Предмет бухгалтерського обліку та головні його об'єкти.

Метод бухгалтерського обліку та його складові частини.

Взаємозв'язок між предметом і методом бухгалтерського обліку.

Основи організації бухгалтерського обліку.

Основні терміни теми: предмет бухгалтерського обліку, метод бухгалтерського обліку, інвентаризація, документація, оцінка, калькуляція, бухгалтерські рахунки, подвійний запис, бухгалтерський баланс, бухгалтерська звітність.

1. Визначення предмету та елементів методу БО як науки є дискусійним питанням. Очевидно, що зміст предмету БО слід розглядати виходячи із сутності БО та мети його ведення закріплених ЗУ “Про БО та ФЗ”. Тобто предметом БО є діяльність підприємства. Господарська діяльність - будь-яка діяльність в тому числі підприємницька, юридичних і фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності пов'язана з виробництвом продукції виконанням робіт, наданням послуг направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній чи нематеріальній формі.

Розкриття предмету БО здійснюється через його об'єкти. Склад об'єктів БО визначаємо за метою ведення БО. Згідно Закону метою ведення БО є надання повної, правдивої і неупередженої інформації про фінансовий стан і діяльність підприємства користувачам для прийняття рішень. Отже об'єктами БО є фінансовий стан (активи, зобов'язання, власний капітал) та діяльність підприємства (доходи, витрати, прибутки, збитки).

Згідно Закону суб'єктом БО є підприємство - самостійно господарюючий статутний суб'єкт, який має право юридичної особи і здійснює виробничу, науково-дослідну і комерційну діяльність з метою одержання прибутку.

2. Метод Бо - це сукупність способів та прийомів, завдяки яким БО виконує свої функції. Елементами методу БО є наступні прийоми:

Документація - це спосіб відображення всіх фактів господарського життя у відповідних документах.

Інвентаризація - це перевірка фактичної наявності ТМЦ, ОЗ, грошових коштів шляхом перерахування, вимірювання.

Бухгалтерські рахунки - це спосіб систематизації інформації про господарську діяльність по економічно-однорідним ознакам.

Подвійний запис - це спосіб відображення окремих господарських операцій як мінімум на двох рахунках.

Калькуляція - спосіб визначення собівартості, що є базою для визначення ціни.

Бухгалтерська звітність - це система взаємопов'язаних показників, що відображають фінансово-господарську діяльність підприємства.

Бухгалтерський баланс - це спосіб групування інформації про господарську діяльність підприємства на певну дату в розрізі господарських засобів та джерел їх утворення.

Оцінка - це спосіб вартісного виміру господарських засобів як об'єктів БО.

Закон "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначив, що завданням бухгалтерського обліку є "надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства" (стаття 3). Для забезпечення виконання цього завдання законом надано великі повноваження підприємствам щодо організації та ведення бухгалтерського обліку. Одночасно визначено й обов'язки головного бухгалтера, які можна поділити на методологічні та контрольні (стаття 8).

Методологічні обов'язки полягають у забезпеченні правил ведення бухгалтерського обліку, тобто дотримання чинного законодавства (законів, інструкцій, положень, стандартів, вказівок).

Контрольні обов'язки здійснюються через організацію контролю за відображенням на рахунках бухгалтерського обліку всіх господарських операцій; контролювання оформлення та руху справ, пов'язаних із недостачами, крадіжками і псуванням активів підприємства; проведення перевірок стану бухгалтерського обліку у філіях та інших підрозділах підприємства.

Ясна річ, що обидва види обов'язків якнайтісніше між собою пов'язані. Фахівці з обліку повинні чітко розуміти, що виконання ними суто бухгалтерських обов'язків без суворого контролю за відображенням усіх господарських операцій не може запобігти фактам зловживань, крадіжок, перевитрат, недоцільного використання засобів виробництва, викривлення реальних господарських ситуацій та неповного оприбуткування товарно-матеріальних цінностей. Такі факти свідчать про неповну реалізацію предмета бухгалтерського обліку, невиконання його завдань. А це означає, що користувачі не отримають потрібної інформації, а відтак і управлінські рішення будуть неефективними.

Проте забезпечення відображення всіх господарських операцій в обліку - це лише частка комплексу робіт з організації і ведення бухгалтерського обліку. Дуже важливим є досягнення належної якості інформації, яка має бути правдивою і неупередженою. Звідси випливає потреба в удосконаленні та посиленні поточного контролю за процесами здійснення господарських операцій, оформлення їх первинними документами, тобто потреба у здійсненні контрольних функцій бухгалтерського обліку.

Контрольні функції бухгалтерського обліку спрямовані на те, щоб контролювати законність і доцільність здійснюваних операцій, правильність ведення обліку і тим самим забезпечувати його достовірність; контрольні функції оперативного й статистичного обліку спрямовано на ефективне використання матеріальних, трудових і фінансових ресурсів, своєчасне виявлення внутрішніх резервів. Водночас контрольні функції всіх трьох видів господарського обліку уможливлюють контролювання якості формування показників для управління виробництвом за даними облікової інформації, правильність складання та своєчасність подання звітності за призначенням.

Контрольні функції обліку - це конкретні дії фахівців щодо здійснення контролю за допомогою бухгалтерського, оперативного й статистичного обліку. Стосовно господарського обліку функція виступає у двох значеннях: як робота, що її виконує бухгалтерія, і як обов'язки, сфера діяльності кожного працівника обліку. А тому контрольні функції господарського обліку - це професійні дії працівників бухгалтерії та інших служб щодо контролювання за допомогою бухгалтерського, оперативного й статистичного обліку законності й доцільності здійснюваних операцій, ефективного використання ресурсів, виявлення внутрішніх резервів.

Необхідність здійснення контрольних функцій закладено вже в самій природі бухгалтерського обліку. Бухгалтерський облік потрібний для управління, тобто для накопичення належної інформації про господарські засоби і процеси, але не будь-якої інформації, а в належний спосіб систематизованої, узгодженої і контрольованої. У зв'язку з цим контрольні функції доповнюють зміст бухгалтерського обліку, перетворюють його на цілісну систему узагальнення фактів і явищ господарського життя.

Контрольні функції працівників обліку інколи називають бухгалтерським контролем. Він суттєво різниться на підприємствах різних зарубіжних країн. На французьких підприємствах, наприклад, бухгалтерські дані є найважливішим фактором управління виробництвом. Фінансова інформація становить основу інформаційних систем. Від достовірності бухгалтерського обліку і його раціональної організації залежить ефективне використання облікових даних для управління підприємством. Відтак у Франції виняткову увагу приділяють перевіркам достовірності обліку. Цей факт зумовив і організацію контролю, який тут поділяють на внутрішній і зовнішній. Внутрішній контроль підпорядкований безпосередньо дирекції підприємства і є суто професійним. 1965 року було створено Французьку асоціацію внутрішніх контролерів.

Зовнішній контроль здійснюється бухгалтерами-експертами, основне завдання яких - перевірка достовірності бухгалтерського обліку. Бухгалтери-експерти теж мають свою організацію - "Французький інститут бухгалтерів-експертів".

Спираючись на вітчизняний та зарубіжний досвід, слід розрізняти контрольні функції трьох видів: за законністю й доцільністю здійснюваних операцій виробничої та фінансово-господарської діяльності; за дотриманням нормативних актів з обліку, тобто правил ведення обліку; за збереженням майна, ефективним використанням виробничих ресурсів та іншими процесами, які не повністю охоплюються бухгалтерським обліком. Таке розмежування контрольних функцій є необхідним для точнішого визначення функціональних обов'язків працівників бухгалтерії та інших економічних і технічних служб.

В Україні саме контрольні функції потребують постійного посилення та вдосконалення. Соціально-економічна необхідність посилення контрольних функцій визначається трьома обставинами:

браком на багатьох підприємствах відповідних умов для збереження майна;

зростанням непродуктивних витрат і втрат;

перебудовою діяльності підприємств за ринкових умов.

Найважливішими чинниками посилення контрольних функцій господарського обліку можна вважати:

повну укомплектованість бухгалтерських служб кадрами облікових працівників;

підвищення рівня виконавської діяльності;

розширення механізації та автоматизації облікових робіт;

удосконалення нормування й лімітування матеріальних, трудових і фінансових ресурсів;

рівномірне надходження первинних документів та результатної інформації в бухгалтерію;

належне погодження положень про структурні підрозділи з посадовими інструкціями щодо відповідальності, строків отримання, обробки та передачі інформації для управління;

розширення форм інформування бухгалтерією керівництва підприємства;

поліпшення якості відомчих ревізій і перевірок.

Регулювання та підтримування дії механізму реалізації предмета бухгалтерського обліку є одним із найважливіших обов'язків головного бухгалтера.

Вивчаючи механізм реалізації предмета бухгалтерського обліку, треба завжди пам'ятати про наявність як прямого, так і зворотного зв'язку між предметом і методом (рис.1).

Рис. 1. Взаємозв'язок між предметом і методом бухгалтерського обліку

Процеси накопичення, обробки і передачі інформації користувачам роблять бухгалтерський облік основним джерелом інформаційного забезпечення різних функцій управління. У цьому разі він виступає як основа єдиної системи обліку і статистики, бо використовує дані оперативного й статистичного обліку, контролює їх достовірність та водночас дає багато бухгалтерської інформації для оперативного управління. Дані бухгалтерського обліку і звітності є методично єдиними зі статистикою і широко використовуються статистичними установами для підбиття підсумків та аналізу роботи галузей і виробництв України, визначення внутрішнього валового продукту та національного доходу, рівня економічного й соціального розвитку країни, для підготовки доповідних записок Уряду тощо.

Процеси і явища господарської діяльності підприємств породжують інформацію, яка здебільшого адекватно відображує операції виробничої та фінансово-господарської діяльності. Ці операції фіксуються на матеріальних носіях, обліковуються, вимірюються, узагальнюються і контролюються на всіх етапах облікового процесу. Дані про окремі операції господарської діяльності за допомогою бухгалтерського обліку систематизуються і перетворюються на інформаційну характеристику економічних процесів і явищ. Отже, у бухгалтерському обліку відображаються не самі операції, а інформація про них, яка використовується для управління господарською діяльністю.

Предмет бухгалтерського обліку завжди був і залишається тією ознакою, яка визначає його параметри. Від правильного визначення предмета залежить правильність визначення функціональних обов'язків працівників обліку.

Виконання функціональних обов'язків потребує постійного контролю з боку головного бухгалтера. Про повноту отриманої інформації в рамках предмета бухгалтерського обліку можна висновувати з результатів виробничої та фінансово-господарської діяльності підприємства. І коли певні факти свідчитимуть про незлагодженість механізму управління, неефективність окремих управлінських, рішень, упущення й недоліки в діяльності підприємства, настає зворотний процес взаємозв'язку між предметом і методом. Цей процес полягає в осмисленні та перегляді завдань бухгалтерського обліку та його параметрів, уточненні об'єктів, методу та методичних прийомів, що має відбитися на обліковій політиці підприємства, відповідних засобах цієї політики. Недостатньо відрегульовані процеси прямого зв'язку неодмінно вестимуть до налагодження зворотного зв'язку між завданнями, предметом, об'єктами, методом та методичними засобами бухгалтерського обліку.

Відтак можна вважати обов'язковим для спеціалістів з обліку регулярне вивчення взаємозв'язку між предметом і методом бухгалтерського обліку, своєчасне його коригування, що сприятиме вдосконаленню системи інформаційного забезпечення користувачів унаслідок постійного запровадження досконаліших форм і методів збирання, реєстрації, накопичення, обробки й передавання інформації для управління.

Методологічне спрямування та спрямування контролю за організацією і веденням бухгалтерського обліку між собою пов'язані дуже тісно і окремо просто не існують. Водночас найважливіша роль належить саме контролю, який може забезпечити прямий взаємозв'язок між предметом і методом.

Контрольні функції бухгалтерського обліку відіграють провідну роль і в системі внутрішньогосподарського контролю. Як визначено в статті 8.5 Закону "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", підприємство самостійно розробляє систему і форми внутрішньогосподарського (управлінського) обліку, звітності та контролю господарських операцій, визначає права працівників на підписання бухгалтерських документів, затверджує правила документообороту й технологію обробки облікової інформації.

Виходячи з цих вимог, на кожному підприємстві необхідно переглянути обов'язки фахівців з обліку та інших економічних і технічних служб щодо контрольних функцій та провести відповідну організаційну й методичну роботу для створення таких умов, щоб контрольні функції здійснювалися активно й ефективно. На жаль, працівники підприємств недостатньо обізнані з порядком проведення такої роботи, бо скрізь бракує методичних рекомендацій чи спеціальних розробок.

Для проведення цілеспрямованої роботи щодо посилення контрольних функцій обліку необхідно значно збільшити кількість теоретичних і практичних досліджень цих питань, пов'язуючи їх з вимогами сучасних ринкових відносин.

Відтак головними напрямами посилення контрольних функцій господарського обліку треба вважати: якнайповніше висвітлення контрольних функцій господарського обліку в нормативних актах; поліпшення добору, виховання та розстановки кадрів працівників обліку; чітку регламентацію функцій головного бухгалтера; удосконалення системи підвищення кваліфікації та професійної майстерності фахівців з обліку; забезпечення облікового персоналу необхідною спеціальною літературою та нормативно-довідковим матеріалом; підвищення ефективності роботи контрольно-ревізійних груп і секторів головних бухгалтерій підприємств; автоматизацію обліково-аналітичних процесів; удосконалення первинної документації та упорядкування звітності; запровадження досконаліших форм і методів обліку; публікацію в пресі проектів нових нормативних актів з обліку і контролю для фахового обговорення; збільшення теоретичних та практичних досліджень з питань внутрішньогосподарського контролю.

Виконувати цю роботи будуть здебільшого самі працівники бухгалтерій. Але їхня чисельність, як правило, не відповідає обсягу виконуваної ними роботи, що ставить їх у гірше становище ніж працівників усіх інших економічних та багатьох технічних служб. А тому постає нагальна потреба змінити підхід до визначення чисельності фахівців обліку, бо чинні типові норми часу і норми обслуговування щодо бухгалтерського обліку застаріли і ними вже ніхто не користується. Було б доцільно цю чисельність визначати виходячи із чисельності промислово-виробничого персоналу (ПВП) у відношенні (неодноразово підтвердженому досвідом підприємств багатьох галузей і виробництв) від 0,25 до 1,7 %.

З метою проведення цілеспрямованих робіт з удосконалення внутрішнього контролю, концентрації зусиль облікового персоналу на найважливіших (опорних) об'єктах, які визначають ефективність всієї системи внутрішньогосподарського контролю, на кожному підприємстві доцільно мати положення (інструкцію) про контрольні функції господарського обліку та методичні вказівки про порядок їх здійснення.

У положенні про контрольні функції господарського обліку мають знайти відображення такі основні питання: чому облік є неможливим без здійснення контрольних функцій; у чому полягає природа бухгалтерського обліку та різнобічна аналітична діяльність бухгалтерів; від чого залежить посилення контрольних функцій; які економічні та технічні служби повинні здійснювати контрольні дії; визначення поняття контрольних функцій; класифікація контрольних функцій за видами; які особливості внутрішньогосподарського контролю необхідно враховувати, здійснюючи контрольні функції; завдання бухгалтерського обліку з обов'язковим урахуванням потреби вдосконалення бухгалтерських служб.

Необхідно особливо підкреслити, що контрольні функції господарського обліку є складовою частиною внутрішньогосподарського контролю, його основою. Базою внутрішньогосподарського контролю служать дані бухгалтерського обліку.

Контрольні функції необхідно здійснювати з урахуванням характерних особливостей внутрішньогосподарського контролю, а саме: дотримання основних принципів контролю та застосування всіх його форм і методів; контролювання операцій виробничої та фінансово-господарської діяльності за допомогою бухгалтерського обліку в тісному зв'язку з оперативним і статистичним обліком; чітка регламентація та забезпечення узгоджених дій економічних і технічних служб; створення необхідних умов і можливостей для експерименту та відбору найбільш раціональних методичних прийомів фактичного й документального контролю; дотримання системності в накопиченні, узагальненні та реалізації матеріалів контролю; спрямування контрольних функцій бухгалтерського обліку на перевірку законності та доцільності здійснюваних операцій, правильність ведення обліку, а відтак - і на забезпечення його достовірності.

Бухгалтерські служби підприємств у планах удосконалення бухгалтерського обліку повинні передбачати такі найважливіші заходи: поліпшення роботи з кадрами; підвищення професійної майстерності працівників обліку через систему створюваних постійно діючих шкіл професійної майстерності працівників бухгалтерських служб; поліпшення методичного забезпечення фахівців з обліку; максимальна автоматизація облікових робіт; звільнення працівників бухгалтерій від рутинних операцій; удосконалення первинної документації; запровадження досконаліших форм і методів обліку і контролю; забезпечення узгодженої роботи фахівців бухгалтерії з іншими економічними та технічними службами щодо запобігання незаконним та недоцільним операціям; підвищення дисципліни і культури праці працівників бухгалтерій, їхньої відповідальності за дотримання правил ведення обліку і здійснення контролю, забезпечення законності й доцільності здійснюваних операцій, перетворення бухгалтерського обліку на неподоланну перешкоду для непродуктивних витрат, приписок, безгосподарності, різного роду марнотратства; розширення сфери застосування попереднього, поточного та наступного контролю за допомогою бухгалтерського обліку; застосування методичних засобів господарського обліку з більшою ефективністю.

Методичні вказівки щодо здійснення контрольних функцій господарського обліку бажано складати за трьома напрямами: загальні положення; форми виявлення контрольних функцій та їх об'єкти; методичні засоби контролю за допомогою господарського обліку.

Загальні положення визначатимуть, де, коли, в який спосіб здійснюються контрольні функції обліку і від чого залежить їх ефективність.

Контрольні функції господарського обліку обов'язкові для всіх рівнів управління економікою. Найчастіше їх використовують у рамках внутрішньогосподарського контролю з охопленням усіх ланок діяльності підприємства. Ефективність контрольних функцій залежить від активності, злагодженості контрольних дій фахівців бухгалтерій, інших економічних і технічних служб та знання ними належної методики.

Слід виокремлювати три форми контролю за допомогою обліку: попередній, поточний, наступний. Попередній контроль - це перевірки і спостереження контролюючих органів, бухгалтерії, інших структурних підрозділів підприємства та окремих посадових осіб, що здійснюються до моменту завершення операцій. Такий контроль здійснюють в основному економічні служби та працівники технічних служб через певні проміжки часу. Результати попереднього контролю здебільшого розглядають як сигнал для більш глибокої (у разі потреби) перевірки для прийняття оптимального управлінського рішення. Попередній контроль здійснюють не тільки на стадії прогнозування, планування й проектування, а й на всіх інших стадіях виробничої та фінансово-господарської діяльності, де перевіряється законність господарських операцій та дій посадових осіб. На рівні підприємств попередній контроль здійснюється за значно ширшим обсягом показників, аніж на рівні міністерств чи відомств: для вищої управлінської ланки достатньо невеликої кількості синтезованих показників.

Працівники бухгалтерії здійснюють попередній контроль для:

· розробки заходів зі своєчасного складання звітності, удосконалення обліку й контролю;

· форм і методів збирання, обробки, передавання та зберігання інформації (разом з працівниками обчислювального центру);

· заходів з економного витрачання ресурсів, збереження майна;

· цільових комплексних програм, норм і нормативів, організаційно-технічних заходів;

· методичних вказівок з організації і техніки ведення всіх видів господарського обліку на підприємстві та проведення контрольно-ревізійної роботи;

· планів автоматизації бухгалтерського обліку, контрольно-ревізійної роботи, підготовки й підвищення кваліфікації фахівців з обліку, планів експериментальних та науково-дослідних робіт з удосконалення бухгалтерського обліку;

· уточнення головним бухгалтером та уповноваженими ним особами законності операцій в процесі підписання касових, банківських та інших документів;

· укладання угод, візування наказів і розпоряджень про встановлення працівникам посадових окладів, надбавок до заробітної плати та виплати матеріального заохочення;

· обстеження умов зберігання товарно-матеріальних цінностей і коштів, стану контрольно-пропускної системи, проведення вибіркових інвентаризацій;

· перевірки ділових та моральних якостей осіб, що їх беруть на роботу, пов'язану з матеріальною відповідальністю;

· інструктування працівників підприємства з питань ведення обліку та складання звітності;

· складання планів звітності та подання оперативної інформації для оперативного управління;

· індивідуальних та структурних графіків роботи секторів головної бухгалтерії, графіків документообороту;

· графіків відпусток облікових працівників.

У процесі організації та здійснення попереднього контролю треба враховувати функціональні особливості економічних та технічних служб. Економічні служби, здійснюючи попередній контроль, охоплюють всі сторони діяльності підприємства, що потребує особливої відповідальності у визначенні конкретних виконавців та строків отримання, обробки й передачі інформації для управління. Технічні служби локально охоплюють або виробничу, або технічну сторони діяльності підприємства (інколи обидві ці сторони), виходячи з економічної ефективності виконуваних робіт чи здійснюваних заходів. Це потребує злагодженої роботи економічних і технічних служб та підвищення відповідальності останніх за кінцеві результати виробництва й господарської діяльності.

У процесі попереднього контролю економічні служби користуються різноманітною економічною інформацією, у тому числі і здобутою значно раніше. Технічні служби, як правило, користуються щойно складеними розрахунками показників виробничої та фінансово-господарської діяльності, що зумовлює необхідність підвищення відповідальності за об'єктивність і достовірність самих розрахунків і обґрунтувань з боку економічних служб.

Поточний контроль займає значне місце у здійсненні контрольних функцій обліку, оскільки він охоплює різноманітні процеси і явища.

За допомогою бухгалтерського обліку в поточному порядку контролюються всі без винятку операції діяльності підприємства. Контролюються вони на стадії підписання та обробки документів з формального боку та по суті: з формального боку - з погляду правильного оформлення документів; по суті - з погляду законності й доцільності самої операції. На стадії обробки документів (незалежно від способу) відбувається те саме, тобто всі операції контролюються двічі.

Сутність поточного контролю полягає в його постійності. Він охоплює не тільки всі напрями діяльності підприємства, а й діяльність кожного члена трудового колективу. Поточний контроль правомірно можна називати щоденним.

Поточний контроль тісно взаємозв'язаний із попереднім, який передує поточному. Але сфера їх застосування неоднакова: її обмежено невеликою кількістю об'єктів для попереднього і величезним колом об'єктів для поточного контролю. На ці обставини треба зважати, розв'язуючи методичні проблеми організації попереднього й поточного контролю на будь-якому підприємстві.

Організації попереднього і поточного контролю має передувати необхідна підготовча робота, яка полягає у наданні контролю системного характеру, вирішенні принципових проблем інформаційного забезпечення та координації дій контролерів.

Підготовча робота включає такі важливі моменти:

вивчення стану обліку та контролю, функціональних обов'язків структурних підрозділів і посадових осіб;

визначення об'єктів контролю;

пошук найоптимальнішої системи показників;

визначення економічних і технічних служб та конкретних виконавців, які здійснюватимуть контроль;

уточнення і розробку посадових інструкцій, функціональних обов'язків структурних підрозділів та конкретних виконавців щодо здійснення контролю із визначенням строків отримання, обробки та передачі інформації;

визначення джерел інформації, інформаційної бази та упорядкування потоків інформації.

Так, для здійснення поточного контролю за ефективним використанням виробничих ресурсів та забезпеченням зберігання майна необхідно виділити найважливіші напрями облікової роботи й визначити опорні об'єкти. Орієнтовний перелік напрямів та опорних об'єктів для такого контролю наведено далі.

Наступний контроль здійснюється на всіх рівнях управління економікою. Він необхідний кожному органу державного та господарського управління, бо дає можливість не тільки оцінювати діяльність підприємства, а й виявляти внутрішні резерви.

Наступний контроль відрізняється від попереднього й поточного обсягом та глибиною охоплення різних сторін діяльності підприємства. Він найбільш об'єктивно характеризує виконання заходів щодо раціонального використання ресурсів, підвищення ефективності виробництва.

Значна ефективність наступного контролю пояснюється тим, що його здійснюють, крім облікових, ще й технічні служби та громадські організації. Функціональні обов'язки служб та окремих виконавців щодо здійснення наступного контролю закріплюються у відповідних положеннях та посадових інструкціях.

Наступний контроль працівники обліку здійснюють за тими самими опорними об'єктами, що й поточний контроль, а також стосовно звітів і балансів філій та виділених на самостійний баланс підрозділів для перевірки достовірності показників та їх погодження з відповідними формами звітності, складання звітності, зустрічної перевірки реальності виконаних обсягів робіт, наданих послуг за минулі звітні періоди.

За наступного контролю використовуються всі складові методу бухгалтерського обліку: оцінка і калькуляція - для перевірки обґрунтованості планових (нормативних) і звітних калькуляцій, норм і нормативів матеріальних, трудових і фінансових ресурсів; баланс, звітність і інвентаризація - для логічного осмислення статей балансу, їх погодженості та відповідності даним синтетичного й аналітичного обліку, матеріалам інвентаризації; документація, рахунки, подвійний запис тощо - для проведення експертиз, перевірки достовірності звітності, відновлення занедбаного обліку, викриття зловживань.

Взаємозумовленість форм контролю за допомогою господарського обліку виявляється в тому, що попередній контроль зумовлює необхідність поточного, а поточний - наступного. Така необхідність пов'язана з тим, що умов, які б автоматично гарантували правильність здійснених операцій, їх законність, доцільність і ефективність, іще не створено.

Повне виявлення контрольних функцій господарського обліку, підвищення його якості та оперативності, забезпечення достовірності облікових і звітних даних можна гарантувати лише за умови застосування працівниками бухгалтерських служб сучасних, найефективніших методичних засобів контролю. Методичні засоби контролю за допомогою господарського обліку треба застосовувати до всіх його об'єктів і розділів.

Здійснюючи методологічне керівництво господарським обліком, працівники бухгалтерії підприємства спрямовують працівників інших економічних і технічних служб на активне використання в поточній роботі таких методичних прийомів, як порівняння, спостереження, обстеження, логічне осмислення операцій, прийом спеціальних розрахунків, контрольні обміри виконаних робіт, контрольні запуски сировини й матеріалів у виробництво, прийоми економічного аналізу, групування, індексний метод.

За автоматизації обліку працівники бухгалтерії здійснюють логічну перевірку достовірності машинограм, застосовують програмний контроль введеної в ЕОМ інформації (для перевірки правильності вхідної інформації), забезпечують перезапис інформації на машинні носії та повторну її технологічну обробку (прийом дублювання, що застосовується за наявності суттєвих розбіжностей машинограм із даними первинних документів), організують створення бази релевантних контрольних даних, коли на потрібне програмне питання можна отримати від ЕОМ відповідь, використовуючи ЕОМ у запитальному режимі.

Як було вже сказано, на кожному підприємстві треба визначити найважливіші (опорні) об'єкти, які підлягають обов'язковому контролюванню, оскільки саме від них залежить ефективність всієї системи внутрішньогосподарського контролю.

Стосовно обліку основних засобів, до опорних об'єктів належать:

повнота оприбуткування основних засобів (закріплення матеріально-відповідальних осіб за кожним об'єктом основних засобів, правильність визначення первісної вартості основних засобів, що надійшли);

законність та доцільність вибуття основних засобів (законність та доцільність списання основних засобів, правильність обчислення результатів від їх ліквідації, обґрунтованість безкоштовної передачі основних засобів);

облік амортизаційних відрахувань та зносу основних засобів (чи на всі основні засоби нараховується амортизація, правильність визначення та застосування норм амортизації, правильність визначення суми амортизації й відображення її в обліку, використання амортизаційного фонду за призначенням);

облік ремонту основних засобів (дотримання норм і нормативів витрат на ремонт, нормування й лімітування відпуску матеріальних ресурсів на ремонт, правильність складання планових (нормативних) калькуляцій, правильність визначення виду ремонту, вірогідність фактичних обсягів виконаних робіт, наданих послуг, організація синтетичного та аналітичного обліку витрат на ремонт, правильність визначення фактичної собівартості ремонтних робіт, виконання кошторису витрат на ремонт);

облік використання основних засобів та їх збереження (технічний стан основних засобів та їх збереження, виконання графіка ППР і міжремонтного обслуговування, облік використання устаткування за часом роботи й потужністю, достовірність показника коефіцієнта змінності та інших показників використання основних засобів).

Облік виробничих запасів об'єднує:

збереження виробничих запасів (забезпеченість складськими приміщеннями, умови зберігання в них товарно-матеріальних цінностей, складське господарство, матеріально відповідальних осіб, дотримання строків і порядку проведення інвентаризацій, стан товарних запасів, організація видачі доручень і контролю за їх використанням, стан обліку товарно-матеріальних цінностей на складах і в бухгалтерії, стан контрольно-пропускної системи);

облік надходження виробничих запасів (своєчасність і повнота оприбуткування матеріальних цінностей, що надійшли, достовірність кількісних і якісних розбіжностей під час приймання матеріалів, фактична наявність матеріальних цінностей, що перебувають на відповідальному зберіганні);

облік транспортно-заготівельних витрат (ТЗВ) - формування ТЗВ і їх обґрунтування, дотримання кошторису ТЗВ, розподіл ТЗВ;

облік витрат виробничих запасів (законність і доцільність відпуску матеріалів на сторону і в переробку, реалізація зайвих матеріальних цінностей, нормування та лімітування відпуску матеріалів у виробництво, організація відпуску матеріалів у виробництво, обґрунтованість списання матеріалів на виробництво, правильність визначення фактичної собівартості витрачених на виробництво матеріалів, реальність незавершеного виробництва, облік відходів виробництва);

облік наявності та руху малоцінних і швидкозношуваних предметів (стан обліку наявності МШП на складі і в експлуатації, своєчасність і повнота оприбуткування МШП, достовірність кількісних та якісних розбіжностей під час приймання МШП, збереження МШП, прийнятих на відповідальне зберігання, законність і доцільність реалізації зайвих МШП, лімітування відпуску МШП в експлуатацію, організація відпуску МШП в експлуатацію, законність і доцільність списання МШП).

Для обліку праці й заробітної плати за опорні об'єкти беруть:

облік власного складу (використання кадрів робітників, достовірність оперативних даних обліку власного складу);

облік відпрацьованого часу (достовірність даних про відпрацьований час, узгодженість нарахованої заробітної плати з відпрацьованим часом);

облік виробітку (стан нормування праці, достовірність показника продуктивності праці);

облік заробітної плати (достовірність основної та додаткової заробітної плати, дотримання співвідношення між зростанням продуктивності праці і середньої заробітної плати);

облік розрахунків з працівниками підприємства (реальність заборгованості працівникам, достовірність депонентських сум).

Облік витрат на виробництво та калькулювання собівартості продукції об'єднує такі об'єкти:

облік основних витрат (обґрунтованість планових (нормативних) калькуляцій, реальність показників, пов'язаних із випуском продукції, обґрунтованість віднесення прямих витрат на витрати виробництва);

облік непрямих витрат (загальновиробничих, адміністративних, дотримання кошторису непрямих витрат, правильність розподілу і списання непрямих витрат);

облік витрат від браку продукції;

облік допоміжного виробництва;

облік незавершеного виробництва;

обчислення собівартості одиниці продукції.

Стосовно готової продукції і її реалізації до опорних об'єктів відносять:

своєчасність і повноту оприбуткування готової продукції;

якість готової продукції і її оцінку;

ритмічність випуску продукції;

облік реалізованої продукції (достовірність даних про реалізовану продукцію, правильність обчислення податку на додану вартість, правильність визначення фінансового результату від реалізації продукції);

облік витрат на збут продукції.

Облік коштів та розрахункових операцій об'єднує такі важливі об'єкти:

облік касових операцій (збереження коштів, дотримання касової дисципліни);

облік операцій на рахунках у банках;

облік розрахункових операцій (обґрунтованість заборгованості та її реальність).

Усе, сказане вище, дає підставу висновувати, що реалізація предмета бухгалтерського обліку буде забезпеченою тільки за умови добре налагодженого, методично обґрунтованого бухгалтерського обліку.

4. Бухгалтерський облік на підприємстві ведеться безперервно з дня реєстрації підприємства до його ліквідації. Питання організації бухгалтерського обліку на підприємстві належать до компетенції його власника (власників) або уповноваженого органу (посадової особи) відповідно до законодавства та установчих документів. Відповідальність за організацію бухгалтерського обліку та забезпечення фіксування фактів здійснення всіх господарських операцій у первинних документах, збереження оброблених документів, регістрів і звітності протягом встановленого терміну, але не менше трьох років, несе власник (власники) або уповноважений орган (посадова особа), який здійснює керівництво підприємством відповідно до законодавства та установчих документів.

Для забезпечення ведення бухгалтерського обліку підприємство самостійно обирає форми його організації: введення до штату підприємства посади бухгалтера або створення бухгалтерської служби на чолі з головним бухгалтером; користування послугами спеціаліста з бухгалтерського обліку, зареєстрованого як підприємець, який здійснює підприємницьку діяльність без створення юридичної особи; ведення на договірних засадах бухгалтерського обліку централізованою бухгалтерією або аудиторською фірмою; самостійне ведення бухгалтерського обліку та складання звітності безпосередньо власником або керівником підприємства. Ця форма організації бухгалтерського обліку не може застосовуватися на підприємствах, звітність яких повинна оприлюднюватися.

Підприємство самостійно: визначає облікову політику підприємства; обирає форму бухгалтерського обліку як певну систему регістрів обліку, порядку і способу реєстрації та узагальнення інформації в них з урахуванням особливостей своєї діяльності і технології обробки облікових даних; розробляє систему і форми внутрішньогосподарського (управлінського) обліку, звітності і контролю господарських операцій, визначає права працівників на підписання бухгалтерських документів; затверджує правила документообороту і технологію обробки облікової інформації, додаткову систему рахунків і регістрів аналітичного обліку; може виділяти на окремий баланс філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи, які зобов'язані вести бухгалтерський облік, з наступним включенням їх показників до фінансової звітності підприємства.

Керівник підприємства зобов'язаний створити необхідні умови для правильного ведення бухгалтерського обліку, забезпечити неухильне виконання всіма підрозділами, службами та працівниками, причетними до бухгалтерського обліку, правомірних вимог бухгалтера щодо дотримання порядку оформлення та подання до обліку первинних документів.

Головний бухгалтер забезпечує дотримання на підприємстві встановлених єдиних методологічних засад бухгалтерського обліку, складання і подання у встановлені строки фінансової звітності; організує контроль за відображенням на рахунках бухгалтерського обліку всіх господарських операцій; бере участь в оформленні матеріалів, пов'язаних з нестачею та відшкодуванням втрат від нестачі, крадіжки і псування активів підприємства; забезпечує перевірку стану бухгалтерського обліку у філіях, представництвах, відділеннях та інших відокремлених підрозділах підприємства.

Відповідальність за бухгалтерський облік господарських операцій, пов'язаних з ліквідацією підприємства, включаючи оцінку майна і зобов'язань підприємства та складання ліквідаційного балансу і фінансової звітності, покладається на ліквідаційну комісію, яка утворюється відповідно до законодавства.