поєднання різних методів, неможливості використання кожного з них окремо. Разом з тим варто мати на увазі, що кожний з них лише підказує правильний шлях прийняття рішення, показує ті чи інші сторони в розвитку банківських операцій. Тому важливим елементом процесу прийняття рішення є людський фактор, зокрема, рівень підготовки фахівців банку, котрі готують матеріали для прийняття рішення і від яких залежить прийняття конкретного рішення.

Управління ресурсами комерційних банків означає не тільки залучення і розміщення грошових коштів, але і визначення оптимальної структури джерел утворення для конкретного банку.

У формуванні оптимальної ресурсної бази банку існує послідовність, але насамперед слід визначити пріоритети окремих видів ресурсів, для чого робиться структурний аналіз формування бази банку у двох напрямах.

По-перше, на основі показників діяльності банку розраховується економічна ефективність ресурсів, беручи до уваги:

Витрати на кожен вид ресурсу, їхню питому вагу в відсоткових витратах і середню вартість кожного ресурсу;

Можливість банку при розміщенні конкретного ресурсу з урахуванням терміну залучення та одержання середньої маржі за результат діяльності.

По-друге, здійснюється суб'єктивний аналіз незалежності окремих факторів за певним критерієм. Цей аналіз менеджер банку може виконати самостійно або ж за допомогою іншої організаційної структури.

Вибір найкращого варіанта формування банківських ресурсів із багатьох можливих можна здійснити на основі рейтингової оцінки незалежності окремих елементів ресурсної бази від впливу економічних факторів. При нестабільній ситуації як у банківської системи, так і в цілому в економіці критерієм оцінки слід вважати надійність побудови банківської діяльності з використанням того чи іншого ресурсу.

Із метою збільшення фінансової стійкості комерційного банку важливо оптимізувати співвідношення між такими складовими ресурсної бази, як статутний капітал, резервний капітал, умовно постійний залишок на поточних та інших рахунках клієнтів, строкові вклади підприємств і організацій, вклади громадян, міжбанківський кредит.

Використання окремих елементів банківських ресурсів дає змогу виділити як основні такі напрями створення оптимальної ресурсної бази банку в умовах ринкової економіки трансформаційного періоду:

Формування банківського капіталу, адекватного перехідній економіці;

Визначення пріоритету коштів на поточних рахунках клієнтів над іншими борговими зобов'язаннями;

Поступове збільшення частки строкових депозитів та емісії цінних паперів власного боргу в міру розвитку ринкових відносин;

Використання міжбанківського кредиту переважно як засобу захищення ліквідності комерційного банку.

Таким чином комерційні банки повинні підтримувати визначене співвідношення між власними і залученими коштами. Надмірна наявність залучених коштів посилює ризик і підвищує потенційну загрозу неплатоспроможності комерційного банку, а також можливість попадання його під «контроль» інших комерційних банків і кредиторів, що може дозволити останнім впливати як на поточну діяльність, так і на проведення комерційним банком кредитної політики в цілому.

Переважне формування банківських ресурсів за рахунок власного капіталу - також не краща політика для комерційного банку. Це зв'язано, зокрема, з можливістю втрати певною групою акціонерів контролю над комерційним банком, зниженням рівня виплачуваних дивідендів і ринкової вартості акцій. Як наслідок, незбалансованість у структурі капіталу (значна питома вага власного капіталу або залучених коштів) може привести до погіршення показників, що характеризують діяльність банку, до зниження його іміджу на ринку грошових ресурсів.

Отже, основна мета комерційного банку - вибрати таку структуру банківського капіталу, яка при найменших витратах на формування банківських ресурсів буде сприяти підтримці стабільного рівня дивідендів і доходів, а також репутації комерційного банку на рівні, достатньому для залучення їм необхідних грошових ресурсів на вигідних умовах.

Висновок до розділу 3

На думку автора управління банківськими ресурсами - складна і багатогранна проблема, що не має однозначної відповіді і потребуюча щоденного аналізу стану не тільки банківських активів і пасивів, але і перспектив її розвитку економіки країни в цілому.

Розглянуті в цьому розділі проблеми формування стратегії банку щодо управління пасивами - важливий аспект банківського менеджменту. Зрозуміло, що прибутковість банку залежить не лише від точності й правильності поставлених цілей. Набагато важливішими для успіху є кваліфікація менеджерів та економічні параметри ринку: рівень попиту на банківські послуги, гострота конкуренції, темпи інфляції. Зауважимо також широкий спектр стилів та методів управління діяльністю банку: економні у витратах лідери часто приводять свої установи до успіху, тоді як ті, хто надавав перевагу підвищенню його безпеки, опиняються серед останніх. Проте, очевидно, що з розвитком банківської системи залишається все менше аспектів управління комерційним банком, якими можуть нехтувати сучасні банкіри.

Висновки

Результати дослідження, викладені в магістерській роботі дозволяють зробити наступні висновки:

Розглядаючи таку цікаву і складну тему у банківській діяльності як формування ресурсної бази комерційних банків у магістерській роботі, на основі вивчених матеріалів та їх аналізі висвітлено і аргументовано обґрунтовано актуальність й доцільність роботи для її практичного використання, адже ресурсна база комерційних банків має важливе значення і являється найважливішим фактором їх успішної діяльності.

В роботі приділена увага особливостям формування ресурсної бази комерційних банків, значенням ресурсів в загальній активній позиції банків на фінансовому ринку, сутність банківських ресурсів, їх склад і структуру. Проведено структурний аналіз вітчизняного ринку банківських ресурсів, формування власного капіталу та аналіз зобов'язань банків. Розглянуто напрями ефективного управління ресурсною базою комерційних банків.

Як рекомендації, щодо вдосконалення вказаних в роботі аспектів, необхідно відмітити наступні питання.

Комерційні банки, в умовах конкурентної боротьби на ринку ресурсів повинні постійно турбуватися як про кількісне, так і якісне покращення ресурсної бази.

Депозитні операції повинні сприяти отриманню прибутку, або створювати умови для отримання прибутку в майбутньому.
Банки повинні забезпечувати взаємозв'язок і узгодженість між депозитними і кредитними операціями то термінах і сумах.

Проводячи депозитні операції комерційні банки повинні прагнути до мінімізації своїх вільних ресурсів.

Комерційним банкам необхідно приймати заходи по розвитку банківських послуг, які сприятимуть вирішенню проблеми нарощування різних видів депозитів усіх категорій вкладників. Для цього потенційним вкладникам потрібно пропонувати більш широкий комплекс високоякісних послуг з розміщення коштів і управління ними шляхом впровадження нової техніки і технології ведення банківських операцій із застосуванням різноманітних засобів: використання чекових книжок; впровадження різних видів дебетових і кредитних карток; надання кредитів власникам поточних рахунків у формі овердрафту; провадження гнучкої процентної політики за вкладами; застосування депозитних рахунків із комплексним режимом функціонування.

Підсумовуючи вищевикладене, необхідно зазначити, що формування оптимального складу і структури ресурсної бази комерційних банків - обов'язкова умова повноцінної ринкової економіки, оскільки від цього в значній мірі залежить подальша діяльність банківської системи України.

Список використаної літератури

1. Закон України “Про банки і банківську діяльність” (із змінами та доповненнями від 20.09.2001) // Відомості Верховної Ради України. - 2001. - № 5-6. - С.30.

2. Закон України “Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні” // Офіційний сайт ВРУ.

3. Закон України “ Про платіжні системи та переказ грошей в Україні ” // Відомості Верховної Ради Укёраїни. - 2001. - № 29. - С.137.

4. Закон України “Про цінні папери та фондову біржу” (зі змінами та доповненнями). - Постанова Верховної Ради України від 18.06.1991 за № 1302-12.

5. Інструкція з бухгалтерського обліку депозитних операцій установ комерційних банків України, затверджена постановою Правління НБУ від 20.08.1999 за № 418.

6. Інструкція “Про порядок відкриття та використання рахунків у національній та іноземній валюті”, затверджена постановою Правління Національного банку України від 18.12.1998 за № 527.

7. Інструкція “Про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затверджена постановою Правління Національного банку України від 29.03.2001 за № 135.

8. Iнструкцiя “Про порядок регулювання діяльності банків в Україні”, затверджена постановою Правління НБУ від 28.08.2001 за № 368.

9. Інструкція з бухгалтерського обліку операцій комерційних банків з векселями, затверджена постановою Правління НБУ від 08.06.2000 за № 234.

10. Правила здійснення депозитних операцій для банківських депозитів, затверджені постановою Правління Національного банку України від 30.06.1998 за № 250.

11. Положення Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку “Про порядок реєстрації випуску акцій і облігацій підприємств та інформація про їх емісію”.

12. Положення НБУ “Про порядок створення і реєстрації комерційних банків”, затверджене постановою Правління Національного банку України від 21.07.1998 за № 281 (зі змінами та доповненнями, затвердженими постановою Правління НБУ від 15.03.1999 за № 109).

13. Положення про операції банків з векселями (зі змінами та доповненнями), затверджене постановою Правління НБУ від 28.05.1999 за № 258.

14. Положення щодо організації діяльності комерційних банків на ринку цінних паперів, затверджене рішенням ДКЦПФР від 18.05.1999 за № 104.

15. Положення про нормативи обов'язкового резервування коштів банківською системою України, затверджене постановою Правління НБУ від 09.07.1999 за № 332.

16. Положення про депозитний сертифікат Національного банку України, затверджене постановою Правління НБУ від 07.10.1999 за № 449.

17. Бюлетень Національного банку України. - 2001. -№ 11.

18. Указ Президента України “Про заходи щодо зміцнення банківської системи України та підвищення її ролі у процесах економічних перетворень” // Урядовий кур'єр. - 2000. - 22.07.2000 р.

19. Алексеєнко М. Структура капіталу комерційного банку // Фінанси України. - 2001. - № 4. - с. 123-131.

20. Васюренко О.В. Управління залученням ресурсів комерційних банків // Фінанси України. - 1999. - № 11. - с. 88-93.

21. Гладких Д. Структура та динаміка зростання банківських пасивів // Вісник НБУ. - 2001. - № 12. - с. 34-40.

22. Гладких Д. Аналіз діяльності окремих банків України за підсумками 2001 року // Вісник НБУ. - 2002. - № 4. - с. 29-33.

23. Довгань Ж.М. Політика комерційного банку щодо мобілізації ресурсів // Фінанси України. - 1999. - № 12. - с. 103-108.

24. Довгань Ж.М. Управління власним капіталом комерційного банку // Вісник НБУ. - 1999. - № 8. - с. 47-49.

25. Заруцька О. Деякі тенденції ринку депозитів // Вісник НБУ. - 2001. - № 10. - с. 7-10.

26. Коваль В.М. Методи забезпечення оптимального співвідношення між ліквідністю і дохідністю комерційного банку // Фінанси України. - 2000. - № 2. - с. 104-109.

27. Клименко О.Б. Інструменти залучення коштів комерційного банку // Фінанси України. - 2000. - № 6. - с. 126-130.

28. Корнієнко Т. Стратегія управління активами та пасивами комерційного банку в умовах перехідної економіки // Вісник НБУ. - 2001. - № 10. - с. 14-17.

29. Лобанова А. Проблеми формування ресурсної бази комерційних банків України // Економіка. Фінанси. Право. - 2001. - № 12. - с. 21-24.

30. Мартинюк Ж.М. Формування ресурсів комерційних банків // Фінанси України. - 1997. - № 10. - с. 32-36.

31. Олійник Д. Ресурсна база українських комерційних банків // Банківська справа. - 2000. - № 1,2. - с. 21-24.

32. Олійник. Д. Управління ліквідністю комерційних банків. // Банківська справа. - 2001. - № 2. - с.31-34.

33. Прокопчук К.Г. Формування й використання власного капіталу комерційних банків // Фінанси України. - 1999. - № 9. - с. 41-42.

34. Примостка Л. Управління активами та пасивами комерційного банку // Вісник НБУ. - 2001. - № 2. - с. 39-43.

35. Русалова О. Застосування фінансових інструментів в управлінні ресурсами комерційних банків // Вісник НБУ. - 1998. - № 4. - с. 60-61.

36. Рікберг Д. Депозитний сертифікат НБУ // Бизнес. - 1999. - № 7. - с. 19.

37. Структура активів, зобов'язань, балансового капіталу банків України за станом на 01.01.2002 року // Вісник НБУ. - 2002. - № 3. - с. 9-20.

38. Банківські операції: Підручник / А.М. Мороз, М.І. Савлук, М.Ф. Пуховкіна та ін.; За ред. д-ра екон. наук, проф. А.М. Мороза. - К.: КНЕУ, 2000. - 384 с.

39. Основы банковского дела / под ред. Мороза А.Н. - К.: Либра, 1994. - 330 с.

40. Білокінь Г.М. Банківський нагляд та аудит. - Київ: ІТЦ НБУ, 1999. - 155с.

41. Банківський менеджмент: навч. посіб. для вищ. навч. закл. / О. Кириленко, І. Гіленко, А. Ятченко. - К.: Основи, 1999. - 671 с.

42. Банковское дело / под ред. О.И. Лаврушина. - М.: Банковский и биржевой научно-консультационный центр; ТОО «ЭКОС», 1992. - 428 с.

43. Банковское дело: учебник / под ред. В.И. Колесникова, Л.П. Кроливецкой. - М.: Финансы и статистика, 1995. - 480 с.

44. Банки банковские операции: Учебник для вузов / Под ред. Е.Ф. Жукова. - М.: Банки и биржи, ЮНИТИ, 1997. - 471 с.

45. Банковское дело: учебник / под ред. О.И. Лаврушина. - М.: Финансы и статистика, 1998. - 576 с.

46. Батракова Л.Г. Экономический анализ деятельности коммерческого банка. - М.: Логос, 1998. - 344 с.

47. Дзюблюк О.В. Організація грошово-кредитних відносин суспільства в умовах ринкового реформування економіки. - К.: Поліграфкнига, 2000. - 512 с.

48. Савлук М.І., Мороз А.М. Вступ до банківської справи / Відповідальний редактор Савлук М.І. - К.: Лібра, 1998.

49. Тиркало Р.І., Щибоволок З.І. / Фінансовий аналіз комерційного банку: основи теорії, експрес-діагностика, рейтинг. Навч. посібник, - К.: “Слободженщина”, 1999. - 236 с.

50. Формування економічних відносин в умовах ринку. Збірник наукових праць кафедри економіки, обліку і контролю в невиробничій сфері ТАНГ: Випуск 2 / Науковий редактор - доктор економічних наук, професор Фаріон І.Д.. - Тернопіль: Економічна думка, 1998. - 455 с.

51. Національний банк України. Грошово-кредитна та банківська статистика. http://www.rada.kiev.ua/