Облік і аудит формування та розподілу прибутку на прикладі Хмельницької філії ВАТ "Свемон-Волинь", м. Хмельницький

Рисунок 2.13 - Загальна схема формування фінансових результатів ХФ ВАТ «Свемон-Волинь»

Остаточним етапом по формуванню прибутку є списання кредитового залишку з дебету рахунку 79 в кредит рахунку 441 (відповідний аналітичний субрахунок). У випадку якщо підприємство отримало збитки від інших видів діяльності наступним кроком має бути використання прибутку на покриття збитків. Обидві вищезазначені операції в системі 1С:Бухгалтерія будуть відображатись в ручному режимі.

Сформований прибуток на підприємстві підлягає розподілу. Розподіл прибутку підприємства на реінвестування розвитку виробництва і дивіденди

Фінансові надходження підприємство розподіляє на чотири основні потоки: відшкодування поточних матеріальних витрат; оплату праці; грошові нагромадження і сплату податків, відрахувань; здійснення різноманітних платежів.

Важливим завданням є розподіл прибутку підприємства на розвиток виробництва і виплату дивідендів власникам цінних паперів. Розподіл прибутку, з одного боку -- це результат ефективності виробництва, з іншого -- раціональність розподілу прибутку, що визначає ефективність подальшого виробництва.

Розподіл прибутку підприємства у загальному вигляді ілюструє рисунок 2.14. Прибуток спрямовується насамперед на сплату податків у бюджети різних рівнів, виплату відсотків за кредит і за облігаціями, далі -- на інвестування розширення основних і оборотних коштів, у резервні та страхові фонди, на виплату дивідендів за акціями.

Рішення про розподіл прибутку на реінвестиції та виплату дивідендів на ХФ ВАТ «Свемон-Волинь» приймається на основі протоколу зборів акціонерів товариства (Додаток Ж). Виходячи із вищеназваних документів та документу про рух прибутку (Додаток Ц) ми можемо побачити, що на досліджуваному підприємстві розподіл прибутку проходить наступні етапи (Чистий прибуток - 216,3 тис грн):



Рисунок 2.14 -Розподіл прибутку на ХФ ВАТ «Свемон-Волинь»

1) Відрахування до резервного фонду - 5 %: 216,3?10 % = 10,8 тис грн Тут також необхідно згадати про те, що резервний капітал вилучається материнською компанією на власні потреби.

2) Далі сума прибутку зменшується на відрахування до резервного капіталу і поділяється на 2:

216,3 - 10,8 = 205,5 тис. грн; 205,5 / 2 = 102,8 тис. грн.;

Сума в 102,8 тис. грн повинна бути перерахована материнській компанії.

3) Прибуток, що залишається розподіляється вже в межах самого підприємства 205,5 - 102,8 = 102,7 тис. грн;

4) 10 % йде на поповнення обігових коштів: 102,7 ? 10 % = 10,3 тис. грн;

5) 40 % прибутку, що залишився в розпорядженні підприємства спрямовують на розвиток виробництва: 102,7 ? 40 % = 41,1 тис. грн. При цьому необхідно відмітити, що два вище перераховані етапи - це умовне спрямування коштів на зазначені потреби. Це буде більше помітно, коли мова йтиме про облік розподілу прибутку.

6) Потім відраховуються 35 % від розподілюваного прибутку на дивіденди акціонерам філії: 102,7 ? 35 % = 35,9 тис. грн;

7) Наступним етапом є відрахування 10 % прибутку на утримання адміністрації (заохочувальні виплати керівництву): 102,7 ? 10 % = 10,3 тис. грн;

8) І останнім етапом розподілу прибутку на ХФ ВАТ «Свемон-Волинь» є спрямування, суми що залишилась до фонду економічного стимулювання підприємства (заохочувальні виплати рядовим працівникам товариства): 102,7 ? 5 % = 5,1 тис. грн.

Держава в разі потреби може регулювати загальну суму виплати дивідендів. Розмір дивідендів може бути обмежений законами або рішеннями уряду, що спричинить також обмеження розміру дивідендів. Законодавство регулює дивідендну політику підприємств, що перебувають у важкому фінансовому становищі, і не обмежує діяльності фінансово стабільних підприємств. Такі обмеження можуть бути запроваджені законодавчо. Наприклад, дивіденди забороняється виплачувати, якщо це призведе до втрати підприємством платоспроможності; дивіденди можна виплачувати тільки тоді, коли є поточний оперативний прибуток; не розподілені в минулому дивіденди можуть бути виплачені в наступні роки. Але у практиці ВАТ «Свемон-Волинь» такого не траплялось.

Виплата дивідендів за простими акціями не є конкретним зобов'язанням акціонерного товариства перед акціонерами. Раді директорів і загальним зборам акціонерів забороняється повідомляти і виплачувати дивіденди, якщо акціонерне товариство неплатоспроможне або стане таким після виплати дивідендів. Якщо в річному балансі товариства є збитки, то Рада директорів або загальні збори акціонерів не мають права повідомляти і виплачувати дивіденди за акціями доти, поки збитки не будуть покриті або не буде зменшений статутний капітал (фонд) акціонерного товариства. Незалежно від форми виплати дивіденди оподатковуються відповідно до чинного податкового законодавства. Згідно із законодавством України податок сплачує акціонерне товариство.

Облік розподілу прибутку ведеться бухгалтерською службою в імпровізованих бухгалтерських довідках на основі вище згаданих даних рішення загальних зборів акціонерів. Якщо ми поглянемо на Звіт про власний капітал (Додаток Г) і Рух прибутку, то побачимо, що облік на розподілу прибутку на ХФ ВАТ «Свемон-Волинь» дуже складний.

В першу чергу прибуток списується з дебету рахунку 791 в кредит рахунку 441. Після цього вся сума, що проходила по попередній операції списується з дебету рахунку 443 в кредит рахунків:

- 43 «Резервний капітал»;

- 441.1 «Прибуток призначений для відрахування материнській компанії»;

- 441.2 «Прибуток призначений для відрахувань до Фонду поповнення обігових коштів»;

- 441.3 «Прибуток призначений для відрахувань до Фонду розвитку виробництва»;

- 441.4 «Прибуток призначений для розподілу на дивіденди»;

- 441.5 «Прибуток призначений на утримання Дирекції»;

- 441.6 «Прибуток призначений на ФЕС підприємства».

Такий розподіл дуже гарно проілюстровано на рисунку 2.14.

Після проведення розподілу згідно відсотків, що містяться в рішенні загальних зборів акціонерів, задля уникнення подвійного відображення нерозподіленого прибутку весь дебетовий оборот рахунку 443 списують на дебет рахунку 441.0 «Нерозподілений прибуток».

Саме використання вже розподіленого прибутку в обліку відображається з використанням рахунку 683 «Внутрішньогосподарські розрахунки». Це відбувається наступним чином до бухгалтерії надходять накази керівництва, щодо використання частини прибутку: виплату дивідендів, перерахування материнській компанії, використання фонду заохочення на проведення різного роду свят і таке інше.

На підставі такого наказу бухгалтерія використовуючи рахунок 683 (його аналітичні субрахунки четвертого порядку) в ручному режимі в системі 1С:Бухгалтерія формує проведення, що засвідчуватиме використання прибутку і взяття зобов'язань по сплаті дивідендів (аналітичний субрахунок 683.4). Таким проведенням слугуватиме: Дт 441.4 Кт 683.4.

Після цього бухгалтерія подає до обслуговуючого банку платіжне доручення на перерахування дивідендів разом (рисунок 2.15) із відомістю, в якій зазначені рахунки отримувачів та суми що вони мають отримати.

Після того як розрахунки будуть проведені банк надасть підприємству банківську виписку, на основі якої останнє спише із себе зобов'язання по перерахунку дивідендів (проведення: Дт 683.4 Кт 311).

Таким чином після розподілу прибутку на кредит субрахунків 441.1 - 441.6 і їх використання через проведення по дебету цих же рахунків, в кінці звітного періоду кредитове сальдо згорнутого рахунку 441 показуватиме суму невикористаного нерозподіленого прибутку. А якщо звернутись до даних Додатку Л, то можна навіть прослідкувати за якими саме напрямками і в якій сумі не був використаний прибуток. Також необхідно відмітити, що, так як і зазначалось раніше, з таких рахунків як 441.2 «Прибуток призначений для відрахувань до Фонду поповнення обігових коштів» та 441.3 «Прибуток призначений для відрахувань до Фонду розвитку виробництва» суми не списуються в кредит інших рахунків, так як цих два фонди є абстрактною категорією і їх використання не можна прослідкувати.

Підсумовуючи усе вище сказане в даному розділі, необхідно зазначити, що досліджуване підприємство відображає класичну, для української практики, схему формування та розподілу прибутку: це і різні види отримуваних доходів, і різні напрямки видатків і дуже цікава система формування фінансових результатів. Сам же розподіл отриманого прибутку ускладнюється тим фактом, що досліджуване підприємство є філією і в розподілі отриманого прибутку одним із етапів є саме перерахунок частини прибутку материнській компанії.

3. Удосконалення обліку та аналізу формування та розподілу прибутку на ХФ ВАТ «Свемон-Волинь»

3.1 Пропозиції щодо покращення обліку розподілу прибутку на ХФ ВАТ «Свемон-Волинь»

В акціонерних товаристваз діє найскладніша система розподілу прибутку. Особливістю розподілу прибутку акціонерного товариства є формування резервного фонду (і інших аналогічних по призначенню фондів -- гарантійних, страхових і т.п.), що створюється суспільством. Величина резервного фонду не може бути менш 10 та більш 25 % величини оплаченого статутного капіталу. Розмір відрахувань у резервні фонди встановлюється загальними зборами акціонерів, але вони не можуть складати більш 50 % оподатковуваного прибутку.

Резервний і інший фонди призначені для покриття збитків акціонерного товариства івикористовуються, якщо прибутку звітного року недостатньо для виплати доходів по цінних паперах.

До витрат акціонерноо товариства, зв'язаним з розвитком виробництва та тих, що фінансуються з чистого прибутку, відносяться витрати по випуску і поширенню акцій і облігацій (придбання бланків цінних паперів, сплата винагороди посередникам за первинне розміщення цінних паперів). Частина прибутку, використовуваної на накопичення, може бути спрямована на збільшення статутного капіталу акціонерного товариства чи як внесок у статутний капітал дочірнього суспільства.

Якщо це передбачено статутом, частина прибуток спрямовується для розподілу між працівник у вид грошових винагород чи у вигляді акцій.

Політика АТ в області розподілу прибутку звичайно здійснюється Радою директорів і підлягає твердженню на загальних зборах акціонерів. При плануванні розподілу чистого прибутку акціонерного товариства необхідно враховувати види випущених акцій. Так, по привілейованих акціях передбачається обов'язкова виплата дивідендів по затверджених ставках. Питання про виплату дивідендів по простих акціях зважується в залежності від фінансових результатів діяльності суспільства і з урахуванням перспектив його розвитку. З метою розвитку підприємства при недостатності прибутку може бути прийняте рішення про реінвестування дивідендів по простих акціях і невиплаті доходів їх власникам. Розподіл прибутку на частину, що інвестується, і дивіденд є найважливішим моментом фінансового планування, тому що від цього залежить розвиток акціонерного товариства і його можливості виплачувати дивіденди в майбутньому. Занадто високі дивіденди, виплачувані в рекламних цілях, приводять до ”проїдання” основного капіталу. У той же час невиплата дивідендів знижує ринковий курс акцій суспільства і створює складності при розміщенні чергового випуску акцій.

З метою повного інформаційного забезпечення про операції пов'язані з розподілом прибутку на акціонерних товариствах повинна діяти добре налагоджена система відображення в бухгалтерському обліку таких операцій.

Як стало зрозуміло з попереднього розділу облік розподілу прибутку на підприємстві ведеться за досить таки цікавою схемою. Її краще було б представити у вигляді таблиці.

Таблиця 3.1 - Кореспонденція рахунків з обліку розподілу прибутку на ХФ ВАТ «Свемон-Волинь»

Зміст операції	Кориспонденція	Сума, грн.
	Дебет	Кредит
1	2	3	4
1 Відображено нерозподілений прибуток	79 «Фінансові результати»	441 «Нерозподілений прибуток»	215900
2 Відрахування прибутку до материнської компанії	443 «Прибуток використаний в звітному періоді»	441.1 «Прибуток призначений для відрахування материнській компанії»	102500
3 Відрахування прибутку до резервного капіталу	443 «Прибуток використаний в звітному періоді»	43 «Резервний капітал»	10800
4 Відрахування прибутку до Фонду поповнення обігових коштів	443 «Прибуток використаний в звітному періоді»	441.2 «Прибуток призначений для відрахувань до Фонду поповнення обігових коштів»	10200
5 Відрахування прибутку до Фонду розвитку виробництва	443 «Прибуток використаний в звітному періоді»	441.3 «Прибуток призначений для відрахувань до Фонду розвитку виробництва»	41000
6 Відрахування прибутку до розподілу на дивіденди	443 «Прибуток використаний в звітному періоді»	441.4 «Прибуток призначений для розподілу на дивіденди»	35900
7 Відрахування прибутку до утримання Дирекції	443 «Прибуток використаний в звітному періоді»	441.5 «Прибуток призначений на утримання Дирекції»	10300
8 Відрахування прибутку до ФЕС підприємства	443 «Прибуток використаний в звітному періоді»	441.6 «Прибуток призначений на ФЕС підприємства»	5200
9 Закриття рахунків прибутку використаному в звітному році	441.0 «Нерозподілений прибуток».	443 «Прибуток використаний в звітному періоді»	215900
10 Використання прибутку на дивіденди, ФЕС чи на утримання дирекції	441.4 «Прибуток призначений для розподілу на дивіденди» 441.5 «Прибуток призначений на утримання Дирекції 441.6 «Прибуток призначений на ФЕС підприємства	683 «Внутрішньо-господарскі розрахунки»	35900 10300 5200

На нашу думку такий розподіл можна було б покращити кількома способами. В першу чергу хотілося б, щоб для використання прибутку для перерахування материнській компанії та на дивіденди кредитувався рахунок 671 «Розрахунки з учасниками», а при використанні прибутку на ФЕС та утримання дирекції - рахунок 672 «Розрахунки за іншими виплатами».

Далі, на нашу думку, важка ситуація склалась із самим відображенням розподілу прибутку: якщо дебетується звичний нам рахунок 443 «Прибуток використаний в звітному періоді», то кредитується знову таки аналітичний субрахунок третього порядку субрахунку 441 «Нерозподілений прибуток. Ситуація дуже схожа на перекидання сум по субрахункам.

Для відвернення такої ситуація потрібно для початку розділити всі шість діючих напрямків на дві групи: кошти які будуть споживатися формально і ті що будуть споживатися фактично.

До першої групи треба віднести:

- Фонд поповнення обігових коштів;

- Фонд розвитку виробництва.

До другої групи слід віднести:

- прибуток призначений для відрахування материнській компанії;

- прибуток призначений для розподілу на дивіденди;

- прибуток призначений на утримання Дирекції;

- прибуток призначений на ФЕС підприємства.

Посилаючись на План рахунків бухгалтерського обліку, краще було б для розподілу прибутку кредитувати рахунок 426 «Фонди спеціального призначення», а не 441 «Нерозподілені прибутки». Але на відміну від Наказу Міністерства фінансів України №460 від 10.06.05 задати трохи іншу аналітику. Так, для відрахувань до фондів, що будуть використовуватись формально можна відкрити субрахунок 426.1 «Фонди спеціального призначення формального використання», а для тих що будуть використовуватись фактично - 426.2 «Фонди спеціального призначення фактичного використання».

В рамках цих субрахунків відкриваємо субрахунки четвертого порядку, а саме:

- 426.11 «Фонд поповнення обігових коштів»;

- 426.12 «Фонд розвитку виробництва»;

- 426.21 «Фонд відрахування материнській компанії»;

- 426.22 «Фонд дивідендів»;

- 426.23 «Фонд утримання Дирекції»;

- 426.24 «ФЕС підприємства».

Крім цього необхідно ввести субрахунок для відображення фондів формального використання, це може бути субрахунок 426.19 або 426.10 «Використання фонду розвитку виробництва».

Після введення вищеописаних рахунків розподіл прибутку на ХФ ВАТ «Свемон-Волинь» відображатиметься як представлено в таблиці 3.2.

Таблиця 3.2 - Відображення в обліку операцій по розподілу прибутку ХФ ВАТ «Свемон-Волинь» після прийняття рекомендацій по його удосконаленню

Зміст операції	Кореспонденція рахунків	Сума, грн.
	Дебет	Кредит
1	2	3	4
Відображено нерозподілений прибуток	79 «Фінансові результати»	441 «Нерозподілений прибуток»	215900
Розподіл прибутку
Відрахування прибутку до материнської компанії	443 «Прибуток використаний в звітному періоді»	426.21 «Фонд відрахування материнській компанії»	102500
Відрахування прибутку до резервного капіталу	443 «Прибуток використаний в звітному періоді»	43 «Резервний капітал»	10800
Відрахування прибутку до Фонду поповнення обігових коштів	443 «Прибуток використаний в звітному періоді»	426.11 «Фонд поповнення обігових коштів»	10200
Відрахування прибутку до Фонду розвитку виробництва	443 «Прибуток використаний в звітному періоді»	426.12 «Фонд розвитку виробництва»	41000
Відрахування прибутку до розподілу на дивіденди	443 «Прибуток використаний в звітному періоді»	426.22 «Фонд дивідендів»	35900
Відрахування прибутку до утримання Дирекції	443 «Прибуток використаний в звітному періоді»	426.23 «Фонд утримання Дирекції»	10300
Відрахування прибутку до ФЕС підприємства	443 «Прибуток використаний в звітному періоді»	426.24 «ФЕС підприємства»	5200
Використання прибутку
Використання фонду розвитку виробництва на придбання нової техніки	426.12 «Фонд розвитку виробництва»	426.10 «Використання фонду розвитку виробництва».	12579
Використання прибутку відрахування материнській компанії	426.21 «Фонд відрахування материнській компанії»	671 «Розрахунки з учасниками»	2248
Використання прибутку на дивіденди	426.22 «Фонд дивідендів»	671 «Розрахунки з учасниками»	32188
Використання прибутку на утримання дирекції	426.23 «Фонд утримання Дирекції»	672 «Розрахунки за іншими виплатами»	8597
Використання прибутку на економічне стимулювання співробітників	426.24 «ФЕС підприємства»	672 «Розрахунки за іншими виплатами»	3670

На нашу думку, застосування саме такого варіанту обліку розподілу і використання прибутку на досліджуваному підприємстві більше задовольнятиме інформаційні потреби як керівництва так і інших зацікавлених сторін.

Оскільки на підприємстві відсутній системний аналіз діяльності не проводиться, ми пропонуємо його запровадження у систему управління підприємством. Для цього ми пропонуємо використовувати метод аналізу заснований на аналітичному зіставленні всіх втрат та вигід, які будуть мати місце при введенні в експлуатацію нового обладнання чи нематеріального активу.

Більш детально дану ситуацію можна проілюструвати на прикладі ХФ ВАТ «Свемон-Волинь». Для ілюстрації на нашу думку краще буде використати спрощений приклад.

Так, для виконання одного з видів будівельно-монтажних робіт досліджуваним підприємством використовувались десять робітників та механізований агрегат вартість 10 тисяч гривень. З часом на підприємстві стало питання про придбання більш вартісного обладнання ніж діюче. Нове обладнання коштуватиме 35 тисяч гривень, але для виконання будівельно-монтажних робіт за його допомогою потрібно буде лише двоє людей. При цьому, за допомогою старого обладнання роботи виконувались 7 днів, а за допомогою нового 4 дні. Крім того, нове обладнання виконує роботу на більш якісному рівні, за який на ринку платять - 1400 гривень, при цьому старий вартує лише - 1200 гривень. І ставилось питання наскільки ефективною буде ця інвестиція.

Розрахунки приведемо в наступній таблиці.

Таблиця 3.3 - Розрахунок ефективності інвестиції

Показник	МКК-340б	KUBOTA
Дохід від одиниці БМР	1200	1400
Змінні витрати на одиницю БМР	574,6	369,92
у тому числі:
- оплата праці працівників	300	60
- нарахування	99,6	19,92
- амортизація обладнання	55	195
- експлуатаційні витрати	120	95
Маржинальний прибуток на одиницю БМР	625,4	1030,08
Максимально можлива місячна кількість виконання робіт (21/?)	3	5
Максимально можливий місячний маржинальний прибуток	1876,2	5150,4
Місячні накладні витрати, що згідно розподілу відносяться до даного виду робіт	850	850
Максимально можливий місячний прибуток	1026,2	4300,4

Як видно з проведених розрахунків використання нового обладнання має великий ряд позитивних моментів, а тому, виходячи з проведеного аналізу, такі інвестиції варто здійснювати.

Тут також варто сказати, що даний приклад є спрощеним, наприклад, положеннями проте що обидва види обладнання мають однакове функціональне призначення і можуть використовуватись в одному і тому ж самому періоді, також була прийнята гіпотеза про повну завантаженість потужностей підприємства. На практиці можуть виникати зовсім інші ситуації, проте описана методика аналізу може бути доречною при деякій трансформації.

Загалом, при введенні в дію даних пропозицій робота бухгалтерської служби та планово-економічного відділу може й і ускладнились, проте управлінський персонал підприємства отримав набагато більш вичерпну інформацію для прийняття управлінських рішень.

3.2 Пропозиції щодо вдосконалення аудиту на ХФ ВАТ «Свемон-Волинь»

Хмельницька філія ВАТ «Свемон-Волинь» є відокремленим підрозділом АТ «Свемон-Волинь» і єдиний візуальний зв'язок між представниками філії та материнської компанії проводиться один раз на квартал при здачі квартальних звітів уповноваженими особами (директором, головним бухгалтером та головним механіком) в місті Луцьк. Крім перевірки показників фінансової звітності на місці його здачі ніякої перевірки представниками материнської компанії не проводиться. Однак наказ про проведення перевірки може бути складений та підписаний у випадку виникнення у керівництва материнської компанії недовіри та підозр до керівництва філії. За період діяльності хмельницької філії таких випадків не було.

Проте, не дивлячись на відсутність тривожних сигналів для керівництва материнської компанії, на нашу думку було б доцільно запровадити службу внутрішнього аудиту в материнській компаній, яка періодично проводила перевірки обліку діяльності у філіях.

В повноваження такої служби повинна була б включатися перевірка всієї діяльності, але ми, притримуючись рамок обраної теми, обмежимось лише описом методики аудиту формування та розподілу прибутку.

Розпочинати аудит формування та розподілу прибутку на філії ВАТ «Свемон-Волинь» доцільно з аудиту витрат діяльності.

Джерелами інформації для аудиту операцій з обліку витрат діяльності є:

1) Наказ про облікову політику підприємства - тут зазначаються основні моменти, які можуть вплинути на розміри витрат понесені філією. Загалом для філій та материнської компанії діє один і той же наказ тому кожного разу перед початком перевірки його вивчати не варто;

2) Первині документи з обліку витрат діяльності:

ѕ акти на списання товарно-матеріальних цінностей;

ѕ подорожні листи;

ѕ відомість нарахування заробітної плати;

ѕ платіжна відомість;

ѕ особова картка;

ѕ наряд на відрядну роботу;

ѕ табель обліку використання робочого часу;

ѕ акт приймання-здачі відремонтованих, реконструйованих модернізованих об'єктів;

ѕ розрахунок амортизації необоротних активів;

ѕ калькуляції будівельно-монтажних робіт та залізобетонних виробів;

ѕ видактова накладна та акти приймання-передачі виконаних робіт (наданих послуг);

3) Облікові регістри, що використовуються для відображення господарських операцій з обліку витрат діяльності. В силу того факту, що в акціонерному товаристві «Свемон-Волинь» облік ведеться за автоматизованою формою, тому основними регістрами, що повинні перевірятись є карки аналітичних субрахунків по субконто та оборотно-сальдові відомості по синтетичних рахунках;

4) Акти та довідки попередніх ревізій, аудиторські висновки та інша документація, що узагальнює результати контролю;

5) Звітність.

Аудит операцій з обліку витрат діяльності необхідно розпочинати з інвентаризації об'єктів обліку. Це дає можливість виявити недостачі або лишки та правопорушення, якщо такі мають місце на підприємстві. Об'єктом інвентаризації при цьому виступає незавершене виробництво, як в плані виробництва залізобетонних виробів так в плані виконання будівельно-монтажних робіт.

Незавершене виробництво має піддаватися найретельнішій перевірці не тільки на предмет фактичної наявності незавершених обробкою сумішей і маси, а й щодо визначення їх правильної оцінки (вартості).

При інвентаризації незавершеного виробництва необхідно:

ѕ виявляти суміші та маси, обробка яких ще не закінена;

ѕ перевірити правильність обліку руху матеріалів та інших запсів.

За даними інвентаризації перевіряють також витрати, які обліковуються на рахунках основного виробництва та визначають вартість випущеної продукції.

Перед початком інвентаризації матеріали, купівельні напівфабрикати, що непотрібні цехам та ділянкам, обробка яких завершена на даному етапі здаються на склад.

При інвентаризації незавершеного виробництва виявляються також не списані з тих чи інших причин витрати по виготовленій раніше продукції, по припинених роботах, анульованих замовленнях тощо, витрати, які підлягають списанню з рахунку 23 „Виробництво”.

Сировина, матеріали і купівельні напівфабрикати, що знаходяться біля робочих місць, але ще не оброблялись, до опису незавершеного виробництва не включаються, а фіксуються в описах матеріальних запасів. При цьому в інвентаризаційних описах зазначається їх фактична кількість, яка визначається шляхом зважування, замірів, підрахунків, лабораторних аналізів. Кількість сировини і матеріалів, що входять до складу неоднорідної маси або суміші в незавершеному виробництві, визначається технічними розрахунками в порядку, передбаченому галузевими інструкціями з питань планування, обліку і калькулювання собівартості продукції.

Інвентаризаційні описи складаються окремо кожним структурною одиницею цехом та ділянками.

Ступінь готовності незавершеного виробництва визначається розрахунковим методом. Для цього члени комісії повинні досконало знати весь технологічний процес виготовлення того чи іншого виробу, умовно поділити його на етапи в залежності від того, який етап проходить виріб, визначати процент його готовності. До прикладу у акціонерного товариства «Свемон-Волинь» при прокладанні ліній телефонного зв'язку такими епапами є: розриття траншей, прокладання азбесто-цементних труб, протягання кабелю телефонного зв'язку та зариття траншей. Для зручності аудиту всю роботу, крім етапів, буде доцільно поділити й на дистанції.

Вартісна оцінка незавершеного виробництва здійснюється згідно вимог П(С)БО 9 „Запаси”. Тобто, відпуск матеріалів на виробництво продукції чи виконання будівельно-монтажних робіт відбувається методои FIFO.

Практика аудиту показує, що інвентаризація незавершеного виробництва часто проходить нерегулярно і неякісно, її результати не відображаються в бухгалтерському обліку. Це призводить до необґрунтованого завищення собівартості, відсутності контролю за збереженням та витрачанням виробничих запасів.

Після вивчення фактичної наявності об'єктів обліку витрат діяльності контролер розпочинає документальну перевірку. Перед тим, як перейти до основного етапу аудиту операцій з обліку витрат діяльності контролеру необхідно знати пункти наказу про облікову політику, що стосуються витрат філії.

Аудит операцій з обліку витрат діяльності рекомендується проводити наступним чином.

Перевірка дотримання умов визнання витрат діяльності. Згідно п.п. 5-8 П(С)БО 16 витрати визнаються за наступних умов:

1) зменшення активів або збільшення зобов'язань, які призводять до зменшення власного капіталу підприємства і (крім зменшення капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власниками) (наприклад, списання матеріалів на виробництво; нарахування заробітної плати персоналу підприємства);

2) визнання на основі систематичного і раціонального розподілу економічних вигод, які забезпечує актив протягом декількох звітних періодів (наприклад, нарахування амортизації основних засобів, нарахування амортизації нематеріальних активів);

3) негайне визнання, якщо економічні вигоди не відповідають або перестають відповідати критеріям активів підприємства наприклад, уцінка запасів, створення резерву сумнівних боргів);

4) можлива достовірна оцінка суми

Аудитору також необхідно звернути увагу на те, що не визнаються витратами й не включаються до Звіту про фінансові результати:

ѕ попередня (авансова) оплата запасів, робіт, послуг;

ѕ погашення одержаних позик;

ѕ інші зменшення активів або збільшення зобов'язань, що не відповідають ознакам, наведеним у п. 6 П(С)БО 16;

ѕ витрати, які відображаються зменшенням власного капіталу відповідно до Положень (стандартів) бухгалтерського обліку.

Перевірка правильності формування собівартості продукції (робіт, послуг). При проведенні перевірки необхідно пам'ятати, що згідно П(С)БО 16 до виробничої собівартості продукції (робіт, послуг) включаються тільки прямі матеріальні витрати, прямі витрати на оплату праці, інші прямі витрати та змінні і розподілені постійні загальновиробничі витрати. Тобто» здійснюючи перевірку правильності формування собівартості продукції (робіт, послуг) необхідно, передусім, дослідити правильність включення витрат до собівартості.

Вивчаючи достовірність, формування прямих матеріальних витрат, необхідно порівнювати фактично списані суми з нормами; при постійному списанні за нормами аналізують залишки в матеріальних звітах; при списанні понад норм з'ясовують причини і напрямки віднесення перевитрат за даними зведених відомостей за відхиленнями; перевіряють правомірність віднесення такого виду витрат до статті „Сировина і матеріали”. При цьому використовують дані актів на списання товарно-матеріальних цінностей, звітів про рух запасів, норм витрат, актів на списання палива, енергії, зведених відомостей за відхиленнями, даних рахунків 20, 22 та 23.

Проводячи дослідження, контролер може виявити наступні порушення: наявність дебетових залишків в матеріальних звітах при постійному списанні матеріалів за нормами, що говорить про завищення фактичного їх витрачання; необґрунтований вибір джерел списання відхилень перевитрат; відсутність пошуку дійсних винуватців та стягнення з них сум збитку; неправильне віднесення до матеріальних витрат витрачання палива, енергії, запасних частин.

Крім того, при перевірці матеріальних витрат на філіях АТ «Свемон-Волинь» необхідно звернути увагу на:

ѕ правомірність віднесення витрат до прямих матеріальних. До складу прямих витрат включаються тільки ті, що можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об'єкту витрат;

ѕ правильність оцінки методом FIFO виробничих запасів, які включені до собівартості продукції (робіт, послуг); відповідність методу оцінки обраній обліковій політиці;

ѕ наявність договорів про повну матеріальну відповідальність з особами, відповідальними за збереження запасів у виробничих підрозділах;

ѕ правильність відображення в бухгалтерському обліку процесу придбання і виготовлення матеріалів у відповідності із діючою обліковою політикою підприємства;

ѕ наявність фактів списання на собівартість витрат, які не відносяться до матеріалів, що використовувалися у виробництві, а також випадки списання на виробничі рахунки вартості ПДВ;

ѕ наявність фактів включення до собівартості продукції (робіт, послуг) вартості сировини, матеріалів, переданих в цехи, дільниці тощо, але фактично не використаних у виробництві;

ѕ правильність встановлення норм витрат сировини і матеріалів відповідно до рівня технічного стану і технології виробництва продукції;

ѕ правильність списання недостач і втрат в межах норм природного убутку;

ѕ наявність фактів віднесення на собівартість продукції серійного і масового виробництва витрат на підготовку і освоєння виробництва нових видів продукції і технологічних процесів.

Перевірка достовірності формування прямих витрат на оплату праці. При проведенні такої перевірки контролеру необхідно порівняти обсяги фактично виконаних будівельно-монтажних робіт (на підставі первинних документів) з нормами і розцінками, порівняти розцінки з тарифними ставками відрядників за відповідними розрядами робіт і кількістю часу, що вимагається для їх виконання (за даними тарифно-кваліфікаційного довідника, тарифних сіток і ставок), перевірити правильність нарахування оплати праці відрядників у відповідності з проводкою: Д-т 23 К-т 66. При цьому використовуються дані нарядів на відрядні роботи, відомостей норм і розцінок, тарифно-кваліфікаційних довідників, тарифних сіток, тарифних ставок облікових регістрів по рахунках 23, 66.

Проводячи дослідження, можуть бути виявлені наступні порушення: неправильне застосування норм, їх заниження і, як наслідок, необґрунтоване отримання премій; неправильне застосування розцінок, що призводить до неправильного нарахування заробітної плати, заниження (завищення) собівартості продукції.

Основна помилка, що виявляється при перевірках даного елементу собівартості - це недотримання принципу виробничої направленості витрат. При перевірці первинних документів з нарахування заробітної плати (табелів, розрахунково-платіжних відомостей) контролер, може виявити фактор включення до собівартості основної діяльності витрат на оплату праці працівників, зайнятих в інших видах діяльності (соціально-культурне обслуговування, утримання адміністрації). Це досягається шляхом звірки даних по кредиту рахунку 66 в частині сум, списаних на рахунки виробничих витрат і показників за підсумком зведеної відомості з оплати праці в частині її нарахування. Дані за підсумками зведеної відомості, як правило, повинні бути більше, ніж дані, по дебету рахунків обліку виробничих витрат.

Вивчення правильності формування інших прямих витрат. При проведенні такої перевірки необхідно враховувати, що до їх складу включаються всі інші виробничі витрати, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об'єкту витрат, зокрема відрахування на соціальні заходи, плата за оренду земельних і майнових паїв, амортизація, плата за використання роботи підрядників при виконанні замовлень.

При перевірці правильності віднесення на собівартість відрахувань на соціальні заходи необхідно звернути увагу на дотримання прямої залежності джерела нарахування внесків до позабюджетних фондів від джерела нарахування самого фонду оплати праці. Тобто, необхідно встановити відповідність джерела виплати заробітної плати джерелу сплати внесків. При цьому використовують дані перевірок за іншими розділами (перевірка розрахунків з оплати праці, операцій з поточними зобов'язаннями тощо). Дані про перевірку правильності нарахування та відображення в обліку амортизації повинна отримуватись від аудитора, що займається аудитом операцій з необоротними активами. Завданнями контролера при вивченні правильності формування собівартості продукції (робіт, послуг) є перевірка правомірності віднесення таких витрат до складу прямих і, відповідно, включення їх до собівартості.

Перевіряючи правильність формування собівартості продукції (робіт, послуг) необхідно дослідити:

ѕ визначення обґрунтованості вибору методу обліку витрат і калькулювання, варіанту зведеного обліку, порядку відображення на рахунках витрат та методів розподілу загальновиробничих витрат;

ѕ організацію аналітичного обліку витрат на виробництво;

ѕ відповідність групування витрат за місцями їх виникнення (цех та дільниці);

ѕ правильність оцінки незавершеного виробництва, розподілу витрат між готовою продукцією та незавершеним виробництвом;

ѕ ведення синтетичного і аналітичного обліку витрат на виробництво;

ѕ арифметичний контроль показників собівартості за даними зведеного обліку;

ѕ ведення обліку витрат допоміжних виробництв;

ѕ складання бухгалтерських записів з обліку витрат на виробництво;

ѕ відповідність записів аналітичного і синтетичного обліку по рахунках витрат записам в облікових регістрах, оборотно-сальдовій відомості та звітності.

Досліджуючи правильність і достовірність відображення в обліку і звітності незавершеного виробництва необхідно:

ѕ звірити відповідність відображення в бухгалтерському обліку вартості незавершеного виробництва порядку, наведеному в Наказі про облікову політику підприємства;

ѕ вивчити відповідність обраного в обліковій політиці методу П(С)БО 16, галузевим інструкціям і типовим методичним рекомендаціям з планування, обліку і калькуляції собівартості продукції (робіт, послуг);

ѕ вивчити законність і правильність відображення на рахунках бухгалтерського обліку операцій з обліку незавершеного виробництва;

ѕ порівняти залишки на рахунку 23 з результатами інвентаризації незавершеного виробництва;

ѕ перевірити вибірковим способом правильність оцінки залишків незавершеного виробництва;

ѕ встановити відповідність фактичних залишків незавершеного виробництва даним, наведеним в балансі.

Перевірка правильності накопичення, розподілу, та списання загальновиробничих витрат. Вивчаючи операції з обліку загальновиробничих витрат, необхідно пам'ятати, що повний перелік витрат, які можуть бути віднесені до загальновиробничих витрат наведено в п. 15 П(С)БО 16 „Витрати”. Контролер, передусім, повинен перевірити правомірність віднесення витрат до загальновиробничих.

Відповідно до П(С)БО 16 загальновиробничі витрати повинні бути розподілені на постійні та змінні, при цьому до постійних загальновиробничих витрат відносять тільки ті, що залишаються незмінними при зміні обсягу діяльності, а до змінних загальновиробничих витрат відповідно такі, що змінюються прямо (або майже прямо) пропорційно до зміни обсягу діяльності.

Перелік і склад змінних і постійних загальновиробничих витрат встановлений на рівні АТ «Свемон-Волинь» і вказіний в Наказі про облікову політику, тому контролеру необхідно перевірити, чи дотримується зазначений перелік на філії.

Перевірка обґрунтованості віднесення витрат до загальновиробничих здійснюється шляхом зіставлення фактично здійснених витрат з їх нормативною величиною (за кошторисом), аналізу причини перевитрат, виявлення резервів зниження витрат, перевірки правильності списання відхилень (на основі інформації за вказаними рахунками). При цьому використовуються дані карток аналітичного обліку загальновиробничих витрат (рахунок 91), ліміти витрат по кожній статті (в кошторисах), дані рахунків 23,24, 37, 65, 66, 68.

Досліджуючи операції з обліку загальновиробничих витрат необхідно перевірити правильність і достовірність їх розподілу. При цьому, перш за,все, перевіряється дотримання вимог П(С)БО 16 щодо порядку розподілу загальновиробничих витрат.

Змінні виробничі накладні витрати розподіляються на кожну одиницю виробництва на підставі фактичного використання виробничих потужностей Постійні виробничі накладні витрати розподіляються на кожну одиницю виробництва на підставі нормальної виробничої потужності виробничого устаткування.

Перевірка правильності розподілу накладних витрат відбувається за даними відомостей і відповідних аналітичних статей по дебету рахунку 91. На АТ «Свемон-Волинь» розподіл загально виробничих витрат носить досить формальний характер, адже основний розподіл між видами діяльності проходить таким чином, що витрати які відносяться до виготовлення залізобетонних виробів фізично не можуть відноситись до витрат на виконання БМР. Між замовленнями загально виробничі витрати списуються пропорційно прямим витратам на оплату праці.

Після перевірки правильності проведення розподілу загальновиробничих витрат, перевіряють відповідне відображення в бухгалтерському обліку результатів розподілу. Необхідно пам'ятати, що усі розподілені змінні та постійні загальновиробничі витрати є елементами собівартості готової продукції та незавершеного виробництва.

Перевірка правильності накопичення та списання адміністративних витрат та інших операційних витрат. Вивчаючи операції з обліку адміністративних витрат та інших операційних витрат необхідно пам'ятати, що вичерпний перелік таких витрат наведено в п.п. 18 та 20 П(С)БО 16 „Витрати” відповідно складу. Тобто контролер повинен перевірити правомірність віднесення витрат до адміністративних та інших операційних витрат. Окрім цього необхідно застосувати наступні прийоми та способи перевірки:

ѕ встановити наявність документального обґрунтування зазначених витрат;

ѕ порівняти вказані в обліковому регістрі суми і місяці, до яких вони відносяться, з первинними документами (рахунками, договорами, банківськими виписками, товарно-транспортними накладними, подорожніми листами). Перевірити наявність в документах всіх необхідних реквізитів: назву документу, дату складання, назву підприємства, від імені якого складений документ, зміст господарської операції, її вимірники в натуральному і грошовому вираженнях, перелік посадових осіб та їх підписи;

ѕ порівняти суми, зазначені в рахунках-фактурах, платіжних вимогах-дорученнях тощо, з сумами платіжних документів. Порівняти тривалість проміжку між датами платежу, оприбуткування товарів (послуг), отримання рахунку-фактури;

ѕ дослідити санкціонування всіх витрат шляхом ознайомлення з внутрішніми документами підприємства за підписом керівника або уповноваженої ним особи, які регламентують політику підприємства по затвердженню витрат;

ѕ перевірити віднесення витрат до того періоду, в якому вони реально понесені (тобто до періоду, до якого відноситься пов'язана з ним діяльність), шляхом порівняння даних первинних документів з бухгалтерськими записами;

ѕ перевірити правильність включення сум зносу по основних засобах, нематеріальних активах до собівартості продукції (використовуючи дані, отримані в ході перевірки по відповідних розділах);

ѕ перевірити правильність віднесення до витрат вартості ремонтних робіт: наявність необхідної первинної документації, відповідність відображення витрат на ремонт основних засобів в бухгалтерському обліку прийнятій обліковій політиці;

ѕ перевірити можливість визнання проведених витрат ремонтом. Відповідно до П(С)БО 7 „Основні засоби” витрати на проведення модернізації обладнання, реконструкції об'єктів основних засобів до витрат діяльності не включаються;

ѕ перевірити правильність включення до витрат нарахованої заробітної плати (перевірити трудові угоди, наказ про посадові оклади, відрядні розцінки тощо) і правильність її обліку на відповідних рахунках (використовуючи дані перевірки розрахунків з персоналом з оплати праці); перевірити відповідність інших виплат працівникам підприємства, віднесених на рахунки обліку витрат, діючим первинним документам;

ѕ оцінити правильність віднесення на витрати відрахувань на соціальні заходи;

ѕ оцінити правильність включення до собівартості витрат на оплату послуг банку, порівняння їх зі ставками і сумами, вказаними в договорах з банками;

ѕ перевірити наявність та правильність складання кошторису на представницькі витрати підприємства, правильність накопичення та списання таких витрат;

ѕ перевірити правильність відображення сплачених штрафів, пені, неустойок. Всі визнані підприємством чи присуджені судом штрафи, пені, неустойки, суми претензій за штрафними санкціями, по. яких минув термін оскарження, відносяться на інші операційні витрати. Але важко з'ясувати, чи реально погашена така заборгованість, чи не обліковується вона у складі кредиторської заборгованості.

На підставі первинних документів і бухгалтерського запису в облікових регістрах сформованих системою 1С - картка рахунку по рахунках 92 та 94:

ѕ встановити, чи не включені до витрат суми, пред'явлені до утримання як претензії, але не визнані платником;

ѕ дослідити достовірність формування собівартості реалізованих виробничих запасів;

ѕ визначити правомірність відображення втрат від знецінення запасів, їх псування;

ѕ з'ясувати правильність дотримання строків позивної давності;

ѕ визначити правильність ведення синтетичного та аналітичного обліку по рахунках 92 та 94 та їх списання.

В кінці кожного місяця адміністративні витрати та інші операційні витрати списуються на фінансові результати. В ході заключної перевіркм необхідно:

ѕ перевірити незвичайні операції, проводки з нестандартною кореспонденцією рахунків;

ѕ встановити відповідність записів синтетичного та аналітичного обліку записам в оборотно-сальдовій відомості, звітності.

Після завершення аудиту витрат потрібно переходити до аудиту доходів та результатів діяльності.

Джерела інформації для аудиту операцій з обліку доходів і результатів діяльності аналогічні джерелам аудиту витрат:

1) наказ про облікову політику підприємства;

2) первинні документи з обліку доходів і результатів діяльності (акт приймання-передачі виконаних робіт (наданих послуг), видаткова накладна та податкова накладна);

3) облікові регістри, що використовуються для відображення господарських операцій з обліку доходів і результатів діяльності (основними регістрами, що повинні перевірятись є карки аналітичних субрахунків по субконто та оборотно-сальдові відомості по синтетичних рахунках);

4) акти та довідки попередніх ревізій, аудиторські висновки та інша документація, що узагальнює результати аудиту;

5) звітність.

Аудиторська перевірка правильності визначення фінансових результатів господарської діяльності господарюючого суб'єкту значно відрізняється від перевірки балансових статей активів та зобов'язань підприємства тощо.

Для успішного проведення перевірки процесу реалізації контролер повинен добре знати характер і особливості ринків збуту продукції, що випускається господарюючим суб'єктом, про конкурентну ситуацію на цих ринках, про платоспроможність споживачів цієї продукції.

В процесі вивчення операцій з обліку доходів і фінансових результатів з'ясовується:

ѕ умови визнання доходів і результатів від звичайної діяльності;

ѕ визначається, чи ведеться окремий облік доходів і фінансових результатів, отриманих від здійснення різних видів діяльності;

ѕ уточнюється, чи відбувались зміни облікової політики;

ѕ досліджується методика формування чистого прибутку підприємства та його розподілу;

ѕ перевіряється наявність необхідних пояснень у примітках до звітності.

Вивчення операцій з обліку доходів і фінансових результатів від діяльності проводиться в наступній послідовності.

Перевірка правильності класифікації, оцінки та умов визнання доходів і результатів діяльності. Увага аудитора при проведенні такої перевірки концентрується на умовах визнання доходів звітного періоду.

Згідно з П(С)БО 15 доходи визнаються на наступних умовах:

1) збільшення активу або зменшення зобов'язання, що зумовлює зростання власного капіталу (за винятком зростання капіталу за рахунок внесків учасників підприємства), за умови, що оцінка доходу може бути достовірно визначена;

2) визнання доходів, які включаються до складу об'єктів облікового процесу на підставі принципів нарахування і відповідності доходів і витрат;

3) критерії визнання доходу, застосовуються окремо до кожної операції. Проте, ці критерії також застосовуються до окремих елементів однієї операції або двох чи більше операцій разом, якщо це випливає із змісту операції;

4) можлива достовірна оцінка суми доходів.

Разом з тим окремі види доходу мають певні особливості визнання. Контролеру необхідно звернути увагу на те, що не визнаються доходами наступні види надходжень:

ѕ суми податку на додану вартість, акцизів, інших податків і обов'язкових платежів, що підлягають перерахуванню до бюджету та позабюджетних фондів;

ѕ суми попередньої оплати продукції (товарів, робіт, послуг);

ѕ суми авансу в рахунок оплати продукції(товарів, робіт, послуг);

ѕ суми завдатку під заставу або в погашення позики, якщо це передбачено відповідним договором;

ѕ надходження, що належать іншим особам;

Перевірка правильності відображення доходів і результатів від реалізації продукції (товарів, робіт і послуг). Операції з реалізації продукції відіграють основну роль в формуванні результатів господарської діяльності господарюючого суб'єкта, тому їх достовірність є досить високою. При перевірці операцій з реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) контролер, з одного боку, використовує внутрішні джерела доказів (розрахунки собівартості реалізованої продукції, накладні на відвантаження готової продукції, акти ліквідації основних засобів), а з іншого - змішані джерела доказів (рахунки, виставлені господарюючим суб'єктом на оплату за виконані роботи і акцептовані покупцями у встановленому порядку), які можуть бути підтверджені відомостями, отриманими від третіх сторін (підтвердження обсягу дебіторської заборгованості).

Таким чином, при перевірці операцій з обліку доходів від реалізації продукції (товарів, робіт і послуг) контролеру слід з'ясувати:

ѕ умови визнання доходів від реалізації продукції (робіт, послуг);

ѕ правильність визначення і законність відображення фактичного доходу від реалізації продукції (робіт, послуг) на рахунках бухгалтерського обліку;

ѕ законність і обґрунтованість створення резервів по сумнівних боргах;

ѕ правильність відображення даних про угоди, які здійснюються на бартерній основі. При цьому необхідно встановити, чи немає випадків нерівномірного відображення цих операцій, минаючи рахунок 70 і чи правильно визначений фінансовий результат від реалізації продукції (робіт, послуг) за бартерною угодою;

ѕ правильність ведення аналітичного і синтетичного обліку по рахунках: 70, 791, 90, 91, 92, 93.

Для встановлення достовірності прибутку (збитку) від реалізації проводиться перевірка правильності обліку реалізації робіт та продукції.

В ході проведення перевірки повинно бути підтверджено, що:

ѕ операції з реалізації належним чином санкціоновані;

ѕ на рахунках бухгалтерського обліку відображені всі реально здійснені угоди з продажу;

ѕ реалізація своєчасно відображена на відповідних рахунках обліку;

ѕ вартісна оцінка операцій з продажу правильно визначена;

ѕ суми продажу правильно класифіковані;

ѕ суми дебіторської заборгованості по розрахунках за поставку продукції (робіт, послуг) правильно відображені на відповідних рахунках.

Правильність відображення операцій з реалізації встановлюється в ході вибіркової перевірки таких операцій шляхом звірки даних, відображених в облікових регістрах господарюючого суб'єкта, з первинними документами і навпаки.

Аудитору необхідно перевірити дотримання політики господарюючого суб'єкта щодо надання кредитів покупцям, процедур доставки та ціноутворення при виконанні щоденних операцій. Перевірка проводиться шляхом порівняння фактичних цін по різних видах продукції та робіт або доставки, вказаних в рахунках, з даними відповідних документів, затверджених керівництвом. Фактичні ціни та умови доставки, що удержуються з рахунків-фактур або товарно-транспортних накладних, можна порівняти із затвердженою номенклатурою цін, іншими документами, які визначають порядок та умови реалізації.

Якщо ціни продажу або умови продажу продукції визначаються індивідуально для кожного замовника, то необхідно впевнитися в тому, що вони були належним чином санкціоновані уповноваженою на це особою підприємства (наприклад, начальником відділу продажу). У випадку, якщо продаж базується на виконанні деяких крупних договорів, сума та опис фактично доставлених товарів або наданих послуг повинні бути пов'язані з умовами таких угод.

Особливу увагу аудитор концентрує на перевірці наявності необхідних дозволів на здійснення операцій з продажу, а також перевірці правильності відображення всіх реально здійснених операцій з продажу на рахунках бухгалтерського обліку. При цьому враховується можливість виникнення наступних помилок: