- ідентичність даних первинних документів і даних касових книг та журналів.

Стан звітності про касові обіги банку:

- правильність обліку касових операцій в цілому (висновок);

Для здійснення видаткових операцій завідуючий касою видає під звіт касирам необхідну суму грошей під розписку в Книзі обліку прийнятих і виданих грошей (цінностей). Повні і неповні пачки приймаються за позначками на накладках з перевіркою за корінцями, а пачки, які складаються з неповних корінців, - поаркушним перерахуванням. Перерахування може проводитися під наглядом одного з касових працівників, який призначається завідуючим касою. Якщо видача пачки з неповними корінцями проводиться тим касиром, який формував її, то поаркушне перерахування попередньо проводить завідуючий касою. Монета приймається за надписами на ярликах, пакетах (тюбиках), а укладена на лотках - за кружками. Після видачі касирам під звіт необхідної суми грошей завідуючий касою зобов'язаний перевірити наявність грошей, що залишилися в оборотній (операційній) касі, і переконатися, що залишок їх з урахуванням виданих сум відповідає даним Книги обліку готівки оборотної (операційної) каси й інших цінностей банку за рахунком N 1001 на початок дня. Касир видаткової каси кожен раз записує в Книгу обліку прийнятих і виданих грошей (цінностей) одержані під звіт від завідуючого касою суми, кількість і суму сплачених документів і залишок підзвітних сум, що він здає назад під розписку завідуючому касою.

Грошові чеки і інші документи на одержання готівки представники підприємств, об'єднань, організацій і установ пред'являють операційним працівникам, які після відповідної їх перевірки видають особі, яка одержує гроші, для пред'явлення в касу контрольну марку від грошового чека або відривний талон від видаткового касового ордера. Передача видаткових документів, чека або касового ордера в касу через особу, що отримує гроші, забороняється.

Одержавши видатковий документ (грошовий чек, касовий ордер), касир зобов'язаний:

- перевірити наявність підписів службових осіб банку, які мають право дозволяти видачу грошей і тотожність цих підписів із зразками, що є;

- порівняти суму, проставлену на документі цифрами, з сумою, зазначеною літерами;

- перевірити, чи є розписка в одержанні грошей на документі;

- перевірити наявність даних про пред'явлення паспорта або іншого документа, який засвідчує особу одержувача грошей, за винятком здійснення валютно-обмінних операцій та реалізації ювілейних, пам'ятних і інвестиційних монет та іншої нумізматичної продукції;

- викликати одержувача грошей за номером видаткового документа і запитати про суму грошей, що одержується;

- звірити номер контрольної марки або талона в касі з номером на видатковому документі і наклеїти контрольну марку або талон відповідно до чека або ордера;

- підготувати суму грошей, співставити суму видачі з сумою, вказаною на чеку, та відбити на обчислювальній машині, видати їх одержувачу і підписати видатковий документ.

Якщо клієнт одержує гроші за кількома видатковими документами з різних рахунків, касир видає гроші за кожним документом окремо.

Касирам забороняється під час видачі клієнтам грошей проводити на вимогу останніх обмін грошей одного номіналу на інший. Видані з каси банку гроші одержувач повинен, не відходячи від каси, перевірити за пачками і корінцями, а окремі листи поаркушним перерахуванням у присутності касира, який видав гроші. Якщо одержувач грошей виявив бажання перерахувати в приміщенні установи банку грошові білети поаркушно, а монети за кружками, то касир видаткової каси з виданих пачок і мішків пломби, печатки, гарантійні шви не знімає. У цих випадках видача грошей має бути організована в такому порядку, щоб клієнт з часу одержання грошей від касира видаткової каси і до їх поаркушного перерахування перебував у відведеному для цього приміщенні під наглядом касира (контролера) банку, який здійснює контроль за перерахуванням. У разі здійснення візуального контролю за перерахуванням грошей касир (контролер) банку одночасно стежить за тим, щоб верхня і нижня накладки, обв'язка з пломбою (печатки, гарантійні шви з кодами касирів), бандеролі з корінців, а також ярлик і обв'язка з пломбою від мішка з монетами зберігалися до закінчення перерахування.

Наприкінці операційного дня касир звіряє суму прийнятих під звіт грошей з сумою видаткових документів і залишком грошей, після цього складає Довідку касира видаткової каси про суму виданих грошей та суму, що одержана під звіт, підписує її, і наведені в ній касові обороти звіряє з записами в касових журналах операційних працівників. Звірка оформлюється підписами касира в касових журналах і операційних працівників - на довідці касира. В установах банків, де видаткові операції здійснюються завідуючим касою, довідка касира видаткової каси не складається, а видаткові обороти каси включаються до Зведеної довідки про касові обороти. Залишок грошей, сформований у встановленому порядку, і видаткові касові документи за день разом із довідкою касира видаткової каси касир здає під розписку в Книзі обліку прийнятих і виданих грошей (цінностей) завідуючому касою, який, перевіривши довідку, підписує її і підшиває в документи дня.

Порядок виконання операцій приходно-видатковими касами

В установах банків замість окремих приходних і видаткових кас можуть бути створені приходно-видаткові каси. Приймання і видача грошей приходно-видатковими касами здійснюється в порядку, встановленому відповідно для приходних і видаткових кас. Після закінчення операційного дня касир приходно-видаткової каси складає зведену довідку про касові обороти, на зворотній стороні якої вказує суму приходу. Крім аудиту касових операцій проводиться також аудит доходів і витрат банку.

2.3 Аудит доходів та витрат банку

Високий рівень надійності доходів банку пов'язаний з використанням консервативного підходу до всіх напрямків банківської діяльності. Кредити з високим доходом та високим ступенем ризику, надто великий прибуток від операцій купівлі-продажу власних активів, капіталізація відсотків за простроченими зобов'язаннями не свідчать про надійність та стабільну діяльність банку, і тому ці показники мають бути оцінені внутрішнім аудитором.

Трапляються випадки, коли банк при падінні доходу намагається заробити доходи за рахунок інших джерел, наприклад, використовуючи торгівлю іноземною валютою. Така політика, як свідчить досвід банківських установ, найчастіше веде до катастрофічних наслідків.

Щоб оцінити виправданість поточних витрат, насамперед необхідно проаналізувати виконання бюджету за період, що перевіряється, порівняти фактичні витрати з витратами минулих періодів. Значне зростання поточних витрат має розглядатися як сигнал тривоги.

У ході перевірки доходів та витрат внутрішній аудитор здійснює:

1) оцінку роботи системи внутрішнього контролю банку щодо фінансового стану та результатів діяльності банку;

2) оцінку якості доходів та витрат;

3) аналіз і оцінку динаміки доходів та витрат;

4) оцінку достовірності даних обліку щодо рахунків доходів та витрат;

5) оцінку обліку доходів та витрат банку згідно з Правилами бухгалтерського обліку відсоткових та комісійних доходів і витрат банків, затвердженими Постановою Правління Національного банку України №316 від 25 жовтня 1997 року, а також згідно з Порядком формування коригуючих проводок, що здійснюються комерційними банками України, з метою забезпечення реальної фінансової звітності, затвердженим Постановою Правління Національного банку України №566 від 30 грудня 1998 року.

Аудиторська перевірка доходів та витрат не обмежується вивченням місячної фінансової звітності. Важливими джерелами інформації про надходження та витрати є:

- банківська фінансова звітність;

- балансові рахунки;

- звіт про прибутки та збитки;

- фінансові плани та кошториси з відповідними розшифровками;

- звіти, що надаються Раді та Правлінню банку, а також внутрішня банківська інформація;

- офіційна банківська місячна або квартальна звітність.

У разі необхідності об'єктом вивчення можуть бути також оборотно-сальдові відомості та(або) баланси філій із розшифровкою за рахунками. Робота з роз'яснення незвичайних операцій та проводок має бути відображена в робочих документах аудиту.

У деяких випадках внутрішні аудитори, які перевіряють інші сторони діяльності банку, можуть досліджувати й відповідні рахунки доходів та витрат. Наприклад, відсотковий доход може бути перевірений процедурами, які використовуються під час аудиту кредитної діяльності, амортизаційні відрахування та витрати на капітальний ремонт та утримання приміщення банку - за процедурами аудиту основних засобів банку. Відсоткові витрати та нарахування за послуги можуть перевірятись за програмами аудиту вкладних операцій, а відсоткові витрати на залучення коштів - за програмою аудиту управління активно-пасивними операціями. Що ж стосується тих доходів та витрат, які не перевірялися при аудиті іншого напрямку діяльності банку, то щодо них можна застосувати аналітичну перевірку.

Аналітична перевірка передбачає порівняння розшифровок залишків балансових рахунків або статистичних даних за різні періоди з метою підтвердження їхньої достовірності без систематичної перевірки руху коштів за рахунками. Аналітична перевірка ґрунтується на припущенні, що значення кількісних та якісних показників, порівнюваних за певні періоди, є достовірними. Якісно проведена аналітична перевірка не лише дає можливість зрозуміти операції банку, а й висвітлює потенційні проблеми, своєчасне виявлення яких може запобігти їхньому переростанню в проблеми більш серйозні.

Основним інструментом внутрішнього аудитора є фінансова звітність банку на місячні та квартальні дати. Внутрішні банківські звіти та супровідні графіки, схеми та плани містять дуже корисну інформацію, яка допомагає глибше зрозуміти зміст фінансових звітів банку. Внутрішня банківська інформація сама по собі не є достатньою для вичерпного аналізу фінансового стану банку. Щоб належним чином проаналізувати фінансові та статистичні дані, внутрішній аудитор повинен знати, в яких економічних умовах працює банк та який вплив на його діяльність справляють сезонні фактори, особливості регіону, а також ситуація в банківському секторі.

Аналітична перевірка фінансової звітності банку передбачає спроможність внутрішнього аудитора приймати професіональне рішення, вміти робити висновки, збирати та об'єктивно оцінювати інформацію. При проведенні аналітичної перевірки внутрішній аудитор повинен вміти зосереджувати увагу на найсуттєвіших моментах, уникати подробиць, які конкретно не стосуються завдання аудиту. При аналізі фінансових документів не можна втрачати час на порівняно незначні суми.

Під час аналітичної перевірки необхідно уникати занадто скрупульозних підрахунків. Важливо розуміти економічний зміст порівнюваних коефіцієнтів та сум, адже зіставлення не пов'язаних між собою елементів не дає змоги зробити якісь висновки.

Дуже важливо, щоб банк послідовно дотримувався обраного ним підходу до обліку. Тому під час аналітичної перевірки внутрішній аудитор має визначити, чи немає в банку значних розбіжностей у принципах ведення обліку, чи не змінювалася облікова політика. Якщо відбулися зміни в обліковій політиці, то їх необхідно оцінити на відповідність вимогам чинних нормативних актів та провести відповідні коригування порівнюваних даних.

При перевірці контролю доходів та витрат внутрішній аудитор може скористатися анкетою (див. додаток 4).

До процедур аудиту доходів та витрат рекомендується включати такі компоненти (дії):

1. Отримати фінансову звітність банку на останню квартальну чи місячну дату, а також будь-яку іншу інформацію, яку надає банк, проаналізувати ці дані та визначити пріоритети перевірки.

2. На самому початку аудиту треба визначити, чи відбулися з часу попереднього аудиту будь-які значні зміни в:

а) операціях (включаючи нові послуги);

б) політиці ведення бухгалтерського обліку;

в) фінансовій звітності;

г) загальному стані справ банку та його економічному середовищі.

3. Відповідаючи на інші питання, передбачені цією програмою, перевірити виконання внутрішніх положень банку, їхнє практичне втілення, їхню відповідність вимогам чинного законодавства, а також систему внутрішнього контролю.

4. Здійснити документальну перевірку доходів та витрат за наведеною нижче методикою:

- для значних статей доходів та витрат, які ще не перевірялись:

а) зробити аналіз таких рахунків за період з моменту останнього аудиту, бажано за кожний місяць, та відмітити всі значні відхилення, які потребують пояснення;

б) переглянути супровідні документи та з'ясувати причину відзначених значних відхилень;

- для рахунків доходів, відхилення за якими не було вичерпно роз'яснено на першому етапі:

а) перевірити рух коштів за рахунками надходжень за виписками їхніх особових рахунків;

б) перевірити, чи відповідає аналітичний облік синтетичному;

в) перевірити, чи відповідають підсумки залишків аналітичних рахунків доходів зведеному балансовому рахунку.

5. Отримати щоденні баланси банку, внутрішні операційні звіти, проміжну фінансову звітність, звіт про доходи та витрати на останню квартальну дату та іншу фінансову інформацію. Порівняти цю інформацію з даними офіційних звітів, які надсилаються до Національного банку України. При цьому звернути увагу на всі негативні чи незвичайні тенденції та зміни, насамперед такі:

а) Питома вага надходжень є сталою або скорочується;

б) Скорочується питома вага доходу без урахування доходів чи збитків від продажу цінних паперів (боргових зобов'язань) у загальній сумі доходів;

в) Зростає значення відношення операційних витрат до операційних доходів;

г) Є суперечності в тенденціях надходжень;

ґ) Банк надмірно покладається на одноразові джерела доходів, наприклад, доходи від операцій з цінними паперами або позаопераційні доходи;

д) Скорочується різниця ("спред") між отриманими та сплаченими відсотками;

е) Збільшується сума збитків від кредитної діяльності;

є) Є свідчення того, що змінилися джерела відсоткового та інших доходів з моменту проведення останнього аудиту;

ж) Є свідчення того, що змінилися джерела відсоткових та інших витрат з моменту проведення останнього аудиту;

з) Відбулися значні зміни обсягів не відсоткового доходу або витрат;

й) Рівень надходжень вважається недостатнім для нарощування капіталу відповідно до зростання активів.

6. Отримати та розглянути інформацію про методи складання планів банку, середньо та довгострокові фінансові плани, кошториси, додаткову економічну інформацію та будь-які звіти про виконання цих планів, а також:

а) Порівняти фактичні результати із запланованими;

б) Визначити, який вплив на стан доходності банку матимуть поставлені стратегічні цілі та їхнє виконання (наприклад, розширення мережі філій тощо);

в) Визначити, як часто і чому змінюються плани банку;

г) Визначити, чому був переглянутий той чи інший план;

ґ) Визначити, від кого виходить ініціатива перегляду планів;

д) Визначити, чи вимагає керівництво банку пояснень у разі виявлення значних розбіжностей між даними планів та даними фактичних результатів фінансової діяльності, чи встановлюються причини проблем;

е) Визначити джерела інформації для підготовки прогнозів, планів та кошторисів.

7. У разі необхідності переглянути оборотно-сальдову відомість або балансові рахунки банку та визначити, чи немає там незвичайних проводок, наприклад:

а) Значних відхилень від звичних сум за типовими проводками банку;

б) Нетипових проводок за дебетом рахунків доходів або за кредитом рахунків витрат;

в) Великих за сумами проводок з незвичною кореспонденцією;

г) Великих проводок за рахунками "інших доходів" або "інших витрат" (це може вказувати на збитки за комісійними або від послуг за позабалансові операції);

д) Витрат, які не є допустимими та законними для банку.

Отже під час аудиту доходів і витрат аудитор має розглянути систему внутрішнього контролю та внутрішні положення банку в частині доходів та витрат та пра-ктичні методи їх виконання. Система внутрішнього контролю банку повинна спиратися на внутрішні документи. Вона також може бути підтверджена письмовими інструкціями, різноманітними графіками, копіями бланків, що використовуються в банку, та іншою інформацією. Обов'язково повинна братися до уваги й динаміка доходів. З'ясування причин виникнення несприятливих тенденцій допомагає виявити певне коло проблем. Найчастіше причиною завищення доходів є те, що в обліку не відображаються збитки за наданими кредитами. Така ситуація створює ілюзію прибутковості і свідчить про серйозні проблеми із статтею доходів у банку.

Розділ 3. Оформлення результатів аудиторської перевірки

У деяких країнах, наприклад у Йорданії, внутрішній аудитор комерційного банку залучається до перевірки ще до укладення кредитної угоди. Без його підпису фінансові документи відділів банку бухгалтерією не приймаються. Оскільки в Україні залишається актуальним питання непогашення або несвоєчасного погашення позичок, вважаю, що вітчизняним комерційним банкам варто було б залучати внутрішніх аудиторів до попереднього аналізу хоча б великих кредитних угод та інвестиційних проектів. Залежно від розмірів своїх активів банки можуть передбачити у положенні про внутрішній аудит, якого обсягу кредитні та інвестиційні угоди обов'язково мають розглядати внутрішні аудитори. Така перевірка допомогла б керівництву заважити, чи доцільно укладати велику кредитну угоду. Адже відомо, що конкуренція та боротьба за клієнта іноді спонукає банки занижувати вимоги, надаючи кредити або інвестуючи кошти у той чи інший проект.