Облік та зовнішній аудит розподілу та використання прибутку

Закривають pахунки з облiку витpат виpобництва в кiнцi мiсяця чи pоку. Це може бути дебетове сальдо, що вiдобpажає ваpтiсть незавеpшеноговиpобництва. Pахунок 841 “Валовi витpати”, як уже зазначалось, закpивається пiсля кожної опеpацiї i сальдо не має. На пpактицi часто не збігаються ваpтiсть отpиманих товаpiв (pобiт,послуг) і сума оплати за них. У цих випадках необхiдно визначати piзницю i вiдповiдно до того, що пеpеважає за цією опеpацiєю, вiдносити на валовi витрати цю piзницю на пiдставi товаpно-тpанспоpтних накладних чи платiжних доpучень за вiдповiдною коpеспонденцiєю pахункiв. До податкового кредиту додатково відносять відповідну суму податку на додану вартість. Кореспонденцiя рахункiв з облiку валових витрат, що вiдображають як іншi витрати, визначається в кожному конкретному випадку, відповідно до їхнього економiчного змiсту. При цьому слiд пам'ятати, що окремi валовi витрати є комплексними, а тому вiдображаються за рiзною кореспонденцiєю рахункiв.

Вiдобpажаючи валові витpати, слiд пам'ятати, що до них вiдносять не всi без винятку опеpацiї з пpидбання товаpiв (pобiт, послуг) та iншi витpати, а лише пеpедбаченi статтею 5 “Валовi витpати” Закону Укpаїни “Пpо оподаткування пpибутку пiдпpиємств”. Валовi витpати, як пpавило, вiдобpажають без податку на додану ваpтiсть. Особливiстю облiку валових витpат є те, що субpахунок з їхнього облiку закpивається пiсля вiдобpаження кожної опеpацiї, оскiльки записи на ньому здiйснюються одночасно за дебетом i кpедитом. Тому сальдо цей субpахунок не має i в балансi пiдпpиємства не наводиться. Разом з цим, таке одночасне вiдобpаження опеpацiй за дебетом i кpедитом pахунка 841 “Валовi витpати” поpяд з тим, що воно є тpанзитним записом, дає змогу зiбpати валовi витpати пiдпpиємства за кожний мiсяць та квартал і рік. На pахунку 841 “Валовi витpати” не вiдобpажається списання товаpно- матеpiальних цiнностей на виpобництво чи витpати збуту i такi господаpськi опеpацiї записують пpоводками дебет 80 (23, 91, 92, 93), кредит 20. У pезультатi витpати виpобництва збiльшуються, а виpобничi запаси - зменшуються. Тому статтею 5.9 Закону Укpаїни “Пpо оподаткування пpибутку пiдпpиємств” пеpедбачено коpигування оподатковуваного пpибутку на змiну цих залишкiв. Валовими витpатами пiдпpиємства пpи визначеннi оподатковуваного прибутку вважають pяд iнших витpат i надходжень, пеpелiк котрих наведений у згаданому законi. Відповідно до змiсту цих витpат необхiдно вiдобpажати їх у вiдповiднiй коpеспонденцiї, пам'ятаючи, що кожна опеpацiя обов'язково одночасно вiдобpажається за дебетом i кpедитом цього субрахунка. Отже, субpахунок 841 “Валовi витpати” є лише синтетичним i тpанзитним, а тому його можна вiдкpити тiльки в Головнiй книзi, а всi опеpацiї згpупувати i вiдобpажати загальними обiгами за коpеспондуючими pахунками. Однак на пpактицi доводиться пpистосовувати для записiв pеєстpи аналiтичного облiку, зокpема виpобничi звiти, книги чи вiдомостi облiку витpат на виpобництво. Це зумовлено потpебою як пеpевipки достовipностi записiв податковою інспекцію (у зв'язку з цим необхiднiстю деталiзацiї записiв), так i систематизації даних про валові витрати відповідно до змісту декларації про оподаткування прибутку підприємства. Облiк валових витpат здiйснюється з викоpистанням наявної системи облiкових pеєстpiв i pахункiв бухгалтеpського облiку, де необхiдно пеpедбачити окpеме гpупування валових витpат у хpонологiчному поpядку за цими гpупами вiдповiдно до змісту деклаpацiї пpо пpибуток пiдпpиємства. З цiєю метою тpадицiйнi pеєстpи бухгалтеpського облiку, пpизначенi для облiку витpат виpобництва, потрібно пpистосувати до вiдобpаження валових витpат за такими їх видами, що наводяться у деклаpацiї пpо пpибуток пiдпpиємства. Пpи цьому слід звеpнути увагу на те, що валовi витpати на пiдпpиємствах тpеба облiковувати зpостаючими пiдсумками окpемо за кожний кваpтал i загалом за piк, оскiльки деклаpацiї пpо пpибуток пiдпpиємства подаються щокваpтально. Тому тpадицiйнi pеєстpи з облiку витpат необхiдно змiнити таким чином, щоб можна було вiдобpажати, кpiм даних за мiсяць, пiдсумки за пеpший кваpтал, дpугий кваpтал, пеpше пiвpiччя, тpетiй кваpтал, тpи кваpтали, piк. З уpахуванням того, що облiковувати валові витpати тpеба відповідно до показникiв, що наводяться у декларації про прибуток підприємства, в таких pеєстpах необхiдно вiдвести потpiбну кiлькiсть pядкiв для їх вiдобpаження, що дасть змогу уникнути зайвих витpат часу на гpупування даних.

Декларація про прибуток підприємства змінилася і по суті, і за формою. Обсяг Декларацій значно збільшився: крім основної форми є ще 17 додатків, у кожного з яких є власна назва і буквене призначення. По суті більшість додатків є розшифровкою окремих рядків Декларації.

Декларація складається із заголовної частини, 4 граф і 46 рядків. Таку ж кількість граф мають і додатки. У першій графі міститься найменування показника, у другій - код рядка. Саме під цім кодом (або, інакше кажучи, порядковим номером) той або інший рядок згадується в Порядку складання Декларації про прибуток підприємства (не слід путати цей номер із числовим позначенням показників у першій графі). Коди рядків додатків складаються з двох розділених крапкою цифр, перша з яких відповідає коду рядка Декларації.

Наприклад: рядок 5 Декларації заповнюється на підставі даних додатка Д, і коди рядків додатка Д починаються з цифри 5. Виняток становить тільки додаток Ж, на підставі якого заповнюється відразу декілька рядків основної форми.

Графи 3 і 4 Декларації і додатків вільні, їх будуть заповнювати платники податків.

У попередній Декларації платниками податків заповнюється тільки одна графа і до неї зносилися показники, розраховані наростаючим підсумком з початку звітного року.

Тепер такі показники відображаються в графі 4, а в графі 3 відображаються окремо показники за звітний квартал. У 3 кварталі 1997 року дані граф 3 і 4 по кожному рядку будуть однакові, оскільки цей квартал є першим кварталом роботи згідно з новим Законом.

Рядки Декларації згруповані у сім умовних частин. У кожній частині обєднані однорідні показники:

- частина 1 (рядки з 1-го по 11-й) - валові доходи;

- частина 2 (рядки з 12-го по 33-й) - валові витрати;

- частина 3 (рядки з 34-го по 35-й) - суми амортизаційних відрахувань;

- частина 4 (рядки з 36-го по 40-й) - прибуток або збитки;

- частина 5 (рядки з 41-го по 42-й) - податкові зобовязення;

- частина 6 (рядки з 43-го по 45-й) - податок на прибуток;

- частина 7 (рядок 46) - зобовязання платника податку з утримання і перерахування до бюджету податку у джерела виплати.

Рядки Декларацій заповнюються на підставі:

показників додатків.

У цьому разі в графі 1 після найменування показника зазначено, на підставі якого додатка заповнюється той чи інший рядок. Причому в деяких випадках дані просто переносяться з конкретного рядка додатка в конкретний рядок Декларації. В інших випадках, перш ніж заповнити рядок Декларації, треба винести загальну суму рядків того чи іншого додатка.

Наприклад, щоб заповнити 1 рядок Декларації, досить перенести до неї показник з рядка 1.7 додатка А. Для того, щоб заповнити рядок 12 Декларації, необхідно заздалегідь з додатка Ж вибрати показники рядків 1,2,3,5,6,7,9,10,11,12,13 і вивести їх загальну суму;

безпосередньо показників бухгалтерського або податкового обліку

Таких рядків найбільше у другій частині Декларації. У них відображаються ті показники, які будуть використані податковими органами при відборі платників на документальні перевірки;

підсумок показників інших рядків Декларації (таким чином заповнюються рядки 11,32,36,43,44).

Більшість рядків додатків заповнюються на підставі даних бухгалтерського або податкового обліку. Однак у додатках О і П при розрахунку показників 36.1, 41.1 і 41.2 використовуються дані Декларації.

Таким чином:

- Декларація повязана з додатками;

- кожному рядку основної форми або додатка відповідає певний пункт Порядку;

- керуватися при заповненні рядків слід тими чи іншими статтями, пунктами і підпунктами Закону;

- показники для заповнення Декларації і додатків необхідно формувати на підставі певних облікових документів, даних бухгалтерського і податкового обліку, спеціальних розрахунків.

Під час заповнення додатків може виявитися, що в деяких з них взагалі не буде показників. Наприклад, у підприємства в звітному періоді не було доходів від операцій з основними фондами і нематеріальними активами, значить додаток В йому заповнювати не треба. І не треба подавати цей додаток до податкового органу. Відповідно до пункту 1.6 Порядку № 6 “у разі, якщо окремі рядки декларації не заповнюються через відсутність операцій, платники податків не подають до податкового органу додатки, передбачені відповідним рядком декларації”. А ось у рядку 3 Декларації, що відповідає додатку В, обовязково поставити прочерк. Це вимога пункту 1.4 Порядку. Сама ж декларація (мається на увазі її основна форма без додатків) згідно з пунктом 1.6 Порядку “подається платником податку незалежно від того, виникло у звітному періоді у платника податку зобовязання чи ні, тобто незалежно від стану фінансово-господарської діяльності платника податку”. Разом з Декларацією і додатками, у визначених Законом випадках, необхідно подати до податкового органу звіти, розрахунки результатів окремих господарських операцій, платіжні документи. У таблиці наведено перелік таких операцій і вказані форми, за якими складаються звіти. [4]

Таблиця 2.6 Податкові звіти та інші документи, які подаються до податкового органу разом з декларацією

Найменування документу	Додаток до Декларації, рядок	Форма звіту
Розрахунок фінансових результатів товарообмінних (бартерних) операцій з урахуванням звичайної ціни	Додаток А рядок 1.2	Установленої форми немає
Повідомлення про зменшення валового доходу по операціях, повязаних з реалізацією товарів (виконання робіт, надання послуг) за звітний (податковий) період	Додаток Є рядок 10.1	Додаток до Порядку № 13
Звіт про результати діяльності виконання довгострокових договорів (контрактів)	Додаток А рядок 1.3, 1.4	Форма № 1-ддз (додаток № 1 до Порядку № 19)
Відомість обліку балансової вартості товарів	Додаток Ж рядок 8, додаток Л рядок 33.2	Додаток № 2 до Порядку № 23
Податковий звіт про результати податкової діяльності на території України без створення юридичної особи		Додаток до порядку № 9
Звіт про отримання прибутку від реалізації на митній території України спеціальних продуктів дитячого харчування власного виробництва	Додаток О рядок 36.5	Додаток до Порядку № 10
Податковий звіт про фінансовий результат, отриманий підприємствами всеукраїнських громадських організацій інвалідів від реалізації товарів (робіт, послуг) власного виробництва (за винятком підакцизних товарів, посередницької діяльності, грального бізнесу)	Додаток О рядок 36.6	Додаток до Порядку № 16

У деяких випадках платники податків разом з Декларацією повинні подавати до податкового органу копії платіжних документів. Зокрема, відповідно до підпункту 7.1.2 Порядку № 6 платники податків, які виплатили у звітному періоді дивіденди, подають до податкового органу копії платіжних документів, що підтверджують суму внесеного до бюджету податку на дивіденди.

Згідно з підпунктом 3.5 Порядку № 22 платники податків, які застосовують порядок нарахування і сплати консолідованого податку на прибуток, разом з Декларацією подають до податкового органу копії платіжних документів, які підтверджують суми податків на прибуток, що внесені до бюджету їхніми філіями, відділеннями та іншими відокремленими підрозділами, що не мають статусу юридичної особи.

Однак, якщо до закону будуть внесені зміни і доповнення цей порядок може бути змінений. І тоді платник податків - юридична особа буде сплачувати податок на прибуток за свої філії, відділення та інші відокремлені підрозділи до бюджетів територіальних громад за місцевим знаходженням таких відокремлених підрозділів, а суму податку розрахувати, виходячи із сум валових витрат кожного відокремленого підрозділу у звітному періоді.

Без ПДВ і акцизу.

Відповідно до підпункту 5.3.3 статті 5 Закону до складу валових витрат не включаються витрати на сплату податку на додану вартість, включеного в ціну товарів (робіт, послуг), які придбалися платником податку для виробничого або невиробничого використання. Отже, і в Декларації суми валових витрат будуть відображатися без ПДВ.

Однак у тих платників податку на прибуток, які не зареєстровані як платники ПДВ, до складу валових витрат (відповідно до того ж підпункту 5.3.3 статті 5 Закону) будуть включатися суми податку на додану вартість, сплачені у складі ціни придбання товарів (робіт, послуг), включається до складу валових витрат. Але в Декларації суми валових витрат будуть відображатися без ПДВ. А суми ПДВ, сплачені у складі ціни придбання товарів (робіт, послуг), згідно з пунктом 4.14 Порядку № 6 будуть відображатися окремо в рядку 18 Декларації.

Якщо ж платник податку на прибуток, зареєстрований як платник ПДВ, але здійснює операції, які не є обєктом обкладання ПДВ або звільнення від ПДВ, то суми податку на додану вартість, сплачені ним у складі ціни придбання товарів (робіт, послуг), будуть відображатися в загальній сумі валових витрат у відповідному рядку додатку Ж або іншого додатка. Наприклад, підприємство, що видає газету (а ця операція звільнена від ПДВ), придбало папір. Вартість паперу разом із сумою ПДВ включається до складу валових витрат підприємства і відображається в рядку 1 додатка Ж.

Що ж стосується валового доходу, то згідно з пунктом 4.1.1 і 4.2.1 статті 4 Закону суми акцизного збору і ПДВ спочатку включаються у валовий дохід у складі загальних доходів від реалізації товарів (робіт, послуг), а потім виключається з нього. Порядком № 6 передбачений спрощений варіант. Згідно з підпунктом 3.1.1 Порядку № 6 реалізації товарів (робіт, послуг0 відображається без сум акцизного збору і ПДВ.

Не за фактом - за розрахунком.

Більшість показників у Декларації і додатках є фактичними даними, відображеними у первинних бухгалтерських документах. Разом з тим є цілий ряд показників, які будуть вноситись до Декларації на підставі розрахунків. Можна виділити три групи таких показників:

- розрахунки сум, які включаються до складу валових витрат з урахуванням процентних обмежень (група 1);

- розрахунки, результати яких відображаються як у податковому, так і в бухгалтерському обліку (група 2);

- розрахунки, які виконуються спеціально для цілей оподаткування (група 3). Особливість показників цієї групи полягає в тому, що вони можуть відрізнятися від фактичних, і це буде відображатися в податковому, і не буде відображатися в бухгалтерському обліку.

До показників 1-ї групи належать (при включенні до складу валових витрат):

суми коштів або вартість майна, добровільно перерахованих (переданих) до Державного бюджету України, бюджетів територіальних громад або неприбутковим організаціям у розмірі, що не перевищує 4% оподаткованого прибутку звітного періоду (підпункт 5.2.2 статті 5 Закону, рядок 15 основної форми Декларації);

суми коштів, перерахованих підприємствами всеукраїнських обєднань осіб, які постраждали в наслідок Чорнобильської катастрофи, цим обєднанням для здійснення благодійної діяльності у розмірі, що не перевищує 10% оподаткованого прибутку звітного періоду (підпункт 5.2.3 статті 5 Закону, рядок 16 основної форми Декларації);

суми витрат, повязаних з організацією прийомів, презентацій і свят, придбанням і розповсюдженням подарунків, включаючи безкоштовну роздачу зразків товарів або безкоштовне надання послуг (виконання робіт) з рекламною метою, але не більше 2% оподаткованого прибутку звітного періоду (підпункти 5.4.4 і 5.3.1 статті 5 Закону, рядок 21 основної форми Декларації).

У разі коли вказані витрати не перевищують встановлених обмежень, вони включаються до складу валових витрат у повному обсязі. Якщо ж є перевищення необхідно виконати розрахунок, складність якого полягає в тому, що ці показники розраховуються від суми оподаткованого прибутку, частиною якої вони є. При зміні будь-якого з таких показників змінюється і загальна сума. Спростити розрахунок можна за допомогою формул, запропонованих у консультації, яка так і називається “Валові витрати рахуємо за формулою”.

2-га група показників включає:

перерахунок іноземної валюти і заборгованості в іноземній валюті (пункт 7.3 статті 7 Закону, рядки 2.4, 2.5 додатка Б);

розрахунок амортизаційних відрахувань (статті 8,9 Закону, додатки М. І Н).

І нарешті 3-тя група показників. Вона включає, зокрема, розрахунки, повязані із застосуванням звичайних цін. Такі розрахунки виконуються у випадках:

при визначенні доходів від здійснення товарообмінних бартерних операцій (пункт 1.20 статті 1 і підпункт 7.1.1 статті 7 Закону, рядок 1.2 додатка А);

при визначенні доходів від здійснення операцій з повязаними особами, у тому числі доходів від реалізації продукції, а також доходів у вигляді процентів за надані кредити, залучені в депозит кошти, надане в оренду майно (пункт 1.20 статті 1 і підпункт 7.4.1 статті 7 Закону, рядок 1.5 додатка А та інші рядки додатків і основної форми Декларації, які відповідають господарським операціям);

при визначенні витрат при здійсненні операцій з повязаними особами (у тому числі витрат, повязаних з придбанням товарів (робіт, послуг), сплатою процентів по депозитах, цивільно-правових договорах, договорах оренди (пункт 1.20 статті 1 і підпункти 7.4.2 і 7.4.4 статті 7 Закону, рядки 3, 6, 11 додатка Ж, рядок 31.3 додатка К);

при визначенні тієї частини суми винагороди або інших видів заохочень повязаних з платником податків фізичним або юридичним особам, яка буде включена до складу валових витрат (підпункт 5.3.9 статті 5 Закону і рядок 18 додатка Ж відповідно до підпункту 4.23-в Порядку).

До цієї ж групи слід віднести:

- розрахунок суми доходу від виконання довгострокових договорів і результати перерахунку за такими договорами (пункт 7.10 статті 7 Закону, рядки 1.3, 1.4 додатка А, рядок 10.6 додатка Є);

- розрахунок приросту або зменшення балансової вартості матеріальних запасів (пункт 5.9 статті 5 Закону і рядки 4,8,14 додатка Ж, рядки 33.1, 33.2, 33.3 додатка Л).

Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств» встановлено специфічну методику визначення суми прибутку, що оподатковується. Як відомо, у фінансовому обліку прибуток визначається як різниця між виручкою та собівартістю продукції. Сума прибутку для оподаткування повинна визначатись як різниця між валовими доходами і валовими витратами, що скоригована на амортизацію основних фондів. Саме такий прибуток відображається у «Декларації про прибуток підприємства» на основі даних податкового обліку. [24, 124]

Формування доходів і витрат -- тривалий процес, який у фінансовому та управлінському обліку відображається за класичними стадіями: постачання --> виробництво --> реалізація. Всередині цих стадій здійснюється безліч господарських операцій, окремі з яких відображаються не в системі подвійного запису, а на позабалансових рахунках, приміром, видача довіреності представнику підприємства-покупця на право отримання від постачальника -- продавця сировини, матеріалів тощо, або й зовсім не зачіпають жодних рахунків, хоч є складовою облікового процесу: виписування рахунків-фактур, платіжних доручень, товарно-транспортних накладних та інших документів.

Інші ж господарські операції, пов'язані із здійсненням постачання і витрачання отриманих від постачальників -- продавців ресурсів -- відображаються не завжди саме як зміни запасів. Приміром, затарювання, навантажувально-розвантажувальні роботи і т.п. здебільшого відображаються у фінансовому обліку як нарахування оплати праці та пов'язаних із цим внесків на соціальні заходи.

У фінансовому та управлінському обліку різноманітність господарських операцій зумовлює те, що кореспонденція рахунків тут здійснюється за кожною з них із використанням десятків синтетичних рахунків та субрахунків та кратної їм (інколи тризначної кількості) аналітичних рахунків, оскільки виробничі запаси обліковуються за найменуваннями, сортами, витрати виробництва -- за видами продукції, робіт та послуг, реалізація -- теж за окремим асортиментом.

У податковому обліку прри формуванні доходів і валових витрат власне процес виробництва взагалі не розглядається, оскільки тут до уваги беруть лише постачання і реалізацію. З валових витрат більша, як з 10 статей, які передбачені галузевими інструкціями з калькулювання собівартості продукції, виключають лише дві: витрати на оплату праці та відрахування на соціальні заходи.

Зате в податковому обліку визначальною є послідовність операцій з постачання виробничих запасів та реалізації продукції, товарів, робіт, послуг, оскільки валові доходи і витрати формуються тут лише з урахуванням так званої «першої події». При цьому як події виступають не одна окрема операція, а декілька. Наприклад, першою подією є продаж покупцям продукції, який у фінансовому обліку передбачає укладання договору з конкретним покупцем, отримання від нього довіреності, виписування товарно-транспортної накладної, врешті відвантаження продукції чи товарів (виконання робіт або послуг), відправку її покупцеві.

Як друга подія тут будуть відображені операції, які пов'язані з розрахунками за продану продукцію (товари, роботи, послуги). Причому вони здіиснються інколи як покупцем, так і продавцем (постачальником) або й двома одночасно -- залежно від форми розрахунків (при розрахунках платіжними дорученями їх виписує і передає в банк покупець; платіжні вимоги-доручення виписує і передає в банк продавець, а покупець лише акцептує їх).

Однак нерідко послідовність операцій інша: спочатку покупці здійснють попередню оплату і це стає в податковому обліку першою подією, а власне продаж продукції (товарів, робіт і послуг) -- другою подією, хоч зміст операцій залишається ідентичний -- як додаткова опе рація тут виникає лише виписування рахунка-фактури, на основі якого покупець здійснює перерахування авансу продавцеві (постачальнику).

Хоч податковий облік в Україні поєднаний із фінансовим насамперед спільним Планом рахунків, відсутність в першому такої об'ємної з огляду на кореспонденцію рахунків стадії як виробництво зумовлює те, що операції з формування валових доходів та валових витрат відповідно при реалізації та постачанні відображається тут 4-5 проводками.

Оподатковуваний прибуток визначається з урахуванням подій, які настали раніше: дата надходження (чи списання) коштів з рахунка -- при попередній оплаті або, навпаки, дата відвантаження (чи одержання) товарів (робіт, послуг) -- при наступній оплаті. Тобто, при його визначенні змішано два методи: касовий і нарахування. Тому слід чітко контролювати за виписками банку та відомістю обліку реалізації ці дати, щоб не помилитись і наступну оплату не включити повторно у валові доходи, а фактичне надходження товарно-матеріальних цінностей у валові витрати, що однаково небажане.

В обліку ці дві події відображаються на двох субрахунках: 841 «Валові витрати» та 747 «Валові доходи» за системою записів, яка грунтується на розмежуванні дати надходження коштів від покупців, або попередньої оплати постачальникам від наступного відвантаження їм продукції, товарів (робіт, послуг) чи отримання їх від постачальників. За цією системою записів попередня оплата покупців за продукцію, товари (роботи, послуги) зараховується до валових доходів. Наступне ж відвантаження продукції, товарів (робіт, послуг) у такому випадку до валових доходів не зараховується, а відображається як їхня реалізація за традиційною системою записів на рахунках фінансового обліку. Навпаки, якщо спочатку відбулося відвантаження продукції, товарів (робіт, послуг), то їхня відпускна вартість буде зарахована до валових доходів, а наступна оплата покупцями тут не відображається, а записується за традиційною системою на рахунках фінансового обліку.

Відповідно при попередній оплаті постачальникам (підрядникам) за товари (роботи, послуги), які від них ще не отримані, до валових витрат зараховується сума попередньої оплати. Наступне ж отримання таких товарів (робіт, послуг) до валових витрат не відносять, а записують на рахунках фінансового обліку за традиційною системою. Коли ж спочатку від постачальників отримано товари (роботи, послуги), до валових витрат відносять їхню вартість, а наступна оплата відображається на рахунках фінансового обліку за традиційною системою записів без віднесення до валових витрат. [19, 451]

Для визначення валового доходу та валових витрат ТОВ «ЛОК» за 1 квартал 2009 року скористаймося наступною таблицею 2.7 .

Таблиця 2.7 Журнал господарських операцій за 1 квартал 2009 ТОВ «ЛОК»

Дата	Господарська операція	Сума
15.01.2009	Надійшла попередня оплата від ТОВ «Злат»	15 000,00
02.02.2009	Надійшла попередня оплата від ВАТ «Лібра»	10 500,00
03.02.2008	Відбулася поставка (реалізація) продукції ТОВ «Злат»	15 000,00
10.03.2009	Надійшла попередня оплата від ТОВ «Знання»	9 500,00
11.03.2009	Відбулася поставка (реалізація) продукції ТОВ «Знання»	8 200,00
15.03.2009	Відбулася поставка (реалізація) продукції ВАТ «Лібра»	12 600,00

Перелік господарських операцій зазначених вище не є вичерпним.

З використанням кореспонденції рахунків викладене вище виглядає так. При надходженні попередньої оплати від ТОВ «Злат» -- дебет рахунка 31 «Рахунки в банках» і кредит субрахунка 747 «Валові доходи» (15000 грн.). Одночасно ця ж сума відображається за дебетом субрахунка 747 «Валові доходи» і кредитом субрахунка 681 «Розрахунки за авансами одержаними». Це дуже важливо, бо за відсутності розмежування авансів від наступної оплати втрачається контроль за цими двома подіями. Тому діючу на більшості підприємств практику, коли для розрахунків із покупцями використовується лише рахунок 36 «Розрахунки з покупцями та замовниками», нині треба змінити і обов'язково використовувати рахунок 681 «Розрахунки за авансами одержаними» у всіх випадках. Навіть коли розходження між оплатою і відвантаженням продукції (чи її отриманням від постачальників) немає, бо вони здійснюються в один і той же день, першою подією слід вважати надходження (списання) коштів.

При реалізації продукції слід звірити, чи була попередня оплата за них. Якщо така оплата була, вартість реалізованої продукції до валових доходів не зараховується, бо як уже зазначалось, було б їхнє подвоєння. Тобто, в цьому випадку субрахунок 747 «Валові доходи» не застосовується, а реалізація відображається за дебетом рахунка 36 «Розрахунки з покупцями і замовниками» та кредитом рахунка 70 «Реалізація» -- 15000 грн. Одночасно треба перенести попередньо оплачені кошти цього покупця як погашення заборгованості за реалізовану продуцію проводкою дебет рахунка 681 «Розрахунки за авансами одержаними» і кредит рахунка 36 «Розрахунки з покупцями та замовниками» -- 15000 грн. Коли ж сума авансу менша, ніж вартість реалізованої продукції, то це також треба врахувати, щоб не занизити валові доходи. В цьому випадку та частина вартості продукції, яка ще не оплачена, повинна бути віднесена до валових доходів із відображенням на субрахунку 747 «Валові доходи». Тобто різниця між авансом від ВАТ «Лібра» та вартістю реалізованої продукції, а саме 12 600 - 10 500 = 2 100 грн., повинні бути віднесені до валових доходів.

Для наглядності цей випадок наведемо окремо у системі кореспонденції рахунків. Аванс (попередня оплата) складає 10 500 грн. Реалізовано ж продукції, робіт чи послуг на 12 600 грн., тобто на 2100 грн. більше. Отже, слід зробити такі записи:

Дт 31 Кт 747 10 500 грн.

Дт 747 Кт 681 10 500 грн.

Дт 36 Кт 70 10 500 грн.

Дт 681 Кт 36 10 500 грн.

Дт 36 Кт 747 2 100 грн.

Дт 747 Кт 70 2 100 грн.

Якщо ж сума авансу покупця більша, ніж вартість реалізованої йому продукції, як у випадку з ТОВ «Знання», то субрахунок 747 «Валові доходи» при фактичній реалізації не використовується, оскільки вся сума авансу вже була на ньому відображена. Однак при перенесенні авансу на рахунок 36 «Розрахунки з покупцями та замовниками» до погашення заборгованості за фактичною реалізацією треба цю суму розділити, залишивши на рахунку 681 «Розрахунки за авансами одержаними» ту частину, на яку реалізація ще не відбулася. Наприклад, сума авансу складає 9500 грн., а сума фактичної реалізації 8200 грн. На останню суму складають проводку дебет 681, кредит 36, а решта 1300 грн. далі буде рахуватися як аванс. Інакше можна заплутатися у наведених вище двох подіях, оскільки буде важко відмежувати попередню оплату від наступної.

При відображенні валових витрат слід мати на увазі, що до них відносять не всі без винятку операції з придбання товарів (робіт,послуг) та інші витрати, а лише ті, які передбачені статтею 5 «Валові витрати» Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

В обліку валових витрат і валових доходів є суттєва відмінність. Валові витрати, як правило, відображаються без податку на додану вартість. Валові доходи відображаються, як правило, з податком на додану вартість та акцизним збором за аналогією з традиційним відображенням доходів від реалізації продукції товарів (робіт, послуг) за кредитом рахунка 70 «Доходи від реалізації». В той же час статтею 4, підпунктом 4.2.1. Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» встановлено, що з валового доходу виключається сума податку на додану вартість, але лише в тих випадках, коли покупець є платником такого податку. Таке виключення здійснюється розрахунковим шляхом без відображення бухгалтерськими проводками при складанні «Декларації про прибуток підприємства», де валові доходи відображаються без суми податку на додану вартість.

Як видно з наведених вище записів операцій, особливістю обліку валових витрат і валових доходів є те, що рахунки з їхнього обліку закриваються після відображення кожної операції, оскільки записи на них здійснюються одночасно за дебетом і кредитом. Тому сальдо ці рахунки не мають і у балансі підприємства не наводяться.

Таке одночасне відображення операцій за дебетом і кредитом рахунків 841 «Валові витрати» та 747 «Валові доходи» поряд з тим, що це по суті є транзитним записом, дає можливість зібрати на першому із них валові витрати підприємства, а на другому його валові доходи за кожний місяць.

На субрахунку 841 «Валові витрати» не відображається списання товарно-матеріальних цінностей на виробництво чи витрати на збут і такі господарські операції записують проводками дебет 23,91,92,93, кредит 20. В результаті витрати виробництва збільшуються, а виробничі запаси зменшуються. Тому статтею 5 п. 5.9. Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» передбачено коригування оподатковуваного прибутку на зміну цих залишків. Сума коригування визначається розрахунковим шляхом і валові витрати підприємств зменшуються при зростанні сальдо за рахунками з обліку куплених матеріалів, сировини, напівфабрикатів та комплектуючих виробів як на складах, так і в залишку готової продукції та незавершеному виробництві.

Тому необхідно вести окремо облік куплених товарно-матеріальних цінностей, не змішуючи їх із виробленими на власному виробництві. Для цього треба в першу чергу провести розмежування куплених і власних матеріалів за субрахунками 201 «Сировина і матеріали», 203 «Паливо», 209 «Інші матеріали».

При визначенні приросту (убутку) виробничих запасів треба мати на увазі, що до набуття чинності П(С)БО 9 «Запаси» сума ПДВ, сплаченого при купівлі пально-мастильних матеріалів для легкових автомобілів відшкодовувалася за рахунок прибутку. Зараз, оскільки ПДВ для підприємства є непрямим податком, згідно п.9 цього стандарту, його сума включається у первинну вартість запасів. До валових витрат ці суми включаються лише у розмірі 50 відсотків. Це зумовлює певні ускладнення в обліку виробничих запасів, які можуть бути вирішені двояко, якщо на підприємстві, крім легкового автотранспорту, є вантажні автомобілі. [38]

Перший варіант можливий у тому випадку, коли для легкового автотранспорту використовують бензин інших марок, ніж для вантажного. У такому разі оприбуткування цього бензину здійснюється за повною вартістю (з ПДВ) на дебет рахунка 20 «Виробничі запаси» і за нею ж включається у додаток К1 «Розрахунок приросту (убутку) балансової вартості запасів».

Коли ж заздалегідь не відомо, скільки бензину буде витрачено на легкові автомобілі, такий варіант неможливий. Як правило, особливо при попередній оплаті за пальне, його вартість відносять до валових витрат, а суму ПДВ -- до податкового кредиту. Тому в цьому випадку в кінці місяця треба визначити на підставі звіту про рух пального його вартість, що витрачена на роботу легкового автотранспорту і скоригувати валові витрати, податковий кредит і первинну вартість запасів. Наприклад, на легковий автотранспорт було витрачено пально-мастильних матеріалів на суму 1000 грн. Таким чином методом «червоне сторно» треба відобразити коригування валових витрат-дебет 841, кредит 841 -- 5000 грн.; податкового кредиту-дебет 6411, кредит 631 -- 1000 грн. і записати суму ПДВ додатковою проводкою дебет 203, кредит 631 -- 1000 грн.

Слід зазначити, що до складу валових витрат та валових доходів підприємства при визначенні оподатковуваного доходу відносять, відповідно, ряд інших витрат і надходжень, перелік яких наведений у згаданому Законі. Виходячи зі змісту цих витрат необхідно відображати їх у відповідній кореспонденції, пам'ятаючи, що кожна операція обов'язково одночасно відображається за дебетом і кредитом цих рахунків.

Відображення усіх валових доходів та валових витрат за 1 квартал 2009 року наведено у Декларації з податку на прибуток підприємства (Додаток В).

Отже, субрахунки 841 «Валові витрати» та 747 «Валові доходи» є по суті лише синтетичними і транзитними, а тому їх можна було б відкрити тільки у Головній книзі, а всі операції згрупувати і відображати загальними обігами за кореспондуючими рахунками. Однак на практиці доводиться пристосовувати для записів реєстри аналітичного обліку, зокрема виробничі звіти, книги чи відомості обліку витрат на виробництво, відомості чи книги обліку реалізації продукції, робіт, послуг. Це зумовлено як потребою перевірки достовірності записів податковою інспекцію (у зв'язку з цим необхідністю деталізації записів), так і тими, що складання якісної звітності можливе за умовою чіткого обліку валових доходів та валових витрат за їхніми видами.

2.4 Управлінський облік та контроль використання прибутку підприємства

В умовах ринку контролю і аналізу формування прибутку підлягає вся господарсько-фінансова діяльність підприємства, що спонукає організаторів і виконавців виробництва відповідально ставитися до своїх обовязків. З іншого боку, ліквідуються умови, які народжують безгосподарність.

Контроль у цьому випадку покликаний виявляти подібні явища і сприяти їх усуненню, реалізуючи при цьому профілактичну функцію.

Інформаційна функція полягає в тому, що одержана під час контролю інформація є підставою для прийняття відповідних рішень і проведення коректуючих дій, завдяки яким забезпечується нормальне функціонування перевіреного обєкта.

У процесі контролю виявляють не тільки недоліки, але і позитивні сторони діяльності.

Останні, як передовий досвід, стають надбанням інших обєктів, в чому проявляється мобілізуюча функція контролю.

Однією з основних форм контролю є ревізія.

Ревізія - це різностороння перевірка діяльності підприємств, організацій, установ (далі - підприємств) для встановлення законності, доцільності і ефективності дій. ревізія є засобом контролю і виявлення фактів прихованих порушень і крадіжок. Наслідки ревізії оголошуються і обговорюються в колективі господарського субєкта, після чого обовязково приймаються відповідні заходи (рішення), що дозволяє повсюдно забезпечити дієвість ревізії.

На відміну від інших способів економічного контролю, ревізія має чіткий правовий статус, який закріплює межі її розповсюдження, строки проведення, права і обовязки посадових осіб, порядок оформлення і розгляду наслідків.

Ревізія є найбільш розповсюдженою формою контролю.

Основним завданням контролю і ревізії є перевірка:

виконання завдань господарсько-фінансової діяльності;

економічного використання матеріальних трудових і фінансових ресурсів;

достовірності, законності й доцільності господарських операцій, реальності даних бухгалтерського обліку та звітності;

правильності та своєчасності розрахунків з бюджетом і позабюджетними фондами;

попереджання фактів приписок і безгосподарності;

заходів щодо забезпечення збереження власності підприємства тощо.

Основним завданням фінансово-господарського контролю є насамперед сприяння раціональному використанню засобів і предметів праці і самої праці у підприємницькій діяльності з метою одержання максимальних прибутків.

Фінансово-господарський контроль в Україні здійснюється державними контрольними органами, міністерствами і відомствами, громадським і незалежним аудиторським контролем, самими власниками капіталу, вкладеного в підприємницьку діяльність.

Економічний контроль - це система органів державного і господарського управління, які здійснюють контроль за економічним і соціальним розвитком країни у відповідності із законодавчим регулюванням, прийнятим Верховною Радою України.

Функції економічного контролю здійснюють державні органи. Зокрема, Фонд державного майна України (далі - Фонд) здійснює державну політику щодо приватизації державного майна.

Міністерство фінансів України та його місцеві органи здійснюють контроль за своєчасним виконанням підприємствами завдань перед бюджетом щодо сплати податків та інших платежів.

Воно також контролює правильність витрачання бюджетних коштів. Міністерство фінансів здійснює свої функції через головну державну податкову адміністрацію і Державну контрольно-ревізійну службу в Україні. Державний комітет статистики України перевіряє забезпечення достовірності державної звітності, дає обовязкові постанови про проведення ревізій господарсько- фінансової діяльності підприємства тощо.

Національний банк України контролює наявність грошей в обігу використання кредитів за цільовим призначенням, додержання касової дисципліни, правил розрахунків, правильність витрачання коштів з бюджету. До спеціальних органів економічного контролю належать державні комітети, інспекції та ін.

За класифікаційними ознаками фінансовий контроль поділяється на державний, громадський, аудиторський, відомчий (фірменний) і внутрішній (внутрішньогосподарський).

На підставі функції контролю здійснюють насамперед бухгалтери, тобто вони проводять попередній і поточний контроль. Функції наступного (ретроспективного) контролю входять в компетенцію працівників контрольно-ревізійного апарату - ревізорів), галузевих перевірок.

Ревізії господарсько-фінансової діяльності структурних підрозділів, що здійснюють господарську діяльність і перебувають на самостійному балансі проводяться в міру необхідності, але не рідше одного разу в два роки.

Ревізії досліджують господарсько - фінансову діяльність підприємств і підприємців з метою виявлення негативних явищ, їх ліквідації та неприпустимості в майбутньому.

Ревізії активно впливають на виявлення причин безгосподарності, порушення законодавства і нормативних актів, сприяють відшкодуванню заподіяних збитків конкретними особами. Для цього рівня ревізори використовують законодавчі і нормативні акти з питань господарсько - фінансового контролю, первинні облікові документи, реєстри бухгалтерського обліку, бухгалтерську звітність.

Ревізії розрізняють за наступними ознаками.

За ознакою ревізуючих органів ревізії можуть бути позавідомчі і внутрішньовідомчі. Позавідомчі ревізії у системі споживчої кооперації здійснюють органи інших міністерств і відомств. Міністерство фінансів, Державний комітет статистики, Державна інспекція України по контролю за цінами тощо. Внутрішньовідомчі ревізії призначаються розпорядженням керівника вищестоящої організації чи установи.

За ознакою повноти перевірки розрізняють ревізії повні і часткові. Повна ревізія охоплює перевіркою всі види господарсько - фінансової діяльності підприємства, часткова - лише окремі види діяльності або окремі види господарських операцій (касові, розрахункові, товарні, виробничі тощо).

За організаційною ознакою ревізії можуть бути плановими і позаплановими. Ревізії, які проводяться за визначений період часу (за один чи два роки) і охоплюють перевіркою всі види господарсько - фінансової діяльності (повні ревізії), вважаються плановими і передбачаються в планах проведення ревізій. До позапланових відносять ревізії, які проводяться в окремих випадках і за різних причин (під час виявлення нестач, при наявності сигналів про недоліки у роботі, порушення і зловживання, з метою контролю за роботою ревізорів тощо).

За ознакою кола питань, що підлягають перевірці ревізії бувають наскрізні і тематичні, комплексні і некомплексні. Наскрізні ревізії проводять для перевірки взаємоповязаних між собою різних госпрозрахункових організацій і підприємств. Тематичні проводяться переважно по окремому питанню (темі) і охоплюють максимальну кількість підприємств ( перевірка забезпечення збереження власності споживчої кооперації ) .

Комплексні ревізії включають всі види контролю і охоплюють виробничу та господарсько - фінансову діяльність підприємств, при цьому здійснюють документальну ревізію, економічний аналіз, перевірку оперативної роботи тощо. Такі ревізії проводить бригада, яка складається з ревізорів, бухгалтерів, економістів, менеджерів, працівників кадрових служб та інших фахівців.

За інформаційним забезпеченням в економічному контролі розрізняють документальний і фактичний контроль.

Документальний контроль полягає в тому, що встановлюють суть і достовірність господарської операції за даними первинної документації, облікових реєстрів і звітності, в яких вона знайшла відображення в бухгалтерському, оперативному і статистичному обліку.

Фактичний контроль полягає у встановленні реального (дійсного) стану обєкта зважування, лічбою, вимірюванням, лабораторним аналізом тощо. До обєктів фактичного контролю відносять: гроші готівкою в касі, основні засоби, нематеріальні активи, матеріальні цінності, готову продукцію. Фактичний і документальний контроль взаємоповязані, а тому спільне їх застосування дає змогу встановити дійсний стан обєктів, розробити заходи щодо усунення недоліків.

За формами здіснення економічного контролю розрізняють такі контрольні перевірки, як превентивні і поточні. Превентивні контрольні перевірки здійснюють на стадії попереднього контролю виробничої і господарсько - фінансової діяльності підприємств перевіряє оптимальність планів і збалансованість ресурсами згідно з нормативами.

Поточні контрольні перевірки - засіб оперативного, систематичного контролю конкретних операцій, вони здійснюються усіма контрольними органами з питань, що входять в їх компетенцію.

Основними завданнями внутрішньокооперативного контролю є: контроль за додержанням правліннями, керівниками і працівниками кооперативних організацій (підприємств), законодавчих актів, статутів і рішень кооперативних органів управління, забезпечення збереження власності споживчої кооперації, попередження (профілактика ) зловживань і порушень на організаціях і підприємствах, контроль господарсько - фінансової діяльності організацій (підприємств), виявлення і мобілізація внутрішньогосподарських резервів підвищення ефективності їх роботи, недопущення збиткових господарських операцій; надання практичної допомоги в усуненні виявлених недоліків, сприяння щодо впровадження раціональних економічних методів управління, самофінансування і самозабезпечення.

Для здійснення внутрікооперативного контролю застосовуються наступні форми і методи:

перевірки додержання вимог законів, статутів, що регулюють діяльність споживчої кооперації, виконання рішень кооперативних органів;

документальні ревізії (планові, позапланові, суцільні, часткові, комплексні );

тематичні перевірки, інвентаризації (суцільні або вибіркові) основних засобів матеріальних активів, товарнО-Матеріальних цінностей, грошових коштів, цінних паперів, фінансових вкладень, розрахунків тощо;

перевірки додержання правил ведення бухгалтерського обліку і звітності та їх вірогідності;

перевірки правильності формування і застосування цін, додержання правил торгівельного обслуговування населення, з питань метрології, стандартизації і сертифікації продукції, будівництва і реконструкції, охорони праці, безпеки дорожнього руху, пожежної безпеки, екології, радіології тощо;

контрольні перевірки фактично виконаних робіт, закладки сировини та виходу готової продукції, проведення лабораторних аналізів;

перевірка законності прийнятих управлінських рішень, розгляд листів, заяв і скарг пайовиків працівників споживчої кооперації, обслуговуваного населення.

Розробку та застосування форм і методів контролю здійснюють правління, ревкомісії, структурні підрозділи споживчих товариств і споживспілок, керівників кооперативних організацій і підприємств, а також органи громадського самоврядування і контролю.

Ревізії, інвентарізації та перевірки проводяться за річними, піврічними і квартальними планами, складеними правліннями, ревкомісіями.

Крім того, ревізії і перевірки проводяться на вимогу правоохоронних органів, служби безпеки, інших державних органів, яким надано в межах своєї компетенції здійснювати контроль за роботою кооперативних організацій (підприємства відповідно до закону України “Про споживчу кооперацію”).

Ревізійні комісії дирекції здійснюють перевірки і ревізії їх господарсько - фінансової діяльності та підпорядкованих їм підприємствам, а також контроль додержання статутів споживчих товариств, вимог чинного законодавства, питань захисту прав споживачів, виконання рішення зборів та наказів пайовиків і правлінь споживчих товариств, рішень споживспілок, до складу яких вони входять.

Бухгалтерські і фінансово - економічні служби здійснюють контроль за організацією бухгалтерського обліку та підвищення його контрольних функцій, забезпечують незмінність протягом поточного року прийнятої методології відображення окремих господарських операцій, дають оцінку майна, здійснюють його інвентарізацію, перевіряють виконання заходів щодо попередження нестач, виникнення зловживань та інших негативних явищ.

Контрольно - ревізійні служби перевіряють виконання керівниками організацій і підприємств чинного законодавства та рішень органів управління з іншими збереженнями колективної власності, використання матеріальних і фінансових ресурсів, стану вірогідності бухгалтерського обліку і звітності.

Тривалість ревізій і перевірок не може перевищувати 30 календарних днів. Наслідки ревізій (перевірок) оформлюються довідними (службовими) записками, актами, довідками тощо, які передаються правлінням (керівникам) і ревізійним комісіям перевірених організацій (підприємств), а також правлінню організації (керівнику підприємства), за завданням яких проведено ревізію (перевірку).

Наслідки ревізії (перевірок) розглядаються на зборах колективів перевірених підприємств або на засіданнях правлінь і ревізійних комісій, організацій, до складу яких вони входять, однак не пізніше ніж через 10 днів, в разі розгляду їх відповідними спілками (обєднаннями) не пізніше ніж через 25 днів після закінчення ревізій (перевірок).

На відміну від інших способів економічного контролю, ревізія має чіткий правовий статус, який закріпляє її межі розповсюдження, терміни проведення, права і обовязки посадових осіб, порядок оформлення і розгляду її наслідків. А тому судово - слідчі органи із усіх економічних органів контролю застосовують переважно ревізії як процесуальний засіб виявлення складу злочину. Мета ревізії - виявити можливі зловживання і недоліки, які не були усунені під час попареднього і поточного контролю. Наступний контроль (ревізія) здійснюється за даними бухгалтерського і статистичного обліку, нормативної документації, перевірки фактичної наявності товарнО-Матеріальних цінностей і коштів тощо.

Комплексна ревізія полягає в системному вивченні економіки досліджуваного обєкта, глибокому аналізі його господарсько - фінансових показників, дослідженні технології і організації виробництва, перевірці збереження і ефективності використання матеріальних, трудових, фінансових ресурсів і дотримання звітної фінансово - кошторисної і кредитної дисципліни. Такі ревізії націлені на дотримання режиму економії у тих чи інших коштів, профілактику і закриття каналів крадіжок і розробку практичних рекомендацій щодо усунення недоліків, забезпечення рентабельності і підвищання ефективності і якості роботи підприємства. Вони проводяться групою фахівців різного профілю (економістів, бухгалтерів, фінансистів, менеджерів, інженерів - технологів тощо). При цьому особливістю ревізії є застосування прийомів і способів економічного аналізу, поєднання їх з документальною перевіркою, всебічне вивчення облікових і звітних даних, узагальнення і розповсюдження передового досвіду.

Метод ревізії - це сукупність методичних прийомів контролю процесів розширеного відтворення суспільно необхідного продукту і додержання його законодавчого регулювання.

Загальнонаукові методичні прийоми включають аналіз і синтез, індукцію і дедукцію, аналогію і моделювання, абстрагування і конкретизацію, системний аналіз, функціонально - вартісний аналіз.

Аналіз - це прийом дослідження, який включає вивчення предмета уявним або практичним розчленуванням його на складові обєкти.

Синтез - прийом вивчення обєкта в цільності у взаєсозвязку його частин. У контролі синтез повязаний з аналізом, дає змогу обєднати обєкти, розчленовані в процесі аналізу, встановити звязок і впізнати предмет як єдине ціле.

Індукція - прийом дослідження при якому загальний висновок, складають на основі вивчення не всіх прикмет, а лише частини елементів цієї множини, тобто спосіб виведення висновків від окремого до загального (ревізію дебіторської заборгованості здійснюють спочатку за даними аналітичного, а потім - синтетисного обліку).

Дедукція - дослідження стану обєкту в цілому, а потім його складових частин, тобто роблять висновки від загального до окремого (ревізію витрат обігу спочатку проводять за даними синтетичного, а потім - аналітичного обліку).

Аналогія - прийом наукових висновків, завдяки якому досягають пізнання одних обєктів на основі подібності їх з іншими. Прийом аналогії грунтується на подібності деяких сторін різних обєктів, становить основу моделювання, яке застосовується в контролі і ревізії.

Моделювання - прийом наукового пізнання, що грунтується на заміні обєкта, який вивчають, на їх аналог, модель, що має істотні прикмети оригіналу.

У контролі і ревізії застосовують організаційні моделі проведення контрольно - ревізійного процесу - стандарти, нормативи.

Абстрагування - прийом відволікання. Методом абстрагування переходять від конкретних обєктів до загальних понять (наприклад, перевіряють стан трудової дисципліни в окремих підрозділах підприємства і, абстрагуючись роблять висновки в цілому по підприємству).