Главная Коллекция "Otherreferats" Банковское, биржевое дело и страхование Банківське кредитування малих i середніх підприємств в Україні

Банківське кредитування малих i середніх підприємств в Україні

Теоретичні аспекти організації та функціонування малого і середнього бізнесу. Аналіз і оцінка стану фінансової підтримки підприємств малого і середнього бізнесу комерційними банками України. Шляхи вдосконалення банківського кредитування підприємств.

Рубрика Банковское, биржевое дело и страхование
Вид дипломная работа
Язык украинский
Дата добавления 15.05.2009
Размер файла 319,8 K

Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже

Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.

Страница:

Аналіз світового досвіду показує, що практично в усіх розвинутих країнах держава бере активну участь у формуванні та розвитку підприємницької діяльності, підтримці найбільш доцільних і ефективних її напрямів. Навіть у тих країнах, де склалися вікові традиції приватного підприємництва, малий бізнес потребує подібної підтримки і одержує її на основі відповідних державних програм. Одні країни з розвиненою ринковою економікою мають розгалужену та усталену систему державної підтримки малого та середнього бізнесу, в інших Ї подібна система знаходиться у стані становлення або розвитку. Але загальним для всіх розвинених країн є те, шо важлива економічна та соціальна роль малого та середнього підприємництва в сучасних країнах визначає особливе ставлення до нього з боку держави, яке виявляється у створенні клімату найбільшого сприяння його розвитку. На це спрямується багато законів (наприклад, в Японії за період з 1949 р. було введено в дію більше 60 законів з метою підтримки малого і середнього бізнесу).

Розглядаючи проблему підтримки підприємництва в умовах розвиненої ринкової економіки Великобританії, Р. Дж. Беннетт і А. МакКошен підкреслюють, що необхідність спеціальної політики сприяння бізнесові не є очевидною, оскільки підприємці вважають, що вони краще інших знають, які рішення є найвигіднішими для їх бізнесу, куди вкладати гроші, яким є їх ринок і якої стратегії дотримуватися [57,c.239].

У цьому зв'язку деякі вчені та практики вважають, що за умови мак-симізації прибутку, досконалої системи інформаційного забезпечення, вільної мобільності ресурсів, спрощеної процедури реєстрації підприємства і входження до ринку, а також за умови нейтралітету політики держави ринок зробить все необхідне. На жаль, на практиці все інакше, і підприємства мають різні можливості: найбільше від деформації ринку страждають саме малі та середні підприємства. Внаслідок цього з'являється потреба у формуванні спеціальної політики підтримки малого бізнесу Ї з тим, щоб заповнити "прогалину", яка виникає внаслідок несприятливої дії ринкових саморегуляторів. Такою є ситуація в розвинених ринкових країнах. Що ж до країн перехідної економіки, то туг "прогалина" є незрівнянно більшою, а це робить завдання підтримки малого та середнього підприємництва ще складнішим.

Ключовими умовами для розвитку приватного сектора є збалансоване, стале економічне зростання і "вбудованість" програм підтримки малого і середнього приватного підприємництва у більш широкий контекст політичних і економічних змін. 3 часом саме мале та середнє підприємництво стане провідним фактором економічних перетворень перехідних економік, і не треба буде доводити, що підтримка малого бізнесу є вигідною не тільки для малих підприємств, але й для всієї економіки, суспільства в цілому. Поки що малий і середній бізнес є ще надто малим для того, щоб його серйозно сприймали в країнах з перерваною традицією приватного підприємництва, і тому потребують підтримки з боку держави, громадських (неурядових) організацій. які зароджуються, і західних донорських програм [59, c.61].

Дослідження останніх років показали, що багато країн перехідної економіки досі потребують розробки стратегій розвитку, спеціальних заходів та інструментів реалізації політики підтримки малого та середнього підприємництва на національному і регіональному рівнях. Унікальна ситуація, шо склалася в країнах перехідної економіки (коли доводиться одночасно вирішувати цілий комплекс політичних, економічних і соціальних проблем, і важко виділити пріоритети), багаторазово ускладнює завдання підтримки малого і середнього підприємництва.

Фахівці з проблем перехідної економіки виділяють чотири фази ста-новлення сектора малого і середнього бізнесу: зародження; бурхливе зростання; насичення; саморегуляція з відповідними структурними перетвореннями. Такі країни, як Польща, Чехія, Угорщина досягли четвертої фази; Словаччина. Словенія, країни Балтії наближаються до третьої; Румунія, Болгарія, Албанія, Росія перебувають на різних стадіях другої фази. За середніми оцінками, перша фаза потребує року, друга Ї 2-3 роки, третя Ї менше року. Звідси випливає, що коли б процеси перетворень в Україні відбувалися оптимально, то вже на 1995 р. сектор малого бізнесу досяг третьої фази Ї насичення. У цій фазі відповідно до масштабів України, чисельності населення, кількості зайнятих у суспільному господарстві має бути приблизно 2,5 млн. малих та середніх підприємств, на яких було б зайнято щонайменше 10 млн. чол. Ми маємо нині приблизно 900 тис. господарюючих суб'єктів, яких згідно з міжнародними критеріями можна зарахувати до сектора малого та середнього бізнесу зайнято ж у цьому секторі близько 2 млн. чол. [57,c.238].

Суттєвим каталізатором розвитку малого і середнього бізнесу можуть стати технопарки. Різноманітність технопаркових структур, їх спеціалізація на окремих видах діяльності дає змогу надавати послуги майже всім малим та середнім підприємствам, що функціонують у регіоні.

Ефективність технопарків вирішальною мірою залежить від наявності тісних зв'язків з дослідними закладами, великими підприємствами. Зарубіжний досвід (наприклад, Фінляндії, м. Тампере; Нідерландів, м. Енсхєдє) свідчить, що ініціаторами створення технопаркових структур виступають місцеві органи влади. Муніципалітет завжди Ї один із засновників інкубатора, технопарку. В цьому контексті можна вважати, що останні структура є проявом організаційних форм регіонального управління [57,c.238].

Керівництво діяльністю технопарків з боку держави і місцевих органів влади здійснюється за трьома основними напрямами: законодавчими, еконо-мічними, адміністративними.

Уряд розробляє загальні програми підтримки малого та середнього бізнесу, заохочення і розвитку нових технологій, сприяння кооперації науки і виробництва. Крім фінансової і законодавчої допомоги держава надає різні квоти, субсидії, пільги фірмам-клієнтам, а також малим і середнім підприємствам. Місцеві органи влади забезпечують умови, які сприяють залученню спеціалістів до праці і створенню на цій основі малих і середніх фірм. Наукова організація чи велике підприємство, у свою чергу фінансують і кредитують перспективні, на їх думку, розробки [59, c.62].

Зрозуміло, що кожен із учасників цього процесу реалізує власні цілі:

-- підвищення ефективності національної економіки в стратегічному плані (центральний уряд):

-- вирішення регіональних соціально-економічних проблем (місцеві влади);

-- завоювання ринків в умовах жорсткої конкуренції (велика промисдовість, малий бізнес);

-- одержання прибутку за рахунок більш швидкої окупності внесків в інновації порівняно з іншими видами внесків (фінансовий капітал);

-- одержання коштів на розвиток науки (наукові заклади) [57,c.239].

Практично будь-яка держава світу має сьогодні окрему програму щодо розвитку національного малого підприємництва. Основною метою цієї програми є:

-- спрощення певних процедур та правил входження в мале підприємництво тим громадянам країни, які не мають спеціальної освіти;

-- створення за допомогою бюджетних чи муніципальних коштів певних економічних стимулів до включення громадян у підприємницьку діяльність (це переважно не адресна, а структурна допомога, в тому числі гарантування певного відсотка участі суб'єктів малого підприємництва в державних чи муніципальних замовленнях) [64, c.10].

На виконання заходів Національної програми сприяння розвитку малого підприємництва в Україні на 2003 рік Законом України "Про Державний бюджет України на 2003 рік" було передбачено 52 млн. грн.

Протягом першого півріччя поточного року на виконання заходів Національної програми сприяння розвитку малого підприємництва в Україні з Державного бюджету було перераховано 13764,96 тис. грн., з них:

Український фонд підтримки підприємництва отримав 12982,8 тис. грн.;

ДАК "Національна мережа аукціонних центрів" -- 782,16 тис. грн. [54, c. 20].

Протягом поточного року Український фонд підтримки підприємництва згідно з рішеннями Наглядової ради та рекомендаціями Координаційної ради спрямував кошти в загальній сумі 14463,5 тис. гривень на фінансування виконання таких заходів Національної програми:

1. Формування мережі регіональних фондів підтримки малого підприємництва -- 784,0 тис. грн.

2. Запровадження програми кредитування суб'єктів малого підприємництва, зокрема "Програми надання підтримки малому бізнесу і зниження соціальної напруженості через впровадження системи фінансової підтримки" -- 2500,0 тис. грн.

3. Розроблення та забезпечення виконання соціально спрямованих програм, зокрема цільових підпрограм Міжрегіональної програми зниження соціальної напруженості шляхом розвитку самозайнятості і підтримки малого підприємництва -- 11179,6тис.грн.

4. Розвиток співробітництва у сфері малого підприємництва в рамках Організації Економічного Співробітництва і Розвитку, Організації Чноморсько- го Економічного Співробітництва, Центральноєвропейської Ініціативи та з державами-учасницями СНД -- 1,3 тис. грн. [54, c.21].

Протягом І півріччя було проведено 5 тендерів, у тому числі 4 процедури відкритих торгів та 1 процедура запиту цінових пропозицій. Про результати торгів були повідомлені всі учасники, а з переможцями укладені відповідні договори.

Упровадження заходів Національної програми, пов'язаних з кредитуванням суб'єктів малого підприємництва, Український фонд підтримки підприємництва проводить шляхом конкурсного відбору проектів підприємницької діяльності для подальшого кредитування. Відповідно до рекомендацій Координаційної ради протягом І півріччя були оголошені 3 конкурси на кредитування суб'єктів малого підприємництва в галузях легкої промисловості, харчової промисловості та переробки вторинної сировини [54, c.21].

На підставі аналізу виконання заходів Національної програми за 2001-2003 роки було розроблено Заходи щодо виконання Національної програми сприяння розвитку малого підприємництва в Україні на 2004 рік. Основними пріоритетними напрямками даного проекту є: розроблення та запровадження програм кредитування суб'єктів малого підприємництва, запровадження освітніх програм для підприємців, розвиток інфраструктури підтримки малого підприємництва, реалізація соціально-спрямованих програм.

Запланована сума асигнувань на виконання заходів Національної програми становить 106824 тис. грн., у тому числі за рахунок коштів Державного бюджету України -- 59200 тис. грн., за рахунок інших джерел фінансування -- 47624 тис. грн. [48, c.21]

За рахунок бюджетних коштів планується профінансувати 27 із планованих 38 заходів.

ВИСНОВКИ ДО РОЗДІЛУ І

Отже, на основі вищесказаного, під малим та середнім підприємництвом розуміють особливу форму економічної активності, яка передбачає: орієнтацію на досягнення комерційного успіху; інноваційний та ризиковий характер діяльності; перспективність, спрямування на подальший розвиток, розширення масштабів і сфери діяльності; свободу та самостійність суб'єктів у прийнятті управлінських рішень та здійсненні бізнесу; майнова відповідальність підприємців за результати господарювання; постійний характер господарської діяльності, укладання регулярних, а не одноразових угод.

Слід відзначити, що малий бізнес має надзвичайно велике значення у перехідній економіці України. В умовах, коли потужні підприємства не в змозі швидко провести оновлення виробництва для випуску продукції, яка має реальний ринковий попит, малі підприємства більш оперативно змінюють пріоритети своєї діяльності й освоюють нові ринки. Малий бізнес має свої переваги у пристосуванні до умов перехідної економіки. Невеликі фірми входять у ринок без таких, наприклад, проблем великих підприємств, як наявність значної кредиторсько-дебіторської заборгованості. Малий бізнес пом'якшує соціальну напруженість і демократизацію ринкових відносин, адже саме він слугує формуванню активного середнього класу суспільства, ослабленню майнової диференціації, розширенню соціальної бази реформ. Сприяючи соціально-політичній стабілізації суспільства, малий бізнес відкриває простір для вільного вибору соціально-економічної діяльності.

Становлення і розвиток малого і підприємництва в Україні -- тривалий процес, який повинен проходити поетапно, виходячи з економічного стану країни.

Однією з центральних проблем в розвитку малого та середнього бізнесу в Україні нобмеженість ресурсів, що примушує підприємців шукати якісно нові підходи, фінансові схеми та механізми їх фінансової підтримки. Саме банківський кредит відкриває перед підприємцями можливість реалізації власних проектів та досягнення успіху в бізнесі. Майже на протязі десяти років в Україні ринок кредитних ресурсів для малих і середніх підприємств мав стихійний характер і лише з моменту відкриття у 2001 році першого в Україні мікрокредитного банку, був зроблений крок до організації цивілізованого процесу кредитування малих та середніх підприємств. При цьому за прогнозами провідних економістів даний бізнес є одним з найперспективніших у найближчому майбутньому.

Але крім сприятливих умов кредитування для нормального розвитку малого та середнього бізнесу необхідною є і державна підтримка, що заключається як у забезпеченні пільговими ресурсами, так і в лібералізації законодавчого поля. Обсяг державних асигнувань на підтримку малого підприємництва визначається у витратній частині Державного бюджету України і в Державній програмі приватизації.

РОЗДІЛ ІІ. АНАЛІЗ І ОЦІНКА СТАНУ ФІНАНСОВОЇ ПІДТРИМКИ ПІДПРИЄМСТВ МАЛОГО І СЕРЕДНЬОГО БІЗНЕСУ КОМЕРЦІЙНИМИ БАНКАМИ УКРАЇНИ

2.1 Етапи кредитного процесу та його практична реалізація

Виділення і розгляд такого цілісного поняття, як "кредитний процес", дозволяє комплексно проаналізувати всі складові та етапи механізму банківського кредитування. Під кредитним процесом розуміють рух банківського кредиту як послідовний перебіг його організаційних стадій (етапів). У ході кредитного процесу відбувається послідовна зміна стадій механізму банківського кредиту. Комерційні банки можуть надавати кредити всім суб'єктам господарської діяльності незалежно від їхньої галузевої приналежності, статусу, форм власності за наявності у них реальних можливостей та правових форм забезпечення своєчасного повернення кредиту та сплати відсотків за користування кредитом.

Як правило, у класичній теорії та практиці кредитування виокремлюють сім основних стадій кредитного процесу, управління якими банк повинен ретельно організовувати:

1) розгляд заявки позичальника на отримання кредиту;

2) аналіз фінансового стану (кредитоспроможності) клієнта;

3) розробка умов позики; підготовка та укладання кредитного договору;

4) визначення порядку забезпечення кредиту, гарантій повернення позики;

5) процедура надання позики;

6) процедура погашення позики;

7) контроль за кредитною операцією [53, с.55].

Перша стадія кредитного процесу включає аналіз і попередній відбір заявок на отримання кредиту. Для цього проводиться науково обґрунтована експертиза доцільності надання позики. Головне завдання кредитних працівників комерційного банку на цій стадії -- зібрати найповнішу інформацію про потенціального позичальника.

На другій стадії кредитного процесу банк визначає кредитоспроможність і фінансове становище клієнта. Кредитні працівники повинні оцінити: якою мірою потенційний позичальник здатний повністю і в строк розрахуватися за своїми борговими зобов'язаннями. Чим точніше банк зуміє визначити кредитоспроможність клієнта, тим ширші можливості банку для зниження кредитного ризику [34, c.264].

На третій стадії кредитного процесу банк приймає кінцеве рішення про можливість, умови і форми надання позики. Оцінка майбутньої кредитної операції здійснюється на підставі проведення техніко-економічного обґрунтування позики. Завершується ця стадія оформленням і укладанням кредитного договору, який стає для банку засобом управління подальшими стадіями кредитного процесу.

Четверта стадія кредитного процесу пов'язана із визначенням умов забезпечення повернення кредиту. У центрі розв'язання даної проблеми знаходиться обґрунтований вибір об'єкта (предмета) застави. Для цього має бути забезпечене правильне оформлення заставних юридичних документів, чітке визначення прав і зобов'язань банку і позичальника згідно з нормами чинного заставного права. Засобом забезпечення повернення банківської позики може бути й гарантія [34, c.265].

На п'ятій стадії кредитного процесу банк на основі кредитного договору здійснює процедуру надання позики. Конкретний спосіб надання кредиту, а також вид позичкового рахунку визначається особливостями цієї кредитної операції. Процедура надання позики має бути зручною, оперативною і взаємовигідною для банку та позичальника.

Шоста стадія кредитного процесу -- повернення позики з відсотками та завершення кредитної операції. Конкретний спосіб погашення позики обумовлюється у тексті кредитного договору. В умовах фінансової кризи і збільшення взаємної дебіторсько-кредиторської заборгованості господарських суб'єктів банк повинен приділяти постійну увагу повному і своєчасному виконанню кредитних договорів щодо погашення наданих позик. Усі випадки непогашення позик мають детально аналізуватися кредитними працівниками, щоб у майбутньому не допускати подібного.

Сьома стадія є специфічною в тому плані, що банківський контроль та управління кредитним процесом здійснюється на кожній його стадії. Систематичний моніторинг стану кредитного процесу, що поєднується з постійним аналізом якості кредитного портфеля банку посідає одне з центральних місць у системі банківського менеджменту. Головне завдання, яке вирішується на заключній стадії, -- розробка нагальних практичних пропозицій і рекомендацій щодо вдосконалення кредитної політики комерційного банку [34, с.265 ].

У структурі будь-якого комерційного банку функціонує кредитне управління (відділ), яке безпосередньо веде роботу з клієнтами з питань кредитування.

Процес кредитування малого та середнього бізнесу відрізняється від стандартного процесу надання кредитів, насамперед, своєю оперативністю. З цією метою провідними банківськими установами була розроблена програма, що отримала назву “скоринг”. Вона включає ряд моделей кредитування малих та середніх підприємств, які моли б досить швидко і точно визначити клас позичальника та рівень ризику при його кредитуванні. На основі проведених досліджень було прийнято рішення використати досвід російських банків в даній сфері і звернути особливу увагу на застосування експертної моделі. Її особливістю є те, що працівники кредитного відділу повинні разом обдумати і вибрати найкращий спосіб фіксації та вимірювання ключових факторів, що характеризують ризик надання кредиту [55,c.34].

Переважна кількість банків в процесі прийняття рішень при кредитуванні малого та середнього бізнесу узагальнено враховують так звані 5 Cs - факторів надання кредиту (від англійських Capaciti, Capital, Character and Conditions -- здатність, капітал, репутація, застава та умови). Які саме дані повинні бути введенні для характеристики цих п'яти факторів в модель, значення кожного з даних в кінцевому рішенні по кредиту і рівень можливих компромісів між різними даними -- все це вирішується колегіально. Приклад картки результатів по п'яти факторах кредитування та рівня значимості кожного фактору наведений у таблиці 2.1. Процес визначення, що є правильним для кожного конкретного банку, базується спочатку на стратегії, потім на кредитній політиці і лише після цього на тому, які дані можливо взяти в умовах даного ринку. Як показує передовий досвід, саме через цю причину якісно розроблена модель не може одночасно використовуватись у великій кількості різноманітних банків, хоча технологія її побудови завжди повинна бути однаковою.

В той же час за словами провідних менеджерів компанії Bannock Consulting (Великобританія) «для експертної моделі, особливо якщо вона орієнтована на новий сегмент ринку або яка суттєво змінює існуючу політику та процедури, результати тестування не обов'язково повинні бути ідеальними. У випадку експертної моделі, навіть якщо ви не можете на початку доказати, що модель буде ефективно інформувати про ризик неповернення кредитів, головне -- щоб модель більш-менш інтуїтивно відповідала вимогам здорового глузду в кредитуванні. В кінці кінців в ній не так вже багато вищої математики і взагалі ніякої містики. Надалі можуть бути застосовані тести для перевірки здатності моделі оцінювати ризик вже після введення в експлуатацію» [55, c.34].

Таблиця 2.1 Структура картки результатів та її основні параметри [55, c.35]

П'ять факторів кредитування

Пункти

Значення

Здатність

170

34,00 %

Репутація

165

33,00 %

Капітал

70

14,00 %

Застава

50

10,00 %

Умови

45

9,00 %

Загальний результат

500

100,00 %

Одним із останніх компонентів для вдалого введення “скорингу” є фаза пілотного тестування ” при застосуванні моделі. Його суть полягає в проведенні тестування моделі “вживу” на протязі певного періоду часу або паралельно з існуючими процедурами, або самостійно в окремих філіях.

Рекомендується проводити тестування моделі на протязі шести-семи місяців в декількох окремих філіях. Це надає вичерпну можливість постійно отримувати інформацію безпосередньо “лінії фронту” і покращити модель у відносно контрольованому середовищі до того, як модель буде впроваджена по всьому банку або ж рекомендаціям моделі стануть довіряти як основі для прийняття рішень по кредитуванню малого та середнього підприємництва [55, c.35].

Після того як під час “пілотного тестування” моделі буде доведено її цінність, необхідно провести процес розгортання даної методики оцінки кредитоспроможності позичальника по всій організації, для чого готують і затверджують відповідні документи, які включають також роз'яснення значень та використання параметрів результату і рекомендації моделі, повинно бути проведено навчання всього задіяного персоналу банку та ін.

На основі досвіду передових банків можна навести наступні переваги застосування експертної моделі “скорингу”:

-- обсяг необхідних документів, що вимагаються від позичальника, зменшився з фінансових звітів за три роки до останнього по часу звіту й спрощеного бюджетного плану на термін дії кредиту;

— час прийняття рішень по малим кредитам зменшився з одного тижня до одного дня;

— якість портфеля підтримується на рівні, коли кредити, прострочені понад 30 днів, становлять менше 2 % його складу;

— один кредитний менеджер може управляти портфелем в 15 млн. євро;

— модель дозволила запровадити ціноутворення, яке ґрунтується на основі оцінки ризику;

— процес зібрання та зберігання інформації по кредитам малому та середньому бізнесу стандартизовані по філіям, що дозволяє банку накопичувати повну базу по позичальниках і т. ін. [55, c.36].

Існує більш складна та точна скоринг-модель, що носить назву “статистичної”. Її розробка та впровадження, нажаль, вимагає часу та “поганих” кредитів, так що реальний термін зібрання необхідної кількості даних залежить від обсягу та якості кредитного портфелю. Так, наприклад, банку, який видає 500 кредитів в місяць, з яких 5 % підпадає під визначення “погані” для даного банку, потрібно буде понад три роки, щоб отримати 1000 “поганих” кредитів. Це вважається мінімумом, який є необхідним для статистичного моделювання. Банку, який видає в місяць лише 100 кредитів при 5 % “поганих”, буде потрібно понад 16 років для того, щоб зібрати необхідну базу даних.

Досвід застосування експертної скоринг-моделі переконує, що вона дає можливість реально за досить короткий проміжок часу наростити кредитний портфель банку і вже за декілька років перейти до розробки та впровадження більш досконалої статистичної моделі кредитування малого та середнього бізнесу. Крім того зібрана повноцінна база необхідних даних по клієнтам-позичальникам в майбутньому може бути використана для розробки ще більш сильних засобів прийняття рішень.

2.2 Аналіз розвитку кредитних відносин між банківськими установами і підприємствами малого та середнього бізнесу в Україні в умовах перехідної економіки

На необхідності посилення ролі банківської системи в розвитку малого та середнього бізнесу в державі було наголошено Президентом України у Посланні до Верховної Ради "Європейський вибір. Концептуальні засади стратегії економічного та соціального розвитку України на 2002--2011 роки".

Актуальність розвитку малого і середнього бізнесу зумовлюється, зокрема, тим, що сьогодні саме малими та середніми підприємствами створюється більша частина валового внутрішнього продукту в країнах із розвинутою ринковою економікою, на які нині орієнтується Україна. Заданими ООН, у малому бізнесі зайнято понад 50% працездатного населення світу.

За даними Державного комітету статистики України, на початку 2002 року у сфері малого підприємництва в Україні налічувалося понад 233 тисячі суб'єктів господарювання (без фермерських господарств) із чисельністю зайнятих до 50 осіб, або на 18,5 відсотка більше, ніж у 1999 році. Кількість працюючих у зазначеній сфері за цей період збільшилася на 7,8% і становила понад 1,8 млн. осіб. На початку 2002 року на 10 тисяч населення в Україні припадало 48 діючих малих підприємств. У 2001 році ними вироблено продукції та надано послуг на суму 23,3 млрд. гривень, що становило 7,3% від загального обсягу виробництва в Україні, а частка створеного ними ВВП у 2001 році зросла до 10 відсотків. Поточні зобов'язання малих підприємств за короткостроковими банківськими кредитами за 2001 рік збільшилися на 41,2% і на 01.01.2002 р. перевищили 2,014 млрд. грн., або становили 7,2 відсотка заборгованості за кредитами, спрямованими банками в реальний сектор. Але незважаючи на те, що темпи розвитку малого та середнього бізнесу в Україні були у 2001 році найвищими в СНД, кількість суб'єктів малого підприємництва є ще замалою для створення необхідного для їх розвитку конкурентного середовища [31, с.13].

При цьому за своїми якісними характеристиками мале підприємництво в Україні ще у десятки разів відстає від розвинених ринкових держав світу (табл. 2.2.) [60, с.169].

Таблиця 2.2.

Розвиток малого підприємництва в країнах світу [60, с.169]

Країна

Показники

США

Японія

Англія

Італія

Німеччина

Франція

Україна

Кількість МП, тис.

19300

6450

2630

3920

2290

1980

164

Кількість МП на 1 тис осіб населення

74,2

49,6

46

68

37

35

3

Кількість працівників МП, млн. осіб

70,2

39,5

13,6

16,8

18,5

15,2

1,3

Частка працівників МП у загальній кількості працюючих, %

54

78

49

73

46

54

8

Частка МП у ВВП, %

50-55

53-55

50-53

57-60

50-54

55-62

16

Як видно з даних таблиці, частка продукції малих підприємств у ВВП у розвинених країнах становить понад 50 %, що майже в 5 разів порівняно з Україною. Це свідчить про високу актуальність проблеми забезпечення сприятливих умов для розвитку малого бізнесу в нашій країні, в тому числі розробки і втілення розумної кредитної політики Національного банку та комерційних банків щодо кредитування малих та середніх підприємств [60, с.170].

Цікавим є те, що Україна в силу цілого комплексу історичних обставин володіє унікальною перспективною базою для розвитку малого і середнього бізнесу. Чому цей гігантський потенціал виявився дотепер не реалізованим?

Головна причина полягає в гострому дефіциті фінансових ресурсів підтримки малого і середнього бізнесу. У свою чергу фінансова підтримка малого підприємництва є похідною загального економічного становища країни. Так, фінансування малого і середнього бізнесу в Україні надзвичайно утруднено через високий економічного ризик, що практично виключає можливість довгострокового інвестування. Суб'єкти малого та середнього підприємництва в основному тримають в обороті весь свій капітал; вони надзвичайно чутливі до негативних проявів процесу пристосування України до умов відкритої економіки. В умовах існуючої економічної нестабільності підприємства малого бізнесу надають перевагу швидким операціям, у зв'язку з чим вони втрачають інвестиційну привабливість як для вітчизняного, так і для іноземного інвестора [20, с.104].

Діючі в Україні у 90-ті роки малі підприємства, як правило, потребували невеликих кредитів (до $5000-10000), що не представляли інтересу з погляду закордонних інвесторів, а українські організації підтримки малого бізнесу були спроможні забезпечити фінансування лише менше чверті наявних проектів.

З метою подолання негативних тенденцій в розвитку малого бізнесу урядом була прийнята Концепція державної політики розвитку малого підприємництва, основу якої склали:

* стабільне правове поле діяльності суб'єктів малого підприємництва;

* ресурсна підтримка, у першу чергу фінансова;

* система державних, регіональних і цільових програм;

* сучасна інфраструктура [66, с. 33].

Першим реальним кроком у реалізації Концепції став створений за Указом Президента України від 20.05.99 року принципово новий вид небанківської фінансової установи -- ЗАТ «Кредитно-гарантійна установа» (ЗАТ КГУ). Головна мета її створення -- видача гарантій повернення кредитів, що надаються українськими й іноземними банками, інвесторами, спеціалізованими фондами, компаніями для реалізації програм і проектів, кредитування і мікрокредитування суб'єктів підприємництва в області малого і середнього бізнесу. Свою діяльність дана установа розпочала в лютому 2000 року, що дещо лібералізувало механізм надання кредитів малим та середнім підприємствам. Перший досвід кредитування в системі ЗАТ «Кредитно-гарантійна установа» показав наступне:

-- суттєво скоротилась в часі процедура кредитування, що обумовлено наявністю гарантій ЗАТ КГУ;

-- зменшилась відсоткова ставка за кредитом для позичальника без зменшення прибутковості процесів кредитування для банку;

-- значно зросла база клієнтів банків за рахунок суб'єктів малого та середнього бізнесу і більш “м'яких” вимог нормативів застави ЗАТ КГУ до проектів.

Проте, вартість кредитних ресурсів ЗАТ «Кредитно-гарантійна установа» залишалася досить високою для масового потенційного користувача -- суб'єктів малого та середнього бізнесу [66, с. 33].

У 2000 році Верховна Рада України прийняла закони "Про державну підтримку малого підприємництва" та "Про національну програму сприяння розвитку малого підприємництва в Україні", якими вимагається "невідкладна побудова небанківського фінансово-кредитного сектору, спрямованого виключно на малий бізнес і самозайнятість населення". Позитивним зрушенням щодо реалізації зазначених законів стало передбачене в державному бюджеті України на 2002 рік фінансування суб'єктів малого підприємництва у сумі 2 млн. гривень [31, с.13].

Аналіз світового досвіду свідчить, що в загальних обсягах фінансування малих та середніх підприємств протягом останніх сорока років переважають кредити, що надаються небанківськими установами -- кредитними спілками, кредитними кооперативами, товариствами взаємного кредитування та взаємного страхування тощо.

В Україні ж підтримка малого підприємництва з боку небанківського сектору на сьогодні є недостатньою, оскільки самі небанківські установи ще не досить розвинуті. Так, за даними НБУ, на 01.11.2002 р. в країні налічувалася 821 зареєстрована кредитна спілка, в тому числі 456 діючих. Із початку 2000 року їх кількість збільшилася відповідно на 382 та 181 одиницю [31, с.13].

Обсяги заборгованості за позичками, наданими кредитними спілками, порівняно з початком 2000 року зросли більш як у 6 разів і на 01.11.2002 р. становили 121 млн. гривень (див. рис. 2.1).

Але навіть при швидкому зростанні кількості кредитних спілок, для кредитування малого бізнесу вони ще не мають достатніх ресурсів, тому і надають переважно споживчі кредити (див. рис. 2.2.).

Кредитним спілкам-членам Національної Асоціації Кредитних Спілок України (НАКСУ) в здійсненні мікрокредитування фінансове й організаційно також допомагають і міжнародні організації. Безпроцентну фінансову допомогу надав Фонд розвитку дрібного бізнесу (ФРДБ), створений Канадською Кооперативною Асоціацією та Українською Кооперативною Радою Канади. Допомогу одержали ті модельні кредитні спілки України, які виконували відповідні вимоги ФРДБ та мали розроблений план використання та повернення цієї допомоги.

Рис. 2.1. Окремі показники діяльності кредитних спілок, які звітують перед Національним банком України [60, с.13]

Рис. 2.2. Структура кредитних портфелів кредитних спілок, членів НАКСУ за 2000 -- 2002 роки. [60, с.167]

Впродовж трьох років функціонує в Україні Українська Фундація фінансового розвитку сільського господарства (УФФРСГ) за фінансування Міжнародної організації розвитку сільських кооперативів АСDІ/VОСА, яка надає до 90% ресурсів кредитним спілкам для кредитування фермерів, сільгоспвиробників селян-одноосібників [60, с.167].

У кінці 1999 року запроваджено в Україні Програму підтримки кредитних спілок (ППКС), розроблену Міжнародним Фондом соціальної адаптації (МФСА) та НАКСУ за фінансування Інститутом відкритого суспільства (Фондом Сороса). Ця програма передбачала також надання кредитним спілкам безпроцентної фінансової допомоги для кредитування підприємницької діяльності. На 1.01.2002 року 16 кредитних спілок отримали допомогу на суму 1 170 000 грн., надали кредитів підприємцям на суму 10 028,8 тис. грн.

Крім цього, МФСА та НАКСУ розробили в 2002 році другу спільну Програму, але в цьому разі для кредитування сільгоспвиробників. Термін програми -- один рік, сума зворотної фінансової допомоги на безоплатній основі становить еквівалент 100 тисячам доларів США.

Поряд із цими Програмами на період 2001 -- 2005 років Представництвом Канадської Кооперативної Асоціації запропоновано Програму "Старт" для початкового розвитку нових кредитних спілок України та Програму зміцнення кредитних спілок України, що базуватиметься на більше ніж 10 млн. канадських доларів [60, с.172].

Але незважаючи на те, що впродовж трьох років темпи збільшення заборгованості за позичками, наданими кредитними установами, істотно зростали, в абсолютному вираженні вони залишаються незначними і становлять лише 0,3 відсотка від загальної заборгованості за кредитами, наданими банками реальному сектору економіки. Таким чином, проекти суб'єктів малого підприємництва, які потребують значних капіталовкладень, у тому числі й кредитних ресурсів, в основному фінансують банки.

Одним із напрямів діяльності Національного банку України є сприяння задоволенню попиту на кредити банків з боку суб'єктів реального сектору економіки, в тому числі й малого та середнього бізнесу. Для цього використовується широкий спектр інструментів регулювання грошово-кредитного ринку, спрямованих на зниження інфляції, рівня процентних ставок, забезпечення стабільної динаміки обмінного курсу гривні щодо іноземних валют, розширення рефінансування банків тощо [60, с.167].

Згідно з даними Національного банку України, в державі останнім часом спостерігається чітка тенденція до нарощування темпів кредитування комерційними банками суб'єктів малого та середнього підприємництва (див. рис. 2.3.). Причому дана позитивна тенденція прослідковується як за короткостроковими так за довгостроковими кредитами. Як свідчать дані рис. 2.1. за І квартал 2003 року обсяги короткострокових та довгострокових наданих кредитів зросли з 3810 млн. грн. до 4697 млн. грн. та з 1225 млн. грн. до 1441 млн. грн. відповідно, тобто на 23,28 % та 17,63 %. Вже до кінця ІІІ кварталу загальна сума короткострокових кредитів зросла до 5185 млн. грн., тобто на 1375 млн. грн. порівняно з 2002 роком або на 36,09 %. Обсяги ж довгострокового кредитування збільшились на 1661 млн. грн., тобто на 135,59 % і на кінець ІІ кварталу становили 2886 млн. грн. Досить цікавим є те, що темпи зростання довгострокового кредитування майже в 4 рази перевищують темпи зростання короткострокового, що свідчить про піднесення інвестиційної привабливості малих підприємств.

Монетарна політика НБУ дала змогу збільшити обсяги кредитування реальної економіки: на 01.11.2002 р. залишки заборгованості за позичками, наданими банками суб'єктам господарювання, становили З6,9 млрд. гривень, тобто з початку 2000 року зросли у 3,1 рази, в тому числі за 10 місяців 2002 року -- на 33 відсотки. Переважну більшість кредитів надамо банками підприємствам колективної форми власності (76% від загального обсягу). (див. рис. 2.4.) Проте в останні роки постійно зростає також частка кредитів, наданих підприємствам приватної форми власності (в тому числі фізичний особам) -- на 01.11.2002 р. вона становила 13 відсотків. Темпи кредитування підприємств приватної форми власності мали тенденцію до зростання. Обсяги заборгованості за кредитами, наданими банками суб'єктам приватної власності (включаючи фізичних осіб), із початку 2000 року зросли більш як у 3,2 рази і на кінець жовтня 2002 року сягнули 4,7 млрд. гривень.

Рис. 2.3. Динаміка обсягів короткострокового та довгострокового кредитування банками України суб'єктів малого підприємництва [26, с.115]

Постійно знижувався рівень процентних ставок за кредитами, наданими реальному сектору економіки. У жовтні 2002 року середньозважена процентна ставка за кредитами, наданими банками суб'єктам господарювання у національній валюті, порівняно з початком 2000 року знизилася на 30,6 процентного пункту і становила 23,0 відсотка річних.

Рис. 2.4. Динаміка заборгованості за банківськими кредитами, наданими підприємствам різних форм власності [31, с.14].

На кредитуванні банками суб'єктів малого та середнього бізнесу позначаються деякі чинники, які впливають на кредитний ринок у цілому.

Насамперед ідеться про низьку рентабельність суб'єктів господарювання реального сектору (за даними Держкомстату України, у першому півріччі 2002 року рентабельність операційної діяльності підприємств економіки становила 4,9 відсотка, в тому числі промислових -- 3,4 %, сільськогосподарських -- 0,1 %), а також високі ризики кредитування цього сектору. Крім того, розвиток кредитування гальмується через відсутність реальних інструментів захисту інтересів банків. Бракує цивілізованого механізму впливу на позичальників, які не повертають борги за кредитами. Для пожвавлення кредитної діяльності банків, зокрема стосовно малого та середнього бізнесу, необхідно створити загальні передумови для зниження банківських ризиків. Зростанню комерційної зацікавленості банків у кредитуванні суб'єктів малого та середнього бізнесу сприятиме також скорочення витрат банків, пов'язаних з опрацювання кредитних заявок, інвестиційних проектів клієнтів тощо [31, с.14].

Серед інших чинників, які стримують розвиток банківського кредитування малого підприємництва, -- низький рівень капіталізації банків, переважання у пасивах "коротких" грошей, невідпрацьованість технології кредитування суб'єктів малого та середнього бізнесу. Знижує зацікавленість банків у кредитуванні малого бізнесу й те, що, надаючи позичку без застави, вони повинні формувати резерви під кредитні операції за рахунок власного прибутку. Одним зі шляхів розширення кредитування малих підприємств є співпраця з міжнародними фінансовими організаціями. Майже всі банки, які
кредитують в Україні середній та малий бізнес, працюють у рамках їхніх
програм. Окрім коштів на довгий термін, західні організації передають українським банкам досвід і технологія кредитування, що сприяє зниженню
видатків і ризиків банків. Результатом такої співпраці є збільшення обсягів виробництва та створення нових робочих місць.

Серед іноземних партнерів 1994 року першим в Україні почав кредитувати малий та середній бізнес Європейський банк реконструкції та розвитку (загальна сума його першої кредитної лінії становила понад 121 млн. євро). Згідно з першою кредитною угодою українські підприємці змогли отримати для розвитку виробництва та сфери послуг кредити в обсязі до 2.5 млн. доларів СЩА терміном до 5 років та дворічним пільговим періодом за ставкою ЛІБОР + 8 відсотків річних. Відповідно до цієї програми було затверджено 155 проектів, на втілення яких надано кредитів на загальну суму 135 млн. доларів США (включаючи кошти з рахунку повторного використання повернутих кре-дитних ресурсів) [31, с.14].

Наприкінці 1998 року в рамках кредитної лінії розпочато новий проект -- програму мікрокредитування, за якою протягом двох наступних років було надано більше двох тисяч мікро- та міні-кредитів. Загалом надана кінцевим позичальникам сума кредитів за рахунок повторного використання повернутих позичок була значно більшою за отриману від ЄБРР і становила 163 млн. доларів США.

За напрямами кредитування найбільша частка кредитів припадає на підприємства харчової промисловості (З0 відсотків), сільського господарства і хімічної промисловості (по 9 відсотків), транспорту, легкої та деревообробної промисловості (по 8 відсотків) [31, с.14].

У серпні 2000 року для цієї ж категорії позичальників було відкрито другу кредитну лінію на суму близько 90 млн. доларів США. Вартість даного кредиту була такою ж, як і попереднього, плюс процентна плата Міністерству фінансів України за гарантію. За обома кредитними лініями Європейського банку реконструкції та розвитку вітчизняними банками було надано понад 6 тисяч мікрокредитів суб'єктам малого та середнього бізнесу. На прокредитованих підприємствах вироблено, продукції на суму 415 млн. доларів, а на новостворених робочих місцях працевлаштовано більш як 5 тисяч осіб.

Національний банк України підтримує програму мікрокредитування не лише в рамках кредитних ліній Європейського банку реконструкції та розвитку. Малі й середні підприємства можуть звертатися за позичками також до Німецько-українського фонду, заснованого НБУ, Кабінетом Міністрів України та Німецькою кредитною установою для відбудови (KFW). За час існування програми мікрокредитування банками-учасниками було надано понад 5 тисяч кредитів на загальну суму близько 40 млн. євро.

Співпраця з міжнародними фінансовими організаціями сприяє розширенню кредитування малого і середнього підприємництва [31, с.14].

Створення спеціальної мережі комерційних банківських структур для фінансування малих підприємств -- одна з найактуальніших проблем. Для підвищення зацікавленості банків у такій діяльності необхідно передбачити, крім загальних, додаткову систему пільг і пріоритетів, наприклад, рекомендувати повне чи часткове звільнення від податків прибутків банків, отриманих від вкладення засобів у малий бізнес, а також визначити разом з Національним банком України порядок компенсації комерційним банкам пільг по цільових кредитах для підприємств малого бізнесу.

Стимулювати комерційні банки до посередництва і надання кредитів малому бізнесу буде поява організації по переобліку позик. Програми такого переобліку привабливі тим, що вони приводять до росту портфеля позик без зайвого навантаження на власні ресурси банків [32, с.33].

Комерційні банки могли б організовувати співробітництво між вітчизняними фінансово-промисловими групами і малим і середнім бізнесом за допомогою контрактних, субпідрядних, орендних відносин. Це дозволило б з'єднати мобільність, гнучкість, ініціативу малого виробництва і міць і вплив великих підприємств. У результаті зросте конкуренція в сфері малого і середнього бізнесу за контракти з корпораціями [32, с.34].

Також для досягнення радикальних позитивних зрушень в економіці, активної участі у фінансуванні сфери малого та середнього вітчизняними банківськими установами потрібно забезпечити належне правове врегулювання та впорядкування відносин власності заставних відносин, іпотеки, посилити відповідальність позичальників за порушення умов кредитування. Розвитку кредитування у сфері малого та середнього бізнесу сприятиме прийняття нового Цивільного кодексу України, законів "Про іпотеку", "Про державну реєстрацію прав на нерухоме майно", в роботі над проектами яких активну участь брав Національний банк України. Із вирішенням зазначених питань перед суб'єктами малого та середнього підприємництва відкриються перспективи доступу до кредитів банків на довгостроковій основі [31, с.15].

2.3 Аналіз і оцінка якості кредитів, наданих підприємствам малого та середнього бізнесу

Як можна було побачити з попереднього розділу, в Україні хоч кредитуванням малого бізнесу займаються міжнародні фінансові інститути й вітчизняні комерційні банки, проте доступ до кредитних ресурсів для суб'єктів підприємництва залишається досить обмеженим.

Сьогоднішній стан малого бізнесу не можна сприймати як задовільний. Малий бізнес поки що не є повноцінним провідником ринкових інновацій і рушієм економічного зростання. В Україні найменше серед країн Європи та СНД малих підприємств на 1 тисячу жителів.

Також незадовільним залишається фінансовий стан малого бізнесу. За сприятливих умов 2001--2002 років 38% малих підприємств працювали зі збитками. Загальний рівень рентабельності становить менше як 3%. [20, с.103]

Характерним є також і те, що на відміну від України, в Європі кредитуванню малого та середнього бізнесу міжнародні фінансові інститути надають значно більшого значення. Так, у ЄС діє спеціальна програма, що передбачає розподіл фінансової допомоги, призначеної для кредитування малого бізнесу, через Європейський банк реконструкції та розвитку (ЄБРР), інші європейські фінансові інституції. Відповідно до програми ЄБРР відкриваються кредитні лінії для місцевих банків, що приєдналися до цієї програми. Максимальний розмір наданої позички становить 250 тис. євро. Однак 2/3 усіх фантів -- мікрокредити, сума яких коливається від 10 до 50 тис. євро. Для банків, що видають такі кредити, розроблена система винагород: якщо їх портфель демонструє відмінні результати, вони одержують від ЄС грошове асигнування на вигідних умовах у розмірі 3,4--5,5% від суми виданих кредитів. На таких умовах ЄБРР тісно співробітничає з 23 банками у десяти країнах. Уже зараз загальний розмір позик зупинився на 180 млн. євро. [20, с.104]

В Україні останнім часом теж спостерігається досить стрімка тенденція до активізації ринку кредитів для малих підприємств. Аналізуючи діяльність банків в даному секторі, розглянемо характеристики надання позик суб'єктам малого та середнього бізнесу в регіональному аспекті (див. дод. Б) [26, с.117].

Як видно з наведених даних, у структурі кредитів, наданих підприємствам малого та середнього бізнесу, за валютним принципом переважають кредити у національній валюті. При цьому загальна сума кредитів у національній валюті переважає суму кредитів у іноземній валюті більше як в два рази (на 56,44 %).

Аналізуючи надані кредити за строковим принципом, ми можемо побачити, що у портфелі комерційних банків переважають короткострокові кредити, загальна сума яких на 39,81 % перевищує довгострокові кредити. Але якщо прослідкувати динаміку довгострокового кредитування на ринку кредитних послуг в Україні за період незалежності, видно, що досягнення навіть таких результатів було досить нелегким. Обсяги довгострокового кредитування як малого та середнього бізнесу, так і народного господарства взагалі почали зростати лише за відповідного рівня стабілізації економіки, і досягнення навіть таких результатів свідчить про позитивні тенденції у сфері банківського кредитування.

Наведені дані також свідчать про те, що найбільші суми наданих кредитів припадають на м. Київ -- 3388 млн. грн. або 49,28 % від загальної суми, Харківська --652 млн. грн. (7,93 %), Дніпропетровська -- 587 млн. грн. (7,45 %), Донецька -- 405 млн. грн. (5,14 %), Одеська -- 302 млн. грн. (3,83 %) та інші області. Найменші показники у Закарпатської -- 51млн. грн. (0,65 %), Рівненської -- 53 млн. грн. (0,67 %) та Житомирської областей -- 57 млн. грн. (0,72 %). Отже, основна маса наданих кредитів малому та середньому бізнесу припадає на промислово розвинені регіони з високою густотою населення.

Якщо аналізувати кредитування підприємств малого та середнього бізнесу за галузевою ознакою, то ми отримаємо наступні дані (див. дод. В).

Наведені дані свідчать, що банками в основному здійснюється кредитування підприємств найбільш перспективних сфер, тобто малих та середніх підприємств з вищою, порівняно з іншими, рентабельністю. Основна маса кредитів надається суб'єктам господарської діяльності, задіяним в оптовій і роздрібній торгівлі, торгівлі транспортними засобами, по наданню послуг з ремонту -- 4094 млн. грн. або 51,94 %; друге місце займає обробна промисловість -- 1263 млн. грн., тобто 16,02 %; на третьому -- сільське господарство, мисливство та лісове господарство -- 550 млн. грн. (6,98 %); на четвертому -- підприємства, що здійснюють операції з нерухомістю, здавання під найм та надають послуги юридичним особам -- 429 млн. грн. (5,44 %). Найменша сума кредитів припадає на екстериторіальну діяльність -- 1 млн. грн. (0,013 %), державне управління -- 4 млн. грн. (0,05 %) та на освіту -- 9 млн. грн. (0,11 %). Отже, з наведених даних можна зробити висновок, що банки кредитують суб'єкти малого та середнього бізнесу з швидким оборотом коштів, що забезпечує не тільки оперативне повернення суми боргу, а й можливість використання повернених коштів в нових кредитах.

Стабілізація ситуації на фінансовому ринку дозволила банкам за останній рік значно розширити обсяги кредитування малого та середнього бізнесу. Першими в даній сфері були звичайно найбільші системні банки завдяки своїм розгалуженим філійним мережам, такі як: “Аваль”, Приватбанк, Укрсоцбанк, Промінвестбанк та інші (див. дод. Д) [40, с.16].

Досить цікавим фактом також є те, що у багатьох найбільших банках активи за операціями кредитування малого та середнього бізнесу суттєво перевищують чисті активи за даними операціями. Наприклад у Приватбанку ці показники становлять 935,21 млн. і 596,84 млн. грн. відповідно, в “Авалю” -- 756,40 млн. та 615,26 млн. грн., Укрсоцбанку -- 446,76 млн. та 319,74 млн. грн. Аналогічна кореляція і в деяких інших банків першої двадцятки. За таких показників спеціалістами було висунуто припущення про значну ризиковість даних операцій. Справа в тім, що при розрахунку чистих активів не включають резерви, сформовані банками під активні операції. Відповідно, що більше коштів зарезервував банк, то вищі ризики його операцій. Досить чітко розрив між чистими та сукупними активами за операціями банків з кредитування малого та середнього бізнесу прослідковуються на рис. 2.5.

Офіційна статистика таке припущення спростовує. За даними Асоціації українських банків, попри бум кредитування та нарощування активів якість вкладень банківських установ не погіршилась. За цими ж даними частка прострочених кредитів у портфелях банків знизилася минулого року з 3,5 % до 1,8 %, а пролонгованих -- зменшилася ледь не до нуля. Загалом частка проблемних кредитів, наданих малому та середньому бізнесу, знизилася з 4,5 % до 3,4 %. Таким чином, наявний парадокс: що більше грошей вкладають банки, то менше проблем виникає з їх поверненням [40, с.16].

Страница:


Подобные документы

Работы в архивах красиво оформлены согласно требованиям ВУЗов и содержат рисунки, диаграммы, формулы и т.д.
PPT, PPTX и PDF-файлы представлены только в архивах.
Рекомендуем скачать работу.

© 2000 — 2023, ООО «Олбест» Все права защищены