Сутність бухгалтерського обліку, основи його організації
Предмет і метод бухгалтерського обліку. Види господарського обліку та їх характеристика. Взаємозв’язок між предметом і методом бухгалтерського обліку. Рахунки бухгалтерського обліку і подвійний запис. План рахунків, облік господарських процесів.
| Рубрика | Бухгалтерский учет и аудит |
| Вид | курс лекций |
| Язык | украинский |
| Дата добавления | 14.07.2017 |
| Размер файла | 413,7 K |
Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже
Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.
Питання для самоперевірки:
Що є предметом бухгалтерського обліку?
Що називають методом бухгалтерського обліку?
Хто є суб'єктом бухгалтерського обліку?
Що відноситься до об'єктів бухгалтерського обліку?
Що таку документ і документація?
Інвентаризація як елемент методу бухгалтерського обліку.
Оцінка як елемент методу бухгалтерського обліку.
Калькуляція як елемент методу бухгалтерського обліку.
Що таке бухгалтерські рахунки?
Подвійний запис як елемент методу бухгалтерського обліку.
Баланс як елемент методу бухгалтерського обліку.
Звітність як елемент методу бухгалтерського обліку.
Який взаємозв'язок між предметом і методом бухгалтерського обліку?
Тема 3. Бухгалтерський баланс
Поняття балансу, його суть і використання в управлінні, його зміст та побудова.
Оцінка та групування статей балансу
4. Зміни в балансі зумовлені господарськими операціями.
Основні терміни теми: баланс, статті балансу, активи, пасиви, власний капітал, зобов'язання, господарська операція.
1. Баланс означає рівновагу, тотожність надходжень і витрат. Як обліковий термін слово “баланс" має два значення:
1) рівність, рівновага двох підсумків протилежного значення, що має місце в рахунках, відомостях і таблицях;
2) таблиця, яка відображає результат облікової реєстрації, майновий стан підприємства в грошовій оцінці на відповідний момент, тобто стан його активів і пасивів.
Таким чином бухгалтерський баланс дає уявлення про склад господарських засобів та джерел їх формування. Мета складання балансу - надання користувачам повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансовий стан підприємства на звітну дату. Структура та зміст балансу змінюється залежно від форм власності, рівня продуктивних сил і розвитку виробничих відносин в суспільстві.
Підприємства та установи складають місячну, квартальну та річну бухгалтерську звітність, в якій відображається склад майна і джерела його формування. Квартальна бухгалтерська звітність подається підприємством не пізніше 25-го числа місяця, наступного за звітним періодом. Річна бухгалтерська звітність - не пізніше 15 лютого року, наступного за звітним. Важливим документом бухгалтерської звітності є баланс (Форма №1). Бухгалтерський баланс - це спосіб узагальненого відображення та економічного групування засобів господарства за їхніми видами та джерелами утворення в грошовій одиниці. Баланс будується у формі таблиці, що складається з двох частин: ліва - актив, права - пасив.
2. П (С) БО 2 визначає зміст і форму Балансу та загальні вимоги до розкриття його статей. Стаття - основний елемент бухгалтерського балансу. Баланс складається з активів і пасивів.
Активи - ресурси, контрольовані підприємством у результаті минулих подій, використання яких, як очікується, приведе до отримання економічних вигод у майбутньому.
Зобов'язання - заборгованість підприємства, що виникла внаслідок минулих подій і погашення якої в майбутньому, як очікується, приведе до зменшення ресурсів підприємства, що втілюють у собі економічні вигоди.
Власний капітал - частина в активах, яка залишається після вирахування з них зобов'язань.
Економічна вигода - потенційна можливість отримання підприємством грошових коштів від використання активів.
Актив балансу складається з таких розділів:
Необоротні активи - ті активи, які не є оборотними (ОЗ, НМА, незавершене будівництво, довгострокові фінансові інвестиції і довгострокова дебіторська заборгованість).
Оборотні активи - грошові кошти та їх еквіваленти, необмежені у використані, а також інші активи, призначені для реалізації чи використання протягом операційного циклу або 12 місяців від дати балансу (запаси, грошові кошти та їх еквіваленти, поточна дебіторська заборгованість).
Витрати майбутніх періодів - витрати, оплачені у звітному періоді, які належать до наступного періоду.
Пасив містить такі розділи:
Власний капітал - … (статутний капітал, резервний капітал, пайовий капітал, додатковий капітал)
Забезпечення майбутніх витрат і платежів - умовні зобов'язання, щодо яких сума й час майбутніх платежів не визначені (оплати відпусток, цільове фінансування).
Довгострокові зобов'язання - ті, що не належать до поточних (довгострокові позики, довгострокові зобов'язання за облігаціями).
Поточні зобов'язання - зобов'язання, що будуть погашені протягом операційного циклу підприємства або 12 місяців від дати балансу (короткострокові кредити банку, розрахунки з ОП, бюджетом).
Доходи майбутніх періодів - суми доходів, одержані протягом поточного та попереднього звітного періоду, які будуть визнані в майбутнього звітного періоду.
Кожен з розділів активу і пасиву містить певні статті, тобто іде конкретизація розділів.
3. Господарська операція - дія чи подія, що зумовлює зміну в структурі активів (господарських засобів) і зобов'язань у власному капіталі підприємства. Усі господарські операції на підприємстві зумовлюють зміни в балансі. Існує 4 типи господарських операцій:
Зміни, що відбуваються в середині активу балансу (Дт 30, Кт 31; Дт 23 Кт 201).
Зміни, що відбуваються в середині пасиву балансу (Дт 661 Кт 641).
В цих двох операціях валюта балансу не змінюється.
Відбуваються збільшення господарських засобів, яке завжди зумовлює збільшення джерела (Дт 201 Кт 631) - збільшення валюти балансу.
Відбувається зменшення господарських засобів і на ту ж суму зменшується їх джерело (Дт 641 Кт 31) - зменшення валюти балансу.
Питання для самоперевірки:
Сутність балансу як елемента методу бухгалтерського обліку та виду фінансової звітності.
Мета складання балансу.
Вимоги до складання балансу.
Форми балансу у міжнародній практиці.
Види балансу в Україні.
Скільки частин має баланс?
Як називаються частини балансу?
Як групують активи, власний капітал та зобов'язання у балансі?
Як здійснюється оцінка статей балансу?
Перелічити розділи активу балансу.
Перелічити розділи пасиву балансу.
Що відображається у першому розділі активу балансу?
Які статті містить перший розділ активу балансу?
Що відображається у другому розділі активу балансу?
Які статті містить другий розділ активу балансу?
Що відображається у третьому розділі активу балансу?
Що відображається у першому розділі пасиву балансу?
Які статті містить перший розділ пасиву балансу?
Що відображається у другому розділі пасиву балансу?
Які статті містить другий розділ пасиву балансу?
Що відображається у третьому розділі пасиву балансу?
Які статті містить третій розділ пасиву балансу?
Що відображається у четвертому розділі пасиву балансу?
Які статті містить четвертий розділ пасиву балансу?
Що відображається у п'ятому розділі пасиву балансу?
На основі чого складається баланс підприємства?
Що є звітним періодом для складання балансу?
На яку дату складається баланс підприємства?
Що таке вступний баланс?
Сутність періодичного балансу.
Сутність річного (заключного) балансу.
Призначення ліквідаційного балансу.
Скільки типів господарських операцій існує залежно від характеру змін у балансі в результаті їх здійснення?
Тема 4. Рахунки бухгалтерського обліку і подвійний запис
Поняття про рахунки та їх побудова.
Класифікація рахунків бухгалтерського обліку.
Порядок відображення господарських операцій та визначення оборотів та сальдо.
Подвійний запис: його обґрунтування та контрольне значення.
Синтетичні та аналітичні рахунки, їх взаємозв'язок. Субрахунки та їх використання.
Узагальнення даних поточного обліку.
Основні терміни теми: рахунок бухгалтерського обліку, сальдо, подвійний запис, синтетичні та аналітичні рахунки, оборотні відомості, шахматна відомість.
1. Ведення БО полягає у письмовій фіксації фінансової інформації в бухгалтерських регістрах і журналах. Отримання даних про рух господарських засобів в БО забезпечується застосуванням особливої системи рахунків. Рахунки БО є способом групування господарських операцій за економічно-однорідними ознаками з метою систематичного контролю за наявністю і змінами засобів та їх джерел в процесі господарської діяльності. Отже, бухгалтерський рахунок - це обліковий символ, який використовується для запису і узагальнення збільшення або зменшення певного виду доходів, витрат, активів, зобов'язань та власного капіталу підприємства. Рахунок - одиниця накопичення і зберігання інформації в БО. Вони відкриваються на кожен вид активу, капіталу, зобов'язання, а також доходів і витрат. Кожен рахунок має назву, що відповідає об'єкту, який на ньому обліковується, і кодове позначення.
За своєю будовою бухгалтерський рахунок - це таблиця, ліва частина якої називається Дебет, а права - Кредит. На рахунках відображаються всі зміни засобів, джерел і процесів, тобто записують господарські операції, причому збільшення записують на одній стороні, зменшення - на іншій.
2. Рахунки бухгалтерського обліку мають наступну класифікацію:
1. Активні рахунки: призначені для обліку господарських засобів і коштів за їх складом і розміщенням. Вони відображають зміст активної частини бухгалтерського балансу. Це рахунки ОЗ, НМА, ВЗ, ГК тощо. На цих рахунках надходження засобів виробництва відображається по Дт, а вибуття - по Кт. Сальдо на активному рахунку буде лише по дебету.
2. Пасивні рахунки: слугують для обліку джерел господарських засобів і коштів за їх цільовим призначенням і відображають зміст пасивної частини балансу. Пасивні рахунки - це статутний капітал, резервний капітал прибутки. Тут навпаки збільшення джерел коштів відображається по Кт, а їх зменшення по Дт. Сальдо на пасивному рахунку буде лише по кредиту.
3. активно-пасивні рахунки - рахунки, в яких сальдо може бути як по кредиту, так і по дебету: розрахунки з постачальниками і підрядниками (63), з бюджетом (64).
3. Між бухгалтерським балансом і рахунками існує тісний взаємозв'язок, оскільки вони відображають одні і ті ж господарські засоби та їх джерела. Баланс відображає наявність господарських засобів та джерел їх формування у вартісному вимірнику на звітну дату. Для відображення змін цих засобів та їх джерел і призначені рахунки. Рахунки відкривають на підставі даних балансу, залишки якого на початок місяця у вигляді початкового сальдо записують: на активних рахунках по Дебету, на пасивних - по кредиту. Подвійний запис господарських операцій на рахунках зумовлює рівність підсумків дебетових залишків активних рахунків і кредитових залишків пасивних рахунків. За цими залишками на рахунках складають баланс на наступну звітну дату.
Отримано в касу кошти з поточного рахунку - 1000: Дт 30 Кт 31.
Оприбутковано матеріали, одержані від постачальників - 2000: Дт 20 Кт 63.
Відпущено у виробництво матеріали для виготовл. продукції - 1000: Дт 23 Кт 20.
Відображаємо виготовлену продукцію - 1000: Дт 26 Кт 23.
Оприбутковано до складу ОЗ внесене засновником до статутного капіталу обладнання - 10000: Дт 10 Кт 40.
4. У результаті господарських операцій відбуваються подвійні і рівновеликі зміни засобів господарства та джерел їх формування. Так, купуючи матеріали, підприємство одночасно витрачає грошові кошти. Тобто відбувається двобічна зміна господарських засобів: збільшення ВЗ і зменшення ГК (Дт 201 Кт 63; Дт 93 Кт 661). Сутність подвійного запису полягає у тому, що кожну господарську операцію в одній і тій же сумі записують двічі: на Дебет одного рахунка і Кредит іншого.
Значення подвійного запису полягає у забезпечені контролю за правильністю облікових записів шляхом звірки рівності загальних підсумків дебетових і кредитових оборотів, а також залишків на рахунках.
А+ - Дт; А - Кт; П+ - Кт; П - Дт. приклад виготовлення продукції і одержання доходів: 201 63; 23 201; 26 23; 901 26; 791 901; 36 701; 701 641; 701 791.
5. За способом групування та узагальнення облікових даних бухгалтерські рахунки поділяються на синтетичні та аналітичні.
Синтетичні рахунки - балансові рахунки, що узагальнюють облік господарської діяльності підприємства. Синтетичні рахунки призначені для обліку інформації в узагальненому вигляді і в грошовому вимірнику. Облік наявності та змін сукупностей економічно-однорідних господарських засобів і джерел їх утворення в грошовому вимірнику називається синтетичним обліком. Облік на синтетичних рахунках використовується при заповнені балансу підприємства і відповідних форм звітності. Синтетичні рахунки це 10, 11, 13, 30, 31, 23, 36, 63, 70, 92, 79, 98 тощо. Кожен рахунок має субрахунки: 101, 301, 423, 701.
Для детальної характеристики об'єктів бухгалтерського обліку використовують аналітичні рахунки, в яких крім вартісного вимірника використовують натуральні (міри, ваги, площі, об'єму) і трудові (дні, години, хвилини) вимірники.
6. З метою отримання інформації про наявність і зміни ресурсів підприємства та джерел їх формування, а також для перевірки правильності облікових записів і складання якісної звітності дані поточного бухгалтерського обліку за звітний період необхідно узагальнювати. Для цього складають оборотні відомості, які є способом узагальнення оборотів і залишків рахунків за звітний місяць.
Оборотні відомості складаються по аналітичних і синтетичних рахунках. В них показують обороти по дебету і кредиту, а також залишки на початок і кінець звітного місяця. Оборотна відомість по синтетичних рахунках будується у вигляді таблиці. В графі “разом” Дт = Кт, а “Обороти” = “Оборотам”, Дт та Кт кінцеві теж рівні. Якщо є нерівності, значить є помилки.
Дану оборотну відомість використовують для складання бухгалтерського балансу на наступну звітну дату. Кінцеві залишки переносять у баланс, в якому рахунки, що мають дебетові залишки, записують в активі, а рахунки, що мають кредитові залишки - в пасиві.
Отже оборотна відомість по синтетичних рахунках є способом узагальнення даних поточного БО з метою перевірки повноти і правильності облікових записів і складання балансу, а також отримання узагальненої інформації про наявність і зміни господарських ресурсів та джерел їх формування необхідної для управління діяльністю господарства.
Також на підприємстві складають шахову відомість. Основною її перевагою є наявність в ній кореспондуючих рахунків, що дає змогу аналізувати господарські обороти і використовувати облікову інформацію для оперативного керівництва і контролю. Так за даними шахової відомості визначають не тільки суму грошових коштів, витрачених з поточного рахунку, а й на які потреби використані ці кошти. Шахову відомість використовують і для перевірки правильності кореспондуючих рахунків.
На підприємствах складають і оборотну відомість по аналітичних рахунках (аналогічна синтетичним), але тут містяться колонки з назвою “кількість” та “одиниця виміру”. Якщо по синтетичних рахунках щомісяця складають одну оборотну відомість, то по аналітичних - по кожній групі рахунків, що ведуться до відповідного синтетичного рахунку, тому підсумки кінцевих оборотів по Дт і Кт по аналітичних рахунках дорівнюють залишку синтетичного рахунку, який їх об'єднує.
Питання для самоперевірки:
Призначення рахунків бухгалтерського обліку.
Яка побудова рахунків бухгалтерського обліку?
Які є види рахунків відносно балансу?
Рахунки обліку активів та їх призначення.
Рахунки обліку зобов'язань та їх використання.
Рахунки обліку капіталу та їх призначення.
Призначення і сутність рахунків обліку доходів.
Призначення і сутність рахунків обліку витрат.
Які рахунки називають активними?
Які рахунки називають пасивними?
Що таке сальдо?
Як визначається сальдо по активному рахунку?
Як визначається сальдо по пасивному рахунку?
Що означає дебетовий оборот по пасивних рахунках?
Що означає дебетовий оборот по активних рахунках?
Що означає кредитовий оборот по пасивних рахунках?
Що означає кредитовий оборот по активних рахунках?
Сутність плану рахунків та його призначення.
Побудова плану рахунків.
Сутність подвійного запису як елемента методу бухгалтерського обліку.
Процедура складання бухгалтерського проведення.
Сутність кореспонденції рахунків.
Сутність синтетичного і аналітичного обліку.
Які рахунки називають синтетичними?
В чому полягає зв'язок між рахунками синтетичного обліку і балансом підприємства?
Які рахунки бухгалтерського обліку називають аналітичними?
Ознаки аналітичного обліку.
Яким нормативним документом регламентується ведення синтетичних рахунків?
Де здійснюється узагальнення даних поточного бухгалтерського обліку?
Сутність і побудова оборотної відомості за рахунками синтетичного обліку.
Особливості шахової відомості та її переваги.
Сутність і побудова оборотної відомості за рахунками аналітичного обліку.
Взаємозв'язок між оборотними відомостями аналітичного і синтетичного обліку.
Тема 5. Первинне спостереження, документація та інвентаризація
Первинне спостереження в обліку, документація та її роль.
Класифікація документів, їх структура та вимоги до складання.
Порядок прийняття, обробки і перевірки документів.
Порядок удосконалення бухгалтерського обліку.
Сутність та значення інвентаризації.
Види інвентаризації.
Порядок проведення інвентаризації та відображення її результатів в бухгалтерському обліку.
Основні терміни теми: первинне спостереження, документ, документація, інвентаризація.
1. Положення про документальне забезпечення записів у БО, затверджене наказом МФУ №88 від 24 травня 1995 року, визначає порядок створення, прийняття і відображення у БО, а також зберігання первинних документів, облікових регістрів, бухгалтерської звітності підприємств незалежно від форм власності.
Документація - це спосіб оформлення господарських операцій відповідними документами. Вона виступає як спосіб первинного спостереження за всією виробничою та фінансово-господарською діяльністю. Тобто сутність документації полягає у використанні юридично вірно оформлених документів, як основних критеріїв визначення значення господарських операцій.
Документація найтісніше пов'язана з рахунками. Тільки документи можуть бути підставою для записів на рахунках БО. Тбто якість документів має вплив на якість БО. Кожна господарська операція - це відповідний обсяг економічної інформації. Для контролю цієї інформації її необхідно записати на рахунках БО, але спочатку її слід оформити документально. Таким чином, без використання документів (документації) не може бути бухгалтерських рахунків, а без рахунків не може бути і самого обліку. У цьому і полягає визначальна роль документації.
Головне завдання документації полягає у суцільному та безперервному спостереженні за господарськими операціями, тому що під час оформлення первинного документа аналізується сама господарська операція з погляду її законності та економічної доцільності, тобто відбувається поточний контроль. Метою документації (документування) є достовірне відображення здійсненої господарської операції.
Значення документації:
На наявності правильно оформлених документів ґрунтується весь БО, документація є його фундаментом і першою ланкою.
Документація виступає засобом збереження майна підприємства (оборотних та необоротних активів, грошових коштів тощо).
На підставі первинних документів здійснюють попередній, поточний та наступний контроль. Первинні документи відіграють роль судді під час доказу не просто фактів здійснення господарських операцій, а підтвердження набуття однією стороною прав, а другою - обов'язків.
Документи є основним джерелом під час проведення аудиторських перевірок для експертної діагностики та оцінки фінансово-господарської діяльності підприємства.
2. Бухгалтерські документи класифікуються за такими ознаками
1. За призначенням а) розпорядчі - в них міститься розпорядження щодо здійснення тієї чи іншої господарської операції (накази, доручення, розпорядження);
б) виконавчі - підтверджують факти виконання операцій, ці документи є першим етапом облікової реєстрації (прибуткові і видаткові ордери, квитанції, рахунки-фактури, акти про виконані роботи тощо);
в) документи бухгалтерського оформлення - групувальні відомості, різноманітні довідки;
г) комбіновані - документи з одноразовими ознаками розпорядчих, виконавчих документів бухгалтерського оформлення в даній господарській операції й водночас вказівка щодо відображення її на рахунках БО.
2. За місцем складання: а) зовнішні - ті, що надходять від інших підприємств (рахунки-фактури, виписки банку). В даній групі можна виділити службові документи - документи, які надходять від установ, організацій, посадових осіб і складаються від імені юридичної особи (службові записки, листи)
б) внутрішні - документи, що складені в середині організації.
3. За обсягом відображуваних документів є: а) первинні - це документи, що вперше виконують реєстрацію господарських операцій в момент її здійснення або невідкладно після здійснення (накладні, акти вибуття ОЗ, квитанції);
б) зведені документи - ті, що складаються на підставі первинних (різноманітні звіти, розрахунково-платіжні відомості).
4. За способом використання: а) разові документи використовуються лише для одноразового оформлення і відображення операцій (прибуткові і видаткові касові ордери);
б) накопичувальні документи використовуються для багаторазового оформлення і реєстрації операцій протягом визначеного часу (лімітно-забірні картки).
5. За ступенем використання засобів поділяються на ті, що заповнюються ручним способом і механізовані.
6. За сферою охоплення:
а) міжгосподарські документи (між підприємствами);
б) внутрішньогосподарські (в середині підприємства).
Під бухгалтерським документом розуміють належним чином складений і оформлений діловий папір, який письмово підтверджує право здійснення або реально здійснену господарську операцію, містить її ознаки і показники, що підлягають відображеню в обліку. До документів ставляться певні вимоги щодо форми та змісту: назва документа; дата і місце складання; код форми, дата і місце складання документу; назва підприємства, від імені якого складено документ; зміст господарської операції із зазначенням одиниці вимірювання; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; підпис особи, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Первинні документи мають бути складені в момент здійснення операцій. Відповідальність за своєчасне та якісне складання документів, передачу їх у встановлені терміни для відображення їх у БО, за достовірність даних, наведених у документах, несуть особи, які склали і підписали ці документи.
Первинні документи складаються на бланках типових форм, затверджених Міністерством статистики України, а також на бланках спеціалізованих форм, затверджених іншими міністерствами та відомствами.
Оформлення первинних документів, їх облік та обробка складають первинний облік. Для оптимального обігу первинних документів, для контролю за їх рухом, для посилення відповідальності посадових осіб на підприємстві має бути складений графік документообігу, в якому зазначається, хто є відповідальним за складання певного документа, в які строки і куди ці документи здають тощо. Інформація, яка міститься в первинних документах систематизується і заноситься в облікові реєстри, де вона відображається у розрізі бухгалтерських рахунків. Запис господарської операції в БО в облікових регістрах складає основу поточного обліку. За даними поточного обліку в кінці звітного періоду складається бухгалтерська звітність. Перед тим як скласти бухгалтерську звітність виникає необхідність перевірити правильність бухгалтерських записів (чи відповідають облікові дані про стан об'єктів БО фактичним даним). Для цього проводиться інвентаризація.
3. Всі бухгалтерські документи до передачі в архів проходять належну перевірку й опрацювання за такими етапами: оформлення первинних документів; підготовка звітів матеріально відповідальних та посадових осіб і передача їх до бухгалтерії; приймання звітів; перевірка звітів; підготовка документів для синтетичних і аналітичних записів; рознесення сум господарських операцій в облікових регістрах; записи в Головну книгу; складання оборотного балансу; складання сальдового балансу та інших форм бухгалтерської звітності.
Кожний з етапів передбачає відповідні дії фахівців з обліку. Суть оформлення первинних документів полягає у фіксації фактів господарських операцій через складання документів на приймання, видачу господарських засобів чи грошових коштів. На цьому етапі активну участь беруть м/в особи, одна з яких відпускає, а друга - приймає певні ТМЦ.
Оформлені первині документи в установлені строки подаються до бухгалтерії, де звертається увага на правильність оформлення документів. Прийняті документи перевіряються виходячи з доцільності та законності господарської операції, також проводиться арифметична перевірка.
Правильні первинні документи підлягають подальшому опрацюванню - розцінювання, групування та котирування. Необхідність розцінювання пояснюється тим, що в окремих документах матеріально відповідальні особи проставляють лише кількість відпущених ТМЦ, а бухгалтери проставляють ціну та визначають суму господарської операції. Суть групування полягає в об'єднанні однорідних за змістом первинних документів у групи. Контирування - це процес складання бухгалтерських проводок на основі первинного документа.
Таким чином, з моменту оформлення до моменту узагальнення бухгалтерський документ проходить певний шлях, і чим цей шлях коротший та якісніший, тим більше зросте оперативність БО.
Завершальним етапом використання первинних документів є складання бухгалтерської звітності - це процес узагальнення даних поточного обліку і надання користувачам інформації для прийняття рішень. Після цього бухгалтерські документи передаються в архів підприємства.
Вилучення первинних документів, облікових регістрів, бухгалтерських звітів і балансів у підприємств може бути здійснене тільки за вимогою органів прокуратури і суду, попереднього слідства, податкової служби тощо. Вилучення оформлюється протоколом, копія якого вручається під розписку відповідній посадовій особі підприємства. У разі пропажі або знищення первинних документів керівник підприємства повідомляє про це правоохоронні органи та наказом призначає комісію для встановлення переліку відсутніх документів та розслідування причин їх пропажі або зникнення.
4. В інформаційній системі використовуються різноманітні бухгалтерські документи, від якості котрих значною мірою залежить ефективність управління. На якість інформації суттєво впливає й те, чи дотримуються вимог, що пред'являються до бухгалтерських документів, працівники підприємства в процесі фіксації фактів здійснення господарських операцій. А тому питанням удосконалення бухгалтерських документів належить чільне місце в обліковій політиці підприємств.
Удосконалення бухгалтерських документів - це складний процес, що потребує від працівників бухгалтерії постійної копіткої творчої роботи. Передовсім необхідно знати стан інформаційного забезпечення, засади гарантування раціональності документообороту, якості первинних документів, порядок відповідальності виконавців за належне оформлення й опрацювання бухгалтерських документів. Корисним буде також використання зарубіжного досвіду, досвіду роботи інших галузей і виробництв. Робота з удосконалення бухгалтерських документів має бути чітко скоординованою і відображуватись у конкретних заходах підприємства стосовно його облікової політики.
Нині є три форми удосконалення бухгалтерських документів: централізована, децентралізована та змішана. За централізованої форми обов'язки вдосконалення бухгалтерських документів покладаються на державні органи - Мінфін і Держкомстат України. Децентралізована форма реалізується в системі міністерств, відомств, підприємств. За змішаної форми вдосконаленням бухгалтерських документів можуть займатись на госпдоговірних умовах залучені спеціалісти та науковці з науково-дослідних установ, вищих навчальних закладів, конструкторських бюро, а також інші юридичні та фізичні особи.
Багаторічний досвід показав, що найбільш ефективною є централізована форма. Результатом діяльності Держкомстату та Мінфіну України з удосконалення бухгалтерських документів і звітності вже стала розробка багатьох нових та вдосконалення чинних форм документації. Майже з усіх розділів облікової роботи видано альбоми типових форм первинного обліку зі вказівками щодо їх застосування та заповнення.
Ясна річ, що робота з удосконалення бухгалтерських документів децентралізованої та змішаної форм ніколи не матиме такого загальнодержавного значення, бо вона має суто локальний характер, обмежуючись одним відомством, галуззю, а то й окремим підприємством.
Проте незалежно від рівня використання побудова документів має бути завжди раціональною: документи повинні бути зручними і змістовними, складатись і опрацьовуватись у стислі строки, використовуватись у різних галузях економіки. А тому вдосконалення бухгалтерських документів найчастіше здійснюється через стандартизацію, типізацію та уніфікацію.
Стандартизація документів потребує розробки раціональніших форм і розмірів документів із чітко визначеною системою розміщення реквізитів. Нині виготовляються в основному стандартні документи, що спрощує і полегшує технологію їхньої обробки, знижує собівартість та підвищує якість обліку. Але у сферах обліку витрат на виробництво, надання послуг, виконання робіт, обліку фінансових результатів, накопичення та розподілу непрямих витрат, випуску готової продукції, обліку розрахункових операцій ще й досі застосовується багато нестандартних документів.
Типізація документів - це розробка й застосування бланків документів, придатних для оформлення однорідних операцій у різних галузях економіки. Усі типові документи є стандартними за формою. До таких належать касові та банківські документи, авансові звіти, документи з обліку основних засобів, виробничих запасів, незавершеного виробництва, інвентаризації коштів та товарно-матеріальних цінностей, обліку праці та її оплати, бланки довіреностей, рахунків-фактур тощо.
Наступним кроком у розвитку типізації документів є їх уніфікація. Уніфікація - це створення документа, який за своїм змістом і формою може бути використаний для оформлення багатьох господарських операцій у всіх чи принаймні в кількох галузях економіки. Уніфікація сприяє скороченню кількості первинних документів, але збільшує час їх опрацювання, а відтак уніфіковані документи ще не набули великого поширення.
5. Інвентаризація - це спосіб виявлення та обліку тих засобів і джерел, які не знайшли документального відображення у поточному обліку. Сутність інвентаризації полягає в перевірці фактичної наявності засобів виробництва та джерел їх утворення. Інвентаризація покликана виявити і зафіксувати ті господарські процеси і явища, які не піддаються повсякденній реєстрації і документуванню: випаровування, розкрадання, розпилення, порушення правил експлуатації, псування, тобто всі явища, які можуть викривляти дані балансу та інших форм звітності. Таким чином, інвентаризація - перевірки та оцінка фактичної наявності об'єкта контролю, яка здійснюється шляхом спостереження, вимірювання реєстрації з подальшим порівнянням отриманих даних з обліковими показниками.
Інвентаризація, як один з елементів методу БО тісно взаємодіє з оцінкою, калькуляцією, подвійним записом і балансом. Оцінка і калькуляція базується на документації, яка не завжди враховує всі явища й окремі факти господарського життя підприємства. Понаднормові природні втрати, заміна дорожчих матеріалів на дешевші, а також інші факти спричиняють викривлення фактичної собівартості виготовленої продукції. І завдяки проведенню інвентаризації отримується інформація для достовірного визначення реальних витрат на виробництво продукції.
Лише результати проведеної інвентаризації дозволяють виявити помилки при здійснені подвійного відображення господарських операцій, окремих фактів господарського життя на бухгалтерських рахунках. Інвентаризація забезпечує дотримання таких вимог до балансу та звітності, як правдивість та реальність.
Цілі інвентаризації:
Виявлення фактичної наявності майна.
Перевірка повноти відображення в обліку зобов'язань.
Зіставлення фактичної наявності майна з даними БО.
Завдання інвентаризації:
Забезпечення контролю за наявністю і станом майна, його рухом, використанням матеріальних, фінансових, нематеріальних, природних та енергоресурсів відповідно до затверджених норм і правил.
Виявлення майна, що втратило свої споживчі властивості.
Встановлення реального фізичного стану (зносу) і правильність оцінки необоротних активів та інших засобів праці, які обліковуються на балансі.
Виявлення стану розрахунків, встановлення фактичної наявності або підтвердження розмірів дебіторської заборгованості.
Виявлення понаднормово використаних та невикористаних ТМЦ.
Перевірка дотримання правил і умов збереження майна.
Виявлення та усунення фактів безгосподарності, безвідповідальності, а також виявлення резервів матеріальних ресурсів.
Контроль за станом обліку і звітності матеріально відповідальних осіб.
9. Перевірка дотримань діючих положень про матеріальну відповідальність.
6. Види інвентаризацій:
Залежно від організації внутрішньогосподарського контролю:
а) планові - ті, що передбачалися в планах контрольно-ревізійної роботи;
б) позапланові - ті, що проводяться поза планом у наслідок стихійних лих, крадіжок аварій та на вимогу судово-слідчих органів.
За обсягом охоплення об'єктів:
а) повні - охоплюють все майно підприємства, що знаходиться на його балансі;
б) часткові - охоплюють окремі види майна або все майно, що знаходиться в підзвіті конкретної м/в особи.
За обсягом перевірки цінностей:
а) суцільні - це перевірка фактичної наявності всіх без винятку цінностей, що перебувають у відповідному місці зберігання;
б) вибіркова - охоплює лише окремі цінності.
За якістю:
а) повторні - виконують ті самі процедури, що й за суцільної перевірки;
б) додаткові - має на меті виявлення фактичної наявності конкретних цінностей;
За частотою проведення:
а) періодичні - ті, що проводяться за ініціативою власника, керівника і можуть бути щоквартальні, щомісячні;
б) разові - як правило є річними і проводяться перед складанням фінансової звітності в листопаді - грудні поточного року.
7. Інвентаризаційна робота на підприємствах здійснюється постійно діючою інвентаризаційною комісією, склад якої визначає керівник підприємства. До цієї комісії входить керівник, головний бухгалтер, керівники окремих структурних підрозділів, провідні фахівці.
Інвентаризаційний процес слід розглядати через послідовність стадій його виконання, а саме: організаційної (вибір об'єктів інвентаризації, створення інвентаризаційної комісії, їх інструктаж), підготовчої (пред'явлення повноважень на проведення інвентаризації, отримання розписок від м/в осіб), технологічної (перевірка наявності і стану об'єктів інвентаризації, оцінка їх стану, складання інвентаризаційних описів) та результативної (складання порівняльних відомостей, визначення кінцевих результатів інвентаризації, прийняття рішення за результатами інвентаризації і відображення їх в обліку).
Робота розпочинається з підготовчих заходів, які повинні забезпечити правильність і своєчасність завершення інвентаризації. До початку інвентаризації комісія повинна отримати у м/в особи розписку про те, що в бухгалтерію передані всі прибуткові і видаткові документи. На момент інвентаризації слід зробити всі необхідні записи по рахунках і вивести залишки на дату її проведення. Всі операції, які пов'язані з рухом ТМЦ, на час інвентаризації повинні бути припинені.
Данні інвентаризації заносять в інвентаризаційні описи, в яких зазначається найменування та кількість цінностей, а у випадку необхідності і характеристика їх стану. Інвентаризаційний опис - це первинний документ, складений в процесі проведення інвентаризації, її кінцевий підсумок. Описи складають по кожній м/в особі, і підписують всі члени інвентаризаційної комісії. Під час інвентаризації необхідно виявляти і виділяти в описах непотрібні матеріальні цінності, брак тощо.
За результатами інвентаризації готівки та грошових документів складають акт, в якому відображають наявність готівки, цінних паперів, залишки матеріальних цінностей.
При інвентаризації дебіторської заборгованості дебіторам направляються довідки про залишки заборгованості.
Остаточні результати проведеної інвентаризації можна визначити лише за порівняльними відомостями. Порівняльні відомості - найважливіші заключні документи, що складаються на результативній стадії інвентаризаційного процесу. В них відображаються підсумкові результати, які представляють собою розбіжності між обліковими і фактичними залишками, тобто між даними БО і даними інвентаризаційних описів.
Питання для самоперевірки:
Поняття про носії первинної облікової інформації.
Документ як юридичний доказ здійсненої господарської операції.
Місце документації в бухгалтерському обліку.
Сутність первинних документів.
Що таке реквізит первинного документа?
Обов'язкові реквізити первинних документів.
Класифікація бухгалтерських документів.
Як класифікуються бухгалтерські документи за призначенням?
Навести приклади розпорядчих документів.
Навести приклади виконавчих документів.
Як класифікують бухгалтерські документи за місцем складання?
Як класифікують бухгалтерські документи за порядком складання?
Навести приклади первинних документів.
Навести приклади зведених документів.
Як класифікують бухгалтерські документи за способом використання?
Навести приклади разових документів.
Навести приклади накопичувальних документів.
Сутність документообігу та його стадії.
Графік документообігу та його призначення.
Порядок удосконалення бухгалтерських документів.
Перевірка первинних документів та її значення в обліку.
Порядок зберігання бухгалтерських документів.
Порядок вилучення бухгалтерських документів.
Тема 6. План рахунків бухгалтерського обліку
План рахунків бухгалтерського обліку, його суть та контрольне значення.
Позабалансові рахунки.
Основні терміни теми: план рахунків, балансові рахунки, позабалансові рахунки.
1. Для упорядкування змісту економічної інформації про господарські засоби, та джерела їх утворення, господарські процеси, забезпечення зацікавлених користувачів різнобічною інформацією, необхідною для планування, нормування, управління та контролю за виконанням завдань, а також для правильної та чіткої побудови і організації бухгалтерського обліку потрібно знати характеристику кожного рахунку. Виконання даної процедури є важливим завданням Плану рахунків бухгалтерського обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 30 листопада 1999 року.
План рахунків є переліком рахунків і схем реєстрації та групування на них фактів фінансово-господарської діяльності (кореспонденція рахунків) у бухгалтерському обліку і є обов'язковим для всіх підприємств. В ньому передбачені всі необхідні рахунки для обліку операційної, фінансової та інвестиційної діяльності підприємств. План рахунків має наступні основні характеристики (табл.1).
Таблиця 1. Характеристика Плану рахунків
|
Показники |
Діючий План рахунків |
|
|
Групуванні рахунків |
3 розділи, 10 класів, 0-й клас - позабалансові рахунки |
|
|
Нумерація синтетичних рахунків |
Балансові та позабалансові рахунки - 2 цифри |
|
|
Субрахунки |
Більшість субрахунків до кожного рахунку законодавче затверджені |
|
|
Нумерація синтетичних субрахунків |
Затверджені номери із 3-х цифр |
|
|
Аналітичні рахунки |
Відкриваються підприємством самостійно; номери повинні починатись з номеру відповідного рахунку/субрахунку |
Структура Плану рахунків максимально пристосована до форм фінансової звітності, яка, в свою чергу, приведена у відповідність до міжнародних стандартів бухгалтерського обліку.
В єдиному Плані рахунків України передбачено близько 90 синтетичних рахунків (рахунки першого порядку). Виробничі підприємства використовують біля 60 з них, а якщо вони крім основної діяльності здійснюють ще й капітальне будівництво або торгівлю, то 63-66 рахунків. Передбачені в Плані рахунків субрахунки (рахунки другого порядку) застосовуються підприємствами в залежності від потреб - для аналізу, контролю і складання звітності.
Рахунки, на яких обліковуються однорідні види активів або зобов'язань, об'єднані у відповідні класи. Таких класів 10, кожен з них має своє кодове значення: від 0 до 9. Коди (номери) і найменування синтетичних рахунків (рахунків першого порядку) та субрахунків (рахунків другого порядку) у Плані рахунків бухгалтерського обліку наведені за десятковою системою. Першою цифрою коду визначено клас рахунків, другою - номер синтетичного рахунку, третьою - номер субрахунку. При цьому код класу і код синтетичного рахунку (рахунки першого порядку), тобто дві перші цифри, - це той мінімум, який повинен застосовуватись для відображення в обліку господарських операцій. Коди наведені в Плані рахунків і не можуть змінюватись підприємствами. В Плані рахунків наведені також коди і найменування деяких субрахунків (рахунків другого порядку).
Котирування документів та ведення регістрів бухгалтерського обліку здійснюється із застосуванням коду класу й коду синтетичного рахунку.
Отже, повний код рахунку може складатись з будь-якої кількості цифр, кожна з яких має певне значення. Використання кодів довжиною більш 4-5 цифр є невиправданим, адже такий код складно запам'ятати. Інструкцією не передбачено застосування розділових знаків, відповідно, всі цифри, які означають код, записуються поруч. Таким чином, структура коду рахунку виглядає наступним чином (табл.2):
Таблиця 2. Структура коду рахунку
|
1 |
1 |
1 |
|
|
Клас |
Рахунок |
Субрахунок |
|
|
“Необоротні активи” |
“Інші необоротні матеріальні активи” |
“Бібліотечні фонди” |
Система рахунків другого порядку побудована у двох напрямках:
· перший - застосування субрахунків, що мають встановлені конкретні номери і призначення згідно з Планом рахунків;
· другий - застосування субрахунків, які не мають встановлених конкретних номерів, у яких номер і конкретне призначення встановлюються підприємством.
Підприємство має право не використовувати субрахунки (рахунки другого порядку), але якщо воно їх використовує, слід застосовувати коди, передбачені Планом рахунків. Якщо Планом рахунків не передбачено субрахунок для певного виду активів або зобов'язань, а підприємство вважає за необхідне виділити в обліку цей вид, воно може ввести додатковий субрахунок, використовуючи для цього наступні цифри. Наприклад, рахунок 28 може бути доповнений субрахунком 286 "Товари на відповідальному зберіганні".
Інструкція щодо застосування Плану рахунків спрямована на забезпечення єдності відображення однорідних за змістом господарських операцій на відповідних синтетичних рахунках та їх субрахунках. В Інструкції наведена коротка характеристика та призначення синтетичних рахунків і субрахунків, а також типова схема реєстрації та групування інформації про господарські операції (кореспонденція рахунків першого порядку).
Рахунки класів 0-7 є обов'язковими для всіх підприємств. Порядок ведення аналітичного обліку та кореспонденції рахунків, який не наведено в Інструкції, встановлюється підприємством, виходячи з норм Інструкції, положень (стандартів) бухгалтерського обліку, інших нормативно-правових актів з бухгалтерського обліку та управлінських потреб.
Аналітичний облік в межах рахунків запасів, витрат і доходів надає можливість здійснювати калькулювання собівартості продукції (товарів), контроль витрат і визначення результатів діяльності за центрами відповідальності.
Рахунки класу 9 "Витрати діяльності" ведуться підприємствами всіх форм власності, крім суб'єктів малого підприємництва, а також інших організацій, діяльність яких не спрямована на здійснення комерційної діяльності, з відкриттям за власним рішенням рахунків класу 8 "Витрати за елементами".
Малі підприємства та інші організації, діяльність яких не спрямована на здійснення комерційної діяльності, можуть вести бухгалтерський облік витрат з використанням лише рахунків класу 8 "Витрати за елементами" або в порядку, який наведено вище.
Рахунки класу 0 надають інформацію, розкриття якої передбачено в примітках до фінансових звітів.
Отже, кожний клас рахунків має конкретне призначення і тісно пов'язаний з інформаційними потребами зовнішніх та внутрішніх користувачів.
У відповідності з класифікацією видів обліку всі рахунки поділяються на рахунки фінансового і управлінського обліку. В свою чергу, рахунки фінансового обліку поділяються на реальні (балансові) і номінальні, або рахунки доходів і витрат за видами діяльності, внаслідок якої вони виникають.
Бухгалтерській облік на субрахунках ведеться в розрізі аналітичного обліку для забезпечення кількісно-сумовою та якісною (марка, сорт, розмір тощо) інформацією про наявність і рух об'єктів бухгалтерського обліку на відповідному синтетичному рахунку класу 1 "Необоротні активи", 2 "Запаси" та 0 "Позабалансові рахунки". Підприємства роздрібної торгівлі, що застосовують метод оцінки товарів за ціною продажу, можуть вести аналітичний облік товарів в сумовому вираженні.
Структура Плану рахунків зорієнтована на потреби складання фінансової звітності (Балансу, Звіту про фінансові результати, Звіту про рух грошових коштів, Звіту про власний капітал). Тому в ньому чітко розмежовано балансові та номінальні рахунки, які застосовуються для обліку витрат, доходів і фінансових результатів діяльності.
Балансові рахунки побудовані таким чином, щоб їх сальдо, відповідало сумам, які відображаються у статтях Балансу. При цьому такі рахунки об'єднані в класи згідно з розділами активу і пасиву Балансу. Показники; розділів І-Ш активу Балансу заповнюються на підставі даних рахунків класів 1-3 показники розділів I-V пасиву Балансу - на підставі даних рахунків класів 4-6.
Обороти по рахунках, що застосовуються для обліку витрат доходів і фінансових результатів діяльності, а саме по рахунках класів 7-9, використовуються для заповнення показників Звітів про фінансові результати.
Схематично це має такий вигляд (див. рис.1).
Рис. 1. Відповідність Плану рахунків Показникам фінансової звітності
2. На позабалансових рахунках обліковуються ТМЦ, інші активи та зобов'язання, що належать установі або перебувають у тимчасовому розпорядженні. Для обліку зазначених цінностей застосовують такі забалансові рахунки:
01 “Орендовані необоротні активи”: тут обліковуються необоротні активи, прийняті від сторонніх організацій за договором оренди, за вартістю передбаченою договором.
02 “Активи на відповідальному зберіганні” ТМЦ, усі види обладнання і предметів тирів, спортивних стрільбищ тощо.
04 “Непередбачені активи і зобов'язання”: перехідні призи, куби, прапори.
05 “Гарантії та забезпечення”: тут враховується заборгованість за учнями та студентами за неповернене ними обладнання, білизну, інструменти тощо.
07 “Списані активи та зобов'язання”
08 “Бланки суворого обліку”: атестати, дипломи, путівки отримані безоплатно від громадських чи профспілкових організацій.
09 “Призначення та зобов'язання”: тут обліковують суми коштів загального та спеціального фондів, планові асигнування та зобов'язання установ.
Питання для самоперевірки:
Сутність та побудова плану рахунків
У чому полягає контрольне значення платну рахунків?
Які рахунки називаються позабалансовими?
Тема 7. Форми бухгалтерського обліку
Облікові регістри, їх класифікація та значення.
Помилки в бухгалтерських записах та способи їх виправлення.
Сучасні форми бухгалтерського обліку, що використовуються в Україні.
Основні терміни теми: обліковий регістр, відомість, журнал-ордер, форма бухгалтерського обліку.
1. Обліковий регістр - це спеціальна таблиця, призначена для відображення документально оформлених господарських операцій в системі рахунків, накопичення та зберігання облікової інформації. Облікові регістри є носіями впорядкованої вторинної інформації, джерелом якої є бухгалтерські документи. Оскільки в обліку відображаються наявність та рух усіх засобів підприємства, джерел їх утворення та здійснюваних господарських процесів, для кожного об'єкту обліку необхідні інформація, яка б найбільш повно його характеризувала, відображаючи його специфічні особливості. Саме у цьому полягає значення облікових регістрів та необхідність їх застосування. Так як записи в облікових регістрах базуються на інформації, що ретельно перевірена у первинних документах, то й самі регістри набувають доказової сили при використанні їх показників для аналізу господарської діяльності підприємства. Облікові регістри виступають у формі відомостей, журналів, книг, журналів-ордерів.
Класифікація облікових регістрів:
За характером записів:
а) хронологічні - це регістри, в яких записи здійснюються в хронологічній послідовності (касова книга);
б) систематичні - це регістри, в яких господарські операції групуються, систематизуються і відображаються на відповідних аналітичних і синтетичних рахунках;
в) комбіновані - регістри, в яких записи робляться одночасно в хронологічному і систематичному порядку (журнали-ордери, відомості).
За ступенем узагальнення:
а) синтетичні - регістри, де облік ведуть за синтетичними рахунками (головна книга, відомості);
б) аналітичні - за аналітичними рахунками; в них дані подаються у натуральному, трудовому і грошовому вимірнику (книги, картки);
в) комбіновані.
За зовнішньою формою:
а) бухгалтерські книги - зброшуровані, спеціально розграфлені облікові регістри, в яких відображають дані про наявність господарських засобів, джерела їх формування та господарські процеси за синтетичними та аналітичними рахунками (Головна книга, касова книга);
б) картки - це таблиці спеціальної форми і стандартних розмірів, що призначені для реєстрації господарських засобів (інвентарні картки обліку ОЗ). Залежно від об'єктів картки аналітичного обліку поділяються на картки кількісно-сумарного обліку для ТМЦ, контокорентні для обліку розрахунків та багатостовпчикові, що призначені для обліку витрат на виробництво. Картки зберігаються у картотеках. При відкритті картки в бухгалтерії її реєструють у спеціальному журналі і надають їм порядковий номер, який відповідає їх реєстраційному номері в журналі;
в) окремі листки (вільні аркуші) - журнали-ордери, відомості.
Після закінчення звітного періоду і складання балансу книги, картки та окремі відомості закривають шляхом підрахунку підсумків по кожному рахунку та запису суми залишку.
За будовою:
а) односторонні - головна книга - в цьому регістрі надають дані про господарську операцію, суму якої записують по дебету чи по кредиту відповідного рахунку;
Подобные документы
Сутність, функції, мета та особливості бухгалтерського обліку. Предмет та об'єкти бухгалтерського обліку. Принципи бухгалтерського обліку та фінансової звітності. Метод бухгалтерського обліку. Синтетичний та аналітичний облік, облікові регістри.
книга [63,2 K], добавлен 09.10.2008Поняття про бухгалтерський баланс та його побудову, господарські операції та їхній вплив на статті балансу. Рахунки бухгалтерського обліку, суть подвійного запису, синтетичний і аналітичний облік. Плани та класифікація рахунків бухгалтерського обліку.
реферат [28,2 K], добавлен 09.11.2010Бухгалтерський облік як інформаційна система. Балансове узагальнення. Предмет і методи бух обліку. Бухгалтерські рахунки та подвійний запис. Документи як джерело первинної операції. Техніка і форми бухгалтерського обліку. Бухгалтерська звітність.
шпаргалка [80,5 K], добавлен 20.12.2006Класифікація майна підприємства за складом (засоби) та за джерелами утворення. Рахунки бухгалтерського обліку, їх призначення, структура. Визначення кінцевих залишків по рахункам. Синтетичний й аналітичний облік. Подвійний запис і кореспонденції рахунків.
шпаргалка [38,3 K], добавлен 16.11.2011Рахунок бухгалтерського обліку як основна одиниця, що реєструє, накопичує і зберігає інформацію, необхідну для ухвалення управлінських рішень. План рахунків бухгалтерського обліку комерційного банку. Значення регістрів синтетичного та аналітичного обліку.
реферат [34,1 K], добавлен 14.07.2011Господарські операції на підприємстві та місце в них рахунків бухгалтерського обліку. Класифікація рахунків на активні та пасивні, їх відмінні риси та призначення. Історія створення подвійного запису. Документування як обов’язків елемент методу обліку.
контрольная работа [31,0 K], добавлен 07.07.2009Рахунки бухгалтерського обліку, їх зміст, будова. Метод подвійного запису. Синтетичні і аналітичні рахунки, їх взаємозв'язок. Класифікація рахунків бухгалтерського обліку. Процес виявлення, реєстрації та передачі інформації про діяльність підприємств.
курсовая работа [93,5 K], добавлен 17.11.2015Трансформація національної системи бухгалтерського обліку. Прискорення процесу приведення у відповідність до вимог ринкової економіки та міжнародних стандартів бухгалтерського обліку. Основні принципи бухгалтерського обліку і фінансової звітності.
презентация [889,6 K], добавлен 22.04.2015Сутність і значення міжнародних стандартів бухгалтерського обліку. Особливості створення національних систем бухгалтерського обліку. Статус міжнародних стандартів бухгалтерського обліку, їхня мета й переваги. Класифікація моделей бухгалтерського обліку.
лекция [90,7 K], добавлен 02.01.2009Сутність бухгалтерського обліку, його принципи та об’єкти. Метод бухгалтерського обліку. Система бухгалтерського обліку. Облік грошових коштів. Облік інвестицій. Облік необоротних активів. Облік запасів. Облік готової продукції, товарів та реалізації.
курс лекций [92,0 K], добавлен 15.11.2008
