Синтетичний і аналітичний облік

Виправлення помилок, допущених після дати балансу. Згідно із П(С) БО 6 подією після дати Балансу - є подія, яка відбулася між датою Балансу і датою затвердження фінансової звітності та вплинула або може вплинути на фінансовий стан, результати діяльності та рух коштів підприємства.

Виправлення помилок та інші зміни у фінансовій звітності

Необхідною умовою складання фінансової звітності є повне висвітлення інформації про операції і події, що можуть вплинути на прийняття фінансових рішень користувачами інформації, а також достовірна оцінка минулих, поточних і майбутніх подій.

Принципи повного висвітлення передбачено ст. 4 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в України», де записано, що фінансова звітність повинна містити всю інформацію про фактичні та потенційні наслідки господарських операцій та подій, здатних вплинути на рішення, що приймаються на її основі.

Між звітною датою (31.12) та датою затвердження фінансової звітності є проміжок часу, протягом якого в діяльності підприємства можуть відбуватися події, які вплинуть на облікові оцінки і облікову політикую. Може виникнути потреба у виправленні помилок, допущених у попередніх звітних періодах.

Внаслідок зазначених причин інформація не повинна втратити якісної характеристики, а тому Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 6 «Виправлення помилок і зміни у фінансових звітах», затвердженим Наказом Міністерства фінансів України від 28.05.99 р. №137, встановлено порядок коригування фінансової звітності або розкриття інформації в проміжках.

Норми цього стандарту застосовуються для юридичних осіб усіх форм власності (крім бюджетних установ).

Дата балансу - дата, на яку складено баланс підприємства. Звичайною датою балансу є кінець останнього дня звітного періоду (31.03; 30.06; 30.09; 31; 12).

Облікова оцінка - попередня оцінка, яка використовується підприємством з метою розподілу витрат і доходів між відповідними звітними періодами.

Подія після дати балансу - подія, яка відбувається між датою балансу і датою затвердження керівництвом фінансової звітності, підготовленої до оприлюднення, що вплинула або може вплинути на фінансовий стан, результати діяльності та рух коштів підприємства. Нижче наводиться орієнтовний перелік подій після дати балансу.

1. Події, які надають додаткову інформацію про обставини, що існували на дату балансу:

Ш оголошення банкрутом дебітора підприємства, заборгованість якого раніше була визнана сумнівною;

Ш переоцінка активів після звітної дати, яка свідчить про стійке зниження їх вартості, визначеної на дату балансу;

Ш продовж запасів, який свідчить про необґрунтованість оцінки чистої вартості їх реалізації на дату балансу;

Ш отримання від страхової організації матеріалів про уточнення розміру страхового відшкодування, переговори щодо якого велись на звітну дату.

2. події, які вказують на обставини, що виникли після дати балансу:

Ш прийняття рішення щодо організації підприємства;

Ш придбання цілісного майнового комплексу;

Ш рішення про припинення операцій, які становлять значну частину основної діяльності підприємства;

Ш знищення активів підприємства внаслідок пожежі, аварії, стихійного лиха або іншої надзвичайної події;

Ш не прогнозовані зміни індексу цін і валютних курсів;

Ш прийняття законодавчих актів, які впливають на діяльність підприємства;

Ш дивіденди за звітний період, які оголошені підприємством після дати балансу.

Виправлення помилок допущених при складанні фінансових звітів у попередніх періодах, здійснюється коригуванням сальдо нерозподіленого прибутку на початок звітного періоду.

Помилки виникають внаслідок арифметичних розрахунків, неправильного застосування принципів обліку або навмисно.

При виправленні помилок важливо простежити вплив допущеної помилки на фінансові результати і похідні розрахунки, а саме податок на прибуток, нарахованих дивідендів, формування резервного капіталу, розрахунку показника прибутковості акцій.

Для виправлення помилок необхідно:

1. Визначити суму помилки, допущену в попередні звітні періоди, що призводить до коригування нерозподіленого прибутку на початок звітного періоду.

2. Відобразити суму коригування нерозподіленого прибутку за попередній звітний період у Балансі (див. дод. №18).

3. Відобразити суму коригування нерозподіленого прибутку за попередній звітний період у Звіті про власний капітал.

4. Розкрити інформацію про вплив помилки і коригування в Примітках до річної фінансової звітності.

Приклад 1. У березні 2007 р. підприємство виявило суттєву помилку в нарахуванні суми амортизації в попередньому році. В результаті якої була занижена сума прибутку на 15 тис. грн. нерозподілений прибуток за попередній період становив - 35 тис. грн.

Таблиця 4.3. Звіт про власний капітал (форма 4)

Стаття	Код	Статутний капітал	Резервний капітал	Нерозподілений прибуток	Разом
Залишок на початок року	010	450	65	35	550
Коригування: Зміна облікової політики	020
Виправлення помилок	030			15	15
Інші зміни	040
Скоригований залишок на початок року	050	450	65	50	565

Як бачимо, виправлення помилок, які відносяться до попередніх періодів, вимагає повторного відображення відповідної порівняльної інформації у фінансовій звітності. У нашому прикладі допущено помилку - у попередньому звітному періоді на 15 тис. грн. Збільшили суму нерозподіленого прибутку з 35 тис. грн. До 50 тис. грн.

Наслідки зміни облікових оцінок слід включати до тієї ж самої статті Звіту про фінансові результати, яка раніше застосовувалась для відображення доходів або витрат, пов'язаних з об'єктом такої оцінки.

Наслідки зміни облікових оцінок слід включити до Звіту про фінансові результати в тому періоді, в якому відбулася зміна, а також і в наступних періодах, якщо зміна впливає на ці періоди.

Одним із важливих аспектів упровадження національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку є розширення прав підприємства у формуванні облікової політики.

При формуванні облікової політики підприємство повинно використовувати однакові методи обліку безперервно впродовж періоду діяльності. Виходячи з принципу послідовності, для ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності підприємства використовують методи обліку, які ґрунтуються на певних оцінках. Внаслідок невизначеності підприємницької діяльності не всі статті фінансової звітності можуть бути точно виміряні, їх можна тільки попередньо оцінити.

Облікова оцінка, як правило, застосовується для оцінки сумнівної дебіторської заборгованості за товари, роботи (послуги) нарахуванням резерву, визначенням терміну корисної експлуатації необоротних активів при нарахуванні амортизації тощо. Потреба в перегляді попередньої оцінки може виникнути у зв'язку із зміною обставин, на яких ґрунтується оцінка, появою нової інформації тощо. Перегляд облікових оцінок не впливає на суму нерозподіленого прибутку минулого періоду, оскільки стосується поточного і майбутнього періодів. Внаслідок зміни облікової оцінки змінюється сума витрат поточного і наступних звітних періодів, а тому зміст бухгалтерського запису залишається без змін, а уточнюється сума.

Приклад 2. Відображення зміни облікової оцінки.

1 січня 2005 р. спільним сільськогосподарським товариством (ПП «Прогрес-К») придбано вантажний автомобіль вартістю 330000 грн. З очікуваним терміном експлуатації 4 роки і розрахунковою ліквідаційною вартістю 20000 грн.

У 2007 р. підприємством переглянуто термін експлуатації автомобіля, в результаті термін експлуатації збільшено до 8 років, а ліквідаційну вартість оцінено в 10000 грн.

При формуванні фінансової звітності інформація про значні події має бути доведена до відома, щоб не допустити виправлення її.

Часовою межею відсікання господарських операцій і подій, які приймаються до уваги при складанні звітності, є дата затвердження звітності.

Річний звіт дає змогу користувачам оцінити реальні зміни фінансового стану підприємства за рік. Примітки мають подаватися підприємствами лише у складі річного звіту у вигляді уніфікованої таблиці як додаток до річного звіту. Під примітками до фінансових звітів необхідно розуміти сукупність показників і пояснень, яка забезпечує деталізацію і обґрунтованість статей фінансових звітів, а також іншу інформацію, що передбачена відповідними положеннями.

У примітках до річної фінансової звітності слід розкривати:

ь облікову політику підприємства;

ь інформацію, яку наведено безпосередньо у фінансових звітах, але є обов'язковою за відповідними положеннями;

ь інформацію, що містить додатковий аналіз статей звітності, потрібний1 для забезпечення її зрозумілості та доречності.

Обсяг інформації, який наводиться в примітках, та форму викладення матеріалу (у вигляді тексту, таблиць, схем тощо) підприємства визначають самостійно, дотримуючись вимог чинних нормативних актів.

Показники, що підлягають розкриттю в примітках, регламентуються відповідними положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку.

На даному сільськогосподарське підприємстві (ПП «Прогрес-К») фінансову звітність ведуть за простою формою бухгалтерського обліку, є Книга обліку доходів та витрат.

Перед складанням фінансової звітності необхідно:

Ш провести інвентаризацію основних засобів, матеріальних цінностей, грошових коштів, розрахунків тощо і відобразити її результати в Описі майна селянського (фермерського) господарства (форма затверджена Наказом Міністерства аграрної політики України від 02.07.2001 р. №189);

Ш перевірити повноту відображення всіх господарських операцій, які відбулися за звітний період, згідно з зафіксованими у первинних документах у Книзі обліку доходів та витрат і Описі майна.

Відображення у звітності розрахунків, за якими виникли взаємно неузгодженні доходи чи витрати, з залученими у ці розрахунки організаціями та особами не допускається. Тому показують стан заборгованості (розгорнуте сальдо) за кожним випадком заборгованості, за видами доходів і елементами витрат. Для цього порівнюють графи 10 «Загальна сума доходів» Книги обліку доходів і витрат та 13 «Відмітка про одержання» - за відвантажену продукцію та графи 24 «Загальна сума витрат» і 27» Відмітка про оплату» придбаних цінностей, одержаних робіт та послуг.

Законом України «Про фіксований сільськогосподарський податок» визначено механізм справляння фіксованого сільськогосподарського податку, що сплачують сільськогосподарські товаровиробники, які займаються виробництвом, переробкою та збутом сільськогосподарської продукції власного виробництва та продуктів її переробки за попередній звітний (податковий) рік, перевищує 75 відсотків загальної суми валового доходу підприємства.

ПП «Прогрес-К» сплачує такі податки:

5. В податкову інспекцію:

- фіксований податок,

- податок з власників транспортних засобів;

- розрахунки по податку на додану вартість;

- податок на забруднення;

- форма 1ДФ.

6. В Пенсійний фонд - звіт про збір на державне обов'язкове пенсійне страхування.

7. В Фонд соціального страхування на випадок безробіття - звіт про збір внесків.

8. В Фонд за страхування від нещасних випадків на виробництві - звіт про збір внесків.

Висновки і пропозиції

ПП «Прогрес-К» спеціалізується на вирощуванні та виготовленні продукції рослинництва і тваринництва.

Організаційно-економічні та юридичні основи такого господарства ґрунтуються на приватній власності на засоби виробництва, майно, продукцію.

Відповідно до ст. 16 Закону України «Про селянське (фермерське) господарство» майно фермера становить його власність.

У ПП «Прогрес-К» облік ведеться за простою формою, яка передбачає накопичення даних відповідно до потреб управління господарством без використання подвійного запису

Основним регістром за простою формою обліку є Книга обліку доходів та витрат, в якій здійснюють реєстрацію даних первинних документів за видами доходів та витрат з метою визначення результатів господарювання. Наявність засобів чи джерел їх утворення у Книзі не відображають.

Загальний фінансовий результат визначають в кінці року або при припиненні діяльності, як різницю між підсумками графи 10 «Загальна сума доходів» та уточненої суми витрат (графа 24).

Нормальну виробничу діяльність кожне підприємство може здійснювати лише при постійних зв'язках з іншими підприємствами з допомогою грошових коштів.

Згідно із ст. 198 Господарського кодексу України розрахунки підприємства за своїми зобов'язаннями проводяться в безготівковому та готівковому порядку через установи банків відповідно до правил здійснення розрахункових та касових операцій, затверджених Національним банком України.

Більшість розрахунків з виконання зобов'язань здійснюється через установи банків безготівковим шляхом. Розрахунки готівкою між підприємствами, організаціями й установами дозволяється проводити лише тоді, коли суми окремих платежів менші від сум, встановлених банками для безготівкових розрахунків.

При проведенні безготівкових операцій банки здійснюють контроль за дотриманням сільськогосподарськими підприємствами платіжної і договірної дисципліни. Допомагають використовувати найбільш доцільні форми розрахунків, що сприяє прискоренню обігу обігових коштів.

Касові операції (надходження до каси готівки і видача) здійснюються відповідно до Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004 р. №637.

Усі готівкові розрахунки з підприємствами, а також із фізичними особами здійснюються як за рахунок коштів, одержаних у касі банку, так і за рахунок виручки від реалізації готової продукції (робіт, послуг).

ПП «Прогрес-К» обслуговується в двох банках, а саме: ТОД «Райффайзен банк Аваль» та ТФВАТ КБ «Хрещатик», в них відкриті поточні рахунки, дотаційні рахунки, спеціальні рахунки по ПДВ по тваринництву та рослинництву.

Об'єктами короткотермінового кредитування є запасні частини, засоби захисту рослин, мінеральні добрива, паливо-мастильні матеріали, насіння та інші товарно-матеріальні цінності.

Об'єктами довготермінових кредитів є основні засоби, а саме: сільськогосподарська техніка, устаткування.

Касири наприкінці робочого дня зобов'язанні скласти звіт про одержання авансу і готівки, прийнятих (виданих) за відповідними касовими документами, і здати залишок готівки та касові документи за проведеними операціями старшому касиру за власноручним підписом у книзі обліку прийнятих та виданих касових грошей.

Законом України «Про фіксований сільськогосподарський податок» визначено механізм справляння фіксованого сільськогосподарського податку, що сплачують сільськогосподарські товаровиробники, які займаються виробництвом, переробкою та збутом сільськогосподарської продукції власного виробництва та продуктів її переробки за попередній звітний (податковий) рік, перевищує 75 відсотків загальної суми валового доходу підприємства.

У господарсько-фінансовій діяльності підприємства неминучі операції, пов'язані з купівлею товарно-матеріальних цінностей, оплатою послуг за готівковий розрахунок, поїздкою у відрядження працівників та ін., які потребують для їх здійснення витрачання готівкових грошових коштів підзвітними особами. Облік руху грошових коштів у підзвітних осіб здійснюється на рахунку 37 «Розрахунки з різними дебіторами», субрахунок 372 «Розрахунки з підзвітними особами».

Поточні зобов'язання відображаються в балансі за сумою погашення.

Забезпечення створюються для відшкодування наступних операційних витрат.

Непередбачені зобов'язання відображаються на позабалансових рахунках.

Облік готової продукції ведеться на рахунку 27 «Продукція сільськогосподарського виробництва» (рахунок 26 «Готова продукція).

Щомісяця матеріально відповідальні особи на підставі первинних документів складають Звіт про рух матеріальних цінностей у двох примірниках і подають його в бухгалтерію разом із документами, що підтверджують надходження та витрачання матеріалів. До звіту включають лише ті види продукції й матеріалів, за якими був рух у звітному періоді. Залишок на початок місяця за кожним номенклатурним номером зіставляють із залишками звітів попереднього місяця. Надходження і вибуття матеріалів протягом місяця фіксують на підставі первинних документів, після чого підраховують обіг і визначають сальдо на кінець місяця.

Оцінка виробничих запасів здійснюється за методом середньої вартості. Метод середньої вартості (середньозважена собівартість).

Порядок списання природних втрат на підприємстві проводиться у відповідності із встановленими положеннями і правилами.

Первісне визнання змін маси тварин, їх приросту, як результат біологічних перетворень, оцінюється у відповідності з вимогами П(С) БО 30 «Біологічні активи».

Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 7 «Основні засоби» при встановленні критеріїв належності матеріальних активів до основних засобів надає перевагу їх призначенню і не висуває обмеження щодо їх вартості.

Для обліку і узагальнення інформації про наявність та рух основних засобів, інших необоротних активів, їх зносу передбачені рахунки: 10 «Основні засоби», 11 «інші необоротні матеріальні активи», 12 «Нематеріальні активи», 13 «Знос (амортизація) основних засобів», 16 «Довгострокові біологічні активи», 18 «Довгострокова дебіторська заборгованість та інші необоротні активи».

На даному підприємстві, групування даних про нараховану заробітну плату за кожним працівником проводять у таких реєстрах і документах: Табель обліку робочого часу, Накопичувана відомість обліку використання машинно-тракторного парку (ф. №37а).

Узагальнюючим реєстром, в якому відображаються розрахунки за заробітною платою з кожним працівником, є Платіжна відомість на видачу авансу / зарплати (ф. №Т-259).

Основною метою обліку виробництва є своєчасне, повне, вірогідне відображення фактичного розміру і складу витрат та контроль за використанням усіх видів виробничих ресурсів, а також обсягу виробленої продукції (наданих робіт чи послуг) у натуральних чи грошових вимірниках.

Для оформлення витрат та виходу продукції рослинництва використовується ціла система первинних та зведених документів.

На підставі первинних документів з оплати праці, Накопичу вальних відомостей, Журналів обліку робіт і витрат щомісячно складають Зведену відомість нарахування і розподілу оплати праці та відрахувань на неї за об'єктами обліку.

Обліковець ферми зобов'язаний:

Вести постійний облік виходу продукції та її якості, витрачання кормів, а також облік та нарахування основної та додаткової оплати праці на фермі.

Своєчасно подавати в бухгалтерію підприємства документи і звіти на оприбуткування і витрачання продукції тваринництва і рослинництва.

Фінансовий результат діяльності фермерського господарства визначають як різницю між одержаними доходами - підсумок графи 5 «Доходи» в Журналі реєстрації господарських операцій і «Витратами», графа 4.

Цю суму коригують на величину зміни вартості залишків матеріальних запасів, готової продукції та незавершеного виробництва. Дані залишків беруть з інвентаризаційних відомостей. Різницю між обсягом названих залишків на кінець і початок року додають до розміру одержаного доходу або віднімають, якщо вона має від'ємне значення.

Основна маса виробленої продукції реалізується переробним підприємствам. Частина сільськогосподарської продукції може бути реалізована на ринок, працівникам підприємства, за готівку, через комерційні структури, обмінена на промислові товари (паливо, мінеральні добрива тощо), через товарні біржі за цінами, що складаються в процесі реалізації, або за домовленістю.

З метою прискорення формування інфраструктури аграрного ринку, створення умов для надійного ресурсного забезпечення виробництва і реалізації сільськогосподарської продукції, сприяння розвитку підприємства в аграрному секторі економіки видано Указ Президента України від 06.06.2000 р. за №767/2000.

Списання витрат на збут на підставі бухгалтерської довідки відображають за кредитом рахунка 93 «Витрати на збут» і дебету рахунка 79 «Фінансові результати».

Таким чино, зіставлення чистих доходів від реалізації, які відображені на рахунку 70 «Доходи від реалізації» та собівартості реалізованої продукції, яка відображається на рахунку 90 «Собівартість реалізації», дає змогу визначити валовий фінансовий результат (прибуток або збиток), який показується окремо статтею в Звіті про фінансові результати.

Дане сільськогосподарське підприємство поряд з виробництвом і реалізацією сільськогосподарської продукції займається роздрібною торгівлею товарами. Для обліку реалізації товарів застосовуються субрахунки 902 «Собівартість реалізованих товарів» і 702 «Дохід від реалізації товарів». Витрати на збут товарів відображуються на рахунку 93 «Витрати на збут».

Капітальні інвестиції - це сукупність витрат на придбання або створення матеріальних і нематеріальних необоротних активів.

За економічним змістом вони являють собою основне джерело простого та розширеного відтворення.

Облік будівництва організовують залежно від способу виконання робіт (господарським, підрядним, змішаним). Капітальні роботи розпочинаються після затвердження в установленому порядку титульних списків і кошторисів та за наявності коштів на проведення будівельних робіт.

Наприкінці звітного періоду накладні витрати розподіляють на відповідні об'єкти будівництва пропорційно до прямих витрат цих об'єктів.

Дане сільськогосподарське підприємство купує основні засоби, які потребують і не потребують монтажу переважно за рахунок коштів капітальних інвестицій.

Джерелами формування активів підприємства є власні засоби (власний капітал), позичені кошти (позичений капітал).

Гарантією захищеності прав власників підприємства виступає власний капітал, зокрема зареєстрована його частина - статутний капітал. В Положенні (стандарті) бухгалтерського обліку 2 «Баланс» власний капітал визначається як частина в активах підприємства, що залишається після вирахування його зобов'язань. У зв'язку із таким визначенням власного капіталу можна стверджувати, що в момент створення підприємства його власний капітал втілюється в активи, інвестованими засновникам і оцінюється за вартістю майна підприємства. Тому на стартовому етапі основна облікова модель набуває вигляду А=К. Саме так трактується початковий статутний капітал П(С) БО 2 «Баланс», у пункті 37 якого записано, що статутний капітал - зафіксована в установчих документах загальна вартість активів, які є внеском власників до капіталу підприємства.

Аналітичний облік неоплаченого капіталу ведеться за видами розміщених неоплачених акцій та за кожним засновником (учасником) підприємства.

Аналітичний облік коштів цільового фінансування і цільових надходжень та витрат здійснюється за їх призначенням та джерелами надходжень.

Закон України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначає історичну (фактичну) собівартість одним із основних принципів бухгалтерського обліку і фінансової звітності. Законом наголошується, що пріоритетною є оцінка активів підприємства, виходячи з витрат на її виробництво та придбання.

Собівартість окремих видів сільськогосподарської продукції визначають на підставі витрат, віднесених на відповідну культуру (групу культур), вид тварин чи виробництва.

Витрати за окремими культурами і видами тварин складаються як із прямих витрат, що безпосередньо відносять на відповідні культури і види тварин, так і з витрат, що розподіляються.

Наприкінці року на суму перевищення вартості сільськогосподарської продукції і додаткових біологічних активів (кредит субрахунку 232 «Тваринництво») над витратами, пов'язаними з біологічними перетвореннями в тваринництві (дебет 232 «Тваринництво»), кредитують субрахунок 710 «Дохід від первісного визнання та зміни вартості активів, які обліковуються за справедливою вартістю» і дебетують субрахунок 232 «Тваринництво». Якщо витрати на біологічне перетворення в тваринництві перевищують вартість отриманої за звітний період від тваринництва сільськогосподарської продукції та додаткових біологічних активів, то на суму перевищення дебетують субрахунок 940 «Витрати від первісного визнання та зміни вартості активів, які обліковуються за справедливою вартістю» і кредитують субрахунок 232 «Тваринництво».

Фінансова звітність - це бухгалтерська звітність, що містить інформацію про фінансовий стан, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства за звітний період.

Обов'язок складання фінансової звітності передбачено ст. 11 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 р. №996-ХІV, зі змінами та доповненнями.

Основні принципи складання фінансової звітності викладено в П(С) БО 1 «загальні вимоги до фінансової звітності», затвердженої Наказом Міністерства фінансів України від 31.03.99 р. №87, зі змінами та доповненнями.

Фінансова звітність складається всіма суб'єктами підприємницької діяльності - юридичними особами та надається таким користувачам:

Ш органам управління підприємством;

Ш трудовому колективу підприємства (на вимогу);

Ш власникам (засновникам) підприємства (товариства);

Ш органам виконавчої влади та іншим користувачам відповідно до законодавства.

До інших користувачів фінансової звітності відносять органи державної статистики.

Термін подання фінансової звітності встановлено Постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2000 р. №419.

Річна фінансова звітність подається не пізніше 20 лютого наступного за звітним року.

Консолідована фінансова звітність - звітність, яка відображає фінансовий стан і результати діяльності юридичної особи та її дочірніх підприємств як єдиної економічної одиниці.

Консолідована фінансова звітність подається не пізніше 15 квітня наступного за звітним року.

Необхідною умовою складання фінансової звітності є повне висвітлення інформації про операції і події, що можуть вплинути на прийняття фінансових рішень користувачами інформації, а також достовірна оцінка минулих, поточних і майбутніх подій.

Між звітною датою (31.12) та датою затвердження фінансової звітності є проміжок часу, протягом якого в діяльності підприємства можуть відбуватися події, які вплинуть на облікові оцінки і облікову політикую. Може виникнути потреба у виправленні помилок, допущених у попередніх звітних періодах.

Внаслідок зазначених причин інформація не повинна втратити якісної характеристики, а тому Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 6 «Виправлення помилок і зміни у фінансових звітах», затвердженим Наказом Міністерства фінансів України від 28.05.99 р. №137, встановлено порядок коригування фінансової звітності або розкриття інформації в проміжках.

Список використаної літератури

1. Інструкція про порядок заповнення форм річного бухгалтерського звіту підприємства, затв. Наказом Міністерства фінансів України від 18.08.95 р. №139 (із змінами і доповненнями, внесеними згідно із наказом Міністерства фінансів України від 28.10.96 р. №231 та від 17 листопада 1997 р. №247) // Бухгалтерський облік і аудит. - 1997. - №12.

2. Всеукраїнська професійна бухгалтерська газета «Все про бухгалтерський облік»., №64. 11,07,08.

3. Бухгалтерський облік на сільськогосподарських підприємствах: Посібник. - 2-ге вид., перероблене і доповнене. - М.: Агропромвидавництво, 1985. - 368 с.

4. Дудка К.П., Жук В.М., Канцуров О.О., та ін. «Облік в сільськогосподарських підприємствах за національними стандартами»:

5. Підручник. - К.: Видавництво інституту аграрної економіки УААН, 2000. - 218 с.

6. М.Ф. Огійчук, В.Я. Плаксієнко, Л.Г. Панченко та ін.

Бухгалтерський облік на сільськогосподарських підприємствах: Підручник. - 4-те вид., перероблений і доповнений. За редакцією професора М.Ф. Огійчука. - К.: Алеута, 2007. - 979 с.: іл.

7. Національні положення (стандарти) бухгалтерського обліку /за ред. Коркушко О.Н. - Кам'янець-Подільський, 2008.

Размещено на Allbest.ru