Облік запасів

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

1. Теоретико-економічні засади обліку запасів

запас звітність бухгалтерський облік

1.1 Поняття запасів та їх класифікація

На рівні підприємства запаси належать до об'єктів, які потребують великих капіталовкладень, і тому являють собою один із чинників, що визначають політику підприємства та впливають на рівень ефективності його функціонування. Проте більшість підприємств не приділяють належної уваги питанням управління виробничими запасами і постійно недооцінюють свої майбутні потреби в наявних запасах, унаслідок чого змушені нести додаткові витрати. Запаси на підприємстві становлять більшість сукупного запасу товарно-матеріальних цінностей. Управління запасами має два основні аспекти. Один стосується забезпечення підприємства виробничими запасами для виготовлення необхідного продукту в достатній кількості, у визначені терміни та в потрібному місці. Другий аспект пов'язаний з витратами на підтримання певного рівня запасів. Виходячи з цих положень на підприємстві регулюють рівень матеріальних запасів виробництва.

Запаси є однією з найбільших складових активів. Від правильності ведення обліку запасів залежить достовірність даних про отриманий підприємством прибуток та збереження самих запасів [Xомяк ст. 189]. Цей облік хоч не складний, але, як правило, дуже трудомісткий, оскільки до складу запасів можуть входити сотні видів найменувань, за кожним з яких для забезпечення кількісної та якісної інформації слід вести аналітичний облік. Облік запасів ведеться в натуральному та грошовому вимірниках.

Основні підходи, що регламентують цю облікову категорію наведені в Положенні (стандарті) бухгалтерського обліку 9 «Запаси», який затверджений наказом Мінфіну від 20 жовтня 1999 року №246 зі змінами та доповненнями [ткаченко ст..398].

Відповідно до п. 9 П(С) БО запаси - це активи, які:

- утримуються для наступного продажу в умовах звичайної господарської діяльності;

- перебувають в процесі виробництва з метою наступного продажу продукту виробництва;

- утримуються для споживання при виробництві продукції, виконанні робіт і наданні послуг, а також для управління підприємством.

Запаси визнаються активом, що існує ймовірність того, що підприємство отримає в майбутньому економічні вигоди, пов'язані з їх використанням, та їх вартість може бути достовірно визначена. [16]

Виробничі запаси - це придбані або самостійно виготовлені вироби, які підлягають переробці на підприємстві.

Під запасами розуміють активи, які використовуються для подальшого продажу, споживання підчас виробництва продукції, виконання робіт та надання послуг, а також управління підприємством. (Бутинець.Ф)

Виробничі запаси - це продукція виробничо-технічного призначення, яка є на підприємствах або будовах споживачів, або вже вступила у сферу виробництва, але ще не використовується безпосередньо у виробничому процесі. Отже, це предмети праці, що надійшли до споживача різного рівня, що не використовувалися і не підлягали переробці. (Свіріденко А.)

Оборотні засоби набувають матеріальної форми на двох стадіях кругообігу: на першій - в результаті процесу закупок витрачаються гроші та одержуються запаси; на другій стадії в результаті процесу виробництва матеріальні запаси перетворюються в нову готову продукцію [нашкерська ст. 196].

На різних підприємствах різні запаси можуть мати різне призначення залежно від функції, яку вони виконують у процесі виробництва. Тому важливо правильно згрупувати (класифікувати) матеріальні цінності на підприємстві за їх при значенням та роллю у процесі виробництва [Т ст. 398].

У Плані рахунків для обліку запасів призначені рахунки другого класу, який так і називається «Запаси». В п. 4 П(С) БО 9 запаси класифікуються за трьома ознаками. Їх наповнення наведено в табл. 1.1.

Таблиця 1.1. Групування запасів

Ознаки групування	Вид запасів	Рахунки, які використовуються в обліку окремих груп запасів
1. Призначені для реалізації в умовах звичайної діяльності.	Готова продукція, товари	26 «Готова продукція», 27 «Продукція сільськогосподарського виробництва», 28 «Товари»
2. Знаходяться в процесі виробництва з метою подальшої реалізації продукту виробництва	Незавершене виробництво, напівфабрикати, брак у виробництві	23 «Виробництво» 24 «Брак у виробництві» 25 «Напівфабрикати»
3. Призначені для використання у виробництві продукції, вико-нанні робіт, послуг, а також управлінні підприємством	Виробничі запаси, МШП, напівфабрикати, поточні біологічні активи	20 «Виробничі запаси» 21 «Поточні біологічні активи» 22 «МШП» 25» Напівфабрикати»

В залежності від того, яку роль відіграють різноманітні запаси в процесі виробництва продукції, робіт і послуг, вони поділяються на такі групи [Н ст. 195]:

1. Сировина і матеріали - це предмети праці, з яких виготовляють продукцію; вони утворюють матеріальну (речовинну) основу продукції. Сировина - це продукція сільського господарства (зерно, бавовна, молоко) і видобувної промисловості (вугілля, руда тощо), а матеріали - продукція переробної промисловості (борошно, тканина, цукор тощо). Поділ матеріалів на основні та допоміжні має умовний характер. Допоміжні матеріали - це матеріали, які або приєднуються до основних матеріалів, щоб надати їм визначеної якості (наприклад, фарба для фарбування бавовни), або знаряддя виробництва, що витрачаються в процесі роботи (наприклад, мастильні матеріали), або ті, що витрачаються для обслуговування процесу виробництва (наприклад, бланки обліку).

2. Покупні напівфабрикати і комплектуючі вироби.

3. Паливо. Економічно цей вид матеріалів належить до допоміжних матеріалів, але відокремлюється в обліку у зв'язку з його значною роллю у народному господарстві і великою часткою у загальних витратах матеріалів. Паливо поділяють на технологічне, моторне (пальне) і господарське (на опалення).

4. Тара і тарні матеріали - предмети, які використовуються для пакування, транспортування, зберігання різних матеріалів і продукції (мішки, ящики, коробки тощо).

5. Будівельні матеріали. До них належать будівельні матеріали, конструкції і деталі, обладнання, що підлягають встановленню на об'єктах, які будуються (реконструюються), капітальні вкладення, інші матеріальні цінності, призначені для потреб капітального будівництва.

6. Матеріали, передані в переробку - це матеріали, що передані в переробку на сторону та які надалі включаються до складу собівартості отриманих з них виробів.

7. Запасні частини. Служать для ремонту і заміни зношених деталей машин та обладнання.

8. Матеріали сільськогосподарського призначення. Сюди входять: насіння, корми, посадковий матеріал як власного виробництва, так і куплені, що використовуються для висаджування, посіву та відгодівлі тварин безпосередньо в господарстві.

9. Інші матеріали. Сюди відносяться відходи виробництва, невиправний брак тощо.

До окремої групи виділяють МШП, термін використання яких не перевищує 1 року, які є, в основному, засобами праці.

Запаси поділяються на виробничі і товарні.

Товарні запаси - придбані підприємством товари, призначені для подальшого перепродажу.

Виробничі запаси - це предмети праці, підготовлені для використання у виробничому процесі. До них належать сировина і матеріали, придбані напівфабрикати, пальне та мастильні матеріали, тверде паливо, тара, будівельні матеріали, запасні частини та інше.

Для цілей бухгалтерського обліку запаси включають:

сировину, основні і допоміжні матеріали, комплектуючі вироби та інші матеріальні цінності, що призначені для виробництва продукції, виконання робіт, надання послуг, обслуговування виробництва й адміністративних потреб;

незавершене виробництво у вигляді незакінчених обробкою і складанням деталей, вузлів, виробів та незакінчених технологічних процесів. Незавершене виробництво на підприємстві, що виконує роботи та надає послуги, складається з витрат на виконання незакінчених робіт (послуг), щодо яких підприємством ще не визнано доходу;

готову продукцію, що виготовлена на підприємстві, призначена для продажу і відповідає технічним та якісним характеристикам передбаченим договором або іншим правовим актом;

товари у вигляді матеріальних цінностей, що придбані (отримані) та утримуються підприємством з метою подальшого продажу;

малоцінні та швидкозношувані предмети, що використовуються протягом не більше одного року або нормального операційного циклу, якщо він більше одного року;

поточні біологічні активи, якщо вони оцінюються за П(с) БО 9 «Запаси» а також сільськогосподарська продукція і продукція лісового господарства після її первісного визнання. [ПСБО 9]

Перелік активів, які не включаються до складу запасів: [Н ст 197]

незавершені роботи за будівельними контрактами, включаючи контракти з надання послуг, що безпосередньо пов'язані з ними;

фінансові активи;

поточні біологічні активи, продукція сільського і лісового господарства, корисні копалини, якщо вони оцінюються за чистою вартістю реалізації відповідно до інших положень (стандартів) бухгалтерського обліку, ніж П(С) БО 9.

Виробничі запаси входять у число факторів, що забезпечують безпеку матеріально-технічного постачання, його гнучку роботу виступають як «страховка» виробництва.

В залежності від цільового призначення запаси поділяють на такі види: підготовчі, гарантійні (резервні, буферні), перехідні (технологічні), поточні, страхові. [Т ст. 401]

Підготовчі запаси (або запаси буферні) виділяються з виробничих запасів при необхідності додаткової їх підготовки перед використанням їх у виробництві.

Гарантійні запаси призначені для безперервного постачання у випадку непередбачених обставин - відхилення у періодичності та величині партій, поставок від запланованих, зміни інтенсивності споживання, затримки поставок у дорозі.

На відміну від поточних запасів розмір гарантійних запасів - величина постійна. За нормальних умов роботи ці запаси недоторкані.

Сюди входять:

1. технологічні (перехідні) запаси, що переходять з однієї частини логістичної системи в іншу;

2. поточні (циклічні) - запаси, які створюються протягом середньостатистичного виробничого періоду, або запаси в обсязі однієї партії товарів;

3. резервні (буферні) - або ще їх називають «запасами для компенсації випадкових коливань попиту». До цієї категорії запасів відносять також спекулятивні запаси, що створюються на випадок очікуваних змін попиту чи пропозицій на ту чи іншу продукцію.

Сезонні запаси утворюються при сезонному характері виробництва, споживання чи транспортування продуктів. Сезонні запаси повинні забезпечувати нормальну роботу організації під час сезонної перерви у виробництві, споживанні чи транспортуванні продукції.

1.2 Методи оцінки запасів на дату балансу

Важливою передумовою організації обліку запасів є їх оцінка. Запаси відображаються в БО і звітності за найменшою з двох оцінок: первісною вартістю або чистою вартістю реалізації. Запаси відображаються за чистою вартістю реалізації, якщо на дату балансу їх ціна знизилась або вони зіпсовані або іншим чином втратили первісно очікувану економічну вигоду. Чиста вартість реалізації визначається по кожній одиниці запасів вирахуванням з очікуваної ціни продажу очікуваних витрат на завершення виробництва і збут.

Сума, на яку первісна вартість запасів перевищує чисту вартість їх реалізації, та вартість повністю втрачених запасів списуються на витрати звітного періоду із відображенням вказаної вартості в позабалансовому обліку. Після встановлення осіб, які мають відшкодувати втрати, належна до відшкодування сума зараховується до складу дебіторської заборгованості і доходу звітного періоду.

Товарно-матеріальні цінності можуть надходити на підприємство з різних джерел, зокрема [Х ст. 190]:

1. купівля у постачальника;

2. виготовлення власними силами;

3. як внесок до статутного капіталу засновниками

4. безоплатне отримання;

5. в результаті обміну на подібні та неподібні запаси.

Згідно з діючими нормативними документами придбані (одержані) або вироблені запаси зараховуються на баланс підприємства за первісною вартістю. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 9 «Запаси» визначає, які саме витрати формують первісну вартість запасів у всіх випадках.

1. Придбання запасів за плату - їхня собівартість, яка складається з таких фактичних витрат:

а) сум, що сплачуються постачальнику без непрямих податків;

б) сум ввізного мита;

в) сум непрямих податків;

г) транспортно-заготівельних витрат, до яких відносяться:

- затрати на заготівлю запасів;

- оплата тарифів за вантажно-розвантажувальні роботи;

- транспортування запасів усіма видами транспорту до місця їх використання;

- витрати зі страхування ризиків транспортування;

д) інші витрати, пов'язані з придбанням товарів і доведенням їх до стану, в якому вони придатні до використання у запланованих цілях.

2. Виготовлених власними силами - їхня виробнича собівартість, що визначається відповідно до Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16 «Витрати»:

прямі матеріальні витрати;

прямі витрати на оплату праці;

інші прямі витрати;

замінні загальновиробничі та постійні розподілені загальновиробничі витрати [ткаченко ст 403].

3. Внесених до статутного капіталу - погоджена засновниками (учасниками) підприємства їх справедлива вартість з урахуванням витрат, що входять до первісної вартості запасів, придбаних за плату.

4. Безплатне одержання - їх справедлива вартість, з урахуванням витрат, що входять до первісної вартості запасів, придбаних за плату. При відсутності іншої інформації справедливою вартістю можна вважати ціну, зазначену в документах на передачу. [нашк ст. 207]

5. Обмін на подібні запаси - балансова вартість переданих запасів. Якщо балансова вартість переданих запасів перевищує їх справедливу вартість, то первинною вартістю отриманих запасів є їх справедлива вартість.

6. Обмін на неподібні запаси - справедлива вартість отриманих запасів.

Не включаються до первинної вартості запасів, а належать до витрат того періоду, в якому вони були здійснені (встановлені):

понаднормові втрати і нестачі запасів;

проценті за користування позиками;

витрати на збут;

загальногосподарські та інші подібні витрати, які безпосередньо не пов'язані з придбанням і доставкою запасів та приведенням їх до стану, в якому вони придбані для використання у запланованих цілях.

Первинна вартість запасів у бухгалтерському обліку не змінюється, крім випадків, передбачених Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 9 «Запаси».

Якщо для зарахування запасів визначено єдиний спосіб оцінки - за первинною вартістю, то для вибуття - їх передбачено декілька. [Т ст. 405] Під вибуттям мають на увазі такі операції: використання у виробництві, використання для власних потреб, продаж, безоплатна передача, внесення внеску до статутного фонду інших підприємств, списання недостач тощо. Тому при організації обліку вибуття виробничих запасів необхідно перш за все визначитись з методом їх оцінки.

Враховуючи, що запаси однакового найменування можуть надходити на підприємство за різною вартістю, необхідно дотримуватись одного методу для визначення собівартості запасів, які списуються.

Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 9 «Запаси» пропонує п'ять можливих методів оцінки запасів при їх вибутті:

метод ідентифікованої собівартості відповідної одиниці запасів;

метод середньозваженої собівартості;

метод ФІФО;

метод нормативних витрат;

метод оцінки за цінами продажу [Хст. 210].

Метод оцінки запасів при їх вибутті підприємство вибирає самостійно. При цьому для всіх одиниць бухгалтерського обліку запасів, які мають однакове призначення й однакові умови використання, застосовуються тільки один із запропонованих методів. А оскільки одиницею бухгалтерського обліку є найменування або однорідна група запасів, то можлива ситуація, коли в обліку підприємства різні запаси оцінюються по-різному.

Таким чином на підприємстві можуть одночасно використовуватись різні методи для різних запасів. Але, обираючи той чи інший метод обліку запасів, слід пам'ятати, що зміна облікової політики повинна бути обґрунтована і можлива лише в тому випадку, коли така зміна буде найбільш повно та достовірно відображати специфіку діяльності підприємства.

Розглянемо кожний метод оцінки запасів, його переваги та недоліки.

Метод визначення вартості вибуття запасів за ідентифікованою собівартістю відповідної одиниці запасів застосовується при визначенні вартості відпущених запасів або наданих послуг, які виконуються для спеціальних замовлень і проектів, а також запасів, що не є взаємозамінними. Затрати за цим методом відповідають витрачанню одиниць запасів. Це метод, при якому здійснюється облік у кількісно-сумовому вираженні, кожна одиниця запасу має свій номер (код) і списується за відповідною їй собівартістю. Цей метод дає найбільш точну інформацію про фінансовий результат [Хом ст. 214].

Його перевагами є те, що рух вартості запасів повністю співпадає з їх фізичним рухом та те, що складаються передумови для управління прибутком від реалізації (використання) фізично однакових запасів.

Рекомендовано даний метод застосовувати для обліку дорогих запасів, а також при автоматизації обліку.

Метод оцінки вибуття запасів за цінами продажу застосовується підприємствами роздрібної торгівлі при використанні ними середнього відсотка торгівельної націнки товарів. Його можуть застосовувати (якщо інші методи оцінки вибуття запасів не виправдані) підприємства, що мають значну і змінну номенклатуру товарів з приблизно однаковим рівнем торгівельної націнки. Цей спосіб простий у застосуванні. [псбо]

Метод оцінки вибуття запасів по нормативних витратах найбільш застосовуваний на підприємствах обробних галузей промисловості (машинобудівної, меблевої, швейної), які здійснюють масове і серійне виробництво різноманітної і складної продукції з великою кількістю деталей і вузлів.

Суть цієї оцінки полягає у застосуванні норм затрат на одиницю продукції (робіт, послуг), які встановлені підприємством з урахуванням нормативних рівнів використання запасів, праці, виробничих потужностей, діючих цін. Для забезпечення максимального наближення нормативних затрат до фактичних необхідно регулярно в нормативній базі перевіряти і переглядати норми як затрат (запасів, праці), так і цін.

Точний термін перегляду норм Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 9 «Запаси» не встановлений, отже, він визначається підприємством самостійно.

Принципи організації нормативного методу:

1) на базі факторного аналізу визначають нормативну вартість запасів та норм їх витрачення;

2) на протязі місяця ведуть окремий облік нормативного використання матеріалів, відхилень від нього, змін в нормативній базі;

3) в кінці місяця фактична собівартість розраховується за формулою:

Фактична собівартість використаних запасів = нормативна собівартість ± відхилення від нормативної собівартості ± відхилення в результаті змін норм.

Переваги цього методу в тому, що він дозволяє аналізувати, контролювати та регулювати операції по вибуттю запасів, в повному обсязі надає інформаційну базу для управляючої системи. Недолік - при низькій якості нормативних розрахунків цей метод лише ускладнює облік і збільшує його трудомісткість [хом ст. 214].

Крім зазначених трьох методів підприємства можуть використовувати один з таких методів:

середньозваженої собівартості;

2) метод ФІФО.

Оцінка за середньозваженою собівартістю проводиться по кожній одиниці запасів діленням сумарної вартості залишку таких запасів на початок звітного місяця і вартості одержаних у звітному місяці запасів на сумарну кількість запасів на початок звітного місяця і одержаних у звітному місяці запасів.

Оцінка запасів за методом ФІФО базується на припущенні, що запаси використовуються у тій послідовності, у якій вони надходили на підприємство (відображені в бухгалтерському обліку), тобто запаси, які першими відпускаються у виробництво (продаж та інше вибуття), оцінюються за собівартістю перших за часом надходження запасів.

Обрані методи оцінки вибуття запасів обов'язково зазначаються в наказі підприємства про облікову політику. Метод оцінки вибуття запасів не може змінюватись протягом звітного року. У випадку коли метод оцінки вибуття запасів змінюється, його зміну повинно бути обґрунтовано і розкрито у примітках до фінансової звітності підприємства з оцінкою наслідків змін облікової політики.

Кожен з методів по-різному впливає на розмір оподатковуваного прибутку, тому насамперед доцільно зробити розрахунки за кожним з них. Після проведення підприємством аналізу отриманих результатів обирається той метод, показники якого найбільше відповідають його обліковій політиці.

1.3 Техніко-економічна характеристика ЗАТ «ЧАЗ»

Закрите акціонерне товариство «Чернігівський автозавод» засноване на підставі Установчого Договору про створення ЗАКРИТОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «ЧЕРНІГІВСЬКИЙ АВТОЗАВОД» від 22 липня 2003 року шляхом об'єднання майна, майнових прав, грошових коштів, підприємницької діяльності Засновників (Акціонерів) для здійснення господарської діяльності на основі повного господарського розрахунку, самофінансування та самоокупності. Товариство зареєстровано виконавчим комітетом Чернігівської міської ради, розпорядження №353-р від 21.08.03 р., зміни до Статуту товариства (нова редакція) зареєстровані розпорядженням №224-р від 16.06.04 р.

Юридична адреса Товариства - 14007, м. Чернігів, пр. Миру, 312.

Статут розроблений на основі Закону України «Про господарські товариства», «Про цінні папери та фондовий ринок», «Про зовнішньоекономічну діяльність», Цивільного та Господарського кодексів України, та іншого чинного законодавства України.

Товариство є власником:

- майна, переданого йому засновниками і учасниками Товариства у власність як вклад до Статутного капіталу;

- продукції, виробленої Товариством в результаті господарської діяльності;

- одержаних доходів;

- іншого майна, набутого на підставах, не заборонених чинним законодавством України.

Закрите акціонерне товариство «Чернігівський автозавод» є госпрозрахунковим підприємством, здійснює свою діяльність на засадах самоврядування, добровільності, рівноправ'я його членів і демократичності. Товариство є юридичною особою, має самостійний баланс, відособлене майно, грошові кошти, укладає договори з юридичними особами та громадянами, бере на себе зобов'язання та несе по ним відповідальність, має право придбавати та відчужувати майно, випускати цінні папери, засновувати об'єднання з іншими суб'єктами, виступати орендарем та орендодавцем, надавати фінансові послуги, бути позивачем та відповідачем у суді, здійснювати інші дії у відповідності до законодавства України та Статуту.

Статутний фонд акціонерного товариства станом на 01.01.2010 року становив 600000 грн. Статутний фонд поділено на 600000 простих іменних акцій номінальною вартістю 1 гривня кожна, які розподілені між акціонерами.

Засновниками ЗАТ «ЧАЗ» є:

1. Закрите акціонерне товариство «Бориспільський автозавод».

2. Товариство з обмеженою відповідальністю «Бодмін-Україна».

3. Товариство з обмеженою відповідальністю «логістичний центр» Еталон».

Товариство має поточний та інші рахунки в установах банків, печатки, штампи, фірмові бланки зі своєю назвою, товарний знак та інші атрибути юридичної особи. Товариство відповідає по своїх зобов'язаннях всім майном та грошовими коштами, що належать йому. Акціонери відповідають по зобов'язаннях Товариства тільки в межах належних їм акцій.

Метою діяльності ЗАТ «Чернігівський автозавод» є:

- одержання прибутку від фінансово-господарської діяльності та забезпечення ефективного функціонування Товариства і подальшого його розвитку шляхом здійснення виробничої, комерційної, посередницької та інших видів діяльності згідно Статуту та чинного законодавства України.

Основними видами діяльності Товариства є:

- виготовлення автомобілів, автобусів та інших транспортних засобів, машин та механізмів;

- виготовлення комплектуючих виробів і запасних частин до автомобілів, автобусів (тощо), агрегатів і вузлів для транспортних

засобів, машин та механізмів.

Предметом діяльності Товариства є:

1. Виробничо-господарська діяльність:

- гарантійне, сервісне обслуговування та ремонт транспортних засобів;

- передпродажна та перед експлуатаційна підготовка продукції, випущеної як товариством, так і іншими вітчизняними та іноземними товаровиробниками;

- промисловий ремонт та відновлення деталей, вузлів та агрегатів транспортних засобів (автомобілів, автобусів тощо), машин та механізмів;

- оренда, прокат, обслуговування транспортних засобів (автомобілів, автобусів тощо), машин та механізмів;

- виробництво металевих резервуарів, цистерн і контейнерів; виробництво каркасів та контейнерів, призначених та обладнаних для перевезення одним або декількома видами транспорту;

- виробництво інших металевих конструкцій;

- виготовлення та реалізація горілчаних, лікерних та коньячних виробів; організація лісорозробок та переробки деревини, виготовлення, купівля та реалізація пиломатеріалів, меблів та інших виробів із деревини;

- збирання, заготівля, переробка, купівля, продаж брухту та відходів чорних металів та кольорових металів;

- організація пускових та налагоджувальних робіт;

- розробка різноманітної конструкторської та технологічної документації, програмного продукту;

2. Транспорт:

- створення СТО та реалізація автомобілів, запчастин;

- внутрішні та міжнародні перевезення пасажирів і вантажів автомобільним, повітряним, річковим, залізничним й морським транспортом;

- створення центрів прокату, ремонту та обслуговування різноманітної техніки та обладнання, у тому числі нових та комісійних автомобілів вітчизняного та закордонного виробництва (з їх наступною реалізацією);

- реалізація автотранспортних засобів підприємствам та громадянам, як за готівку так і за безготівковий рахунок;

3. Торгівля і послуги:

- торгівельна діяльність, в тому числі оптова, дрібнооптова, роздрібна, комісійна, торгівельно-закупівельна та торгівельно-посередницька діяльність;

- оптова та роздрібна торгівля: паливно-мастильними матеріалами;

- транспортними засобами (автомобілями, автобусами тощо), машинами та механізмами;

- іншими групами товарів;

- торгівля по каталогах, посилочна торгівля, торгівля товарами в кредит;

4. Проведення проектно-кошторисних робіт;

5. Зовнішньоекономічна діяльність, в т.ч. експорт-імпорт товарів;

6. Інші види господарської, виробничої та фінансової діяльності, якщо вони не заборонені законодавством України та відповідають меті, яка передбачена Статутом.

У випадках, передбачених чинним законодавством України Товариство одержує ліцензії на заняття окремими видами діяльності.

Товариство має право займатися також іншими видами підприємницької діяльності, що не заборонені чинним законодавством України.

При здійсненні зовнішньоекономічної діяльності Товариство використовує весь обсяг прав юридичної особи, визначений згідно чинного законодавства України та цього Статуту.

Управління Товариством здійснюють:

- Загальні збори акціонерів Вищий орган товариства;

- Наглядова рада акціонерного товариства;

- Правління Товариства;

- Ревізійна комісія.

Вищим органом Товариства є Загальні збори акціонерів. У Загальних зборах мають право брати участь усі акціонери, незалежно від кількості акцій, власниками яких вони є. Загальні збори акціонерів скликаються не рідше одного разу на рік.

В акціонерному товаристві з числа акціонерів створюється Наглядова рада акціонерного товариства, яка представляє інтереси акціонерів в перерві між проведенням Загальних зборів та контролює і регулює діяльність Правління. Наглядова рада акціонерного товариства обирається на строк 5 років у складі трьох акціонерів товариства.

Виконавчим органом Товариства, який здійснює керівництво його поточною діяльністю, є Правління. Правління обирається на загальних зборах акціонерів на 5 років у складі Голови і чотирьох членів Правління, які можуть перебувати з товариством у трудових відносинах. Роботою Правління керує Голова Правління.

Правління підзвітне у своїй діяльності Загальним зборам акціонерів і Наглядовій раді Товариства.

Перевірка фінансово-господарської діяльності проводиться Ревізійною комісією, яка обирається з числа акціонерів Товариства у складі трьох осіб. Перевірки здійснюються за дорученням Загальних зборів акціонерів, Наглядової ради Товариства, за власною ініціативою Ревізійної комісії або на вимогу акціонерів, які володіють у сукупності більш як 10 відсотками голосів. Ревізійна комісія звітує лише перед Загальними зборами акціонерів. Матеріали про результати перевірок комісія направляє Загальним зборам і Наглядовій раді Товариства.

Після завершення п'ятирічного терміну діяльності повноваження Ради акціонерів, Правління та Ревізійної комісії завершуються тільки після їх звітування Загальним зборам акціонерів і прийому-передачі справ новим членам Правління, які будуть обрані зборами.

На підприємстві «Чернігівський автозавод» ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності здійснюється у відповідності з затвердженими Міністерством фінансів України Положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку.

Відповідно до ст. 8 Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні» від 16.07.99 р. №996-ХІV ведення бухгалтерського обліку здійснюється бухгалтерською службою на чолі з головним бухгалтером. Відображення господарських операцій та оцінка майна підприємства, контроль за наявністю і збереженням майна, достовірністю даних бухгалтерського обліку здійснюється з використанням єдиної журнально-ордерної форми обліку.

Для автоматизації бухгалтерського обліку на підприємстві використовується система «1С - Бухгалтерія», яка є універсальною бухгалтерською програмою.

Основні особливості цієї програми:

- ведення синтетичного і аналітичного обліку стосовно потреб підприємства;

- можливість ведення кількісного багатоваріантного обліку;

- одержання всієї необхідної звітності та документів по синтетичному й аналітичному обліку;

- повна настроюваність: можливість доповнювати і змінювати план рахунків бухгалтерського обліку, систему проводок, ведення аналітичного обліку, форм первинних документів;

- можливість автоматичного друку вихідних (первинних) документів.

На основі бухгалтерської звітності за 2008-2010 роки проведемо аналіз техніко-економічних показників роботи підприємства. (табл. 1.1)

Таблиця 1.1. Техніко-економічна характеристика ЗАТ «Чернігівський автозавод»

Показники	Роки	Абсолютне відхилення 2010 року від 2009 року (+,-)	Темпи росту ланцюгові, %
	2008	2009	2010		у 2009 році	у 2010 році
1. Обсяг товарної продукції, робіт та послуг тис. грн.	203495	34207	76825	42618,00	16,81	224,59
2. Собівартість товарної продукції, робіт та послуг тис. грн.	(172992)	(30598)	(56948)	26350,00	17,69	186,12
3. Доход від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг), тис. грн.	232269	39430	98271	58841,00	16,98	249,23
4. Чистий доход, тис. грн.	193418	29105	67949	38844,00	15,05	233,46
5. Собівартість реалізованої продукції, тис. грн.	(162915)	(25496)	(48072)	22576,00	15,65	188,55
8. Валовий прибуток (збиток), тис. грн.	30503	3609	19877	16268,00	11,83	550,76
7. Прибуток (збиток) від основної діяльності, тис. грн.	6626	-224	3279	3503,00	-3,38	-1463,84
8. Прибуток (збиток) від іншої операційної діяльності, тис. грн.	247	(506)	(277)	229,00	-204,86	54,74
9. Прибуток (збиток) від операційної діяльності, тис. грн.	6873	-	3002	3002,00	0,00	-
10. Прибуток (збиток) від фінансової та інвестиційної діяльності, тис. грн.	(5003)	(7358)	(6559)	799,00	147,07	89,14
11. Прибуток (збиток) від звичайної діяльності (до оподаткування), тис. грн.	1870	(9752)	(3557)	6195,00	-521,50	36,47
12. Середня вартість власного капіталу, тис. грн.	4669	257	(6373)	-6629,50	5,50	-2479,57
13. Середня вартість сукупного капіталу, тис. грн.	111301	121714	118315	-3399,00	109,36	97,21

Проаналізувавши техніко-економічні показники підприємства за 2008-2010 роки, можна зробити висновки про наступні зміни в діяльності підприємства: перш за все спостерігається різкий спад усіх показників у 2009 році в порівнянні з 2008 р. що є наслідком глибокої економічної кризи, причиною було неплатоспроможність покупців, зростання цін на комплектуючі та сировину, банкруцтво частини контрагентів. У 2010 р. відбувається поступове покращення усіх показників.

На основі проведених розрахунків бачимо, що обсяги товарної продукції різко знизилися в 2009 р. в порівнянні з 2008 на 83,19% (на 169288 тис. грн.). А у 2010 р. відбулося підвищення на 124,59% що в грошовому виразі становить 42618 тис. грн. Цей факт характеризує позитивні зрушення, оскільки говорить про збільшення виробництва і, звісно, призводить до збільшення виручки від реалізації продукції. Так у 2010 р. спостерігається ріст доходу від реалізації продукції на 149.23% (58841 тис. грн.) що викликане ростом обсягу товарної продукції. Собівартість реалізованої продукції у 2009 р. падає на 84.35%, а у 2010 р. підвищується на 88.5% (22576 тис. грн.) у порівнянні з попереднім періодом. Таке збільшення собівартості могло відбутися за рахунок збільшення обсягу товарної продукції, що випускається, а також за рахунок поліпшення ефективності використання матеріальних запасів, що йдуть на виготовлення цієї продукції.

За 3 досліджувані роки підприємство отримувало валовий прибуток. Показник ВП різко зменшився у 2009 р. на 88,16% (26894 тис. грн.) в порівнянні з 2008 р., що було спричинено кризою. У 2010 спостерігається покращення показника валового прибутку на 81,8%, у грошовому виразі на 16268 тис. грн., це може свідчити про поліпшення фінансового стану заводу.

У 2009 р. підприємство отримало збиток від основної діяльності в сумі 224 тис. грн., але у звітному році, показник підвищився до 3279 тис. грн. Протягом 3 років автозавод отримував збитки від фінансової та інвестиційної діяльності у сумі 5003 тис. у 2008 р., 7358 тис. у 2009 р., 6559 тис. у 2010 р, спричинити такий результат могли недоцільно вкладені кошти в цінні папери, інвестиційні проекти а також фінансова криза.

Серед джерел ресурсів підприємства переважають залучені кошти, хоча велику роль відіграють і власні кошти, серед яких найбільшу питому вагу займає нерозподілений прибуток. Протягом досліджуваного періоду спостерігається тенденція спаду показників. У 2009 році середня вартість власного капіталу підприємства зменшилася на 94,6%, а в 2010 вона взагалі становила -6373 тис. грн. Така зміна в складі власних коштів обумовлена збільшенням розміру непокритого збитку, який у 2009 р становив 5304 тис. грн., а у 2010 р. - 8641 тис грн. Рентабельність власного капіталу в 2010 р. зросла на 3913,07 тис. грн. в порівнянні з 2009 роком.

За 3 досліджувані роки, діяльності підприємства, спостерігається зменшення рентабельності реалізованої продукції на 3,37% у 2009 р. і збільшення на 16,85% у 2010 р., що є позитивною тенденцією.

Середньо облікова чисельність працюючих зросла на кінець звітного періоду на 133 чоловіка або на 108,13%, що пояснюється поступовим виходом підприємства із кризи. Фонд оплати праці збільшився на 192,87% (на 2718,9 тис. грн.).

Середньорічна продуктивність праці одного працівника в 2010 році зросла лише на 12%. Це свідчить про відсутність заохочування чи стимулювання робітників зі сторони керівництва.

При аналізі структури пасиву підприємства доречно проаналізувати фінансову стійкість підприємства. Для цього розрахуємо коефіцієнт фінансової стійкості, фінансової залежності та коефіцієнт фінансового ризику, які відображені в табл. 1.2

Таблиця 1.2. Аналіз фінансової стійкості ЗАТ «Чернігівський автозавод»

Показники ліквідності	Формула розрахунку по ф. №1	2008 р.	2009 р.	2010 р.	Абсолютне відхилення, +, -
					2009 р. від 2008 р.	2010 р. від 2009 р.	2010 р. від 2008 р.
1. Коефіцієнт загальної ліквідності (покриття),		2,211	2,388	2,342	0,177	-0,046	0,131
2. Коефіцієнт швидкої ліквідності, К > 0,7-1		0,901	0,879	1,100	-0,022	0,221	0,199
3. Коефіцієнт абсолютної ліквідності (плато-спроможності),		0,062	0,042	0,016	-0,020	-0,026	-0,046

Аналізуючи показники ліквідності та платоспроможності робимо наступні висновки: коефіцієнт загальної ліквідності(покриття), 2008році склав 2,211, в 2009 р. - 2,388, а в 2010 році 2,342. За три роки досліджень показник є нормативним, і свідчить про достатню забезпеченість поточних зобов'язань поточними активами.

Коефіцієнт швидкої ліквідності на кінець 2008 року становив 0,901. На кінець 2009 р - 0,879, і дещо підвищився га кінець 2010 р. - 1,1. Значення відповідають нормативним, і показують розмір поточної заборгованості, яку досліджуване підприємство може погасити за рахунок Дт. заборгованості і грошових коштів.

Коефіцієнт абсолютної ліквідності протягом трьох років не відповідає нормативному значенню, існує тенденція до зменшення, і на кінець 2010 року коефіцієнт становить 0,042. Це свідчить про неспроможність підприємства терміново погасити короткострокову заборгованість за рахунок грошових коштів.

Розмір власних оборотних коштів зменшився у 2009 р. на 16325 тис. грн., що свідчить про посилення фінансової залежності підприємства, але на кінець 2010 р. збільшився на 14366 тис. грн. становить 47474 тис., і показує суму поточних активів, сформовану за рахунок власного капіталу. Достатньо велике значення даного показника свідчить про стійкий фінансовий стан підприємства.

Питома вага власного оборотного капіталу в активах підприємства перевищує 30%. Коефіцієнт незалежності (автономії) не відповідає нормативному значенню, у 2008 р. становить 0,04, у 2009 р. дорівнює-0,05, у 2010 р. знижується до -0,06. Це говорить про залежність підприємства від кредиторів, і про неможливість покриття всіх зобов'язань власними коштами.

Коефіцієнт співвідношення залучених і власних коштів не відповідає нормативному значенню, на кінець звітного періоду становить -17,7, це свідчить про погіршення фінансової стійкості підприємства. Коефіцієнт довгострокового залучення коштів збільшується протягом 3 років, що говорить про посилення залежності підприємства від зовнішніх інвесторів.

Коефіцієнт маневреності власного капіталу має тенденцію до зниження, що є негативним фактором для підприємства і свідчить про зменшення можливості вільно маневрувати власними коштами.

Коефіцієнт накопиченої амортизації характеризує частку вартості основних засобів, списану на витрати у попередніх періодах, у первісній вартості. Проаналізувавши коефіцієнт накопиченої амортизації, робимо висновок, що основні засоби на кінець звітного періоду зношені на 0,15%. Це може свідчити про достатнє оновлення основних засобів.

Коефіцієнт реальної вартості майна у 2008 році становив 0,53, і відповідав нормі, у 2009 р. показник підвищився до 0,64 що було вище норми, на кінець 2010 р. цей показник знизився до нормативного значення.

Проведемо факторний аналіз зміни техніко-економічних показників ЗАТ «чернігівський автозавод» використавши метод повних ланцюгових підстановок.

Таблиця 1.3. Схема методу повних ланцюгових підстановок

Послідовність підстановок	Фактори	Результативний показник	Відхилення результативного показника під впливом факторів
	Х1	Х2
1	2	3	4	5
1	план	план	У0	_______
2	факт	план	У1	У(Х1) = У1 - У0
3	факт	факт	У2	У(Х2) = У2 - У1

Вплив факторів на зміну рентабельності реалізованої продукції по валовому прибутку в 2009 році:

Рентабельність реалізованої продукції по валовому прибутку =

Валовий прибуток / Собівартість реалізованої продукції (1.1)

Р_{РП ВП}(ВП) = ф/п - п/п *100

Р_{РП ВП}(С) = ф/ф - ф/п*100

Р_{РП ВП}(ВП) = (3609/ 62915 - 30503/ 62915)*100% = -16,51%;

Р_{РП ВП}(С) = (3609/25496 - 3609/162915)*100% = 11,94%.

Рентабельність реалізованої продукції по валовому прибутку в 2009 році знизилась на 3,37% (з 15,77 до 12,4) в порівнянні з 2008 роком. У результаті зменшення валового прибутку на 26894 тис. грн. (30503-3609) відбулося зменшення рентабельності реалізованої продукції 16,51%. А в результаті зменшення собівартості продукції на 137419 тис. грн. (162915-25496) відбулося збільшення рентабельності на 11,94%.

Вплив факторів на зміну рентабельності реалізованої продукції по валовому прибутку в 2010 році:

Р_{РП ВП}(ВП) = (19877/25496-3609/25496)*100% = 63,81%

Р_РПВП(С)=(19877/48072-19877/25496)*100%=-36,61% Рентабельність реалізованої продукції по валовому прибутку збільшилась на 63,81%. Така зміна відбулась внаслідок збільшення валового прибутку на 16268 тис. грн. (19877-3609). Підвищення собівартості реалізованої продукції на 22576 (48072-25496) призвело до скорочення рентабельності на 36,61%.

Вплив факторів на зміну віддачі основних засобів в 2009 році:

Віддача основних засобів = Обсяг товарної продукції / Середня вартість основних засобів (1.3)

В_ОЗ(ТП) = 34207/38026 - 203495/38026 = - 4,452 грн.;

В_ОЗ (СВОЗ) = 34207/38709 - 34207/38026= -0,016 грн.

Зменшення обсягів товарної продукції на 169288 тис. грн. (203495-34207) призвело до зменшення віддачі основних засобів на 4,452 грн. Віддача основних засобів в 2009 році, за рахунок збільшення середньорічної вартості основних промислово - виробничих засобів на 683 тис. грн., зменшилася на 0,016 грн.

Вплив факторів на зміну віддачі основних засобів в 2010 році:

В_ОЗ(ТП) = 76825/38709 - 34207/38709= 1,01 грн.;

В_ОЗ(СВОЗ) = 34207/37666 - 76825/38709 = 0,06 грн.

Віддача основних засобів в 2010 році збільшилась на 1,01 грн. Зміна відбулася за рахунок збільшення обсягів товарної продукції на 42618 тис. грн. (76825-34207). Зменшення середньорічної вартості основних промислово - виробничих засобів на 1043 тис. грн. вплинуло на збільшення віддачі основних засобів на 0,06 грн.

Вплив факторів на зміну продуктивності праці в 2009 році:

Середньорічна продуктивність праці = Обсяг товарної продукції /Середньо облікова чисельність ПВП (1.4)

ПВП - промислово - виробничий персонал

ПП(ТП) =34207/701 - 203495/701 = -241,495 тис. грн.;

ПП (Чис. прац.) = 203495/123 - 203495/701 = 229,308 тис. грн.

Таким чином в 2009 році продуктивність праці одного працівника зменшилася на 12,18 тис. грн. На зменшення середньорічної продуктивності праці на 241,495 тис. грн. вплинуло зменшення обсягу товарної продукції з 203495 тис. грн. до 34207 тис. грн. Внаслідок зменшення середньооблікової чисельності промислово - виробничого персоналу на 578 чол. продуктивність зросла на 229,308 тис. грн.

Вплив факторів на зміну продуктивності праці в 2010 році:

ПП (ТП.)=76825/123-34207/123=346,488 тис.грн.;

ПП (чис. прац) = 76825/256-76825/123 = -324,495 тис. грн.

Як бачимо, внаслідок збільшення обсягів товарної продукції на 42618 тис. грн. (76825-34207) продуктивність праці одного працівника зросла на 346,488 тис. грн. Збільшення чисельності промислово - виробничого персоналу на 133 чоловіка призвело до зменшення продуктивності праці на 324,495 тис. грн.

Вплив факторів на зміну матеріаловіддачі в 2009 році:

Матеріаловіддача = Обсяг товарної продукції /Матеріальні витрати (1.5)

М_В((ТП) = 34207/259720 - 203495/259720 = -0,652 грн.;

М_В(МВ) = 34207/50037 - 34207/259720 =0,552 грн.

В 2009 році матеріаловіддача зменшилася на 0,10 грн. (0,78-0,68). Внаслідок зменшення обсягів товарної продукції на 169288 тис. матеріаловіддача зменшилася на 0,652 грн., а в результаті зменшення матеріальних витрат на 209683 тис. (259720-50037) матеріаловіддача збільшилася на 0,552 грн.

Вплив факторів на зміну матеріаловіддачі в 2010році:

М_В(ТП) = 76825/50037 - 34207/50037 = 0,852 грн.;

М_В(МВ) = 76825/114196 - 76825/50037 = -0,863 грн.

Матеріаловіддача в 2010 році зменшилася на 0,01 грн. порівняно з 2009 роком. Внаслідок зростання обсягів товарної продукції на 42618 тис. грн. матеріаловіддача зросла на 0,852 грн., а в результаті зростання матеріальних витрат на 64159 тис. грн. матеріаловіддача зменшилася на 0,863 грн.

2. Організація бухгалтерського обліку запасів

2.1 Законодавчо-нормативна база, що регулює питання обліку запасів

При організації обліку запасів на підприємствах необхідно керуватися певними законодавчими та нормативними документами, які регламентують методологічні засади формування в бухгалтерському обліку інформації про запаси і розкриття її у фінансових звітах:

1. Господарський кодекс України, затверджений наказом Президента України від 16.01.03 р. №436-IV. Визначає основні засади господарювання в Україні і регулює господарські відносини, що виникають у процесі організації господарювання, а також між цими суб'єктами та іншими учасниками відносин у сфері господарювання.

2. Цивільний кодекс України від 16.01.03 р. №435-IV. Цивільний кодекс України регулює цивільні правовідносини. Норми цього кодексу застосовуються у відносинах між підприємствами, установами, організаціями і працівниками, акціонерами та власниками цих юридичних осіб.

3. Закон України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» №996 - XIV від 16 липня 1999 р., зі змінами та доповненнями. Цей закон визначає правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні. Законом визначені основні принципи бухгалтерського обліку, засади його державного регулювання, питання організації бухгалтерського обліку, обов'язок проведення інвентаризації активів, зобов'язань, первинні облікові документи та регістри бухгалтерського обліку.

4. Закон України «Про оподаткування прибутку підприємств» №283/97-ВР в редакції від 22.05.97 р. зі змінами та доповненнями визначає об'єкти обкладання податком. Законом визначені затрати підприємства, що відносяться до валових витрат, як сума будь-яких витрат у грошовій, матеріальній чи нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються чи виробляються для їх подальшого використання у власній господарській діяльності, а також сума будь-яких витрат (у тому числі на придбання товарів, сировини, матеріалів…), сплачених (нарахованих) підприємством у зв'язку з підготовкою, організацією і веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг). Згідно з вимогами закону придбані цінності підлягають зарахуванню на баланс, а їх вартість входить до складу валових витрат. Законом передбачено, що для коригування валових витрат платнику необхідно вести облік приросту (убутку) балансової вартості цінностей на складах, у незавершеному виробництві та залишках готової продукції. З метою корегування валових витрат звітного періоду законом передбачений п. 5.9., який визначає що платник податку веде облік приросту (убутку) балансової вартості покупних товарів, матеріалів, сировини, комплектуючих виробів та напівфабрикатів на складах, у незавершеному виробництві та залишках готової продукції.

5. Закон України «Про податок на додану вартість» від 3.04.97 №168/97-ВР зі змінами і доповненнями. Законом визначені об'єкт оподаткування, платники податку, ставка податку, а також виникнення податкового зобов'язання та права на податковий кредит. Об'єктом оподаткування є операції з продажу товарів (робіт, послуг) на митній території України, ввезення (пересилання) товарів (робіт, послуг), що надаються нерезидентами для їх використання або споживання на митній території України. Згідно цього закону постачальник (продавець) представляє підприємству - покупцю податкову накладну, де вказується ціна матеріалів, ставка та сума ПДВ, загальна сума, яка підлягає сплаті постачальнику.

6. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 1 «Загальні вимоги до фінансової звітності», (затверджене наказом міністерства фінансів України №87 від 31.03.99 р., зі змінами та доповненнями). Цим положенням визначається мета, склад і принципи підготовки фінансової звітності та вимоги до визначення і розкриття її елементів. Це положення дає визначення активів. Активи - ресурси, контрольовані підприємством в результаті минулих подій, використання яких, як очікується, приведе до отримання економічних вигод в майбутньому.

7. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 2 «Баланс» (затверджене наказом міністерства фінансів України №87 від 31.03.99 р., зі змінами та доповненнями). Цим положенням визначається зміст і форма балансу та загальні вимоги до розкриття його статей. В стандарті визначено, що всі запаси підприємства відображаються в статті «Виробничі запаси». В ній зазначається вартість запасів сировини, основних і допоміжних матеріалів, палива, покупних напівфабрикатів та комплектуючих виробів, запасних частин, тари, будівельних матеріалів та інших матеріалів, призначених для використання в ході нормального операційного циклу.

8. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 3 «Звіт про фінансові результати» (затверджене наказом міністерства фінансів України №87 від 31.03.99 р., зі змінами та доповненнями). Положенням визначаються зміст і форма Звіту про фінансові результати та загальні вимоги до розкриття його статей. В статті «Собівартість реалізованої продукції (товарів, робіт, послуг)» визначається виробнича собівартість реалізованої продукції (робіт, послуг) або собівартість реалізованих товарів. Собівартість реалізованої продукції (робіт, послуг) визначається згідно Положення (Стандарту) бухгалтерського обліку 9 «Запаси».

9. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 9 «Запаси», (затверджене наказом міністерства фінансів України №246 від 20.10.99 р., зі змінами та доповненнями). Положенням визначаються методологічні принципи формування в бухгалтерському обліку інформації про запаси та її розкриття в фінансовій звітності. Положення дає визначення запасів, умови, за яких запаси визнаються активами, визначає первісну оцінку запасів залежно від джерел надходження на підприємство, оцінку запасів на дату балансу оцінку запасів при відпуску їх у виробництво, продажу та іншому вибутті.