Облік і аудит готової продукції на прикладі СТОВ "Агрокомбінат Тепличний"

Размещено на http://www.allbest.ru/

Дипломна робота

Облік і аудит готової продукції на прикладі СТОВ "Агрокомбінат Тепличний"

ЗМІСТ

Вступ

1. Теоретичні основи обліку та аудиту готової продукції

1.1 Економічна сутність обліку готової продукції

1.2 Нормативне регулювання обліку наявності та руху готової продукції

1.3 Огляд літературних джерел з теми дослідження

2. Облік готової продукції

2.1 Коротка організаційно-економічна характеристика підприємства

2.2 Оцінка готової продукції

2.3 Первинний та зведений облік готової продукції

2.4 Аналітичний та синтетичний облік готової продукції

2.5 Облікова політика

3. Аудит готової продукції

3.1 Аудит готової продукції на підготовчому етапі перевірки

3.2 Проведення аудиту готової продукції на підприємстві

3.3 Документальне оформленні аудиту

4. Автоматизація бухгалтерського обліку

5. Економічна ефективність заходів по охороні праці при зберігання готової продукції

6. Фінансово кредитний механізм охорони навколишнього середовища в СТОВ "Агрокомбінат "Тепличний"

Висновки та пропозиції

Список використаної літератури

Додатки

Вступ

Світовий досвід свідчить, що найефективнішою формою організації економіки є ринкова. Проте зауважимо, що у чистому вигляді ринкової економіки не існує. В усіх цивілізованих країнах має місце змішана економіка, суть якої полягає в тому, що на мікроекономічному рівні відносини регулюються економічними законами ринку, а на макроекономічному - законами держави. При змішаній економіці держава фінансує і регулює в основному розвиток таких галузей народного господарства, як освіта, культура, оборона, захист населення в умовах ринку. Зазнає державного регулювання й рід інших галузей.

Становлення ринкової економіки в Україні, поява нових господарських структур різних форм власності, розвиток міжнародних економічних зв'язків зумовлюють необхідність удосконалення обліку і контролю як складових частин економічної інформації, необхідної для управління на всіх рівнях. Управління будь-яким підприємством вимагає систематичної інформації про здійснювані господарські процеси, їх характер обсяг, про наявність матеріальних, трудових і фінансових,їх використання, про фінансові результати діяльності. Основним джерелом такої інформації є дані поточного бухгалтерського обліку, які систематизуються у звітність. Така звітність має велике значення, оскільки використовується не тільки для економічного аналізу діяльності окремого підприємства з метою одержання інформації, необхідної для управління, а й для узагальнення результатів у масштабі галузей і народного господарства в цілому. Бухгалтерський облік - це міжнародна мова підприємців всі рівнів.

В господарстві бухгалтерський облік відіграє важливу роль, він дозволяє прослідкувати за процесом виробництва продукції. Під процесом виробництва розуміють сукупність господарських операцій, пов'язаних з виготовленням продукції (виконанням робіт, послуг). Він здійснюється під дією засобів праці і самої праці на предмети праці Це зумовлює відповідні затрати підприємства на виготовлення продукції: вартість матеріалів, витрачених на виготовлення продукції; заробітної плати, нарахованої робітникам; амортизацію засобів праці (основних засобів), зайнятих у виробництві, та ін. Окрім цього підприємство здійснює витрати, пов'язані з обслуговуванням виробництва й управлінням. Всі ці витрати в сукупності складають виробничу собівартість виготовленої продукції (виконаних робіт, послуг). Отже, бухгалтерський облік процесу виробництва повинен, відобразити всі затрати на виготовлення продукції, з одного боку, і випуск готової продукції -- з іншого.

Темою даного дипломного проекту є облік і аудит готової продукції. Вибір пояснюється дуже просто: Україна завжди славилася своїми хлібами, родючими землями, колосистими нивами. На жаль теперішня ситуація бажає кращого. І це стосується не тільки виробничої діяльності підприємств, а й стану бухгалтерського обліку. Актуальність теми дипломної роботи висвітлюється в її назві.

При написанні дипломної роботи необхідно розглянути організацію бухгалтерського обліку на підприємстві, ведення первинного та зведеного обліку готової продукції, аналітичний та синтетичний облік. А також розкрити поняття аудиту готової продукції, та його місце в ефективному функціонування господарством.

Крім цього розглянемо питання про стан охорони праці на підприємстві, організацію раціонального використання природних ресурсів, виробництво екологічно-чистої продукції.

Об`єктом дослідження даної дипломної роботи було обрано СТОВ "Агрокомбінат "Тепличний" м. Суми.

При написанні дипломної роботи ми користувалися нормативними актами та законами України, Положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку, методичними рекомендаціями з планування, обліку і калькулювання собівартості продукції, робіт і послуг сільськогосподарських підприємств, матеріалами підручників і періодичних видань, інформаційними джерелами господарства: первинною документацією, річними звітами та ін.

При написанні дипломної роботи були використані наступні методи: метод аналізу, метода фактичного та документального контролю, арифметичний метод, статистично-економічний та розрахунково-конструктивний методи.

облік аудит готовий продукція

1. Теоретичні основи обліку та аудиту готової продукції

1.1 Економічна сутність обліку готової продукції

Готовою продукцією призначеною для продажі вважають закінчені обробкою вироби, які пройшли випробування, приймання і відповідність технічним вимогам.

Методологічні основи формування в бухгалтерському обліку інформації про готову продукцію визначені Положенням (Стандартом) бухгалтерського обліку 9 "Запаси"(7) та 16 "Витрати"(8).

При організації обліку продукції основним моментом є визначення її характеру. Готова продукція за характером класифікується наступним чином.

Підприємства виробляють продукцію у відповідності із заключними договорами, розробленими плановими завданнями з асортименту, кількості і якості. Керівник підприємства, в першу чергу, повинен приділяти увагу питанням збільшення обсягу виготовленої продукції, розширення її асортименту і покращання якості, вивчаючи потреби ринку.

Основними завданнями обліку готової продукції на підприємствах в системі організації є:

> систематичний контроль за випуском готової продукції, станом а запасів і збереженням на складах, обсягом виконаних робіт та послуг;

> вчасному і правильному документуванні оформлення відвантаженої і відпущеної продукції (робіт, послуг);

> контроль за виконанням плану договорів-поставок за обсягом та асортиментом реалізованої продукції, організацією розрахунку з покупцями;

> вчасному і достовірному визначенні результатів від і реалізації

Виконання цих задач залежить від ритмічності роботи підприємства, правильної організації, збуту та складського господарства, вчасного документального оформлення господарських операцій. В бухгалтерському обліку готова продукція оцінюється у відповідності до П(С)БО 9 "Запаси"(7) за первісною вартістю, яка визначається згідно з П(С)БО 16 "Витрати"(8).

П(С)БО 16 "Витрати" визначає два поняття собівартості готової продукції:

1) собівартість реалізованої продукції;

2) виробнича собівартість продукції.

До виробничої собівартості продукції входять наступні витрати:

Прямі матеріальні витрати:

сировина й основні матеріали

купівельні напівфабрикати

комплектуючі вироби

допоміжні та інші матеріали

Прямі витрати на оплату:

заробітна плата

інші виплати працівникам, зайнятим у виробництві продукції, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного її виду

Інші прямі витрати:

відрахування на соціальні заходи працівників, заробітна плата яких включається до прямих витрат;

плата за оренду земельних і майнових паїв

амортизація

інші витрати, які можна безпосередньо віднести до конкретного виду продукції

Загальновиробничі витрати:

витрати на управління виробництвом

амортизація основних засобів та нематеріальних активів загальновиробничого призначення

витрати на удосконалення технології й організації виробництва

інші витрати.

Оцінка готової продукції при її продажу залежить від облікової політики підприємства, в частиш оцінки запасів при їх вибутті. При цьому можуть застосовуватись методи, передбачені П(С)БО 9 "Запаси".

При відображенні продажу готової продукції в бухгалтерському обліку зазначаються дві її оцінки: оцінка, що прийнята підприємством згідно з обліковою політикою, -- первісна вартість (по дебету рахунку 901 "Собівартість реалізації готової продукції"), та оцінка, що визначається за домовленістю сторін (по кредиту рахунку 701 "Дохід від реалізації готової продукції").

Собівартість реалізованої готової продукції складається з наступних витрат: виробнича собівартість продукції, що була реалізована за звітний період; нерозподілені постійні загально виробничі витрати; понаднормативні виробничі витрати.

Оскільки готова продукція в бухгалтерському обліку відображається за найменшою з двох оцінок: первісною вартістю або чистою вартістю реалізації, то виникає необхідність в уцінці готової продукції, порядок проведення якої аналогічний уцінці виробничих запасів.

Випуск продукції з виробництва та передача її на склад оформлюється накладними, відомостями, приймально-здавальними документами, актами приймання, в яких вказується: дата, шифр цеху і складу, найменування продукції, номенклатурний номер, одиниці виміру, кількість, ціна за одиницю.

В бухгалтерії на підставі приймально-здавальних документів складається накопичувальна відомість випуску готової продукції, дані якої використовують для контролю за виконанням завдання по обсягу виробництва і для бухгалтерських записів на рахунках синтетичного обліку.

Аналітичний облік готової продукції на підприємствах ведеться за місцями її зберігання та окремими видами у натуральних, умовно-натуральних і вартісних показниках.

На складі в облікових регістрах (картках, відомостях, сальдових відомостях, оборотних відомостях або книзі складського обліку) готова продукція обліковується у кількісному вираженні.

Кількісний облік готової продукції за її видами та місцями зберігання може бути організований декількома способами:

1)в сортових картках складського обліку, при якому в бухгалтерії складають або обробляють групувальні відомості оприбуткування продукції за її видами в розрізі підрозділів-виробників та за місцями зберігання;

2) безкартковим способом, при якому за допомогою ЕОМ кожен день складають оборотні відомості обліку випуску продукції з виробництва і руху готових виробів у розрізі складів та інших місць зберігання. Залишки готових виробів періодично інвентаризуються.

У картках або книгах складського обліку здійснюються записи про надходження і відпуск готової продукції та щоденно виводяться її залишки.

У кінці місяця за даними аналітичного обліку витрат на виробництво визначається фактична собівартість готової продукції.

Для обліку виготовленої продукції планом рахунків передбачено два рахунки - 26"Готова продукція" та 27 "Продукція сільськогосподарського виробництва". Рахунок 26 призначений для узагальнення інформації про наявність і рух готової продукції підприємства(9).

До готової продукції відноситься продукція, обробка якої закінчена і котра пройшла іспиту, приймання, укомплектування відповідно до умов договорів із замовниками і відповідає технічним умовам і стандартам.

По дебету рахунка 26 "Готова продукція" відбивається надходження готової продукції власного виробництва по фактичній виробничій собівартості.

В аналітичному обліку можливе відображення готової продукції за обліковими цінами. При списанні готової продукції з рахунка 26 "Готова продукція" сума відхилень фактичної виробничої собівартості готової продукції від вартості готової продукції за обліковими цінами (далі відхилення) визначається як добуток рівня (відсотка) відхилень і вартості відпущеної зі складу готової продукції за обліковими цінами. Рівень (відсоток) відхилень визначається розподілом суми відхилень на початок місяця із сумою відхилень по продукції, що надійшла на склад з виробництва за звітний місяць, на суму вартості залишку готової продукції за обліковими цінами на початок місяця і вартості оприбуткованої за звітний місяць з виробництва на склад готової продукції за обліковими цінами. Сума відхилень фактичної виробничої собівартості готової продукції від її вартості за обліковими цінами, що відноситься до реалізованої продукції, відбивається по кредиту рахунка 26 "Готова продукція" і дебету рахунків, на яких відбите вибуття готової продукції.

Аналітичний облік готової продукції ведеться по видах готової продукції.

Рахунок 27 призначений для обліку й узагальнення інформації про наявність і рух сільськогосподарської продукції.

Продукція сільськогосподарського виробництва поточного року враховується по плановій собівартості, що наприкінці звітного періоду доводять до фактичної собівартості. Підприємства, що не обчислюють собівартість продукції, наприклад фермерські господарства, беруть її на облік по поточним (діючим на момент складання звітності) цінам. Різниця між фактичною і плановою собівартістю готової продукції, що виявляється наприкінці року, відноситься пропорційно на рахунок продукції і на інші рахунки, на які ця продукція була списана протягом року.

По дебету рахунка 27 "Продукція сільськогосподарського виробництва" відбивається надходження сільськогосподарської продукції, по кредиту - вибуття сільськогосподарської продукції в результаті продажу, безоплатної передачі і т.п.

На цьому рахунку враховують продукцію, отриману від власних рослинницьких, тваринницьких і промислових підрозділів підприємства, що призначена для продажу на сторону і для іншого невиробничого споживання (видачі і продажі працівникам, передачі в невиробничу сферу, наприклад у дитячі сади, їдальні і т.п.); продукцію, призначену для споживання у тваринницьких підрозділах як чи корму для виробництва кормів у кормоцехах; продукцію, вирощену для годівлі худоби, наприклад зелену масу, корм, плоди і т.п.,а також побічну продукцію і відходи, отримані при доведенні товарної продукції і насінь до належних кондицій; насінь і посадкового матеріалу, включаючи саджанці, призначені для закладки і ремонту власних насаджень.

Аналітичний облік продукції сільськогосподарського виробництва ведеться по видах продукції.

1.2 Нормативне регулювання обліку наявності та руху готової продукції

Підприємства України на сьогодні вирішили одне із важливих та складних питань перехід на бухгалтерський облік згідно з прийнятими Положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку та Законом України " Про бухгалтерський облік і звітність в Україні" від 16.07.1999р(1).

Одне із перших питань, яке вирішили підприємства при переході на новий План рахунків, є видання наказу керівника про перехід бухгалтерського обліку на новий План рахунків та облікову політику підприємства. Серед багатьох пунктів, включених до цього наказу, він повинен містити пункт про розробку і затвердження робочого Плану рахунків для підприємства. Як показує досвід переходу на "новий" бухгалтерський облік, при розробці робочого плану рахунків виникає ряд питань. Вважаємо, що в робочому Плані рахунків слід передбачити типові синтетичні рахунки (рахунки першого порядку) та субрахунки - рахунки другого порядку, що передбачені типовим Планом рахунків. Крім того, слід продумати і включити також субрахунки третього і четвертого порядку, що не вказані у типовому Плані рахунків, але для підприємства вони необхідні . Інструкція про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, забов`язань і господарських операцій підприємств і організацій, що затверджена наказом Міністерства фінансів України від 30.11.1999 року № 291 ( далі-Інструкція №291), дозволяє використовувати субрахунки виходячи з потреб управління, контролю, аналізу і звітності та доповнювати їх введенням нових субрахунків (рахунків другого, третього порядків) із збереженням кодів субрахунків типового плану рахунків(9). Скористатися цим правом при організації обліку продукції сільськогосподарського виробництва є просто необхідним.

Так, на рахунку 27 "Продукція сільськогосподарського виробництва" сільськогосподарські підприємства обліковують продукцію, що отримана від різних галузей: рослинництво, тваринництва, промислових виробництв. Ця продукція може призначатись для поповнення виробничих запасів - корми та насіння чи сировина для промислових виробництв, може зберігатися для послідуючої реалізації, як товарні запаси. Раніше в обліку цю продукцію групували в залежності від її подальшого використання на різних рахунках, а саме:- 10 "Насіння та корми ", 40" Готова продукція ", 05 " Сировина і матеріали ". Таке ж групування ми повинні робити і сьогодні і в " новому обліку". Це пояснюється тим, що в "Балансі" форма № 1 у розділі II "Оборотні активи" передбачені такі статті:

- виробничі запаси;

- тварини на вирощуванні та відгодівлі;

- незавершене виробництво;

- готова продукція;

- товари.

Як бачимо, нема статті "продукція сільськогосподарського виробництва". Тому для формування в обліку інформації про продукцію сільськогосподарського виробництва для потреб складання звітності, а також для потреб внутрішніх користувачів до рахунку 27 слід відкривати субрахунки.

На субрахунку 271 "Готова продукція", слід оприбутковувати отриману зернову продукцію, овочі, фрукти, баштанні культури, цукрові буряки фабричні чи іншу продукцію рослинництва, яка не є кормами чи насінням. Від промислових підсобних виробництв, як правило, отримують продукцію, що готова до використання, реалізації чи внутрішнього використання. В залежності від призначення такої продукції її слід оприбутковувати зразу на відповідний рахунок. Продукція промислової переробки така наприклад, як, мука, крупа, консерви, що отримують від переробки сировини логічно оприбутковувати на субрахунку 271, як готову продукцію промислових виробництв. Таким чином на субрахунку 271 буде відображена інформація про наявність та рух готової продукції всіх галузей сільськогосподарського виробництва - рослинництва, тваринництва та промислових виробництв, тому, при необхідності деталізувати цю інформацію, підприємство може ввести субрахунки другого порядку, наприклад:

2711 готова продукція рослинництва;

2712 готова продукція тваринництва;

2713 готова продукція промислових виробництв.

Треба відмітити, що протягом року продукція с.-г. виробництва обліковується по плановій собівартості, а по закінченню року визначається її фактична собівартість і планова собівартість доводиться до рівня фактичної, а калькуляційна різниця списується на рахунки по обліку цієї продукції та на ті рахунки, на які ця продукція списувалась на протязі року.

Така схема обліку дуже зручна. По-перше, вся продукція сільськогосподарського виробництва обліковується на одному синтетичному рахунку, що дає можливість легко робити звірку аналітичного і синтетичного обліку, різні вибірки для внутрішніх споживачів, для проведення аналізу, чи робити інші розрахунки. По-друге, вона не суперечить діючій Інструкції № 291.

1.3 Огляд літературних джерел з теми дослідження

Продукти харчування і сировина для промисловості сільськогосподарського виробництва - результат нелегкої праці працівників полів, який залежить від впливу погодних умов, біологічних факторів. Для того, щоб вчасно і без втрат донести цю цінну продукцію до споживача, насамперед її необхідно правильно облічувати.

Готовою продукцією вважається та, обробка якої завершена, вона укомплектована, відповідає встановленим стандартам, прийнята ВТК і здана на склад чи передана замовнику.

Якщо технічними умовами передбачено реалізацію продукції у присутності представника замовника, то вироби вважаються готовими після того, як вони прийняті представниками замовника й оформлені актом приймання. Готова продукція, що підлягає передачі замовнику, але не оформлена актом передачі та не передана на склад, враховуватиметься в складі незавершеного виробництва.

Відповідно до П(С)БО 9, готова продукція належить до запасів. З метою бухгалтерського обліку запаси включають готову продукцію, що виготовлена на підприємстві, призначена для продажу і відповідає технічним та якісним характеристикам, передбаченим договором або іншим нормативно-правовим актом (7).

У бухгалтерському балансі залишки готової продукції відображатимуться за фактичною виробничою собівартістю, що визначається згідно з П(С)БО 16 (8).

Собівартість реалізованої продукції складається з виробничої собівартості продукції, яка була реалізована протягом звітного періоду, нерозподілених постійних загальновиробничих витрат та наднормативних виробничих витрат.

Облік готової продукції на складі.

Готову продукцію з виробництва передають на склад. Така передача здійснюється на підставі накладних на передачу товарно-матеріальних цінностей на склад. Накладну виписує у двох примірниках підрозділ-здавальник (цех). На обох примірниках накладних мають бути два підписи: начальника цеху готової продукції та начальника складу готової продукції.

На підставі одного з примірників накладної, що залишається на складі готової продукції, начальник складу чи відповідальна особа заповнює картку складського обліку. У ній роблять запис про оприбуткування готової продукції, що надійшла на склад, і разом з матеріальним звітом передають до бухгалтерії.

У бухгалтерії, відповідно до П(С)БО 9, облік готової продукції ведуть за її найменуванням або однорідною групою (видом).

Записи у картці складського обліку роблять на підставі кожного прибуткового чи видаткового документа: після запису про надходження чи вибуття зі складу підбивають підсумок за операціями та виводять залишок. У бухгалтерії також ведуть книгу залишку готової продукції. На сьогодні єдиного зразка такої книги немає, і підприємство може вести її на свій розсуд.

У бухгалтерії синтетичний облік наявності та руху готової продукції ведеться на активному рахунку 26 "Готова продукція". При оприбуткуванні готової продукції, що випущена підприємством, роблять такий запис: Д-т 26 "Готова продукція", К-т 23 "Виробництво".

Положенням №473 визначено, що собівартість промислової продукції (робіт, послуг) - це не що інше, як виражені в грошовій формі поточні витрати підприємства на її виробництво і збут. Витрати на виробництво утворюють виробничу (заводську) собівартість, а витрати на виробництво і збут - повну собівартість промислової продукції. Також П(С)БО 16 містить перелік виробничих витрат, що входять до складу собівартості реалізованої продукції та виробничої собівартості.

Виробнича собівартість

У свою чергу, виробнича собівартість складається з таких витрат (схема 1).

Відповідно до Положення №473, прямі витрати - це витрати, пов'язані з виробництвом окремих видів продукції (на сировину, основні матеріали, куповані вироби і напівфабрикати тощо), які можуть бути безпосередньо включені до їх собівартості. До складу прямих матеріальних витрат, згідно з П(С)БО 16, включається вартість (схема 2).



Щоб визначити величину прямих матеріальних витрат, треба скористатися одним із методів визначення вартості запасів, встановлених пунктом 16 П(С)БО 9:

ідентифікованої собівартості відповідної одиниці запасів;

середньозваженої собівартості;

собівартості перших за часом надходження запасів (ФІФО);

собівартості останніх за часом надходження запасів (ЛІФО);

нормативних затрат;

ціни продажу.

До складу прямих витрат на оплату праці включаються: заробітна плата; інші виплати робітникам, зайнятим у виробництві продукції, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об'єкта витрат.

Що включається до складу інших прямих витрат, покажемо на (схемі 3). Оскільки перелік загальновиробничих витрат доволі великий, скажемо лише про основні загальновиробничі витрати, які найширше використовуються у виробництві. Сюди входять: витрати на управління виробництвом, амортизація основних засобів загальновиробничого призначення, витрати на вдосконалення технологій виробництва, комунальні витрати, витрати на обслуговування виробничого процесу, витрати на охорону праці, інші витрати.



У свою чергу, загальновиробничі витрати поділяються на постійні та змінні. Перелік і склад змінних і постійних загальновиробничих витрат установлює підприємство.

Але виробничу собівартість формують лише змінні та розподілені постійні загальновиробничі витрати, тимчасом як нерозподілені загальновиробничі витрати підлягають списанню на витрати звітного періоду, в якому вони виникли, і до складу виробничої собівартості не включаються.

До складу змінних загальновиробничих витрат належать витрати на обслуговування й управління виробництвом. Вони змінюються прямо (або майже прямо) пропорційно до зміни обсягу діяльності. Змінні загальновиробничі витрати розподіляються на кожен об'єкт витрат з використанням бази розподілу (годин праці, заробітної плати, обсягу діяльності, прямих витрат тощо) виходячи з фактичної потужності звітного періоду.

Отже, змінні загальновиробничі витрати повністю включаються до складу виробничої собівартості продукції (робіт, послуг) в періоді їх виникнення, тобто списуються на витрати виробництва (за дебетом рахунка 23 "Виробництво") щомісяця в повному обсязі і розподілу не підлягають.

Постійні загальновиробничі витрати - витрати, що відносяться на обслуговування й управління виробництвом та залишаються незмінними при зміні обсягу діяльності. До них, наприклад, відносять оренду основних засобів. Адже незалежно від того, що, коли і за якими цінами вироблятиметься, оренда залежить тільки від умов угоди оренди. Тому підприємство повинно самостійно розподіляти постійні загальновиробничі витрати. За основу розподілу можна взяти кількість продукції, що випускається, заробітну плату працівників, безпосередньо зайнятих на виробництві продукції, чи просто години праці на такому устаткуванні.

Як було зазначено, собівартість реалізованої продукції складається з:

- виробничої собівартості продукції, яка була реалізована протягом звітного періоду;

- нерозподілених постійних загальновиробничих витрат;

- наднормативних виробничих витрат.

Оскільки готова продукція, відповідно до П(С)БО 9, є запасами, то й облік її ведеться на рахунках класу 2 "Запаси". Відповідно до Плану рахунків та Інструкції №291, підприємство з виготовлення готової продукції може використовувати:

рахунок 20 "Виробничі запаси". Цей рахунок призначено для узагальнення інформації про наявність і рух належних підприємству запасів сировини і матеріалів (у тому числі сировина й матеріали, які є в дорозі та в переробці);

рахунок 23 "Виробництво". Цей рахунок призначений для узагальнення інформації про витрати на виробництво продукції. Зокрема він використовується для обліку на окремих субрахунках витрат промислових підприємств на виробництво продукції. Аналітичний облік за рахунком 23 "Виробництво" ведеться за видами виробництв, за статтями витрат і видами або групами виготовлюваної продукції. На великих виробництвах аналітичний облік витрат може вестися за підрозділами підприємства та центрами витрат і відповідальності;

рахунок 25 "Напівфабрикати". Цей рахунок призначений для обліку та узагальнення інформації про наявність та рух напівфабрикатів власного виробництва. Облік напівфабрикатів власного виробництва на окремому рахунку ведуть підприємства, у яких напівфабрикати, крім використання у виробництві, реалізуються на сторону як готова продукція. На підприємствах, на яких напівфабрикати власного виробництва використовуються тільки для власних виробничих потреб, їх рух і залишки облікують на рахунку 23 "Виробництво";

рахунок 26 "Готова продукція". Цей рахунок призначено для узагальнення інформації про наявність та рух готової продукції підприємства. Інструкція №291 рекомендує відображати за дебетом рахунка 26 надходження готової продукції власного виробництва за фактичною виробничою собівартістю. Крім того, в аналітичному обліку можливе також відображення готової продукції за обліковими цінами.

Оцінка продукції за обліковими цінами дає можливість постійного поточного обліку незалежно від калькуляції фактичної собівартості. Такі ціни є основою бухгалтерського обліку готової продукції на складах оперативно-бухгалтерським методом.

Крім того, на рахунках класу 9 виробниче підприємство узагальнює інформацію про витрати своєї діяльності;

рахунок 91 "Загальновиробничі витрати". На цьому рахунку ведеться облік виробничих накладних витрат на організацію виробництва та управління цехами, дільницями, відділеннями, бригадами та іншими підрозділами основного й допоміжного виробництва. Крім цього, тут також обліковують витрати на утримання та експлуатацію машин і устаткування. Нагадуємо, що підприємства торгівлі цей рахунок не застосовують;

рахунок 90 "Собівартість реалізації". Відповідно до Плану рахунків та Інструкції про його використання, рахунок 90 призначено для узагальнення інформації про собівартість реалізованої готової продукції, товарів, виконаних робіт, наданих послуг. За дебетом рахунка 90 відображається виробнича собівартість реалізованої готової продукції, робіт, послуг; фактична собівартість реалізованих товарів (без торгових націнок), за кредитом - списання в порядку закриття дебетових оборотів на рахунок 79 "Фінансові результати".

Не дивлячись на те, що за останні роки відбулися зміни в плані рахунків, облікових регістрах та звітності, бухгалтерський облік ще не в змозі забезпечити своєчасне відображення всіх господарських операцій при списанні трудових витрат на його ведення. Облік потребує удосконалення,спрощення, скорочення та уніфікації первинних документів. Виходячи з цього на сторінках популярних видань та книг не закінчуються дебати про те, як краще організувати бухгалтерський облік. Багато авторів вносять свої пропозиції по удосконаленню первинного обліку.

Так Ткачук Н.А.(60) вносить свої пропозиції по удосконаленню первинних документів по обліку готової продукції. Безліч даних первинного обліку, велика кількість форм документів створюють значні труднощі при веденні роботи на першій стадії облікового процесу. Як зазначає автор, вивчення первинних документів показало, що на виробництві використовують громіздкі, застарілі форми документів, які мають зайві реквізити, показники, які втратили своє значення, невірний формат.

Щоб уніфікувати первинні документи та надати їм юридичне обґрунтування, автор пропонує передбачити в них наступні реквізити: найменування документу, код форми, дата складання, зміст господарської операції(в кількісному та сумовому виразі), найменування посадових осів, відповідальних за проведення операцій і правильність її оформлення, особисті підписи.

Немає потреби створювати окремі спеціальні форми документів на кожну господарську операцію. Первинний облік урожаю сільськогосподарських культур представлений цілим рядом форм № 77, 77а, 77б, 77в, 77г,78, 78а. Замість вказаних документів доцільно застосовувати два: регістр відправки зерна та іншої продукції з поля, який замінить форми № 77а, 77б, 77в, 77г; в якому буде фіксуватись весь об`єм продукції. При використанні реєстру зникне необхідність складання нагромаджу вального реєстру приймання зерна вагарем (форма № 78а), які ведуть про використанні талонів путівок.

Рух сільськогосподарської продукції, полива-мастильних матеріалів відображаються в наступних документах: відомість руху зерна (форма № 80), звіт про рух палива-мастильних матеріалів (форма № 120). В цих документах багато загальних реквізитів, звідси Ткачук Н.А. пропонує уніфікувати документи.

Відомість руху продукції, що складається з двох частин, відображає надходження та витрачення продукції. Рух обліковується щоденно з виведенням залишку на кінець дня та наростаючим підсумком за певну кількість днів.

Також автор визначає, що цілий рід первинних документів має скоріше агрономічне, а ніж бухгалтерське призначення: посвідчення на насіння кукурудзи, сортові свідоцтва, атестат на насіння. Ці форми потребують удосконалення з метою відображення тих функцій, які вони повинні виконувати.

На погляд Жам`янової Н.Ц.(26), для раціоналізації процесу первинного обліку деякі документи доцільно об`єднувати. Наприклад при оприбуткування зернової продукції можна замість таких документів, як реєстр відправки зерна та іншої продукції з поля, реєстр прийняття зерна та іншої продукції, путівки на вивезення продукції за поля,реєстр приймання зерна від шофера, реєстр приймання зерна вагарем а також талонів водія, комбайнера і бункериста складати тільки три документа. Суть цього запровадження виявляється наступним чином: шофер відправляє від комбайна зерно на зерно-тік, де вагар після зважування продукції передає шоферу талон шофера. Цей документ містить дані про кількість прийнятого зерна (брутто і нетто) і засвідчується підписом завідуючого током. Одночасно шофер розписується, підтверджує кількість зданого зерна у документі - реєстрі приймання зерна вагарем. Цей документ складається в двох примірниках. Один із них вагар передає комбайнеру. Комбайнер протягом дні відмічає кількість бункерів зерна по кожному шоферу у своєму зошиті ставить "галочки". У кінці дня він складає в одному примірнику обліковий лист комбайнера. В цьому документі зазначається загальна бункерна вага зерна, номер автомашини і прізвище шофера. Крім цього, в зазначеному документі передбачений підпис шофера, який підтверджує приймання зерна від комбайнера. Після звірки кількості бункерів з кількість талонів в наявності у шофера з підписом вагаря, комбайнер (у кінці зміни) по даним реєстрів приймання зерна вагарем проставляється в обліковому листку комбайнера вага брутто і нетто зерна для нарахування оплати праці. Потім він додає до облікового листка комбайнера другий примірник реєстра приймання зерна вагарем і віддає їх у бухгалтерію. Шофер, звірив кількість талонів шофера з даними комбайнера і вагаря, додає їх до подорожніх листів шофера, також віддає у бухгалтерію для нарахування оплати праці.

При пропонованій Жам`яновою Н.Ц. цієї схеми руху документації складають тільки обліковий лист комбайнера також шофера і реєстр приймання зерна вагарем. При цьому немає необхідності складати слідуючи документи: реєстри відправки зерна та іншої продукції з поля (в трьох примірниках); путівок на вивезення продукції з полів (в трьох примірниках); реєстрів приймання зерна від шофера; талонів комбайнера.

Сук Л.К.(51) пропонує при використанні реєстр відправки зерна та іншої продукції з поля використовувати не три примірника, а два. Тоді один з них буде в комбайнера, другий у шофера, а для обліку надходження зерна на току вести окремий реєстр приймання зерна та іншої продукції.

Первинна облікова інформація про рух готової продукції повинна сприяти своєчасному відображенню її надходження при мінімальних витратах праці на організацією облікового спостереження.

Алюборов Р.А.(11) вважає, що в журналі - ордері №10.3с.г. доцільно мати графи для зазначення номера складу, ім`я облікового шофера матеріально-відповідальної особи, в т.ч. на транспортно-заготівельних роботах - всього по фактичній собівартості, сальдо на початок місяця і оборот по дебету рахунка.

Як зазначає Жильберт М.(27) з усієї сукупності проблем калькуляції, слід вивчити систему, що стосується вибору об'єктів і методів калькулювання фактичної собівартості, вибору і визначення калькуляційної одиниці продукції. Для калькулювання собівартості краще використовувати систему перевідних коефіцієнтів, з використанням яких всі види і розміри виробленої продукції приводять до одного умовного виду продукції.

Поступовий перехід народного господарства України до ринкових відносин призвів до появи спільних підприємств, господарських товариств, бірж, комерційних банків, інвестиційних фондів тощо.

У зв`язку з виникненням підприємств з різними формами власності стало зрозумілим те, що традиційна система фінансового контролю в тому вигляді, в якому вона існувала при адміністративно-командній системі управління, не може захистити ні інтереси держави, ні інтереси власника. Саме власника, а не когось іншого. На сьогодні співвласником в Україні є громадяни - засновники господарюючих суб`єктів, громадяни-акціонери, які взяли участь у приватизації державного майна, колективи громадян та держава. В економічному відношенні всі ці власники відділені від своїх часток власності, що перебувають у різних господарюючих суб`єктах (акціонерних товариствах, довірчих товариствах, комерційних банках, інвестиційних компаніях тощо), в результаті чого не можуть володіти об`єктивною і достовірною інформацією про використання цієї власності. Адже саме власнику необхідна подібна інформація про фінансовий стан підприємства, його потенціал і стабільність у майбутньому. Власник має і повинен знати, наскільки ефективно використовуються вкладені ним у підприємство кошти. Але не кожен, хто здійснює управління майном і коштами цих власників, зацікавлений подавати їм достовірну інформацію про результати своєї діяльності. Майнові інтереси всіх власників має захистити держава.

Однак у ринкових умовах господарювання традиційні форми фінансового контролю не можуть виконувати функції захисту майнових інтересів власників. Практика країн з ринковою економікою показує, що захистити майнові інтереси власників може такий вид незалежного фінансового контролю, як аудит, який є одним з головних елементів їх ринкової інфраструктури. Передумовою такого контролю є взаємна зацікавленість підприємств в особі їх власників (акціонерів, вкладників тощо), держави в особі податкових органів і самого аудитора в забезпеченні достовірності обліку та звітності.(15).

Іншою причиною необхідності впровадження аудиту в Україні є те, що в ринкових умовах фінансовий стан кожного господарюючого суб`єкта залежить від його взаємовідносин з іншими суб`єктами господарювання, і тому зростає потреба у достовірній обліковій і звітній інформації про їх діяльність.

Для підтвердження достовірності звітної і облікової інформації господарюючих суб`єктів виникає потреба у перебудові всієї системи фінансового контролю на основі вивчення і використання міжнародного досвіду. У країнах з ринковою економікою таке підтвердження здійснюють аудитори. Міжнародний досвід розвитку аудиту свідчить про те, що аудиторська перевірка - це норма, без якої неможливий цивілізований бізнес. Основне її призначення - це незалежна перевірка фінансової звітності та іншої інформації про фінансово-господарську діяльність суб`єктів господарювання з метою формування висновків стосовно їх фінансового стану і достовірності його відображення в бухгалтерському обліку та звітності у відповідності з чинним законодавством і встановленими нормативами. (12).

На думку авторів всі вище зазначені пропозиції дозволять спростити обліковий процес в господарстві та сприятиме ефективному розвитку.

2. Облік готової продукції

2.1 Коротка організаційно-економічна характеристика підприємства

Об`єкт дослідження сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю "Агрокомбінат Тепличний", що знаходиться за адресою: м. Суми, вул. Білопільське шосе, 33.

В 2000 році згідно указу Президента "Про невідкладні заходи щодо прискорення реформування аграрного сектора економіки відбулося реструктуризація КСП Тепличний шляхом забезпечення всім членам КСП права вільного виходу з КСП разом з земельними участками (паями) і майновими паями. На їх основі 1 березня 2000 року було створено споживчо-виробничий кооператив "Ганнівський", назву якого у 2002 році змінили на СТОВ "Агрокомбінат Тепличний". На сьогодні реформуванні повністю проведено, всі члени кооперативу мають земельні частки (середній розмір яких 0,9 га), та майнові паї, розмір яких залежить від професії, стажу робітників, заробітної плати. Працівники об'єднали свої земельні і майнові паї, і утворили підприємство колективної форми власності.

СТОВ "Агрокомбінат Тепличний" організовано з метою забезпечення населення обласного центру свіжими овочами протягом всього року.

Підприємство має спеціалізацію овочівництво. Для розвитку овочівництва СТОВ "Агрокомбінат Тепличний" має багато передумов. Розташовано підприємство в межах міста, що зменшує витрати на доставку продукції до споживача, має з ним гарний зв`язок дорогами з твердим покриттям. Господарство має потужні водопровідні каналізаційні мережі. Розташування земель поряд косовщинського водосховища дає можливість розвивати землеробство.

Найближча залізнична станція "Суми" знаходиться в 4,5 км. від господарства та станція "Торопилівська"- 5 км.

Район, де знаходиться СТОВ "Агрокомбінат Тепличний" розташований в північній частині лівобережної України, яка в цілому характеризується помірним кліматом: літо тепле за значною кількістю опадів; зима не дуже холодна. Основний вид грунтів - чорнозем.

Таким чином грунтово-кліматичні умови сприятливі для вирощування зернових культур(пшениця, просо, ячмінь, гречка), овочів (томати, огірки).

На сьогодні підприємство має 10,9 га теплиць для вирощування овочів, з них 8,6 га теплиць зимових під склом та 2,3 га весняних теплиць блочного типу. Обслуговують теплиці дві бригади, серед обслуговуючих виробництв можна виділити механічну майстерню.

Для зберігання продукції призначені два склади. З метою безпосередньої переробки продукції на місцях її виготовлення на території господарства розташований консервний цех, що надає можливість отримувати не лише свіжі, але й консервовані овочі, натуральні соки. Але останній рік у зв`язку з відсутністю грошових коштів консервний цех не працює.

Крім цього підприємство має свою пасіку, яку утримують для обпилення овочів та отримання більш високих врожаїв культур, а також додатково отримують мед.

СТОВ "Агрокомбінат Тепличний" реалізує свою продукцію на ринках м. Суми, магазинах, ресторанах такі як "Крестал", "Тетяна", а також барах, їдальнях ("Химпром", ВАТ "Будивля").

Виробництво на підприємстві є прибутковим.

Обрана організаційно-виробнича структура господарства є доцільною та сприяє більш ефективному управлінню виробничо-господарською діяльністю, оперативному управлінню та контролю за виробничими процесами в структурних підрозділах.

Про розмір та структуру землекористуванні СТОВ "Агрокомбінат Тепличний" можна судити з таблиці 2.1

Таблиці 2.1 Склад та структура земельного фонду

види угідь	площа, га	структура, %	відхилення (%) 2002р до 2000р
	2000	2001	2002	2000	2001	2002
Загальна земельна площа	464	470	494,19	100	100	100	107
в т.ч. сільгоспугіддя	464	470	494,19	100	100	100	107
з них рілля	464	470	494,19	100	100	100	107

З даних таблиці видно, що загальна земельна площа закріплена за господарством збільшилась в 2002 році порівняно з 2000 роком на 107%. На таку ж величину збільшилась і площа сільгоспугідь зокрема ріллі. Що свідчить про інтенсивне використання земельних ресурсів підприємства.

Галузеву структуру та рівень спеціалізації господарства розглянемо на основі даних про реалізацію товарної продукції таблиця 2.2.

Таблиця 2.2 Розмір і структура товарної продукції

Види продукції	2000р	2001р	2002р	В середньому за 2000-2002р.р
	виручка тис. грн.	структура %	виручка тис. грн.	структура %	виручка тис. грн.	структура %	виручка тис. грн..	структура %
Зерно	160	12,4	257	17,7	265	16	227,3	15,4
Овочі відкритого грунту	154	11,8	186	12,8	398	23	246	15,8
Овочі закритого грунту	844	64,7	823	56,8	-		555,7	40,5
Інша продукція	65	4,9	68	4,69	1000	58	377,7	22,5
Разом по рослинництву	1223	93,8	1334	92,1	1663	97	1406,7	94,2
Мед	4	0,3	6	0,41	1	0,1	3,7	0,3
Разом по тваринництву	4	0,3	6	0,41	1	0,1	3,7	0,3
Реалізація іншої продукції, робіт і послуг	77	5,9	109	7,52	60	4	82	5,5
Всього	1304	100	1449	100	1724	100	1492,4	100

Як свідчать дані таблиці 2.2 найбільшу питому вагу в структурі товарної продукції підприємства в середньому за 2000-2002 р.р. займають овочі закритого грунту 40,5%, значно менша частка припадає на реалізацію овочів відкритого грунту та зернових культур, відповідно 15,8 та 15,4%. З даних таблиці можна зробити висновок, що підприємство має овочевий напрям спеціалізації. Враховуючи близькість розташування до обласного центру, який є основним споживачем овочів, спеціалізацію господарства можна вважати обґрунтованою. Про забезпеченість господарства виробничими фондами дізнаємося з таблиці 2.3

Таблиця 2.3 Забезпеченість господарства основними виробничими фондами та ефективність їх використання

Показники	2000р	2001р	2002р	2002р у % до 2000р
Вартість основних виробничих фондів сільськогосподарського призначення, тис. грн	8729	8568	9500	108,8
Фондозабезпеченість, тис. грн	18,8	18,23	19,23	102,3
Фондоозброєність, тис. грн	51,7	58,29	56,89	110,1
Коефіцієнт фондоємкості	7,9	7,24	7,97	100,9
Коефіцієнт фондовіддачі	0,13	0,14	0,13	100,0
Вартість обортних виробничіх засобів, тис. грн	634,5	598,6	610,5	96,2
Коефіцієнт обертання оборотних засобів	2,06	1,98	1,96	95,2
Строк 1-го обороту оборотних засобів, днів	177,2	167,4	170,2	96,1
Валова продукція	1100	1184	1193	108,4
Товарна продукція	1304	1449	1724	132,2
Площа, га	464	470	494,19	106,5
Робітники, чол.	169	147	167	98,8

З даних таблиці видно, що показники фондозабезпеченості та фондоозброєності збільшились у 2002 році порівняно з 2000 роком на 2,3 та 10,1% відповідно. Тривалість одного обороту зменшилась на 3,90%, що свідчить про ефективне використання основних виробничих фондів.

Далеко не останнім показником в характеристиці природо-економічних умов господарства є забезпеченість трудовими ресурсами, для аналізу якої можна застосувати приведені нижче дані:

Таблиця 2.4 Трудові ресурси та ефективність їх використання

Показники	2000р	2001р	2002р	2000р у % до 1998р
Середньорічна чисельність працівників всього	169	147	167	98,8
в т.ч. в рослинництві	166	145	165	99,4
в тваринництві	3	2	2	66,7
Відпрацьовано 1 працівником всього, люд-год	3491,1	2040	2361,5	67,6
Річний фонд оплати праці, тис. Грн.	406	430	436	107,4
Вироблено валової продцкції на 1 працівника, тис грн	6,51	8,06	7,1	109,8
Коефіцієнт використання трудових ресурсів	1,84	1,91	1,9	0,1
Ступінь забезпечення господарства робочою силою:
навантаження на 1 робітника сільськогосподарських угідь, га	2,74	3,2	2,96	108,1

Розрахунки таблиці 2.4 дозволяють констатувати, що середньорічна чисельність працівників зменшилась на 1,2%. Причиною цього є проведення реформування КСП. Виробництво валової продукції збільшилось на 9,8%. Це свідчить про підвищення продуктивності праці, та підвищення трудової активності працівників.

Основні показники фінансово-економічної діяльності СТОВ "Агрокомбінат Тепличний" приведені в таблиці 2.5

Таблиця 2.5 Показники господарської діяльності

показники	2000р	2001р	2002р	2000р у % до 1998р
Вироблено валової продукції в співставних цінах 1996р всього, тис грн	1100	1184	1193	108,4
в т.ч. на 100га сільськогосподарських угідь	237	252	242	102,1
на 1 середньорічного працівника	6,5	8,1	7,2	111
на 1 грн виробничих витрат	1,1	0,8	0,6	55
на 100 грн основних виробничих фондів	12,6	14	13	104
Вироблено товарної продукції всього, тис грн	1304	1449	1724	132,2
в т.ч. на 100га сільськогосподарських угідь	281	309	349	124,2
на 1 середньорічного працівника	7,7	9,8	10,3	134
на 1 грн виробничих витрат	1,1	1,02	0,8	73
на 100 грн основних виробничих фондів	14,9	17	19	128
Отримано валового доходу всього, тис грн	311	158	224	72,1
в т.ч. на 100га сільськогосподарських угідь	67	34	46	68,6
на 1 середньорічного працівника	1,8	1,1	1,3	73
Отримано прибуток (+), збиток (-), тис грн	160	-112	46	28,7
в т.ч. на 100га сільськогосподарських угідь	34,5	-24	10	28,9
на 1 середньорічного працівника	0,9	-0,8	0,3	34
Рівень рентабельності (+), збитковості (-), %	-2,5	-86	3,1	-124

Аналізуючи дані таблиці, можна зробити такі висновки, що виробництво валової продукції у 2002 р. порівняно з 2000 р. зросло на 8,4 %. Це сталося за рахунок підвищення урожайності сільськогосподарських культур. Як наслідок, збільшилось виробництво товарної продукції на 32,2 %. Спостерігається зменшення валового доходу на 27,9 %. Зменшилась сума отриманого прибутку на 71,3 %. В цілому фінансово-економічний стан господарства дещо покращився. В 2002 році спостерігається підвищення рентабельності, яка становить 3,1 %, порівняно з рівень збитковості у 2000 році -2,5%. Порівнюючи показники економічної діяльності підприємства із середніми по області, можна зробити висновок, що господарство знаходиться на значно вищому рівні. Про це свідчить і показник рентабельності, який у 2002 році по господарству більш ніж в 3 рази перевищує середньообласний.

Досягненню високих результатів діяльності господарства сприяє і добре налагоджена бухгалтерська служба господарства на чолі з головним бухгалтером. Слід зазначити, що в господарстві застосовується журнально-ордерна форма обліку і з 2001 року господарство користується новим Планом рахунків, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 30 листопада 1999 року за № 291. щодо організації первинного обліку на підприємстві, то слід зазначити, що підприємство користується затвердженими типовими формами первинних документів, але часто через брак бланків складає їх власноруч із збереженням необхідних реквізитів. Більше уваги необхідно приділяти і автоматизації бухгалтерського обліку з використанням персональних комп'ютерів та необхідним програмним забезпеченням.

2.2 Оцінка готової продукції

Оцінка готової продукції при її продажу залежить від облікової політики підприємства, в частині оцінки запасів при їх вибутті. При цьому можуть застосовуватись методи, передбачені П(С)БО 9 "Запаси".

При відображенні продажу готової продукції в бухгалтерському обліку на досліджуваному підприємстві зазначаються дві її оцінки: оцінка, що прийнята підприємством згідно з обліковою політикою, -- первісна вартість (по дебету рахунку 901 "Собівартість реалізації готової продукції"), та оцінка, що визначається за домовленістю сторін (по кредиту рахунку 701 "Дохід від реалізації готової продукції").

Для облік собівартості зернової продукції та продукції овочівництва в СТОВ "Агрокомбінат "Тепличний" бухгалтер складає допоміжні розрахунки.

Собівартості центнера продукції овочівництва відкритого і закритого грунту визначається діленням витрат (без вартості побічної продукції) на фізичну масу основної продукції. Побічною продукцією вважається бадилля і продукція, яка не реалізована, згодована худобі і оцінена за собівартістю кормових буряків з врахуванням поживності. В господарстві ведеться облік витрат по групі овочевих культур в розраховується середня собівартість продукції цих культур. Для визначення собівартості окремої культури витрати на групу культур розподіляються між окремими видами продукції пропорційно її вартості за реалізаційними цінами. До собівартості продукції теплиць включаються і витрати на утримання бджолиних сімей для запилення (без вартості одержаного меду та іншої продукції бджільництва за реалізаційними цінами). Між окремими культурами, що вирощуються в теплицях, витрати розподіляються пропорційно вартості одержаної продукції за реалізаційними цінами.

При визначенні собівартості зернової продукції, по-перше відомості про кількість зернових беруть зі Звіту про збір урожаю сільськогосподарських культур (ф. № 29 с.г.), де зазначається фактично зібраний урожай як у початково оприбуткованій масі, так і у вазі після доробки. Після цього складають розрахунок переводу зеро відходів у повноцінне зерно. Так, по кожній культурі зазначається вага чистого зерна після доробки, де 70 % складає повноцінне зерно, а 30 % - зерновідходи. Зерновідходи при цьому переводяться у повноцінне зерно - за коефіцієнтом 0,08. кількість же умовного зерна зазначається за кожною групою культур.