Облік і аудит готової продукції на прикладі СТОВ "Агрокомбінат Тепличний"

При вирощуванні зернових також збирається побічна продукція - солома. Її кількість також переводиться в умовне зерно за коефіцієнтом 0,08 і додається до вже отриманого повноцінного зерна (зерно + зерновідходи).

В окремому розрахунку за даними аналітичних та синтетичних регістрів бухгалтерського обліку підраховують по кожній культурі витрати, понесенні на її виробництво, окремо по кожній бригаді. Підраховують підсумок по кожній групі культур. Потім цей підсумок ділять на кількість отриманого умовного зерна. Отримують собівартість умовної одиниці зерна. Щоб отримати вартість побічної продукції чи зерновідходів необхідно собівартість умовної одиниці помножити на ту кількість умовних одиниць, яку складає солома чи зерновідходи. Отриману суму витрат ділять на фактичну кількість соломи чи зерновідходів.

Таким чином в СТОВ "Агрокомбінат "Тепличний" визначають собівартість готової продукції. Ця методика обчислення собівартості є застарілою. Тоді як бухгалтерський облік в Украйні поступово переходить на нові Національні Положення (стандарти) бухгалтерського обліку, необхідно використовувати таку методику обліку собівартості зернових культур, яка визначена у Методичних рекомендаціях з планування обліку і калькулювання собівартості продукцій, робіт, послуг сільськогосподарських підприємств від 17 травня 2001 р.

Згідно з Методичними рекомендаціями об'єктом обчислення собівартості продукції зернових буде зерно та зеро відходи, а одиницею калькулювання 1ц. При цьому сума витрат, понесених на вирощування зернових культур, без вартості соломи, розподіляється між зерном і зерновідходами. Солома ж повинна оцінюватися за нормативними витратами (витрати на стягування кіп соломи до місці скирдування; витрат на скирдування; витрати на протипожежне оборювання скирди).

Зерновідходи переводяться в повноцінне зерно за допомогою відповідних коефіцієнтів які визначаються за даними лабораторного аналізу як процент вмісту повноцінного зерна в зерновідходах. При цьому визначають загальну суму повноцінного зерна як суму повноцінного зерна та зерновідходів.

Щоб визначити собівартість 1 ц. зерна всі витрати, понесені на виробництво донної культури, без вартості побічної продукції (соломи) ділять на загальну кількість повноцінного зерна.

Для визначення собівартості 1 ц. зерновідходів собівартість повноцінного зерна перемножують на кількість зеровідходів, переведених в повноцінне зерно і отриману суму ділять на фактичну кількість зерновідходів.

Таким чином застосування і впровадження цього методу дозволить поліпшити стан справи в сфері калькулювання собівартості продукції і організації економіки підприємства в умовах реформування системи ведення господарства.

Що стосується визначення собівартості овочів відкритого та закритого грунту на підприємстві, то ця методика повністю відповідає запропонованій в Методичних рекомендаціях з планування, обліку і калькулювання собівартості продукції, робіт, послуг сільськогосподарських підприємств.

2.3 Первинний та зведений облік готової продукції

Згідно Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" здійснення господарських операцій фіксується в первинних документах, які є підставою для обліку господарських операцій. Щодо первинного обліку готової продукції овочівництва, зокрема овочів відкритого та закритого грунту, то він здійснюється у Щоденнику надходження сільськогосподарської продукції ф. № 81 (дод.1) та Щоденник надходження продукції закритого грунту (для спеціалізованих господарств) ф. № 83 (дод.2). Ці документи складаються щодня бригадиром на всю бригаду. Перед початком збирання врожаю кожному бригадиру видається необхідна кількість бланків.

У міру надходження продукції приймальники або комірники зважують її і кожне зважування записують у щоденнику, зазначаючи при цьому дату, назву продукції, прізвище осів, від яких прийнято продукцію, а також кількість продукції та вага в кілограмах. Після цього кожна особа, що здала продукцію, ставить свій підпис.

У кінці робочого дня всі щоденники підписує керівник структурного підрозділу, та передають до бухгалтерії в цей же день, або ранком наступного дня.

Зведеним документом при обліку готової продукції овочів відкритого грунту є Реєстр довільної форми (дод.3). В ньому вказується номер щоденника, прізвище особи, яка приймала продукцію, та найменування продукції, потім вираховується сума в грошовому виразі, зазначається кореспонденція рахунків.

Зведеним документом при обліку готової продукції овочів закритого грунту є також Реєстр довільної форми (дод. 4). В ньому зазначається номер щоденника, найменування продукції.

Перелічені вище зведені документи з обліку готової продукції овочів відкритого та закритого грунту складаються кожного місяця.

Що стосується первинного обліку зернових культур, то в господарстві використовують єдині форми первинних документів. Для обліку надходження зерна з поля використовують реєстр відправки зерна та іншої продукції з поля (ф. № 77) (дод. 5).

Перед початком збиральних робіт бухгалтерія видає під розписку кожному комбайнеру блокноти цих реєстрів. В реєстрі обов'язково вказується назва господарства, табельний номер комбайнера, прізвище, марка і номер комбайна. Під одним номером виписується три примірники реєстра. В кінці підписуються головних бухгалтер і керівник підприємства. При видачі комбайнеру ці реєстри реєструються у спеціальній відомості.

На початок зміни комбайнер на кожну машину виписує по три примірники, де вказує прізвище водія, номер машини, зазначає продукцію. Перший примірник залишається у комбайнера, а другий і третій він передає водію.

В свою чергу водій залишає у себе другий примірник, а третій віддає на таку завідуючому током. При здачі зерна на тік кожна машина зважується і результати зважування записують у другий і третій примірник. У реєстрі водія підписується завідуючий током, а у реєстрі завідуючого - водій.

Ці реєстри щоденно здаються до бухгалтерії:

- перший примірник здає комбайнер після запису у обліковий лист тракториста машиніста;

- другий - водій;

- третій - завідуючий током разом з відомістю руху зерна.

На току є після закінчення робочого дня завідуючий током підраховує зерно за реєстрами, а підсумки записує в реєстр приймання зерна і іншої продукції (ф. № 78) (дод.6).

Даний реєстр використовується для обліку надходження зерна у місці збереження. В ньому на кожну культуру та окремо на кожен сорт групують кількість зерна, що надійшло. Крім того і зазначається і прізвище кожного комбайнера. Цей реєстр складається в одному примірнику і застосовується протягом одного дня. Даня цього реєстру використовують для записів в книгу складського обліку протягом одного місяця.

Зерно, що надходить на тік потребує доробки і відповідно кожна партія зерна, що відправляється, оформлюється відповідним документом і зважується. Результати оформлюються актом на сортування і сушку продукції рослинництва (ф. № 82) (дод. 7). Цей документ складається в одному примірнику на кожну партію відсортованої продукції. Підписують це документ агроном, завідуючий током, завіряється керівником. Не пізніше наступного дня передається до бухгалтерії.

Після доробки зерно розподіляють по каналах збуту. При передачі його на зерносховище оформлюють накладну внутрігосподарського призначення (ф. № 87) (дод. 8). В ній вказується дата документу, призначення, назва продукції, кількість, сума, ціна, кореспонденція рахунків. Якщо зерно іде на внутрішні потребу, то накладна оформлюється лише в двох примірниках:

1) передається одержувачу з розпискою відправника;

2) залишається на току за розпискою одержувача.

Якщо продукція реалізується та оформлюється товарно-транспортна накладна в 4-5 примірниках(дод. 9).

Перший примірник залишається у пункті відправки; другий, третій, четвертий - завірені підписами видаються особі, що транспортує продукцію.

Щоденно ж в кінці робочого дня завідуючий током складає на підставі вищерозглянутих документів по кожному сорту відомість руху зерна та іншої продукції (ф.№ 80) (дод. 10).

На підставі одного з примірників накладної, що залишається на складі готової продукції, начальник складу чи відповідальна особа заповнює картку складського обліку(ф.М-17) (дод. 11). Картки складського обліку видають матеріально-відповідальній особі під розписку. На складі картки зберігаються у спеціальних картотеках. Картку окремо відкривають по кожному виду продукцій. У ній роблять запис про оприбуткування готової продукції, що надійшла на склад, і разом із звітом про рух матеріальних цінностей (ф. №121), який разом з первинними документами передають до бухгалтерії. Звіт складається в двох примірниках щомісячно. Після перевірки в бухгалтерії господарства, один примірник, підписаний бухгалтером, повертається матеріально-відповідальній особі.

Записи у картці складського обліку роблять на підставі кожного прибуткового чи видаткового документа: після запису про надходження чи вибуття зі складу підбивають підсумок за операціями та виводять залишок. У бухгалтерії також ведуть книгу залишку готової продукції довільної форми.

Розглянувши первинний облік готової продукції в СТОВ "Агрокомбінат "Тепличний", можна зробити наступні висновки, що на підприємстві були виявленні деякі недоліки щодо первинного обліку.

Серед великої кількості первинних документів, що застосовуються для обліку готової продукції, найбільшу увагу слід приділити тим документам, за допомогою яких відбувається оприбуткування зернової продукції. Як вже зазначалося, у досліджуваному господарстві використовують реєстри відправки зерна та іншої продукції з поля. Але найбільш прогресивним методом оприбуткування зернової продукції є талонний метод.

Суть цього методу полягає в тому, що на кожного шофера та комбайнера у бухгалтерії оформляються талони. В них зазначають прізвище, номер машини та табельний номер. При цьому талони нумеруються та підписуються бухгалтером. При видачі вони реєструються в журналі обліку виданих талонів.

В процесі роботи при кожному відвантаженні зерна шофер з комбайнером обмінюються талонами. Якщо бункер неповний, то в талоні роблять відповідну подачку. Тобто простота даного методу полягає в тому, що шоферу і комбайнеру не приходиться заповнювати більш громіздкі реєстри відправки зерна та іншої продукції з поля, на що втрачається значна кількість часу.

Таким чином кількість талонів повинна співпадати з кількістю бункерів зерна. Кожен шофер повинен мати реєстр приймання зерна від комбайнера. При доставці зерна на тік машина зважується. Шофер передає завідуючому током талони, які одержав від комбайнера, а завідуючий током записує шоферу у реєстр ту кількість продукції, яку він здав.

Але і цей метод можна значно спростити і замість перерахованих вище документів складати лише три. Сутність пропозицій складається аз наступного. Шофер вивозить від комбайнера зерно на зерно тік, де вагар після зважування продукції передає шоферу талон водія. Цей документ містить інформацію про кількість прийнятого зерна (брутто і нетто) і засвідчується підписом вагаря. Одночасно шофер розписується, підтверджуючи кількість зданого зерна в документі вагаря - реєстрі приймання зерна вагарем. Один з них вагар передає комбайнеру. Комбайнер протягом зміни відмічає кількість намолоченого зерна по кожному шоферу ( в своєму зошиті ставить значки, відмічаючи кількість відвантажених бункерів). В кінці дня він складає в одному примірнику обліковий лист комбайнера. В цьому документі вказується загальна бункерна вага зерна, номер автомашини і прізвище шофера. Крім цього в зазначеному документі передбачений підпис шофера, який підтверджує приймання зерна від комбайну, яке намолочене протягом зміни. Після звірки кількості бункерів намолоченого зерна з кількістю талонів, які є у шоферів з підписом вагаря. Комбайнер в кінці зміни за даними реєстрів приймання зерна вагарем проставляє в обліковому листі комбайнера вагу брутто і нетто намолоченого зерна для нарахування оплати праці. Потім він додає до облікового листа комбайнера другі примірники реєстрів приймання зерна вагарем і здає до бухгалтерії господарства. Шофер, звіривши кількість талонів водія з даними комбайнера і вагаря, додає їх до дорожніх листів шофера і також здає в бухгалтерію. При даній схемі руху первинної документації складається лише обліковий лист комбайнера, талон водія і реєстр приймання зерна вагарем.

Застосування на практиці облікового листа комбайнера, який пропонується в одному примірнику, дозолить полегшити роботу бухгалтерів при видачі та реєстрації цих документів; спростити процедуру оформлення реєстрів або обміну талонами між шоферами і комбайнерами. Кріт того, система документів, яка пропонується, логічно взаємозв'язана, не трудомістка і не важка для сприйняття.

Також необхідно вдосконалити документи зберігання продукції на складі. Картка складського обліку повинна мати лише обов'язкові реквізити, такі як: назва підприємства, дата, найменування матеріалу, одиниця виміру, ціна.(дод.12).

Підприємство СТОВ "Агрокомбінат "Тепличний" не користується послугами сторонніх організацій з приводу перевезення продукції (доставки), тому можна значно спростити форму товарно-транспортної накладної.(дод. 13)

Документи, які пропонуються, містять лише необхідні відомості, і в них немає зайвої інформації. Застосування на практиці запропонований документів дозволить не лише скоротити кількість первинних документів, але й скоротити витрати на придбання паперу.

2.4 Аналітичний та синтетичний облік готової продукції

У бухгалтерії підприємства синтетичний облік наявності та руху готової продукції ведеться на активному рахунку 26 "Готова продукція". При оприбуткуванні готової продукції, що випущена підприємством, роблять такий запис: Д-т 26 "Готова продукція", К-т 23 "Виробництво" субрахунок рослинництво.

Рахунок 26 призначений для узагальнення інформації про наявність і рух готової продукції підприємства.

До готової продукції відноситься продукція, обробка якої закінчена і котра пройшла іспиту, приймання, укомплектування відповідно до умов договорів із замовниками і відповідає технічним умовам і стандартам.

В аналітичному обліку можливе відображення готової продукції за обліковими цінами. При списанні готової продукції з рахунка 26 "Готова продукція" сума відхилень фактичної виробничої собівартості готової продукції від вартості готової продукції за обліковими цінами (далі відхилення) визначається як добуток рівня (відсотка) відхилень і вартості відпущеної зі складу готової продукції за обліковими цінами. Рівень (відсоток) відхилень визначається розподілом суми відхилень на початок місяця із сумою відхилень по продукції, що надійшла на склад з виробництва за звітний місяць, на суму вартості залишку готової продукції за обліковими цінами на початок місяця і вартості оприбуткованої за звітний місяць з виробництва на склад готової продукції за обліковими цінами. Сума відхилень фактичної виробничої собівартості готової продукції від її вартості за обліковими цінами, що відноситься до реалізованої продукції, відбивається по кредиту рахунка 26 "Готова продукція" і дебету рахунків, на яких відбите вибуття готової продукції.

Аналітичний облік готової продукції в СТОВ "Агрокомбінат "Тепличний" ведеться по видах готової продукції.

Дані про наявність та рух готової продукції за місцями зберігання узагальнюються за місяць в розрізі субрахунків в Журналі-ордері № 10.1 с.-г., який в господарстві ведеться на пустографах, зі збереженням усіх необхідних реквізитів.

Аналітичний облік готової продукції ведуть у сальдових відомостях на підставі перевірених звітів про рух матеріальних цінностей. Сальдові відомості (ф № 41) відкривають і ведуть по кожній матеріально-відповідальній особі.

Кредитові обороти по синтетичних рахунках (субрахунках) по обліку готової продукції з Журналу-ордера №10.1 с.-г. переносять в Головну книгу.

Підсумки залишків по синтетичним рахунках сальдової відомості звіряють з даними про залишки готової продукції, відображених в Журналі-ордері № 10.1 с.-г. та відомості в розрізі матеріально-відповідальних осіб.

Залишки готової продукції в Журналі-ордері № 10.1 с.-г. та відомості узгоджують з підсумковими даними сальдових відомостей по кожному синтетичному рахунку.

На сучасному етапі при переході бухгалтерського обліку на національні стандарти, коли необхідно застосовувати документи у відповідності до цих стандартів, існує велика кількість недоліків щодо ведення обліку по підприємстві.

Багато аналітичних та зведених документів, що мають на меті спростити, зокрема, облік готової продукції, не використовуються В СТОВ "Агрокомбінат "Тепличний".

Так наприклад в господарстві не використовується типова форма Журнала-ордера № 10.1 с.-г., що є негативним. При заповненні Журнала-ордера № 10.1 с.-г. на пустографах, необхідно в першу чергу заповнити необхідні реквізити, а на це витрачається деякий час. Коли при використані типової форми Журнала-ордера, бухгалтер лише заносить необхідні дані. Це сприяє швидкій роботі бухгалтера, та в цілому по господарству підвищення продуктивності праці(дод.14).

При розглядання аналітичного і синтетичного обліку на підприємстві, можна зробити висновок, що в цілому ведення обліку відповідає національним стандартам бухгалтерського обліку.

2.5 Облікова політика

Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 р. № 996 - XIV (зі змінами та доповненнями) встановлено мету, принципи, державне регулювання, організацію та ведення бухгалтерського обліку на підприємствах України.

Згідно Закону, метою бухгалтерського обліку та фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства.

Підприємство самостійно обирає одну з організаційних форм побудови обліку. На досліджуваному підприємстві існує та форма: створення на підприємстві бухгалтерської служби на чолі з головним бухгалтером.

Підприємства, згідно з вимогами Закону самостійно обирають облікову політику.

Під обліковою політикою розуміють сукупність принципів, методів та процедур, що використовуються підприємством для складання та надання фінансової звітності.

При розробці облікової політики підприємство зобов'язано дотримуватися принципів та методів обліку встановлених Законом та національними положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку.

Складові облікової політики підприємства можна поділити на дві групи: організаційно-технологічні та методологічні.

До організаційно-технологічних складових частин облікової політики слід відносити:

- вибір організаційної побудови обліку на підприємстві та форми бухгалтерського обліку;

- відповідальність власника (керівника) та головного бухгалтера за організацію обліку;

- склад та структура бухгалтерії підприємства;

- перелік посадових осіб підприємства з правом розпорядчого підпису;

- перелік матеріально-відповідальних та підзвітних осіб;

- перелік та склад фінансової, статистичної та оперативної звітності, що надає підприємство відповідним користувачам. Підприємства самостійно розробляють: робочий план рахунків; графік документообігу; положення про організацію інвентаризаційної роботи; положення про організацію зберігання та утилізації документів.

До методологічних складових облікової політики слід відносити обрані підприємством методи та процедури організації та ведення бухгалтерського обліку на окремих його ділянках.

1. Облік необоротних активів.

- Облік основних засобів

- Облік інших необоротних матеріальних активів:

- Облік нематеріальних активів.

2. Облік розрахунків.

3. Облік запасів:

- визначається склад запасів;

- визначаються методи оцінки руху запасів .

4. Облік витрат.

Організація бухгалтерського обліку на підприємстві включає:

- Положення про бухгалтерську службу;

- Посадові інструкції головного бухгалтера та працівників бухгалтерської служби;

- Графік документообігу(дод. 15);

- Робочий план рахунків;

- Положення про інвентаризаційну роботу;

- Положення про організацію зберігання та утилізації документів;

- Інформаційно-технічне забезпечення бухгалтерської служби;

- Наукова організація праці.

Підприємство має право самостійно обирати форму ведення бухгалтерського обліку, під якою слід розуміти склад, структуру і порядок формування облікових регістрів, що визначається характером і масштабом діяльності, обсягом інформації, що обробляється, потребами внутрішніх та зовнішніх користувачів, фінансовим становищем тощо. В СТОВ "Агрокомбінат "Тепличний" існує журнально-ордерна форма бухгалтерського обліку. Ця форма фіксується підприємством в наказі про облікову політику.

Графік документообігу - затверджений порядок обробки інформації, що зазначена в первинних документах. Графік регламентує строки складання, надання та обробки первинних документів; визначає перелік документів, час їх просування та обробки, посадових осіб, відповідальних за складання документів, порядок передачі документів по інстанціях для обробки, строк надходження документів до бухгалтерії, термін обробки і проходження документів всередині бухгалтерської служби і завершення всіх робіт за звітний період до складання бухгалтерського балансу та звітності. Шлях, який повинен пройти той чи інший документ, залежить від змісту останнього і визначається при складанні графіку документообігу. Графік складають у двох примірниках: перший передається структурному підрозділу, другий - зберігається у головного бухгалтера підприємства.

Сільськогосподарські підприємства використовують План рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань і господарських операцій підприємств і організацій, затверджений наказом Міністерства фінансів У країни від 30.11.1999 р. №291. В СТОВ "Агрокомбінат "Тепличний" розроблений свій робочий план рахунків на основі типового, але виходячи зі спеціалізації підприємства, та роду діяльності.

Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" для забезпечення достовірності даних бухгалтерського обліку та фінансової звітності підприємства незалежно від форм власності зобов'язані проводити інвентаризацію активів і зобов'язань, під час якої перевіряються і документально підтверджуються їх наявність, стан і оцінка.

Відповідальність за організацію інвентаризації несе власник (керівник) підприємства, який повинен створити необхідні умови для її проведення у стислі строки, визначити об'єкти, кількість і строки проведення інвентаризації, крім випадків, коли її проведення є обов'язковим. Для проведення інвентаризаційної роботи на підприємствах, розпорядчим документом власника (керівника) створюються постійно діючі інвентаризаційні комісії, які очолюються власником (керівником) підприємства або його заступником.

Що стосується розробки методологічних засад організації та ведення бухгалтерського обліку, зокрема обліку готової продукції то на підприємстві передбачено наступне:

Готова продукція - активи, які:

- утримуються для подальшого продажу за умов звичайної господарської діяльності;

- перебувають у процесі виробництва з метою подальшого продажу продукту виробництва;

- утримуються для споживання під час виробництва продукції, виконання робіт та надання послуг, а також управління підприємством.

Одиницею бухгалтерського обліку готової продукції є її найменування або однорідна група (вид).

На підприємстві передбачено, які запаси будуть обліковуватись по однорідних групах, а які - по кожному найменуванню. Також в обліковій політиці підприємства передбачений метод визначення собівартості.

Для всіх одиниць готової продукції, що мають однакове призначення та однакові умови використання, застосовується тільки один метод. Вибір методу оцінки готової продукції, що вибуває залежить від мети, що ставиться.

В обліковій політиці господарства також передбачена відповідальність та обов'язки керівника та головного бухгалтера.

Керівник підприємства зобов'язаний створити необхідні умови для правильного ведення бухгалтерського обліку, забезпечити неухильне виконання всіма підрозділами, службами та працівниками, причетними до бухгалтерського обліку, правомірних вимог бухгалтера щодо дотримання порядку оформлення та подання до обліку первинних документів.

Головний бухгалтер або особа, на яку покладено ведення бухгалтерського обліку підприємства:

- забезпечує дотримання на підприємстві встановлених єдиних методологічних засад бухгалтерського обліку, складання і подання у встановлені строки фінансової звітності;

- організує контроль за відображенням на рахунках бухгалтерського обліку всіх господарських операцій;

- бере участь в оформленні матеріалів, пов'язаних з нестачею та відшкодуванням втрат від нестачі, крадіжки і псування активів підприємства;

- забезпечує перевірку стану бухгалтерського обліку у філіях, представництвах, відділеннях та інших відокремлених підрозділах підприємства.

Проаналізувавши облікову політику підприємства, можна зробити такий висновок, що вона повністю відповідає вимогам, які прид`явлені до неї, та відповідає певним національним стандартам України.

3. Аудит готової продукції

3.1 Аудит готової продукції на підготовчому етапі перевірки.

Аудит у західній теорії і практиці прийнято вважати процесом, за допомогою якого компетентний незалежний працівник накопичує й оцінює свідчення про інформацію, що піддається кількісній оцінці і стосовної до специфічної господарської системи, щоб визначити і виразити у своєму висновку ступінь відповідності цієї інформації встановленим критеріям.

Методика є важливим інструментом роботи аудитора. Перед проведенням аудиторської перевірки необхідно скласти на ряду з планом аудиту методику проведення майбутньої перевірки в якій мають бути визначені всі контрольні точки процесу аудиту(дод. 16).

Законом України "Про аудиторську діяльність"(2) визначено, що аудит проводиться на підставі угоди між аудиторською фірмою (аудитором) і замовником (дод 17). Незалежність на цьому етапі виявляється у виборі замовника. Проте в міжнародних стандартах обов`язково вказується на необхідність оцінки усіх аспектів незалежності під час укладання такої угоди, тому що аудиторська фірма буде нести відповідальність за порушення вимог до незалежності і результати аудиту визнаються недійсними.

Розподіл відповідальності за оцінку звітності між аудитором та замовником ґрунтується на Положенні про організацію бухгалтерського обліку і звітності в Україні та статті 11 Закону України "Про аудиторську діяльність". Закон також передбачає право аудитора (аудиторських фірм) на залучення до участі у перевірці на договірних засадах фахівців різного профілю. Проте питання відповідальності за роботу інших аудиторів та експертів залишилось невирішеним ні чинним законодавством, ні затвердженими нормативами. Як правило, на це обов`язково звертають увагу в аудиторському висновку, а в Нормативі №13 такі ситуації не розглядаються.

Взаємодія організації-клієнта з аудиторською фірмою повинна починатися з направлення на її адресу листа-пропозиції, у якому викладаються мета аудиторської перевірки і перелік бажаних аудиторських послуг. До укладання договору необхідно мати максимально повну інформацію про клієнта і його економічну діяльність. Цьому сприяє одержання відповідей на питання, перераховані в інформаційній анкеті. Після ухвалення рішення про укладання договору аудиторська фірма направляє на адресу клієнта лист-зобов'язання аудиторської організації про згоду на проведення аудита. Додатком до договору є перелік супутніх аудиту послуг.

У процесі підготовки загального плану і програми аудита аудиторська організація оцінює ефективність системи внутрішнього контролю, що діє в економічного суб'єкта, і робить оцінку ризику системи внутрішнього контролю (контрольного ризику). Система внутрішнього контролю може вважатися ефективної, якщо вона вчасно попереджає про виникнення недостовірної інформації, а також виявляє недостовірну інформацію. Оцінюючи ефективність системи внутрішнього контролю, аудиторська організація повинна зібрати достатню кількість аудиторських доказів. Якщо аудиторська організація вирішує покластися на систему внутрішнього контролю і систему бухгалтерського обліку для одержання достатнього ступеня впевненості у вірогідності бухгалтерської звітності, вона повинна відповідним чином скорегувати обсяг майбутнього аудита.

Аудитор повинен дослідити внутрішній контроль на підприємстві, та скласти відповідний документ (дод.18). Також необхідно вивчити систему бухгалтерського обліку на підприємстві (дод.19).

При підготовці загального плану і програми аудита аудиторської організації варто установити прийнятні для неї рівень істотності й аудиторський ризик, що дозволяють вважати бухгалтерську звітність достовірної. Плануючи аудиторський ризик, аудиторська організація визначає внутрішньогосподарський ризик бухгалтерської звітності і ризик контролю, що відповідає цій звітності незалежно від аудита економічного суб'єкта. За допомогою встановлених ризиків і рівня істотності аудиторська організація виявляє значимі для аудита області і планує необхідні аудиторські процедури. У процесі аудита можуть виникнути обставини, що впливають на зміну аудиторського ризику і рівня істотності, установлені при плануванні.

Проведення аудиту завжди супроводжується відповідним ризиком. Аудитор повинен чітко собі уяснити, в чому полягає аудиторський ризик, його суть, складові частини, як його визначити і його максимально допустимий рівень. Від нього залежить рішення в погоджені аудитора на проведення перевірки фінансової звітності або відмову від неї, складання плану перевірки, терміни, вибір напрямів, підходів методів і прийомів аудиторської перевірки. Для того, щоб усвідомити і оцінити значення визначення аудиторського ризику для виконання ним своїх професійних обов'язків з найменшою вірогідністю допущення помилок або неточностей в роботі, забезпечення найбільшої ефективності перевірки.

Аудитор повинний ретельно планувати свою діяльність по трьох основних причинах: це дає аудитору можливість одержати достатню кількість свідчень про положення справ клієнта, допоможе удержати в розумних межах витрати на аудита і дозволить уникнути непорозумінь із клієнтом.

Планування аудита складається з 6 основних етапів:

1. Попереднє планування.

2. Збір загальної інформації.

3. Збір інформації про правові обов'язки клієнта.

4. Оцінка істотності аудиторського ризику.

5. Ознайомлення із системою внутрішньогосподарського контролю й оцінка ризику контролю.

6. Розробка загального плану аудита і програми аудита.

Висновки аудитора по кожнім розділі аудиторської програми, документально відбиті в робочих документах, є фактичним матеріалом для складання аудиторського звіту (письмової інформації керівництву економічного суб'єкта) і аудиторського висновку, а також підставою для формування об'єктивної думки аудитора про бухгалтерську звітність економічного суб'єкта.

По закінченні процесу планування аудита загальний план і програма аудита повинні бути оформлені документально і завізовані у встановленому порядку.

3.2 Проведення аудиту готової продукції на підприємстві

В СТОВ "Агрокомбінат "Тепличний" аудиторська перевірка господарської діяльності проводиться аудиторською фірмою щомісяця. Як правила аудит на підприємстві виконується до 15 числа кожного місяця. Підставою для проведення аудиту є договір.

Розглянемо проведення аудиту на підприємстві, що стосується готової продукції.

Аудит готової продукції можна умовно поділити на чотири етапи: - аудит обліку готової продукції, аудит неврахованої продукції, аудит обліку відвантаження і реалізації готової продукції та аудит обліку витрат на продаж.

При проведення аудиту обліку готової продукції в першу чергу перевіряється правильність і своєчасність оформлення документів на здачу продукції з виробництва на склад(щоденник надходження сільськогосподарської продукції, реєстр приймання зерна та іншої продукції та ін); правильність відображення в бухгалтерському обліку операцій, зв'язаних з випуском готової продукції(товарно-транспортна накладна); потім перевіряється правильність визначення виробничої собівартості готової продукції по видах; правильність розрахунків і списання сум відхилень фактичної собівартості від планової; правильність складання бухгалтерських проводок по обліку випуску готової продукції (робіт, послуг); відповідність записів аналітичного і синтетичного обліку по балансових записах рахунка "Готова продукція" записам у головній книзі і балансі; правильність оцінки готової продукції.

У випадку якщо продукція не оформляється приймально-здавальними документами цеху чи складу підприємства і не відбивається в бухгалтерському обліку, виникає неврахована продукція.

Заниження оцінки продукції дає можливість посадовим і матеріально відповідальним особам підприємств і торгових організацій вилучати частину виторгу, що складає різницю між продажною і заниженою в обліку вартості продукції.

Оскільки неврахована продукція не відбивається в бухгалтерських документах, у багатьох випадках її наявність визначається на підставі документації, що відбиває технологічні процеси виробництва цієї продукції (документи на виплату заробітної плати, дані оперативного обліку про закладку сировини і випуск готової продукції й ін.), а також підтверджуючий вивіз продукції з підприємства (пропуски, рахунки-фактури, накладні й ін.).

В окремих випадках неврахована продукція може бути виявлена шляхом звірення (зіставлення) документів, що відбивають одержання продукції: документальних даних складів і цехів - виробників продукції; даних інвентаризацій готової продукції в цехах і на складах підприємств - з обліковими даними на день проведення таких інвентаризацій і т.п.

При перевірці аудитор повинний вивчити всю документацію, що дозволяє зробити висновок про наявність чи про відсутність випадків випуску і реалізації неврахованої продукції.

Для установлення факту випуску неврахованої продукції користаються різними способами аналізу і перевірки документів. До них, зокрема,відносяться зіставлення даних інвентаризацій складів готової продукції підприємства і даних обліку в місцях збереження (виявлення при цьому надлишків продукції власного виробництва, утворення яких за рахунок недовантаження споживачам виключається, підтверджує, що вся продукція на підприємстві враховується, якщо при цьому відсутні помилки в обліку); звірення документів, що підтверджують вивіз з підприємства готової продукції (товарно-транспортні накладні, пропуски, дорожні листи, залізничні й інші документи), з документами бухгалтерського й оперативного обліку продукції на складах. У результаті такого звірення можуть установлюватися випадки вивозу не оприбуткованої по складу продукції, що у витратах не була списана й у нестачі не виявилася.

При проведенні аудиту надходження та зберігання готової продукції на складах, аудитором не була виявлено порушень.

3.3 Документальне оформлення аудиту готової продукції

За результатами аудиторської перевірки складається звітний документ, що може мати різні документальні форми - аудиторська довідка, аудиторський висновок, довідка про експертизу, доповідна записка, звіт про перевірку й інші. Сама форма цього документа визначається в наказі про призначення аудиторської перевірки. На досліджуваному підприємстві складається аудиторський висновок(дод.20). Аудиторський висновок складається на основі письмової інформації аудитора, у якій повинні міститися зведення про усі виявлені недоліки і порушення в обліку й звітності, а також виділятися ті помилки і виправлення які можуть уплинути на вірогідність звітності з посиланнями на законодавчі і нормативні документи. Письмова інформація заповнюється в двох екземплярах, один із яких передається головному бухгалтеру і керівнику для ознайомлення виявлення можливих розбіжностей і врегулювання спірних положень, а інший використовується для написання звіту, після чого він передається в архів. У письмовій інформації повинні міститися: ПІП аудитора чи склад групи аудиторів, реквізити перевіряємого підрозділу, перелік посадових відповідальних за ведення бухгалтерського обліку і складання звітності, період часу до якого відноситься перевірена документація, інформація про методику перевірки (які напрямки бухгалтерського обліку підлягали перевірці, яка бухгалтерська документація була перевірена суцільним методом, а яка вибірково, на основі яких принципів проводилася перевірка), інформація про усі виявлені недоліки і порушення, інформація про найбільші істотні порушеннях в обліку, які значно спотворюють звітність, рекомендації з поліпшення податкового планування з метою оптимізації оподатковування.

При наступних перевірках повинні бути дані аналіз і оцінка виконання чи виправлення зауважень по фактах попередніх перевірок. Письмова інформація підписується всіма аудиторами, хто проводив перевірку. На підставі письмової інформації складається звіт, що за структурою в основному повторює письмову інформацію.

При викладі своєї думки аудитор повинний дотримувати строгої об'єктивності, не допускати необґрунтованих тверджень, висновків і оцінок діяльності матеріально-відповідальних осіб і записувати обвинувальні формулювання. Зауваження про недоліки і порушення, отримані з усних чи письмових заяв окремих облич, у звіт включати не можна. Кожен відбитий у ньому факт повинний бути всебічно перевірений аудитором.

Підсумовуючи вищезазначене, можна зробити наступні висновки, що на підприємстві дуже добре організований аудит, при проведенні останнього аудиту готової продукції по кожній матеріально-відповідальній особі порушень не було виявлено. Це говорить про ефективну організацію бухгалтерського обліку готової продукції.

4. Автоматизація бухгалтерського обліку

Удосконалення управління на основі інформаційного забезпечення потребує використання засобів обчислювальної техніки для обліку й аналізу господарської діяльності. Автоматизація обробки інформації на сільськогосподарських підприємствах піднімає рівень організації праці в сфері управління, дає можливість значно зменшити витрати часу на обчислення і розрахунки, а також створює умови для підвищення продуктивності праці. Автоматизація сприяє впровадженню раціональних форм облікової праці, уніфікації форм первинних документів, підвищенню оперативності та достовірності інформації.

На сьогоднішній день існує досить велика кількість універсальних програмних комплексів ведення бухгалтерського обліку: "1С:Підриємство" (Лабораторія автоматизації економічних задач "Форт", "ABBYY Україна", м. Київ), "Х-DOOR" (фірма SOFTTAXI LTD, м. Запоріжжя), "АБ Офіс 2000" (ТОВ "АБ Система" м. Львів), "Парус", "Парус-підприємство" (СП "Парус-Україна", м. Київ), "БЕСТ" (ТОВ "Інтелект-Сервіс", м. Київ). Але ці програми, не зважаючи на універсальність і можливості налагодження, при впровадженні на сільськогосподарських підприємствах потребують кропіткої роботи по їх адаптації. Ця робота виражається не тільки в кількості витраченого часу а й в сумі, яку необхідно сплатити за адаптацію програми до умов підприємства.

У результаті проведеного аналізу ринку програмних продуктів можна зробити висновок, що оптимальним варіантом вибору програмного забезпечення для комплексної автоматизації обліку в сільськогосподарських господарствах є розробки "1С:Підприємство 7.7". Підтвердженням цього є те, що існують українські версії цих програм, є фірми, які супроводжують програмне забезпечення. Переважна більшість бухгалтерів в Україні користується саме цією версією програми; працюючи з цією системою, можна автоматизувати всі розділи бухгалтерського обліку в сільському господарстві, оскільки вона є універсальною бухгалтерською програмою;

Сьогодні продукти фірми "1С:Підприємство 7.7" використовуються на багатьох підприємствах Сумської області. Впровадження цих програмних продуктів здійснюють РПІБ "Гідропневпроект" (офіційний дилер ABBYY) та ЗАТ "Сумські інформаційні мережі" (офіційний дилер Лабораторії автоматизації економічних задач "Форт"). Вони також надають послуги по сервісному обслуговуванню користувачів, але мало уваги приділяють впровадженню цих програмних продуктів в сільському господарстві, що пов'язано з відсутністю підготовлених спеціалістів.

Сьогодні проблема адаптації програм до умов сільського господарства і подальшої роботи по їх впровадженню дуже актуальна.

Досвід такої роботи показав, що процес впровадження можна розбити на два етапи: налаштовування та навчання.

Процес налаштовування комплексу програм "1С:Підприємство 7.7" мало чим відрізняється від налаштовування інших програм і виконується за наступним планом:

- налаштовування (доопрацювання стандартного, що поставляється з програмою) плану рахунків у відповідності із особливостями господарства, проведеною оптимізацією бухгалтерського обліку та поставленою задачею;

- налаштовування типових проводок. У випадку впровадження великих комплексних програм налаштовування кожного розділу бухгалтерського обліку в окремому модулі необхідно проводити окремо з урахуванням специфічних особливостей. Наприклад, у блоці по обліку заробітної плати необхідно настроїти алгоритми розрахунку різних утримань та нарахувань;

- налаштовування первинних документів.

- налаштовування форм бухгалтерської звітності у відповідності із особливостями господарства. В результаті проведення якісної автоматизації вся щоквартальна звітність повинна обов'язково складатися автоматично. Налаштовування звітності і податкових розрахунків на план рахунків та типові господарські операції, які реально використовуються у господарстві, - процес досить складний. Під час його проведення потрібно ввести в програму декілька стандартних господарських операцій, щоб потім перевірити правильність налаштовування, звіряючи складені автоматизовані розрахунки з ручними на умовному прикладі.

Конфігурація містить додаткові функції, обумовлені особливостями бухгалтерського обліку в сільському господарстві:

- готова продукція частково використовується для відтворення. У зв'язку з особливостями процесу виробництва собівартість продукції може бути обчислена тільки наприкінці року. Тому продукція сільськогосподарського виробництва враховується протягом року по плановій собівартості. По закінченні року формуються додаткові бухгалтерські проводки, що враховують різницю планової і фактичної собівартості;

- передбачено можливість відображення натуральних показників у трьох фізичних одиницях виміру: облік маси, кількості матеріальних цінностей; облік голів тварин і птаха, "кормоодиниць", "машино-днів" послуг автотранспорту; облік "кормо-днів", "залікової ваги";

- додаткові документи для розрахунку заробітної плати і ведення бухгалтерського обліку; спеціальний вид документа "реєстр уведення даних"; механізм типових господарських операцій (забезпечується робота оператора в термінах документів, а не в термінах бухгалтерських проводок);

- більш 20 спеціалізованих звітів для сільськогосподарських підприємств.

"1С:Підприємство 7.7. Конфігурація Сільськогосподарське підприємство. Бухгалтерський облік" (конфігурація для компонента "Бухгалтерський облік") є спільною розробкою фірм "1С", "1С-Рарус" і "Весь Облік" і являє собою типове рішення для автоматизації сільськогосподарських підприємств.

Конфігурація призначена для ведення бухгалтерського обліку сільгосппідприємства. У порівнянні з конфігурацією "Бухгалтерський облік для сільськогосподарського підприємства" у даній конфігурації розширені можливості механізму типових господарських операцій, однак не передбачені можливості розрахунку заробітної плати і кадрового обліку.

Особливості й основні можливості конфігурації

Ведення бухгалтерського обліку:

- облік операцій по банку і касі;

- облік основних засобів і нематеріальних активів;

- матеріальний облік і облік МБП;

- облік розрахунків з підзвітними особами;

- облік взаєморозрахунків з організаціями;

- облік реалізації продукції;

- облік виробництва сільськогосподарської продукції;

- облік нарахування і виплати заробітної плати.

Включені в конфігурацію бланки форм первинного обліку, бухгалтерської, податкової і статистичної звітності відповідають вимогам Мінфіну України. Конфігурація містить додаткові можливості, обумовлені особливостями бухгалтерського обліку в сільському господарстві:

- можливість часткового використання готової продукції для відтворення;

- передбачено механізм ведення обліку продукції сільськогосподарського виробництва протягом року по плановій собівартості, з наступним розрахунком фактичної собівартості наприкінці року,

- передбачено механізм формування додаткових бухгалтерських проводок, що враховують відхилення від планової собівартості;

- підтримується можливість обліку натуральних показників одночасно в трьох фізичних одиницях виміру: облік тварин і птаха в головах і живій вазі; облік "кормо-одиниць", "машино-днів" послуг автотранспорту; облік "кормо-днів", "залікової ваги";

- реалізовано спеціальний тип документа "реєстр уведення даних" по господарських операціях з можливістю наступного добору в журналі документів;

- включено додаткові довідники, що забезпечують аналітичний облік;

- для полегшення роботи користувача деякі довідники в конфігурації цілком або частково заповнені нормативною інформацією;

- передбачено регламентні документи для щомісячного і річного закриття рахунків для визначення фінансових результатів;

- передбачено документи розподілу витрат по послугах у розрізі об'єктів калькуляції;

- розроблено механізм створення нових типових господарських операцій і відповідних їм видів документів з можливістю настроювання складу реквізитів, розташування реквізитів у формі документа, бухгалтерських проводок, друкованої форми - безпосередньо в інформаційній базі без зміни конфігурації. Конфігурація містить розширюваний набір типових господарських операцій;

- включено додаткові звіти, що враховують специфіку сільськогосподарських підприємств: "Відомість обліку витрат на виробництво", "Відомість обліку витрати кормів", "Відомість обліку руху тварин", "Відомість обліку витрат продукції", "Відомість обліку продукції і наданих послуг", "Відомості показників для розрахунку валового і чистого доходу в рослинництві і тваринництві".

Автоматизована система обробки економічної інформації по обліку готової продукції, Ії реалізації з використанням автоматизованого робочого місця бухгалтера передбачає вирішення слідуючи задач:

- облік руху готової продукції на складі;

- облік відпущеної продукції;

- облік реалізованої продукції;

- облік товарів;

- аудит обліку готової продукції.

Рішення задач по обліку готової продукції, її відвантаження та реалізації в умовах розподільчої системи обробки даних організується в регламентному та запитальному режимах.

Першим етапом роботи є формування нормативно-довідкової інформації. Цей етап передбачає формування таких довідників: довідник цін на готову продукцію, довідник організацій-співробітників, довідник угод та інше.

Процес налаштовування відбувається за наступним планом:

1. Спочатку відбувається налаштовування плану рахунків у відповідності із особливостями господарства;

2. Відбувається налаштовування типових проводок, з урахуванням специфічних особливостей господарства;

3. Налаштовуються первинні документи;

4. Налаштовування форм бухгалтерської звітності у відповідності із особливостями господарства.

В результаті проведення якісної автоматизації вся щоквартальна звітність повинна обов'язково складатися автоматично.

Для формування первинних даних з обліку готової продукції необхідно спочатку занести залишки готової продукції на складах, при цьому використовуються "Картка обліку готової продукції", в якій вказується сальдо на початок, всього поступило, всього реалізовано, сальдо на кінець. Відображення інформації на картках обліку готової продукції відбувається автоматизовано по мірі надходження та вибуття готової продукції з зазначенням залишку.

При реалізації готової продукції зі складу оформлюється товарно-транспортна накладна, форма якої вже існує в комп'ютері, але необхідно занести інформацію. Якщо переміщення продукції відбувається в межах господарства, то оформлюється накладна внутрішньогосподарського призначення.

Інформація про рух готової продукції за певний період відображається в звіті про рух матеріальних цінностей. Також оформлюється картка рахунку (дод. 21), оборотно-сальдова відомість (дод. 22), аналіз рахунку (дод.23), та Журнал-ордер та Відомість по рахунку 26 "Готова продукція" (дод.24).

Впровадження автоматизованої системи обліку підніме організацію бухгалтерського обліку на сільськогосподарському підприємстві на високий рівень та дозволить управлінському персоналу отримувати інформацію необхідну для прийняття виважених управлінських рішень.

5. Економічна ефективність заходів по охороні паці при збереження готової продукції.

Охорона праці - це система правових, соціально-економічних, організаційно-технічних, санітарно-гігієнічних і лікувально-профілактичних заходів і засобів спрямованих на збереження здоров'я і працездатності людини в процесі праці (4).

Метою охорони праці є зниження та ліквідація виробничого травматизму та професійних захворювань.

Головними об'єктами її дослідження є людина в процесі праці, виробниче середовище, організація праці та виробництва на підставі цих досліджень розробляються заходи щодо підвищення рівня охорони праці на виробництві, незадовільні умови праці негативно відбиваються на продуктивності праці, якості та собівартості продукції Завданням охорони праці є здійснення різноманітних заходів доведення до мінімуму вплив на людину небезпечних та шкідливих факторів, які виникають на робочих місцях, зменшити вірогідність нещасних випадків, забезпечити умови праці, що сприяють підвищенню продуктивності праці (13).

Діюча нормативна база з охорони праці в Україні регламентується наступними нормативними актами: Конституцією України, Законом України "Про охорону праці", Кодексом законів про працю, та іншими нормативними актами (правилами, нормами, інструкціями).

Прийнятий постановою Верховної Ради України Закон "Про охорону праці" від 21 листопада 2002 року визначає основні положення щодо реалізації конституційного права громадян на охорону праці, їх життя і здоров'я в процесі трудової діяльності, регулює за участю відповідних органів відносини між власником підприємства, установи і організації або уповноваженим ним органом і працівником з питань безпеки, гігієни праці та виробничого середовища і встановлює єдиний порядок організації охорони праці в Україні (35).

"Положення про організацію роботи по охороні праці в системі агропромислового комплексу" є нормативним актом у відповідності до якого регламентується організація робіт по охороні праці в СТОВ "Агрокомбінат Тепличний", що знаходиться в м. Суми. На базі вищезгаданих нормативних документів в господарстві діють галузеві норми і правила, що включають вимоги по охороні праці, які характерні лише для сільськогосподарського підприємства ( наприклад, правила безпеки при виробництві та післязбиральній доробці продукції рослинництва та ін.). Також в системі нормативних документів важливе місце займають інструкції по охороні праці,які складаються для працівників по окремих професійних за станом охорони праці по видах робіт.