Облік та зовнішній аудит розподілу та використання прибутку

Конкретизація - дослідження обєктів у всій різнобічності їх реальної, а не абстрактної дійсності.

Системний аналіз - вивчення обєкта дослідження як сукупності елементів, що утворюють систему. Цей прийом у контролі і ревізії передбачає оцінку поведінки обєктів як системи з усіма факторами, що впливають на його функціонування.

Функціонально-вартісний аналіз - вивчення обєктів на стадії інженерної підготовки виробництва, яка включає проектування і синтез складних систем у процесі дослідження функціонування їх (оцінка економічної ефективності технологічних процесів).

Вивчаючи свій предмет, ревізори використовують різні способи і прийоми пізнання: спостереження і експеримент, одиничне і загальне, причину і наслідок тощо.

На практиці і ревізії використовують специфічні (власні) прийоми контролю. Їх можна обєднати в наступні групи: органолептичні, розрахунково - аналітичні, документальні, узагальнення і реалізація наслідків контролю.

Перевіркою первинних документів реєстрів бухгалтерського обліку та звітністю за суттю відображених в них господарських операцій, їх змісту, законності і доцільності можна виявити достовірність даних, реальність і доцільність здійснення операцій, їх правильність і законність і відповідність самих документів відображеним операціям.

Арифметичній перевірці слід піддавати правильність підрахунку підсумків у розрахунково-платіжних відомостях, звітах касира, авансових звітах тощо.

Зустрічна перевірка господарських операцій за первинними документами і обліковими реєстрами полягає в тому, що зіставляють декілька примірників (копій) одного і того ж документа, записи по взаємних розрахунках у окремих підрозділах підприємства, що ревізується, або у різних організаціях.

Прийом зустрічної перевірки має можливість встановити реальність і правильність відображення господарських операцій у первинних документах та облікових реєстрах.

Узагальнення та реалізація наслідків контролю - сукупність прийомів синтезування наслідків контролю і прийняття рішень щодо виправлення недоліків у господарсько - фінансовій діяльності підприємства і запобігання їх у майбутньому.

Ревізії господарсько - фінансової діяльності підприємств проводяться на підставі річних планів, які затверджуються правлінням. Плани зберігаються як документи, що не підлягають розголошенню. Плани контрольно - ревізійних управлінь і ревізійних комісій узгоджують з планами структурних підрозділів.

Комплексні ревізії охоплюють широкий спектр питань, які характеризують господарсько - фінансову діяльність підприємства, яке ревізується в цілому і по кожній галузі його діяльності зокрема. Для забезпечення глибокої перевірки до складу ревізійної групи включають фахівців кооперативу, а також на договірних засадах - фахівців сторонніх організацій. До участі у проведенні комплексних ревізій на місці також залучаються члени ревізійних комісій, органи громадського самоврядування і контролю.

Очолюють проведення комплексних ревізії керівники ревізійних підрозділів органу, що призначив ревізію, їх заступники або найбільш кваліфіковані працівники контрольно - ревізійних служб.

У планах вказується, на яку дату обревізовані підприємства, вид ревізії, виконавці, затрата часу у днях, за який період проводиться ревізія, час проведення її, і робиться відмітка про виконання. Термін проведення ревізії визначається у залежності від обсягів діяльності та особливостей підприємств, що ревізуються. Обсяг ревізій може вимірюватися товарооборотом, кількістю підприємств, кількіст. Справ. Продовження встановленого терміну, як виняток, допускається з дозволу органу, який призначив ревізію.

Ревізія проводиться за період діяльності організації, яка ревізується, наступний за тим періодом, який був обревізований під час попередньої ревізії, до початку місяця, в якому проводиться дана ревізія, а за статтями балансу, що проінвентаризовані під час ревізії, до дати початку цих інвентаризацій. Плани ревізій складаються з таким розрахунком, щоб у наступному році всі підприємства були обревізовані не менше одного разу у два роки. Якщо організації допускають нестачі, втрати, не виконують планові завдання з товарообороту, прибутків тощо, то в них ревізії слід проводити частіше.

За кожним ревізором закріплюють обєкти ревізії на наступний рік з таким розрахунком, щоб не менше 2/3 робочого часу відводилось для ревізій, звіту про свою роботу і підготовки до наступної ревізії. Поряд з цим, слід зарезервувати час для виконання позапланових ревізій (наприклад на вимогу судово - слідчих органів).

Після затвердження плану проведення ревізій ревізуючим доводять до відома про заплановані обєкти ревізії без повідомлення терміну проведення ревізії у кожній кооперативній організації. Це необхідно для того, щоб ревізуючі завчасно почали підготовку до наступної ревізії.

Після затвердження планів ревізій починається підготовка до проведення ревізії. Проведенню ревізії передує вивчення наявних в організації, яка призначила ревізію, у фінансових, банківських та інших органах звітних та статистичних даних, матеріалів попередньої ревізії і тематичних перевірок та іншої поточної інформації, яка характеризує господарську діяльність і фінансовий стан підприємства, яке підлягає ревізії. Використовуються також дані аналізу за матеріалами звітності. Крім того, ревізуючі знайомляться із законами України з питань оподаткування, розрахунково-платіжної та фінансової дисципліни, праці і заробітної плати, з іншими нормативними актами, зясовують як виконані пропозиції за наслідками попередньої ревізії.

Крім того, ревізору слід порозмовляти з керівниками управління і одержати від них необхідну інформацію про роботу правління кооперативної організації і окремих її керівників.

Таке попереднє вивчення дає можливість ревізору начамперед визначити найбільш наблагополучні ділянки у роботі цього підприємства, а отже, накреслити основний напрямок своєї роботи під час ревізії.

У разі встановлення на місці фактів порушення безгосподарності, зловживань ревізор має право розширити програму, ставить про це до відома керівника організації, якій призначив ревізію. Завдання не повинно відміняти інструкцію чи положення.

Завершальним етапом підготовки до ревізії є інструктаж, який проводиться начальником контрольно - ревізійного управління чи відділу (головою ревізійної комісії) або заступником голови правління кооперативу, який курирує ревізійну роботу. Звертають увагу на неблагополучні ділянки роботи організації, на наслідки інвентаризації, тематичних перевірок, попередньої ревізії.

Керівник до початку ревізії знайомить учасників ревізії із змістом завдання і розподіляє його серед виконавцями.

На підставі одержаних завдань члени ревізійної бригади, складають робочі плани проведення ревізії. У робочому плані, який затверджується керівником ревізійної групи (бригадиром) вказується обєкт ревізії (назва робіт), обсяг робіт, спосіб перевірки (суспільний, вибірковий), терміни закінчення ревізії. Разом з тим розробляється план проведення інвентаризації матеріальних цінностей, коштів. [22, 364]

РОДІЛ 3. ПРОЕКТУВАННЯ СИСТЕМИ ЕКОНОМІЧНОГО АНАЛІЗУ ТА АУДИТУ В СИСТЕМІ УПРАВЛІННЯ ФОРМУВАННЯ ТА ВИКОРИСТАННЯ ПРИБУТКУ ПІДПРИЄМСТВ

3.1 Система економічних показників, інформаційна база і основні методи економічного аналізу

Ефективність функціонування підприємства залежить не лише від обсягу одержуваного прибутку, а й від характеру його розподілу. Порядок його розподілу показано на рис. 3.1. Із нього видно, що одна частина прибутку у вигляді податків і зборів надходить до бюджету держави й використовується на потреби суспільства, а інша частина залишається в розпорядженні підприємства і використовується на виплату дивідендів акціонерам підприємства, на розширення виробництва, створення резервних фондів і т. ін.

Для підвищення ефективності виробництва дуже важливо, щоб при розподілі прибутку було досягнуто оптимальності в задоволенні інтересів держави, підприємства і працівників. Держава зацікавлена одержати якомога більше прибутку до бюджету. Керівництво підприємства прагне спрямувати більшу суму прибутку на розширене відтворення. Акціонери і працівники зацікавлені у збільшенні їхньої частки у використанні прибутку.

Проте якщо держава обкладає підприємства дуже високими податками, то це не стимулює розвитку виробництва, у зв'язку з чим скорочується обсяг випуску і реалізації продукції і зменшуються надходження коштів до бюджету. Те саме може статися, якщо всю суму прибутку використати на виплату дивідендів акціонерам підприємства. У цьому разі в перспективі зменшиться виробництво продукції, оскільки не оновлюватимуться основні виробничі фонди, скоротиться власний виробничий капітал, щ0й кінцевому підсумку може стати причиною банкрутства підприємства. Якщо ж зменшується частка дивідендних виплат у використанні прибутку, то це, у свою чергу, призведе до зниження інвестиційної привабливості підприємства. Тому на кожному підприємстві має бути знайдено оптимальний варіант розподілу прибутку. Велику роль у цьому має відіграти аналіз господарської діяльності.

Рис. 3.1 Загальна схема розподілу прибутку

У процесі аналізу необхідно вивчити фактори зміни величини оподатковуваного прибутку, суми виплачених дивідендів, процентів, податків з прибутку, обсягу чистого прибутку і його розподілу, методику якого найповніше розробила Н.А. Русак .

Для аналізу використовують закон про податки і збори, які вилучають у бюджет, інструктивні й методичні вказівки Міністерства фінансів України, Статут підприємства, а також дані фінансової звітності ф. № 2 «Звіт про фінансові результати», ф. № 3 «Звіт про рух грошових коштів», ф. № 5 «Примітки до річної фінансової звітності», дані статистичної звітності ф. № 1-ПП «Звіт про суми отриманих пільг з оподаткування в розрізі окремих видів податків і пільг з кожного виду податку», декларації про податок на прибуток підприємства, на доходи тощо.

Для податкових органів і підприємств великий інтерес становить оподатковуваний прибуток, оскільки від цього залежить сума податку на прибуток, а відповідно і сума чистого прибутку.

Для визначення оподатковуваного прибутку необхідно з прибутку звітного періоду до оподаткування відрахувати:

- зміну величини прибутку в результаті коригування його для потреб оподаткування (згідно з довідкою до Розрахунку податку на фактичний прибуток);

- дохід підприємства від цінних паперів, дольової участі в спільних підприємствах та інших фінансових операціях, що обкладається податком за спеціальними ставками й утримується із джерела його виплати;

- прибуток, на який підприємство має податкові пільги відповідно до чинного податкового законодавства. [29, 346]

3.2 Методика загального аналізу прибутку

Розробка стратегії управління прибутком передбачає дослідження динаміки прибутку та рентабельності, оцінку факторів, що обумовлюють їх величину, а також визначення достатності прибутку для вирішення завдань виробничого і соціального розвитку підприємства.

Аналіз прибутку базується на використанні наступних джерел інформації: форма № 2 “Звіт про фінансові результати”; форма № 1-кр “Звіт про товарооборот”; форма № 1 “Баланс”.

Аналіз формування та використання прибутку підприємства проводиться в декілька етапів (рис. 3.2).

Розглянемо методику проведення кожного етапу аналітичної роботи.

1. Аналіз обсягів та динаміки формування балансового прибутку
2. Аналіз рівня та динаміки прибутковості обороту підприємства
3. Аналіз факторів, що впливають на обсяг формування прибутку
4. Аналіз прибутковості використання ресурсів та капіталу підприємства
5. Аналіз досягнення мінімального та нормального обсягу прибутку
6. Аналіз обсягів та динаміки чистого прибутку, оцінка факторів, що впливають на його розмір
7. Аналіз напрямків та структури використання прибутку
8. Оцінка резервів зростання прибутку

Рис. 3.2 Послідовність проведення аналізу прибутку підприємства

На цьому етапі роботи обчислюються абсолютні та відносні зміни в обсязі одержаного балансового прибутку, визначаються та аналізуються джерела його формування,: прибуток від торгівельної діяльності, іншої реалізації, позареалізаційних операцій, - оцінюється вклад кожного джерела в формування загального обсягу прибутку.

Варто звернути увагу, що основним джерелом формування балансового прибутку для торгівельного підприємства є прибуток від реалізації товарів. Позареалізаційні операції, які безумовно є доцільним резервом збільшення обсягу прибутку, не можуть домінувати, оскільки це не відповідає генеральній стратегії розвитку торгівельного підприємства. Якщо такий факт має місце, це свідчить про диверсифікацію напрямків діяльності підприємства, втрату чисто торгового спрямування, а відповідно і конкурентних переваг на ринку товарів.

Рівень прибутковості обороту визначається порівнянням прибутку від реалізації товарів та товарообороту і показує розміри формування прибутку на одиницю товарообороту або питому вагу прибутку в ціні реалізації товарів. Аналіз прибутковості обороту передбачає обчислення рівня показника та його порівняння з рівнем, досягнутим у попередніх періодах.

Обсяг прибутку підприємства від реалізації товарів залежить від великої кількості факторів, найважливішими з них є:

Обсяг товарообороту (в поточних цінах).

Фізична маса товарів, що реалізуються (обсяг товарообороту у співставних цінах).

Індекс цін реалізації товарів.

Рівень валового доходу.

Рівень витрат обігу.

Рівень прибутковості обороту.

Взаємозвязок між названими факторами відображає наступна модель:

,

де Пр - обсяг прибутку від реалізації товарів;

Тф - обсяг товарообороту в фактичних (поточних) цінах;

Тс - обсяг товарообороту в співставних цінах;

Іц - індекс зміни цін за період, що аналізується;

Ро - рівень прибутковості обороту, відсотків до обороту;

Рвд - рівень валового доходу, відсотків до обороту після сплати ПДВ;

Рво - рівень витрат обігу, відсотків до обороту.

Як видно з наведеної моделі, вплив фактора 1 є сукупним впливом факторів 2 та 3, а вплив фактора 6 кількісно дорівнює різниці між впливом факторів 4 та 5.

Наведена модель дозволяє кількісно оцінити вплив кожного фактора, що включено до її складу на базі застосування методу ланцюгових підстановок або індексного методу.

В звязку з тим, що прибуток є функцією від доходів і витрат, для більш глибокого аналізу і виявлення додаткових резервів його росту слід дати кількісну оцінку факторам, що побічно впливають на його величину. До них відносяться: асортиментна структура і склад товарообороту за видами продажу (населенню, дрібний опт, в кредит населенню), структура товарообороту за джерелами надходження товарів (самостійні закупки, через оптові підприємства), за видами комерційних угод (за місцем знаходження контрагента, умовами транспортування, страхуванням, формами розрахунків, валютою платежу і т.д.).

Методика оцінки впливу перелічених факторів була розглянута у відповідних розділах підручника.

З цією метою розраховується система показників прибутковості, розглянута вище, визначаються зміни в рівні окремих показників.

Зміна рівня прибутковості використання ресурсів та капіталу підприємства є суттєвим резервом зростання або фактором зниження загального обсягу балансового прибутку підприємства. Кількісна оцінка впливу цього фактора може проводитися на базі застосування наступної моделі:

БП = Р х Пр : 100,

БП = К х ПК : 100,

де Р - обсяг з ресурсів, що використовуються (в грошовій оцінці);

К - обсяг капіталу, що використовується;

Пр, Пк - прибутковість використання відповідної групи ресурсів чи джерел капіталу підприємства, відсотків до обсягу.

Для проведення цієї роботи попередньо розраховується обсяг відповідних показників, який потім порівнюється з фактичними обсягами отримання прибутку. Оцінка ступеня досягнення проводиться на основі розрахунку коефіцієнта досягнення (Кд):

Кд = БП оц / БП факт х 100,

де БПоц - обсяг прибутку, ступінь досягнення якого оцінюється;

БПфакт - фактичний обсяг отриманого прибутку.

Інформаційною основою даного етапу аналізу є наступна додаткова інформація:

для розрахунку мінімального прибутку - середньоринкова ставка капіталізації коштів на фінансовому ринку, середня за період, що аналізується;

для розрахунку нормального прибутку середньогалузевий рівень прибутковості обороту або активів, середній за період, що аналізується.

На цьому етапі роботи визначається обсяг формування чистого прибутку, який залишається в розпорядженні підприємства після сплати податків та інших обовязкових платежів з прибутку; аналізуються абсолютні та відносні зміни в обсягах його формування.

Використання даної моделі дозволяє здійснити кількісну оцінку факторів, що впливають на розмір чистого прибутку: зміна обсягу балансового прибутку та зміна умов, порядку і розмірів оподаткування.

Дослідження факторів, що впливають на прибуток, є необхідним, оскільки це дозволяє не тільки дати кількісну оцінку їх впливу в ретроспективному періоді, а й використати виявленні взаємозвязки для обґрунтування можливої зміни прибутку в перспективі.

Ефективність управління процесами утворення прибутку значною мірою залежить від якості аналізу, реальності виявлених резервів збільшення прибутку, економічного обґрунтування планів (прогнозів) формування та використання прибутку на майбутній період.

Обґрунтування обсягу формування прибутку підприємства на плановий період передбачає з одного боку, визначення цільової величини прибутку, що забезпечує умови самофінансування і вирішення стратегічних і тактичних задач, що стоять перед ним, з другого - розрахунок можливості отримання прибуток при прогнозному обсязі товарообороту, доходу і витрат.

Величина прибутку, як цільова функція діяльності підприємства, залежить від обраної стратегії. Як відомо, вона може бути мінімальною, нормальною і необхідною.

Для визначення мінімального і нормального прибутків як цільової функції підприємства виходять із прогнозної величини капіталу підприємства, прогнозу мінімального рівня рентабельності капіталу (прогноз процентної ставки банків) і прогнозі норми прибутку на капітал (середньогалузева рентабельність капіталу). При прогнозуванні величини капіталу необхідно врахувати склад і розмір джерел його збільшення (кредити банків, випуск облігацій, продаж акцій абощо, а також впливу на його вартість інфляційних очікувань).

Необхідна величина прибутку підприємства розраховується, виходячи із потреби підприємства в фінансуванні його виробничого і соціального розвитку, забезпечення необхідного соціального споживання, утворення фондів розвитку і фонду виплати дивідендів власникам підприємства, створення фінансових резервів, а також виплати податкових і інших обовязкових платежів, що здійснюються з прибутку. Таким чином, необхідний прибуток визначає умови для самофінансування підприємства.

Розрахунок розміру необхідного прибутку на плановий період здійснюється в такому порядку.

Проводиться обґрунтування потреб підприємства в фондах фінансових ресурсів на виробничий і соціальний розвиток, що утворюється за рахунок чистого прибутку підприємства.

Визначається питома вага податків і обовязкових платежів із прибутку в його загальній величині, що складається в передплановому періоді. В тих випадках, коли у плановому періоді змінюється порядок оподаткування або ставка податків, необхідно за звітними даними минулого періоду провести розрахунок питомої ваги податків у складі прибутку, які підлягатимуть сплаті з урахуванням змін в умовах їх сплати.

Розраховується величина необхідного прибутку (Пнеобх), виходячи із потреби прибутку, що залишається в розпорядженні підприємства, та частки обовязкових платежів в загальній сумі прибутку.

Розрахунок можливого розміру одержання прибутку може здійснюватись методом прямого розрахунку або розрахунково - аналітичним методом.

Метод прямого розрахунку передбачає визначення суми прибутку як різниці між розміром доходів підприємства, податком на додану вартість і його поточними витратами. Можливі методичні підходи до оцінки їх планового обсягу були розглянуті у попередніх розділах підручника.

Розрахунково - аналітичний метод базується на вивчені тенденції змін прибутку і рентабельності та прогнозуванні змін факторів, що впливають на їх величину. Величина можливого прибутку визначається за формулою:

П можл = Ррпт х Тп+1 дельта Пдельта Ф

де Ррпт - рівень рентабельності товарообороту звітного п-ого періоду,%;

Тп+1 - плановий товарооборот (п+1)-ого періоду;

дельта Пдельта Ф - прогнозовані зміни прибутку підприємства за

рахунок змін факторів, що впливають на його величину.

Результати розрахунку цільового та можливого прибутку необхідно порівняти. Якщо можливості отримання прибутку відповідають його цільовому розміру, то такий варіант приймається як плановий. У тому разі, коли можливості підприємства по одержанню прибутку недостатні для забезпечення самофінансування, слід розробити заходи з урегулювання цієї невідповідності шляхом пошуку і мобілізації додаткових (неврахованих) резервів збільшення доходів або зниження витрат. При цьому необхідно прагнути до максимального наближення планового прибутку до його цільового розміру.

Після прийняття рішення про величину планового прибутку розраховують планові показники рентабельності підприємства, які використовуються при прийнятті управлінських рішень з формування ресурсного потенціалу підприємства, здійснення комерційних угод, інвестиційній діяльності тощо. [29, 357]

Для аналізу і оцінки рівня і динаміки показників фінансових результатів діяльності підприємства на підставі «Звіту про фінансові результати» була побудована аналітична таблиця 3.1 фінансових результатів та здійснена оцінка структури та динаміки основних показників.

Таблиця 3.1 Основні показники дохідності підприємства за 2006 - 2007 рр

№ рядка	Найменування показника	Абсолютні величини, грн.	Відхилення абсолютне, грн.	Відхилення відносне, %
		2006 р	2007 р
1	2	3	4	5	6
1	Доход (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг)(Без ПДВ)	169081	184452	15371	9,09
2	Собівартість реалізованої продукції (товарів, робіт, послуг)	122968	130654	7686	6,25
3	Валовий прибуток (збиток)	17938	23056	5118	28,54
4	Адміністративні витрати	4150	5380	1230	29,64
5	Витрати на збут	1845	2306	461	24,99
6	Собівартість реалізованої продукції з урахуванням адміністративних витрат і витрат на збут	128963	138340	9377	7,27
7	Прибуток від реалізації	17938	23057	5119	28,54
8	Інші операційні доходи	1845	2306	461	24,99
9	Інші операційні витрати	0	0	0	0
10	Прибуток від операційної діяльності	13788	17676	3888	28,21
11	Інші фінансові доходи	461	307	-154	-33,41
12	Інші доходи	0	0	0	0
13	Фінансові витрати	0	0	0	0
14	Інші витрати	0	0	0	0
15	Прибуток від звичайної діяльності до оподаткування	14864	18445	3581	24,09
16	Податок на прибуток від звичайної діяльності	4458	5534	1076	24,14
17	Чистий прибуток	10406	12911	2505	24,08
18	Витрати на 1 грн. реалізованої продукції	0,76	0,75	-0,01	-1,32

Розглянемо структуру балансового прибутку ТОВ «ЛОК» за 2006 рік, прослідимо її динаміку, порівнюючи з показниками попереднього року.

Аналіз динаміки показників, наведений в таблиці 3.1 дозволяє виявити тенденції змін.

Аналіз даних основних показників дохідності підприємства і структури прибутку вказують на те, що за період, що аналізується, спостерігалося збільшення основного показника діяльності підприємства - чистого прибутку з 10406 грн. у 2006 р. до 12911 грн. у 2007 р. (на 2505 грн.). Приріст склав 24,08%, що являє собою позитивну тенденцію й характеризує діяльність підприємства за аналізований період з кращого боку.

Цьому сприяло декілька факторів:

Збільшення виручки від реалізації продукції на 15371 грн. (або на 9,09%)

Збільшення інших операційних доходів на 461 грн. (або на 24,99%)

Прибуток від операційної діяльності збільшився на 28,21% (що в абсолютному вимірі склало 3888 грн.), це демонструє оптимізацію основної діяльності підприємства.

Однак прибуток від фінансово-інвестиційної діяльності підприємства зменшився на 308 грн. (на 28,62%), що свідчить про необхідність перегляду, та поліпшення фінансово-інвестиційної політики підприємства.

Питома вага позареалізаційних результатів склала лише 4,16 % від загальної суми прибутку від звичайної діяльності, як видно з таблиці 1.3.2

Це є віддзеркаленням того, що підприємство займається тільки основним видом діяльності - реалізацією продукції і не займається позареалізаційною діяльністю, а саме, не має пайової участі в інших підприємствах, не має цінних паперів, не є арендодавачем основних фондів та ін.

Це є віддзеркаленням того, що підприємство займається тільки основним видом діяльності - реалізацією продукції і не займається позареалізаційною діяльністю, а саме, не має пайової участі в інших підприємствах, не має цінних паперів, не є арендодавачем основних фондів та ін. Більш наглядно динаміка прибутку від звичайної діяльності та його складових зображена на рисунку 3.3.

Рис. 3.3 Динаміка прибутку від звичайної діяльності підприємства та його складових за 2004 - 2005 рр

Основну частину прибутку підприємствоТОВ „ЛОК” одержує за рахунок реалізації товарної продукції. Графічно це та структуру прибутку від звичайної діяльності в загалі зображено на рисунку 3.4.

Рис. 3.4 Структура прибутку від звичайної діяльності підприємства за 2004 - 2005 рр

Прибуток від реалізації товарної продукції залежить від чотирьох чинників першого порядку: об'єму реалізації продукції; її структури; собівартості і рівня середньореалізаційних цін. Ці ж чинники є чинниками другого порядку по відношенню до балансового прибутку.

3.3 Факторний аналіз прибутку підприємства

Факторний аналіз прибутку дає можливість встановити походження джерел його формування (зміна обсягів реалізації, структури продукції, відпускних цін та цін на сировину, тарифів на електроенергію та перевезення). Факторний аналіз прибутку дає керівництву підприємства можливість корегувати діяльність підприємства в залежності від величини впливу на прибуток тих чи інших чинників.

Балансовий прибуток характеризує фінансовий результат усіх видів господарської діяльності підприємства. Аналіз балансового прибутку проводиться шляхом зіставлення фактично одержаного балансового прибутку за звітний період із даним за минулий рік. При цьому детально аналізуються складові частини балансового прибутку, вивчаються напрямки їх розвитку за звітний період, аналізується структура прибутку за звітний рік.

На зміну балансового прибутку впливають багато чинників. Кількісно можна зміряти чинники першого, другого і третього порядків.

До чинників першого порядку відносяться зміни:

прибутки від реалізації товарної продукції (товарів, робіт, послуг);

прибутки від іншої реалізації;

позареалізаційні прибутки;

В загальному випадку на величину прибутку від реалізації товарної продукції впливають такі чинники:

зміни цін на реалізовану продукцію;

зміни обсягів реалізації продукції;

зміни собівартості продукції;

зміни в структурі реалізованої продукції

Ці чинники відносяться до чинників другого порядку балансового прибутку.

Взаємозв'язок чинників першого і другого порядків з балансовим прибутком пряма, за винятком собівартості, зниження якої приводить до зростання прибутку. [28, 237]

При розрахунку впливу чинників першого порядку на балансовий прибуток використовуємо аддитивну факторну модель чинника:

,

де - зміни балансового прибутку, грн.;

- зміни прибутку від реалізації товарної продукції (товарів, робіт, послуг), грн.;

- зміни прибутку від іншої реалізації, грн.;

- зміни позареалізаційних прибутків, грн..

Кількісна зміна кожного чинника рівна впливу цього чинника на зміну балансового прибутку.

Основну частину прибутку підприємство ТОВ „ЛОК” одержує за рахунок реалізації товарної продукції.

грн.,

грн.,

грн.,

грн.

Таким чином ми виявили, завдяки впливу яких саме чинників першого порядку прибуток на підприємстві за звітний період збільшився, а також розмір впливу кожного чинника.

Суть методики розрахунку впливу на операційний прибуток наведених чинників другого порядку полягає в послідовному аналізі кожного з них, тобто припускається, що інші чинники у цей час на прибуток не впливають. Визначимо ступінь впливу на прибуток цих чинників.

Прибуток від реалізації продукції розраховується по формулі:

,

де - прибуток від реалізації продукції, грн.;

- об'єм реалізованої продукції і-го виду в натуральному виразі;

- ціна реалізації одиниці продукції і-го виду, грн.;

- собівартість одиниці продукції і-го виду, грн..

Цю формулу використовуємо як модель чинника для детермінації факторного аналізу.

Спосіб ланцюгових підстановок дозволяє визначити вплив окремих чинників на зміну величини результативного показника шляхом поступової заміни базисної величини кожного показника чинника в об'ємі результативного показника на фактичну в звітному періоді. З цією метою визначають ряд умовних величин результативного показника, які враховують зміну одного, потім двох, трьох, і т.д. чинників, допускаючи, що інші не міняються. Порівняння величини результативного показника до і після зміни рівня того або іншого чинника дозволяє виділити його вплив від впливу всіх чинників, і визначити вплив останнього на приріст результативного показника.

Алгоритм розрахунку способом ланцюгової підстановки для факторної моделі (2.2):

,

- базове значення прибутку;

,

- перший умовний показник прибутку, що показує, яке значення мав би прибуток при фактичному об'ємі реалізації продукції і базових ціні і собівартості;

,

- другий умовний показник, що відображає величину прибутку при фактичному об'ємі реалізації і фактичній ціні, але при базовій собівартості продукції;

,

- фактичний показник прибутку.

Загальна зміна прибутку:

,

У тому числі за рахунок:

зміни обсягів реалізації продукції

,

Для кожного і-го виду продукції встановлюємо, скільки одержано прибутку додатково за рахунок зміни обсягів реалізації порівнюючи умовну суму прибутку від реалізації продукції у попередньому періоді при обсягах реалізації у звітному періоді з сумою прибутку від реалізації продукції у попередньому періоді.

зміни ціни реалізації продукції

,

Для кожного і-го виду продукції встановлюємо, скільки одержано прибутку додатково за рахунок змін цін реалізації порівнюючи умовну суму прибутку від реалізації продукції у звітному періоді при собівартості попереднього з умовною сумою прибутку від реалізації продукції у попередньому періоді при обсягах реалізації звітного періоду.

зміни собівартості продукції

,

Для кожного і-го виду продукції встановлюємо, скільки одержано прибутку додатково за рахунок змін собівартості продукції порівнюючи суму прибутку від реалізації продукції у звітному періоді з умовною сумою прибутку від реалізації продукції у звітному періоді при собівартості продукції попереднього періоду.

Алгебраїчна сума впливу всіх чинників обов'язково повинна бути рівна загальному приросту результативного показника:

,

Відсутність такої рівності свідчить про допущені помилки.

Визначимо кількісну величину впливу кожного чинника:

а) Вплив на прибуток змін ціни на реалізовану продукцію

Зміни рівня цін і величина прибутку знаходяться в прямо пропорційній залежності: при збільшенні рівня цін сума прибутку зростає, і навпаки.

Розрахунок впливу на прибуток змін цін на реалізовану продукцію представлений у таблиці 3.2.

Таблиця 3.2 Вплив на прибуток змін цін на реалізовану продукцію

Вид виробів	Прибуток від реалізації продукції у попередньому періоді при обсягах звітного, грн.	Прибуток від реалізації продукції у звітному періоді при собівартості попереднього, грн.	Вплив на прибуток зміни цін реалізації, грн.
1	2281,5	3126,5	845
2	3998,8	3998,8	0
3	3887	9379,5	5492,5
4	0	0	0
5	1336,9	5993	4656,1
6	423,63	-523	-946,63
7	0	0	0
Усього			10047

Отже завдяки змінам у цінах порівняно з минулим роком підприємство отримало на 10046,97 грн. більше прибутку від реалізації продукції.

3.4 Основні концепції методики зовнішнього аудиту прибутку підприємств

Кінцевий фінансовий результат діяльності підприємства- це балансовий прибуток або збиток, які є алгебраїчною сумою результатів від реалізації продукції, робіт, послуг, іншої реалізацій, жоходів і витрат від позареалізаційних операцій.

Фінансовий результат діяльності підприємства характеризують також показники виручки (валового доходу) від реалізації продукції, ПДВ.

Виручка від реалізації продукції характеризує завершення виробничого циклу на підприємстві, повернення авансованих на виробництво коштів підприємства у грошову готівку і початок нового витка у обігу коштів. Після вирахування із виручки від реалізації продукції суми податку на добавлену вартість і витрат на виробництво реалізованої продукції будемо мати чистий результат (прибуток або збиток) віл реалізації.

Показники фінансових результатів характеризують абсолютну ефективність господарювання на підприємстві. Разом з абсолютною оцінкою розраховують також відносні показники ефективності господарювання- показники рентабельності. Відношення балансового прибутку до середньої вартості основних засобів і обігових коштів визначає загальну рентабельність.

В умовах ринкової економіки основу економічного розвитку підприємства становить прибуток. Показник прибутку став важливим для оцінки виробничої і фінсової діяльності підприємства як самостійного товаровиробника. Прибуток є основним показником ефективності роботи підприємства, джерелом його діяльності.

Зростання прибутку створює фінансову основу для самофінансування діяльності підприємства, здійснення розширеного відтворення і задоволення соціальних і матеріальних потреб трудових колективів. За рахунок прибутку виконуються також зобов'язання підприємства перед бюджетом, банками та іншими контрагентами. Тому при аудиті прибутку вивчаються як фактори формування, так розподілу прибутку.

Аудит фінансових результатів включає кілька етапів.

1. Визначення прибутку від реалізації товарної продукції. Прибуток від реалізації продукції та іншої реалізації визначається як різниця між виручкою від реалізаціх у діючих цінах без ПДВ і затратами на виробництво і реалізацію продукції і матеріальних цінностей. У собівартість продукції привизначенні прибутку включають: матеріальні витрати, амортизаційні відрахування на повне відновлення основних засобів, виплати на оплату праці, відрахування на державне соціальне страхування, відрахування по обов'язковому медичному страхуванню, платежі по обов'язковому страхуванню майна, плата по процентах за короткострокові кредити банку, крім процентів за просрочені позики, витрита по всім видах ремонтів та інші затрати на виробництво і реалізацію продукції.

У собівартість продукції не включаються такі виплати у грошовій і натуральних формах: матеріальна допомога, виплата за підсумками роботи за рік, оплата додаткових відпусток, що надаються за рішенням трудового колективу, розмір яких не передбачено законодавством, одноразові допомоги працівникам, які виходять на пенсію, доходи (дивіденди), що сплачуються по акціях трудового колективу і внесках членів трудового колективу у майно підприємства, а також інші виплати, котрі проводяться за рахунок прибутку, що залишився у розпорядженні підприємства.

2. Визначення суми балансового прибутку. Балансовий прибуток -це сума прибутку від реалізації продукції та іншої реалізації й доходів від позареалізаційних операцій, зменшена на суму витрат по цих операціях. До складу доходів (витрат) від позареалізаційних операцій включаються: доходи, отриманні від участі у спільних підприємствах, від здавання майна в оренду, дивіденди по акціях та інших цінних паперах, що належать підприємству, суми одержані у вигляді економічних санкцій і відшкодуванню збитків, інші витрати і доходи від операцій, що безпосередньо не пов'язані з виробництвом і реалізацією продукції.

При цьому суми, що внесені до бюджету у вигляді санкцій відповідно до законодавства,відносяться за рахунок прибутку, що залишився у розпорядження підприємства. До зазначених санкцій належать внески до бюджету прибутку, одержаного в результаті порушення державної дисципліни цін, недотримання стандартів і технічних умов, штрафів у розмірі незаконно отриманого прибутку, а також суми фінансових санкцій, утриманих податковими службами, суми пені за несвоєчасну сплату платежів до бюджету та інші види санкцій.

Ключовим питанням аудиту є визначення показників, що характеризують формування загальної суми балансового прибутку. Аудитор перш за все має оцінити вплив прогресивних факторів формування прибутку- зниження собіваотості продукції, підвищення якості і поліпшення асортименту продукції. Виявляються також фактори, які не є заслугою підприємства- завищення цін, тарифів, порушення встановлених стандартів, тощо.

3. Визначення величин балансового прибутку, який підлягає оподаткуванню. Балансовий прибуток при цьому корегується таким чином: збільшується (зменшується) на суму перевищення (зниження) витрат на оплату праці персоналу підприємства, зайнятого у основній діяльності, у складі собівартості реалізованої продукції порівняно з їх нормативною величиною, зменшення на суму рентних платежів, що вносяться до бюджету із прибутку в установленому порядку, зменшення на суму дивідендів, отриманих по акціях та інших цінних паперах, які належать підприємству, зменшення на суму доходу, одержаного від пайової участі у спільних підприємствах. Крім того суми, внесені до бюджету у вигляді санкцій відповідно до законодавства за рахунок прибутку, залишеного у розпорядженні підприємства, при оподаткуванні виключаються із складу витрат від позареалізаційних операцій.

4. Визначення величини податку на прибуток (доход) , що належить сплті до бюджету. Аудитор користується нормативними документами щодо оподаткування, а також пільгами, які надаються суб'єктам підприємницької діяльності при обчисленні податків. Зокрема, це законодавство з оподаткування прибутку, податок на додану вартість, та інші обов'язкові податки і платежі до республіканського і місцевих бюджетів, а також нормативні документи з цих питань, видані Міністерством фінансів України.

Ставки податків для окремих видів платників диференційовані. Законодавством визначається система пільг при оподаткуванні.

Так, орендні підприємства, утворені на базі державних підприємств та їх структурних підрозділів, зменшують суму податків на величину орендної плати (за вирахуванням амортизаційних відрахувань, що входять до її складу). Таке зменшення податку відноситься на відповідний бюджет залежно від належності підприємства і стосовно розподілення ставки податку між бюджетами.

5. Визначення і розподілення чистого прибутку, що залишився в розпорядження підприємства. Чистий прибуток підприємства визначається аудитором як різниця між балансовим прибутком, який оподатковується, і величиною податків з урахуванням пільг. Напрямки використання чистого прибутку визначаються підприємством самостійно.

Узагальнюючу характеристику діяльності підприємства в умовах ринкової економіки аудитор визначає за величиною чистого прибутку і фінансовим становищем. Важливо не тільки отримати як найбільший прибуток, але і використати прибуток, що залишився у розпорядженні підприємства, для оптимального співвідношення темпів науково-технічног, виробничого й соціального розширеного відтворення. У динаміці темпів зростання власних коштів підприємства проявляються успіхі або недоліки розвитку підприємства.

Аудитор для оцінки загального рівня диниміки фінансових результатів діяльності за даними звітного балансу підприємства складає аналітичну таблицю 3.3.

Таблиця 3.3 Аналіз загальних показників фінансових результатів підприємства за 2007 рік

Показники	За минулий звітний період	За звітний період	У % до базових показників
Виручка від реалізації продукції, без ПДВ	169081	184452	9,09
Затрати на виробництво реалізованої продукції	151143	161396	6.78
Прибуток від реалізації продукції	17938	23056	28,54
Результат від іншої реалізації	13788	17676	28,21
Сальдо доходів і витрат від позареалізаційних операцій	461	307	-33,41
Чистий прибуток	10406	12911	24,08

Приведені в таблиці дані дозволяють аудитору зробити висновок, що підприємство у своїй діяльності має високі позитивні показники. Так, порівнюючи з результатом фінансової діяльності підприємства за 2007 рік з аналогічним періодом 2006 року установлено, що збільшилась виручка від реалізації продукції на 120.6%, при зростанні витрат на виробництво цієї продукції на 9,09%, що дозволяє збільшити прибуток від реалізації продукції на 28,54 %, а з урахуванням виручки від іншої реалізації, доходів від позареалізаційних операцій, чистий прибуток збільшилися на 24,08%.

3.5 Автоматизація обліково-аналітичних робіт в управлінні розподілу та використання прибутку підприємства

Зміни в господарському механізмі актуалізують проблему підвищення ефективності діяльності субєктів господарювання. Відповідно зростає роль контрольно - аналітичних функцій обліку.

Витрати обігу - найважливіший показник діяльності підприємства, який використовується і в макроекономічних балансових розрахунках. Їх розмір впливає на рівень рентабельності і на прибуток підприємства. З метою забезпечення єдиного інформаційного простору, інтеграції та обєднання звітних даних окремих підприємств, створення рівних умов для використання законодавства про оподаткування прибутку підприємств, необхідне загальне визначення і порядок використання витрат оббігу. На державному рівні це було визначено Законом України “Про оподаткування прибутку підприємств”. Головне в ньому - забезпечення єдиних засад формування собівартості незалежно від форм власності, вилучення із собівартості витрат, які носять податковий характер.

Згідно із законодавством про оподаткування прибутку підприємства передбачена чітка система ставок податку, порядку його очислення, внесення змін і доповнень до складу витрат виробництва (обігу). Це забезпечує більш чітке їх використання, що особливо важливе в умовах застосування обчислювальної техніки.

Комплексне вивчення автоматизації бухгалтерського обліку, контролю та аналізу потребує створення концептуальної моделі.

На першому рівні формуються і обробляються первинні дані, виконується розрахунок і відображення інформації для прийняття управлінських рішень на місті виникнення інформації (АРМБ категорії І).

На другому рівні інформація систематизується і узагальнюється за комплексами завдань, дільницями обліку, виконується контроль і аналіз. Саме на цьому рівні формується і відображається інформація для прийняття конкретних управлінських рішень за комплексом завдань (АРМБ категорії ІІ).

На третьому рівні формуються зведені дані, здійснюються облік, контроль та аналіз фінансовО-Господарської діяльності підприємства (АРМБ категорії ІІІ).

Одним із важливих моментів в організації комплексного підходу до автоматизації бухгалтерського обліку як процесу є включення до єдиного інформаційного процесу виконання завдань внутрішнього аудиту, тобто контролю та аналізу. В умовах ароматизованої обробки облікових даних внутрішній аудит (контроль і аналіз) передбачає незалежну оцінку всередині підприємства для перевірки і визначення ефективності його діяльності. мета внутрішнього аудиту - допомоги управлінському апарату ефективніше виконувати свої обовязки завдяки таким заходам: автоматизації даних досліджень, аналізу, оцінюванню, поданню рекомендацій, порад та інформації по обєктах, що перевіряються.

Протягом останніх 10-15 років за рубежем набула визнання й значного поширення концепція децентралізованої обробки облікової інформації та створення локальних баз даних. В Україні концепція децентралізованої обробки облікової інформації знайшла своє відображення в широкому і масовому створенні АРМ бухгалтера (ПАРМБ).

АРМ бухгалтера є засобом автоматизації праці зайнятого обліком, контролем та аналізом персоналу і являє собою функціональну спеціалізовану людиннО-Машинну систему, що включає програмно - технічний комплекс, інформаційне, додаткове інструктивнО-Методичне та організаційно - технічне забезпечення. Ця система призначена для автоматизованого виконання конкретної стадії облікового, контрольного та аналітичного процесів. І хоча при цьому зберігається поділ обовязків між персоналом бухгалтерії за функціональною ознакою, завдяки застосуванню ресурсів АРМБ істотно підвищується продуктивність праці облікових працівників. АРМБ є структурною одиницею автоматизованих систем управління, персональним засобом облікового працівника для планування, управління, обробки даних, підготовки для прийняття управлінських рішень. Це елемент автоматизації бухгалтерського обліку, усі підсистеми якої мають бути погоджені між собою.

Створення АРМБ має грунтуватися на принципах персоніфікації обчислень і самоосвіти облікових працівників, автоматизації професійних знань, нових функцій, безпаперової технології, раціонального поєднання розподіленої, децентралізованої і централізованої обробки облікової інформації, а також з урахуванням модульності, системності та ергономічності. Безпаперова технологія функціонування систем дає змогу використовувати АРМБ з іншими елементами інформаційної системи управління підприємства або діючими системами з мінімальними витратами і без переривання функціонування. Принцип ергономічності потребує створення АРМБ, які забезпечують комфортні умови праці.

Інформаційні системи обліку, контролю та аналізу розробляють відповідно до основних функцій облікових працівників на підприємствах, тобто впроваджують три категорії АРМБ (АРМ бухгалтера категорії І - ІІІ), які використовують різні персональні компютери (ПК) з відповідними технічними характеристиками. У разі автоматизованого вирішення облікових завдань управлінський персонал здебільшого виконує роботи, безпосередньо повязані зі здійсненням облікових, контрольних і аналітичних функцій, складанням у встановленому порядку бухгалтерської звітності, а також зі збором, реєстрацією, підготовкою на машинному носії первинної інформації з використанням ПК, передаванням підготовленої інформації системі обробки даних.

При цьому управлінські служби (цехи, відділи) несуть повну відповідальність за підготовку й передавання відповідної інформації, оформленої у вигляді документів або виконаного розрахунку на місці виникнення даних, а бухгалтерія, крім того, несе загальну відповідальність за організацію і ведення бухгалтерського обліку на підприємстві.

Основним завданням комплексу автоматизованого обліку прибутку є забезпечення:

обліку та аналізу витрат як по окремих статтях, так і в цілому по підприємству;

правильності віднесення доходів і витрат до відповідних звітних періодів;

обліку витрат і результатів діяльності по структурних підрозділах;

обчислення показників, які характеризують раціональне використання та втрати всіх видів ресурсів;

автоматизованого розрахунку витрат обігу на залишок та реалізовані товари за звітний місяць згідно з відповідним алгоритмом;

одержання на ЕОМ розрахунку реалізованих торговельних націнок;

формування та розподіл прибутків по підприємству та структурних підрозділах;

ретроспективного аналізу за допомогою імітаційних та оптимізаційних моделей;

накопичення даних для відображення їх у машинних регістрах синтетичного обліку, деклараціях по податку на прибуток, бухгалтерській звітності.

Інформація із зазначених завдань формується у різних масивах, які створюються за документами, що відображають переміщення товарнО-Матеріальних цінностей, засобів, коштів, розрахунків, фондів. Тобто інформаційно ці завдання повязані між собою, а також із завданнями інших комплексів системи автоматизації бухгалтерського обліку.

Комплекси завдань “Облік готової продукції, товарів та витрат обігу”, “Облік фінансових результатів та використання прибутку” передбачають використання планових показників з товарообігу, даних виробничих програм та їх виконання з витрат і прибутків, показники довідкових та нормативних масивів.

Тому вирішення комплексу завдань, що розглядаються, передбачає звязок із завданнями інших комплексів, які виділяються згідно з методичними матеріалами щодо створення підсистеми “Бухгалтерський облік” у складі АСУ підприємств споживчої кооперації: “Облік грошових коштів”, “Облік розрахунків”, “Облік кредитів банку та фінансування”, “Облік заробітної плати та розрахунків з оплати праці”, “Зведений облік по синтетичних розрахунках”, “Формування бухгалтерської звітності”.

Крім того, інформаційні взаємовідносини налагоджуються із комплексами завдань інших підсистем - наприклад, “Оперативне управління”.

Інформація, яка формується на рахунках прибутків накопичується при вирішенні інших облікових завдань. Внаслідок цього вона є похідною за характером і часом відображення в бухгалтерських регістрах.

Автоматизоване вирішення комплексних завдань, які розглядаються, базується на створенні інформаційної бази, що включає повідомлення про залишки у розрізі синтетичних рахунків та обєктів аналітичного обліку. В умовах функціонування автоматизованого робочого місця бухгалтера саме бухгалтерські працівники при впровадженні ЕОМ мають здійснити трудомісткий процес підготовки та ручного введення з клавіатури як залишків, так і сум оборотів по цим рахунках з початку року.

Інформаційне забезпечення охоплює також сукупність нормативно - довідкових відомостей, які представлені різноманітними довідками. Їх кількість і склад залежать від програмного забезпечення, що використовується на даному підприємстві. Але який програмний продукт не застосовувався б, виникає потреба розробки спеціальних кодів.

Так, для рахунку 44 “Витрати обігу” по всіх субрахунках найбільш доцільно використовувати код. Методичними матеріалами щодо створення підсистеми “Бухгалтерський облік” рекомендується структура коду, де перші три знаки - номер рядка звіту про витрати обігу, а четвертий знак - субстаття.

Щодо кількості статей облікової номенклатури - складається тенденція до їх скорочення. З 47 їх кількість зменшилась до 20, а нині діє 16.

При розробці кодів по рахунку 80 “Прибутки і збитки” побудова коду здійснюється згідно з номерами рядків звітності про фінансові результати та їх використання.

Для поглиблення деталізації видів доходів та витрат можливе відділення ще одного знака, який визначає конкретну статтю в межах номера рядка звітності.

Для інших балансових рахунків, на який обліковується доходи і витрати - 31 “Видатки майбутніх періодів”, 42 “Торговельна націнка”, 81 “Використання прибутку”, 83 “Доходи майбутніх періодів”, 89 “Резерви майбутніх витрат і платежів”, доцільне використання кодів, побудованих за порядковим методом кодування.

Розроблені коди вводяться з клавіатури в ЕОМ для створення довідника, який може доповнюватися та коригуватися.

При наявності взаємозвязків цього комплексу з іншими завданнями, використовуються довідники господарських операцій, структурних підрозділів, матеріально відповідальних осіб, торговельних партнерів, аналітичних рахунків, бухгалтерських кореспонденцій.

При кодуванні документів бухгалтер використовує роздруковані на принтері довідники. Функціонування АРМ бухгалтера дозволяє здійснювати введення в ЕОМ даних з документів, не виконуючи їх кодування. Дуже зручно використовувати діалоговий режим, при якому бухгалтер швидко за допомогою дисплея знаходить потрібний код.