Усі господарські операції, які викликають зміни в балансі підприємства, поділяють на чотири типи:

1. Операції першого типу спричиняють зміни тільки в активі балансу, тобто одна стаття активу збільшується, а інша зменшується на одну й ту саму величину. Після здійснення такої операції підсумок по активу та пасиву балансу залишається без змін (початковий підсумок дорівнює кінцевому підсумку).

Наприклад, оприбутковано на склад готову продукцію 1000,00 грн. Унаслідок здійснення цієї господарської операції активна стаття “Готова продукція” зростає на 1000,00 грн., а активна стаття “Незавершене виробництво” зменшиться на 1000,00 грн.

2. Операції другого типу спричиняють зміни тільки в пасиві балансу, тобто одна стаття пасиву збільшується, а інша зменшується на одну й ту саму величину. Після здійснення такої операції підсумок по активу та пасиву балансу залишається без змін (початковий підсумок дорівнює кінцевому підсумку).

Наприклад, збільшено резервний капітал за рахунок прибутку на 2000,00 грн. Ця господарська операція збільшить одну статтю пасиву “Резервний капітал” на суму 2000,00 грн., та зменшить іншу - “Нерозподілений прибуток” на суму 2000,00 грн.

3. Операції третього типу спричиняють зміни і в активі, і в пасиві балансу, тобто одна стаття активу й одна стаття пасиву збільшуються на одну й ту ж саму величину. Після здійснення такої операції підсумок по активу та пасиву балансу збільшується на суму здійсненої операції.

Наприклад, на склад підприємства надійшли виробничі запаси від постачальника на суму 5000,00 грн. Унаслідок здійснення цієї операції зростає активна стаття “Виробничі запаси” на 5000,00 грн. І зростає пасивна стаття “Кредиторська заборгованість за товари, роботи, послуги” також на 5000,00 грн.

4. Операції четвертого типу також спричиняють зміни і в активі, і в пасиві балансу, але внаслідок їх здійснення значення статей зменшується, тобто одна стаття активу й одна стаття пасиву зменшуються на одну й ту ж саму величину. Після здійснення такої операції підсумок по активу та пасиву балансу зменшується на суму здійсненої операції.

Наприклад, перераховано з поточного рахунку податок у бюджет у сумі 3000,00 грн. Унаслідок здійснення такої господарської операції активна стаття “Грошові кошти та їх еквіваленти в національній валюті” і пасивна стаття “Поточні зобов'язання за розрахунками з бюджетом” зменшаться на 3000,00 грн.

Отже, дані бухгалтерського балансу змінюються під впливом здійснення на підприємстві господарських операцій. Ці зміни можуть відбуватися у різних частинах балансу.

Контрольні запитання:

1. Що таке бухгалтерський баланс?

2. На які частини поділяється бухгалтерський баланс? Яке вони мають призначення?

3. Які основні показники балансу?

4. Як групуються статті в активі та пасиві балансу?

5. Чим можна пояснити рівність загальних підсумків по активу і пасиву балансу?

6. Як складається засновницький (початковий) баланс?

7. Яке значення балансу в забезпеченні інформації, необхідної для управління і контролю?

8. На які типи поділяються господарські операції залежно від змін, які вони викликають у складі засобів підприємства та джерелах їх формування?

Тести для самоконтролю

1. Частина балансу, в якій відображають господарські засоби, називається:

а) розділом пасиву балансу;

б) статтею зобов'язань;

в) активом;

г) пасивом.

2. Метою складання балансу є:

а) надання інформації про фінансові результати;

б) надання інформації про фінансовий стан;

в) надання інформації про зміни у фінансовому стані підприємства за період;

г) надання інформації про всі наведені вище аспекти.

3.Найбільш ліквідними активами є:

а) виробничі запаси;

б) товари;

в) нематеріальні активи;

г) еквіваленти грошових коштів.

4.Форма балансу в Україні:

а) визначається підприємством самостійно;

б) є уніфікованою формою звітності;

в) різна для кожного виду діяльності;

г) залежить від форми власності підприємства, що його складає.

5.Які зміни в балансі відбудуться внаслідок такої операції: ”отримані без попередньої оплати матеріали від постачальників і оприбутковані на склад”:

а) зміни відбудуться лише в пасиві;

б) зміни відбудуться лише в активі;

в) зменшиться підсумок балансу;

г) зросте підсумок балансу.

6. Які зміни відбудуться в балансі внаслідок такої операції: “З поточного рахунку погашено заборгованість перед постачальником за раніше отримані товари”:

а) зміни відбудуться лише в пасиві;

б) зміни відбудуться лише в активі;

в) зменшиться підсумок балансу;

г) зросте підсумок балансу.

7. Баланс відображає інформацію:

а) за певний період;

б) станом на певну дату;

в) станом на певну дату і за певний період;

г) всі відповіді правильні;

д) немає правильної відповіді.

Вправа

Визначте вплив кожної з наведених господарських операцій на бухгалтерський баланс та вкажіть тип операцій.

Вихідні дані:

№ з/п	Зміст господарської операції	Сума, грн.	Вид зміни в балансі
1	Оприбутковано на склад від постачальника малоцінні та швидкозношувані предмети	6000,00
2	Відпущено зі складу матеріали на виробництво продукції	2000,00
3	Зараховано на поточний рахунок кошти, що надійшли від покупців	3000,00
4	Виплачено з каси заробітну плату працівникам	2000,00
5	З поточного рахунку в банку перераховано кошти органам соціального страхування в погашення заборгованості	500,00
6	Нарахована заробітна плата робітникам, що виготовляють продукцію	3000,00
7	Оприбуткована на склад з виробництва готова продукція	4000,00

бухгалтерський облік баланс рахунок документація

ТЕМА 4. РАХУНКИ БУХГАЛТЕРСЬКОГО ОБЛІКУ І ПОДВІЙНИЙ ЗАПИС

ПЛАН ДО ВИВЧЕННЯ ТЕМИ

1. Бухгалтерські рахунки, їх призначення, функції і побудова.

2. Активні та пасивні рахунки.

3. Порядок запису господарських операцій та підрахунки оборотів і сальдо по рахунках бухгалтерського обліку.

4. Синтетичні та аналітичні рахунки. Субрахунки.

5. Класифікація рахунків бухгалтерського обліку: за їх економічним змістом, за їх призначенням та структурою. Позабалансові рахунки.

6. Подвійний запис, його суть і значення. Кореспонденція рахунків.

7. Оборотні відомості.

8. Взаємозв'язок між балансом і рахунками.

Актуальність теми:

Тема розкриває значення бухгалтерських рахунків при веденні бухгалтерського обліку. Студентам пропонується вивчити види рахунків, їх будову та особливості відображення господарських операцій на рахунках бухгалтерського обліку..

Навчальні цілі:

Повинні знати: для чого призначені рахунки в бухгалтерському обліку; як побудовані рахунки бухгалтерського обліку; які відмінності між активними та пасивними рахунками; що таке сальдо, як підраховуються обороти по рахунку; що таке синтетичні рахунки і синтетичний облік; яке значення відіграють аналітичні рахунки і для чого вони потрібні; в чому полягає суть класифікації рахунків за їх економічним змістом; як класифікують рахунки бухгалтерського обліку за їх призначенням та структурою; що таке позабалансові рахунки і для чого вони призначені; в чому полягає суть подвійного запису операцій на рахунках і яке його значення; що розуміють під кореспонденцією рахунків; для чого призначені оборотні відомості; які існують види оборотних відомостей та в чому полягає їх різниця

Повинні вміти: давати характеристику активних та пасивних рахунків; відображати господарські операції на рахунках бухгалтерського обліку; визначати дебетовий і кредитовий обороти та сальдо на активних та пасивних рахунках бухгалтерського обліку; використовувати рахунки бухгалтерського обліку за їх призначенням і побудовою; складати кореспонденції рахунків; складати оборотно-сальдові відомості по синтетичних і аналітичних рахунках; складати шахову оборотну відомість.

Рекомендована література:

1. Бутинець Т.А., Чижевська Л.В., Береза С.Л. Бухгалтерський облік. Навчальний посібник. / За ред. проф. Ф.Ф.Бутинця. Житомир: ЖІТІ, 2000. - с.79-98, 103-124

2. Бутинець Ф.Ф. Теорія бухгалтерського обліку: Підручник. / Вид. 2-е, доп. і перероб. - Житомир: ЖІТІ, 2000. - с. 122-211.

3. Бутинець Ф.Ф. Теорія бухгалтерського обліку: Підручник. / з-є вид., доп. і перероб. - Житомир: ПП “Рута”, 2003. - с. 93-175

4. Бухгалтерський облік: концептуальні основи теорії. Навчально-практичний посібник / Під заг. ред. Сопко В.В. - ТОВ “Видавничий дім “Професіонал”, Київ, 2004. - с.41-59

5. Ткаченко Н.М. Бухгалтерський фінансовий облік на підприємствах України: Підручник для студентів економічних спеціальностей вищих навчальних закладів. - 6-те вид. - К:А. С. К., 2001. - с.48-71

6. Швець В.Г. Теорія бухгалтерського обліку: Підручник. - К.: Знання, 2004.- с.96-119

7. Чебанова Н.В., Василенко Ю.А. бухгалтерський фінансовий облік: Посібник. - К.: Видавничий центр “Академія”, 2002. -с.36-92

МЕТОДИЧНІ ВКАЗІВКИ

1. Бухгалтерські рахунки, їх призначення, функції і побудова

Бухгалтерський баланс надає важливу інформацію про наявні ресурси підприємства. Проте для оперативного керівництва необхідна інформація про їх зміни. Саме для обліку змін засобів та їх джерел в процесі господарської діяльності відображаються за допомогою системи рахунків.

Рахунок - це спосіб групування господарських операцій за економічно однорідними ознаками з метою систематичного контролю за наявністю та змінами засобів і їх джерел в процесі господарської діяльності.

Збільшення і зменшення господарських засобів та їх джерел в результаті господарських операцій відображається на рахунках окремо тому рахунки бухгалтерського обліку прийнято зображати у вигляді двосторонньої таблиці, ліву сторону якої називають “дебет”, праву “кредит”.

Кожен рахунок має свій номер та назву. Номери рахунків (коди) у Плані рахунків подані в десятковій системі:

X X X

Клас Рахунок Субрахунок

Схематично рахунок має таку форму (рис. 1.):

Рахунок

(назва рахунка)

Дебет Кредит

Рис. 1. Схема рахунка бухгалтерського обліку

Оскільки об'єкт бухгалтерського обліку характеризується певним станом, тобто наявністю на певний момент часу засобів, коштів і джерел, то перш за все на рахунку фіксують цей стан, що називається початковим залишком, або початковим сальдо. Після цього на рахунках відображають господарські операції, тобто зміни засобів та їх джерел. Накопичена інформація про рух об'єкта обліку, відображеного за дебетом і кредитом, називається оборотом.

Підсумки записів за дебетом рахунка називають дебетовим оборотом, підсумки записів за кредитом рахунка - кредитовим оборотом.

Залишок господарських засобів чи їх джерел на кінець звітного періоду називають кінцевим залишком або кінцевим сальдо.

2. Активні та пасивні рахунки

Всі рахунки можна поділити на активні та пасивні.

Активні рахунки призначені для обліку наявності та руху господарських засобів підприємства, пасивні - для обліку наявності та руху джерелу творення господарських засобів.

За своєю зовнішньою будовою активні рахунки нічим не відрізняються від пасивних рахунків: вони мають дебетову і кредитову сторони, мають обов'язкові показники.

В активних і пасивних рахунках різне призначення частин - дебету та кредиту.

Сальдо по активних рахунках дебетове або нульове, по пасивних- кредитове або нульове.

Схематично зобразимо будову активних і пасивних рахунків

АКТИВНИЙ РАХУНОК

№ і назва
Дебет		Кредит
С-до початкове
1.
2. +	-
3. . збільшення	зменшення
	4.
Дебетовий оборот	Кредитовий оборот
С-до кінцеве

ПАСИВНИЙ РАХУНОК № і назва
Дебет		Кредит
	С-до початкове
	1.
-	2. +
зменшення	3. збільшення
Дебетовий оборот	Кредитовий оборот
	С-до кінцеве

Як бачимо, будова активних рахунків протилежна будові пасивних рахунків і ця протилежність обумовлена балансом.

3. Порядок запису господарських операцій та підрахунки оборотів і сальдо по рахунках бухгалтерського обліку

Для того, щоб відобразити господарські операції на рахунках, необхідно спочатку відкрити рахунки, тобто на підприємстві винести з початкового балансу залишки по кожній статті активу та пасиву в спеціальну таблицю.

Відкрити рахунок - означає дати йому назву, проставити номер та записати до нього залишок.

Після того, як рахунки відкриті, на них починають записувати господарські операції. Кожній господарській операції при її записі на бухгалтерські рахунки присвоюється порядковий номер, який зазначається в рахунку. Причому нумеруються господарські операції не в межах рахунків, а в межах підприємства, тобто в порядку їх здійснення. Запис кожної господарської операції відображається по дебету одного рахунку та кредиту іншого рахунку однією сумою.

В кінці звітного періоду підраховуються обороти по рахунках. Для визначення оборотів слід підсумувати (додати) по кожному рахунку всі суми операцій за даний період без початкового залишку окремо по дебету і кредиту.

Що стосується підрахунків залишків на кінець звітного періоду, то вони на активних і пасивних рахунках підраховуються по-різному.

Для визначення кінцевого сальдо по активному рахунку слід до початкового сальдо додати дебетовий оборот і відняти кредитовий оборот.

Для визначення кінцевого сальдо по пасивному рахунку слід до початкового сальдо додати кредитовий оборот і відняти дебетовий оборот.

Якщо ж рахунок не має кінцевого сальдо, він вважається закритим.

4. Синтетичні та аналітичні рахунки. Субрахунки

Рахунки бухгалтерського обліку також поділяються на синтетичні та аналітичні.

Якщо дані рахунку надають можливість аналізувати стан справ по підприємству в цілому, то такий рахунок є синтетичний.

Облік, що здійснюється на синтетичних рахунках називається синтетичним.

Проміжною ланкою між синтетичними та аналітичними рахунками виступають субрахунки. Вони призначені для додаткового, проміжного групування даних про окремі об'єкти обліку в розрізі синтетичних рахунків. Як і на синтетичних рахунках, на субрахунках відображається інформація тільки в грошовому вираженні.

Синтетичні рахунки називають рахунками першого порядку, субрахунки- рахунками другого порядку. За своєю характеристикою субрахунки подібні до синтетичних рахунків, оскільки відображають сукупність аналітичних рахунків і визначені Планом рахунків.

Аналітичний рахунок представляє собою деталізацію синтетичного обліку з метою отримання більшого обсягу інформації для контролю і аналізу господарської діяльності. Узагальнена характеристика об'єктів бухгалтерського обліку відображається на синтетичних рахунках, а деталізована інформація - на аналітичних рахунках.

Вертикальну структуру бухгалтерського рахунку можна представити наступним чином:

5. Класифікація рахунків бухгалтерського обліку: за їх економічним змістом, за їх призначенням та структурою. Позабалансові рахунки

Існує ряд класифікацій бухгалтерських рахунків

Розглянемо класифікацію рахунків за економічним змістом, за призначенням і структурою. За економічним змістом рахунки класифікуються відповідно до об'єктів, що відображаються в бухгалтерському обліку, на рахунки, на яких обліковуються кошти, засоби і процеси, та рахунки, на яких обліковують джерела коштів (рис. 4.3.). В основі цієї класифікації лежить принцип однорідності економічного змісту об'єктів, що обліковуються на рахунках.

Рис. 4.3. класифікація рахунків за економічним змістом

Рахунки класифікуються також за призначенням і структурою (рис. 4.4.):

Ш Рахунки для відображення і контролю за господарськими засобами та їх джерелами (основні).

Ш Рахунки, які регулюють оцінку засобів або джерел (регулюючі).

Ш Рахунки, які застосовуються для обліку окремих стадій кругообігу і виявлення результатів (операційні).

Ш Рахунки, які використовують для відображення та порівняння витрат і доходів (результативні).

Ш Позабалансові рахунки.

Рис. 4.4. Класифікація рахунків за призначенням і структурою

Поряд з балансовими рахунками в бухгалтерському обліку використовують рахунки, які не відображаються в балансі, а розміщуються за його підсумком. Такі рахунки називають позабалансовими.

Позабалансові рахунки призначені для обліку:

а) тих засобів, що хоч і знаходяться на підприємстві, йому не належать і мають бути повернені, наприклад “Активи на відповідальному зберіганні”;

б) умовних прав і зобов'язань підприємства (вартість заставного майна, прийнятих на себе зобов'язань за договором поручництва, вартість Інших гарантій та забезпечені наданих і отриманих);

в) бланків суворої звітності;

г) списаних активів (нестачі цінностей, дебіторської заборгованості) для спостерігання за можливістю їх відшкодування винними особами (боржниками).

Облік на позабалансових рахунках ведуть не застосовуючи методу подвійного запису.

Отже, позабалансові рахунки розкривають інформацію про наявність і рух майна, яке не належить підприємству, проте тимчасово знаходиться в його користуванні або розпорядженні. В плані рахунків позабалансові рахунки - це рахунки 0-го класу.

6. Подвійний запис, його суть і значення. Кореспонденція рахунків

Подвійний запис - це спосіб відображення на рахунках бухгалтерського обліку господарських засобів і джерел їх утворення у взаємозв'язку.

Порядок відображення бухгалтерських записів на рахунках досить простий. Сума операції записується до двох рахунків за дебетом одного і кредитом іншого відповідно до складеної кореспонденції рахунків.

За допомогою подвійного запису можна сказати, куди і скільки надійшло (вибуло) господарських засобів, які зміни відбулися в джерелах їх утворення. За допомогою подвійного запису автоматично можуть бути виявлені помилки, допущені при рознесенні господарських операцій (у цьому полягає контрольна функція), оскільки одна і та сама господарська операція одночасно відображається за дебетом одного і кредитом іншого рахунка в тій самій сумі. Звідси випливає, що сума оборотів за дебетом і кредитом всіх рахунків, а також сальдо за дебетом і кредитом на початок і кінець мають дорівнювати одне одному.

Зв'язок, який встановлюється між рахунками під час відображення господарських операцій за допомогою подвійного запису, називається кореспонденцією рахунків.

Отже, кореспонденція рахунків - це зв'язок між рахунками, що випливає з подвійного запису даних про господарські факти, а самі рахунки - кореспондуючими.

Зазначення в документах рахунків, що дебетуються і кредитуються, та суми операції називається бухгалтерською проводкою або бухгалтерським записом.

Бухгалтерські записи (проводки) складають перед записом сум на рахунки.

Бухгалтерським записом (бухгалтерською проводкою) називають зазначення рахунків, що дебетуються і кредитуються, тобто кореспонденції рахунків на підставі даних конкретної господарської операції та діючого плану рахунків і суми, яка відображається в обліку.

Бухгалтерська проводка містить найменування або коди дебету і кредиту кореспондуючих рахунків та суму запису по них. Бухгалтерські записи відображаються в документах, якими оформлена дана операція або на окремому бланку.

Наприклад, 1)Д-т 301 “Каса в національній валюті” К-т 311 “Поточні рахунки в банках”;

2) Д-т 22 “Малоцінні і швидкозношувані предмети” К-т 631 “Розрахунки з вітчизняними постачальниками”.

Кожна господарська проводка, виражаючи інтереси тих чи інших учасників господарського процесу, підтримує баланс.

За кількістю кореспондуючих рахунків проводки поділяються на прості та складні.

Простою називають таку бухгалтерську проводку, за якої один рахунок дебетується, а другий на цю ж суму кредитується, тобто коли кореспондують тільки два рахунки. Проводка Д-т 30 К-т 31 є проста.

Складною називають таку бухгалтерську проводку, за якої кілька рахунків дебетується, а на загальну суму записів по дебету кредитується один рахунок, або навпаки, - кілька рахунків кредитується, а на загальну суму записів по кредиту дебетують один рахунок, тобто коли кореспондують між собою більше ніж два рахунки.

7. Оборотні відомості

Для порівняння оборотів і залишків усіх рахунків синтетичного обліку в умовах ручного ведення обліку застосовується особливий прийом узагальнення й перевірки записів на рахунках - складання оборотних відомостей.

Оборотна відомість є одним із способів узагальнення даних поточного бухгалтерського обліку, тобто оборотів і залишків рахунків на початок і кінець звітного періоду. Вона складається на підставі записів на синтетичних і аналітичних рахунках.

Отже, оборотна відомість рахунків синтетичного обліку є зведенням оборотів і залишків рахунків за певний період. Вона включає шифр і назву рахунку, початкові залишки, обороти за дебетом і кредитом за певний період і кінцеві залишки усіх рахунків.

Якщо протягом звітного періоду було правильно відкрито рахунки, рознесено всі проводки, підраховано обороти та виведено кінцеві сальдо, то шляхом підрахунку сум всіх граф отримуються три пари рівних між собою підсумків.

Оборотні відомості аналітичних рахунків, як і оборотні відомості синтетичних рахунків, призначені для перевірки правильності та повноти ведення обліку, для спостереження за станом і рухом окремих видів господарських засобів. Це досягається шляхом порівняння підсумків аналітичних оборотних відомостей з даними відповідного синтетичного рахунку в синтетичній оборотній відомості.

Оборотні відомості рахунків аналітичного обліку бувають двох видів:

Ш Оборотна відомість контокорентної форми (використовується для розрахунків і джерел утворення майна та узагальнює дані лише в грошовому вимірнику),

Ш Оборотна відомість кількісно-сумової форми (використовується для рахунків товарно-матеріальних цінностей та складається з використанням грошових і натуральних вимірників)

Шахова оборотна відомість призначена для більш глибокого ознайомлення зі змістом господарських операцій. В кожну клітинку шахової оборотної відомості записується тільки одна сума, яка є підсумком проводок з однаковою кореспонденцією рахунків.

8. Взаємозв'язок між балансом і рахунками

На підставі даних, які знайшли відображення на рахунках на початок та кінець звітного періоду, складається баланс.

Взаємозв'язок між системою рахунків і балансом полягає у тому, що рахунки та баланс відображають одні й ті ж самі засоби підприємства та їх джерела.

Рахунки тісно пов'язані з балансом, що проявляється в наступному:

1) На кожну групу засобів або джерел їх утворення, виражену в балансі особливою статтею, відкривається окремий рахунок під тим же найменуванням, тобто кожній статті балансу відповідає окремий рахунок

2) Подібно статтям балансу рахунки поділяються на активні та пасивні. Активними називаються рахунки засобів, а пасивними - рахунки джерел їх формування

3) При відкритті рахунків початкові залишки засобів і джерел їх утворення записуються на рахунках в тій стороні, на якій вони відображені в балансі.

Балансові рахунки визначено таким чином, щоб їхнє сальдо відповідало сумам, які відображаються у статтях балансу. Розділи І-ІІІ Активу балансу заповнюють на підставі даних рахунків класів1-3, а розділи І-V Пасиву балансу - на підставі даних рахунків класів 4-6.

Контрольні запитання

1. Що являють собою рахунки бухгалтерського обліку?

2. Які рахунки називають активними, а які - пасивними? Яка їх будова?

3. Чим зумовлений поділ рахунків на активні і пасивні?

4. Що відображається по дебету і кредиту активних та пасивних рахунків?

5. Який порядок визначення залишків на кінець звітного періоду на активних та пасивних рахунках?

6. Яке призначення синтетичних та аналітичних рахунків? Поясніть взаємозв'язок між ними.

7. Що розуміють під кореспонденцією рахунків?

8. Який зв'язок між рахунками і балансом?

9. У чому полягає суть подвійного запису операцій на рахунках? Яке його значення?

10. На яких принципах базується система подвійного запису?

11. Які бухгалтерські проводки називають простими, а які - складними?

Тести для самоконтролю

1. Як класифікують рахунки бухгалтерського обліку по відношенню до балансу:

а) аналітичні, синтетичні , субрахунки;

б) активні, пасивні, позабалансові;

в) постійні та тимчасові;

г) немає правильної відповіді.

2. Рахунки, призначені для обліку власного капіталу є:

а) активними;

б) пасивними;

в) позабалансовими.

3) Відображення господарських операцій на рахунках бухгалтерського обліку проводиться на підставі:

а) первинних документів;

б) розпорядження головного бухгалтера;

в) розпорядження керівника підприємства;

г) розпорядження головного бухгалтера та керівника підприємства.

4) До якого елементу класифікації належать аналітичні рахунки:

а) класифікація по відношенню до балансу;

б) класифікація за ступенем деталізації інформації;

в) класифікація щодо інших рахунків.

5) Сальдо по активному рахунку не може:

а) бути по дебету;

б) дорівнювати нулю;

в) бути меншим нуля;

г) дорівнювати дебетовому обороту;

д)дорівнювати кредитовому обороту.

6) На які групи поділяються рахунки при їх класифікації за призначенням і структурою:

а) рахунки господарських засобів, джерел засобів та господарських процесів;

б) основні, регулюючі, операційні, результативні та позабалансові;

в) активні, пасивні та позабалансові.

7) Кінцеве сальдо минулого звітного періоду повинне дорівнювати:

а) початковому сальдо минулого звітного періоду;

б) початковому сальдо поточного звітного періоду;

в) кінцевому сальдо поточного звітного періоду.

8) До рахунків обліку господарських засобів підприємства відносять:

а) рахунки обліку запасів;

б) рахунки обліку необоротних активів;

в) рахунки обліку капіталу;

г) рахунки обліку грошових коштів.

9) Позабалансові рахунки використовуються для обліку:

а) розрахунку собівартості продукції, послуг;

б) для обліку майна і зобов'язань, які не підлягають відображенню у балансі;

в) наявності та руху цінностей, що не належать підприємству, але тимчасово перебувають у його користуванні, розпорядженні або на зберіганні;

г) списаних активів.

10) Відкрити рахунок - означає:

а) дати назву рахунку;

б) поставити номер рахунку;

в) записати залишок по рахунку;

г) немає правильної відповіді;

д) всі відповіді правильні.

Вправа

1. Відкрити рахунки бухгалтерського обліку, записати на них залишки на І число місяця по даним балансу.

2. Записати господарські операції в журнал реєстрації та скласти бухгалтерські проводки, вказати при ньому тип господарських операцій, підрахувати підсумок за операціями, зареєстрованими в журналі.

3. Підрахувати обороти по дебету і кредиту кожного рахунку та визначити сальдо на перше число наступного за звітним місяця.

Дані для виконання завдання

Таблиця 1. Залишки господарських засобів та джерел їх утворення на 01.01.2006року

№	Назва статей	Сума, грн.
1.	Основні засоби	1000,00
2.	Матеріали	500,00
3.	Каса в національній валюті	12,00
4.	Поточний рахунок в національній валюті	256,00
5.	Готова продукція	45,00
6.	Незавершене виробництво	90,00
7.	Дебіторська заборгованість покупців	23,00
8.	Статутний капітал	1103,00
9.	Знос основних засобів	102,00
10.	Кредиторська заборгованість за податками	62,00
11.	Короткострокова позика банку	500,00
12.	Кредиторська заборгованість перед постачальниками	56,00
13.	Заборгованість з оплати праці	103,00

Таблиця 2. Господарські операції за січень 2006 року

№	Зміст господарської операції	Сума, грн.
1.	Знято грошові кошти з поточного рахунку в касу для виплати заробітної плати	103,00
2.	З каси підприємства виплачено заробітну плату працівникам	85,00
3.	Суму невиплаченої заробітної плати здано до банку	?
4.	Нараховано амортизацію основних засобів виробничого призначення	60,00
5.	Оприбутковано на склад готову продукцію	150,00
6.	З поточного рахунку перераховано грошові кошти постачальникам	56,00

ТЕМА 5. ПЕРВИННЕ СПОСТЕРЕЖЕННЯ, ДОКУМЕНТАЦІЯ ТА ІНВЕНТАРИЗАЦІЯ

ПЛАН ДО ВИВЧЕННЯ ТЕМИ

1. Первинне спостереження.

2. Документація як складова частина бухгалтерського обліку.

3. Поняття документів, їх класифікація та значення в обліку.

4. Вимоги щодо змісту та оформлення документів.

5. Документооборот, його організація.

6. Порядок прийняття, перевірки та обробки документів.

7. Порядок зберігання первинних документів.

8. Суть і значення інвентаризації. Види інвентаризацій.

9. Обов'язкове проведення інвентаризації.

10. Порядок проведення та документальне оформлення інвентаризації.

11. Виявлення результатів інвентаризації та відображення їх в обліку.

Актуальність теми:

Тема розкриває значення бухгалтерських документів при веденні бухгалтерського обліку. Студентам пропонується вивчити поняття документів, їх види та характеристику, суть інвентаризації та мету її проведення, порядок проведення та документальне оформлення інвентаризації.

Навчальні цілі:

Повинні знати: що таке первинне спостереження; що таке документування; що являє собою бухгалтерський документ; за якими ознаками класифікують бухгалтерські документи; які обов'язкові реквізити повинні мати бухгалтерські документи; хто розробляє графік документообороту на підприємстві і що цей графік представляє собою

Повинні вміти: пояснити, чому документи є дійсно складовою бухгалтерського обліку; визначати, до яких видів відносяться ті чи інші документи за різними класифікаційними ознаками; складати графік документообороту та заповнювати первинні документи

Рекомендована література:

1. Бутинець Ф.Ф. Теорія бухгалтерського обліку: Підручник. / Вид. 2-е, доп. і перероб. - Житомир: ЖІТІ, 2000. - с. 220-253, 344-374.

2. Бутинець Ф.Ф. Теорія бухгалтерського обліку: Підручник. / з-є вид., доп. і перероб. - Житомир: ПП “Рута”, 2003. - с. 246-263

3. Бухгалтерський облік: концептуальні основи теорії. Навчально-практичний посібник / Під заг. ред. Сопко В.В. - ТОВ “Видавничий дім “Професіонал”, Київ, 2004. - с.103-125,

4. Ткаченко Н.М. Бухгалтерський фінансовий облік на підприємствах України: Підручник для студентів економічних спеціальностей вищих навчальних закладів. - 6-те вид. - К:А. С. К., 2001. - с.86-96, 100-110

5. Швець В.Г. Теорія бухгалтерського обліку: Підручник. - К.: Знання, 2004.- с.74-90

6. Чебанова Н.В., Василенко Ю.А. бухгалтерський фінансовий облік: Посібник. - к.: Видавничий центр “Академія”, 2002. -с.109-119

МЕТОДИЧНІ ВКАЗІВКИ

1. Первинне спостереження

Для відображення в обліку будь-яких об'єктів необхідно мати про них певну уяву, тобто спостерігати за ними Під спостереженням розуміють один із способів пізнання об'єктивної дійсності, який базується на безпосередньому, або за допомогою пристроїв, вимірюванні речей та явищ.

Основна мета спостереження - переконатися в тому, що об'єкт обліку або зміни в його складі, обсязі, якості тощо, дійсно мали місце.

В бухгалтерському обліку спостереження ведуть лише за його об'єктами.

Спостереження в бухгалтерському обліку здійснюється за допомогою таких елементів методу, як документація та інвентаризація. Для того, щоб відобразити в обліку той чи інший об'єкт господарюючого суб'єкта, бухгалтер повинен вести за ним спостереження. Але на підприємстві цих об'єктів дуже багато, вони безперервно надходять, вибувають, переміщуються, використовуються, видозмінюються у процесі діяльності. Причому, цей рух засобів відбувається одночасно в різних місцях, тому бухгалтер особисто не може бути присутнім при всіх цих змінах і не може спостерігати безпосередньо за всіма господарськими операціями. Через це на підприємствах такі обов'язки передаються іншим посадовим особам, які не тільки присутні особисто при здійсненні певних господарських операцій, але й спільно з іншими учасниками операції складають письмове свідчення про це - документ, підписаний учасниками операції, який передається бухгалтеру. За допомогою таких документів через довірених осіб бухгалтер спостерігає за всіма змінами у складі засобів та їх джерел.

Результати спостереження оформлюють за допомогою первинних документів.

2. Документація як складова частина бухгалтерського обліку

Підставою для відображення інформації щодо здійснення господарських операцій в регістрах бухгалтерського обліку є первинні документи.

Первинні документи фіксують факт здійснення господарської операції. Вони повинні містити достовірні дані і складатися вчасно, як правило, у момент здійснення операції.

Документи є підставою для наступних записів у системі звітів, а також для виправлення тих чи інших дій працівників

Сукупність бухгалтерських документів, що складаються на всі господарські операції, називається документацією, яка слугує способом первинного спостереження за господарськими операціями і є обов'язковою умовою для відображення їх в обліку.

Документування полягає у відображенні в документах всіх господарських операцій.

3. Поняття документів, їх класифікація та значення в обліку

Бухгалтерський документ - це письмове свідоцтво певної форми і змісту, що фіксує і підтверджує факт здійснення господарської операції або розпорядження на право її проведення. Бухгалтерські документи класифікують за рядом ознак (рис.5.1.):

Рис. 5.1. Класифікація бухгалтерських документів

Документи мають практичне значення для попереднього і подальшого контролю за доцільністю і законністю господарських операцій. Попередній контроль здійснюють керівні працівники: підписуючи документи, вони беруть на себе відповідальність за законність операції, оформленої цим документом. Подальший контроль здійснюють облікові працівники при прийманні і опрацюванні документів, а також працівники податкових, фінансових і ревізійних органів.

Документи мають важливе значення для забезпечення контролю за збереженням майна господарства, раціональним його використанням. Приймання і відпуск матеріальних цінностей, використання грошових коштів, здійснення розрахунків тільки на підставі належно оформлених документів запобігають зловживанням з боку посадових осіб.

Документи мають і правове (юридичне) значення як письмовий доказ здійснення господарських операцій, а тому використовуються судовими органами при розгляді господарських .позовів. Судові органи визнають за документом доказову, юридичну силу в тому разі, якщо його складено своєчасно і належним чином оформлено.

4. Вимоги щодо змісту та оформлення документів

Оскільки документи мають юридичну силу, то до них висуваються вимоги щодо обов'язкових реквізитів, які повинні міститися в документі, а також щодо порядку його оформлення (рис. 5.2.).



Рис. 5.2. Основні вимоги щодо оформлення документів

Документи складають в бланках типових форм, затверджених Міністерством фінансів і Держкомстатом України, або на бланках спеціалізованих форм, затверджених міністерствами і відомствами України, а також виготовлених самостійно, які повинні мати обов'язкові реквізити типових або спеціалізованих форм.

Виправлення в тексті і цифрових даних первинних документів, підчищення і необумовлені виправлення не допускаються. Помилки в первинних документах, складених вручну (за винятком касових і банківських), виправляються в такий спосіб: закреслюється неправильний текст або сума і надписується над закресленим виправлений текст або сума. Закреслювання виконують однією рискою так, щоб було видно виправлене. Виправлення слід робити розбірливим почерком, оговорити надписом „виправлено" і засвідчити підписами осіб, які склали документ.

У грошових документах виправлення не допускаються. Зіпсовані касові документи знищуються і переписуються.

5. Документооборот, його організація

Документи з моменту їх складання або одержання від інших підприємств і організацій до передачі в архів на зберігання проходить певний шлях, який називається документооборотом.

Головне завдання документообороту - прискорення руху документів, і чим коротше швидше буде організований цей процес, тим він буде ефективнішим, і користувачі зможуть вчасно отримати інформацію для прийняття рішень.

Організовує документооборот на підприємстві головний бухгалтер чи бухгалтер, який розробляє правила і технологію обробки облікової інформації. Ця технологія визначає основні етапи проходження документів: складання первинних документів або реєстрація тих, що надійшли зі сторони, облікова обробка та реєстрація документів; передача документів на зберігання до архіву. Всі ці етапи документопотоку відображаються у спеціальному документі, який називається план (графік) документообороту.

Працівники підприємства, установи (начальники цехів, майстри, табельники, працівники планово-економічного, фінансового відділів, відділів праці і заробітної плати, постачання, комірники, підзвітні особи, працівники бухгалтерії й ін.) складають і подають документи, які належать до сфери їх діяльності, за графіком документообігу. Для цього кожному виконавцю надається виписка з графіка. У виписці перелічуються документи, що належать до сфери діяльності виконавця, терміни їх подання і підрозділи підприємства, установи, до яких подаються зазначені документи.

Основними етапами, які проходять на своєму шляху документи є наступні (рис. 5.3.)



Рис. 5.3. Стадії документообігу

Відповідальність за дотримання графіка документообігу, а також за своєчасне і доброякісне створення документів, своєчасну передачу їх для відображення в бухгалтерському обліку і звітності, за достовірність даних, що містяться в документах, несуть особи, що склали та підписали ці документи.

Контроль за дотриманням виконавцями графіка документообігу на підприємстві, установі здійснює головний бухгалтер.

6. Порядок прийняття, перевірки та обробки документів

Після складання всі документи передаються в бухгалтерію. Кожний документ при прийнятті його в бухгалтерію ретельно переглядаються за суттю, формою, з арифметичного боку.

При перевірці за суттю встановлюється відповідність господарських операцій, оформлених документами, згідно з законодавством, нормами, кошторисом.

Наступні етапи бухгалтерської обробки документів - кодування, таксування, групування. Внаслідок кодування всі показники документа (цифрові й словесні ) позначаються діючою на підприємстві системою кодів.

Таксування документів - визначення грошової оцінки господарських операцій. Значна частина документів, що надійшли в бухгалтерію, має тільки натуральні показники, що викликає необхідність відобразити операції в грошовій оцінці, тобто визначити і вказати в документі суму.

Групування документів - об'єднання документів за однорідними ознаками на певний період часу для скорочення облікових записів.

Отримані в результаті об'єднання результати відображаються в нагромаджувальних відомостях або інших документах, дані яких служать основою для записів у регістри бухгалтерського обліку, машинограми, журнали, відомості тощо.

Погашення - відмітка на документах про їх використання.

Погасити прибутковий касовий документ - значить поставити на ньому штамп або написати від руки “Отримано” із зазначенням дати. На видатковому касовому документі пишеться “Сплачено” також із зазначенням дати. Банківські документи, документи із заробітної плати погашаються штампом “Погашено”. Оперативне погашення грошових документів робиться для того, щоб вони не могли бути використані з метою отримання грошей.

Облікове погашення проводиться шляхом проставлення на кожному документі штампа, в якому передбачена відмітка номера облікового регістру (машинограми, журнали або відомості), кореспондуючих рахунків, номери додатка і підпису виконавця. Воно необхідне для усунення помилкових повторних записів і попередження можливих зловживань. Наявність на документах штампів полегшує виконання контрольних функцій за правильністю, повнотою облікових записів і наявністю документів.

7. Порядок зберігання первинних документів

Зберігання первинних документів, облікових регістрів і бухгалтерських звітів, оформлення і передачу їх до архіву забезпечує головний бухгалтер підприємства у відповідності до встановленого порядку і строків.

Після складання річної звітності бухгалтерські документи передають для зберігання в архів під відповідальність бухгалтера або спеціально призначеної ним особи.

Передача документів до архіву здійснюється після їх повної обробки. Для зберігання документів за поточний та минулий рік в бухгалтерії створюється поточний архів. В цьому випадку документи зберігаються в спеціальних приміщеннях або шафах, або закриваються під відповідальність осіб, уповноважених головним бухгалтером. Бланки суворої звітності повинні зберігатися в сейфах, металевих шафах або спеціальних приміщеннях. Оброблені вручну первинні документи поточного місяця, які відносяться до певного облікового регістру, комплектуються в хронологічному порядку і переплітаються.

Бухгалтерські документи, облікові регістри і звітність підлягають зберіганню протягом певного стоку, встановленого законодавством.

Архів повинен бути організований таким чином, щоб забезпечити зберігання всіх документів і швидке їх знаходження. Для цього виправдні бухгалтерські документи систематизуються за видами операцій, підшивають у відповідні папки у хронологічному порядку. Всі прийняті на зберігання справи реєструються в архівній книзі.

Як тільки закінчуються встановлені строки, важливі документи передають на зберігання до місцевого державного архіву, а інші - використовують як макулатуру або знищують, про що експертною комісією складається акт і робляться записи в архівній книзі.

8.Суть і значення інвентаризації. Види інвентаризацій

Однією з основних вимог, що ставляться до бухгалтерського обліку, є достовірність його показників. Проте в процесі зберігання і відпуску товарно-матеріальних цінностей між фактичною наявністю і даними обліку можуть виникнути розходження. Саме для цього і потрібно проводити на підприємствах інвентаризацію.

В сучасних умовах господарювання мета інвентаризації полягає у виявленні фактичної наявності і стану об'єкту, що перевіряється, виявленні відхилень від тих нормативних, планових і багатьох інших характеристик, у відповідності з якими він може функціонувати, та їх нормативно-правовому регулюванні.

Завдання інвентаризації включають:

1. забезпечення контролю за наявністю і станом майна, його рухом, використанням матеріальних, фінансових, нематеріальних, природних енергоресурсів у відповідності з затвердженими нормами, планом тощо,

2. виявлення майна, що втратило свою якість, зіпсованого, невикористаного і непотрібного у господарстві, а також того, що знаходиться поза обліком,

3. встановлення реального фізичного стану,

4 виявлення стану розрахунків, встановлення фактичної наявності або підтвердження дебіторської заборгованості,

5. виявлення понаднормово використаних та невикористаних матеріальних цінностей,

6. перевірка дотримання правил і умов збереження майна,

7.виявлення і усунення фактів безгосподарності та безвідповідальності, виявлення резервів матеріальних ресурсів, застосування засобів щодо їх використання,

8. визначення розмірів природного убутку та інших витрат,

9. контроль за станом обліку і звітності матеріально відповідальних осіб,

10. перевірка дотримання діючих положень про матеріальну відповідальність.

Здійснюється інвентаризація шляхом перевірки в натурі наявності майна підприємства (зважуванням, переліком, обміром тощо) і порівняння одержаних результатів з даними обліку.

Періодичне проведення інвентаризації є не лише засобом уточнення,

Залежно від повноти охоплення розрізняють інвентаризацію повну і часткову.

Повна інвентаризація передбачає суцільну перевірку всього майна підприємства і стану розрахункових відносин.

Часткова перевірка охоплює окремі види засобів (грошових коштів у касі, готової продукції на складах тощо).

За характером інвентаризації поділяють на планові і позапланові.

Планова інвентаризація здійснюється за раніше встановленими планом і терміном.

Позапланова інвентаризація здійснюється терміново і раптово за розпорядженням керівника підприємства (за вимогою перевіряю чого органу, у випадках пожежі тощо).

9. Обов'язкове проведення інвентаризації

Розглянемо у яких випадках проведення інвентаризації є обов'язковим:

1. передача майна державних підприємств в оренду, його приватизація;

2. перетворення державного підприємства на акціонерне товариство;

3. ліквідація підприємства;

4. встановлення фактів зловживань, крадіжок;

5. продаж підприємством об'єктів необоротних активів;

6. переоцінка майна та зміна матеріально-відповідальних осіб або керівника підприємства;

7. перед складанням річного бухгалтерського звіту;

8. передача підприємств та їх структурних підрозділів;

9. пожежа, стихійне лихо, або інші надзвичайні ситуації;

10. складання річного звіту.

10. Порядок проведення та документальне оформлення інвентаризації

Порядок проведення інвентаризації її об'єктів визначається наказом керівника, згідно з яким він призначає комісію. Керівництво її роботою він бере на себе чи покладає на свого заступника. До складу комісії обов'язково входить головний бухгалтер підприємства. Кількість інших членів комісії залежить від обсягу роботи. В наказі зазначаються строки початку та завершення інвентаризації. Результати інвентаризації бажано мати на перше число місяця, так як на цю дату підсумовуються (закриваються) всі регістри бухгалтерського обліку і складаються оборотні відомості.

Робота розпочинається з підготовчих заходів, які повинні забезпечити правильність і своєчасність завершення інвентаризації. На складах та в інших місцях, де буде проводитися інвентаризація, необхідно перевірити ваговимірювальні прилади, завчасно розкласти матеріальні цінності за видами, найменуваннями, сортами, розмірами тощо. До початку інвентаризації комісія . повинна отримати у матеріально відповідальної особи розписку про те, що в бухгалтерію передані всі прибуткові і видаткові документи і що немає жодних не оприбуткованих або не виданих матеріальних цінностей. На момент інвентаризації слід зробити всі необхідні записи по рахунках і вивести залишки на дату її проведення. Всі операції, які пов'язані з рухом матеріальних цінностей, на час інвентаризації повинні бути припинені.

Інвентаризацію матеріальних цінностей проводять в присутності матеріально відповідальних осіб з обов'язковим застосуванням таких прийомів, як вимірювання, зважування, перерахунок.

Одержані дані заносять в інвентаризаційні описи, в яких зазначаються найменування і кількість цінностей, а у випадку необхідності і характеристика їх стану. Описи складають окремо по кожній матеріально відповідальній особі і за місцем зберігання цінностей та підписують всі члени інвентаризаційної комісії і матеріально відповідальна особа.

Після закінчення інвентаризації, перший примірник інвентаризаційного опису передається комісією в бухгалтерію для визначення результатів, а другий залишається у матеріально відповідальної особи.

11. Виявлення результатів інвентаризації та відображення їх в обліку

результатами інвентаризації можуть бути:

Ш рівність фактичних залишків обліковим - позитивний результат інвентаризації;

Ш перевищення облікових залишків над фактичними, що називається недостачею;

Ш перевищення фактичних залишків над обліковими - лишки.

Фактичний розмір лишків і недостач визначається шляхом складання порівняльної відомості, яка складається лише за такими цінностями, при інвентаризації яких були виявлені відхилення між даними бухгалтерського обліку та жданими інвентаризаційних описів.

Матеріально відповідальні особи повинні дати інвентаризаційній комісії письмові пояснення щодо причини розходження залишків. Свої висновки і пропозиції щодо урегулювання інвентаризаційних різниць комісія оформляє протоколом і подає на затвердження керівнику підприємства. Керівник повинен прийняти рішення про оприбуткування лишків та списання нестач цінностей і затвердити протокол у 5-денний строк.

Результати інвентаризації відображають в обліку в такому порядку (табл.5.1.).

Таблиця 5.3. Відображення результатів інвентаризації на рахунках бухгалтерського обліку

№ з/п	Зміст господарської операції	Кореспондуючі рахунки
		Дебет	Кредит
1. недостача матеріальних активів
1.1. Якщо винна особа не встановлена
1	Відображено суму недостачі у складі витрат звітного періоду	947 “Нестачі і втрати від псування цінностей”	Рахунки обліку матеріальних активів
2	Відображено на позабалансовому рахунку суму недостачі	072 “Невідшкодовані нестачі і втрати від псування цінностей”	-
1.2. Якщо винна особа встановлена
1	Відображено суму недостачі у складі витрат звітного періоду	947 “Нестачі і втрати від псування цінностей”	Рахунки обліку матеріальних активів
2	Відображено суму недостачі, що підлягає відшкодуванню винною особою	375 “Розрахунки за відшкодуванням завданих збитків”	716 “Відшкодування раніше списаних активів”
3	Отримано суми відшкодування втрат від винної особи	30 “Каса”	375 “Розрахунки за відшкодуванням завданих збитків”
2. Лишки матеріальних активів
1	Оприбутковано запаси, раніше не обліковані на балансі	Рахунки обліку матеріальних активів	719 “Інші доходи від операційної діяльності”

Нестачі, установлені понад норми, розраховуються за формулою