Проведення аудиту на промислових підприємствах

ЗМІСТ

Вступ

Розділ 1. Теоретичні аспекти аудиту діяльності промислових підприємств

1.1 Економічна сутність аудиту промислових підприємств та огляд літературних джерел з аудиту промислових підприємств

1.2 Нормативно-правове забезпечення аудиту на промислових підприємствах

1.3 Дослідження зарубіжного досвіду в проведенні аудиту на промислових підприємствах

Розділ 2. Методика і організація аудиту на промислових підприємствах

2.1 Організація аудиту на промислових підприємствах України

2.2 Методика проведення аудиту на промислових підприємствах

2.3 Документальне оформлення аудиту на промислових підприємствах

Розділ 3. Напрями удосконалення організації аудиту на промислових підприємствах

3.1 Проблеми та шляхи вдосконалення організації аудиту на промислових підприємствах

3.2 Комп'ютеризація аудиту на промислових підприємствах та перспективи його впровадження

Висновки

Список використаної літератури

ВСТУП

Реформування бухгалтерського обліку та фінансової звітності, затвердження національних положень (стандартів) обліку та аудиторських нормативів вимагають реформування і удосконалення організації і методології аудиту.

В даній роботі розглядається питання організації та методики аудиту, а саме в промислових підприємствах.

Промисловість - найважливіша структурна ланка господарського комплексу України.

Розвиток промислових підприємств суттєво торкається економіки, адже промислове виробництво держави «робить» цю економіку, забезпечуючи всі галузі народного господарства знаряддями праці та новими матеріалами, вона є найбільш активним фактором науково-технічного прогресу і розширеного відтворення в цілому. Тому найважливішою сферою економіки з використанням матеріального виробництва є промисловість, до якої відносять промислово-виробничу діяльність підприємств і господарських організацій.

Розвиток промисловості в значній мірі визначає вектор економічного розвитку держави й, відповідно, розвитку соціально-культурної сфери і рівня життя громадян. Рівень розвитку промисловості держави - одна з найважливіших ознак її технічного прогресу та цивілізованості. Потреба у високорозвинених промислових галузях особливо актуалізується при інтеграції у європейську та світову економіку. Промисловість є базисом для ефективного входження України у світове співтовариство і заняття в ньому місця, що відповідає рівню розвинутої держави.

Важкий стан економіки України потребує невідкладного та відвертого обговорення проблем у сфері формування та реалізації національної промислової політики. Тому необхідність в обговоренні даної теми стоїть на першому кроці.

Аудиторський контроль не можна вважати новацією ринкових відносин, новим є саме поява незалежного контролю, що забезпечує підтвердження достовірності фінансової інформації про господарську діяльність економічних суб'єктів в інтересах користувачів цієї інформації. Незалежний аудиторський контроль - це підприємницька діяльність, яка здійснюється на комерційній основі і за рахунок економічних суб'єктів, що перевіряються. Аудиторська професія є саморегулюючою та незалежною. Це означає, що держава встановлює лише вимогу здійснення аудиту, а методику та організацію його проведення визнають професійні організації у стандартах, нормах, положеннях та інструкціях.

Розвиткові аудиту сприяло розмежування функцій та інтересів підприємців (менеджерів, адміністрації, управлінців), коли власник для керівництва своїми підприємствами почав наймати спеціальний апарат управління. Для попередження недоліків, зловживань, приховування витрат і доходів, неправильного розподілу прибутків, навмисного присвоєння їх найманими керуючими власники змушені вдаватись до перевірки підприємств.

Актуальність теми обумовлена тим, що промисловість є провідною галуззю господарства України, а ринкова система господарювання, яка склалася в країні, передбачає необхідність перегляду організації та методики аудиту на промислових підприємствах.

Значний внесок у дослідження організації та методики аудиту на промислових підприємствах зробили праці багатьох вітчизняних та зарубіжних учених та практиків. Авторами цих досліджень є вітчизняні вчені: Білуха. М.Т., Кузьмінський А.М., Алборов Р.А., Угольніков К.Л., Ткаченко А.М., Виговська Н.Г., Гушко С.В., Калюга Є.В., Давидович Г.М., Мних Є.В., Мішина С.В., Мішин О.Ю., Петрик О.А., Савченко В.Я., Свідерський Д.Є., Фоміна Т.В. та інші, а також зарубіжні економісти та практики різного часу: Р. Адамс, Ф.Л. Дефліс, Г.Р. Дженик, Дж. Лоббек, В.М. О'Рейллі, Е.А. Аренс.

Метою написання дипломної роботи є:

ь визначення питання організації і методики аудиту на промислових підприємствах;

ь поглиблення та закріплення набутих теоретичних знань і практичних навичок;

ь пошук методів удосконалення проведення аудиту на промислових підприємствах.

Виходячи з мети, можна сформувати наступні завдання написання роботи:

дати повну характеристику промисловим підприємствам;

дослідити організацію проведення аудиту;

провести аудит промислового підприємства,

визначити можливі шляхи шахрайства та нестач на підприємстві;

запропонувати сучасні методи удосконалення аудиту.

Задача аудиту промислових підприємств - підтвердити правильність обліку, виявити недоліки, розробити рекомендації щодо поліпшення стану обліку на підприємстві.

Предметом розгляду у магістерській дипломній роботі є дослідження організації і методики проведення аудиту на промислових підприємствах та, зокрема на базовому підприємстві.

У магістерській дипломній роботі висвітлюється сутність організації і методики проведення аудиту на промислових підприємствах, дослідження аудиту на певному підприємстві, порядок документального оформлення операцій з ними.

Дипломна робота магістра складена з використанням матеріалів ВАТ "УХЛ-МАШ".

При дослідженні застосовувався метод суцільної перевірки на основі фактичних даних.

РОЗДІЛ І ТЕОРЕТИЧНІ АСПЕКТИ АУДИТУ ДІЯЛЬНОСТІ ПРОМИСЛОВИХ ПІДПРИЄМСТВ

1.1 Економічна сутність аудиту промислових підприємств та огляд літературних джерел з аудиту промислових підприємств

Промисловість - це високо розвинута й провідна галузь матеріального виробництва, від рівня розвитку якої залежить технічне переозброєння та інтенсифікація всіх галузей економіки, підвищення добробуту народу, зміцнення обороноздатності країни.

Промислове виробництво - одна з найголовніших ланок національної економіки, яка забезпечує життєві інтереси країни, її економічну безпеку, соціальний та культурний рівень життя народу.

У промисловому виробництві України створюється близько 50 % ВВП. У галузях промисловості зайнято близько 27 % працездатного населення. На них припадає близько 33 % основних виробничих фондів.

Промисловість є активним агентом зовнішньої торгівлі України. Частка валового випуску промислової продукції в експортно-імпортному обороті країни дорівнює майже 80 %, завдяки чому країна отримує близько 2/3 валютних надходжень. Стратегічний розвиток України значною мірою залежить від місця її промислового комплексу в системі міжнародного поділу праці [26, с. 144].

Структура промисловості України сформувалася під впливом природних та економіко-організаційних передумов розвитку продуктивних сил.

При характеристиці промисловості виділяють наукомісткі, високотехнологічні галузі, які визначають науково-технічний розвиток країни; матеріалом, енерго- та трудомісткі галузі.

Провідна роль промисловості в економіці України визначається, перш за все, тим, що, забезпечуючи всі галузі народного господарства знаряддями праці та новими матеріалами, вона є найбільш активним фактором науково-технічного прогресу і розширеного відтворення в цілому. Серед інших галузей господарства промисловість вирізняється комплексно і районо утворюючими функціями.

Темпи росту, рівень розвитку і структура промисловості - важливі показники не тільки кількісної, але і якісної характеристики народного господарства та життєвого рівня населення. Від рівня розвитку індустрії залежить технічний рівень виробництва, структура господарства, його територіальна організація.

Промисловість - технічно найдосконаліша галузь матеріального виробництва, основа індустріалізації економіки, яка має вирішальний вплив на розвиток продуктивних сил; сукупність підприємств по виробленню електроенергії, знарядь праці для галузей економіки, видобутку сировини, палива, заготівлі лісу, переробці продукції, випущеної промисловістю або виробленої сільським господарством, видобуток і переробка сировини, виробництво товарів і послуг.

Промислове виробництво в Україні в січні-квітні 2009 р. порівняно з січнем-квітнем 2008 р. зросло на 12,6%. Про це говориться в повідомленні Державного комітету статистики України.

У квітні 2009 р. порівняно до квітня 2008 р. промислове виробництво зросло на 17,4%. В той же час, у квітні 2009 р. щодо березня 2009 р. промислове виробництво впало на 1,8% [79, с. 12].

Дивлячись на такий зріст показників та маючи на увазі, що промислові підприємства мають десятки тисяч різноманітних виробництв з переробки промислової продукції, виготовлення предметів широкого вжитку з місцевої сировини та інші промислові виробництва та те, що промисловість займає найбільшу питому вагу в загальнообласній сумі обсягів продажу, проведення аудиту промислових підприємств є важливою необхідністю.

Аудиторський контроль поширюється на всі господарюючи суб'єкти, що знаходяться на території України. Промислові підприємства не є винятком. Навпаки, вони є часткою нашої економіки.

В економічній літературі при розгляді сутності аудиту в системі управління немає одностайних суджень. Згідно з Законом України “Про аудиторську діяльність ” у статі 3 розділу 1 визначено поняття аудиту: «Аудит - це перевірка публічної бухгалтерської звітності, обліку, первинних документів та іншої інформації щодо фінансово-господарської діяльності суб'єктів господарювання з метою визначення достовірності їх звітності, обліку, його повноти і відповідності чинному законодавству та встановленим нормативам» [1, с. 2].

Проте, існує інше визначення: «аудит - це незалежна експертиза фінансових звітів та іншої інформації про господарсько-фінансову діяльність суб'єкта господарювання з метою формування висновків про його реальний фінансовий стан» [50, c. 15].

Також вважається, що «аудит - це вид підприємницької діяльності аудиторів або аудиторських фірм, які покликані захищати інтереси власників, інвесторів, держави» [13, c. 8].

Як зазначив Терехов О.О. «аудит - це процес, під час якого компетентна, незалежна особа збирає й оцінює свідчення про кількісну інформацію, яка стосується конкретного економічного суб'єкта, з метою встановлення і відображення у звіті ступеня відповідності цієї кількісної інформації встановленим критеріям» [67, с. 19].

Згідно з глосарієм міжнародних термінів контролю, «аудит - це огляд діяльності й операцій організації з тим, щоб переконатися, що вони виконуються у відповідності до затверджених цілей, бюджету, правил і стандартів. Метою цього огляду є періодичне виявлення відхилень, які вимагають коригування дій» [13, c. 9].

Відомий автор книги «Основи аудиту» Р. Адамс дав класичне визначення суті аудиту, за яким “аудит - це процес, за допомогою якого компетентний незалежний працівник нагромаджує й оцінює свідчення про інформацію, яка віддається кількісній оцінці і стосується специфічної господарської системи, з тим щоб визначити і виразити у своєму висновку ступінь відповідності цієї інформації установленим стандартам ” [9, c. 27].

Щодо визначення аудиту промислових підприємств, то треба визначити, що в економічній літературі є багато визначень по цьому питанню. Так, на думку Е.А. Аренса і Дж. Лоббека, «Аудит промислових підприємств - це процес за допомогою якого компетентний незалежний працівник накопичує й оцінює свідчення про інформацію, що піддається кількісній оцінці та яка належить до специфічної господарської системи, щоб визначити й висловити у своєму висновку ступінь відповідності цієї інформації встановлень критеріям» [12, c. 17-18].

Ф.Л. Дефліс, Г.Р. Дженик, В.М. О'Рейллі та ін. вважають, що «аудитом промислових підприємств називається систематичний процес об'єктивного збору та оцінки свідчень про економічні події на підприємстві з метою визначення ступеню відповідності цих тверджень встановленим критеріям і подання результатів перевірки зацікавленим користувачам» [31, c. 12].

Білуха М.Т. визначає, що «аудит фінансово-господарської діяльності в сфері виробництва, обігу і використання суспільно необхідного продукту в умовах ринку сприяє задоволенню попиту покупців активним впливом на збільшення випуску конкурентоспроможних товарів, зростанню прибутку підприємств і, через систему податків, збільшенню відрахувань до державного бюджету» [16, c. 10].

У свою чергу, Кузьмінський А.М. зазначає, що «аудит - незалежна перевірка бухгалтерської звітності та іншої обліково-звітної інформації про діяльність підприємств з метою підтвердження їх достовірності і законності» [46, c. 16].

Алборов Р.А. вважає, що «аудит - це незалежна експертиза фінансової звітності на основі перевірки дотримання порядку ведення бухгалтерського обліку, відповідності господарських і фінансових операцій законодавству, повноти і точності відбиття у фінансовій звітності діяльності підприємств. Експертиза завершується складанням аудиторського висновку» [10, c. 107].

Угольніков К.Л. під аудитом промислових підприємств розуміє «процес перевірки ведення бухгалтерського обліку на підприємствах і в установах з точки зору його достовірності і справедливості». [69, с. 12]

Таким чином, існує багато визначень як аудиту загалом, так і аудиту на промислових підприємствах окремо.

Кожне визначення виражене по різному, проте, у кожному є спільні думки та міркування, виявлені сутність і призначення, які полягають в основному в підтвердженні реальності та достовірності інформації фінансової звітності економічного суб'єкта, що перевіряється. Дехто ототожнює аудит і аудиторську діяльність, стверджуючи відсутність будь-яких відмінностей у цих поняттях; дехто, навпаки, вважає, що для високоякісного функціонування аудиту слід розрізняти аудит і аудиторську діяльність як сумарний вираз аудиту й аудиторських послуг.

1.2 Нормативно-правове забезпечення аудиту на промислових підприємствах

Правові засади здійснення аудиту на промисловому підприємстві, спрямованого на створення системи незалежного фінансового контролю з метою захисту інтересів власника підприємства, визначають: Закон України "Про аудиторську діяльність" (далі Закон), Кодекс професійної етики аудиторів України, інші законодавчі акти України. Положення Закону чинні на території України й поширюються на всі господарчі суб'єкти незалежно від форм власності та видів діяльності. У випадках, якщо міжнародним договором, в якому бере участь Україна, встановлено інші правила, ніж ті, що містить Закон, то застосовуються правила міжнародного договору.

Отже, аудитором може бути громадянин України, який має кваліфікаційний сертифікат відповідної серії на право аудиторської діяльності на території України. Аудитор має право займатися аудиторською діяльністю індивідуально, створити аудиторську фірму, об'єднатися з іншими аудиторами в спілку з дотриманням вимог Закону та інших законів України.

Організацію управління як аудитом загалом, так і аудитом на промислових підприємствах окремо, очолює Аудиторська палата України, яка створюється і функціонує як незалежний, самостійний орган на засадах самоврядування. Вона є юридичною особою, веде відповідний облік та звітність.

Аудиторська палата України формується через делегування до її складу п'яти представників від професійної громадської організації аудиторів України, по одному представникові від Міністерства фінансів, Головної державної податкової адміністрації, Національного банку. Міністерства юстиції та окремих фахівців від навчальних, наукових та інших організацій.

Загальна кількість членів Аудиторської палати України становить двадцять осіб. Термін повноважень членів палати не може перевищувати п'яти років. Персональний склад Аудиторської палати України підлягає щорічній ротації в кількості не менше трьох членів. Члени палати виконують свої обов'язки на громадських засадах.

Аудиторська палата України створює на території України регіональні відділення, повноваження яких визначаються Аудиторською палатою України.

Повноваження Аудиторської палати України визначаються Законом та Статутом палати. Статут Аудиторської палати підлягає затвердженню двома третинами голосів від загальної кількості членів палати.

Аудиторська палата здійснює сертифікацію і ліцензування суб'єктів, що мають намір займатися аудиторською діяльністю, затверджує програми підготовки аудиторів, норми і стандарти аудиту на промислових підприємствах, веде Реєстр аудиторських фірм та аудиторів, які особисто надають аудиторські послуги. Затверджені Аудиторською палатою стандарти і норми аудиту на промислових підприємствах є обов'язковими для дотримання всіма підприємствами, установами та організаціями зв'язаними з промисловістю.

Право на отримання сертифіката мають громадяни України, які здобули вищу освіту, мають певні знання з питань аудиту, як загалом, так і аудиту на промислових підприємствах окремо, та досвід роботи не менше трьох років підряд на посадах аудитора, бухгалтера, юриста, фінансиста або економіста. Наявність певних знань з питань аудиту визначається шляхом проведення відповідного іспиту. Особи, які не склали іспиту, мають право скласти його повторно не раніше, ніж через рік. Не може бути аудитором особа, яка має судимість за корисливі злочини.

Кваліфікаційний сертифікат вважається офіційним документом, що засвідчує право громадянина України на заняття аудиторською діяльністю на території України з аудиту підприємств і господарських товариств (серія А), банків (серія Б) або підприємств, господарських товариств і банків (серія АБ). Сертифікація громадян України, які мають намір займатися аудиторською діяльністю, проводиться Аудиторською палатою України з серій А, Б і АБ та її регіональними представництвами з серії А. Клопотання про отримання сертифіката аудитора України подаються в Аудиторську палату або її регіональні представництва особисто з пред'явленням паспорта, офіційно засвідченої копії диплома про вищу освіту, виписки з трудової книжки та документа про сплату внеску за сертифікацію. Видача сертифікатів проводиться в централізованому порядку секретаріатом Аудиторської палати не пізніше ніж через п'ять днів після здачі екзамену. Термін чинності сертифіката не може перевищувати п'яти років.

Аудиторська фірма - це організація, яка має ліцензію на право здійснення аудиторської діяльності на території України і займається виключно наданням аудиторських послуг[15, c. 56]. Такі фірми можуть створюватися на основі будь-яких форм власності. Аудиторській фірмі дозволяється здійснювати аудиторську діяльність за умови, якщо в ній працює хоча б один аудитор, що має чинний сертифікат. Кількість засновників такої фірми, які не є аудиторами, не може перевищувати 30%. Керівником аудиторської фірми може бути лише аудитор.

Клопотання про отримання ліцензії подається до Аудиторської палати України після державної реєстрації аудиторської фірми як суб'єкта підприємницької діяльності. За видачу ліцензії стягується плата, яка направляється до державного бюджету.

Рішення про видачу ліцензії чи мотивована відмова в її видачі здійснюються в строк, який не перевищує 40 днів з дня подачі клопотання та у разі представлення необхідних документів до Аудиторської палати. Термін чинності ліцензії не може перевищувати трьох років.

Аудитор має право індивідуально надавати аудиторські послуги тільки з дня отримання ліцензії на підставі чинного сертифіката.

Аудиторам та аудиторським фірмам забороняється безпосередньо займатися торгівельною, посередницькою та виробничою діяльністю, що не виключає їх права отримувати дивіденди від акцій та доходи від інших корпоративних прав. Забороняється займатися наданням аудиторських послуг органам державної виконавчої влади, виконавчим органам місцевих Рад народних депутатів, контрольно-ревізійним установам, що мають державно-владні повноваження, а також окремим особам, яким Законом України заборонено здійснювати підприємницьку діяльність.

Аудитори й аудиторські фірми України під час виконання перевірок на промислових підприємствах мають право:

1. Самостійно визначати форми і методи аудиту на підставі чинного законодавства, чинних стандартів, умов договору із замовником, професійних знань та досвіду.

2. Отримувати необхідні документи, які мають відношення до предмета перевірки і знаходяться як у замовника, так і в третіх осіб. Треті особи, що мають у своєму розпорядженні документи стосовно предмета перевірки, зобов'язані надати їх на вимогу аудитора.

3. Отримувати необхідні пояснення в письмовій чи усній формі від керівництва та працівників замовника.

4. Перевіряти наявність майна, грошей, цінностей, вимагати від керівництва суб'єктів підприємницької діяльності проведення контрольних оглядів, замірів виконаних робіт, визначення якості продукції, щодо яких здійснюється перевірка документів.

5. Залучати на договірних засадах до участі в перевірці фахівців різного профілю [43, c. 234].

Під час здійснення перевірок аудитори і аудиторські фірми зобов'язані:

1) належним чином надавати аудиторські послуги, перевіряти стан бухгалтерського обліку та звітності, їх достовірність, повноту і відповідність чинному законодавству та встановленим нормативам;

2) повідомляти власників, уповноважених ними осіб, замовників про виявленні під час проведення аудиту порушення;

3) зберігати в таємниці інформацію, отриману під час аудиту; не розголошувати відомості, які є комерційною таємницею і не використовувати їх у своїх інтересах або в інтересах третіх осіб;

4) відповідати перед замовником за порушення умов договору відповідно до чинних законодавчих актів України;

5) обмежувати свою діяльність наданням аудиторських послуг та іншими видами робіт, які мають безпосереднє відношення до аудиту, у формі консультацій, перевірок або експертиз. [11, c. 223-224]

Прибуток (дохід) від аудиторської діяльності оподатковується згідно з чинним законодавством.

За неналежне виконання своїх професійних обов'язків до аудитора (аудиторської фірми) Аудиторською палатою можуть бути застосовані стягнення у вигляді попередження, зупинення дії сертифіката та ліцензії на строк до одного року або анулювання сертифіката та ліцензії.

Призупинення дії сертифіката або ліцензії здійснюється у випадках:

1. Установлення неодноразових фактів низької якості аудиторських перевірок;

2. Систематичного чи грубого порушення чинного законодавства України, встановлених стандартів аудиту на промислових підприємствах [55, c. 234].

Рішення Аудиторської палати щодо припинення чинності сертифіката та ліцензії можуть бути оскаржені в суді або арбітражному суді.

Відповідно до світової практики аудитори, здійснюючи перевірку, мають керуватися аудиторськими стандартами.

Стандарти аудиту - це загальні керівні матеріали для допомоги аудиторам у виконанні їхніх професійних обов'язків з аудиту на підприємствах. Вони визначають основні принципи діяльності, яких мають дотримуватися аудитори в процесі здійснення аудиторських процедур.

За своєю належністю вони підрозділяються на зовнішні та внутрішні. Зовнішні стандарти визначають організацію аудиторської діяльності, вони є основними елементами її нормативного регулювання. Зовнішні аудиторські стандарти можуть бути як міжнародними, так і національними. Внутрішні стандарти розробляються в аудиторських фірмах і використовуються в їх практичній діяльності. Кожна фірма повинна самостійно визначати, в якій мірі зовнішні аудиторські стандарти сумісні з метою її діяльності та поставленими завданнями.

Зовнішні аудиторські стандарти не є прямими директивними документами, вони не обмежують ініціативу аудитора і потребують від нього висловлення власної думки. Але як офіційні документи, аудиторські стандарти можуть бути використані юридичними і судовими органами під час розгляду роботи аудиторів. У зв'язку з цим, коли аудитори відхиляються від норм аудиторських стандартів, вони завжди мають бути готові пояснити причини їх недотримання. Стандарти аудиту необхідні для підтримання аудиторської діяльності на високому професійному рівні, вони забезпечують порівняння якості роботи окремих аудиторських фірм, раціоналізують та спрощують організацію аудиторських перевірок.

Стандарти аудиту складають собою мінімум правил, які допомагають аудитору визначити масштаб контрольних дій та методику їх проведення, вони є критерієм оцінки результатів аудиту.

Загальні вимоги стандартів аудиту на промислових підприємствах:

1. Перевірка повинна виконуватися особою чи особами, які мають відповідну підготовку та досвід роботи аудитором.

2. Незалежність висновків аудитора чи аудиторів має забезпечуватися з усіх питань, що стосуються цієї роботи.

3. У ході перевірки і складання висновку аудитор повинен показати відповідний рівень професійного ставлення до справи [45, c. 257].

Вимоги стандартів до процедури аудиту на промислових підприємствах:

1. Необхідно скласти план перевірки та контролювати роботу допоміжного персоналу, якщо він є.

2. Аудитору потрібно мати достатню уяву про структуру внутрішнього контролю для того, щоб скласти план своєї роботи, визначити характер і кількість перевіюваних показників та строк перевірки.

3. У ході аудиту на промислових підприємствах засобами інспектування, спостережень, опитів, вивчення документів має бути зібраний матеріал, який в достатній мірі підтверджує наявні дані для складання висновку про фінансову звітність. [56, c. 57-58]

Вимоги до висновку аудитора:

1. У висновку має бути вказано, чи відповідає фінансова звітність загальноприйнятим стандартам обліку.

2. У висновку відображаються обставини, які зумовили неможливість використання загальноприйнятих стандартів обліку у звітному році, на відміну від попереднього періоду.

3. Інформація, яка включається до фінансової звітності, вважається такою, що відповідає встановленим вимогам, якщо інше не вказано у висновку аудитора.

4. У звіті аудитора дається висновок про фінансову звітність в цілому або розробиться заява, що висновок не може бути складено, і вказуються причини цього. У всіх випадках, коли фінансова звітність підтверджується висновком аудитора, має бути чітко визначений ступінь відповідальності та характер аудиторської роботи [65, c. 67].

Міжнародні норми аудиту (МНА) розробляє Міжнародна федерація бухгалтерів (IFAC - international Federation of accountants), до якої входять національні бухгалтерські та аудиторські організації більш ніж 90 країн. Перші міжнародні стандарти було розроблено у 70-ті р. XX ст., але вони часто змінювалися. Остання їх редакція вийшла в світ у 1994 р, та на цьому робота не закінчилася: до них майже щорічно вносяться зміни незначного характеру [56, c. 29].

Розробляються окремі методичні рекомендації та інші нормативні документи, які сприятимуть поглибленому дослідженню окремих питань, поставлених на вирішення аудиту. Так, Аудиторська палата України розробила методичні рекомендації, які стосуються питань перевірки балансу та річної фінансової звітності, Державна комісія цінних паперів та фондового ринку затвердила вимоги щодо аудиторської перевірки акціонерних товариств та підприємств - емітентів облігацій.

Отже, застосування зовнішніх норм аудиту, внутрішніх стандартів окремих відомств та аудиторських фірм має сприяти поліпшенню якості перевірок на промислових підприємствах та достовірності бухгалтерського обліку та звітності.

1.3 Дослідження зарубіжного досвіду в проведенні аудиту на промислових підприємствах

Зарубіжний досвід показує, що аудит є обов'язковим атрибутом ринкової економіки будь-якої країни, тоді як аудит в Україні тільки почав набувати вагоме значення у діяльності підприємств.

У зарубіжних країнах нагромаджений великий досвід державної підтримки аудиторської діяльності.

Питання підтримки аудиту промисловості є досить актуальним, адже саме цій проблемі належить ряд публікацій. Однак, маловивченим є питання зарубіжного досвіду та його адаптації в Україні. Ці проблеми значною мірою зумовлені відсутністю ґрунтовних наукових підходів до визначення сутності прикладу зарубіжного досвіду. На мою думку, все спирається до того, що влада ще не готова до конкретних дій. Вивчення досвіду зарубіжних країн має важливе значення для України.

Багато хто вважає, що іноземні аудиторські фірми є конкурентами вітчизняним фірмам, проте, якщо подивитися з іншої сторони, то окрім конкуренції може існувати також і співпраця. Це може дати неабиякий позитивний поштовх в розвитку аудиту кожної сторони.

Популярною серед зарубіжних економістів є думка про те, що аудит - це, в першу чергу, діяльність, спрямована на зменшення підприємницького ризику: “Аудит - це процес зменшення до прийнятного рівня інформаційного ризику для користувачів фінансових звітів ”. За основу наведеного визначення покладено зменшення інформаційного ризику. Важливою причиною такого підходу до визначення суті аудиту є розвиток аудиту в зарубіжних країнах і зокрема виникнення нової концепції аудиту, що базується на ризику. Проте, принципові підходи щодо процедур аудиту можуть змінювати не поняття аудиту, а лише його методику [27, c. 123]. На мою думку, дане визначення є хибним тому, що аудит підтверджуючий чи системно орієнтований є теж аудитом.

Фінансування аудиторської діяльності в Україні, зокрема, промислових підприємств, піднімає питання, що в бюджеті країни немає додаткових коштів, аби виділити їх на розвиток аудиторської діяльності промислових підприємств. Натомість такі проблеми зарубіжного досвіду вважаються неприйнятними для іноземної влади. Створення умов для розвитку аудиторської діяльності в промисловості, та й взагалі в країні, є одним з головних питань зарубіжного досвіду.

Розглянемо організацію аудиту на промислових підприємствах в зарубіжних країнах.

Законодавство зарубіжних країн у більшості випадків вимагає підтвердження бухгалтерських звітів компаній незалежними аудиторами (аудиторськими фірмами).

У західних країнах публічною є не бухгалтерська, а фінансова звітність. Якби бухгалтерська звітність була опублікована, то виявилась би дуже складною для користувачів. Крім того, у багатьох країнах світу не існує єдиного Плану рахунків бухгалтерського обліку. Користувач дістає легку для сприйняття і розуміння інформацію у вигляді фінансових звітів, ця інформація є повною, оскільки подається розшифрування окремих статей фінансової звітності.

У Сполучених Штатах Америки теорія і практика аудиту розвивається в багатьох напрямках та має свої особливості. У США аудиту підлягають державні і недержавні підприємства. До речі, особливістю аудиторської справи у Сполучених Штатах Америки є відсутність єдиного для всієї країни законодавства, що регулює діяльність сертифікованих громадських бухгалтерів - у різних штатах вимоги до них неоднакові. В основному ці відмінності стосуються вимог до освіти і стажу роботи за спеціальністю для допуску до іспиту на звання присяжного бухгалтера [28, c. 17].

Директива Європейського співтовариства № 8 вимагає проведення аудиторської перевірки всіх великих компаній, дозволяючи самим країнам - членам ЄС вирішувати, чи потрібні такі перевірки малих і середніх фірм.

Наприклад, у Франції аудитора називають комісаром з рахунків, він призначається власниками підприємства строком на шість років для проведення аудиту. Термін роботи аудитора з підприємством-клієнтом може бути продовжено ще на один термін. Питання, пов'язані з аудитом у Франції, регулює Міністерство юстиції. Тоді як у Німеччині аудиторську діяльність регулює Міністерство економіки.

На відміну від інших країн ЄС, усі компанії Великобританії без винятку повинні надавати свої річні звіти для перевірки аудиторам. У Великобританії існує серія законодавчих актів про компанії, які повинні один раз протягом року запрошувати незалежного аудитора для перевірки і підтвердження звітності та звіту перед акціонерами. Аудитор призначається власниками компанії. До речі, аналогічні законодавчі акти щодо проведення обов'язкового незалежного аудиту в компаніях були прийняті у Франції, США, Швеції, Нім6еччині, Канаді та інших державах.

Щодо факту виявлення правопорушень. Як і вітчизняні аудитори, так і зарубіжні не мають право надавати інформацію про факти виявлення порушень законодавства або надавати будь-які документи стороннім підприємствам чи особам.

Дії аудитора за фактами виявлення порушень потребують подальшого вивчення. Це пояснюється тим, що нормальна процедура регламентації такого роду питань передбачає їх попередню принципову розробку в законодавчих актах з подальшою деталізацією в нормативних документах більш низького рівня, у тому числі стандартах.

Зарубіжний досвід свідчить про різну практику з цього питання. Наприклад, згідно з французькими законами, аудитор зобов'язаний повідомити акціонерів про факт порушення, а в прокуратуру - й ім'я підозрюваного.

У багатьох країнах законодавство зобов'язує аудитора повідомити відповідні органи про встановлені ним факти відмивання кримінальних грошей, походження капіталів із наркобізнесу. Якби у нашій країні були розробленні подібні ситуації, то в МСА 240 могли б бути оговорені такі деталі, як спосіб повідомлення, ступінь упевненості аудитора, необхідна для ініціювання такого повідомлення. [32, c. 54]

Найбільш гострим питанням у проведенні аудиту як на вітчизняних так зарубіжних підприємствах є складання робочих документів. Важливість питання, що розглядається, пов'язане з низкою наступних причин. Значні труднощі пов'язані з відсутністю не тільки в Україні, а й за рубежем єдиних загальноприйнятих стандартів ведення аудиторських документів, складу, форми, структури та змісту їх.

В Україні проблема ускладнюється відсутністю в аудиторів достатнього досвіду складання документів під час перевірки підприємств з урахуванням конкретних умов їхньої діяльності, ситуації, що склалася.

Зарубіжні аудиторські фірми до ведення робочих документів аудитора підходять індивідуально. Такі документи є конфіденційними. Методика ведення їх становить комерційну таємницю аудиторської фірми. Отже, досвід їхньої роботи важкодоступний.

Виходячи з досвіду аудиторів німецької фірми КРМО, довгострокові документи (акти) являють собою систематизоване зібрання документів, що мають значення протягом тривалого періоду і слугують для швидкого отримання інформації про основні моменти діяльності підприємства. До довгострокових документів, наприклад. можна віднести довгостроковий договір на проведення аудиту (строк дії якого перевищує один рік), копії засновницьких документів підприємства-клієнта та його основних договорів щодо здійснення господарської діяльності, дані про керівництво і персонал підприємства, про системи бухгалтерського обліку і внутрішнього контролю, документи з довгострокового планування аудиту тощо.

У практиці аудиторів США ці документи називають такими, що ведуться безперервно.

На думку аудиторів німецької фірми КРМО, поточні робочі документи - це систематизоване зібрання документів, що стосуються річного звіту, який перевіряється, якщо їх не поміщено в довгострокові акти. Спеціалісти в галузі аудиту США вважають, що поточні документи складаються з документів двох категорій (аудиторські адміністративні документи і документи аудиторської інформації). На думку вітчизняних аудиторів, такий поділ поточних документів є не зовсім правильним, оскільки ці самі категорії можна виділити і в складі довгострокових документів.

Серед вітчизняних і зарубіжних економістів спостерігається різний підхід щодо визначення мети і завдань аудиту та аудиторських послуг промислових підприємств. Економісти зупиняються переважно на конкретних завданнях аудиту, що здебільшого співпадають з функціональними обов'язками аудиторів (аудиторських фірм). Разом з тим мало звертають уваги на стратегічні завдання аудиту. Адже визначення стратегічних завдань аудиту необхідне для розуміння суспільно-економічної потреби існування аудиту промисловості в умовах ринкової економіки.

РОЗДІЛ ІІ МЕТОДИКА І ОРГАНІЗАЦІЯ АУДИТУ НА ПРОМИСЛОВИХ ПІДПРИЄМСТВАХ

2.1 Організація аудиту на промислових підприємствах України

Організація аудиту - це сукупність певних елементів, які спрямовані на раціональне виконання аудиторського процесу [9, с. 125].

До них належать комплектування кадрів аудиторської фірми, які мають спеціальну фахову освіту, насамперед з обліку і аудиту, та інших спеціальностей, передбачених законом. Забезпечення службовими приміщеннями, обчислювальною технікою, довідковою літературою також є елементом організації аудиту. Сюди входять рекламно-інформаційні елементи організації портфеля замовлень на аудиторські послуги, складання договорів.

Поряд із організацією аудиторської перевірки аудитор також повинен її планувати. "Планування" означає розробку загальної стратегії і детального підходу до перевірки, строкам і обсягу аудиту.

Планування аудиторської перевірки здійснюється відповідно до Законів України про підприємства, про аудиторську діяльність та інших нормативних актів. Аудитор повинен так організовувати свою діяльність, щоб забезпечити високу якість і бути впевненим, що в кожній конкретній ситуації застосує найбільш ефективні процедури аудиту.

Планування аудиту тісно пов'язане з визначенням цілей і задач, відповідальності і обов'язків аудиторів. Облік цих факторів повинен гарантувати високу якість, економічність і своєчасність незалежних перевірок.

Види планування аудиторської діяльності:

1. Планування аудиторської діяльності:

1.1. Стратегічне планування:

· Розробка і складання стратегічного плану аудиторської діяльності;

· Коригування планових завдань і внесення змін та доповнень до стратегічного плану.

1.2. Поточне планування:

· Розробка і складання бізнес-плану аудиторської фірми на поточний рік;

· Коригування планових завдань і внесення змін та доповнень до бізнес-плану.

2. Планування аудиту та інших послуг:

· Загальний план конкретної аудиторської перевірки (та інших послуг);

· Програма конкретної аудиторської перевірки;

· Коригування планових завдань і внесення змін та доповнень до плану і програми аудиторської перевірки [13, c. 73].

Для того, щоб своєчасно і якісно провести аудит фінансової звітності, бухгалтерського балансу, законності і достовірності господарсько-фінансових операцій і правильності їх відображення на рахунках бухгалтерського обліку, необхідно чітко спланувати кожну перевірку.

Планування аудиторської перевірки - це система заходів, направлених на ефективне і своєчасне проведення аудиту.

Аудитор повинен планувати свою перевірку з трьох причин:

це дасть йому можливість одержати достатню кількість інформації про стан справ клієнта. Одержання необхідної кількості інформації допоможе аудитору дати обґрунтований висновок і в результаті звести до мінімуму правові зобов'язання, а також зберегти хорошу репутацію фірми серед представників своєї професії;

це допоможе утримати в рамках розумного витрати на аудит. Збереження витрат в розумних межах допоможе аудиторській фірмі (окремому аудитору) зберегти конкурентоспроможність і тим самим не втратити своїх клієнтів за умови, якщо фірма (аудитор) зарекомендувала себе високою якістю послуг, що надає;

3)це дозволить уникнути непорозумінь з клієнтом. Планування повинно базуватись на обізнаності щодо діяльності клієнта, на ретельному вивченні його особливостей та умов економічного середовища [19, c. 31].

Планування аудиторської перевірки здійснюється на основі даних попереднього аналізу і повинно забезпечувати:

· отримання необхідної інформації про стан бухгалтерського обліку і ефективність внутрішнього контролю;

· встановлення очікуваного рівня довіри внутрішньому контролю, тобто з'ясування того, наскільки аудитор може вірити матеріалам внутрішнього аудиту;

· визначення змісту, часу проведення і обсягу контрольних процедур, які підлягають виконанню на наступному етапі аудиторської перевірки;

· координацію виконуваних робіт зі збору і аналізу інформації, необхідної для оцінки достовірності і законності господарсько-фінансових операцій, достовірності бухгалтерського балансу і фінансових звітів. [18, c. 46-47]

Метою планування аудиту є концентрація уваги аудитора на найважливіших напрямках аудиту, виявленні проблем, які слід перевірити найбільш детально. Планування допомагає аудитору належним чином організувати свою роботу та здійснювати нагляд за роботою асистентів, які беруть участь у перевірці, а також координувати роботу, яка здійснюється іншими аудиторами та фахівцями інших професій.

Характер планування залежить від організаційної форми, розміру і виду діяльності підприємства, виду аудиту, правильного уявлення аудитора про стан справ на підприємстві. Аудиторові слід розробити і документально оформити загальний план аудиту, визначити в ньому істотність помилок, а потім здійснити аудит за цим планом.

Загальний план аудиту розробляється настільки детально, що аудитор має можливість завдяки йому підготувати програму аудиту. У свою чергу, програма аудиту, її зміст та розмір залежать від розміру, виду і специфіки підприємства, умов договору на проведення аудиту, а також особливостей методики і техніки, що їх використовує аудитор під час перевірки.

Загальний план повинен служити основою для підготовки програми аудиту. В ньому слід передбачити термін проведення аудиту, скласти графік проведення аудиту, зазначити дату надання письмової інформації про результати аудиту і аудиторського висновку. Плануючи витрати часу, аудитору необхідно враховувати:

· розрахунок витрат часу, витраченого в попередньому періоді (в разі проведення наступного аудиту), і його зв'язок з поточним розрахунком;

· рівень суттєвості перевірок;

· проведені оцінки ризиків. [28, c. 21]

Планування аудиту - це досить складний процес, який допомагає аудитору сконцентрувати увагу на найважливіших напрямках перевірки, найкращим чином організувати свою роботу та роботу асистентів, а також дає можливість здійснювати контроль виконання аудиторських процедур в період перевірки з метою вчасного коригування планових завдань.

Якщо керівництво аудиторської фірми прийняло рішення почати аудит і договір про проведення аудиту був підписаний обома сторонами, аудитору необхідно одержати подальшу більш детальну інформацію для підготовки до планування аудиту.

Під час підготовки до планування аудиту необхідно:

· вивчити організаційно-управлінську структуру підприємства;

· отримати інформацію про види діяльності і номенклатуру продукції, яка виготовляється підприємством;

· розрахувати основні економічні показники діяльності підприємства та провести фінансовий аналіз діяльності підприємства за попередній звітний період;

· провести аналіз структури власного і залученого капіталу;

· ознайомитись з технологічними особливостями виробництва продукції;

· провести аналіз інформації про основних покупців і постачальників;

· з'ясувати порядок розподілу прибутку, який залишається в розпорядженні підприємства;

· отримати інформацію про дочірні та споріднені підприємства;

· провести аналіз системи внутрішнього контролю;

· проаналізувати робочу програму внутрішнього аудиту;

· перевірити виконання рекомендацій, наданих за результатами попереднього аудиту;

· ознайомитись з актами перевірок державних контролюючих органів;

· ознайомитись зі змінами в діяльності підприємства, які відбулися з моменту останнього аудиту. [39, c. 69]

Процес планування аудиту умовно можна поділити на декілька етапів.

У табл. 2.1 виділено сім етапів планування. Розглянемо послідовність планування більш детально.

Таблиця 2.1 Етапи планування

Етап	Види робіт
Етап 1	Згода клієнта та укладання договору
Етап 2	Постановка мети і завдань аудиту. Мета: висловлення незалежної думки щодо достовірності фінансової звітності. Завдання: збір загальних даних та інформації про бізнес клієнта; ознайомлення із системою обліку і внутрішнього контролю; визначення і оцінка матеріальності й аудиторського ризику; визначення критеріїв оцінки фінансової звітності; збір аудиторських доказів та їх аналіз
Етап 3	Оцінка існуючого середовища суб'єкта перевірки. Внутрішні фактори системи: управління; облік і внутрішній контроль; виробництво; фінансова діяльність; діяльність персоналу. Зовнішні фактори сфери: економічна; політична; соціальна; юридична
Етап 4	Складання загального плану аудиту
Етап 5	Розробка програм аудиту
Етап 6	Визначення процедур для кожного етапу процесу аудиторської діяльності
Етап 7	Коригування загального плану і програми протягом всього процесу аудиту

Укладанню договору на проведення аудиту передує етап обстеження об'єкта аудиту з метою визначення обсягів роботи, вартості аудиту та власної спроможності. Ця робота виділяється в плані як "домовленість до контракту", і на її виконання, в залежності від типу клієнта, може відводитись до 20 % часу, передбаченого на проведення аудиту [28, c. 49].

Безпосередній аудиторській перевірці передує такий вид роботи, як визначення обсягу аудиту. Аудитор повинен достатньо розуміти всі сторони господарсько-фінансової діяльності клієнта, особливості організації бухгалтерського обліку і внутрішнього контролю на підприємстві.

Рівень обізнаності аудитора про діяльність підприємства буде достатнім для того, щоб якісно провести аудит, якщо він знає загальновідому інформацію про економіку та галузь, в якій підприємство здійснює діяльність, а також більш детальну інформацію про те, як це підприємство працює. Однак, інформація, яка використовується аудитором з цією метою, як правило, менша за обсягом, ніж та, яка знаходиться в розпорядженні керівництва.

Для ефективного використання інформації, яка стосується діяльності підприємства, аудитор повинен проаналізувати, як вона впливає на звітність в цілому і чи узгоджуються твердження цієї звітності з уявленням та знанням аудитора про таку діяльність.

Це необхідно йому для того, щоб встановити обсяг, характер і види діяльності клієнта, що прямо впливає на обсяг і зміст аудиторської перевірки і тим самим дозволяє правильно спланувати аудиторську перевірку. У зв'язку з цим аудитор повинен вивчити наступні матеріали: річні звіти; інформацію з протоколів зборів акціонерів, засідань ради директорів; внутрішні фінансові звіти клієнта; аудиторський звіт за попередній період; матеріали внутрішнього контролю; періодичні друковані комерційні видання (газети, журнали тощо).

Аудитору необхідно уважно ознайомитись з діючою на підприємстві системою організації документування господарських операцій і документообігу, організацією аналітичного обліку, його взаємозв'язку з синтетичним обліком, матеріалами інвентаризацій господарських засобів і розрахунків (строки проведення, склад інвентаризаційних комісій, результати інвентаризації і відображення їх в обліку) та іншими питаннями організації і ведення бухгалтерського обліку.

Для визначення всіх аспектів незалежності аудитора збір інформації про нового клієнта досить часто здійснюється за неофіційними каналами шляхом проведення усного опитування осіб, які мають відповідні стосунки з потенційним замовником (юристи, банкіри, постачальники, покупці, контролюючі органи та інші джерела інформації).

Офіційним джерелом інформації з цього приводу є попередній аудитор. Аудитор, що має проводити аудит, може звернутись з проханням до попереднього аудитора з метою одержання всієї необхідної інформації щодо клієнта. Проте для цього він повинен отримати дозвіл замовника на контакт з попереднім аудитором.

У відповідності з обсягом і складністю роботи встановлюється та погоджується з клієнтом вартість аудиту. Якщо клієнт невпевнений в обґрунтованості суми, слід підкріпити її величину відповідними розрахунками. Погоджена сума вказується в договорі на проведення аудиторської перевірки.

Підготовчий процес закінчується складанням договору на проведення аудиту.

Договір на проведення аудиту є основним документом, який засвідчує факт досягнення домовленості між замовником та виконавцем про проведення аудиторської перевірки, він документально підтверджує, що сторони дійшли згоди з усіх моментів, обумовлених у договорі. Для того, щоб уникнути неправильного розуміння сторонами взятих на себе зобов'язань, умов їх виконання та прийнятого ступеня відповідальності, необхідно максимально чітко обумовлювати в договорі всі суттєві аспекти взаємовідносин, які можуть виникати в процесі аудиторської перевірки.

Договір на проведення аудиторської перевірки є офіційним документом, який регламентує взаємовідносини «клієнт-аудитор», і в загальних рисах не відрізняється від звичайних договорів, що використовуються в підприємницькій діяльності.

Договір набирає чинності з моменту підписання його сторонами.

Договір на проведення аудиторської перевірки обов'язково повинен містити наступні положення:

-- мета аудиторської перевірки,

-- масштаб аудиту, включаючи посилання на чинне законодавство, стандарти, нормативи та інші аналогічні документи (поняття масштабу аудиту включає в себе необхідний обсяг та глибину перевірки, склад, кількість і обсяг аудиторських процедур),

-- можливість доступу до будь-яких записів, документації та іншої інформації, необхідної для проведення аудиту,

-- відповідальність керівництва підприємства, яке перевіряється, за надану аудитору інформацію (за необхідності обумовлюється вимога про одержання від керівництва підприємства письмового підтвердження, яке стосується наданої інформації),

-- умови відповідальності за початкові залишки при першому проведенні аудиту або якщо попередні перевірки виконувались іншим аудитором,

-- зауваження про те, що у зв'язку із сутністю перевірки та інших властивих аудиту обмежень, існує можливість і навіть імовірність того, що будь-які, навіть суттєві, помилки можуть залишитись невиявленими;

-- форма, в якій замовнику буде видана інформація про результати проведеної аудитором роботи (обсяг та склад переданої замовникові документації) [23, с. 14-55].

Щоб повніше визначити характер, обсяг і зміст аудиторських процедур на етапі планування аудиту, аудитор повинен дати оцінку системі бухгалтерського обліку і внутрішнього контролю у клієнта. В процесі такої оцінки встановлюється ймовірність наявності помилок в бухгалтерському обліку, які впливають на достовірність фінансової інформації.

Важливим етапом у підготовці загального плану перевірки є вивчення системи бухгалтерського обліку, оцінка системи внутрішнього контролю, які здійснюються шляхом: