Методика, організація та облік аудиту та аналізу трудових ресурсів на підприємстві

В основному працівники звільнялися за власним бажанням, що свідчить про досить високу дисципліну праці на підприємстві. У цьому зв'язку треба відзначити досить високий відсоток фахівців. Однак відсоток службовців і керівників низький, як наслідок цього у підприємства можуть виникнути проблеми з адміністративно-господарським забезпеченням його діяльності.

Таким чином, у цьому зв'язку можна порекомендувати керівництву підприємства звернути увагу на малу питому вагу службовців та керівництва порівняно з іншими категоріями службовців та необхідність проведення заходів по прийому кваліфікованих працівників цієї категорії кадрів.

3.2 Аналіз продуктивності праці

Результативність використання трудового потенціалу та ефективність виробничої діяльності організації характеризують показник продуктивності праці.

У західній практиці термін продуктивність широко використовується як показник ефективності функціонування підприємства. Продуктивність виступає як відношення кількості товарів робіт чи послуг, вироблених (виконаних, наданих) за певний період часу до кількості ресурсів, витрачених для створення або виробництва цієї продукції за аналогічний період часу.

Продуктивність праці - це найважливіший якісний показник, що характеризує ефективність витрат живої праці; це кількість продукції, виробленої за певний період у розрахунку на одного працівника або витрати робочого часу на одиницю продукції.

В таблиці 3.2 надано інформацію щодо фонду оплати праці, середньооблікової чисельності персоналу та середньої заробітної плати за період 2012-2014 роки по ТОВ "Теплогазохолодвод".

Таблиця 3.2 - Вихідні дані для аналізу оплати праці і продуктивності

Показник	2012	2013	2014
Виробництво продукції, тис. грн.	636,7	675,5	696,4
Середньо-облікова чисельність працівників, чол.	10	9	10
Фонд оплати праці, тис. грн.	432,1	464,3	449,3
Середня заробітна плата, грн.	3600	4300	3744
Виробництво продукції у розрахунку на одного робітника, тис.грн./чол.	63,67	75,05	69,64

Найбільш узагальнюючим показником продуктивності праці є середньорічне вироблення продукції одним працюючим, яка визначається як відношення річного обсягу виробництва (виручки) до середньооблікової чисельності.Зміна середнього заробітку працюючих за той або інший відрізок часу характеризується його індексом, який розраховується за формулою:

I сз = (3.3)

де I сз - індекс зміни середнього заробітку;

СЗфо - середня зарплата фактична за звітний рік;

СЗфб - середня зарплата фактична за базовий рік.

2013 рік:

2014 рік:

Аналогічним чином розраховується індекс зміни річного виробітку (Iрв).

Iрв =, (3.4)

де I сз - індекс зміни річного виробітку;

ГВо - річний виробіток за звітний рік;

ГВб - річний виробіток за базовий рік.

2013 рік:

2014 рік:

Індекс зміни середнього заробітку в цілому по підприємству по відношенню до 2012 р. склав 1,19, а до 2013 р. - 0,87 індекс продуктивності праці у 2013 році по відношенню до 2012 р. склав 1,17, а в 2014 році по відношенню до 2013 р. - 0,93.

Наведені дані показують, що динаміка зміни середньої оплати праці корелює з динамікою продуктивності праці.

Для визначення суми економії або перевитрати фонду зарплати в зв'язку зі зміною відповідностей між темпами зростання продуктивності праці та її оплати можна використовувати наступну формулу:

(3.5)

2013 рік: (тис. грн.)

2014 рік: (тис. грн.)

З наведених вище розрахунків видно, що економії фонду оплати за період 2013-2012 не було. В той же час за період 2013-2014 рр. спостерігається суттєва економія коштів на оплату праці. Це викликано підвищенням продуктивності праці у порівнянні з витратами на оплату праці.

3.3 Аналіз факторів, що вплинули на зміну середньорічної оплати праці одного працівника

Всі дані для розрахунку представлені в таблиці 3.3.

З урахуванням наведених факторів складемо факторну мультиплікативну модель для аналізу зміни середньорічної оплати праці одного працівника (рисунок 3.3).

Таблиця 3.3 - Аналіз впливу факторів на зміну середньорічної оплати праці одного працівника

Показник	2012 рік	2013 рік	2014 рік
Фонд оплати праці працівників, тис. грн.	432,1	464,3	449,3
Чисельність робочих	10	9	10
Річна заробітна плата одного робітника	43,21	51,59	44,93
Відпрацьовано чол./дн. усіма працівниками, тис.	2,23	1,99	2,18
Відпрацьовано тис. чол./год. усіма працівниками	17,53	15,68	17,09

ЗП = Qдн Ч Qчас Ч ЗПчас, (3.6)

де ЗП - середньорічна оплата праці одного працівника;

Qдн - кількість відпрацьованих днів у році;

Qчас - середня тривалість робочого дня одного робітника;

ЗПчас - середньогодинна тарифна ставка.

Загальний вплив всіх факторів на середньорічну оплату праці одного працівника визначається за формулою:

ДЗП = Qтдн ЧQтч Ч ЗПтчас - Qпдн ЧQпчас Ч ЗПпчас, (3.7)

де Qтдн;Qтч;ЗПтчас - поточні показники за 2014 г.

Qпдн;Qпчас;ЗПпчас -показники за 2012 та 2013 роках відповідно.

Розрахуємо середньогодинну тарифну ставку за формулою:

, (3.8)

де ФОП - фонд оплати праці;

ЧГ - всього чол./годин.

Розрахуємо ЗПгодинна по всім рокам.

2012 рік: (грн./годину)

2013 рік: (грн./годину)

2014 рік: (грн./годину)

Розрахуємо кількість відпрацьованих днів у році за формулою:

, (3.9)

де ЧД - всього чол./днів;

ЧР - чисельність робочих.

Розрахуємо Qдн по всім рокам.

2012 рік: (днів)

2013 рік: (днів)

2014 рік: (днів)

Розрахуємо середню тривалість робочого дня за формулою:

(3.10)

Розрахуємо Qчас по всім рокам.

2012 рік: (годин)

2013 рік: (годин)

2014 рік: (годин)

Розрахуємо цю модель методом ланцюгових підстановок.

Визначимо загальну зміну оплати праці за 2014р порівняно з 2012р:

ДЗП2014 до 2012 = Qдн2014 Ч Qгодин2014 Ч ЗПгодин2014 - Qдн2012 Ч Qгодин2012 Ч ЗПгодин2012 = 218 Ч 7,861 Ч 26,29 - 223 Ч 7,839 Ч 24,65 = 1962,53 (грн.)

Визначимо загальну зміну оплати праці за 2014р порівняно з 2013р:

ДЗП2014 до 2013 = Qдн2014 Ч Qгодин2014 Ч ЗПгодин2014 - Qдн2013 Ч Qгодин2013 Ч ЗПгодин2013 = 218 Ч 7,861 Ч 26,29 - 221 Ч 7,879 Ч 29,61 = - 6505,56 (грн.)

Розрахуємо вплив зміни ДН на зміну ЗП за 2014 р. до 2012 р.:

ДЗПQдн2014г до 2012 = Qдн2014ЧQгодин2012ЧЗПгодин2012 - Qдн2012ЧQгодин2012ЧЗПгодин2012 = 218 Ч 7,839 Ч 24,65 - 223 Ч 7,839 Ч 24,65 = - 966,16 (грн.)

Розрахуємо вплив зміни ДН на зміну ЗП до 2014 р. до 2013 р.:

ДЗПQ дн2014 до 2013 = Qдн2014ЧQгодин2013ЧЗПгодин2013-Qдн2013ЧQгодин2013ЧЗПгодин2013 = 218 Ч 7,879 Ч 29,61 - 221 Ч 7,879 Ч 29,61 = - 699,89 (грн.)

Розрахуємо вплив зміни Год на зміну ЗП до 2014 р. і до 2012 р.:

ДЗПQгодин2014 до 2012 = Qдн2014ЧQгодин2014ЧЗПгодин2012 - Qдн2014ЧQгодин2012ЧЗПгодин2012 = 218 Ч 7,861 Ч 24,65 - 218 Ч 7,839 Ч 24,65 = 118,22 (грн.)

Розрахуємо вплив зміни Год на зміну ЗП до 2014 р. і до 2013 р.:

ДЗПQгодин2014г. до 2013г. = Qдн2014ЧQгодин2014ЧЗПгодин2013-Qдн2014ЧQгодин2013ЧЗПгодин2013 = 218 Ч 7,861 Ч 29,61 - 218 Ч 7,879 Ч 29,61 = - 116,19 (грн.)

Розрахуємо вплив зміни ЗПчас на зміну ЗП до 2014р. і до 2012р.:

ДЗПзп годин2014 до 2012 = Qдн2014Ч Qгодин2014 Ч ЗПгодин2014 - Qдн2014 Ч Qгодин2014 Ч ЗПгодин2012 = 218 Ч 7,861 Ч 26,29 - 218 Ч 7,861 Ч 24,65 = 2810,46 (грн.)

Розрахуємо вплив зміни ЗПчас на зміну ЗП до 2014р. і до 2013р.:

ДЗПзп годин2014 до 2013 = Qдн2014Ч Qгодин2014 Ч ЗПгодин2014 - Qдн2014 Ч Qгодин2014 Ч ЗПгодин2013 = 218 Ч 7,861 Ч 26,29 - 218 Ч 7,861 Ч 29,61 = - 5689,48 (грн.)

Таким чином сумарний вплив факторів призвело до збільшення середньорічної заробітної плати одного працівника:

УЗП2014. до 2012 = - 966,16 + 118,22 + 2810,46 = 1962,52 (грн.)

УЗП2014 до 2013 = -699,89 - 116,19 - 5689,48 = - 6505,56 (грн.)

Отже, можна зробити висновок, що сумарний вплив факторів призвело до збільшення середньої річної опаты праці одного працівника порівняно з 2012р. на 1962,52 грн і до зменшення на 6505,56 грн. порівняно з 2013р. Великий вплив зробило підвищення годинної тарифної ставки. Це пов'язано з випереджаючим збільшенням фонду заробітної плати порівняно з відпрацьованим часом співробітниками підприємства.

3.5 Кореляційний аналіз

За допомогою математичних методів, а саме кореляційного аналізу з'ясуємо чи залежить величина чистого прибутку от величини оплати праці на ТОВ "Теплогазохолодвод". Дані для проведення даного аналізу узяти з форм звітності (№1 та №2) підприємства поквартально за останні чотири роки та наведенні у таблиці 3.4. Хай значення прибутку буде задано вели5чиною P,а оплата праці F.

Таблиця 3.4 - Вихідні дані для кореляційного аналізу

Дані на:	Прибуток (P)	Оплата праці (F)
1.01.2012	1,1	15,9
1.04.2012	-0,2	4,9
1.07.2012	0,5	9,9
1.10.2012	13,2	15,2
1.01.2013	25,9	20,9
1.04.2013	-4,1	5,5
1.07.2013	-4,1	5,5
1.10.2013	6,9	18,6
1.01.2014	4,8	27,6
1.04.2014	-5,3	9,4
1.07.2014	2,0	18,9
1.10.2014	1,7	29,0
1.01.2015	9,6	39,0

За допомогою комп'ютерної програми Мath.cad розраховуємо коефіцієнт кореляції за формулою:

(3.11)

де Е -математичне очікування

Х,У - дві величини (у нашому випадку це величини F та P)

За розрахунками коефіцієнт став дорівнювати соrr (F;P)=0,482.

Таким чинок крапки кореляційного поля ілюструють графік залежності прибутку від фонду оплати праці.

Рисунок 3.4- Графік залежності прибутку от оплати праці на підприємстві ТОВ "Теплогазохолодвод"

Аналізуя коефіцієнт кореляції та графік, бачимо, що зв'язок між прибутком та фондом оплати праці відносно слабкий.



Рисунок 3.5 - Графік залежності чистого прибутку від оплати праці

Продовжуємо аналіз пошуком коефіцієнтів а та b, а також побудовою графіка за ними.

Зробивши розрахунки коефіцієнти функції a та b дорівнюють 0,397 і -2.719 відповідно. Будуємо прямую за цими розрахунками (f_FP(F)=a * P+b).

З графіку ми бачимо, що не усі точки лежать біля прямої, а саме два значення різко відрізняються.

Згідно проведеного аналізу можна зробити висновки о присутності відносно слабкого зв'язка між прибутком і оплатою праці на підприємстві. Слабкість зв'язка може бути зв'язана з недостатністю даних.

З метою уточнення характеристик залежності, можна рекомендувати проведення послідуючих досліджень та аналізу направленого на вияв ролі впливу інфляційних процесів на характер розглядаємої залежності.

3.6 Розробка та обґрунтування заходів підвищення ефективності використання трудових ресурсів

За результатами аналізу необхідно розробити конкретні заходи щодо забезпечення зростання продуктивності праці і визначити резерви підвищення середньогодинної, середньоденний і середньорічний вироблення робочих. Основні напрями пошуку резервів зростання продуктивності праці випливають із самої формули розрахунку її рівня: ЧВ =ВП/Т, згідно з якою домогтися підвищення продуктивності праці можна шляхом:

- збільшення випуску продукції за рахунок більш повного використання виробничої потужності підприємства, так як при нарощуванні обсягів виробництва на наявній потужності збільшується тільки змінна частина витрат робочого часу, а постійна залишається без зміни. У результаті витрати часу на випуск одиниці продукції зменшуються;

- скорочення витрат праці на її виробництво шляхом інтенсифікації виробництва, впровадження комплексної механізації і автоматизації виробництва, більш досконалої техніки і технології виробництва, скорочення втрат робочого часу за рахунок поліпшення організації виробництва, матеріально-технічного постачання й інших чинників відповідно до планом організаційно-технічних та інноваційних заходів.

При цьому можливі наступні варіанти співвідношення зміни обсягу випуску продукції і витрат праці, які повинні враховуватися при виборі управлінської стратегії по забезпеченню росту продуктивності.праці при існуючих у даний момент економічних умовах:

- відбувається збільшення обсягу випуску продукції при зниженні витрат праці на її виробництво;

- обсяг продукції зростає швидше, ніж витрати праці;

- обсяг продукції зростає при незмінних витратах праці;

- обсяг продукції залишається незмінним при зниженні витрат праці;

- обсяг продукції знижується більш повільними темпами, чим витрати праці.

Незалежно від обраного варіанту стратегічної політики резерви збільшення середньогодинної вироблення визначаються наступним чином:

(3.12)

де Р^ЧВ - резерв збільшення середньогодинного виробітку;

ЧВв, - фактичний рівень середньогодинного виробітку;

ВПф - резерв збільшення валової продукції за рахунок підвищення технічного рівня виробництва;

Тф -- фактичні витрати робочого часу на випуск фактичного обсягу продукції;

РvТ - резерв скорочення робочого часу за рахунок механізації і автоматизації виробничих процесів, поліпшення організації праці, підвищення рівня кваліфікації працівників;

Тд - додаткові витрати праці, пов'язані зі збільшенням випуску продукції, які визначаються по кожному джерелу резервів збільшення виробництва продукції з урахуванням додаткового обсягу робіт, необхідного для освоєння цього резерву, і норм виробітку.

Р^ЧВ = 80 - 75,29 = 4,71 ( грн.),

Помноживши резерв зростання середньогодинного виробітку на планову тривалість робочого дня, отримаємо резерв зростання середньоденного виробітку (Р^ДВ):

Р^ДВ = 4,71 * 8 = 37,68 ( грн.)

Якщо цей резерв помножити на запланований фонд робочого часу одного робітника, знайдемо резерв зростання середньорічного виробітку робітників (Р^РВ):

Р^РВ = 4,71 * 800 = 3768 ( грн.)

Для визначення резерву збільшення випуску продукції необхідно можливий приріст середньочасового виробітку помножити на запланований (можливий) фонд робочого часу всіх робітників:

Р^ВП = Р^ЧВ * Тв,(3.13)

де:

Тв - плановий фонд робочого часу всіх робітників.

Р^ВП = 4,71 *34681 = 163347,51 ( грн.)

Резерв росту продуктивності праці за рахунок проведення певного заходу можна розрахувати також за наступною формулою:

РvЧР%хі = (РvЧР%хі \ 100 - РvЧР%хі )* 100%( 3.14 )

де РvЧР%хі -- відсоток відносного скорочення чисельності робітників або управлінського персоналу за рахунок проведення певного заходу.

РvЧР%хі = (6% \ 100 - 6%) * 100% = 6,38 %(3.15 )

Можна зробити висновок, що при обраної стратегії, тобто інтенсифікації виробництва, впровадження комплексної механізації і автоматизації виробництва, більш досконалої техніки і технології виробництва, скорочення втрат робочого часу за рахунок поліпшення організації виробництва, матеріально-технічного постачання й інших чинників відповідно до планом організаційно-технічних та інноваційних заходів, то згідно з розрахунками резерв середньогодинної вироблення зросте на 4,71 грн., середньоденний вироблення на 37,68 грн., і середньорічний - на 3768 грн.. Збільшиться резерв випуску продукції за рік на 163347,51 грн. З розрахунків також видно, що продуктивність праці зросте на 6,38 %.

Розглянемо також розробку заходів щодо підвищення ефективності оплати праці

Діючі системи оплати по праці володіють рядом недоліків. Головний недолік полягає в тому, що заробітна плата погано, а часто взагалі не пов'язана з кінцевими результатами праці. Результати праці коллективны, а оплата - індивідуальна. Щоб подолати цю ситуацію, треба зробити одне з двох: або індивідуалізувати результати, або колективізувати систему оплати.

Перший шлях виключений, тому що в принципі неможливо відокремити результати від їх колективної природи. Як, наприклад, підприємства, які намагалися роздрібнити колективний інтерес на безліч приватних, втратили стійкість і зараз налагоджують ті чи інші форми об'єднання. Серед господарників зміцнюється розуміння, що перспектива пов'язана з колективними системами заохочення праці.

Стосовно системи оплати праці можна виділити такі недоліки: ріст оплати праці не зв'язаний з ростом ефективності; діюча система не орієнтована на співпрацю; система оплати не є достатньо гнучкою.

Говорячи про те, що діючі системи не орієнтують на колективне співробітництво, мається на увазі відома роз'єднаність працівників і насамперед - керованих і управлінців.

Система розподілу доходів передбачає, що преміальні виплати залежать від таких показників, як продуктивність роботи. У результаті працівник може відчувати тісний взаємозв'язок між результатами своєї роботи і величиною прибутку.

Очевидна перевага системи участі в прибутках.

Таким чином, пропонується запровадити відрядно-преміальну оплату праці для відділу збуту. Відтак їх заробітна плата буде складатися з окладу і премії за перевиконання норм реалізації.

Розрахуємо по ТОВ "Теплогазохолодвод" систему премій залежно від виробітку, приймем за базу 2014р. - 3064,43 тис грн. (обсяг реалізації без ПДВ поділений на кількість працівників відділу збуту). Дані представлені в таблиці 3.5.

Таблиця 3.5 - Шкала розміру премій від виробітку

Виробіток в тис грн.	Відсоток від виробітку
3064,43-3500,00	0,1 %
3500,00-3700,00	0,12 %
3700,00-4000,00	0,13 %
4000,00-4350,00	0,15 %
4350,00-4450,00	0,17%
4500,00- и далі	0,2 %

Таким чином планується збільшити обсяги реалізації за рахунок запропонованого заходу на 5,5 % (3876,51 тис. грн.) порівняно з 2014 р. Отже, при незмінній кількості співробітників виробіток збільшиться:

, (3.16)

де Вр - виробіток на одного робітника, тис. грн.;

Vр - середньорічний обсяг реалізації, тис грн.

Чс - чисельність працівників відділу збуту.

(тис. грн.)

Це на 168,55 тис. грн. більше, ніж 2014 р. таким чином з цього випливає, що дана вироблення потрапляє в першу графу шкали, а значить винагорода складе 168,55 грн.

Премії обкладаються податками та зборами, що збільшить витрати на збут. Загальна сума нарахувань складе 1459,95 грн.

Таким чином витрати на збут збільшаться на 5336,60 грн.

В результаті впровадження даного заходу в плановому періоді передбачається збільшення виручки від реалізації на 5,5% за рахунок збільшення обсягу продажу сільгосп техніки. З табл3.8 видно, що витрати по собівартості передбачається збільшити на 2545,9 тис. грн в плановому періоді, витрати на збут на 5,3 тис грн., що практично не вплине на прибуток. За рахунок цих нововведень планується підвищити прибуток підприємства у плановому періоді на 6900,91 тис. грн.

Однією з істотних статтею витрат підприємства є інформаційно-консультаційне обслуговування в аудиторській компанії з питань ведення бухгалтерського і податкового обліку на підприємстві. Щомісяця сума коштів виділених на дані послуги становить п'ять тисяч гривень. Для обслуговування підприємства чисельністю до ста чоловік достатньо 1 кваліфікованого аудитора. Тоді сума щомісячних витрат буде складатися із заробітної плати аудитора і суми ежемесячсных нарахувань на фонд заробітної плати.

Щомісячна економія складе:

Ем= За-ЗПа (3.17)

де Ем - щомісячна економія коштів на інформаційно - консультаційне обслуговування в аудиторській компанії, грн.;

За - щомісячні витрати на інформаційно-консультаційне обслуговування в аудиторській компанії, грн.;

ЗПа - щомісячна заробітна плата штатного аудитора, грн.

Е= За-ЗПа =5000-1789,58=3210,42 (грн.)

Загальна річна економія складе:

Ег= Ем*12 (3.18)

де Ег - річна економія коштів на інформаційно - консультаційне обслуговування в аудиторській компанії, грн.;

Ем - щомісячна економія коштів на інформаційно-консультаційне обслуговування в аудиторській компанії, грн.

Ег= Ем*12=3210,42*12=38525,04 (грн.)

Таким чином, грамотна кадрова політика дозволить знизити адміністративні витрати, витрати на збут, що у свою чергу при всіх інших рівних умовах дозволить збільшити прибуток підприємства.

4. Охорона праці й навколишнього середовища

4.1 Загальні питання охорони праці й навколишнього середовища

Охорона праці є системою правових актів, організаційно-технічних, соціально-економічних, санітарно-гігієнічних і лікувально-профілактичних заходів, а також засобів, що забезпечують безпеку, збереження життя, здоров'я й працездатності людини в процесі праці. Закон України "Про охорону праці" [24] визначає основні положення по реалізації конституційного права громадян на охорону їх життя і здоров'я в процесі трудової діяльності. У даному розділі розглядаються питання охорони праці і навколишнього середовища стосовно приміщення бухгалтерії для дипломного проекту на тему "Бухгалтерський облік та аналіз фінансово-господарського становища малого підприємства". Все устаткування, що використовується в приміщенні бухгалтерії, є споживачем однофазної мережі змінного струму з частотою 50 Гц, напругою 380/220 В. Потужність, споживана від мережі змінного струму, не перевищує 100 кВт.

Комп'ютер - прилад закритого типу, ступінь захисту 1, тобто має робочу ізоляцію, елемент заземлення і дріт без заземлюючої жили для приєднання до джерела живлення згідно ПУЕ - 87 [25], ГОСТ 12.2.007.0-75* [26]. Відділ бухгалтерії знаходиться на першому поверсі шістнадцяти етажної будівлі, її площа складає . Бухгалтерія, де знаходиться багато енергоємного устаткування, відноситься до класу приміщень з підвищеною небезпекою поразки людини електричним струмом ПУЕ - 87 [25], оскільки є можливість одночасного дотику до металоконструкцій будівель, що мають з'єднання із землею, з одного боку, і металевим корпусом електроприладів - з іншого. Будівля, де знаходиться відділ бухгалтерії, по пожежній і вибухово-пожежній небезпеці відноситься до категорії В (в ній знаходяться тверді матеріали і речовини, що згоряють) НАПБ Б.07.005 - 86 [27]. Конструкція будівлі по ступеню вогнестійкості відноситься до II (конструкції виконані з матеріалів, що не згоряють) відповідно до ДБН.В.1.1 - 7 - 02 [28]. Згідно НПАОП 40.1 - 132 - 01 [29] В ЗОНІ КЛАСУ П - II, П - Iiа допускається електроустаткування закритого виконання. Приміщення відділу відноситься до класу нормальних, оскільки в ньому відсутні ознаки, які властиві жарким, запиленим приміщенням, і приміщенням з хімічним активним середовищем.

4.2 Небезпечні і шкідливі виробничі чинники

Продуктивність праці багато в чому залежить від умов на виробництві. Бухгалтер піддається дії шкідливих і небезпечних чинників виробничого середовища: неякісне освітлення, склад повітря, підвищений рівень шуму, шкідливі випромінювання (ультрафіолетове, інфрачервоне, електромагнітне), пожежна небезпека. Ці чинники по окремості і в комплексі впливають на організм людини, визначаючи його самопочуття.

У таблиці 4.1 приведений перелік шкідливих і небезпечних чинників, що впливають на людину при роботі з електронно-обчислювальною технікою в відділі бухгалтерії, згідно ГОСТу 12.0.003 - 74* [30].

Таблиця 4.1 - Небезпечні і шкідливі чинники при роботі на ПК

Найменування чинника	Джерело виникнення	Нормовані параметри	Нормативний документ
Фізичні Небезпечна поразка електричного ланцюга	Живляча електрична мережа		ГОСТ 12.1.038-82 [31]
Підвищений потен-ціал статистичної електрики	Монітор комп'ютера	Е=20кВ/м Напруженість електричного поля	ГОСТ 12.1.045-84 [32]. ДСанПіН 3.3.2-007- 98 [33]
Коефіцієнт пульсації газорозрядних ламп	Неповна розфазірівка світильників		ДБН В.2.5-28-2006 [34]
Наявність відблисків	Монітор комп'ютера		НПАОП 0.00-1.31-99 [35], ДСанПіН 3.3.2-007-98 [33]
Підвищений рівень шуму	Принтер, вентилятор комп'ютера		ДСН 3.36.037-99 [36], ГОСТ 12.1.003-83* [37]
Інфрачервоне випромінювання	Монітор комп'ютера	50% поверхні тіла - ; 25-50% поверхні тіла - ; менше 25% поверхні тіла -	ГОСТ 12.1.005-88 [38], ДСанПіН 3.3.2-007-98 [33]
Наявність пилу, озону, окисів азоту і аероінізації	Електронно-променева трубка монітора	Озон Оксид азоту Пил Рівень іонізації	ГОСТ 12.1.005-88 [38], ДНАОП 0.03-3.06-80 [39]
Ергономічні Яскравість світильників	Екран монітора ПЕВМ		ВДОП 2.08-5.04-86 [40] ДСанПіН 3.3.2-007-98 [33]
Нервово-психологічні Напруженість праці	Відповідальність, трудність завдання	Режим роботи, розумова напруга	ДСанПіН 3.3.2-007-98 [33]
Вібрація (технологічна 3 "В" комфорт)	Принтер		ДСН 3.3.6.039-99 [41] ГОСТ 12.1.012-90 [42]
Несприятливий мікроклімат	Кабінет бухгалтерії	Табл. 4.3	ДСН 3.3.6.042-99 [43] ГОСТ 12.1.005-88 [38]
Рентгенівське випромінювання	Електронно-променева трубка монітора	Еквівалентна доза на відстані 0,05м від екрану -	НРБУ-97 [44]
Електромагнітне випромінювання	Електронно-променева трубка монітора		НПАОП 0.00-1.31-99 [35] ГОСТ 12.1.006 -.84* [45]
Ультрафіолетове випромінювання	Монітор комп'ютера	УФ-С УФ-В УФ-А	ДНАОП 0.03-3.17-88 [46] ДСанПіН 3.3.2-007-98 [33]

4.3 Промислова санітарія

Метеорологічні умови при роботі

Внутрішнє середовище приміщення визначається діючим на організм людини поєднанням температури, відносної вологості і швидкості руху повітря.

Виконувана робота відноситься до легкої категорії Іа, енерговитрати організму - 90-120 ккал/час. Враховуючи специфіку роботи за комп'ютером, оптимальні параметри вибрані по ГОСТ 12.1.005-88 [38], ДСН 3.3.6.042-99 [43], які створюють відчуття теплового комфорту і є передумовою збереження високого рівня працездатності, дані приведені в таблиці 4.2

Для забезпечення вищезгаданих метеорологічних умов в приміщенні згідно СНіП 2.04.05-93 [47] передбачена система опалювання в холодний період року, природна вентиляція, яка здійснюється унаслідок перепадів тиску зовнішнього і внутрішнього повітря при відкритті кватирки і кондиціонування (кондиціонер БК).

Таблиця 4.2 - Оптимальні параметри мікроклімату в робочій зоні

Період року	Температура t0C	Відносна вологість, %	Швидкість руху повітря, м/с
Холодний	22-24	40-60	0,1
Теплий	23-25	40-60	0,1

Освітлення виробничого приміщення

Працездатність багато в чому залежить від освітлення. Незадовільне освітлення кількісно або якісно стомлює не тільки зір, але й викликає стомлення організму в цілому, робить вплив на продуктивність праці бухгалтера.

Для забезпечення нормального освітлення залежно від точності виконуваних робіт бухгалтерія повинна оснащуватися суміщеним і штучним освітленням, враховуючи напруженість очного аналізатора, згідно ДБН В.2.5-28-2006 [34].

Згідно ДБН В.2.5-28-2006 [34] виконувана робота відноситься до розряду високої точності, номінальний об'єкт розрізнення 0,3 - 0,5 мм, розряд зорової роботи ІІІ, фон - середній, контраст об'єкту з фоном - середній, під розряд - в.

Всі виробничі приміщення з постійним знаходженням в них людей, відповідно до санітарних норм і правил, мають природне освітлення.

У даному випадку використовується суміщене освітлення, природне бокове одностороннє освітлення через віконні отвори в зовнішніх стінах, орієнтованих на південь. Штучне та природне суміщене освітлення нормується коефіцієнтом природної освітленості (КПО) по ДБН В.2.5-28-2006 [34].

Нормовані значення КПО () для будівель, розташованих в різних районах визначаються по формулі:

, (4.1)

де - значення КПО за табл.. 1 ДБН В.2.5-28-2006 [34], дорівнює 1,2%;

- коефіцієнт світлового клімату за табл. 4 ДБН В.2.5-28-2006 [34], дорівнює 0,85;

N - номер групи забезпеченості природним світлом за табл. 4 ДБН В.2.5-28-2006 [34].

Згідно ДСанПіН 3.3.2-007-98 [33] значення КПО повинно бути не менше 1,5%.

Для забезпечення нормованого значення КПО при боковому освітленні необхідна сумарна площа світлових прорізів залежно від площі підлоги визначається в такий спосіб:

(4.2)

де - нормоване значення КПО; для III розряду зорових робіт в залежності від коефіцієнту світлового клімату, дорівнює 1,5%;

- світлова характеристика вікон; дорівнює 18 (; ; )

- площа підлоги приміщення, дорівнює 25

- коефіцієнт, що враховує значення вікон конфронтуючим будинкам дорівнює 1 (не має);

- коефіцієнт запасу, що враховує зниження освітленості в процесі експлуатації остеклення й залежний від концентрації шкідливих речовин у повітряному середовищі робочої зони й розташування світопропускаючого матеріалу, дорівнює 1,2 (для суспільних приміщень);

- загальний коефіцієнт світопропускання, обумовлений по формулі:

(4.3)

де - коефіцієнт, що враховує втрати від світла у світопропускаючому матеріалі, дорівнює 0,8 (подвійне скло віконне листове);

- коефіцієнт, що враховує втрати світла в переплетіннях стеклопрорізу, дорівнює 0,75 (дерев'яні спарені плетіння для вікон);

- коефіцієнт, що враховує втрати світла в несучих конструкціях (при боковому освітленні дорівнює 1)

- коефіцієнт, що враховує втрати світла в сонцезахищних приладах, дорівнює 1 (не має);

- коефіцієнт, що враховує втрати світла в захисній сітці, установлюваної під ліхтарями, прийнятий рівним 0,9;

- коефіцієнт, що враховує підвищення КПО при боковому освітленні завдяки світлу, відбитому від поверхні приміщення й підстильного шару, що прилягає до будинку, дорівнює 3,1 (;; ; ; ).

Значення наведених у формулі величин, що входять у формулу визначають по ДБН В.2.5-28-2006 [34].

Отже, площа світлових прорізів для даного приміщення й виконання III розряду роботи становить . У дійсності ж площа світлових прорізів (вікна) у приміщенні бухгалтерії на даному підприємстві становить , що практично відповідає нормованому значенню.

Нормоване значення освітленості для загального освітлення. Враховуючи можливості і вимоги до економії електроенергії, виберемо для загального освітлення відділі джерела світла - люмінесцентні лампи ЛБ 40-4, люмінесцентні світильники ЛСП 01 240. Вибраний світильник прямого світла з дифузним віддзеркаленням, із захисним пристроєм, що оберігає від засліплення і відображеного блиску, і оснащеного захисним пристроєм для регулювання яскравості. Крім того, вони мають великий термін служби - 10000 ч. Ступінь захисту відповідає класу приміщень П-ІІ, П-ІІа, ІР-44 для устаткування і ІР2Х для світильників.

Шум і вібрація. У приміщенні бухгалтерії найсильнішими джерелами шуму і вібрації є друкуюча техніка, а також вентилятори процесора і блоку живлення, рівень шуму яких в робочих місцях не перевищує , що відповідає нормам ГОСТ 12.1.003-83* [37], ДСН 3.3.6.037-99 [36]. Вібрація в приміщенні технологічна, категорія 3 "комфорт", рівень не перевищує згідно ГОСТ 12.1.012-90 [42], ДСН 3.36.039-99 [41]. Оскільки для джерел шуму і вібрації передбачені конструктивні заходи захисту, то додаткові засоби захисту від шуму і вібрації не використовуються. Під принтер підкладається гумова ковдра.

4.4 Заходи безпеки

Відділ бухгалтерії, де знаходиться ПК, є приміщенням з підвищеною небезпекою поразки людини електричним струмом. Перед установкою ПК проводять розмітку поля, у відповідних місцях вирізуються отвори для виходу кабелів і джгутів. Встановлюється розподільний щит електровживання. Нестабільність живлення не повинна перевищувати +10% і -15% по напрузі 1% по частоті. Поверхневий опір захисної шини "Земля" не повинен бути більше 0,6 Ом.

Первинним джерелом живлення ПК є трьохфазна чотирьохпровідна мережа 380/220 В з глухо заземленою нейтрале частотою 50 Гц, потужністю 100 кВт.

Передбачені наступні заходи електробезпеки:

конструктивні;

схемно-конструктивні;

експлуатаційні.

Конструктивні заходи безпеки направлені на запобігання можливості дотику людини до струмопровідних частин.

Електромережа штепсельних розеток для живлення ПК розташована уздовж стін приміщення в металевих трубах і в металевих рукавах, що гнуться, з дротами згідно плану розміщення устаткування. Для захисту персоналу від поразки електричним струмом, ПК виконані І класу захисту, тобто мають робочу ізоляцію і елемент занулення (ГОСТ 12.2.007.0-75* [30]).

Схемно-конструктивні заходи електробезпеки.

Дана міра захисту забезпечує безпеку дотику людини до металевих не струмопровідним частинам ПК при пробої ізоляції і виникненні електричного потенціалу на них.

Ліня електромережі для живлення ПК виконана як окрема групова трьох - дротяна мережа, використовуючи фазовий дріт. Нульовий робочий дріт, нульовий захисний дріт.

Нульовий захисний дріт прокладається від щита розподілу до розеток живлення. Таким чином, згідно ГОСТу 12.1.030-81* [48] застосовується в цілях захисту від поразки електричним струмом, занулення.

Занулення - навмисне електричне з'єднання з нульовим захисним провідником металевих неструмопровідних частин, які можуть виявитися під напругою.

У приміщенні прокладена шина захисного заземлення, напругою 0,6 Ом. Захисне заземлення призначено для зняття потенціалу з екрану ПК. Шина доступна для огляду.

Призначення занулення - усунення небезпеки поразки струмом у разі дотику до корпусу електроустановки і інших металевих не струмопровідних частин, що виявилися під напругою щодо землі унаслідок замикання на корпусі і з інших причин.

Розрахунок занулення має на меті визначити умови, при яких воно надійно виконує покладені на нього задачі, - швидко відключає пошкоджену установку від мережі і в той же час забезпечує безпеку дотику людини до зануленого корпусу в аварійний період.

Експлуатаційні міри електробезпеки полягають у навчанні персоналу і проведенні періодичної перевірки знань персоналом правил і інструкцій.

Характеристика ступеня захисту персоналу від зіткнення з струмопровідними частинами, а також ступінь захисту від попадання чужорідних тіл всередину ПК - ІР 44, де: 4 -захист від твердих тіл, розміром більше 1мм, 4 - захист від бризок.

4.5 Пожежна безпека

Пожежна безпека - стан об'єкта, при якому регламентованою імовірністю виключається можливість виникнення дії на людину небезпечних факторів пожежі, а також забезпечується захист матеріальних цінностей і розвитку пожежі. Причини, що можуть викликати пожежу в розглянутому приміщенні, є:

несправність електропроводки і приладів;

коротке замикання електричних ланцюгів;

перегрів апаратури;

блискавка.

Класифікація:

категорія приміщення по вибухово-пожежній та пожежній небезпеки В згідно НАПБ Б.07.005-86 [27];

клас приміщення по пожежонебезпеці П-ІІ, П-ІІа згідно НПАОП 40.1-1.32-01 [29].

Ступінь вогнестійкості будинку - ІІ згідно з ДБН В.1.1-7-02 [28] (будинок з несучими конструкціями, що обгороджують, із природних штучних кам'яних матеріалів, чи бетону, залізобетону, із застосуванням листових і плитних непалених матеріалів. У покриттях будинків допускається застосовувати незахищені сталеві конструкції).

Пожежна безпека відповідно до ГОСТ 12.1004-91* [49] забезпечується системами запобігання пожежі, протипожежного захисту, організаційно-технічними заходами.

Міри системи запобігання пожежі:

контроль і профілактика ізоляції;

наявність плавких вставок і запобіжників в устаткуванні;

для захисту від статичної електрики використовується захисне заземлення згідно НПАОП 0.00-1.29-97 [50];

захист від блискавки будинку згідно РД 34.21.122-87 [51];

чергування по нагляду за електроустановками

періодичний огляд і контроль електроустановок (перевірка ізоляції, схем заземлення і занулення);

вивішування плакатів по техніці безпеки.

Для даного класу будинків з урахуванням кількості грозових годин у році (м. Харків) установлюється ІІІ категорія захисту від блискавки.

Ступінь захисту, що відповідає класу приміщення П-ІІ, П-ІІа:

для устаткування ІР 44;

для світильників ІР 2Х.

Система протипожежного захисту:

система автоматичної пожежної сигналізації оснащена димовими ізвещателями;

приміщення оснащене вуглекислотними вогнегасниками ВВК-5 у розрахунку 2 шт. на 20 .

Організаційні міри пожежної профілактики:

навчання персоналу правилам пожежної безпеки;

видання необхідних інструкцій і плакатів;

план евакуації персоналу у випадку пожежі.

Для успішної евакуації персоналу двері приміщення мають наступні розміри:

ширина не менш 1, 5

висота не менш 2

ширина коридору 1,8 .

Робоче приміщення повинне мати два виходи. Відстань від найбільш вилученого робочого місця не повинне перевищувати 100 .

4.6 Вимоги до організації робочого місця

Організація робочого місця по обслуговуванню, ремонту і налагодженню ПК повинна забезпечувати відповідність всіх елементів робочого місця і їхнє розташування ергономічним вимогам ГОСТ 12.2.032-78* [52], характеру й особливостям виконуваної роботи.

Площа робочого місця повинна бути не менш 6 /чол., а об'єм не менш 20/чол. і воно повинно знаходитися на відстані не менш 1 від приладів опалення.

Ширина і глибина сидіння оператора не повинна бути менш 400 мм. Висота поверхні сидіння повинна регулюватися в межах 400-500 мм, а кут нахилу поверхні від 15° до 5° назад. Поверхня сидіння повинна бути плоскою, передній край - закругленим.

Екран відео термінала і клавіатура повинні розташовуватися на оптимальній відстані від очей користувача, але не ближче 600 мм, з урахуванням розміру алфавітно-цифрових знаків і символів. Відстань від екрана до очей оператора повинна складати при розмірі екрана по діагоналі:

14”/15” - 600-700 мм;

17” - 700-800 мм;

19” - 800-900 мм;

21” - 900-1000 мм.

Розташування екрана відео термінала повинне забезпечувати зручність зорового спостереження у вертикальный площини під кутом від напрямку погляду оператора.

Розміщення принтера чи іншого пристрою для уведення висновку інформації на робочому місці повинне забезпечити гарну видимість екрана відео термінала, зручність ручного керування пристроєм для уведення висновку інформації в зоні досяжності моторного полю:

висота 900-1300 мм;

глибина 400-500 мм.

4.7 Охорона навколишнього середовища

Охорона навколишнього середовища заснована на системі державних, юридичних, суспільних, адміністративно-господарських і соціально-економічних заходів, спрямованих на підтримку сприятливих умов середовища існування і раціональне використання матеріальних і енергетичних ресурсів в інтересах людини.

Правовою основою охорони навколишнього середовища служить сукупність природоохоронних правових норм, тобто законів і підзаконних актів, а також Конституція України:

- закон України "Про охорону навколишнього природного середовища";

- закон "Про охорону і використання тваринного світу";

- закон "Про охорону атмосферного повітря";

- основи водного законодавства;

- основи земельного законодавства;

- основи законодавства про надра;

- основи лісового законодавства;

- різні технічні норми і стандарти, ряд державних стандартів з охорони природи/

Закон України "Про охорону навколишнього середовища" був прийнятий 25 червня 1991 року.

Закон по охороні навколишнього природного середовища визначає правові, економічні, соціальні основи охорони навколишнього середовища. Завдання Закону полягає в регулюванні відносин в області охорони природи, використанні й відтворенні природних ресурсів, забезпеченні екологічної безпеки, попередженні й ліквідації наслідків негативного впливу на навколишнє середовище господарської й іншої діяльності людини, збереження природних ресурсів, генетичного фонду нації, ландшафтів і інших природних об'єктів.

Жорсткість вимог до виробництва й матеріалів, а також розробка нових виробничих і утилізаційних технологій дозволяє зменшити антропогенне навантаження на навколишнє середовище. Необхідно на підприємствах впроваджувати міжнародний стандарт ISO 14001. Взагалі, сьогоднішній стан природного середовища України, що є результатом економічних, політичних помилок і серйозних екологічних прорахунків, оцінюється фахівцями як критичне. Уже неможливі її самовідновлення і самоочищення; відбувається активна деградація і небезпечне знищення останніх природних ресурсів.

У зв'язку з цим сформульовані основні шляхи виходу України з важкої екологічної кризи:

- термінова розробка відповідними компетентними чи організаціями колективами комплексних програм по охороні природи на основі моніторингових екологічних даних;

- збільшення витрат на охорону природи і прискорення темпів будівництва природоохоронних об'єктів, прибудов;

- заборона яких-небудь відступів від проектів, що наносять шкоду оточенню й ін.

5. Цивільна охорона

Цивільна оборона України - це державна система органів управління, сил і засобів, для організації і забезпечення захисту населення від наслідків надзвичайних ситуацій техногенного, екологічного, природного та воєнного характеру [53]

Завдання цивільної оборони України такі [54].

Запобігання виникненню надзвичайних ситуацій техногенного походження і вжиття заходів для зменшення збитків та втрат у разі аварій, катастроф, вибухів, великих пожеж і стихійних лих.

Оповіщення населення про загрозу і виникнення надзвичайних ситуацій у мирний та воєнний час та постійне інформування його про наявну обстановку.

Захист населення від наслідків стихійних лих, аварій, катастроф, великих пожеж і застосованих засобів ураження.

Організація життєзабезпечення населення під час аварій, катастроф, стихійного лиха та у воєнний час.

Організація та проведення рятувальних та інших невідкладних робіт у районах лиха та в осередках ураження.

Створення систем аналізу і прогнозування управління, оповіщення ї зв'язку, спостереження і контролю за радіоактивним забрудненням, хімічним і біологічним зараженням, підтримання їх готовності для сталого функціонування у надзвичайних ситуаціях мирного і воєнного часу.

Підготовка і перепідготовка керівного складу цивільної оборони, її органів управління та сил; навчання вмінню населення застосовувати засоби індивідуального захисту і діяти у надзвичайних ситуаціях.

В даному розділі дипломної роботи розглянуто проведення знезаражування при радіоактивному забрудненні, а саме процес дезактивації.

Радіоактивне забруднення є четвертим фактором, на який припадає близько 10% енергії ядерного вибуху. Під час ядерного вибуху утворюється велика кількість радіоактивних речовин, які, осідаючи з димової хмари на поверхню землі, забруднюють повітря, місцевість, воду, а також всі предмети, що знаходяться на ній, споруди, лісові насадження, сільськогосподарські культури, урожай, незахищених людей і тварин.

Джерелами радіоактивного забруднення є радіоактивні продукти ядерного заряду, частина ядерного палива, яка не вступила в ланцюгову реакцію, і штучні радіоактивні ізотопи. Основним джерелом забруднення місцевості є радіоактивні продукти поділу. Це суміш багатьох ізотопів різних хімічних елементів, які утворюються в процесі поділу ядерного заряду і радіоактивного розпаду цих ізотопів. Забрудненість місцевості радіоактивними речовинами характеризується рівнем радіації і дозою випромінювання до повного розпаду радіоактивних речовин.

Крім забруднення радіоактивними речовинами після ядерного вибуху, джерелами забруднення можуть бути уранова та радіохімічна промисловість, місця переробки і поховань радіоактивних відходів використання радіонуклідів у народному господарстві, ядерні реакції різних типів. Радіоактивні речовини також потрапляють у навколишнє середовище у разі виникнення аварійної ситуації під час транспортування, зберігання тепловидільних елементів (твелів) тощо. Небезпечним є забруднення навколишнього середовища відходами радіоізотопних лабораторій, які використовують радіонукліди у відкритому вигляді для наукової і виробничої мети. Скидання радіоактивних відходів у стічні води, навіть при допустимих концентраціях, з часом призведе до небезпечного нагромадження їх, що буде реальної небезпекою для людей і тварин.

На місцевості, забрудненій радіоактивними речовинами, у людей і тварин можуть виникати радіаційні ураження, обумовлені як зовнішнім променевим впливом, так і внутрішнім опроміненням внаслідок потрапляння в середину організму радіоактивних речовин. Зовнішнє опромінення виникає від дії гамма-випромінювань. Внутрішнє опромінення спричиняє дія радіоактивних речовин, які потрапили всередину організму з повітрям, їжею, водою, а також через шкіру і слизові оболонки. Опромінення може бути одноразовим і багаторазовим. Одноразовим вважається опромінення, одержане за перші чотири доби, а одержане за більше ніж чотири доби вважається багаторазовим. Вплив опромінення залежить від потужності джерела опромінення, відстані до епіцентру вибуху, швидкості вітру. Тому особливо важливо організувати захист людей та тварин на уражених територіях, та проводити знезаражування таких територій.

Проводячи знезаражування, потрібно пам'ятати: територія для проведення знезаражування має бути достатньою, щоб забезпечити необхідні дії людей і техніки, розміщення тварин і всього, що підлягає знезараженню; людей, техніку, тварин необхідно розміщувати з підвітряної сторони від місця аварії; знезаражування необхідно починати за принципом від простого до складного; спочатку виділити велику забруднену масу для попередження небажаних контактів із зоною високої концентрації; суворо контролювати перебування в індивідуальних засобах захисту; в холодну пору дії людей скуті, є труднощі в їх обслуговуванні, у разі замерзання заражених ділянок з'являються додаткові труднощі в ліквідації наслідків; готуючи й застосовуючи розчини для знезаражування, слід пам'ятати, що не всі розчини сумісні один з одним; на результати знезаражування суттєво впливають кількість води та її тиск; для знезаражування техніки, апаратури, приладів можна застосовувати пар під низьким і високим тиском, але потрібно пам'ятати, що при високому тиску може утворюватися заражений аерозоль, здатний поширюватися за межі осередку зараження.

У разі необхідності потрібно організувати знезаражування території, будівель, складів, овочесховищ і продукції.

Дезактивація - це видалення радіоактивних речовин з поверхні різних об'єктів, а також із продуктів харчування, фуражу, сировини і води [54]. Для визначення необхідності в дезактивації проводять дозиметричний контроль радіоактивного забруднення. Дезактивацію можна проводити часткову або повну.

При дезактивації приміщень радіоактивні речовини змивають сильним струменем води. Спочатку з даху, а потім зі стін, дверей і вікон. Струмінь води спрямовують на поверхню під кутом 30-40 градусів. Змиті радіоактивні забруднення мають бути поховані.

Всередині виробничих приміщень видаляють пил зі стелі і стін струменем води або вологим обтиранням пилу зверху вниз.

Обладнання приміщень і предмети догляду за тваринами (годівниці, відра та ін.) промивають водою за допомогою щіток. Для більш повної дезактивації застосовують господарське мило, соду або поверхнево-активні речовини (ОП-7, ОП-10) 3%-ї концентрації. Якщо холодна вода з миючими засобами не знижує рівня радіоактивної забрудненості, то дезактивацію потрібно проводити гарячими розчинами.

Техніку дезактивують такими способами: обмітанням віниками, мітлами, щітками; змиванням радіоактивних речовин струменем води; обтиранням тампонами із ганчір'я, клоччя, щітками, змоченими водою, розчинниками або дезактивуючи ми розчинами; змиванням радіоактивних речовин дезактивуючи ми розчинами з одночасною обробкою забруднених поверхонь щітками дегазаційних компонентів; очищенням забруднених поверхонь, вузлів і агрегатів миючими засобами "Лабомид", "Темп", "МС", "Ритм" у миючих машинах.

Для зниження температури замерзання дезактивуючих розчинів їх готують на основі аміачної води зі змістом аміаку 20-25% [54].

Як часткову дезактивацію у польових умовах за відсутності води застосовують обмітання, яке знижує забрудненість радіоактивними речовинами у 2-4 рази.

Дезактивуючи металеві, гумові, пластмасові, цегляні, бетонні й асфальтові поверхні, ефективним є змивання струменем води під тиском близько 20 кПа з відстані 2-3 м. При такій обробці радіоактивність техніки знижується в 10-20 разів. Якщо ж додати у воду 0,15-0,3% миючих засобів (СФ-2У, "Вихрь", "Новость" та ін.), ефективність дезактивації збільшується і забрудненість зменшується у 20-50 разів.

Внутрішні поверхні техніки (кабін, капотів, важкодоступні місця), інструмент, інвентар та інші невеликі за розміром предмети дезактивують обтиранням тампонами, щітками, змоченими водою, розчинниками або дезактивуючи ми розчинами. Забрудненість радіоактивними речовинами зменшується у 8-10 разів.

Змивання радіоактивних речовин дезактивуючи ми розчинами з одночасною обробкою забруднених поверхонь щітками дезактивуючи приладів і компонентів - надійний, ефективний спосіб, який зменшую забрудненість у 50-80 разів.

Дезактивацію техніки починають з верхньої точки і поступово обмивають зверху вниз. Дуже замаслені й забруднені місця обов'язково протирають щітками та тампонами. Водяні й масляні радіатори, повітроочисні фільтри знімають і протирають розчинниками. Якщо ж не можна досягти необхідної повноти дезактивації, їх відправляють на обробку в мийних машинах ремонтних підприємств із застосуванням миючих засобів "Темп", "МС" та ін.

Окремі деталі та інструмент дезактивують у невеликих ваннах (піддонах) засобами дезактивації.

Для дезактивації техніки, засобів індивідуального захисту і предметів догляду за тваринами рекомендуються такі розчини: дезактивуючий розчин літній (ЛД) - 0,3 %-й водний розчин ОП-7 або ОП-10 і 0,7 %-й розчин гексаметафосфату натрію; дезактивуючий літній розчин (ДЛК) - той же розчин, але з добавкою 2% соляної кислоти і 0,1% інгібітора корозії ПБ-5 (полімер буталаміну). Норма витрати розчинів ДЛ і ДЛК - 3-5 л/м: дезактивуючий розчин зимовий кислий (ДЗК), до його складу входять ті самі компоненти, що і в розчин ДЛК, але замість гексаметафосфату натрію для зниження температури замерзання він містить хлористий кальцій і хлористий магній [54].

Пористі матеріали краще дезактивувати за допомогою пилососів.

Дезактивація одягу, взуття і індивідуальних засобів захисту, проводиться вибиванням і витрушуванням, миттям або протиранням (прогумованих і шкіряних виробів) водними розчинами миючих засобів або водою, а також прання з спеціальними режимами з використанням речовин для дезактивації.

Дезактивація бавовняного, вовняного одягу і взуття проводиться витрушуванням і вибиванням, а також чищенням щітками. Якщо цими способами ступінь забруднення одягу понизити до допустимих величин неможливо, то він підлягає дезактивації шляхом прання за відповідною технологією.

Дезактивацію території підприємств здійснюють глибоким переорюванням, засипанням і асфальтуванням (ступінь забрудненості знижується у 2 рази на кожних 13 см ґрунту); бетонуванням (ступінь забрудненості знижується у 2 рази на 9,5 см бетону); зрізуванням шару забрудненого ґрунту 3-5 см (повна дезактивація).

Дороги з твердим покриттям миють водою під тиском 300-500 кПа (3-5 атм) у розрахунку 3 л води на 1 м поверхні.

Ґрунтові дороги переорюють або знімають верхній шар скрепером.

Для дезактивації сільськогосподарської продукції використовують такі способи: само знезаражування, зняття верхнього забрудненого шару, обмивання водою, технологічна переробка.

Для само знезаражування сільськогосподарську продукцію можна залишити і зберігати доти, доки радіоактивність цієї продукції не знизиться до допустимих норм у результаті природного розпаду радіоізотопів.

Забруднення продукції рослинництва і тваринництва може бути поверхневим внаслідок присипання радіоактивних частинок і структурним - при всмоктуванні радіонуклідів через поверхню листя і надходження її з грунту через кореневу систему.

Структурне забруднення продукції тваринництва відбувається при годівлі тварин кормами, що містять радіоактивні речовини, а також при надходженні з водою і повітрям.

При вмісті радіоактивних речовин у сільськогосподарській продукції понад допустимі норми проводять дезактивацію. Є три способи дезактивації: механічне видалення радіоактивних речовин, технологічна переробка продукції і зниження вмісту радіоактивних речовин у продовольстві і кормах шляхом розбавлення чистою продукцією.

Зерно, фрукти, овочі дезактивують промиванням водою. Із зерна, огірків, кавунів, яблук, слив, груш радіоактивних пил змивається добре. Погано піддаються дезактивації цим способом картопля, малина, суниці, полуниці. Очищення картоплі, качанів кукурудзи, гороху, люпину, бобів, сої знижує забрудненість радіоактивних речовин у десятки разів.

Промивання нарізних овочів, фруктів, грибів 0,1 %-м розчином соляної кислоти з наступним промиванням водою знижує вміст цезію-137 на 98%

При поверхневому забрудненні радіоактивним пилом зерна, а також скирт сіна і соломи знімають верхній забруднений шар зерна на глибину 10-15 см, сіна соломи - 20-30 см і складають окремо для зберігання, а решту після радіометричного контролю використовують як корм для худоби.