Дiяльнiсть кредитних спiлок в Українi

83

Зміст

Вступ

1. Кредитна спілка - фінансова установа кооперативного типу

1.1 Кредитна кооперація - унікальна форма фінансової взаємодопомоги та самозахисту

1.2 Розвиток кооперативного руху в Україні

1.3 Кредитна спілка як фінансовий посередник

2. Аналіз фінансової діяльності кредитних спілок

2.1 Особливості формування капіталу

2.2 Аналіз операцій із внесками / вкладами та рахунками членів кредитної спілки

2.3 Аналіз позичково-інвестиційної діяльності кредитних спілок

2.4 Оподаткування кредитних спілок

3. Шляхи вдосконалення діяльності кредитних спілок в Україні

3.1 Активізація посередницької діяльності кредитних спілок на ринку фінансових послуг

3.2 Стратегія управління фінансовою стійкістю кредитної спілки

Список використаних літератури

Вступ

Поліпшення економічної ситуації в Україні стає дедалі очевиднішим і залежить - це не тільки від зусиль держави, а й від внеску фінансових посередників, їх спроможності стабілізувати фінансові ресурси для інвестування реального сектору. Саме кредитна спілка, як небанківська фінансово-кредитна установа може відіграти важливу роль у розвитку вітчизняної економіки, створювати додаткову можливість у залучені заощаджень громадян та розширені можливостей підприємств у виборі джерел фінансування.

З 1992 року в Україні створюються і розвиваються кредитні спілки, як одна із форм фінансової кооперації. Тим самим розпочато відтворення кооперативного сектора нашої економіки в русі історичних кооперативних традицій українського народу. Сьогодні кредитні спілки вже об'єднують понад 200 тисяч громадян України. При цьому, кожна гілка української кооперативної системи має свою специфіку і свої проблеми. Але одна проблема є спільною - це відсутність розуміння як серед широких верств населення так і серед законодавців і урядовців правильного сприйняття самої кооперативної ідеї як ефективного інструменту самоорганізації та самодопомоги населення. На нашу думку, в сьогоднішніх умовах кооперативні форми об'єднання людей, кооперативні форми господарювання здатні суттєво вплинути як на економіку держави, так і на соціальний захист населення України, що опинилося в структурних економічних та соціальних умовах.

Вище відмічене обумовлює актуальність і вибір теми магістерської роботи.

Метою дослідження є вивчення суті кредитної спілки, як унікальної форми фінансової взаємодопомоги та самозахисту, аналіз її фінансової діяльності і активізації посередницької діяльності на ринку фінансових послуг.

Досягнення поставленої мети зумовило вирішення наступних конкретних завдань:

- прослідкувати організаційно-економічні аспекти розвитку кредитних спілок;

- розглянути особливості фінансової діяльності кредитних спілок;

- дослідити формування стратегії управління їх стійкості;

- обґрунтувати та рекомендувати відповідні заходи для активізації посередницької діяльності кредитних спілок.

Об'єктом наукового дослідження була вибрана система кредитної кооперації. Це викликано низкою обставин. По-перше, кредитна кооперація - найпоширеніший у світі вид кооперації, що має різні моделі та системи кооперативного кредитування, формування яких залежало від конкретних історичних та національних умов кожної країни. По-друге, зараз в Україні активно йде процес відродження кредитної кооперації у формі кредитних спілок, який потребує фундаментальної теоретичної бази для концептуального розвитку.

Методологічну основу магістерської роботи становлять напрацьовані положення економічної науки та досягнення сучасної зарубіжної і вітчизняної фінансової думки, дослідження провідних фахівців у галузі соціально-економічної сутності кооперативної ідеї та природи кооперативної форми господарювання.

Для досягнення поставленої в роботі мети використовуються різні методи дослідження, зокрема логічні методи, порівняння, аналізу, синтезу та інші специфічні прийоми, що дозволяють розкрити питання кооперативного руху, відобразити нетрадиційний погляд на кооператив як неприбуткову форму господарювання, форму самодопомоги, економічного та соціального самозахисту населення.

Інформаційно-статистичну основу роботи складають дані фінансової діяльності кредитних спілок України та кредитної спілки «Калина» міста Тернополя.

Магістерська робота складається зі вступу, трьох розділів та висновків.

У першому розділі «Кредитна спілка - фінансова установа кооперативного руху» розкриваються історичні умови започаткування, етапи становлення і розвитку кооперативного руху в Україні, сутність кредитних спілок.

Другий розділ «Аналіз фінансової діяльності кредитних спілок» присвячений вивченню господарської діяльності кредитних спілок.

У третьому розділі «Шляхи вдосконалення діяльності кредитних спілок на ринку фінансових послуг» висвітлюється питання активізації кредитних спілок на ринку та стратегія управління їх стійкістю.

Магістерська робота написана на 87 сторінках, містить 8 таблиць, 6 рисунків, графіків та діаграм. Для написання роботи було використано 52 джерела літератури, з метою розв'язання теоретичних і практичних проблем кредитної спілки та побачити нові напрями вирішення соціальних проблем населення.

1. Кредитна спілка - фінансова установа кооперативного типу

1.1 Кредитна кооперація - унікальна форма фінансової взаємодопомоги та самозахисту

Історія людства - це історія взаємодопомоги. Ідея об'єднання з метою взаємодопомоги та самозахисту простежується на протязі всього існування людства. Залежно від стадії розвитку суспільства ця ідея знаходила своє втілення у відповідних формах. В прадавні часи люди допомагали один одному, вступали в боротьбу із силами природи, чим забезпечували собі виживання у важких умовах. Об'єднуючись та допомагаючи один одному в середні віки, люди захищали себе від фізичного гноблення та експлуатації. В період класичного капіталізму люди, використовуючи силу об'єднання та взаємодопомоги, створювали політичні партії для захисту певних політичних інтересів, заснували профспілкові об'єднання з метою соціального самозахисту від експлуатації працедавців, об'єднувались у кооперативні організації для економічного самозахисту від експлуатації з боку різноманітних посередників - торговців, банкірів та інших [13, 14]

Усім відомо, що ставки кредиту та умови його одержання в більшості українських банків такі, що зникає будь-яке бажання позичати. Як ж бути? Чекати ще кілька років, допоки не знизиться інфляція і банки не почнуть пропонувати прийнятні ставки?. Вихід існує вже сьогодні. Це кредитна кооперація - як самодопомога, як самопорятунок, врешті, як інститут громадського суспільства.

Слово «кооперація» (від латинського «cooperatio») дослівно перекладається як «співпраця» і вживається у двох значеннях.

По-перше, цей термін застосовують коли мова йде про кооперацію як процес об'єднання трудових, матеріальних, інтелектуальних та ресурсів для спільної праці й досягнення певної мети.

По-друге, термін «кооперація» вживається, коли мова йде про кооперацію як форму, і застосовується для позначення сукупності специфічних організаційно-правових форм, що мають назву кооперативи.

Розпочатий у кінці 80-х років перехід до ринкової економіки породив болісні для простого народу процеси. Більшість людей традиційно покладали свої надії на державу, на соціальний захист з її боку. За роки радянської влади у свідомості українських людей сформувалось переконання, що їм має допомогти, про них має подбати держава. Але сьогодні держава не може допомогти. Вона сама потребує допомоги. Інфляція, спад виробництва, розрив міжгосподарських зв'язків, недосконалість законодавства, некомпетентність керівництва різних рівнів та інші негаразди міцно вдарили не тільки по людях, а й підірвали економіку країни. Тож за таких обставин держава не в змозі допомагати своєму народові. І люди залишаються віч-на-віч із своїми економічними проблемами [12, 33]

Ситуація, що склалася в Україні, не є унікальною. Через подібні негаразди пройшло більшість народів світу. І вихід з такої ситуації був знайдений багато років тому. Вихід цей - самодопомога населення шляхом взаємодопомоги на кооперативних засадах. Але, на жаль, більшість українських людей мало знайомі з кооперативною ідеєю економічної та соціальної самодопомоги.

Кредитна кооперація - найпоширеніший у світі вид кооперацій, що має різні моделі та системи кооперативного кредитування, формування яких залежало від конкретних історичних та національних умов кожної країни.

Таким чином, термін «кооперація» застосовується для означення як самого процесу співпраці людей, так і її історичної оранізаційно-правової форми - кооперативу. Очевидно, що ці два значення досить тісно взаємопов'язані. Будь-який кооператив ґрунтується на кооперації, а кооперація проявляється через конкретну форму кооперативу. Але при цьому слід підкреслити, що кооператив - лише одна з багатьох історичних форм кооперацій. Кооператив - неприбуткова громадсько-господарська організація економічного самозахисту населення, яка має на меті не отримання прибутку, а скорочення витрат своїх членів на спожиті чи виробничі потреби. Визначення кооперативу дає підстави розглядати його як специфічну форму господарювання. З одного боку, кооператив є громадською організацією з демократичним управлінням та самоврядуванням, створеною громадянами для взаємодопомоги, соціального та економічного самозахисту в умовах ринкової економіки. З іншого боку, кооператив - це господарюючий суб'єкт, який діє на ринку та конкурує з іншими суб'єктами господарської діяльності. Але, на відміну від них, господарська діяльність кооперативів у країнах з ринковою економікою націлена на обслуговування, як правило, тільки своїх членів. Якщо люди створюють організацію для надання послуг іншим особам, які не є членами цього об'єднання, така діяльність не вважається кооперативною, а класифікується як колективне підприємництво.

Метою діяльності кооперативу є не отримання прибутку, а надання дешевих та якісних послуг своїм членам і скорочення їх витрат на споживчі чи бізнесові потреби.

Щоб зрозуміти особливість кооперативної форми господарювання необхідно розглянути кооператив з трьох точок зору - організаційної, економічної та соціальної.

Організаційна сторона кооперативів (кредитної кооперації) характеризує їх як форму об'єднання людей. Це об'єднання базується на наступних організаційних принципах:

Ш добровільного вступу до цього об'єднання та виходу з нього у будь-який момент;

Ш доступність членства. Будь-яка людина, яка відповідає вимогам до членства, закріпленими у статуті об'єднання, має право стати членом цього об'єднання;

Ш демократичного самоврядування. Вищим органом об'єднання є загальні збори, які обирають статутні органи органи управління: правління, наглядовий та інші комітети, які щорічно звітують зборам про виконану роботу;

Ш рівноправність членів. Кожен член має право одного голосу на загальних зборах.

Економічна сторона кооперативів визначає особливості механізму їх господарської діяльності. Господарський неприбутковий механізм кооперативів характеризується наступними ознаками:

Ш власниками є всі його члени, які і є єдиними споживачами його товарів чи послуг;

Ш діяльність здійснюється з метою самозабезпечення необхідними послугами членів;

Ш необхідні для ведення господарської діяльності кошти формуються за рахунок внесків членів;

Соціальна сторона кооперативних організацій визначає їх місце в системі суспільних відносин та соціальне значення. З цієї точки зору кооператив є:

Ш альтернативним отриманню додаткових доходів засобам підняття життєвого рівня населення через скорочення витрат;

Ш організацію взаємодопомоги громадян;

Ш формою економічного самозахисту населення в умовах ринку;

Ш засобом активізації громадського життя, розповсюдження ідеї взаємодопомоги та кооперації, розвитку освіти, просвіти широких верст населення в сфері економіки та демократії.

Виходячи з аналізу організаційної, економічної та соціальної сторін кооперативних сторін кооперативних організацій, можна зробити висновок, що кооператив - демократична неприбуткова громадсько-господарська організація економічного самозахисту населення, яка має на меті не отримання прибутку, а скорочення витрат своїх членів на споживчі чи виробничі потреби.

У зв'язку з надзвичайно важливими економічними та соціальними значеннями кооперативів як форми взаємодопомоги та самозахисту громадян в умовах ринку більшість країн світу проводить активну державну політику підтримки кооперативного руху. Основними формами цієї підтримки є пільги в оподаткуванні (в багатьох країнах кооперативи взагалі не оподатковуються), надання державних субсидій (в Італії, наприклад, кооперативи отримують від держави певні кошти на свій розвиток, організацію курсів та підготовку керівників) та державних кредитів під низькі відсотки [14, 19]

Кооперативні форми господарювання займають суттєве місце в економічних системах країн з ринковою економікою.

Кредитні спілки в сучасних умовах класифікуються як фінансові кооперативи і на належать до категорії неприбуткових інститутів. Саме кредитні спілки сприяють здоровій конкуренції між позичково-ощадними інститутами й іншими фінансовими установами у встановленні позичкового процента [6, 8]

Кредитна спілка - це фінансовий кооператив, який одночасно є громадською та фінансовою організацією зі специфічною формою господарювання. Іншими словами, це фінансова установа, яка ставить за мету фінансову взаємодопомогу й економічний самозахист людей.

Історія та нинішня світова практика кредитної кооперації вказує, що кредитні спілки є альтернативою вирішення фінансових проблем населення, підприємців, середнього та особливо малого бізнесу, фермерських господарств.

Таким чином, кредитні спілки є специфічними організаціями фінансової взаємодопомоги громадян, які мають неприбуткову кооперативну природу. Вони можуть відіграти надзвичайно важливу роль у фінансово-кредитній системі нашої держави, бо є формою економічної самодопомоги широких верст та соціальних груп населення в складний період ринкової трансформації української економіки. Успішний розвиток кредитних спілок, як і інших видів кооперативів, дозволить зробити громадян України більш захищеними, а ринкову економіку - більш ефективною і соціально спрямованою.

Слід відмітити, що у своєму еволюційному розвитку кооперація пройшла ряд ступенів (етапів) - від найпростіших, що виникли стихійно, форми співпраці у первісному суспільстві до досить складних і розвинутих форм міжрегіональної та міжнародної кооперації в сучасному техногенному суспільстві.

1.2 Розвиток кооперативного руху в Україні

Кредитні спілки як форма самоорганізації населення у галузі фінансів виникли у країнах Західної Європи в середині ХІХ століття як реакція простого народу на погіршення життя, викликане загостренням проблем капіталістичного способу виробництва. Це був період активних пошуків додаткових джерел фінансових ресурсів, необхідних для задоволення потреб населення й прискореного розвитку промислового виробництва. Оскільки банківські установи орієнтувались в основному на великий бізнес і дорогі банківські послуги, малий бізнес залишався наодинці зі своїми проблемами. Схоже відбувається і нині в Україні. [32, 46]

Основою для вітчизняного кооперативного руху в галузі кредиту стали ідеї «батьків» німецької кооперації Г. Шульце-Деміга і Ф.В. Райфайзена. Саме вони проповідували і понукали сільське населення заощаджувати свої кошти в кредитних спілках і при необхідності користуватись більш дешевими кредитами, ніж це було можливо в інших кредитних установах чи в приватних осіб. Ідея створення таких спілок самодопомоги швидко поширювалася у світі (Австрії, Італії, Франції, Англії, Росії та інших країнах).

В Україні перші організації фінансової взаємодопомоги та економічного самозахисту населення з'явилися у 60-х роках ХІХ сторіччя у формі ощадно-позичкових і кредитних товариств, які розвивались надзвичайно швидкими темпами, полегшуючи життя широких верст населення.

Перша кредитна спілка на Україні була створена в 1869 році міщанами міста Гадяч на Полтавщині. Також ощадно-позичкове товариство було створене і в с. Сокориці цієї ж області.

Кредитне та ощадно-позичкове товариства могли надавати позички виключно своїм членам. Кожному члену товариства, виходячи з його благонадійності та довіри до нього, визначалась максимальна сума кредиту, який міг би бути йому виданим незалежно від наданого забезпечення, кількості та видів позичок. Окремо встановлювалась сума позички, яка могла бути видана під довіру. Встановлений ліміт кредитування записувався в розрахункову книжку члена. Також кредитне товариство виступало посередником продажу продукції, закупівлі необхідного реманенту [14, 31]

Проте, вже на початку 80-х років ХІХ століття динамічне зростання кількості кредитних кооперативів істотно уповільнилось. Це було зумовлено цілим рядом причин. По-перше, деякі ощадно-позичкові товариства утворювалися лише для одержання від земства чи держави «легких грошей», які використовували неефективно. По-друге, недостатність коштів обмежувала для цих товариств максимальний термін дії позички до дев'яти місяців. Це ускладнювало кредитування дрібних підприємців, зокрема селян. Короткотерміновий кредит особливо не влаштовував тих, хто хотів придбати засоби виробництва. По-третє, господарська ініціатива малодосвідчених кооператорів пригнічувалася жорстким наглядом з боку міністерств фінансів та внутрішніх справ. І нарешті, темпи розвитку вітчизняного кооперативного руху істотно уповільнювалися відсутністю відповідною правової бази, яка б спричинила його зміцненню.

Період застою тривав до першої половини 90-х років ХІХ століття. Лише з прийняттям у 1895 році закону «Про установи дрібного кредиту» вітчизняний кредитно-кооперативний рух помітно активізувався. Названий закон передбачав деякі поліпшення щодо організації та функціонування ощадно-позичкових товариств, визначав роль земств у їхні діяльності. Кредитна кооперація ще більше активізувалась після затвердження, у 1896 році одночасно із статутом ощадно-позичкового, типового статуту кредитного товариства, діяльність якого орієнтувалася на потреби села. Завдяки фінансовій підтримці державного банку кількість кредитних товариств досить швидко зростала. Так, на 1 січня 1910 року в українських губерніях діяло вже 867 кредитних та 360 ощадно-позичкових товариств. А на 1 вересня 1919 року в Україні функціонувало вже понад 3300 кредитних кооперативів.

У сусідній Буковині кредитна кооперація мала не менш важливе значення. У 1889 р. у с. Раранчі біля Чернівців було організовано перший в регіоні український кооператив, і набули тут найбільшого поширення. Кредитні кооперативи посідали чинне місце і у Закарпатті. Так, до 1916 р. було організовано 346 кооперативних об'єднань, у тому числі 208 кредитних з 53 тис. членів.

Значний поштовх розвитку кооперативного руху серед українців західних регіонів дав заснований у Львові в 1898 році союз кредитних товариств. Він об'єднав 17 кооперативів Галичини і Буковини.

Успішній діяльності кредитної кооперації сприяло створення союзної організації. У 1903 році на Буковині було засновано спілку «Українська каса», що стала одночасно організаційним, ревізійним і фінансовим об'єднанням усіх видів української кооперації краю. У 1913 р. спілка об'єднувала 148 кредитних кооперативів з 18788 членами. У 1916 р. в Україні було близько 20 кредитних союзів.

Кредитні спілки і кооперація в цілому проіснували на Східній Україні до кінця НЕПу у 1920-х роках, а на Західній Україні - до 1939 року. Відтоді кредитна кооперація на Україні як явище практично не існувала, тобто з моменту встановлення на українських землях радянської влади. Лідери якої вирішили, що самодіяльні форми взаємодопомоги та економічного самозахисту населення в умовах соціалізму не потрібні, бо про все мала подбати держава, а ідея демократичних організацій, взаємодопомога - забута більш, ніж на півстоліття.

Але кооперативний рух не загинув, а розвивався швидкими темпами в Західній Європі, Північній та Південній Америці, в Австралії. Багато українців виїхали в інші країни не за своєю волею, найбільша хвиля емігрантів прибула до Канади, США, для них на чужині кредитна спілка стала необхідною, бо лише там можна було позичити гроші на прожиття або для відкриття своєї справи. Сьогодні українські кредитні спілки в цих країнах є сучасними фінансовими установами, що працюють за найвищими стандартами. В США членами кредитних спілок є більше 60 млн. осіб, в Канаді - кожен третій. Українська діаспора прагнула допомогти своїм землякам, але за радянських часів не мала для цього можливості [12, 14]

Проголошення Україною незалежності дали позитивні зміни кооперативному руху, дозволило представникам української діаспори США та Канади організувати місію по відродженню в Україні кооперативних організацій взаємодопомоги громадян у фінансовій сфері - кредитних спілок. Однак, широко розповсюджена на цей час у захисту населення в умовах ринку в Україні була повністю забутою широкими верстами населення та маловідомою науковцям, політикам та державним службовцям. Низький рівень кооперативних знань суспільства, дискредитація кооперативної ідеї псевдокооперативами в період «перебудови», недосконалість господарського законодавства України ускладнювали процес відродження істинних кооперативних організацій.

В лютому 1992 р. в Україну прибула делегація Всесвітньої ради кредитних спілок та Української світової кооперативної ради. Цей момент можна вважати початком відродження кредитного руху. В першій половині 1992 р. в Україні вже існували кредитні спілки в Кривому Розі, Стрию Львівської області, Києві і через рік у Чорткові Тернопільської області. Кредитні спілки почали виникати в багатьох містах. 20 вересня 1993 р. Президент України підписав Указ, яким затверджено «Тимчасове положення про кредитні спілки в Україні та Закон України «Про громадські об'єднання». А також, 7.02.1994 року Правління Національного банку України погодило Типовий статут кредитної спілки з питань кредитування та розрахунків. Ним регулювалась діяльність кредитних спілок на цей час. Після чого почалось стрімке виникнення кредитних спілок у більшості областей.

Після цього процес відродження кредитних спілок в Україні став набувати реальних рис. У Києві були відкриті представництва Всесвітньої ради кредитних спілок та Канадської кооперативної асоціації, які розпочали реалізацію відповідно американської та канадських спілок в Україні. Їх партнерами були українські кредитні спілки США та Канади.

У червні 1994 року 28 кредитних спілок із 17 областей України заснували Національну асоціацію кредитних спілок України (НАКСУ), ідея створення якої виникла при заснуванні Національного агрокомітету по відродженню руху кредитних спілок в Україні [21, 105]

В листопаді 1994 року Національна асоціація кредитних спілок України була прийнята повноправним членом Всесвітньої ради кредитних спілок. Створення спілок в Україні, яка їх об'єднує, захищає їх інтереси перед державними органами, та виконує інші важливі функції призвело до зростання кількості кредитних спілок та значного поліпшення якості їх роботи (див. табл. 1).

Таблиця 1.1 Динаміка показників кредитних спілок-членів НАКСУ

Рік	Кількість кредитних спілок	Загальна кількість членів, тис.	Загальні активи, тис. грн.
1995	47	14,8	1035,5
1996	52	18,1	2265,9
1997	67	28,2	4378,2
1998	68	31,4	8132,8
1999	81	50,0	10000,0
2000	98	78,1	20505,7
2001	102	104,0	31662,3
2002	114	133,150	53761,25
2003	117	196,061	110922,9

Виходячи з даних таблиці 1.1. видно, що з кожним роком в Україні збільшується кількість кредитних спілок, а й відповідно і кількість членів. Так у 1995 році до НАСКУ входило лише 47 спілок, з розвитком ринку фінансових послуг в 2003 році їх кількість збільшилась у 2,5 рази і становить 118. Відповідно збільшувалась кількість наданих позик. Порівняно з 2002, у 2003 році було надано на 18639 позик більше, що в загальному становить 118673,8 грн. Отже, у майбутньому ми простежили позитивні зміни в розвитку системи кредитних спілок.

У квітні 1995 року при НАКСУ був створений власний Навчально-методичний центр, а у вересні - Сервісний центр. За даними НБУ, на початок 1996 року в Україні було зареєстровано близько двохсот кредитних спілок.

Реалізація ініційованих українською діаспорою проектів технічної допомоги розвитку кредитних спілок в Україні була успішною, тому уряд США прийняв рішення про продовження Програми технічної допомоги до 1998-го року, а уряд Канади - до 2001-го.

З метою врегулювання питань щодо порядку залучення особистих заощаджень громадян для взаємного кредитування і фінансової підтримки 22.06.1999 року був прийнятий Указ Президента України «Про кредитні спілки» і затверджено «Положення про кредитні спілки». Прийняті нормативні документи надали можливість кредитним спілкам забезпечити широкий спектр послуг своїм членам, вирішило питання державного регулювання та надало повноваження Національній асоціації кредитних спілок України, щодо виконання функцій центру фінансової стабілізації і клірингу системи кредитних спілок України.

У 2001 році 3 серпня був прийнятий Закон України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг». Згідно із Законом кредитна спілка може здійснювати: фінансовий лізинг, надання гарантій і поручительства; торгівлю цінними паперами. [2]

У серпні цього ж року Правління НБУ затвердило Положення про порядок видачі ліцензій на здійснення окремих банківських операцій небанківськими установами, і з 1 січня 2002 року, усі небанківські фінансові посередники проходять ліцензування. Ліцензуванню в кредитній спілці підлягає діяльність по залученню внесків (вкладів) членів кредитної спілки на депозитні рахунки, а також інші види діяльності відповідно до закону.

Кредитні спілки є порівняно новими суб'єктами на фінансовому ринку України. До прийняття Закону «Про кредитні спілки» №2908-ІІІ від 20 грудня 2001 року ці установи мали юридичний статус громадських організацій, що здійснюють надання фінансових послуг своїм членам на підставі тимчасового положення про ці організації, затвердженого указом Президента. В податковому законодавстві спілки були віднесені до неприбуткових організацій. Такий, не досить чітко визначений статус призводив до виникнення багатьох запитань стосовно економіко-правової природи спілок та створював певні проблеми в їх роботі. Прийнятий закон, який протягом чотирьох років розглядався, доопрацьовувався Комісією ВРУ з питань фінансів та банківської діяльності надав кредитним спілкам нового, принципово іншого кредитного статусу «неприбуткової організації, заснованої фізичними особами на кооперативних засадах з метою задоволення потреб її членів у взаємному кредитуванні та наданні фінансових послуг…» і при цьому визначив, що «кредитна спілка є фінансовою установою». Це дозволило більш детально врегулювати окремі аспекти діяльності кредитних спілок, але не внесло, та, мабуть, і не могло внести повної ясності щодо особливостей їх соціально-економічної природи. Тому питання «Чим кредитна спілка відрізняється від інших фінансових установ?» досі залишається актуальним.

Нині в Україні понад 500 кредитних спіло. У результаті ринок збагатився різноманітними, потрібними населенню товарами, а гроші громадян швидко обертаються, при цьому приносячи дивіденди членам спілки і прибуток дрібному бізнесу.

Таким чином, українці в діаспорі зберегли ідею взаємодопомоги та кооперативного кредитування і більш ніж через півсторіччя забуття повернули її українському народу. Народ України сприйняв цю ідею і в нелегкі для себе часи почав відроджувати кредитні спілки - організації економічного самозахисту та взаємодопомоги. Люди не стали просити допомоги у держави. Вони вирішили самі поліпшити своє життя. Завдання ж держави звелось лише до одного - створити народу України умови для організації самодопомоги, бо право на економічний самозахист та взаємодопомогу є невід'ємним правом людини в будь-якій цивілізованій країні.

1.3 Кредитна спілка як фінансовий посередник

Гостра нестача фінансових ресурсів і дорогі кредити комерційних банків, незважаючи на активну політику Національного банку України щодо формування кредитної політики у державі, спонукають центральні органи влади, широку громадськість і малій бізнес до пошуків доступніших джерел фінансових ресурсів і нових форм організації фінансових інститутів.

Такими новими формами самоорганізації населення у галузі фінансів покликані стати кредитні спілки, які були відомі в Україні у минулому як кредитні й ощадно-позичкові товариства. Їхня назва й організаційна структура залежати від конкретних історичних, територіальних та економічних умов і завдань, котрі ставили перед собою такі організації.

У світі є різні види фінансово-кредитних кооперативів. Такі установи досить часто не лише надають фінансові, а й здійснюють різні торгівельно-посередницькі операції, що розширює сферу їхньої діяльності, зміцнює фінансовий стан і підвищує авторитет серед населення.

Динаміка зростання кількості кредитних спілок та їх основних економічних показників за останні роки вказують на ефективність механізму діяльності організацій. Зараз фінансовий ринок України не є достатньо розвиненою системою. Комерційні банки, страхові та інвестиційні компанії не тяжіють до обслуговування дрібних вкладів та дрібних кредитів. Отже, виникає потреба у інших фінансових посередниках, які зайняли б цю нішу на грошовому ринку України. Історія та нинішня світова практика кредитної кооперації вказує, що кредитні спілки є альтернативою вирішення фінансових проблем населення, підприємців середнього та особливо малого бізнесу, фермерських господарств. [53, 16]

Саме тому, є закономірним визнання Указом Президента розвитку кооперативного руху, в тому числі і кредитних спілок, одним із важливих напрямів реалізації структурних змін в економіці України та формування її багатоукладності.

Відсутність цивілізованого кооперативного законодавства стала причиною того, що відродження в Україні кредитних спілок як організацій фінансової взаємодопомоги громадян почало здійснюватись через юридично-організаційну форму громадської організації, а не кооперативу, як це прийнято в усьому світі. В зв'язку з тим, що діяльність громадських організацій, як правило, носить негосподарський характер, у кредитних спілок почали виникати певні труднощі в організації роботи та відносинах з державними органами. Діяльність кредитних спілок з надання кредитів під відсотки, приймання грошових вкладів на різних умовах та нарахування відсотків на них більш схожа до діяльності фінансової установи, ніж громадської організації. У зв'язку з цим на різних рівнях почало виникати питання: «Що таке кредитна спілка: громадська організація чи фінансова установа?» При цьому давались дві протилежні відповіді, кожна з яких була правильною частково, але помилковою повністю. Ця помилка у визначенні кредитної спілки стала результатом некоректності самого питання, тому що кредитна спілка не є громадською організацією чи фінансовою установою в традиційному їх розумінні. Кредитна спілка - це фінансовий кооператив, який одночасно є і громадською, і фінансовою організацією та являє собою специфічну форму господарювання, відміну від інших форм. Із соціальної точки зору кредитна спілка - це форма фінансової взаємодопомоги та економічного самозахисту людей; із організаційної - громадська організація; з економічної - фінансова установа; а разом - фінансовий кооператив.

Згідно чинного Закону України «Про кредитні спілки» із змінами в липні 2003 року. Кредитна спілка - це неприбуткова організація, заснована фізичними особами, професійними спілками, їх об'єднаннями на кооперативних засадах з метою задоволення потреб її членів у взаємному кредитуванні та наданні фінансових послуг за рахунок об'єднаних грошових внесків членів кредитної спілки. [1]

Кредитні спілки - це суб'єкти фінансового ринку, які надають фінансові послуги подібні до банківських: залучають кошти шляхом прийняття депозитів, відкриття пайових, ощадних та чекових (розрахункових), пенсійних та інших рахунків і за рахунок цих коштів видають кредити різних видів, розміщують тимчасово вільні кошти у казначействі зобов'язання, державні і муніципальні облігації та інші високонадійні цінні папери. Крім цього, кредитні спілки здійснюють розрахунково-касове обслуговування, обмін чеків, продаж дорожніх чеків, випуск кредитних карток, брокерські та нотаріальні послуги, послуги по телефону та через банківські автомати та здійснюють інші операції.

Незважаючи на те, що кредитні спілки пропонують майже повний перелік банківських послуг і є «майже банками», вони мають особливий статус і вважаються специфічними фінансовими установами. Як фінансовий кооператив кредитна спілка суттєво відрізняється від інших форм господарювання цілями своєї діяльності, принципами організації та управління, правами та інтересами власників і клієнтів, суспільним та юридичним статусом.

Кредитна спілка - незалежна, неприбуткова, колективна організація, яка пропонує кредити під нижчий процент, ніж банки, й працює за зручним графіком. Головною відмінністю між банком та кредитною спілкою є те, що остання обслуговує виключно своїх членів, не може приймати заощаджень чи давати позики юридичним особам або іншим громадянам, які не є членами цієї спілки. Власниками та керівниками кредитної спілки є виключно її члени. У банку власник 51% акцій є керівником і саме від нього залежить політика банку.

Принципова відмінність кредитної спілки від банку полягає у тому, що вона виконує лише дві базові операції грошового ринку, зберігаючи при цьому статус фінансового посередника. Це залучення коштів і їхнє розміщення. Банк і тільки він виконує ще й третю базову операцію - відкриття і обслуговування поточних рахунків клієнтів.

У науковій літературі практично не висвітлюється відмінність між кредитною спілкою і банком як фінансовими посередниками. Частіше використовується банківська термінологія при висвітленні різних питань у діяльності спілок: «Сучасні кредитні спілки пропонують майже повний перелік банківських послуг…» Тут варто уточнити, що, по-перше, банківські послуги - це лише невелика частка банківських операцій, які, очевидно, і маються на увазі, і по друге, замість визначення «банківські послуги» доцільніше було б ужити інше - «операції грошового ринку», оскільки кредитні спілки є самостійними, незалежними від банків посередниками саме на грошовому ринку.

Особливістю діяльності кредитних спілок в Україні є те, що відповідно до чинного законодавства, окрім комерційних банків, лише вони мають право працювати з фізичними особами на ринку заощаджень. Кредитні спілки, тим видом фінансових установ, який може забезпечити потреби невеликих приватних вкладників та позичальників. Річ у тім, що комерційним банкам не вигідно обслуговувати невеликі вклади й надавати дрібні позички. Зараз ті кілька банків, які активно залучають депозити фізичних осіб, виплачують відсотки за ставкою, яка не перевищує 23-25% річних, а мінімальні суми депозитів становлять 200-2000 гривень. Водночас середня процентна ставка в кредитній спілці становить 36-48% річних, при цьому середня сума депозитів 150-250 гривень, а діапазон цих сум - від 10 до 10000 гривень. [31, 97]

Звичайно, кредитні спілки не конкурують із кредитними банками, які надають чималі за розміром кредити солідарним підприємствам, фірмам. Позитив кредитівок у тому, що вони своїм членам - фізичним особам - виділяють мікрокредити. Згідно зі статистикою обсяги кредитів, що їх видали українські банки протягом 2002-2003 років, майже в десять разів перевищують відповідний показник кредитних спілок. Утім, кількість наданих позиковими організаціями коштів значно перевищує банківські.

Надані кредити здебільшого короткострокові на 6-12 місяців. Спілчани - народ дисциплінований, тому й частка неповернених кредитів мізерна: 4-6%. До того ж гнучкіша система забезпечення позик робить цей небанківський сектор привабливішим для користувачів.

Отже, кредитні спілки є складовою фінансово-інвестиційного ринку, важливим елементом банківської інфраструктури. Це створює додаткові можливості для посередництва у залученні заощаджень громадян та розширенні можливостей підприємств у виборі джерел фінансування.

Кооперативна природа визначає основні риси кредитних спілок як фінансових установ та відрізняє їх від інших суб'єктів фінансового ринку тим, що:

по-перше, на відміну від інших фінансових установ, які, як правило, створюються однією групою людей (власниками) для отримання прибутку від надання фінансових послуг іншій групі людей (клієнтам), кредитна спілка створюється групою людей для самозабезпечення фінансовими послугами на основі кооперації. Метою діяльності кредитної спілки є не отримання прибутку, а надання різноманітних фінансових послуг виключно своїм членам. Члени спілки є одночасно її власниками та клієнтами, тому кредитній спілці вдається поєднати інтереси власників (максимізація доходу) та клієнтів (мінімізація витрат). Прибуток отриманий від членів як від клієнтів, розподіляється між ними як між власниками за загальним рішенням. Законодавство більшості країн світу в тому числі України відносить кредитні спілки до неприбуткових організацій.

Зрозуміти природу неприбутковості діяльності кредитних спілок у сучасних умовах і просто, і водночас складно. Просто тому, що ці організації не ставлять собі за мету отримання прибутку, а складно тому, що отримують його (щоправда, лише формально). Фінансово економічний механізм, який є основою діяльності кредитних спілок - специфічний, він принципово відрізняється від засад діяльності інших фінансових установ і дає підстави вважати ці організації неприбутковими. Однак розуміння цього в Україні ускладнюється двома факторами: історичним (протягом сімдесяти років у економічній системі держави просто не було справжніх кооперативів) і термінологічними (ще із часів так званої перебудови у нас часто ототожнюють такі поняття як «дохід» і «прибуток»).

по-друге, кредитні спілки створюються на базі певного існуючого територіального чи професійного об'єднання, громадської чи релігійної організації, територіальної одиниці, трудового колективу та іншого формального чи неформального об'єднання, в якому люди, як правило, знають одне одного. Інші фінансові установи створюються на базі штучно сформованої групи;

по-третє, на відміну від інших фінансових установ при заснуванні кредитної спілки не визначається фіксована чи потенційна кількість людей, які будуть її власниками. Передбачається, що спілка зростатиме і кількість власників постійно збільшуватиметься;

по-четверте, статут на всі принципові рішення щодо діяльності кредитних спілок приймаються загальними зборами, на яких кожен член спілки має один голос незалежно від суми внесків та терміну вступу до спілки. Особи, які створили спілку, не мають жодних привілеїв чи виключних прав по відношенню до членів, які вступили до спілки пізніше. В інших фінансових установах розподіл голосів здійснюється відповідно до частки в майні (кількості акцій);

по-п'яте, кредитна спілка є водночас формою взаємодопомоги громадян, їх громадською організацією, яка створює різноманітні колективні фонди, що використовуються на суспільні потреби, та фінансовою установою, яка може надавати своїм членам майже повний перелік банківських послуг.

Щоб організувати спілку, слід бути впевненим, що така установа потрібна, має підтримку й потенційні можливості успіху. Тому ініціативна група, яка прагне створити спілку, спочатку повинна розв'язати такі питання.

Першим, хотілося б відмітити, що досвід існування спілок показує, що діяльність лише тоді буде успішною, коли кількість членів засновників буде не менше ніж 50 чоловік. Якщо в ініціативній групі менше осіб, то слід продумати про можливість об'єднання з іншою подібною групою або вже існуючою спілкою. Бажано, щоб до ініціативної групи увійшли люди, які знаються на економіці, праві, бухгалтерії, а також встигнуть перед установчими зборами опанувати чинне законодавство про кредитні спілки, і можливо ознайомитися із діяльністю вже створених кредитівок.

Обов'язково слід скликати засідання, на яке запросити зацікавлених осіб для обговорення статуту спілки й на якому визначити її назву, мету діяльності, органи керівництва, порядок прийняття в члени спілки та вибуття з неї, права та обов'язки засновників, порядок припинення діяльності та інше. На засіданні обговорюють і розмір пайових внесків. Кожна спілка затверджує свій розмір внеску в залежності від умов. Пишучи статут, належить скористатися як зразком типовим статутом, особливо тієї його частиною, що стосується джерел надходження коштів. Адже будь-який відступ від тексту вже опробованого документа може стати підставою для відмови податкового органу внести кредитну спілку до реєстру неприбуткових організацій.

Громадяни, котрі прагнуть створити кредитну спілку, повинні обов'язково отримати дозвіл від спонсора - тобто від того підприємства чи компанії, на терені якого вона працюватиме. Спонсор, у свою чергу, зобов'язується допомагати у створенні спілки, надати на певний час приміщення, а інколи й допомогти початковим капіталом для покриття первинних витрат.

Слід відмітити, ініціативна група має складатися не менше ніж з семи осіб, котрі згодні стати членами-засновниками, першими членами Ради та комітетів. Ці люди повинні будуть присвятити свій вільний час роботі в спілці на громадських засадах. Це мають бути справедливі, з широким світоглядом, наполегливі у досягненні поставленої мети люди - фахово вишколені економісти та фінансисти, які вміють укласти угоду й гарно репрезентувати кредитну спілку.

Потрібно провести анкетування всіх майбутніх засновників, щоби виявити реальне ставлення кожного до участі в роботі спілки. Члени-власники керують кредитною спілкою через дирекцію, яку вони обирають на загальних зборах, що вони є вищим органом правління кредитної спілки. Загальні збори обирають з-поміж членів Раду спілки (якщо членів більше ніж 15), наглядову раду та виконавчого директора або правління, які щороку звітують про свою роботу перед членами спілки. Вони також визначають розміри ставок, що виплачуються по поточних та депозитних рахунках, затверджують усі рішення Ради спілок. [18, 159]

Також невід'ємним кроком є державна реєстрація кредитної спілки. Кредитна спілка, яка пройшла державну реєстрацію, має право здійснювати діяльність з надання фінансових послуг після отримання свідоцтва про реєстрацію фінансової установи в порядку, установленому Положенням про Державний реєстр фінансових установ.

Для здійснення державної реєстрації заявник (засновник) подає до департаменту нагляду за кредитними установами такі документи:

Ш заяву встановленого зразка про державну реєстрацію (перереєстрацію) кредитної спілки;

Ш завірену у встановленому законодавством порядку копію протоколу установчих зборів, до якого додається реєстр осіб, які брали участь в установчих зборах (список засновників), відповідно оформлених;

Ш два примірники Статуту кредитної спілки;

Ш копію платіжного документа про сплату збору за державну реєстрацію кредитної спілки.

Кредитна спілка набуває статусу фінансової установи у порядку визначеному Положенням про Державний реєстр фінансових установ протягом 30 календарних днів з дати подання відповідної заяви.

Для набуття статусу фінансової установи, кредитна спілка подає до Держфінпослуг такі документи:

Ш заяву про внесення інформації до Державного реєстру фінансових установ;

Ш реєстраційну картку юридичної особи;

Ш копію свідоцтва про державну реєстрацію завірену заявником та інші документи [4]

Діяльність кредитної спілки ґрунтується на таких основних принципах:

Ш добровільності вступу та свободи виходу з кредитної спілки;

Ш рівноправності членів кредитної спілки;

Ш самоврядування;

Ш гласності.

Відповідно до принципів ніхто не може бути примушений вступати до кредитної спілки, а виключення з членів кредитної спілки дозволяється лише у випадках, визначених статутом спілки; усі члени кредитної спілки мають рівні права, в тому числі у разі голосування на загальних зборах, незалежно від розміру пайового та інших внесків; забороняється будь-яке втручання в діяльність кредитної спілки, за винятком випадків, передбачених законом; кредитна спілка зобов'язана забезпечити повне та своєчасне інформування своїх членів з питань власної діяльності, на їх прохання ознайомлювати з протоколами загальних зборів і засідань інших органів управління кредитної спілки, видавати копії документів та витяги з них у порядку, визначеному статутом. [1]

Порядок прийняття нових членів

Кандидат до Спілки подає на ім'я Правління заяву за встановленою формою, яка затверджена на засіданні Правління. Новоприйнятий член Спілки сплачує вступний внесок (який у випадку припинення членства не повертається) і членський внесок - розміри цих внесків встановлюються Правлінням кредитної спілки. На кожного члена Спілки ведеться ощадна книжка у електронному варіанті, до якої заноситься всі внесені членом вклади та нарахування.

Членами спілки можуть бути громадяни України; іноземні громадяни; особи без громадянства, які постійно проживають в Україні, не обмежені судом у дієздатності та не перебувають у місцях позбавлення волі. Кандидат стає повноправним членом кредитної спілки після сплати вступного внеску у 100% розмірі.

Якщо член Спілки перестає відповідати вимогам зазначених вище, він припиняє членство, йому виплачуються усі його внески та нарахування, що розподілені на підставі рішення загальних зборів; він розраховується з заборгованістю перед спілкою, якщо така є на останню звітну дату.

Для виходу із членства в кредитну спілку подається заява в письмовій формі встановленого взірця. Член спілки, що забрав усі членські внески, втрачає право членства.

Права та обов'язки кандидата в члени спілки

Кандидат в члени кредитної спілки має право:

Ш ознайомитись із Статутом, Угодою про застосування та Положеннями кредитної спілки;

Ш формувати вступний внесок;

Ш відкривати усі типи вкладних рахунків та користуватися послугами Спілки щодо цього виду діяльності;

Ш мати інформацію про стан своїх вкладів, про фінансовий стан Кредитної спілки та рішення, прийняті її статутними органами.

Кандидат в члени Кредитної спілки зобов'язаний:

Ш впродовж року часу сплатити вступний внесок у розмірі 100%;

Ш сприяти популяції принципів діяльності спілок;

Ш дотримуватись вимог Статуту, рішень загальних зборів та Правління Спілки;

Ш не пізніше як за місяць повідомляти Правління про свій намір забрати (частково чи повністю) свої внески.

Права та обов'язки членів спілки

Діяльність кредитної спілки здійснюється на засадах рівноправності її членів. Кожен член Спілки, незалежно від розміру грошового внеску, має право одного голосу при вирішенні питань діяльності Спілки.

Член Кредитної спілки має право:

Ш ознайомитись із Статутом, Угодою про заснування та Положеннями кредитної спілки;

Ш брати участь у вирішенні всіх питань діяльності Спілки шляхом голосування на загальних зборах;

Ш обирати та бути обраним до органів управління кредитної спілки;

Ш мати інформацію про стан своїх вкладів, про фінансовий стан Кредитної спілки та рішення, прийнятті її статутними органами;

Ш отримувати позичку у порядку, визначеному Статутом та положенням на умовах, визначених Правлінням та кредитним Комітетом;

Ш користуватися усіма послугами, пропонованими Кредитною спілкою;

Ш припинити своє членство у Спілці у порядку визначеному Статутом та відповідними положеннями.

Член Кредитної спілки зобов'язаний:

Ш сприяти популяризації принципів діяльності спілок;

Ш дотримуватись вимог Статуту, Положень, рішень загальних зборів та Правління спілки;

Ш сплачувати вступні та членські внески;

Ш сплачувати позички, отримані у Кредитній спілці на умовах передбачених кредитною угодою;

Ш не пізніше як за місяць повідомляти Правління про свій намір забрати (частково чи повністю) внески або припинити членство [1]

Порядок припинення членства

Член кредитної спілки може вибути з неї у будь-який час за бажанням. Він повинен подати заяву у письмовій формі про це Правління за 3 місяці до виходу.

Правління на наступному засіданні повинно розглянути заяву члена спілки та прийняти рішення про припинення його членства.

Член спілки, який вибуває, спілка виплачує всі його внески разом із належним доходом після відрахування його заборгованостей перед спілкою. Розрахунки виконуються на дату подачі заяви.

Член кредитної спілки може бути позбавлений членства 2/3 голосів членів Правління. Але перед голосуванням йому обов'язково надається можливість висловлюватись. В цьому разі Кредитна спілка розраховується із виключеним членом спілки, як вказано вище.

Кредитна спілка здійснює наступні види діяльності:

Ш приймає вступні та членські внески від своїх членів;

Ш створює фонди спілки, в тому числі позичковий, який використовується для надання позик та резервний, що формується у розмірі 5 - 10% від коштів кредитної для забезпечення її фінансової стабільності;

Ш зберігає кошти в установах банків;

Ш надає позики своїм членам під заставу майна або майнових прав та здійснює пов'язані з цим фінансово-кредитні операції, а при наявності вільних коштів - іншими кредитними спілками та їх асоціаціям;

Ш розподіляє доходи спілки між членами пропорційно розміру їх вкладів;

Ш виступає поручителем чи гарантом членів спілки перед третіми особами.

Крім того, законодавство дозволяє кредитній спілки продавати пропагандистські матеріали та вироби із власною символікою, засновувати засоби масової інформації, проводити навчання та культурно-масові заходи. Іншою діяльністю кредитні спілки займатися не мають права [47, 100]

Кредитні спілки України мають наступну організаційну структуру рис. 1.1.

Рис. 1.1 Організаційна структура кредитних спілок України

Загальну структуру роботи кредитної спілки «Калина» в м. Тернополі подано в додатку А.

Управління кредитною спілкою здійснюється на корпоративних засадах, а саме: спілка є власністю її членів, контролюється ними і діє дотримуючись принципу «один член спілки - один голос», незалежно від розміру його майнового внеску. Таким чином, окремий член спілки ні в якому разі не може вплинути на ситуацію, а тому в управлінні спілкою панує демократія. Свою позицію члени спілки висловлюють на загальних зборах. Вони проводяться не рідше ніж один раз на рік. Загальні збори є вищим керівним органом, виключно до його компетенції належать рішення про зміну статуту або про ліквідацію спілки.

Також, до виключної компетенції загальних зборів окремі кредитні спілки додатково відносять питання: