Облік і контроль оплати праці та аналіз ефективності управління персоналом МП "Мрія"

Облік і контроль є складовими елементами керування суспільним відтворенням. Держава не може нормально функціонувати і розвиватися без чітко організованої системи обліку і контролю за виробництвом, розподілом і перерозподілом суспільного продукту й інших сфер громадського життя в державі. Контроль є невід'ємним елементом надбудови суспільства, що перетерплює значні зміни в процесі розвитку його політичної системи, органів державного і господарського керування, законодавчої і виконавчої влади [10].

Значна частина коштів видається працівникам господарського комплексу України у вигляді оплати праці. У ст.43-46 Конституції України [1] сказано, що кожен має право на працю, на відпочинок , на соціальний захист, на безпечні і здорові умови праці і на заробітну плату, причому не нижче встановленого мінімуму.

Величина заробітної плати є основним чинником мотивації праці, особливо в сфері матеріального виробництва. Тому облік і контроль заробітної плати є найбільш конфліктними ділянками бухгалтерської роботи, тому що безпосередньо торкаються економічні інтереси усіх без винятку працівників підприємств, що перевіряються. А в сфері розрахунків по оплаті праці в умовах реформування економіки відзначається значна кількість правопорушень і зловживань.

У нових економічних умовах господарського механізму, який забезпечує свободу підприємництва поряд із законодавчим закріпленням гарантій захисту всіх видів власності, що сприяє широкому залученню іноземних інвестицій в українську економіку і розвиток фондового ринку, зростання негативних процесів в економіці і політиці висуває особливі вимоги до важливих елементів такого механізму, як бухгалтерський облік і фінансовий контроль.

Бухгалтерський облік трудових показників повинний забезпечити [20]:

- контроль за штатною дисципліною, використанням робочого часу, виконанням норм виробітку робітниками;

- точний розрахунок заробітної плати кожного працівника відповідно до кількості і якості витраченої праці, діючими формами і системами оплати;

- правильний підрахунок утримань із заробітної плати і нарахувань у державні цільові фонди.

Основні економічні, правові й організаційні положення оплати праці визначені Конституцією України, Законом України «Про оплату праці», Кодексом законів про працю України (КЗпП) і іншими, розробленими на їхній основі нормативно-правовими актами [57].

Держава регулює оплату праці працівників підприємств усіх форм власності шляхом установлення розміру мінімальної заробітної плати, інших державних норм і гарантій, умов і розмірів оплати праці працівників установ і організацій, фінансованих з бюджету, керівників державних підприємств, а також шляхом оподатковування доходів працівників.

Ставки, пільги, механізм нарахувань і утримань, порядок сплати цих зборів у період реформування економіки постійно змінюються і встановлюються різними нормативно-правовими актами: законами України, указами Президента України, постановами Кабінету Міністрів України, нормативними документами різних міністерств, інших центральних органів державної виконавчої влади, господарського керування і контролю.

Тому органи, що перевіряють правильність механізму нарахувань і сплати цих податків і зборів, повинні постійно стежити за змінами нормативно-правової бази України за даними питанням і враховувати них при оцінці діяльності підприємства.

Оскільки з кас підприємств велика кількість коштів видається у вигляді заробітної плати, то шляхом внесення свідомо помилкових зведень у бухгалтерські документи, зв'язані з оплатою праці, можуть бути привласнені значні суми грошей. Тому контроль операцій по нарахуванню і видачі заробітної плати має проводиться особливо ретельно.

Одночасно з перевіркою правильності нарахування і виплати заробітної плати варто також перевіряти і правильність утримань з неї і нарахувань у цільові державні фонди (Пенсійний фонд, Фонд соціального страхування по тимчасовій втраті працездатності і т.п.).

Зловживання, чинені при нарахуванні і виплаті заробітної плати, мають негативні наслідки як з економічної, так і соціальної точки зору, оскільки заробітна плата є основним джерелом існування працівників, засобом визнання суспільної значущості. Для підприємства зловживання, чинені при нарахуванні і виплаті заробітної плати призводять до матеріальних збитків через перевитрату фонду оплати праці, необґрунтованого збільшення собівартості (ціни) продукції чи послуг, що в свою чергу може зменшити попит споживачів і, як наслідок, обсяг реалізації.

З метою запобігання зловживанням, чиненим при нарахуванні і виплаті заробітної плати, на підприємстві має бути вдосконалена система контролю за даними питаннями, що забезпечується ефективною системою і технологією керування персоналом.

Ефективність управління персоналом визначається не тільки як запобігання зловживанням, чиненим при нарахуванні і виплаті заробітної плати, а й засіб оптимізації структури й розміру фонду оплати праці, системи мотивації праці.

Ефективність системи і технології керування персоналом вимагає визначення не тільки економічних, але і соціальних наслідків. Варто звернути увагу на принциповий взаємозв'язок економічною і соціальною ефективністю системи і технології керування персоналом, що порозумівається наступним чином: з одного боку, соціальну ефективність у виді стимулів для персоналу можна забезпечити тільки тоді, коли існування організації є надійним, і вона дістає прибуток, що дозволяє надати ці стимули; з іншого боку, економічної ефективності можна домогтися тільки в тому випадку, якщо співробітники нададуть у розпорядження організації свою робочу силу, що вони звичайно бувають готові зробити тільки при наявності визначеного рівня соціальної ефективності.

Метою даної дипломної роботи є розгляд питань обліку, контролю оплати праці та аналізу ефективності управління персоналом підприємства.

Завданням при написанні роботи вважається висвітлення взаємозв'язку якості обліку й контролю оплати праці та ефективності управління персоналом підприємства .

Обрана тема розроблена в даній дипломній роботі за наступними напрямками: визначена актуальність та значимість питань обліку, контролю оплати праці та аналізу ефективності управління персоналом підприємства; сутність та призначення обліку і контролю операцій по оплаті праці; порядок розрахунку та обліку заробітної плати; механізм перевірки розрахунків по оплаті праці, аналізу ефективності управління персоналом підприємства (ефективність системи і технології управління персоналом; аналіз ефективності використання трудових ресурсів; аналіз ефективності використання фонду заробітної плати); визначено методику обліку, контролю оплати праці та аналізу ефективності управління персоналом МП "Мрія" (наведені організаційно-економічна характеристика підприємства; порядок обліку і контролю операцій по оплаті праці; наведено висновки та пропозиції по результатам проведеного дослідження; вказано перелік використовуваних джерел.

Об'єктом дослідження є методи обліку, контролю оплати праці та аналізу ефективності управління персоналом підприємства. Як база для дослідження в даній роботі використовується автотранспортне МП «Мрія»; розташоване в м. Ізмаїлі, Одеської області, вул. Леніна, 25; здійснююче, зокрема, вантажоперевезення в межах України, загальний вантажообіг 18000т.тонн/у рік, а саме предметом дослідження визначається методика висвітлення взаємозв'язку якості обліку й контролю оплати праці та ефективності управління персоналом підприємства.

Проведене в роботі дослідження має теоретичне й прикладне значення.

З точки зору теоретичної значущості - висвітлення взаємозв'язку якості обліку й контролю оплати праці та ефективності управління персоналом підприємства .

Прикладне значення проведеного дослідження полягає в розробленій в даній роботі методиці висвітлення взаємозв'язку якості обліку й контролю оплати праці та ефективності управління персоналом підприємства, що може бути використане підприємствами на практиці. Запропонована методика впроваджена й позитивно оцінена підприємством, на базі якого здійснювалося дослідження (МП "Мрія" м. Ізмаїл).

Розділ І. Облік і контроль операцій по оплаті праці

Значна частина коштів видається працівникам господарського комплексу України у вигляді оплати праці. Величина заробітної плати є основним чинником мотивації праці, особливо в сфері матеріального виробництва. Тому облік і контроль заробітної плати є найбільш конфліктними ділянками бухгалтерської роботи, оскільки безпосередньо торкаються економічні інтереси всіх без винятку працівників підприємств, що перевіряються. А в сфері розрахунків по оплаті праці в умовах реформування економіки відзначається значна кількість правопорушень і зловживань.

В умовах переходу України до ринкової економіки й одночасно в умовах економічної кризи, спаду виробництва, зниження продуктивності праці, звільнення з виробництва значної кількості працівників відбуваються істотні зміни в організації праці і його оплати.

На кожнім підприємстві, галузі в Україні повинна матися реальна і достовірна інформація про трудомісткість виробленої продукції, про нарахування заробітної плати. Таку інформацію повинний забезпечити бухгалтерський облік.

Основні економічні, правові й організаційні положення оплати праці визначені Конституцією України, Законом України «Про оплату праці», Кодексом законів про працю України (КЗпП) і іншими, розробленими на їхній основі нормативно-правовими актами:

1. Кодекс законів про працю. Прийнятий Законом УРСР 10.12.71 р. ("Відомості Верховної Ради УРСР", 1971, № 50) з подальшими змінами і доповненнями [3].

2. Постанова Кабінету Міністрів України "Порядок визначення середньої заробітної плати" № 100 від 08.02.95 р [16].

3. Закон України "Про оплату праці" № 108/95-ВР від 04.03.95 р [6].

4. Постанова Кабінету Міністрів України "Про заходи щодо залучення додаткових надходжень у бюджет і підвищення ефективності витрати бюджетних коштів для забезпечення фінансування соціальних виплат населенню" № 1033 від 31.08.96 р [57].

5. Закон України "Про відпустки" № 504/96 - ВР від 15.11.96 р [57].

6. Постанова Кабінету Міністрів України "Про затвердження порядку, тривалості й умов надання щорічних відпусток працівникам, що навчаються у вищих навчальних закладах на вечірній чи заочній формах навчанні, де навчальний процес має свої особливості" № 634 від 28.06.97 р [57].

7. Постанова Кабінету Міністрів України "Правила визначення загального виробничого стажу для призначення працівникам допомоги по тимчасовій непрацездатності" № 1658 від 19.10.98 р[57].

Бухгалтерський облік трудових показників повинний забезпечити:

- контроль за штатною дисципліною, використанням робочого часу, виконанням норм виробітку робітниками;

- точний розрахунок заробітної плати працівника відповідно до кількості і якості витраченої праці, діючими формами і системами оплати;

- правильний підрахунок утримань із заробітної плати і нарахувань у державні цільові фонди.

Облік розрахунків по оплаті праці здійснюється на основі типових форм, затверджених наказом Міністерства статистики України "Про затвердження типових форм первинного обліку по розрахунках із працівниками і службовцями по заробітній платі" № 144 від 22.05.96 р., у виконання заходів по реалізації державної програми переходу України на міжнародну систему обліку і статистики [17].

Основними показниками праці і заробітної плати, що підлягають облікові, є: чисельність працівників, їхні професії та кваліфікація, витрати робочого часу в людино-годинах, людино-днях, кількість виготовленої продукції (виконаних робіт, послуг), розмір Фонду оплати праці по категоріях працюючих, видам нарахувань, нарахування премій, виплат по відпустках, розмір відрахувань по їхніх видах і ін. Ці дані необхідні для визначення таких економічних показників, як рівень забезпеченості робочою силою, середній заробіток, рівень продуктивності праці тощо [39].

У відповідності зі ст. 1 Закону України "Про оплату праці" - заробітна плата -- це винагорода нарахована, як правило, у грошовому вираженні, що власник або уповноважений їм орган виплачує працівників за виконану їм роботу відповідно до трудового договору [6].

Розмір заробітної плати залежить від складності й умов виконуваної роботи, професійно-ділових якостей робітника, результатів його праці і господарської діяльності підприємства. Регулюють заробітну плату форми і системи оплати праці.

Держава регулює оплату праці працівників підприємств усіх форм власності шляхом встановлення розміру мінімальної заробітної плати, інших державних норм і гарантій, розмірів оплати праці працівників установ і організацій, фінансованих з бюджетові, керівників державних підприємств, а також шляхом оподатковування доходів працівників [29].

Розмір мінімальної заробітної плати в Україні перевищує розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, котрий відповідно до Указу президента України від 21.11.95 р. складає 17 грн.; Законом України "Про встановлення розміру малозабезпеченості і розміру мінімальної заробітної плати за 1998 р. № 780/97-ВР від 04.12.97 р. встановлений на рівні 45 грн. на місяць, з 12 липня 1998 р. -- 55 грн. на місяць. У 1998 р. сума матеріальної допомоги, враховуючи вартість речових призів і подарунків, не обкладалася податком у межах 12 мінімальних заробітних плат за рік, тобто 600 грн. (45 грн. х 6 міс.)+(55 грн. х 6 міс) [19].

У відповідності до Закону України "Про встановлення розміру мінімальної заробітної плати на 2003 рік" від 26 грудня 2002 року N 372-IV (чинний, остання редакція від 25.11.2003) встановлено з 1 січня 2003 року розмір мінімальної заробітної плати 185 гривень на місяць, а з 1 грудня 2003 року - 237 гривень на місяць [12].

Відповідно до Закону України "Про внесення змін в деякі законодавчі акти України з питань оподатковування" № 1529 - III від 02.03.2000 р. матеріальна допомога, включаючи вартість речових призів і подарунків, виплачена після 31 березня 2000 р., тобто з 01.04.2000 р., обкладається прибутковим податком і включається до складу оподатковуваного доходу [8].

За Листом Вищого Арбітражного Суду України N 01-8/252 від 31.05.2000 "Про розмір неоподатковуваного мінімуму і розмір мінімальної заробітної плати" для використання у практичній роботі доведено до відома розмір неоподатковуваного мінімуму і розмір мінімальної заробітної плати, що діють у відповідні періоди часу, зокрема з 02.09.1996 - 17 грн. [19]. У відповідності до Указу Президента України "Про грошову реформу в Україні" від 25.08.96 N 762/96 [14].

У відповідності до Закону України "Про затвердження прожиткового мінімуму на 2005 рік" від 19 жовтня 2004 року N 2089-IV затверджено на 2005 рік прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць у розмірі 423 гривень, а також для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення: дітей віком до 6 років - 376 гривень; дітей віком від 6 до 18 років - 468 гривень; працездатних осіб - 453 гривень; осіб, які втратили працездатність, - 332 гривень [11].

Основними факторами регулювання заробітної плати є діючі на підприємстві форми і системи оплати праці [26].

Основою організації оплати праці є тарифна система, що включає: тарифні сітки, тарифні ставки, схеми посадових окладів і тарифно-кваліфікаційні характеристики (довідники). Тарифна система оплати праці використовується для розподілу робіт у залежності від їхньої складності, а працівників - у залежності від їхньої кваліфікації і відповідальності по розрядах тарифної сітки. Вона є основою формування і диференціації розмірів заробітної плати.

Форми і системи оплати праці, норми праці, розцінки, схеми посадових окладів, умови впровадження і розміри надбавок, доплат, премій, винагород і інших заохочувальних, компенсаційних і гарантійних виплат встановлюються підприємствами, у колективному договорі з дотриманням норм діючого законодавства. Причому, згідно ст.41 Кодексові України про адміністративні порушення [4], відхилення від участі в переговорах по укладанню колективного договору спричиняє накладення штрафу від трьох до десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а порушення або невиконання зобов'язань за колективним договором - штрафу до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Основними формами оплати і відповідно обліковими показниками є відрядна і погодинна. Якщо технічне нормування дає можливість здійснювати оплату праці працівників відповідно до її кількості, тарифною системою, що враховує різницю в рівні кваліфікації працівників, напруженості і складності роботи, від форми оплати праці з їх системами враховують заробіток, фактично відпрацьований час, обсяг виготовленої продукції або виконаних робіт і послуг.

При відрядній оплаті праці заробітна плата працівників прямо залежить від кількості виконаної роботи і розміру розцінки. Цю форму використовують при оплаті працівникам, праця яких підлягає нормуванню. Відрядна оплата праці складається з наступних систем: пряма, прогресивна, акордна і преміальна. Вона може бути індивідуальної і бригадною [32].

При погодинній формі оплати заробіток працівника залежить від відпрацьованого їм часу. Коло працівників визначається наявністю таких систем, як проста погодинна і почасово-преміальна.

Форми і системи оплати праці на підприємстві регулює керівник підприємства. Держава здійснює регулювання оплати праці шляхом встановлення мінімальної заробітної плати і неоподатковуваного податком мінімуму.

До складу витрат по оплаті праці включаються виплати заробітної плати, нараховані виходячи з підрядних розцінок, тарифів, ставок і посадових окладів, що встановлюються в залежності від результатів роботи, її кількості і якості, що стимулюють і компенсаційних виплат, систем преміювання робітників, керівників, фахівців, службовців, за виробничими результатами, інших умов відповідно до застосовуваних на підприємстві формам і системами оплати праці [43].

Оплата праці підрозділяється на основну заробітну плату, додаткову заробітну плату, компенсаційні і заохочувальні виплати. Більш детально склад виплат, що входять у фонд оплати праці регламентується інструкцією зі статистики заробітної плати, затвердженої наказом Міністерства статистики України №5 від 13.01.2004 р [15].

На підприємствах застосовують оплату праці по трудових угодах, що укладають між підприємством і робітником для виконання конкретної роботи на договірних засадах.

У нових умовах господарювання широко застосовується оплата праці за контрактом. На підставі постанови Кабінету Міністрів № 170 від 19.08.94 р. затверджено "Положення про порядок складання контрактів про прийом на роботу працівників", відповідно до якого встановлюються порядок складання контракту, зміст контракту [57]. Вирішуються питання організації робіт за контрактом.

У випадку наймання працівника за контрактом власник або уповноважений їм орган можуть встановити умови оплати праці за узгодженням із працівником [49].

1.2 Розрахунок та облік заробітної плати

Основними показниками праці і заробітної плати, що підлягають облікові, є: чисельність працівників, їхні професії та кваліфікація, витрати робочого часу в людино-годинах, людино-днях. Кількість виготовленої продукції (виконаних робіт, послуг), розмір Фонду оплати праці по категоріях працюючих, видам нарахувань, нарахування премій, виплат по відпустках, розмір відрахувань по їхніх видах і ін. Ці дані також необхідні для визначення таких економічних показників, як рівень забезпеченості робочою силою, середній заробіток, рівень продуктивності праці тощо.

Робочий час -- це встановленням законом або на його підставі угодою сторін час, протягом якого робітники та службовці відповідно до правил внутрішнього розпорядку повинні виконувати свої трудові обов'язки [40].

Робочий день -- це встановлена законом норма робочого часу протягом доби, що лежить в основі його правового регулювання [40].

Нормування робочого часу протягом календарному тижня є робочим тижнем.

При п'ятиденному робочому тижні встановлена тривалість робочого тижня 40 годин, що поширюється на усіх працівників, фахівців і керівників, крім тих, для яких законодавчо встановлена скорочена тривалість робочого часу [53].

Статтею 51 КЗпП України передбачено, що: скорочена тривалість робочого часу встановлюється:

1) для працівників у віці від 16 до 18 років -- 6-годинний робочий день при шестиденному робочому тижні, тобто 36-годинний робочий тиждень, а для осіб у віці від 15 до 16 років (учням у віці від 14 до 15 років, що працюють в період канікул -- 4 годинний робочий день, тобто 24-годинний робочий тиждень;

2) для працівників, зайнятих на роботах зі шкідливими умовами праці -- не більш 36 годин на тиждень.

Статтею 194 КЗпП України визначено, що заробітна плата працівникам, молодше 18 років, при скороченій тривалості щоденної роботи оплачується в розмірах, передбачених для працівників відповідних категорій при повній тривалості щоденної роботи.

Облік використання робочого часу, а також контроль за станом трудової дисципліни на підприємствах здійснюється за допомогою табельного обліку [38].

При прийомі на роботу працівникові привласнюється табельний номер, а в трудовій книжці, що знаходиться у відділі кадрів робиться запис про його зарахування на підставі наказу керівника підприємства.

На кожного працівника у відділі кадрів відкривають картку особистого обліку, у яку заносять необхідні анкетні дані про працівника і всі зміни, що відбуваються в його роботі. Бухгалтерія відкриває кожному працівникові особисту картку.

Табельний облік ведеться такими способами: жетонним - з використанням жетонів, на яких проставлені табельні номери. На підприємствах їхня кількість дорівнює числу списочного складу працюючих; картковим -- з використанням контрольних годин, що автоматично відзначають час явки кожного працівника в його картці; по пропускній системі, при якій працівники при явці на роботу здають свої пропуски, а по закінченні роботи одержують них, і ін.

Задачами табельного обліку є:

а) контроль за явкою на роботу і закінченням роботи;

б) виявлення причин запізнень або неявки на роботу;

в) одержання даних про фактично відпрацьований працівниками часу, складі робочого часу;

г) складання звітності про наявність працівників і їхніх пересувань, про стан трудової дисципліни.

У табель заносяться прізвища всіх працюючих. Ведеться табель окремо по кожнім цеху і відділові табельниками або бригадирами, майстрами і т.д. У табелі позначається кількість відпрацьованого часу кожним працівником, неявки на роботу (указуються за допомогою умовних позначок -- шифрів).

На деяких підприємствах табельний облік спрощений, і в табелі відзначають тільки відхилення від нормальної тривалості робочого дня (запізнення, прогули), неявки на роботу з поважних причин (відпустка, відрядження і т.п.), понаднормові роботи й ін. У будь-якому випадку по закінченні місяця підраховують загальний календарний фонд робочого часу, час невиходів і інших утрат. З загального календарного фонду віднімають усі втрати й одержують фактично відпрацьований час. Наприкінці місяця дані табелів підсумовуються по кожнім працівнику, а також по цехах і відділам і передають у бухгалтерію. Ці дані необхідні для контролю за використанням робочого часу і для нарахування заробітної плати працівникам підприємств за звітний місяць [35].

Для забезпечення правильного нарахування заробітної плати необхідно точно розраховувати вироблення продукції або обсяг робіт, виконаних кожним працівником.

У залежності від технології й організації виробництва застосовують різні системи обліку продукції або виконання робіт. Під обліком вироблення розуміють сполучення способів одержання інформації, порядку її запису і застосування форм первинних документів.

Облік вироблення робітниками-відрядниками в промисловості здійснюють по типових формах у залежності від технологічного процесу виробництва, системи організації й оплати праці в рапортах про вироблення, у маршрутних аркушах, відомостях обліку вироблення, убраннях і інших документах.

Роботи можуть вироблятися одним працівником або бригадою. На багатьох підприємствах широко застосовується бригадний підряд, який є основою обліку вироблення. Використовуються такі системи обліку вироблення: поопераційна, по кінцевій операції й інвентарна [37].

Послідовність виконання обсягу робіт фіксується в індивідуальних або бригадних нарядах, що здаються в бухгалтерію, машинолічильне бюро або обчислювальний центр для нарахування заробітної плати.

Наряди містять наступні реквізити: номер наряду, дату видачі, прізвище, ім'я і по батькові, табельний номер працівника, шифр цеху, ділянки, вид оплати, операцію, деталь, виробничі витрати, кількість вироблення в натуральному вираженні, норму навантаження, розцінку відповідно до розряду роботи.

Система обліку вироблення по кінцевій операції і виробленій продукції передбачає облік готових виробів, прийнятих відділом технічного контролю для здачі на склад або передачі на іншу виробничу ділянку. Вона найбільш поширена при бригадній формі організації праці, передбачає закріплення за групою працівників загального завдання, колективну відповідальність і оплату за результатами праці. При цьому робота бригади за зміну є закінченим циклом виробництва зі здачею готової продукції по приймально-здавальних накладних на склад.

Первинними документами про вироблення є рапорти або відомості вироблення бригади. У них проставляють прізвище, табельний номер працівника, розряд і кількість відпрацьованих годин. При розподілі бригадного заробітку враховують і коефіцієнт трудової участі (КТУ) кожного члена бригади.

Крім оплати відпрацьованого часу, виконаного обсягу робіт і виготовленої продукції, заробітну плату нараховують у відповідності з чинним законодавством і по інших умовах або причинам, що мають відношення до діяльності окремого підприємства. Так, операції, передбачені технологічним процесом, оплачуються по нарядах на підрядні роботи, а різні доплати -- по доплатних листках. Оплату часу простоїв не з вини працівників оформляють листком обліку простоїв. На оплату виправлення браку продукції виписують окремий наряд з позначкою "Виправлення браку" [27].

Оплата часу виконання державних і суспільних обов'язків нараховується на підставі відповідних виправдувальних документів (повістки судові, військкомату тощо) з розрахунку середньої заробітної плати за останні два календарних місяці. Для осіб, що проробили на підприємстві менш двох місяців, середній заробіток розраховується за фактично відпрацьований час [23].

За час простою з вини робітника заробітну плату не виплачують, а не з вини робітника (відсутність електроенергії, матеріалів тощо) -- на підставі простійних аркушів (де вказуються прізвище, табельний номер робітника, причини, винуватці, термін простою) нараховують по знижених ставках відповідно до галузевих інструкцій, але не понад половини тарифної ставки погодинної оплати праці робітника в 1 відповідності з його кваліфікацією.

Оплата праці при виготовленні продукції, виявленої з браком, регламентується статтею 112 КЗпП України.

Повний брак продукції, допущений з вини робітника, не оплачується, до того ж з винного утримується вартість забракованого матеріалу і раніше нарахована заробітна плата.

Частковий брак з вини робітника оплачується в зниженому розмірі, але не понад половину тарифної ставки привласненого робітникові розряду за час, встановлений по нормі для даної роботи. Повний брак, допущений не з вини робітника, оплачується в розмірі двох третин тарифної ставки годинної оплати праці по розряду робітника за час, встановлений по нормі на дану роботу.

Повний брак продукції, допущений не з вини робітника, а також внаслідок прихованого дефекту в оброблюваному матеріалі і за умови, що на виконання роботи витрачено повний робочий день або більше, оплачується як за якісну продукцію за встановленими розцінками (зміни можливі відповідно до галузевих інструкцій).

Понаднормові роботи у відповідності зі статтею 64 КЗпП України можуть здійснюватися лише з дозволу профспілкового комітету підприємства, установи, організації. У відповідності зі статтею 65 КЗпП України понаднормові роботи не повинні перевищувати для кожного працівника 4 годин протягом двох днів підряд і 120 годин у рік.

До понаднормових робіт у відповідності зі статтею 63 КЗпП України забороняється залучати вагітних жінок і жінок, що мають дітей у віці до 3-х років; осіб, молодше 18 років; працівників, що навчаються в загальноосвітніх школах і професійно-технічних училищах без відриву від виробництва, у дні занять.

Оплата роботи в понаднормовий час здійснюється у відповідності зі статтею 106 КЗпП України в подвійному розмірі годинної ставки погодинної системи оплати праці, при відрядній оплаті праці -- доплата в розмірі 100% тарифної ставки працівника відповідної кваліфікації (розряду), якщо оплата праці здійснюється по погодинній системі за усі відпрацьовані понаднормові години.

Оплата праці в нічний час здійснюється у відповідності зі статтею 108 КЗпП України в розмірі, встановленому Генеральними, галузевим (регіональним) угодами, колективним договором,- але не нижче 20% тарифної ставки (окладу) за кожну годину роботи в нічний час. Нічним вважається час з 10 годин вечора до 6 годин ранку.

Святкові і неробочі дні встановлені в частинах першої і другої статті 73 КЗпП України. Оплата праці -- у відповідності зі статтею 107 КЗпП України.

Робота у святкові дні оплачується [33]:

відрядникам -- по подвійних відрядних розцінках;

робітником, праця яких оплачують по годинних або денних погодинних тарифних ставках, -- у розмірі подвійної тарифної ставки;

працівникам, що одержують місячний оклад, -- у розмірі одинарної вартовий або денна ставка понад оклад, якщо робота у святковий день виконувалася в межах місячної норми робочого часу, і в розмірі подвійний погодинної або денної ставки -- якщо понад місячної норми.

Обмежень по кількості місць роботи для сумісників не існує (ч. 2 ст. 21 КЗпП). Тривалість роботи із сумісництва працівників державних підприємств не може перевищувати 4 годин на день і повний робочий день вихідного дня (Постанова Кабміну України № 1033 від 31.08.96 р.). Загальна тривалість роботи із сумісництва не повинна перевищувати половини місячної норми робочого часу.

Порядок оплати сумісників і оплата їхньої праці регламентуються постановою Кабінету Міністрів України № 245 від 03.04.93 р. "Про роботу по сумісництву державних підприємств, установ чи організацій" з доповненнями, внесеними Постановленням Кабінету Міністрів України № 1033 від 31.08.96 р., і Положенням про умови роботи із сумісництва працівників державних підприємств і установ затвердженим наказом Міністерства праці, Міністерства юстиції і Міністерства фінансів України № 43 від 28.06.98 р [57].

Заробітна плата, отримана за роботу із сумісництва (за умови трудового договору), під час підрахунку середньої заробітної плати по основній роботі враховується [58]:

-- вчителям і викладачам, що працюють у декількох середніх, загальноосвітніх, професійних і інших учбово-освітніх, а також вищих навчальних закладах, прирівняних до них по оплаті праці працівникам, а також педагогічним працівникам дошкільних виховних позашкільних і інших навчально-виховних установ;

-- медичним і фармацевтичним працівникам відповідно до вищевказаних постанов.

Крім того, до складу середньої заробітної плати зазначеним працівникам зараховують додаткову оплату за роботу, яка відповідно до Переліку робіт не є сумісництвом.

При сумісництві працівник виконує роботу з штатної посади у вільний від основної роботи час, а при сумісництві без заняття штатної посади -- на протязі основного робочого часу.

Оплата часу за додаткову роботу, виконану на умовах сумісництва, проводиться в розмірі 0,5 ставки (окладу) у посаді виконуваної роботи із сумісництва, при сполученні професій (посад) здійснюється доплата у відсотках до посадового окладу (ставки) по останньому місцю роботи.

Вихідна допомога (стаття 44 КЗпП України) виплачується в розмірі не менше середньомісячного заробітку у випадку призупинення трудового договору або внаслідок порушення власником або уповноваженим їм органом законодавства про працю, умов колективного або трудового договору (стаття 39), у випадку заклику або вступу на військову службу, напрямку на альтернативну (невоєнну) службу (пункт 3 статті 36) -- не менше двомісячного середнього заробітку, внаслідок порушення власником або уповноваженим їм органом законодавства про охорону праці, умов колективного договору з цих питань (статті 38 і 39) -- у розмірі, передбаченому колективним договором, але не менше тримісячного середнього заробітку.

У відповідності зі статтею 129 КЗпП України відрахування з вихідної допомоги не здійснюється.

Нарахування виплат, що розраховуються по середній заробітній платі за останні два місяці роботи (у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю або вагітністю і родами, виконанням працюючих державних і суспільних обов'язків у робочий час, службовими відрядженнями, змушеним прогулом, напрямком працівників на обстеження в медичні установи й в інших випадках), вихідних допомога здійснюється шляхом множення середньоденного (погодинного) заробітку на кількість робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, -- календарних днів, що повинні бути оплачені по середньому заробітку. Середньоденна (погодинна) заробітна плата визначається розподілом суми заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робітники (календарні) дні на кількість робочих днів (годин), а в випадках, передбачених чинним законодавством, на кількість календарних днів за цей період.

Оплата днів відпустки здійснюється виходячи із середньоденного заробітку працівника, розрахованого за останні дванадцять календарних місяців роботи, що передували відпустці. Правила розрахунку середньої зарплати регламентуються Порядком вирахування середньої заробітної плати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України №100 від 8.02.95р.

Розрахунок середньої заробітної плати для оплати часу щорічної відпустки і додаткових відпусток, творчого відпустки, додаткової відпустки працівникам, що мають дітей здійснюється виходячи з виплат за останні 12 календарних місяців роботи, що передували місяцеві надання відпустки.

Працівникові, що проробив на підприємстві, в установі, організації менше року, середня заробітна плата нараховується виходячи з виплат за фактичний час роботи, тобто з 1-го числа наступного місяця після оформлення на роботу до 1-го числа місяця, у якому надається відпустка.

В всіх інших випадках збереження середньої заробітної плати і забезпечення допомогою з тимчасової непрацездатності або по вагітності і родам середньомісячна заробітна плата нараховується виходячи з виплат за останні два календарних місяці роботи, що передували дії, з яким зв'язана відповідна виплата. Працівникам, що проробили на підприємстві, в установі, організації менш двох календарних місяців, середня заробітна плата нараховується виходячи: з виплат за фактично відпрацьований час.

Якщо протягом останніх двох календарних місяців працівник не працював, середня заробітна плата нараховується виходячи з виплат за попередні два місяці роботи.

Працівникам, зайнятим на підприємствах із сезонним характером виробництва, з обліком значного коливання протягом року заробітної плати для забезпечення виплат у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю, по вагітності і родам, в інших випадках збереження заробітної плати вона не може нараховуватися за 12 календарних місяців.

Час, протягом якого працівники відповідно до діючого законодавства або по іншим поважним причинам не працювали і за ними не зберігався заробіток або зберігався частково, виключається з розрахункового періоду.

Для робітників з відрядною формою оплати у випадку відсутності оперативних даних для розрахунку заробітку за останній місяць розрахункового періоду він може замінятися іншим місяцем, що безпосередньо передує розрахунковому періодові.

При нарахуванні середньої заробітної плати у всіх випадках її збереження і надання допомоги в зв'язку з тимчасовою непрацездатністю, по вагітності і родам у неї входять основна заробітна плата, доплати і надбавки (за позаурочну роботу і роботу в нічний час; сполучення професій і посад; розширення зон обслуговування або виконання підвищених обсягів робіт, високі досягнення в праці; високу професійна майстерність; умови праці; інтенсивність праці; керівництво бригадою, вислугу років і ін.); виробничі премії за економію конкретних видів пального, електроенергії; винагороди за підсумками роботи за рік, за вислугу років і т.п. Щомісячні премії входять у заробіток того місяця, на який вони приходяться відповідно до розрахункової відомості на заробітну плату. Премії, виплачувані за більш тривалий проміжок часу, включаються в частині, що приходяться на розрахунковий період.

У випадку, коли кількість робочих днів у розрахунковому періоді відпрацьовано не цілком, премії, винагороди й інші заохочувальні виплати під час підрахунку середньої заробітної плати за останні два календарних місяці враховуються пропорційно часу, відпрацьованого у розрахунковому періоді.

Одноразова допомога за підсумками роботи за рік і за вислугу років включається до складу середнього заробітку на 1/12 винагороди, нарахованого за попередній календарний рік.

Усі виплати включаються в розрахунок середньої заробітної плати в тім розмірі, у якому вони нараховані, без винятку сум відрахувань на податки і стягування аліментів і ін.

При розрахунку середньої заробітної плати для оплати щорічної відпустки, додаткових відпусток у зв'язку з навчанням, творчої відпустки, додаткової відпустки працівникам, що мають дітей, або компенсації за невикористані відпустки, крім згаданих вище витрат, у фактичний заробіток включаються нараховані суми за час, протягом якого робітнику зберігався середній заробіток (попередньої щорічної відпустки, виконання державних і суспільних обов'язків, службових відряджень і т.п.), і виплат у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю.

При вирахуванні середньої заробітної плати у всіх випадках її збереження і відповідно до діючого законодавства, а також для надання допомоги з вагітності і родів не враховуються [55]:

а) виплати за виконання окремих доручень (одноразового характеру), що не входять в обов'язку працівника (за винятком доплат за сполучення професій і посад, розширення зон обслуговування або виконання додаткових обсягів робіт і виконання обов'язків тимчасово відсутнього працівника підприємства або його структурного підрозділу і не є його штатними заступниками);

б) одноразові виплати (компенсація за невикористану відпустку, матеріальна допомога, допомога працівникам, що йдуть на пенсію, вихідну допомогу і т.п.);

в) компенсаційні виплати на відрядження;

г) премії за винахідницькі і раціоналізаторські пропозиції, за сприяння упровадженню винаходів і раціоналізаторських пропозицій, за впровадження нової техніки і технології, за збір і здачу брухту чорних, кольорових і коштовних металів, збір і здачу на відновлення дорогих деталей машин, автомобільних шин, запровадження в дію виробничим потужностей і об'єктів будівництва (за винятком премія працівникам будівельних організацій, виплачуваних у складі заробітної плати за результатами господарської діяльності);

д) грошові і речові винагороди за призові місця в змаганнях, оглядах, конкурсах і т.п.;

е) пенсії, державна допомога, соціальні і компенсаційні виплати;

ж) літературний гонорар штатним працівникам газет і журналів, виплачуваний по авторських договорах;

з) вартість безкоштовно виданих спецодягу, спецвзуття й інших засобів індивідуального захисту, молока і лікувально-профілактичного харчування;

і) дотації на обіди, проїзд, вартість оплачених підприємством путівок у санаторії і будинку відпочинку;

к) виплати, зв'язані з ювілейними датами, днями народжень, за довголітню і бездоганну трудову діяльність, активну суспільну роботу і т.п.;

л) вартість безкоштовно наданих деяким категоріям працівників комунальних послуг, житла, палива і суми коштів на їхню компенсацію;

м) заробітна плата за сумісництво (крім працівників, для яких включення її до складу середнього заробітку передбачено трудовим законодавством);

н) суми відшкодування збитку, нанесеного працівникові каліцтвом, або іншого збитку для здоров'я;

о) доходи (дивіденди, відсотки), нараховані по акціях трудового колективу і внескові членів трудового колективу на майно підприємства.

При вирахуванні середньої заробітної плати за останні два місяці, крім перерахованих вище виплат, також не враховуються виплати за час, протягом якого зберігається середній заробіток працівника (виконання господарських і державних обов'язків, щорічні і додаткові відпустки, відрядження і т.п.), а також виплати у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю.

Якщо до настання тимчасової непрацездатності або в інших випадках, коли нарахування проводиться виходячи із середньої заробітної плати, працівник не одержав заробітної плати, то розрахунок проводять виходячи з установлених для нього в трудовому договорі тарифної ставки, посадового (місячного) окладу.

Нарахування виплат за час щорічної відпустки, додаткових відпусток у зв'язку з навчанням, творчої відпустки, додаткової відпустки працівникам, що мають дітей, тривалість яких розраховується в календарних днях, здійснюється шляхом розподілу сумарного заробітку за останні перед наданням відпустки 12 місяців або за менший фактично відпрацьований період на відповідну кількість календарних днів року (365) (або меншого відпрацьованого періоду), за винятком святкових і неробочих днів, встановлених законодавством (12). Отриманий результат збільшується на кількість календарних днів відпустки.

Святкові і неробочі дні, що випадають на період відпустки і не співпадаючі з неділями, у розрахунок тривалості відпустки не включаються і не оплачуються.

У тих випадках, коли святкові дні збігаються з неділями, ці дні оплачуються, а тривалість відпустки за рахунок святкових і неробочих днів не збільшується.

Оплата працівникам часу, протягом якого вони не працювали (виконання державних або суспільних обов'язків, оплата пільгових годин матерям по догляду за дітьми, доплата підліткам до середнього заробітку за скорочений робочий день, оплата чергових відпусток, тимчасової непрацездатності тощо), здійснюється за даними довідок-розрахунків і інших додаткових документів (наказів директори підприємства, лікарняних аркушів тощо).

Аналітичний облік заробітної плати ведеться в особовому рахунку (форма П-59) працівника й у розрахунково-платіжних відомостях (форма П-49), що складаються на кожен структурний підрозділ підприємства. Однак розрахунково-платіжні відомості застосовуються в основному на невеликих підприємствах з відносно постійним складом працюючих. На практиці частіше застосовують окрему розрахункову відомість (форма П-50, П-51) у яку заносяться зведення про нараховану заробітну плату працівникові по видах оплат і зроблених утримань. Видача заробітної плати здійснюється по окремій платіжній відомості (форма П-53) [51].

При видачі заробітної плати по платіжній відомості на її титульному листі робиться дозвільний напис на видачу грошей з каси за підписами керівника і головного бухгалтера підприємства.

Для обліку розрахунків по заробітній платі використовується пасивний рахунок 66 «Розрахунки по оплаті праці», що має два субрахунки: 661 «Розрахунки по заробітній платі» і 662 «Розрахунки за депонентами». По кредиту цього рахунка відображають суми нарахованої заробітної плати, премій, виплат і інших видів оплати праці, а по дебету - суми утримань і виданої заробітної плати [18].

При нарахуванні заробітної плати, як правило, дебетуються рахунки обліку витрат на виробництво і витрат обертання і кредитується рахунок 661, тобто складається бухгалтерський запис:

Дебет 23 «Виробництво», 91 «Загальновиробничі витрати», 92 «Адміністративні витрати», 93 «Витрати па збут» (або субрахунків рахунка 82)

Кредит 661 «Розрахунки по заробітній платі».

Одночасно з нарахуванням заробітної плати підприємства зобов'язані робити обов'язкові нарахування, базою для розрахунку яких є фактичні витрати на оплату праці працівників, передбачені діючим Законом України «Про систему оподатковування» і іншими законами про податки та збори: збору а обов'язкове соціальне страхування по тимчасовій утраті працездатності, збори на обов'язкове соціальне страхування на випадок безробіття, збори на обов'язкове державне пенсійне страхування.

Ставки, пільги, механізм нарахувань і утримань, порядок сплати цих зборів у період реформування економіки постійно змінюються і встановлюються різними нормативно-правовими актами: законами України, указами Президента України, постановами Кабінету Міністрів України, нормативними документами різних міністерств, інших центральних органів державної виконавчої влади, господарського керування і контролю.

Тому органи, що перевіряють правильність механізму нарахувань і сплати цих податків і зборів, повинні постійно стежити за змінами нормативно-правової бази України за даними питанням і враховувати них при оцінці діяльності підприємства.

Нарахування платежів у ці фонди відображається бухгалтерським записом по дебету тих же рахунків, по яких нараховується заробітна плата (23,91,92,93 або 82) і кредитові рахунка 65 «Розрахунки по страхуванню». Для обліку розрахунків по кожному з видів податків і зборів на рахунку 65 виділяються субрахунки:

651 - «По пенсійному страхуванню»

652 - «По соціальному страхуванню»

653 - «По страхуванню на випадок безробіття».

Частково відрахування на соціальне страхування по тимчасовій утраті працездатності можуть використовуватися на самому підприємстві для нарахування допомоги з тимчасової непрацездатності. При цьому складається бухгалтерська проводка:

Дебет 652 «Розрахунки по соціальному страхуванню».

Кредит 661 «Розрахунки по заробітній платі».

Відповідно до діючого законодавства бухгалтерія підприємств робить наступні види утримань із заробітної плати:

- прибуткового податку з громадян (податку з доходів фізичних осіб);

- страхових внесків у Пенсійний фонд;

- збору на обов'язкове соціальне страхування по тимчасовій втраті працездатності;

- збору на обов'язкове соціальне страхування на випадок безробіття;

- профспілкових внесків (на основі заяв працівників);

- аліментів (по виконавчих аркушах судових органів);

- за брак і заподіяний підприємству матеріальний збиток;

- за виданий підприємством кредит;

- різних видів добровільних утримань за заявою громадян.

Об'єктом оподаткування громадян, що мають постійне місце проживання в Україні є сукупний доход, отриманий з різних джерел, як на території України, так і за її межами. За місцем основної роботи утримання прибуткового податку повинно здійснюватися із суми нарахованої заробітної плати, премій і виплат, виходячи з установленого неоподатковуваного мінімуму заробітної плати і ставки оподатковування, що у відповідності до Законові України "Про податок з доходів фізичних осіб" складає 15 відсотків. Вказаним Законом регламентуються також порядок обчислення й утримання суми прибуткового податку, а також визначення термінів перерахування його в бюджет.

Чинним законодавством передбачений як об'єкт оподатковування для обов'язкових утримань із заробітної плати сукупний оподатковуваний доход за місяць (але не більш 1600 гр.) При цьому встановлюється наступна величина ставок [58]:

- збору і Пенсійний фонд - 1% (якщо сукупний оподатковуваний доход платника не перевищує 150 грн.) і 2% (якщо сукупний оподатковуваним доход платника перевищує 150 грн.);

- збору на обов'язкове страхування по тимчасовій втраті працездатності - 0,25% (якщо заробітна плата платника менш 150 грн.) і 0,5% (якщо заробітна плата платника більш 150 грн.);

- збору на обов'язкове соціальне страхування на випадок безробіття - 0,5%.

Профспілкові внески утримуються в членів різних профспілок за їх заявою в розмірі 1% від суми оплати праці.

Утримання аліментів повинно здійснюватися із суми заробітної плати (або доходові), отриманих платником після відрахування з них суми податків, у розмірах і в терміни, встановлені виконавчими аркушами судових органів. Утримання аліментів винно здійснюватися з усіх видів заробітку і додаткових винагород, одержуваних як за місцем основної роботи, так і за роботи із сумісництва, у тому числі з фонду основної і додаткової заробітної плати, винагороди за підсумками року, літературних гонорарів, допомоги з державного соціального забезпечення (у т.ч. по тимчасовій непрацездатності), суми компенсації збитків, зв'язаних із втратою працездатності, допомоги по безробіттю, пенсій, стипендій, доходів від підприємницької діяльності. Доставка аліментів (тобто оплата поштових переказів) повинна здійснюватися за рахунок платника аліментів.

У випадку якщо між підприємством і фізичною особою - суб'єктом підприємницької діяльності (СПД) укладено договір, у рамках якого СПД виготовляє для підприємства продукцію, виконує роботи або надає послуги, а підприємство здійснює йому за це оплату (виплачує дохід), і якщо такий СПД надав підприємству, що виплачує йому доходи, оригінал свідоцтва про держреєстрацію СПД, платіжне доручення про сплату авансових внесків з прибуткового податку, патент, що підтверджує сплату фіксованого податку, або свідоцтво про сплату єдиного податку, то при виплаті СПД доходу робити утримання з такого доходу не потрібно, тому що в даному випадку на СПД покладено обов'язок самостійно сплачувати такі збори (дивися ст. 2 Указу № 746).

У випадку якщо фізична особа - СПД є працівником підприємства (зарахований у його штат), то з нарахованої йому зарплати провадяться утримання даного збору в загальному порядку.