Правила ведення обліку в бюджетній організації

Размещено на http://www.allbest.ru/

ПРАВИЛА ВЕДЕННЯ ОБЛІКУ В БЮДЖЕТНІЙ ОРГАНІЗАЦІЇ

Содержание

Вступ

РОЗДІЛ І. ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА ОБЛІКУ У БЮДЖЕТНИХ УСТАНОВАХ

1.1 Поняття і основні принципи обліку в бюджетних установах

1.2 Економічна характеристика та зміст кошторису бюджетної установи

1.2.1 Загальні положення

1.2.2 Порядок розгляду і затвердження кошторисів

1.2.3 Основні вимоги щодо виконання кошторису

1.3 Загальна характеристика городенківської центральної районної лікарні

1.4 Охорона праці

1.4.1 Охорона праці в лікарні

1.4.2 Аналіз потенційних небезпек та шкідливостей виробничого середовища

1.4.3 Забезпечення нормальних умов праці

1.4.4 Пожежна безпека

1.4.5 Розрахунок штучного освітлення

РОЗДІЛ ІІ. ЗАГАЛЬНІ ПРАВИЛА ВЕДЕННЯ ОБЛІКУ В БЮДЖЕТНІЙ ОРГАНІЗАЦІЇ

2.1 Економічна класифікація видатків бюджету

2.2 Облік витрат в бюджетній організації

2.2.1 Теорія бюджетних витрат

2.3 Порядок проведення бюджетних витрат

2.4 Облік витрат із загального фонду

2.5 Облік видатків і з спеціального фонду

Розділ 3. Контроль і ревізія

3.1 Поняття контрольно-ревізійної роботи та її завдання

3.1.1 Порядок призначення та проведення ревізії і перевірок

3.2 Контроль мережі закладів охорони здоров'я та ефективності їх використання

3.3 Ревізія видатків на заробітну плату працівників закладу охорони здоров'я

3.4 Ревізія видатків на медикаменти і перев'язувальні засоби

3.5 Ревізія видатків на харчування хворих

3.6 Ревізія видатків на придбання інвентаря, обладнання та м'якого інвентаря

3.7 Ревізія видатків на окремі заходи охорони здоров'я

3.8 Оформлення результатів ревізій (перевірок), заходи щодо-усунення виявлених недоліків і порушень

Висновок

Список використаної літератури

Додатки

Вступ

Із розвитком економіки України в напрямку ринкових відносин дедалі важливішою стає роль процесу управління у формуванні діяльності будь-якої господарської формації. Оскільки облік, контроль та аналіз є невід'ємними складовими цього процесу, то сучасний бухгалтер повинен володіти технікою ведення бухгалтерського обліку, контролю за здійсненням операцій, уміння раціонально організовувати ці складові своєї продукції в просторі і часі.

З моменту запровадження нових принципів у веденні бухгалтерського обліку та складання звітності в бюджетній сфері минуло чиало часу, зацікавленість до цього питання не зменшується, а навпаки, з кожним днем зростає.

В першу чергу, ця зацікавленість спричинена реформуваннямм бухгалтерського обліку в бюджетній сфері, наявністю змін у самих принципах ведення бухгалтерського обліку, наближення їх до міжнародних стандартів та нових умов господарювання, які застосовують в бюджетній установі.

В умовах широкого спектру діяльності бюджетних установ фахівець бухгалтерсько-економічного апарату має не тільки здійснювати обліковий процес, але й в певній мірі впливати на зміцнення фінансово-економічного стану установи, своїми діями уникати ймовірних недоліків та ризиків, що призводить до порушень і втрат фінансових ресурсів.

В даній дипломній роботі розглядається стан обліку витрат, контроль та ревізія витрат у бюджетній сфері, а саме в городенківській центральній лікарні.

Бухгалтерський облік виконання кошторису видатків бюджетної установи суттєво відрізняється від обліку господарської діяльності підприємств виробничої сфери.

З метою посилення контролю і забезпечення цільового і ефективного використання Городенківської ЦРЛ і організаціями коштів, що надходять на їх утримання, складається, розглядається і затверджується кошторис бюджетної установи.

Контроль повинен передбачати в першу чергу порядок перевірки:

виконання постанов, розпоряджень і вказівок державних органів і вищих організацій

дотримання встановлених нормативів витрат

дотримання строків платежів

правильність витрачання фонду оплати праці

правильність здійсню вальних під час обліку розрахунків

В дипломній роботі приведено огляд економічної характеристики кошторису бюджетної установи, наведено облік видатків а також ревізія витрат. Коротко описано стан охорони праці Городенківської ЦРЛ.

Одним із підходів перевірки бюджетних коштів є контроль і ревізія витрат

Основним завданням ревізії витрат є визначення обґрунтованості планового об'єму видатків, виявлення зайвих асигнувань. Контроль за плануванням видатків на утримання установи здійснюється відповідними кодами й класифікації.

Метою ревізії є правильність використання бюджетних коштів, правильність ведення обліку витрат на виплату заробітної плати, витрат на придбання медикаментів і перев'язувальних засобів, витрат на харчування, витрати на придбання інвентаря, обладнання, та м'якого інвентаря, а також на окремі заходи та установи.

У Городенківський ЦРЛ ведеться облік із загального фонду та спеціального фонду, за первинними документами та реєстрами синтетичного і аналітичного обліку, що обрані установою згідно її специфіки.

РОЗДІЛ І. ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА ОБЛІКУ У БЮДЖЕТНИХ УСТАНОВАХ

1.1 Поняття і основні принципи обліку в бюджетних установах

Поняття обліку є досить широким і багатогранним, оскільки він пов'язаний з господарською діяльністю людей. Необхідність в обліку виникла в глибоку давнину в процесі матеріального виробництва, а господарська діяльність сприяла його поширенню.

Облік - це процес, який складається з операції спостереження, сприйняття, вимірювання та реєстрації фактів, явищ природи чи суспільного життя.

Облік в бюджетних установах повинен забезпечити систематичний контроль за виконанням кошторисів доходів та видатків установ, станом розрахунків з підприємствами, організаціями і працівниками цих установ, використанням матеріальних і грошових ресурсів та їх збереженням, має сприяти поліпшенню фінансово-господарської діяльності та розвитку соціальної сфери установ.

Бюджетна установа використовує виділені з бюджетів усіх рівнів державні кошти за цільовим призначенням у процесі виконання покладених на них функцій та здійснення заходів, передбачених кошторисами.

Метою ведення обліку в бюджетній установі - є надання користувачам для прийняття рішень певної, правдивої та неупередженої інформації про фінансове становище, результати діяльності та рух коштів установи.

Основними завданнями обліку в бюджетних установах є:

збір, обробка та відображення первинних даних про стан діяльності установ;

забезпечення достовірною і своєчасною інформацією внутрішніх і зовнішніх користувачів облікової інформації про функціонування установ;

цільове використання бюджетних коштів;

ефективне використання бюджетних коштів;

контроль за дотриманням фінансової дисципліни;

ведення обліку за встановленими правилами та нормами.

Принципи обліку в бюджетних установах.

Принципи обліку в бюджетній організації - це основні нормативні вимоги, з дотриманням яких здійснюються функції бюджетної установи.

У різних країнах принципи бухгалтерського обліку мають певні відмінності, бо сформувалися вони залежно від національних особливостей їх економічного і суспільного розвитку, форм власності капіталу, способів господарювання і політичного ладу. Тому ці принципи для кожної людини історично обумовлені. Водночас інтеграція національних економік у світовому господарстві, інтернаціоналізація економіки сприяють формуванню міжнародних стандартів бухгалтерського обліку діяльності, в тому числі і бюджетних установ. Ведення обліку в бюджетних установах групуються на використанні наступних принципів:

законність - звітність повинна відповідати правилам та процедурам, передбаченим законодавчими та нормативними актами;

достовірність - правдиве відображення у бухгалтерській звітності фінансових операцій держави з дотриманням вимог відповідних нормативних документів;

повнота бухгалтерського обліку - всі операції бухгалтерського обліку в бюджетних установах підлягають реєстрації на рахунках бухгалтерського обліку без будь-яких винятків. Фінансова звітність повинна містити всю інформацію про фактичні результати операцій бюджетних установ, яка може впливати на рішення, що приймаються згідно з нею;

дата операції - операції реєструються в бухгалтерському обліку в момент проведення відповідних платежів, що відповідає касовому методу ведення бухгалтерського обліку;

прийнятність бухгалтерського балансу - залишки за рахунками на початок поточного звітного періоду мають відповідати залишкам за станом на кінець попереднього звітного періоду;

суттєвість - у фінансових звітах має відображатись уся істотна інформація, корисна для прийняття рішень керівництвом;

доречність - корисність інформації для підготовки та прийняття економічних рішень;

відкритість - фінансові звіти мають бути достатньо зрозумілими і детальними, щоб уникнути двозначності, правдиво відображати операції з необхідними поясненнями в записках. Операції повинні відповідати змісту статей звітів. Звітність має бути чітко викладена і зрозуміла для користувача;

сталість - постійне, протягом бюджетного року, застосування і розкриття у фінансових звітах;

правильність - сумлінне застосування прийнятих правил та процедур;

обережність - обґрунтована, розсудлива оцінка фактів;

незалежність - відокремленість фінансових бюджетних років;

співставність - можливість визначення тенденцій виконання бюджету через співставлення інформації, що міститься у обліку і звітності за певний період часу;

безперервність - оцінка активів здійснюється з огляду на те, що процес виконання бюджетів є постійним;

окреме відображення активів та пасивів - цей принцип передбачає, що всі рахунки активів та пасивів оцінюються окремо і відображаються в розгорнутому вигляді.

1.2 Економічна характеристика та зміст кошторису бюджетної установи

1.2.1 Загальні положення

З метою посилення контролю і забезпечення цільового і ефективного використання бюджетною установою кошти, що надходять на їх утримання, Кабінетом Міністрів України 28.02.2002 року за № 228 затверджено Порядок складання, розгляду, затвердження та основних вимог до виконання кошторисів бюджетних установ.

Кошторисно-бюджетне планування видатків - це система науково та економічно обґрунтованих заходів щодо визначення критеріїв розподілу коштів і напрямів використання фінансових ресурсів, а також визначення їх оптимальних обсягів для кожного об'єкта , що фінансується.

При кошторисно-бюджетному фінансуванні фінансово-правові відносини виникають тільки з моменту затвердження кошторису. В цьому і полягає правове значення кошторису як індивідуального фінансово-планового акту, який хоч і не встановлює правових норм, але направлений на їх виконання і конкретизує певну правову норму у розділі конкретного право відношення.

Основним документом, що визначає витрати бюджетної установи, є кошториси. Кошторис видатків бюджетної установи - основний плановий документ, який підтверджує повноваження щодо отримання доходів та здійснення видатків, визначає обсяг і спрямування коштів для виконання своїх функцій та досягнення цілей, визначених на рік відповідно до бюджетних призначень.

Кошторис має дві складові:

загальний фонд, який містить обсяг надходжень із загального фонду бюджету та розподіл видатків економічною класифікацією на виконання бюджетною установою основних функцій;

спеціальний фонд, який містить обсяг надходжень із спеціального фонду бюджету та розподіл за певною економічною класифікацією на здійснення видатків спеціального призначення, а також на реалізацію пріоритетних заходів, пов'язаних з виконанням установою певних функцій.

Форма кошторису затверджується Мінфіном України.

План асигнувань із загального фонду бюджету установи - це помісячний розподіл видатків, затверджений у кошторисі для загального фонду, за скороченою формою економічної класифікації, який регламентує прийняття установою зобов'язань протягом року.

Бюджетне асигнування - це повноваження розпоряднику бюджетних коштів на прийняття зобов'язань та витрачання бюджетних коштів на конкретну мету в процесі виконання бюджету, яке надане відповідно до бюджетного призначення. План асигнувань є невід'ємною частиною кошторису і затверджується разом з кошторисом.

Установі можуть виділятися бюджетниками тільки за наявності затверджених кошторисів і планів асигнувань. Установа має право брати зобов'язання та витрачати бюджетні кошти на цілі і в межах, установлених кошторисами і планами асигнувань.

Одержувачами бюджетних коштів визначені підприємства і госпрозрахункові організації, громадські організації та інші установи, що не мають статусу бюджетної установи, які утримують кошти з бюджету як фінансову або уповноважені органами державної влади на виконання загальнодержавних програм, надання послуг безпосередньо через розпорядників.

Розпорядниками коштів бюджету є керівники установ, яким надано право розпоряджатись затвердженими для них бюджетними коштами відповідно до асигнувань, установлених кошторисами і планами асигнувань.

За обсягом наданих прав розпорядники коштів поділяються на головних розпорядників та розпорядників коштів бюджету нижчого рівня.

Головний розпорядник коштів бюджету - це розпорядник, для якого затверджується бюджетні призначення у відповідному та який має право витрачати кошти бюджету на утримання апарату установи, яку він очолює, на централізовані заходи, що здійснюються безпосередньо цією установою, розподіляти надані йому кошти бюджету між розпорядниками коштів бюджету нижчого рівня, а також затверджувати їх кошториси і плани асигнувань.

Розпорядник коштів бюджету нижчого рівня - це розпорядник, який у своїй діяльності підпорядкований відповідному головному розпоряднику, розпоряднику вищого рівня або діяльність якого координується через останнього.

Для правильної та своєчасної організації роботи, пов'язаної із складанням проектів кошторисів, головні розпорядники, керуючись відповідними вказівками Мінфіну України, місцевих фінансових органів складання проектів відповідних бюджетів на наступний рік:

встановлюють для розпорядників граничні обсяги видатків із загального фонду бюджету, термін подання проектів кошторисів і дають вказівки щодо їх складання;

розробляють і повідомляють розпорядникам нижчого рівня інші показники, яких вони повинні додержуватись, виходячи із законодавства, і які необхідні для правильного визначення видатків у проектах кошторисів;

забезпечують складання проектів на централізовані заходи, що здійснюються безпосередньо головними розпорядниками.

Головні розпорядники коштів розглядають показники проектів кошторисів розпорядників нижчого рівня з точки зору законності та правильності розрахунків, доцільності запланованих видатків, правильності їх розподілу за економічною класифікацією, повноти надходження доходів, додержання діючих ставок, норм, цін, лімітів, а також інших показників відповідно до законодавства.

Проекти кошторисів складаються усіма установами на наступний бюджетний рік, якщо установи функціонували дол. Початку року, на який плануються видатки, або на решту періоду року з часу створення установи.

Кошторис складається з доходної і видаткової частини.

У доходній частині проектів кошторисів зазначаються планові обсяги асигнувань, які передбачається спланувати на покриття видатків установи із загального та спеціального фондів проектів відповідних бюджетів. У процесі складання і затвердження проектів кошторисів залишки коштів за спеціальним фондом кошторисів не плануються. Формування дохідної частини спеціального фонду проекту кошторису здійснюються на підставі розрахунків доходів, які складаються за кожним джерелом доходів, що плануються на наступний рік.

Під час визначення обсягів видатків розпорядникам нижчого рівня головні розпорядники, розпорядники вищого рівня повинні врахувати об'єктивну потребу в коштах кожної установи, виходячи з її основних виробничих показників і контингентів, які встановлються для установ, обсягу виконуваної роботи, штатної чисельності, необхідності реалізації окремих програм та запланованих заходів щодо скорочення витрат у плановому періоді. Обов'язковим з виконання вимоги щодо першочергового забезпечення бюджетними коштами видатків на оплату праці з нарахуваннями, а також господарське утримання установи. До кошторисів можуть включатися тільки видатки, передбачені законодавством, необхідність яких обумовлена характером діяльності цієї установи. Видатки на придбання обладнання, капітальний ремонт приміщень тощо, які не є першочерговими, можуть передбачатися ними за умови забезпечення коштами невідкладних витрат і відсутності заборгованості.

При цьому видатки на заробітну плату за рахунок спеціальних коштів обчислюються залежно від обсягу діяльності, що проводиться за рахунок коштів, із застосуванням норм, які використовуються установами аналогічного профілю.

Показники видатків, що включаються до проекту кошторису повинні бути обґрунтовані відповідними розрахунками щодо кожного коду економічної класифікації.

Якщо під час планування установою спеціального фонду кошторису планові доходи перевищують планові видатки, розраховані на реалізацію заходів спеціального призначення відповідно до законодавства, установа повинна передбачити спрямування зазначених заходів на пріоритетні заходи, які необхідні для виконання основних функцій, але не забезпечені видатками загального фонду.

Оскільки такі видатки планується провадити за рахунок надходжень із спеціального фонду, вони передбачаються в кошторисі за спеціальним фондом.

1.2.2 Порядок розгляду і затвердження кошторисів

У тижневий термін після опублікування закону України про державний бюджет України, місцеві фінансові органи доводять до головних розпорядників довідки.

Згідно із затвердженими лімітними довідками головні розпорядники та розпорядники вищого рівня уточнюють розпорядникам нижчого рівня річні обсяги бюджетних асигнувань, проводять помісячний розподіл асигнувань із загального фонду та доводять до них відповідні лімітні довідки. Форму лімітної довідки затверджено Мінфіном України.

Розпорядники нижчого рівня уточнюють проекти кошторисів, складають проекти планів асигнувань і подають зазначені документи головним розпорядником для уточнення проектів зведених кошторисів та складання проектів зведених асигнувань. Розпорядники згідно з бюджетними асигнуваннями та іншими показниками, що доведені лімітними довідками, приводять у відповідності з ними свої витрати. Для цього чисельність працівників установи, що пропонується до затвердження за штатним розписом, повинна бути приведена у відповідність до встановлених асигнувань таким чином, щоб забезпечити виконання покладених на установу функцій.

До кошторису установи додається штатний розпис. Форма штатного розпису установи затверджена Мінфіном України.

Головні розпорядники у тритижневий термін після одержання лімітних довідок подають уточнені проекти зведених кошторисів і складені проекти планів асигнувань Мінфіну України, місцевим фінансовим органом для складання і затвердження річного розпису призначень відповідних бюджетів та помісячного розпису асигнувань загального фонду відповідних бюджетів. Уточнені проекти кошторисів та складенні проекти планів асигнувань повинні відповідати певним лімітним довідкам. Одночасно із зазначеними документами подаються зведені показники за мережею, штатами та контингентами установ згідно з формами, затвердженими Мінфіном України.

Мінфін України надсилає для реєстрації обліку та виконання затверджений річний розпис призначень державного бюджету та помісячний розпис асигнувань загального фонду державного бюджету Державному казначейству, яке у триденний термін доводить до головних розпорядників витяги із зазначених документів, що є підставою для затвердження установленим порядком кошторисів і планів асигнувань усіма розпорядниками.

Кошториси, плани асигнувань і штатні розписи затверджуються керівником відповідної установи вищого рівня.

Кошториси і плани асигнувань підписуються керівником та головним бухгалтером установи. Затвердження кошторисів, планів асигнувань та штатних розписів установ засвідчується гербовою печаткою і підписом керівника установи, уповноважених затверджувати такі документи із зазначенням дати. Одночасно з кошторисом на затвердження подається план асигнувань та штатний розпис установи, включаючи її структурні підрозділи, які утримуються за рахунок власних надходжень. Зазначені документи затверджуються в двох примірниках, один з яких повертається установі, а другий залишається в установі, яка їх затвердила.

Затвердження кошторисів, планів асигнувань, а також здійснення видатків у сумах, що перевищують затверджені бюджетом асигнувань, тягне за собою відповідальність, передбачену законодавством.

1.2.3 Основні вимоги щодо виконання кошторису

Для здійснення контролю за відповідністю асигнувань, визначених в кошторисах і планах асигнувань розпорядників, асигнуванням, затвердженим річним розписом призначень державного бюджету та помісячним розписом асигнувань загального фонду державного бюджету, органи Державного казначейства здійснюють реєстрацію та ведуть облік зведених кошторисів і планів асигнувань розпорядників вищого рівня у розрізі розпорядників нижчого рівня.

Розпорядники мають право здійснювати діяльність виключно в межах асигнувань, за наявності витягу, виданого органом Державного казначейства, що підтверджує відповідність цих документів даним казначейського обліку.

З цією метою розпорядники, які отримали від органів Державного казначейства витяг, повинні подати цим органам дані щодо розподілу показників зведених кошторисів і планів асигнувань у розрізі розпорядників нижчого рівня. Зазначені показники доводяться до відповідних органів Державного казначейства за місцем розташування розпорядників нижчого рівня.

Органи Державного казначейства здійснюють контроль за відповідністю розподілу показників зведених кошторисів і планів асигнувань даним казначейського обліку.

У разі невідповідності кошторисів і планів асигнувань витягові, отриманому від відповідних органів Державного казначейства, розпорядники повинні перезатвердити зазначені документи відповідно з витягом.

Здійснення видатків установ без затверджених встановленим порядком кошторисів і планів асигнувань припиняється через 30 календарних днів після затвердження річного розпису асигнувань загального фонду відповідних бюджетів.

Після закінчення цього терміну органи Державного казначейства здійснюють операції з виконання видатків розпорядників коштів державного бюджету тільки відповідно до затверджених кошторисів і планів асигнувань, узятих на казначейський облік.

Якщо розпис бюджету на наступний рік затверджено у зв'язку з неприйняттям проекту бюджету до початку року, затверджують обов'язковим порядком тимчасовий розпис бюджету на перший квартал наступного року, а тимчасові кошториси за спеціальним фондом бюджету на наступний квартал наростаючим підсумком.

Під час складання річного розпису призначень бюджету, помісячного розпису асигнувань загального фонду бюджету та кошторисів і планів асигнувань установ на наступний рік враховуються видатки, проведені згідно з тимчасовим розписом бюджету та тимчасовим кошторисом.

Установа має право брати зобов'язання видатків загального фонду бюджету відповідно до плану асигнувань, виходячи з необхідності забезпечення виконання пріоритетних заходів та з урахуванням здійснення платежів для погашення зобов'язань минулих періодів, якщо інше не передбачено законодавством.

Обсяг зобов'язань, прийнятих установою протягом року, забезпечити зменшення рівня заборгованості за зобов'язаннями минулих періодів та попередити утворення заборгованості за зобов'язаннями поточного року.

У разі скорочення асигнувань розпорядники повинні вислати заходи щодо ліквідації або скорочення обсягу зобов'язань, які перевищують розмір уточнених асигнувань.

Зміни до кошторису і плану асигнувань вносяться в разі:

необхідності перерозподілу видатків за економічною класифікацією;

прийняття нормативного акту щодо передачі повноважень та бюджетних асигнувань від одного розпорядника іншому;

прийняття рішень щодо розподілу централізованих бюджетних асигнувань між розпорядниками;

необхідності збільшення видатків спеціального фонду бюджету внаслідок перевищення надходжень до цього фонду над врахованими у бюджеті на відповідний рік;

прийняття рішення щодо скорочення видатків загального фонду бюджету загалом на рік.

У кожному випадку про внесення змін до кошторисів і планів асигнувань складаються відповідні довідки. При цьому перезатвердження кошторисів і планів асигнувань не обов'язкове.

Установа має прав використовувати протягом поточного року залишки коштів спеціального фонду на початок року для здійснення видатків, передбачених у кошторисі на поточний рік.

Якщо сума фактичних надходжень із спеціального фонду бюджету перевищують затверджений у кошторисі річний обсяг цих надходжень, розпорядник на підставі довідки про внесення змін до спеціального фонду кошторису вносить до нього зміни без внесення змін до Закону про Державний бюджет України.

Про кожний випадок внесення змін повідомляється головний розпорядник, який проводить аналіз цих змін.

Головний розпорядник коштів державного бюджету у терміни, встановлені Мінфіном України, подає погоджені з Державним казначейством зведені показники довідок з належним обґрунтуванням щодо внесення змін у річний розпис призначень бюджету за спеціальним фондом.

Таким самим порядком вносяться зміни до спеціального фонду кошторису за доходами та видатками, якщо установа одержує кошти для виконання окремих доручень.

При цьому спеціальному фонді кошторису уточнений обсяг видатків повинен дорівнювати сумі уточненого обсягу доходів та залишків коштів на початок року.

Після розгляду річних звітів про виконання кошторисів на наступний рік уточнюються показники перехідних контингентів станом на 1 січня поточного року, виходячи з фактичного виконання плану щодо цих контингентів на минулий рік. За результатами перевірок, у разі виявлення сум зайвих і завищених асигнувань, вносяться зміни до кошторисів і планів асигнувань шляхом зменшення їх обсягів.

Право на скорочення асигнувань надається Мінфіну України, місцевим фінансовим органам.

Виконання кошторисів і планів асигнувань здійснюється наростаючим підсумком з початку року.

Звіти про виконання кошторисів і планів асигнувань подаються за порядком та формою, встановленими Державним казначейством.

1.3 Загальна характеристика городенківської центральної районної лікарні

Городенківська центральна районна лікарня - є лікувально-профілактичною установою, що забезпечує висококваліфіковану, спеціалізовану, багато профільну медичну допомогу населенню Городенківського району.

Центральна районна лікарня виконує функції управління охороною здоров'я місцевого органу державної виконавчої влади Городенківського району.

Городенківська ЦРЛ є комунальною установою, що перебуває в спільній власності територіальної громади району, в управлінні районної ради. В своїй діяльності підпорядковується вищестоящому органу управління ЦРЛ - Управлінню охорони здоров'я Івано-Франківської обласної держадміністрації.

З моменту реєстрації ЦРЛ набуває статусу юридичної особи, має окремий баланс, свою печатку, штамп та п'ять розрахункових рахунків в банку - бюджетний, спеціальний, по дорученнях, два - по компенсаційних витратах.

Організовує та забезпечує функціонування благодійної організації „Лікарняна каса” Городенківської ЦРЛ, з метою медичного обслуговування повноцінного обстеження та лікування хворих з хронічними та гострими захворюваннями, надання допомоги у придбанні лікувальних препаратів та засобів.

У своїй діяльності ЦРЛ керується Конституцією, законом України „Про охорону здоров'я”, положеннями цього Статуту та чинним законодавством України.

Юридична адреса: Україна 78100, м.Городенка, вул. Шептицького, 24 , Івано-Франківської області . тел (04330) 2-16-04, 2-10-92.

Городенківська ЦРЛ створена на невизначений термін, рішення про створення, реорганізацію чи ліквідацію, відкриття відділень, філей, представництв - вправі приймати виключно Районна Рада згідно розпорядження обласного Управління Охорони Здоров'я України.

Городенківська ЦРЛ створена з метою:

надання спеціалізованої медичної допомоги населенню Городенківського району;

удосконалення організації управління лікувально-профілактичними закладами району;

підвищення медико-соціального захисту найбільш вразливих верств населення району;

загальнодоступність медичної допомоги та інших послуг в галузі охорони здоров'я ;

розвиток самоврядування та самостійності працівників охорони здоров'я на правовій і договірній основі.

Предмет діяльності та основні завдання.

Городенківська ЦРЛ:

надає населенню висококваліфіковану спеціалізовану консультативну поліклінічну і стаціонарну допомогу;

є центром організаційно-медичного керівництва лікувально-профілактичних закладів Городенківського району, організовує і контролює статистичний облік і звітність в лікувально-профілактичних закладах району;

розробляє на основі аналізу стану здоров'я населення та діяльності медичних установ району проект плану основних організаційних заходів, направлених на зниження захворюваності і смертельності населення, підвищення якості і культури діяльності лікувально-профілактичних закладів;

організовує і надає кваліфіковану екстрену консультативну допомогу населенню району із залученням лікарів-спеціалістів;

організовує, вивчає, узагальнює і поширює через районних спеціалістів передовий досвід роботи, сучасні методи діагностики і лікування в підрозділах і лікувально-профілактичних закладах району;

надає платні медичні послуги в гостро розрахункових підрозділах згідно з діючим законодавством;

укладає договори із створеними компаніями по медичному обслуговуванню їх клієнтів.

Центральна районна лікарня здійснює:

вивчення і проводить аналіз захворюваності населення території обслуговування;

розробку програми дій по профілактиці найбільш часто розповсюджених захворювань;

щорічне проведення профілактичних оглядів населення, комплексне його обстеження та лікування в амбулаторних і стаціонарних умовах, згідно медичних технологій.

Городенківська центральна районна лікарня забезпечує:

екстрену і невідкладну медичну допомогу всім хворим та потерпілим від нещасних випадків;

постійне удосконалення форм і методів взаємодії з іншими лікувально-профілактичними установами, профілактичної роботи, диспансеризації населення, діагностики і лікування, виходячи з потреб населення реальних умов господарювання;

своєчасне і якісне проведення лікувально-діагностичних процедур, лікарських призначень, маніпуляцій;

висококваліфікований догляд за хворими;

якість, раціональність і безпечність дієтичного харчування для стаціонарних хворих;

додержання правил і норм техніки безпеки, охорони праці та протипожежної безпеки.

В процесі здійснення статутної діяльності ЦРЛ користується правом:

- прийому та звільнення працівників на умовах трудових договорів та контрактів та інших законодавчо-визнаних форм взаємовідносин керівника із працівником;

- формувати та затверджувати штатний розпис працівників;

- передавати іншим закладам, підприємствам, установам, організаціям продавати, обмінювати, здавати в оренду, надавати безкоштовно в тимчасове користування - споруди, обладнання, транспорт ті інші матеріальні цінності, а також самостійно встановлювати нормативи списання матеріалів, списувати їх з балансу, якщо вони пройшли термін користування або морально устаріли;

- надавати платні послуги в сфері охорони здоров'я, встановлювати ціни на платні послуги, згідно передбачених нормативів;

- приймати доброчинні внески від підприємств, організацій та окремих громадян;

- вступати в договірні відносини з усіма суб'єктами права.

Структура апарату управління встановлюється та змінюється порядком підпорядкованості Городенківської ЦРЛ, у відповідності із рішенням управління охорони здоров'я облдержадміністрації.

Керівництво діяльністю ЦРЛ здійснює головний лікар, який призначається та звільняється з займаної посади, згідно з чинним законодавством.

Головний лікар ЦРЛ діє на засадах, передбачених чинним законодавством. Забезпечує ефективне використання майна закріпленого за установою.

В межах, передбачених повноваженнями, головний лікар, укладає угоди, розподіляється коштами, відповідає за лікувально-профілактичну, адміністративно-господарську, кадрову та фінансову діяльність Городенківської ЦРЛ.

Центральній районній лікарні належить на праві оперативного управління майно комунальної власності Районної ради, яке відображено в балансі ЦРЛ, зобов'зання перед державним бюджетом ЦРЛ здійснює самостійно.

Прибуток за вираховування матеріальних та прирівняних до цих витрат після виникнення зобов'язань перед бюджетом, банками та облздоровуправлінням залишаються в розпорядженні ЦРЛ використовуються згідно чинного законодавства та наказів управління охорони здоров'я облдержадміністрації.

Кошти від надання платних послуг Городенківською ЦРЛ та інших надходжень, згідно з чинним законодавством витрачаються на цілі, передбачені окремими нормативно-розпорядчими актами (на утримання обладнання і ремонту будівель, приміщень; на видатки пов'язані з наданням цих послуг).

Благодійні внески, що надаються благодійниками у грошовій формі, а також товари, роботи, послуги для потреб ЦРЛ, якщо благодійникам конкретні цілі не визначено, шляхом спрямування благодійного внеску, визначаються керівником установи, відповідно до першочергових потреб пов'язаних виключно з основною діяльністю закладу охорони здоров'я.благодійні внески у грошовій формі зараховуються на розрахунковий рахунок „Суми за дорученням”.

Облік товарів, робіт і послуг, отриманих як благодійна допомога, ведеться згідно з Порядком, визначеним законодавством України.

Взаємовідносини головного лікаря і трудового колективу регулюються умовами укладеного колективного договору. Колективним договором регулюються виробничі, трудові, соціальні та економічні відносини лікарні із трудовим колективом, а також питання охорони праці.

Медичні працівники мають право на:

заняття медичною і фармацевтичною діяльністю відповідно до спеціальності та кваліфікації;

належні умови професійної діяльності;

соціальну допомогу з боку держави у разі захворювання, каліцтва або в інших випадках втрати працездатності, що настала у зв'язку з виконанням професійних обов'язків;

скорочений робочий день і додатково оплачувану відпустку у випадках, встановлених законодавством.

Обов'язки медичних працівників:

сприяти охороні та зміцненню здоров'я людей, запобіганню і лікуванню захворювань, надавати своєчасну та кваліфіковану медичну і лікарську допомогу;

безплатно подавати першу невідкладну медичну допомогу громадянам у разі нещасного випадку в інших екстремальних ситуаціях;

поширювати наукові та медичні знання серед населення, пропагувати в тому числі власним прикладом, здоровий спосіб життя, дотримуватися вимог професійної етики і деонтології, зберігати лікарську таємницю, та інші обов'язки згідно норм законодавства „Про охорону здоров'я”.

ЦРЛ має статус юридичної особи, веде самостійно бухгалтерський облік і звітність.

При поступленні і зарахуванні на розрахунковий рахунок кошти становлять „Єдиний фонд фінансових коштів”.

„Єдиний фонд фінансових коштів” створюється і поповнюється за рахунок:

поступлення з державного бюджету;

добровільних внесків підприємств і окремих громадян;

поступлень від громадських організацій;

коштів від реалізації обладнання і інвентарю, яке не використовується;

від здачі в оренду приміщень, медичної апаратури;

поступлень за виконані роботи (послуги);

поступлень від надання платних послуг закладом охорони здовров'я;

інші поступлення.

Кошти від доброчинних пожертвувань надані підприємствами, установами, організаціями чи окремими громадянами використовуються на розвиток матеріально-технічної бази лікарні, поповнення розхідних матеріалів діагностичних підрозділів лікарні, для забезпечення повноцінної роботи лікарні.

Згідно мети своєї діяльності ЦРЛ:

вступає у взаємовідносини з юридичними та фізичними особами з питань лікуванльно-профілактичної діяльності;

самостійно здійснює свою виробничо-господарську, кадрову та лікувально-профілактичну діяльність згідно чинного законодавства в межах своїх повноважень, передбачених Статутом.

Питання соціального розвитку, включаючи поліпшення умов праці, життя і здоров'я, гарантії обов'язкового медичного страхування працівників ЦРЛ вирішуються трудовим колективом за участю адміністрації лікарні.

Адміністрація зобов'язана забезпечити для всіх працюючих у ЦРЛ безпечні та нешкідливі умови праці і несе відповідальність у встановленому законодавством порядку за шкоду, заподіяну їх здоров'ю та працездатності.

Адміністрація ЦРЛ зобов'язана постійно поліпшувати умови праці жінок, неповнолітніх, пенсіонерів, інвалідів, забезпечувати їх роботою переважно в денний час із скороченим днем та надавати інші пільги передбачені законодавством.

1.4 Охорона праці

1.4.1 Охорона праці в лікарні

Завдання охорони праці полягає в тому, щоб зменшити ураження або захворювання працюючих з забезпеченням комфорту при максимальній продуктивності праці. Так можна віднести виявлення небезпечних і шкідливих факторів, розробка методів і захисту людини, знизити вплив небезпечних і шкідливих факторів до сприятливих значень, а також у розробці мір по ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій мирного і воєнного часу.

Травми зустрічаються різного типу хімічні, електричні, механічні.

До механічних травм відносять поранення м'яких тканин тіла, крововилив, вивихи.

До хімічних відносять токсичні речовини, які уражають шкіру, слизові оболонки та очі.

Електротравми зустрічаються рідше, вони виникають під дією електричного струму великої напруги.

Оцінку роботи лікарні дають показники частоти і важкості травматизму.Вони визначаються за формулами:

(1)

де Т- число нещасних випадків за даний період;

Р - середньоспискове число працюючих за цей сами період

(2)

де D - сумарне число днів непрацездатності по всіх нещасних випадках за даний період.

Таблиця 1.2.- Аналіз травматизму по роках

Рік	Число травм, нещасних випадків за календарний період часу (Т)	Сумарна кількість днів непрацездатності (D)	Kв	Кч	Середньоспискова кількість працюючих (Р)
2001	1	32	32	0,94	1060
2002	2	84	42	1,82	1100
2003	1	29	29	0,92	1089

Причинами, які викликали травматизм були: порушення технічних правил безпеки при використанні обладнання, апаратури.

Важливу роль у запобіганні травматизму відіграє правильна організація обліку виробничого травматизму, а також реєстраці і аналіз його причин.

Важлива роль у зниженні травматизму, максимальному прискоренні відновлення здоров'я і працездатності потерпілих від травм належить правильній ороганізації медико-санітарного обслуговування робітників.

1.4.2 Аналіз потенційних небезпек та шкідливості виробничого середовища

Усунення впливу потенційно-небезпечних і шкідливих факторів, таких як пари, пил, надмірна теплота і волога та створення здорового повітряного середовища, є важливим завданням, яке повинно виконуватись з рішенням основних питань лікарні.

При роботі на встановленому апараті може виникнути ряд небезпечних моментів.

Відділення фізіотерапії є структурним підрозділом Городенківської ЦРЛ, що забезпечує надання кваліфікованої фізіотерапевтичної допомоги стаціонарним хворим.

У відділенні є електроприлади, де металеві корпуси і штативи електро і світлолікувальних апаратів, включаючи переносні, а також нагрівачі, що можуть опинитися під напругою внаслідок ушкодження ізоляції, підлягають захисному заземленню, незалежно від місця їх встановлення і проведення процедури.

При роботі на обладнанні різних фізіотерапевтичних процедур, може утворюватися шум, вібрація, які впливають на медичний персонал.

Вібронебезпечне обладнання необхідно встановлювати в приміщенні з урахуванням забезпесення на робочих місцях гігієнічних норм вібрацій згідно з ГОСТ 12.1.012-90 “ССБТ. Вибрационная безопасность. Общие требования.”

Рівні шуму не повинні перевищувати норм встановлених ВСН 601-81 “Нормы допустимого шума на предприятиях”.

Окрім шуму та вібрації можливі ще такі небезпечні фактори як: забруднення повітря, висока температура у відділенні, підвищена напруга у мережі.

Аналіз небезпечних факторів наведено в таблиці 1.3.

Таблиця 1.3.- Потенційно небезпечні фактори

Обладнання	ебезпечний фактор	Фактичне значення	Нормативне значення	Характер дій на людину
1. Гальванізатор з ваннами для кінцівок	вібрація	Lv=8 дБ f=50 Гц	Lv=9 дБ f=50 Гц	Втома, головний біль
2. Інгалятор УИ-2	шум	f=80 Гц	f=80 Гц	Роздратування, головний біль, втома
3. Електроди - активний і неактивний	відбрація	f=50 Гц	f=50 Гц	Втома, головний біль
4. Діодинаміка “Пошук 2М”	вібрація	Lv=7 Дб f=50 Гц	Lv=8 дБ f=50 Гц	Роздратування, втома
5. Підводний масаж	шум	f=50 Гц	f=50 Гц	Головний біль, втома
6. Душ “Шарко”	шум	f=50 Гц	f=50 Гц	Головний біль, втома

На медичний персонал працюючих негативно впливають також шкідливі речовини.

За величиною ГДК у повітрі робочої зони шкідливі речовини поділяються на 4 класи небезпек згідно ГОСТ у 12.1.007-76

В таблиці наведено перелік речовин, які використовуюються в лікарні.

Таблиця 1.4. - Характеристика шкідливих речовин.

Назва речовини	Обґрунтований безпечний рівень впливу ОБРВ у повітрі, мг/м3	Перша допомога при отруєнні
			У стічних водах, мг/л
	У робочій зоні	Середньодобова в атмосфері	У стічних водах
Кислота оцтова	5,0	0,06	3,0	чисте повітря, промивання шлунку
Кислота солена	5,0	0,85	2,0
Кислота азотна	5,0	0,035	0,04	чисте повітря, промивання очей та обличчя водою, надягання протигазу
Сірчана кислота	1,0	0,035	-	чисте повітря

Проаналізувавши отримані дані шкідоивості виробничого середовища в лікарні, можна зробити висновок, що деяке обладнання яке призначається для фізіотерапевтичних процедур, є перевищення вібрації, перевищення шуму, які шкідливо впливають на працюючого медичного персоналу.

А також використовуються шкідливі речовини такі як азотна кислота, яка призводить до ураження дій на шкіру та слизові оболонки працюючих.

1.4.3 Забезпечення нормальних умов праці

Значення загальних вимог гігієни праці лікарні забезпечують оптимальні умови праці для працівників лікарні, тому лікарня є основним лікувально-профілактичним закладом служби охорони здоров'я.

Гігєна лікарні повинна забезпечити здорові умови праці усього персоналу. Медичний персонал може підлягати дії низки професійних шкідливостей. До них відносятьь нервово-психічне напруження (хірурги, реаніматологи-анестезіологи, акушери-гінекологи, персонал психіатричних лікарень), напруження скелетних м'язів (хірурги, стоматологи), нічна праця (черговий персонал), хімічні (анестезіологи) і фізичні агенти (персонал рентгенологічний, фізіотерапевтичний, бароопераційний та інших відділень), внутрішньо-лікарняне лікування.

Від місця розташування та інших особливостей лікарняної ділянки залежить можливість створення в лікарні гігієнічного комфорту.

Земельна ділянка повинна місттитися з навітряного боку і на значній відстані від джерела шуму і об'єктів, які забруднюють повітря.

Лікарняні будинки повинні бути простої, але гарної архітектури, світлими, отеченими зеленими насадженнями.

Світловий коефіцієнт у палатах, приміщеннях для денного перебування хворих, у кабінетах для лікарів, процедурних повинен бути 1:5-1:6, в операційних перев'язочних від 1:4-1:5, у буфетних кімнатах для чекання від 1:6-1:7. Штучне освітлення палати повинно сприяти створенням психофізіологічного комфорту для хворих і оптимальних умов для роботи медичного персоналу.

У таблиці 1.5 наведено максимальні норми необхідного освітлення різноманітних приміщень лікарні за рахунок загального освітлення. Місцеве освітлення під час огляду хворого, виконання медичних процедур, повинне бути порядка 300 (мінімально) - 1000 (оптимально) лк.

Таблиця 1.5. - Норми штучного освітлення в лікарні.

Приміщення	Найменше освітлення (в лк)	Площина і рівень поверхонь, до яких належить норми освітлення
	з використанням люмінесцентних ламп	з використанням ламп розжарювання
Операційні (загальне освітлення)	400	200	0,8 м від підлоги на горизонтальній площині
Інші приміщення операційного блоку	300	150	0,8 м від підлоги на горизонтальній площині
Кабінети лікарів	200	100	0,8 м від підлоги на горизонтальній площині
Палати	100	30	0,8 м від підлоги на горизонтальній площині
Процедурні кабінети, бокси, пост чергової медсестри	150	75	0,8 м від підлоги на горизонтальній площині
Коридори, проходи, санітарні вузли	75	30	на підлозі
Зуботехнічні лабораторії	300	150	0,8 м від підлоги на горизонтальній площині

Для оптимального використання денного світла ліжка в палатах розташовуюють у вигляді довгої осі паралельно до стіни звікнами.

Відстань між ліжками повинна бути не меншою ніж 0,8-1 м. Ліжка ставлять на відстані не ближче ніж 0,9-1 м від зовнішньої стіни.

Для складних операцій з урахуванням великої операційної бригади необхідно, щоб площа операційної палати була не менша ніж 45-50 м2. Висота операційної - не менше ніж 3,5 м.

Стіни рекомендують фарбувати матовою олійно-восковоюю фарбою яскраво-сірого або зеленувато-сірого кольору, що усуває світлові відблиски та сприятливо відзеркалюється на функції зорового апарату медичного персоналу.

Джерелом загально освітлення можуть бути лампи розжарювання та люмінесцентні лампи білого кольору.

Для оптимальних умов праці медичного персоналу використовуються вода, системи водовідведення і каналізації. Для виведення вод передбачені каналізаційні пристрої. Температура повітря влітку в операційній має бути +18-20 0С, а в холодний період +23-25 0С.

Прибирання проводиться не рідше 2-х раз в день вологим способом, який не допускає виникнення пилу і випаровування шкідливих речовин.

Аналізуючи умови праці персоналу визначаємо забезпеченість санітарно-побутовими приміщеннями працівників.

Отримані дані заносимо в таблицю 1.2

Таблиця 1.5 - Номенклатура санітарно-побутових приміщень

№ п/п	Назва приміщення	Назва побутового обладнання	Норми площі 1 чол, м2	Кількість працюючих	Загальна площа м2	Фактична площа м2
1	Гардеробні блоки	Шафа подвійна 90х110 см	1,1	12	13	1,0
2	Умивальники	Умивальний кран 2 шт	0,2	12	2,4	0,2
3	Перед душові приміщення	Вішалка, лавка	0,33	12	3,96	0,33
4	Душові	Душові сітки, 2 шт	0,44	12	5,28	0,4
5	Туалет	Унітаз, 1	0,2	12	2,4	0,2

У хірургічних відділеннях метеорологічні умови визначаються наступним факторами:

температура повітря;

швидкість руху повітря;

відносна вологість повітря.

Температура, відносна вологість та швидкість руху повітря в робочій зоні повинні відповідати вимогам ГОСТ 12.1.005-88 СС.БТ. “Воздух рабочей зоны. Общеи санітарно-гигеенические нормы”

Характеристики метеорологічних умов у відділенні лікарні представлені в таблиці 1.7.

Таблиця 1.7 - Нормативні характеристики метеорологічних умов у відділеннях лікарні

Приміщення	Категорія важкості фізичних робіт	Період року	Температура 0С	Відносна вологість %	Швидкість руху повітря м/с
Хірургічне відділення	Важкої-тяжкості ІІІ	Теплий Холодний	18-20 16-18	50 60-40	0,1 0,1

Створення стабільного і оптимального мікроклімату можна досягти лише шляхом подачі в операційну кондиціонованого повітря.

Для створення та підтримання необхідних санітарно-гігієнічних умов хірургічною і не тільки відділеннях застосовуються опалення та вентиляція.

Повітря операційної може інтенсивно забруднюватись парами ефіру, фторетолу та інших летких наркотичних речовин. Тому після операції приміщення старанно прибирають, підлогу та панелі миють дезінфікують розчином і горячою водою та ретельно провітрюють.

Також для видалення забрудненого повітря використовують бактерицидними лампами, шляхи опромінення приміщення і повітря операційної.

Дуже важливе значення для асептики має обладнання операційної автономною системою припливно-витяжної вентиляції.

Для звільнення припливного повітря від пилових частинок та мікроорганізмів застосовують струменеві очищення.

Характеристика вентиляції наводиться в таблиці 1.8

Таблиця 1.8 - Характеритика системи вентиляції

Приміщення	Вид вентиляції	Вентиляційне обладнання	Кратність повітреного обміну 1/год
Хірургічне відділення	Припливно-витяжна вентиляція	БК-15000	6

Також використовується у приміщеннях кондиціонери. При кондиціюванні повітря кратність повітрообміну становить 10-8

Дуже важливе призначення освітлення, тому для локального освітлення операційною поля застосовують спеціальні безтіньові, під вішення або пересувні світильники.

В системі заходів, які направлекні на забезпечення безпечних і здорових умов праці, велике значення має використання ефективних засобів індивідуального захисту.

Перед операцією персонал операційної надягає стерильні сорочку, штани і бахіли. Після обробки рукк у передопераційній надягають стерильний халат, 6-8 шарову марлеву пов'язку, що затуляє рот і ніс, та стерильні рукавички. Операційний одяг може виконувати запобіжну функцію впродовж 3-4 год. Після цього він втрачає стерильність, тому вони змінюють одяг через 4 год.

Усе устаткування, що надходить в операційну, має бути попередньо продезінфіковане, а інструменти і матеріали для перев'язок простерилізовані. Для знезаражування складних апаратів і хірургічних приладів з оптикою опрацьовані спеціальні методи і режими дезінфекції.

Правовою основою діяльності в області пожежної безпеки є конституція, ЗУ “про пожежну безпеку”, закони.

1.4.4 Пожежна безпека

Пожежна безпека досягається проведенням комплексу профілактичних протипожежних правилі вимог. Пожежно-профілактична робота в лікарні повинна бути спрямована на запобігання пожеж, здійснення заходів обмежуючи поширення вогню у випадку пожежі, створення умов для успішної евакуації хворих та матеріальних цінностей з палаючого приміщення.

Найпростішими причинами займання можуть бути іскри або від несправних або перевантажених електропроводок, при хімічних реакціях деяких речовині матеріалів.

Особливу небезпеку в пожежному відношені становить побутові електронагрівальні прилади (електричні чайники, плитки)

В таблиці 1.9 представлені пожежо небезпечні властивості речовин, які приводять до небезпек.

Таблиця 1.9 - Пожежонебезпечні властивості речовин

Назва речовин	Температура 0С
	Спалаху	Самозаймання
Етиловий спирт	13	404
Фенол	75	595
Сірководень	-	246
Аміачна селітра	-	650
Етиленгліколь	120	380
Метиловий спирт	8	464

Основи протипожежного захисту визначається стандартом ГОСТ 12.1.004-76 “Пожежная безопасность” і ГОСТ 12.1.007-76 “Взривобезопасность. Общее требование”

До первинних засобів гасіння пожеж є вода, змочувателі, хімічнаі повітряно-механічна піна, вуглекислоти, спеціальні порошки

Таблиця1.10 - Первинні засоби пожежегасіння

Назва приміщення	Площа, яка захищається м2	Первинні засоби пожежегасіння
		Хімічний	Вуглекислотний	Повітряно-пінний	Ящик з піском 0,5м3
Хірургічне відділення	2350	ОХП-10 1 шт	ОУ-5 1шт	ОВП-5 1 шт	1

Система протипожежного захисту лікарні включає засоби автономного пожежної сигналізації. Відповідно до вимог всі приміщення лікарні повинні бути забезпечені первинними засобами пожежегасіння:

1) Вода, змочувателі, пожежний інвентар:

ящики з піском;

бочки з водою;

пожежні відра;