Органiзацiйно-методологiчнi аспекти облiку, аналiзу i контролю касових операцiй комерцiйного банку на прикладi ВАТ КБ Приватбанку

Зміст

Вступ

1. Теоретико-методологічні основи обліку, аналізу та аудиту готівкових та безготівкових розрахунків в банках

1.1 Аналіз основних економічних показників,діяльності базового банку, його галузеві особливості та оцінка фінансового стану

1.2 Економічна сутність готівкових та безготівкових розрахунків

1.3 Огляд нормативно-правової бази регулювання обліку та аудиту готівкових та безготівкових розрахунків

2. Облік готівкових та безготівкових розрахунків в банках

2.1 Організація обліку готівкових та безготівкових розрахунків

2.2 Синтетичний та аналітичний облік готівкових та безготівкових розрахунків

2.3 Фінансова звітність банків

2.4 Удосконалення обліку готівкових та безготівкових розрахунків в банку.

3.1 Загальний аналіз готівкових та безготівкових розрахунків

3.2 Факторний та коефіцієнтний аналіз готівкових та безготівкових розрахунків в банку

4. Організація та методика аудиту в банках

4.1 Зовнішній аудит готівкових та безготівкових розрахунків в банках

4.2 Внутрішній аудит готівкових та безготівкових розрахунків в банках

Висновки

Список використаної літератури

Додатки

облік аудит звітність банк

Вступ

Банківська система є важливою ланкою економіки країни, оскільки банки виступають в ролі фінансових посередників на грошовому ринку, здійснюючи перерозподіл грошових ресурсів як на макроекономічному, так і на мікроекономічному рівнях. Специфіка діяльності банку як суб'єкта господарювання полягає в тому, що банківські установи мобілізують тимчасово вільні грошові кошти суб'єктів ринку - юридичних і фізичних осіб, задовольняють їхні потреби в додаткових фінансових ресурсах та здійснюють розрахунково-касове обслуговування своїх клієнтів.

Банки є суб`єктами господарської діяльності, проте характер їхньої діяльності є специфічною. З одного боку, вони залучають кошти вільні грошові кошти фізичних осіб, а з другого - задовольняють як власні потреби, так і потреби своїх клієнтів - фізичних та юридичних осіб.

З огляду на це банківська діяльність тісно пов'язана з діяльністю інших суб'єктів господарської діяльності та фізичних осіб-клієнтів банку. Банки є тими установами, фінансовий стан і результати діяльності яких цікавлять практично всіх юридичних і фізичних осіб, які є дійсними або потенційними акціонерами, клієнтами чи кореспондентами банку.

Для здійснення будь-якої господарської операції підприємство повинно здійснити розрахунки з іншим підприємством, найшвидший тип розрахунків між юридичними та фізичними особами - безготівкові. Банк в цих розрахунках виступає як посередник між клієнтами, що здійснюють платежі. Також банк виступає посередником і в готівкових розрахунках. Рух готівкових грошей і безготівкових платіжних засобів у грошовому обороті взаємопов'язаний. Однак у сукупному грошовому обороті переважають безготівкові розрахунки, ос кільки вони мають ряд переваг над готівковими ці переваги проявляються пе редусім у прискоренні та зручності розрахунків, в економії витрат, пов'язаних з перевезенням готівки, її обліком та зберіганням.

Реформування системи бухгалтерського обліку з урахуванням вимог міжнародних стандартів стало важливою умовою досягнення ефективності трансформаційних процесів, що відбуваються в економіці України.

Зазначене особливо стосується операцій, пов'язаних з готівковими та безготівковими розрахунками суб'єктів господарської діяльності, оскільки саме вони є ланкою, що сполучає кожний суб'єкт господарської діяльності з оточуючим ринковим середовищем, державними фінансами та дозволяє брати участь у процесі виробництва, розподілу та споживання.

Актуальність теми. Основним джерелом інформаційного забезпечення управління фінансами в банках та на підприємствах є система обліку, резуль тати аналізу та контролю операцій, пов'язаних з готівковими та безготівковими розрахунками. Для клієнтів банку розрахунково-касові операції забезпечують одержання грошового еквівалента за реалізовану продукцію чи послуги, оплату для виробництва матеріальних ресурсів, оплата заробітної плати працівникам, оплату зобов'язань перед бюджетом та позабюджетними фондами, накопичення та використання заощаджень. Питання обліку, аналізу та контролю операцій, пов'язаних з готівковими та безготівковими розрахунками розглядалися в роботах ряду вітчизняних (Кіндрацька Л.М., Герасимович А.М., Черкасов В.Є., Шеремет А.Д., Кириленко В.Б. та ін.).

Одночасно, у зв'язку з реформуванням національної економіки України постає необхідність постійного поглиблення вивчення питань обліку, аналізу та контролю операцій, пов'язаних з готівковими та безготівковими розрахунками. Актуальність цієї теми важко переоцінити: майже усі підприємства здійснюють безготівкові розрахунки, мають різновиди рахунків і користуються різними формами безготівкових розрахунків. В умовах ринкової економіки форми готівкових та безготівкових розрахунків набувають нової сутності. Вищезазначене обумовлює актуальність вибраної теми.

Нормативна база, яка регламентує розрахункові відносини є досить розглуженою. Сюди в першу чергу входить Закон України «Про підприємства в Україні»; Закон України «Про банки і банківську діяльність»; Інст рукції Національного Банку України «Про безготівкові розрахунки в націонльній валюті в Україні», «Про організацію роботи з готівкового обігу установами банків України», «Про відкриття банками рахунків в національній та іноземній валюті» тощо. Питання розрахунків регламентується окремими листами Національного Банку України та низкою інших нормативно-право вих актів.

Метою роботи являється вивчення форм готівкових та безготівкових розрахунків в банках України і як вони здійснюються, їх облік, організація, аналіз та методика аудиту розрахунків, ведення робочих документів аудитора.

Об'єктом дослідження є система готівкових та безготівкових розра хунків в банку.

Предметом дослідження є організація і методика обліку, аналізу та аудиту готівкових та безготівкових розрахунків в банках.

Методи дослідження. У процесі дослідження питань обліку, аналізу та контролю операцій, пов'язаних з безготівковими і готівковими розрахунками, використовувалися як загальнонаукові методичні прийоми, так і специфічні методичні прийоми, що використовуються в таких науках як бухгалтерський облік, аналіз господарської діяльності, контроль, статистика та інші (індукція, дедукція, аналіз, синтез, моделювання, аналогія та ін.). Кожна з наведених груп методів використовувалася під час дослідження предмета відповідного розділу дипломної роботи.

Структура і обсяг дипломної роботи. Дипламна робота складається з вступу, чотирьох розділів, висновків, списку використаної літератури та додатків. Повний обсяг дипломної роботи становить 90 сторінки, 30 додатків, список використаної літератури з 27 найменувань.

Завдання дипломної роботи :

· проаналізувати основні економічно показники діяльності базового банку, розглянути його галузеві особливості;

· розкрити економічну сутність безготівкових розрахунків;

· виявити особливості організації обліку безготівкових та готівкових розрахунків;

· провести загальний, факторний та коефіцієнтний аналіз готівкових та безготівкових розрахунків;

· розглянути організацію та методику аудиту в банках, виявити типові помилки, що виникають при проведенні внутрішньго аудиту.

1. Теоретико-методологічні основи обліку, аналізу та аудиту готівкових та безготівкових розрахунків в банках

1.1 Аналіз основних економічних показників, діяльностібазового банку, його галузеві особливості та оцінка фінансового стану

Закрите акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» був за снований в 1992 році. Юридична адреса і фактичне місцезнаходження банку: 49094, м. Дніпропетровськ, вул. Набережна Перемоги, 50.

Кореспондентський рахунок № 32009100400 в ОУ НБУ м. Дніпропетровськ, МФО 305299, код ЄДРПОУ 14360570.

Діяльність Банку здійснювалася у відповідності з:

- банківською ліцензією № 22, виданою НБУ 04.12.2001 р.

- дозволом № 22-1, виданим НБУ 04.12.2001 р.

- дозволом № 22-2, виданим НБУ 29.07.2003 р.

На сьогоднішній день ПриватБанк є одним з банків, що найбільш динамічно розвиваються в України, і посідає провідні позиції банківського рейтинґу країни.

Обсяг притягнутих банком коштів юридичних осіб на 1 листопада 2007 року становить 8,866 млн. грн., у тому числі депозитний портфель юросіб - 8,374 млрд. грн. Обсяг коштів фізичних осіб, притягнутих ПриватБанком на 1 листопада 2007 року становить 20206 млн. грн. (найбільший показник серед всіх українських банків - додаток 1).

ПриватБанк є визнаним лідером вітчизняного ринку платіжних карт. На сьогоднішній день банком випущено більше 9,6 мільйона пластикових карт (36% від загальної кількості карт, емітованих українськими банками). У мережі обслуговування пластикових карт банка працює 3 142 банкомати, пластикові карти банку приймають до оплати понад 16,6 тисяч торгово-сервісних точок по всій Україні. Наявність широкої мережі обслуговування карткових продуктів дозволяє ПриватБанку активно впроваджувати послуги з автоматизованої ви дачі корпоративним клієнтам заробітної плати з використанням пластикових карт.

Банківські послуги, що надаються ПриватБанком:

1. Основні послуги для корпоративних клієнтів:

· розрахунково-касове обслуговування

· банківські гарантії

· депозити

· валютообмінні операції

· вексельні операції

· акредитивне обслуговування в національній валюті

2. Основні послуги для фізичних осіб:

· Розрахункові операції

· Внескові операції

· Кредитування

· Пластикові картки

· Банківські метали

3. Основні послуги інвестиційного бізнесу:

· реєстраційна діяльність

· торгові операції з цінними паперами

· інвестиційна діяльність

Пріоритетними завданнями банку є:

· підвищення якості обслуговування й розширення клієнтської бази;

· активне просування інноваційних банківських продуктів у всіх сег ментах фінансового ринку;

· підвищення професійно-кваліфікаційного рівня й добробуту персо налу банку;

· ефективне управління фінансовими й трудовими ресурсами;

· проведення збалансованої політики управління ризиками;

· подальше зміцнення надійності банку;

· створення гнучкої системи управління, що відповідає передовим світовим досягненням.

Організаційна структура управління (ОСУ) ПриватБанку являє собою впорядковану сукупність підрозділів із чітким розподілом на прибуткові (бізнесові) та витратні (підтримуючі) залежно від характеру впливу на прибутковість банку.

Прибутковими є підрозділи, котрі вступають у прямий контакт із джере лами доходу (клієнтами, учасниками банківського ринку й ін.), і головною ме тою яких є отримання прибутку. Прибуткові підрозділи - це бізнесові напрямки діяльності, наприклад, загальносистемний бізнес корпоративних клієнтів, бізнес обслуговування індивідуальних клієнтів.

Основна мета діяльності загальносистемного бізнесу корпоративних клієнтів, бізнесу обслуговування стратегічних клієнтів, бізнесу корпоративних VIP-клієнтів - надання повного спектра банківських послуг високої якості корпоративним, індивідуальним, стратегічним, корпоративним й індивідуальним VIP-клієнтам на основі взаємовигідного співробітництва; сприяючи їхньому економічному розвиткові.

Витратними є підрозділи, що не вступають у прямий контакт із джерелами доходів, і головною метою яких є забезпечення сприятливих умов для діяльності прибуткових підрозділів. Витратні підрозділи - це підтримуючі напрямки: наприклад, бухгалтерія, аудит, безпека і юридична підтримка, техніко-технологічна підтримка й ін. Кількість прибуткових підрозділів на 01.11.2007 становить 1584, а витратних підрозділів - 719. Підсумки доходів та витрат по філіях наведені в додатку 2.

До складу системи ПриватБанку входять:

1. Головний офіс (ГО), розташований у м. Дніпропетровську;

2. Регіональні підрозділи (РП), розташовані у всіх реґіонах України, а також за її межами;

3. Філійні (дочірні) банки - МоскомПриватБанк (м. Москва, Росія), Па ритатеБанка (м. Рига, Латвія)

ГО є вищим (ведучим) підрозділом системи ПриватБанку, що має повну господарсько-економічну й адміністративну самостійність і діє на підставі Статуту Приватбанку.

Управління Головним Офісом і системою Приватбанку в цілому здійснюється Правлінням Банку, що очолює Голова Правління Приватбанку. Правління Банку є постійно діючим виконавчим органом загальних Зборів учасників і Ради Банку.

Для підготовки й обговорення стратегічних і важливих тактичних рішень безпосередньо під керівництвом Голови Правління функціонують 6 ко легіальних органів:

1. Правління Банку;

2. Стратегічний комітет;

3. Комітет з управління активами й пасивами;

4. Кредитний комітет;

5. Комітет з інформаційних технологій;

6. Бюджетний комітет.

ОСУ РП являє собою впорядковану сукупність ГРУ (головне реґіональне управління), РУ (регіональне керування), філій, відділень і пред ставництв.

Філія - адміністративно й економічно відокремлений реґіональний підрозділ із чисельністю персоналу понад 100 чоловік.

Відділення - являє собою адміністративно відокремлену частину РУ або філії, що не публікує балансу й виконує обмежену кількість операцій, дозволе них ГО й НБУ. Всі відділення ПриватБанку поділяються на 5 груп - "А","Б","В","Г","Ф" залежно відчисельності персоналу й спектра послуг, що на даються. Представництво банку - територіально відокремлений структурний підрозділ банку, що не має права здійснювати банківську діяльність. Основні функції рівнів управління наведені в таблиці 1.1

Таблиця 1.1 Основні функції рівнів управління в ОСУ станом на 2007р.

№ п/п	Рівень	Основні функції
1	2	3
1	Head-office (ГО)	1. Планування, організація, мотивація та контроль діяльності банку в цілому, окремих його напрямків й Mіddle-offіce. 3. Розробка різного роду методик, рекомендацій та ін. 4. Розробка програмного забезпечення, необхідного для здійснення нормального процесу обслуговування клієнтів і роботи співробітників банку. 6. Розробка стратегій розвитку конкретних напрямків діяльності; -підбір і ротація співробітників ГО й топ-менеджерів РП 7. Навчання й профпідготовка персоналу банку
2	Middle-office (ГРУ, РУ, самостійні філії)	Функції управління відносно Front-offіce (відділень), у т.ч. : - управління підрозділами Front-offіce; - підбір і ротація співробітників Front-offіce; - забезпечення нормальної та ефективної роботи Front-offіce, включаючи забезпечення необхідними ресурсами; -навчання та профпідготовка персоналу
3	Front-office (відділення)	Безпосереднє обслуговування клієнтів.

ЗАТ КБ «ПриватБанк» виконує всі нормативи Національного банку України (Таблиця 1.2)

Таблиця 1.2 Основні показники, що характеризують фінансовий стан ЗАТ КБ «ПриватБанк" за 2005 - 2006 рр.

Назва нормативу	Встановлений НБУ, %	Формула	2005р., %	2006р., %
1	2	3	4	5
Норматив миттєвої ліквідності	Не менше 20	(Кошти на коррахунку + каса) / Поточні рахунки * 100	39,8	46,51
Норматив поточної ліквідності	Не менше 40	Активи/(поточні рахунки+зобов`язання)*100	49,06	57,53
Продовження таблиці 1.2
1	2	3	4	5
Норматив короткострокової ліквідності	Не менше 20	Ліквідні активи/(поточні рахунки+зобов`язання)*100	22,66	23,67
Норматив максимального розміру кредитного ризику на одного контрагента	Не більше 25	Сукупна заборгованість/регулятивний капітал банку*100	23,01	20,56
Норматив «великих» кредитних ризиків	Не більше 8-кратного розміру регулятивного капіталу	Сукупна заборгованість/регулятивний капітал банку	170,69	171,69
Норматив максимального розміру кредитів, гарантій та поручительств, наданих одному інсайдеру	Не більше 5	Сукупна заборгованість щодо одного інсайдера/регулятивний капітал*100	3,95	3,93
Норматив максимального сукупного розміру кредитів, гарантій та поручительств, наданих інсайдерам	Не більше 30	Сукупна заборгованість щодо всіх інсайдера/регулятивний капітал*100	15,61	13,49
Норматив інвестування в цінні папери окремо за кожною установою	Не більше 15	Кошти, що інвестуються на придбання акцій/регулятивний капітал+ЦП+вкладення в капітал)*100	6,31	4,39
Норматив загальної суми інвестування	Не більше 60	Кошти, що інвестуються на придбання акцій ін.. юр. осіб/регулятивний капітал+ЦП+вкладення в капітал)*100	37,96	35,49
Норматив ризику загальної відкритої (довгої/короткої) валютної позиції	Не більше 30	Загальна відкрита позиція/регулятивний капітал*100	11,02	8,4013
Норматив платоспроможності	Не менше 10	(Капітал / Активи)*100	10,28	11,93
Норматив адекватності основного капіталу банку	Не менше 4	Основний капітал - Резерви на покриття кредитних ризиків / Активи *100	6,29	7,31

Отже, можна зробити висновок, що управління активами з точки зору ліквідності знаходиться на достатньому рівні. Структура активів дозволяє підтримувати достатній рівень ліквідності.

Так, норматив миттєвої ліквідності перевищував 20% протягом усього звітного періоду, і середньозважений за грудень 2006 року складав 46,51%. Протягом звітного року миттєва ліквідність збільшилась на 6,71 % в порівнянні з 2005р.

Норматив поточної ліквідності перевищував 40% протягом усього звітного періоду і станом на 01.01.2006 року складав 57,53%.

Норматив короткострокової ліквідності перевищував 20% протягом усього звітного періоду і станом на 01.01.2006 року складав 23,67%.

Таке зростання обумовлене збільшенням обсягів кредитування юридичних і фізичних осіб, основних засобів (унаслідок розвитку програм з бізнесу пластикових карток та ін.).

Протягом року існуючий обсяг капіталу дозволяв банку виконувати всі нормативні вимоги НБУ щодо ризиків і достатності капіталу.

Проведення і нарощування активних операцій банку здійснюється в рамках підтримки нормативного рівня показника платоспроможності; проводиться робота з контролю та управління ризиковими активами, встановлюються ліміти з нарощування ризикових активів для РП банку.

Якість управління активами та пасивами знаходиться на достатньому рівні. Інструментом поточного управління залученням та розміщенням грошових ресурсів Банку є щоденні оперативні відомості за управлінською звітністю, які дозволяють щоденно контролювати збалансованість активів та пасивів за строками та приймати оперативне рішення щодо оптимізації структури вимог та зобов'язань.

Банк має доступ до різних джерел фінансування. Отримання коштів здійснюється шляхом використання різних інструментів, включаючи депозити юридичних і фізичних осіб, залишки коштів клієнтів на поточних рахунках, власний капітал. Завдяки тому, що Банк використовує різні джерела фінансування, які оптимально зважені між собою за їх вартістю та строками, досягається стабільний рівень ліквідності. Банк постійно здійснює оцінку ризику ліквідності шляхом виявлення і моніторингу змін у джерелах фінансування та вивчення структури активів за строками погашення.

Протягом 2006 року ЗАТ КБ «ПриватБанк» дотримувався достатнього рівня ліквідності.

Протягом періоду, що перевірявся, нормативи ліквідності та норма обов'язкового резервування коштів на кореспондентському рахунку не порушувалися.

Протягом звітного року для поповнення ліквідності ЗАТ КБ «ПриватБанк» отримував кредити від Національного банку України, а також від інших банків. Виходячи з принципу забезпеченості, ЗАТ КБ ПриватБанк надавав грошове покриття за кредитами у вигляді застави майнових прав на грошові кошти - Примітка 30. Ці відносини регламентувалися законодавством України та умовами укладених між сторонами угод.

За звітний період обсяг регулятивного капіталу збільшився на 1 536 715 тис. грн (75,15%) і становив 3 581 523 тис. грн.

Основний капітал збільшився на 944 714 тис. грн, за рахунок:

реєстрації Статутного капіталу на 952 000 тис. грн;

збільшення резервного фонду на 23 783 тис. грн;

зменшення основного капіталу на 28 388 тис. грн у зв'язку із перенесенням прибутку минулих років до складу додаткового капіталу.

Додатковий капітал збільшився на 594 024 тис. грн за рахунок:

збільшення обсягу субординованого капіталу на 729 833 тис. грн (за рахунок отримання дозволу від Національного банку України на врахування в капіталі банку коштів, залучених на умовах субординованого боргу);

збільшення обсягу прибутку звітного року в розмірі 506 208 тис. грн;

отримання дозволу на врахування до капіталу банку переоцінки основних засобів, проведеної у 2005 році, на 78 254 тис. грн;

збільшення додаткового капіталу на 37 895 тис. грн у зв'язку зі зміною методики в частині перенесення прибутку минулих років зі складу основного капіталу до складу додаткового капіталу;

збільшення обсягу резервів під стандартну заборгованість - на 10 592 тис. грн;

зменшення додаткового капіталу на 475 655 тис. грн у зв'язку із перерозподілом прибутку 2005 року до статутного та резервного фондів;

зменшення додаткового капіталу на 293 103 тис. грн у зв'язку зі зміною методики в частині виключення з результату поточного року 100% нарахованих доходів (тобто 416 652 тис. грн).

Обсяг відрахувань збільшився на 2 033 тис. грн за рахунок зростання курсу гривні до російського рубля.

Зростання ризикових активів за методикою Національного банку України за рік становило 10 138 994 тис. грн і їхній загальний обсяг на кінець року був на рівні 30 027 165 тис. грн. Таке зростання обумовлене збільшенням обсягів кредитування юридичних і фізичних осіб, основних засобів (унаслідок розвитку програм з бізнесу пластикових карток та ін.).

Норматив платоспроможності станом на 31.12.2006 р. був на рівні 11,93% (норма не нижче 10%), порівняно з 31.12.2005 р. його рівень збільшився на 1,65%.

Середньозважене значення показника достатності капіталу (Н3) банку протягом 2006 року знаходилося на рівні 6,58%, що відповідає нормативним вимогам Національного банку України (не менш ніж 4%).

Протягом року існуючий обсяг капіталу дозволяв банку виконувати всі нормативні вимоги Національного банку України щодо ризиків і достатності капіталу. Вищенаведене зростання активів супроводжувалося одночасним хеджуванням ризиків - зростання страхових фондів за рік склало 1 334 041 тис. грн.

Проведення і нарощування активних операцій банку здійснюється в рамках підтримки нормативного рівня показника платоспроможності; проведення роботи з контролю та управління ризиковими активами, встановлення лімітів з нарощування ризикових активів для регіональних підроздлів банку.

1.2 Економічна сутність готівкових та безготівкових розрахунків

Розрахункові відносини в Україні зумовлені наявністю товарного виробництва, товарного обороту грошей. В Україні більшість розрахунків здійснюється у безготівковій формі.

В юридичній літературі періоду до кредитної реформи 1930-1932рр. права і зобов'язання сторін по здійсненню розрахунків за поставлену продукцію, виконанні роботи, надані послуги ніколи не розглядались в якості самостійних правовідносин, незалежних від договору, з якого вони виникають.

В період після вказаної реформи в літературі з'явилось поняття розрахункових правовідносин. Прихильники цієї точки зору наводили докази, що готівкові тв. безготівкові розрахунки, що здійснюються сторонами через банк, відокремлюються від договору, з я кого вони виникли і набувають самостійності, тобто перетворюються в самостійні правовідносини. Вони пояснюють це слідкуючим чином. Так як банк не включається в правовідношення по наданню відповідних послуг, то в той же час стає одним із суб'єктів розрахункових правовідносин, суб'єктивний склад розрахункових по наданню послуг, за які здійснюються розрахунки.

За Л.М. Кіндрацькою, розрахунки за поставлену продукцію, виконані роботи, надані послуги відокремлюються від своєї основи - відповідного договору і перетворюються в самостійні розрахункові правовідносини тільки завдяки посередництву банка. Якщо розрахунки здійснюються безпосередньо, минаючи банк, особливих самостійних розрахункових правовідносин не виникає [23, с. 144].

Теорія розрахункових правовідносин була народжена існуючими після кредитної реформи 1930-1932рр. адміністративно-командними методами управління економікою, особливим правовим положенням банку, який є одночасно органом управління і господарюючим суб'єктом, що об'єктивно потребувало спеціального правового регулювання і виділення самостійних розрахункових правовідносин.

Зараз, коли Україна стала ринковою державою, безготівковій формі розрахунків і розрахункам взагалі стали приділяти багато уваги як в юридичній літературі так і в законодавстві України.

Організація грошових розрахунків - це одна із функцій комерційних банків. Грошовий обіг - це сукупність платежів (розрахунків), які здійснюються безготівковими перерахунками або готівкою. Грошовий обіг за структурою поділяється на готівковий та безготівковий.

Готівковий обіг включає платежі, які здійснюються готівкою і переважно пов'язаний з доходами та витратами населення. Існують певні обмеження щодо застосування розрахунків готівкою між суб'єктами господарської діяльності (підприємствами).

Під безготівковим обігом розуміють систему грошових розрахунків, які провадять без участі готівки.

Грошовий обіг регулюється чинним законодавством та нормативними актами Національного банку України. В основу його організації покладені такі принципи:

1) усі підприємства, незалежно від їх організаційно-правової форми та форми власності, зобов'язані зберігати грошові кошти на рахунках у банку. В касі підприємства можуть знаходитись кошти готівкою в межах ліміту і терміну, які встановлені банком і погоджені з підприємством;

2) грошові розрахунки провадять переважно через банки шляхом безготівкових розрахунків;

3) платежі здійснюються банком зі згоди або за дорученням платника і відповідно з наданими підприємством грошово-розрахунковими документами, які не обертаються поза банками. Безспірне списання коштів з його рахунку здійснюється лише у випадках, передбачених законодавством.

Відповідно до Інструкції «Про безготівкові розрахунки у національній валюті в Україні, затверджене постановою Правління НБУ від 29.03.2001 р. № 135 [4]: безготівкові розрахунки - це перерахування певної суми коштів з рахунків платників на рахунки отримувачів коштів, а також перерахування банками за дорученням підприємств і фізичних осіб коштів, унесених ними готівкою в касу банку, на рахунки отримувачів коштів.

Відмітною ознакою безготівкового платіжного обігу є те, що для проведення платежів використовуються тільки безготівкові гроші. Це можливо, коли платник і одержувач мають поточні рахунки в банках на території України або за кордоном (для міжнародних розрахунків).

Безготівкові розрахунки в своїй цілісності формують певну систему. Система безготівкових розрахунків є складовою загальної національної грошової системи. В ході становлення ринкових відносин і відповідної трансформації грошової сфери економіки посилюється значення і роль безготівкових розрахунків як важливого самостійного відособленого об'єкта економічних відносин, а відповідно й окремого дослідження економічної науки.

Завдання економічної науки полягає в тому, щоб науково відображаючи й обґрунтовуючи практику безготівкових рахунків, одночасно впливати на неї, виробляти правильні прикладні рекомендації щодо вдосконалення і раціональної зміни системи безготівкових розрахунків.

Одна з актуальних наукових проблем - визначення структурно - функціональних компонентів системи безготівкових розрахунків, подано на рис. 1.1.

Рис 1.1. Структурно - функціональні компоненти системи безготівкових розрахунків.

Оскільки безготівкові розрахунки мають вирішальне значення у здійсненні народногосподарського обороту, необхідний контроль за станом розрахунків, законністю проведення грошових операцій, правильним оформленням розрахункових документів та вчасністю їх проходження.

У сучасних умовах досить чітко проявилися основні проблеми подальшого розвитку системи безготівкових розрахунків :

- оптимізацію форми і способів безготівкових розрахунків, їх організації; вибір більш раціональних у певних економічних умовах форм розрахунків, якій давали б найбільший ефект;

- підвищення самостійності господарських суб'єктів за умови доскональної організації і здійснення безготівкових розрахунків у господарському обороті, грошова відповідальність недоодержанням грошових коштів після відправлення товарів чи надання послуг вимагає, щоб ці ж підприємства мали право вільно діяти в сфері безготівкового обігу;

- постійний пошук нових механізмів організації безготівкових розрахунків, які дозволили б на економічній основі подолати кризові явища і процеси в грошовій сфері.

Система безготівкових розрахунків має бути найтіснішим чином пов'язана з реальним товарним оборотом.

Тільки за такої умови забезпечуватиметься безперебійний кругообіг коштів і, як результат, розвиватиметься та якісно вдосконалюватиметься банківська система.

Використання безготівкових розрахунків зменшує потребу в обороті грошових знаків держави. Крім того, при безготівкових розрахунках грошова маса акумулюється в банках і створюються умови для контролю за їх цільовим використанням.

Готівкова форма розрахунків застосовується за обслуговування населення - виплата заробітної плати, матеріального заохочення, дивідендів, пенсій, грошової допомоги. Отримуючи грошові доходи, населення витрачає їх на купівлю товарів, продуктів харчування, оплачує послуги і здійснює інші платежі. Касові операції, тобто касове (готівкове) обслуговування є важливим напрямком діяльності банків і НБУ. Банки організують збір (інкасацію) готівки, що вивільняється з господарського обороту, а також видачу підприємствам (організаціям, установам) і населенню готівки відповідно до існуючих положень, правил. Між готівковою і безготівковою формами розрахунків існує тіс ний зв'язок. Так, одержуючи виручку за реалізовану продукцію в безготівковій формі, підприємство повинно отримати в установле ному порядку в банківській установі готівку для виплати заробітної плати, покриття різних витрат, на господарські потреби тощо. У цьому разі гроші, що надійшли в безготівковій формі, можуть бути отримані в банку в готівковій формі.

1.3 Огляд нормативно-правової бази регулювання обліку та аудиту готівкових та безготівкових розрахунків

При організації бухглтерського обліку аналізу та аудиту безготівкових розрахунків необхідно керуватися законоавчими та нормативними документами (табл. 1.3).

Таблиця 1.3 Огляд нормативних документів з обліку та аудиту готівкових та безготівкових розрахунків.

№ п/п	Нормативний документ, ким і коли виданий	Короткий зміст
1	2	3
1	Закон України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” від 16.07.99 р.	Закон визначає правові засади регулювання, організації, ведення обліку та складання фінансової звітності
2	Закон України “Про обіг векселів в Україні” від 25 грудня 2002 року N 364-IV	Цей Закон визначає особливості обігу векселів в Україні.
3	Постанова Правління НБУ “Правила бухгалтерського обліку операцій з використанням платіжних карток” від 17 грудня 2005 року N 524	Постанова визначає загальні вимоги, порядок ведення банківських платіжних карток, участь банків у міжнароднгих платіжних системах.
4	П(С)БО 11 “Зобов'язання”, затверджене наказом МФУ від 31.01.00 р. №91	Цим положенням дається визнання й оцінка зобов'язань.
5	Інструкція Про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затверджена постановою Правління НБУ від 21 січня 2004 р. №22	В інструкції розглядаються загальні положення, правила документообігу та особливості застосування кожної із форм розрахунків.
6	Інструкція Про порядок відкриття, використання та закриття рахунків в національній та іноземній валюті, затверджена постановою правління НБУ від 21 листопада 2003 р. № 492	Інструкція регулює правовідносини, що виникають при відкритті клієнтами банків поточних, депозитних (вкладних) рахунків у національній та іноземній валюті, а також поточних бюджетних рахунків у національній валюті.
7	Положення про ведення касових операцій в національній вальті в Україні, затверджене Постановою Правління НБУ від 15.12.2004 р. за № 637	Положення регулює ведення касових операцій на підприємствах
8	Правила бухгалтерського обліку доходів і витрат банків України, затверджені Постановою Правління НБУ від 28.08.2001 за № 368	Правила регулюють відображення доходів та витрат банків
9	Інструкція Про касові операції в національній валюті в банках України, затверджена Постановою Правління НБУ від 14.08.2003 за № 337	Інструкція регулює касові операції в банках
10	Закон України «Про аудиторську діяльність» від 22.04.1993 р.	Регулює основні аспекти ведення аудиту в Україні
Продовження таблиці 1.3
1	2	3
11	Інструкція про міжбанківський переказ коштів в Україні в національній валюті, затверджена постановою правління НБУ від 16.08.2006 № 320	Інструкція визначає загальні вимоги щодо функціонування в Україні систем міжбанківських розрахунків, внутрішньобанківських платіжних систем та порядку виконання міжбанківського переказу коштів через кореспондентські рахунки банків-резидентів у національній валюті.
12	Інструкція з бухгалтерського обліку операцій з готівковими коштами та банківськими металами в банках України, затверджена постановою правління НБУ від 20.10.2004 № 495	Інструкція встановлює порядок і вимоги щодо здійснення банками, їх філіями та відділеннями (далі - банки) касових операцій у національній та іноземній валютах, регулює взаємовідносини банків з територіальними управліннями Національного банку (далі - територіальні управління), іншими банками та клієнтами з цих питань.
13	Положення про порядок подання банками до Національного банку України аудиторських звітів (аудиторських висновків) за результатами щорічної перевірки фінансової звітності, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 09.09.2003 N 389	Регулює порядок подання аудиторських звітів до НБУ
14	Положення про організацію внутрішнього аудиту в комерційних банках України, затвердженого постановою Правління Національного банку України N 114 від 20.03.98
15	Закон України «Про банки і банківську діяльність» від 07.12.2000 р. № 2121-ІІІ, 12	Основний закон, що регулює банківську діяльність

2. Облік готівкових та безготівкових розрахунків в банках

2.1 Організація обліку готівкових та безготівкових розрахунків

Однією з найважливіших сфер банківської діяльності, від якої залежить ефективність функціонування економіки в цілому і кожного суб'єкта підприємницької діяльності зокрема, є організація готівкових та безготівкових розрахунків.

Організація безготівкових розрахунків має сприяти процесу відтворення, тобто відповідати конкретним вимогам розвитку економіки. Головна з них - забезпечувати своєчасне отримання кожною господарською організацією коштів за поставлену продукцію та надані послуги, а отже, сприяти прискоренню обігу коштів у розрахунках.

Водночас організація розрахунків має забезпечувати умови для взаємного контролю постачальника й покупця за дотриманням господарських угод та банківського контролю за правиламирозрахунків згідно з чинними інструкціями та законодавством.

Організація безготівкових розрахунків нині базується на таких принципах:

1. Кошти юридичних осіб підлягають обов'язковому зберіганню в банках, за винятком залишків готівки в касі (у межах встановленого банком ліміту) та норм витрат з виторгу, установлених чинним порядком ведення касових операцій у господарстві України.

2. Безготівкові розрахунки між підприємствами здійснюються через банки переказуванням коштів із рахунка платника на рахунок одержувача коштів.

3. Кошти з рахунка підприємства списуються з розпорядження його власника (за винятком випадків, установлених законами України), а також на рішення суду (арбітражного суду) та за виконавчими записами нотаріусів.

4. Підприємства самостійно вибирають форми розрахунків та закріплюють їх у договорах та угодах з банками. Банки можуть пропонувати ту чи іншу форму розрахунків, ураховуючи специфіку діяльності своїх клієнтів та виходячи із конкретних ситуацій, які виникатимуть у процесі розрахунків.

5. Підприємства мають право вибору банків для відкриття своїх рахунків. Банк на договірній основі здійснює розрахунково-касове обслуговування своїх клієнтів і виконує їхні розпорядження щодо переказування коштів із рахунків.

6. Момент здійснення платежу має бути максимально наближеним до відвантаження товарів, виконання робіт, надання послуг. Взаємні претензії щодо розрахунків між платником та одержувачем коштів розглядаються сторонами в претензійно-позовному порядку без участі банку.

Під час здійснення розрахунків можуть застосовуватись акредитивна, інкасова, вексельна форми розрахунків, а також форми розрахунків за розрахунковими чеками та з використанням розрахункових документів на паперових носіях та в електронному вигляді. Інструкцію про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті встановлює правила використання під час здійснення розрахункових операцій платіжних інструментів у формі:

· меморіального ордера - складається з ініціативи банку (додаток 3);

· платіжного доручення (додаток 4);

· платіжної вимоги-доручення (додаток 5);

· платіжної вимоги (додаток 6);

· розрахункового чека;

· акредитива (додаток 7).

Рух готівкових грошей і безготівкових платіжних засобів у грошовому обороті взаємопов'язаний. Однак у сукупному грошовому обороті переважають безготівкові розрахунки, оскільки вони мають ряд переваг над готівковими ці переваги проявляються передусім у прискоренні та зручності розрахунків, в економії витрат, пов'язаних з перевезенням готівки, її обліком та зберіганням.

До касових документів, які оформляються згідно з касовими операціями, належать: заява на переказ готівки (додаток 8), прибутково-видатковий касовий ордер (додаток 9), заява на видачу готівки (додаток 10), прибутковий касовий ордер (додаток 11), видатковий касовий ордер (додаток 12) , грошовий чек (додаток 13) , а також рахунки на сплату платежів та документи, установлені відповідною платіжною системою для відправлення переказу готівки та отримання його в готівковій формі.

Касові операції банку полягають в тому, що вони здійснюють прийом від клієнтів готівки, її видачу з кас банків, а також організацію обігу готівки між клієнтом і банком.

Комерційні банки виконують касові операції, додержуючись таких принципів:

- усі суб'єкти господарської діяльності зобов'язані зберігати свої кошти на рахунках у банку;

- суб'єкти господарської діяльності, які мають готівкові кошти, зберігають їх у касі в межах ліміту, встановленого комерційним банком. Сума готівки, що перевищує ліміт, повинна бути здана в банк і зарахована на поточний рахунок протягом трьох днів, враховуючи день отримання;

- витрачання готівки суб'єктами господарювання здійснюється за цільовим призначенням.

Касові операції регламентуються Інструкціями НБУ, а також Положенням про порядок ведення касових операцій у національній валюті в Україні (затверджено постановою НБУ 13.10.97 № 334).

Перелік та коротка характеристика документів, що використовуються при готівкових та безготівкових розрахунках розглядається в табл. 2.1

Таблиця 2.1 Характеристика платіжних документів

№ п/п	Назва документу	Характеристика
1	2	3
1.	Платіжне доручення	Це письмово оформлене доручення клієнта банкові, що його обслуговує, на переказування визначеної суми коштів зі свого рахунка. Доручення приймаються банками до виконання протягом десяти календарних днів із дня виписки, без урахування дня заповнення доручення. Банк приймає від платника до виконання доручення тільки в межах коштів, наявних на його рахунку.
2.	Платіжна вимога-доручення	Це комбінований розрахунковий документ, який складається з двох частин: - верхня - вимога постачальника (одержувача коштів) безпосередньо до покупця (платника) сплатити вартість поставленої йому за договором продукції (виконаних робіт, наданих послуг); - нижня - доручення платника своєму банкові переказати з його рахунка суму, проставлену в рядку «сума до оплати».
3.	Платіжна вимога	Це розрахунковий документ, що містить вимогу стягувача або в разі договірного списання отримувача до банку, що обслуговує платника, здійснити без погодження з платником переказ визначеної суми коштів з рахунку платника на рахунок отримувача.
3.	Розрахунковий чек	Розрахунковий чек - це документ, що містить письмове розпорядження власника рахунка (чекодавця) банкові (банкові-емітенту), котрий веде його рахунок, сплатити чекодержателю зазначену в чеку суму коштів. Застосовуються з метою скорочення розрахунків готівкою за отримані товари, виконані роботи та надані послуги.
4.	Акредитив	Акредитив - це форма розрахунків, за якої банк-емітент з доручення свого клієнта (заявника акредитива) зобов'язаний: - виконати платіж третій особі (бенефіціару) за поставлені товари, виконані роботи та надані послуги; - надати повноваження іншому банку (виконавцю) здійснити цей платіж.
5	Заява на переказ готівки	На основі документу приймаються гроші від суб`єктів господарської діяльності для зарахування сум на їхній поточний рахунок або від фізичних осіб для оформлення вкладів та ін..
6	Заява на видачу готівки	На основі документу видаються перекази фізичним особам, кошти по закритим платіжним карткам та ін.
Продовження таблиці 2.1
1	2	3
7	Видатковий касовий ордер	Оформлюються операції з працівниками банків: видані аванси на господарські витрати, на відрядження та ін.
8	Прибутково-видатковий касовий ордер	На основі документу проводиться інкасація, підкріплення операційних кас відділень банку
9	Готівковий чек	Призначений для зняття готівки з поточного рахунку суб`єкту господарської діяльності
10	Прибутковий касовий ордер	Оформлюються операції з працівниками банків: погашення заборгованості за відрядженням та ін.

Із січня 1994 р. Національний банк запровадив автоматизовану систему міжбанківських розрахунківз використанням прогресивних технологій у банківській справі. Система електронних платежів (СЕП) забезпечує досягнення світового рівня обробки інформації у сфері розрахунків, обмежує ризик обігу фальшивих грошей та скорочує до мінімуму термін проходження платежів. Організація грошових розрахунків з використанням безготівкових грошей є більш переважливою, на відміну від розрахунків із застосуванням готівкових, грошей, оскільки в першому випадку досягається значна економія часу та уникнення фальшивих грошей.

Бухгалтерський облік у банківській системі України організується Національним банком з урахуванням діючих у міжнародній практиці принципів та стандартів бухгалтерського обліку та чинного національного законодавства. Найбільш жорстко регулює Національний банк України фінансовий облік.

Управлінський облік, як зазначалося, банки організують самостійно, залежно від особливостей діяльності, структури, потреб управління.

Бухгалтерський облік у банках має грунтуватися на єдиних методологічних засадах.

Методологія відображення в обліку окремих банківських операцій, використання визначених у межах чинного законодавства принципів, способів, прийомів та процедур ведення бухгалтерського обліку фіксуються у відповідному документі банку (наприклад у наказі), котрим визначається облікова політика банку. Зміни положень облікової політики та їхні причини викладаються окремо у пояснювальній записці до річного звіту банку.

Важливим інструментом керування є облікова політика банку. Грунтуючись на даних бухгалтерського обліку як системі суцільного, безупинного і документального оформлення банківських та господарських операцій, вона відображає і дозволяє оцінювати результати діяльності, прогнозувати напрямки підвищення ефективності і пропонувати необхідні управлінські рішення.

На підставі цього документу розробляються порядки бухгалтерського обліку окремих операцій банку.

В 2006 році облікова політика ЗАТ КБ «ПриватБанк» зазнала деяких змін у наступних напрямках.

З 1 лютого 2006 року набула чинності Інструкція з бухгалтерського обліку основних засобів і нематеріальних активів банків України, затверджена Постановою Правління Національного банку України № 480 від 20.12.2005 р. Керуючись нормами нової Інструкції, банк змінив підхід щодо обліку операцій із придбання необоротних активів. Використання балансового рахунку 4430 «Капітальні інвестиції за незавершеним будівництвом і за не введеними в експлуатацію основними засобами» замість рахунку 3510 «Дебіторська заборгованість з придбання активів» дозволило дещо скоротити витрати на формування резерву під дебіторську заборгованість. Але, зважаючи на загальний фінансовий результат банку, сума скорочення витрат є несуттєвою.

У структурі активів банку зміна облікової політики позначилась збільшенням обсягу коштів за статтею «Основні засоби та нематеріальні активи» та зменшенням - за статтею «Інші активи» у порівнянні з попереднім роком. У звітному періоді основні принципи визнання та методи оцінки активів і зобов'язань залишались незмінними, за виключенням цінних паперів в портфелі банку на продаж.

На початку 2006 року банк привів портфель цінних паперів у відповідність до Інструкції з бухгалтерського обліку операцій з цінними паперами в банках України, що затверджена постановою Правління Національного банку України № 358 від 03.10.2005 року і набула чинності з 1 січня 2006 року.

Керуючись листом Національного банку України № 12-111/1636-10696 від 28.10.2005 р. цінні папери, що мають активний ринок та регулярні котирування на фондовій біржі, було переведено з портфелю банку на продаж до торгового портфелю банку та приведено до справедливої вартості.

За цінними паперами в портфелі банку на продаж, що не мають активного ринку та регулярних котирувань на фондовій біржі, банком було визнано зменшення корисності та сформовано відповідний резерв. А також відповідно до листа Національного банку України № 12-111/1969-13362 від 29.12.2005 р. нерозподілений прибуток минулих років був відновлений на суму повернення попередньо проведеної уцінки цінних паперів у портфелі банку на продаж, що склала 9 703 тис. грн.

Враховуючи зміни облікової політики, фінансові звіти банку зазнали коригувань за такими статтями:

- «Резерви переоцінки цінних паперів» та «Прибуток/збиток звітного року, що очікує затвердження» звіту Баланс за 2005 рік,

- «Інші витрати» та «Чистий прибуток/збиток банку» Звіту про фінансові результати за 2005 рік,

- «Переоцінка цінних паперів у портфелі банку на продаж» і «Чистий прибуток звітного року» Звіту про власний капітал за 2005 рік,

- «Зміна облікової політики» Звіту про власний капітал за 2006 рік,

- «Чистий прибуток(збиток) поточного періоду» та «Інший рух коштів, які не є грошовими» Звіту про рух грошових коштів за 2005 рік.

Облікова політика банку стосовно доходів та витрат ґрунтується на принципах нарахування та обачливості, доходи та витрати відображаються в балансі у тому періоді, за який вони повинні бути нараховані (отримані).

2.2 Синтетичний та аналітичний облік готівкових та безготівкових розрахунків

Інформація, що міститься в первинних документах, систематизується в регістрах синтетичного та аналітичного обліку. Регістри синтетичного та аналітичного обліку в банках ведуться на паперових носіях або в електронній формі. Запис у регістрах аналітичного обліку здійснюється лише на підставі відповідного санкціонованого первинного документа (паперового або електронного). Регістри бухгалтерського обліку повинні містити назву, період реєстрації операції, прізвища і підписи або інші дані, що дають змогу ідентифікувати осіб, які брали участь у їх складанні. Банки обов'язково мають складати на паперових та/або електронних носіях такі регістри:

· особові рахунки та виписки з них (додаток 14);

· реєстр дебетових транзакцій (додаток 15);

· аналітичні рахунки з обліку внутрішньобанківських операцій;

· книги реєстрації відкритих рахунків;

· інші регістри відповідно до вимог нормативно-правових актів Національного банку.

У разі складання регістрів бухгалтерського обліку на електронних носіях інформації банки зобов'язані зробити їх копії на паперових носіях на вимогу учасників операції, а також органів контролю та правоохоронних органів відповідно до вимог законодавства України. Особові рахунки є регістрами аналітичного обліку, що вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня. Форма особових рахунків затверджується банком самостійно залежно від можливостей програмного забезпечення. Особові рахунки та виписки з них мають містити такі обов'язкові реквізити:

· номер особового рахунку;

· дату здійснення останньої (попередньої) операції;

· дату здійснення поточної операції;

· код банку, у якому відкрито рахунок;

· код валюти;

· суму вхідного залишку за рахунком;

· код банку-кореспондента;

· номер рахунку кореспондента;

· номер документа;

· суму операції (відповідно за дебетом або кредитом);

· суму оборотів за дебетом та кредитом рахунку;

· суму вихідного залишку.

Операції в іноземній валюті в аналітичному обліку ведуться в подвійній оцінці, а саме: в іноземній валюті - за номіналом, у гривневому еквіваленті - за офіційним курсом гривні до іноземних валют.

Виписки з аналітичних рахунків внутрішньобанківських операцій роздруковуються на паперових носіях у разі потреби з періодичністю, визначеною згідно з внутрішнім положенням банку.

Книги реєстрації відкритих рахунків, що ведуться в електронній формі, роздруковуються на паперових носіях обов'язково за станом на 1 січня. Зміни, що відбулися в книзі реєстрації відкритих рахунків протягом минулого місяця, роздруковуються на паперових носіях обов'язково за станом на перше число звітного місяця. Оборотно-сальдовий баланс роздруковується на паперових носіях щоденно. Вимоги до формування щоденного оборотно-сальдового балансу визначені в Положенні про організацію бухгалтерського обліку та звітності в банках України, затвердженому постановою Правління Національного банку України від 30.12.98 N 566 і зареєстрованому в Міністерстві юстиції України 01.02.99 за N 56/3349 [4]. Суми, що відображені за рахунками аналітичного обліку, мають відповідати сумам, що відображені за рахунками синтетичного обліку. Перевірка відповідності даних (оборотів та залишків) за рахунками аналітичного обліку даним (оборотам і залишкам) за відповідними рахунками синтетичного обліку здійснюється за допомогою програмного забезпечення шляхом порівняння інформації за дебетом і кредитом цих рахунків.