Аудит і аналіз виробничих запасів в умовах комп'ютерних технологій

Размещено на http://www.allbest.ru/

Аудит і аналіз виробничих запасів в умовах комп'ютерних технологій"

АНОТАЦІЯ

Аудит і аналіз виробничих запасів в умовах комп'ютерних технологій.

Предметом дослідження є організація обліку та методи аудиту і аналізу виробничих запасів в умовах комп'ютерних технологій. Об'єктом дослідження є З AT „Фоззі-Вигурівщина".

Мета роботи є теоретична та практична сутність обліку, аудиту і аналізу виробничих запасів в умовах комп'ютерних технологій.

За наслідками дослідження сформульовані напрями вдосконалень аудиту і аналізу виробничих запасів в умовах комп'ютерних технологій на торгівельному підприємстві ЗАТ „Фоззі-Вигурівщина".

Підприємство постійно займається удосконаленням автоматизації обліку операцій з виробничими запасами та на практиці з'ясовує ефективність цього процесу, на скільки використовується кваліфікація спеціалістів та спрощується щоденна робота, наскільки підвищиться точність і оперативність вихідної інформації і від цього виграє підприємство і економіка в цілому.

Отримані результати дослідження можуть бути використані та застосовані на практиці роботи підприємства.

ДОВІДКА

По впровадження результатів дипломної роботи на тему "Аудит і аналіз виробничих запасів в умовах комп'ютерних технологій"

Дипломна робота студентки Тараненко Оксани Олександрівни на тему: "Аудит і аналіз виробничих запасів в умовах комп'ютерних технологій"

Студентка ознайомилась з методологією обліку виробничих запасів на підприємстві , мала доступ до первинних документів та звітів по виробничих запасах як на паперових носіях так і в автоматизованому вигляді.

Ознайомилась з оборотними відомостями по рахунку 20 "Виробничі запаси ", звітом про фінансовий результат балансом та іншими розрахунками підприємства , а також було досліджено кожний етап реєстрації господарських операцій по обліку виробничих запасів в автоматизованій комп'ютерній системі 1 с: Бухгалтерія.

На основі зведення даних студенткою було проведено аудит і аналіз стану виробничих запасів, а саме розраховано відповідні показники , які будуть прийняті до уваги при аналізі стану фінансово господарської діяльності відділом внутрішнього аналізу та аудиту підприємства.

Проведення перевірки здійснювалось без використання спеціальних аудиторських програм, що свідчить про необхідність удосконалення організації роботи аудиторської компанії та її діяльності в цілому щодо автоматизації та комп'ютеризації. В роботі студентка з вмінням використала аналітичні методи дослідження, методи порівняння та методи системного підходу. Головний бухгалтер ЗАТ "Фоззі-Вигурівщина" Малород Н.З.

ЗМІСТ

ВСТУП

РОЗДІЛ 1. СУТНІСТЬ І ПРОЦЕДУРИ ОБЛІКУ, АНАЛІЗУ ТА АУДИТУ ВИРОБНИЧИХ ЗАПАСІВ В УМОВАХ КОМП'ЮТЕРНИХ ТЕХНОЛОГІЙ

1.1 Сутність, визнання та оцінка виробничих запасів

1.2 Сутність обліку виробничих запасів в умовах комп'ютерних технологій

1.3 Принципи та завдання аудиту виробничих запасів в умовах комп'ютерних технологій

1.4 Основні напрями , методика та завдання аналізу виробничих запасів в умовах комп'ютерних технологій

РОЗДІЛ 2. ДОСЛІДЖЕННЯ ОРГАНІЗАЦІЇ ОБЛІКУ, АНАЛІЗУ ТА АУДИТУ ВИРОБНИЧИХ ЗАПАСІВ НА ПІДПРИЄМСТВІ ЗАТ„ФОЗЗІ-ВИГУРІВЩИНА"

2.1 Організація обліку виробничих запасів

2.2 Організація аналізу виробничих запасів

2.4 Організація аудиту виробничих запасів

РОЗДІЛ 3. ШЛЯХИ ТА НАПРЯМИ УДОСКОНАЛЕННЯ ОРГАНІЗАЦІЇ ОБЛІКУ, АНАЛІЗУ ТА АУДИТУ ВИРОБНИЧИХ ЗАПАСІВ В УМОВАХ КОМП'ЮТЕРНИХ ТЕХНОЛОГІЙ В З AT „ФОЗЗІ-ВИГУРІВЩИНА"

3.1 Пропозиції щодо удосконалення обліку в умовах комп'ютерних технологій в ЗАТ „Фоззі-Вигурівщина"

3.2 Шляхи та напрями удосконалення використання комп'ютерних технологій для аудиту та аналізу виробничих запасів в ЗАТ „Фозз-Вигурівщина"

ВИСНОВКИ ТА ПРОПОЗИЦІЇ

СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ

ДОДАТКИ

ВСТУП

На торгівельних підприємствах застосовується велика кількість різноманітних матеріальних ресурсів. Одні з них повністю споживаються у виробничому процесі (сировина та основні матеріали, напівфабрикати, комплектуючі вироби тощо), інші змінюють тільки свою форму (змащувальні матеріали, лаки, фарби), треті - входять у вироби без яких-небудь зовнішніх змін (запасні частини). Залежно від функціональної ролі й призначення в процесі виробництва їх підрозділяють на наступні групи: сировина і матеріали; купівельні напівфабрикати і комплектуючі вироби; паливо; тара й тарні матеріали; будівельні матеріали; матеріали, що передані в переробку; запасні частини; матеріали сільськогосподарського призначення; інші матеріали.

У відповідності до діючого законодавства виробничі запаси повинні відображатися за фактичною собівартістю їх придбання чи заготівлі.

Фактична собівартість виробничих запасів складається з їх купівельної вартості й транспорто-заготівельних витрат, які включають до себе: витрати на транспортування, зберігання та доставку сировини, матеріалів на склад підприємства; втрати на інформаційні та консультаційні послуги, пов'язанні з придбанням матеріалів; мито; винагороди, що виплачуються посередницьким організаціям, через які придбаються матеріали та інші аналогічні витрати.

До фактичної собівартості матеріалів не включаються суми податку на додану вартість (ПДВ), сплачені постачальникам, транспортним та іншим організаціям.

Облік, аналіз та аудит виробничих запасів на сьогоднішній день здійснюється на підприємствах за сучасними методиками з використанням передових комп'ютерних технологій.

Вважаючи важливість дослідження та вивчення обліку, аудиту та аналізу виробничих запасів в умовах комп'ютерних технологій, актуальною для розкриття є тема: „Аудит і аналіз виробничих запасів в умовах комп'ютерних технологій".

Метою роботи є теоретична та практична сутність обліку, аудиту і аналізу виробничих запасів в умовах комп'ютерних технологій.

Головними завданнями роботи є:

- розкриття сутності обліку, аналізу та аудиту виробничих запасів в умовах комп'ютерних технологій; розкриття сутності, визнання та оцінки виробничих запасів; дослідження сутності обліку виробничих запасів в умовах комп'ютерних технологій; розкриття методики, принципів та завдань аудиту виробничих запасів в умовах комп'ютерних технологій; наведення методики, основних напрямів та завдань аналізу виробничих запасів в умовах комп'ютерних технологій;

- дослідження організації обліку, аудиту і аналізу виробничих запасів в ЗАТ „Фоззі-Вигурівщина": розкриття організації обліку виробничих запасів в ЗАТ „Фоззі-Вигурівщина"; розкриття організації аналізу виробничих запасів в ЗАТ „Фоззі-Вигурівщина"; аналіз та дослідження організації аудиту виробничих запасів в ЗАТ „Фоззі-Вигурівщина";

- наведення шляхів та напрямів удосконалення організації обліку, аудиту та аналізу виробничих запасів в умовах комп'ютерних технологій в ЗАТ „Фоззі-Вигурівщина": наведення пропозицій щодо удосконалення обліку в умовах комп'ютерних технологій в ЗАТ „Фоззі-Вигурівщина"; висвітлення шляхів та напрямів удосконалення використання комп'ютерних технологій для аудиту та аналізу виробничих запасів в ЗАТ „Фоззі-Вигурівщина".

Об'єкт дослідження - базове підприємство ЗАТ „Фоззі-Вигурівщина". Основним видом діяльності ЗАТ „Фоззі-Вигурівщина" є оптова та роздрібна торгівля, маркетингові послуги в сферах просування товарів на ринку.

Місцезнаходження ЗАТ „Фоззі-Вигурівщина" - Україна, м. Київ, вул. Закревського,61 /2

На поточний момент в Товаристві працюють 250 співробітників. В додатку А наведено структуру управління З AT „Фоззі-Вигурівщина". Здійснимо аналіз-оцінку економічних показників діяльності ЗАТ „Фоззі-Вигурівщина".

Загальна сума валового доходу (торгової виручки) в 2004 році від реалізації послуг, продукції, робіт склала 18115000 гривень.

Загальна сума валових затрат на виробництво, які є в свою чергу собівартістю, в 2004 році склала 12597500 гривень, в тому числі: сума витрат на заробітну плату персоналу склала в 2004 році 1440000 гривень; сума нарахувань на заробітну плату в 2004 році склала 540000 гривень.

Основні виробничі фонди, які знаходяться на балансі ЗАТ „Фоззі-Вигурівщина", та формують свій знос, за станом на 01.01.2005 р. представлені: за первинною вартістю 29000000 гривень; за залишковою вартістю 26000000 гривень.

Загальна сума оподатковуваного прибутку (без ПДВ) в 2004 році по ТОВ „Фоззі-Вигурівщина" склала 2498500 гривень.

Сума податку на прибуток, який сплатила ЗАТ „Фоззі-Вигурівщина" до бюджету за 2004 рік склала 749600.

Сума податкового зобов'язання з ПДВ, яке кожен місяць платила ЗАТ„Фоззі-Вигурівщина" сумарно за 2004 рік, склала 499667 гривень.

А сума чистого прибутку в 2004 році по ЗАТ „Фоззі-Вигурівщина" склала 1748833 гривень.

Протягом 2004 року ЗАТ „Фоззі-Вигурівщина" реалізовано робіт, товарів, послуг, продукції на загальну суму 18115000 грн.

Розрахунок економічних показників по ЗАТ „Фоззі-Вигурівщина" за 2003-2004 року.

1) Коефіцієнт загальної ліквідності, або коефіцієнт покриття станом на 01.01.04-01.01.05 р. р. - відношення поточних активів до поточних зобов'язань. Одержаний результат співвідноситься з одиницею згідно з формулою 1.1.:

К_зл = (Поточні активи / Поточні зобов'язання) / 1

Розрахуємо коефіцієнт загальної ліквідності (К_злі) за станом на 01.01.2004 р.:

Кзлі = (Поточні активи / Поточні зобов'язання) / 1 = (5722000/2013500)/1

= 2,84 Розрахуємо коефіцієнт загальної ліквідності (К_ЗЛ2) станом на 01.01.2005 Р-:

К_зл2 = (Поточні активи / Поточні зобов'язання) / 1 = (7794000/1859230)/1

= 4,19

виробничий запас супермаркет аудит облік

Отже, підприємство має великий прийнятий коефіцієнт, так як співвідношення 2:1 теоретично вважається нормальним. Тобто цей коефіцієнт показує, якою мірою поточні зобов'язання покриваються поточними активами, тобто скільки грошових одиниць поточних активів припадає на одну грошову одиницю поточних зобов'язань. В 2004 році цей показник зріс. 2) Коефіцієнт миттєвої оцінки станом на 01.01.04 p., 01.01.05 p. відображає тільки легко конвертовані в гроші активи, тобто швидколіквідні активи, згідно формулі 1.2.

К_мці= (Поточні активи - Товарно-матеріальні запаси)/Поточні

зобов'язання Розрахуємо коефіцієнт миттєвої оцінки (К_мці) за станом на 01.01.04 p.:

К_мц1 = (5722000 грн. - 2550000 грн.) / 2013500 грн. = 1,58 Розрахуємо коефіцієнт миттєвої оцінки (К_мц2) за станом на 01.01.05 p.:

К_мц2= (7794000 грн. - 3782000 грн.) / 1859230 грн. = 2,16 Отже, цей коефіцієнт визначає, чи спроможна фірма в разі падіння обсягів реалізації покрити свої зобов'язання перед кредиторами.

Високе співвідношення (більше 1:1), а в нашому випадку 2,16:1 за станом на 01.01.05 р. характеризує низький рівень фінансового ризику і непогані потенційні можливості для залучення додаткових фінансових ресурсів ззовні. В 2004 році цей коефіцієнт зріс у порівнянні з 2003 роком.

Коефіцієнт абсолютної ліквідності станом на 01.01.04 p., 01.01.05 p. розраховують згідно формулі 1.3.:

К_абсл⁼ (Гроші + Цінні папери) / Поточні зобов'язання

Розрахуємо коефіцієнт абсолютної ліквідності (К_абслі) за станом на

01.01.2004 р.:

К_абсл1 - 3027000 / 2013500 = 1,50 Розрахуємо коефіцієнт абсолютної ліквідності (К_абсл2) за станом на

01.01.2005 р.:

К_абсл2= 3900000/1859230 = 2,10

Слід мати на увазі, що коефіцієнти ліквідності не можуть виступати точними індикаторами фінансового добробуту підприємства, оскільки вони відображають ліквідність лише на дату складання балансу і не враховують сплати боргів, але з огляду на те, що підприємство має поточних зобов'язань набагато менше, ніж поточних активів, значення цих коефіцієнтів теж є вагомими.

4) Оборотність дебіторської заборгованості станом на 01.01.04 p., 01.01.05 p. Показник обороту дебіторської заборгованості визначається співвідношенням річного обсягу реалізації (в тому числі в кредит) і величини дебіторської заборгованості, що склалася на звітну дату, цей показник визначають за формулою 1.4.:

Од₃ = Обсяг реалізації за рік / Дебіторська заборгованість Розрахуємо оборотність дебіторської заборгованості (О_дзі) станом на

01.01.2004 р.:

О_Дзі= 17110000/145000 = 118 Розрахуємо оборотність дебіторської заборгованості (О_Д32) станом на

01.01.2005 р.:

О_дз2 =18115000 /112000 = 161,7

Цей показник є також високим, і показує, що обсяг реалізації значно перекриває дебіторську заборгованість за продукцію, товари, послуги. В 2004 році цей показник покращився.

5) Оборотність матеріальних запасів станом на 01.01.04 p., 01.01.05 p.

Оборотність матеріальних ресурсів, або коефіцієнт використання матеріальних ресурсів - це співвідношення обсягу реалізації, обрахованого за собівартістю, до середньої величини товарно-матеріальних запасів. Оборотність матеріальних запасів визначають за формулою 1.5.:

О_ш = Собівартість реалізованої продукції / Середня величина матеріальних запасів

Розрахуємо оборотність матеріальних запасів (О_ші) станом на

01.01.2004 р.:

О_Мзі = 12590000 / 2550000 = 4,93 Розрахуємо оборотність матеріальних запасів (О_М32) станом на

01.01.2005 р.:

О_мз2 = 12597500 / 3782000 = 3,33

Отже, оборотність матеріальних запасів в 2003 році зменшилась.

6) Коефіцієнт маневреності станом на 01.01.04 p., 01.01.05 p. Фінансова незалежність фірми оцінюється також за допомогою коефіцієнта маневреності -- це відношення поточних активів до власного капіталу фірми, виміряне у відсотках, коефіцієнт маневреності вимірюється за формулою 1.6.:

К_м = (Поточні активи / Власний капітал) * 100%

Розрахуємо коефіцієнт маневреності (К_мі) станом на станом на

01.01.2004 р.:

К_м, = (5722000 грн. / 22570500 грн.) * 100 % = 0,25 = 25 % Розрахуємо коефіцієнт маневреності (К_м2) станом на станом на

01.01.2005 р.:

К_м2= (7794000 грн. / 26057370 грн.) * 100 % = 0,299 = 29,9 %

Коефіцієнт показує, яка частка власного капіталу знаходиться у такій формі, що дозволяє вільно маневрувати - збільшувати обсяги закупівлі сировини, матеріалів; змінювати номенклатуру поставок; купувати додаткове устаткування; здійснювати інвестиції в інші підприємства. Коефіцієнт маневреності характеризує здатність підприємства не збанкрутувати. Наявність високого коефіцієнта дає можливість підприємству оновити свій парк устаткування, яке морально старіє в умовах науково-технічного прогресу, при збереженні незалежності. В 2004 році цей коефіцієнт зріс.

7) Коефіцієнт платоспроможності станом на 01.01.04 p., 01.01.05 p. Коефіцієнт платоспроможності визначають за формулою 1.7.:

К_гш = (Власний капітал / Загальні зобов'язання) * 100 %

Розрахуємо коефіцієнт маневреності (К_плі) станом на станом на

01.01.2004 р.:

К_пл1 = 22570500 грн. / 28722000 грн. * 100 % = 0,785 = 78,5 %. Розрахуємо коефіцієнт маневреності (К_пл2) станом на станом на

01.01.2005 р.:

К_пл2 = 26057370 грн. / 33794000 грн. * 100 % = 0,771 = 77,1 %.

Так, як підприємство розвивається, коефіцієнт платоспроможності може іноді як збільшуватися, так і зменшуватися - ця зміна від джерел фінансування фондів, які виділяються для розширення власної підприємницької діяльності. Отже, так, як цей коефіцієнт є високим, ми можемо бачити більше ніж 100% динаміку фінансування платоспроможності, яка гарантована власним капіталом. В 2004 році коефіцієнт платоспроможності зменшився, але є високим.

8) Коефіцієнт заборгованості станом на 01.01.04 p., 01.01.05 p. При визначенні платоспроможності фірми необхідно враховувати фінансове співвідношення, яке характеризує структуру джерел фінансування і обернена величина якого визначається як коефіцієнт заборгованості, який визначають за формулою 1.8.:

К₃= 1 : (Власний капітал / Зовнішні зобов'язання)

Розрахуємо коефіцієнт заборгованості (К₃і) станом на станом на

01.01.2004 р.:

К₃і -- 1 : (Власний капітал / Зовнішні зобов'язання) = 1: 0,785 = 1,27 Розрахуємо коефіцієнт заборгованості (К₃2) станом на станом на

01.01.2005 р.:

К₃2= 1 : (Власний капітал / Зовнішні зобов'язання) = 1: 0,771 = 1,29 Коефіцієнт заборгованості є низьким, отже це є позитивною ознакою про платоспроможність підприємства.

9) Одним з важливих інструментів оцінки прибутковості ЗАТ „Фоззі-Фуд" є відношення чистого прибутку до власного прибутку до власногокапіталу, виміряне у відсотках, та представлені у вигляді коефіцієнта прибутковості власного капіталу (формулаі.9.):

К_пр - (Чистий прибуток / Власний капітал) * 100 % Розрахуємо коефіцієнт прибутковості (К_прі) станом на станом на 01.01.2004 р.:

К_пр, = (1167600 грн. / 22570500 грн.) * 100 % = 0,05 = 5 %. Розрахуємо коефіцієнт прибутковості (К_пр2) станом на станом на

01.01.2005 р.:

К„_Р2 = (1748900 грн. / 26057370 грн.) * 100 % = 0,067 = 6,7 %.

Коефіцієнт цього показника не дуже високий, що свідчить про недостатнє використання власного капіталу підприємства.

10) Коефіцієнт прибутковості активів станом на 01.01.04 p., 01.01.05 p. Вимірювачем ефективності використання всіх активів фірми (рентабельність виробництва) є співвідношення (у відсотках) чистого прибутку із загальною сумою активів, яке представлено коефіцієнтом прибутковості активів у формулі 1.10.:

К_пра ⁼ (Чистий прибуток / Всього активів) * 100%

Розрахуємо коефіцієнт прибутковості активів (К_праі) станом на станом на 01.01.2004 p.:

К_пра1 = (1167600 грн. / 28722000 грн.) * 100 % = 0,04 = 4 %. Розрахуємо коефіцієнт прибутковості активів (К_пра2) станом на станом на 01.01.2005 p.:

К_пра2 = (1748900 грн. / 33794000 грн.) * 100 % = 0,05 = 5 %.

Цей коефіцієнт не високий, що свідчить про недостатньо ефективне використання активів підприємством.

11) Прибутковість (рентабельність) реалізації за станом на 01.01.04 p., 01.01.05 p. оцінюється за коефіцієнтом прибутковості реалізації формулу

1.11.):

Кпрр⁼ (Прибуток від реалізації / Виручка від реалізації) * 100% Розрахуємо коефіцієнт прибутковості реалізації (К_пррі) станом на станом на 01.01.2001 p.:

К„_рр1 = (1668000 грн. / 17110000 грн.) * 100 % = 0,097 = 9,7 %. Розрахуємо коефіцієнт прибутковості реалізації (К_прр2) станом на станом на 01.01.2005 p.:

К_ПРР2 = (2498500 грн. / 18115000 грн.) * 100 % = 0,137 = 13,7 %.

Значення коефіцієнта є нормальним з дотриманням допустимих норм, в 2004 році воно зросло.

12) Оборотність активів станом на 01.01.04 p., 01.01.05 p. Оборотність активів визначають за формулою 1.12.:

ОА = (Обсяг реалізації / Разом активів) * 100%

Розрахуємо оборотність активів (ОАі) станом на станом на 01.01.2003 p.:

ОАі = (17110000 грн. / 28722000 грн.) * 100 % = 0,595 = 59,5 %.

Розрахуємо оборотність активів (ОА₂) станом на станом на 01.01.2004 p.:

ОА₂ = (18115000 грн./33794000 грн.)* 100% = 0,536 =53,6%.

Цей показник є нормальним для підприємства. В 2004 році він зменшився. Вищенаведені фінансово-економічні показники характеризують ефективну роботу підприємства.

Предметом дослідження є стан організації обліку та методика аудиту і аналізу виробничих запасів. В роботі було використано аналітичні методи дослідження, методи порівняння та методи системного підходу.

Робота складається зі вступу, трьох розділів, висновків та пропозицій, списку літератури і додатків.

Отримані результати дослідження можуть бути використані та застосовані на практиці.

РОЗДІЛ 1. СУТНІСТЬ І ПРЦЕДУРИ ОБЛІКУ, АНАЛІЗУ ТА АУДИТУ ВИРОБНИЧИХ ЗАПАСІВ В УМОВАХ КОМП'ЮТЕРНИХ

ТЕХНОЛОГІЙ

1.1 Сутність, визнання та оцінка виробничих запасів

Обов'язкові умови здійснення процесу виробництва є забезпечення його предметами праці (виробничими запасами) -- сировиною, матеріалами, напівфабрикатами, комплектуючими виробами тощо, з яких або за допомогою яких здійснюється виробництво продукції. Відмітною особливістю їх є одноразове використання в процесі виробництва, перенесення всієї вартості на собівартість виготовленої продукції (виконаних робіт, послуг).

Методологічні основи формування в бухгалтерському обліку інформації про запаси і розкриття її у фінансовій звітності регламентуються Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 9 „Запаси".

Відповідно до зазначеного Положення під запасами розуміють активи, які:

- утримуються для подальшого продажу за умов звичайної господарської діяльності;

- знаходяться в процесі виробництва з метою подальшого продажу продукту виробництва;

- утримуються для споживання під час виробництва продукції, виконання робіт, надання послуг, а також управління підприємством ;

Відповідно до Положення (стандарту) 9 для цілей бухгалтерського обліку запаси поділяються на:

- сировину, основні і допоміжні матеріали; комплектуючі вироби та інші матеріальні цінності, які призначені для виробництва продукції, виконаних робіт, надання послуг, обслуговування виробництва й адміністративних потреб; готову продукцію, яка виготовлена на підприємстві, призначена для продажу і відповідає технічним і якісним характеристикам, які передбачені договором або іншим нормативно-правовим актом;

товари у вигляді матеріальних запасів, які придбані (одержані) й утримуються підприємством з метою подальшого продажу;

- малоцінні і швидкозношувані предмети, які використовуються протягом не більше одного року або нормального операційного циклу) якщо він більше одного року;

- молодняк тварин і тварини на відгодівлі, продукцію сільського і лісового господарства, якщо вони оцінюються відповідно до вимог Положення (стандарту) 9 .

Одиницею бухгалтерського обліку запасів є їх назва або однорідна група (вид). Тому в подальшій класифікації групи запасів поділяються на підгрупи, а всередині них - на види, сорти, марки, типорозміри тощо. Класифікація запасів оформляється розробкою номенклатури-цінника, тобто систематизованим переліком матеріалів, що використовується підприємством, у якому кожному найменуванню, розміру і сорту присвоюється номенклатурний номер (шифр), а також вказуються одиниця виміру і ціна. У подальшому номенклатурний номер запасів вказується в усіх документах, якими оформляється їх рух, що запобігає випадкам пересортиці (тобто помилковому оприбуткуванню або списанню замість одних матеріалів іншими), а також є обов'язковою умовою при автоматизованій обробці інформації по обліку наявності, надходження і витрачання запасів. У цьому разі номенклатурний номер використовується як ознака (код), за яким можна визначити номер синтетичного рахунка, субрахунку, групу, найменування запасу, його сорт і розмір.

Важливе значення для правильного обліку має також порядок оцінки запасів. Згідно з Положенням (стандартом) 9 придбані або вироблені запаси зараховуються на баланс підприємства за первинною вартістю. Первинною вартістю запасів, які прибрані за плату, є собівартість запасів, яка складається таких фактичних витрат: суми, які сплачуються згідно з договором постачальнику (продавцю); суми, які сплачуються за інформаційні, посередницькі та інші послуги у зв'язку з пошуком та придбанням запасів; суми ввізного мита; суми непрямих податків у зв'язку з придбанням запасів, які не відшкодовуються підприємству; затрати по заготівлі, на навантажувально-розвантажувальні роботи, транспортування запасів до місця їх використання, включаючи витрати по страхуванню і ризику транспортування запасів; інші витрати, які безпосередньо пов'язані з придбанням запасів і доведенням їх до стану, у якому вони придатні для використання за призначенням.

До таких витрат, зокрема, належать прямі витрати підприємства на доробку і підвищення якісних характеристик запасів [21, с. 96].

Первинною вартістю запасів, виготовлених власними силами підприємства, є собівартість їх виробництва, яка визначається згідно з Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 16 „Витрати". Первинною вартістю запасів, які внесені до статутного капіталу, визнається узгоджена засновниками (учасниками) підприємства їх справедлива вартість.

Первинною вартістю запасів, отриманих підприємством безоплатно, визнається їх справедлива вартість.

Якщо балансова вартість переданих запасів перевищує їх справедливу вартість, то первинною вартістю одержаних запасів є їх справедлива вартість. Різниця між балансовою і справедливою вартістю переданих запасів включається до складу витрат звітного періоду. Первинна вартість запасів, які придбані в обмін (або частковий обмін) на неподібні запаси, дорівнює справедливій вартості переданих запасів, збільшених (зменшених) на суму грошових коштів або їх еквівалентів, яка була передана (одержана) в процесі обміну.

Не включаються до первинної вартості запасів, а належать до витрат того періоду, у якому вони були здійснені (установлені): понаднормативні втрати і недостачі запасів; відсотки за користування позиками; витрати на збут; загальногосподарські та інші подібні витрати, які безпосередньо не пов'язані з придбанням і доставкою запасів і приведенням їх до стану, придатного до використання за призначенням [21, с. 97].

Первинна вартість запасів у бухгалтерському обліку не змінюється, крім випадків, передбачених Положенням (стандартом) 9.

У разі відпуску матеріалів у виробництво, продажу або іншому вибутті згідно з Положенням (стандартом) 9 оцінка їх здійснюється по одному з таких методів: ідентифікованій собівартості одиниці запасів; середньозваженій собівартості; собівартості перших за часом надходження запасів (ФІФО); собівартості останніх за часом надходження запасів (ЛІФО); нормативних затрат; ціни продажу.

Для всіх одиниць бухгалтерського обліку запасів, які мають однакове призначення і однакові умови використання, застосовується тільки один із зазначених методів. За ідентифікованою собівартістю оцінюються запаси, які відпускаються, і послуги, які виконуються для спеціальних замовлень і проектів, а також запаси, які не замінюють один одного.

Отже, оцінка за середньозваженою собівартістю проводиться по кожній одиниці запасів шляхом ділення сумарної вартості таких запасів на початок звітного місяця і вартості одержаних у звітному місяці запасів на сумарну кількість запасів на початок звітного місяця й одержаних у звітному місяці запасів [21, с. 99].

Оцінка запасів за методом ФІФО базується на припущенні, що запаси використовуються у тій послідовності, у якій вони надійшли на підприємство (відображені в бухгалтерському обліку), тобто запаси, які першими відпускаються у виробництво (продажу та інше вибуття), оцінюються за собівартістю перших за часом надходжень запасів.

Оцінка запасів по методу ЛІФО базується на припущенні, що запаси використовуються в послідовності, яка є протилежною їх надходженню на підприємство (зарахування в бухгалтерському обліку), тобто запаси, які першими відпускаються у виробництво (продажу та інше вибуття), оцінюються за собівартістю останніх за часом надходжень запасів.

Оцінка за нормативними затратами полягає у застосуванні норм витрат на одиницю продукції (робіт, послуг), які встановлені підприємством з урахуванням нормальних рівнів використання запасів, праці, виробничих потужностей і діючих цін. Для забезпечення максимального наближення нормативних затрат до фактичних норми затрат і ціни повинні регулярно в нормативній базі перевірятися і переглядатися.

Оцінка за цінами продажу заснована на застосуванні підприємствами роздрібної торгівлі середнього процента торгової націнки на товари. Цей метод застосовується підприємствами, які мають значну і перемінну номенклатуру товарів з приблизно однаковим рівнем торгової націнки. Собівартість реалізованих товарів визначається як різниця між продажною (роздрібною) вартістю реалізованих товарів і сумою торгової націнки на ці товари. Сума торгової націнки на реалізовані товари визначається як добуток продажної (роздрібної) вартості реалізованих товарів на середній процент торгової націнки. Середній процент торгової націнки визначається шляхом ділення залишку торгових націнок на початок звітного місяця і торгових націнок за звітний місяць на продажну вартість одержаних у звітному місяці товарів і залишок товарів на початок звітного місяця [21, с. 100].

1.2 Сутність обліку виробничих запасів в умовах комп'ютерних технологій

По дебету рахунка 20 „Виробничі запаси" та його субрахунків відображають надходження відповідних запасів на підприємство та збільшення їх вартості в результаті дооцінки, по кредиту - витрати на виробництво, відпуск в переробку, на сторону, а також зменшення вартості запасів внаслідок уцінки.

Отже, переважну більшість виробничих запасів підприємства придбають у постачальників на підставі укладених договорів (контрактів, угод). На відвантажені (відпущені) матеріальні цінності постачальник виписує рахунок-фактуру та інші розрахунково-платіжні документи (у яких вказуються назва, номенклатурний номер, одиниця виміру, кількість, сорт, ціна кожного виду матеріальних цінностей, що відпускаються, ставка і сума ПДВ, загальна сума, що підлягає до оплати), а також податкову накладну. Податкова накладна надає право покупцеві, зареєстрованому як платник ПДВ, на включення до податкового кредиту суми ПДВ, сплачену постачальнику при придбанні матеріальних цінностей (робіт, послуг).

Синтетичний облік наявності і руху виробничих запасів ведеться на рахунку 20 „Виробничі запаси" за субрахунками:

„Сировина й матеріали",

„Купівельні напівфабрикати та комплектуючі вироби",

„Паливо",

„Тара й тарні матеріали",

„Будівельні матеріали",

„Матеріали, передані в переробку",

„Запасні частини",

„Матеріали сільськогосподарського призначення",

„Інші матеріали" [25, с. 107].

На субрахунку 201

„Сировина й матеріали" ведеться облік наявності І руху сировини та основних матеріалів, які входять до складу продукції, що виготовляється, або є необхідними компонентами при її виготовленні, а також допоміжні матеріали, які використовуються при виготовленні продукції або для господарських потреб (забудовники облік будівельних матеріалів ведуть на субрахунку 205 „Будівельні матеріали").

На субрахунку 202 „Купівельні напівфабрикати та комплектуючі вироби" ведуть облік наявності і руху купованих напівфабрикатів і комплектуючих виробів, придбаних підприємствами для виробництва продукції; конструкцій і деталей (металевих, дерев'яних, залізобетонних тощо), що використовуються підрядними будівельними організаціями під час виконання будівельно-монтажних та ремонтних робіт; спеціальне обладнання, інструменти, пристрої тощо, які використовують науково-дослідні та конструкторські організації та ін.

Вироби, придбані для додаткового комплектування готової продукції, не включаються до її собівартості і обліковуються на рахунку 28 „Товари". Обладнання і пристрої загального призначення обліковуються на рахунках 10 „Основні засоби", 11 „Інші необоротні матеріальні активи" або 22 „Малоцінні і швидкозношувані предмети".

Субрахунок 203 „Паливо" призначений для обліку твердого і. рідкого палива (нафтопродукти), що використовується для технологічних потреб виробництва, роботи автотранспорту, опалення приміщень тощо, а також оплачених талонів на нафтопродукти і газ.

На субрахунку 204 „Тара й тарні матеріали" ведуть облік усіх видів тари, а також тарних матеріалів, які використовуються для виготовлення тари та її ремонту (за винятком матеріалів, які використовуються для додаткового обладнання вагонів, суден, барж з метою забезпечення збереження вантажу при перевезенні, облік яких ведеться на субрахунку 201 „Сировина й матеріали") [25, с. 108]. На субрахунку 205 „Будівельні матеріали" підприємства-забудовники ведуть облік будівельних матеріалів, конструкцій і деталей, а також обладнання, що потребує монтажу.

Витрати на придбання обладнання, що не потребує монтажу, транспортних засобів, вільно розміщених верстатів, будівельних машин і механізмів, сільськогосподарських машин та інвентарю, виробничого інвентарю та інструментів тощо відображаються на рахунку 15 „Капітальні інвестиції".

Устаткування і будівельні матеріали, передані підрядній організації для виконання робіт, після підтвердження їх використання списуються з кредиту цього субрахунку на дебет рахунка 15 „Капітальні інвестиції".

На субрахунку 206 „Матеріали, передані в переробку" підприємства ведуть облік матеріалів, які передані підприємствам-переробникам для виготовлення продукції і включаються до її собівартості.

На субрахунку 207 „Запасні частини" ведуть облік придбаних і виготовлених запасних частин, вузлів і деталей, призначених для проведення ремонту, заміни зношених частин обладнання і транспортних засобів, а також автомобільних шин, обмінного фонду двигунів, вузлів і агрегатів, що створюються в ремонтних підприємствах та підрозділах, автомобільні шини, що є на колесах та в запасі при автомобілі, які враховані в ціні автомобіля і включені в його інвентарну вартість, обліковуються в складі основних засобів. Аналітичний облік обмінного фонду машин, вузлів та агрегатів ведеться за групами: придатні для експлуатації (нові та відновлені); що підлягають відновленню (на складі); що знаходяться в ремонті.

На субрахунку 208 „Матеріали сільськогосподарського призначення" ведуть облік мінеральних добрив; отрутохімікатів для боротьби зі шкідниками сільськогосподарських рослин, біопрепаратів та медикаментів для тварин; кормів тварин (власного виробництва і купованих); насіння і саджанців для посіву і висаджування [25, с. 109]

На субрахунку 209 „Інші матеріали" ведуть облік відходів виробництва, непоправного браку, зношених шин, металобрухту та інших матеріальних цінностей, оприбуткованих за ціною можливого використання або реалізації.

Приймання матеріалів, що надійшли на склад підприємства, здійснюється на підставі накладної на відпуск товарно-матеріальних цінностей (ф. № М-20) або оформляється прибутковим ордером (ф. № М-4), якщо під час приймання виявлені розходження між фактичною кількістю матеріальних цінностей, що надійшли, і кількістю, вказаною у накладній. При цьому недостача (псування) матеріальних цінностей, виявлена при прийманні їх від залізниці (порту), оформляється комерційним актом, а при прийманні їх на складі - приймальним актом. Ці акти є підставою для пред'явлення претензії винуватцю недостачі (або псування) матеріальних цінностей (транспортній організації) постачальнику - у разі недовантаження або неправильної упаковки (затарення), що послужило причиною псування цінностей при перевезенні).

Матеріали, доставлені автотранспортом, прибуткуються на підставі товарно-транспортних накладних (ф. № І-ТН, № І-ТН спирт). Приймання матеріалів від своїх цехів та інших підрозділів (невикористані матеріали, відходи виробництва (обрубки, обрізки, стружка тощо), непоправний брак, матеріальні цінності від списання основних засобів або малоцінних і швидкозношуваних предметів, зношені шини та утильна гума тощо) здійснюється за накладною, яка виписується цехом-здавальником або Іншим підрозділом [25, с. ПО].

Синтетичний облік придбаних запасів на рахунку 20 „Виробничі запаси" та його субрахунках підприємства обліковують за фактичною собівартістю їх придбання (заготівлі), яка, як зазначалося раніше, включає: покупну вартість і транспортно-заготівельні витрати (витрати по транспортуванню, навантаженню, розвантаженню, доставці до складів підприємства, включаючи націнки постачальницьких і посередницьких організацій, вартість послуг товарних бірж і брокерських контор, мито і митні збори тощо). Ця собівартість визначається, як правило, тільки наприкінці місяця - після відображення всіх заготівельних операцій і розподілу їх між окремими видами запасів. Документи ж на оприбуткування і списання витрачених матеріалів, що надходять до бухгалтерії, вимагають їх систематичного опрацювання і відображення в облікових регістрах, що неможливо робити без попередньої оцінки матеріалів. Тому аналітичний облік запасів протягом місяця ведуть за прийнятими обліковими цінами: покупними (з відокремленим обліком транспортно-заготівельних витрат) або за розрахунково-плановою собівартістю (з відокремленим обліком відхилення від фактичної собівартості).

Виходячи з вимог Закону України „Про податок на додану вартість" та інструкції з бухгалтерського обліку податку на додану вартість від 01.07.97 № 141 при оприбуткуванні товарно-матеріальних цінностей, одержаних від постачальників, до оплати їх вартості, а також у разі їх одержання за бартерним контрактом, у бухгалтерському обліку роблять записи:

1) на покупну вартість запасів (без ПДВ):

Дебет рахунку 20 „Виробничі запаси" (відповідний субрахунок), 22 „Малоцінні і швидкозношувані предмети" та ін.

К-т рахунку 63 „Розрахунки з постачальниками і підрядчиками";

2) на суму податкового кредиту по ПДВ, на яку підприємство набуло право зменшити податкове зобов'язання:

Дебет рахунку 641 „Розрахунки за податками"

Кредит рахунку 63 „Розрахунки з постачальниками і підрядчиками";

3) на суму, перераховану постачальникам в оплату вартості за придбані запаси (включаючи ПДВ):

Дебет рахунку 63 „Розрахунки з постачальниками і підрядчиками"

Кредит рахунку 31 „Рахунки в банках" [51, с. 206].

Якщо договором передбачена попередня оплата постачальникам виробничих запасів, що підлягають поставці, то в бухгалтерському обліку підприємства роблять записи:

На суму, перераховану постачальнику в оплат) відпускної вартості виробничих запасів, що підлягають поставці (без ПДВ):

Дебет рахунку 63 „Розрахунки з постачальниками і підрядчиками": Кредит рахунку 31 „Рахунки в банках";

2. На суму оплаченого ПДВ:

Дебет рахунку 641 „Розрахунки за податками" Кредит рахунку 31 „Рахунки в банках";

3. Одночасно на суму податкового кредиту по ПДВ:

Дебет рахунку 63 "Розрахунки з постачальниками і підрядчиками" Кредит рахунку 644 „Податковий кредит";

4. На оприбуткування одержаних від постачальників попередньо оплачених запасів за покупною вартістю:

Дебет рахунку 20 „Виробничі запаси" (відповідний субрахунок) 22 „Малоцінні і швидкозношувані предмети" та ін.

Кредит рахунку 63 „Розрахунки з постачальниками і підрядчиками"

5. Одночасно - на суму податкового кредиту по ПДВ; Дебет рахунку 644 „Податковий кредит"

Кредит рахунку 63 „Розрахунки з постачальниками і підрядчиками".

Запаси, які надійшли на підприємство без товаросупровідних документів постачальника (невідфактуровані поставки), приймаються на облік за приймальними актами (ф. № М-7) і оформляються записом по дебету рахунка 20 „Виробничі запаси" (відповідні субрахунки) в кореспонденції і кредитом рахунка 63 „Розрахунки з постачальниками і підрядчиками". Після одержання від постачальника рахунків-фактур та інших товаросупровідних документів раніше зроблений запис (у цій же кореспонденції рахунків) сторнується і робиться звичайний запис на суму, яка значиться в одержаних документах [51, с. 208].

Якщо при прийманні вантажу виявлена недостача матеріальних цінностей, то на дебет рахунка 20 „Виробничі запаси" прибуткують тільки фактично одержані цінності; на вартість недостачі матеріалів, що виникла при перевезенні, на підставі належно оформлених актів пред'являть претензію (передають до судового органу) винуватцю (транспортній організації тощо) і в бухгалтерському обліку відображають по дебету рахунка 374 „Розрахунки за претензіями" в кореспонденції з кредитом рахунка 63 „Розрахунки з постачальниками і підрядчиками".

У разі обґрунтованої відмови від оплати розрахункове платіжних документів за матеріали, що надійшли на адресу підприємства (невідповідність якості, номенклатури, ціни умовам договору тощо), такі цінності приймаються за актами на відповідальне зберігання і обліковуються на забалансовому рахунку 02 „Активи на відповідальному зберіганні" (субрахунок 023 „Матеріальні цінності на відповідальному зберіганні") до вказівок постачальника про повернення, переадресування або реалізації на місці.

Транспортно-заготівельні витрати, пов'язані з придбанням (заготівлею) виробничих запасів (оплата залізничного тарифу, водного фрахту, навантажувально-розвантажувальних робіт тощо), обліковуються на аналітичному рахунку „Транспортно-заготівельні витрати", який відкривається в складі рахунка 20 „Виробничі запаси". На суму транспортних та інших витрат, які підлягають оплаті постачальникам та іншим стороннім організаціям, у бухгалтерському обліку підприємства роблять запис по дебету рахунка 20 „Виробничі запаси", аналітичний рахунок „Транспортно-заготівельні витрати", і кредиту відповідних рахунків (63, 685 тощо).

Таким чином, на дебеті синтетичного рахунка 20 „Виробничі запаси" (відповідний субрахунок) відображається покупна вартість запасів і транспортно-заготівельні витрати, що в сукупності становлять їх фактичну собівартість.

*Облік розрахунків з постачальниками і підрядчиками (транспортними та іншими сторонніми організаціями) за надані послуги по перевезенню вантажу здійснюється в журналі-ордері № 6, а при спрощеній формі обліку -у відомості ф. № В-7 „Відомість обліку розрахунків з постачальниками" (яка за своїм змістом аналогічна журналу-ордеру № 6) [51, с. 209].

Основним первинним документом на відпуск матеріалів у виробництво є лімітно-забірні картки (ф. № М-8 та № М-9), в яких вказується ліміт видачі даному цеху (бригаді, дільниці) матеріалів відповідного номенклатурного номера (на декаду, півмісяця, місяць), а потім робиться запис про фактичний відпуск матеріалів з виведенням залишку невикористаного ліміту, який підтверджується підписом завідуючого складом (у лімітній картці одержувача) і одержувача (у лімітній картці складу). Наприкінці місяця лімітно-забірні картки подаються до бухгалтерії для обліку витрат матеріалів.

Відпуск матеріалів на господарські та інші потреби, а також при понадлімітному відпуску матеріалів (за дозволом керівника підприємства або уповноваженої ним особи здійснюється за вимогами (ф. № М-ІО та № М-ІІ).

Щомісяця цехи та інші виробничі підрозділи складають Звіт про використання сировини, основних матеріалів і напівфабрикатів, у якому по кожному номенклатурному номеру показуються: залишок на початок місяця, надходження за місяць, залишок на кінець місяця, фактичні витрати, витрати за нормами, економія або перевитрата. Бухгалтерія складає Зведений звіт про використання матеріалів по груповій номенклатурі (в натуральних і грошовому вимірниках), на підставі якого роблять відповідні облікові записи на списання використаних матеріалів [51, с. 210].

Підставою для списання використаних у виробництві матеріалів служить Відомість розподілу витрат матеріалів і палива за рахунками і статтями витрат, яка складається за видатковими документами (лімітно-забірними картками, вимогами, актами тощо). В ній зазначається, на який синтетичний рахунок, субрахунок, продукцію (замовлення, переділ) або на яку статтю треба віднести вартість витрачених запасів.

Для того щоб до собівартості продукції (робіт, послуг) запаси були включені за фактичною собівартістю їх придбання (заготівлі), наприкінці місяця визначають і списують суму відхилення від облікових цін, яка відноситься до витрачених у виробництві запасів. З цією метою визначають середній процент відхилення від облікових цін за формулою 1.13.:

С% = (В+В1) * 100 / (Мз+ Мо),

де В - сума відхилення від облікових цін, що відноситься до залишку запасів на початок місяця; В - сума відхилення за звітний місяць; Мз -вартість залишку запасів за обліковими цінами на початок місяця; Мо -вартість оприбуткованих за обліковими цінами запасів, що надійшли від постачальників протягом місяця [51, с. 212].

Шляхом множення вартості витрачених у виробництві запасів за обліковими цінами на визначений середній процент відхилення і ділення на 100 визначають суму відхилення, яка відноситься до витрачених у виробництві запасів. Визначену суму відхилення від облікових цін списують з кредиту аналітичного рахунка „Транспортно-заготівельні витрати" (або рахунок „Відхилення між плановою і фактичною собівартістю запасів") на дебет тих самих рахунків, на які протягом місяця були списані запаси за обліковими цінами (тобто дебет рахунків 23 „Виробництво", 91 "Загальновиробничі витрати", 92 „Адміністративні витрати", 93 „Витрати на збут" та ін). Отже, до собівартості виготовленої продукції (виконаних робіт, послуг) матеріали включаються за фактичною собівартістю їх придбання (заготівлі).

Відповідно до Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 9 „Запаси" в бухгалтерському обліку і звітності запаси відображаються за найменшою з двох оцінок: первинною вартістю або чистою вартістю реалізації. Така вимога викликана необхідністю застосування принципу обачності, згідно з яким активи або доходи не мають бути завищені, а зобов'язання або витрати - занижені.

Чиста вартість реалізації -- це сума, яку очікують одержати при реалізації запасів в умовах звичайної діяльності за вирахуванням Імовірних витрат на їх виробництво і реалізацію. Тобто чиста вартість реалізації відповідає ринковій вартості запасів за вирахуванням очікуваних витрат, пов'язаних з процесом підготовки їх до реалізації, а також безпосередньо реалізації.

Запаси відображаються за чистою реалізаційною вартістю, якщо на дату балансу їх ціна знизилася або вони зіпсовані, застарілі або Іншим чином втратили початково очікувану економічну вигоду. Якщо первинна вартість запасів перевищує чисту вартість їх реалізації, сума перевищення списується на витрати звітного періоду.

В практиці це досягається шляхом уцінки.

Положенням про порядок уцінки і реалізації залежаної продукції з групи товарів широкого вжитку, продукції виробничо-технічного призначення та зайвих товарно-матеріальних цінностей, затвердженим наказом Мінекономіки і Мінфіну України від 15.12.99 № 149/300, встановлено, що уцінці підлягають товари і продукція, які не мали збуту протягом трьох місяців і не користуються попитом споживачів, а також товари і продукція, які частково втратили свою первинну якість (якщо вони не втратили товарний вид і придатні до використання), та зайві товарно-матеріальні цінності (матеріали, комплектуючі вироби, інші матеріальні цінності, які більше трьох місяців не можуть бути використані на виробництво продукції, оскільки таку продукцію виробляти недоцільно за відсутності попиту на неї як на внутрішньому, так і на зовнішньому ринках.

Уцінка товарно-матеріальних цінностей проводиться за даними Інвентаризації (або за рішенням керівника - за даними обліку на 1-е число місяця). На підставі аналізу даних про наявність товарів, продукції і зайвих товарно-матеріальних цінностей виробничі підприємства вносять зміни до планів виробництва, а торгові підприємства - до планів завезення аналогічних товарів, матеріальних цінностей, проводять роботу по перегляду заключених договорів на їх завезення і на закупку по імпорту.

Розмір уцінки товарів, продукції, зайвих товарно-матеріальних цінностей визначається комісією на підставі експертних оцінок з урахуванням ступеня втрати їх споживчої якості, насиченості ринку такими товарно-матеріальними цінностями. Товарно-матеріальні цінності, які раніше були уцінені, але не реалізовані, можуть бути уцінені вдруге до рівня їх можливої реалізації. Технічно-складні товари і продукція, які мають виробничі паспорти (верстати, прилади, телерадіоапаратура та ін.), уціняються тільки за наявності паспорта. Вони мають бути справними і придатними до використання.

Дані про уцінені товари, продукцію, зайві товарно-матеріальні цінності заносяться до опису-акта уцінки залежаних товарів і продукції та зайвих товарно-матеріальних цінностей. Опис-акт складається на виробничих підприємствах і підприємствах оптової торгівлі на кожному складі товарів, продукції та зайвих товарно-матеріальних цінностей; на підприємствах роздрібної торгівлі - у кожному відділенні (секції), магазині та іншій торговельній одиниці в двох екземплярах І підписується усіма членами комісії, які проводили уцінку, а також матеріально відповідальними особами. Матеріали на уцінку розглядаються І затверджуються керівником (власником) підприємства протягом двох днів після одержання. Один екземпляр опису-акта передається до бухгалтерії, другий - залишається у матеріально відповідальної особи.

Усі уцінені товари перемаркіровуються і в підприємствах торгівлі негайно передаються для реалізації за накладною, у якій зазначаються роздрібні ціни до і після уцінок, а виробничі підприємства уцінену продукцію і товарно-матеріальні цінності передають для реалізації у першу чергу своїм фірмовим магазинам, а також приймають заходи щодо реалізації цих запасів іншим підприємствам.

Результати уцінки відображаються у тому місяці, в якому було складено опис-акт уцінки.

У бухгалтерському обліку підприємств на суму уцінки товарно-матеріальних цінностей роблять запис:

Дебет рахунку 946 „Втрати від знецінення запасів", Кредит рахунку 28 „Товари", 22 „Малоцінні і швидкозношувані предмети", 26 „Готова продукція" та ін.

Втрати від знецінення товарних запасів наприкінці звітного періоду списуються на фінансові результати:

Дебет рахунку 791 „Результат основної діяльності" Кредит рахунку 946 „Втрати від знецінення запасів" [51, с. 214]. В умовах зростання цін на товарно-матеріальні цінності в результаті подальших переоцінок необхідно порівнювати облікову вартість раніше уцінених запасів з їх новою вартістю, що складалася на ринку. Якщо ринкова вартість раніше уціненого товару збільшилася і перевищила його первинну вартість до переоцінки, то вартість такого товару визначається на рівні первинної вартості. В бухгалтерському обліку на суму раніше здійсненої уцінки запасів робиться запис способом сторно по дебету рахунка 946 „Втрати від знецінення запасів" у кореспонденції з кредитом рахунків обліку запасів цінностей (28 „Товари", 26 „Готова продукція" та ін.).

Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 19.04.93 № 179 „Про нормативи запасів товарно-матеріальних цінностей державних підприємств і організацій та джерелах їх покриття". Порядку проведення дооцінки залишків товарно-матеріальних цінностей, затвердженого наказом Мінекономіки і Мінфіну України від 31.05.93 № 37-20/248/07-104 (з наступними змінами І доповненнями), підприємствам і організаціям усіх форм власності надано право проводити дооцінку залишків товарно-матеріальних цінностей у випадках:

- зміни цін на виробничі запаси і товари при одержанні товарно-матеріальних цінностей від постачальників за новими, більш високими цінами (на підставі рахунків-фактур);

наявності документального підтвердження постачальника про нову ціну за підписом керівника;

- зміни курсу гривні до іноземної валюти на початок кожного місця по імпортних товарно-матеріальних цінностях з урахування попиту і пропозицій, але не вище митної вартості в іноземній валюті, перерахованої в національну валюту за курсом НБУ на дату проведення переоцінки. Переоцінці підлягають покупні матеріальні цінності (матеріали, запасні частини, а також малоцінні і швидкозношувані предмети, (в частці використаних на них покупних матеріалів, що підлягають дооцінці, електро- і теплоенергії, відображених у прямих статтях затрат), а також товари на підприємствах торгівлі.