10. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 15 «Дохід» (затверджене наказом Міністерства фінансів України від 29 листопада 1999 р. №290 із змінами та доповненнями). Даним П(С) БО регламентується: визначення та класифікація доходу; оцінка доходу; розкриття інформації про доходи у підприємствах до фінансової звітності. Це Положення (стандарт) визначає методологічні засади формування в бухгалтерському обліку інформації, про доходи підприємства та її розкриття у фінансовій звітності.

11. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16 «Витрати» (затверджене наказом Міністерства фінансів України від 31 грудня 1999 р., №318, із змінами та доповненнями від 25.11.2002 р. №989). Положення визначає методологічні принципи формування в бухгалтерському обліку інформації про витрати підприємства та її розкриття в звітності. Положенням визначається собівартість виробництва запасів, які виготовляються власними силами підприємства. Вона складається з сум прямих матеріальних витрат, прямих витрат на оплату праці, інших прямих витрат та загальновиробничих витрат.

12. Інструкція про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань і господарських операцій підприємств і організацій, затверджена наказом МФУ від 30.11.99 р. №291, яка встановлює призначення і порядок ведення рахунків бухгалтерського обліку для узагальнення методом подвійного запису інформації про наявність і рух активів, зобов'язань та факти фінансово-господарської діяльності підприємства.

13. Інструкція «Про інвентаризацію основних засобів, нематеріальних активів, товарно-матеріальних цінностей, грошових коштів і документів та розрахунків» №69 від 11.08.94 р. зі змінами та доповненнями. Регламентує порядок проведення інвентаризації, виробничих запасів завданням якої є виявлення фактичної наявності основних фондів, нематеріальних активів, товарно-матеріальних цінностей, коштів, цінних паперів та інших грошових документів.

14. Порядок визначення розміру збитків від розкрадання, нестачі, знищення (псування) матеріальних цінностей, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 22.01.96 р. №116 встановлює механізм визначення розміру збитків від розкрадання, нестачі, знищення (псування) матеріальних цінностей, крім дорогоцінних металів, дорогоцінного каміння та валютних цінностей.

15. План рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань і господарських операцій, затверджений наказом МФУ від 30.11.99 р. №291 зі змінами та доповненнями, який є переліком рахунків і схем реєстрації та групування на них фактів фінансово-господарської діяльності (кореспонденція рахунків) у бухгалтерському обліку. У ньому за десятковою системою наведені коди й найменування синтетичних рахунків й субрахунків. Для обліку виробничих запасів в Плані рахунків передбачений рахунок 20 «Виробничі запаси» з відповідними субрахунками.

16. Методичні рекомендації з бухгалтерського обліку запасів затверджені наказом МФУ від 10.01.2007 р. №2. Вони визначають форми первинних документів, що використовуються для оформлення руху запасів, які непередбачені типовими формами первинного обліку, правила документообороту і технологію обробки облікової інформації, порядок контролю за рухом запасів, відповідальність посадових осіб та порядок аналітичного обліку запасів.

17. Наказ Міністерства статистики України «Про затвердження типових форм первинних документів з обліку сировини та матеріалів» №193 від 21.06.96. Наказом передбачений порядок документального оформлення руху матеріальних цінностей, передбачені основні типові документи з оприбуткування та витрачання матеріальних цінностей.

18. Інструкція про порядок реєстрації виданих, повернених і використаних довіреностей на одержання цінностей, затверджена наказом МФУ від 16.05.96 №99. Інструкцією передбачений порядок реєстрації і видачі довіреностей, які видаються матеріально відповідальній особі на отримання матеріалів у постачальника чи транспортної організації. Викладені основні вимоги до оформлення довіреностей.

2.2 Документальне оформлення руху запасів

Матеріальні, сировинні та паливні ресурси є одним з найважливіших на підприємстві, тому й документальне оформлення, наявності і витрачання зазначених ресурсів є досить відповідальним процесом, який повинен забезпечити необхідну інформацію як для обліку, так і для контролю та оперативного управління рухом матеріальних цінностей [Ткаенст.409].

Для своєчасного і достовірного надання інформації про наявність і рух товарно-матеріальних цінностей на підприємстві бухгалтерська служба повинна забезпечити правильне документальне оформлення та систематичний облік надходження, видатку і переміщення запасів.

Бухгалтерський облік запасів повинен забезпечити:

Ш перевірку правильності документального оформлення операцій постачання, відпуску, повернення та інші;

Ш документальне оформлення і своєчасне відображення в облікових регістрах надходження, вибуття та переміщення запасів на підприємстві;

Ш контроль за цінами на одержані і реалізовані запаси;

Ш контроль за збереженням запасів;

Ш контроль за розрахунками за запасами;

Ш контроль за виконанням договорів;

Ш надання інформації про товарообіг, стан запасів для управління виробничим процесом;

Ш проведення інвентаризацій, облік матеріальних недоліків.

Форми первинного обліку запасів затверджені наказами Міністерства статистики України. Однак, підприємства застосовують не всі форми, що визначені наказами, а лише ті, які найбільше відповідають вимогам підприємства щодо накопичення інформації про наявність і рух запасів. Крім того, підприємства мають право доповнювати існуючі форми необхідними графами і рядками. Перелік затверджених форм первинного обліку запасів наведено в табл. 2.1 [хом ст. 198].

Таблиця 2.1. Первинні документи з обліку запасів

Слід зазначити, що можуть використовуватись і форми не затверджених у централізованому порядку первинних документів, наприклад, акти нестандартної форми чи інші документи, що підтверджують факт надходження чи вибуття запасів. Конкретні форми, які застосовує підприємство для відображення руху запасів визначаються затвердженим підприємством графіком (табель-графіком) документообігу [Ткаченко ст..410].

Основними типовими документами з оприбуткування та видачі матеріалів є накладні, товарно-транспортні накладні, прибуткові ордери, акти про приймання матеріалів.

Матеріали, що надходять на склад, ретельно перевіряють, встановлюють відповідність їх якості, кількості, асортименту, умовам поставок і супровідним документам.

При оформленні запасів, які надійшли на підприємство від постачальників, підзвітних осіб, власних виробничих підрозділів, складається «Прибутковий ордер» (ф. М-4) в одному примірнику [Хом ст. 200].

Більшість матеріалів підприємства отримують від постачальників на підставі договорів на поставку того чи іншого виду матеріальних ресурсів.

Відпуск матеріалів постачальником підприємствам - отримувачам здійснюється на підставі накладної на відпуск товарно-матеріальних цінностей (ф. №М-20), яка виписується в 3-х екземплярах на основі договору (контракту), нарядів та інших документів і підписуються особою, яка дозволила відпуск товарно-матеріальних цінностей і головним бухгалтером. Перший екземпляр накладної передається підприємству - отримувачу матеріалів як супровідний документ та підстава для їх оприбуткування; другий - залишається на складі підприємства - постачальника та є підставою для списання відпущених матеріалів; третій екземпляр накладної передається перепускному пункту для контролю за вивезенням матеріальних цінностей за межі території підприємства. Другий та третій екземпляри накладної вказаними службами здаються в бухгалтерію для відображення обліку.

Матеріальні цінності, як відпускаються та вивозяться автотранспортом за межі підприємства, оформляються товарно-транспортною накладною (ф. №1 - ТН). Товарно-транспортна накладна є єдиним документом для постачальника (на списання відпущених матеріальних цінностей), покупця (для оприбуткування отриманих матеріалів) та автотранспортного підприємства (для розрахунків з покупцем за перевезення матеріалів) [Нашкер ст..214].

Згідно Закону України «Про податок на додану вартість» постачальник виписує підприємству - покупцю податкову накладну, форма та порядок заповнення якої затверджені ДПА України. В податковій накладній, крім інших реквізитів, вказується ціна матеріалів, ставка та сума ПДВ, загальна сума, належна до сплати постачальнику. Податкова накладна виписується в двох екземплярах, оригінал якої передається підприємству-покупцю, а копія зберігається у постачальника як звітний документ. Податкова накладна дає право покупцю, зареєстрованого як платник ПДВ, на включення до податкового кредиту витрат по сплаті ПДВ постачальнику при придбанні матеріальних цінностей.

На підставі накладної на відпуск товарно-матеріальних цінностей та податкової накладної постачальник виписує рахунок - фактуру та інші розрахунково-платіжні документи, які підтверджують факт передачі товарно-матеріальних цінностей та оплати з зазначенням суми ПДВ.

Матеріальні цінності, які надходять на склади підприємства, матеріально відповідальними особами (завідуючий складом, комірник) приймаються на підставі накладних, рахунків-фактур та інших товаросупровідних документів.

Матеріали, що надходять на склад, ретельно перевіряють, встановлюють відповідність її якості, кількості, асортименту, умовам поставок і супровідним документам. Якщо не виявлено розходжень, матеріали приймають [ткаченко ст..421]. При цьому можливі два варіанти оформлення приходу: безпосередньо на документі постачальника або шляхом виписування прибуткового ордеру. У першому разі на одному номер примірнику документа (постачальника), який підписує матеріально відповідальна особа, ставлять штампи прийому, у другому - оформляють прибутковий ордер (ф. М-4). Прибуткові ордери використовуються для кількісно-сумового обліку матеріалів, що надходять від постачальників.

Якщо протягом одного дня матеріали надходять на склад від одного постачальника, дозволяється оформлення прибуткового ордеру в цілому за день. У випадках, коли є розбіжності кількості та якості з даними супроводжуючих документів постачальника складають акт про приймання матеріалів (типова форма №М - 7).

Якщо матеріали надійшли без рахунків фактур та інших товаросупровідних документів постачальника (невідфактуровані поставки), то їх приймають на підставі складеного акту. При цьому від постачальника повинні вимагатись відповідні документи, а також повинна бути здійснена перевірка, чи не знаходяться такі матеріали в інших документах постачальника.

Акт складається комісією, яка призначається керівником підприємства і до якої входять завідуючий складом, представник відділу постачання (або відповідальна особа) та інші. У цій комісії обов'язковою є участь представника, а за його відсутності (наприклад у зв'язку з великою віддаленістю) - представника іншої незацікавленої організації. Акт складається у двох примірниках. Цей акт є підставою для оприбуткуванню бухгалтерією фактично прийнятих матеріалів. Прибутковий ордер при цьому не заповнюється.

У випадку нестачі матеріалів, яку виявили при прийманні вантажу від постачальника, складають комерційний акт. Ці акти є підставою для виставлення претензії винуватцю нестачі (транспортній організації, постачальнику).

У випадку отримання вантажу на склад без документів відділ постачання виписує наказ складу про приймання вантажу без документів. Завідуючий складом здає наказ до бухгалтерії разом з прибутковими ордерами.

Для отримання матеріалів від постачальника з іншого міста покупець повинен видати експедитору (або представнику відділу постачання) довіреність на отримання матеріалів, зареєстровану в журналі реєстрації довіреностей.

Довіреність видають під розписку тільки тим відповідальним представникам підприємства, які уповноважені отримувати товарно-матеріальні цінності від постачальників. Строк дії доручення не може перевищувати 10 днів. Після його використання або після цього терміну, якщо доручення не використано, роблять відповідну відмітку у журналі їх реєстрації. Нові доручення тим же особам видають лише після використання попереднього. Оскільки доручення належать до бланків сурового обліку, журнал їхньої реєстрації повинен бути пронумерований, прошнурований, завірений підписами керівника підприємства та головного бухгалтера і печаткою. Видають доручення для використання за накладною, а списують за актом з відображенням на позабалансовому рахунку 08 «Бланки суворого обліку».

При дрібному придбанні матеріалів за готівку підзвітна особа зобов'язана здати матеріал на склад, а комірник на рахунку постачальника повинен поставити відмітку про дату, № прибуткового ордеру та підпис.

Якщо надійшли платіжні документи за якими постачальники не відправили матеріали (безтоварні рахунки - фактури), то суми за ними відносять на рахунок 374 «Розрахунки за претензіями».

Приймання матеріалів від своїх підрозділів (не використані матеріали, виробничі відходи тощо) оформляються накладною, яка виписується підрозділом-здавальником у двох екземплярах. Ці накладні є одночасно прибутковими документами для складів та видатковими - для підрозділів - здавальників.

На складі комірник на кожний номенклатурний номер запасу має оформлювати «Матеріальний ярлик» (ф. М-16). Цей документ містить найменування, номер і повну характеристику кожного виду запасу. Ярлик розміщується безпосередньо на запасі або поблизу нього.

Для обліку запасів за їх видами комірник веде окремі документи за формою М-12 «Картка складського обліку матеріалів». В ній проводяться записи по кожним фактом надходження та прибуття запасів. Підставою для запису в ф. М-12 є «Прибутковий ордер» (ф. М-4), «Акт приймання матеріалів» (ф. М-9) і «Товарно-транспортна накладна» (ф. 1-ТН) - по надходженню, а по видатку - Лімітно-забірні картки (фф. М-8, М-9, М-28а), «Акт-вимога на заміну (додатковий відпуск) матеріалів» (ф. М-10), «Накладна-вимога на відпуск (внутрішнє переміщення) матеріалів» (ф. М-11), «Акт приймання-передачі обладнання у монтаж» (ф. М-15а), «Акт про витрату давальних матеріалів» (ф. М-23) і «Товарно-транспортна накладна» (ф. 1-ТН) [хом ст. 200].

Тільки після того, як запаси оприбутковані, допускається їх відпуск зі складу. Відпуск цінностей зі складу може здійснюватися тільки уповноваженими особами. Список цих працівників складається і затверджується головним бухгалтером та керівником підприємства. Підставою для відпуску матеріалів зі складу у виробничі цехи, дільниці є: для одноразового відпуску - накладна вимога (ф. М-11), а для системного відпуску цінностей виробничим одиницям - лімітно-забірні картки (фф. М-8, М-9, М-28, М-28а). Ліміт встановлюється для кожного підрозділу на підставі розрахунків економічного відділу підприємства і затверджується керівником.

Для багаторазового відпуску запасів протягом місяця використовують «Лімітно-забірну картку» (ф. М-8). У випадку, коли матеріали відпускаються для виробництва чотири рази протягом місяця, складається «Лімітно-забірна картка» (ф. М-9) [Нашке ст..215].

Відпускаючи запаси із складу на підставі лімітно-забірної картки, комірник зобов'язаний слідкувати за встановленим лімітом. Перевищення ліміту допускається тільки з дозволу керівника. В цьому випадку складається «Акт-вимога на заміну (додатковий відпуск) матеріалів» (ф. М-10) у двох примірниках, один з яких залишається у замовника, а інший - у комірника.

Наприкінці місяця на підставі даних карток складського обліку матеріалів (ф. М-12) комірником складається «Відомість обліку залишків матеріалів на складі» (ф. М-14). Підсумкові дані по цій відомості порівнюються комірником із встановленими на підприємстві нормами забезпечення запасами. Якщо залишок наявних запасів є меншим за розрахункові норми, то комірник, з метою запобігання можливим надплановим простоям виробництва, зобов'язаний подати відповідну інформацію керівництву. Для цього складається «Сигнальна довідка про відхилення фактичного залишку матеріалів від установлених норм запасу» (ф. М-18).

Після закінчення облікового періоду комірник, як і всі матеріально відповідальні особи, має скласти «Матеріальний звіт» (ф. М-19), який містить інформацію про надходження та вибуття товарно-матеріальних цінностей за весь період. Цей звіт, разом із документами, які підтверджують надходження та вибуття запасів, фіксується у «Реєстрі приймання-здавання документів» (ф. М-13). Всі вони передаються в бухгалтерію.

Документообіг на підприємстві має бути організований так, щоб забезпечувати вчасне надходження необхідної інформації до бухгалтерії. Первинні документи, які надходять до бухгалтерії, підлягають перевірці за змістом операції і за правильністю їх оформлення. Особливу увагу слід звернути на законність проведення операції.

2.3 Синтетичний, аналітичний облік, та облік руху запасів

Одним із складних питань організації матеріального обліку є отримання інформації про наявність та рух запасів в аналітичному розрізі. При значній номенклатурі запасів застосовується оперативно-бухгалтерський метод обліку запасів. За цим методом кількісно-сортовий облік матеріалів на складах ведеться в картках складського обліку (ф. М-12), які відкриваються на кожний номенклатурний номер матеріалів.

Кожному виду матеріальних цінностей присвоюється номенклатурний номер, що дублюється у всіх первинних документах. Перші три цифри номенклатурного номеру означають номер рахунка і субрахунку, наступні дві - номер групи, а інші - порядковий номер матеріальних цінностей у групі. За цими номерами організують і бухгалтерський облік матеріальних цінностей, що дає змогу проводити кількісну звірку даних оперативного складського й аналітичного бухгалтерського обліку.

За допомогою синтетичного обліку неможливо контролювати кожний вид господарських засобів. Для одержання деталізованої інформації, необхідної для управління запасами за їх окремими видами і процесами, організується аналітичний облік. Суть аналітичного бухгалтерського обліку запасів полягає в тому, що на кожний вид матеріальних цінностей (за номенклатурними номерами) відкривається аналітичний рахунок, в якому об'єкти обліку відображаються за їх кількістю (за прийнятими одиницями виміру) і сумою вартості (за прийнятою системою оцінки).

Аналітичні рахунки групуються за групами матеріалів, місцями зберігання, матеріально-відповідальними особами, за синтетичними рахунками бухгалтерського обліку і субрахунками для ув'язки кількісного складського обліку з вартісним бухгалтерським обліком для кожного складу (матеріально-відповідальної особи) відкривають відомість обліку залишків матеріалів на складі (ф. М-14). Ці відомості кожного першого числа місяця бухгалтерія передає на склади для перенесення в них матеріально-відповідальними особами з карток складського обліку кількісних залишків кожного виду та сорту матеріалів на початок нового місяця. В бухгалтерії ці залишки оцінюються за обліковими цінами, підраховують загальну вартість їх за групами та складами в цілому, а потім зіставляють з даними бухгалтерського обліку. При виявленні розбіжностей по тій чи іншій групі помилки знаходять та виправляють до складання балансу.

У встановлені строки матеріально-відповідальні особи складають матеріальний звіт (ф. М-19). Матеріальні звіти складаються матеріально-відповідальними особами тільки в кількісному виразі і здаються в бухгалтерію після закінчення місяця. Розцінка надходження та використання матеріалів здійснюється бухгалтерією безпосередньо в матеріальних звітах. В них, як правило, включаються всі матеріали, які були та є на складі, незалежно від того був чи ні рух цих матеріалів за звітний місяць. Разом з матеріальним звітом до бухгалтерії подаються всі первинні документи на надходження та видаток матеріалів.

В бухгалтерії по закінченні місяця складають відомості обліку руху виробничих запасів (відомість 5.1) за аналітичними рахунками згрупованими за субрахунками. Ці відомості складаються в розрізі складів та матеріально-відповідальних осіб на підставі матеріальних звітів та звіту комірника. В них вказуються дані про залишок матеріалів на початок місяця, їх рух та залишок на кінець місяця, який визначається розрахунковим шляхом. Підсумки відомостей звіряються з даними складського та бухгалтерського обліку.

Використовують аналітичний бухгалтерський облік на рахунках для контролю зберігання і руху матеріальних цінностей, їх оцінки, звірки з даними складського обліку, а також для підбиття підсумків інвентаризації.

Усі матеріальні цінності, що надійшли на підприємство від постачальників, обліковуються в журналі-ордері №5 (у ньому здійснюється облік розрахунків), а також у відомості аналітичного обліку розрахунків з постачальниками №3. Дані про виробничі запаси, витрачені чи списані протягом місяця, відображаються в журналі-ордері №5.1, в якому здійснюється облік виробництва. В кінці місяця дані цих та інших журналів-ордерів переносять до Головної книги, яка використовується для складання балансу підприємства. Причому дані Головної книги по субрахунках рахунку 20 «Виробничі запаси» повинні співпадати з підсумковими даними відомостей обліку руху матеріальних цінностей (В-5.1), відкритих за тими ж субрахунками.

Для узагальнення інформації про наявність і рух належних підприємству запасів сировини і матеріалів (у тому числі, сировини і матеріалів, які знаходяться в дорозі та в переробці), будівельних матеріалів, запасних частин, тари й тарних матеріалів, відходів основного виробництва призначено рахунок 20 «Виробничі запаси». Цей рахунок активний, балансовий, призначений для обліку господарських засобів.

По дебету рахунку 20 «Виробничі запаси» відображуються надходження виробничих запасів, їх дооцінка, по кредиту - витрачання на виробництво (експлуатацію, будівництво) переробка, відпуск на сторону, уцінка тощо.

Вартість окремих видів виробничих запасів обліковується на відповідних субрахунках рахунку 20.

Для обліку наявності і руху сировини, основних і допоміжних матеріалів, необхідних для виробництва та інших господарських потреб, остаточно забракованої продукції в бухгалтерії використовують субрахунок 201 «Сировина і матеріали».

Облік кожного виду матеріалів ведуть на окремих аналітичних рахунках за кількістю чи масою та вартістю. На підприємстві є різні за якістю матеріали одного найменування, тому в бухгалтерії забезпечено їх нероздільний облік. Оприбутковують матеріали за собівартістю без податку на додану вартість. Всю суму ПДВ згідно з податковим накладними відносять на розрахунки з бюджетом.

У поточному бухгалтерському обліку матеріали можуть обліковуватись за різними обліковими цінами (договірними, середніми, заготівельними) тощо, але на кінець звітного періоду (місяця, кварталу, року) обов'язкове перерахування за фактичною собівартістю. Фактична собівартість матеріалів складається з вартості за цінами заготівлі, придбання та витрат по доставці цих матеріальних цінностей на підприємство.

Субрахунок 202 «Купівельні напівфабрикати та комплектуючи вироби» на підприємстві призначений для обліку комплектуючих виробів.

Субрахунок 203 «Паливо» призначений для обліку наявності та руху палива, що придбавається чи заготовлюється для технологічних потреб виробництва, експлуатації транспортних засобів, а також для вироблення енергії та опалення будівель. Тут також обліковується оплачені талони на нафтопродукти і газ.

Субрахунок 204 «Тара й тарні матеріали», 205 «Будівельні матеріали» і 206 « Матеріали, передані в переробку» на підприємстві не застосовуються.

Субрахунок 207 «Запасні частини» призначений для обліку придбаних чи виготовлених запасних частин, готових деталей, вузлів, агрегатів, які використовуються для проведення ремонтів, заміни зношених частин машин, обладнання, транспортних засобів, інструменту, а також автомобільних шин у запасі та обороті. По дебету субрахунку відображаються залишок і надходження, по кредиту - витрачання, реалізація та інше вибуття запасних частин.

Субрахунок 209 «Інші матеріали» призначений для обліку господарських матеріалів, які використовуються для поточних потреб підприємств, а також для обліку відходів виробництва.

Облік придбаних запасів на рахунку 20 «Виробничі запаси» та його субрахунках ведеться, як було вказано раніше, за фактичною собівартістю придбання, яка складається з ціни придбання та транспортно - заготівельних витрат (витрат на транспортування, вантажно-розвантажувальні роботи, сплаченого ввізного мита, послуг посередницьких організацій та інших витрат, пов'язаних з придбанням запасів та доведенням їх до стану, в якому вони придатні для використання). Ця собівартість визначається як правило тільки в кінці місяця після відображення всіх заготівельних операцій та розподілу їх між окремими видами запасів. Документи на оприбуткування та списання витрачених запасів, що надходять в бухгалтерію, потребують їх систематичної обробки та відображення в облікових регістрів, що не можливо зробити без попередньої оцінки відповідних запасів. Тому аналітичний облік запасів протягом місяця ведуть за обліковими цінами, прийнятими на підприємстві, тобто цінами придбання (з окремим обліком транспортно-заготівельних витрат). В кінці місяця вартість використаних та списаних за обліковими цінами запасів, а також вартість залишку таких запасів на кінець місяця корегують до фактичної собівартості їх придбання (заготівлі).

Розглянемо відображення в бухгалтерському обліку надходження запасів за грошові кошти. Основні бухгалтерські проводки наведені в табл. 2.2

Таблиця 2.2. Облік надходження запасів

Матеріальні цінності які надійшли на підприємство без товаросупровідних документів постачальника (невідфактуровані поставки) приймаються на облік за актами приймання матеріалів (ф. М - 7) та відображають записом по дебету рахунка 20 «Виробничі запаси» (відповідний субрахунок) в кореспонденції з кредитом рахунка 63 «Розрахунки з постачальниками та підрядниками».

Після отримання від постачальника рахунків-фактур та інших товаросупровідних документів підприємство попередній запис сторнує та робить звичайний запис на суми, які вказані в отриманих документах.

Якщо при прийманні вантажу виявлена нестача матеріалів, то на дебет рахунка 20 «Виробничі запаси» оприходують тільки фактично отримані матеріали, а на вартість нестачі цінностей пред'являють претензію постачальнику і відображають по дебету рахунка 374 «Розрахунки за претензіями» в кореспонденції з кредитом рахунка 63 «Розрахунки з постачальниками та підрядниками».

Транспортно - заготівельні витрати, пов'язані з придбанням виробничих запасів, обліковуються на аналітичному рахунку «Транспортно - заготівельні витрати», який відкривається в складі рахунка 20 «Виробничі запаси». На суму транспортних та інших витрат, пов'язаних з придбанням виробничих запасів, роблять запис по дебету рахунка 20 «Виробничі запаси», аналітичний рахунок «Транспортно - заготівельні витрати», та кредиту відповідних рахунків (63 «Розрахунки з постачальниками та підрядниками», 685 «Розрахунки з різними кредиторами»).

При відображенні в обліку бартерних операцій слід враховувати, на що обмінюються запаси. Бартерні операції можуть здійснюватися подібними і неподібними виробничими запасами.

Подібними активами є активи, подібні за своїм призначенням і мають однакову справедливу вартість. Виходячи з цього, при обміні подібними запасами не визначається дохід, а отже, не визначається і фінансовий результат.

Відповідно до Національного положення (стандарту) бухгалтерського обліку 9 «Запаси» первісна вартість запасів, придбаних в обмін на подібні запаси, дорівнює балансової вартості переданих запасів. Якщо балансова вартість переданих запасів перевищує їх справедливу вартість, то первісною вартістю отриманих виробничих запасів є їх справедлива вартість, а різниця між балансовою і справедливою вартістю переданих запасів включається до складу витрат звітного періоду.

Відповідно до Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 19 «Об'єднання підприємств» справедливою вартістю виробничих запасів, зокрема матеріалів, є їх відновна вартість (нинішня собівартість придбання), тобто вартість їх відтворення в сучасних умовах і цінах. У зв'язку з відсутністю розробленого механізму визначення справедливої вартості підприємство має право самостійно вирішити, як здійснюватиметься визначення справедливої вартості того чи іншого виду виробничих запасів. При цьому потрібно використовувати дані прайс-листів, інших подібних документів, або проводити експертну оцінку. Якщо запас отримують по бартеру в обмін на неподібні активи (наприклад, основні засоби), то первинна вартість придбаних запасів дорівнює справедливій вартості отриманих запасів.

Причому згідно Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 15 «Дохід» сума доходу за бартерним контрактом визначається за справедливою вартістю запасів, які отримані чи підлягають отриманню підприємством, зменшеною чи збільшеною на суму відповідно переданих чи отриманих коштів чи їх еквівалентів.

Тепер розглянемо основні шляхи вибуття запасів і відображення операцій з використання виробничих запасів в обліку. Списання виробничих запасів може відбуватись з наступних причин: відпуск у виробництво; списання у зв'язку з невідповідальністю запасів до критеріїв визначення активу; списання у зв'язку із псуванням, розкраданням тощо; реалізація на сторону; передача до статутного капіталу іншого підприємства; безоплатна передача. Відображення в обліку операцій по вибуттю виробничий запасів показано в табл. 2.3.

Таблиця 2.3. Відображення в обліку операцій з вибуття запасів

2.4 Інвентаризація запасів та облік її результатів

Для забезпечення достовірності даних бухгалтерського обліку та звітності про запаси на підприємствах усіх форм власності періодично проводиться інвентаризація майна.

Порядок проведення інвентаризації регулюється Інструкцією з інвентаризації основних засобів, нематеріальних активів, товарно-матеріальних цінностей, грошових коштів і документів та розрахунків, яка затверджена наказом Міністерства фінансів України від 11.08.94 р. №69 та зареєстрована в Міністерстві юстиції України 26.08.94 р. за №202/412.

Інвентаризація - це перелік, перерахування, зважування, перемірювання в натурі виробничих запасів, що знаходяться в місцях зберігання, і зіставлення наявності з даними бухгалтерського обліку. Інвентаризація матеріальних цінностей є одним із радикальних засобів контролю за збереженням оборотних активів і роботою матеріально відповідальних осіб. Використовується також для виявлення фактичних витрат на виробництво продукції та послуг або якщо інші способи одержання даних про витрати матеріальних ресурсів не можуть бути використані.

Документальне забезпечення інвентаризації: