Аудит банкiвської дiяльностi
Аудит і його значення в банківській діяльності, повноваження та обов’язки аудиторів. Нормативна правова база проведення аудиту. Функції внутрішнього аудиту, риси зовнішнього аудиту. Основні стандарти, оформлення результатів аудиторської перевірки.
| Рубрика | Банковское, биржевое дело и страхование |
| Вид | дипломная работа |
| Язык | украинский |
| Дата добавления | 12.05.2009 |
| Размер файла | 416,4 K |
Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже
Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.
1
1
Вступ
Від стабільності фінансової системи залежить успіх державної політики в цілому. В умовах ринкової економіки цю стабільність покликана забезпечувати досконала банківська система. Щоб піднести ефективність української економіки, банкам слід надати можливість відігравати роль посередника у процесі надходження вітчизняних заощаджень та раціонального розміщення капіталів у виробництві.
Із 1991 року в Україні триває процес становлення національної банківської системи. За цей час виникло понад 230 комерційних банків. В останні роки їм доводилося працювати за несприятливих умов: незадовільним є стан економіки країни, не подолано інфляцію, у занепаді промислове виробництво, податки - непомірні, суб'єкти господарювання - позичальники - неплатоспроможні. Звідси й суттєві проблеми у розвитку та функціонуванні банківської системи України. Виникла ситуація, коли частина банків не в змозі належно виконувати функції кредитування, касового та розрахункового обслуговування народного господарства, здійснювати та інші банківські операції.
За таких умов неабиякого значення набуває банківський аудит, спрямований на незалежну перевірку та оцінку адекватності й ефективності системи внутрішнього контролю, якості виконання співробітниками банку своїх обов'язків.
Аудит виник у економічно розвинутих країнах як послуга висококваліфікованих фахівців із бухгалтерського обліку та аналізу щодо підтвердження публічної звітності корпорацій.
В Україні потреба в ньому назріла водночас із здобуттям державної незалежності та переходом на ринкові засади господарювання. Впровадження аудиту як нової форми фінансово-економічного контролю було закріплено законодавством України у 1993 році Законом “Про аудиторську діяльність”. З його прийняттям активно почав розвиватися ринок аудиторських послуг суб'єктів підприємницької діяльності - спеціалізованих фірм та самостійних аудиторів.
Зважений підхід банків до налагодження системи внутрішнього контролю і внутрішнього аудиту дасть їм змогу оперативно виявляти різні види ризиків, визначати їх розміри, встановлювати контроль за ними та вживати заходів, спрямованих на їх зменшення. А крім того, допоможе поліпшити методи і форми збору інформації,оцінки фінансових результатів та якості керівництва, створити оптимальні умови для аналізу банківської діяльності, заснованого на визначенні співвідношення між ризиком і дохідністю ринків капіталу, валютних позицій і операцій, а також позицій і операцій похідних фінансових інструментів.
Метою написання дипломної роботи є дослідити ринок аудиторських послуг в Україні, проаналізувати його реальний стан і визначити перстективи розвитку на майбутнє.
В першому розділі роботи розкривається суть банківського аудиту, його види і стандарти, історичні аспекти винекнення і розвитку в Україні. Багато уваги приділяється взаємодії внутрішніх і зовнішніх аудиторів. Така взаємодія є цілком реальною, адже як перші, так і другі працюють для одного і того ж банку, мають спільну мету - з'ясування достовірності фінансової звітності, мінімізація ризиків, прогнозування подальшої діяльності та надання відповідних рекомендацій для покращання та вдосконалення діяльності банку.
В другому розділі проводиться економічна оцінка методики проведення аудиту деяких з найбільш прибуткових операцій а саме: кредитних і касових. В цьому розділі також розглянуто ще одне важливе питання повязане з аудитом доходів і витрат банку, оскільки надто великий прибуток від операцій купівлі-продажу власних активів чи капіталізація відсотків за простроченими зобов'язаннями не свідчать про надійність та стабільну діяльність банку, і тому ці показники мають бути оцінені внутрішнім аудитором.
В заключному третьому розділі аналізується процес проведення аудиту на всіх його етапах від планування, вивчення та оцінка інформації до складання аудиторського висновку і контролю після перевірки, а також вносяться рекомендації для покращення і полегшення роботи аудиторів та ринку аудиторських послуг загалом.
Розділ 1. Аудит і його значення в банківській діяльності
1.1 Зміст банківського аудиту
В усьому світі банки контролюються більше, ніж інші суб'єкти господарювання. Відповідно до Закону України “Про банки і банківську діяльність” головний контроль за діяльністю комерційних банків здійснює Національний банк, оскільки він несе відповідальність за банківський нагляд. Але щоб банківська система належно виконувала роль фінансового посередника, вона мусить позбутися також внутрішніх недоліків. Проблеми окремих банків можуть бути зумовлені особливостями регіону, рівнем конкуренції, повільним розвитком нових (сучасних) технологій розвитку банківського бізнесу. Для прийняття ефективних рішень необхідно обрати таку стратегію і таку тактику управління, які б забезпечували досягнення певної мети в конкретних умовах ринку. Саме у цьому полягає функція фінансового менеджменту, спрямованого на збільшення фінансових ресурсів, інвестицій та капіталу.
“Для удосконалення фінансового менеджменту важливе значення має аудиторська діяльність, пов'язана з підготовкою і наданням фінансової інформації. У такому контексті аудиторська діяльність сама є підсистемою фінансового менеджменту, який визначає становище організації на ринку, перспективи її розвитку”[40;54].
Упродовж перших років державної незалежності України правила аудиту де-факто встановлював Національний банк, а з 20 травня 1999 року ці повноваження за ним закріплено на підставі Закону “Про національний банк України”, у статті 61 якого записано: “Національний банк висуває вимоги відносно здійснення обов'язкових аудиторських перевірок банків і інших фінансово-кредитних установ, отримує висновки незалежних аудиторських організацій про результати діяльності банків і інших фінансово-кредитних установ”.
Із 7 грудня 2000 року повноваження НБУ у сфері регулювання, сертифікації та атестації зовнішнього та внутрішнього аудиту розширено на підставі нового Закону “Про банки і банківську діяльність”.
За основними напрямами регулювання аудиторської діяльності нормативні акти НБУ умовно можна було б поділити так:
Аудит засновників комерційного банку.
Обов'язковий аудит річної фінансової звітності.
Внутрішній аудит у банках.
Стосовно першого, то до 15.03.1999р. він нормувався Положенням НБУ ”Про порядок проведення зовнішнього аудиту юридичних осіб - акціонерів (учасників) комерційних банків у процесі перевірки правильності формування статутних фондів комерційних банків”. Після внесення відповідних змін і доповнень цей документ трансформувався у Положення “Про порядок створення і реєстрації комерційних банків”, затверджене постановою Правління НБУ від 21.07.1998р. №251. На сьогоднішній день вимоги до аудиту засновників такі:
- перевіряються засновники із часткою 5% і більше в заявленому статутному фонді банку;
- аудиторський висновок повинен містити висновки про фінансовий стан, платоспроможність засновників, про достовірність їх бухгалтерської і фінансової звітності, наявність у них власних коштів, достатніх для формування статутного фонду.
У разі змін у складі двадцяти найбільших акціонерів банку необхідно подавати аудиторський висновок щодо нових акціонерів.
Вимоги щодо обов'язкового аудиту річної фінансової звітності найповніше викладено у статті 69 Закону “Про банки і банківську діяльність”, у Постанові Правління НБУ від 09.02.1999р. №53 “Про заходи щодо подальшого розвитку банківського аудиту” та зміни і доповнення до неї, затверджені Постановою Правління НБУ від 14.06.1999р. №288, а також в Національних нормативах аудиту та Кодексі професійної етики аудиторів України, який затверджений Рішенням Аудиторської палати України №73 від 18.12.1998р.
Аудиту річної фінансової звітності або зовнішній аудит здійснюється на контрактній основі сертифікованими вітчизняними та зарубіжними аудиторськими компаніями. Зовнішні аудитори не є власниками або працівниками установи, яку вони перевіряють.
Аудиторські компанії діють відповідно до статутних документів, затверджених і зареєстрованих у встановленому порядку. Зауважу, що послуги можуть надаватися як штатними, так і позаштатними працівниками. Причому не всі залучені до аудиторської перевірки спеціалісти зобов'язані мати відповідний сертифікат, але його неодмінно повинна мати особа, яка підписує аудиторський висновок. Вона і є власне аудитором.
Отже, суб'єкти аудиторської діяльності (фірми та самостійні аудитори) - це незалежні учасники інфраструктури ринку, покликані давати неупереджені оцінки діяльності банку шляхом підтвердження річної фінансової звітності.
Тобто головню метою зовнішнього аудиту є: висловлювання аудитором висновку про те, чи відповідає фінансова звітність в усіх істотних аспектах інструкціям, які регламентують порядок підготовки і подання фінансових звітів, а також (що не менш важливо!) визначити притаманні банківській установі ризики та дати оцінку її надійності.
Головними суб'єктами та об'єктами аудиту є:
1. замовник аудиторської перевірки;
2. виконавець;
3. об'єкт перевірки;
Зазвичай замовником є банк, звітність якого підлягає підтвердженню. Проте трапляються випадки замовлення незалежної перевірки інвесторами, кредиторами, регулюючими органами.
Згідно з Законом “Про аудиторську діяльність” виконавцем аудиторської перевірки може бути лише суб'єкт підприємницької діяльності (як фірма, так і фізична особа), який має відповідну ліцензію АПУ і кваліфікаційний рівень якого засвідчено сертифікатом 21.10.2000р. набув чинності Закон України “Про ліцензування певних видів господарської діяльності, згіднозяким аудиторська діяльність ліцензуванню не підлягає. Щоправда у Законі “Про аудиторську діяльність” це поки що не відображено..
Об'єкт перевірки - це фінансово-господарська діяльність банку.
Аудит буває обов'язковим та ініціативним, тобто здійснюваним з ініціативи замовника.
Оплачувати послуги незалежних аудиторів можуть як замовники, так і банк, звітність якого підтверджується.
Всі характерні особливості, про які йшлося вище, притаманні зовнішньому аудиту, тобто - незалежному (організаційно і матеріально відокремленому) від об'єкта перевірки.
Інша річ - аудит внутрішній, який формі адміністративного контролю та ревізії існував завжди. За радянських часів особливо великого досвіду накопичили ревізійні служби. Однак ототожнювати внутрішній аудит і ревізію не зовсім коректно - їх інструментарій справді подібний але функції різні.
Внутрішній аудит здійснюється працівниками самої установи. Основною функцією внутрішніх аудиторів є перевірка надійності системи внутрішнього контролю установи, оцінка можливих ризиків у банку та встановлення шляхів їх мінімізації.
В Україні юридичне унормування внутрішнього контролю першим розпочав НБУ, прийнявши 20 березня 1998 року постанову №114(зміни внесено 15.03.1999р.), якою затвердив Положення “Про організацію внутрішнього аудиту в комерційних банках України”.
Згідно з ним під внутрішнім аудитом розуміється “незалежна експертна діяльність аудиторської служби банку для перевірки й оцінки адекватності та ефективності системи внутрішнього контролю і якості виконання призначених обов'язків співробітниками банку”. Визначення по суті правильне. Проте внутрішній аудит - значно ширша сфера діяльності. Крім завдань суто контрольного характеру, він охоплює також питання економічної діагностики, розробки фінансової стратегії, маркетингових досліджень, управлінського консультування та ін..
Крім того, 7 грудня 2000р. прийнято нову редакцію Закону “Про банки і банківську діяльність”, у якому також знайшли відображення норми внутрішнього аудиту в банківських установах. Так, згідно зі статтею 45 “банки створюють службу внутрішнього аудиту, яка є органом оперативного контролю правління (ради директорів) банку”.
Служба внутрішнього аудиту банку у своїй діяльності керується Положенням про службу аудиту, в якому встановлюється статус відділу внутрішнього аудиту організації, політика відділу та її відповідність цілям діяльності банку, визначається діапазон напрямів діяльності внутрішнього аудиту, дозволяється доступ до архіву, даних відділу кадрів і фізичного майна, що мають відношення до проведення аудиторських перевірок. У цілому цей документ покликаний забезпечити ефективність системи внутрішнього аудиту у конкретній банківській установі.
Положення повинне включати такі розділи, як:
- мета та завдання відділу;
- статус відділу в установі;
- структура відділу;
- функції, обов'язки, відповідальність та повноваження аудиторів;
- порядок звітування, прийняття і схвалення рішень.
Розмір і структура відділу внутрішнього аудиту залежать від розміру, структури і видів послуг банку. Так, у комерційному та інвестиційному банках структура відділу внутрішнього аудиту буде різною. Крім того, структура відділу залежить від кількості філій банку, їхнього розміру і географічного розташування. У разі потреби відділи або підрозділи внутрішнього аудиту можуть створюватися у всіх або окремих філіях банку. Отже схема структури відділу внутрішнього аудиту, яка наводиться нижче (див. рисунок 1), може варіюватися залежно від специфіки конкретної банківської установи.
Рис.1. Схема типової структури відділу внутрішнього аудиту[25;12].
Про поточну роботу аудитор доповідає першому заступникові голови Ради директорів. Підпорядкованість аудиторів одній посадовій особі організації забезпечує незалежність і широку сферу дії аудиту. Вкрай небажано, щоб аудитор звітував керівникам відділу або філій, що перевіряю-ться, оскільки це зменшує його об'єктивність і незалежність. Відділом внутрішнього аудиту керує начальник відділу, який призначається Радою банку й одержує від неї відповідні повноваження. Функціональна відповідальність перед Радою директорів та підпорядкованість їй забезпечують відділові внутрішнього аудиту незалежність та об'єктивність. З метою полегшення взаємодії та спілкування з виконавчою "владою" банку встановлюється адміністративна підзвітність начальника відділу внутрішнього аудиту Голові Правління банку.
Однією із функцій внутрішнього аудиту є допомога працівникам банківської установи. Внутрішній аудитор не лише здійснює аналіз їхньої діяльності, а й обов'язково проводить консультації та розробляє рекомендації стосовно конкретних напрямків діяльності, які перевірялися. Внутрішній аудит сприяє посиленню внутрішнього контролю та мінімізації витрат на нього.
Перед службою внутрішнього аудиту стоять надзвичайно важливі завдання. Основними з них є такі:
- оцінка здійснюваного Радою директорів контролю за діяльністю банківської установи;
- прогнозування, ідентифікація та оцінка притаманних банківській системі ризиків;
- розслідування реальних та потенційних недоліків внутрішнього контролю;
- підготовка рекомендацій щодо удосконалення внутрішнього контролю.
Відповідно до вищезазначених завдань аудитор надає такі види послуг, як:
- постійний перегляд системи операційних процедур (включаючи аудиторські тести) та методів обліку з метою визначення достатності внутрішнього контролю та безпеки здійснення банківських операцій;
- проведення з розумною частотою періодичних несподіваних перевірок усіх підрозділів та здійснюваних операцій з метою виявлення дій, що суперечать політиці банку та чинному законодавству;
- оцінка надійності інформації (звітності), що подається підрозділами керівництву для прийняття відповідних рішень;
- перевірка правильності обліку активів та їхньої захищеності від збитків;
- оцінка якості виконання працівниками банку посадових обов'язків;
- визначення вартості операцій, їхньої доцільності та обґрунтованості.
Таким чином аудит, у своєму розвитку пройшов кілька етапів: від збирання свідчень і підтвердження фінансової звітності - до управління ризиками та визначення шляхів підвищення ефективності.
Було б помилково вважати, що зовнішній аудит виконують винятково сторонні фірми, а внутрішній - проводять свої, штатні працівники банку. Конкретні завдання і функції незалежних і внутрішніх аудиторів можуть перетинатися, навіть бути тотожними.
Стосовно відмінностей, то вони передусім такі.
Зовнішній аудит - це елемент інфраструктури ринку, який поєднує користувачів інформації та її емітентів, встановлює довіру між ними, сприяє прозорості ринку і розширенню ділових контактів. Тобто зовнішній аудит працює на “зовнішньому полі” банку.
Головною ж метою внутрішнього аудиту є контроль за оптимальним функціонуванням усіх структурних підрозділів установи, за їх адекватною поведінкою в конкретних умовах макросередовища. Отже, внутрішній аудит працює на “внутрішньому полі” банку.
Графічно взаємодію внутрішнього та зовнішнього аудиту можна зобразити так:
Рис. 3. Взаємодія внутрішнього та зовнішнього аудиту[24;62].
Ці та інші основні відмінності даних видів аудиту детальніше розкрито в додатках (див. додаток 1).
Внутрішні та зовнішні аудитори особливо зацікавлені в результатах роботи один одного в таких випадках:
- при використанні блок-схем чи описів системи бухгалтерського обліку;
- при проведенні оцінки встановлених систем контролю за допомогою опитувального листка;
- при перевірці систем контролю в системі бухгалтерського обліку;
- при проведенні аудиторської перевірки суттєвих статей фінансових звітів;
- при прийнятті зовнішнім аудитором рішення щодо відвідання філії банку на основі інформації, наданої внутрішнім аудитором;
- при прийнятті зовнішнім аудитором рішення щодо перевірки комп'ютерної системи банку на основі інформації, наданої внутрішнім аудитором.
Планування аудиторських перевірок внутрішніми та зовнішніми аудиторами на основі результатів роботи один одного може бути надзвичайно корисним для обох аудиторських служб. Завдяки обміну інформацією та добрим робочим стосункам між внутрішнім та зовнішнім аудитом з'являється можливість скоротити час, відведений на проведення конкретної аудиторської перевірки, та зробити аудит більш ефективним.
1.2 Повноваження та обов'язки аудиторів
В своїй діяльності внутрішні та зовнішні аудитори зобов'язані дотримуватися положень Закону України “Про банки і банківську діяльність” і Положення НБУ “Про організацію внутрішнього аудиту в комерційних банках України” забезпечувати захист інформації, отриманої під час аудиторських перевірок документів банку та його комп'ютерних систем, вживати заходів для попередження розголосу конфіденційної інформації.
Згідно з вищенаведеними законами аудитор має право:
- направляти запит у департамент, де проводиться аудиторська перевірка, на отримання необхідної для здійснення перевірки інформації за період, що перевіряється, та за будь-який інший попередній період, якщо це необхідно для з'ясування всіх обставин та питань в рамках аудиторської перевірки;
- отримати доступ до всіх документів, пов'язаних із операціями, здійсненими в період, що перевіряється, та в попередні періоди;
- оглядати та перевіряти наявність грошових коштів, інших цінностей, цінних паперів, бланків суворої звітності, матеріалів на складах, основних засобів та інших активів в приміщенні департаменту, що перевіряється;
- перевіряти активи в лізингу, у підзвіті, призначених для продажу та інших, переданих юридичним та фізичним особам;
- мати доступ та можливість перевірити інформацію, що зберігається на електронних носіях та стосується діяльності департаменту, що перевіряється;
- запитувати та отримувати всі необхідні пояснення від службових осіб банку стосовно суті та особливостей обліку будь-якої операції;
- визначати, наскільки дії та операції, здійснені персоналом банку, узгоджуються з положеннями чинного законодавства, нормативних актів, рішеннями Правління, що визначають внутрішню політику та стратегію банку, з процедурами прийняття рішень, стандартами ведення бухгалтерського обліку та підготовки звітності;
- направляти запити клієнтам банку стосовно відповідності операцій, здійснених через установи банку, положенням чинного законодавства України;
- у разі необхідності та за умови погодження з Головою Правління, голова служби внутрішнього аудиту має право залучати для проведення аудиторських перевірок персонал інших департаментів банку;
- внутрішні аудитори мають право знімати копії будь-яких документів, що перевіряються, в тому числі з електронних носіїв;
- при проведенні внутрішнього аудиту поточних операцій філій через комп'ютерну мережу голова служби внутрішнього аудиту має право рекомендувати голові Правління банку рішення по попередженню дій, які могли б призвести до порушення чинного законодавства, положень нормативних актів і т. ін.;
- розробляти та використовувати свої власні методи роботи.
У разі потреби відділ внутрішнього аудиту звертається до керівництва за підтримкою. Внутрішнім аудиторам забезпечує-ться необмежений доступ до всіх приміщень, реєстраційних книг, звітів банку.
Організації ефективної діяльності внутрішніх аудиторів у банку сприяє наявність детальних посадових інструкцій.
Посадова інструкція на керівника відділу внутрішнього аудиту [25;13].
Основною функцією керівника відділу внутрішнього аудиту є забезпечення аналізу та оцінки засобів внутрішнього контролю, а також політики і процедур банку та філій щодо правильності і точності рахунків бухгалтерського обліку. Керівник відділу внутрішнього аудиту:
- відповідає за виконання поставлених банком цілей, що забезпечують його стабільність, надійність, платоспроможність і ліквідність;
- відповідає за роботу внутрішніх аудиторів, спрямовану на досягнення основної мети та виконання завдань, які стоять перед банком;
- здійснює нагляд за діяльністю банку з метою забезпечення правильності бухгалтерського обліку;
- визначає, наскільки діяльність банку відповідає нормативам і законам;
- відповідає за ефективне і раціональне використання коштів, що виділяються на службу внутрішнього аудиту;
- координує діяльність служб внутрішнього і зовнішнього аудиту;
- доводить результати аудиту до відома філій, Правління банку, Раді директорів та реагує на їхні потреби й прохання;
- розробляє і впроваджує такий план внутрішнього аудиту для банку, який забезпечує необхідні засоби контролю, збереження активів банку, відповідність чинному законодавству і нормативним документам;
- залучає, розвиває й утримує висококваліфікований штат, який може досягати цілей й виконувати плани аудиторської діяльності ефективно та професіонально;
- стежить за розвитком аудиту, бухгалтерського обліку, законодавства, вивчає нові нормативні акти.
Вимоги до керівника підрозділу внутрішнього аудиту мають бути дуже високими зважаючи на складність завдань, які стоять перед підрозділом. Цю посаду повинен обіймати найбільш кваліфікований працівник підрозділу, який:
- має вищу економічну освіту;
- здійснює таке керівництво відділом, при якому досягаються поставлені завдання і ресурси відділу використовуються ефективно та раціонально;
- постійно підвищує свою кваліфікацію, бере участь у програмах професійної підготовки;
- має досвід аудиторської роботи;
- уміє спілкуватися з людьми, а також викладати свої думки на письмі.
Порівняйте ці вимоги з тими, що висуваються до кандидатів на посаду керівника підрозділу у банках США:
1. ступінь бакалавра у бухгалтерському обліку, аудиті, банківській справі та професійні рекомендації, сертифікати;
2. 12-річний досвід діяльності в незалежному або у внутрішньому аудиті банку;
3. вміння спілкуватися, а також аналітичні, управлінські та технічні навички.
Посадова інструкція на старшого аудитора [25;13].
Основною функцією старшого аудитора є проведення різних форм аудиту здійснюваних під загальним керівництвом начальника відділу внутрішнього аудиту Така спрямованість діяльності вимагає як орієнтування у роботі банку в цілому так і певної спеціалізації. Рівень відповідальності змінюється в залежності від складності (ризиковості) окремих завдань аудиту.
Старший аудитор:
відповідає за проведення та завершення роботи на місцях відповідно до Професійних Стандартів, які вимагають від нього об'єктивності та належної професійної уваги у плануванні, виконанні аудиту та інформуванні про результати перевірок;
- проводить інструктаж підлеглого персоналу та аналізує роботу аудиторів щодо адекватності вимогам;
- забезпечує належне навчання аудиторів на робочому місці;
- готує проект аудиторського звіту.
Крім вищої економічної освіти та досвіду роботи в банківській системі важливими вимогами до старшого аудитора є вміння підтримувати нормальні ділові відносини з керівництвом відповідних відділів (підрозділів) банку та навички спілкування.
У банках США до кандидатів на посаду старшого аудитора висуваються такі вимоги:
1. ступінь бакалавра у бухгалтерському обліку, аудиті та банківській справі;
2. 5-річний чи більший досвід бухгалтерської або аудиторської діяльності;
3. навички управління персоналом та спілкування;
4. управлінські, аналітичні і технічні навички.
Посадова інструкція на штатного аудитора [25;13].
Основною функцією штатного аудитора є виконання різних аудиторських перевірок та процедур, включаючи перевірку достовірності бухгалтерської звітності та звірку активів, пасивів, доходу і видатків, а також оцінку відповідних засобів контролю, внутрішніх положень і процедур.
Штатний аудитор:
- готує робочі матеріали аудиту, що документально відображають виконану процедуру аудиту, а також висновки перевірки;
- розробляє рекомендації для поліпшення системи внутрішнього контролю операцій, політик і процедур;
- накопичує інформацію про діяльність підрозділів банку, які ним перевірялись;
працює над підвищенням свого професійного рівня.
Основними вимогами до кандидатів на цю посаду у банках США є:
1) ступінь бакалавра у бухгалтерському обліку;
2) володіння навичками спілкування в усній та письмовій формі.
При наборі персоналу для відділу внутрішнього аудиту слід звертати увагу на професіоналізм та широку кваліфікацію працівників у різних сферах банківської діяльності. До працівників відділу внутрішнього аудиту банку висуваються значно вищі вимоги порівняно з вимогами до внутрішніх аудиторів інших підприємств. Це зумовлене тим, що:
- банки мають справу з великими обсягами готівки;
- філії банків звичайно розташовані у географічне віддалених один від одного районах;
- у банках використовуються складні фінансові інструменти;
- банкам властивий високий ступінь автоматизації обробки інформації;
- законодавче регулювання банківської діяльності є дуже складним і, крім того
воно швидко змінюється.
Кількість працівників визначається позицією керівництва щодо важливості внутрішнього аудиту та виправданості грошових вкладень у нього.
Службою внутрішнього аудиту до перевірок можуть залучатися працівники інших відділів, зовнішні консультанти, практиканти навчальних закладів.
При наборі працівників до відділу внутрішнього аудиту перевагу мають:
1) аудитори із досвідом роботи;
2) аудитори, які щойно пройшли сертифікацію;
3) випускники університетів, що спеціалізувалися на вивченні бухгалтерського обліку, аудиту і банківської справи.
Отже, внутрішній аудитор повинен бути наділений відповідним статусом у банку, який забезпечує йому незалежність. Зовнішній аудит поводить контрольну перевірку цього процесу.
Внутрішнім аудиторам банку слід підтримувати ділові взаємини і вільно обмінюватися інформацією із зовнішніми аудиторами, адже вони:
- мають досвід роботи із системами внутрішнього аудиту інших клієнтів, тому допоможуть вибрати найоптимальнішу з них;
- можуть незалежно оцінити систему внутрішнього аудиту банку;
- використовують підсумки діяльності служби внутрішнього аудиту банку для досягнення деяких власних цілей, отож здешевлюють вартість зовнішнього аудиту.
Начальник відділу внутрішнього аудиту відповідає за координацію зусиль внутрішніх та зовнішніх аудиторів для забезпечення адекватної аудиторської роботи, а також для зменшення до мінімуму подвійної роботи аудиторів.
Координація зусиль аудиторів включає:
1. Періодичні зустрічі для з'ясування обсягів аудиторської роботи в банку, сучасної інформації про результати оцінки ступеню ризику, планів проведення аудиторських перевірок, а також графіку роботи внутрішнього аудиту на рік.
2. Періодичні зустрічі для з'ясування планів зовнішніх аудиторів та рівня безпосередньої та непрямої допомоги, яка потрібна, та яку є можливість надати.
3. Доступ до детальних аудиторських програм один одного, документації внутрішнього контролю, а також робочих документів.
4. Взаємне розуміння зовнішніми та внутрішніми аудиторами засобів, методів, підходів та термінології, які використовуються в аудиторські діяльності. Це важливо для здійснення ефективної координації роботи зовнішніх та внутрішніх аудиторів, а також для того, щоб вони могли покладатися на результати роботи один одного.
5. Взаємне інформування про заплановані дати та особливі цілі проведення аудиторських перевірок, а також повідомлення зовнішніх аудиторів щодо часу проведення заключної зустрічі, якщо вони виявили бажання взяти в ній участь.
6. Обмін аудиторськими звітами та листами керівництву.
7. Оцінка зовнішніми аудиторами роботи персоналу відділу внутрішнього аудиту, який надає безпосередню підтримку зовнішнім аудиторам.
8. Доступність навчальних ресурсів зовнішніх аудиторів та інформації щодо можливостей використання цих послуг внутрішніми аудиторами.
9. Періодичні зустрічі для оцінки результатів роботи та координації діяльності двох служб.
Нижче наводяться приклади, коли внутрішні та зовнішні аудитори особливо зацікавлені в результатах роботи один одного.
При використанні блок-схем чи описів системи бухгалтерського обліку.
При проведенні оцінки встановлених систем контролю за допомогою опитувального листка.
При перевірці систем контролю в системі бухгалтерського обліку.
При проведенні аудиторської перевірки суттєвих статей фінансових звітів.
При прийнятті зовнішнім аудитором рішення щодо відвідання філії банку на основі інформації, наданої внутрішнім аудитором.
При прийнятті зовнішнім аудитором рішення щодо перевірки комп'ютерної системи банку на основі інформації, наданої внутрішнім аудитором.
Отже, аудитори згідно Законів України “Про банки і банківську діяльність”, “Про аудиторську діяльність” та Положення НБУ “Про організацію внутрішнього аудиту в комерційних банках України” мають багато прав та обов'язків, але головним привілеєм аудиторів є вільний доступ до конфіденційної інформації банку яку вони не повинні використовувати на власну користь та в будь-який інший спосіб, що міг би призвести до порушення закону або зашкодити становищу банку.
Отже, внутрішній аудитор повинен бути наділений відповідним статусом у банку, який забезпечує йому незалежність. Зовнішній аудит поводить контрольну перевірку цього процесу.
При наборі персоналу для відділу внутрішнього аудиту слід звертати увагу на професіоналізм та широку кваліфікацію працівників у різних сферах банківської діяльності. До працівників відділу внутрішнього аудиту банку висуваються значно вищі вимоги порівняно з вимогами до внутрішніх аудиторів інших підприємств.
Планування аудиторських перевірок внутрішніми та зовнішніми аудиторами на основі результатів роботи один одного може бути надзвичайно корисним для обох аудиторських служб. Завдяки обміну інформацією та добрим робочим стосункам між внутрішнім та зовнішнім аудитом з'являється можливість скоротити час, відведений на проведення конкретної аудиторської перевірки, та зробити аудит більш ефективним.
Начальник відділу внутрішнього аудиту відповідає за координацію зусиль внутрішніх та зовнішніх аудиторів для забезпечення адекватної аудиторської роботи, а також для зменшення до мінімуму подвійної роботи аудиторів.
1.3 Основні стандарти аудиту
В своїй професійній діяльності аудитори керуються певними стандартами.
У межах кожної країни діють державні стандарти аудиту, які визначають послідовність методів перевірки фінансової інформації. Такі стандарти мають законодавчий характер або встановлюються відповідними установами цієї країни.
Державні стандарти аудиту різних країн розрізняються за формою і змістом, але обов'язково ґрунтуються на Міжнародних стандартах аудиту, розроблених Міжнародним комітетом системи аудиту.
Комісією із стандартів та норм аудиту Американського інституту дипломованих громадських бухгалтерів (АІСРА) розроблено Стандарти професійної практики проведення внутрішнього аудиту та Положення про стандарти внутрішнього аудиту. Стандарти -- це критерії, за якими визначається й оцінюється якість та результативність діяльності служби внутрішнього аудиту. Вони визначають принципи та порядок проведення внутрішнього аудиту. Ці стандарти покликані допомогти виконувати свої обов'язки внутрішнім аудиторам всіх типів організацій незалежно від виду діяльності.
На підвищення кваліфікації аудиторів спрямована діяльність Американського інституту дипломованих громадських бухгалтерів. Цією міжнародною асоціацією, зокрема, було розроблено Кодекс професійної етики аудитора, в якому формулюється ідеальні форми поведінки та конкретні правила для аудитора. Ідеї цього кодексу наведено у таблиці 1.
Основними етичними нормами в аудиторській діяльності є незалежність, об'єктивність, професіоналізм, компетентність.
Незалежність аудитора полягає у тому, що він:
- має вільний доступ до Ради директорів;
- звітує про результати перевірки безпосередньо адміністрації;
- виконує свої функціональні обов'язки без будь-яких перешкод;
- не повинен виконувати операційні чи адміністративні завдання.
Таблиця 1. Зміст кодексу професійної етики АІСРА[18].
|
Концепції |
Ідеальні стандарти етичної поведінки, що є швидше філософськими роздумами, ніж твердими правилами. Не завжди є обов'язковими. |
|
|
Правила поведінки |
Мінімальні стандарти етичної поведінки. Можуть бути обов'язковими. |
|
|
Роз'яснення |
Роз'яснення правил поведінки Комітетом з етики АІСРА. Не є обов'язковими для виконання, але практик-аудитор повинен обґрунтувати відхід від цих правил. |
|
|
Етичні норми |
Опубліковані відповіді на запитання про правила поведінки, що надійшли у АІСРА від аудиторів та зацікавлених осіб. Не є обов'язковими для виконання, але практик-аудитор повинен обґрунтувати відхід від цих правил. |
Об'єктивність аудитора - це його неупередженість щодо об'єкта перевірки, особиста незацікавленість у викривленні результатів проведеного у певному підрозділі аудиту. Аудитори повинні мати можливість обстоювати власну думку з питань аудиту, яка може не збігатися з думкою керівників або будь-яких інших працівників банку. Об'єктивності позиції аудитора сприяє політика керівництва банку, зокрема:
- забезпечення вільного спілкування внутрішніх та зовнішніх аудиторів;
- контроль за тим, щоб аудитори не залучались до перевірки тих структурних підрозділів банку, де керівні посади обіймають їхні родичі;
- контроль за тим, щоб аудитори, які працювали раніше (до призначення у відділ внутрішнього аудиту) в якихось інших підрозділах банку, не здійснювали перевірку цих підрозділів протягом 1-2 років;
- стимулювання аудиторів просуванням по службі, винагородами.
Керівник відділу внутрішнього аудиту повинен періодично отримувати від своїх працівників інформацію про можливий конфлікт інтересів тощо.
Професіоналізм аудитора передбачає:
- сертифікацію кожного працівника відділу аудиту на отримання посади;
- постійне професіональне зростання (бажано за рахунок установи).
Іспит на звання присяжного бухгалтера, який приймається й оцінюється Американським інститутом дипломованих громадських бухгалтерів (АІСРА), включає чотири великих напрямки: аудит, бухгалтерська практика, теорія бухгалтерського обліку, господарське право. Знання з таких предметів, як професійна етика, правова відповідальність аудитора, податки та методи бухгалтерського обліку, перевіряються як складові цих чоти-рьох напрямків. Приблизно лише 10% осіб складають іспит з першого разу.
Компетентність аудитора означає його повну обізнаність з галуззю, з обліковими та аудиторськими стандартами установи. Керівництво банку обов'язково має вживати заходів, спрямованих на підвищення компетентності аудиторів. Зокрема, воно простежує добір кадрів для відділу внутрішнього аудиту, ротацію аудиторів, сприяє продовженню їхньої освіти, постійно здійснює оцінку наслідків діяльності внутрішнього аудиту та контролює роботу працівників відділу.
Наведемо кілька важливих положень щодо діяльності аудиторів у банківських установах:
- робота аудитора не є частиною роботи системи внутрішнього контролю;
- аудитор обов'язково повинен знайомитися із специфікою роботи відділу, що перевіряється, обирати правильний стиль поведінки та спілкування, упереджувати будь-які конфлікти під час перевірки;
- аудитор зобов'язаний повідомляти керівництво про випадки, коли йому небажано виконувати аудит в певному підрозділі через особисту зацікавленість (наприклад, коли він повинен перевіряти роботу близьких друзів чи родичів);
- аудитор не має права розголошувати інформацію, яка є конфіденційною;
- аудитор працює з інформацією, яка може бути використана для особистої вигоди, тому в організації повинні бути правила, згідно з якими аудитор повинен заздалегідь повідомляти керівника відділу внутрішнього аудиту про свої майбутні дії стосовно акцій чи інших фінансових інструментів.
- аудиторові забороняється приймати подарунки чи інші заохочування від третіх осіб.
Служба внутрішнього аудиту банку при виконанні функціональних обов'язків має керуватися такими стандартами:
1. Керівництво службою внутрішнього аудиту.
2. Незалежність.
3. Професійна компетентність.
4. Обсяг роботи.
5. Планування і виконання аудиторської перевірки.
6. Складання аудиторського висновку.
Розглянемо деякі з цих стандартів.
Стандарт №1 -- Керівництво службою внутрішнього аудиту
Кандидатура керівника служби внутрішнього аудиту повинна погоджуватися з Радою банку і відповідати вимогам, встановленим Національним банком України. Рішення про призначення на цю посаду затверджується наказом керівника банку.
Діяльність банку підлягає повній або частковій перевірці внутрішніми аудиторами. Об'єктами внутрішнього аудиторського контролю повинні бути:
- банківські операції (види діяльності банку) і їх відповідність чинному законодавству України;
- правила й процедури, згідно з якими здійснюються банківські операції та їх дотримання;
- види банківських операцій, ефективність їх здійснення та оцінка ризиків;
- рівень комп'ютеризації та інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності банку;
- внутрішня та зовнішня бухгалтерська і фінансова звітність банку, адекватність відображення в ній банківської діяльності;
- організація бухгалтерського та управлінського обліку, а також їх відповідність меті та завданням діяльності банку;
- управління трудовими та матеріальними ресурсами банку тощо.
Внутрішні аудитори оцінюють найбільш ризиковані види діяльності банку. Ризик важливо не тільки виявити, але й визначити його розмір, а також здійснювати постійний контроль за тенденціями зміни величини ризику та розробити комплекс заходів щодо його мінімізації.
За необхідності керівник служби внутрішнього аудиту разом із зовнішніми аудиторами обговорює напрями взаємодії на підставі наданих документів. Ці документи можуть стосуватися:
- суттєвої недостатності контролю;
- помилок та порушень;
- протизаконних дій;
- рішень керівників банку;
- суперечностей з керівниками;
- труднощів, що виникають під час аудиторської перевірки, тощо.
Стандарт №2 - Незалежність
Незалежність дає змогу внутрішнім аудиторам робити правдиві й неупереджені висновки, що необхідні для належного проведення аудиторської перевірки. Це досягається в результаті організаційного визначення статусу та об'єктивності служби внутрішнього аудиту.
Об'єктивність:
- при проведенні аудиторських перевірок внутрішні аудитори повинні бути об'єктивними;
- внутрішні аудитори відстоюють власну думку з питань аудиту, яка може не співпадати з думкою інших працівників банку, зовнішніх аудиторів тощо;
- керівник служби внутрішнього аудиту періодична отримує від свої працівників інформацію про можливий конфлікт інтересів і т. ін.;
- внутрішні аудитори банку не несуть відповідальність за проведення банком будь-яких банківських операцій;
- працівники служби внутрішнього аудиту, які раніше працювали в якихось підрозділах цього банку, не можуть призначатися для проведення аудиторської перевірки цих підрозділів протягом року (або більш тривалого часу) після їх зарахування до служби внутрішнього аудиту;
- рівень об'єктивності внутрішнього аудитора не знижується, якщо віки надає рекомендації працівникам банку щодо застосування стандартів контролю та перевіряє відповідні процедури їх застосування;
- проектування, впровадження та складання різних операційних систем не належить до функцій внутрішнього аудиту. Виконання таких видів діяльності знижує рівень об'єктивності аудиту.
Аудиторські перевірки мають виконуватися на високому професійному рівні. Усі працівники служби внутрішнього аудиту повинні мати певний професійний досвід і володіти необхідними знаннями й навичками. Керівник служби внутрішнього аудиту забезпечує належний нагляд за всіма аудиторськими перевірками і відповідає за його здійснення.
Аудиторський нагляд - це безперервний процес, який починається з планування і закінчується виконанням аудиторського завдання. Здійснення нагляду передбачає:
- своєчасне забезпечення підлеглих відповідними інструкціями та затвердженою програмою проведення аудиторської перевірки;
- контроль за виконанням затвердженої програми аудиторської перевірки до часу здійснення й корегувань;
- підтвердження виявлених фактів, висновків внутрішніх аудиторів відповідною документацією;
- об'єктивність аудиторських висновків, чітке їх викладення, їх конструктивність і своєчасність подання;
- досягнення мети аудиту.
Стандарт № 5 - Планування і виконання аудиторської перевірки
Аудиторська перевірка передбачає планування аудиту, перевірку та оцінку інформації, надання рекомендацій та контроль після перевірки. Планування кожної аудиторської перевірки підлягає документуванню і передбачає:
визначення мети, завдань та обсягу аудиту; отримання повної інформації про підрозділ, що підлягає аудиторській перевірці.
Перевірка повноти інформації передбачає:
- визначення завдань, цілей та планів підрозділу, що перевіряється;
- отримання інформації про організаційну структуру та 11 зміни, про посадові інструкції, положення про підрозділи;
- наявність робочої документації попередньої аудиторської перевірки;
- користування матеріалами попередньої аудиторської перевірки, включаючи матеріали зовнішнього аудиту.
Планування аудиторської перевірки передбачає визначення обсягу коштів на проведення. При їх розрахунку враховуються:
- кількість працівників служби внутрішнього аудиту, ступінь їх досвіду згідно з характером і складністю завдання;
- знання та стан дисципліни працівників служби внутрішнього аудиту, а також тимчасові обмеження та наявність у розпорядженні банку власних коштів;
- необхідність підвищення кваліфікації внутрішніх аудиторів;
- можливість використання досвіду зовнішніх аудиторів.
У процесі планування аудиту проводяться ділові зустрічі з керівниками підрозділів банку, які відповідають за проведення операцій. Досягнуті під час зустрічей результати аналізуються, розповсюджуються серед осіб, які мають відношення до проведення аудиту, та фіксуються в робочій документації аудиторської перевірки.
Обов'язковою умовою планування аудиту є складання програми проведення аудиторської перевірки. У програмні повинні висвітлюватися:
- цілі аудиторської перевірки та строк й проведення;
- процедури, які використовуються внутрішніми аудиторами для збирання, аналізу та документування інформації під час аудиторської перевірки;
- в характер та масштаб тестування, що необхідне для досягнення цілей аудиту на кожному його етапі;
- конкретні ризики, процеси та угоди, що підлягають аудиту; календарний графік виконання робіт.
План проведення аудиторської перевірки затверджується керівником служби внутрішнього аудиту до початку її проведення. У разі внесення змін до плану проведення аудиторської перевірки вони затверджуються заздалегідь.
Внутрішні аудитори зобов'язані не тільки аналізувати, але документальна підтверджувати отриману інформацію. Для аналізу та оцінки інформації використовуються аналітичні процедури. До них належать:
- порівняння поточної інформації з аналогічною за характером за попередні періоди;
- порівняння поточної інформації з кошторисом витрат та прогнозами;
- вивчення взаємозв'язку фінансової інформації з відповідною нефінансовою (наприклад, облікові витрати на видачу заробітної плати порівнюються із зміною середньої кількості працівників);
- дослідження взаємозв'язку елементів інформації (наприклад, коливання облікових витрат на виплату процентів порівнюються з відповідними залишками непогашеної заборгованості а раніше наданими кредитами);
- порівняння інформації з аналогічною інформацією інших підрозділів банку.
Після проведення перевірки внутрішні аудитори повинні контролювати становище в банку щодо виправлення виявлених і зазначених в аудиторському висновку порушень, а також визначити можливе прийняття на себе Правлінням або Радою банку ризику незастосування відповідних заходів. Подальший контроль, який проводиться внутрішніми аудиторами, це встановлення адекватності, ефективності та своєчасності заходів, що вживаються керівництвом банку у зв'язку з викладеними в аудиторському висновку зауваженнями внутрішніх та зовнішніх аудиторів. Відповідальність за подальший контроль повинна визначатися в Положенні про службу внутрішнього аудиту банку. Керівники банку несуть відповідальність за вжиття заходів щодо усунення порушень, зазначених в аудиторському висновку. Керівник служби внутрішнього аудиту для проведення подальшого контролю повинен:
- встановити час, який потрібен на отримання відповіді від керівників підрозділів банку щодо усунення виявлених недоліків;
- розглянути відповіді керівників підрозділів, що перевіряються;
- провести у разі потреби повторну контрольну аудиторську перевірку.
Отже, стандарти внутрішнього аудиту впроваджуються в діяльність комерційного банку з метою:
- вдосконалення практики проведення внутрішнього аудиту;
- забезпечення якісного аналізу й оцінки системи внутрішнього контролю;
- здійснення постійного моніторингу банківських ризиків;
- перевірки відповідності здійснених банківських операцій політиці та встановленим процедурам банку, а також чинному законодавству України;
інформування Правління банку та Ради банку про виникнення певних проблем,
- розроблення і вживання упереджувальних заходів, спрямованих на запобігання виникненню ризиків у діяльності банку;
- в складання уніфікованих аудиторських висновків і звітів.
Розділ 2. Економічна оцінка методики проведення аудиту
2.1 Аудит кредитної діяльності
Кредитна діяльність є для банку одним з основних джерел прибутку. Необхідно усвідомлювати: такий мотив, як одержання прибутку, обов'язково має поєднуватись з розумінням того, що справи потрібно вести відповідно до загальновизнаних критеріїв та керуючись зваженим підходом до ризиків, тому що кредитна діяльність є зоною підвищеного ризику.
В аудиті кредитної діяльності банку можна виділити такі складові, як:
1. перевірка якості кредитного портфеля;
2. оцінка управління кредитною діяльністю банку;
3. оцінка системи контролю кредитної діяльності у банку;
4. перевірка виконання внутрішніх положень та процедур кредитування та їх відповідності вимогам чинного законодавства;
5. перевірка виконання рекомендацій внутрішнього аудиту, наданих за результатами попередніх перевірок;
6. цільові аудиторські перевірки.
Розглянемо, на що повинен звертати особливу увагу аудитор під час перевірки кредитної діяльності за кожною складовою.
Перевірка якості кредитного портфеля необхідна за таких умов:
- спад в економіці;
- погіршення показників якості кредитного портфеля, наприклад велика кількість прострочених та пролонгованих кредитів, велика сума несплачених відсотків за наданими кредитами;
- виникнення сумнівів щодо якості управління кредитною діяльністю;
- кадрові зміни у кредитних підрозділах банку або зміни у його кредитній політиці;
- відсутність або недостатність внутрішнього контролю при кредитуванні.
До перевірки якості кредитного портфеля необхідно включати такі питання:
1. Чи зростає відношення суми активів з негативною класифікацією до суми капіталу? Якщо так, чи є це наслідком:
Подобные документы
Сутність і необхідність внутрішнього аудиту в комерційних банках. Основні функції і завдання служби внутрішнього аудиту комерційного банку. Повноваження і обов'язки служби внутрішнього аудиту. Порядок проведення аудиту і оформлення результатів перевірки.
реферат [26,8 K], добавлен 13.07.2011Сутність і види аудиту. Поняття аудиторського ризику, напрямки та особливості страхування, типи: внутрішній та зовнішній, мета та функції. Повноваження, обов’язки та структура служби внутрішнього аудиту, аналіз і оцінка її основних завдань та функцій.
контрольная работа [44,4 K], добавлен 11.10.2014Економічна сутність та класифікація депозитів. Аналіз нормативно-правової бази з обліку та аудиту депозитних операцій. Характеристика основних показників діяльності ПАТ КБ "ПриватБанк", організація обліку і аудиту депозитних операцій, використання ПЕОМ.
дипломная работа [547,2 K], добавлен 27.01.2014Фінансово-економічна діяльність ПАТ "Промінвестбанк". Напрямки розвитку діяльності банку. Виконання економічних нормативів, управління банківськими ризиками і проведення внутрішнього аудиту і контролю. Формування та управління кредитним портфелем.
курсовая работа [132,8 K], добавлен 11.10.2010Організація і ведення внутрішньобанківських операцій та аудиту діяльності банку. Процедури депозитних операцій, надання кредиту, розрахункового та касового обслуговування поточних рахунків клієнтів, платіжних карток. Здійснення валютно-обмінних операцій.
отчет по практике [291,1 K], добавлен 21.02.2013Призначення, статус, структура і керівні органи Національного банку України, його функції; роль та значення як організатора грошового обігу в країні. Аналіз діяльності НБУ в період 2005-2009 рр. Шляхи вдосконалення проведення грошово-кредитної політики.
курсовая работа [117,8 K], добавлен 12.12.2010Сутність, права, основні та допоміжні функції товарної біржі. Призначення та обов’язки виконавчої дирекції. Функції арбітражної, котирувальної комісії, розрахункової палати, маклеріату та інформаційно-довідкового відділу. Регулювання біржової діяльності.
реферат [20,5 K], добавлен 13.06.2010Сучасний стан розвитку кредитування в банківській системі. Розгляд існуючої системи обліку операцій з овердрафту в АКБ "Європейський". Організація формування резервів під кредитні ризики та їх аудит. Аналіз ефективності кредитної діяльності банку.
дипломная работа [1,5 M], добавлен 17.09.2011Поняття і аналіз банківської діяльності, оцінка його ролі та значення в процесі управління даною фінансовою установою. Загальна характеристика ПАТ КБ "ПриватБанк", визначення його рейтингового місця у банківській системі України та оцінка діяльності.
курсовая работа [604,2 K], добавлен 17.11.2013Поняття про соціальне страхування від нещасних випадків, його основні принципи та оцінка значення, суб'єкти і об'єкти. Обов'язки, права та відповідальність Фонду соціального страхування від нещасних випадків, нормативне регулювання його діяльності.
курсовая работа [60,4 K], добавлен 14.04.2010
