Аудиторські докази - це інформація, отримана аудитором для вироблення думок, на яких грунтується підготовка аудиторського висновку і звіту. Аудитор повинен отримати таку кількість аудиторських доказів, яка б дала можливість зробити необхідні висновки, при використанні яких буде підготовлено аудиторський висновок.

Аудиторські докази одержують шляхом належного поєднання тестів систем контролю та процедур перевірки на суттєвість. Вони складаються з первинних документів та облікових записів, покладених в основу фінансової звітності, а також підтверджувальної інформації з інших джерел.Критерії достатності та належності взаємопов'язані й стосуються аудиторських доказів, отриманих як при тестуванні систем контролю, так і під час здійснення процедур перевірки на суттєвість. Достатність є виміром кількості аудиторських доказів, належність є виміром їхньої якості й надійності та їх відповідності конкретному твердженню.

Аудитор спирається на аудиторські докази, які мають не тільки достатній, а й переконливий характер. Крім того, аудитор вишукує аудиторські докази в різних джерелах інформації і різного характеру для підтвердження одного і того ж твердження.

На достатність аудиторських доказів впливає ряд факторів:

* оцінка аудитором характеру та величини ризику, притаманних як на рівні фінансової звітності, так і на рівні залишків на рахунку чи за класом операцій;

* характер систем обліку та внутрішнього контролю й оцінка ризиків контролю;

* досвід, набутий у процесі попередніх аудиторських перевірок;

* результати аудиторських процедур із можливими виявленими фактами помилок чи шахрайства;

* джерело та надійність наявної інформації.

Основними процедурами одержання аудиторських доказів є:

* перевірка;

* спостереження;

* опитування і підтвердження;

* підрахунок;

* аналітичні процедури.

Проведення аудиту завжди супроводжується певним ризиком. Немає практичного способу звести аудиторський ризик до нуля. Аудитор завжди намагається, щоб ризик неправильної думки був незначним. Тому він повинен спланувати аудит так, щоб ризик неправильного вирішення був достатньо малим.

Аудиторський ризик - це помилкове підтвердження аудитором достовірності фінансової звітності, яка у подальшій перевірці не підтверджена іншими аудиторами або контрольними органами.

Аудиторський ризик полягає у наступному: аудитор дійшов висновку, що фінансова звітність складена правильно і на цій підставі у аудиторському висновку стверджує це без застереження, а в дійсності фінансова звітність має істотні похибки. Для того щоб запобігти аудиторському ризику або зробити його мінімальним, аудитор має визначити оптимальний обсяг інформації для дослідження, щоб він міг взяти на себе професійну відповідальність. При цьому вартість доказів (свідоцтв) має бути мінімальною.

Для того, щоб зробити оцінку властивого ризику, аудитору слід використати свої професійні знання з метою врахування й оцінки численних факторів потенційних ризиків.

Приклади факторів потенційних ризиків на рівні фінансової звітності такі:

* рівень цілісності управління;

* досвід, знання і зміни в управлінському апараті за певний період: малий досвід управлінського персоналу може вплинути на якість підготовки фінансової звітності підприємства;

* терміни завершення незвичайних і складних угод, особливо в останні дні року.

Міжнародними і національними нормами аудиту передбачено моделювання аудиторського ризику. Орієнтовна модель аудиторського ризику може бути представлена таким чином:

АР = ВР х РК х РН (4.1),

де АР - аудиторський ризик;

ВР - внутрішньогосподарський ризик;

РК - ризик контролю;

РН - ризик невиявлення.

Ступінь аудиторського ризику за поданою моделлю ґрунтується на експертній оцінці аудитора. Припустимо, що аудитор, оцінюючи попередньо програму аудиту для клієнта, визначив, що внутрішньогосподарський ризик становить 70%, ризик контролю - 40% і ризик невиявлення - 15%.

За моделлю прийнятий ризик становитиме:

АР = 0,7 х 0,4 х 0,15 = 4,2%

Якщо аудитор дійшов висновку, що достатній рівень прийнятого аудиту у цьому випадку має бути не менше ніж 4,5%, то він може вважати ризик цілком задовільним. Це означає, що за цього аудиторського ризику ні майнових, ні моральних збитків клієнту і аудитору (аудиторській фірмі) завдано не буде.

Аудиторською практикою доведено, що за певних обставин необхідно, щоб ризик був якомога нижчим, інакше не можна захистити інтереси ні аудиторів, ні користувачів.

Наступним сегментом у моделі аудиторського ризику є внутрішньогосподарський ризик - наявність значних погрішностей у фінансовій звітності за відсутності внутрішньогосподарського контролю. Якщо аудитор нехтує фактором внутрішньогосподарського контролю і складає висновок про вірогідність наявних помилок, то цим він стверджує високий рівень внутрішньогосподарського ризику. При встановленні внутрішньогосподарського ризику не береться до уваги внутрішньогосподарський контроль, бо він входить до моделі аудиторського ризику як самостійний елемент, що називається ризиком контролю.

Ризик контролю - оцінка ефективності системи внутрішньогосподарського контролю клієнта з погляду спроможності запобігати помилкам або виявляти їх, прагнення аудитора встановити цю оцінку на стовідсотковому рівні.

Ризик контролю обернено пропорційний до ризику невиявлення, тоді як між ризиком контролю і кількістю належних збиранню свідоцтв існує пряма залежність. Наприклад, якщо аудитор зробив висновок, що система внутрішньогосподарського контролю ефективна, то рівень ризику невиявлення може бути підвищений, а кількість свідоцтв зменшено. Коли система контролю ефективна, аудитор може підвищити рівень ризику невиявлення, оскільки ефективна система внутрішньогосподарського контролю скорочує ймовірність погрішностей у фінансовій звітності.

Ризик невиявлення - це ризик, який аудитор готовий взяти на себе такою мірою, в якій він ризикує не виявити істотних помилок у фінансовій звітності за допомогою аудиторських процедур. Ризик невиявлення визначає кількість свідоцтв, які аудитор планує зібрати. За низького рівня невиявлення аудитор не погоджується брати на себе великий ризик невиявлення помилок через нестачу свідоцтв, тому докладає всіх зусиль до отримання більшої кількості свідоцтв (доказів), необхідних для дослідження питань, поставлених клієнтом.

Метод аудиторської діяльності сформувався в системі прикладних економічних наук, крім того, він характеризується використанням загальнонаукових методів дослідження, що ґрунтуються на філософських принципах. Загальнонауковими методами є: аналіз і синтез, Індукція і дедукція, аналогія і моделювання, абстрагування і конкретизація, системний аналіз, функціонально-вартісний аналіз тощо.

Аналіз - це метод дослідження, який стосується вивчення предмета шляхом розчленування його на складові, кожна з яких аналізується (вивчається) окремо в рамках одного цілого.

Синтез (від гр. sinthesis - сполучення, поєднання, складання) - метод дослідження об'єкта в його цілісності, в єдності його частин (аудит виконання договорів на постачання товарно-матеріальних цінностей).

Індукція (від гр. induction - наведення) - метод дослідження, за яким загальний висновок складається на підставі ознайомлення не зі всіма ознаками, а лише з частиною їх, тобто способом виведення висновків від окремого до загального (аудит витрат обігу здійснюється насамперед за даними аналітичного обліку, а відтак - синтетичного обліку).

Дедукція (від лат. deduction - виведення) - метод дослідження, за якого спочатку вивчається стан об'єкта в цілому, а потім стан його складових елементів, тобто висновки роблять від загального до окремого (аудит фінансових результатів спочатку проводиться за даними синтетичного обліку, а потім - аналітичного обліку).

Аналогія - прийом наукових висновків, за допомогою якого досягається пізнання ознак суб'єктів на основі їх подібності з іншими.

Метод аналогії, базуючись на подібності окремих сторін різних об'єктів, є основою моделювання.

Моделювання - спосіб наукового пізнання, який ґрунтується на заміні об'єкта, що вивчається, на його аналог, модель, що містить істотні прикмети оригіналу (наприклад, стандарти).

Абстрагування (від лат. abstrahere - відволікати) - прийом відволікання, способом абстракції переходять від конкретних об'єктів до загальних понять (за перевіркою стану збереження матеріальних цінностей на окремих складах, абстрагуючись, роблять висновки щодо гуртовні в цілому).

Конкретизація (від лат. concretus - густий, твердий) - дослідження стану об'єктів за певними конкретними умовами існування їх (виявлення нестач в окремих магазинах).

Системний аналіз - вивчення об'єкта як сукупності елементів, що утворюють систему. В аудиті системний аналіз передбачає оцінку поведінки об'єктів як системи з усіма факторами, що впливають на його функціонування. Він дає змогу застосувати системний підхід до оцінки виробничої і фінансово-господарської діяльності підприємства (аналіз систем для дослідження об'єктів за умов невизначеності).

Функціонально-вартісний аналіз - це вивчення об'єктів на стадії підготовки виробництва, що включає проектування і синтез складних систем у процесі дослідження їх функціонування (проектування й оцінювання економічної ефективності технологічних процесів тощо).

Існують також власні методичні прийоми аудиту, які можна об'єднати в групи: органолептичні, розрахунково-аналітичні, документальні, узагальнення і реалізації результатів аудиту.

Органолептичні методи (від гр. organon - знаряддя, інструмент) - це інвентаризація, контрольні заміри, вибіркові й суцільні спостереження, технологічний та хіміко-технологічний контроль, експертизи, службові розслідування, експеримент.

Інвентаризація - перевірка стану об'єктів органолептичним способом, тобто перевірка наявності й стану об'єкта шляхом огляду, підрахунку, зважування, обміру тощо. Практично інвентаризація - це перевірка фактичної наявності запасів, сировини, готової продукції, товарів та інших цінностей, які зіставляються з даними бухгалтерського фінансового обліку і встановлюється результат - нестача, надлишок, пересортиця, природний убуток.

Контрольні замірювання робіт - прийом фактичного контролю за дотриманням норм витрачання сировини та матеріалів у виробництві, на будівництві, транспорті тощо.

Найчастіше контрольне замірювання застосовується для перевірки фактично виконаних і зданих за актом здавання-приймання будівельно-монтажних робіт (при цьому встановлюють економію або перевитрати будівельних матеріалів).

Вибіркові спостереження - прийоми статистичного спостереження якісних характеристик господарського процесу (при визначенні дефектів товарів, що надійшли в торгівлю).

Суцільні спостереження - прийоми статистичного спостереження фактичного стану об'єктів (хронометраж норм виробітку, використання робочого часу за звітний період).

Технологічний контроль - контроль якості продукції, її відповідності технічним умовам (контрольний запуск сировини і матеріалів у виробництво, що застосовується для перевірки оптимальності технології виробництва, обґрунтованості норм витрат матеріалів і повноти виходу готової продукції).

Хімічно-технологічний контроль - контроль якості сировини і матеріалів, що використовуються у виробництві продукції, а також якісних характеристик (способом лабораторного аналізу встановлюють і смакові якості продуктів харчування).

Експертизи - експертні оцінки, що застосовуються криміналістичними, судово-бухгалтерськими, товарознавчими та іншими експертизами, коли у складі аудиторів немає відповідних фахівців або коли за виявленими аудитом зловживаннями порушено кримінальну справу.

Службове розслідування - сукупність прийомів перевірки дотримання службовими особами і робітниками чи службовцями нормативно-правових актів (застосовується при вивченні порушення чинного законодавства).

Експеримент - науково поставлений дослід з метою аудиту для перевірки результатів процесів, що плануються або виконані (експеримент проводиться за чітко визначеними умовами, які дають змогу стежити за перебігом запланованого процесу).Під час аудиту також використовують розрахунково-аналітичні методи (статистичні розрахунки, економіко-математичні методи, економічний аналіз тощо).

Економічний аналіз - це система прийомів для розкриття причинних зв'язків, що зумовлюють результати явищ і процесів (середні й відносні величини, групування, індексний метод, коефіцієнти автономії, довготермінового залучення коштів, маневрування власними коштами підприємства, нагромадження амортизації, реальної вартості основних засобів, коефіцієнти ліквідності (платоспроможності) тощо).

Статистичні розрахунки застосовуються при потребі відтворення реальних кількісних відношень (за їхньою допомогою розраховуються коефіцієнти трудової участі членів бригади, коефіцієнти використання обладнання, ритмічність випуску продукції тощо).

Економіко-математичні методи застосовуються при визначенні впливу факторів на результати господарських процесів з метою їх оптимізації на стадії проектування (оптимізація маршрутів перевезення вантажів автомобільним транспортом тощо).

В аудиті також використовують документальні способи перевірки - дослідження документів, суцільне і несуцільне (вибіркове) спостереження, групування недоліків, формальну й арифметичну перевірку документів, нормативну (юридичну) оцінку документально оформлених господарських операцій, логічну перевірку, зустрічну перевірку, балансовий метод, порівняння, оцінку законності й обґрунтованості господарських операцій за даними кореспонденції рахунків бухгалтерського фінансового обліку тощо. При цьому джерелами інформації є: первинні документи, у тому числі технічні носії інформації, реєстри синтетичного й аналітичного бухгалтерського фінансового обліку (книги, журнали, оборотні відомості, нагромаджувальні й розроблювальні таблиці, Головна книга, оборотна відомість за синтетичними рахунками та ін.); фінансова, податкова, статистична й оперативна звітність тощо.

Дослідження документів - спосіб документальної перевірки достовірності й доцільності господарських операцій, відповідності їх законодавчим і нормативно-правовим актам.

При суцільному способі перевірці підлягають усі документи і записи у реєстрах бухгалтерського обліку та фінансової звітності (грошові документи і кошти, виписки з рахунків у банках, цінні папери і векселі, власний капітал, розрахунки за податками і платежами, доходи, товарні втрати і результати діяльності, фінансова звітність).

Несуцільне спостереження (вибіркова перевірка) характеризує всю сукупність одиниць за результатами обстеження певної її частини (вибіркової сукупності), відібраної випадковим чином за правилами наукової теорії вибірки.

Узагальнення і реалізація результатів аудиту - сукупність прийомів синтезування результатів аудиту і прийняття відповідних рішень щодо виправлення недоліків і запобігання їх повторенню в майбутньому (групування недоліків і правопорушень, економічне обгрунтування, систематизація недоліків у висновку аудитора, рішень за результатами аудиту).

Отже, метод аудиту - це сукупність прийомів і способів аудиту за процесами розширеного відтворення національного продукту і дотримання його законодавчого та нормативно-правового регулювання за умов ринкової економіки.

Крім зовнішньго аудиту, в банках створюються служби внутрішнього аудиту.

4.2 Внутрішній аудит готівкових та безготівкових розрахунків в банку

За організацією внутрішній аудит поділяється на одно- і багатопредметний. Однопредметний аудит пов'язаний з однією або двома малотрудомісткими функціями, може виконуватися одним аудитором; багатопредметний -- аудит трудомістких або різнотипних функцій може виконуватися колективом аудиторів.

Прикладом однопредметного аудиту є перевірка окремої банківської операції (овердрафту), а багатопредметного -- внутрішньобанківських операцій.

Розрізняють три основні типи аудиту: фінансовий аудит,аудит на відповідність та управлінський (внутрішній).

Фінансовий аудит підтверджує інформацію, що міститься у фінансовій та управлінській звітності. Проводиться він здебільшого зовнішніми аудиторами.

Аудит на відповідність перевіряє дотримання підрозділами банку встановлених правил та процедур.

Управлінський аудит оцінює ефективність діяльності як банку в цілому, так і його окремих підрозділів. За його оцінками розроб ляють рекомендації щодо економного й ефективного використання ресурсів, поліпшення кінцевих результатів діяльності.

В управлінському аудиті внутрішні перевірки банку не обмежуються бухгалтерським обліком. Вони можуть включати оцінку організаційної структури, комп'ютерних програм, методів банківського маркетингу та будь-якої іншої сфери банківської діяльності.

Виконання управлінського аудиту і повідомлення про його результати визначаються важче, ніж за інших типів аудиту. Ефективність операцій значно складніше об'єктивно оцінити, ніж визначити їх відповідність інструкціям. У цьому управлінський аудит більш схожий на консалтинг адміністрації, ніж на те, що традиційно вважається аудитом. З розвитком ринкових відносин і вдосконаленням процесу управління банками зростатиме значення управлінського внутрішнього аудиту.

Етапи проведення внутрішнього аудиту в банках. Загальна схема безпосереднього процесу підготовки проведення аудиту передбачає п'ять етапів:

Етап 1 -- планування завдань;

Етап 2 -- вивчення;

Етап 3 -- оцінювання;

Етап 4 -- верифікація (установлення достовірності);

Етап 5 -- підготовка та надання звітності.

Внутрішній аудит у ЗАТ КБ ПриватБанку здійснюють:

· Спостережна Рада;

· Ревізійна комісія;

· Правління Банку;

· Структурні підрозділи;

· Департамент внутрішнього аудиту.

Внутрішній аудит у ЗАТ КБ „ПриватБанк” являє собою систему процедур, спрямованих на контроль за своїми активами, запобігання неправомірним фінансовим операціям, мінімізацію ризиків, забезпечення точності й достовірності даних бухгалтерського обліку та звітності, дотримання вимог чинного законодавства.

Аудит фінансово-господарської діяльності банку здійснює Ревізійна комісія, обрана з числа акціонерів Банку та їх представників. Ревізійна комісія підзвітна Загальним зборам акціонерів, діяльність її регламентується Статутом та Положенням «Про ревізійну комісію» банку.

Ревізійна комісія контролює дотримання Банком чинного законодавства, вносить Загальним зборам акціонерів або Спостережній Раді Банку пропозиції, що стосуються фінансової безпеки Банку та захисту інтересів клієнтів.

Також діяльність Банку контролюється Правлінням Банку та його структурними підрозділами, які здійснюють внутрішній контроль: бухгалтерський, адміністративний, фінансовий, правовий, за видами діяльності.

Протягом 2006 року в Банку діяло управління аналізу і планування, яке постійно аналізувало поточну діяльність банку, перевіряло відповідність нормативних показників та сформованих резервів чинним вимогам, координувало роботу з відділеннями банку. Встановленням лімітів щодо окремих операцій, ризиків контрпартнерів займалися структурні підрозділи Банку, діяльність яких була безпосередньо пов'язана з відповідними ризиками.

Політика Банку щодо запобігання ризикам та забезпечення ефективності банківської діяльності визначена у внутрішньобанківських положеннях:

· Положення з управління ризиками, затверджене Правлінням Банку;

Положення про управління ліквідністю та забезпечення управління активно-пасивними операціями, затверджене Правлінням Банку;

Положення про процентну політику, затверджене Правлінням Банку, та інші.

Організаційна структура передбачає забезпечення участі працівників Банку (у межах їх компетенції) у виявленні фінансових операцій, які можуть бути пов'язані з легалізацією (відмиванням) доходів, одержаних злочинним шляхом.

Ризик банківських операцій аудитори оцінюють як помірний.

Для контролю за обліком і дотриманням вимог Національного банку України до звітності в банку функціонує департамент внутрішнього аудиту, діяльність якого регламентується відповідним положенням.

Департамент внутрішнього аудиту у ПриватБанку заснований у 1997 році із централізованими функціями і місцем розташування у Головному офісі та акредитований у 37 із 39 філій банку. Керівник служби внутрішнього аудиту пройшов узгодження з Комісією з питань нагляду та регулювання діяльності банків Національного банку України. Згідно із Законом України «Про банки та банківську діяльність» напрямок аудиту підпорядкований Спостережній Раді Банку та є самостійним незалежним підрозділом. Керівник аудиторської служби бере участь у засіданнях Правління банку та Спостережної Ради банку та щотижня подає керівництву банку висновки щодо реального поточного стану окремих видів діяльності, яка перевіряється згідно з Планом перевірок та фінансово-господарської діяльності банку. Щорічно у разі необхідності в період, визначений керівництвом банку, керівник служби внутрішнього аудиту звітує Спостережній Раді банку та Правлінню банку щодо виконання Плану аудиторських перевірок або позапланових завдань.

У 2006 році Службою внутрішнього аудиту здійснено згідно з Планом 1275 та 25 позапланових перевірок щодо різних видів діяльності банку, включаючи операції у головному офісі та філіях, але найбільша увага приділялась ризиковим операціям та операціям щодо нововведених фінансових інструментів. Результати проведених службою внутрішнього аудиту перевірок із рекомендаціями та пропозиціями для вживання відповідних заходів та рішень надавались Правлінню банку та Спостережній Раді банку. На всі подані звіти та пропозиції служби внутрішнього аудиту є заходи реагування з боку керівництва банку. Позитивом роботи аудиторської служби є плідні рекомендації щодо удосконалення організації системи внутрішнього контролю, виправлення окремих недоліків у напрямках діяльності банку та професійних якостей окремих співробітників. Втілення пропозицій служби внутрішнього аудиту в цілому для ПриватБанку мають ефективне значення, тому що надають впевненості щодо правильності використання принципів і методів бухгалтерського обліку під час виконання операцій з метою недопущення порушень законодавства, нормативних актів, та об'єктивності щодо оцінки факторів надмірних ризиків з метою їх ефективного управління.

Звіт про виконання Плану аудиторських перевірок за 2006 рік направлено до Департаменту банківського регулювання і нагляду Національного банку України. Ревізійна комісія Закритого акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» здійснила вибіркову перевірку роботи служби внутрішнього аудиту для подання інформації та висновку акціонерам банку щодо проведеної аудиторської роботи та подальшого розвитку аудиторської служби банку.

Позитивом у роботі напрямку аудиту та Банку є удосконалення системи внутрішнього контролю, положень та процедур, що застосовуються Банком під час виконання операцій, та оцінки факторів ризику.

В цілому систему внутрішнього контролю, роботу внутрішнього аудиту можна оцінити позитивно.

Служба внутрішнього аудиту проводить безпосередньо аудит готівкових та безготівкових розрахунків.

Облік касових операцій в банках України регламентується:

1. Положення про ведення касових операцій в національній вальті в Україні, затверджене Постановою Правління НБУ від 15.12.2004 р. за № 637.

2. Інструкція Про касові операції в національній валюті в банках України, затверджена Постановою Правління НБУ від 14.08.2003 за № 337.

3. Інструкція з бухгалтерського обліку операцій з готівковими коштами та банківськими металами в банках України, затверджена постановою правління НБУ від 20.10.2004 № 495 та ін.

Перелічені нормативні документи передбачають:

- загальний порядок ведення касових операцій;

- правила зберігання грошових знаків;

- правила перевезення грошових знаків;

- порядок заміни і знищення пошкоджених банкнот і монет;

- порядок складання і подання звітності по касі. Документальними джерелами для здійснення внутрішнього аудиторського контролю касових операцій є:

- первинні касові документи;

- касові журнали на приход і видаток;

- касові книги;

- довідки касирів приходних і видаткових кас;

- виписки з особистих рахунків клієнтів, журнал реєстрації приходних і видаткових касових документів.

Деякі фахівці з банківського аудиту, радять планувати і проводити аудит касових операцій на основі програмно-контрольної оцінкової таблиці. За своєю побудовою вона є не тільки переліком питань, які необхідно з'ясувати під час перевірки, не лише розкриває технологію аудиторського процесу касових операцій, але й дає можливість здійснювати їх оцінку щодо законності, доцільності й правильності документального оформлення (табл. 4.2)

Таблиця 4.2 Програма перевірки касових операцій служби внутрішнього аудиту ЗАТ КБ «ПриватБанк»

№ з/п	Аудитором перевіряється	Повинно бути встановлено
1	2	3
1.	Стан угод про повну матеріальну відповідальність осіб, що працюють з готівкою та іншими цінностями	Наявність угод з матеріально відповідальними особами і юридична правильність їх оформлення
2.	Дотримання порядку здійснення операцій в приходних касах	1. Правильність оформлення первинних документів, заповнення і ведення журналів їх реєстрації 2. Ідентичність даних первинних документів з даними касових журналів і книг, довідок, виписок з особистих рахунків клієнтів
3.	Дотримання порядку здійснення операцій у вечірніх касах	Правильність заповнення супровідних відомостей до сумки з грошовою виручкою та документального оформлення інкасованої грошової виручки
4.	Дотримання порядку здійснення операцій видатковими касами	1. Правильність заповнення реквізитів видаткових первинних касових документів 2. Ідентичність даних останнім даним касових книг і журналів, а також випискам з особових рахунків клієнтів 3. Правильність ведення книги реєстрації сум, виданих під звіт касиру грошового сховища
5.	Дотримання порядку звірки і заключення операційної каси; організація контролю за видачею грошей	1. Ідентичність даних касових обігів і даних касових книг та журналів 2. Наявність підписів касирів і операційних працівників
6.	Дотримання повноти і вірності обміну цінностей у сховищах	1. Правильність комплектації та розфасування грошей і цінностей 2. Правильність ведення книги обліку цінностей, що знаходяться в сховищах
7.	Дотримання касового планування і ліміту залишків каси банку	1. Наявність касових планів клієнтів 2. Наявність встановлених банком лімітів клієнтам за залишком готівки грошей в їх касах 3. Дотримання клієнтами ліміту
8.	Дотримання ліміту розрахунків готівкою	Наявність ліміту для банку та його дотримання
9.	Дотримання правил касових операцій з валютною готівкою	1. Правильність заповнення первинних касових документів на надходження та видачу готівкової валюти 2. Ідентичність даних первинних документів і даних касових книг та журналів
10.	Стан звітності про касові обіги банку	1. Правильність обліку касових операцій в цілому (висновок) 2. Достовірність звітності про касові обіги в банку 3. Дотримання строків звітності

З урахуванням спеціалізації банку, обсягів тих чи інших операцій, замовлень керівництва тощо, у наведену таблицю можуть бути внесені зміни щодо кількості питань, які необхідно з'ясувати.

По закінченні перевірки касових операцій здійснюється оцінка стану їх організації та ведення обліку і розробляються управлінські або адміністративні заходи щодо ліквідації порушень і недоліків та облікові заходи щодо вдосконалення облікового контролю.

Найбільш типовими порушеннями, виявленими під час перевірки касових операцій, бувають:

- порушення ліміту каси;

- порушення граничних норм розрахунку готівкою грошей;

- неправильне документування і ведення касових операцій;

- виправлення в приходних і видаткових касових документах;

- несвоєчасне проведення інвентаризації каси та ін..

Аудит розрахункових операцій виявляє правомірність розрахункових операцій і дотримання розрахункової дисципліни згідно з інструкціями та іншими нормативними документами НБУ.

У процесі перевірки з'ясовується дотримання:

- визначеного порядку відкриття і закриття рахунків клієнтів у банку;

- встановлених лімітів залишку грошей в касі клієнтами;

- запровадженого порядку розрахункового обслуговування згідно з укладеною з клієнтом угодою;

- розрахункової дисципліни за рахунками (розрахунковими, поточними, бюджетними, валютними, кореспондентському);

- законодавства щодо здійснення безготівкових розрахунків. Як робоча програма рекомендується для аудиту касових операцій, так і наведена нижче таблиця з програми аудиту розрахункових операцій (табл. 4.3)

Таблиця 4.3 Програма перевірки розрахункових операцій служби внутрішнього аудиту ЗАТ КБ «ПриватБанк»

№ з/п	Аудитором перевіряється	Повинно бути встановлено
1	Обгрунтованість відкриття і правильність ведення розрахункових, поточних бюджетних рахунків і валютних рахунків резидентів і нерезидентів	1. Достовірність і повнота документів, необхідних для відкриття розрахункових поточних, бюджетних і валютних рахунків 2. Правильність реєстрації рахунків, що відкриваються 3. Задовільні умови зберігання юридичних справ клієнтів 4. Відповідність порядку відкриття і ведення розрахункових, поточних, бюджетних рахунків згідно плану рахунків бухгалтерського обліку і вказівок щодо його застосування. 5. Дотримання вимог законодавства щодо відкриття і закриття розрахункових, поточних, бюджетних і валютних рахунків
2.	Дотримання правил здійснення безготівкових розрахунків: - платіжними дорученнями; - платіжними вимогами-дорученнями; - гарантійними дорученнями; -- чеками; -- векселями	1. Дотримання правил, передбачених нормативними документами НБУ: - оформлення документів; - умов; - строків розрахунків; - наявності грошей на рахунках платників; - розв'язання суперечок і конфліктних ситуацій
3.	Стан дебіторської і кредиторської заборгованості банку	1.Строки виникнення 2. Причини непогашення або відшкодування 3. Своєчасність нарахування податку в бюджет з простроченої кредиторської заборгованості 4. Наявність сумнівної заборгованості
4.	Оцінка обліку розрахункових операцій	1. Правильність відображення в обліку розрахункових операцій 2. Черговість платежів 3. Дотримання цільового призначення 4. Законність розрахунків

Найбільш типовими помилками, що виникають у процесі внутрішнього аудиту розрахункових операцій, є:

- неповна комплектація юридичних справ клієнтів (відсутність довідок про взяття на облік у державній податковій адміністрації, відсутність нотаріально завіреного свідоцтва про реєстрацію тощо);

- порушення черговості платежів;

- порушення ліміту видачі готівки з рахунків клієнтів;

- виправлення в розрахункових документах;

- несвоєчасність розрахунків за поданими клієнтами платіжних дорученнях та інші порушення розрахунково-платіжної дисципліни.

Висновки

Основним джерелом інформаційного забезпечення управління фінансами в банках та на підприємствах є система обліку, результати аналізу та аудиту операцій, пов'язаних з готівковими та безготівковими розрахунками. Правильне розуміння базових облікових категорій, основ організацій та методики ведення фінансового обліку, внутрішньобанківського аудиту в банках дає змогу оцінити фінансовий стан, платоспроможність, ліквідність і фінансову стійкість банку. В дипломній роботі розглядались готівкові та безготівкові розрахунки.

Вивчення обліку, аналізу та аудиту проводилось на основі ЗАТ КБ «ПриватБанк». Було проаналізовано діяльність банку. В процесі аналізу було виявлено, що управління активами з точки зору ліквідності знаходиться на достатньому рівні. Структура активів дозволяє підтримувати достатній рівень ліквідності. Протягом року існуючий обсяг капіталу дозволяв банку виконувати всі нормативні вимоги НБУ щодо ризиків і достатності капіталу.

За звітний період обсяг регулятивного капіталу збільшився на 1 536 715 тис. грн (75,15%) і становив 3 581 523 тис. грн. Основний капітал збільшився на 944 714 тис. грн.. Додатковий капітал збільшився на 594 024 тис. грн . Обсяг відрахувань збільшився на 2 033 тис. грн за рахунок зростання курсу гривні до російського рубля. Зростання ризикових активів за методикою Національного банку України за рік становило 10 138 994 тис. грн і їхній загальний обсяг на кінець року був на рівні 30 027 165 тис. грн. Таке зростання обумовлене збільшенням обсягів кредитування юридичних і фізичних осіб, основних засобів (унаслідок розвитку програм з бізнесу пластикових карток та ін.).

Аналізуючи готівкові та безготівкові розрахунк, було виявлено ряд переваг безготівкових розрахунків над готівковими:

прискоренні та зручності розрахунків;

в економії витрат, пов'язаних з перевезенням готівки;

обліком та зберіганням та ін.

Розкрито сутність безготівкових розрахунків.

В юридичній літературі періоду до кредитної реформи 1930-1932рр. права і зобов'язання сторін по здійсненню розрахунків за поставлену продукцію, виконанні роботи, надані послуги ніколи не розглядались в якості самостійних правовідносин, незалежних від договору, з якого вони виникають.

В період після вказаної реформи в літературі з'явилось поняття розрахункових правовідносин. Прихильники цієї точки зору наводили докази, що готівкові тв. безготівкові розрахунки, що здійснюються сторонами через банк, відокремлюються від договору, з я кого вони виникли і набувають самостійності, тобто перетворюються в самостійні правовідносини. Вони пояснюють це слідкуючим чином. Так як банк не включається в правовідношення по наданню відповідних послуг, то в той же час стає одним із суб'єктів розрахункових правовідносин, суб'єктивний склад розрахункових по наданню послуг, за які здійснюються розрахунки.

Важливим інструментом керування в банках є облікова політика банку. Грунтуючись на даних бухгалтерського обліку як системі суцільного, безупинного і документального оформлення банківських та господарських операцій, вона відображає і дозволяє оцінювати результати діяльності, прогнозувати напрямки підвищення ефективності і пропонувати необхідні управлінські рішення.

На підставі цього документу розробляються порядки бухгалтерського обліку окремих операцій банку.

В 2006 році облікова політика ЗАТ КБ «ПриватБанк» зазнала деяких змін у наступних напрямках.

З 1 лютого 2006 року набула чинності Інструкція з бухгалтерського обліку основних засобів і нематеріальних активів банків України, затверджена Постановою Правління Національного банку України № 480 від 20.12.2005 р. Але, зважаючи на загальний фінансовий результат банку, сума скорочення витрат є несуттєвою.

У структурі активів банку зміна облікової політики позначилась збільшенням обсягу коштів за статтею «Основні засоби та нематеріальні активи» та зменшенням - за статтею «Інші активи» у порівнянні з попереднім роком. У звітному періоді основні принципи визнання та методи оцінки активів і зобов'язань залишались незмінними, за виключенням цінних паперів в портфелі банку на продаж.

При фінансових розрахунках в ЗАТ КБ «ПриватБанк» використаються наступні програмні комплекси: програмний комплекс “Заказ”, програмний комплекс “Sybridge Consol”, “Sybridge Windows”, підпрограма “Back Office”; Інформаційно-дилінгова система (IDS); бази даних “АРМ - 3”, інформаційна система КБ “Приватбанк” (INFO), програмний комплекс “Промінь”, програмний комплекс “Біплан”. Множина програмних комплексів в банку ускладнює роботу головного серверу, тому частішають випадки збоїв програмних комплексів, неможливість швидкого обслуговування клієнтів. Рекомендація: вдосконалити програмний комплекс «Промінь» для можливості проведення в ньому як касових, так і безготівкових операцій.

Організація безготівкових розрахунків має сприяти процесу відтворення, тобто відповідати конкретним вимогам розвитку економіки. Головна з них - забезпечувати своєчасне отримання кожною господарською організацією коштів за поставлену продукцію та надані послуги, а отже, сприяти прискоренню обігу коштів у розрахунках. Тому пропонується дистанційне обслуговування клієнтів: система «Інтернет-клієнт-банк». Проведений аналіз показав, що частка платежів точки віддаленого доступу над платежами на паперових носіях більший на 47%, і в загальній системі проведення платежів становить 68%.

Для контролю за обліком і дотриманням вимог Національного банку України до звітності в банку функціонує департамент внутрішнього аудиту, діяльність якого регламентується відповідним положенням.

Активізація діяльності внутрішнього аудиту пов'язана із розширенням його впливу на процес управління банком шляхом:

· підготовки та надання керівництву вичерпної та достовірної інформації в реальному режимі часу. Внутрішні аудитори можуть спілкуватися із працівниками банку, що сприяє усуненню недоліків за короткі терміни;

· охоплення процедурами внутрішнього аудиту всіх фінансово-господарських процесів.

Крім того, витрати на внутрішній аудит значно менші, ніж на зовнішній.

В Україні на сьогодні тільки незначна частина філій банків має службу внутрішнього аудиту або посаду аудитора у відділеннях чи філіях. Більшість банків із розгалуженою мережею філій здійснюють аудит лише на рівні банку - юридичної особи, періодично перевіряючи філії шляхом проведення інспектування, яке передбачає оцінку стану обліково-операційної роботи і внутрішньобанківського контролю та надання практичної допомоги відділенню чи філії банку щодо забезпечення належної організації роботи та контролю. Втім, процедури внутрішньобанківського аудиту філій та головного офісу мають суттєві відмінності. Йдеться про масштабність контролю, об'єкти перевірки та періодичність.

Оскільки організація бухгалтерського обліку тісно пов'язана із функціями внутрішнього контролю, то внутрішньоаудиторську перевірку доцільно починати з оцінки стану організації обліково-операційної роботи філії. Аудиторам у даних випадках слід керуватися положеннями про організацію бухгалтерського обліку та внутрішньобанківського контролю, які опрацьовуються філіями самостійно.

У 2006 році Службою внутрішнього аудиту здійснено згідно з Планом 1275 та 25 позапланових перевірок щодо різних видів діяльності банку, включаючи операції у головному офісі та філіях. Позитивом у роботі напрямку аудиту та Банку є удосконалення системи внутрішнього контролю, положень та процедур, що застосовуються Банком під час виконання операцій, та оцінки факторів ризику.

В цілому систему внутрішнього контролю, роботу внутрішнього аудиту можна оцінити позитивно.

Служба внутрішнього аудиту проводить безпосередньо аудит готівкових та безготівкових розрахунків. Найбільш типовими порушеннями, виявленими під час перевірки касових операцій, бувають:

- порушення ліміту каси;

- порушення граничних норм розрахунку готівкою грошей;

- неправильне документування і ведення касових операцій;

- виправлення в приходних і видаткових касових документах;

- несвоєчасне проведення інвентаризації каси та ін..

Найбільш типовими помилками, що виникають у процесі внутрішнього аудиту розрахункових операцій, є:

- неповна комплектація юридичних справ клієнтів (відсутність довідок про взяття на облік у державній податковій адміністрації, відсутність нотаріально завіреного свідоцтва про реєстрацію тощо);

- порушення черговості платежів;

- порушення ліміту видачі готівки з рахунків клієнтів;

- виправлення в розрахункових документах;

- несвоєчасність розрахунків за поданими клієнтами платіжних дорученнях та інші порушення розрахунково-платіжної дисципліни.

Зовнішній аудит проводиться щорічно АФ «Норман-Аудит» та LLC Audit firm „PricewaterhouseCopers (Audit)”.

Список використаної літератури

1. Закон України «Про банки і банківську діяльність» від 07.12.2000р. №2121-ІІІ// Вісник НБУ 2004. - № 4

2. Закон України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” // Відомості Верховної Ради України. - 1999. - №6. - С.9 - 13.

3. Закон України «Про аудиторську діяльність» від 22.04.1993 р.

4. Інструкція «Про безготівкові розрахунки у національній валюті в України», затверджена постановою Правління НБУ від 29.03.2001 р. № 135.

5. Інструкція «Про відкриття банками рахунків в національній та іноземній валюті», затверджена Постановою Правління НБУ 18.12.1998 р. № 527.

6. Інструкця «Про порядок регулювання діяльності банків в Україні», затверджена постановою Правління Національного банку України від 28.08.2001 N 368 і зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 26.09.2001 за N 841/6032.

7. Інструкція про міжбанківський переказ коштів в Україні в національній валюті, затверджена постановою правління НБУ від 16.08.2006 № 320.

8. Інструкція з бухгалтерського обліку операцій з готівковими коштами та банківськими металами в банках України, затверджена постановою правління НБУ від 20.10.2004 № 495.

9. П(С)БО 11 “Зобов'язання”, затверджене наказом МФУ від 31.01.00 р. №91.

10. Положення «Про організацію бухгалтерського обліку та звітності в банках України», затверджене постановою Правління Національного банку України від 30.12.98 N 566 і зареєстрованому в Міністерстві юстиції України 01.02.99 за N 56/3349.

11. План рахунків бухгалтерського обліку банків України, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 17.06.2004 N 280, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 26.07.2004 за N 918/9517.

12. Правила бухгалтерського обліку комерційних банків, затверджені постановою Правління НБУвід 21.07.2001 за № 281

13. Правила бухгалтерського обліку, доходів і витрат банків України, затверджені Постановою Правління НБУ від 18.06.2003 р. за № 255.

14. Положення про порядок подання банками до Національного банку України аудиторських звітів (аудиторських висновків) за результатами щорічної перевірки фінансової звітності, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 09.09.2003 N 389.

15. Положення про організацію внутрішньогоаудиту в комерційних банках України, затвердженого постановою Правління Національного банку України N 114 від 20.03.98.

16. Положення про ведення касових операцій в національній вальті в Україні, затверджене Постановою Правління НБУ від 15.12.2004 р. за № 637.

17. Постанова Правління НБУ “Правила бухгалтерського обліку операцій з використанням платіжних карток” від 17 грудня 2005 року N 524.

18. Васюренко О. В. Банкiвский менеджмент: Посiбник - К.: Видавничний центр «Акадеiя», 2001.- 320с.

19. Васюренко О.В., Волохата К.О. Економічний аналіз діяльності комерційних банків: Навч. посіб. - К.: Знання, 2006. - 463с.

20. Герасимович А.М. Аналіз банківської справи: Навч.-метод. посібник для практичних занять. - К.: КНЕУ, 2002.

21. Коренєва О.Г. Банківські операції. - К.: Знання, 2006

22. Кіндрацька Л.М. Бухгалтерський облік і прийняття рішень в банках: Навч.-метод. посібник для самостійного вивчення дисципліни - Київ, 2000.

23. Кіндрацька Л.М. Бухгалтерський облік у комерційних банках України: Посібник - К.:КНЕУ, 1999.

24. Парасій-Вергуненко І.М. Аналіз банківської діяльності: Посібник - К.:КНЕУ, 2003.

25. Усач Б.Ф. Аудит: Навч. посіб. - К.: Знання-Прес, 2002.

26. Шеремет А. Д., Щербаков Т. Н. Финансовый анализ в коммерческом банке. -- М.: Финансы и статистика, 2000.

27. Экономический анализ: ситуация, тесты, примеры, задачи, выбор оптимальных решений, финансовое прогнозирование/Под ред. М. И. Баканова, А. Д. Шеремета. -- М.: Финансы и статистика, 2001.