Нормативне регулювання бухгалтерського обліку та фінансової звітності в Україні

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

ЗМІСТ

Вступ

Розділ 1. Теоретичні відомості нормативного регулювання бухгалтерського обліку та фінансової звітності

1.1 Поняття та сутність бухгалтерського обліку та фінансової звітності

1.2 Склад, структура та порядок формування фінансової звітності

Розділ 2. Методологічні засади формування нормативного регулювання бухгалтерського обліку та фінансової звітності в Україні

2.1 Характеристика законодавчо-нормативного забезпечення бухгалтерського обліку і фінансові звітності в Україні

2.2 Значення облікової політики підприємства для ефективної організації бухгалтерського обліку та фінансової звітності

2.3 Напрями вдосконалення бухгалтерського обліку та фінансової звітності

Розділ 3. Гармонізація та стандартизація бухгалтерського обліку та фінансової звітності відповідно до МСФЗ

3.1 Аналіз положень (стандартів) бухгалтерського обліку

3.2 Характеристика взаємозв'язку П(С)БО та МСФЗ

3.3 Порівняльний аналіз нормативного регулювання бухгалтерського обліку в Україні та за кордоном

Висновки

Список використаних джерел

Додатки

Вступ

Актуальність теми полягає в тому, що нормативне регулювання бухгалтерського обліку та фінансової звітності в Україні потребує постійного вдосконалення. Міжнародний бухгалтерський облік протягом багатьох років обслуговував ринкову систему, в якій діяльність підприємств спрямована на отримання прибутку та збагачення власників підприємств, тому і ведення бухгалтерського обліку здійснюється, насамперед, в інтересах власників підприємств, а також ведення обліку спрямоване на більш комфортне ведення форм звітностей та кращий період їх подання.

Регулювання обліку та фінансової звітності в Україні здійснюється за допомогою нормативних документів КМУ, міністерства фінансів, Держкомстатистики, головної державної податкової служби, Національного банку та інших державних органів. Нормативні органи регламентують як об'єкти обліку, так і схему кореспонденції рахунків.

Нинішня ситуація характеризується глобальною трансформацією усіх країн світу до нового якісного стану, нового типу цивілізації третього тисячоліття. Розв`язання цих нагальних завдань здійснюється на різних рівнях та у різноманітних сферах суспільства. Облік вступає на новий щабель свого розвитку.

Перехід підприємств у 2000-2001 роках на Національні стандарти бухгалтерського обліку дозволяє суб'єктам підприємницької діяльності самостійно визначати облікову політику підприємства, обирати форму бухгалтерського обліку, затверджувати правила документообігу, встановлювати межі та форми ведення обліку. Бухгалтерський облік є, так би мовити, літописом діяльності будь-якого господарства, дає йому змогу поновити кожен господарський факт з усіма подробицями. Бухгалтерська інформація надає суцільну, без будь-яких пропусків, картину бізнесу і має найбільшу повноту. Така повнота інформації забезпечує підприємцям достатню свободу в прийнятті управлінських рішень, а підсумкове узагальнення інформації та одержання підсумкових показників, що характеризують діяльність підприємства, здійснюється шляхом складання звітності за звітний період. Головними джерелами є дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності, що встановлено Законом України “Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні”.

Рівень розробки дослідження. В економічній науці питання нормативного регулювання бухгалтерського обліку та фінансової звітності в Україні досліджували такі вчені як Швець В.Г., Базилевич В.Д., Гура Н.О., Білуха М.Т., Бутинець Ф.Ф. , Грабова Н.М.

Метою дослідження є вивчення та аналіз нормативних документів фінансової звітності, які регулюють порядок організації та ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітністі в Україні.

Для досягнення поставленої мети дослідження необхідно вирішити наступні завдання:

- здійснити класифікацію нормативних документів, які регулюють бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні;

- вивчити поняття та сутність бухгалтерського обліку та фінансової звітності;

- дослідити нормативно-правове регулювання бухгалтерського обліку та фінансової звітності в Україні;

- визначити роль облікової політики підприємства для ефективної організації бухгалтерського обліку та фінансової звітності;

- здійснити порівняльний аналіз міжнародних стандартів фінансової звітності та положень (стандартів) бухгалтерського обліку;

- пошук сучасних наукових досягнень у сфері розбудови системи державного регулювання бухгалтерського обліку, економічного аналізу та аудиту на підприємствах, в організаціях і установах, уміння їх самостійно застосовувати при розв`язанні прикладних проблем;

- проаналізувати структура, склад та порядок формування фінансової звітності;

- визначити основні напрями вдосконалення ведення бухгалтерського обліку та фінансової звітності;

- зробити аналіз нормативного регулювання бухгалтерського обліку в Україні та за кордоном.

Об'єктом дослідження виступає система бухгалтерського обліку і фінансової звітності в Україні для відображення інформації в обліку.

Предметом дослідження є нормативного забезпечення бухгалтерського обліку та фінансової звітності та його регулювання в Україні.

В дослідженні нормативного регулювання бухгалтерського обліку та фінансової звітності були використані наступні методи дослідження:

- аналіз ведення бухгалтерського обліку в Україні та за кордоном;

- порівняльний аналіз Положень (стандартів) бухгалтерського обліку з Міжнародними стандартами фінансової звітності.

Коротка характеристика роботи. Дана робота складається з : вступу, трьох розділів, висновку, списку використаних джерел, додатків.

У вступі розкривається актуальність вибраної теми, рівень розробки даного дослідження, мета роботи, завдання, об'єкт, предмет, методи дослідження.

У першому розділі розкриваються теоретичні відомості щодо нормативного регулювання бухгалтерського обліку та фінансової звітності, структура, склад, порядок формування фінансової звітності.

У другому розділі розкриваються метологічні засади формування нормативного регулювання бухгалтерського обліку, напрями вдосконалення ведення обліку та складання фінансової звітності, роль облікової політики підприємства для ведення обліку.

У третьому розділі аналізується положення (стандарти) бухгалтерського обліку в Україні, їх роль в управління підприємством та веденні бухгалтерського обліку на підприємстві.

Розділ 1. Теоретичні відомості нормативного регулювання бухгалтерського обліку та фінансової звітності

1.1 Поняття та сутність бухгалтерського обліку та фінансової звітності

Поняття облік у широкому розумінні означає спостереження, вимірювання та реєстрацію певних природних і суспільних явищ. Для людей важливим є облік того, що впливає на суспільство, й об'єктом особливої уваги є господарська діяльність, основу якої становить виробництво матеріальних благ. Господарська діяльність -- це будь-яка діяльність, що пов'язана з виробництвом, обміном і споживанням матеріальних і нематеріальних благ.

Суб'єктами господарської діяльності є фізичні та юридичні особи. Фізичними особами є громадяни країни та інших держав, юридичними особами -- підприємства, організації й установи. їхня діяльність в Україні регулюється чинним законодавством. Господарський облік здійснюють як фізичні, так і юридичні особи. Юридичні особи -- суб'єкти господарської діяльності є обліковими одиницями, які мають окрему систему бухгалтерського обліку і складають встановлену звітність із дня реєстрації підприємства до його ліквідації.

Господарський облік історично зумовлений; виник і розвивався разом із господарською діяльністю людини. У XV ст. з'явилися перші друковані праці з правил ведення обліку, автором однієї з яких був Лука Пачолі (1445--1515), відомий як родоначальник бухгалтерії. Його книга "Трактат про рахунки і записи" є першою працею з бухгалтерського обліку. Із розвитком продуктивних сил і виробничих відносин у різних соціально-економічних формаціях облік адаптувався до вимог суспільства і в результаті сформувався як прикладна економічна наука. Метою господарського обліку є адекватне відображення фактів господарської діяльності, надання повної і правдивої інформації для прийняття рішень.

Зміст господарського обліку пізнають через його стадії (етапи):

спостереження; вимірювання; реєстрацію; групування; узагальнення. Кожному з названих етапів (стадій) технології обліку відповідає певний набір способів і прийомів (методологія): документація та інвентаризація, оцінка і калькуляція, регістри, рахунки і подвійний запис, баланс і звітність.

Господарський облік завжди за своїм призначенням забезпечує інформацією процес управління та його апарат, оскільки господарський облік у широкому розумінні є функцією управління, поряд із плануванням (бюджетуванням), контролем, аналізом і прогнозуванням.

В Україні господарський облік поділяють на 3 види: оперативний, статистичний, бухгалтерський, кожен з яких має свої завдання, об'єкти обліку, способи одержання й обробки інформації, функції.

Оперативний облік використовується для спостереження і контролю за окремими операціями і процесами на найважливіших ділянках господарської діяльності з метою управління ними в міру їх здійснення. Він тісно пов'язаний з контролем, не має певної системи документації, використовує всі вимірники, забезпечує оперативність одержання інформації.

Статистичний облік вивчає і контролює масові суспільно-економічні та окремі типові явища і процеси. При цьому кількісні аспекти статистика досліджує в нерозривному зв'язку з якісним змістом у конкретних умовах місця і часу. Статистика застосовує різні вимірники і властиві їй способи спостереження (масові та вибіркові), систему показників (абсолютні, відносні та середні величини).

Дані статистичного обліку застосовують для макроекономічного аналізу й управління, тому оперативний і бухгалтерський облік підпорядковують завданням державної статистики.

Бухгалтерський облік відображає господарську діяльність підприємств, організацій і установ. Він охоплює всі засоби господарства, джерела їх формування, всі господарські процеси і результати діяльності.
Бухгалтерський облік -- це процес виявлення, вимірювання, реєстрації, накопичення, узагальнення, зберігання та передачі інформації про господарську діяльність підприємства зовнішнім та внутрішнім користувачам для прийняття рішень. Таке визначення дано в Законі України "Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні" від 16 липня 1999 p. № 996-XIV.

Важливі особливості бухгалтерського обліку полягають у тому, що він перш за все вартісний, суцільний і безперервний, документально обґрунтований, використовує властиві йому способи опрацювання інформації. Всі юридичні особи, створені в Україні, незалежно від організаційних форм і форм власності, повинні вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність. Це положення засвідчує стаття 29 (Облік і звітність) Закону України "Про підприємства в Україні" від 4 січня 1992 р. № 2032-ХІІ. Метою бухгалтерського обліку є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансовий стан і діяльність підприємства. Всі три види обліку -- оперативний, статистичний і бухгалтерський -- тісно взаємопов'язані, доповнюють один одного й утворюють єдину систему обліку, яка ґрунтується на єдності предмета, мети, завдання, методології, державного регулювання.

Бухгалтерський облік у загальному циклі управління підприємством (планування -- облік -- аналіз -- регулювання) виконує такі функції: інформаційну, контрольну, оціночну, аналітичну.

Інформаційна функція бухгалтерського обліку полягає в забезпеченні інформації про фінансовий стан і діяльність підприємства для потреб внутрішніх і зовнішніх користувачів.

Контрольна функція бухгалтерського обліку полягає в необхідності здійснення методами бухгалтерського обліку контролю збереження та ефективного використання ресурсів, виконання планових завдань, дотримання чинного законодавства й умов угод і контрактів.

Оціночна функція бухгалтерського обліку полягає у вимірі та оцінці ресурсів, визначенні вартості й собівартості виробленої продукції, розрахунку результату діяльності підприємства, його рентабельності. Оцінка є результатом вимірювання й ідентифікації об'єктів обліку.

Аналітична функція бухгалтерського обліку полягає в здійсненні на основі первинних та зведених даних економічного аналізу наявності, стану і руху ресурсів та результатів діяльності підприємства із широким застосуванням економіко-статистичних методів і моделювання.

Для досягнення мети та виконання обліком функцій він має відповідати таким вимогам: порівнянності конкретних показників бізнес-плану та обліку, точності й об'єктивності, ясності й доступності, своєчасності, економічності.

Порівнянність конкретних показників бізнес-плану та обліку необхідна для оцінки виконання планових завдань, порівняння результатів діяльності з витраченими ресурсами. Така порівнянність ґрунтується на єдиних методологічних засадах побудови планових і фактичних показників.

Точність і об'єктивність обліку означають, що всі облікові дані мають бути правильними і відображати справжній стан і результати діяльності, тобто відображати як досягнення, так і недоліки в роботі підприємства.

Ясність і доступність обліку означають, що показники обліку мають бути простими і зрозумілими, чітко характеризувати усі аспекти діяльності підприємства, бути доступними для широкого загалу працівників і акціонерів підприємства, громадськості.

Своєчасність обліку полягає в забезпеченні підприємств своєчасною інформацією, необхідною для прийняття ефективних рішень, розробки конкретних заходів, оперативного керівництва. Економічність обліку означає, що він має бути максимально дешевим при необхідній повноті й вчасності. Його досягають автоматизацією обліково-обчислювальних робіт, яка приводить до економії матеріальних і трудових ресурсів.

Для відображення господарських засобів і процесів, що здійснюються на підприємстві, їхніх кількісних і якісних характеристик, в обліку застосовують різні вимірники: натуральний, трудовий, грошовий. Натуральні вимірники забезпечують кількісне і якісне відображення облікових об'єктів в одиницях ваги, об'єму, площі, потужності тощо. Вони мають свої переваги і недоліки. Без натуральних вимірників не можна скласти виробничий план з номенклатури виробів, проаналізувати використання матеріальних ресурсів, балансів. Проте натуральні вимірники можна застосовувати лише для обліку однорідних об'єктів, їх не можна узагальнювати, використовуючи різні одиниці виміру.

Трудові вимірники використовують для визначення затраченої праці в одиницях робочого часу -- днях, годинах, хвилинах. За їх допомогою у поєднанні з натуральними встановлюють і контролюють норми виробітку, визначають продуктивність праці, обчислюють фонд робочого часу й оплати праці.

Грошовий вимірник застосовують для узагальнення, обчислення вартості об'єктів обліку. Цей вимірник використовують при плануванні та обліку процесів виробництва й обігу, для визначення результатів і рентабельності діяльності, здійснення розрахунків між підприємствами, організаціями, установами. Як і натуральний, грошовий вимірник має певні переваги і недоліки.

Застосування в обліку всіх трьох вимірників у взаємозв'язку забезпечує повне і різнобічне відображення обліковуваних об'єктів, отримання узагальненої інформації щодо діяльності як окремого підприємства, галузі, так і економіки країни в цілому.

В умовах ринкових відносин бухгалтерський облік диференціюється за сферою діяльності та за обліковими функціями. За сферою діяльності бухгалтерський облік поділяється на виробничо-господарський, бюджетний і банківський. За об'єктами обліку, планом рахунків, специфікою ведення ці види обліку істотно відрізняються один від одного.

За обліковими функціями бухгалтерський облік поділяється на фінансовий, податковий і управлінський.

Фінансовий облік -- комплексний системний облік майна, господарської діяльності підприємства через суцільне, повне й безперервне відображення господарських процесів за звітний період. Його ведуть відповідно до законодавства країни та міжнародних і національних стандартів бухгалтерського обліку. Здійснюється для формування вартісних показників діяльності підприємства і виявлення зовнішніх зв'язків із постачальниками, покупцями, банками, інвесторами, акціонерами.

Податковий облік -- окремий функціональний облік з метою посилення контрольно-аналітичної функції обліку правильності нарахувань та сплати податків. Здійснюється для формування показників валового доходу і валових витрат з метою обчислення прибутку і податку. Фінансовий і податковий облік регулюються законодавством. Він обов'язковий для всіх суб'єктів господарювання й оприлюднюється у фінансовій звітності та деклараціях, підлягає аудиту.

Управлінський облік -- процес підготовки інформації, необхідної керівництву для потреб внутрішнього менеджменту поточної виробничої діяльності підприємства. Здійснюється для формування показників всередині підприємства за центрами відповідальності.

1.2 Склад, структура та порядок формування фінансової звітності

Поточний бухгалтерський облік містить розрізнену інформацію про господарську діяльність підприємства. Для одержання інформації про результати такої діяльності дані поточного обліку необхідно узагальнити в певній системі показників. Це досягається складанням звітності, яка є завершальним етапом бухгалтерського обліку.

Звітність - це система узагальнених і взаємопов'язаних економічних показників поточного обліку, які характеризують результати діяльності підприємства за звітний період.

Правові основи регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності визначені Законом Україні "Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні" від 16.07.99 № 996 XIV, а також: прийнятими відповідними Положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку в Україні. Зазначений Закон поширюється на всіх юридичних осіб, створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, а також на представництва іноземних, суб'єктів господарської діяльності, які зобов'язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно із законодавством.

Бухгалтерський облік є обов'язковим, видом обліку, який ведеться, підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Бухгалтерська звітність складається на підставі даних бухгалтерського обліку для задоволення потреб певних користувачів.

Фінансова звітність є складовою частиною бухгалтерської звітності, що містить інформацію про фінансовий стан, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства за звітний період. Вона розрахована насамперед на таких користувачів інформації, як інвестори, кредитори та інших, які не можуть вимагати звітів з урахуванням їх конкретних потреб.

Метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності с надання користувачам для прийняття обґрунтованих рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансовий стан, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства.

Для того щоб фінансова звітність була зрозумілою користувачам,, вона повинна містити дані про:

підприємство (назву, організаційно-правову форму, місцезнаходження, короткий опис діяльності: назва органу управління, якому підпорядковується підприємство, або назва його материнської (холдингової) компанії та ін.);

дату звітності або звітного періоду. Якщо період, за який складено фінансовий звіт, відрізняється від звітного періоду, передбаченого Положенням (стандартом), (по причині) і наслідки цього повинні бути розкриті у примітках до фінансової звітності;

валюту звітності й одиницю виміру. Якщо валюта звітності відрізняється від валюти, в якій ведеться бухгалтерський облік, то підприємство повинно розкрити причини цього і методи, які були використані для переведення фінансових звітів з однієї валюти в іншу;

облікову політику підприємства і її зміни (тобто принципів оцінки статей звітності, методів обліку щодо окремих статей звітності);

іншу інформацію, розкриття якої передбачено відповідними положеннями (стандартам).

Для того щоб звітність була дійовим засобом управління і контролю, вона повинна відповідати всім вимогам, що ставляться до обліку. Вона має достовірно відображати ресурси підприємства, їх використання і фінансові результати діяльності. Показники звітності повинні бути об'єктивними, обґрунтовані перевіреними даними поточного обліку і підтверджені відповідними документами. Своєчасність складання і подання звітності-невід'ємна умова її корисності. Сама достовірна інформація втрачає своє значення, якщо вона надана користувачам несвоєчасно. Тому звітність повинна складатися і подаватися відповідним органам в строки, встановлені нормативними актами, які забезпечують ефективне її використання для управління і контролю.

Вимога повноти звітності означає повне висвітлення всіх напрямів діяльності підприємства. Проте звітність має містити тільки корисну інформацію, без зайвої деталізації. Зайва деталізація ускладнює складання звітності й аналіз її показників, використання в управлінні. Тому державним і громадським органам забороняється вимагати, а підпорядкованим господарствам, подавати звітність за незатвердженими формами.

Звітність має бути простою, зрозумілою і загальнодоступною для всіх заінтересованих користувачів інформації.

Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 1 "Вимоги до фінансової звітності" встановлені такі вимоги до її якості:

дохідливість. Інформація, яка надається у фінансових звітах, повинна бути дохідлива і розрахована на однозначне тлумачення її користувачами за умови, що вони мають достатні знання та зацікавлені у сприйнятті цієї інформації;

достовірність. Інформація, наведена у фінансовій звітності, повинна бути достовірною, не містити помилок та перекручень, які здатні вплинути на рішення користувачів звітності;

порівнянність. Фінансова звітність повинна надавати можливість користувачам порівнювати: фінансові звіти підприємства за різні періоди і фінансові звіти різних підприємств. Таке порівняння дає змогу оцінити динаміку розвитку підприємства і його місце на ринку. Для забезпечення порівнянності у кожному фінансовому звіті необхідно наводити всю числову інформацію за попередній період способом, який дозволяє зіставляти її з даними за звітний період;

доречність. Фінансова звітність повинна містити лише доречну інформацію, яка впливає на прийняття рішень користувачами, дає змогу вчасно оцінити минулі, теперішні та, майбутні події, підтвердити та скоригувати їхні оцінки, зроблені у минулому.

Основними принципами, на, яких ґрунтується бухгалтерський облік і фінансова звітність, є:

обачність - застосування в бухгалтерському обліку методів оцінки, які повинні запобігати заниженню оцінки зобов'язань та витрат і завищенню оцінки активів і доходів підприємства;

повне висвітлення - фінансова звітність повинна містити всю інформацію про фактичні та потенційні наслідки господарських операцій та подій, здатних вплинути на рішення, що приймаються на її основі;

автономність - кожне підприємство розглядається як юридична особа, відокремлена від її власників, у зв'язку з чим особисте майно та зобов'язання власників не повинні відображатися у фінансовій звітності підприємства;

послідовність - послідовне (із року в рік) застосування підприємством вибраної і облікової політики, тобто сукупності принципів, методів і процедур, які використовуються підприємством для складання і подання фінансової звітності.

Зміна облікової політики можлива лише у випадках, передбачених національними Положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку, і повинна бути обґрунтована та розкрита у примітках до фінансової звітності;

безперервність - оцінка активів та зобов'язань підприємства здійснюється виходячи з припущення, що його діяльність буде тривати далі;

нарахування та відповідність доходів і витрат - для визначення фінансового результату звітного періоду необхідно порівнювати доходи звітного періоду з витратами, що були здійснені для отримання цих доходів.

При цьому доходи і витрати відображаються в бухгалтерському обліку і фінансовій звітності в момент їх виникнення, незалежно від дати надходження або сплати грошових коштів;

превалювання сутності над формою - операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної норми. Так, взяті у фінансову оренду основні засоби відображаються в балансі орендаря, тобто по суті як власне майно, хоч за юридичною, формою вони не перейшли у власність орендаря, але ним фактично прийняті на себе всі ризики і вигоди, пов'язані з правом власності на об'єкт оренди (лізингу);

історична (фактична) собівартість - пріоритетною є оцінка активів підприємства, виходячи з витрат на їх виробництво та придбання;

єдиний грошовий вимірник - вимірювання та узагальнення всіх господарських операцій підприємства у фінансовій звітності здійснюється в єдиній грошовій одиниці. Підприємства ведуть бухгалтерський облік і складають фінансову звітність у грошовій одиниці України;

періодичність - можливість розподілу діяльності підприємства на певні періоди часу з метою складання фінансової звітності.

Склад фінансової звітності, її подання і оприлюднення

Звітним періодом для складання фінансової звітності є календарний рік. Річна звітність підприємств (крім бюджетних установ, представництв іноземних суб'єктів господарської діяльності і суб'єктів малого підприємництва, визнаних такими відповідно до чинного законодавства) включає;

Баланс підприємства (форма № 1);

Звіт про фінансові результати (форма № 2);

уточнити розподіл витрат і доходів між: суміжними звітними періодами; перевірити стан розрахунків і списати у встановленому порядку нереальну дебіторську заборгованість, а також кредиторську заборгованість, по якій минули строки задавнення позову; розподілити витрати по обслуговуванню виробництва й управлінню; визначити фактичну собівартість випущеної із виробництва та реалізованої продукції (робіт, послуг); визначити і списати фінансовий результат (прибутки, збитки) від реалізації та позареалізаційних операцій; списати (при складанні річного звіту) використаний протягом, року прибуток.

Після цього перевіряють правильність облікових записів, взаємно звіряють дані синтетичного й аналітичного обліку і роблять виправні записи для усунення виявлених помилок (якщо вони мали місце).

Перед складанням річного звіту обов'язково проводять повну інвентаризацію господарських засобів, їх джерел, стану розрахунків з дебіторами і кредиторами і відображають її результати в обліку. Суми статей балансу по розрахунках з фінансовими, податковими органами, установами банків повинні бути, погоджені з ними і відрегульовані. За діючим положенням передбачено повну інвентаризацію проводити в максимально наближені до складання річного звіту строки (з 1 жовтня до 1 січня). Отже, якісна відмінність між квартальним і річним балансом полягає у тому, що перший складають в основному за даними поточного обліку, а показники 1 річного балансу обов'язково підтверджуються результатами інвентаризації, що забезпечує їх достовірність.

Баланс та інші форми звітності підписуються керівником підприємства і головним бухгалтером, а у випадку відсутності на підприємстві бухгалтерської служби, - керівником спеціалізованої організації або спеціалістом., які за угодою виконували роботу з ведення бухгалтерського обліку і складання звітності. Особи, які підписали звітність, несуть повну відповідальність за достовірність звітних показників.

Підприємства зобов'язані подавати квартальну та річну фінансову звітність:

органам, до сфери управління яких вони належать;

трудовим колективам (на їх вимогу);

власникам (засновникам) відповідно до установчих документів, якщо інше не передбачено законом;

органам виконавчої влади та іншим користувачам відповідно до законодавства. Строки подання фінансової звітності встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Фінансова звітність не становить комерційної таємниці, крім випадків, передбачених законодавством. Відкриті акціонерні товариства, підприємства-емітенти облігацій, банки, довірчі товариства, валютні і фондові біржі, кредитні спілки, недержавні пенсійні фонди, страхові компанії та інші фінансові установи зобов'язані не пізніше 1 липня наступного за звітним року оприлюднювати річну фінансову звітність і консолідовану звітність шляхом публікації у періодичних виданнях або розповсюдження її у вигляді окремих друкованих видань.

Звіт про рух грошових коштів (форма № 3);

Звіт про власний капітал (форма № 4).

Для суб'єктів малого підприємництва і представництв іноземних суб'єктів господарської діяльності національними Положеннями (стандартами) встановлена скорочена за показниками фінансова звітність у складі Балансу підприємства і Звіту про фінансові результати.

Квартальна звітність складається зростаючим підсумком з початку року у складі Балансу і Звіту про фінансові результати.

Звітність підприємств складається станом на кінець останнього дня звітного періоду - кварталу або року. Перший звітний період заново створеного підприємства може бути меншим, ніж 12 місяців, але не більшим 15 місяців. Звітним періодом, підприємства, яке ліквідується, є період з початку звітного року До дати прийняття рішення про його ліквідацію.

Підприємства, які мають дочірні підприємства (виділені на окремий баланс філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи), крім фінансової звітності про власні господарські операції, складають і подають консолідовану фінансову звітність. При цьому під дочірніми розуміють підприємства, що є юридичними особами, але над якими здійснюється постійне право на визначення стратегічної політики з питань поточної, інвестиційної та фінансової діяльності з боку материнського підприємства.

Міністерства та інші центральні органи виконавчої влади, до сфери управління яких належать підприємства, засновані на державній формі власності, і органи, які і здійснюють управління майном підприємств, заснованих на комунальній власності, крім власних звітів складають і подають зведену фінансову звітність по всіх підприємствах, які входять до сфери їх управління.

Зазначені органи також складають зведену фінансову звітність по господарських товариствах, акції (частки, паї) яких знаходяться в державній і комунальній власності. Об'єднання підприємств, крім власної звітності, складають і подають зведену фінансову звітність по всіх підприємствах, які належать до їх складу.

Форми фінансової звітності і порядок їх заповнення встановлюються: для підприємств (крім банків і бюджетних установ) - Міністерством фінансів України за погодженням з Держкомстатом України; для банків - Національним банком України; для бюджетних установ, органів Державного казначейства України по виконанню бюджетів всіх рівнів та кошторисів витрат- Державним казначейством України.

Заповнюються форми звітності в тисячах гривень з одним десятковим знаком, а зведені звіти (до яких включено дані звітів двох і більше юридичних осіб) - в тисячах гривень.

Однією із важливих вимог, що ставляться до звітності підприємств і організацій всіх форм власності, є повнота і достовірність її показників. Тому до початку складання звітності проводиться значна підготовча робота. Насамперед необхідно перевірити повноту відображення в поточному обліку господарських операцій, оформлених відповідними документами, і завершити облікові записи;

Контроль за дотриманням законодавства про бухгалтерський облік і звітність в Україні здійснюється відповідними органами в межах їх повноважень, передбачених законами.

Відповідні органи при перевірці поданої на їх адресу звітності встановлюють правильність оформлення звіту і звітних даних; наявність всіх звітних форм: взаємозв'язок і погодженість між окремими показниками.

Затвердження звітності підприємства відповідним органом оформляється актом (висновком), у якому дається також оцінка діяльності підприємства та пропозиції щодо підвищення ефективності його діяльності.

Виправлення показників, що відносяться до звітного періоду і які зумовлюють зміни окремих облікових записів підприємства, називається реформацією.

Структура і зміст балансу

Основною формою фінансової звітності є баланс. Зміст і форма балансу, а також загальні вимоги до розкриття його статей регламентуються Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 2 "Баланс", затвердженим наказом Мінфіну України від 31.03.99 № 87.

З метою одержання інформації, необхідної для управління і контролю, статті активу балансу згруповано у три розділи, пасиву - у п'ять розділів.

Розділ І "Необоротні активи" характеризується такими статтями.

У статті "Нематеріальні активи" відображають вартість об'єктів, які належать до складу нематеріальних активів. У цій статті відображають окремо: первинну і залишкову вартість нематеріальних активів, а також: нараховану суму зносу. Залишкова вартість нематеріальних активів визначається як різниця між .первинною вартістю і сумою нарахованого зносу. До підсумку балансу нематеріальні "{активи включаються за залишковою вартістю.

У статті "Незавершене будівництво" відображається вартість незавершеного будівництва (включаючи обладнання для монтажу), яке здійснюється для власних, потреб підприємства, а також: авансові платежі для фінансування такого будівництва.

У статті "Основні засоби" відображається вартість власних і одержаних на умовах фінансового лізингу об'єктів і цілісних майнових комплексів. У цій статті наводяться окремо: первинна вартість, сума нарахованого зносу і залишкова вартість основних засобів. До підсумку балансу основні засоби включаються за залишковою вартістю.

У статті "Довгострокові фінансові інвестиції" відображаються фінансові Інвестиції на період більше одного року, а також: всі інвестиції, які не можуть бути вільно реалізовані в будь-який час.

Оборотні активи у розділі П балансу відображаються статтями: "Запаси", "Дебіторська заборгованість за товари, роботи і послуги", "Дебіторська заборгованість по розрахунках" (з бюджетом, по виданих авансах, нарахованих Доходах тощо), "Поточні фінансові інвестиції", "Грошові кошти та їх еквіваленти" (в касі, на поточних та інших рахунках в банках, які можуть бути використані для поточних операцій, а також еквіваленти грошових коштів).

Витрати, які мали місце у звітному або попередніх звітних періодах, але належать до наступних звітних періодів, відображаються у розділі ПІ "Витрати майбутніх періодів" активу балансу.

Статті пасиву балансу об'єднані відповідно у п'ять розділів: І "Власний капітал", II "Забезпечення наступних витрат і платежів", III "Довгострокові зобов'язання", IV "Поточні зобов'язання", V "Доходи майбутніх періодів".

Власний капітал розділу І пасиву балансу характеризується такими статтями: "Статутний капітал", "Пайовий капітал", "Додатковий капітал", "Резервний капітал", "Нерозподілений капітал", "Вилучений капітал", "Нерозподілений прибуток (непокриті збитки) ".

У статті "Статутний капітал" відображається Зафіксована в установчих документах загальна вартість активів, які являються внеском власників (учасників) в капітал підприємства.

Додатковий капітал характеризується двома статтями. У статті "Додатковий вкладений капітал" акціонерні товариства відображають суму, на яку вартість реалізованих випущених акцій перевищує їх номінальну вартість (аналогічно розумінню "Емісійний дохід").

У статті "Інший додатковий капітал" відображають суми дооцінки необоротних активів; вартість активів, безоплатно одержаних підприємством від інших юридичних і фізичних осіб, та інший додатковий капітал.

У статті "Резервний капітал" відображають суму резервів, створених відповідно до чинного законодавства або установчих документів за рахунок нерозподіленого прибутку підприємства.

У статті "Нерозподілений прибуток (непокриті збитки)" показують суму (прибутку, яка, реінвестована у підприємство (або суму непокритого збитку). При цьому суму непокритого збитку наводять у дужках і віднімають при визначенні І підсумку балансу.

У статті "Неоплачений капітал" відображають суму заборгованості власників (учасників) по внесках до статутного капіталу. Цю суму показують в дужках і віднімають при визначенні власного капіталу.

У статті "Вилучений капітал" господарські товариства відображають вартість акцій власної емісії (або паїв), викуплених товариством у його учасників. Суму вилученого капіталу наводять у дужках і віднімають при визначенні підсумку власного капіталу.

Отже, сума власного капіталу підприємства на звітну дату за даними розділу І пасиву балансу визначається шляхом додавання до суми статутного капіталу сум резервного і додаткового капіталу та нерозподіленого прибутку і відніманням з одержаної суми непокритого збитку, неоплаченого і вилученого капіталу.

У розділі II "Забезпечення наступних витрат і платежів" пасиву балансу відображаються нараховані у звітному періоді майбутні витрати і платежі витрати на оплату майбутніх відпусток працівникам, гарантійні зобов'язання тощо), величина яких на дату складання балансу може бути визначена тільки шляхом попередніх (прогнозних) оцінок, а також цільового фінансування і цільових надходжень, одержаних з бюджету та інших джерел.

Розділ III "Довгострокові зобов'язання" пасиву балансу об'єднує статті:

"Довгострокові кредити банків" - відображається сума заборгованості банкам за одержані довгострокові кредити (які не є поточними зобов'язаннями);

"Інші довгострокові фінансові зобов'язання" - відображається сума довгострокової заборгованості підприємства щодо зобов'язань по залученню позикових коштів (крім кредитів банків), на які нараховуються відсотки;

"Відстрочені податкові зобов'язання" - показують суму податків на прибуток, що підлягають сплаті у майбутні періоди внаслідок тимчасової різниці між обліковим і податковим базисом оцінки;

"Інші довгострокові зобов'язання" - показують суму довгострокових зобов'язань, які, не можуть бути включені до зазначених статей даного розділу.

Розділ IV "Поточні зобов'язання" пасиву балансу об'єднує статті поточних зобов'язань, які будуть погашені протягом операційного циклу, тобто проміжку часу між. придбанням запасів для здійснення діяльності і одержанням, коштів від реалізації виробленої з них продукції (товарів) і послуг: "Короткострокові кредити банків", "Кредиторська заборгованість за товари, роботи і послуги", "Поточні зобов'язання по розрахунках з бюджетом", "Поточні зобов'язання по позабюджетних платежах", "Поточні зобов'язання по страхуванню", "Поточні зобов'язання по розрахунках з учасниками", "Векселі видані" та ін.

До складу розділу V "Доходи майбутніх періодів" пасиву балансу підприємства відносять доходи, одержані протягом поточного або попередніх звітних періодів, але які відносяться до наступних звітних періодів. Вони підлягають зарахуванню до доходів того звітного періоду, до якого належать. Отже, статті активу і пасиву балансу згруповані у відповідні розділи, щоб показати взаємозв'язок між складом і розміщенням господарських засобів в активі та джерелами їх формування - в пасиві. Це забезпечує можливість контролю й аналізу за наявністю майна підприємства, його станом, і розміщенням та джерелами формування (власних, залучених); контролю за станом зобов'язань по розрахунках, фінансовою стійкістю, платоспроможністю підприємства та одержання іншої ділової інформації.

Проте один баланс не в змозі забезпечити повноту інформації про результати і різнобічної діяльності підприємства. Тому, крім, балансу, складаються й інші форми фінансової звітності: Звіт про фінансові результати, Звіт про рух грошових коштів, Звіт про власний капітал.

Структура і зміст Звіту про рух грошових коштів

Звіт про рух грошових коштів (с. 244 - 247,) складається відповідно до вимог Положення (стандарту) бухгалтерського обліку в Україні 4, затвердженого наказом Мінфіну України від 31.03.99 № 87. Метою складання Звіту є надання користувачам фінансової звітності повної і достовірної інформації про зміни, що відбулися V грошових коштах підприємства та їх еквівалентах.

Звіт про рух грошових коштів доповнює Баланс і Звіт про фінансові результати. Баланс відображає фінансовий стан підприємства на звітну дату, а Звіт про рух грошових коштів містить інформацію про зміни в одному з важливих показників балансу - грошових коштах та їх еквівалентах, що відбулися між датами балансу. У Звіті про фінансові результати міститься інформація про результати діяльності підприємства за звітний період, а Звіт про рух грошових коштів показує вплив цієї діяльності на грошові потоки підприємства. Звіт містить дані про рух грошових коштів в результаті:

- операційної діяльності, тобто основної діяльності підприємства, яка приносить дохід, а також: інших видів діяльності, які не являються інвестиційною або фінансовою діяльністю;

- інвестиційної діяльності, тобто придбання і реалізації основних засобів, нематеріальних активів та інших інвестицій, які не являються складовою часткою еквівалентних грошових коштів;

- фінансової діяльності, тобто діяльності, яка призводить до змін розміру і складу власного і позикового капіталу підприємства (наприклад, операції від продажу акцій (паїв) у капіталі інших підприємств тощо).

При цьому під грошовими потоками розуміють надходження і вибуття грошових коштів та їх еквівалентів. Тому у Звіт, про рух грошових коштів не включаються:

- обороти по негрошових операціях, які не вимагають використання грошових коштів (бартерні операції, вартість коштів, одержаних за фінансовою орендою або шляхом емісії акцій);

- внутрішні зміни у складі грошових коштів (переміщення коштів із каси в банк, або навпаки, розміщення грошових коштів в акредитиви, депозитні сертифікати та ін.).

Інформація, наведена у Звіті про рух грошових коштів, забезпечує користувачам можливість:

- порівнювати, оцінювати і прогнозувати грошові кошти підприємства;

- досліджувати здатність підприємства погасити зобов'язання з виплати дивідендів;

- виявляти причини різниці між: прибутком підприємства і грошовими доходами та витратами;

- аналізувати грошові і негрошові аспекти операцій підприємства та одержувати іншу ділову інформацію.

У статтях розділу "Переоцінка активів" відображаються дані, які показують збільшення або зменшення власного капіталу в результаті переоцінки основних засобів, нематеріальних активів, незавершеного будівництва в порядку, передбаченому відповідними положеннями (стандартами).

У статті "Чистий прибуток (збиток) за звітний період показують суму чистого прибутку (збитку) із Звіту про фінансові результати.

У статтях розділу "Розподіл прибутку" відображаються дані про розподіл прибутку між учасниками (власниками) Підприємства або спрямування прибутку до: статутного капіталу, резервного капіталу та ін.

У статтях: розділу "Внески учасників" наводять дані про збільшення статутного капіталу підприємства та зміни неоплаченого капіталу в результаті збільшення або зменшення дебіторської заборгованості учасників по внесках до статутного капіталу підприємства.

У статтях розділу "Вилучення капіталу" відображають дані про зменшення статутного капіталу підприємства внаслідок виходу учасника, викупу або анулювання викуплених акцій Акціонерним товариством, зменшення номінальної вартості акцій або з інших причин.

У статтях розділу "Інші зміни в капіталі" відображають всі інші зміни у власному капіталі підприємства, що не включені до вищезазначених, статей (зокрема, списання невідшкодованих збитків, безоплатне одержання активів та і 11.).

У статті "Всього змін у капіталі" підводять підсумок змін у складі власного капіталу за звітний період, визначений як сума скоригованого залишку власного капіталу на початок року і всіх змін протягом звітного року внаслідок переоцінки активів, Використання чистого" прибутку, вилучення капіталу та інших змін.

Дані в графах 3-11 Звіту про власний капітал наводяться із знаком "+" або "-', що означає збільшення або зменшення залишку відповідного елементу власного капіталу.

Розділ 2. Методологічні засади формування нормативного регулювання бухгалтерського обліку та фінансової звітності в Україні

2.1 Характеристика законодавчо-нормативного забезпечення бухгалтерського обліку і фінансової звітності в Україні

Державне регулювання бухгалтерського обліку та фінансової звітності в Україні здійснюється відповідно до статей 6 та 7 Закону України "Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні" від 16 липня 1999 p. № 996-XIV зі змінами і доповненнями від 11 травня 2000 р. № 1707-ПІ, 8 червня 2000 р. № 1807-ІН, 22 червня 2000 р. № 1829-ІП.

Метою державного регулювання бухгалтерського обліку та фінансової звітності в Україні є: створення єдиних правил ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності, які є обов'язковими для всіх підприємств та гарантують і захищають інтереси користувачів; удосконалення бухгалтерського обліку та фінансової звітності. Регулює питання методології бухгалтерського обліку та фінансової звітності Міністерство фінансів України, яке затверджує національні положення (стандарти) бухгалтерського обліку, інші нормативно-правові акти щодо ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності.

Порядок ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в банках встановлюється Національним банком України відповідно до цього Закону та національних Положень (стандартів) бухгалтерського обліку.

Порядок ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності про виконання бюджетів та госпрозрахункових операцій бюджетних установ установлюється Державним казначейством України відповідно до законодавства.

Порядок ведення бухгалтерського обліку фінансово-господарської діяльності інвестора, пов'язаної з виконанням робіт (послуг), передбачених угодою про розподіл продукції, визначається такою угодою відповідно до вимог законодавства України.

Міністерства, інші центральні органи виконавчої влади в межах своєї компетенції, відповідно до галузевих особливостей розробляють на базі національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку методичні рекомендації щодо їх застосування.

Важливу роль у формуванні облікової політики відіграє Методологічна рада з бухгалтерського обліку при Міністерстві фінансів України.

Методологічна рада з бухгалтерського обліку діє як дорадчий орган при Міністерстві фінансів України з метою:

організації розробки та розгляду проектів національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку, інших нормативно-правових актів щодо ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності;

удосконалення організаційних форм і методів бухгалтерського обліку в Україні;

методологічного забезпечення впровадження сучасної технології збирання та обробки обліково-економічної інформації; розробки рекомендацій щодо вдосконалення системи підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації бухгалтерів.

Методологічна рада з бухгалтерського обліку утворюється з висококваліфікованих науковців, спеціалістів міністерств та інших центральних органів виконавчої влади, підприємств, представників громадських організацій бухгалтерів та аудиторів України.

Методологічна рада з бухгалтерського обліку діє на підставі Положення про Методологічну раду з бухгалтерського обліку. Положення про Методологічну раду з бухгалтерського обліку та її персональний склад затверджуються міністром фінансів України.

Питання державного регулювання бухгалтерського обліку в зарубіжних країнах висвітлені у прийнятих законах та інших нормативних документах. Так, Закон про бухгалтерську справу, ухвалено у Великобританії, Бельгії, Швеції, Іспанії. У Франції діє Загальний план ведення бухгалтерії, у Німеччині -- Закон про бухгалтерські директиви. Не залежно від назви нормотворчого документа, всі вони регулюють на державному рівні питання ведення бухгалтерського обліку, складання фінансової звітності.

Після Міністерства фінансів України наступною важливою установою, яка здійснює керівництво обліком є Державний комітет статистики України. Відповідно до Закону України "Про державну статистику" від 13 липня 2000 р. Держкомстат України організовує і проводить статистичне спостереження, аналіз та надання користувачам інформації про соціально-економічні явища і процеси. Держкомстат розробляє систему показників, за якими ведеться облік, уніфікує форми звітності, розробляє і затверджує типові форми первинного обліку. Формування та подання облікової інформації, яка використовується для складання фінансової звітності підприємств, Міністерство фінансів погоджує з Державним комітетом статистики.

Квартальна та річна фінансова звітність підприємства за встановленими формами обов'язково подаються органам державної статистики для узагальнення та розрахунку макроекономічних показників.

2.2 Значення облікової політики підприємства для ефективної організації бухгалтерського обліку та фінансової звітності

Система бухгалтерського обліку -- це своєрідний механізм підготовки та відображення інформації про майнове та фінансове становище підприємства. Завдяки цій інформації внутрішні та зовнішні її користувачі мають уявлення про реальний стан справ на підприємстві.

Як відомо, методична база ведення бухгалтерського обліку складається з використання первинних облікових документів, інвентаризації, оцінки, калькулювання, організації обліку (управлінського, бухгалтерського та податкового), виконання розрахунків та проведень, контролю, підготовки звітності. Створення цілісної системи обліку передбачає активне застосування специфічного елемента регулювання бухгалтерського обліку та звітності -- облікової політики підприємства.

«Облікова політика -- сукупність принципів, методів і процедур, що використовуються підприємством для складання та подання фінансової звітності» -- таке визначення облікової політики наведене в статті 1 «Визначення термінів» Закону України від 16.07.99 р. №996-ХІУ «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (далі -- Закон про бухоблік).

Згідно з визначенням, облікова політика підприємства базується на основних принципах обліку та звітності. Під принципами бухгалтерського обліку слід розуміти правила, якими необхідно керуватися при вимірюванні, оцінці й реєстрації господарських операцій і при відображенні їх результатів у фінансовій звітності.

Пункт 5 статті 8 Закону про бухоблік право встановлення облікової політики підприємства цілком і повністю полишає на розсуд суб'єкта господарювання. При цьому підприємство самостійно:

* обирає форму бухгалтерського обліку як певну систему реєстрів обліку, порядку і способу реєстрації та узагальнення інформації в них з додержанням єдиних засад, встановлених цим Законом, та із урахуванням особливостей своєї діяльності й технології обробки облікових даних;