Облік та аудит заробітної плати

Наступним видом загальнообов'язкового державного страхування є соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності. Загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням, передбачає матеріальне забезпечення громадян у зв'язку з втратою заробітної плати (доходу) внаслідок тимчасової втрати працездатності (включаючи догляд за хворою дитиною, дитиною-інвалідом, хворим членом сім'ї), вагітності та пологів, догляду за малолітньою дитиною, часткову компенсацію витрат, пов'язаних із народженням дитини, смертю застрахованої особи або членів її сім'ї, а також надання соціальних послуг за рахунок бюджету Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, що формується шляхом сплати страхових внесків власником або уповноваженим ним органом, громадянами, а також за рахунок інших джерел.

Загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням, підлягають

- суб'єкти підприємницької діяльності незалежно від форми власності, бюджетні, громадські та інші організації, а також фізичні особи суб'єкти підприємницької діяльності, які використовують працю найманих робітників;

- фізичні особи, суб'єкти підприємницької діяльності, які не використовують працю найманих робітників: адвокат, приватний нотаріус;

- фізичні особи, котрі працюють на умовах трудового договору, контракту.

Джерелами формування коштів загальнообов'язкового державного соціального страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням, є:

1) страхові внески страхувальників-роботодавців і застрахованих осіб;

2) суми не прийнятих до зарахування витрат страхувальника за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням, пені, штрафів та інших фінансових санкцій, застосованих до страхувальників;

3) благодійні внески підприємств, установ, організацій та фізичних осіб;

4) асигнування із Державного бюджету України;

5) прибуток, одержаний від тимчасово вільних коштів Фонду, в тому числі резерву страхових коштів Фонду, на депозитному рахунку.

Нагляд за діяльністю Фонду здійснює наглядова рада, яка діє на громадських засадах. Члени наглядової ради не можуть бути одночасно членами правління Фонду та його відділень, а також працівниками виконавчої дирекції Фонду або його відділень. Наглядова рада здійснює контроль за виконанням статутних завдань та цільовим використанням коштів Фондом. До наглядової ради, яка складається з 15 осіб, входять у рівній кількості представники держави, застрахованих осіб і роботодавців. Представники від держави призначаються Кабінетом Міністрів України, представники застрахованих осіб і роботодавців обираються (делегуються) сторонами самостійно.

На підприємстві ТОВ „Стандарт 21” працюють на умовах трудового договору, контракту, тому ставка оподаткування в 2003 році дорівнювала - 0,5 %, у 2004 році 0,5 % коли заробітна плата не перевищує 150 грн. та 1 % коли заробітна плата перевищує 150 грн.

Наступним утриманням з заробітної плати працівників є податок з доходів фізичних осіб. Дохід - сума будь-яких коштів, вартість матеріального і нематеріального майна, інших активів, що мають вартість, у тому числі цінних паперів або деривативів, одержаних платником податку у власність або нарахованих на його користь, протягом відповідного звітного податкового періоду з різних джерел як на території України, так і за її межами.

Платниками податку є:

- резидент, який отримує як доходи з джерелом їх походження з території України, так і іноземні доходи;

- нерезидент, який отримує доходи з джерелом їх походження з території України.

Не є платником податку нерезидент, який отримує доходи з джерелом їх походження з території України і має дипломатичні привілеї та імунітет, встановлені на умовах взаємності міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, щодо доходів, одержуваних ним безпосередньо від здійснення такої дипломатичної чи прирівняної до неї таким міжнародним договором іншої діяльності.

Об'єктом оподаткування резидента є:

- загальний місячний оподатковуваний дохід;

- чистий річний оподатковуваний дохід, який визначається шляхом зменшення загального річного оподатковуваного доходу на суму податкового кредиту такого звітного року;

- доходи з джерелом їх походження з України, які підлягають кінцевому оподаткуванню при їх виплаті;

- іноземні доходи.

Об'єктом оподаткування нерезидента є:

- загальний місячний оподатковуваний дохід з джерелом його походження з України;

- загальний річний оподатковуваний дохід з джерелом його походження з України;

- доходи з джерелом їх походження з України, які підлягають кінцевому оподаткуванню при їх виплаті.

У 2003 році податок з доходів фізичних осіб розраховувався за допомогою шкали прибуткового податку. З 2004 року при розрахунку прибуткового податку застосовується податкова соціальна пільга. Податкова соціальна пільга - це сума на яку платник податку має право зменшити суму загального місячного оподаткованого доходу. Пільга може бути застосована тільки до доходу у вигляді заробітної плати одержуваній з джерел на території України від одного роботодавця. Розмір податкової соціальної пільги в 2004 році складає:

- платник податку (будь - який) - 30 % від мінімальної заробітної плати в розрахунку на місяць;

- самотня матір, батько; один з батьків дитини - інваліда - 50 % від мінімальної заробітної плати в розрахунку на кожну дитину до 18 років;

- вдови, вдівці, учні, студенти, аспіранти, інваліди 1 та 2 групи - 50 % від мінімальної заробітної плати;

- Герої України, Герої Радянського Союзу, учасники бойових дій, колишні в'язні концтаборів - 60 % від мінімальної заробітної плати.

Податкова соціальна пільга застосовується в тому випадку коли заробітна плата дорівнює 510 грн. (прожитковий мінімум 365 грн. 1,4 прожиткового мінімуму). Ставка податку дорівнює 13 %.

На підприємстві ТОВ „Стандарт 21” застосовується податкова соціальна пільга. Для застосування пільги працівники підприємства подали заяву до бухгалтерії.

Наступним видом загальнообов'язкового державного страхування є соціальне страхування на випадок безробіття. Загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття - це система прав, обов'язків і гарантій, яка передбачає матеріальне забезпечення на випадок безробіття з незалежних від застрахованих осіб обставин та надання соціальних послуг за рахунок коштів Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття. Суб'єкти страхування на випадок безробіття - застраховані особи, а також члени їх сімей та інші особи, страхувальники та страховик.

Платниками внесків є:

а) роботодавці:

- підприємства, фізичні особи, які використовують найманих працівників;

- власники розташованого в Україні іноземного підприємства, які використовують найманих працівників;

б) наймані працівники - фізичні особи, які працюють по трудовому договору на підприємстві;

в) особи, які приймають участь в страхуванні на добровільних засадах.

Джерелами формування коштів Фонду є:

- страхові внески страхувальників - роботодавців, застрахованих осіб;

- асигнування державного бюджету;

- суми фінансових санкцій, застосованих до підприємств, установ, організацій та фізичних осіб за порушення встановленого порядку сплати страхових внесків та використання коштів Фонду, недотримання законодавства про зайнятість населення, а також суми адміністративних штрафів, накладених відповідно до закону на посадових осіб та громадян за такі порушення;

- прибуток, одержаний від тимчасово вільних коштів Фонду, у тому числі резерву коштів Фонду, на депозитному рахунку;

- благодійні внески підприємств, установ, організацій та фізичних осіб.

Ставка оподаткування, як у 2003 році так і у 2004 році становить 0,5 %.

Хотілося б відзначити, що таке значне зростання всіх утримань, а також загальне зростання заробітної платні пов'язано, перш за все, із зростанням обсягів роботи в порівнянні з 2003 роком, коли підприємство тільки починало свою діяльність. Як наслідок був збільшений штат співробітників на підприємстві. Перевірка правильності ведення бухгалтерського обліку на підприємстві здійснюється самостійно. Проте, кожне півріччя, підприємство використовує послуги аудиторської фірми для усунення дрібних недоліків.

В 2004 році підприємство ТОВ «Стандарт 21» отримало значний прибуток завдяки прагненню і професійним якостям його працівників.



2.3 Аналіз основних показників фінансової діяльності підприємства ТОВ „Стандарт 21”

Становлення ринкової економіки в Україні, поява фінансових ринків, пріоритет фінансових ресурсів об'єктивно сприяли розвитку фінансового аналізу.

Розвиток і поглиблення аналізу є необхідною умовою стабільної роботи підприємства і дозволяє передбачати господарську і комерційну ситуацію для досягнення кінцевої мети підприємства, як правило, отримання максимального прибутку.

В умовах ринкової економіки придбають вагу методи, направлені на прогнозування виробничо-господарської діяльності, на вироблення рекомендацій для ухвалення продуманих і обґрунтованих рішень.

Фінансова діяльність підприємства може бути направлена на забезпечення систематичного надходження і ефективного використовування фінансових ресурсів, дотримання розрахункової і кредитної дисципліни, досягнення раціонального співвідношення власних і залучених коштів, фінансової стійкості з метою ефективного функціонування підприємства.

Саме цим обумовлена необхідність і практична значущість систематичної оцінки фінансового стану підприємства, якому належить істотна роль в забезпеченні його стабільного фінансового стану.

Отже, фінансовий стан -- це одна з найважливіших характеристик діяльності кожного підприємства.

Мета фінансового аналізу полягає в отриманні відносно невеликої кількості ключових, найінформативніших параметрів, що об'єктивно й всебічно характеризують фінансовий стан підприємства (платоспроможність, фінансову стійкість, незалежність, рентабельність діяльності, ймовірність банкрутства).

Ціль оцінки фінансового стану підприємства є пошук резервів підвищення рентабельності виробництва і зміцнення комерційного розрахунку як основи стабільної роботи підприємства і виконання ним зобов'язань перед бюджетом, банком і іншими установами.

2.3.1 Аналіз Балансу ТОВ „Стандарт 21”

Господарська діяльність є ефективною, якщо підприємство:

ь раціонально використовує активи;

ь своєчасно погашає зобов'язання;

ь рентабельно.

Аналіз ефективності господарської діяльності підприємства проводиться, використовуючи статті фінансової звітності - Балансу (форма № 1) і Звіту про фінансові результати (форма № 2). Ціль аналізу - проста і наочна оцінка розвитку підприємства, його фінансового стану.

Структурний аналіз Балансу зосереджений на двох основних аспектах:

1. Яким чином розподілені активи підприємства, в які вкладений капітал, тобто яка структура активів;

2. Яким чином розподілені джерела цих активів між довгостроковою, короткостроковою заборгованістю і власним капіталом.

Аналіз Активу Балансу

Як правило, в структурі оборотних активів велику частину складають запаси і дебіторська заборгованість.

Збільшення питомої ваги запасів в структурі активів може свідчити про наступне:

-- збільшенні виробничого потенціалу підприємства;

-- формуванні мобільнішої структури активів, що сприяє прискоренню оборотності оборотних коштів підприємства;

-- прагненні захистити грошові кошти підприємства від знецінення під впливом інфляції за рахунок вкладень в запаси.

Збільшення питомої ваги дебіторської заборгованості в структурі активів може свідчити про надання підприємством товарних кредитів для споживачів своєї продукції.

Таким чином, абсолютне або відносне збільшення оборотних активів може свідчити не тільки про розширення виробництва або вплив чинника інфляції, але і про зниження швидкості їх обороту, що викликає збільшення маси оборотних активів. Чим вище швидкість обороту запасів і дебіторської заборгованості, тим ефективно працює підприємство. Для визначення тенденції оборотності запасів і дебіторської заборгованості на підставі показників Балансу і Звіту про фінансові результати розраховують наступні показники:

а) коефіцієнт оборотності запасів;

б) коефіцієнт оборотності дебіторської заборгованості.

Коефіцієнт оборотності дебіторської заборгованості (інше найменування цього коефіцієнта - коефіцієнт оборотності по розрахунках). Показує, скільки оборотів вчинили за рік кошти, вкладені в розрахунки. Він обчислюється як відношення загального об'єму реалізації до середнього розміру дебіторської заборгованості:

Коефіцієнт оборотності дебіторської заборгованості = Доход (виручка) від реалізації продукції (товарів, послуг) (стр. 010 ф. № 2): (Деб. забор. на початок періоду (стр. 160. - стр. 210 гр.3 ф.№ 1) + (Деб. забор. на кінець періоду (стр. 160 - стр. 210 гр.4 ф.№ 1) : 2 (2.2)

К.об.д/з. на початок періоду =

К.об.д/з на кінець періоду =

Чим більше кількість оборотів, тим швидше підприємство одержує платню від своїх дебіторів, спостерігається тенденція збільшення кількості оборотів.

Використовуючи цей коефіцієнт, розрахуємо більш наочний показник - період інкасації, тобто час, протягом якого дебіторська заборгованість звернеться в грошові кошти. Для цього розділимо тривалість звітного періоду (один рік) на коефіцієнт оборотності по розрахунках. Згідно даним ТОВ „Стандарт 21” період інкасації (період очікування підприємством отримання грошових коштів після реалізації продукції) складе приблизно 33 дні (365 : 11,05).

Аналіз Пасиву Балансу

Для забезпечення своєї господарської діяльності підприємство може брати кредити, що приводить до збільшення власної кредиторської заборгованості. Кредиторська заборгованість, на відміну від дебіторської, свідчить про наявність грошових коштів, тимчасово залучених підприємством і підлягаючих поверненню. Якщо термін погашення кредиторської заборгованості перевищує термін погашення дебіторської заборгованості, необхідно з'ясувати причини такого стану, оскільки випереджаюче зростання кредиторської заборгованості в порівнянні з дебіторською свідчить про погіршення фінансового стану підприємства. У зв'язку з цим розглянемо наступний показник.

Коефіцієнт оборотності кредиторської заборгованості, за допомогою якого розраховується період погашення цієї заборгованості. Він обчислюється як відношення собівартості до середнього розміру кредиторської заборгованості:

Коефіцієнт оборотності кредиторської заборгованості = (собівартість реалізованої продукції (стр. 040 Ф.2)) : ((кред. забор. на початок періоду (стр. 620 Ф.1)+(кред. забор. на кінець періоду (стр. 620 Ф.1)):2) (2.3)

К.об.к/з. на початок періоду =

К.об.к/з. на кінець періода=



Розділивши тривалість звітного періоду (один рік) на коефіцієнт кредиторської заборгованості, отримаємо середню кількість днів, в перебігу яких підприємство оплачує рахунки кредиторів. Згідно даним ТОВ „Стандарт 21” цей період рівний 287 днів (365:1,27). В порівнянні з даними на початок періоду підприємство стало швидше оплачувати рахунки кредиторів.

2.3.2 Аналіз ліквідності підприємства

Аналіз ліквідності підприємства здійснюється за даними балансу і дозволяє визначити здатність підприємства сплачувати свої поточні зобов'язання. Аналіз ліквідності підприємства здійснюється шляхом розрахунку наступних показників (коефіцієнтів): коефіцієнта покриття, коефіцієнта швидкої ліквідності, коефіцієнта абсолютної ліквідності і чистого оборотного капіталу. Перераховані показники розраховуються на підставі даних форми №1 шляхом зіставлення поточних активів і поточних зобов'язань підприємства. Поточні активи - це активи, які постійно обертаються в процесі господарської діяльності (до них відносяться: оборотні активи і витрати майбутніх періодів). Поточні зобов'язання - це зобов'язання, які будуть погашені протягом операційного циклу підприємства або протягом 12 місяців з дати балансу (вони відображаються в розділі 4 пасиву балансу).

Коефіцієнт покриття (коефіцієнт загальної ліквідності) - він дає загальну оцінку ліквідності активів, показує скільки гривень поточних активів підприємства доводиться на 1 гривну поточних зобов'язань. Якщо поточні активи перевищують по величині поточні зобов'язання, підприємство може розглядатися як успішно функціонуюче.

Коеф. покриття = (поточні активи (стр.260 Ф.1)):(поточні пасиви (стр.620 Ф.1)) (2.4)

Коеф. покриття на початок періоду =

Коеф. покриття на кінець періоду =

Це означає, що на кожну 1 гривну поточних зобов'язань (боргів) підприємства має 0,64 грн. поточних активів. Для нормального функціонування підприємства цей показник повинен бути більше 1, спостерігається тенденція поліпшення.

Коефіцієнт швидкої ліквідності - він враховує якість оборотних активів і є більш строгим показником ліквідності, оскільки при його розрахунку враховуються самі ліквідні поточні активи (запаси не враховуються).

Коеф. швидкої лікв. на початок періода = Ф.1 (поточні активи стр.(260) - (запаси стр. (100) - (110) - (120) - (130) - (140)): Ф.1 (поточні пасиви стр.620) = (2.5)

Коеф. швидкої лікв. на кінець періода= Ф.1 (стр.(260)-(100)-(110)-(120)-(130)-(140)):Ф.1 (стр.620) =

Цей коефіцієнт показує скільки одиниць самих ліквідних активів доводиться на одиницю термінових боргів. Позитивний напрям: збільшення; більше 1. Показник показує, що на кожну гривну поточної заборгованості підприємство має 0,46 грн. ліквідних активів.

Коефіцієнт абсолютної ліквідності - показує, яка частина поточних (короткострокових) зобов'язань може бути погашена негайно.

Коеф. абсол. лікв. на початок періода= Ф.1 (кошти стр.(220)+(230)+(240)):Ф.1 (поточні пасиви стр.620) = (2.6)

Коеф. абсол. лікв. на кінець періода= Ф.1 (стор.(220)+(230)+(240)):Ф.1 (стр.620) =

Для нормального функціонування підприємства цей показник повинен бути більше 0, спостерігається тенденція погіршення.

Чистий обіговий капітал - його наявність і величина свідчить про здатність підприємства сплачувати свої поточні зобов'язання і розширювати подальшу діяльність.

Чистий обіговий к-л. на початок періода= (поточні активи Ф.1 стр.(260)) -(поточні пасиви стр.(620)) = 64900-206000 = -141100,00 (грн.) (2.7)

Чистий обіговий к-л. на кінець періода= Ф.1 стр.(260)-стр.(620) = 1319900-2046800 = -726900,00 (грн.)

Нормативне значення: більше 0, спостерігається тенденція погіршення, таким чином підприємство ТОВ «Стандарт 21» на кінець звітного періоду не має змогу сплачувати свої поточні зобов'язання, а також в подальшому розширити свою діяльність.

2.3.3 Аналіз платоспроможності (фінансової стійкості) підприємства

Аналіз платоспроможності (фінансової стійкості) підприємства здійснюється за даними балансу підприємства, характеризує структуру джерел фінансування ресурсів підприємства, ступінь фінансової стійкості і незалежності підприємства від зовнішніх джерел фінансування діяльності. Аналіз платоспроможності підприємства здійснюється шляхом розрахунку наступних показників:

Коефіцієнт платоспроможності (фінансової незалежності, автономії) - розраховується як відношення власного капіталу підприємства до підсумку балансу підприємства і показує питому вагу власного капіталу в загальній сумі коштів, авансованих в його діяльність.

Коеф. автономії на початок періода= (власний капітал Ф.1 стр 380):(пасив Ф.1 стр 640) = (2.8)

Коеф. автономії на кінець періода= (Ф.1 стр. 380) :(Ф.1 стр. 640) =

Чим більше значення цього показника, тим більше фінансова стійкість підприємства і незалежність його від кредиторів. В загальній сумі фінансових ресурсів частина власного капіталу не повинна бути менше 50%, відповідно Кавт. більше 0,5. На прикладі ТОВ „Стандарт 21” видно, що Кавт. не досягає 0,5, а це свідчить про те, що всі зобов'язання підприємства не можуть бути покрити його власними коштами.

Коефіцієнт фінансової залежності: цей коефіцієнт протилежний коефіцієнту автономії. Показує скільки одиниць сукупних джерел припадає на одиницю власного капіталу.

Коеф. фін. зал. на початок періоду = (пасив Ф.1 стр 640):(власний капітал Ф1 стр 380) = (2.9)

Коеф. фін. зал. на кінець періоду = Ф.1 стр 640:Ф1 стр 380 =

Оскільки цей коефіцієнт збільшується, це свідчить про те, що збільшилась частина залучених коштів, а це негативно впливає на фінансовий стан підприємства.

Коефіцієнт фінансування - розраховується як співвідношення залучених і власних коштів і характеризує залежність підприємства від залучених коштів. Перевищення власних коштів над позиковими свідчить про фінансову стійкість підприємства.

Коеф. фін-я на початок періода= (власні кошти Ф.1(стр.430 +стр.480 +стр.620 +стр.630)) : (позикові кошти Ф.1 стр.380) = (2.10)

Коеф. фін-я на кінець періода= Ф.1(стр.430+стр.480+стр.620+стр.630): Ф.1 стр.380 =

Нормативне значення цього коефіцієнта Кф. > 1. Перевищення власних коштів над залученими коштами свідчить про фінансову стійкість підприємства.

Коефіцієнт забезпеченості власними обіговими коштами - розраховується як відношення величини чистого оборотного капіталу до величини оборотних активів підприємства і показує забезпеченість підприємства власними обіговими коштами.

Коеф з.в.о.к. на початок періоду = Ф.1 (стр.260-стр.620):Ф.1 стр.620 = (2.11)

Коеф з.в.о.к. на кінець періоду = Ф.1 (стр.260-стр.620):Ф.1 стр.620 =

Нормальне значення цього коефіцієнта повинне бути більше 0,1. На моєму прикладі видно, що забезпеченість власними оборотними коштами збільшилася, але не настільки, щоб повністю забезпечити підприємство власними обіговими коштами.

Коефіцієнт маневреності власного капіталу - показує, яка частина власного капіталу використовується для фінансування поточної діяльності, тобто є вкладений в оборотні кошти, а яка - є капіталізований. Коефіцієнт розраховується як відношення чистого оборотного капіталу до власного капіталу.

К.м.в.к. на початок періоду = Ф.1 (стр.260-стр.620):Ф.1 стр.380 = (2.12)

К.м.в.к. на кінець періоду = Ф.1 (стр.260-стр.620):Ф.1 стр.380 =

Нормативне значення цього коефіцієнта повинно бути більше 0. В даному випадку відбувається зменшення цього показника, яке негативно характеризує зміни в фінансовому стані підприємства, оскільки показник свідчить о зменшенні можливості вільно маневрувати власними коштами.

Коефіцієнт маневреність робочого капіталу показує частку запасів, тобто матеріальних, виробничих активів у власних обігових коштах; обмежує свободу маневру власними коштами.

К м.р.к. на початок періоду = (запаси Ф.1 стр.100+120+130+140) : (робочий капітал Ф.1 стр.260+270-620-630) = (2.13)

К м.р.к. на кінець періоду = (запаси Ф.1 стр.100+120+130+140) : (робочий капітал Ф.1 стр.260+270-620-630) =

Нормативне значення цього коефіцієнта повинно зменшуватись, в моєму випадку показник зменшується, а зменшення запасів призводить до прискорення оборотності обігових коштів.

Коефіцієнт концентрації позикового капіталу показує скільки припадає позикового капіталу на одиницю сукупних джерел.

К к.п.к. на початок періоду = (позиковий капітал Ф.1 стр.480+620) : (пасиви Ф.1 стр. 640) = (2.14)

К к.п.к. на кінець періоду = (позиковий капітал Ф.1 стр.480+620) : (пасиви Ф.1 стр. 640) =

В моєму випадку показник зменшується, а це позитивна тенденція, але ще перевищує критичне значення Кп.к. ? 0,5.

Коефіцієнт покриття запасів: показує скільки на одиницю коштів, які вкладені в запаси, доводиться в сукупності власних коштів, довгострокових і короткострокових зобов'язань.

Коеф.п.з.на початок періоду=Ф.1 (стр 380+430+480-080+500+520+530+540) :Ф.1(стр100+120+130+140)= (2.15)

Коеф.п.з.на кінець періоду = Ф.1(стр380+430+480-080+500+520+530+540) :Ф.1(стр100+120+130+140)=

Виходячи з моїх даних видно, що протягом року коефіцієнт покриття запасів значно збільшився, що у свою чергу позитивно впливає на фінансовий стан підприємства.



2.3.4 Аналіз рентабельності підприємства

Рентабельність є якісним показником ефективності роботи підприємства. Показники рентабельності визначають фінансові результати по відношенню до отриманого доходу від реалізації, а також залученого власного майна і капіталу. Рентабельність є результатом виробничого процесу, вона формується під впливом чинників, пов'язаних з підвищенням ефективності оборотних коштів, зниженням собівартості і підвищенням рентабельності продукції і окремих виробів. Ці показники можуть приймати форму брутто, охоплюючи в чисельнику прибуток перед сплатою відсотків і оподаткуванням або охоплюючи тільки чистий прибуток. Звичайно при розрахунку рентабельності визначають відношення прибутку до наступних показників: рівню продажів, активам, власному капіталу.

Загальноприйнятих значень рентабельності, на які можна орієнтуватися при аналізі, не існує, тому зростання вищезгаданих показників в динаміці по періодах звітності розглядається як позитивна тенденція.

Коефіцієнт рентабельності діяльності (рентабельність продажів): показує який прибуток з однієї гривни продажу отримало підприємство. Показник рентабельності продажу є відношенням прибутку до доходу від реалізації.

Коеф.р.п.на початок періоду = чистий прибуток (Ф.2 стр 220):чистий дохід від реалізації продукції (Ф.2 стр 030)= (2.16)

Коеф.р.п.на кінець періоду = чистий прибуток (Ф.2 стр 220):чистий дохід від реалізації продукції (Ф.2 стр 030)=

К.р.п.=0,03 означає, що після вирахування з отриманого доходу всіх витрат залишається 3 копійки прибутку від кожної гривні продажів. Для досягнення якнайкращого результату цей показник повинен бути більше 0, і повинна спостерігатися тенденція збільшення. З моїх даних видно, що підприємство в порівнянні з початком року стало ефективно працювати і відповідно одержувати прибуток.

Коефіцієнт оборотності активів: характеризує, наскільки ефективно використовуються активи з погляду об'єму реалізації, оскільки показує, скільки гривень реалізації доводяться на кожну гривню, вкладену в активи підприємства, іншими словами, скільки разів за звітний період активи обернулися в процесі реалізації продукції. Чим вище оборот, тим ефективно використовуються активи.

Коеф.об.а.на початок періода = чистий дохід від реалізації продукції (Ф.2 стр 030):Ф.1 (стр 080+260+270)= (2.17)

Коеф.об.а.на кінець періода = чистий дохід від реалізації продукції (Ф.2 стр 030):Ф.1 (стр 080+260+270)=

Дані ТОВ «Стандарт 21» свідчать про зменшення оборотності активів підприємства, тобто про менш ефективне їх використовування.

Коефіцієнт рентабельності активів: характеризує, наскільки ефективне підприємство використовує свої активи для отримання прибутку, тобто показує, який прибуток приносить кожна гривня, вкладена в активи підприємства. Визначається як відношення чистого прибутку до середньорічної вартості активів.

Коеф.р.а. = чистий прибуток (Ф.2 стр 190):Ф.1(стр 080+260+270) = = (2.18)

К.р.а.=0,03 означає, що кожна гривня активів принесла підприємству прибуток 3 копійки. Для досягнення якнайкращого результату цей показник повинен бути більше 0, і повинна спостерігатися тенденція збільшення. З моїх даних видно, що рентабельність активів збільшилася, відповідно підприємство ефективно використовує свої активи, що позитивно позначається на фінансовому стані підприємства.

Коефіцієнт рентабельності власного капіталу: характеризує ефективність використовування підприємством власного капіталу. Цей коефіцієнт показує скільки доводиться чистому прибутку на одиницю власного капіталу. Показник визначається як співвідношення чистого прибутку і середньорічної вартості власного капіталу.

Коеф.р в.к. = чистий прибуток (Ф.2 стр 190):власний капітал (Ф.1 стр 380)= = (2.19)

Для досягнення якнайкращого результату цей показник повинен бути більше 0. Дані ТОВ «Стандарт 21» свідчать проте, що підприємство ефективно використовує свій капітал, що позитивно позначається на фінансовому стані підприємства.

Коефіцієнт рентабельності виробничих фондів: показує скільки доводиться чистому прибутку на одиницю виробничих фондів.

Коеф.р.в/ф. = чистий прибуток (Ф.2 стр 190):Ф.1(стр 030+100+120)= = (2.20)

Для досягнення якнайкращого результату цей показник повинен бути більше 0, і повинна спостерігатися тенденція збільшення. З моїх даних видно, що підприємство ефективно використовує виробничі фонди, що позитивно позначається на фінансовому стані підприємства.

Період окупності капіталу: показує за який період часу власний капітал буде компенсований чистим прибутком.



П.о/к = Ф.1 стр 280: Ф.2 стр 190 = (2.21)

Для досягнення якнайкращого результату період окупності капіталу повинен зменшуватися.

2.3.5 Аналіз ділової активності підприємства

Ділова активність означає зусилля, які підприємства прикладає для виходу на ринок продукції, праці, капіталу, а при аналізі фінансово-господарської діяльності цей термін застосовується для характеристики поточної виробничої і комерційної діяльності. Якщо керівники підприємств прикладатимуть максимум зусиль для поліпшення договірної роботи, умов бізнесу, розширення інформаційного поля, то все це позитивно впливатиме на підприємницьку діяльність, підвищення ділової активності. Поліпшенню ділової активності підприємства сприяє регулярне здійснення економічного аналізу оцінки ефективності і інтенсивності використовування ресурсів і виявлення резервів підвищення їх.

Основні задачі аналізу ділової активності:

ь вивчення і оцінка тенденцій зміни показників ділової активності;

ь дослідження впливу основних чинників, які змінюють показники ділової активності;

ь розрахунок резервів і розробка конкретних методів залучення в оборот виявлених резервів.

Коефіцієнт оборотності основних засобів (фондовіддача): характеризує наскільки ефективне підприємство використовує основні фонди.

К.об.о/з на початок періода = Ф.2 стр 030:Ф.1 стр 031= (2.23)

К.об.о/з на кінець періода= Ф.2 стр 030:Ф.1 стр 031=

Для нормальної роботи підприємства коефіцієнт фондовіддачі повинен збільшуватися. З моїх даних видно, що коефіцієнт фондовіддачі збільшився, а це свідчить про підвищення ефективності використовування основних фондів, що позитивно позначається на фінансовому стані підприємства.

Коефіцієнт оборотності власного капіталу: показує скільки чистої виручки від реалізації продукції (товарів, послуг) доводиться на одиницю власного капіталу.

Коеф.об.в/к на початок періода = Ф.2 стр 030: Ф.1 стр 380 = (2.26)

Коеф.об.в/к на кінець періода = Ф.2 стр 030: Ф.1 стр 380=

Оскільки нормативне значення цього коефіцієнта повинне збільшуватися, то в моєму випадку спостерігається тенденція покращення оборотності власного капіталу.

2.3.6 Аналіз майнового стану

Стабільність фінансового стану підприємства залежить від правильності і необхідності вкладення фінансових ресурсів в активи, тому для його оцінки необхідно вивчити перш за все склад, структуру майна і джерела його формування, а також причини зміни складу майна і джерел формування.

Частина основних засобів в активах: показує частину засобів, інвестованих в основні засоби. Згідно нормативним документам під активною частиною основних засобів розуміють машини, устаткування, транспортні засоби.

Ч.ос.з.на початок періода= Ф.1 стр 030:Ф.1 стр 280= (2.27)

Ч.ос.з.на кінець періода= Ф.1 стр 030:Ф.1 стр 280=

В нашому випадку цей показник зменшується, а це негативна тенденція.

Коефіцієнт мобільності активів: показує скільки оборотних коштів доводиться на одиницю необоротних засобів; потенційна можливість перетворення активів в ліквідні засоби.

Коеф.моб.на поч.. періода = Ф.1 (стр 260+270):Ф.1 стр 080 = (2.28)

Коеф.моб.на кінець періода=Ф.1 (стр 260+270):Ф.1 стр 080 =

Для досягнення якнайкращого результату цей показник повинен складати 0,5 і повинна спостерігатися тенденція збільшення. З моїх даних видно, що в порівнянні з початком року коефіцієнт збільшився, а це позитивно впливає на діяльність підприємства.

Коефіцієнт зносу основних засобів: показує рівень фізичного і морального зносу основних фондів.

Коеф.з.о/з на початок періода = Ф.1 стр 032:Ф.1 стр 031= (2.29)

Коеф.з.о/з на кінець періода = Ф.1 стр 032:Ф.1 стр 031=

Коефіцієнт показує фактичний знос основних засобів підприємства в загальній їх вартості. Використовується в аналізі для характеристики стану основних засобів. Бажано, щоб значення цього показника було якомога менше, тому що чим більше показник зносу основних засобів, тим відповідно є більш зношені основні засоби підприємства. В моєму випадку знос основних засобів незначний.



3. Проблеми та шляхи вдосконалення обліку, аналізу та аудиту заробітної плати

3.1 Проблеми управлінського обліку витрат на оплату праці в будівництві

Витрати на оплату праці є третьою після матеріальних витрат та інших операційних витрат за значущістю складовою витрат операційної діяльності підприємств більшості галузей економіки, в тому числі будівництва. Значна частина цих витрат потребує досконалого обліку. Особливо великі завдання стоять перед управлінським обліком таких витрат. Він повинен включати в себе вирішення таких питань:

- вибір оптимальних систем і форм оплати праці;

- визначення витрат на оплату праці в структурі майбутніх контрактів;

- визначення витрат на оплату праці в структурі трансфертних цін;

- облік витрат на оплату праці в розрізі об'єктів будівництва, продукції та послуг підсобних і допоміжних виробництв;

- облік витрат на оплату праці за калькуляційними статтями та видами діяльності;

- облік витрат на оплату праці в розрізі матеріально відповідальних осіб із складанням внутрішньої звітності.

У бухгалтерському обліку витрати на оплату праці узагальнюються за однойменним економічним елементом „Витрати на оплату праці”, а в управлінському - акцент зроблено на облік за калькуляційними статтями. Це може бути „прямі витрати на оплату праці”, „додаткова заробітна плата” тощо.

На мою думку, для отримання необхідної інформації про структуру витрат на оплату праці їх облік слід здійснювати за двома калькуляційними статтями:

- основна заробітна плата робітників;

- додаткова заробітна плата робітників.

Облік витрат праці повинен проходити в два самостійні етапи:

- калькулювання заробітної плати кожного службовця, включаючи утримання із неї та виплати й відрахування до пенсійного фонду тощо (облік заробітної плати);

- розподіл витрат на робочу силу за замовленнями на рахунки накладних витрат і рахунки виробництва (облік витрат на робочу силу).

Оскільки витрати на оплату праці тісно пов'язані із чисельністю працюючих, то, на мою думку, планування необхідної кількості працівників для виконання укладених контрактів також потрібно здійснювати.

До обов'язків працівників управлінської бухгалтерії слід також включати вибір оптимальних форм і систем оплати праці. У будівництві, як і в інших галузях економіки, використовують погодинну, відрядну оплату праці з їх відповідними системами.

Сутність усіх наведених на рисунку форм оплати праці за винятком договірної досить докладно висвітлено в підручниках з бухгалтерського обліку. Щодо договірної форми, то її право на існування дає Закон України „Про оплату праці”. В ній, зокрема, зазначено, що договірне регулювання оплати праці працівників підприємств здійснюється на основі системи угод, які укладаються на державному, галузевому, регіональному та виробничому рівнях відповідно до Закону України „Про колективні договори і угоди”.

Первинний документ є основою при проведенні аналізу витрат на оплату праці в розрізі центрів витрат і центрів відповідальності в управлінському обліку.

Тривалий період, на відміну від інших галузей економіки, тільки основна заробітна плата робітників включалась до собівартості об'єктів будівництва за прямою ознакою. Додаткову заробітну плату виробничих працівників, робітників, зайнятих обслуговуванням будівельної техніки, відносили до накладних витрат і лише через їх розподіл включали до собівартості будівельних об'єктів.

Перехід будівельних організацій на національні положення (стандарти) бухгалтерського обліку внесли суттєві зміни в облік витрат на оплату праці. Останні включають до собівартості об'єктів будівництва, продукції допоміжних виробництв, до витрат періоду по можливості за прямою ознакою незалежно від того, яка це заробітна плата: основна чи додаткова. На сьогодні поділ заробітної плати на основну і додаткову регламентується Законом України „Про оплату праці” від 24.03.95 р. № 108/95-ВР та Інструкцією зі статистики заробітної плати. Заробітна плата підприємств України, крім основної та додаткової заробітної плати, включає в себе також інші заохочувальні та компенсаційні виплати.

У структурі додаткової заробітної плати „оплата роботи в понадурочний час у вихідні та неробочі дні в розмірі та за розцінками, встановленими чинними законодавчими актами” слово „оплата” доцільно замінити словом „доплата”, тобто заробітну плату за фактично відпрацьований час у вихідні (святкові) дні, понадурочні години слід відносити до основної заробітної плати, а доплату до неї згідно з чинним законодавством - до додаткової. Щодо оплати за час простоїв не з вини працівника, винагороди за підсумками роботи за рік та інших складових інших заохочувальних і компенсаційних виплат за економічним змістом більше є додатковою заробітною платою згідно з її визначенням.

Чітке розмежування основної та додаткової заробітної плати, а також інших заохочувальних і компенсаційних виплат є необхідною умовою ефективного управління виробництвом, основою точного визначення собівартості окремих об'єктів будівництва, продукції та послуг допоміжних і підсобних виробництв.

Кожен вид витрат на оплату праці відповідних категорій працюючих потрібно по можливості відносити за прямою ознакою на собівартість, щоб не викривлювати її через розподіл загально виробничих витрат.

До завдань управлінського обліку входить також вибір оптимальних баз розподілу додаткової заробітної плати між центрами витрат у випадку, коли пряме її включення до собівартості продукції неможливе. Це саме стосується й основної заробітної плати працюючих, крім робітників, безпосередньо зайнятих у виробничому процесі.

Створення системи управлінського обліку потребує ревізії всіх облікових регістрів. Основними регістрами управлінського обліку витрат на оплату праці є розробні таблиці „Розподіл заробітної плати”, „Зведення про нараховану заробітну плату за її структурою і категоріями працюючих”, журнал - ордер № 10-Б, журнал 5, 5А. Регістри журнально - ордерної форми, якими є названі розробні таблиці та журнал - ордер № 10-Б, є більш аналітичними і такими, які забезпечують працівників менеджменту необхідною інформацією про витрати на оплату праці, ніж журнальної. Разом з тим у розрубній таблиці „Розподіл заробітної плати” пропонується розподіл заробітної плати здійснювати не тільки в розрізі об'єктів будівництва, а й за видами допоміжних виробництв і їх продукції; груп будівельної техніки; відділів апарату управління, підрозділів невиробничої сфери. В цьому випадку ця розробна таблиця виступатиме своєрідною внутрішньогосподарською звітністю про витрати на оплату праці.

Заробітна плата працівників соціальної інфраструктури, яка узагальнюється на субрахунку 949 „Інші витрати операційної діяльності”, до елемента „витрати на оплату праці” не включається, що є помилковим. Це твердження пояснюється самим визначенням елемента витрат як сукупності економічно однорідних витрат. Тобто незалежно від того, кому нарахована заробітна плата, її слід включати у відповідний елемент витрат операційної діяльності.

Як показали практичні дослідження, на підприємствах будівельної галузі мало хто використовує в обліку рахунки класу 8. відмову від застосування рахунків цього класу можна пояснити значним скороченням кількості бухгалтерських записів у облікових регістрах. Суми витрат за елементами „витрати на оплату праці”, „відрахування на соціальні заходи”, „амортизація” визначають за бухгалтерськими записами за кредитом рахунків 66 „Розрахунки з оплати праці”, 65 „Розрахунки за страхуванням”.

Усі перелічені рекомендації щодо вдосконалення обліку витрат на оплату праці будівельних підприємств можуть бути використані в їх практичній діяльності та при уточненні інструктивних і нормативних документів.

3.2 Проблеми бухгалтерського обліку заробітної плати

Однією з проблем обліку заробітної плати в 2005 році є підвищення мінімальної заробітної плати. Докладніше хотілося б зупинитися на наслідках підвищення мінімальної заробітної плати:

- вплив підвищення на індексацію заробітної плати. Якщо завдяки підвищенню січнева заробітна платня працівника зросла (у тому числі у зв'язку з нарахуванням доплати до розміру мінімальної заробітної плати), то цей місяць вважають базовим і січневу заробітну платню не індексують. Якщо ж працівник заробляв і так більше 262 грн., то індексація продовжується далі;

- розміри податкових соціальних пільг. Наші співвітчизники, які мають право на податкові соціальні пільги з січня 2005 року користуватимуться ними в наступних розмірах:

· загальна пільга - 131 грн. (262 грн. * 50 %);

· спеціальна пільга, передбачена пп. 6.1.2 Закону України про доходи (самотня мати, батько; вдівець, вдова; обличчя має троє і більш дітей віком до 18 літ; учні, студенти, аспіранти; інваліди 1 і 2 групи) - 196,50 (131 грн. * 150 %);

· спеціальна пільга, передбачена пп. 6.1.3 Закону України про доходи (Герої Радянського Союзу, учасники бойових дій, ув'язнені, що були, концтаборів) - 262 грн. (131 грн. *200 %).

- мінімальний розмір податку з доходів при продажу нерухомості, придбаному у власність з 01.01.04 р.. Як відомо, 1 січня 2005 року набули чинності норми Закону про доходи, які регулюють оподаткування доходів фізичних осіб від продажу нерухомості. При цьому в Законі про доходи закріплено, що сума податку з доходу, отриманого при продажу нерухомості, придбаному у власність з 01.01.04 р., не може бути менше суми мінімальної заробітної плати, встановленої на 1 січня року, в якому відбувається відчуження такого об'єкту нерухомості. Отже, при продажу нерухомості протягом всього 2005 року мінімальна сума податку буде рівна 262 грн.

- податок з доходів при оподаткуванні спадку, отриманого грошима. Спадок з 1 січня 2005 року оподатковують з доходів. Якщо спадок отриманий грошима і особа є батьками спадкодавця, батьками дружини (чоловіка) спадкодавця, дітьми як спадкодавця, так і його дружини (чоловіка), у тому числі усиновленими, то з успадкованої суми грошових коштів, яка не перевищує 100 мінімальної заробітної плати, встановленої законом на початок року (в якому спадок успадковується), потрібно сплатити податок з доходів у розмірі 5 %. З суми перевищення податок сплачують по ставці 13 %.

- розміри статутних фондів господарських товариств. Створюючи акціонерне товариство або товариство з обмеженою відповідальністю після 1 січня 2005 року, потрібно пам'ятати: у першого розмір статутного фонду повинен бути не менше 1250 одиниць мінімальної заробітної плати, у другого - 100.

- мінімальний розмір страхових внесків до Пенсійного фонду. Для того, щоб місяць був повністю зарахований до страхового стажу, що дає право на пенсію, сума сплачених внесків за цей місяць повинна бути не менше мінімального страхового внеску. Сума останнього, у свою чергу, рівна сумі коштів, яка визначається розрахунковий як відношення мінімального розміру заробітної плати на розмір страхового внеску, встановлений законом на день отримання заробітної плати.

- фіксований розмір пенсійних внесків для підприємців. Фіксований розмір страхових внесків на загальнообов'язкове державне страхування для фізичних осіб - підприємців, які вибрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок), і членів сімей вказаних фізичних осіб, які беруть участь в проведенні ними підприємницької діяльності, встановлюється у розмірі мінімального страхового внеску, визначеного Законом про пенсійне страхування. Мінімальний страховий внесок обчислюють множенням мінімальної заробітної плати на 32 %.

Також хотілося б зупинитися на найважливіших показниках, напряму залежних від величини прожиткового мінімуму і відображення їх в бухгалтерському обліку:

а) право на податкову соціальну пільгу. Як відомо, податкову соціальну пільгу застосовують до заробітної плати працівника, якщо така не перевищує прожиткового мінімуму для працездатної особи, діючої на 1 січень звітного податкового року, помноженого на 1,4 і закругленого до найближчих 10 грн.. Якщо йдеться про пільгу на дітей, то ця сума збільшується кратно кількості дітей;

б) податковий кредит по податку з доходів. Точно така ж сума обмежуватиме податковий кредит в частині сплати фізичною особою за своє навчання або члена сім'ї першого ступеня спорідненості, а також внесків на страхування життя і недержавне пенсійне страхування. Ці суми можна включити в податковий кредит в межах, встановлених Законом про доходу, - 50 % від цієї суми, якщо фізична особа платить за члена сім'ї;

в) неоподатковувана платня за навчання працівника. В році, що наступив, роботодавець, який навчає працівника в учбовому закладі за профілем діяльності підприємства, може не оподатковувати з доходів суму оплати у розмірі 570 грн. з розрахунку на кожний повний або неповний місяць навчання;

г) неоподатковуваний розмір матеріальної допомоги. Новий прожитковий мінімум привів до збільшення «неоподатковуваності» нецільової добродійної (матеріальній) допомоги. адже між ними прямий зв'язок - з 01.01.05 р. Від оподаткування звільнена сума допомоги, рівна прожитковому мінімуму для працездатної особи, помноженому на 1,4 і закругленому до найближчих 10 грн.. Неважко помітити, що фактично розмір безподаткової матеріальної допомоги виріс в порівнянні з минулим роком в 1,5 раз. Проте, надавати таку допомогу можна лише за умови, що одержувач має право на податкову соціальну пільгу;

д) допомога на поховання працівника від роботодавця. Його неоподатковуваний розмір також виріс після ухвалення нового прожиткового мінімуму. Так, в 2005 році роботодавець померлого платника податків по його останньому місцю роботи може видати, не утримуючи податку з доходу, грошові кошти або майно (послуги) як допомога на поховання;

е) внески до Фонду страхування по тимчасовій непрацездатності. Розмір утримуваних внесків по непрацездатності потрапив в пряму залежність від прожиткового мінімуму з 29 квітня минулого року. Ставка внесків складає 0,5 % - якщо заробітна плата працівника менше прожиткового мінімуму для працездатної особи і 1 % - якщо більше.

ж) індексація. Кажучи про прожитковий мінімум, не можна не пригадати про індексацію. Обчислюють її в межах прожиткового мінімуму для працездатної особи;

з) соціальні допомоги. Соціально страхові допомоги тісно пов'язані з прожитковим мінімумом. Допомога при народженні не може бути нижче подвоєного прожиткового мінімуму на одне обличчя з розрахунку на місяць, а по догляду за дитиною до 3-х літ - нижче 23 % від прожиткового мінімуму для працездатної особи. Тому Фонд страхування від непрацездатності переглянула розміри вказаних допомог і затвердила такі суми: одноразова допомога при народженні дитини - 8497,60 грн., посібник з догляду за дитиною до трьох літ - 104 грн., допомога на поховання - 1000 грн.

Продовжуючи розгляд проблем пов'язаних з обліком заробітної плати, хотілося б відзначити про порушення одного з принципів Сміта, а саме, принципу стабільності, оскільки були змінені в перебігу звітного періоду ставки соціальних внесків. Завдяки Закону України «Про внесення змін в Закон України «Про Державний бюджет України на 2005 рік» і деякі інші законодавчі акти України» від 25.03.05 р. № 2505 з 31 березня 2005 року змінилися ставки соціальних внесків, які нараховують роботодавці, а саме:

- пенсійні внески складають 32,3 % (був 32 %);

- внески на страхування від безробіття - 1,6 % (були 1,9 %).

Поправки почали діяти в останній день місяця. Виходить, що за один день березня потрібно нараховувати внески по нових ставках. А це означає, що бухгалтерам доведеться знову ділити дохід за місяць і обчислювати внески окремо.

Березневу заробітну платню (для пенсійних внесків - ще і лікарняні, і винагороди по цивільно - правовим договорам) слід оподатковувати так:

· за робочі дні з 1 по 30 березня (21 робочий день) нараховують 32 % пенсійних внесків т 1,9 % внесків на страхування від безробіття;

· за 31 березень (один робочий день) - 32,3 % пенсійних внесків і 1,6 % внесків на страхування від безробіття.

В Розрахунку суми пенсійних внесків за березень названі внески відображаються так: в рядках, де зустрічаються цифри «32 %», читаємо: «32 % і 32,3 %». Тобто в рядку для доходу, на який нараховують 32 %, проставляємо дохід, на який нараховано 32 % і 32,3 % (разом), а в рядку «нараховано 32 %» - ставимо суму внесків, обчислену по ставці 32 % і 32,3 %. В розрахунковій відомості по внесках на страхування від безробіття суми нарахованих внесків по ставках 1,9 % і 1,6 % (разом) проставляються в рядках, призначених для роботодавців.



Висновок

Якщо вірити прихильникам еволюційної теорії, то праця зробила з мавпи людини. Як багато існує різних крилатих фраз про працю, скільки народній мудрості присвячено йому. Але гідна праця припускає і гідну оплату, яка просто необхідна людині для того, щоб знову не впасти в первісний стан. Тому не дивно, що тема праці та її оплати є однією з найактуальніших бухгалтерських тем.

Організація оплати праці - одна з най болючих проблем трудових відносин. Від її оптимального рішення багато в чому залежить не тільки рівень оплати праці працівників, але і результати господарської діяльності підприємства в цілому. В теперішній час господарюючим суб'єктам надані широкі повноваження в цій сфері. При цьому можуть використовуватися різні системи оплати праці, круг яких практично не обмежений.

На сучасному етапі розвитку виробництва і технології роль людського чинника важко переоцінити. Результати діяльності будь-якого підприємства залежать від зусиль, уміння, якості праці його фахівців, робочих. В той же час кінцева мета будь-якого виробничого колективу - добитися максимального результату своєї діяльності при мінімальних витратах всіх ресурсів, у тому числі і витрат праці. Одержуючи заробітну платню, працівник лише у загальних рисах знає, що її величина залежить від кількості і якості його праці. І мало хто замислюється над тим, яким чином були визначені і є оцінений якісна і кількісна сторони праці. Проте міра праці і міра її оплати підлягають регулюванню і обліку.

Розв'язати актуальні проблеми у галузі економіки не можна без удосконалення побудови бухгалтерського обліку. Чітко набудований бухгалтерський облік своєчасно забезпечує потреби управління необхідною інформацією для виконання всебічного аналізу господарської діяльності і обгрунтовування відповідних управлінських рішень.

В умовах переходу України до ринкової економіки, розвитку міжнародних господарських зв'язків зростає потреба всіх рівнів управління в своєчасній і достовірній інформації, що забезпечує ухвалення обгрунтованих рішень. В цьому зв'язку зростає роль обліку як складової частини економічної інформації.