Правила ведення обліку в бюджетній організації

совкові лопати;

2) пожежні інструменти:

гаки;

ломи;

сокири;

3) хімічно-пінні вогнегасники (ОХП-10)

4) вуглекислотні вогнегасники(ОУ-2, ОУ-5, ОУ-8);

5) повітряно-пінні (ОВП-5, ОВП-10, ОВП-100)

до автоматичних систем пожежегасіння відносять: автоматичні системи водяного пожежегасіння - спринклерні і дринчерні системи.

Отже, проаналізувавши дані, можемо зробити висновок про задовільний стан пожежної безпеки і лікарні.

1.4.5 Розрахунок штучного освітлення

В Городенківський ЦРЛ в кабінетах лікарів застосовують світильники з лампами розжарювання.

Згідно характеру здорової роботи виберемо ІІІ розряд здорової роботи:

- для комбінованого освітлення - 400 лк;

- для загального освітлення - 200 лк.

По типу світильника визначаємо найвигідніше відношення віддалі від світильника до висоти підвіски світильників за формулою (1).

(1)

де Lсв - віддаль між світильниками.

Загальна кількість рядів світильників по довжині становить: 2+0,06=2,06.

Тоді, маючи загальну кількість рядів світильників по довжині та ширині кабінету, визначаємо загальну кількість світильників в цілому по кабінету

1,4*2,06=2,88=3 світильників

Виходячи з габаритів кабінету і висоти підвіски світильників, вибираємо показник приміщення за формулою (7)

(7)

де а - довжина кабінету, а=5 м;

b - ширина кабінету, b=3м;

hсв - висота підвіски світильника, hсв=2 м

За формулою (7) маємо:

По таблиці СиП ІІ - 4-79 “Естественное и искуственное освещение”, виходячи із ІІ норми проектування та індексу приміщення i=0,5, вибираємо коефіцієнт використання світлового потоку рівний 0,2.

По відношенні (1) і типу світильника визначаємо значення коефіцієнту нерівномірності освітлення рівний z=(1:1,5)=1,2 hcв - висота підвіски світильника По відношенню (1) визначаємо віддаль між світильниками:

Lcв=*hcв=1,3*2=2,6=3 м

Визначаємо віжжаль від стіни до першого ряду світильників за формулою (2):

L1=0,3*Lcв=0,3*8=0,9 м(2)

Визначаємо віддаль між крайніми рядами по ширині кабінету за формулою (3)

L2=2*L=3-2*0,9=1,2 м(3)

Визначаємо кількість рядів, які можна буде розмістити між крайніми рядами світильників по ширині кабінету за формулою

(4)

2+(-0,6)=1,4 Визначаємо віддаль між крайніми рядами світильників по довжині кабінету з формулою (5)

L3=a-2*L1=5-2*0,9=3,2 м(5)

Визначаємо кількістьрядів світильників, які можна буде розмістити між крайніми рядами світильників по довжині кабінету за формулою (6)

(6)

Визначаємо світловий потік однієї лампи за формулою (8)

(8)

де Ен - нормативна величина освітленості, яка згідно СНиП ІІ - 4-79 рівно Ен=150 лк;

К - коефіцієнт залому, який згідно СНиП ІІ - 4-79 рівний К=(1,0:1,5). Приймаємо К=1,1;

z - коефіцієнт рівномірності освітленості;

Sn - площа освітлюваної поверхні в приміщенні;

nсв.з - загальна кількість світильників;

- коефіцієнт використання світлового потоку.

Отже, маючи Ен=150 лк; К=1,1; z=1,2; Sn=15 м2; hсв.з=3; =0,2 за формулою (9) отримаємо

лм

Згідно КНОРІНГпо напрузі в сітці U=127 В і світловому потоці однієї лампи Фл=4950 лм вибираємо стандартну лампу типу Г-127-320 по ГОСТ 2239-70 світловий потік такої лампи Фcm=3825 лм, потужність W=220 Вт.

Визначаємо дійсну світильність при вибраній стандартній лампі за формулою (10)

лк(10)

Відхилення Ед від Ен становить 5%. Визначаємо потужність освітленої установки за формулою (11)

Wо.у=nсв.з*W=3*220=660 Вт

По потужності освітлювальної установки визначаємо силу струму, на яку повинна бути розрахована запобіжна вставка за формулою (12)

(12)

де Wоу - потужність освітлювальної установки;

Uм - напруга в сітці мережі.

Маючи Wо.у, та Uм=127 В за формулою (12) отримуємо:

А

Отже, при вибраній лампі Г=127-220, дійсна освітленість становить Ед=120 лк, що на 5% менша від номінальної стандартної освітленості, також знайти потужність освітлюваної установки Wо.у=660 Вт вибрано запобіжну вставку на струм І=6,24 А.

РОЗДІЛ ІІ. ЗАГАЛЬНІ ПРАВИЛА ВЕДЕННЯ ОБЛІКУ В БЮДЖЕТНІЙ ОРГАНІЗАЦІЇ

2.1 Економічна класифікація видатків бюджету

Особливістю нової бюджетної класифікації є чітке розмежування видатків за економічними ознаками з детальним розподілом коштів за їх предметними ознаками такий розподіл дає можливість виділити захищені статті бюджету та забезпечує єдиний підхід до всіх отримував з точки зору виконання бюджету.

Під видатками розуміють державні платежі, які не підлягають поверненню. Видатки поділяються на поточні та капітальні. Вони бувають відплатними, тобто здійсненими в обмін на товар чи послугу, або невідплатними. Категорія видатків не включає платежів у рахунок погашення державного боргу, які класифікуються як фінансування.

Видатки на проведення тендерів із закупівлі товарів та послуг повинні обліковуватися за тим кодом, за яким має бути проведений основний платіж. Плата за надання тендерної документації учасниками відображається у бухгалтерському обліку як відновлення касових видатків.

Поточні видатки.

Видатки на товари і послуги (код 1100).

Оплата праці працівників бюджетної установи (код 1110).

Ця категорія включає оплату праці всіх працівників бюджетної установи та залучених за трудовими угодами згідно з установленими посадовими окладами, ставками або розцінками. Величина оплати праці відображається без нарахувань на фонд оплати праці, які нараховуються за кодом 1120. До цієї категорії також входить встановлена чинним законодавством одноразова грошова допомога в зв'язку з виходом на пенсію.

Ця категорія включає в себе:

Код 1111 - зарплату за встановленими окладами, ставками або рахунками всіх штатних працівників; оплату праці за трудовими угодами; надбавку за вислугу років; надбавки та доплати обов'язкового характеру (оплата нічних змін); надбавки, що носять стимулюючий характер, премії; матеріальну допомогу, у тому числі у разі нещасного випадку, хвороби, оздоровлення та в інших випадках за рішенням адміністрації установи відповідно до чинного законодавства;

Код 1112 - грошове утримання військовослужбовців, в т.ч. основні і додаткові види грошового утримання військовослужбовців та осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ;

Код 1113 - виплати з тимчасової непрацездатності - включає оплату перших 5 днів тимчасової непрацездатності внаслідок захворювання або травми.

Нарахування на заробітну плату (код 1120). Це категорія включає в себе нарахування бюджетної установи, на фонд оплати праці бюджетних установ, в тому числі:

збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, розмір і порядок сплати якого визначено ЗУ „Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування”;

збір на обов'язкове соціальне страхування, включаючи збір на обов'язкове медичне страхування, обов'язкове соціальне страхування на випадок безробіття та збори та інші види страхування, передбачені законодавством.

Придбання предметів постачання і матеріалів, оплата послуг та інші видатки (код 1130).

До цієї категорії відноситься придбання всіх предметів і матеріалів, оплата послуг, за виключенням капітальних активів.

Ця категорія включає закупівлю матеріалів, канцелярського обладнання, предметів для поточних господарських потреб та потреб, безпосередньо пов'язаних з діяльністю установи, також продуктів харчування, медикаментів і перев'язувальних матеріалів.

До цієї категорії відносяться:

Код 1131 - предмети, матеріали, обладнання та інвентар, включаючи канцелярське, креслярське, письмове приладдя і матеріали; виготовлення і придбання бухгалтерських, статистичних бланків, відомостей, а також класних журналів, бланків іншої документації бюджетних установ.

До цієї ж категорії відносяться видатки на придбання матеріалів та інвентарю для господарських цілей; видатки на санітарно-гігієнічне обслуговування, що обслуговуються медичними соціально-реабілітаційними закладами.

Сюди ж відносяться аптечки і їх поповнення, витрати на придбання медикаментів, медичних матеріалів, медичного інвентарю.

Код 1132 - медикаменти та перев'язувальні матеріали - медикаменти, аптечки і їх поповнення у випадку наявності медичного кабінету, медиковідновлювальні засоби, бактеріологічні препарати, ендопротези, діагностичні тести та перев'язувальні матеріали для лікувально-профілактичних закладів, санаторіїв, профілакторіїв. Сюди ж відносяться вітаміни, вакцини, сироватки, дезінфекційні засоби, плівка для рентгенівських знімків, матеріали для проведення аналізів, оплата донорів, кров для переливання, дрібний медичний інвентар (термометри, ланцети, пінцети, голки, шприци, супінатори та інше дрібне медичне обладнання), слухові апарати. Сюди ж відносяться також витрати на придбання безкоштовних ліків, видатки на лікування військовослужбовців строкові служби системи відповідних силових міністерств та відомств.

Код 1133 - продукти харчування, а саме: видатки на продукти харчування у лікувально-профілактичних та інших закладах. За цим же кодом обліковуються компенсаційні виплати за всі види харчування, передбачені законодавством;

Код 1134 - м'який інвентар та обмундирування. Це постільна білизна, спецодяг, захисний одяг, захисне та спеціальне взуття, штори та занавіски. Сюди також відноситься компенсація за речове забезпечення відповідно до затверджених нормативів;

Код 1135 - оплата транспортних послуг та утримання транспортних засобів ( в тому числі видатки та утримання транспорту, видатки з доставки працівників на роботу власним та орендованим транспортом, ремонт автомобілів і транспортних засобів, придбання запчастин до транспортних засобів); інші збори, які передбачені нормативними та законодавчими актами, плата за страхування та медичний огляд водіїв, технічний огляд транспортного засобу, оренда транспортного засобу.

Код 1136 - оренда (використання приміщень) та оренда обладнання та експлуатаційні послуги, якщо вони є складовою частиною угоди оренди.

Код 1137 - поточний ремонт обладнання, техніки, інвентарю, будівель, приміщень , що орендуються або знаходяться в балансі, а також видатки пов'язані з технічним обслуговуванням обладнанням, комп'ютерної, розмножувальної, медичної та іншої техніки. До цієї категорії відносяться видатки, пов'язані з придбанням матеріалів для поточного ремонту приміщень та оплата послуг сторонніх організацій, з ведення цих робіт, якщо це передбачено кошторисом;

Код 1138 - послуги зв'язку, а саме абонентна плата за телефон і міжміські та міжнародні розмови, електронну пошту, оплата поштових відправлень. До цього ж коду відносяться видатки, пов'язані з наданням послуг зв'язку , Інтернет тощо.

Код 1139 - оплата інших послуг та інші видатки, що включають оплату робіт та професійних послуг сторонніх фахівців згідно з укладеними договорами та угодами, юридичних, консультативних послуг, видатки на страхування: особисте, страхування власних та орендованих приміщень, медичного страхування, заходи щодо охорони праці та техніки безпеки.

Сюди ж відносяться придбання послуг лікувальних, оздоровчих, медичних закладів, передбачених законодавством.

Сюди до цього коду відноситься збір на обов'язкове пенсійне страхування.

Видатки на відрядження (код 1140).

До цієї категорії відносяться видатки на оплату проїзду, добових квартальних під час службових відряджень; відряджень на курси, на сесії, семінари, конференції, тобто всі видатки на відрядження, що стосуються за рахунок бюджетних коштів.

Оплата комунальних послуг енергоносіїв (1160);

Сюди відносяться платежі платежі з оплати з бюджетними установами комунальних послуг енергоносіїв, включаючи оплату енергоносіїв для виробничих потреб:

код 1161 - оплата теплопостачання;

код 1162 - оплата водопостачання і водовідведення;

код 1164 - оплата природного газу;

код 1165 - оплата інших комунальних послуг.

Капітальні видатки (2000).

Під капітальними видатками розуміють платежі з метою придбання капітальних активів, стратегічних і надзвичайних запасів товарів, нематеріальних активів або невідплатні платежі.

Код 2450 - капітальні видатки до бюджету розвитку - це кошти, які перераховують із загального фонду до спеціального фонду в межах одного бюджету за відповідним рішенням.

Кредитування з вирахуванням погашення (4000):

До цієї категорії відносяться платежі бюджету, у результаті яких у них з'являються вимоги до інших економічних одиниць, які передбачають обов'язкове повернення коштів.

За наявності бюджетних призначень видатки за цим кодом повинні здійснюватися тільки при наданні додатка до кошторису - розшифровки.

Код 4100 - надання внутрішніх кредитів з вирахуванням погашення передбачає кредитування органів управління інших рівнів.

Код 4111 - надання кредитів органом управління інших рівнів, включаючи державні позабюджетні фонди;

Код 4121 - повернення кредитів органами державного управління інших рівнів, включаючи державні позабюджетні фонди;

Код 4210 - надання зовнішніх кредитів;

Код 4220 - повернення зовнішніх кредитів.

2.2 Облік витрат в бюджетній організації

2.2.1 Теорія бюджетних витрат

Під видатками слід розуміти державні платежі, які не підлягають поверненню.

Витрати поділяються на поточні та капітальні.

Вони бувають відплатними, тобто здійсненими в обмін на товар чи послугу, або невідплатними.

Нині витрати здійснюються відповідно до бюджетної класифікації, затвердженої наказом Міністерства фінансів України за № 6043 від 27.12.01 р. „Про бюджетну класифікацію та її запровадження”, особливістю якої є чітке розмежування видатків за економічними ознаками з детальним розподілом коштів за їх предметними ознаками:

заробітна плата;

нарахування;

всі види господарської діяльності;

виплати населенню, що іменуються як трансферними населенню тощо.

Такий розподіл дає можливість виділити захищені статті бюджету та забезпечує єдиний підхід до всіх одержувачів з точки зору виконання бюджету.



Рис 2.1 - Розподіл видатків бюджету

2.3 Порядок проведення бюджетних витрат

Порядок витрачання коштів в установах, які фінансуються чи утримують кошти з державного бюджету, а відповідно до Бюджетного Кодексу, починаючи з 01.01.2002 р. із бюджетів усіх рівнів, встановлюється Державним казначейством України. Ним же визначаються всі процедури щодо цього процесу розподіл прав, обов'язків та відповідальності між розпорядниками, одержувачами бюджетних коштів та іншими клієнтами органів Державного казначейства в процесі виконання державного бюджету за видатками.

При казначейському виконанні Державного бюджету України за видатками застосовуються поняття та економічні категорії, які визначені постановами Кабінету Міністрів України від 08.01.2000 р. за № 13 та від 09.01.200 р за № 17 наказом Державного казначейства України від 19.10.2000 р. за № 103.

Отже, для одержання коштів через органи Держказначейства відкриваються рахунки: зведені особові, особові, реєстраційні, спеціальні реєстраційні.

Размещено на http://www.allbest.ru/

Рис. 2.2 - Рахунки в органах держказначейства

Зведені особові рахунки - рахунки, які відкриваються в органах Державного казначейства розпорядника бюджетних коштів для зарахування коштів без зазначення кодів функціональної класифікації видатків, що підлягають подальшому перерахуванню на особові і реєстраційні рахунки.

Особові рахунки - рахунки, які відкриваються в органах Державного казначейства розпорядником бюджетних коштів для зарахування коштів, що підлягають подальшому розподілу та перерахуванню конкретному розпоряднику бюджетних коштів.

Реєстраційний рахунок - рахунки, які відкриваються в органах Державного казначейства розпорядником та одержувачем коштів державного бюджету для обліку операцій за коштами загального фонду бюджету.

Спеціальні реєстраційні рахунки - рахунки, які відкриваються розпорядниками коштів державного бюджету всіх ступенів та одержувачам коштів державного бюджету для обліку видатків, передбачених їх кошторисами в частині спеціального фонду.

Розпорядник ІІ ступеня - бюджетна установа в особі їх керівників, які уповноважені на отримання асигнувань, прийняття зобов'язань та здійснення виплат з бюджету на виконання функцій установи, яку вони очолюють, і на розподіл коштів для переказу розпорядникам ІІІ ступеня та безпосередньо підпорядкованим їм одержувачам.

Розпорядник коштів ІІІ ступеня - бюджетні установи в особі їх керівників, які уповноважені на отримування асигнувань, прийняття зобов'язань та здійснення виплат з бюджету на виконання функцій установи, яку вони очолюють, і на розподіл коштів безпосередньо підпорядкованими їм одержувачам.

До початку кожного бюджетного року формується єдина база даних про мережу розпорядників бюджетних коштів. Головні розпорядники коштів державного бюджету до початку бюджетного року (не пізніше ніж за 15 днів) визначають мережу розпорядників коштів нижчого ступеня на відповідній території на обласному рівні. Розпорядники коштів ІІІ ступеня та одержувачі повинні включатися до мережі головних розпорядників бюджетних коштів, якщо вони отримуватимуть кошти безпосередньо від нього. Після цього мережа подається Державному казначейству України на паперових та електронних носіях. Держказначейство узагальнює отриману інформацію та доводить її на електронних носіях до територіальних управлінь Державного казначейства.

Управління передають на електронних носіях узагальнені дані про мережу розпорядників коштів ІІІ ступеня на одержувачів до Державного казначейства, яке створює єдину базу даних про мережу розпорядників бюджетних коштів та оперативно її підтримує.

Позатим, Міністерство фінансів України направляє затверджений річний розпис асигнувань загального фонду державного бюджету Державному казначейству України, яке реєструє та відображає дані на відповідних рахунках бухгалтерського обліку та протягом 3-х робочих днів доводить витягти з річного розпису призначень державного бюджету та помісячного розпису асигнувань загального фонду державного бюджетну головних розпорядників коштів, що є підставою для затвердження за порядком, передбаченим постановою КМУ від 09.01.2000 р. за № 17 кошторисів витрат та платежів асигнувань. Установи та організації вищого рівня затверджують кошториси витрат і плани асигнувань своїм підвідомчим установам.

Головні розпорядники коштів протягом 3-х робочих днів після отримання витягу з розпису бюджету відповідно до мережі подають Державному казначейству України розподіл показників зведених кошторисів витрат та розподіл показників зведених планів асигнувань із загального фонду бюджету в розрізі розпорядників коштів нижчого рівня за територіями.

Кошториси і плани асигнувань повинні відповідати витягові, отриманому від відповідних органів Державного казначейства.

Державне казначейство України узагальнює одержані дані, формує річний розпис призначень державного бюджету за територіями в розрізі розпорядників коштів нижчого рівня для кожного управління Державного казначейства.

Розпорядники коштів усіх рівнів протягом 2-х днів після отримання витягу з розпису повинні подати затверджені кошториси витрат і плани асигнувань відповідним органам Державного казначейства, де вони звіряються з даними казначейського обліку.

До кошторису додається зведення показників спеціального фонду кошторису.

Лише після доведення обсягів бюджетних призначень є підстава для прийняття розпорядниками коштів бюджету зобов'язань на здійснення видатків.

У період до затвердження кошторисів і планів асигнувань (не більше 30 календарних днів після затвердження річного розпису призначень та помісячного розпису асигнувань загального фонду бюджету) видатки бюджету здійснюються згідно з тимчасовим кошторисом витрат, затвердженим керівником установи.

Після закінчення цього терміну органи Державного казначейства здійснюють операції з виконання державного бюджету за видатками тільки на підставі затверджених кошторисів і планів асигнувань, узятих на казначейський облік.

Якщо розпис державного бюджету не затверджено до початку бюджетного року і Державне казначейство отримує від Міністерства фінансів України тимчасовий розпис на певний період, головними розпорядниками коштів та розпорядниками коштів ІІ ступеня розподіл показників тимчасових кошторисів органам Державного казначейства України не подається, а розпис за територіями Державним казначейством не складається.

Витрати, здійснені в зазначений період, обов'язково враховуються в затвердженому кошторисі витрат установи. У разі невідповідності показників кошторису здійсненим витратам кошторис повертається на доопрацювання, а витрати здійснюються тільки після отримання затвердженого кошторису.

У процесі діяльності установи може виникнути необхідність у внесенні змін до затвердженого кошторису.

Зміни до кошторисів та планів асигнувань вносяться на підставі довідок про зміни кошторису витрат та про зміни плану асигнувань загального фонду державного бюджету, які затверджуються керівником вищої установи та надаються відповідним організаціям нижчого рівня. Зміни до кошторисів і планів асигнувань можуть вноситися як на підставі відповідної довідки Міністерства фінансів України, так і в межах прав, наданих головному розпоряднику. При цьому перерозподіл, що призводить до зміни затверджених бюджетних призначень головному розпоряднику коштів Державного бюджету України за загальним фондом за функціональною класифікацією в межах їх загального обсягу, здійснюється лише за погодженням із Комітетом Верховної Ради України з питань бюджету.

У разі потреби у перерозподілі видатків через виникнення нових видів надходжень або перевиконання показників, які були передбачені бюджетними призначеннями, можуть вноситися зміни до спеціального фонду кошторису.

Перерахування коштів для здійснення видатків бюджету через систему органів Державного казначейства. Відповідно до отриманих реєстрів та наявних коштів управління зараховує кошти на особові рахунки розпорядників ІІ ступеня для подальшого розподілу.

Розпорядники коштів ІІ ступеня протягом 1 робочого дня після отримання виписок з особових рахунків, що підтверджують зарахування коштів, готують розподіл коштів та платіжне доручення на перерахування коштів. Отриманий розподіл перевіряється органом Державного казначейства щодо відповідності вказаних у них сум бюджетним призначенням та планом асигнувань, залишкам невикористаних коштів розпорядниками, наявності зареєстрованих зобов'язань та даним про розташування мережі.

Здійснення видатків за рахунок коштів спеціального фонду, що безпосередньо зараховуються на спеціальні реєстраційні рахунки без зазначення кодів економічної класифікації видатків. Оплата рахунків здійснюється за конкретними кодами економічної класифікації видатків відповідно до затверджених кошторисних призначень.

З метою забезпечення контролю на стадії оплати рахунків суми, що передбачаються на здійснення видатків, звіряються з показниками кошторису та зведенням показників спеціального фонду кошторису, із залишками невикористаних асигнувань та зареєстрованими зобов'язаннями. Оплата здійснюється на підставі наданих підтверджу вальних документів.

Усі інші дії щодо здійснення видатків із спеціальних реєстраційних рахунків розпорядників бюджетних коштів спеціального фонду бюджету проводиться в тому самому порядку, що із здійснення видатків розпорядників коштів загального фонду бюджету.

Казначейське обслуговування одержувачів коштів державного бюджету.

Кошти з державного бюджету, які передбачаються для одержувачів бюджетних коштів, повинні бути враховані в показниках зведеного кошторису та плані асигнувань відповідного розпорядника коштів. Одержувачі коштів повинні бути включені в мережу відповідного розпорядника. На їхнє ім'я в органі Державного казначейства відкриваються відповідні рахунки за балансовим рахунком 3711 „Рахунки одержувачів коштів державного бюджету” Плану рахунків бухгалтерського обліку виконання державного та місцевих бюджетів.

Якщо установа не є одержувачем коштів бюджету, а відповідно до укладених угод виконано для бюджетної установи або одержувача відповідні роботи, то оплата виконаних робіт здійснюється на підставі рахунків, рахунків-фактур, акта виконаних робіт тощо шляхом перерахування належних коштів на поточний рахунок установи, відкритий в установі банків.

Зарахування коштів на реєстраційні, спеціальні реєстраційні рахунки.

На реєстраційні, спеціальні реєстраційні рахунки розпорядників бюджетних коштів, відкриті в органах Державного казначейства, зараховуються кошти, що надходять які від вищих та підвідомчих установ, так і від юридичних та фізичних осіб на утримання, виконання певних доручень, здійснення певних видатків, поновлення касових видатків.

Усі суми коштів, що надходять готівкою в касу установи, повинні бути зараховані на рахунки, відкриті на ім'я органів Державного казначейства України в установах банків із подальшим зарахуванням їх на реєстраційні та інші рахунки установи.

Кошти, що надходять на рахунки розпорядників бюджетних коштів, вважаються доходами розпорядників бюджетних коштів або коштами, що відносяться на відновлення касових видатків.

Оплата рахунків розпорядників бюджетних коштів, одержувачів коштів державного бюджету.

Оплат видатків розпорядників бюджетних коштів здійснюється органами Державного казначейства з реєстраційних, спеціальних реєстраційних рахунків розпорядників шляхом проведення платежів з цих рахунків, відкритих в органах Державного казначейства.

Оплата рахунків розпорядників коштів бюджету здійснюється лише за наявності в обліку органів Державного казначейства їх зобов'язань та залишків коштів на рахунках розпорядників.

Підставою для оплати видатків є платіжні доручення розпорядників коштів та документи, які підтверджують цільове направлення коштів (рахунки, рахунки-фактури, накладні, товарно-транспортні накладні, трудові угоди, акти виконаних робіт, тендерна документація, акценти тендерних пропозицій, договори про закупівлю).

Органи Державного казначейства приймають від розпорядників бюджетних коштів платіжні доручення і підтверджу вальні документи:

за загальним фондом - відповідно до кошторисних призначень, помісячних планів асигнувань, зареєстрованих зобов'язань та в межах залишку коштів на рахунку за певним кодом економічної класифікації витрат;

за спеціальним фондом - у межах загального залишку коштів на спеціальному реєстраційному рахунку за всіма кодами економічної класифікації видатків, залишків кошторисних призначень та зареєстрованих зобов'язань.

Підставою для здійснення платежів з рахунків одержувачів коштів є платіжні доручення одержувачів коштів та підтверджу вальні документи в межах залишків на рахунку та відповідно, до плану використання бюджетних коштів.

Платіжні доручення подаються до органів Державного казначейства в 2-х примірниках, на 1-му з яких ставиться відбиток печатки та підписи відповідальних осіб установи. Дата платіжного доручення повинна відповідати даті його фактичного подання або даті наступного дня, якщо документи надійшли після операційного часу. У разі невідповідності дати подання даті платіжного доручення у правому верхньому куті на всіх примірниках обов'язково проставляється дата подання. Платіжне доручення дійсне протягом 10 днів.

При цьому при здійсненні видатків поле призначення платежу заповнюється із зазначенням кодів економічної класифікації та сум.

Порядок виплати готівки розпорядникам коштів.

Для отримання заробітної плати, допомоги, видатків на службові відрядження та інших коштів, що видаються на видатки, які не можуть бути проведені безготівковою оплатою, розпорядники бюджетних коштів подають до органів Державного казначейства заявку на видачу готівки.

Заявки на видачу готівки виписуються розпорядниками бюджетних коштів на осіб, з якими в них укладені договори про повну матеріальну відповідальність і які мають право отримувати і видавати кошти. У заявках на видачу готівки вказуються суми прибуткового податку з громадян, суми нараховують до Фонду соціального страхування та суми страхових внесків до Пенсійного фонду України, інші податки і обов'язкові платежі, які утримані та нараховані на фонд зарплати. При отриманні зарплати та прирівняних до неї платежів разом із заявкою на видачу готівки подаються платіжні доручення на перерахування сум прибуткового податку з громадян, сум нарахувань до Фонду соціального страхування та сум страхових внесків до Пенсійного фонду, інших податків і обов'язкових платежів, пов'язаних виплатою зарплати та інших соціальних виплат.

На підставі перевіреної заявки органи Державного казначейства виписують на осіб, указаних в заявці, грошові чеки на отримання готівки.

На підставі належно оформлених грошових чеків уповноважені особи розпорядників бюджетних коштів отримують готівку з поточних рахунків, відкритих в установах банків на ім'я органів Державного казначейства за балансовими рахунками групи 257 Плану рахунків комерційних банків. Невикористана готівка повертається уповноваженими особами розпорядників бюджетних коштів безпосередньо на цей самий рахунок за відповідними документами, при заповненні яких обов'язково вказується номер реєстраційного рахунку, на який повинні бути зараховані кошти.

З метою забезпечення контролю за цільовим спрямуванням бюджетних коштів органи Державного казначейства в частині виконання державного бюджету за видатками перевіряють законність підстави для здійснення платежів, відповідність платежів вимогам обліку і контролю за зобов'язаннями, а також правильність отримання розрахункових документів.

Перевірка підтверджених документів на оплату рахунків розпорядників коштів державного бюджету або одержувачів здійснюється в органах Державного казначейства за наявності:

Зареєстрованих зобов'язань; залишків коштів на рахунках розпорядників у розрізі кодів економічної класифікації видатків або залишків на рахунках одержувачів у межах напрямків видатків; відповідності змісту операцій, представлених підтверджу вальними документами, кодам економічної класифікації видатків, зазначеним у призначені платежу.

При невиконанні однієї з цих вимог орган Державного казначейства відмовляє в оплаті та повертає документи на доопрацювання.

2.4 Облік витрат із загального фонду

Синтетичний та аналітичний облік проведених витрат ведеться за правилами, встановленими державним казначейством України.

Порядок ведення бухгалтерського обліку про надходження і використання коштів для розпорядників бюджетних коштів установлюється окремими нормативно-правовими актами Державного казначейства.

Звіти складаються за формами та порядком, установленим Державним казначейством. Основним принципом складання форм фінансової та статистичної звітності є використання економічних показників безпосередньо із баз даних Державного казначейства. Згідно з цим принципом Державне казначейство України встановлює конкретні форми звітності на підставі значень економічних показників, які містяться у базах даних.

Для обліку видатків бюджетної установи планом рахунків обліку передбачено 8 клас рахунків „Витрати”, що складається з 3-х рахунків: 80 „Витрати із загального фонду”, 81 „Витрати спеціального фонду”, 82 „Виробничі витрати”, кожен з яких складається з кількох субрахунків.

Облік видатків з бюджету ведеться на рахунку 80 “витрати загального фонду” з розподілом на субрахунки:

“Витрати з державного бюджету на утримання установи та інші заходи”

“Видатки з місцевого бюджету на утримання установи та інші заходи”

“Видатки сільських, селищних і міських бюджетів”

На субрахунку 801 “Витрати з державного бюджету на утримання установи та інші заходи” обліковуються фактичні видатки за рахунок коштів державного бюджету на утримання установи та інші заходи. Витрати бюджетних коштів проводяться відповідно до затверджених кошторисів.

Після закінчення року субрахунок 801 у головних розпорядників коштів закривається шляхом списання проведених протягом року видатків у дебет субрахунку 701 “Асигнування з державного бюджету на видатки установи та інші заходи”. У розпорядників коштів нищого рівня списання видатків продиться в дебет субрахунку 681 “Внутрішні розрахунки за загальним фондом”

У кінці року фактичні видатки списуються з кредиту субрахунку 801, у дебет субрахунку 431 на результат виконання кошторису за загальним фондом.

На субрахунку 802 “Видатки з місцевого бюджету на утримання установи та інші заходи” обліковуються фактичні видатки, проведені установами за рахунок коштів, одержаних з місцевого бюджету на виконання заходів, передбачених кошторисом даної установи.

Після закінчення року видатки із субрахунку 802 списуються у головних розпорядників коштів у дебет субрахунку 702 “Асигнування з місцевого бюджету на видатки установи та інші заходи”, а у розпорядників коштів нищиго рівня у дебет субрахунку 681 “Внутрішні розрахунки за загальним фондом”

У кінці року фактичні видатки списуються з кредиту субрахунку 802 у дебет 431”Результат виконання кошторису за загальним фондом”. Субрахунок 431 “Результат виконання кошторисів” передбачений для визначення результатів від надання державних послуг, надання інших послуг відповідно до кошторису установи за загальним фондам за результати року.

Облік касових видатків місцевих бюджетів здійснюється в централізованих бухгалтеріях на субрахунку 803 “Видатки сільських, селищних і міських бюджетів”, де обліковуються видатки проведені безпосередньо з відповідних місцевих бюджетів. У дебет 803 записується сума проведених касових видатків.

В кінці року касові видатки списуються на результат виконання в бюджетів відповідно з кредиту 803 у дебет 421. Результати виконання бюджетів визначаються після закінчення року. У кредит 421 записуються залишки на субрахунку 731 “Доходи бюджетів” і кредитовий оборот за субрахунком 691 “Кошти передані і отримані”. У дебет субрахунку 421 записуються залишки за субрахунком 803 і дебетовий оборот за субрахунком 691.

У процесі своєї статутної діяльності бюджетні установи здійснюють різноманітні видатки: як оплачувані (тобто такі, що обмінюються на товар чи послугу), так і неоплачувані. Під видатками (не ототожнювати із затратами) розуміють суму коштів, витрачених бюджетними установами в процесі господарської діяльності в межах сум, установлених кошторисом -- головним плановим та фінансовим документом, що визначає обсяг, цільове призначення та поквартальний розподіл коштів. Тобто видатки -- це державні платежі, що не підлягають поверненню (не створюють і не компенсують фінансових вимог).

Характерною особливістю обліку видатків бюджетних установ є їх поділ на касові та фактичні.

Касовими видатками вважають всі суми, отримані установою з поточних бюджетних рахунків у банку чи реєстраційних рахунків у відповідних органах Державного казначейства для їх використання (витрачання) згідно з кошторисом. При цьому касовими видатками вважають як кошти, отримані готівкою в касу установи, так і суми, перераховані шляхом безготівкової оплати рахунків. Звідси зрозуміло, що касові видатки не можна ототожнювати (плутати) з касовими операціями. Касові видатки -- це не видача грошей з каси установи, а касове виконання бюджету (видача грошей з бюджетних рахунків). Прикладом касових видатків може бути отримання готівки в касу на видачу зарплати, перерахування коштів за матеріали, продукти харчування, обладнання, у фонди на соціальні заходи тощо.

Облік касових видатків ведеться за кодами економічної класифікації, тому в первинних документах на списання грошей з бюджетних (реєстраційних) рахунків обов'язково необхідно вказувати цільове призначення (код) видатків.

Фактичні видатки, на відміну від касових, це дійсні видатки установи для виконання кошторису, що підтверджені відповідними первинними документами. Прикладом фактичних видатків можуть бути операції нарахування заробітної плати працівникам, списання витрачених медикаментів та продуктів харчування, списання витрат на відрядження за поданим авансовим звітом, нарахування внесків до спеціальних фондів на соціальні заходи тощо.

Такий розподіл видатків в обліку визначається необхідністю контролю з боку держави за використанням коштів. Облік касових видатків забезпечує інформацію про касове виконання кошторису та залишки невикористаних асигнувань на кожну конкретну дату. Облік фактичних видатків дає можливість контролювати хід фактичного виконання кошторису видатків установи в цілому та дотримання встановлених норм за окремими статтями і структурними підрозділами. Облік фактичних видатків, як і касових, ведеться за кодами економічної класифікації видатків бюджету.

Касові та фактичні видатки на практиці найчастіше не збігаються у часі, оскільки в їх основу покладено різні принципи запису бухгалтерських операцій: для касових видатків -- це касовий метод, при якому запис доходів і видатків здійснюється в момент отримання коштів, незалежно від періоду, до якого вони належать; для фактичних видатків -- це метод нарахувань, за яким запис операцій здійснюється в момент їх визначення (нарахування), а не в момент фактичного витрачання (виплати) коштів. Так, наприклад, фактичні видатки за кодами 1110 «Оплата праці працівників бюджетних установ», 1120 «Нарахування на заробітну плату» та деякі інші у часовому вимірі випереджають касові, тобто нарахування заробітної плати та внесків на соціальні заходи відбувається раніше, ніж отримання грошей в касу на виплату зарплати або перерахування коштів у відповідні фонди. За іншими кодами, як правило, касові видатки випереджають фактичні. Наприклад, спочатку перерахування коштів за продукти харчування (касові видатки за кодом 1133), а потім списання витрачених продуктів після їх отримання та використання (фактичні видатки за тим же кодом 1133). Якщо касові та фактичні видатки збігаються у часі (що буває досить рідко), їх називають прямими видатками.

Основні види касових і фактичних видатків у розрізі окремих кодів економічної класифікації видатків бюджету наведені в табл. 2.4.

Порядок обліку касових і фактичних видатків регулюється «Планом рахунків бухгалтерського обліку бюджетних установ» та «Порядком застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку бюджетних установ», затвердженими ДКУ 10.12.1999 р. № 114.

Облік касових видатків ведеться на синтетичних рахунках 31 «Рахунки в банках» та 32 «Рахунки в казначействі» у розрізі відповідних субрахунків. Ці рахунки є активними, грошовими. За дебетом відображаються суми грошових коштів, що були отримані у вигляді фінансування і плати за надані послуги, а за кредитом -- використання вказаних грошових коштів та повернення плати.

Облік операцій з руху грошових коштів при меморіально-ордерній формі обліку в бюджетних установах ведеться в «Накопичувальних відомостях руху грошових коштів загального

Таблиця 2.1 - Основні види касових і фактичних видатків бюджетних установ

Коди видатків	Касові видатки	Фактичні видатки
1110	Отримано кошти в касу установи для виплати заробітної плати	Нараховано заробітну плату
1120	Перераховано у Пенсійний фонд, Фонди соціального страхування нарахування на зарплату і відрахування із зарплати	Нараховано внески на соціальні заходи та відрахування Із заробітної плати
1131	Перераховано кошти за канцелярське приладдя. Інші господарські матеріали	Списано канцелярське приладдя та витрачені господарські матеріали
1132	Перераховано кошти постачальникам за медикаменти перев'язувальні засоби	Списано втрачені медикаменти і перев'язувальні засоби
1133	Перераховано кошти постачальникам за продукти харчування	Списано втрачені продукти харчування
1140	Отримана готівка для видачі під звіт на відрядження	Списано на видатки сум)' авансового звіту про відрядження
1163	Перераховано кошти за використану електроенергію і т. ін.	Списано на видатки вартість використаної електроенергії на підставі документів електропостачальницької організації

(спеціального) фонду в органах Державного казначейства України (установах банків)» т. ф. № 381 (бюджет) і № 382 (бюджет) -- меморіальні ордери № 2 і № 3, затверджених наказом ДКУ від 27.07.2000 р. № 68. Якщо в установі використовується журнально-ордерна форма обліку, то такий облік ведеться у журналі 1 типової форми, затвердженої наказом МФУ від 29.12.2000 р. № 356. Аналітичний облік касових видатків у бюджетних установах і централізованих бухгалтеріях ведеться у «Картці аналітичного обліку касових видатків» типової форми, затвердженої наказом ДКУ від 06.10.2000р. № 100. Картка ведеться у розрізі кодів економічної класифікації видатків. При цьому для кожного коду функціональної класифікації видатків, для загального і спеціального фондів, для кожного виду коштів спеціального фонду складають окремі картки. Картка відкривається на місяць і заповнюється щодня бухгалтером на підставі виписок органу Державного казначейства (установи банку) з реєстраційних (поточних бюджетних) рахунків. Суми відшкодованих касових видатків записують на зворотному боці картки. Схему обліку касових видатків зображено на рис. 2.3.

Рис. 2.3. Схема обліку касових видатків бюджетних установ

Облік фактичних видатків ведеться на активних затратних рахунках 80 «Видатки із загального фонду» та 81 «Видатки спеціального фонду» у розрізі відповідних субрахунків. За дебетом цих рахунків відображають суми фактичних видатків, проведених упродовж року, за кредитом -- наприкінці року списання сум фактичних видатків на результат виконання кошторису.

При меморіально-ордерній формі облік фактичних видатків бюджетних установ ведеться у меморіальних ордерах № 5 «Зведення розрахункових відомостей із заробітної плати та стипендій» т. ф. № 405 (бюджет), № 6 «Накопичувальна відомість за розрахунками з іншими кредиторами» т. ф. № 409 (бюджет), № 7 «Накопичувальна відомість за розрахунками в порядку планових платежів» т. ф. №410 (бюджет), № 8 «Накопичувальна відомість за розрахунками з підзвітними особами» т. ф. № 386 (бюджет), № 12 «Зведення накопичувальних відомостей про витрачання продуктів харчування» т. ф. № 411 (бюджет), № 13 «Накопичувальна відомість витрачання матеріалів» т. ф. № 396 (бюджет). При журнально-ордерній формі облік фактичних видатків ведеться у журналах 3 і 5.

Аналітичний облік фактичних видатків бюджетних установ ведеться у спеціальній «Картці аналітичного обліку фактичних видатків» типової форми, затвердженої ДКУ одночасно з формою картки обліку касових видатків (06.10.2000 p., наказ № 100). Картка фактичних видатків ведеться щомісячно у розрізі кодів економічної класифікації видатків. При цьому для кожного коду функціональної класифікації видатків, для загального і спеціального фондів, для кожного виду коштів спеціального фонду складають окремі картки. Записи в картки про суми фактичних видатків здійснюють на підставі даних меморіальних ордерів і доданих до них первинних документів. Суми відшкодованих фактичних видатків записують на зворотному боці картки.

Схему обліку фактичних видатків зображено на рис. 2.4.



Рис. 2.4 - Схема обліку фактичних видатків

2.5 Облік видатків і з спеціального фонду

Облік фактичних видатків за рахунок коштів спеціального фонду згідно з кошторисами ведеться на рахунку 81 “Видатки сеціального фонду” який розподіляється на субрахунки:

811 “Видатки за коштами, отриманими як плата за послуги”

812 “Видатки за іншими джерелами власних надходжень”

813 “Видатки за іншими надходженнями спеціального фонду”.

На субрахунках 811, 812, 813 обліковуються фактичні видатки спеціального фонду, за кошторисами видатків у частині відповідно спеціальних коштів, інших власних надходжень та інших коштів установ.

При здійснення видатків спеціальних коштів, інших власних надходжень та інших коштів дотримуються такого самого порядку, який встановлено для бюджетних коштів.

Спеціальний фонд проекту кошторису передбачає зведення показників за усіма джерелами надходження коштів до цього фонду та відповідними напрямами їх використання.

Розподіл видатків спеціального фонду проекту кошторису проводиться включно в межах і за рахунок відповідних надходжень запланованих на цю мету в зазначеному фонді.

Відповідальність за виконання заборгованості що склалася за видатками спеціального фонду несе виключно розпорядник, з вини якою вона утворилась.

Під час визначення обсягів видатків розпорядників нижчого рівня головні розпорядники повинні враховувати об'єктивну потребу в коштах установи (лікарні), виходячи з її основних показників і контингентів, які встановлюються для установи (ліжок у лікарні), обсягу виконуваної роботи, штатної чисельності, необхідності реалізації окремих програм і намічених заходів щодо скорочення витрат у плановому періоді.

Обов'язковим є виконання вимоги щодо почергового забезпечення бюджетними видатків на оплату праці з нарахуваннями, а також на господарське утримання установи. Під час визначення витрат у проектах кошторисів повинні забезпечуватися суворим режим економії коштів і матеріальних цінностей. До кошторисів можуть включатися тільки видатки, передбачені законодавством, необхідність яких обумовлена характером діяльності установи. Видатки на придбання обладнання, капітальний ремонт приміщень, які не є першочерговими, можуть передбачатися лише за умови забезпечення коштами невідкладних витрат та відсутності заборгованості. При цьому видатки на зарплату з коштів спеціального фонду обчислюються залежно від обсягу діяльності, що проводиться за рахунок цих коштів, із застосуванням встановлених законодавством норм.

Видатки спеціального фонду кошторису за рахунок власних надходжень плануються у такій послідовності: за визначеною метою, на погашення заборгованості установи та на проведення заходів, пов'язаних з виконанням основних функцій, які не забезпечені видатками загального фонду.

Спеціальний фонд складається з власних надходжень (спеціальні кошти, кошти на виконання окремих доручень, інші власні надходження), субвенцій, одержаних з бюджетів іншого рівня та інших доходів спеціального фонду.

Спеціальні кошти -- це доходи бюджетних установ і організацій, які еони отримують від надання платних послуг, виконання робіт, реалізації продукції або іншої діяльності, що провадиться на підставі відповідних нормативно-правових актів, і використовують за цільовим призначенням згідно з кошторисом доходів і видатків установи.

Суми на виконання окремих доручень (суми за дорученнями) -- це кошти, які бюджетні установи отримують від фізичних і юридичних осіб та благодійних фондів для виконання окремих доручень або використання за цільовим призначенням, визначеним особою, що надає такі кошти.

Інші власні надходження -- це надходження, не включені до складу спеціальних коштів або сум за дорученнями.

Крім коштів спеціального фонду, окремим бюджетним установам можуть надходити кошти, що їм не належать і які необхідно перерахувати за призначенням при настанні відповідних умов. Це так звані депозитні суми. Вони не належать до коштів спеціального фонду і в кошторисі не плануються.

Розпорядниками коштів спеціального фонду є керівники бюджетних установ, яким надано право розпоряджатися бюджетними асигнуваннями. Планування доходів і видатків спеціального фонду здійснюється в тому ж кошторисі, що й бюджетних коштів загального фонду, а їх облік ведеться за єдиним планом рахунків і на єдиному балансі. Операції з коштами спеціального фонду оформляються тими ж первинними документами; щодо них діє та ж сама класифікація видатків, що й для коштів загального фонду бюджету. Але облік операцій з коштами спеціального фонду ведуть у бюджетних установах на окремих, спеціально призначених для цього рахунках.

Для зберігання коштів спеціального фонду і проведення операцій з ними бюджетним установам відкриваються поточні рахунки в уповноважених установах банків, в яких їм відкрито поточні бюджетні рахунки, або спеціальні реєстраційні рахунки у відповідних органах ДКУ. При цьому в органах ДКУ для установи може бути відкрито не більше чотирьох спеціальних реєстраційних рахунків за всіма видами позабюджетних коштів.

У сучасних умовах питома вага спеціальних коштів у кошторисі доходів і видатків окремих установ значна, тому важливого значення набуває правильно організований облік цих коштів, завдання якого такі:

-- контроль за повним і своєчасним надходженням та оприбуткуванням коштів спеціального фонду;

-- облік і контроль витрачання коштів спеціального фонду суворо за призначенням відповідно до з кошторисних передбачень;

-- своєчасне складання і подання звітності про надходження використання коштів спеціального фонду для забезпечення вірогідною інформацією всіх рівнів управління.

Зважаючи на важливість раціональної організації облік коштів спеціального фонду та контролю за їх використанням ГУ ДКУ наказом від 11.08.1998 р. № 63 затвердило «Інструкцію пре порядок використання і обліку позабюджетних коштів бюджетним установ та звітності про них» (деякі положення якої на сьогоднішній день, на жаль, уже застаріли), а наказом від 25.03.1999 р. № 27 «Поря док казначейського обслуговування позабюджетних коштів установ і організацій, що утримуються за рахунок коштів державного бюджету» (з подальшими змінами і доповненнями) визначило порядок відкриття спеціальних реєстраційних рахунків бюджетних установ в органах ДКУ та відображення на них руху позабюджетним коштів. Крім того, видано ряд положень та вказівок з обліку окремих видів позабюджетних коштів (гуманітарної допомоги тощо).

Розділ III. Контроль і ревізія

3.1 Поняття контрольно-ревізійної роботи та її завдання

Контрольно ревізійна робота відіграє важливу роль в господарюючому механізмі управлінні народного господарства, оскільки координує і погоджує ряд однорідних процесів, виконання яких здійснюється колективом працівників.

Під Контрольно-ревізійною роботою розуміють сукупність трудових процесів, пов'язаних з виконанням контрольно-ревізійних процедур, а також із створенням необхідних умов для їх здійснення.

Державна Контрольно-ревізійна служба у своїй діяльності керується Конституцією і Законами України, Постановами Верховної Ради Україні, постановами і розпорядженнями Кабінету Міністрів України, а також наказами Мінфіну України.

Ревізія - це метод документального контролю за фінансово-господарською діяльності установ, дотриманням законодавства з фінансових питань, достовірності обліку і звітності, спосіб документального розкриття недостач, розтрат, привласнень та крадіжок коштів і матеріальних цінностей, попередження фінансових зловживань. За наслідками ревізії складається акт.

Фактично ревізія - це комплекс взаємопов'язаних перевірок питань фінансово-господарської діяльності установи, що здійснюється за допомогою прийомів документального та фактичного контролю, спрямований на виявлення, обґрунтованості, доцільності і економічної ефективності, здійснення господарських операцій, стану збереження майна.

Ревізія здійснюється на підставі розпорядчого документа, підписаного начальником контрольно-ревізійної служби, начальником управління, їх заступниками.

Головним завдання ДКРС є здійснення контролю за:

використанням коштів бюджетів усіх рівнів, які входять до складу бюджетної системи та коштів державних цільових фондів, виконанням державних контрактів;

використанням матеріальних цінностей і нематеріальних активів, що перебувають у державній власності, бюджетних позик та кредитів, а також позик та кредитів гарантованих коштами бюджетів;