Порівняємо це визначення із визначенням валових витрат, введеним в дію Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств»:

Валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або матеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які, в свою чергу, купуються (виготовляються) платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

До складу валових витрат включаються:

Суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, зокрема витрати по придбанню електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, встановлених пунктами 5.3 - 5.8 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Суми коштів або вартість товарів (робіт, послуг), добровільно перераховані (передані) протягом звітного року до Державного бюджету України або бюджетів місцевого самоврядування, в неприбуткові організації, в розмірі, що становить не менше двох і не більш п'ять відсотків прибутку оподаткування попереднього звітного року, за винятком відрахувань, визначених пунктом 5.8 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», і внесків, передбачених підпунктом 5.2.17 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Сума коштів, перерахованих підприємствами всеукраїнських об'єднань осіб, потерпілих в результаті Чорнобильської катастрофи, на яких працює по основному місцю роботи не менше 75 відсотків таких осіб, цим об'єднанням для проведення їх добродійної діяльності, але не більш 10 відсотків прибутку оподаткування попереднього звітного періоду.

Суми внесених (нарахованих) податків, зборів (обов'язкових платежів), встановлених Законом України «Про систему оподаткування» (окрім прямо не визначених в переліку податків, зборів (обов'язкових платежів), визначених Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств»), включаючи акцизний збір і рентні платежі, за винятком податків, зборів (обов'язкових платежів), пені, штрафів, неустойок, передбачених Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Для платників податку, основною діяльністю яких є виробництво сільськогосподарської продукції, до складу валових витрат включається платня за землю, не використовувану в сільськогосподарському виробничому обороті.

Суми витрат, не віднесені до складу валових витрат минулих звітних податкових періодів у зв'язку з втратою, знищенням або пошкодженням документів, встановлених правилами податкового обліку, і підтверджених такими документами в звітному податковому періоді.

Суми витрат, не враховані в минулих податкових періодах у зв'язку з допущенням помилок і виявлені в звітному податковому періоді в розрахунку податкового зобов'язання.

Суми безнадійної заборгованості в частині, не віднесеній на валові витрати, якщо відповідні заходи по стягненню таких боргів не привели до позитивного результату, а також суми заборгованості, по яких закінчився термін позовної давності.

Суми витрат, пов'язаних з поліпшенням основних фондів.

Суми витрат, пов'язаних з безкоштовним наданням працівникам вугільної промисловості, непрацюючим пенсіонерам, що мають стаж роботи на підприємствах галузі не менше 10 років на підземних роботах або не менше 20 років на поверхні, інвалідам з числа осіб, які під час роботи на цих підприємствах одержали каліцтва або професійні захворювання, а також сім'ям працівників вугільної промисловості, загиблим на виробництві, які одержують пенсію у разі втрати годувальника, вугілля на побутові потреби по нормах, встановлюваних в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Суми коштів, направлені уповноваженими банками в додатковий спеціальний резерв страхування засобів пенсійного фонду банківського управління згідно Закону України «Про внесення змін в Закон України «Про проведення експерименту в житловому будівництві на базі холдингової компанії «Київміськбуд».

Суми коштів або вартість майна, добровільно перераховані (передані) для цільового використовування з метою охорони культурної спадщини установам науки, освіти, культури, заповідникам, музеям-заповідникам, а також неприбутковим установам і організаціям, в розмірі, що становить не менше двох і не більш п'ять відсотків прибутку оподаткування попереднього звітного періоду (для суспільних організацій інвалідів - не більше десяти відсотків прибутку оподаткування попереднього звітного періоду).

Суми витрат, пов'язаних з придбанням, добудовою об'єкту незавершеного будівництва і введенням його в експлуатацію виникаючих у платника податку - покупця об'єкту незавершеного будівництва в перебігу терміну будівництва, визначеного умовами приватизації. При цьому такі витрати амортизації не підлягають.

Рішення про включення вказаних витрат у валові витрати при розрахунку податку на прибуток ухвалюється платником податку самостійно.

Суми витрат, пов'язаних з підтвердженням відповідності продукції, систем якості, систем управління якістю, систем управління навколишнім середовищем, персоналу встановленим вимогам згідно Закону України «Про підтвердження відповідності».

Суми витрат, пов'язаних з розвідкою (дорозвідкою) і облаштуванням нафтових газових родовищ (за винятком витрат на споруду будь-яких бурових свердловин, використовуваних для розробки нафтових і газових родовищ).

Суми коштів або вартість майна, добровільно перераховані (передані) організаціям працедавців і їх об'єднанням, створеним згідно закону з цього питання, у вигляді вступних, членських і цільових внесків, але не більш 0,2 відсотки фонду оплати праці платника податку в розрахунку за звітний рік.

Не включаються до складу валових витрат витрати на:

Потреби, не пов'язані з веденням господарської діяльності, а саме:

- організацію і проведення прийомів, презентацій, свят, розваг і відпочинку, придбання і розповсюдження подарунків (окрім добродійних внесків і пожертвувань до прибуткових організацій, і витрат, пов'язаних з проведенням рекламної діяльності. Обмеження частини другої підпункту 5.3 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» не торкаються платників податку, основною діяльністю яких є організація прийомів, презентацій і свят за замовленням і за рахунок інших осіб;

- придбання лотерей, участь в азартних іграх;

- фінансування особистих потреб фізичний осіб, за винятком виплат, передбачених нормами Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Придбання, будівництво, реконструкцію, модернізацію, ремонт і інші поліпшення основних фондів і витрати, зв'язані з видобутком корисної копалини, а також з придбанням нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Сплату податку на прибуток підприємств, податку на нерухомість, а також податків, встановлених пунктами 7.8, 10.2 і статтею 13 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»; сплату податку на додану вартість, включеного в ціну товарів (робіт, послуг придбаваються платником податку для виробничого або невиробничого використовування, сплату податків на доходи фізичних осіб, що були відраховані за рахунок сум виплат таких доходів згідно закону України про оподаткування доходів фізичних осіб.

Для платників податку на прибуток підприємств, не зареєстрованих як платники податку на додану вартість, до складу валових витрат виробництва (обіг) входять суми податків на додану вартість, сплачених у складі ціни придбання товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься на валові витрати такого платника податку.

Якщо платник податку на прибуток, зареєстрований як платник податку на додану вартість, одночасно здійснює операції з продажу товарів (робіт, послуг), які оподатковуються на додану вартість і звільнені від оподаткування або не є об'єктом обкладення таким податком, податок на додану вартість, сплачений у складі витрат на придбання товарів (робіт, послуг), що відносяться до складу валових витрат, і основних фондів і нематеріальних активів, що підлягають амортизації, включається відповідно у валові витрати або балансова вартість відповідної групи основних фондів збільшується на суму, не включену до складу податкового кредиту такого платника податку відповідно до Закону України «Про податок на додану вартість».

Сплату вартості торгових патентів, що враховується в зменшення податкових зобов'язань платника податку в порядку, передбаченому пунктом 16.3 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Сплату штрафів та/або неустойки або пені за рішенням сторін договору або за рішенням відповідних державних органів суду.

Зміст органів управління об'єднань платників податку, включаючи зміст холдингових компаній, що є окремими юридичними особами.

Виплату емісійного доходу на користь емітента корпоративних прав.

Виплату дивідендів.

Виплату винагород або інших видів заохочень пов'язаним з таким платником податку фізичним або юридичним особам, якщо немає документальних доказів, що така виплата або заохочення були проведені як компенсація за фактично надану послугу (відпрацьований час). За наявності вказаних документальних доказів віднесенню до складу валових витрат підлягають фактичні суми виплат (заохочень), але не більш сум, розрахованих за звичними цінами.

Не підлягають віднесенню до складу валових витрат суми збитків платника податку, понесених у зв'язку з продажем товарів (робіт, послуг) або їх обміном за цінам нижче звичних пов'язаним з таким платником податку особам.

Якщо сума виплат (заохочень) або її частина зв'язаним фізичним особам не признається валовими витратами, така сума (або її частина) є базою для нарахування внесків на соціальні заходи.

Не входять до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними і іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

У разі втрати, знищення або пошкодження вказаних документів платник податку має право письмово заявити про це до податкового органу і здійснити заходи, необхідні для відновлення таких документів. Письмова заява повинна бути направлене до або разом з представленням розрахунку податкових зобов'язань звітного періоду. Якщо платник податку не подасть в такий термін письмову заяву і не відновить вказані документи до закінчення податкового періоду, наступного за звітним, непідтверджені відповідними документами витрати не признаються валовими витратами і на суму податку, що недоплатить, нараховується пеня у розмірі облікової ставки Національного банку України, збільшеної в 1,2 рази.

Якщо платник податку відновить вказані документи в подальших періодах, підтверджені витрати (з урахуванням сплаченої пені) включаються у валові витрати податкового періоду, на який доводиться таке відновлення.

Розділ 3. Аналіз витрат з організації виробництва та управління на підприємстві ВАТ «Електротехнологія»

3.1 Оцінка обґрунтованості планового рівня собівартості товарної продукції

Для досягнення конкурентоспроможності підприємство змушене постійно планувати зниження собівартості своєї продукції. Важливою передумовою дійовості аналітичних висновків є наявність правдивої планової та звітної інформації. Тому аналізові собівартості продукції має передувати старанна перевірка джерел інформації, яка передбачає оцінку узгодження показників у різних формах звітності, обґрунтованість планових завдань та достовірність відображення фактичних витрат виробництва.

Щоб визначити обґрунтованість планового рівня собівартості виробленої продукції, використовують дані про залишки нереалізованої продукції на початок і кінець року, обсяг реалізації та складають розрахунок (табл. 3.1). Фактичні витрати на 1 грн виробленої продукції порівнюють із плановими, визначають та оцінюють наявні відхилення.

Таблиця 3.1 - Розрахунок рівня собівартості продукції, тис. грн

№	Показник	За оптовими цінами підприємства	За плановою собівартістю	Прибуток	Витрати на 1 грн продукції
1	Залишки нереалізованої продукції на початок року	410	320	90	78,05
2	Реалізація продукції	8323	6698	1625	80,47
3	Залишки нереалізованої продукції на кінець року	487	405	82	83,16
4	Випуск товарної продукції (ряд. 2 + ряд. 3 - ряд. 1)	8400	6783	1617	80,75

З таблиці 3.1 бачимо, що за планового обсягу реалізації в цінах підприємства 8323 тис. грн та планового прибутку від реалізації 1625 тис. грн, собівартість реалізованої продукції становить 6698 тис. грн, а планова собівартість товарної продукції з урахуванням зміни планових залишків нереалізованої продукції на початок і кінець року - 6783 тис. грн. Потрібно пам'ятати, що внаслідок систематичного зниження собівартості витрати на одну гривню продукції в залишках нереалізованої продукції на кінець року мають бути нижчі від середньорічних, а в собівартості товарного випуску - нижчі, ніж у собівартості реалізованої продукції, бо в останню закладено підвищені витрати в залишках нереалізованої продукції на початок року. На підприємстві, яке ми аналізуємо, цієї вимоги не додержано, собівартість товарної та нереалізованої продукції постійно зростає, а тому зменшується прибуток на одну гривню продукції. Високий рівень витрат у залишках нереалізованої продукції був спричинений зростанням цін на матеріали і зниженням попиту на продукцію. Ця обставина може призвести до погіршення фінансового стану підприємства.

Маючи розрахунковий рівень собівартості товарної продукції, обчислюють планове завдання щодо її зниження проти минулого звітного періоду і розробляють план організаційно-технічних заходів, який забезпечить це зниження.

3.2 Аналіз загальної суми собівартості товарної продукції

Міра ефективності використання матеріальних, трудових і грошових засобів з найбільшою повнотою розкривається під час вивчення собівартості товарної продукції, бо об'єктом аналізу стають ресурси підприємства, використані для основної діяльності.

Аналіз собівартості товарної продукції починають із загальної оцінки виконання плану собівартості, визначають відхилення звітних показників від планових, їх динаміку, виявляють фактори, що вплинули на це відхилення, роблять відповідні висновки.

На підставі облікових даних одержано таку інформацію: випуск товарної продукції за планом - 8400 тис. грн, фактичний - 8500 тис. грн; собівартість продукції за планом - 6783 тис. грн, фактично - 7145 тис. грн, собівартість фактично випущеної продукції за плановими нормами і фактичною структурою - 6958 тис. грн. Порівняння фактичної собівартості з плановою показало, що абсолютне відхилення дорівнює 362 тис. грн. Це відхилення виникло під впливом таких факторів:

1) зміни обсягу продукції;

2) зміни структури виробленої продукції;

3) зміни рівня витрат (за рахунок зміни кількості використаних матеріалів, цін на сировину і матеріали).

Для виявлення впливу цих факторів виконаємо такі розрахунки:

1) визначаємо рівень виконання плану виробництва товарної продукції:

8500:8400-100 = 101,19%;

2) підраховуємо собівартість фактичного випуску продукції за плановими нормами і структурою:

6783 · 101,19 : 100 = 6864 тис. грн;

3) визначаємо вплив зміни обсягу товарної продукції на собівартість:

6864-6783 = 81 тис. грн;

4) визначаємо вплив зміни структури на собівартість:

6958 - 6864 = 94 тис. грн;

5) визначаємо вплив зміни рівня витрат на собівартість: 7145-6958 = 187 тис. грн.

Загальне відхилення становить

81 + 94 + 187 = 362 тис. грн.

Підприємство допустило небажане зростання собівартості на 94 тис. грн - за рахунок погіршання структури і на 187 тис. грн - за рахунок зміни рівня витрат. З цього можна зробити незаперечний висновок про низький рівень господарювання.

Ураховуючи вплив зміни обсягу виробництва на рівень витрат, усі витрати підприємства ділять на постійні та змінні. Постійні витрати (амортизація, погодинна оплата працівників, оренда приміщень, цехові витрати) залишаються незмінними навіть за зміни обсягу виробництва.

Змінні витрати (відрядна заробітна плата виробничників, сировина, матеріали, паливо, енергія) змінюються пропорційно обсягу виробництва продукції.

Взаємозв'язок між постійними і змінними витратами можна виразити рівнянням першого степеня (3.1).

Y = а + bх, (3.1)

де Y - сума витрат на виробництво продукції;

а - абсолютна сума постійних витрат;

b - частка змінних витрат на одиницю продукції (робіт, послуг);

х - обсяг виробництва продукції.

Залежність між витратами і обсягом продукції показано в табл. 3.2.

Таблиця 3.2 - Залежність суми витрат від обсягу виробництва продукції

Обсяг виробництва продукції, тис. грн	Собівартість усієї продукції, тис. грн	Собівартість на одну тис. гривень виробленої продукції, тис. грн
	усього	у т. ч. витрати	усього	у т. ч. витрати
		постійні	змінні		постійні	змінні
1000	2290	1640	650	2290	1640	650
3000	3590	1640	1950	1197	547	650
5000	4890	1640	3250	978	328	650
7000	6190	1640	4550	884	234	650
8500	7145	1640	5505	842	192	650



Дані таблиці 3.2 свідчать, що загальна сума постійних витрат 1640 тис. грн. є фіксованою для всіх обсягів виробництва. Абсолютна її величина не змінюється зі зростанням обсягів виробництва продукції. Проте на одиницю продукції постійні витрати змінюються обернено пропорційно зростанню обсягу виробництва. Так, випуск продукції збільшився у 8,5 раз, а постійні витрати на одиницю продукції зменшились у 8,5 раз. Змінні витрати в собівартості всього випуску зростають прямо пропорційно обсягу виробництва, тобто в собівартості одиниці продукції вони становлять постійну величину. Цю залежність можна виразити такою формулою 3.2.

(3.2)

Залежність суми витрат від обсягу виробництва показано на рис. 3.1. На рисунку видно, що зі збільшенням обсягу виробництва зростає сума змінних витрат, а за спаду виробництва їх рівень зменшується, наближаючись до лінії постійних витрат.

Рис. 3.1. Залежність суми витрат від обсягу виробництва



Інше явище бачимо на рис. 3.2, де відображено залежність собівартості одиниці продукції від обсягу виробництва. На рис. 3.2 для кожного обсягу відкладено рівні змінних витрат на одиницю продукції, а потім рівні постійних витрат.

Рис. 3.2. Залежність собівартості одиниці продукції від обсягу виробництва

Дані таблиці 3.2 та рисунків 3.1 і 3.2 доцільно використовувати, плануючи собівартість на майбутній період. Оптимальним буде той план, який сприяє зниженню частки постійних витрат на одиницю продукції.

3.3 Аналіз собівартості одиниці продукції

Підприємства, які виробляють невелику номенклатуру основних виробів, планують і підраховують собівартість одиниці продукції кожного основного виду. Аналіз виконання плану зі зниження собівартості одиниці продукції кожного виду починається з оцінки загальних показників. У процесі аналізу фактичну собівартість одиниці продукції кожного виду порівнюють із плановою і фактичною за попередній період, визначають рівень виконання та відхилення від плану, причини цих відхилень, тенденції у змінах собівартості. Для цього на основі облікової інформації про рентабельність найважливіших виробів складають відповідний розрахунок (таблиця 3.3).

Таблиця 3.3 - Аналіз собівартості одиниці окремих виробів

Вироби	Собівартість одиниці, грн	Відхилення (±)
		від минулого року	від плану
	минулорічна	план	звіт	сума, грн	%	сума, грн	%
А	3170	3090	3393	+223	+7,03	+303	+9,80
Б	1268	1259	1256	-12	-0,95	-3	-0,24

Дані таблиці 3.3 свідчать, що планом передбачалось знизити проти минулорічної собівартість виробу А на 80 грн, або на 25,9%, і виробу Б - на 9 грн, або на 0,71 %. Підприємство не виконало планового завдання зі зниження собівартості одиниці продукції виробу А і перевиконало цей показник щодо виробу Б. Цей аналіз поглиблюється аналізом за статтями витрат.

Фактичну собівартість одиниці виробу за статтями витрат порівнюють із плановою і нормативною, а для порівнянних виробів - також і з собівартістю минулого періоду. Визначається, як змінилась собівартість виробу проти минулорічної, як виконано план за собівартістю, як змінились витрати за окремими статтями собівартості.

Порівняння витрат за статтями дає змогу виявити збільшення чи економію витрат (табл. 3.4).

Таблиця 3.4 - Аналіз собівартості виробу за статтями калькуляції

№	Стаття витрат	На одиницю продукції, грн	Відхилення від
		минулого періоду	звітний період	минулого періоду	плану
			план	факт	сума	%	сума	%
1	Сировина та матеріали	1607	1536	1645	38	2,36	109	7,10
2	Повторно використовувані відходи (відраховуються)	3	3	5	2	66,7	2	66,7
3	Покупні напівфабрикати	105	115	98	-7	-6,7	-17	-14,8
4	Паливо, енергія	100	100	180	80	80,0	80	80
5	Заробітна плата виробнич. робітників	380	370	376	-4	-1,0	+6	+1,6
6	Відрахування на соцстрахування	153	151	152	-1	-0,65	+ 1	0,6
7	Витрати на підготовку та освоєння вироби.	96	96	113	17	17,7	17	17,7
8	Витрати на утримання та використання обладнання	370	480	400	30	8,1	-80	-16,7
9	Цехові витрати	146	150	200	54	37,0	50	33,3
10-	Втрати від браку	123	-	125	2	1,6	125	-
11	Інші виробничі витрати	93	95	109	16	17,2	14	14,74
12	Виробнича собівартість	3170	3090	3393	223	7,03	303	9,8

Дані таблиці 3.4 свідчать, що підприємство зробило перевитрати за всіма статтями, крім покупних напівфабрикатів. Загальна сума перевитрат проти минулорічних становить 223 грн, або 7,03 %, і проти планових - 303 грн, або 9,8 %. Це дуже великі перевитрати, які потребують ґрунтовного вивчення їх причин. Зокрема, аналізуючи перевитрату за статтею «Сировина та матеріали», виявляють, за рахунок якої сировини, матеріалів вона сталася. Загальна сума цієї статті перевитрат залежить від норм витрат матеріалів на одиницю продукції (фактор «норма») і заготівельної вартості цих матеріалів (фактор «ціна»). Перевищення планових норм витрат матеріалів (фактор «норма») визначається станом техніки й організації виробництва, тобто залежить від підприємства. Зміна цін на матеріали (фактор «ціна») часто не залежить від підприємства, крім організації матеріально-технічного постачання.

Методику визначення впливу факторів «норма» і «ціна» показано в табл. 3.5

Таблиця 3.5 - Аналіз впливу факторів зміни матеріальних витрат на одиницю виробу

№	Види матеріалів	Одиниця виміру	План	Фактично	Відхилення	Резерв зниження витрат, гри
		кількість (норма)	ціна, грн	сума, грн	кількість (норма)	Ціна, грн.	сума, гри	Разом, гри	у т. ч. за рахунок
									кількості	ціни
1	А	кг	1,2	50	60	1,4	49	68,6	8,6	10	-1,4	10
2	Б	кг	5	49	245	5,2	50	260	15	9,8	5,2	15
3	В	кг	10	60	600	12	61	732	132	120	12	132
4	Г	шт	20	18	360	18	20	360	-	-36	36	36
5	Д	м3	0,5	400	200	0,6	240	144	-56	40	-96	40
6	Е	м3	0,3	50	15	0,3	52	15,6	0,6	-	0,6	0,6
7	Ж	кг	8	7	56	9	7,2	64,8	8,8	7	1,8	8,8
Усього	-	-	1536	-	-	1645	109	150,8	-41,8	242,4

Дані таблиці 3.5 свідчать, що на виготовлення одиниці виробу матеріальні витрати зросли на 109 грн. За рахунок кількості використаних матеріалів підприємство допустило перевитрати на 150,8 грн. Загальний резерв зниження втрат становить 242,4 грн. Для використання такого резерву необхідно виявити та усунути причини перевитрат.

Так, із в таблиці 3.5 випливає, що підприємство в собівартості виробу допустило перевитрату матеріалу А на 8,6 грн, у тому числі за рахунок зростання фактичних витрат - на 10,0 грн.

Розмір впливу фактора «норма» визначається як добуток абсолютного відхилення норм витрат і планової ціни одиниці даних матеріальних цінностей, а величина впливу фактора «ціна» - як добуток абсолютного відхилення в ціні одиниці матеріальних цінностей і фактичної витрати матеріалу кожного виду. Визначивши розмір впливу норм і цін на відхилення фактичних витрат на матеріали від планових, проаналізуємо обставини, які спричинили зміни кожної групи факторів. У резерв зниження собівартості продукції записуються перевитрати за кількістю (нормою) і ціною.

Причини відхилення від норм виявляють за повідомленнями про зміну норм, зведеннями про відхилення від норм, про брак тощо. Так, у цехах виявлено перевитрату матеріалів на суму 3,7 тис. грн. Основними причинами перевитрат матеріалів були: надходження матеріалів з більшими допусками - 0,6 тис. грн; низька якість інструменту - 0,3; заміна матеріалів за типорозміром і профілем - 0,7; зміна рецептури і комплектації - 0,4; помилки в технології і кресленнях - 0,5; невиконання заходів з удосконалення технології - 0,9; відхилення, виявлені інвентаризацією, - 0,3. Усього 3,7 тис. грн.

Виявлену економію оцінюють позитивно, якщо її досягнуто не за рахунок цінових факторів, застосування застарілих норм, завищених планових витрат.

Під час аналізу заробітної плати основних робітників виявляються витрати кожного цеху, де виготовляли ці вироби. Для аналізу використовують бухгалтерські документи про доплату робітникам за відхилення від технологічних процесів і від звичайних умов праці. Аналіз сум доплат показує, за якими операціями було допущено перевитрату, і дає можливість зробити висновки про способи ліквідації втрат.

У процесі аналізу перевіряють прогресивність та обґрунтованість витрат часу і розцінок, виявляють динаміку й напрямки цих змін, їх відхилення від нормативних, причини виникнення.

Для оцінки виконання плану зниження собівартості одиниці продукції фактичну собівартість виробу порівнюють з плановою і минулорічною; визначають відхилення абсолютне й у відсотках; обов'язково роблять письмові висновки.

Оцінку виконання плану зниження собівартості продукції кількох виробів проводять з урахуванням диференціації собівартості і рентабельності. Для цього всю продукцію розподіляють за такими групами: нерентабельна (збиткова), низькорентабельна, середньорентабельна, високорентабельна. Потім для кожної групи виробів визначають структуру собівартості продукції і відсоток виконання плану зниження собівартості. З урахуванням різної питомої ваги окремих груп роблять висновки про резерви зниження собівартості нерентабельних і малорентабельних виробів. Ці висновки обов'язково використовують, плануючи випуск продукції на майбутній період.

Аналіз прямих матеріальних витрат. Велику питому вагу в собівартості промислової продукції мають витрати на сировину, основні й допоміжні матеріали, покупні вироби і напівфабрикати, на паливо та електроенергію для технологічних потреб. їх відносять до предметів праці.

Раціональне використання предметів праці - важливий резерв зростання обсягу, зниження собівартості і підвищення ефективності виробництва.

У собівартості товарної продукції-розмір витрат на сировину, основні й допоміжні матеріали визначається асортиментом продукції, характером виробництва і становить на підприємствах легкої, харчової, текстильної промисловості - 70-90 %, машинобудування - 40-50 % собівартості одиниці продукції.

Проблема зниження матеріальних витрат у собівартості продукції є подвійною. З одного боку, зменшується кількість використаних у процесі виробництва на одиницю продукції предметів праці, а з другого - кількість авансованих для господарської діяльності підприємства оборотних коштів.

У собівартості товарної продукції витрати сировини, матеріалів, палива й енергії відображаються у двох розрізах:

а) за прямими статтями калькуляції;

б) за статтями накладних (непрямих) комплексних витрат.

Перелік прямих статей матеріальних витрат визначається «Основним положенням» і галузевими інструкціями з планування, обліку і калькулювання собівартості продукції.

Аналіз витрат на матеріали, покупні вироби і напівфабрикати, паливо, електроенергію починається із загальної оцінки їх величини у собівартості всієї товарної продукції за прямими статтями калькуляції. Для цього на основі плану підприємства, форми 2-річної та періодичної звітності й облікової інформації та даних про виконання плану за обсягом продукції проводять розрахунок і аналіз витрат. Матеріальні витрати за всіма одноелементними статтями в собівартості продукції оцінюють, зіставляючи фактичні витрати з плановими та плановими, які перераховані на фактичний обсяг виробленої продукції. На відхилення фактичних витрат від планових впливають такі фактори:

зміна обсягу випуску товарної продукції;

зміна структури асортименту випущеної продукції;

зміна рівня матеріальних витрат у собівартості одиниці продукції.

Для аналізу впливу цих факторів на підставі облікових даних складають таблицю 3.6.

Таблиця 3.6 - Вплив факторів на зміну матеріальних витрат

Стаття витрат	План	Фактичний обсяг та асортимент	Відхилення (±)
		за плановими нормами і плановою структурою	за плановими нормами і фактичною структурою	за звітом	усього	у тому числі за рахунок
						обсягу випуску продукції (гр.2 - гр.1)	структури (гр.3 - гр.2)	ріння витрат (гр.4 - гр.3)
1. Сировина і основні матеріали, без відходів	1569	1588	1574	1672	+103	19	-14	98
2. Покупні напівфабрикати	1276	1291	1283,5	1320	+44	15	-7,5	36,5

Дані таблиці 3.6 показують, що вартість сировини та матеріалів у собівартості продукції зросла на 103 тис. грн, покупних напівфабрикатів - на 44 тис. грн.

Для визначення величини впливу зміни обсягу випуску продукції на суму витрат необхідно витрати за планом кожної статті зіставити з плановими витратами, помноженими на процент виконання плану випуску товарної продукції (гр. 2 - гр. 1).

У підприємстві, яке ми розглядаємо у зв'язку зі зростанням обсягу виробництва витрати на сировину і матеріали зросли на 19 тис. грн, а на покупні вироби та напівфабрикати - на 15 тис. грн.

Вплив зміни структури асортименту випущеної товарної продукції визначається як різниця між витратами на фактичний випуск за фактичної та планової структури (гр. 3 - гр. 2).

За рахунок зміни структури асортименту випущеної продукції витрати сировини і матеріалів зменшились на 14,0 тис. грн, а покупних виробів і напівфабрикатів - на 7,5 тис. грн.

Щоб визначити вплив зміни рівня витрат у собівартості окремих видів продукції, необхідно з фактичних витрат за кожною статтею відрахувати фактичні витрати відповідно до планових норм витрат і фактичної структури асортименту випущеної товарної продукції (гр. 3 - гр. 4). Наше підприємство - об'єкт аналізу - під впливом зміни рівня витрат у собівартості окремих видів продукції допустило перевитрату сировини і матеріалів на 98 тис. грн, напівфабрикатів - на 36,5 тис. грн.

Наступним кроком аналізу є вивчення факторів, під впливом яких фактичний рівень матеріальних витрат у собівартості всієї товарної продукції та її одиниці відхиляється від планового.

Рівень матеріальних витрат у собівартості всієї товарної продукції та її одиниці складається під впливом двох груп факторів:

норм витрат сировини, матеріалів, повторно використовуваних відходів, покупних виробів і напівфабрикатів, палива та енергії;

цін на спожиті матеріальні цінності і тарифів на електроенергію.

Для визначення впливу факторів норм і цін на відхилення фактичних матеріальних витрат від планових на основі облікової інформації про калькуляцію одиниці продукції кожного виду складається розрахунок, наведений у табл. 3.5.

Важливою умовою раціонального використання сировини, матеріалів, палива й енергії, а отже, систематичного зниження собівартості продукції є техніко-економічне нормування їх витрат.

Під техніко-економічною нормою витрат розуміють максимально допустимі витрати відповідних матеріальних ресурсів на виробництво одиниці конкретного виду продукції за даного рівня техніки і технології виробництва.

Техніко-економічна норма витрат ресурсів складається, як правило, із трьох частин:

корисного вмісту речовини в готовій продукції;

відходів, що одержані у процесі виробництва;

втрат, пов'язаних зі збереженням і транспортуванням цінностей.

На промислових підприємствах одночасно діють дві норми:

планова норма на рік чи квартал, тобто укрупнене планове завдання на даний період;

чинна (на даний момент) норма, установлена для конкретної деталі або виробу, за якою відбувається відпуск матеріальних цінностей у виробництво.

Порівняння (на певну дату) чинних норм витрат матеріальних ресурсів із плановими дає змогу визначити напруженість планового завдання, можливість його зміни та виконання.

У процесі аналізу якості чинних норм витрат ресурсів вивчається не тільки їхня динаміка, а й напруженість.

Напруженість чинної норми характеризується коефіцієнтом ефективності використання матеріалу. Коефіцієнт використання матеріалу (К) визначається як відношення чистої ваги деталі, вузла чи виробу або чистого вмісту речовини (Qч) до загальної ваги матеріалу, узятого для виготовлення деталі (Qз) і дорівнює (3.3):

(3.3)

Різниця між загальною і чистою вагою показує величину втрат і відходів виробництва. Що меншою вона є, то прогресивніша чинна норма, а коефіцієнт використання матеріалу наближається до одиниці.

Коефіцієнт використання матеріалів розраховують за видами продукції, групами матеріалів і структурними підрозділами підприємства. Резерви зниження чинних норм, їх прогресивність визначаються порівняльним аналізом собівартості однорідних виробів на споріднених підприємствах.

Для виявлення резервів зниження собівартості продукції за рахунок матеріалів необхідно систематично аналізувати склад та кількість відходів.

Аналіз втрат від відходів. Повторно використовувані відходи за ціною можливого використання відраховуються із загальної суми втрат сировини та матеріалів. Це створює помилкове уявлення, що зростання кількості повторно використовуваних відходів веде до зниження собівартості одиниці товарної продукції. Насправді, відходи - це неминучі непродуктивні втрати частини вихідної сировини та матеріалів у процесі виробництва продукції. Розмір відходів визначається рівнем техніки, технології, асортиментом продукції та характером використаної сировини і матеріалів. Повторно використовувані відходи оцінюються за зниженими цінами та використовуються як сировина для повторного перероблення або для виробництва продукції широкого вжитку. Аналізуючи такі відходи, визначають їх динаміку, обчислюють втрати сировини та матеріалів і виявляють резерви можливого зниження собівартості продукції за рахунок зменшення відходів.

Для обчислення втрат від повторно використовуваних відходів на основі вибірки з облікових даних складають розрахунок, наведений у таблиці 3.7.

Таблиця 3.7 - Розрахунок втрат від поворотних відходів, тис. грн

Показник	План	Звіт	Відхилення від плану (±)
1	2	3	4
Вартість повторно використовуваних відходів за ціною вихідної сировини та матеріалів	1068,0	1168,0	+ 100,0
За ціною можливого використання	213,6	233,6	+20,0
Коефіцієнт уцінки відходів	5,0	5,0	-
Втрати від повторно використовуваних відходів	854,4	934,4	+ 80,0

З даних таблиці бачимо, що у звітному періоді надпланові повторно використовувані відходи зросли на 100,0 тис. грн, а втрати від повторно використовуваних відходів - на 80 тис. грн, у тому числі в собівартості виробу - 2 грн (див. табл. 3.4). Резерв зниження собівартості - продукції 80,0 тис. грн.

Обраховуючи втрати та резерви зниження собівартості продукції за рахунок повторно використовуваних відходів, з їх вартості за ціною можливого використання треба виключати вартість брухту від його продажу як вторсировини.

Аналіз факторів цін. Другу групу факторів, які впливають на загальну суму витрат на виробництво продукції, становлять витрати на придбання сировини, матеріалів, палива. У собівартість заготовлених підприємством матеріальних цінностей входять:

- прейскурантна ціна, залізничний, автомобільний, авіаційний тарифи або водний фрахт, якщо прейскурантну ціну на сировину, матеріали, паливо встановлено франко-станція відправлення;

- витрати за доставку на склад підприємства, навантаження, розвантаження, складування матеріальних цінностей та інші транспортно-заготівельні витрати, які оплачує господарство.

Методика аналізу факторів цін визначається заведеним на підприємстві порядком оцінки в обліку сировини, матеріалів, палива. На промислових підприємствах матеріальні цінності можуть обліковуватися за оптовими, плановими або фактичними цінами.

За оцінювання матеріалів в оптових цінах плануються та враховуються транспортно-заготівельні витрати, які включаються у собівартість продукції пропорційно оптовій вартості витрачених матеріальних цінностей.

Якщо ж матеріали оцінюються за плановими цінами, то попередньо складається номенклатура-цінник та окремо підраховуються відхилення від планових цін, які відносять на собівартість продукції аналогічно транспортно-заготівельним витратам.

Ціна (собівартість придбання) матеріальних ресурсів складається із прейскурантної (договірної) оптової ціни, тарифів на перевезення вантажів і заготівельно-складських витрат. Оптові ціни і тарифи є зовнішнім фактором і часто не залежать від підприємства. Безпосередньо від роботи підприємства залежать транспортно-заготівельні витрати, на які за умов комп'ютеризації складають кошторис і ведуть їх окремий облік за видами, групами, балансовими рахунками матеріальних ресурсів.

Виконання кошторису аналізують, порівнюючи фактичні транспортно-заготівельні витрати з плановими і плановими витратами, що перераховані на фактичний обсяг за змінними статтями витрат, і визначають абсолютну та відносну економію чи перевитрату. З цією метою на основі даних плану, облікової та звітної інформації складається розрахунок (табл. 3.8).

У резерв включають цифри з плюсом із графи 5. Резерв зниження транспортно-заготівельних витрат становить 11,6 тис. грн.



Таблиця 3.8 - Аналіз транспортно-заготівельних витрат

№	Статті витрат	План	На фактичний обсяг	Відхилення від плану (±)	Резерв зниження витрат
			за плановими нормами	звіт	абсолютне гр.3-гр.1	відносне гр.3 - гр.2
1	Послуги	143	144,7	148	5	3,3	3,3
	- залізниць	67	67,8	70	3	2,2	2,2
	- автомобільного транспорту	10	10,1	10	-	-0,1	-
	- авіатранспорту	27	27,3	30	3	2,7	2,7
2	Витрати на вантажно-розвантажувальні роботи, складування матеріалів	43	43,5	45	2	1,5	2,5
3	Інші витрати	12	12,1	14	2		1,9
	Усього:	302	305,5	317	15	11,5	11,6

План виробництва продукції виконано на 101,19 %.

Причини економії чи перевитрат виявляють на підставі первинних документів, якими оформляються транспортно-заготівельні витрати, або на підставі зведень про відхилення, складених за первинними документами. Для цього на основі даних плану, облікової та звітної інформації готують розрахунок, наведений у таблиці 3.9.

Таблиця 3.9 - Оцінювання транспортно-заготівельних витрат, тис. грн

Показник	Сировина та матеріали	Покупні вироби та напівфабрикати
	план	звіт	відхилення від плану (±)	план	звіт	відхилення від плану (±)
Вартість за оптовими цінами Транспортно-заготівельні витрати: а) в абсолютній сумі б) в % до оптових цін	1569,0 102,0 6,5	1672,0 107,0 6,4	+ 103,0 +5,0 -0,1	1276 200,0 15,7	1320 210,0 15,9	+44 +10,0 +0,2

Дані таблиці 3.9 свідчать, що підприємство знизило транспортно-заготівельні витрати щодо сировини та матеріалів на 0,1 %, або на 5 тис. грн, та збільшило їх щодо покупних виробів і напівфабрикатів на 0,2 %, або на 10 тис. грн.

Наступним завданням аналізу є виявлення причин зростання транспортно-заготівельних витрат.

Найбільш повно це завдання можна розв'язати тільки за умов комп'ютеризації обчислювальних робіт. Механізація обліку дає можливість отримувати інформацію про види транспортно-заготівельних витрат (табл. 3.10).

Таблиця 3.10 - Транспортно-заготівельні витрати

Показник	За планом на фактично заготовлені напівфабрикати	Фактично	Відхилення від плану (±)
	%	тис. грн	%	тис. грн	%	тис. грн
1. Транспортні витрати	7,60	158,3	7,56	161,0	-0,04	+2,7
2. Витрати для доставки на склад зі станції призначення	1,60	33,3	1,77	37,0	+0,17	+3,7
3. Витрати на розвантаження та складування	0,48	10,0	0,54	11,4	+0,06	+1,4
4. Інші витрати	0,02	0,4	0,03	0,6	+0,01	+0,2
Усього витрат	15,8	202	15,9	210	+0,20	+8

Наведені в таблиці 3.10 дані показують, що фактичні транспортно-заготівельні витрати щодо покупних виробів і напівфабрикатів вищі за планові на 8 тис. грн, або на 0,20 %. Це відхилення виникло за рахунок перевитрат за всіма статтями. Особливо великі перевитрати отримано за статтями, які не плануються. Планом передбачалося одержання покупних виробів і напівфабрикатів безпосередньо з підприємств-виробників. Фактично через необачність відділу постачання підприємство змушене було придбати частину напівфабрикатів в інших підприємств, що призвело до транспортно-заготівельних перевитрат на суму 6,3 тис. грн.

Сплачені надбавки за підвищення якості напівфабрикатів було компенсовано надбавкою до оптової ціни.

Відхилення за статтею «Транспортні витрати» виникають під впливом різноманітних факторів, найважливішими з яких є: відстань перевезення, зміна виду транспорту, зміна транспортних тарифів. За обліковими даними підприємства економії (2 тис. грн) досягнуто за рахунок заміни автомобільного транспорту водним.

Перевитрати за статтею «Витрати для доставки на склад зі станції призначення» на суму 3,7 тис. грн виникли через зміну відстані перевезення від станції розвантаження. На відхилення за цією статтею, окрім зміни відстані перевезення, можуть вплинути такі фактори: власники транспорту; зміна тарифів перевезення одиниці вантажів; розміри та габарити вантажів; вантажопідйомність транспорту.

Розмір витрат на розвантаження та складування матеріальних цінностей визначається обсягом та габаритами складських приміщень, собівартістю одиниці обсягу виконуваних робіт. Невиконання плану підвищення ефективності виробництва з механізації навантажувально-розвантажувальних робіт призвело до того, що підприємство допустило перевитрати за цією статтею на суму 1,4 тис. грн.

Отже, якби підприємство не допустило перевищення транспортно-заготівельних витрат, воно змогло б додатково знизити собівартість продукції на 11,6 (6,3 + 3,7 + 1,4 + 0,2) тис. грн.

Аналіз матеріальних витрат закінчують підрахунком резервів зниження собівартості продукції (табл. 3.11) і розробкою відповідних заходів.

Для використання виявлених резервів необхідно поліпшити матеріально-технологічне забезпечення, удосконалити систему кооперованих поставок, технологію, конструкторську документацію, використання транспортних засобів, механізувати навантажувально-розвантажувальні роботи.



Таблиця 3.11 - Підрахунок резервів зниження матеріальних витрат

Запобігання порушенню норм, стандартів, технології, недопущення недостач	3,7
Скорочення надпланових повторно використовуваних відходів	80
Скорочення транспортно-заготівельних витрат	11,6
Усього	95,3

Оцінка витрат на пряму заробітну плату. Аналіз використання коштів на оплату праці проводиться способом порівняння фактично нарахованої заробітної плати наростаючим підсумком з початку року (за місяць, квартал, рік) з плановою в цілому по підприємству, за категоріями і групами персоналу, а також цехами, дільницями, бригадами. Під час аналізу виконуються такі завдання:

визначається абсолютна економія чи перевитрата;

дається оцінка використання кошторису з оплати праці;

виявляються фактори та визначається розмір їх впливу на економію чи перевитрату коштів з оплати праці;

обґрунтовуються зміни коштів на оплату праці;

5)пропонуються заходи для ліквідації причин перевитрат з оплати праці. На підставі облікових даних складається таблиця 3.12.

Таблиця 3.12 - Оцінка витрачання фонду заробітної плати, тис. грн.

Фонд заробітної плати підприємства	За кошторисом	Фактично	Відхилення
Працівники основної діяльності (ПОД) у т. ч. робітники	1413 984,6	1525,8 1090,5	112,8 105,9
Працівники обслуговуючих та інших господарств	42,5	43,7	1,2
Усього	1455,5	1569,5	114,0

Дані таблиці 3.12 свідчать, що підприємство допустило перевитрату з оплати праці на суму 114,0 тис. грн, у тому числі працівникам основної діяльності 112,8 тис. грн і працівникам обслуговуючих та інших господарств 1,2 тис. грн.

На підставі облікової інформації необхідно реально оцінити ефективність використання коштів на оплату праці. Ураховуючи, що фонд оплати праці працівників основної діяльності тісно пов'язаний з обсягом виробництва продукції та продуктивністю праці, визначають, крім абсолютної, ще й відносну економію (перевитрату). Вона визначається як різниця між фактично нарахованою заробітною платою і кошторисним (плановим) фондом, скоригованим на фактичний темп зростання (зниження) обсягу виробництва продукції і продуктивності праці. Розрахунок ведеться так: базовий фонд заробітної плати - 1413 тис. грн; середній темп зростання продуктивності праці за планом 103 %, фактичний - 107 %; норматив приросту фонду заробітної плати ПОД за кожний відсоток приросту виробництва продукції 0,5. Отже, базовий загальний фонд заробітної плати, скоригований на підвищення середнього темпу зростання продуктивності праці, становитиме тис. грн.

Темп приросту (зниження) обсягу виробництва продукції за звітний рік становить 1,19% [(8500 : 8400 * 100) - 100]. Сума фонду заробітної плати до виплати персоналу основної діяльності становитиме 1449,9 тис. грн.

Відносна перевитрата фонду заробітної плати -75,9 тис. грн. (1525,8- 1449,9).

Розрахунок показує, що керівники підприємства допустили перевитрату фонду заробітної плати ПОД у сумі 75,9 тис. грн. і працівників обслуговуючих та інших господарств на 1,2 тис. грн. Загальна сума перевитрат - 77,1 тис. грн. Даючи оцінку перевитратам, необхідно враховувати стан економіки: зростання інфляції, брак індексації, рівень споживання, умови життя та ін.

На відхилення фактично нарахованої заробітної плати від планового рівня в цілому по підприємству і за категоріями працівників впливає зміна чисельності персоналу та його середньої заробітної плати. Величина впливу зміни чисельності персоналу визначається множенням різниці між фактичною та плановою чисельністю на тарифну ставку (середню планову заробітну плату) одного працівника, а вплив зміни заробітної плати - як добуток різниці між фактичною та плановою середньою заробітною платою одного працівника та їх фактичної чисельності. Оплата за відрядними розцінками, премії, оплата чергових відпусток пропорційно залежать від обсягу виробництва, а погодинна оплата й різні види доплат - від чисельності персоналу. З урахуванням цього фонд заробітної плати коригується на фактичний обсяг виробництва та чисельність працівників.

Додатково аналізується використання фонду споживання за окремими групами і категоріями працівників основної діяльності. При цьому зазначається, наскільки зросли проти плану фактичні виплати з фонду споживання різним категоріям працівників та причини цих змін. Необхідно з'ясувати стимулююче значення премій, підрахувати невиробничі втрати і розробити заходи щодо їх скорочення. Система виплати премій є обґрунтованою, якщо вона стимулює кожного працівника і колектив у цілому на досягнення високих результатів виробництва, забезпечує підвищення середньої заробітної плати за одночасного зниження собівартості продукції.

Аналіз середньої заробітної плати і темпів її зростання пов'язують із темпами зростання продуктивності праці. Для цього темпи зростання продуктивності праці ділять на темпи зростання заробітної плати. Розширене відтворення підприємств передбачає, щоб темпи зростання продуктивності праці завжди випереджали темпи зростання заробітної плати.

Витрати на заробітну плату в собівартості всієї продукції та її одиниці подають одноелементною статтею «Витрати на оплату праці». Пропорційно сумі основної та додаткової оплати праці проводять відрахування на соціальні заходи, виділені в собівартості окремою статтею.

Аналіз витрат на заробітну плату проводять, порівнюючи фактичні витрати з плановими. При цьому визначають відхилення які виникли у зв'язку зі зміною обсягу, структури асортименту виробленої продукції і рівня витрат у собівартості одиниці продукції кожного виду. Методика розрахунку впливу кожного з названих факторів аналогічна методиці аналізу матеріальних витрат.

На відхилення заробітної плати у собівартості одиниці продукції впливає зміна трудомісткості виготовленої продукції і середньогодинної оплати. Вплив цих факторів розраховують множенням різниці між фактичною і плановою трудомісткістю на планову середньогодинну оплату, а вплив зміни середньогодинної оплати - множенням різниці між фактичною і плановою середньогодинною оплатою на фактичну трудомісткість.

Відхилення від норм часу та розцінок групують за видами продукції, структурними підрозділами, причинами виникнення узагальнюють у зведеннях. Так, за звітний період на підприємстві - об'єкті аналізу допущено перевитрати заробітної плати за рахунок зміни матеріалів на 0,7, виконання операцій, не передбачених технологією, - 0.2. зменшення питомої ваги кооперованих поставок - 0,3, невідповідності розрядів робітників видам робіт - 0,2, через технічну непридатність обладнання - 0,2, низьку якість інструменту - 0,2, несвоєчасне впровадження організаційно-технічних заходів - 0,3, з інших причин - 0,2. Усього перевитрат - 2.5 тис. грн.

Відхилення додаткової заробітної плати робітників-виробничників виникають у зв'язку зі змінами норм відрахувань у резерв оплати відпусток та основної заробітної плати цих робітників, зміною пільг підліткам, виконання громадських і державних обов'язків, годинної (денної) заробітної плати цих робітників та інших факторів. Вплив кожного з факторів розраховують за допомогою одного із засобів елімінування.

Причини зміни норм часу, розцінок та відхилень від норм виявляються за первинними документами і зведеними регістрами. Зміни норм часу і розцінок під впливом організаційних та технічних заходів оформляються повідомленнями, дані яких узагальнюються за видами продукції і структурними підрозділами у зведеннях (машинограмах) зміни норм.

Закінчуючи аналіз, підраховують резерви зниження собівартості продукції за рахунок скорочення непродуктивних виплат із фонду зарплати. Аналіз нарядів з відміткою, заявок, обґрунтувань і дозволів на понаднормову працю, актів та листків простоїв, фотографій робочого дня та інших первинних документів, на підставі яких оформляються доплати, показав, що безпідставно було виплачено погодинної оплати - 1,7, премій - 2,8, за роботу в нічні години - 1,9, за роботу в понаднормовий час - 41, за внутрішньозмінні простої - 5, за цілоденні простої - 21 тис. грн. Загальна сума непродуктивних виплат заробітної плати становила 73,4 тис. грн.

Усунення непродуктивних виплат дало б економію витрат на заробітну плату 75,9 тис. грн (73,4 + 2,5).

На зміну відрахувань на соціальні заходи впливає зміна норм відрахувань і суми основної та додаткової заробітної плати. Норми відрахувань на соціальні заходи диференціюють за галузями народного господарства, змінюють централізовано і залишають постійними протягом певного часу. Вплив зміни цього фактора розраховують множенням різниці між фактичною і плановою нормою відрахувань на планову суму основної і додаткової заробітної плати. Аналогічно розраховують вплив другого фактора.

Аналіз витрат на обслуговування виробництва. Витрати на обслуговування виробництва та управління ведуться за статтею «Загальновиробничі витрати», у котрій виокремлюють: витрати на утримання й експлуатацію обладнання та цехові витрати. Аналізуючи витрати на обслуговування виробництва, необхідно враховувати комплексний характер формування цих витрат, об'єднання в їхньому складі різних за зв'язком із обсягом виробництва витрат, особливості їх включення в собівартість товарної і окремих видів продукції.

Кожна з названих статей складається із окремих елементів, що обумовило необхідність планування та облік цих витрат за статтями кошторису і подвійного відображення у звітності як самостійних статей калькуляції і кошторису витрат.