Організація та шляхи вдосконалення обліку і аудит запасів виробничої діяльності (на прикладі ТОВ "Агрофірма Лан" Сумського району Сумської області)

Треба зазначити, що не всі ці нормативно-правові акти зручно використовувати для ведення обліку сільськогосподарських підприємств, що пояснюється специфікою діяльності цих підприємств. Так, наприклад, на практиці виявилося, що в Інструкції про застосування Плану рахунків існує суперечність щодо обліку запасів виробничої діяльності. З одного боку облік кормів, насіння й саджанців (як куплених, так і власного виробництва), що використовуються для висаджування, посіву та відгодівлі тварин на підприємстві, пропонується вести на субрахунку 208 «Матеріали сільськогосподарського призначення». З іншого боку в цій же Інструкції пропонується вести облік продукції власного виробництва, призначеної для продажу та іншого невиробничого споживання (видачі або продажу працівникам, передачі для інших невиробничих підрозділів підприємства) на

рахунку 27 «Продукція сільськогосподарського виробництва» [33].

Зазвичай, на підприємстві обсяг операцій із запасами виробничої діяльності досить великий, а тому їх перевірка є трудомістким і відповідальним процесом. Мета аудиту полягає у висловленні аудитором незалежної професійної думки щодо правильності відображення у звітності підприємства інформації про запаси виробничої діяльності, що потребує твердої законодавчої підтримки.

Основні аспекти проведення аудиторської перевірки запасів виробничої діяльності підприємств визначені у Законі України «Про аудиторську діяльність» № 3126-ХІІ від 22.04.93р. зі змінами та доповненнями, який регламентує правові засади здійснення аудиторської діяльності в Україні і спрямований на створення системи незалежного фінансового контролю з метою захисту інтересів користувачів фінансової та іншої економічної інформації [71].

Важливе значення у структурі нормативно-правової бази з аудиту запасів виробничої діяльності мають нормативні акти Аудиторської палати України (наприклад, Звіт аудиторської фірми (аудитора) про надані послуги, Інструкція щодо складання звітності за формою №1-аудит (річна) «Звіт аудиторської фірми (аудитора) про надані послуги» [34], Методичні рекомендації аудиторам на випадок залучення їх до процесуальних дій в якості свідків, експертів або спеціалістів [47], Методичні рекомендації з рейтингування аудиторських фірм України [49], Перелік послуг, які можуть надавати аудитори (аудиторські фірми), Порядок ведення Реєстру аудиторських фірм та аудиторів [78] тощо).

Нормативно-правове забезпечення аудиту запасів виробничої діяльності регламентується за допомогою таких документів:

1) Методичні рекомендації з бухгалтерського обліку запасів / Наказ Міністерства фінансів України № 2 від 10.01.07р. [48];

2) Методичні рекомендації з бухгалтерського обліку запасів суб'єктів державного сектору затверджені Наказом Міністерства фінансів України № 11 від 23.01.2015р.[50];

3) Постанова Кабінету міністрів України «Про порядок визначення розміру збитків від розкрадання, нестачі, знищення (псування) матеріальних цінностей» № 116 від 22.01.96, в якій викладено механізм визначення розміру збитків від розкрадання, нестачі, знищення (псування) матеріальних цінностей [79];

4) Наказ Міністерства економіки України «Про порядок проведення дооцінки залишків товарно-матеріальних цінностей» №37-20/248 від 31.05.93р. регулює порядок проведення дооцінки залишків матеріальних цінностей [65];

5) Наказ Міністерства промислової політики України «Про затвердження Методичних рекомендацій з формування собівартості продукції (робіт, послуг) у промисловості» № 373 від 09.07.2007р. [66];

6) Про затвердження типових форм первинних облікових документів з обліку малоцінних та швидкозношуваних предметів / Наказ Міністерства фінансів України № 145 від 22.05.96 [68];

7) Про затвердження типових форм первинних облікових документів з обліку сировини і матеріалів / Наказ Міністерства фінансів України № 193 від 21.06.96 [67].

На міжнаціональному рівні аудит запасів виробничої діяльності регулюється міжнародними стандартами аудиту (повна назва - Міжнародні стандарти контролю якості, аудиту, огляду, іншого надання впевненості та супутніх послуг) - міжнародні професійні стандарти для здійснення аудиторської діяльності, що видаються Міжнародною федерацією бухгалтерів.

1.3 Огляд літературних джерел

Запаси виробничої діяльності є об'єктивною необхідністю на підприємстві. Ця необхідність зумовлена закономірностями руху матеріалів з джерел їх надходження. Проте питання обліку виробничих запасів залишається актуальним та потребує нагального вирішення.

Основні питання обліку запасів виробничої діяльності висвітлені у працях відомих вітчизняних вчених-економістів. Значну увагу їм приділяли Ф. Ф. Бутинець, Б. І. Валуєв, С. Ф. Голов, Л. В. Жилкіна, З. В. Гуцайлюк, М. В. Кужельний, В. І. Єфіменко, Г. Г. Кірейцев, В. Г. Лінник, В. С. Рудницький, Н. М. Ткаченко, В. В. Сопко, П. С. Смоленюк. Зокрема, А. М. Поплюйко аналізував облік виробничих запасів на підприємствах машинобудування; О. М. Рибалко та О. В. Болдуєва досліджували вдосконалення обліку запасів виробничої діяльності на підприємствах загалом.

Треба зазначити, що термін «запаси» у вітчизняній науковій літературі з'явився в період реформування бухгалтерського обліку в Україні з метою наближення його до міжнародних стандартів. До цього часу ця категорія характеризувалась як: товарно-матеріальні цінності, предмети праці, матеріальні ресурси, виробничі ресурси, тощо [43, С.59].

Запаси відносяться до складу оборотних активів, тому що можуть бути перетворені на грошові кошти протягом року або одного операційного циклу. Оборотні засоби є фінансово-економічною категорією, яка випливає з існування товарно-грошових відносин та організації діяльності підприємства [12, С.324].

У теоретичному розумінні виробничі запаси є предметами праці, які одноразово використовуються у виробничому процесі, свою вартість повністю переносять на готову продукцію. В бухгалтерському обліку більшість предметів праці вважаються виробничими запасами. Але поняття матеріальних і виробничих запасів є дискусійним і трактується в літературних джерелах неоднозначно. В економічній літературі поняття «виробничі ресурси» з'явилося в 70-80-х роках минулого століття. Зокрема, під «виробничими ресурсами» розуміється сума складових ресурсів основних фондів, матеріальних і трудових ресурсів.

До впровадження стандартів термінологія мала різну назву, а саме товарно-матеріальні цінності, предмети праці, засоби праці, матеріальні ресурси, виробничі ресурси.

Так, В. Д. Новодворський зазначає, що «складовою виробничих ресурсів є матеріальні ресурси, які представляють комплекс речових елементів, що призначені для обробки в процесі виробництва за допомогою засобів праці» [59, С.46].

На думку Л. В. Лібермана, об'єктом обліку матеріалів є предмети праці, призначені для виробничо- господарського використання, а також малоцінні швидкозношувані предмети [45, С.28].

В. І. Петрова досліджує поняття «оборотних виробничих фондів, які складаються з предметів праці (сировина, матеріали і т. п.), тобто те, на що направлена дія людини в процесі праці та з чого виготовляється продукція». Особливістю їх функціонування є те, що вони цілком використовуються в одному циклі виробництва. Крім цього, науковець зазначає, що в плануванні та обліку предмети праці називають матеріалами або виробничими запасами [2, С.404].

П. І. Багрій пропонує трактувати поняття «запаси виробничі» як засоби виробництва, що надійшли до споживачів (на підприємство, будову) і ще не використовуються у процесі виробництва, і тут же пропонує визначення поняття «запаси» як наявність матеріальних ресурсів (засобів виробництва та предметів споживання) для забезпечення безперервності розширеного відтворення, обслуговування невиробничої сфери та задоволення потреб населення [1, С.46].

М. В. Дубініна виокремлює два види складських запасів - виробничі та товарні [25, С.78], при цьому зазначає, що виробничі запаси - це матеріальні цінності, що знаходяться на складі підприємств виробничої сфери і призначені для подальшого використання; а товарні запаси - матеріальні цінності, які знаходяться на складі, але призначені для продажу.

Так, наприклад, Саблук П. Т. вважає, що виробничі запаси - це запаси засобів виробництва, які знаходяться на складах суб'єктів господарювання та потрібні для забезпечення безперервного виробничого процесу, це лише ті предмети праці, які ще не беруть участь у процесі виробництва і зберігають свою натурально-речову форму [85, С.27].

Шендригоренко М.Т. поділяє думку деяких економістів і зазначає, що терміни «товарно-матеріальні активи» і «товарно-матеріальні запаси» не прийнятні для застосування з причини охоплення ними активів, що мають матеріальну форму, які можуть бути як оборотними, так і необоротними. В свою чергу, науковець пропонує наступне визначення: виробничі запаси - це частина матеріальних ресурсів підприємства, які є сукупністю предметів праці й перебувають на підприємстві у вигляді сировини, матеріалів, купівельних напівфабрикатів та комплектуючих деталей, палива, тари і тарних матеріалів, будівельних матеріалів, запасних частин та інших матеріалів, що складають матеріальну основу продукції підприємства, надають їй якісних властивостей, беруть участь у виробництві протягом одного виробничого циклу і повністю переносять свою вартість на вартість готової продукції [107, С.80].

Чаюн І.Ю. та Бондар І.Ю. представляють запаси, як матеріальні ресурси необхідні для забезпечення розширеного відтворення, обслуговування сфери нематеріального виробництва та задоволення потреб населення, які зберігаються на складах або в інших місцях з метою їх наступного використання [109, С.266].

Головною передумовою успішного здійснення виробничого процесу як основної ланки діяльності господарського суб'єкта є наявність та раціональне використання виробничих запасів.

На думку М.Стасишена, одним із напрямів удосконалення обліку наявності та руху виробничих запасів на підприємстві є спрощення оформлення операцій, які пов'язані з оприбуткуванням та витратами матеріальних цінностей. Відпуск матеріалів у виробництво, де це доцільно, можна оформляти на підставі встановленого ліміту безпосередньо в картках складського обліку матеріалів, передбачивши в них підпис особи, яка отримує цінності. Також можна на картках складського обліку відображати і внутрішнє переміщення цінностей [92, С.91].

На думку Гриліцької А. та Малової Н., аналізуючи в цілому діяльність деяких підприємств з обліку виробничих запасів, можна виокремити такі негативні аспекти [19, С.138]:

- складність визначення справедливої (ринкової та неринкової) вартості запасів, що полягає у використанні підприємствами бартерного обміну, більше того, обміну на неподібні активи;

- низький рівень оперативності інформаційного забезпечення управління виробничими запасами підприємств;

- невідповідний рівень контролю та оперативного регулювання процесів утворення запасів;

- обмеженість контролю використання виробничих запасів тощо.

Вирішення цих проблем потребує оновлення системи отримання інформації про запаси виробничої діяльності, використання нетрадиційних для вітчизняної облікової практики підходів щодо ефективного їх використання та оптимізації результатів діяльності підприємства через застосування принципів і методів бухгалтерського обліку.

Крот Ю.М. стверджує, що для покращення обліку запасів виробничої діяльності треба встановлювати оптимально необхідну величину запасів, яка забезпечує безперервний процес виробництва. Наявність на підприємствах виробничих запасів у межах норм позитивно впливає на ефективність використання засобів виробництва і трудових ресурсів, сприяє зростанню продуктивності праці, зниженню собівартості продукції і підвищенню рентабельності підприємства. Наявність запасів нижче нормативу зумовлює перебої у процесі виробництва, що призводить до збитків, пов'язаних недотриманням або порушенням термінів виконання виробничих програм [38, С.214].

Важливою передумовою обліку виробничих запасів є їх оцінка, яка має вплив на визначення собівартості продукції. Особливої ваги дане питання набуває за сучасних умов господарювання, коли ринкові ціни на виробничі запаси постійно змінюються. «Оцінка вартості запасів в бухгалтерському обліку дуже важлива, так як від неї залежить собівартість реалізованих товарів і, як результат, прибуток за звітний період», - зазначає Д. Міддлтон [51, С.342].

Крот Ю.М. пропонує оцінку придбання виробничих запасів проводити за первісною вартістю. Тобто ціну придбання, згідно з накладними постачальників, необхідно збільшувати на суму транспортних і заготівельних витрат, визначених на дату оприбуткування матеріалів. Разом з тим, необхідно змінити вартісну базу розподілу цих витрат на кількісну: пропорційно до ваги, об'єму, площі, яку займають запаси на транспортних засобах, оскільки, існуючий в даний час розподіл пропорційно вартості придбаних виробничих запасів спотворює їх первісну вартість [38, С.212].

Підкреслюючи важливість даного питання Єрофеєва В.А. зазначає, що невід'ємним питанням раціональної організації обліку, що в значній мірі визначає точність калькулювання собівартості продукції, є правильна оцінка матеріалів, а також облік і розподіл транспортно-заготівельних витрат [27, С.64].

Як зазначила Домбровська Н. Р.: «… не існує найкращого методу, який можна було б застосовувати у всіх ситуаціях, адже кожний метод має свої недоліки та переваги. Ефективність використання конкретного методу оцінки запасів залежить від сформованих на підприємстві договірних зв'язків з постачальниками, своєчасності і ритмічності забезпечення виробництва необхідними матеріалами та інших факторів, які впливають на показники діяльності суб'єкта господарювання» [22, С.140].

Облік транспортно-заготівельних витрат повинен будуватись відповідно до їх частки (ваги) у собівартості придбаних запасів.

Про це зазначають ряд зарубіжних та вітчизняних вчених. Так, Б.Нідлз, Х.Андерсон, Д.Колдуелл вважають, що «...в більшості випадків такі

витрати доцільно відображати не як елементи собівартості придбаних запасів, а як витрати звітного періоду» [58, С.214], К.Друрі витрати на транспортування пропонує відносити до загальнозаводських накладних витрат з подальшим їх розподілом в рамках розподілу загальновиробничих витрат [24, С.465], а Г.А.Велш та Д.Г.Шорт зазначають, що через те, що ці додаткові витрати (витрати на транспортування, страхування, зберігання тощо) не мають істотного значення, вони не включаються до вартості товарно-матеріальних запасів [13, С.321].

Наприклад, Гриліцька А., Малова Н. вважають, що до складу ТЗВ необхідно включати витрати на транспортування та вантажно-розвантажувальні роботи, виконані не тільки сторонніми підприємствами, а й власними силами [19, С.138].

Не можна оминути увагою й питання проведення аудиторської перевірки запасів виробничої діяльності.

Давидов Г. М., наприклад, особливу увагу приділяє питанням організації та визначення методики проведення аудиту виробничих запасів, наводить програму аудиторської перевірки виробничих запасів [20, С.53].

Бардаш С. зазначає, що основною проблемою системи внутрішнього аудиту на підприємствах України є недосконале законодавство [4, С.56].

Левицька С. вважає, що головною проблемою внутрішнього аудиту на підприємствах є неефективне його проведення, а тому потребує удосконалення організаційне, технічне, методологічне та юридичне забезпечення процесу аудиту [41, С.29].

Як відомо, аудит, у тому числі виробничих запасів, проводиться із застосуванням різних методів. Усач Б. Ф. зазначає, що метод аудиторської діяльності сформувався в системі прикладних економічних наук, крім того, він характеризується використанням загальнонаукових методів дослідження, що ґрунтуються на філософських принципах. Метод ? це прийом дослідження, який визначає підхід до об'єктів, що досліджуються, тобто шлях наукового пізнання і встановлення істини [98, С.45].

Отже, справедливо відзначає проф. Сопко В.В., який пише, що «… облік запасів - трудомісткий процес, організація якого залежить від їхніх характеристик. До таких насамперед слід віднести визначення, одиницю обліку та класифікацію» [91, С.329].

Таким чином, для забезпечення ефективного розвитку підприємств та зростання їх виробничого потенціалу за сучасних умов господарювання виникає необхідність створення якісно нової системи управління запасами виробничої діяльності, бо основою виробництва в будь-якій галузі економіки є постійна наявність у необхідних розмірах запасів товарно- матеріальних цінностей, які повністю споживаються у процесі виробництва і переносять свою вартість на собівартість виготовленої продукції (виконаних робіт, наданих послуг), впливаючи таким чином на результат діяльності підприємства. Важливою передумовою обліку, контролю та управління виробничими запасами є вироблення єдиних і чітких підходів до тлумачення їх сутності та класифікації.

РОЗДІЛ 2. ОРГАНІЗАЦІЯ ОБЛІКУ НАЯВНОСТІ ТА РУХУ ЗАПАСІВ ВИРОБНИЧОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

2.1 Організаційно-економічна характеристика підприємства

Для обліку наявності та руху запасів виробничої діяльності було обрано Товариство з обмеженою відповідальністю «Агрофірма Лан», яке бере свій початок з 1929 року. У 1931 році було засновано колгосп імені Кірова, а в 1992 році колгосп був реорганізований у КСП імені Кірова.

У 1999 році було створено Товариство з обмеженою відповідальністю «Агрофірма Лан», яке спеціалізується на вирощуванні зернових та технічних культур, розведенні великої рогатої худоби, виробництві м'яса. Компанія безпосередньо виробляє олію сиру соняшникову, крупи ячмінні ячні, суміші для годівлі тварин, суміші для годівлі великої рогатої худоби.

Господарство знаходиться в лісостеповій зоні України, у східній частині Сумської області за адресою: 42315, Сумська область, Сумський район, с. Кіндратівка, вул. Леніна, 4.

Центральна садиба ТОВ «Агрофірма Лан» знаходиться в с. Кіндратівка Сумського району. Районний центр розташовано на відстані 35 км від господарства.

Треба відмітити досить вигідне економічне розміщення ТОВ «Агрофірма Лан», адже майже всі основні ринки збуту готової продукції та пункти постачальників знаходяться в межах м. Суми. Серед постійних покупців продукції товариства такі підприємства, як ДП «Аромат», ТОВ «Аквітан» ТОВ «Рідний продукт», серед постачальників матеріальних цінностей та послуг можна виділити ТОВ «Тривет», ТОВ «Інтерагростандарт», ТОВ «Промснаб-2010», ТОВ «Авторемонт».

ТОВ «Агрофірма Лан» знаходиться в східній частині Сумського району, який характеризується помірно-теплим кліматом. Річна кількість опадів складає 470-560 мм, вегетаційний період продовжується 150-170 днів. За цей час випадає 50 % річної норми опадів. В цілому кліматичні умови сприятливі для вирощування всіх районованих сільськогосподарських культур.

Основними ґрунтами є: темно-сірі опідзолені та опідзолені чорноземи, місцями залягають лугово-болотні і болотні ґрунти (в низовинах та заплавах річок), які володіють відносно добрими фізичними властивостями, біологічно активні і родючі.

Структура управління базується на основі організаційної структури, а у ТОВ «Агрофірма Лан» вона є лінійною, тобто керівники виробничих підрозділів лінійно підпорядковані головним спеціалістам.

Основною формою організації праці в господарстві є виробничі бригади. В рослинництві діють 2 тракторно-рільничі бригади, в тваринництві -молочно-товарний комплекс та 2 ферми з відгодівлі теличок. Обслуговуванням виробничого процесу займається автопарк та ремонтна майстерня.

Бухгалтерія товариства є самостійним структурним підрозділом апарату управління, який здійснює облік і звітність господарства. Колектив господарства складається з конкретних особистостей, які займають різні посади, мають різну освіту, практичний досвід і кваліфікацію.

Бухгалтерська служба:

- забезпечує повною та достовірною інформацією про господарські процеси та фінансові результати діяльності підприємства всіх користувачів інформації;

- формує інформацію про забезпечення функціонування системи контролю за наявністю і рухом господарських засобів підприємства та джерел їх формування, ефективного використання трудових, матеріальних та фінансових ресурсів;

- уникнення та попередження негативних явищ у фінансово-господарській діяльності підприємства, мобілізація та виявлення внутрішніх резервів.

На основі аналізу річної фінансової звітності (Додаток Б), а також річної статистичної звітності (Додаток В) можна стверджувати, що економічна діяльність товариства є досить стабільною. За роки перебудови та реформувань господарство зберегло поголів'я худоби, не зменшило об'ємів виробництва сільськогосподарської продукції та зберегло робочі місця.

Головним засобом виробництва, без якого неможливі процеси виробництва у галузях рослинництва та тваринництва є земля. Важливим завданням господарства є визначення складу, розміру земельних угідь та поліпшення структури земельного фонду. Проаналізуємо динаміку земельних ресурсів товариства за останні 3 роки (табл.2.1).

Таблиця 2.1Склад і структура землекористування

Види угідь	2012 р.	2013 р.	2014 р.	Відхилення (+, -) 2014 р. до 2012 р., га
	площа, га	питома вага, %	площа, га	питома вага, %	площа, га	питома вага, %
Усього с.-г. угідь	3161	100	3182	100	3070	100	-91
у т.ч.: - рілля	3161	100	3182	100	3070	100	-91

Аналізуючи дані таблиці, можна стверджувати, що загальне скорочення площі сільськогосподарських угідь у звітному періоді порівняно з базисним склало 91 га. Площа ріллі у господарстві зменшилась також на 91 га, відповідно.

З аналізу структури земельного фонду констатуємо, що він використовується інтенсивно, оскільки рілля в загальній площі сільськогосподарських угідь складає 100%. Землі ТОВ «Агрофірма Лан» розпайовані. Розмір земельного паю становить 2,5 га. Що стосується видачі державних актів на землю, то вони виготовлені та роздані.

Таким чином, можна зробити висновок, що вся земля в господарстві знаходиться у сільськогосподарському обороті, бо площа зайнята лише під ріллю. Про ефективність використання земельних угідь, не зважаючи на їх скорочення у 2014 році порівняно з 2012 роком, свідчить збільшення вартість виробленої валової продукції на 100 га с.-г. угідь на 75,7%.

Спеціалізація сільського господарства - це переважний розвиток однієї або кількох галузей у виробництві товарної продукції в окремих господарствах, районах, областях і регіонах. Розвиток цих галузей і виробництво відповідних продуктів визначають виробничий напрям сільського господарства.

Для визначення спеціалізації ТОВ «Агрофірма Лан» необхідно провести певні розрахунки і встановити чи відповідає фактична спеціалізація плановій і природно-економічним умовам підприємства. В цьому нам допоможуть дані таблиці 2.2.

Таблиця 2.2Об'єм і структура товарної продукції

Види продукції	2012 р.	2013 р.	2014 р.	В середньому за 2012-2014 роки
	тис. грн.	питома вага, %	тис. грн.	питома вага, %	тис. грн.	питома вага, %	тис. грн.	питома вага, %
1	2	3	4	5	6	7	8	9
Зернові та зернобобові	7064,4	38,7	5476,1	23,4	9437,5	29,3	7326	30,5
пшениця озима	4607,4	25,2	3790,9	16,2	5815,6	18,1	4738	19,8
гречка	379,6	2,1	462,8	2,0	365,2	1,1	402,5	1,7
кукурудза на зерно	1456,6	8,0	1077,7	4,6	2004,7	6,2	1513	6,3
ячмінь ярий	571,0	3,1	139,4	0,6	1249,3	3,9	653,2	2,5
горох	54,2	0,3	-	-	-	-	18,1	0,1
овес	1,6	0,008	5,3	0,02	2,7	0,008	3,2	0,01
Соняшник	2013,9	11,0	2364,6	10,1	3208,5	10,0	2529	10,4
Соя	-	-	-	-	889,3	2,8	296,4	0,9
Інша продукція рослинництва	141,9	0,8	115,4	0,5	94,1	0,3	117,1	0,5
Всього по рослинництву	9220,2	50,5	7956,1	34,0	13629,4	42,4	10268,6	42,3
Продукція від вирощування великої рогатої худоби	1038,5	5,7	2223,9	9,5	2337,9	7,3	1866,8	7,5
Молоко	7842,4	42,9	13011,1	55,6	15977,2	49,7	12276,9	49,4
Інша продукція тваринництва	171,8	0,9	191,9	0,8	180,5	0,6	181,4	0,8
Всього по тваринництву	9052,7	49,5	15426,9	66,0	18495,6	57,6	14325,1	57,7
Разом по рослинництву і тваринництву	18272,9	100	23383,0	100	32125,0	100	24593,6	100
Послуги в рослинництві і тваринництві	26,8	0,1	19,7	0,1	21,0	0,1	22,5	0,1
Усього по господарству	18299,7	-	23402,7	-	32146,0	-	24616,1	-

Аналізуючи об'єм та структуру товарної продукції за останні три роки в середньому по рослинництву і тваринництву, можна зробити висновок, що найбільшу питому вагу займає виробництво молока (49,4%). Менша частка товарної продукції припадає на зернові та зернобобові (30,5%), в т.ч. пшениця озима (19,8%) та соняшник (10,4%).

Виходячи з даних можна констатувати, що основним напрямком діяльності у рослинництві є вирощування зернових та технічних культур, а у тваринництві - отримання молока від розведення великої рогатої худоби.

Враховуючи те, що основні галузі в сукупності займають більше 67 % у загальній структурі товарної продукції, то можна сказати, що підприємство є спеціалізованим на виробництві двох галузей і має високий рівень спеціалізації.

Необхідно відмітити, що негативним явищем є скорочення виручки від виробництва продукції промислових і переробних господарств у ТОВ «Агрофірма Лан», що вказує на відсутність у підприємства переробних цехів. Підприємство повинно самостійно переробляти і реалізовувати продукцію замість того, щоб здавати її за низькими цінами як сировину заготівельним організаціям, що було б значно вигідніше для нього.

Виручка від реалізації товарної продукції у звітному році порівняно з базисним роком збільшилася на 13846,3 тис. грн. Причинами збільшення виручки від реалізації певних видів продукції стало збільшення закупівельних цін на продукцію при одночасному зростанні собівартості даної продукції. Так, у 2014 році порівняно з 2012 роком виручка від реалізації зернових і зернобобових зросла на 2373,1 тис. грн. (зокрема, від реалізації пшениці озимої - на 1208,2 тис. грн., ячменю ярого - на 678,3 тис. грн., вівсу - на 1,1 тис. грн., кукурудзи на зерно - на 548,1 тис. грн., сої - на 889,3 тис. грн.), соняшника - на 1194,6 тис. грн., продукції від вирощування великої рогатої худоби - на 1299,4 тис. грн., молока - на 8134,8 тис. грн. В той же час, у 2014 році зовсім припинилося вирощування такої сільськогосподарської культури, як горох.

Необхідно відмітити, що основна та допоміжні галузі у товарному виробництві розміщені раціонально, оскільки побічна продукція від галузі тваринництва використовується в рослинництві в якості органічних добрив, а продукція рослинництва використовується як кормова база в галузі тваринництва.

Отже, можна констатувати, що спеціалізація, яка склалася в ТОВ «Агрофірма Лан» відповідає запланованій, а також природно - кліматичним умовам для виробництва усіх видів продукції. І враховуючи достатньо близьке розташування підприємства до районного та обласного центрів, які є основними споживачами, то спеціалізацію можна вважати обґрунтованою.

Основою збільшення виробництва сільськогосподарської продукції і підвищення матеріального добробуту населення є раціональне використання трудових ресурсів. Вони є головною складовою частиною продуктивних сил сільського господарства, а їх праця - вирішальний фактор сільськогосподарського виробництва.

Важливе значення для процесу виробництва мають трудові ресурси і як ефективно вони використовуються на підприємстві (табл. 2.3).

Таблиця 2.3 Динаміка середньооблікової чисельності працівників та ефективність використання робочої сили

Показники	2012 р.	2013 р.	2014 р.	2014 р. у % до 2012р.
Середньооблікова чисельність працівників, усього осіб	128	129	128	100
у т.ч.: у рослинництві	47	52	52	110,6
у тваринництві	81	77	46	56,8
Вироблено валової продукції всього, тис. грн.	18302,8	25617,8	35211,7	192,4
Вироблено валової продукції на одного середньооблікового працівника, тис. грн.	143,0	199,0	275,1	192,4

Розрахунки показали, що чисельність працівників в звітному році порівняно з базисним в цілому залишилася незмінною. В той же час, спостерігаємо збільшення чисельності працівників галузі рослинництва на 5 осіб, та скорочення чисельності працівників галузі тваринництва на 35 осіб.

Валова продукція в співставних цінах на 1 робітника зросла на 132,1 тис. грн. або на 92,4 %. Це відбулось за рахунок галузі рослинництва, де валова продукція на 1 робітника збільшилася на 287,7 тис. грн. або на 73,9 %. В свою чергу, валова продукція на одного працівника в галузі тваринництва збільшилася на 539,5 тис. грн. або майже у 3 рази.

Збільшення валової продукції на одного робітника в галузі рослинництва та тваринництва свідчить про ефективне використання робочої сили та про покращення організація праці на даному підприємстві.

Фонд оплати праці у звітному періоді зріс на 552 тис. грн. або на 15,6%. Це відбулось за рахунок підвищення середньорічної заробітної плати на 1 робітника на 4,3 тис. грн. або на 15,5%.

Отже, кількість робітників збільшилася, поряд з цим кількість відпрацьованих днів збільшилася, і виробництво валової продукції зростає. Це є позитивним фактором та свідчить про те, що підприємство ефективно використовує робочу силу, впроваджує правильні технології виробництва.

Організація виробництва й організація праці тісно пов'язані з розвитком та удосконаленням матеріально-технічної бази господарства. Розглянемо рівень ефективності використання основних фондів та забезпеченість ними господарства (табл.2.4).

Таблиця 2.4Забезпеченість фондами та ефективність їх використання

Показники	2012 р.	2013 р.	2014 р.	2014 р. у % до 2012 р.
Середньорічна вартість основних виробничих фондів, тис. грн	12841,0	14288,0	18770,0	146,2
Вартість валової продукції, тис. грн.	18302,8	23411,7	32151,0	175,7
Фондозабезпеченість, тис. грн.	406,2	449,0	611,4	150,5
Фондоозброєність, тис. грн.	100,3	110,8	146,6	146,2
Фондовіддача, грн.	1,4	1,6	1,7	121,4
Фондомісткість, грн.	0,7	0,6	0,6	85,7

Аналізуючи дані таблиці 2.4 можна стверджувати, що ефективність використання основних виробничих фондів ТОВ «Агрофірма Лан» за досліджуваний період зросла. Фондовіддача збільшилася на 0,3 грн. або на 21,4% у порівнянні зі зменшенням рівня фондомісткості на 0,1 грн. або на 14,3%. Збільшення фондовіддачі при зменшенні фондомісткості може говорити про поступове оновлення техніки господарства та впровадження автоматизації виробничих процесів. Цьому, в свою чергу, посприяло підвищення рівня виробництва валової продукції у 2014 році.

Фондозабезпеченість господарства у 2014 році зросла на 205,2 тис.грн. або на 50,5% у порівнянні з 2012 роком. Також відбулося підвищення рівня фондоозброєності на 46,3 тис.грн. або на 46,2%. Дана зміна відбулася за рахунок зростання вартості основних виробничих фондів у 2014 році в порівнянні з 2012 роком на 5929 тис.грн. Це говорить про перевищення темпів росту механізації та автоматизації господарства над темпами скорочення земельних угідь господарства.

Таким чином, підприємство у достатній мірі забезпечене фондами, про що свідчить зростання показника фондозабезпеченості. Збільшення показника фондоозброєності свідчить про покращення матеріально-технічної бази. Проте підприємству необхідно звернути увагу на оновлення фондів та більш раціональне їх використання.

Розглянемо основні економічні показники діяльності досліджуваного ТОВ «Агрофірма Лан» у таблиці 2.5. Розрахунки виконані на основі річної звітності.

Проведені розрахунки показали, що валова продукція в співставних цінах на 100 га с.-г. угідь у звітному році порівняно з базисним збільшилась на 468,3 тис. грн. або на 80,9%. Причиною цього стало зростання вартості валової продукції по підприємництву на 13848,2 тис. грн. , при цьому площа с.-г. угідь скоротилася на 91 га. Зростання даного показника свідчить про ефективне використання землі.

Таблиця 2.5 Основні економічні показники діяльності господарства

Показники	2012 р.	2013 р.	2014р.	2014 р. у % до 2012 р.
1	2	3	4	5
Вироблено ВП у співставних цінах, тис. грн.	18302,8	23411,7	32151,0	175,7
- на 100 га с.-г. угідь	579,0	735,8	1047,3	180,9
- на 1-го середньооблікового працівника	143,0	181,5	251,2	175,7
Собівартість реалізованої продукції (товарів, робіт, послуг), тис. грн.	12019	17457	21085	175,4
Товарна продукція, тис. грн.	18299,7	23402,7	32146,0	175,7
- на 100 га с.-г. угідь	578,9	735,5	1047,1	180,9
- на 1-го середньооблікового працівника	143,0	181,4	251,1	175,6
Валовий прибуток (збиток), тис. грн.	6330,0	5986,0	11101,0	175,4
- на 100 га с.-г. угідь	200,3	188,1	361,6	180,5
- на 1-го середньооблікового працівника	49,5	46,4	86,7	175,2
Чистий прибуток (збиток), тис. грн.	5486,0	(6746,0)	10986,0	200,3
- на 100 га с.-г. угідь	173,6	(212,0)	357,9	206,2
- на 1-го середньооблікового працівника	42,9	(52,3)	85,8	200,0
Рівень рентабельності (збитковості), %	45,64	(38,64)	52,10	+6,46 п.в.

Валова продукція на 1 середньооблікового робітника також збільшилася на 108,2 тис. грн. або на 75,7% не зважаючи на те, що чисельність працівників у звітному році в порівнянні із базисним залишилася незмінною. Це свідчить про підвищення продуктивності праці.

Собівартість реалізованої продукції (товарів, робіт, послуг) зросла у 2014 році на 9066 тис. грн. або на 75,4%, що є логічним у зв'язку зі зростанням цін на ринку сировини та матеріалів.

Товарна продукція на 100 га с.-г. угідь за даний період збільшилась на 80,9 % або на 468,2 тис. грн. На цей показник вплинуло загальне підвищення товарної продукції на 13846,3 тис. грн. Щодо товарної продукції на 1 робітника, то можна сказати, що відбулося збільшення на 108,1 тис. грн. або на 75,6%.

Аналізуючи величину валового прибутку на 100 га с.-г. угідь, констатуємо його зростання на 161,3 тис. грн. або на 80,5%. Це відбулося за рахунок збільшення валового прибутку на 4771 тис. грн. та збільшення виручки від реалізації. Щодо валового прибутку на 1 робітника, то цей показник збільшився на 37,2 тис. грн. або на 75,2%.

Чистий прибуток по підприємству у 2014 році в порівнянні з 2012 роком збільшився у 2 рази, що можна вважати позитивною тенденцією.

Рівень рентабельності за даний період зріс на 6,46 п.в., на що вплинуло отримання чистого прибутку у звітному році порівняно з базисним.

Отже, основні фінансово-економічні показники діяльності ТОВ «Агрофірма Лан» доводять, що виробництво продукції є прибутковим.

2.2 Первинний облік запасів виробничої діяльності

Безперервна реєстрація у документах даних про всі господарські операції, що здійснюються, є важливим засобом контролю за об'єктами господарської діяльності, та за правильним і раціональним використанням запасів виробничої діяльності підприємства.

Від правильно організованого документування господарських засобів залежить правильність списання вартості запасів виробничої діяльності на виробництво, оцінка незавершеного виробництва, відображення у звітності.

Форми документів, котрі приймають участь в оформленні руху матеріалів затверджені наказом Міністерства статистики України від 21.06.96р. №193, який має назву: “Про затвердження типових форм первинних облікових документів з обліку сировини та матеріалів” [67]. Проте, підприємства в своїй діяльності застосовують не всі форми, що визначені наказом, а лише ті, які найбільше відповідають вимогам підприємства щодо накопичення інформації про наявність і рух запасів виробничої діяльності. Крім того, підприємства можуть доповнювати існуючі форми документів необхідними графами і рядками.

Головний бухгалтер ТОВ «Агрофірма Лан» на свій розсуд визначається з тими документами, які повинні використовуватися на його підприємстві, враховуючи його розміри та специфіку діяльності.

Первинні документи з обліку запасів виробничої діяльності поділяються на:

-- документи з оприбуткування запасів виробничої діяльності і відпуску на сторону;

-- документи складського обліку і внутрішнього переміщення запасів виробничої діяльності;

-- документи з відпуску чи списання сировини, матеріалів на виробництво і власні нестатки.

Первинні документи на досліджуваному підприємстві складаються в момент проведення господарської операції або, якщо це не можливо, з якихось причин, то безпосередньо після її завершення.

Основними первинними документами з обліку надходження запасів виробничої діяльності у ТОВ «Агрофірма Лан» є: Рахунок-фактура, Товарно-транспортна накладна, Прибутковий ордер, Сертифікат якості, Довіреність та супровідні документи.

Відповідальність за своєчасне і якісне складання документів, передачу їх у встановлені графіком документообігу терміни з метою відображення у бухгалтерському обліку, за достовірність даних, наведених у документах несуть особи, які складали та підписували ці документи.

Для того, щоб одержати товарно-матеріальних цінностей від постачальника, довіреному працівникові ТОВ «Агрофірма Лан» бухгалтерія виписує доручення типової форми. Отримані за дорученням товарно-матеріальні цінності, співробітник підприємства здає на склад. Комірник оформляє прибуття цінностей випискою Прибуткового ордера типової форми або розпискою про одержання на Товарно-транспортній накладній, що виписується постачальником.

Прибутковий ордер складає матеріально-відповідальна особа в одному чи двох примірниках у день прибуття цінностей на склад. Копія прибуткового документа служить звітом працівника про виконання доручення.

Матеріали, що проводяться на склад ТОВ «Агрофірма Лан», ретельно перевіряють і встановлюють відповідність з супровідними документами. Якщо розбіжностей виявлено не було, то матеріали зараховують, а якщо ж є розбіжності у кількості чи якості з даними супроводжуючих документів постачальника, то тоді складають Акт про приймання матеріалів, який служить підставою для пред'явлення претензій постачальнику та оприбуткуванню цінностей, які фактично надійшли.

Надходження запасів виробничої діяльності може оформлятися й іншими документами, наприклад, супровідними документами постачальників (рахунок-фактура, платіжна вимога-доручення, товарно-транспортна накладна).

Так, Товарно-транспортна накладна (ТТН) служить підставою для списання цінностей у продавця та оприбуткування їх у покупця, а також для обліку транспортної роботи. Виписується ТТН на кожну партію вантажу в чотирьох примірниках: перший залишається у вантажовідправника, другий, третій і четвертий, завірені підписами і печатками вантажовідправника, віддають водію.

Рахунок-фактура - це розрахунковий документ, який виписує постачальник на ім'я покупця на кожну партію відвантаженої (або продукції, яка підлягає відвантаженню за умовами попередньої оплати) продукції, а також за виконані роботи і надані послуги.

У ТОВ «Агрофірма Лан» Рахунок-фактуру складають у довільному порядку. Крім того, до рахунку-фактури включають додаткові дані, такі як відомості про статус платника податку, інформацію про строки оплати виписаного рахунка-фактури, а також способи підтвердження оплати. Тому ми вважаємо більш раціональним вести типову форму даного документа на підприємстві (Додаток Д).

На сьогодні тенденція в організації роботи складських господарств базується на оптимізації їхньої діяльності. Нові рішення в організації та управлінні логістичним процесом на складі набули широкого розвитку та практично торкнулися складських господарств різних за функціональної належністю.

Не можна не зазначити, що складські господарства є першоджерелом інформації про стан запасів виробничої діяльності на підприємствах, а також інформативною базою для фінансової та управлінської корпоративної звітності. Поняття «складське господарство» включає в себе наступні складові:

- склад (складські приміщення та складські території);

- системи завантаження, розвантаження (устаткування для навантаження / розвантаження та інше);

- внутрішні транспортні системи (конвеєри, авто- і електронавантажувачі, вагонетки та інше);

- системи зберігання вантажів (стелажі, спеціальні ємності, спецобладнання для збереження якості вантажів);

- системи складського обліку вантажів (ручні та автоматизовані/ комп'ютеризовані).

Для зберігання запасів виробничої діяльності на підприємстві існують складські приміщення з відповідним обладнанням, пристосуваннями (стелажами, полицями, ящиками), вимірювальними приладами (міри, ваги). Матеріали на складах розміщують за секціями, а всередині секцій - за окремими групами (на полицях, стелажах, засіках тощо), для того щоб можна було швидко їх прийняти, видати й перевірити наявність. В місцях зберігання на кожен вид запасів виробничої діяльності прикріплюють ярлик, на якому вказують дані про місцезнаходження відповідного запасу.

Основним первинним документом з обліку запасів виробничої діяльності на складі є Картка складського обліку, записи до якої роблять у день, коли оприбутковано або відвантажено матеріали на основі первинних документів.

Записи про надходження і витрату матеріалів у Картки складського обліку здійснюються комірником ТОВ «Агрофірма Лан» на підставі прибуткових і видаткових документів, оформлених у встановленому порядку. Порядкові номери записів зазначаються з початку року.

Пропонуємо у формі картки складського обліку М-17 внести деякі зміни. Зокрема, після графи “Норма запасу” ввести графу “Відхилення від норми запасу”, яку слід виводити при кожному здійснені запису про оприбуткування або витрачання, а при значному відхиленні - повідомляти у відділ матеріально-технічного постачання. Крім цього, графу “Контроль (підпис і дата)” рекомендуємо розділити на дві графи: “Бухгалтер” і “Лаборант”. Підпис лаборанта має бути навпроти кожного постачальника, що дасть можливість оперативно встановити винних у випадку прийняття на склад неякісних матеріалів (Додаток Е).

Основними документами на відпуск матеріалів зі складу у ТОВ «Агрофірма Лан» є Лімітно-забірна картка і Накладна на відпуск (на внутрішнє переміщення матеріалів).

Лімітно-забірна картка використовується для оформлення відпуску матеріалів, які систематично використовуються при виготовленні продукції, а також для здійснення поточного контролю за дотриманням установлених лімітів відпуску матеріалів на виробничі потреби. Вона є виправдувальним документом для списання матеріальних цінностей зі складу.

По лімітно-забірній картці ведеться також облік матеріалів, які не були використані у виробництві і повернуті на склад. Повернення на склад, при цьому, іншими додатковими документами не оформляють. Передачу лімітно-забірних карток складом у бухгалтерію здійснюють після використання ліміту.

Лімітно-забірна картка служить для оформлення багаторазового відпуску однієї номенклатурної одиниці товарно-матеріальних цінностей на один місяць. Її заповнюють у двох примірниках: один із них передають на склад тому, у кого ці запаси зберігаються і хто їх видаватиме, а другий примірник - споживачу матеріалів.

Для удосконалення обліку норм витрат виробничих запасів пропонуємо спеціальну форму Лімітно-забірної картки (Додаток Ж). Запропонована лімітно-забірна картка, на відміну від стандартної, виписуватиметься не на один, а на всі види сировини. Для ТОВ «Агрофірма Лан» ця лімітно-забірна картка є набагато зручнішою, оскільки, вона сприятиме поліпшенню складу інформації для управління процесом використання запасів; посилить внутрішній контроль; дозволить зменшити обсяг документообігу, а отже і облікових робіт на кінець місяця, що призведе до підвищення ефективності діяльності підприємства.

Накладну-вимогу на відпуск (внутрішнє переміщення) матеріалів використовують, щоб враховувати рух матеріальних цінностей в середині підприємства, а також відпускати їх структурним підрозділам, розміщеним за межами його території, і реалізовувати запаси виробничої діяльності стороннім організаціям. Її складають у двох примірниках: перший - передають завскладом для підтвердження відпуску товарно-матеріальних цінностей, а другий - одержувачу.

Усі первинні документи на оприбуткування та відпуск запасів матеріально відповідальними особами в установлені строки за Реєстром приймання-здачі документів передаються для обробки до бухгалтерії.

З метою правильної організації обліку запасів виробничої діяльності, у ТОВ «Агрофірма Лан» встановлено осіб, які відповідають за прийняття і відвантаження матеріальних цінностей (завідуючий складом, комірник, експедитор), за зберігання довірених їм матеріальних цінностей, правильне і своєчасне оформлення відповідних операцій щодо обліку матеріалів. Також на підприємстві є список посадових осіб, які мають право підписувати документи на отримання і видачу зі складів матеріалів, давати дозвіл на вивезення з підприємства матеріальних цінностей.

Важливою, але в той же час трудомісткою процедурою інвентаризації запасів виробничої діяльності є перевірка їх наявності, що здійснюється шляхом переважування або перелічення цих цінностей. Результати інвентаризації у ТОВ «Агрофірма Лан» оформляються робочою інвентаризаційною комісією за допомогою Інвентаризаційного опису (акту).

В умовах зберігання виробничих запасів на складах вважаємо за доцільне здійснювати інвентаризацію під час прибирання складів. Поряд з цим пропонуємо й інший метод інвентаризації сировини і матеріалів на виробництві, зокрема нормативний (при умові, якщо ці цінності запаковані в мірну тару). Процес проведення їх інвентаризації потребує своєчасної обробки інвентаризаційних матеріалів, правильного складання порівняльних відомостей і визначення пересортування цінностей.

Також вважаємо, що раціонально буде обмежити число посадових осіб у ТОВ «Агрофірма Лан», які мають право підпису документів на видачу особливо дефіцитних і дорогих матеріалів. При цьому в обліковій політиці необхідно визначити норми природного убутку по кожній групі запасів виробничої діяльності, а також порядок і строки проведення інвентаризації.

Можливими шляхами подальшого поліпшення використання матеріалів є рівномірне завезення товарно-матеріальних цінностей; формування запасів у межах можливого мінімуму для постійного забезпечення безперервності процесу виробництва; недопущення придбання непотрібних і реалізація надлишкових матеріалів.

Вибуття запасів виробничої діяльності у ТОВ «Агрофірма Лан» оформляється за допомогою Накладних на відпуск товарно-матеріальних цінностей, Товарно-транспортних накладних, Актів на списання матеріалів.

Накладну на відпуск товарно-матеріальних цінностей виписують у трьох екземплярах на підставі договору (контракту), нарядів, інших відповідних документів і підписує особа, що видала дозвіл на відпуск товарно-матеріальних цінностей та головний бухгалтер.

Перший екземпляр передається підприємству-одержувачу товарно-матеріальних цінностей (як супровідний документ і як підстава для їх оприбуткування), другий екземпляр залишається на складі ТОВ «Агрофірма Лан» і є підставою для списання товарно-матеріальних цінностей, третій екземпляр передається на пропускний пункт для контролю за вивозом цінностей за межі території підприємства. Другий і третій екземпляри вказаними службами передаються для обліку в бухгалтерію.

Враховуючи все вище сказане, облік запасів виробничої діяльності у ТОВ «Агрофірма Лан» все ж таки потребує удосконалення. Однією з проблем є невпорядкованість первинної документації та відсутність типових уніфікованих форм документів. Перш за все, це спричинено великою різноманітністю форм облікових документів, яка істотно ускладнює облік. В основному, типові форми первинної та зведеної документації з обліку виробничих запасів були затверджені ще у минулому столітті. Сьогодні такі документи не можуть задовольнити інформаційні потреби користувачів.

Аналізуючи вищенаведену інформацію, ми бачимо, яку кількість документів необхідно складати тільки по надходженню та для оприбуткування запасів, що вимагає від бухгалтера чіткої організація не тільки ведення обліку запасів, а й діловодства. Ця необхідність виникає для всіх груп первинних документів щодо обліку запасів виробничої діяльності.

На практиці у ТОВ «Агрофірма Лан» чітко не визначені терміни передачі документів з обліку запасів виробничої діяльності до бухгалтерії. І навіть, якщо підприємство складає всі необхідні документи, реєстрація цих документів все одно нерегулярна і несуцільна. Через відсутність контролю за документообігом документи надходять не в повному обсязі, і, як правило, в кінці місяці.

Тому, вважаємо, що необхідно зменшити кількість первинних документів з обліку виробничих запасів та уніфікувати їх форми таким чином, щоб уникнути дублювання інформації, і щоб інформація задовольняла вимоги користувачів. Особливо необхідно удосконалити документи, на основі яких виробничі підрозділи одержують сировину, матеріали, покупні готові вироби із заводських складів (лімітно-забірні картки, вимоги і накладні тощо).

Перейти ж від громіздкого та складного процесу документування до більш простого допоможе західний досвід. Наприклад, первинних документів в Україні у 5 разів більше, ніж у Німеччині. В деяких країнах немає затверджених форм первинних документів. Обов'язкові вимоги визначено тільки до тих документів, щодо яких є ризик підробки.

Отже, типові форми первинних документів доцільно використовувати лише для обліку надходження запасів виробничої діяльності. Форми інших документів та організацію документообігу слід розробляти підприємству самостійно в залежності від його розміру, системи контролю руху виробничих

запасів, кількості працівників в бухгалтерії та на складі, виду діяльності тощо.

Документи на надходження і витрату матеріалів, які передають у бухгалтерію, потребують повсякденної обробки і відображення в тих чи інших облікових регістрах. При цьому, для своєчасного відображення і контролю за наявністю і рухом виробничих запасів на підприємстві буде доцільно скласти і затвердити графік документообігу та чітко його дотримуватися.

Ми схиляємося до думки тих науковців, які стверджують, що на стадії первинного обліку запасів виробничої діяльності необхідно так організувати обліковий процес, щоб мінімізувати витрати коштів і часу на виконання робіт і прискорити рух первинних документів з обліку запасів в бухгалтерію підприємства (рис. 2.1).

Рис.2.1. Схема організації документообігу на стадії первинного обліку запасів виробничої діяльності

Також необхідно впроваджувати ефективні форми попереднього й поточного контролю за дотриманням норм запасів виробничої діяльності і витрат матеріальних ресурсів, приділяти більше уваги підвищенню вірогідності оперативного обліку руху напівфабрикатів, комплектуючих виробів, деталей і вузлів у виробництві.

Дані бухгалтерського обліку повинні містити інформацію для знаходження резервів зниження собівартості продукції в частині раціонального використання матеріалів, зниження норм витрат, забезпечення належного зберігання запасів виробничої діяльності.

Отже, важливе значення має первинний облік запасів виробничої діяльності, бо неправильне ведення документів може привести до викривлення фінансової звітності підприємства, а надходження запасів виробничої діяльності має організовуватися таким чином, щоб можна було своєчасно приймати управлінські рішення щодо оптимізації обсягу закупівель запасів, виявлення резервів зниження витрат, пов'язаних із заготівлею, встановлення підприємством норм запасів, що забезпечить безперебійний випуск продукції.