Міністерство освіти і науки України

Кіровоградський національний технічний університет

Факультет обліку і фінансів

Кафедра аудиту та оподаткування

Дипломна робота

на тему:

“Облік і аудит діяльності селянських (фермерських) господарств на прикладі селянського фермерського господарства „Земля”

Кіровоград-2006

Зміст

Вступ

Розділ 1 Теоретико-методологічні засади організації обліку та аудиту діяльності селянських (фермерських) господарств

1.1 Селянське (фермерське) господарство: правові та організаційні аспекти діяльності

1.2 Організація бухгалтерського обліку в селянських (фермерських) господарствах

1.3 Організація і методика аудиту діяльності селянського (фермерського) господарства

Висновки до розділу 1

Розділ 2 Облік і аудит діяльності селянського (фермерського) господарства „Земля”

2.1 Організаційно-економічна характеристика селянського (фермерського) господарства „Земля”

2.2 Оцінка організації обліку в селянському фермерському господарстві „Земля”

2.3 Облік та аудит розрахунків з бюджетом в СФГ „Земля”

2.4 Облік та аудит витрат на виробництво продукції рослинництва на селянському фермерському господарстві „Земля”

2.5 Узагальнення результатів аудиторської перевірки результатів діяльності СФГ „Земля”

Висновки до розділу 2

Розділ 3 Шляхи удосконалення обліку та аудиту діяльності селянських (фермерських) господарств

3.1 Напрямки удосконалення організації обліку в селянському фермерському господарстві „Земля”

3.2 Підходи до удосконалення порядку визначення собівартості продукції у фермерському господарстві

Висновки до розділу 3

Висновки

Список використаних джерел

Вступ

Актуальність теми. Як форма господарювання ринкова економіка довела свою спроможність виключно завдяки кращім, ніж в інших господарських системах, показникам продуктивності праці та ефективності виробництва, на основі більш високої мотивованості у забезпеченні їх підвищення.

Для досягнення цієї мети в галузі сільського господарства, починаючи з 2000 року розробляється та впроваджується аграрна реформа: вийшли Укази Президента України „Про невідкладні заходи щодо прискорення реформування аграрного сектору економіки” та „Про заходи щодо забезпечення захисту майнових прав селян у процесі реформування аграрного сектора економіки”, низка інших указів, спрямованих на впровадження аграрної реформи, з часом буде прийнято Закон України „Про іпотеку” та Закон України „Про реєстрацію нерухомості”, на черзі підготовка проекту Указів Президента „Про страхування” і „Про довготермінові кредити в сільському господарстві”.

В результаті проведених державою заходів спостерігаються певні позитивні зрушення. Кількість землекористувачів і власників землі зростає, на територіях ліквідованих колгоспів та радгоспів утворюються нові агроформування ринкового типу: приватні, орендні підприємства, товариства з обмеженою відповідальністю, акціонерні товариства, сільськогосподарські кооперативи, селянські (фермерські) господарства, інші суб'єкти господарювання. Впровадження таких нових форм власності на селі, які вже довели ефективність та дієвість свого функціонування в інших галузях економіки, призводить до позитивних результатів в розвитку економіки України в цілому - наповнення ринку споживання високоякісною продукцією вітчизняного виробництва.

Таким чином, можна зазначити, що на землі з'явився господар, який хоче і може працювати, для того щоб отримувати від своєї праці економічну вигоду та моральне задоволення.

У зв'язку з цим неможливо переоцінити значення повної та достовірної інформації про фінансовий стан та результати діяльності підприємства при вирішення поточних та перспективних господарських проблем, для забезпечення потреб внутрішнього менеджменту в процесі прийняття управлінських рішень, особливо в сфері сільського господарства.

Необхідність розробки теми. Реформування земельних відносин є важливою складовою економічної реформи в Україні, оскільки саме ці відносини є вирішальним критерієм при здійснені соціально-економічних зрушень у суспільстві. В останні роки значно зросла увага українських науковців до проблем реформування земельних відносин та їх оцінки, про що свідчать публікації таких вчених, як М.І. Ковальчук, П.Т. Саблук, П.У. Гайдуцький, М.Й. Малик, О.М. Онищенко, М.М. Федоров, Є.І. Ходаківський, В.Я. Месель-Веселяк та інших. Крім того прийнята значна кількість нормативно-законодавчих актів, які регламентують здійснення земельної реформи. Проте, водночас потребують подальшого дослідження проблеми обліку та аудиту в умовах існування різних організаційно-правових форм господарювання сільськогосподарських підприємств, і в першу чергу, селянських фермерських господарств.

Мета дипломного дослідження - вивчення альтернативних варіантів обліку в селянських фермерських господарствах та особливості проведення аудиту сільськогосподарських формувань даної організаційно-правової форми.

Задачі дипломного дослідження:

1) дослідження сутність такої організаційно-правової форми як селянське фермерське господарство, порядок його утворення та здійснення діяльності;

2) аналіз організаційно-економічної характеристики селянського (фермерського) господарства „Земля”, результативності його діяльності;

3) вивчення основних принципів організації бухгалтерського обліку в селянських фермерських господарствах;

4) дослідження організації обліку в селянському фермерському господарстві „Земля”;

5) вивчення основних вимог організації і методики аудиторської перевірки діяльності фермерських господарств;

6) розробка напрямків удосконалення обліку та аудиту селянських фермерських господарств.

Об'єкт дослідження. Об'єктом дослідження обрано селянські (фермерські) господарства різних обсягів діяльності. Конкретні дослідження проводилися з використанням даних первинного, аналітичного, синтетичного обліку, фінансової, податкової та статистичної звітності селянського (фермерського) господарства „Земля”, яке знаходиться в Ново українському районі Кіровоградської області.

Предмет дослідження. Предметом дослідження є система бухгалтерського обліку та аудиту результатів діяльності селянських (фермерських) господарств.

Інформаційне забезпечення проведених досліджень. Для дослідження вищезазначених питань були використані такі джерела інформації: дані первинного, аналітичного та синтетичного обліку СФГ „Земля”; законодавчі та нормативно-правові документи України, що регулюють порядок ведення бухгалтерського обліку в сільськогосподарських формуваннях України; економічна фахова література з питань обліку та аудиту.

Дипломна робота складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел, додатків.

В першому розділі „Теоретико-методологічні засади організації обліку та аудиту результатів діяльності селянських (фермерських) господарств” проаналізовано порядку створення та функціонування такої особливої форми сільськогосподарського формування як селянське (фермерське) господарство, основні засади організації обліку в таких господарствах та альтернативні варіанти його ведення, теоретичні засади організації і методики аудиту результатів діяльності селянських (фермерських) господарств.

В другому розділі „Облік і аудит діяльності селянського (фермерського) господарства „Земля” наведено організаційно-економічну характеристику даного господарство, оцінку організації обліку, проаналізовано порядок обліку розрахунків з бюджетом та витрат і доходів діяльності господарство, узагальнено результати аудиторської перевірки.

В третьому розділі „Шляхи удосконалення обліку та аудиту діяльності селянських (фермерських) господарств” викладено основні шляхи приведення обліку в СФГ „Земля” у відповідність із діючими нормативними та законодавчими документами та деякі напрямки удосконалення розрахунку собівартості в селянських (фермерських) господарствах.

Робота викладено на 114 сторінках, вона містить 6 рисунків, 2 таблиці, додатки, список використаних джерел налічує 54 найменування.

Розділ 1 Теоретико-методологічні засади організації обліку та аудиту результатів діяльності в селянських фермерських господарствах

1.1 Селянське (фермерське) господарство: правові та організаційні аспекти діяльності

На сьогодні питання, які пов'язані з економічними, правовими і соціальними основами створення та діяльності селянських (фермерських) господарства, регулюються Законом України „Про селянське (фермерське) господарство” від 30.12.91 р. №2009-ХІІ, який гарантує право громадян України на добровільне створення цих господарств, самостійність їх господарювання, рівність з іншими формами господарювання в агропромисловому комплексі, а працюючих у селянських (фермерських) господарствах - із зайнятими в інших сферах народного господарства. Також даний Закон України спрямований на створення умов для розвитку селянських (фермерських) господарств, виробництва в них товарної сільськогосподарської продукції, забезпечення раціонального використання і збереження переданих і наданих їм земель, соціального та правового захисту цих господарств.

Додатково відносини, пов'язані із створенням і діяльністю фермерських господарств, регулюються Законами України „Про власність” від 07.02.91 р. №697-ХІІ, „Про пріоритетність соціального розвитку села та агропромислового комплексу в народному господарстві” від 17.10.90 р. №400-ХІІ, „Про підприємництво” від 07.02.91 р. №698-ХІІ, „Про колективне сільськогосподарське підприємство” від 14.07.92 р. №2114-ХІІ, законодавством про землю та іншими законодавчими актами України.

Згідно зі ст.2 Закону України „Про селянське (фермерське) господарство” селянське (фермерське) господарство (СФГ) є формою підприємництва громадян України, які виявили бажання виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, займатися її переробкою та реалізацією. Фермерство як вид підприємницької діяльності ґрунтується на таких принципах:

· добровільність створення господарств;

· самостійне формування програми діяльності, вільний вибір її видів, партнерів та форм взаємовідносин з ними;

· право селянина самостійно вирішувати питання, який з видів землекористування він вибирає: приватну власність, постійне користування, оренду чи їх поєднання;

· право вільного найму працівників;

· забезпечення та надійний захист права власності фермера на землю, засоби виробництва та вироблену продукцію;

· повна економічна відповідальність за підсумки господарської діяльності;

· вільне розпорядження доходом після внесення платежів, передбачених законом;

· самостійне встановлення цін на вироблену продукцію відповідно до законодавства;

· самостійне здійснення СФГ зовнішньоекономічної діяльності, використання на свій розсуд належної йому частки валютної виручки.

Членами СФГ можуть бути подружжя, їхня батьки, діти, які досягли 16-річного віку, та інші родичі, що об'єдналися для роботи в цьому господарстві. Не можуть бути членами СФГ особи, в тому числі родичі, які працюють в ньому за трудовим договором (контрактом, угодою). До того ж СФГ може бути створено однією особою. Головою СФГ є його засновник або особа, яка є його правонаступником. Інтереси СФГ перед підприємствами, установами та організаціями, окремими громадянами представляє саме голова господарства, на ім'я якого видається відповідно Державний акт на право приватної власності на землю чи Державний акт на право постійного користування землею. Додатково з цим укладається договір на тимчасове користування землею, в тому числі за умов оренди.

Складаються також інші документи, які необхідні за відповідних обставин. Голова СФГ може доручати виконувати свої обов'язки і використовувати права голови одному з членів господарства. СФГ має своє найменування, печатку і штамп. Голова і члени господарства можуть постійно працювати в інших підприємствах, установах і організаціях.

Відповідно до ст.4 Закону України №2009-ХІІ право на створення СФГ та умови надання земельних ділянок для його ведення має кожний дієздатний громадянин України, який досяг 18-річного віку, виявив таке бажання, має документи, що підтверджують його здатність займатися сільським господарством, та пройшов конкурсний відбір. Першочергове право на створення СФГ надається громадянам, які проживають у сільській місцевості і мають необхідну кваліфікацію або досвід роботи в сільському господарстві. Конкурсний відбір бажаючих створити СФГ провадить районна (міська) конкурсна комісія, склад якої формує районна державна адміністрація (виконавчий орган місцевого самоврядування) і затверджує голова районної, міської Ради народних депутатів, в адміністративному підпорядкуванні якої перебуває район.

Слід вказати, що земельні ділянки громадянам України для ведення СФГ передаються як у приватну власність, так і надаються у користування, в тому числі за умов оренди. Передача земельних ділянок у приватну власність і надання їх в користування здійснюється із земель запасу, а також земель, вилучених (викуплених) у встановленому порядку. Безплатно земельні ділянки передаються у приватну власність громадянам для ведення СФГ тільки у межах середньої земельної частки, що обчислюється в порядку, передбаченому ст.6 Земельного кодексу України від 25.10.2001 р. №2768-ІІІ.

Громадяни, які виявили бажання вести СФГ (включаючи тих, хто переїздить з іншої місцевості), для одержання земельної ділянки у власність або користування, в тому числі в оренду, подають до районної, міської в адміністративному підпорядкуванні якої є район, Ради народних депутатів за місцем розташування земельної ділянки заяву, підписану головою створюваного СФГ. У заяві зазначають:

· бажані розміри і місце розташування ділянки;

· кількість членів СФГ, документально підтверджується їх досвід роботи в сільському господарстві, наявність кваліфікації або спеціальної підготовки;

· обґрунтування щодо розмірів земельної ділянки і перспектив діяльності СФГ.

Для ведення господарства фермерам надають земельні ділянки: належна їм частка (пай) - у приватну власність безкоштовно, решта, до 50 га сільськогосподарських угідь і 100 га усіх земель, а в труднодоступних районах, визначених Кабінетом Міністрів України, до 100 га ріллі - у довгострокове користування безкоштовно або у власність за плату. Збільшити розміри землекористування до оптимальних (300-400 га) можна на основі кооперації чи оренди землі, що передбачено Законом України „Про оренду землі” та „Про селянську кооперацію”.

Розмір земельної ділянки, що передається безплатно у приватну власність члену колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства, визначається на рівні середнього земельного паю, що обчислюється в порядку, передбаченому ст. 6 Земельного кодексу. Кадастрова оцінка земельної ділянки, що вилучається, повинна бути, як правило, на рівні середньої по господарству. У разі надання земельних ділянок для ведення СФГ з оцінкою нижче від середньої кадастрової по господарству встановлюються пільги відповідно до ст.10 Закону України №2009-ХІІ.

Право приватної власності на землю посвідчується Державним актом на право приватної власності на землю, який видається і реєструється селищною (районною) радою. При цьому сертифікат на право на земельну частку (пай) повертається до районної адміністрації. Право для постійного користування землею, надане СФГ, оформляється Державним актом на право постійного користування землею.

Після одержання Державного акта на право приватної власності на землю, Державного акта на право постійного користування землею або укладення договору на тимчасове користування землею, в тому числі за умов оренди, СФГ підлягає у 3-денний строк державній реєстрації у Раді народних депутатів, що передала у власність чи надала у користуванні земельну ділянку згідно зі ст.9 Закону України №2009-ХІІ. Для державної реєстрації суб'єкти підприємницької діяльності - юридичної особи, власник (власники) особисто або поштою подають до органу державної реєстрації установчі документи в повному обсязі відповідно до вимог законодавства:

· статут СФГ;

· установчий договір;

· реєстраційну карту встановленого зразка, яка одночасно є заявою про державну реєстрацію;

· державний акт на право приватної власності на землю;

· державний акт на право постійного користування землею або договір на тимчасове користування;

· документ, що засвідчує внесення плати за державну реєстрацію;

· документ, що засвідчує сплату власником внеску власного капіталу як суб'єкта підприємницької діяльності в розмірі, передбаченому законом.

Після відведення земельної ділянки в натурі (на місцевості) і одержання Державного акта на право приватної власності на землю, Державного акта на право постійного користування або укладення договору на тимчасове користування землею, в тому числі за умов оренди, та державної реєстрації СФГ набуває статусу юридичної особи, одержує печатку із своїм найменуванням і адресою, відкриває поточні та депозитні рахунки в установах банку і вступає у відносини з підприємствами, установами та організаціями, визнається державними органами та органами місцевого самоврядування як самостійний товаровиробник при плануванні економічного і соціального розвитку району.

Відповідно до ст. 29 Закону України №2009-ХІІ підставами для припинення діяльності СФГ є:

1) рішення членів СФГ про припинення його діяльності;

2) припинення права власності на землю, права користування земельною ділянкою у випадках, передбачених статтями 27 і 28 Земельного кодексу;

3) визнання селянського (фермерського) господарства неплатоспроможним (банкрутом);

4) якщо не залишається жодного члена селянського (фермерського) господарства або спадкоємця, який бажає продовжити діяльність господарства.

Порядок припинення діяльності СФГ встановлюється ст. 30 Закону України №2009-ХІІ. Рішення про припинення діяльності селянського (фермерського) господарства приймається районною, міською, в адміністративному підпорядкуванні якої є район, Радою народних депутатів, а у разі його банкрутства - господарським судом. Всі спори про припинення діяльності селянського (фермерського) господарства вирішуються судом.

Вилучення (викуп) для державних і громадських потреб земель у селянського (фермерського) господарства може провадитися за його згодою після виділення йому відповідною Радою народних депутатів рівноцінної земельної ділянки, будівництва на новому місці підприємствами, установами і організаціями, для яких відводиться земельна ділянка, житлових, виробничих та інших будівель замість вилучених і відшкодування в повному обсязі збитків, включаючи витрати на поліпшення якості землі, а також неодержані доходи. Спори з цих питань вирішуються в судовому порядку.

При цьому майно селянського (фермерського ) господарства, яке припиняє свою діяльність, використовується насамперед для розрахунків з оплати праці найманих осіб, виконання зобов'язань перед бюджетом, банком та іншими кредиторами. Решта майна залишається у спільній сумісній власності членів селянського (фермерського) господарства або розподіляється між ними за домовленістю. За відсутності згоди спір вирішується у судовому порядку.

У разі припинення діяльності селянського (фермерського) господарства до закінчення строку надання господарству податкових пільг, господарство сплачує до бюджету за весь період його діяльності суму податку, обчислену у розмірі, встановленому для селянського (фермерського) господарства, крім випадків, передбачених підпунктами 3 і 4 ст.29 Закону України №2009-ХІІ, та вилучення (викупу) земельної ділянки для державних або громадських потреб.

Функціонує механізм надання допомоги в облаштуванні господарства з боку держави. Так, для облаштування і ведення СФГ колективне сільськогосподарське підприємство, сільськогосподарське акціонерне товариство виділяли (виділяють) члену цього підприємства, який виходить з нього, належний пай у грошовому або натуральному вираженні згідно зі ст. 8 Закону України №2009-ХІІ.

У період становлення СФГ на неосвоєній території, де немає об'єктів виробничого і невиробничого призначення, держава надає йому допомогу за рахунок державних централізованих капітальних вкладень, місцевих бюджетів. Частина таких державних централізованих капітальних вкладень спрямовується на будівництво під'їзних доріг до СФГ, електро- і радіотелефонних мереж, газо- і водопостачальних систем. А у трудонедостатніх сільських населених пунктах - також на спорудження житла і господарських будівель.

За рахунок місцевих бюджетів селянським (фермерським) господарствам надається допомога у будівництві об'єктів виробничого і невиробничого призначення, житла, здійсненні заходів щодо землеустрою. Такі відносини регулюються наступними нормативними документами:

· п. 5.2 постанови КМУ „Про розвиток селянських (фермерських) господарств” від 20.07.91 р. №96;

· п.5 постанови КМУ „Про деякі питання розвитку селянських (фермерських) господарств” від 14.03.92 р. №133;

· постановою КМУ „Про вдосконалення формування інвестицій на соціальний розвиток села та агропромислового комплексу” від 29.07.92 р. №423;

· постановою КМУ „Про хід виконання Закону України „Про селянське (фермерське) господарство” від 13.01.93 р. №19.

Крім того, на сьогодні діє Порядок виділення на одне селянське (фермерське) господарство державних капітальних вкладень для будівництва об'єктів виробничого і невиробничого призначення та відшкодування за рахунок державного бюджету їх вартості за умови виконання робіт за власні кошти, затверджений спільно Міністерством сільського господарства і продовольства України №37-20-12/2439, Міністерством економіки України №52-44/53, Державним комітетом по водному господарству №ЮГ/8-186, Міністерством фінансів України від 30.04.93 р. №37-20-12/2934 і Асоціацією фермерів України №113-3. Цей порядок зареєстрований у Міністерстві юстиції України 13.05.93 р. №44.

Крім того, кошти Українського державного фонду підтримки селянських (фермерських) господарств спрямовуються на розробку проектів відведення земельних ділянок, відшкодування частини витрат, пов'язаних зі сплатою відсотків за користування позичками банків, та на інші цілі, передбачені статутом Фонду. Переселенцям, які створюють селянське (фермерське) господарство в важкодоступних населених пунктах, перелік яких визначається у встановленому порядку, надається одноразова грошова допомога за рахунок державного (при міжобласному переселенні), республіканського (Автономної Республіки Крим) і місцевих бюджетів (при переселенні в межах АРМ Крим, області) у розмірі, що встановлюється відповідно Кабінетом Міністрів України, Радою Міністрів Автономною Республіки Крим, обласними державними адміністраціями.

Відповідно до п.5.1. Постанови №133 житло, збудоване за рахунок бюджетних коштів, передається в особисту власність громадянам, які переселяються в трудонедостатні населені пункти з метою створення селянського (фермерського) господарства, після 10 років функціонування цього господарства.

Пункт 5.2. ст. 5 Постанови №133 встановлює, що громадянам, які переселяються в важкодоступні населені пункти з метою створення селянських (фермерських) господарств:

· надається одноразова грошова допомога при переселенні за рахунок республіканського (при міжобласному переселенні) та місцевих (при внутрішньо обласному переселенні) бюджетів у розмірі 15 мінімальних окладів на главу сім`ї та однієї четвертої частини цієї допомоги на кожного члена сім`ї;

· за ними зберігається безперервний трудовий стаж, якщо перерва в роботі у зв'язку з переселенням не перевищує одного місяця, без врахування проїзду від місця виїзду до місця вселення.

Згідно з п.6 Постанови №133 Державний комітет України по хлібопродуктах, Міністерство сільського господарства і продовольства України забезпечують, починаючи з 1992 року, селянські (фермерські) господарства за їх заявками насінням у позичку з поверненням у встановленому порядку.

Відповідно до п.3 Постанови №19 Міністерство фінансів України щороку виділяє кошти Українському державному фонду підтримки селянських (фермерських) господарств, за рахунок яких господарствам відшкодовуються:

· до 30% вартості будівництва тваринницьких приміщень, включаючи вартість проектно-кошторисної документації;

· до 15% витрат на купівлю першого трактору, комбайна, вантажного автомобіля.

Згідно з п.4 Постанови №19 для селянських (фермерських) господарств повинно виділятися не менше ніж 5% централізованих державних капітальних вкладень. Зазначені вкладення спрямовуються на будівництво під'їзних шляхів до селянських (фермерських) господарств, еклектро-, радіо- і телефонних мереж, газо- і водопостачальних систем, на меліорацію земель за державною програмою, а у трудонедостатніх селах також на спорудження житла і господарських будівель для потреб сім`ї.

Відповідно до п.7 Порядку №19 Міністерство сільського господарства і продовольства, Міністерство фінансів за погодженням з Національним банком України розробили механізм кредитування селянських (фермерських) господарств, згідно з яким господарствам відшкодовується частина витрат зі сплати відсотків за користування кредитом.

Щодо конкретного будівництва об'єктів виробничого і невиробничого призначення, то це питання регулюється Порядком №44, відповідно до якого будь-яке будівництво здійснюється адресно, тобто для конкретних селянських (фермерських) господарств. Будівництво здійснюється лише за умови укладення фермерським господарством довгострокової (не менш як 5 років) угоди на продаж державі не менше ніж половини товарної продукції, що виробляється цим господарством.

Прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів і споруд, зведених за рахунок державних централізованих капітальних вкладень, здійснюється відповідно до порядку, затвердженого постановою КМУ „Про порядок прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів державного замовлення” від 05.08.92 р. №449. Участь фермера в роботі державної приймальної комісії обов'язкова.

1.2 Організація бухгалтерського обліку в селянських (фермерських) господарствах

Організація обліку результатів діяльності в селянських (фермерських) господарствах має свої особливості, які зумовлені специфікою такої форми підприємницької діяльності як фермерське господарства та впливом особливостей процесу виробництва в сільському господарстві.

Серед основних документів, які регулюють основні сфери облікового процесу в селянських (фермерських) господарствах слід виділити наступні:

· Закон України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” від 16.07.1999 р.;

· Положення (стандарти) бухгалтерського обліку;

· Методичні рекомендації з організації та ведення бухгалтерського обліку в селянських (фермерських) господарствах, затверджених Мінагрополітики від 02.07.2001 р. №189

· Методичні рекомендації по організації та веденню бухгалтерського обліку по журнально-ордерній формі на підприємствах агропромислового комплексу, затверджені Наказом Мінагрополітики України від 07.03.2001 р. №49;

· Методичні рекомендації по плануванню, обліку та калькулюванню собівартості продукції (робіт. послуг) сільськогосподарських підприємств, затверджені Наказом Мінагрополітики України від 18.05.2001 р. №132.

Згідно із Законом України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” на фермерське господарство розповсюджується обов'язкове ведення бухгалтерського обліку та подання фінансової звітності і самостійне обирання форми бухгалтерського обліку.

Як і інші сільськогосподарські формування, селянські (фермерські) господарства повинні складати наказ про облікову політику. При виборі напрямів і змісту облікової політики стосовно конкретного підприємства слід враховувати: галузеві особливості (спеціалізацію) або вид діяльності підприємства; організаційно-правову форму підприємства (форму господарювання); рівень кваліфікації облікового апарату та забезпеченість його комп'ютерною та іншою обчислювальною технікою; систем стимулювання працівників за результатами господарської діяльності, а також наявність власників землі, майна орендних відносин; обсяг діяльності; середньоспискова чисельність працівників, наявність працюючих власників; рівень планування, внутрішнього контролю та ін.

Відповідно до чинної нормативно-правової бази кожне господарство має право самостійно визначати свою облікову політику. В її розвиток обирати форму бухгалтерського обліку як певну систему облікових регістрів, встановлювати порядок і способи реєстрації та узагальнення інформації в них з дотриманням єдиних засад законодавства та з урахуванням особливостей своєї діяльності та технології обробки облікових даних.

Господарства можуть розробляти систему і форми внутрішньогосподарського (управлінського) обліку, звітності і контролю господарських операцій, визначати права працівників на підписання бухгалтерських документів. Господарство самостійно визначає і затверджує на тривалий період правила документообігу і технологію обробки облікової інформації, при необхідності додаткову систему рахунків і регістрів аналітичного обліку.

В цілому формування облікової політики слід розглядати як важливий етап у діяльності господарство, за який несуть відповідальність керівник і головний бухгалтер. Складові облікової політики розробляють і затверджують у наказі про облікову політику підприємства, в якій мають бути відображені всі способи і процедури, що використовуватиме господарство для правильного відображення господарських операцій, фінансового стану, достовірного визначення результатів діяльності та забезпечення об'єктивності показників обліку для складання фінансової звітності.

За змістом і взаємозв'язком у системі бухгалтерського обліку елементи облікової політики можна поділити на дві групи: організаційно - технологічні та методичні. При цьому організаційно-технологічні елементи за суттю є інституційною основою для формування облікової політики в господарстві, де визначального значення набуває методичне вирішення питання технології обліку як ланки економічної діяльності господарства в умовах ринку (рис.1.1).

Облік у фермерському господарстві здійснюють за формами, в основу яких покладено економічну модель „затрати - випуск”, що має такий аналітичний вираз:

П = Д - В,

де П - прибуток (чистий дохід); Д - дохід (виручка) від реалізації товарів, робіт, послуг; В - витрати матеріальних і фінансових ресурсів.



Рис. 1.1 Елементи облікової політики

Отже, фінансовий результат визначають вирахуванням із грошових надходжень усіх витрат. Такий підхід дає змогу визначити фінансовий результат господарської діяльності без попередньої калькуляції собівартості продукції, що значною мірою спрощує бухгалтерський облік і робить його менш трудомістким.

Зниження трудомісткості обліку досягають головним чином за рахунок спрощення обліку придбаних матеріальних цінностей. Оскільки матеріальні цінності можуть бути повністю не використані, в кінці року сума витрат уточнюється залежно від наявності матеріалів на початок і кінець року. У цьому полягає перевага даного методу, який запозичений системою фінансового обліку в розвинених країнах.

Бухгалтерський облік у фермерському господарстві ведеться за однією з нижченаведених форм з урахуванням таких засад:

· проста форма обліку (без використання подвійного запису) застосовують господарства, в яких працюють власник (голова) та члени його родини (без залучення найманих працівників);

· спрощена форма обліку пропонується застосовувати господарствам з середньо обліковою чисельністю працюючих за звітний період - до 10 осіб включно (крім членів сім`ї) і обсягом виручки за рік, що не перевищує 500 тис. грн.;

· господарства, які відповідають статусу малих підприємств (із середньо обліковою чисельністю працівників за звітний період від 10 до 50 осіб та обсягом виручки від реалізації від 500 тис. грн. до 2,5 млн. грн.) ведуть бухгалтерський облік за спрощеним Планом рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань і господарських операцій суб'єктів малого підприємництва, затвердженим Наказом Міністерства фінансів України від 19.04.2001 р. №186 і складають фінансову звітність згідно до Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 25 „Фінансова звітність суб'єкту малого підприємництва”, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 14.03.2000 р. №39;

· всі інші господарства ведуть облік за Планом рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань і господарських операцій, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 30.11.1999 р. №291, згідно з Методичними рекомендаціями з організації та ведення бухгалтерського обліку за журнально-ордерною формою на підприємствах агропромислового комплексу, затверджених наказом Мінагрополітики України від 07.03.2001 р. №49.

Бухгалтерський облік у господарстві ведеться безперервно з дня реєстрації господарства до припинення його діяльності.

Важливим елементом започаткування обліку у фермерському господарстві при його створенні є опис майна селянського (фермерського) господарства. Так, відповідно до ст. 16 Закону України „Про селянське (фермерське) господарства” майно фермера становить його власність. Для цього складається опис майна фермера і на підставі цих даних складається вступний баланс.

В описі згідно із затвердженими положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку 7 „Основні засоби” та 2 „Баланс” основні засоби відображуються за первісною (переоціненою) вартістю, виходячи із кошторисних (розрахункових) чи фактичних витрат на їх будівництво та придбання (доставку, встановлення, реєстрацію тощо), з урахуванням індексації, а на підставі даних про рік введення в експлуатацію об'єктів та норм амортизації розраховують знос (за відсутності таких даних знос може визначатися, виходячи із стану об'єкту).

Оцінку товарно-матеріальних цінностей, сільськогосподарської продукції, молодняку тварин, птиці, тварин на відгодівлі, незавершеного виробництва здійснюють згідно з положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 9 „Запаси” за первісною вартістю.

Облік за простою формою передбачає накопичення даних відповідно до потреб управління господарством без використання подвійного запису. Основним регістром за простою формою обліку є Книга обліку доходів та витрат, в якій здійснюють реєстрацію даних первинних документів за видами доходів та витрат з метою визначення результатів господарювання. Наявність засобів чи джерел їх утворення у Книзі не відображають. Книгу за потреби можна доповнити необхідними графами чи скоротити відповідно до вимог виробництва, управління та звітності.

У Книзі не обліковують внутрішньогосподарський оборот та споживання власної продукції у господарстві. Не вважається внутрішньогосподарським оборотом та не відноситься на витрати господарства використання власної продукції (оціненої за середніми реалізаційними цінами) на особисте споживання (сімейні потреби) та витрати на благодійні цілі. Ці суми відображують в графі 26 „Вилучення коштів (витрати за рахунок доходу)” не менше ніж двічі на рік.

У кінці звітного періоду проводять інвентаризацію. При цьому складають інвентаризаційний опис. На підставі даних про фактичну наявність запасів уточнюють суму витрат на різницю перехідних залишків запасів (матеріалів, готової продукції, молодняку тварин, незавершеного виробництва) на кінець та початок періоду.

Ведення Книги обліку доходів і витрат не вимагає спеціальної підготовки, вона зрозуміла в користуванні, оскільки записи здійснюють без одночасного відображення взаємозв'язку господарських засобів та джерел. За даними бухгалтерських запасів по Книзі можна отримати відомості про хід господарського процесу, скласти Декларацію про доходи та про ПДВ за потреби, Баланс та Звіт про фінансові результати.

Для складання балансу використовують дані Інвентаризаційних описів про наявність цінностей та Відомості обліку основних засобів, де зазначають вартість одержаних та списаних об'єктів і суму нарахованої амортизації за звітний період.

За бажанням власника можна вести аналітичний облік окремих видів засобів і зобов'язань шляхом використання Відомостей обліку основних засобів, тварин та птиці, багаторічних насаджень, витрат незавершеного виробництва за видами діяльності, розрахунків тощо.

Основним реєстром за спрощеною формою обліку є Журнал реєстрації господарських операцій господарства. Господарські операції в журналі відображуються з дотриманням принципу подвійного запису. Для більш детального обліку окремих об'єктів (витрат, розрахунків, тварин, продукції тощо) фермер може використовувати інші реєстри аналітичного обліку:

· відомість обліку основних засобів;

· відомість обліку витрат виробництва;

· відомість обліку розрахунків.

Схематично організація обліку має такий вигляд (рис. 1.2).

Умовні позначення:

- реєстрація господарських операцій

- звіряння записів

Рис.1.2 Схема побудови обліку за спрощеною формою

Як бачимо, основним обліковим регістром є Журнал реєстрації господарських операцій, важливим призначенням якого є визначення фінансового результату на підставі сформованих протягом звітного періоду доходів та витрат, зареєстрованих у журналі та підтверджених первинними документами. В журналі забезпечується автоматичний контроль арифметичних помилок, ведення записів максимально пристосоване для складання форм балансу і іншої звітності.

Як вже зазначалось, Журнал ведеться за принципом подвійного запису за умовними рахунками. Цим рахункам не присвоюються номери, для них не є обов'язковим термінологія дебет та кредит, здійснюється проста кореспонденція рахунків через обмежену їх кількість. Ці спеціальні рахунки, як і класичні, схематично є двобічною таблицею, лівий бік якої для активного рахунка називається дебет („збільшення”), а правий - кредит „Зменшення”), для пасивного рахунка - на дебеті відображується зменшення, а на кредиті - збільшення.

Перед здійсненням записів у журналі нумерують сторінки, прошнуровують і скріплюють печаткою.

В господарствах, які ведуть облік в порядку, передбаченому для малих підприємств, використовують спрощений План рахунків та складають фінансову звітність відповідно до Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 25 „Фінансовий звіт суб'єкта малого підприємництва”. Облік в господарстві, яке відповідає статусу малого підприємства, пропонується вести за формою Журнал-Головна з використанням методу подвійного запису. Кореспонденція рахунків записується безпосередньо на первинних документах або в меморіальних ордерах.

Інші господарства, тобто ті, що відповідають статусу великих сільськогосподарських підприємств, ведуть облік згідно з П(С)БО та звичайним Планом рахунків, який повинні використовувати підприємства і організації всіх галузей народного господарства. При цьому можуть використовувати різні форми обліку: Журнал-Головна, журнально-ордерна форма з використанням ручної і комп'ютерної технології обробки даних.

Порівняння трьох синтетичних регістрів - Книги обліку доходів і витрат, журналу реєстрації господарських операцій та Журнал-Головної дає можливість переконатись в перевагах та недоліках кожного з них і прийняти рішення про застосування оптимального варіанта організації обліку для умов конкретного господарства.

Слід підкреслити, що в регістрах синтетичного обліку, до яких належать Книга обліку доходів та витрат і Журнал реєстрації господарських операцій, вказують лише загальний вартісний вимір господарської операції, як правило, зовнішньої, тобто такої, що виходить за межі господарства. Синтетичні дані характеризують фінансовий стан господарства, за ними визначають результати господарської діяльності. Але в процесі управління господарством йому потрібно знати детальні складові синтетичного обліку та мати уявлення про внутрішньогосподарські операції. Для деталізованого запису інформації використовують реєстри аналітичного обліку, в яких облік ведеться за натуральними і вартісними показниками. Обсяг аналітичного обліку визначається самим фермером.

Необхідної завершеності системі фермерського обліку надає спрямування її форм на фінансову звітність. Однією з головних цілей ведення обліку в фермерському господарстві є складання звітності за певний період, а подання звітності для всіх господарств, що є юридичними особами, визначено Законом України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні”.

Звітність надає інформацію про фінансовий стан фермерського господарства, показує джерела походження прибутку та стан господарських ресурсів, активів, зобов'язань та їх зміни. За звітністю контролюють доцільність обраної форми обліку та раціональність організації облікового процесу в фермерських господарствах. У цілому фермерська фінансова звітність сприяє арифметичному контролю записів у регістрах синтетичного й аналітичного обліку, дає змогу оцінювати наслідки господарювання, здійснювати аналіз економічної діяльності, своєчасно запобігати негативним фінансовим явищам і приймати ефективні управлінські рішення.

Суб'єкти малого підприємництва, до яких в більшості належать і фермерські господарства, згідно із П(С)БО 25 „Фінансовий звіт суб'єкта малого підприємництва” застосовують скорочену за показниками фінансову звітність у складі „Балансу” (форма №1-М) і „Звіту про фінансові результати” (форма №2-М). Це зазначено і в Методичних рекомендаціях з організації та ведення бухгалтерського обліку в селянських (фермерських) господарствах, затверджених Мінагрополітики від 02.07.2001 р. №189. Характеризуючи фінансовий звіт суб'єкта малого підприємництва, слід зазначити, що він побудований на сумішенні та вилученні цілої групи показників, передбачених для звичайних підприємств.

Звітним періодом для складання фермерської фінансової звітності є календарний рік. Скорочена фінансова звітність складається у тисячах гривень з одним десятковим знаком. Показники звіту про непрямі податки та інші вирахування з доходу, податок на прибуток та інші податки, витрати і збитки наводяться в дужках.

Попередня підготовча робота при складанні звітності передбачає перевірку повноти відображення у поточному обліку всіх господарських операцій, які відбулися за звітний період, проведення інвентаризації основних засобів, матеріальних цінностей, грошових коштів, розрахунків тощо. Уточнюють правильність перенесення даних з первинних у регістри обліку, достовірність відображення економічного змісту господарських фактів, розкривають стан заборгованості за кожним видом, впорядковують аналітичні записи та підбивають підсумки основних регістрів синтетичного обліку (Книга обліку доходів та витрат, рахунки Журналу та Журналу-Головної).

Основним регістром на підставі якого складається фінансова звітність за простою формою бухгалтерського обліку є Книга обліку доходів та витрат. При застосуванні такої форм обліку фермерські господарства пере складанням фінансової звітності повинні:

· провести інвентаризацію основних засобів, матеріальних цінностей, грошових коштів, розрахунків тощо, і відобразити її результати в Описі майна селянського (фермерського) господарства (форма затверджена наказом Міністерства аграрної політики України від 02.07.2001 р. №189);

· перевірити повноту відображення всіх господарських операцій, які відбулися за звітний період, згідно з зафіксованими у первинних документах у Книзі обліку доходів та витрат і Описі майна.

При веденні обліку за спрощеною формою фінансова звітність фермерським господарством формується в такій послідовності:

1) здійснюється арифметичний та логічний контроль і перевіряються річні записи господарських операцій в Журналі реєстрації господарських операцій;

2) відображуються результати інвентаризації стану розрахунків, грошових коштів, майна та оцінки залишків запасів для визначення фактичного розміру виробничих витрат;

3) складається пробний баланс на підставі визначених дебетових і кредитових залишків за всіма рахунками Журналу реєстрації господарських операцій;

4) заповнюється Звіт про фінансові результати за формою №2-М;

5) складається баланс за формою №1-М за відповідними статтями активу та пасиву.

Особливості бухгалтерського обліку в сільському господарстві викладені в спеціальних нормативних та методичних документів, які регулюють основні сфери облікового процесу: безпосередньо облік та його методологію. Серед таких документів слід виділити:

- Методичні рекомендації по організації та веденню бухгалтерського обліку по журнально-ордерній формі на підприємствах агропромислового комплексу, затверджені Наказом Мінагрополітики України від 07.03.2001 р. №49;

- Методичні рекомендації по організації та веденню бухгалтерського обліку в крест`янських (фермерських) господарствах, затверджені Наказом Мінагрополітки України від 2.07.2001 р. 3190;

- Методичні рекомендації по плануванню, обліку та калькулюванню собівартості продукції (робіт. послуг) сільськогосподарських підприємств, затверджені Наказом Мінагрополітики України від 18.05.2001 р. №132.

Разом з тим, у випадку якщо сільськогосподарське підприємство належить до категорії суб'єктів малого підприємництва у відповідності із Законом України „Про державну підтримку малого підприємництва” від 19 жовтня 2000 року №2063-ІІІ, то воно на вибір може застосовувати або спрощену форму бухгалтерського обліку та звітності, порядок ведення якої визначається Кабінетом Міністрів України, або діючу загальну систему бухгалтерського обліку та звітності, передбачену законодавством.

Специфіка сільськогосподарського виробництва, в основному, має значний вплив на організацію обліку таких об`єктів як молодняк тварин, тварини на відгодівлі, робоча та продуктивна худоба, витрати виробництва, готова продукція тваринництва, рослинництва тощо.

При цьому особливості виявляються не лише в синтетичному обліку, калькуляції, а в першу чергу, в документальному оформленні операцій з даними об'єктами, оскільки первинний документообіг в силу специфіки сільськогосподарського виробництва є доволі детальним і значно відрізняється від загальноприйнятих форм.

Якщо фермерське господарство відноситься до категорії великих підприємств, то для організації бухгалтерського обліку може скористатися Методичними рекомендаціями з організації та ведення бухгалтерського обліку за журнально-ордерною формою на підприємствах агропромислового комплексу, затвердженими наказом Міністерства аграрної політики України від 07.03.2001 р. №49.

Для узагальнення і первинного групування деяких облiкових даних, кpiм основних peєcтpiв, застосовуються допомiжнi реєстри, в яких господарськi операції вiдображують на пiдставi первинних документiв по необхiдних аналiтичних показниках.

Журнали-ордери побудованi таким чином, що в них вiдображують однорiднi за економiчним змiстом операцiї, а також операцiї, що взаемопов'язанi мiж собою. Тому ряд журналiв-ордерiв (2 с.-г., 3 с.-г., 4 с.-г., 8 с.-г., 10 с.-г., 11 с.-г., 12 с.-г., 13 с.-г., 15 с.-г.) передбаченi для облiку операцiй по кредиту декiлькох синтетичних paxунків. В цьому випадку для кожного синтетичного рахунка видiлено окремий роздiл.

Для забезпечення правильного групування даних первинних документiв у журналах-ордерах передбачено типову кореспонденцiю по кредиту рахунків бухгалтерського облiку i наведено перелiк показникiв, необхiдних для складання перiодичної та рiчної звiтностi. В журналах-ордерах, що призначенi для синтетичного та аналiтичного облiку, кpiм того, передбачено позицiї аналiтичного облiку (журнали-ордери 6 с.-с., 7 с.-г., 8 с.-г. та iнші).

Записи в облiкових реєстрах проводять в мipy надходження документiв або пiдсумками за мiсяць залежно вiд характеру i змiсту операцiї. На документах, данi яких включено до журналiв-ордерiв, вiдомостей, peecтpiв та аркушів-розшифрувань, вказують номер и вiдповiдних peecтpiв i порядковi номери записiв в них (номер рядка). По документах, якi вiдображенi в реєстрах загальним підсумком, номер реестру і номер запису вказують на окремому аркушi, який прикрiплюється до зброшурованих документів.

Пiдсумковi данi в журналах-ордерах на кожному синтетичному рахунку в обов'язковому порядку необхiдно звiряти з даними iнших облiкових peecтpiв, в яких вiдображенi записи по вiдповiдних кореспондуючих рахунках. В тих журналах-ордерах, де облiковi записи не можуть бути проконтрольованi шляхом зiставлення їx з вiдповiдними показниками iнших peecтpiв, пiдсумковi дані по документах використовуються для перевірки підсумків по окремих кореспондуючих рахунках.

Наприклад, для обліку затрат виробництва використовуються журнали-ордери:

- №10.1 с.-г. - для обліку витрачених запасів у виробництві;

- №10.2 с.-г. - Для обліку нарахованої оплати праці та пов'язаних з нею сум відповідних відрахувань (до Пенсійного фонді, Фонду соціального страхування по тимчасовій непрацездатності, Фонду соціального страхування на випадок безробіття, Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві), а також амортизаційних відрахувань та забезпечення майбутніх витрат і платежів;

- №10.3 с.-г. - призначений для відображення виходу продукції рослинництва.

Аналітичний облік затрат і виходу продукції рослинництва ведеться у Виробничому звіті №10.3а с.-г. Виробничий звіт складається за місяць і наростаючим підсумком з початку року в розрізі об'єктів аналітичного обліку за відповідними статтями витрат. Дані Виробничого звіту за кредитом аналітичних рахунків виробництва у межах структурних підрозділів переносяться до зведеної відомості №10.3д с.-г. Підсумки зведеної відомості у розрізі синтетичних рахунків переносять до Журналу-ордера №10.3 с.-г., а кредитові обороти з Журналу-ордеру - до Головної книги.

На підставі даних Виробничих звітів складається також оборотна відомість №10.3 с.-г. за рахунками виробничих витрат, яка передбачає відображення початого залишку, обігу по дебету і кредиту, залишок на кінець звітного періоду для кожного об'єкта аналітичного обліку в рослинництві.

1.3 Організація і методика аудиту діяльності селянського (фермерського) господарства

Метою аудиту діяльності селянських (фермерських) господарств є висловлення думки щодо відповідності організації обліку та порядку складання звітності діючим нормативним та законодавчим документам. Для того, щоб скласти об'єктивну думку про інформацію, яка підтверджується, аудитор повинен:

· одержати обґрунтовану гарантію того, що інформація у бухгалтерській документації та інших джерел даних про дії та події суб'єкта господарювання достовірна і достатня;

· вирішити, чи правильно відповідна інформація відтворена в обліку і звітності.

Особливості проведення аудиторської перевірки сільськогосподарських підприємств випливають із специфіки організації і технології виробництва, бухгалтерського обліку та оподаткування. У зв`язку з цим завдання аудитора також набувають специфічного спрямування, зумовленого особливостями агропромислового комплексу, його галузей та підгалузей, і можуть бути узагальнені в наступні групи: