Основи аудиту

ЗМІСТ

ВСТУП

ТЕМА 1. СУТЬ, ЗАВДАННЯ І ПРИНЦИПИ ПОБУДОВИ АУДИТУ

ТЕМА 2. ПРЕДМЕТ, ОБ'ЄКТИ ТА МЕТОД АУДИТУ

ТЕМА 3. АУДИТОРСЬКА ОЦІНКА ФІНАНСОВОЇ ЗВІТНОСТІ

ТЕМА 4. ПОНЯТТЯ, ЕЛЕМЕНТИ ТА МЕТОДИКА ВИЗНАЧЕННЯ АУДИТОРСЬКОГО РИЗИКУ

ТЕМА 5. ПЛАНУВАННЯ АУДИТОРСЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ І ОРГАНІЗАЦІЯ ТЕМА 6. ВИДИ ТА МЕТОДИКА ОТРИМАННЯ АУДИТОРСЬКИХ СВІДЧЕНЬ

ТЕМА 7. ВИЯВЛЕННЯ ПОМИЛОК, ЗЛОВЖИВАНЬ ТА ШАХРАЙСТВ У ПРОЦЕСІ АУДИТУ

ТЕМА 8. КЛАСИФІКАЦІЯ ТА МЕТОДИКА СКЛАДАННЯ РОБОЧИХ ДОКУМЕНТІВ АУДИТОРА

ТЕМА 9. УЗАГАЛЬНЕННЯ РЕЗУЛЬТАТІВ ДІЯЛЬНОСТІ АУДИТОРА

ТЕМА 10. ОСОБЛИВОСТІ АУДИТУ СТРАТЕГІЇ І ТАКТИКИ ПІДПРИЄМНИЦЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

ТЕМА 11. АУДИТОРСЬКА ПЕРЕВІРКА АКТИВІВ І ПАСИВІВ ПІДПРИЄМСТВА

ТЕМА 12. АУДИТ РЕАЛІЗАЦІЇ ПРОДУКЦІЇ ТА ФІНАНСОВИХ РЕЗУЛЬТАТІВ

ТЕМА 13. МЕТОДИ ТА ПРИЙОМИ ЕКСПРЕС-АУДИТУ БАЛАНСУ ПІДПРИЄМСТВА І ОЦІНКА ЙОГО ФІНАНСОВОГО СТАНУ

ТЕМА 14. ОБ'ЄКТИ, ПРИЙОМИ І ОСОБЛИВОСТІ ПРОВЕДЕННЯ ВНУТРІШНЬОГО АУДИТУ

ТЕМА 15. АУДИТ ДІЯЛЬНОСТІ КОМЕРЦІЙНИХ БАНКІВ, ІНВЕСТИЦІЙНИХ ФОНДІВ, ТОВАРНИХ І ФОНДОВИХ БІРЖ ТА ІНШИХ ЮРИДИЧНИХ ОСІБ

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

ВСТУП

Аудит в Україні набув значного поширення тільки на початку 90-х років XX століття, коли у нас було проголошено державну незалежність. Роль аудиту, тобто незалежного контролю, в умовах налагодження ринкових стосунків у нашій державі важко переоцінити. Відповідно виникає потреба глибокого освоєння спеціалістами, і особливо спеціалістами економічного профілю теорії, методики та практики аудиту.

Автори даного курсу лекцій з "Аудиту" намагались у конспективній формі довести до студентів вищих економічних навчальних закладів і факультетів, що навчаються за спеціальністю 7.050106 "Облік і аудит", основні положення незалежного контролю. Особливо корисним даний курс лекцій буде для студентів, які навчаються на заочній формі навчання, адже їм доводиться вивчати "Аудит" в досить стислі терміни.

При підготовці курсу лекцій з "Аудиту" автори ґрунтовно ознайомились із нормативно-правовою базою аудиту в Україні та за кордоном, науковими і методичними розробками зарубіжних вчених Адамса Р Андреєва В., Беніса М., Делфліза Ф., Дженіка Г, КармайклаД., Сайфуліна P., Соколова Я., Суйца В., О'Рейлпі В., Хірша М., Шеремета А., українських вчених Білухи М., Валуєва Б., Вериги Ю., Голова С., Гуцайлюка 3., Дерена М., Дорош Н., Жука В., Завгороднього В., Зубілевич С., Крамаровського Л., Ковбасюка М., Кужельного М., Кузьмінського А., Нападовської Л., Петрик О., Поповича П., Редька А., Рудницького В., Савченка В., Сопка в., Труша В., Шатківської Л., Шевчука В. та інших. На підставі узагальнень літературних джерел, підготовлена спеціальна робоча програма з "Аудиту" і на її основі сформовано даний курс лекцій.

Перевага даного курсу лекцій над іншою навчальною літературою полягає у тому, що курс написаний на державній українській мові, кожне питання викладене у стислій і легко засвоюваній для студента формі, після кожної теми є перелік питань для самоперевірки.

Автори курсу лекцій з "Аудиту" мають надію, що це перше його видання буде мати продовження у наступних виданнях, адже щороку у системі аудиту відбуваються певні зміни та й авторський колектив робитиме відповідні зміни та доповнення у текст, що зараз перед Вами.

Будемо раді, шановний читачу, коли отримаємо від Вас конструктивні зауваження і пропозиції, які можна скерувати за адресою: 46011 м. Тернопіль, вул. Дорошенка, 7 Тернопільська академія народного господарства,

Інститут аграрного бізнесу Кафедра бухгалтерського обліку і аудиту

в сільському господарстві. Телефон для довідок: (8-0352) 24-15-00

ТЕМА 1. СУТЬ, ЗАВДАННЯ І ПРИНЦИПИ ПОБУДОВИ АУДИТУ

План

1.1 Поняття, значення і принципи аудиту в умовах ринку

1.2 Історія становлення і розвитку аудиту

1.3 Класифікація, мета і завдання аудиту

1.4 Правові основи аудиторської діяльності в Україні

1.5 Міжнародні норми, нормативи аудиту в Україні та внутрішньо фірмові аудиторські стандарти

1.6 Аудиторські фірми: форми діяльності, структура і види наданих послуг

1.7 Договір про надання аудиторських послуг

1.8 Проблеми і напрямки аудиту в Україні

1.9 Досвід організації аудиторської діяльності за кордоном

1.1 Поняття, значення і принципи аудиту в умовах ринку

Аудит -- це перевірка публічної бухгалтерської звітності в обліку, первинних документів. Щодо фінансово-господарської діяльності, суб'єктів господарювання з метою визначення достовірності їх звітності, обліку його повноти та відповідності чинному законодавству та встановленим нормативам. Якщо говорити простіше, то аудит -- це незалежний економічний контроль. Слово "аудит" походить від латинського "audit" і означає "слухати".

Аудит застосовується там, де є потреба у висловленні незалежної думки з питань господарювання. В проведенні аудиту зацікавлені акціонери, власники, управлінці, інвестори, постачальники, покупці, державні контролюючі органи, суди і т. д.

Основні принципи аудиту в Україні можна поділити на дві великі групи:

1.Принципи професійної етики:

-- незалежність;

-- об'єктивність;

-- компетентність і майстерність;

-- конфіденційність;

-- доброзичливість;

-- чесність;

-- внутрішньопрофесійна поведінка;

-- взаємовідносини з клієнтами.

2.Принципи методології:

-- планування;

-- обгрунтованість оцінки значимості аудиторських свідчень та систем внутрішнього контролю;

-- доцільність вибору методики і техніки аудиту;

-- визначення критеріїв значимості і достовірності;

-- дотримання методик оцінки ризиків і вибірок даних;

-- аналіз інформації і формування висновок;

-- відповідальність за висновок;

-- документальне оформлення;

-- взаємодія аудиторів;

-- повне інформування клієнтів;

-- контроль за якістю роботи аудитора.

1.2 Історія становлення і розвитку аудиту

Батьківщиною аудиту є Великобританія. Перші згадки про аудиторів були датовані ще 1299 роком. За короля Едуарда 11 (1324 р.) три державні аудитори повинні були писати, вислуховувати і отримувати вичерпні дані про рахунки державної казни. З 1844 р. у Великобританії вийшла серія законів про компанії, за якими вони були зобов'язані один раз в рік запрошувати незалежного бухгалтера (аудитора) для перевірки звітності і звіту перед акціонерами.

У 1853 році в Шотландії створено Единбурзький інститут бухгалтерів.

У США американська асоціація аудиторів була створена в 1887 p., a в 1976 р. -- асоціація аудиторських систем електронної обробки даних.

В Україні, яка входила до складу царської Росії, державний контроль існував з 1811р., але він не набув широкого застосування. В період існування Радянського Союзу про аудиторський контроль не було і мови, тому що в умовах тоталітаризму він не застосовувався.

За новітньої історії, в Україні аудит почав розвиватися з 1991р., а Закон України "Про аудиторську діяльність " був прийнятий парламентом 22 квітня 1993 року.

Організаторами аудиторського руху на Тернопільщині були доктор економічних наук, професор Гуцайлюк 3. В. та головний бухгалтер з великим практичним стажем Тарас В. М. У 1991р. вони створили першу в області аудиторсько-консультативну фірму "Орієнтир", яка нині є великою аудиторською корпорацією.

1.3 Класифікація, мета і завдання аудиту

Аудит класифікують за такими ознаками:

1.за об'єктом аудиту:

- аудит фінансової звітності -- це аудит достовірності даних форм річної фінансової звітності об'єкта перевірки;

-- аудит на узгодженість -- це аудит (оцінка) дотримання на підприємстві або окремою посадовою особою вимог законодавства України;

-- операційний аудит або аудит ефективності -- це аудит окремих видів діяльності підрозділів, процесів, операцій, статей і підприємства загалом з метою виявлення їх ефективності та покращення діяльності.

2. за суб'єктом аудиту:

-- зовнішній аудит (аудит проводиться для когось);

-- внутрішній аудит.

3. за рівнем обов'язковості:

- обов'язковий аудит --це аудит, який проводиться на вимогу законодавчих актів;

-- необов'язковий (добровільний) аудит -- це аудит, який проводиться добровільно за ініціативою клієнта.

4. за видами діяльності суб'єкта:

-- загальний аудит - це аудит діяльності підприємств сфери матеріального виробництва та обігу;

-- банківський аудит -- це аудит діяльності банківських закладів;

-- страховий аудит -- це аудит діяльності страхових організацій;

-- аудит іншої діяльності --- це аудит товарних і фондових бірж, інвестиційних компаній, довірчих товариств.

5. за періодичністю здійснення:

-- періодичний аудит -- це аудит; що здійснюється на постійній основі (один раз на рік);

- аудит в міру необхідності -- це аудит, що проводиться не регулярно, а лише в тому випадку, коли є нагальна потреба.

Мета аудиту -- складання аудиторського висновку про фінансовий стан об'єкта, який перевіряється.

Основним завданням аудиту є збирання достовірної інформації про господарсько-фінансову діяльність суб'єкта аудиту і формування на цій основі висновків про його реальний фінансовий стан.

1.4 Правові основи аудиторської діяльності в Україні

Основним нормативно-правовим актом, який регулює аудиторську діяльність в Україні, є Закон України "Про аудиторську діяльність", прийнятий 22 квітня 1993р. Цей закон складається з восьми розділів, куди увійшли ЗО статей.

В Законі спочатку подані загальні положення, а потім визначається порядок сертифікації і ліцензування аудиторської діяльності; повноваження, порядок створення і діяльність Аудиторської палати України і Спілки аудиторів України; порядок проведення аудиту і надання інших аудиторських послуг; права, обов'язки та відповідальність аудиторів і аудиторських фірм; обов'язки господарюючих суб'єктів при проведенні аудиту.

Зупинимось на принципових положеннях Закону. Стаття 3 вказує, що аудиторська діяльність включає в себе організаційне і методичне забезпечення аудиту, практичне виконання аудиторських перевірок (аудиту) та надання інших аудиторських послуг.

Аудит є обов'язковим в таких випадках:

- підтвердження достовірності та повноти річного балансу і звітності підприємств, організацій, закладів, які зобов'язані офіційно оприлюднювати свою звітність;

-- перевірки фінансового стану засновників, комерційних банків, інвестиційних фондів та інших фінансових попередників;

- емітентів цінних паперів;

-- державних підприємств при здачі в оренду цілісних майнових комплексів, приватизації, корпоратизації та інших змінах форми власності;

-- порушення питання про визнання підприємства неплатоспроможним або банкрутом, а також в ряді інших випадків, передбачених законами України.

Аудитор повинен мати сертифікат. Щоб отримати сертифікат, необхідно мати вищу освіту, певні знання з аудиту і досвід роботи не менше трьох років підряд на посадах бухгалтера, юриста або економіста. Термін дії сертифікату п'ять років. Кожна фірма, яка займається аудитом, повинна мати ліцензію. Ліцензування і сертифікування здійснює Аудиторська палата України. Вона веде реєстр аудиторської фірми і аудиторів. Аудиторська палата України складається з двадцяти членів. Термін повноваження палати не повинен перевищувати п'ять років. Щорічно перший склад змінюється не менше ніж на три особи. Аудитори України об'єднуються у Спілку аудиторів України. Це є громадська організація, але вона захищає права аудиторів.

Права, обов'язки і відповідальність аудиторів визначаються статтями 22, 23, 24.

Подання аудиторського висновку до відповідної податкової інспекції здійснюється не пізніше десяти днів після закінчення аудиторської перевірки.

1.5 Міжнародні норми, нормативи аудиту в Україні та внутрішньо-фірмові аудиторські стандарти

Аудиторську діяльність у всесвітньому масштабі регламентують міжнародні норми аудиту (МНД) або супутніх робіт (МНАУСР). На сьогодні існує 29 міжнародних норм аудиту і 4 супутніх робіт.

Міжнародні норми аудиту розробляє комітет з міжнародної аудиторської практики Міжнародної федерації бухгалтерів. Норми мають рекомендаційний характер і не обов'язкові до виконання, однак для багатьох країн світу ці норми стали еталоном для розробки національних нормативів аудиту.

В Україні запроваджено 32 нормативи аудиту.

Крім норм і нормативів аудиту, аудиторські фірми можуть створювати власні внутрішньофірмові аудиторські стандарти. Ці стандарти не повинні заперечувати норм і нормативів аудиту, а лише їх доповнювати, конкретизувати, уточнювати.

Внутрішньофірмові аудиторські стандарти мають бути апробовані в процесі аудиторської діяльності, щоб не доводилось їх потім часто змінювати.

1.6 Аудиторські фірми: форми діяльності, структура і види наданих послуг

Аудиторська діяльність може здійснюватись в таких формах:

-- індивідуальна (одноосібна) діяльність;

-- господарське товариство;

-- корпорація професіоналів з аудиту.

Якщо аудитор надає аудиторські послуги і працює самостійно, то він повинен мати ліцензію і сертифікат.

Кілька аудиторів можуть створювати господарське товариство. В господарському товаристві можуть працювати не більше 25 осіб. Керівники товариства повинні мати сертифікати і ліцензію. В товаристві можуть бути такі посади як партнер, менеджер, старший аудитор, асистент аудитора.

В професійній корпорації може працювати кілька сотень (тисяч) працівників. Корпорація виконує величезну кількість аудиторських послуг і отримує річний дохід в сотнях мільйонів доларів, однак щодо діяльності професійних корпорацій існує ряд обмежень. Зокрема у США вони такі:

1. власники фірми зобов'язані мати практичний досвід роботи в аудиті;

2. фірмою може керувати тільки один з її власників або директорів;

3. акції фірми мають належати або передаватися у власність лише аудиторам;

4. якщо працівники фірми не отримали сертифікати, то вони не мають права зайняти керівні посади, до повноважень яких входить вирішення професійних проблем;

5. усі працівники фірми зобов'язані дотримуватися норм поведінки, встановлених Американським інститутом дипломованих громад¬ських аудиторів (АІСРА).

В Україні окремі аудитори або аудиторські фірми можуть надавати такі аудиторські послуги:

* аудиторські перевірки (аудит) та пов'язані з ними експертизи;

* консультації з питань бухгалтерського обліку, фінансової звітності, оподаткування, аналізу господарської діяльності та інших видів економіко-правового забезпечення підприємницької діяльності фізичних та юридичних осіб.

1.7 Договір про надання аудиторських послуг

Договір на проведення аудиту є основним документом, який засвідчує факт домовленості між замовником та виконавцем на проведення аудиторської перевірки. Укладенню договору повинен передувати обмін листами між аудитором і клієнтом. В листі клієнта вказується мета проведення аудиту і завдання, які необхідно вирішити в процесі аудиту, а також бажаний масштаб. У листі-відповіді аудитор підтверджує свою згоду із завданнями аудиту і його масштабом. Після обміну листами складається договір на проведення аудиту. Договір має вступну частину та 8 розділів. У вступі зазначається назва, номер договору, місце і дата підписання, прізвища посадових осіб, які підписали договір від імені кожної зі сторін.

Назви розділів договору: Розділ І "Предмет договору" -- вказується мета аудиту і характеристика його масштабу. Розділ II "Вартість послуг і порядок розрахунків" -- вказуються відомості про розмір і порядок оплати за надані послуги.

Розділ III "Права і обов'язки сторін" -- вказується зобов'язання і права замовника і виконавця. Розділ IV "Додаткові умови" -- вказується яким чином оформляються результати аудиту і що вважати моментом виконання договірних зобов'язань. Розділ V "Відповідність сторін" -- містяться умови відповідальності кожної із сторін за виконання договору. Розділ VI "Термін дії договору" - містяться дані про те, коли договір вступив в силу, за яких умов він може бути розірваний і коли закінчується його дія. Розділ VII "Особливі умови" -- містяться положення, які сторони вважають за необхідне зумовити і які не знайшли свого відображення в попередніх розділах договору. Розділ VIII "Юридичні адреси і реквізити сторін".

В кінці договору ставляться підписи представників замовника і виконавця, і скріплюється печаткою.

1.8 Проблеми і напрямки аудиту в Україні

В Україні існує ряд серйозних проблем з аудиту, які потребують свого вирішення, а саме:

1. проблема недотримання частиною економічних суб'єктів принципу обов'язковості аудиторської перевірки;

2. проблема якості роботи самих аудиторів;

3. проблема забезпечення конфіденційності аудиту;

4. проблема підвищення кваліфікації аудиторів.

Ці проблеми можна розв'язати таким чином:

1. діяльність аудиторів має спиратися на повноцінну правову базу, яка може складатись із сукупності різних законодавчих актів. Ці акти мають доповнюватись і розвиватись професійними та морально-етичними принципами, що визначені в стандартах аудиторської діяльності.

2. якість роботи аудитора необхідно перевіряти уповноваженою аудиторською організацією не рідше одного разу на 3 роки.

3. аудитори зобов'язані забезпечити збереження конфіденційних даних, які отримують в процесі аудиторської діяльності. В законодавстві мають бути чітко визначені заходи кримінального і адміністративного характеру за порушення принципу конфіденційності;

4. для розвитку цивілізованого аудиту в Україні необхідно прискорити розробку та впровадження в практику стандартів аудиторської діяльності, а також проводити протекціоністську політику щодо вітчизняних аудиторських фірм.

1.9 Досвід організації аудиторської діяльності за кордоном

Аудит набув поширення в період економічної кризи в 1930-х роках, виконуючи функції захисту й порядку в інтересах як приватного підприємця, так і економіки багатьох країн загалом. Після другої світової війни аудит відіграє неоціненну роль в економічному житті більшості країн світу, за винятком країн з тоталітарними режимами.

В 1953 році створено міжнародну організацію вищих контрольних органів (ІНТОСАІ). До складу цієї організації увійшло понад 130 держав. Вона займається узагальненням теорії і практики економічного контролю та обміну інформацією.

В 1977 році створена Міжнародна федерація бухгалтерів (МФБ). При федерації діє Комітет з міжнародної аудиторської практики (КМАЛ), який розробляє і випускає міжнародні норми аудиту.

В країнах з розвинутою ринковою економікою функціонує державний і незалежний від держави фінансовий контроль -- аудит. Тут система державного контролю діє на рівні парламенту і уряду, але перевага надається парламентському контролю. Наприклад, у Великобританії є Національна ревізійна рада на чолі з головним ревізором; в Канаді -- парламентський контроль очолює генеральний контролер; в Німеччині. Франції, Угорщині діють Рахункові палати; в США головне контрольне управління Конгресу на чолі з генеральним контролером; в Японії -- Контрольно-ревізійне управління.

Урядові контрольно-ревізійні системи в США -- це адміністративно-бюджетне управління при Президенті та системи інспекторських служб у федеральних відомствах; в Японії - - Управління адміністративного контролю при канцелярії прем'єр-міністра.

В кожній країні діють тисячі окремих аудиторів фірм та корпорацій. Так, у Швеції працює близько 5 000 уповноважених та затверджених аудиторів, майже 10 000 помічників аудиторів і 3000 внутрішніх аудиторів. В цій країні діє розгалужена система підвищення кваліфікації і перекваліфікації. Щоб аудитор міг продовжити свій атестат, йому необхідно пройти навчання як мінімум за 120-годинною програмою, в тому числі не менше 90 годин за спеціально розробленими навчальними програмами.

У Франції аудиторів, які працюють на комерційній основі, називають комісарами із рахунків, і там є близько 10000 аудиторів.

В транснаціональних компаніях США працюють спеціальні відділи аудиту, які відповідають за формування, координацію і виконання планів з внутрішнього аудиту в компаніях.

В Японії внутрішні аудитори разом із менеджерами з фінансів здійснюють ряд функцій фінансового контролінгу з метою розробки управлінських рішень щодо фінансового стану підприємства.

Запитання для самоперевірки

1. Дайте визначення поняття "аудит". Яке місце відводиться аудиту в системі облікових дисциплін?

2. За якими принципами побудований аудит в Україні? Охарактеризуйте їх.

3. Розкажіть про історію зародження аудиту.

4. Як розвивався аудит в Україні?

5. Коли зародився аудиторський рух в нашому краї і хто його організував?

6. За якими ознаками класифікують аудит?

7. В чому полягають мета і завдання аудиту?

8. Розкажіть про структуру Закону України "Про аудиторську діяльність" та охарактеризуйте основні положення цього закону,

9. На підставі яких норм, нормативів і стандартів здійснюється регламентація аудиту в світі, Україні та рівні аудиторської фірми.

10. В яких організаційних формах здійснюється аудиторська діяльність?

11. Які обмеження щодо діяльності професійних аудиторських корпорацій існують в США?

12. Охарактеризуйте види послуг, які можуть надавати аудиторські фірми.

13. Розкажіть яким чином можна укласти договір про надання аудиторських послуг. Яка структура цього договору?

14. Які проблеми розвитку аудиту існують в Україні?

15. В яких напрямках необхідно розвивати аудит в нашій державі?

16. Що із досвіду організації аудиторської діяльності за кордоном Вам запам'яталось? Чи можна цей досвід, на Вашу думку, застосувати в Україні і що для цього треба зробити?

ТЕМА 2. ПРЕДМЕТ, ОБ'ЄКТИ ТА МЕТОД АУДИТУ

План

2.1 Предмет аудиторської діяльності

2.2 Об'єкти аудиту та їх класифікація

2.3 Метод аудиторської діяльності (загальні методичні та специфічні прийоми аудиту)

2.1 Предмет аудиторської діяльності

Результатом аудиту можуть бути висновки про стан об'єктів -- реальність статей балансу, фінансовий стан, достовірність бухгал¬терського обліку, законність та доцільність господарських операцій, аудиторських послуг, можливий стан об'єктів у майбутньому прогнозні економічні показники, якісні характеристики організаційної структури управління, системи обліку і контролю, які е результатом досліджень або проектних розробок.

Предметом аудиту є стан економічних, організаційних, інформаційних та інших характеристик системи, яка перебувала у сфері аудиторської оцінки.

Предметом ревізії є ці ж самі процеси і явища, що і для аудиту, але вони оцінюються з точки зору законності та доцільності, тому ревізія полягає в документальній перевірці господарських операцій, зіставленні фактичних матеріальних запасів та інших цінностей з показниками бухгалтерського обліку, зустрічну перевірку контрагентів.

Предметом аналізу є господарсько-фінансова діяльність кожного підприємства зокрема.

Предмет аудиту є ширшим, ніж предмет ревізії та аналізу, бо він розглядає також питання оподаткування, оцінки майна, ефективності систем управління, що не є об'єктами аналізу та ревізії.

2.2 Об'єкти аудиту та їх класифікація

Об'єкти аудиту класифікують за такими ознаками:

1.За видами об'єктів аудиту:

-- ресурси;

- господарські процеси;

-- економічні результати діяльності;

-- організаційні форми управління;

-- методи управління;

-- функції управління.

2.Складність об'єктів. Виділяють дві групи:

- сукупні ресурси, господарські процеси, цілісні системи управління;

- групи ресурсів і господарських процесів, відокремлених частин

системи управління.

3.За відношенням об'єктів до сфери діяльності є:

-- сфера матеріально-технічного постачання;

-- сфера основного і допоміжного виробництва;

-- збут;

-- господарське обслуговування,

-- управління.

4.За зв'язком об'єктів з часом:

- минулий стан об'єктів;

-- теперішній стан об'єктів;

-- майбутній стан об'єктів.

5.За характером оцінки стану об'єктів:

-- об'єкти, які оцінюються тільки кількісними ознаками:

-- об'єкти, які оцінюються тільки якісними характеристиками;

-- об'єкти, які потребують і кількісних, і якісних оцінок.

6.За тривалістю знаходження об'єктів у полі аудиторської

діяльності:

- які постійно знаходяться в полі впливу аудиту;

-- відносно яких здійснюється періодична аудиторська оцінка;

-- які потребують одноразової аудиторської оцінки.

7.За відношенням до видів аудиту:

-- об'єкти внутрішньогосподарського аудиту;

-- об'єкти зовнішнього аудиту.

2.3 Метод аудиторської діяльності (загальнометодичнї та специфічні прийоми аудиту)

Метод аудиторської діяльності це сукупність прийомів, з допомогою яких оцінюється стан об'єктів, що вивчаються. Всі прийоми, які застосовуються в процесі аудиту, можна поділити на 3 великі групи:

-- до першої групи відносять прийоми, які визначають стан об'єктів аудиту в натуральному вигляді: це огляд, перерахунок, зважування, обмірювання і лабораторний аналіз:

- прийоми другої групи передбачають зіставлення показників.

Наприклад, фактична наявність основних засобів виробництва, матеріальних ресурсів, продукції з реальними потребами та нормативами;

-- до третьої групи відносять прийоми, які забезпечують оцінку об'єктів аудиту. До цих прийомів зараховують групування, індекси, ланцюгові підстановки, балансовий та інші прийоми.

Запитання для самоперевірки

1. Дайте визначення предмета аудиту. Які спільні риси і відмінності між предметом аудиту, економічного аналізу та ревізії?

2. Назвіть ознаки класифікації об'єктів аудиту. Охарактеризуйте кожну із них. Наведіть приклади.

3. В чому суть методу аудиторської діяльності?

4. Охарактеризуйте загальні прийоми аудиту.

5. На які групи поділяються специфічні прийоми аудиту.

6. Які прийоми відносять до першої групи специфічних прийомів аудиту? Охарактеризуйте їх.

7. Назвіть показники, які дають змогу порівняти прийоми другої групи.

8. Що оцінюють за допомогою третьої групи специфічних прийомів аудиту?

ТЕМА 3. АУДИТОРСЬКА ОЦІНКА ФІНАНСОВОЇ ЗВІТНОСТІ

План

3.1 Основна мета аудиту оцінки та структура фінансової звітності

3.2 Ознаки і критерії аудиторської оцінки фінансової звітності

3.3 Відбір та застосування методів і прийомів оцінки фінансової звітності на кожній стадії аудиторської перевірки

3.1 Основна мета аудиту оцінки та структура фінансової звітності

Метою аудиту показників фінансової звітності є оцінка фінансових результатів та її фінансового стану за аналізований звітний період і визначення її потенціалу на майбутнє.

Для проведення аудиту використовують форми бухгалтерської звітності:

1. балансу (ф.№1);

2. звіту про фінансові результати (ф.№2);

3. звіту про рух грошових коштів (ф.№3);

4. звіту про власний капітал (ф. №4), а також дані облікових реєстрів;

5. примітки до фінансової звітності (ф. №5).

Основним підсумковим показником фінансової звітності є прибуток від реалізації продукції (робіт та послуг). Проводячи аналіз прибутку, необхідно звернути увагу на обсяг виручки від реалізації продукції, рівень собівартості, а також рентабельності.

Фінансовий стан підприємства включає аналіз доходності та рентабельності, фінансової стійкості, платоспроможності та кредитоздатності, використання капіталу.

Фінансово-стійким є такий економічний суб'єкт, який за рахунок наявності власних засобів може забезпечити покриття коштів, вкла¬дених в активи підприємства, не допускає невиправданої кредитної і дебіторської заборгованості та у встановленні терміни розплачується з партнерами за своїми зобов'язаннями.

Для оцінки фінансового стану підприємства аудитор повинен провести:

- аналіз складу і розміщення активів підприємства;

-- аналіз динаміки та структури джерел фінансових ресурсів;

-- аналіз наявності власних і залучених обігових засобів (коштів);

-- аналіз наявності та структури дебіторської заборгованості;

-- аналіз платоспроможності підприємства.

Аналіз платоспроможності підприємства проводиться шляхом порів¬няння наявності та надходження коштів із платежами першої необхідності. Найбільш чітко платоспроможність проявляється в процесі її аналізу за короткий термін (місяць).

За даними балансу аудитор повинен визначити:

-- загальну суму неплатежів і, зокрема, прострочену;

-- причини їх утворення, а також джерела, що послаблюють фінансову напругу.

3.2 Ознаки і критерії аудиторської оцінки фінансової звітності

До ознак оцінки фінансової звітності відносять:

1. повноту -- це перевірка відображення у фінансовій звітності всіх активів і а пасивів підприємства в повному обсязі;

2. оцінку -- це вивчення оцінки активів та пасивів підприємства протягом року у відповідності з прийнятою обліковою політикою;

3. фактичну наявність -- це контроль за реальним існуванням відображених в балансі активів та пасивів;

4. незалежність -- це перевірка того, чи всі активи і пасиви належать підприємству, що перевіряється;

5. правильність відображення -- це визначення правдивості, точності, достовірності, об'єктивності відображення стану підпри¬ємства на дату складання фінансової звітності за затвердженими типовими формами звітності;

6. законність -- це контроль за дотриманням підприємством в процесі ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності діючого законодавства і нормативних документів;

7. обережність -- це перевірка обов'язковості обліку дійсних затрат реальних надходжень та очікуваних витрат;

8. постійність -- це перевірка дотримання підприємством прийнятої облікової політики, а також безперервності його функціонування;

9. відповідальність -- це вивчення облікових записів і даних фінансової звітності з точки зору незалежності до контрольованого звітного періоду.

Для конкретизації ознак наведемо певні критерії оцінки аудитором матеріально-виробничих запасів:

1.за повнотою:

-- повністю;

-- неповністю відображені запаси;

2. за оцінкою:

- правильно оцінено;

-- оцінка занижена;

-- оцінка завищена;

3. за фактичною наявністю:

-- фактично є повністю;

-- фактично не вистачає;

- фактично відсутні;

- фактично є надлишки;

4. за належністю:

-- належать:

-- не належать;

5. за правильністю відображення:

- запаси відображені правильно;

- запаси неправильно відображені;

6. за законністю:

-- законно;

-- незаконно;

7. за обережністю:

- принцип обережності дотриманий;

- принцип обережності недотриманий;

8. за постійністю:

- постійність дотримана (забезпечена);

-- постійність недотримана (не забезпечена);

9. за відповідальністю:

- відповідальність дотримана:

-- відповідальність недотримана.

3.3 Відбір та застосування методів і прийомів оцінки фінансової звітності на кожній стадії аудиторської перевірки

Відбір прийомів і методів аудиту здійснюється на підготовчій стадії при складанні програми аудиторської перевірки і може корегуватись в процесі її виконання, виходячи із конкретних обставин, цілей та можливостей застосування, ефективності та економічності. На кожній стадії (етапі) аудиторської перевірки є свої визначальні методи і прийоми аудиту, які можуть повторюватись і на інших етапах, але там вони будуть допоміжними.

Наприклад, прийом документальної перевірки матеріальних запасів є визначальним на стадії аудиту статей балансу і в той же час може використовуватись й на інших стадіях перевірки. Крім того, на відбір прийомів та методів аудиту матеріальних запасів, як й інших активів і пасивів підприємства впливає і те, як ведеться облік на підприємстві: вручну чи на комп'ютері. Якщо облік ведеться на комп'ютері, то аудит можна проводити суцільним методом, а якщо облік проводиться вручну -- вибірковим.

В процесі вибору прийомів і методів використовують, переважно, такий їх перелік:

Методи оцінки фінансової звітності:

-- опитування;

-- спостереження;

-- інспекція;

-- запит;

-- підтвердження;

-- аналітичний огляд;

-- вивчення;

-- узагальнення.

Прийоми оцінки фінансової звітності.

-- інвентаризація;

- контрольні замірювання;

-- технологічний контроль;

-- підрахунок;

- експертиза;

-- експеримент;

-- документальна перевірка;

- статистичні дослідження;

-- вибіркова перевірка;

-- анкетування;

-- тестування;

-- контрольні листки;

-- прийоми економіко-математичних методів.

Запитання для самоперевірки

1. Що є метою аналізу показників фінансової діяльності фірми?

2. За якими показниками проводиться аналіз фінансової звітності?

3. Що повинен зробити аудитор, щоб провести оцінку фінансового стану підприємства?

4. Які ознаки оцінки фінансової звітності Вам відомі?

5. Що Ви можете сказати про критерії оцінки фінансової звітності?

6. Які методи застосовують для оцінки фінансової звітності за встановленими ознаками і критеріями?

7. Перелічіть і охарактеризуйте прийоми оцінки фінансової звітності за становленими ознаками і критеріями.

ТЕМА 4. ПОНЯТТЯ, ЕЛЕМЕНТИ ТА МЕТОДИКА ВИЗНАЧЕННЯ АУДИТОРСЬКОГО РИЗИКУ

План

4.1 Поняття аудиторського ризику та його елементи.

4.2. Власний ризик (вплив зовнішніх і внутрішніх чинників).

4.3 Ризик контролю (систем бухгалтерського обліку і внутрішнього контролю).

4.4 Ризик виявлення (тестового контролю та аналітичного огляду).

4.1 Поняття аудиторського ризику та його елементи

Проведення аудиту супроводжується певним ризиком. Аудитор повинен чітко усвідомити в чому полягає аудиторський ризик, його суть, складові частини, як його визначити, та максимальний його рівень.

Аудиторський ризик -- це побоювання, що аудитор може висловити думку про фінансову звітність підприємства, яка істотно відрізняється від реального стану справ.

АУДИТОРСЬКИЙ ризик включає такі ризики:

-- власний ризик;

-- ризик контролю;

-- ризик виявлення.

4.2 Власний ризик (вплив зовнішніх і внутрішніх чинників)

Власний ризик є сукупністю всіх можливих ризиків, пов'язаних із функціонуванням підприємства, які можуть бути допущені внаслідок діяльності підприємств.

Ризик виникнення таких помилок пов'язаний із дією зовнішніх і внутрішніх чинників, часто безпосередньо не пов'язаних з підпри¬ємством клієнта (інфляція, конкуренція, безробіття і т. д.), а також обставин (ринок збуту, організація і структура підприємства, політика управління і господарювання, кадрова політика і штати, кваліфікація працівників і виконання ними своїх службових обов'язків).

Власний ризик оцінюється аудитором ще на підготовчій початковій стадії аудиту, коли він тільки ознайомлюється з діяльністю підприємства, умовами його роботи, структурою і організацією управління, місцезнаходженням його сегментів та іншими питаннями. Аудитор використовує при цьому як інформацію, подану підприємством-клієнтом, так і інформацію із зовнішніх джерел.

При оцінці власного ризику аудитор повинен звернути увагу на ті моменти, які можуть вплинути на якість бухгалтерської звітності, тобто ризик оцінюється на рівні фінансової звітності.

4.3 Ризик контролю (систем бухгалтерського обліку і внутрішнього контролю)

Ризик контролю складається із двох компонентів:

- ризику системи бухгалтерського обліку;

- ризику системи внутрішнього контролю.

Ризик системи бухгалтерського обліку полягає в тому, що можуть бути допущенні помилки або обман внаслідок документування господарських операцій, неправильного їх відображення в реєстрах бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності, тобто система обліку є неефективною і не повністю надійною.

Для оцінки величини ризику системи бухгалтерського обліку аудитор повинен вивчити характер діяльності підприємства клієнта, звичайні і незвичайні його операції, сам процес ведення обліку і складання звітності, склад і кваліфікацію працівників бухгалтерії, посадові інструкції і розподіл обов'язків між бухгалтерами.

Аудитор оцінює такі складові внутрішнього контролю:

-- організаційну систему,

- систему документації і інформації;

- матеріальні засоби захисту майна;

- штат контролерів;

-- систему спостереження.

4.4 Ризик виявлення (тестового контролю та аналітичного огляду)

Ризик виявлення є результатом всієї перевірки аудитора. Ризик виявлення -- це ризик того, що істотні помилки можуть залишитися невиявленими в процесі аудиторської перевірки. За цей ризик аудитор несе повну відповідальність. Ризик виявлення складається із:

- ризику аналітичного огляду;

-- ризику неефективності тестового контролю, що обов'язково необ¬хідно враховувати при проведенні аудиту.

Аудиторська фірма має ризик втратити або погіршити свою репутацію внаслідок низької якості проведення аудиту. Якщо помилку не виявлено, але така передбачається, то аудитор повинен обов'язково в аудиторському звіті зазначити про те, що помилку не виявлено.Для аудиторського ризику застосовується спеціальна формула:

АР = РО * РК * РВ АР -- аудиторський ризик; РО -- ризик системи обліку; РК-- ризик системи внутрішнього контролю; РВ -- ризик виявлення помилок аудитора.

Цю формулу можна розписати і детальніше, коли замість ризику виявлення записати ризик аналітичного огляду і ризик тестового контролю.

АР=РО*РК*РАО*РТ

Аудиторський ризик становить переважно від 1 до 5% або від 0,01 до 0,05. Вибираючи методику визначення аудиторського ризику, його допустиму величину, необхідно враховувати конкретні умови перевірки, її термін, характер діяльності клієнта, компетентність і кваліфікацію аудитора, його практичний досвід роботи та інші чинники.

Запитання для самоперевірки

1. Що таке аудиторський ризик?

2. Які підходи до аудиту Вам відомі?

3. Що включає в себе загальний аудиторський ризик?

4. Дайте визначення власного ризику.

5. Які чинники та обставини впливають на власний ризик?

6. В чому полягає суть ризику контролю?

7. Які складові частини внутрішнього контролю оцінює аудитор у

Франції?

8. Що таке ризик виявлення?

9. Наведіть формули, за якими визначають аудиторський ризик.

10. Що має пам'ятати аудитор, розробляючи методику розрахунку аудиторського ризику?

ТЕМА 5. ПЛАНУВАННЯ АУДИТОРСЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ І ОРГАНІЗАЦІЯ РОБОТИ АУДИТОРА

План

5.1 Загальний план і робоча програма проведення аудиту

5.2 Стадії аудиту

5.3 Аудиторські процедури

5.4 Професійна етика аудитора

5.5 Планування і розподіл часу аудитора

5.6 Перевірка стану ведення робочих документів

5.7 Облік і контроль діяльності аудитора

5.8 Контроль за якістю роботи працівників (аудиторів)

5.1 Загальний план і робоча програма проведення аудиту

Планування, згідно з яким аудитор має так організувати свою діяльність, щоб забезпечити її високу якість і бути впевненим, щоб в кожній конкретній ситуації застосовувати найефективніші та найдієвіші процедури аудиту.

Складаючи загальний план аудиту, аудитор має передбачити такі питання:

- умови договору на виконання аудиту;

- зміст аудиторського звіту, терміни його подання та інші способи

передавання інформації клієнтам;

-- визначена законом відповідальність клієнта за надану фінансову звітність і повноту іншої необхідної інформації;

-- форма обліку, що застосовується на підприємстві;

-- вплив на аудитора нових бухгалтерських чи аудиторських інструкцій, нормативів і законів в процесі аудиторської перевірки;

-- встановлення рівнів важливості завдань, що вирішуються;

-- визначення найважливіших стадій і завдань аудиту;

-- ступінь довіри до форми бухгалтерського обліку і внутрішнього контролю;

-- робота внутрішніх аудиторів і масштаби їх залучення до аудиту;

-- суть і обсяг аудиторських доказів;

-- умови, що потребують особливої уваги (можливі помилки, обман і т.д.);

-- аудиторський ризик;

-- залучення експертів.

Для успішного виконання поставлених завдань аудитору необхідно розробити програму аудиту, в якій передбачити, що конкретно буде робити аудитор і в які терміни йому це потрібно зробити. В програмі аудиторської перевірки має бути також передбачено конкретні процедури для кожного об'єкта аудиту і виду робіт.

5.2 Стадії та напрямки аудиту

Основними стадіями аудиту є такі:

-- визначення типу, структури підприємства і управління ним;

-- планування і наступний контроль аудиту;

-- визначення, оцінка і перевірка системи внутрішнього контролю;

- перевірка господарських операцій і облікових реєстрів;

- перевірка реальності статей балансу;

- перевірка відповідності даних фінансової звітності даним облікових реєстрів;

- перевірка відповідності прибутків і збитків фактичним результатам діяльності підприємства;

-- перевірка відповідності фінансової звітності обліковій практиці та чинному законодавству;

-- аналіз фінансової звітності загалом і перевірка аудиторської роботи з метою визначення достовірності та об'єктивності інформації, що міститься у звітності;

- узагальнення результатів перевірки і складання аудиторського звіту.

Після прийняття зобов'язань щодо виконання аудиту аудитор

зобов'язаний провести аудит-процедури в узгодженні із клієнтом. Одержувачі аудиторського звіту повинні ознайомитися з його змістом і висловити власну думку про фактичний стан підприємства.

Аудиторський звіт має виключати можливість неправильного відображення діяльності.

5.3 Аудиторські процедури

Аудиторські процедури в загальному вигляді можуть бути подані так:

1. розуміння діяльності підприємства, організації його, галузі, в якій здійснюється ця діяльність;

2. отримання і аналіз інформації про діяльність підприємства загалом, а також про облік і відображення господарських операцій;

3. вивчення форми і методів обліку, визначення відповідності їх вимогам, що до них висуваються;

4. глибина і спосіб вивчення залежить від того, в якій мірі аудитор може покластися на дані внутрішнього контролю;

5. аналіз форм і методів обліку з письмовим викладом фактів, складання схем документообігу і анкет;.

6. використання результатів аналізу діяльності, проведеного клієнтом за його згодою;

7. контроль процесу відображення деяких операцій в обліку (наскрізна перевірка як допоміжна процедура до аналізу форм і методів обліку);

8. перевірка того, чи правильно відображалися господарські операції відповідно до нормативних документів (на підставі вивчених форми і методів обліку).

5.4 Професійна етика аудитора

Основними принципами професійної етики аудитора є такі:

1. незалежність --це принцип, який передбачає, що на діяльність аудитора не впливає ні клієнт, ні родичі, ні податковий інспектор, ні інвестор;

2. об'єктивність -- це принцип, за яким аудитор відображає наслідки своєї діяльності, нічого не приховуючи або прикриваючи;

3. чесність -- це принцип, який прередбачає, що аудитор чесно і справедливо виконує обов'язки, визначені для нього;

4. компетентність -- цей принцип означає, що аудитор досконало знає предмет своєї діяльності;

5. майстерність це принцип, який передбачає, що аудитор повинен виконати завдання, поставлене перед ним у визначені терміни, в повному обсязі і з високою якістю;

6. конфіденційність -- це принцип, який означає, що аудитор не повинен розголошувати інформації, яка становить комерційну таємницю;

7. доброзичливість -- це принцип, який передбачає, що аудитор не повинен принижувати людської гідності осіб, яких він перевіряє незалежно від того, які б порушення аудитор не виявив;

8. внутрішньопрофесійна поведінка -- це принцип, який визначає правила поведінки аудитора з іншими аудиторами;

9. взаємовідносини з клієнтом -- це принцип, що передбачає рівноправні партнерські стосунки між аудитором і клієнтом.

5.5 Планування і розподіл часу аудитора

Професійні принципи диктують аудитору, що з одним клієнтом потрібно працювати 4 роки. За цей час аудитор добре ознайомиться з особливостями діяльності підприємства і може раціонально спланувати свою роботу в розрізі кварталів і років. Поточна діяльність протягом року планується із врахуванням заходів перспективного плану за видами робіт.

Є ще і другий варіант планування, коли перевірка здійснюється одночасно і виконуються всі, заплановані протягом року в повному обсязі.

Перший варіант передбачає, що протягом чотирьох років буде працювати постійна група аудиторів; вони на рік розробляють загальний поточний план роботи групи, а потім для кожного аудитора зокрема.

Роботу планують так, щоб виконати максимум роботи за мінімум робочого часу (переважно час розбивають на періоди по два тижні кожний).

Якщо проводиться аудит за другим варіантом, то всі роботи аудитори здійснюють одночасно і в повному обсязі для того, щоб переконатися, що всі господарські операції є доцільними і законними, а фінансова звітність реальною.

Інструктаж з працівниками аудиторської фірми проводиться лише тоді, коли складені загальні та індивідуальні плани аудиту на рік, тоді і розробляється конкретна програма дій.

5.6 Перевірка стану ведення робочих документів

Робочі документи аудиту -- це різні записи аудитора про процедури, тести, отриману інформацію та зроблені висновки, які повинні збері¬гатися у сейфах або у архівах тривалий час після завершення аудиту.

Робочі документи поділяються на два види:

1. документи управління процесом аудиту, які стосуються

укладання договору, планування та контролю за виконаними

роботами;

2. документи -- аудиторські свідчення.

До першого виду робочих документів аудиту відносять:

-- уточнений план аудиту;

-- аналітичні таблиці;

- анкети попередньої оцінки ризику;

- лист-зобов'язання аудитора перед клієнтом;

- попередній розрахунок витрат часу, винагороди і перший варіант плану проведення аудиту,

-- розрахунок значимості або істотності;

- меморандум планування;

- журнал обліку робочого часу аудитора;

-- спеціальний журнал обліку виконаних робіт працівниками аудитор¬ської фірми.

До другого виду робочих документів відносять:

-- копію форм звітності з додатками і поясненнями;

-- копію рахунків з Головної книги;

- оперограми;

- анкети системи внутрішнього контролю;

- листки оцінки ризику;

-- результати тестування контролю;

- лист менеджерам;

-- звіти ради директорів аудиторського комітету;

-- підтвердження, отримані від банку, замовників, дебіторів, кредиторів, інвесторів;

-- документи -- результати спостереження за інвентаризацією;

-- розрахунок обсягу вибірки;

-- оцінка результатів;

-- аудиторський висновок та інша звітність, передбачена угодою.

Вимоги до робочих документів:

-- забезпечити науковий підхід до праці аудитора;

-- сприяти цілеспрямованості в роботі аудитора шляхом розроблення контрольних питань клієнтом;

-- проводити уніфікацію і стандартизацію всього процесу аудиту;

-- фіксувати інформацію, яка може бути використана на наступних стадіях та процедурах аудиту для звіту аудитора;

-- бути міцною базою для контролю і самоконтролю аудиту.

5.7 Облік і контроль діяльності аудитора

Розрахунок затрат праці аудитора здійснюють на основі затрат його часу та ставки вартості однієї години робочого часу. Основою обліку і контролю затрат праці аудитора є облік та контроль затрат його часу на проведення аудиторської перевірки. Такий облік і контроль здійснюється директором аудиторської фірми (старшим менеджером) або заступ¬ником директора (менеджером), чи власне самим аудитором.

Діяльність аудитора умовно можна поділити на два види робіт:

1. праця на клієнта це, власне, аудит і надання різних аудиторських послуг;

2. інші види робіт -- це робота в офісі підприємства та адміністративна робота, а також опрацювання нормативно-правових актів.

65%-75% свого робочого часу аудитор повинен займатися першим видом діяльності.

Кожен працівник аудиторської фірми веде персональний журнал обліку робочого часу. В цьому журналі він вказує які роботи для кого виконувались і скільки часу в годинах на це витрачено. Два рази на місяць персональні журнали здають для контролю заступнику директора, який також веде спеціальний журнал обсягу виконаних фірмою робіт. Дані цих двох журналів порівнюються і встановлюється ефективність роботи кожного аудитора.

5.8 Контроль за якістю роботи працівників аудиторських фірм (аудиторів)

Під якісно проведеним аудитом розуміють аудиторську діяльність, що здійснена у відповідності із офіційними національними нормативами аудиту, Законами, Указами Президента, Декретами і Постановами Кабінету Міністрів України, домовленостями, професійними нормативами аудиторської фірми та індивідуальними нормативами. Аудит, як відомо, проводять аудитор і його кілька помічників. Отже, суб'єктом контролю якості аудиту є:

- контроль аудитором якості роботи своїх помічників;

- контроль, власне, самого аудитора;

- незалежний контроль якості аудиту, що здійснюється аудитором-партнером, який не пов'язаний з клієнтом по даному аудиту.

Контроль може бути:

-- внутрішньофірмовим;

-- внутрішньофіліальним;

-- зовнішнім.

Внутрішньофірмовий та внутрішньофіліальний контроль -- це різновиди внутрішнього контролю. Внутрішній контроль проводять: директор, заступник директора, менеджери, керівництво міжнародної аудиторської фірми, аудитор або філіал фірми. Зовнішній контроль якості роботи аудиторів можуть проводити Аудиторська палата України або будь-яка організація, яка призначена нею.

В процесі контролю якості застосовуються такі форми контролю:

-- попередній;

-- поточний;

-- наступний.

Окремими об'єктами предмету контролю якості аудиту є:

-- оцінка можливого клієнта;

-- призначення аудиторської фірми і аудитора;

-- професійна етика, знання і компетентність аудитора;

-- програма та планування аудиту;

- виконання програми дій аудитора;

- реалізація результатів аудитора.

Запитання для самоперевірки

1. Які питання доцільно передбачити при складанні загального плану проведення аудиту?

2. Що зобов'язаний визначити аудитор, плануючи перевірку і проводячи підготовку до неї?

3. Що має передбачити робоча програма проведення аудиту?

4. За якими стадіями проводять аудит?

5. Які основні напрямки проведення аудиту?

6. Назвіть основні аудиторські процедури. На що необхідно звернути основну увагу?

7. На яких принципах грунтується професійна етика аудитора?

8. Як здійснюється планування і розподіл часу аудитора?

9. Перелічіть і охарактеризуйте документи управління процесом аудиту.

10. Які документи є документами -- аудиторськими свідченнями?

11. Що повинні забезпечити робочі документи аудиту?

11. Перелічіть та охарактеризуйте експертні системи в умовах застосування ЕОМ в аудиті.

12. Які спеціальні комп'ютерні методи використовують з метою тестування експертних систем?

13. Охарактеризуйте види діяльності аудитора. Як забезпечити їх облік і контроль?

14. Опишіть методику контролю за якістю роботи працівників аудиторських фірм (аудиторів).

ТЕМА 6. ВИДИ ТА МЕТОДИКА ОТРИМАННЯ АУДИТОРСЬКИХ СВІДЧЕНЬ

План

6.1 Суть та види аудиторських свідчень

6.2 Основні вимоги, що висуваються до кількості та якості аудиторських

свідчень

6.3 Джерела інформації для отримання аудиторських свідчень

6.4 Методика отримання та використання аудиторських свідчень

6.1 Суть та види аудиторських свідчень

Під аудиторськими свідченнями розуміють інформацію, яку відбирає аудитор з метою складання висновків, на яких ґрунтується його кваліфікований висновок про бухгалтерську (фінансову) звітність.

На практиці виділяють такі окремі об'єкти аудиту, за якими аудитор повинен скласти аудиторське свідчення і зробити свої висновки:

-- концепція функціонування підприємства (відповідність цілей, завдань та інших предметів статуту і договору про заснування);

-- правильність визначення фінансових результатів та використання їх згідно з діючими положеннями;

-- наявність активів, капіталу і зобов'язань;

-- одержання і використання за призначенням коротко- та довгострокових кредитів і фінансових позик;

-- стан і реальність господарських коштів у розрахунках (дебіторської та кредиторської заборгованості);

-- розрахунки з оплати праці;

- розрахунки з бюджетом за податками та іншими платежами.

Види аудиторських свідчень:

-- свідчення, отримані безпосередньо аудитором (ступінь незалеж¬ності) (5);

-- документальні підтвердження третіх сторін (4);

-- внутрішня документація замовника (3);

- письмові пояснення керівництва (2);

-- усні пояснення (1);

-- випадково почута інформація (0).

Найбільш цінуються свідчення, отримані самими аудиторами в результаті виконання тестів. Усні пояснення цінуються дуже низько, а випадково почута інформація часто не береться до уваги.