Організація та шляхи вдосконалення обліку і аудит запасів виробничої діяльності (на прикладі ТОВ "Агрофірма Лан" Сумського району Сумської області)

Аудитором може бути розроблена модель із проведення інвентаризації, що передбачає наступні основні положення:

- повинен бути визначений склад інвентаризаційної комісії й дата проведення інвентаризації;

- усі виробничі запаси на складі до початку інвентаризації повинні бути розкладені по постачальниках;

- в інструкції повинна бути висвітлена техніка перевірки;

- повинні бути дані критерії оцінки застарілих або ушкоджених запасів;

- повинні бути вказівки про порядок складання й надання інвентаризаційних або порівнювальних відомостей;

- перевірити наявність договорів про матеріальну відповідальність;

- виявити наявність застарілих, ушкоджених та непридатних до відпуску у виробництво виробничих запасів;

- встановити порядок маркування перевірених цінностей у процесі інвентаризації (це знизить ризик втрат і подвійного обліку);

- одержати від матеріально-відповідальної особи письмове пояснення про виявлені надлишки та нестачі;

- скласти службову записку, у якій привести думку про причини виявлених розбіжностей між фактичними й обліковими залишками запасів;

- представити службову записку з аналізом обґрунтованості облікової політики підприємства в частині оцінки виробничих запасів;

- виявити ефективність системи внутрішнього контролю: наявність замків, провести перевірку правильності вимірювальних приладів, строки проведення контрольно-вибіркових перевірок, звірення даних синтетичного й аналітичного обліку, порядок відшкодування нестач, порядок звірення й оприбуткування запасів, порядок і строки подання матеріальних звітів, контрольний запуск сировини у виробництво.

2) другий етап аудиту виробничих запасів спрямовано на перевірку надходження виробничих запасів. Аудитор повинен перевірити своєчасність і правильність документального оформлення оприбуткування запасів первинними документами типової форми.

При перевірці надходження виробничих запасів внутрішній аудитор повинен провести взаємне звіряння прибуткових документів підприємства з розрахунками та інформацію постачальників. Особливу увагу необхідно приділяти перевірці контрагентів на предмет того, чи є вони платниками податку на додану вартість;

3) третій етап спрямовано на контроль вибуття виробничих запасів. На даному етапі внутрішній аудитор здійснює документальну перевірку, яка починається з перевірки первинних документів, а закінчується перевіркою зведених документів (наприклад, матеріальний звіт матеріально-відповідальної особи).

4) четвертий етап спрямовано на підтвердження інформації про фактичні залишки виробничих запасів на складах підприємства. На даному етапі аудитору слід застосовувати вибірковий метод, та здійснювати перевірку відомостей обліку залишків матеріалів на складі, оборотно-сальдові відомості, Головну книгу, Баланс на предмет ідентичності сум.

Факт того, що ці суми збігаються із записами в облікових регістрах дає змогу внутрішньому аудитору констатувати ефективність роботи бухгалтерії та контрольно-ревізійного відділу;

5) п'ятий етап спрямовано на проведення аналізу ефективності використання виробничих запасів. На даному етапі на підставі первинних документів та аудиторських процедур внутрішній аудитор повинен дати оцінку:

- загальному рівню забезпеченості виробничими запасами;

- руху виробничих запасів;

- впливу руху та стану запасів на випуск продукції;

- ефективності використання виробничих запасів та ін.

У ході проведення внутрішнього аудиту виробничих запасів здійснюється аналіз за наступними напрямами:

- аналіз складу, структури і динаміки виробничих запасів;

- аналіз оборотності виробничих запасів;

- аналіз забезпеченості виробничими запасами;

- аналіз ефективності використання виробничих запасів;

- аналіз впливу чинників на прибуток на гривню матеріальних затрат;

- аналіз матеріаломісткості продукції;

Дані аналізу дозволяють внутрішньому аудитору отримати наступні показники ефективності використання виробничих запасів:

- матеріаловіддача;

- матеріаломісткість;

- прибуток на гривну матеріальних затрат;

- коефіцієнт співвідношення темпів росту обсягів виробництва і матеріальних затрат;

- коефіцієнт оборотності запасів;

- коефіцієнт економії матеріальних затрат та ін.;

6) шостий етап аудиту виробничих запасів є заключним та спрямований на складання та подання аудитором аудиторського висновку. У висновку розкриваються результати перевірки та в разі виявлення порушень чи недоліків, аудитор визначає заходи щодо вирішення та поліпшення проблемних питань.

Отже, у ТОВ «Агрофірма Лан» служба внутрішнього аудиту необхідна.

Вона повинна бути самостійним структурним підрозділом та підпорядковуватися тільки керівнику, а також мати свої посадові інструкції.

Впровадження внутрішнього аудиту на підприємстві є необхідною складовою, що забезпечить контроль за запасами виробничої діяльності і тим самим зменшить ризик наявності недостовірності інформації.

3.3 Документальне оформлення результатів

Головним елементом забезпечення організації та проведення якісного аудиту є нагляд. Нагляд повинен здійснюватися як стосовно змісту, так і стосовно методів аудиту. Керівник повинен перевірити всю аудиторську роботу до підготовки остаточного варіанта висновків і звітів. Така перевірка має робитися на кожному етапі контрольного заходу (аудиту).

Для здійснення якісного нагляду керівник групи повинен фіксувати свою діяльність шляхом документування спостережень та висновків. У свою чергу, група аудиторів також здійснює документування процесу перевірки. В аудиторській документації фіксуються ухвалені рішення та результати виконаної роботи на всіх етапах перевірки.

Термін «аудиторська документація» означає матеріали (робочі документи), підготовлені аудитором (і для аудитора) або одержані ним у зв'язку з проведенням аудиторської перевірки, які зберігаються у нього. Робочі документи можуть бути у формі даних на папері, на плівці, електронних або інших носіях [21].

Аудитор повинен готувати робочі документи, достатньо повні і детальні, для забезпечення загального розуміння аудиторської перевірки. До складу документів, що оформляються під час проведення перевірки, належать:

- план вивчення об'єкта перевірки;

- програма проведення перевірки;

-акти;

- робочі документи та матеріали;

- звіт,

- інші документи (протоколи про адміністративні стягнення, інформаційні листи), оформлені за результатами перевірки.

Робочі документи, як правило, мають містити:

- робочий план проведення перевірки;

- інформацію про галузь, економічне та правове середовище, в якому діє об'єкт перевірки;

- інформацію, що стосується організаційно-правової форми й організаційної структури об'єкта перевірки;

- аналіз найважливіших економічних показників діяльності об'єкта, що перевіряється, та тенденцій їх зміни;

- відомості про характер, часові межі й обсяг процедур проведення перевірки із зазначенням їхніх виконавців і результатів виконання;

- висновки, пропозиції та рекомендації, зроблені аудиторами з найважливіших питань перевірки;

- оглядові, аналітичні та попередні звіти, що готуються на всіх етапах проведення перевірки;

- фрагменти або копії необхідних юридичних документів, угод і протоколів;

- копії фінансової звітності;

- копії листування з питань перевірки з керівниками об'єкта перевірки;

- копії повідомлень, надісланих іншим організаціям, експертам і третім особам та одержаних від них.

Робочі документи мають бути складені й систематизовані так, щоб відображати особливості кожної конкретної перевірки та потреби членів групи аудиторів під час її проведення. Вони також мають містити резюме з покажчиком і перехресними посиланнями на документи. Уся підтверджувальна інформація може, за необхідності, мати систему перехресних посилань на відповідну робочу документацію, а також на програму аудиту ефективності діяльності. Це дасть змогу уникнути постійного перегляду усього файлу і забезпечує легкість доступу до всієї інформації, що стосується проведення аудиту ефективності діяльності.

Усі робочі документи, що оформлюються в процесі проведення перевірки, слід вважати конфіденційними. Організація, яка перевіряється, державні органи та громадськість не повинні мати доступу до робочої документації без офіційного запиту та відповідного дозволу керівництва Рахункової палати.

В процесі планування та проведення аудиту робоча документація допомагає краще здійснювати як саму аудиторську перевірку, так і контроль за процесом її проведення, в ній фіксуються результати аудиторських експертиз, виконаних для підтвердження ухвалених аудитором рішень. Своєчасна підготовка достатньої та відповідної документації допомагає підвищити якість аудиту і дає змогу провести ефективну перевірку огляду та оцінку отриманих аудиторських доказів та висновків, зроблених аудитором до завершення складання аудиторського висновку.

Норми стосовно документування результатів аудиту містяться у МСА 700 «Формулювання думки та надання звіту щодо фінансової звітності» - стосовно зовнішнього аудиту й у стандартах ПА - щодо внутрішнього аудиту, проте вони мають загальний характер і не містять важливих деталей, які цікавлять практикуючих аудиторів.

Так як ми пропонуємо запровадити службу внутрішнього аудиту у ТОВ «Агрофірма Лан», то внутрішні аудитори мають підпорядковуватися керівництву цього підприємства, а їх права, обов'язки та відповідальність повинні регламентуватися посадовими інструкціями.

Внутрішній аудит має проводитись особами, які мають відповідний рівень професійної освіти, досвід, компетенцію, а для забезпечення належної якості внутрішнього аудиту внутрішні аудитори повинні мати такі права:

- самостійно (з урахуванням норм діючого законодавства) обирати форми і методи аудиторської перевірки;

- мати можливість знайомитись з необхідними для перевірки документами, копіювати їх тощо;

- отримувати пояснення від керівництва підприємства та його працівників;

- залучати співробітників інших підрозділів або експертів до проведення аудиту;

- робити запити третім особам щодо отримання необхідних доказів;

- здійснювати заходи документального і фактичного контролю.

Функціонування служби внутрішнього аудиту на підприємстві відбувається згідно з розробленим і затвердженим планом робіт. Основні цілі планування внутрішнього аудиту спрямовані на зосередженні уваги аудитора на найбільш важливих проблемах, що підлягають детальній перевірці.

По закінченню планування служба внутрішнього аудиту розпочинає безпосередньо контрольні дії на об'єкті аудиту відповідно до затвердженого плану. Процедура перевірки, отримані по її результатам докази і відповідні висновки зроблені аудитором обов'язково мають бути задокументовані, тобто відображені у робочих документах.

Результати внутрішнього аудиту мають бути узагальнені аудитором і зроблені відповідні висновки. Треба зауважити, що результати аудиторської перевірки не можуть обмежуватися тільки аудиторським висновком, що містить лише стислу думку про достовірність бухгалтерської звітності. В аудиторській практиці поряд з аудиторським висновком використовується надання керівництву суб'єкта також письмової інформації.

Письмова інформація є конфіденційною і повинна бути передана тільки особі, що підписала договір на проведення аудиторської перевірки. У процесі перевірки аудитор може надати керівництву підприємства попередній варіант письмової інформації з метою оперативного внесення в облік і звітність необхідних виправлень і уточнень. А разом з аудиторським висновком представляється остаточний варіант звіту.

Зазначимо, що чітко встановлених форм для звіту внутрішнього аудитора не існує, але, у них має бути висвітлена така інформація:

1) перелік виявлених відхилень;

2) оцінка виявлених відхилень;

3) розроблені пропозиції по усуненню виявлених відхилень;

4) рекомендації щодо удосконалення окремих аспектів діяльності суб'єкта господарювання.

За результатами своєї роботи внутрішній аудитор складає Звіт, який дає можливість звернути увагу керівництва на виявлені проблеми. Звіт має бути стислим, чітким, точним, зрозумілим і своєчасним. Стандартної форми для цих звітів не існує через багатогранність об'єктів перевірки, відмінність інтересів керівництва тощо, але в структурному відношенні підсумкові документи внутрішнього аудиту мають три частини:

- вступна частина;

- аналітична частина;

- підсумкова частина.

Вступна частина звіту має включати:

1. Номер звіту;

2. Назва підрозділу, філії, підприємства, що перевіряється;

3. Найменування населеного пункту, на території якого здійснювалася перевірка;

4. Дата складання звіту;

5. Термін проведення перевірки відповідно до загального плану (плану-графіка) проведення внутрішнього аудиту - дати початку і закінчення перевірки;

6. Підстава проведення аудиту та мета (питання) перевірки; об'єкти) перевірки;

7. Період діяльності підприємства (структурного підрозділу), за який проведена перевірка;

8. Посади, прізвища, імена і по батькові осіб, що проводили і брали участь у перевірці;

9. Посади, прізвища, імена і по батькові керівництва підрозділу, що перевіряється (філії, підприємства);

10. Інші необхідні відомості.

Аналітична частина звіту містить систематизований виклад та обґрунтування аудиторського підходу до проведення аудиту, встановлення аудиторського ризику, обґрунтування вибору об'єктів перевірки. У даній частині документа наводиться підтвердження фактів порушень та недоліків у роботі, здійснених посадовими особами та виявлених у ході перевірки, або на те, що порушень не було встановлено, розкриття пов'язаних з цими фактами обставин, що мають значення для ухвалення правильного рішення за результатами перевірки. Висвітлюються також досягнення підприємства, позитивні результати діяльності.

За формою подання матеріалу спочатку висвітлюються суттєві зауваження, що мають змістовний характер для підрозділів та підприємства, а потім розкриваються зауваження за формою.

Підсумкова частина звіту містить загальний висновок аудитора про стан бухгалтерського обліку, внутрішнього контролю і звітності щодо об'єкта перевірки, а також пропозиції щодо усунення виявлених порушень. При складанні звіту внутрішнього аудитора викладаються найбільш суттєві порушення, що значно спотворюють звітність, робиться загальний висновок про ступінь достовірності звітності з вказівкою порушень, що знижують її достовірність або ставлять під сумнів. Думка внутрішнього аудитора повинна бути підкріплена посиланнями на чинні законодавчі акти з розгорнутою аргументацією причин, що вплинули на висловлення ним такої думки. У документі повинно міститись посилання на документи підрозділу з визначенням розміру збитків, зловживань та порушень законодавства.

Стилістика аудиторського звіту має бути близька до наукової, офіційно-ділової, для якої характерні:

- наявність понять, які використовуються переважно в офіційних документах;

- логічна його основа і неприпустимість використання образного викладу змісту;

- послідовність і точність викладу фактів, об'єктивність, чіткість і визначеність формулювань результатів дослідження;

- нейтральність і цілеспрямованість викладу змісту документів з елементами стандартизації ділової мови.

Додатками до аудиторського висновку можуть бути копії документів, каси, вибірки, розрахунки, обґрунтування у вигляді таблиць, схем, графіків, діаграм тощо.

Внутрішні аудитори здійснюють контроль за усуненням «слабких» сторін та своєчасним проведенням заходів, рекомендованих на підставі перевірки.

Такий контроль стосується кожної аудиторської перевірки, а відповідальність за контроль покладається на голову аудиторської групи, який повинен виконувати свої обов'язки, доки не буде представлений доказ, що заходів було вжито, а недоліки було усунуто.

Проведені перевірки групуються і систематизуються у Журналі служби внутрішнього аудиту.

Тільки після отримання звіту внутрішня перевірка вважається закінченою.

Реалізація результатів внутрішнього аудиту передбачає здійснення таких процедур:

- складання аудиторського звіту про результати проведених службою внутрішнього аудиту робіт;

- розробку заходів щодо усунення і профілактики виявлених недоліків;

- здійснення прогнозу розвитку підприємства;

- розробку стратегії розвитку підприємства;

- контроль за реалізацією матеріалів внутрішнього аудиту.

Узагальнення результатів внутрішнього аудиту вміщує ряд методичних прийомів групування і систематизації. Це необхідно для прийняття рішень щодо усунення виявлених недоліків у діяльності підприємства і профілактики правопорушень. Однорідні недоліки узагальнюють в таблицях, схемах тощо. Такі заходи допомагають внутрішньому аудитору вникнути в причини недоліків і порекомендувати керівництву підприємства прийняти обґрунтовані рішення за результатами аудиту.

Звіт перевіряє і затверджує керівник служби внутрішнього аудиту і направляє особам, які вживатимуть заходів щодо об'єктів перевірки. Оригінал цього документа зберігається у відділі внутрішнього аудиту (аудитора), а копія передається керівництву підприємства (підрозділу), в якому проводився аудит.

За результатами внутрішнього аудиту керівництво підприємства за участю трудового колективу розробляє заходи щодо ліквідації і запобігання повторення виявлених недоліків в подальшому і організовує контроль за виконанням цих заходів.

Перевірка вважається закінченою, коли виявлені порушення усунені, а фінансово-господарська діяльність підрозділу, що перевіряється, забезпечує повний господарський розрахунок і раціональне використання матеріальних, трудових і фінансових ресурсів.

Виявлені в ході перевірки недоліки, які не потребують суттєвих змін в діяльності підрозділу, необхідно усунути у ході перевірки. Про їх усунення в процесі перевірки здійснюються відповідні записи у звіті.

Особам, винним в заподіянні шкоди, повинно бути запропоновано відшкодувати її добровільно. У випадку відмови відшкодування здійснюється у судовому порядку шляхом пред'явлення цивільного позову. В заяві, яка направляється до правоохоронних органів, потрібно вказати:

- в чому конкретно полягає правопорушення;

- в якій сумі нанесено шкоду;

- обставини, час і місце здійснення правопорушення;

- можливих свідків по справі (П.І.Б., адреса за місцем проживання або роботи).

Для обліку та контролю за виконанням рішень по аудиторських перевірках аудиторська служба або аудитор ведуть Книгу обліку аудиторських перевірок і вжитих по них заходах.

У книзі ведуться такі графи:

- найменування підрозділу, на якому проведена перевірка;

- організаційний метод перевірки;

- дата звітного документа про перевірку;

- дата наказу за результатами перевірки;

- номер наказу;

- строки надання інформації про виконання рішення по звіту про перевірку;

- дата фактичного надання звіту про виконання наказу;

- сума матеріальної шкоди;

- передано до суду;

- сума відшкодованих збитків, матеріальних цінностей і цінних паперів;

- сума відшкодованих збитків винними особами добровільно;

- сума додатково нарахованих і внесених платежів до бюджету.

Таким чином, внутрішній аудит активно впливає на виявлення негативних явищ у діяльності підприємства, встановлення їх причин і сприяє профілактиці недоліків і зловживань у діяльності суб'єктів господарювання.

Отже, задля отримання результатів ефективного проведення внутрішнього аудиту на підприємстві необхідно створити окремо функціонуючий відділ, надати йому повноваження по роботі з документами та звітністю, виробничими процесами, забезпечити його необхідною для перевірок документацією та зазначити умови, на яких буде проводитися аудит.

РОЗДІЛ 4. ОХОРОНА ПРАЦІ ТА БЕЗПЕКА В НАДЗВИЧАЙНИХ СИТУАЦІЯХ

4.1 Економічна ефективність проведення заходів з охорони праці

Згідно до Закону України „Про охорону праці” № 229-ІV від 21 листопада 2002 року „Охорона праці - це система правових, соціально-економічних, організаційно-технічних, санітарно-гігієнічних та лікувально-профілактичних заходів і засобів, спрямованих на збереження здоров'я та працездатності людини в процесі праці” [73].

Крім вищевказаного Закону, основними нормативно-законодавчими документами, які регулюють заходи з охорони праці на підприємстві є Кодекс законів про працю, Закон України «Про охорону здоров'я», Закон України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань, які спричинили втрату працездатності», Закон України «Про колективні договори і угоди».

Свою професійну діяльність людина здійснює на робочому місці - частині виробничого простору одного або групи працівників, оснащеній технологічним обладнанням, інвентарем, інструментом, робочими меблями, необхідними для виконання певного виду робіт. І саме тут виникає необхідність здійснення активного процесу впровадження заходів з охорони праці.

Працівники - найцінніші ресурси на підприємстві і задля уникнення на людей впливу негативних чинників, що виникають як результат неефективної організації робочого місця чи небезпек, керівництво зобов'язане здійснювати заходи щодо охорони праці. Однак такі заходи можуть різною мірою впливати на досягнення цілей: невеликі суми вкладень можуть позитивно вплинути на охорону праці, а інколи величезні капіталовкладення дають незначний результат.

Ефективність заходів, які стосуються покращення умов і охорони праці оцінюється, перш за все, за показниками соціальної ефективності, які мають на увазі створення таких умов праці, які відповідають санітарним нормам і вимогам правил безпеки. Такі заходи призводять до зменшення кількості травм на виробництві, загальної і професійної захворюваності; до скорочення числа працівників, які працюють в умовах, котрі не відповідають санітарно-гігієнічним нормам; скорочення кількості випадків виходу на пенсію за інвалідністю через травматизм чи професійні захворювання; зменшення плинності кадрів у зв'язку з незадовільними умовами праці.

Річна економія підприємства від поліпшення безпеки праці складається з:

- економія від скорочення професійної захворюваності;

- економія від зниження випадків травматизму;

- економія від зменшення плинності кадрів;

- економії від скорочення пільг і компенсацій за роботу в несприятливих умовах.

Економічне обґрунтування заходів щодо поліпшення умов і охорони прані здійснюється в такому порядку:

- визначається набір заходів, що ґрунтуються на вихідних даних про необхідну зміну стану умов праці на основі визначених соціальних показників за базовим і впроваджуваним варіантами:

- визначаються витрати на реалізацію заходів;

- розраховується соціальна і соціально-економічна ефективність;

- розраховується економічний ефект за результатами здійснення заходів.

Треба відмітити, що тривалий час в нашому суспільстві вважали, що заходи з охорони праці необхідно впроваджувати без здійснення економічної оцінки, тобто економічний ефект від поліпшення умов праці неможливий. Проте, аналіз останніх років довів, що покращення умов праці сприяє високому економічному ефекту. При цьому необхідний такий підхід до встановлення економічної ефективності поліпшення умов праці, який би враховував їхній комплексний вплив, взаємозв'язок, взаємодію одного фактору з іншим.

Методика визначення економічної ефективності заходів з поліпшення умов праці, яка склалася на цей час, виходить з комплексного впливу умов праці на її продуктивність та інші економічні показники. За високого ступеню стомленості, у людини не тільки знижується продуктивність, але й вона може чинити невірні, хибні дії, наслідки яких можуть бути непередбаченими. У випадку, якщо навантаження праці точно відповідає фізіологічним можливостям людини, її здібностям і нахилам, а санітарно-гігієнічні умови праці оптимальні, продуктивність праці і працездатність є високі, то підвищення інтенсивності праці не призведе до небажаних змін в організмі людини.

У разі недотримання заходів з охорони праці, підприємство несе значні збитки і втрачає набагато більше. Витрати підприємства на охорону праці поділяються на 3 групи:

- витрати на пільги і компенсації за шкідливі умови праці (додаткові відпустки, скорочений робочий день, лікувально-профілактичне харчування, отримання молока чи інших рівноцінних продуктів, підвищені тарифні ставки, доплати за умови та інтенсивність праці, пенсії на пільгових умовах);

- витрати на ліквідацію наслідків аварій на виробництві (вартість зіпсованого устаткування, інструментів, зруйнованих будівель, витрати на врятування потерпілих, розслідування нещасних випадків, виплати зарплати і доплати за час простою, вартість ремонту частково зіпсованого обладнання, машин і механізмів, будівель і споруд, вартість підготовки чи перепідготовки працівників замість вибулих внаслідок загибелі чи інвалідності);

- витрати на штрафні санкції (за недотримання нормативних вимог, за порушення вимог законодавства, за час вимушеного простою через небезпечність виконання робіт та через припинення робіт органами державного нагляду за охороною праці, за недотримання договірних зобов'язань з іншими підприємствами, за ураження населення, житлового фонду, приватного майна та забруднення довкілля, за несвоєчасну сплату страхового внеску, несвоєчасне інформування Фонду соціального страхування про кількість працівників, річний фактичний обсяг реалізованої продукції (робіт, послуг), річну суму заробітної плати на підприємстві, нещасні випадки на виробництві та професійні захворювання, що сталися на підприємстві, про зміни технології робіт, виду діяльності підприємства або його ліквідацію).

Витрати на впровадження заходів щодо покращення умов і охорони праці поділяються на капітальні вкладення та експлуатаційні витрати.

До капітальних вкладень відносять одноразові витрати, які використовуються для формування основних фондів для покращення умов та охорони праці.

До експлуатаційних витрат відносяться: поточні витрати на утримання і обслуговування основних фондів; додаткові поточні витрати на утримання і обслуговування основного технологічного обладнання при його вдосконаленні з метою покращення умов праці і попередження травматизму; витрати та проведення заходів з охорони праці за рахунок дільниць і загальнозаводських витрат.

Економічні результати заходів щодо поліпшення умов і охорони праці виражаються у вигляді економії за рахунок зменшення збитків унаслідок аварій, нещасних випадків і професійних захворювань як в економіці в цілому, так і на кожному підприємстві. Ефективність заходів щодо поліпшення умов і охорони праці оцінюється досить часто і за показниками соціальної ефективності, які передбачають створення умов праці, що відповідають санітарним нормам і вимогам правил безпеки.

Відповідно до рекомендацій Держпромгідронагляду щодо застосування «Порядку опрацювання і затвердження власником нормативних актів про охорону праці, що діють на підприємстві» у ТОВ «Агрофірма Лан» робота з охорони праці проводиться на підставі таких документів:

· Положення про систему управління охороною праці;

· Положення про навчання, інструктаж і перевірку знань з питань охорони праці;

· Положення про службу охорони праці;

· Класифікація приміщень підприємства за станом пожежної небезпеки;

· Положення про спеціальні навчання, інструктажі і перевірку знань з пожежної безпеки підприємства;

· Інструктаж з охорони праці за професіями і видами робіт;

· Перелік робіт з підвищеною небезпекою.

Відповідальність за проведення роботи з охорони праці в ТОВ «Агрофірма Лан» покладається на керівника підприємства Іванченко С.М. і надалі, наказом, на головних спеціалістів (головного бухгалтера, головного механіка, головного агронома) та керівників структурних підрозділів (завмехмайстернею, завгаражем, завскладом, завфермою).

Контроль за своєчасністю та якістю проведених заходів з охорони праці покладається на інженера з охорони праці Войтенко Н.А.

На службу з охорони праці у ТОВ «Агрофірма Лан» покладено такі завдання:

- організація проведення профілактичних заходів, спрямованих на усунення шкідливих і небезпечних виробничих факторів, запобігання нещасним випадкам на виробництві, професійним захворюванням та іншим випадкам загрози життю або здоров'ю працівників;

- вивчення та сприяння впровадженню у виробництво досягнень науки і техніки, прогресивних і безпечних технологій, сучасних засобів колективного та індивідуального захисту працівників;

- контроль за дотриманням працівниками вимог законів та інших нормативно-правових актів з охорони праці, положень (у разі наявності) галузевої угоди, розділу "Охорона праці" колективного договору та актів з охорони праці, що діють в межах підприємства;

- інформування та надання роз'яснень працівникам підприємства з питань охорони праці.

До основних функцій служби охорони праці належать: сприяння вдосконаленню діяльності в цьому напрямі кожного структурного підрозділу і кожної посадової особи, опрацювання ефективної цілісної системи управління охороною праці, проведення оперативно-методичного керівництва роботи з охорони праці та ін.

Оперативний контроль з боку керівників підрозділів підприємства проводиться згідно із затвердженими посадовими обов`язками. Інженер з охорони праці на підприємстві контролює виконання вимог безпеки праці у всіх структурних підрозділах підприємства.

На підприємстві розробляється й затверджується наказом керівника відповідні положення та формуються плани-графіки проведення навчання й перевірки знань працівників з охорони праці.

Посадові особи та працівники, які зобов'язані проходити попередню та періодичну перевірку знань з охорони праці, перед початком виконання своїх обов'язків, а також періодично один раз на рік, проходять навчання і перевірку знань з питань охорони праці. Всі працівники, які приймаються на постійну чи тимчасову роботу в процесі виконання трудових обов'язків проходять на робочому місці навчання в формі інструктажу з питань охорони праці. Робітники, що пройшли інструктаж, ставлять свій підпис в Журналі з охорони праці.

За умовами колективного договору всі працівники забезпечуються засобами індивідуального захисту, спецодягом, спецвзуттям. За важкі та шкідливі умови праці передбачена доплата до заробітної плати, додатково оплачується відпустка, при випадках виробничого травматизму виплачується одноразова допомога.

Важливим є також дотримання у ТОВ «Агрофірма Лан» основних вимог виробничої санітарії і індивідуальної гігієни, до яких належить: приймання їжі дозволяється лише в спеціально відведених для цієї мети приміщеннях після прийняття заходів особистої гігієни; воду для пиття треба вживати із спеціально призначених для цієї мети пристроїв - автомат газводи, закриті баки з насадками і ін. Працівники, діяльність яких пов'язана з забрудненням, повинні в якості заходів особистої гігієни користуватися душовими кабінками.

Обов'язковим атрибутом відділу охорони праці у ТОВ «Агрофірма Лан» є оформлені малюнками та різноманітними ілюстраціями стенди і плакати, а саме інформаційно-довідниковий стенд з цивільної оборони, де міститься інформація про правила поведінки при надзвичайних обставинах. На стендах приведені списки телефонів диспетчерських, аварійних і чергових служб, необхідні при виникненні надзвичайних ситуацій. Корисною є інформація про правила поведінки у сховищах; інструктажі про поведінку при виникненні пожеж, повенів, буревіїв, радіоактивному зараженні.

Фінансування заходів з охорони праці здійснюється згідно до Закону України «Про охорону праці», а саме формується фонд охорони праці, який складає 0,5% від обсягу реалізованої продукції. У 2014 році фонд склав 16073 грн. Динаміку зміни розміру фонду охорони праці у ТОВ «Агрофірма Лан» за три роки можна простежити на прикладі рис. 4.1.

Рис.4.1. Динаміка зміни фонду охорони праці

Дані кошти використовуються для застосування профілактичних заходів з охорони праці, забезпечення працівників спецодягом, іншими засобами індивідуального захисту, мийними та знешкоджувальними засобами.

В господарстві передбачено перелік професій та посад, зайнятість в яких дає право на щорічні додаткові оплачувані відпустки за роботу в шкідливих і важких умовах праці за результатами атестації робочих місць (рис.4.2).

Рис. 4.2. Професії та посади, зайнятість на яких дає право на щорічні додаткові оплачувані відпустки

Отже, покращення умов праці, підтримання на належному рівні шкідливих та небезпечних чинників виробничого середовища, зниження показників виробничого травматизму та професійної захворюваності супроводжується не тільки соціальним, а й економічним ефектом. Економічна ефективність здійснюваних заходів залежить від співвідношення покращення умов праці (оцінених у грошовому виразі) та суми витрат підприємства на охорону праці. Як результат, зростає період професійної активності працюючих, зростає продуктивність праці, скорочуються видатки, пов'язані з виробничим травматизмом та професійною захворюваністю, скорочуються видатки на пільги та компенсації.

4.2 Безпека в надзвичайних ситуаціях

Внаслідок надзвичайної ситуації природного чи техногенного характеру може сформуватися надзвичайний екологічний стан, коли на певній території проживання населення може бути або однозначно неможливе, або потребуватиме обмежень.

Згідно з чинним законодавством України рішення про запровадження надзвичайного екологічного стану ухвалює Президент України за поданням Ради національної безпеки і оборони України або Кабінету Міністрів України.

Терміни та визначення основних понять стосовно безпеки у надзвичайних ситуаціях встановлюються ДСТУ 3891 «Безпека у надзвичайних ситуаціях. Терміни та визначення основних понять», затверджений наказом Мінекономрозвитку України № 1231 від 14 жовтня 2013 року. Стандарт обов'язковий для використання органами виконавчої влади України, організаціями, установами, підприємствами, незалежно від форми власності, в їх діяльності щодо прогнозування, запобігання виникненню та ліквідації надзвичайних ситуацій.

Від ефективності розроблення та впровадження в життя заходів із запобігання та ліквідації надзвичайної ситуації в разі її виникнення залежатиме життя та здоров'я персоналу та відвідувачів цих підприємств і розміри заподіяної шкоди.

Під надзвичайною ситуацією розуміють порушення нормальних умов життя і діяльності людей, об'єктів або територій унаслідок аварій, катастроф, стихійних лих або інших чинників, що спричинили або можуть спричинити загибель людей та значні матеріальні втрати.

Ознакою надзвичайної ситуації є:

- наявність або загроза загибелі людей чи значне погіршення умов їх

життєдіяльності;

- заподіяння великих матеріальних збитків;

- істотне погіршення стану навколишнього природного середовища. Згідно із Кодексом цивільного захисту України від 2 жовтня 2012 року “громадяни України мають право на захист свого життя і здоров'я від наслідків аварій, катастроф, значних пожеж, стихійного лиха і вимагати від Уряду України, інших органів державної виконавчої влади, адміністрацій підприємств, установ і організацій незалежно від форм власності і господарювання гарантій щодо його реалізації.

Найважливішою функцією будь-якої держави є забезпечення безпеки своїх громадян, у тому числі в умовах надзвичайних ситуацій природного і техногенного характеру або під час виникнення військового конфлікту.

Держава як гарант цього права створює систему цивільної оборони, ставить за мету захист населення від небезпечних наслідків аварій і катастроф техногенного, екологічного, природного та воєнного характеру”.

Головною функцією органів державної виконавчої влади, адміністрацій підприємств, установ і організацій, незалежно від форм власності та господарювання, у разі виникнення НС, є захист населення та організація його життєзабезпечення.

За масштабами надзвичайні ситуації поділяють на:

-- загальнодержавного рівня;

-- регіонального рівня;

-- місцевого рівня;

-- об'єктового рівня.

Залежно від причин виникнення, фізичної сутності та впливу на навколишнє середовище надзвичайні ситуації бувають природного, техногенного, соціально-політичного та воєнного характеру.

На території України джерелами таких надзвичайних ситуацій переважно бувають стихійні лиха, порушення технологічних процесів, вихід їх з під контролю людей тощо. Це вимагає від владних структур усіх рівнів розробки та здійснення широкого комплексу заходів щодо реалізації державної політики у сфері забезпечення безпеки і захисту населення.

Ефективність захисту населення у надзвичайній ситуації може бути досягнута тільки на основі усвідомленого урахування принципів забезпечення безпеки у надзвичайних ситуаціях і ефективному використанні всіх засобів і способів, що послаблюють її негативні впливи та збільшують безпеку населення. Принципи забезпечення безпеки в умовах надзвичайної ситуації за ознаками їх реалізації умовно ділять на три групи.

Перша - це завчасна підготовка і накопичення засобів захисту (колективних та індивідуальних) від небезпечних і шкідливих чинників, забезпечення їхньої готовності для використання населенням, а також підготовка до проведення заходів щодо евакуації населення з небезпечних зон (зон ризику).

Друга - диференційований підхід у забезпеченні повного обсягу захисних заходів в залежності від виду джерел небезпечних і шкідливих чинників, а також від місцевих умов.

Третя - комплексне ефективне застосування засобів і способів, які забезпечують надійний захист від наслідків НС, узгоджене здійснення усіх заходів, що гарантують безпеку життєдіяльності в сучасному техносоціальному середовищі.

На сьогодні дуже актуально стоїть питання раннього виявлення надзвичайних ситуацій.

Згідно наказу МНС України № 288 від 15 травня 2006 року затверджені Правила улаштування, експлуатації та технічного обслуговування системи раннього виявлення надзвичайних ситуацій та оповіщення людей у разі їх виникнення, які зобов'язують щоб комплекс раннього виявлення надзвичайних ситуацій складався з системи:

- раннього виявлення загрози виникнення надзвичайних ситуацій;

- виявлення надзвичайних ситуацій;

- оповіщення керівного складу та працюючого персоналу потенційно-небезпечних об'єктів про загрозу чи виникнення надзвичайних ситуацій;

- система оповіщення населення, що проживає або знаходиться в прогнозованих зонах ураження небезпечними чинниками потенційно небезпечних об'єктів та інші.

В Україні основним базовим приладом системи раннього виявлення надзвичайних ситуацій прийнято «Дозор С», виробництво НВП «Оріон» м. Харків, який працює на сенсорах і базується на видачі сигналів-поріг.

До недоліків приладів «Дозор С» в системі раннього виявлення надзвичайних ситуацій необхідно віднести:

1) сенсори мають перехресну чутливість - при визначенні концентрацій шкідливих речовин, при наявності 5-8 інгредієнтів, особливо на малих концентраціях, селективність практично відсутня;

2) при визначенні концентрації вибухонебезпечних газів використовується каталітичний датчик, який калібрують по метану, а прилад забезпечує визначення 143 пожежовибухонебезпечних газів. Похибки визначення «тяжких» і «легких» газів по відношенню до метану значно збільшуються.

Тому, необхідно створити комплексну систему раннього виявлення надзвичайних ситуацій, яка б дозволила на ранніх стадіях її виникнення сповістити технічний персонал про можливість виникнення надзвичайної ситуації.

Розв'язання поставленої задачі необхідно виконувати в таких напрямках:

1. В системах раннього виявлення надзвичайних ситуацій враховувати зовнішні фактори впливу на процеси вимірів фізичних величин (стан навколишнього середовища, технічні характеристики об'єкту та його розташування, організаційні заходи по забезпеченню надійної роботи об'єкту).

2. Розробити систему раннього визначення можливих надзвичайних ситуацій.

3. Забезпечити врахування стану технологічного обладнання.

4. Підвищити селективність первинних датчиків - «дозор С».

Основний засіб захисту населення в надзвичайних ситуаціях - це евакуація населення, його укриття в захисних спорудах, наприклад у бомбосховищах, використання засобів індивідуального захисту і медичної профілактики. Такий спосіб захисту населення називається колективним.

Крім цього, дуже важливими є засоби індивідуального захисту (ЗІЗ) населення від потрапляння всередину організму, на шкірні покрови та одяг радіоактивних, отруйних речовин і бактеріальних засобів.

Для зменшення негативних наслідків аварії на підприємстві важливим є порядок оповіщення.

Оповіщення про аварію проводиться черговим диспетчером по об'єктовій системі оповіщення з використанням гучномовців та електросирен. Черговий диспетчер повинен доповісти черговому по відділу з надзвичайних ситуацій підприємства та міста (області).

Своєчасне попередження населення про виникнення надзвичайних ситуацій здійснюється за допомогою сирен, гудків промислових підприємств, що означає: "Увага всім!". За цим сигналом всі повинні включити радіотрансляційні точки, радіо-, телеприймачі і прослухати повідомлення. Щоб орієнтуватися у власних діях, необхідно знати зміст сигналів, характерних для надзвичайних ситуацій на кожному небезпечному об'єкті і виконувати суворо визначені дії. Всі повідомлення штабу центрального обслуговування повторюють на протязі 5 хвилин.

Велике значення для забезпечення безпеки життєдіяльності населення у надзвичайній ситуації має завчасне здійснення заходів, адекватних виниклої ситуації. Для цього необхідно навчити населення, робітників діям у надзвичайній ситуації, організувати своєчасне оповіщення про загрозу її виникнення, проведення радіаційної, хімічної і бактеріологічної розвідки, а також дозиметричного і лабораторного (хімічного) контролю; проведення профілактичних протипожежних, протиепідемічних і санітарно-гігієнічних заходів, створення запасів матеріальних засобів для проведення рятувальних невідкладних аварійних робіт, які необхідно провести після аварії.

На жаль прогнози, які можна робити сьогодні - не завжди точні і недостатньо надійні. Часто рішення про забезпечення безпеки життєдіяльності в умовах надзвичайних ситуацій треба приймати на основі неповної і ненадійної інформації. Треба бути готовими ввести в дію багатостадійну систему забезпечення безпеки життєдіяльності людини в сучасному техносоціальному середовищі. Це передбачає виконання будівельно-монтажних робіт з урахуванням вимог будівельних норм і правил, створення надійної системи оповіщення населення про небезпеки; накопичення фонду захисних споруд і забезпечення людей засобами індивідуального захисту.

Треба негайно організувати радіаційні, хімічні і бактеріологічні спостереження, розвідку обстановки і проведення лабораторного контролю. Важливим є загальне обов'язкове навчання правилам поводження і діям в надзвичайних ситуаціях поряд з постійним проведенням санітарно-гігієнічних і протиепідемічних заходів. Слід відмовитися від будівництва АЕС, хімічних та інших потенційно небезпечних об'єктів в економічно вразливих і рясно заселених територіях та перепрофілювати небезпечні об'єкти - джерела підвищеної небезпеки для здоров'я і життя людей. Заздалегідь необхідно зарезервувати матеріальні та фінансові ресурси, необхідні для забезпечення практичного втілення планів з ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій, щоб мінімізувати їх негативні наслідки, з метою зменшення кількості постраждалих.

ВИСНОВКИ

Аналізуючи в цілому діяльність підприємств з обліку запасів виробничої діяльності, можна виокремити наступні негативні аспекти:

- складність визначення справедливої (ринкової та неринкової) вартості запасів, що полягає у використанні підприємствами бартерного обміну, більше того, обміну на неподібні активи;

- низький рівень оперативності інформаційного забезпечення управління виробничими запасами підприємств;

- невідповідний рівень контролю та оперативного регулювання процесів утворення запасів;

- обмеженість контролю використання виробничих запасів тощо.

Вирішення цих проблем потребує оновлення системи отримання інформації про виробничі запаси, використання нетрадиційних для вітчизняної облікової практики підходів щодо ефективного їх використання та оптимізації результатів діяльності підприємства через застосування принципів і методів бухгалтерського обліку.

Саме тому можна виділити наступні напрямки вдосконалення управління запасами виробничої діяльності на підприємстві:

1) підвищення оперативності інформаційного забезпечення управління виробничими запасами підприємства, яке забезпечується запровадженням інформаційних технологій обробки економічної інформації;

2) удосконалення системи автоматизації обліково-аналітичних робіт в управлінні виробничими запасами та обґрунтування раціональних методів проведення інвентаризації виробничих запасів, оскільки успішне функціонування підприємства залежить, перш за все, не тільки від вдосконалення внутрішньогосподарської діяльності взагалі, а і від того, наскільки розвинута система автоматизації їхньої діяльності;

3) узгодження механізмів бухгалтерського і податкового обліку виробничих запасів;

4) обґрунтування системи обліку матеріальних витрат на освоєння нової техніки і технології виробництва;

5) чітка організація обліково-контрольних процедур руху запасів підприємств (застосування прийомів обліку за центрами відповідальності, заходів контролю та оперативного регулювання процесів утворення запасів).

У даній дипломній роботі було розглянуто методику ведення обліку, наявності, руху та аудиту запасів виробничої діяльності ТОВ «Агрофірма Лан» Сумського району Сумської області.

Було проаналізовано стан основних економічних показників господарства за останні три роки, визначено напрямок діяльності господарства та його виробничу спеціалізацію. В наслідок цього було виявлено зменшення площі сільськогосподарських угідь на 91 га за рахунок особистого використання учасниками товариства земельних ділянок. Не зважаючи на це, можна зробити висновок, що вся земля в господарстві знаходиться у сільськогосподарському обороті, бо площа зайнята лише під ріллю. Про ефективність використання земельних угідь свідчить й збільшення вартості виробленої валової продукції на 100 га с.-г. угідь на 75,7%.

Аналіз структури товарної продукції вказує на високий рівень спеціалізації товариства, в якому переважає виробництво молока та вирощування зернових культур.

Дохід від реалізації продукції у 2014 році в порівнянні з 2012 роком зріс на 13846,3 тис. грн. Цьому послужило підвищення закупівельних цін на продукцію при одночасному зростанні собівартості даної продукції.

Збільшення валової продукції на одного робітника, як в галузі рослинництва, так і в тваринництві свідчить про ефективне використання робочої сили та про покращення організації праці на даному підприємстві.

В свою чергу позитивна тенденція всіх економічних показників відобразилася на прибутку, який був отриманий по підприємству у 2014 році і вказує на рентабельність діяльності ТОВ «Агрофірма Лан».

Первинний облік надходження, руху та вибуття запасів виробничої діяльності ТОВ «Агрофірма Лан» ведеться за допомогою великої різноманітності форм облікових документів, які були затверджені ще у минулому столітті і не можуть на сьогодні задовольнити інформаційні потреби користувачів.

Слід відмітити, що Рахунок-фактура на оприбуткування виробничих запасів складається у довільному порядку, що є не зовсім зручно. Крім того, до рахунку-фактури включаються додаткові дані, такі як відомості про статус платника податку, інформація про строки оплати виписаного рахунка-фактури, а також способи підтвердження оплати. Тому пропонуємо все ж таки використовувати типову форму вказаного документу.

Основним первинним документом з обліку запасів виробничої діяльності на складі є Картка складського обліку, записи до якої роблять у день, коли оприбутковано або відвантажено матеріали на основі первинних документів.

В якості вдосконалення пропонуємо у формі Картки складського обліку № М-17, після графи “Норма запасу” ввести графу “Відхилення від норми запасу”, яке слід виводити при кожному здійснені запису про оприбуткування або витрачання, а при значному відхиленні - повідомляти у відділ матеріально-технічного постачання. Крім цього, графу “Контроль (підпис і дата)” рекомендуємо розділити на дві: “Бухгалтер” і “Лаборант”. Підпис лаборанта повинен бути навпроти кожного постачальника, що дасть змогу оперативно встановити винних у разі прийняття на склад неякісних матеріалів.

Для оформлення багаторазового відпуску ТМЦ у ТОВ «Агрофірма Лан» застосовуються Лімітно-забірні картки. Пропонуємо спеціальну форму цього документа, яка на відміну від стандартної форми виписуватиметься не на один, а на всі види сировини. Така лімітно-забірна картка є набагато зручнішою, оскільки, вона сприятиме поліпшенню складу інформації для управління процесом використання запасів; посилить внутрішній контроль; дозволить зменшити обсяг документообігу, а отже і облікових робіт на кінець місяця, що призведе до підвищення ефективності діяльності підприємства.

В умовах зберігання виробничих запасів на складах вважаємо за доцільне здійснювати інвентаризацію під час прибирання складів. Поряд з цим пропонуємо й інший метод інвентаризації сировини і матеріалів на виробництві, зокрема нормативний (при умові, якщо ці цінності запаковані в мірну тару).

Крім того, у ТОВ «Агрофірма Лан» чітко не визначені терміни передачі документів з обліку запасів виробничої діяльності до бухгалтерії, а через відсутність контролю за документообігом документи надходять не в повному обсязі, і, як правило, в кінці місяці.

Тому, вважаємо, що необхідно зменшити кількість первинних документів з обліку виробничих запасів та уніфікувати їх форми таким чином, щоб уникнути дублювання інформації, і щоб інформація задовольняла вимоги користувачів.

Можливими шляхами подальшого поліпшення використання матеріалів, на наш погляд, буде рівномірне завезення товарно-матеріальних цінностей; формування запасів у межах можливого мінімуму для постійного забезпечення безперервності процесу виробництва; недопущення придбання непотрібних і реалізація надлишкових матеріалів.

Для ведення аналітичного обліку ТОВ «Агрофірма Лан» відкриває аналітичні рахунки, на яких обліковуються окремі типи певних запасів виробничої діяльності.

Для ведення обліку запасів виробничої діяльності ТОВ «Агрофірма Лан» використовує сальдовий (оперативно-бухгалтерський) метод, який базується на використанні регістрів аналітичного обліку - Карток складського обліку.