Облік і аудит діяльності селянських (фермерських) господарств на прикладі селянського фермерського господарства "Земля"

При розрахунку справедливої вартості об'єкта основних засобів за допомогою витратного методу використовуються дані про необхідні витрати на його відбудову, які коригуються на коефіцієнт зношеності об'єкту. Але при визначенні даного коефіцієнту можна спиратися на дані бухгалтерського обліку лише в тому випадку, якщо обраний метод нарахування амортизації відображає реальній рівень зносу об'єкта. Крім того, недоліком даного методу є те, що він, в основному, спирається на дані минулих періодів та не враховує можливості зміни ситуації в майбутньому.

При використанні порівняльного методу визначення вартості об'єкту спираються на відомі дані про вартість подібних об'єктів (аналогів). В цілому можна відмітити простоту даного методу, але його застосування може бути виправданим лише при існуванні активного ринку, тобто в умовах наявності достатньої кількості інформації про здійснення операцій купівлі-продажу, оренди аналогічних об'єктів, що не притаманно в повній мірі сучасному стану розвитку економіки України.

При використанні доходного методу справедлива вартість об'єкта визначається базуючись на тому обсязі доходу, який об'єкт основних засобів може принести за визначений період. Даний метод ураховує майбутні зміни, але спирається на прогнозні дані, достовірність яких не завжди є високою.

Як бачимо, при визначені вартості об'єкта трьома методами будуть отримані різні результати, і тому у підприємства є можливість в кожній практичній ситуації обирати той метод, при якому визначена вартість об'єкта буде найбільш відповідати поставленій задачі.

4. Змінити методи оцінки вибувши товарно-матеріальних цінностей. Для оцінки вибуття матеріалів, малоцінних швидкозношуваних предметів, запасних частин використовувати метод ідентифікованої собівартості, а для палива - метод середньозваженої собівартості.

Запровадити окремі документи для обліку спецодягу. Спецодяг, виданий у підзвіт працівникам, обліковувати на особистих картках останніх протягом усього встановленого терміну його використання. Списання спецодягу з підзвіту до закінчення встановлених термінів його використання здійснювати тільки на підставі актів про його непридатність. Акти здавати в бухгалтерію відповідно до графіка документообігу.

Переоцінку запасів проводити один раз на квартал на підставі рішення постійно діючої інвентаризаційної комісії.

5. Доходи та витрати відображати на підставі принципу нарахування та відповідності, тобто виділити витрати майбутніх періодів, а оскільки послуги полягають у виконанні невизначеної кількості дій (операцій) за певний період часу, то дохід визначати шляхом рівномірного його нарахування за цей період.

В розробленому наказі про облікову політику підприємства необхідно передбачити всі необхідні положення щодо витрат виробництва, а саме:

· визначити у відповідності до Методичних рекомендацій по планування, обліку і калькулювання собівартості продукції (робіт, послуг) сільськогосподарських підприємств, затверджених наказом Міністерства аграрної політики України від 18 травня 2001 року №132 склад прямих витрат, загально виробничих та адміністративних витрат.;

· визначити базу розподілу певних витрат (амортизації, витрат на утримання та ремонт техніки).

Слід враховувати супутню продукцію та зерновідходи при калькулювання собівартості продукції рослинництва. Наприклад, в 2003 році для пшениці це слді було зробити наступним чином.

За даними обротної відомості селянське феремерське господарство «Земля»” отримало 600 ц пшениці, 21 ц зерновідходів (припустимо, що вміст у них зерна становить 40%) і 730 ц соломи. Витрати на виробництво становлять 5068,8 грн.

Отже, селянському фермерському господарству «Земля»” слід розробити нормативи витрат на збирання, транспортуавння й скритування соломи. Припустимо, що вони дорівнюють 1,4 грн. за 1 ц або 1022 грн.

Спочатку слід було визначити витрат на вирощування повноцінної кульури (без соломи): 5068,8 - 1022 = 4046,8 грн.

Потім установлюють кількість повноцінного зерна в зерновідходах 21 * 40% = 8,4 ц

Отже, загальна кількість повноцінного зерна з урахуванням зерновідходів дорівнюватиме 600 + 8,4 = 608,4 ц

Фактична собівартість 1 ц повноцінного зерна озимої пшениці становитеме 4046,8 / 608,4 = 6,65 грн..

Сума витрат, що припадає на зерновідходи становитеме 8,4 * 6,65 = 55,86 грн., а фактчина собівартість 1 ц зерновідходів 55,86 / 21 = 2,66 грн.

3.2 Підходи до удосконалення порядку визначення собівартості продукції у фермерському господарстві

Собівартість продукції є одним із найважливіших показників ефективності діяльності фермерського господарства, в якому знаходить своє відображення раціональне використання виробничого потенціалу господарства. Величина собівартості зумовлює конкурентоспроможність продукції і фінансові результати діяльності. В свою чергу, підвищення собівартості сільськогосподарської продукції викликане не тільки інфляційними процесами, а й невмінням управляти витратами виробництва.

Після визначення фактичних витрат на виробництво і валового збору сільськогосподарських культур фермер може визначити фактичну собівартість, навіть за умови організації простої форми обліку. Для цього необхідно мати заздалегідь вирахувані нормативні витрати на один центнер продукції, яка виробляється в господарстві. Такі нормативи розраховуються, виходячи з технології виробництва того чи іншого виду продукції і визначають обсяг кожного виду робіт, їх вартість, потребу у відповідних ресурсах для виробництва продукції (добрив, насіння тощо), їх вартість. Підрахувавши загальну вартість витрат за нормативами на виробництво запланованого обсягу продукції, визначають за відповідною методикою нормативну собівартість одиниці продукції.

Слід зауважити, що в умовах фермерського господарства не завжди можна визначити відносно точні нормативи витрат, оскільки такі розрахунки надто трудомісткі. Немає на даний час і розроблених загальних нормативів витрат на виробництво сільськогосподарської продукції в умовах фермерського господарства. До того ж внаслідок інфляції застарілі навіть загальні нормативи, які були розроблені для великих сільськогосподарських підприємств. В такому випадку, на нашу думку, у фермерських господарствах можна використовувати два способи визначення фактичної собівартості продукції.

Суть першого методу полягає в тому, що у фермерському господарстві можна скористатись розробленими за допомогою спеціалістів індивідуальними нормативами витрат на виробництво такий спосіб дозволяє найточніше визначити фактичну собівартість кожного виду продукції з врахуванням умов конкретного фермерського господарства. Саме такий спосіб є найбільш практичним для фермерських господарств.

Наприклад, норматив витрат на виробництво озимої пшениці в розрахунку на один гектар визначений в сумі 1380 грн. при врожайності 45ц/га. У загальній сумі нормативних витрат питома вага витрат на вирощування озимої пшениці складає 45.1 відсотків. Загальні фактичні витрати виробництва фермерського господарства на вирощуванні всіх сільськогосподарських культур за рік склали 250 тис. грн.. Отже, на озиму пшеницю припадає 112750 грн. витрат (250 тис. грн. * 0,451).

З них на солому озимої пшениці віднесемо за діючою методикою 3250 грн. витрат та її збирання, транспортування та закладку на зберігання, а решту 109500 грн. (112750 - 3250) розподілимо між повноцінним зерном (2945 ц) та відходами (300 ц), що використовуються з розрахунку 40% вмісту повноцінного зерна у відходах. Таким чином, фактична собівартість одного центнера повноцінного зерна озимої пшениці розрахована в сумі 109500 / (2945 + 300*0,4) = 35,72 грн., звідки собівартість одного центнера відходів складає відповідно (35,72*0,4) = 14,28 грн.

Другий спосіб визначення собівартості сільськогосподарської продукції, який може бути рекомендований для застосування, ґрунтується на співвідношенні реалізаційних цін. Він значно простіший від попереднього, оскільки тут достатньо визначити співвідношення між реалізаційними цінами на ті види продукції, які виробляються у фермерському господарстві й перевести їх в умовну продукцію. Далі після визначення питомої ваги конкретного виду продукції в умовній кількості всієї, можна обчислити суму витрат на виробництво кожної культури, а потім і в розрахунку на один центнер продукції.

Недоліками цього способу є те, що при ньому опосереднюється собівартість продукції відповідно із реалізаційними цінами, а це позбавляє можливості об'єктивно оцінювати рівень рентабельності кожного окремо взятого виду продукції.

Наступним етапом, після визначення фактичної собівартості продукції, є її співставлення з розрахунковою, тобто нормативною за кожним видом і визначення калькуляційних різниць. Наприклад, за 2003 рік фактична собівартість 1 ц цукрових буряків у фермерському господарстві перевищувала нормативну на 1 грн. 50 коп., а фактична собівартість 1 ц картоплі була нижче від розрахункової на 2 грн. 15 коп. Залежно від виду відхилень їх записують методом „червоне сторно” або додаткових проведень. В даному випадку методом „червоне сторно” буде записано калькуляційну різницю по картоплі, а методом додаткових проведень - калькуляційну різницю по цукрових буряках.

Після вказаних записів рахунок 23 „Виробництво” закривається, тобто не має залишку на кінець року. Але внаслідок того, що у фермерському господарстві у вересні 2004 року посіяно озимі зернові, врожай яких буде зібрано тільки в наступному році, на рахунку 23 „Виробництво” обліковують витрати незавершеного виробництва. У зв'язку з цим в обліку необхідно розмежовувати витрати поточного року від витрат під врожай майбутнього року, тобто витрат незавершеного виробництва. З цією метою, з початком проведення робіт під врожай наступного року у Відомості обліку витрат виробництва фермерського господарства потрібно відкрити окремий аналітичний рахунок „незавершене виробництво”. З першого січня наступного за поточним роком цей рахунок є основним рахунком з обліку витрат виробництва поточного року і загальна сума витрат за рік н виробництво вирощеного врожаю буде складатись з витрат під врожай на початок року і проведених в поточному році по догляду й збиранню сільськогосподарських культур.

Таким чином, у результаті обчислення фактичної собівартості і списання калькуляційних різниць у фермерському господарстві можна визначити як фінансовий результат від реалізації окремого виду продукції, так і його загальну суму по фермерському господарстві.

Висновки до розділу 3

Для підвищення достовірності обліку та аналізу витрат на виробництво продукції рослинництва у селянському фермерському господарстві «Земля» слід запровадити наступні заходи.

По-перше, розробити наказ про організацію бухгалтерського обліку та наказ про облікову політику підприємства.

По-друге, СФГ „Земля” можна порекомендувати, в першу чергу, провести інвентаризацію всіх активів, коштів та зобов'язань, для того щоб визначити їх реальний стан та підтвердити залишки, а також відобразити в синтетичному обліку всі первинні документи. В подальшому необхідно своєчасно здійснювати інвентаризацію залишків запасів та незавершеного виробництва, хоча б один раз на рік - перед складанням фінансової звітності. В подальшому необхідно своєчасно здійснювати інвентаризацію залишків запасів та незавершеного виробництва, хоча б один раз на рік - перед складанням фінансової звітності.

Важливим є розробка напрямків раціоналізації бухгалтерського обліку для невеликих за обсягами фермерських господарств. В таких господарствах можна використовувати два способи визначення фактичної собівартості продукції.

Суть першого методу полягає в тому, що у фермерському господарстві можна скористатись розробленими за допомогою спеціалістів індивідуальними нормативами витрат на виробництво такий спосіб дозволяє найточніше визначити фактичну собівартість кожного виду продукції з врахуванням умов конкретного фермерського господарства. Саме такий спосіб є найбільш практичним для фермерських господарств.

Другий спосіб визначення собівартості сільськогосподарської продукції, який може бути рекомендований для застосування, ґрунтується на співвідношенні реалізаційних цін. Він значно простіший від попереднього, оскільки тут достатньо визначити співвідношення між реалізаційними цінами на ті види продукції, які виробляються у фермерському господарстві й перевести їх в умовну продукцію. Далі після визначення питомої ваги конкретного виду продукції в умовній кількості всієї, можна обчислити суму витрат на виробництво кожної культури, а потім і в розрахунку на один центнер продукції.

Недоліками цього способу є те, що при ньому опосереднюється собівартість продукції відповідно із реалізаційними цінами, а це позбавляє можливості об'єктивно оцінювати рівень рентабельності кожного окремо взятого виду продукції.

Висновки

Сільське господарство є такою галуззю економіки, яка має значні особливості щодо циклу виробництва готової продукції, надання робіт, послуг, які, в свою чергу, визначають особливості щодо бухгалтерського обліку (первинного, аналітичного та синтетичного).

Організація обліку результатів діяльності в селянських (фермерських) господарствах має свої особливості, які зумовлені специфікою такої форми підприємницької діяльності як фермерське господарства та впливом особливостей процесу виробництва в сільському господарстві. Бухгалтерський облік у фермерському господарстві ведеться за однією з нижченаведених форм: проста форма обліку (без використання подвійного запису); спрощена форма обліку; форма обліку, яку застосовують суб'єкти малого підприємства; звичайна форма обліку, яку ведуть підприємства і організації, які відповідають статусу великих.

Рішення про застосування оптимального варіанта організації обліку для умов конкретного господарства повинно прийматися усвідомлено після аналізу можливостей застосування певної форм, інформаційних можливостей її регістрів (наприклад, синтетичних регістрів - Книги обліку доходів і витрат, журналу реєстрації господарських операцій та Журнал-Головної), їх основних переваг та недоліків.

Метою аудиту діяльності селянських (фермерських) господарств є висловлення думки щодо відповідності організації обліку та порядку складання звітності діючим нормативним та законодавчим документам з врахуванням специфіки сільськогосподарського виробництва та системі обліку в агроформуваннях. При виборі в якості об'єкту аудиту діяльність фермерського господарства, тобто господарські процеси та фінансово-економічні результати господарювання, процес отримання аудиторських доказів може бути оптимізований, якщо в якості сегментів аудиту виділити так звані цикли господарських операцій: цикл придбання та заготівлі матеріальних цінностей, цикл виробництва, цикл реалізації та отримання доходів, цикл оплати.

Дослідження стану обліку здійснювалося на прикладі фермерського господарства „Земля”. Господарство не можна віднести до тієї групи „фермерських господарств”, до яких звикли в широкому розумінні цього слова. Адже обсяги орендованих земель, обсяги виробництва та реалізації, чисельність працюючих свідчать, що дане селянське фермерське господарство відноситься до порівняно великих за розмірами сільськогосподарських підприємств.

Такі підприємства повинні застосовувати звичайний план рахунків та складати звітність в повному комплекті. Це вимагає вибору методів обліку, які передбачені звичайним планом рахунків, положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку, нормативними документами в галузі сільського господарства, усвідомленого підходу до розробки наказу про облікову політику та в цілому постановці обліку в господарстві.

Серед позитивних моментів в організації бухгалтерського обліку в СФГ „Земля” слід виділити наступне:

· з урахування особливостей господарської діяльності та технології обробки даних (тобто автоматизації бухгалтерського обліку в господарстві за допомогою 1С: Бухгалтерія) застосування журнально-ордерної форми обліку є найдоцільнішим;

· первинний документообіг в господарстві побудований належним чином, первинні документи, які використовуються для обліку основних засобів, запасів, заробітної плати, витрат виробництва відповідають вимогам нормативних документів; ;

· аналізуючи план рахунків, який застосовується в СФГ „Земля”, можна зробити висновок, що він відповідає затвердженому нормативному плану рахунків з деякими коригуваннями, які ураховують специфіку діяльності господарства і в цілому забезпечує формування достовірної інформації.

3. Податковий облік (мається на увазі оподаткування заробітної плати, нарахування фіксованого сільськогосподарського податку, податку на додану вартість) побудований на задовільному рівні. Це є наслідком усвідомлення власниками та бухгалтером можливості застосування фінансових санкцій до господарства у випадку виявлення помилок.

4. Проте синтетичний облік та підготовка фінансової звітності можна оцінити негативно. Реєстрація фактів господарських операцій відбувається невчасно, а деякі операції взагалі не реєструються, про що свідчать залишки та обороти по рахункам.

Така ситуація пояснюється тим, що власники та бухгалтери СФГ „Земля” внаслідок відсутності відповідальності за неналежне ведення бухгалтерського обліку не завжди виважено та відповідально підходять до організації та ведення бухгалтерського обліку.

Внаслідок цього в господарстві відсутній наказ про організацію бухгалтерського обліку, наказ про облікову політику підприємства, деякі кореспонденції рахунків не відповідають вимогам діючих нормативних документів.

Запропоновані зміни можуть бути корисними не лише селянському фермерському господарству „Земля”, а і іншим сільськогосподарським підприємствам і господарствам.

Для підвищення достовірності обліку та аналізу витрат на виробництво продукції рослинництва у селянському фермерському господарстві «Земля» слід запровадити наступні заходи. По-перше, розробити наказ про організацію бухгалтерського обліку та наказ про облікову політику підприємства. По-друге, СФГ „Земля” можна порекомендувати, в першу чергу, провести інвентаризацію всіх активів, коштів та зобов'язань, для того щоб визначити їх реальний стан та підтвердити залишки, а також відобразити в синтетичному обліку всі первинні документи. В подальшому необхідно своєчасно здійснювати інвентаризацію залишків запасів та незавершеного виробництва, хоча б один раз на рік - перед складанням фінансової звітності. В подальшому необхідно своєчасно здійснювати інвентаризацію залишків запасів та незавершеного виробництва, хоча б один раз на рік - перед складанням фінансової звітності.

Важливим є розробка напрямків раціоналізації бухгалтерського обліку для невеликих за обсягами фермерських господарств. В таких господарствах можна використовувати два способи визначення фактичної собівартості продукції. Суть першого методу полягає в тому, що у фермерському господарстві можна скористатись розробленими за допомогою спеціалістів індивідуальними нормативами витрат на виробництво такий спосіб дозволяє найточніше визначити фактичну собівартість кожного виду продукції з врахуванням умов конкретного фермерського господарства. Другий спосіб визначення собівартості сільськогосподарської продукції, який може бути рекомендований для застосування, ґрунтується на співвідношенні реалізаційних цін.

Запропоновані зміни можуть бути корисними не лише селянському фермерському господарству „Земля”, а і іншим сільськогосподарським підприємствам і господарствам.

Список використаних джерел

1. Адамс Р. Основи аудита. - М.: Аудит, ЮНИТИ, 1995. - 398 с.

2. Андреев В.Д. Практический аудит. Справочное пособие. - М.: Экономика, 1994. - 366 с.

3. Андрійчук В.Г. Економіка аграрного підприємства. - К.: КНЕУ, 2000. - 355 с.

4. Артикульний Л. Розвиток аграрної реформи в Україні. // Економіка АПК. - 1998. - №7. - С.3-7.

5. Аудит: практическое пособие / Под ред. А.Кузьминского. - К.: Учетинформ, 1996. - 283 с.

6. Аудит: Учебное пособие / Данилевский Ю.А., Шапигузов С.М., Ремизов Н.А., Старовойтова Е.В. - М.: ИД ФБК ПРЕСС, 1999. - 201 с.

7. Белов Н.Г. Контроль і ревізія в сільському господарстві. - М.:Агропроміздат, - 1988. - 320 с.

8. Білуха М.Г. Курс аудиту: Підручник. - К.: Вища школа, 1999. - 201 с.

9. Бугуцький О.А. Ефективність використання виробничих ресурсів у сільському господарстві. // Економіка АПК. - 1996. - №7. - С.18-22.

10. Бугуцький О.А., Гончарова Л.Г. Економія сукупних затрат праці в сільському господарстві. - К.: Урожай, 1987. - 160 с.

11. Буфатина И. Учет в производстве // Все о бухгалтерском учете . - 2001. - №57. - С.4-17.

12. Бухгалтерський облік. Хрестоматія. Збірник систематизованого законодавства // Бухгалтерія. Бізнес. - №52/2. - 2001. - 226 с.

13. Гайдуцький Н.П., Шатковська Л.С. Комплексна ревізія діяльності колгоспу . - К.: Урожай, - 1991. - 145 с.

14. Давидов Г.М. Аудит: Навч. посібник. - 2-ге вид., перероб. і доп. 0 К.: Т-во „Знання”, КОО, 2001. - 363 с.

15. Додж Р. Краткое руководство по стандартам и нормам аудита: Пер. с англ. - М.: Финансы и статистика, ЮНИТИ, 1992. - 240 с.

16. Дробоття С., Кушина О. Податковий кредит „під рентгеном” // Бухгалтерія. Бізнес. - 2003. - №18. - С.75-82.

17. Дробоття С., Николаева О., Кушина Е. Мясо-молочные проблемы НДС // Бухгалтерия . Бизнес. - 2002. - №9/1. - С. 57-65.

18. Духов В.Е. Экономическая разведка и безопасность бизнеса. - Киев: ИМСО МО Украины, НВФ «Студцентр», 1997. - 175 с.

19. Економіка і організація сільського господарства: Респ.міжвід.темат.наук.зб. Вип.88 Продуктивність і оплата праці в нових умовах господарювання. - К.: Урожай, 1992. - 104 с.

20. Економіка і організація сільського господарства: Респ.міжвід.темат.наук.зб. Вип.71 Удосконалення матеріально-технічної бази сільського господарства в умовах науково-технічного прогресу. - К.: Урожай, 1983. - 73 с.

21. Жила В.Г. Ревизия и аудит: Учебное пособие. - К.:МАУП, 1998. - 338 с.

22. Завгородний В.П., Савченко В.Я. Бухгалтерський учет, контроль и аудит в условиях рынка. - К.: Ф-ма «ДиКси», 1997. - 229 с.

23. Закон України “Про власність” №697-ХІІ від 07.02.91 р. // Голос України. - 1991. - №79. - С.2-4.

24. Закон України “Про господарські товариства” №1576-ХІІ від 19.09.91 р. // Голос України. - 1991. - №198. - С.1-3.

25. Закон України “Про інвестиційну діяльність” №1560-ХІІ від 18.09.91 р. // Голос України. - 1991. - №225. - С.1-2.

26. Закон України “Про лізинг” №723/97-ВР від 16.12.97 р. // Аренда. Лизинг. Концессии. Сборник систематизированного законодательства. Бухгалтерия. Бизнес. - 2001. - №25. - С.158-162.

27. Закон України “Про підприємництво” №698-ХІІ від 07.02.91 р. // Голос України. - 1991. - №44. - С.1-2.

28. Закон України “Про підприємства в Україні” №887-ХІІ від 27.03.91 р. // Голос України. - 1991. - №86. - С.1-3.

29. Закон України “Про фіксований сільськогосподарський податок” від 17.12.98 р. №320-ХІV.

30. Закон України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” від 11.05.99 р. №1707-ІІІ.

31. Закон України „Про державне стимулювання розвитку сільського господарства на період 2001-2004 рр.” від 18.01.2001 р. №2238-ІІІ.

32. Знайко Ю., Башинский А. Все о льготах по НДС в сельском хозяйстве // Все о бухгалтерском учете. - 2001. - №75. - С.20-29.

33. Зубілевич С.Я., Голов С.Ф. Основи аудиту. - К.: Ділова україна, 1996. - 374 с.

34. Інструкція по інвентаризації основних засобів, нематеріальних активів, товарно-матеріальних цінностей, грошових коштів та розрахунків, затверджена наказом Міністерства фінансів України від 11.08.94 р. №69.

35. Інструкція про застосування плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань і господарських операцій підприємств і організацій, затверджена наказом Міністерства фінансів україни від 30.11.99 р. №291.

36. Кропивко М.Ф., Ксенофонтов М.М., Шевчук О.В. Адаптивне планування в рослинництві // Економіка АПК. - 1997. - №1. - С.49-55.

37. Литвин Ю.Я. Об учете на производство и калькуляцию себестоимости продукции // Світ бухгалтерського обліку. - 1998. - №3. - С.5-9.

38. Методичні рекомендації з організації та ведення бухгалтерського обліку за журнально-ордерною формою на підприємствах агропромислового комплексу, затверджені наказом Міністерства аграрної політики України від 07.03.2001 р. №49.

39. Методичні рекомендації по визначенню питомої ваги доходу (виручки) від реалізації сільськогосподарської продукції власного виробництва та продуктів її переробки в загальному обсязі валового доходу підприємства, затверджені наказом Мінагрополітики України від 29.12.02 р. №419.

40. Методичні рекомендації по плануванню, обліку і калькулювання собівартості продукції (робіт, послуг) сільськогосподарських підприємств, затверджена наказом Міністерства аграрної політики України від 18.05.2001 р. №132.

41. Методичні рекомендації про порядок заповнення спеціалізованих форм річного звіту сільськогосподарськими підприємствами, затверджені наказом Міністерства аграрної політики України від 18.11.2000 р. №221.

42. План рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань і господарських операцій підприємств і організацій, затверджений наказом Міністерства фінансів України від 30.11.99 р. №291.

43. Положення про порядок справляння та обліку фіксованого сільськогосподарського податку, затверджене постановою КМУ від 23.04.99 р.№658.

44. Порядок розрахунку фіксованого сільськогосподарського податку та заповнення форми розрахунку, затверджений наказом ДПАУ від 27.04.99 р.№230

45. про події та наслідки // Бухгалтерія. Бізнес. - №36/1. - 2001. - С.52-57.

46. Рудницький В. Внутрішній аудит: методологія, організація. - Тернопіль «Економічна думка», 2000. - 104 с.

47. Сотніченко О. Напрямки спрощення обліку непрямих податків на сільськогосподарських підприємствах. // Бухгалтерія в сільському господарстві № 14 - 2002 р. С.15-23.

48. Сотніченко О. Уніфікація методики обчислення і сплати непрямих податків. // Бухгалтерія в сільському господарстві № 16 - 2002 р. С.19-24.

49. Фінанси в період реформування агропромислового виробництва / Дем'яненко М.Я., Алексійчук В.М., Борщ А.Г. та ін.; За редакцією М.Я. Дем'яненка. - К.: ІАЕ УААН, 2002. - 645 с.

50. Фінанси сільськогосподарських підприємств (посібник з питань фінансових відносин у ринкових умовах) / За ред. М.Я.Дем`яненка. - К.:ІАЕ, 2000. - 604 с.

51. Фінансова звітність за національними положеннями(стандартами) бухгалтерського обліку. Практичний посібник. - К.:Лібра, 1999. - 336 с.

52. Чубко О. Селянське (фермерське) господарство: правові аспекти діяльності // Бухгалтерський облік і аудит. - 2002. - №11. - С.54-59

53. Шатковська Л.С. Економічний контроль на сільськогосподарських підприємствах. - К.:Урожай. - 1994. - 238 с.

54. Штейман Н.Я., Гайдуцький П.І. Внутрішньогосподарський контроль на сільськогосподарських підприємствах. - М.:Агропроміздат, 1990. - 142 с.