Відповідно до стандарт 9 "Запаси" - це активи, які:

1. утримуються для подальшого продажу за умов звичайної господарської діяльності;

2. перебувають у процесі виробництва з метою подальшого продажу продукту виробництва;

3. утримуються для споживання під час виробництва продукції, виконання робіт та надання послуг, а також управління підприємством[11] .

Для потреб бухгалтерського обліку запаси включають: сировину, основні і допоміжні матеріали, комплектуючі вироби та інші матеріальні цінності, що призначені для виробництва продукції, виконання робіт, надання послуг, обслуговування виробництва й адміністративних потреб, незавершене виробництво у вигляді незакінчених технологічних процесів.

Одиницею бухгалтерського обліку запасів є їх найменування або однорідна група (вид).

Згідно із Стандартом 9 до запасів належать:

1. сировина, основні й допоміжні матеріали, комплектуючі вироби;

2. незавершене виробництво;

3. готова продукція;

4. товари;

5. МПШ (які використовуються протягом не більше одного року або нормального операційного циклу, якщо він перевищує один рік);

6. молодняк тварин і тварин на відгодівлі, продукцію сільського і лісового господарств, якщо вони оцінюються згідно з даним Стандартом.

У собівартості промислової продукції частка витрат матеріалів становить близько 50 %, а в деяких галузях промисловості (наприклад, хімічній, текстильній, харчовій) сягає 80 - 85 %. Тому питанням обліку виробничих запасів має приділятися серйозна увага.

Для забезпечення безперебійної роботи виробництва на складах підприємства завжди мають бути виробничі запаси в межах норм, передбачених потребою підприємства. У складських приміщеннях підприємств здійснюються операції по збереженню виробничих запасів, що надходять, а також відпуску їх у виробництво. Бухгалтерський облік має забезпечити контроль за залишками; надходженням і витратами виробничих запасів на складі, що є важливою умовою для забезпечення збереження власності підприємства.

Важливою умовою правильної організації обліку виробничих запасів є їхнє правильне групування. На різних підприємствах виробничі запаси можуть мати різне призначення залежно від функції, яку вони виконують у процесі виробництва. Так, наприклад, дошки на меблевій фабриці створюють основу готової продукції -- меблів, а на машинобудівному, цукровому підприємствах дошки використовуються для поточного ремонту будівель тощо, безпосередньої участі у виробництві готової продукції не беруть. Тому важливо правильно згрупувати (класифікувати) матеріальні цінності на підприємстві за їх призначенням та роллю у процесі виробництва.

За призначенням матеріали групуються таким чином:

1. Сировина й основні матеріали. До них належать предмети праці, що входять до складу вироблюваних продуктів і становлять їх основу (наприклад, бавовна для виробництва пряжі, метал для виробництва станків, залізна руда для виробництва чавуну тощо); обліковуються на активному рахунку № 201 "Сировина і матеріали";

2. Допоміжні матеріали. До них належать матеріали, які або приєднуються до основних матеріалів, щоб надати їм визначеної якості (наприклад, фарба для цукерок у кондитерському виробництві або фарба для фарбування вовни), або знаряддя виробництва, що витрачаються в процесі роботи (наприклад, мастильні матеріали, обтиральні), або ті, що витрачаються для обслуговування процесу виробництва (наприклад, канцелярське приладдя, бланки обліку, електричні лампочки тощо). Допоміжні матеріали також обліковуються на субрахунку № 201 "Сировина і матеріали";

3. Паливо. Економічно цей вид матеріалів належить до допоміжних матеріалів, але відокремлюється в обліку у зв'язку з його значною роллю у народному господарстві і великою часткою у загальних витратах матеріалів;

4. Тара і тарні матеріали, до якої належать предмети, призначені для пакування продукції: пляшки, ящики, мішки тощо (як порожня, так і та, що перебуває під матеріалами і готовою продукцією). Обліковується тара на рахунку № 204 "Тара і тарні матеріали";

5. Будівельні матеріали. До них належать будівельні матеріали, конструкції і деталі, обладнання, що підлягають встановленню на об'єктах, які будуються (реконструюються), капітальних - вкладень, інші матеріальні цінності, призначені для потреб капітального будівництва. Ці матеріальні цінності обліковуються на субрахунку № 205 "Будівельні матеріали";

6. Запасні частини для проведення ремонтів - це окремі запасні частини машин, обладнання, транспортних засобів, призначені для виконання ремонтів, заміни зношених частин тощо, і такі, що не належать до основних засобів. Обліковуються на субрахунку № 207 "Запасні частини";

7. Тварини на вирощуванні та відгодівлі. До цієї групи належать: молодняк тварин (за видами, статтю, віком), дорослі тварини, що перебувають на відгодівлі і в нагулі, птиці (за видами), звірі (за видами), кролі, сім'ї бджіл, дорослі тварини, вибракувані з основного стада для реалізації (без постановки на відгодівлю). Облік цієї групи здійснюється на рахунку № 21 "Молодняк тварин на вирощуванні та відгодівлі";

8. Матеріали сільськогосподарського призначення. До складу цієї групи входять: насіння, корми, посадковий матеріал як власного виробництва, так і куплені. Обліковуються складові цієї групи на субрахунку № 208 "Матеріали сільськогосподарського призначення";

9. Малоцінні та швидкозношувані предмети, що використовуються протягом не більше одного року або нормального операційного циклу, якщо він перевищує один рік. Облік ведеться на рахунку № 22 "Малоцінні та швидкозношувані .предмети".[ 7 c.84]

Облік товарно-матеріальних цінностей, що надійшли на підприємство з метою продажу, ведеться на рахунку № 28 "Товари". Цей рахунок використовують в основному збутові, торгові та заготівельні підприємства й організації, а також підприємства громадського харчування.

Рахунок № 28 "Товари" на промислових та інших виробничих підприємствах застосовується для будь-яких виробів, матеріалів, продуктів, які спеціально придбані для продажу, або тоді, коли вартість матеріальних цінностей, що придбані для комплектування на промислових підприємствах, не включається до собівартості готової продукції, що виробляється на цьому підприємстві, а підлягає відшкодуванню покупцями окремо. На рахунку № 28 "Товари" постачальницькі, збутові, торгові підприємства ведуть облік також покупної тари і тари власного виробництва, крім інвентарної тари, що служить для виробничих чи господарських потребі і облік якої ведеться на рахунку № 11 "Інші необоротні матеріальні активи" чи № 20 "Виробничі запаси".

Рахунок № 28 "Товари" має такі субрахунки: № 281 "Товари на складі"; № 282 "Товари в торгівлі"; № 283 "Товари на комісії"; № 284 "Тара під товарами"; № 285 "Торгова націнка".[ 10]

Торговельні підприємства облік тари можуть вести за середніми обліковими цінами, які встановлюються керівництвом підприємства за видами (групами) тари і цінами на тару. Різниця між цінами на придбання і середніми обліковими цінами на тару відноситься на субрахунок № 285 "Торгова націнка".

Торгова націнка - це різниця між купівельною та продажною (роздрібною) вартістю товарів. Використовують субрахунок № 285 "Торгова націнка" торговельні, постачальницькі та збутові підприємства.

Торгова діяльність здійснюється у сфері оптової, роздрібної торгівлі, а також у торгово-виробничій (громадського харчування) сфері.

Оптова торгівля передбачає діяльність, пов'язану з придбанням та відповідною підготовкою товарів для наступної їх реалізації підприємством роздрібної торгівлі або іншим суб'єктом підприємницької діяльності.

Роздрібна торгівля - діяльність по продажу товарів безпосередньо громадянам та іншим кінцевим споживачам для їх особистого, некомерційного використання. Роздрібний продаж товарів здійснюється в основному за готівкові розрахунки населенню з використанням електронних касових апаратів та товарно-касових книг.[ 5cт.285]

Синтетичний облік надходження і наявності товарів підприємства оптової торгівлі можуть вести як за купівельними, так і за продажними цінами на дебеті рахунка № 28 "Товари", а списування (продаж) - на кредиті цього рахунка.

В оптовій торгівлі (обминаючи бази і склади оптового підприємства) можлива реалізація товарів транзитом за участю оптового підприємства у розрахунках за товари як з постачальниками, так і з покупцями.

Облік з транзитною реалізацією товарів аналогічний обліку реалізації товарів зі складів лише з тією різницею, що придбання і відвантаження товарів покупцям відображається одночасно, обминаючи рахунок № 28 "Товари".

Такий вид реалізації значно прискорює їх рух до споживачів і сприяє зменшенню витрат обігу оптових баз і складів, пов'язаних з вивантаженням, складуванням, зберіганням товарів тощо.

Підставою для відображення одержаних товарів у Книзі обліку придбання товарів (робіт, послуг) є податкова накладна.

Витрати, пов'язані з організацією торгової діяльності підприємства, з придбанням, доставкою, зберіганням товарів та їх продажем, називаються витратами обігу, для обліку яких використовувався за новим Планом рахунків: № 92 "Адміністративні витрати", № 93 "Витрати на збут", № 94 "Інші операційні витрати", які наприкінці місяця списуються в дебет рахунка № 79 "Фінансові результати". На дебеті цих рахунків відображається сума всіх здійснених або нарахованих витрат поточного місяця, а на кредиті -- списання цих витрат.

Для аналітичного обліку витрат обігу складається спеціальна Відомість, у якій для кожної статті передбачена окрема графа. Відкривається Відомість щомісяця або на рік.

Особливістю обліку витрат обігу є те, що на рахунках № 92, 93, 94 відображаються тільки ті витрати, які відносяться до звітного місяця незалежно від їх оплати.

Витрати, які відображаються на дебеті рахунка № 39 "Витрати майбутніх періодів" (витрати на передплату преси, орендна плата, абонентська плата за телефон тощо), списуються щомісяця з кредиту цього рахунка в дебет рахунків № 91, 92, 93, 94.

На дебеті рахунків № 92, 93, 94 протягом місяця накопичуються витрати, як ті, що відносяться до реалізованих товарів, так і інші операційні витрати: витрати на дослідження і розробки; собівартість реалізованих виробничих запасів; сумнівні борги; втрати від операційної курсової різниці; втрати від знецінення запасів; нестачі і втрати від псування цінностей; визначені пені, штрафи, неустойки; інші витрати операційної діяльності.

До витрат, що підлягають розподілу, відносяться: витрати на перевезення; витрати на зберігання, підсортування, обробку, пакування і передпродажну підготовку товарів; проценти за кредит.

У податковому обліку сума будь-яких витрат, здійснених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням торгової діяльності, включаються до складу валових витрат повністю.

Бухгалтерський облік у торгівлі будується таким чином, щоб дані синтетичного й аналітичного обліків могли бути широко використані як для оперативного обліку, так і для статистичної звітності. Основою для побудови обліку є первинна документація, для одержання товарів - Товарно-транспортна накладна (дод. 1), Рахунок-фактура (на підставі договорів з покупцями)( дод. 2). Вантажну квитанцію виписують на прийняття товару залізницею або водним транспортом. При здачі товару на склад виписують Накладну[ дод 3].

Для оприбуткування товарів від постачальників (місцевих, іногородніх) основним документом є Рахунок-фактура.[дод 2]

Дані всіх прибуткових й витратних документів в міру їх надходження записуються матеріально відповідальними особами до товарних звітів. Мета - шляхом групування первинних документів і записів їх в одному зведеному документі наглядно відобразити рух товарів у кожної матеріально відповідальної особи за визначений проміжок часу і визначити залишок товарів на визначену дату:

1. залишок на початок дня по кожному виду товарів;

2. у прибутковій частині звіту записується окремо кожний прибутковий документ і визначається загальний підсумок прибутку;

3. у витратній частині товарного звіту записується щоденний продаж за готівку і відраховується загальний підсумок витрат, а потім відраховується сальдо. За умови виявлення нестач складається акт, на підставі якого банк приймає відмову від акцепту рахунка.

На складах ведеться аналітичний облік товарів матеріально відповідальними особами на картках складського обліку або за допомогою електронно-обчислювальних машин.

У постачальницько-збутовій сфері, на оптових складах товари в обліку відображаються або за роздрібними цінами або за купівельною вартістю, а різниця між купівельною та роздрібною вартістю обліковується окремо.

На підприємствах громадського харчування і роздрібної торгівлі товари в обліку відображаються за роздрібними (продажними) цінами.

Облік товарів за цінами продажу означає, що постачальникові оплачуються товари за цінами їх подальшої реалізації за мінусом торгової націнки. Торгові націнки (знижки) обліковувалися на рахунку № 285 "Торгова націнка".

На підприємствах громадського харчування на субрахунку № 285 "Торгова націнка" враховуються суми торгових знижок та націнок на продукти харчування і товари, що знаходяться в коморах, буфетах, на кухні, а також суми націнок, які додаються в установленому розмірі до вартості кухонної та буфетної продукції за продажними цінами.

Реалізація товарів у роздрібних підприємствах здійснюється за готівку. Розмір реалізації визначається сумою виручки, тобто сумою готівки, що надійшла до каси.

Виручка від реалізації щоденно здається торговельними підприємствами до банку. Таким чином через роздрібний товарообіг грошові кошти, що перебувають в обігу, повертаються до каси банку.

Субрахунок № 285 "Торгова націнка" згідно з новим Планом рахунків став регулюючим субрахунком до рахунка № 28 "Товари". В результаті реалізовані товари списуються з кредиту рахунка № 28 "Товари" в дебет рахунка № 90 "Собівартість реалізації" за собівартістю їх реалізації [ 10 ].

Податок на додану вартість включається до ціни товару.

Бухгалтерія паралельно із складським обліком товарів за назвою, сортом, кількістю та ціною веде облік за трьома показниками - кількістю, ціною та загальною сумою.

Надходження товарів на склади підприємства: Дебет рахунка № 28 "Товари"

Дебет субрахунка № 644 "Податковий кредит" на суму ПДВ Кредит рахунка № 63 "Розрахунки з постачальниками та підрядчиками";

Висунута претензія постачальникам: Дебет рахунка № 374 "Розрахунки за претензіями" Кредит рахунка № 28 "Товари";

Надходження товарів за висунуті претензії: Дебет рахунка № 28 'Товари" Кредит рахунка № 374 "Розрахунки за претензіями";

Оплата товарів, що надійшли на склади підприємства (за продажними цінами):

Дебет рахунка № 63 "Розрахунки з постачальниками та підрядчиками" Кредит рахунка № 311 "Поточні рахунки в національній залюті" Кредит рахунка № 312 "Поточні рахунки в іноземній валюті".

При обліку товарів за цінами реалізації (продажними) запис на величину торгової націнки: Дебет субрахунка № 282 "Товари в торгівлі" Кредит субрахункаГ № 285 "Торгова націнка";

Транспортні та інші витрати, пов'язані з придбанням та реалізацією товарів: Дебет рахунків № 92, 93, 94 Кредит рахунка № 63 "Розрахунки з постачальниками та підрядчиками" Кредит рахунка № 372 "Розрахунки з підзвітними особами" та ін.

2. Облік сировини та товарів на прикладі мережі ресторанів швидкого обслуговування «Гурман»

Громадське харчування -- різновид торговельно-виробничої діяльності із забезпечення населення харчуванням. До підприємств громадського харчування належать ресторани, бари, кав'ярні, кафе, їдальні, магазини кулінарії, фабрики-кухні, дрібно роздрібна мережа тощо.[ 7 ст.58]

Ресторанне господарство - це вид економічної діяльності суб'єктів господарювання щодо надання послуг для задоволення потреб споживачів у харчуванні з організацією дозвілля або без нього.

Суб'єкти господарювання здійснюють торговельно-виробничу діяльність у ресторанному господарстві через заклади ресторанного господарства.

Для написання наукової роботи було обрано мережу ресторани швидкого обслуговування «Гурман».

Мережа ресторанів швидкого обслуговування «Гурман» складається з 9 торгівельних об'єктів та власної виробничої бази у м. Києві.

Помірні ціни та висока якість продукції разом з високою якістю обслуговування сприяють стабільному зростанню популярності ресторанів «Гурман».

Ресторани «Гурман» надають споживачам комплекс різноманітних послуг, а саме:

1. послуги харчування;

2. послуги з виготовлення кулінарної продукції та кондитерських виробів;

3. послуги з реалізації продукції;

4. послуги з організації дозвілля;

5. інші послуги.

Послуги з виготовлення кулінарної продукції і кондитерських виробів у ресторанах «Гурман» включають виготовлення кулінарної продукції та кондитерських виробів на замовлення споживачів, у тому числі у складному виконанні та з додатковим оформленням;

Ресторани «Гурман» надають послуги з реалізації продукції, що включають:

1. реалізацію кулінарних та кондитерських виробів за межами закладу ресторанного господарства;

2. відпуск обідів;

3. комплектування наборів кулінарної продукції в дорогу, в тому числі туристам для самостійного приготування;

4. реалізація кулінарної продукції і кондитерських виробів через розносну та дрібно роздрібну мережу;

5. організацію обслуговування свят, сімейних обідів, ритуальних заходів;

6. oрганізацію обслуговування учасників конференцій, семінарів, нарад, культурно-масових заходів тощо;

7. послуги офіціанта (бармена) з обслуговування вдома;

8. доставку кулінарної продукції та кондитерських виробів на замовлення споживачів, у тому числі в бенкетному виконанні;

9. доставку кулінарної продукції, кондитерських виробів і обслуговування споживачів на робочих місцях і вдома;

10. доставку кулінарної продукції, кондитерських виробів і обслуговування в номерах готелю;

Послуги з організації дозвілля включають:

1. організацію музичного обслуговування;

2. організацію проведення концертів;

3. забезпечення газетами, журналами, настільними іграми, ігровими автоматами, більярдом тощо.

До інших послуг включають: прокат столової білизни, посуду, наборів, інвентарю; продаж фірмових значків, квітів, сувенірів тощо.

Головною особливістю фінансово-господарської діяльності закладів громадського харчування є те, що вона поєднує елементи виробництва і торгівлі. Під час виготовлення власної продукції (напівфабрикатів, кондитерських виробів, продуктів харчування) водночас відбувається реалізація їх (торгівля) разом із придбаними на стороні товарами. Продукція, яку реалізують підприємства громадського харчування, може в них повністю виготовлятися, проходити часткове кулінарне оброблення або зовсім не піддаватися обробленню. Продукти харчування, які не пройшли гарячої або холодної технологічної обробки, називають купівельними товарами, а ті, що виготовлені із сировини і підлягали технологічній обробці -- продукцією власного виробництва.

У кожному ресторані «Гyрман» створюються бригади матеріально відповідальних осіб, тому об'єктом бухгалтерського обліку є вартість сировини, продуктів і товарів, облік яких здійснюють окремо за кожною матеріально відповідальною особою в натуральних і грошових вимірниках.

Діяльність ресторану «Гурман» складається із трьох взаємопов'язаних процесів: заготівля сировини для вироблення готової продукції, вироблення готової продукції, реалізація готової продукції. Вироблення готової продукції передбачає приготування окремих страв, кондитерських виробів тощо.

Під час надходження товарів і продуктів до ресторанів «Гурман» їхню оцінку й облік здійснюють аналогічно до надходження товарів на склади торговельних підприємств роздрібної торгівлі.

Масу, обсяг і кількість одержаних від постачальника продуктів і товарів встановлюють шляхом зважування, обміру і перерахунку. За неможливості зважування продуктів без тари або коли відкриття тари спричинює зіпсування їх, масу нетто визначають вирахуванням із брутто маси тари за трафаретом на тарі. Фактичну масу тари перевіряють після її відкриття.

Ресторанам «Гурман» доцільно вести облік транспортно-заготівельних витрат на окремому рахунку із подальшим розподілом між реалізованими товарами та залишком їх на складі.

Торгова націнка в ресторанах «Гурман» складається із торговельної націнки товарів, націнки і ПДВ.

Мережа ресторанів «Гурман» розробляє асортимент (перелік) страв, виробів, напоїв, які готують у суворій відповідності до рецептур, наведених у відповідних збірниках приготування їжі і напоїв. Порядок приготування продукції, крім рецептур, також регулюється санітарними правилами.

Завідувач виробництва щоденно складає план-меню, що є планом роботи кухні ресторану на день. План-меню містить перелік та кількість страв, їхню характеристику (норму виходу) і заміни окремих неосновних компонентів сировини. План-меню складають в одному примірнику, його підписують керівник ресторану і завідувач виробництва.

На підставі Плану-меню[дод 4] завідувач виробництва розраховує необхідну кількість сировини й виписує Вимогу в комору, яку після затвердження керівником передають комірнику. Комірник за даними Вимоги[дод5] готує товарно-матеріальні цінності й на підставі накладної передає їх на виробництво. Відпуск товарів здійснюється за накладною. Наприкінці робочого дня всі прибуткові[дод6] й видаткові [дод7]документи групують у відповідній частині товарного звіту.

Відпуск продуктів у виробництво (на кухню) здійснюють у межах добової потреби, що відповідає Плану-меню,[дод4] із врахуванням залишків на кухні. Продукти при цьому передають із підзвіту комірника в підзвіт завідувача виробництва.

Особливістю обліку виробництва у ресторанах «Гурман» є те, що надходження продуктів і товарів оприбутковують за вагою необробленої сировини (брутто), а списання здійснюють за обліковими даними випуску й реалізації готових страв, виробів, напівфабрикатів.

Вартість витраченої сировини визначають на підставі норм закладеної сировини згідно із рецептурами, кількістю переданих страв і виробів. Норми витрат сировини на виготовлення продукції, якщо вони не визначені в самій рецептурі, мають бути наведені у вступній частині відповідного розділу збірника рецептур.

Щодня завідувач виробництва складає Звіт про рух продуктів і тари на кухні, в якому документи групуються за надходженням продуктів і реалізацією продукції.

Витрати, пов'язані із виготовленням продукції власного виробництва, відображають на рахунку 23 «Виробництво» за статтями витрат: прямі матеріальні витрати, прямі витрати на оплату праці, інші прямі витрати. Сировина і продукти, що використовують для приготування їжі, під час надходження обліковують на рахунку 20 «Запаси», а в разі використання у виробництві списують на рахунок 23 за статтею «Прямі матеріальні витрати». До статті «Прямі витрати на оплату праці», зокрема, відносять суми нарахованої заробітної плати кухарів і відповідних відрахувань тощо. Наприкінці звітного періоду собівартість виготовленої готової продукції списують у дебет рахунка 26 «Готова продукція», а після реалізації продукції -- у дебет субрахунка 901 «Собівартість реалізованої готової продукції» з кредита рахунка 26.

Відпуск готової продукції з виробництва в реалізацію оформляють денними забірними листами,[дод8] накладними,[дод9] а в разі відпуску готової продукції стороннім організаціям -- накладними на відпуск на сторону.

У бухгалтерському обліку реалізацію товарів відображають окремо від реалізації продуктів власного виробництва.

Вартість товарів, реалізованих споживачам без обробки, облікують на рахунку 28 і списують після реалізації у дебет рахунка 902.

Інформацію про обсяг реалізованих покупцям кулінарних виробів власного виробництва і придбаних товарів за місяць накопичують у реєстрі товарообігу, у якому щоденно фіксують загальну суму виручки від реалізації із суми звіту за касою.

Висновки