Облік, аналіз та аудит реалізації продукції

98

ДИПЛОМНА РОБОТА

«ОБЛІК, АНАЛІЗ ТА АУДИТ РЕАЛІЗАЦІЇ ПРОДУКЦІЇ»

Вступ

В сучасних умовах розвитку підприємств України важливого значення набуває управління процесами руху готової продукції, який характеризує в кінцевому рахунку прибутковість підприємства та його ефективність функціонування.

В умовах ринкової економіки головною метою кожного господарюючого суб'єкта є одержання максимального прибутку. Прибуток утворюються в процесі реалізації продукції, який виступає необхідним моментом її руху від виробника до споживача й одним з найважливіших об'єктів економічного аналізу. Успішна реалізація продукції - кінцева і основна мета діяльності підприємства будь-якої форми власності. Для діючого підприємства реально не існує початкової й кінцевої крапки. Кінцевий продукт - це сукупність витрат сировини, основних засобів і праці, в остаточному підсумку оплачуваних коштами. Продукція потім продається або за готівку, або в кредит. Якщо продажна ціна продукції перевищує всі витрати за деякий період, то за цей період буде отриманий прибуток; якщо ні - збиток. Обсяг коштів коливається в часі залежно від виробничого графіка, обсягу продажів, інкасації дебіторської заборгованості, капітальних витрат і фінансування. З іншого боку, запаси сировини, незавершене виробництво, запаси готової продукції, дебіторська заборгованість і підлягаючій оплаті комерційний кредит коливаються залежно від реалізації, виробничого графіка й політики відносно основних дебіторів, запасів і заборгованості за комерційним кредитом.

Водночас тема реалізації продукції є дуже важливою ділянкою аналізу прибутковості та подальшого функціонування кожного суб'єкта господарювання.

Тому на кожному підприємстві повинні створюватися всі умови для ретельного обліку, контролю, та аналізу, за рухом готової продукції та дебіторської заборгованості. Цим і обумовлена актуальність теми дипломної роботи. Об'єктом дослідження є наявність та рух реалізованої продукції підприємства.

Предметом дослідження обраної теми є облік, аналіз та аудит реалізації продукції підприємства. Ці операції характеризують його активи, які в свою чергу впливають на фінансовий стан. В ринкових умовах господарювання, фінансовий стан кожного господарюючого суб'єкта залежить від його взаємовідносин з іншими суб'єктами господарювання, і тому зростає потреба у достовірній обліковій і звітній інформації про їх діяльність. Зокрема об'єктивна і достовірна інформація про діяльність деяких господарюючих суб'єктів необхідна:

- власникам підприємств для визначення стратегії розвитку;

- банкам для прийняття рішення про доцільність надання кредиту;

- постачальникам для одержання гарантій повної оплати за відвантажені товари, виконані роботи, надані послуги;

- державним органам для планування потреб макроекономіки та оцінки податкових надходжень до бюджету тощо.

Користувачі, для яких достовірність фінансової інформацій є досить значимою, вимагають засвідчення її аудитором. Зі зміною умов господарювання, подальшим розвитком ринкових відносин аудиторська діяльність набуває все більшого значення і відіграє важливу роль в системі управління діяльністю господарюючих суб'єктів.

Метою написання дипломної роботи є висвітлення теоретичних основ, дослідження та удосконалення організації обліку, аналізу та аудиту реалізації продукції підприємства з використанням сучасних методів, методик світового досвіду.

Для досягнення поставленої мети вирішено наступні завдання:

- розглянуто інформаційне та нормативне забезпечення обліку, аналізу та аудиту реалізації продукції на підприємстві;

- ознайомилися з методикою аудиту операцій з реалізації продукції;

- надано техніко-економічну характеристику підприємства;

- розроблено заходи з удосконалення внутрішнього та зовнішнього

контролю за дотриманням порядку ведення операцій з реалізованою продукцією та заходи з виявлення резервів оптимізації руху реалізованої продукції;

- проведено оцінку ефективності втілення рекомендацій і пропозицій на підприємстві.

Методи дослідження - системний підхід, методи економічного аналізу, математичної статистики і теорії оптимальних рішень.

Дана робота містить вступ, чотири розділи і висновок. У першому розділі досліджуються теоретичні аспекти формування інформації про реалізацію продукції підприємства, а також вивчається оцінка діючої нормативної та довідкової бази щодо обліку, аналізу та аудиту реалізації продукції на підприємстві. Другий розділ присвячено діючій системі обліку та аудиту реалізації продукції на ВАТ «ХТЗ ім. С. Орджонікідзе». У третьому розділі розроблені шляхи вдосконалення реалізації продукції на підприємстві. Четвертий розділ присвячено охороні праці.

Під час написання дипломної роботи використовувались праці відомих авторів, таких як Буряк П.Ю., Бутинець Ф.Ф., Слюсарчук Л.І., Пархачева М.А., Сахарцева І.І. та інших, а також матеріали періодичних видань - журналу «Бухгалтерський облік і аудит», газет «Урядовий кур'єр», «Діло», «Все про бухгалтерський облік» та інші.

Результатами роботи є не лише дослідження суто теоретичних питань зазначеної проблеми, але й можливість практичного застосування методів аналізу реалізації продукції підприємства на крупних вітчизняних промислових підприємствах України, у тому числі і на ВАТ «ХТЗ ім. С. Орджонікідзе».

1. Теоретичні аспекти формування інформації про реалізацію продукції

1.1 Економічна сутність реалізації продукції

Готова продукція - це продукція, що повністю закінчена обробкою на даному підприємстві, пройшла всі стадії технічного випробування, відповідає технічним умовам і стандартам, не потребує подальшої обробки на цьому підприємстві і здана на склад.

Готова продукція на промисловому підприємстві проходить такі етапи:

- випуск продукції з виробництва і здача її на склад;

- зберігання продукції на складах підприємства;

- відпуск продукції на місці одноріднім і відправка (відвантаження) іногороднім покупцям;

- відпуск продукції для внутрішніх потреб основних цехів, для збуту продукції (наприклад, тара власного виробництва) та ін.

- реалізація продукції (одержання грошей від покупців за відпущену продукцію) [19].

У бухгалтерському обліку готова продукція має оцінюватися за первісною вартістю, тобто за фактичною собівартістю виготовлення.

Але оскільки фактична собівартість може бути визначена лише після збирання всіх затрат та калькулювання її фактичної собівартості, постає потреба в щоденному обліку наявності та руху готової продукції в облікових цінах. Залежно від виду готової продукції її випуск з виробництва оформлюється та відображається в обліку по-різному.

Якщо продукція має речовий характер (виріб), то це означає, що її потрібно передати на склад.

Сума відхилень фактичної виробничої собівартості готової продукції від її вартості за обліковими цінами (при списанні на реалізацію) визначається як добуток рівня (відсотка) відхилень і вартості реалізованої продукції за обліковими цінами. Рівень (відсоток) відхилень визначається діленням суми відхилень на початок місяця з сумою відхилень з продукції, що надійшла на склад із виробництва за звітний місяць, на суму вартості залишку готової продукції за обліковими цінами на початок місяця та вартості оприбуткованої за звітний місяць з виробництва на склад готової продукції за обліковими цінами [42].

До витрат на збут відносяться:

- витрати на здійснення складських, вантажно-розвантажувальних, пакувальних і страхових операцій постачальника, які включаються до ціни продукції;

- витрати на рекламу і попередню підготовку товарів;

- витрати на оплату транспортно-експедиційних, страхових і посередницьких послуг

Реалізація продукції являє собою заключний етап кругообігу коштів підприємства. В результаті чого підприємство повертає витрачені кошти на виробництво і реалізацію продукція.

Реалізованою продукцією підприємства вважається продукція, за яку покупцеві пред'явлені розрахункові документи. Пред'явленими розрахунковими документами вважаються документи з моменту подачі їх до установи банку, або передачі їх покупцеві відповідно до умов, передбачених договором, тобто без участі установ банків. Якщо покупець за уловами договору одержу продукцію безпосередньо на підприємстві-виготовлювачі, то така продукція вважається реалізованою після видачі і відповідного оформлення документами та пред'явлення покупцеві-замовникові розрахункових документів.

Таким чином, за методом нарахування, реалізованою продукцією вважається продажна вартість відвантаженої продукції, зазначеної в оформлених як підстава для розрахунків з покупцями документах, або продажна вартість відвантаженої продукції, зарахована як платіж на рахунки підприємства в установках банків [27].

Синтетичний облік реалізації продукції ведеться на рахунку 46 «Реалізація», по кредиту якого відображається виручка від реалізації, а по дебету - тактична виробнича собівартість реалізованої продукції, виконаних робіт послуг; внутрішньовиробничі витрати; витрати на відвантаження; нарахована сума податку з обороту.

Аналітичний облік реалізації ведеться в розрізі покупців за сплаченими ними платіжними документами, які додаються до бюджету після реалізації продукції. Для правильного визначення фактичної виробничої собівартості готової продукції, виконання робіт та послуг доцільно на кінець звітного періоду визначити залишки незавершеного виробництва, тобто незакінчену обробкою продукцію в процесі виробництва.

Реалізація продукції проводиться відділами збуту підприємства, які зобов'язані максимально скорочувати складські запаси та забезпечити своєчасне надходження платежів за реалізовану продукцію. Реалізованою вважається також продукція, за яку підприємство-продавець одержало плату або авансом платежі.

Фінансовий відділ контролює виконання реалізації готової продукції, а також слідкує, щоб відповідні відділи своєчасно роздивлялись претензії покупців та причини, які примусили їх відмовитись від оплати рахунків за надану продукцію і надані послуги.

Запаси, призначені для виробництва продукції, надання послуг або для перепродажу протягом короткого періоду часу, визнаються активом, якщо існує імовірність того, що підприємство отримає в майбутньому економічні вигоди, пов'язані з їх використанням, та їх вартість може бути достовірно визначена.

Запаси можуть мати різне призначення залежно від функцій, яку вони виконують у процесі виробництва, а також від особливостей підприємства.

Класифікація виробничих запасів наведена в додатку А.

Об'єм реалізації залежить від об'єму наданих товарів та послуг та надходження платежів покупців. Тому об'єм реалізованої продукції відрізняється від наданої на суму залишків наданих товарів, але ще несплачених [51].

Реалізованою вважається також продукція, за яку підприємство - продавець одержало плату або авансові платежі.

Якщо покупець за умовами договору одержує продукцію безпосередньо на підприємстві - виготовлювачі, то така продукція вважається реалізованою після видачі і відповідного оформлення документами та пред'явлення покупцеві - замовникові розрахункових документів.

Перед тим, як аналізувати виконання плану реалізації, потрібно перевірити його обумовленість, відповідність можливостям випуску товарної продукції та попередніх залишків нереалізованої продукції.

На підприємствах проводиться кожноденний чи подекадний оперативний аналіз виконання плану виробництва продукції. Дані про випуск продукції за день зіставляють з планом, а потім виявляють виконання плану виробництва продукції. За декаду та наростаючим висновком з початку місяця.

Так як вивчити причини відхилення від плану можна тільки на основі аналізу виконання плану, то кожен день аналізують дані за попередній день.

Головними задачами аналізу реалізації продукції та розрахунків з покупцями є:

- перевірка напруженості планових завдань;

- оцінка виконання плану і зміни в об'ємі реалізації, складу та якості продукції;

- встановлення причин відходження від плану і змін по відходженню до попереднього періоду;

- виявлення резервів подальшого росту реалізації продукції, покращення її складу та якості.

Контролюється виконання плану через вартісний показник по натурально-речовому складу продукції, оскільки у виконання плану реалізації зараховується фактично реалізована продукція в межах запланованої суми лише при умові, що план постачання виконано повністю всіма без винятку покупцями у відповідності з договірними умовами по відношенню до кількості, асортименту, якості виробу.

Для підприємства дуже важливо проводити аналіз реалізованої продукції, аналізувати виконання плану по реалізації та інші плани, щоб виявити недоліки і усувати їх, поки вони не призвели до негативних результатів.

Збутова діяльність підприємства пов'язана із забезпеченням найвищої ефективності товарорух від виробника до споживача. Разом із тим збут залежить від таких об'єктивних факторів, як конкуренція на ринках, ускладнення економічних зв'язків, що вимагає трансакційних витрат на транспорт, зв'язок, юридичний супровід договірних відносин, інформаційне забезпечення, загострення енергетичних і сировинних проблем економіки, необхідність переходу на нові технології, підвищення вимог до продукції з боку споживачів.

Сутність процесу збуту повинна визначатися принципом: виробляти лише те, що знаходить попит у споживача, а не нав'язувати йому вироблену продукцію. Роль відділу збуту полягає в забезпеченні стабільного рівня рентабельності й прибутковості підприємства, тому його працівники визначають, що є головним: рівень якості, обсяг збуту, ступінь інноваційності, вид упаковки чи інші показники, котрі забезпечують збут. Вони визначають, як організувати збут - через власну мережу доставки чи скористатися послугами посередників, встановити діапазон цін, визначити важливість цінового фактора у конкуренції, реакцію споживачів на ціни тощо.

Оперативна робота відділу збуту полягає в тому, щоб слідкувати за строками відвантаження продукції, для чого дається розпорядження експедиторам куди, в якому обсязі та яким способом відправити продукцію; виписувати накази - накладні, які служать для виписки рахунків - фактур. Рахунки - фактури є основою для виписки платіжних документів на отримання з покупця плати за реалізовану продукцію.

Крім вартості продукції, податку на додану вартість, у рахунках до сплати можуть бути вказані також транспортні витрати, сума страхування вантажів та інші елементи.

Процес збуту починається з моменту оприбуткування готової продукції, а завершується отриманням коштів від покупців. Тому в полі зору бухгалтерії продукція знаходиться протягом усього періоду, поки вона не буде оплачена, хоча право власності на неї переходить від виробника до покупця після дати відвантаження [57].

Успішна реалізація продукції - кінцева і основна мета діяльності підприємства будь - якої форми власності. У всьому світі виробники продукції і її реалізатори стурбовані чотирма проблемами: як продати вигідніше, більше, швидше і як продавати постійно. Успіх, в кінцевому підсумку знаходить свій концентрований вираз на ринку. Тому технологія «розкриття ринку» і організація ефективної реалізації продукції - найважливіші завдання будь - якого суб'єкта підприємницької діяльності. Достаток різноманітних товарів на сучасному ринку й суттєві труднощі виведення на ринок нової продукції ставить перед менеджерами складне завдання. Воно в тому, щоб, не витрачаючи великих коштів, підвищити споживчі якості продукції і шляхом її модернізації і надання додаткових функцій забезпечити збільшення обсягів продаж.

Спеціалісти розв'язують це завдання, знаходячи шляхом аналізу ринкової ситуації бізнес - ідеї вдосконалення продукції та реалізуючи їх у потрібних ринку напрямках.

Облік готової продукції та її реалізації та розрахунок собівартості реалізованої продукції наведено в додатку Б.

Аналіз ефективних рішень у згаданих аспектах засвідчує, що можна систематизувати напрямки пошуку таких рішень і підвищити керованість процесів створення потрібних ринку модифікацій продукції. Назвемо ці шляхи:

- розширення бренду - використання бренду, що раніше вдало зарекомендував себе на певному секторі ринку, для входження в нього з модернізованим товаром. Класичними формами розширення бренду є: той же продукт, але в новій формі; поліпшена формула продукту; супутні товари й нова упаковка.

- надання товару додаткових функцій і задоволення попутних потреб - товар стає привабливішим, якщо крім задоволення основної потреби, набуває здатність здійснювати додаткові функції і задовольняти попутні;

- поліпшення і оригінальний дизайн продукції - цей шлях розрахований на надання товару таких конструктивних особливостей і форми, які б задовольняли

потреби, переваги і смаки різних категорій користувачів;

- збільшення гарантійного і міжремонтного строків для товарів тривалого користування - гарантовані зміни товару у разі його непридатності, компенсації його вартості і збитків - один з найпоширеніших напрямків використання ресурсів удосконалення продукції;

- фіктивне збільшення обсягів товарів - метод розрахований на те, що покупцеві кількість товарів має здаватися більшою, ніж насправді;

- варіації з якістю і надійністю різних частин товару - бізнес - ідея полягає в тому, що виробник забезпечує різну якість у різних частинах товару.

Природно, викладене не вичерпує всі можливості вдосконалення продукції. Ініціативний менеджер з творчим підходом, безумовно здатний синтезувати і реалізувати нові бізнес - ідеї. Але надзвичайно важливо бути впевненим у тому, що їх реалізація дасть змогу збільшувати прибуток.

1.2 Оцінка діючої нормативної та довідкової бази щодо обліку, аналізу та аудиту реалізації продукції

Відносини у сфері господарювання регулюються Конституцією України, Господарським кодексом України, законами України, нормативно-правовими актами Президентами України та Кабінету Міністрів України, нормативно-правовими актами інших органів державної влади та органів місцевого самоврядування, а також іншими нормативними актами.

Під господарською діяльністю у Господарському кодексі розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Фінансова діяльність підприємств базується на підприємницькій діяльності. Підприємство - самостійний суб'єкт господарювання, створений компетентним органом державної влади або органом місцевого самоврядування, або іншими суб'єктами для задоволення суспільних та особистих потреб шляхом систематичного здійснення виробничої, науково-дослідної, торговельної, іншої господарської діяльності.

У Господарському Кодексі закріплені положення, що фіксують наявність у підприємств певних організаційно-правових атрибутів, які їм властиві як господарюючим суб'єктам - юридичним особам: самостійний баланс, що визначає джерела і розміщення фінансових ресурсів підприємства, розрахунковий та інші рахунки в банківських установах, печатка зі своїм найменуванням [15].

Нормативне забезпечення діяльності юридичних осіб у підприємницькій сфері, напрацьоване в Україні за роки після проголошення її незалежності, створює умови для ефективної роботи підприємств. У цьому плані перш за все треба мати на увазі, що діюче законодавство по-новому оцінює фінансовий аспект діяльності підприємств, визнаючи одержання прибутку як головного стимулюючого фактора організації і функціонування підприємства. Із законодавчо затвердженого значення юридичної особи виходить, що вона повинна відповідати таким ознакам, що проявляються, зокрема, орієнтації її фінансових відносин із державою, своїми партнерами, банківськими органами, громадянами і іншими суб'єктами фінансових правовідносин.

Відповідно до ст. 139, майно - сукупність речей та інших цінностей (включаючи нематеріальні активи), які мають вартісне визначення, виробляються чи використовуються у діяльності суб'єктів господарювання та відображаються в їх балансі або враховуються в інших передбачених законом формах обліку майна цих суб'єктів.

Товарами у складі майна суб'єктів господарювання визнаються вироблена продукція (товарні запаси), виконані роботи та послуги.

Суб'єкти господарювання зобов'язані на основі даних бухгалтерського обліку складати фінансову звітність за формами, передбачених законодавством, проводити інвентаризацію належного їм майна для забезпечення достовірності даних бухгалтерського обліку та звітності, надавати фінансову звітність відповідно до вимог закону.

Організація і методологія обліку готової продукції та її реалізації регламентується відповідними нормативними документами, чинними в Україні:

- Закон України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»;

- План рахунків бухгалтерського обліку підприємств; Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 2 «Баланс»;

- Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 3 «Звіт про фінансові результати»;

- Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 9 «Запаси»;

- Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16 «Затрати» та інші нормативні документи.

Закон України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», Інструкція про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань і господарських операцій підприємств і організацій, затверджена наказом Міністерства фінансів України, Методичні рекомендації зі застосування регістрів бухгалтерського обліку, затверджені наказом Міністерства фінансів України, визначають правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні.

Згідно цього закону на основі даних бухгалтерського обліку підприємства зобов'язані складати фінансову звітність. Фінансову звітність підписують керівник та бухгалтер підприємства.

Фінансова звітність підприємства (крім бюджетних установ, представництв іноземних суб'єктів господарської діяльності та суб'єктів малого підприємництва) включає: баланс, звіт про фінансові результати, звіт про рух грошових коштів, звіт про власний капітал та примітки до звітів.

Ринкові перетворення і впровадження різноманітних форм власності в Україні зумовили внесення змін в існуючу систему бухгалтерського обліку та звітності як необхідну умову отримання достовірної інформації для прийняття економічно обґрунтованих рішень, вибору надійних господарських партнерів і уникнення підвищеного ризику в фінансовій діяльності [16].

Проблему нормативного регулювання бухгалтерського обліку, а саме активів, досліджували такі вчені, як Л. Агафонова, М. Алєксєєва, Ю. Звягінцев та ін. Проте й дотепер залишаються актуальними питання нормативного регулювання бухгалтерського обліку активів підприємства.

На сьогодні відбуваються процеси міжнародної економічної інтеграції, для якої характерно прискорення розвитку фінансових та інвестиційних ринків. У зв'язку з цим країни СНД вирішили перейти до реформування бухгалтерського обліку згідно з Міжнародними стандартами фінансової звітності (МСФЗ), метою створення яких є уніфікація національних систем бухгалтерського обліку на основі єдиних принципів бухгалтерського обліку та фінансової звітності для надання користувачам об'єктивної уніфікованої фінансової інформації.

Відповідно до Програми реформування системи бухгалтерського обліку із застосуванням міжнародних стандартів, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 28.10.98 р. №1706, в Україні створено систему національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку і звітності, що ґрунтуються на міжнародних стандартах. Проте вимоги цієї програми, які передбачають розробку методичних вказівок та рекомендацій щодо застосування окремих положень бухгалтерського обліку в тримісячний термін після їх затвердження, не виконуються.

На відміну від України, в деяких країнах пострадянського простору такі методичні рекомендації розроблені, що полегшує розуміння норм міжнародних та національних стандартів бухгалтерського обліку, з врахуванням національних особливостей, а також досвіду, набутого за часів Радянського Союзу.

В Україні, як і в інших країнах СНД, національні стандарти бухгалтерського обліку можна поділити за змістом на три групи:

- стандарти, що регламентують складання бухгалтерської звітності - ця група стандартів розглядає загальні питання розкриття інформації: складання бухгалтерської звітності, складання зведеної звітності, облікова політика організації, інформація про діяльність, що припиняється, події після звітної дати, умовні факти господарської діяльності;

- стандарти, що розкривають методологію та порядок ведення бухгалтерського обліку майна і зобов'язань - група стандартів, яка орієнтована на ведення обліку майна і зобов'язань підприємства: основних засобів і нематеріальних активів, їх оренди і амортизації, матеріально - виробничих запасів, фінансових інвестицій, реорганізацій організацій, дебіторської заборгованості, кредиторської заборгованості постачальникам, підрядникам тощо;

- стандарти, що регулюють питання обліку майна і зобов'язань - група стандартів, що регулює питання бухгалтерського обліку доходів і фінансових результатів діяльності підприємства, договори на капітальне будівництво, розрахунки за податками, державної допомоги.

Порівняння національних стандартів бухгалтерського обліку, що входять до

першої групи, дало змогу встановити, що в країнах СНД практично немає відмінностей у порядку складання фінансової звітності. Однак українськими стандартами не регламентується порядок складання та подання фінансової звітності за сегментами - інформації щодо різних видів продукції та послуг підприємства [52].

У МСБО 14 «Звітність за сегментами» зазначається, що багато підприємств виробляють групи продукції чи надають групи послуг, чи діють у географічних регіонах із різними нормами прибутковості, різними можливостями для розвитку, майбутніми перспективами та ризиками. Тому інформація щодо різних видів продукції та послуг підприємства та про його діяльність у різних географічних регіонах є важливою для оцінки ризиків та прибутковості підприємства, розуміння результатів його діяльності в минулому, більш інформаційно-обґрунтованих суджень про підприємство в цілому.

Українськими стандартами не передбачається порядок складання та подання фінансової звітності за сегментами, і тільки в П(С) БО 27 «Діяльність, що припиняється» наведено визначення географічного та господарського сегментів та вимоги щодо розкриття у примітках до фінансової звітності інформації про господарський або географічний сегмент, до якого належить діяльність, що припиняється. Прийняття в Україні окремого положення (стандарту) бухгалтерського обліку, який би регламентував порядок складання звітності за сегментами, допоможе зацікавленим користувачам звітності краще оцінити діяльність підприємства, перспективи його розвитку, ризики та отримання прибутку. При порівнянні стандартів бухгалтерського обліку, що входять до другої групи, виявлено розбіжності у методології та порядку ведення бухгалтерського обліку окремих його об'єктів у країнах СНД та в Україні. За результатами цих порівнянь, можна зробити висновок про доцільність в Україні вдосконалення методології бухгалтерського обліку основних засобів, запасів, операцій в іноземній валюті.

У нормативних документах країнах СНД, на відміну від України, більш докладно розкриваються питання щодо обліку МШП, тари, готової продукції; обліку запасів у разі вибуття їх; порядку списання нестач і псування, виявлених підчас приймання матеріалів.

Слід підкреслити, що П(С) БО 9 «Запаси» Україна має рамковий характер, а тому не містить низки питань щодо бухгалтерського обліку запасів. На сьогодні в Україні не існує нормативного документа, який би докладно регламентував правила бухгалтерського обліку виробничих запасів, тари, МШП, готової продукції. Тому бухгалтери підприємств при організації та веденні бухгалтерського обліку запасів користуються нормативними документами, прийнятими ще за часів існування Радянського Союзу.

Дійсно, радянська бухгалтерська школа створила досить досконалу систему обліку і звітності, яка обслуговувала планову економіку. Однак ринкова економіка потребує інших підходів до організації та методології бухгалтерського обліку, в тому числі і обліку запасів. Тому для вдосконалення методології бухгалтерського обліку запасів в Україні доцільно розробити Методичні рекомендації щодо застосування П(С) БО 9 «Запаси», в яких докладно розглянути такі питання:

- облік надходження та зберігання на складі виробничих запасів, склад, облік та розподіл ТЗВ; оформлення відпуску матеріалів у виробництво та інші цілі; облік виробничих запасів і контроль за їх рухом на складах;

- облік виробничих запасів у разі продажу, списання безоплатної передачі;

- облік виробничих запасів у бухгалтерії;

- прядок списання нестач і псування, виявлених під час псування матеріалів;

- облік тари, у тому числі зворотної;

- облік готової продукції.

Порівняння національних стандартів бухгалтерського обліку деяких країн СНД з відповідними положеннями (стандартами) України дало змогу виявити в українській нормативній базі певні недоліки, усунення яких дасть змогу надавати зацікавленим внутрішнім і зовнішнім користувачам вичерпну, достовірну та неупереджену інформацію, необхідну для прийняття управлінських рішень.

Розглянемо більш докладно Положення (стандарти) бухгалтерського обліку України, які розкривають облікові правила та процедури ведення бухгалтерського обліку оборотних активів.

П(С) БО 1 «Загальні вимоги до складання фінансової звітності» визначає мету, склад та принципи підготовки фінансової звітності в Україні, а також вимоги до визнання й розкриття елементів звітності суб'єктів господарювання всіх форм власності. В цілому поняття, викладені в ПСБО 1, повторюють положення Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в У країні». Фінансова звітність призначена для загального користування зовнішніми користувачами.

Метою складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства[7].

П(С) БО 2 «Баланс» розкриває зміст категорії «оборотні активи». Цей термін є комплексним об'єктом бухгалтерського обліку. Основною умовою відображення оборотного активу в балансі виступає його оцінка, що може бути достовірно визначена, й очікується отримання економічних вигод від його використання. Головним критерієм віднесення активів підприємства до оборотних є період, протягом якого вони обертаються в грошові кошти. Крім того, розкрито складові оборотних активів[8].

П(С) БО 9 «Запаси» визначає методологічні засади формування у бухгалтерському обліку інформації про запаси і розкриття її у фінансовій звітності.

Згідно цього Положення запаси визнаються активом, якщо існує імовірність того, що підприємство отримає в майбутньому економічні вигоди, пов'язані з їх використанням, та їх вартість може бути достовірно визначена.

При відпуску запасів у виробництво, продажу та іншому вибутті згідно з п. 16 П(С) БО 9 «Запаси» їх оцінка здійснюється за одним із таких методів:

- ідентифікованої собівартості відповідної одиниці запасів;

- середньозваженої собівартості;

- собівартості перших за часом надходження запасів (ФІФО);

- собівартості останніх за часом надходження запасів (ЛІФО);

- нормативних затрат;

- ціни продажу.

У примітках до фінансової звітності наводиться інформація про:

- методи оцінки запасів;

- балансову (облікову) вартість запасів у розрізі окремих класифікаційних груп;

- балансову (облікову) вартість запасів, які відображені за чистою вартістю реалізації;

- балансову (облікову) вартість запасів, переданих у переробку, на комісію, в заставу [9].

З метою поліпшення фінансового стану підприємств і організацій Кабінет Міністрів України і Національний банк України постановою від 19 квітня 1993 р. №279 доручили Міністерству економіки і Міністерству фінансів України розробити «Типовий порядок визначення норм запасів товарно-матеріальних цінностей». У заключній частині цього нормативного акту вказано, що в ньому розроблена методика визначення норм і нормативів оборотних коштів, встановлений порядок визначення норм запасів загальних матеріальних ресурсів, норм запасів оборотних коштів на тару, готової продукції, а також порядок уточнення норм оборотних коштів і контролю за їх визначенням. Разом з тим цей документ містить лише загальні принципи нормування запасів матеріальних ресурсів. До того ж у ньому не використовуються вже прийняті терміни і визначення, що ускладнює сприйняття змісту, допущені методичні неточності і помилки.

Так, до загальних матеріальних ресурсів у даному нормативному акті віднесено виробничий запас, але прямо це не задекларовано. Не згадується також про складові частини виробничого запасу: підготовчий, поточний і страховий. Форма розрахунку норм виробничих запасів і оборотних активів у даному нормативному акті відсутня.

Отже, порядок не містить цілісної системи, яка б дозволяла б визначати і уточнювати норми і нормативи виробничого запасу ТМР.

П(С) БО 10 «Дебіторська заборгованість» визначає методологічні засади формування у бухгалтерському обліку інформації про дебіторську заборгованість та її розкриття у фінансовій звітності [11].

Дебіторська заборгованість визнається активом, якщо існує ймовірність отримання підприємством майбутніх економічних вигод та може бути достовірно визначена її сума.

Таким чином, питання, пов'язані із законодавчою базою щодо управління реалізацією продукції підприємства, є надзвичайно актуальними на даному етапі розвитку економічної системи України. Нажаль, широке коло питань не врегульоване нормативно-правовими актами і потребують вдосконалення.

1.3 Техніко-економічна характеристика ВАТ «ХТЗ»

Відкрите акціонерне товариство «Харківський тракторний завод ім. С. Орджонікідзе» було засновано шляхом перетворення державного сільськогосподарського підприємства згідно з наказом Мінмашпрому України №1656 від 22.12.94.

На початку 1995 року в Державну комісію з цінних паперів та фондового ринку (ДКЦПФР) був надісланий пакет документів для отримання свідоцтва про реєстрацію первинного випуску акцій підприємства. Реєстрація відбулась 31.01.95 року. 10 липня 1998 року була проведена перереєстрація товариства за №556/20/1/98. Статутний фонд підприємства складається з 17400280 штук простих акцій номіналом 0,25 грн. на загальну суму 4350070 гривень.

Протягом 2008 року ВАТ «ХТЗ» було виготовлено товарної продукції у діючих цінах на суму 224789 тис. грн., у тому числі з основної діяльності - на 259205 тис. грн., з іншої - 415 тис. грн. У порівняльних цінах на 1.01.2005 р. промислової продукції виготовлено на 284966 тис. грн. Темп зросту випуску промислової продукції до 2004 року склав 78,8%. Реалізовано продукції на суму 233171 тис. грн., що становить 103,7% від виробленої.

Однією з основних причин зниження темпів виробництва стала відсутність платоспроможного попиту на українському ринку та за його межами. Невиконання ряду рішень Кабінету Міністрів та обласної адміністрації про закупівлю великих партій тракторів також призвело до зниження обсягу виробництва. Не фінансуються заходи щодо формування ринку сільгосптехніки, передбачені на 2006 рік, це незадовільне датування з бюджету 30% вартості тракторів дозволило продати лише 43 трактори або 2,8% від загального обсягу реалізації.

Не поліпшилася кон'юнктура зовнішніх ринків, в першу чергу російського. Низькі ціни на сировину, матеріали, енергопослуги сформували в Росії низький рівень цін аналогічних моделей тракторів.

Компенсувати нестаток обігових коштів довелося за рахунок залучення комерційних кредитів. З початку 2008 року підприємство збільшило кредитний портфель до критичного розміру 50 млн. грн. При цьому на обслуговування кредитів підприємство щомісяця витрачало в середньому 1 млн. грн.

Під заставу для забезпечення повернення кредитів були включені майже всі наявні трактори.

Основною діяльністю відкритого акціонерного товариства є випуск:

- енергонасичених колісних та гусеничних сільськогосподарських тракторів загального призначення та різних модифікацій; тракторів малої потужності 27-30 к.с.;

- запасних частин для тракторів виробництва ХТЗ та іншої техніки; литі сталеві та чавунні заготовки, гарячі штамповки для інших підприємств, що постачаються по кооперації;

- товари народного споживання, у тому числі: міні трактори, газові опалювальні апарати, замки дверні накладні та врізні; причепні та навесні сільськогосподарські знаряддя до тракторів малої потужності і міні тракторів; паливні насоси високого тиску; інша продукція.

Продукція ВАТ «ХТЗ» призначена для задоволення потреби сільського господарства при виконанні енергоємних робіт у рослинництві, транспорті, вантажно-розвантажувальних роботах і інших галузях.

Зміст економічного аналізу є комплексне і взаємозв'язане дослідження процесів і явищ господарської діяльності підприємства та його структурних підрозділів. Виявлення на цій основі причинних зв'язків, тенденцій в розвитку економічній роботі і обґрунтування управлінських рішень по найбільш ефективному використанню закріплених матеріальних, трудових та фінансових ресурсів. Це здійснюється з метою забезпечення виконання і перевиконання планових завдань. На принципах господарського обліку і суворої економії.

В 2008 році підприємство отримало дохід від реалізації продукції в сумі 443363,3 тис. грн, у тому числі податок на додану вартість відрахований до бюджету становив 34700,1 тис. грн, інші вирахування з доходу 4244,4 тис. грн. Чистий доход від реалізації продукції за звітний рік становив 369470,2 тис. грн. Собівартість реалізованої продукції склала 337883,3 тис. грн.

Бухгалтерський облік нематеріальних активів ведеться по кожному об'єкту по наступних групах: права користування майном; права на знаки для товарів і послуг; права на об'єкти промислової власності; авторські та суміжні з ними права; інші нематеріальні активи.

Придбання або отримання нематеріальних активів відображаються у балансі по первісній вартості. Їх вартість визначається згідно з п. 11-16 П (С) БО 8.

Первісна вартість створених нематеріальних активів визначається відповідно до п. 17 П(С) БО 8. Строк використання нематеріальних активів встановлюється комісією на момент зарахування на баланс, але не більше 20 років. Амортизація нематеріальних активів нараховується прямолінійним засобом. При розрахунку амортизаційної вартості ліквідаційна вартість прирівнюється 0.

Бухгалтерський облік основних засобів на підприємстві ведеться згідно з вимогами П (С) БО 7.

На 01.01.08. вартість основних фондів складала 707411,1 тис. грн, а з урахуванням переоцінки їх вартість збільшилася на 16579 тис. грн і становила 723990 тис. грн, у тому числі по групах: «Будинки, споруди та передавальні пристрої» - 455653,0 тис. грн, «Машини та обладнання» - 226645,2 тис. грн, «Транспортні засоби, інструменти, прилади» - 24897,4 тис. грн. Знос основних фондів на 01.01.08 складав 423958,8 тис. грн або 59,9%, в тому числі по будинках, спорудах і передавальних пристроях - 73,9%, машинах та обладнанню - 29,5%.

Надійшло за рік осинових фондів на суму 14342,0 тис. грн, в тому числі по групі «Будинки, споруди та передавальні пристрої» на суму 7394,1 тис. грн або 51,6%, «Машини та обладнання» - на суму 4131,5 тис. грн або 28,8%, «Транспортні засоби, інструменти, прилади» - на 2787,9 тис. грн або 19,4% від загальної вартості введених фондів.

Вибуло основних фондів за 2008 рік на суму 14492,8 тис. грн, в том числі по групі «Будинки, споруди та передавальні пристрої» - на суму 5977,7 тис. грн, по групі «Машини та обладнання» - на суму 7211,6 тис. грн, по групі «Транспортні засоби, інструменти, прилади «- на суму 1295,7 тис. грн.

На 01.01.08 первісна вартість основних фондів становить 723839,1 тис. грн За 2008 рік нараховане амортизації на суму 17919 тис. грн. Знос основних фондів на 01.01.06 складає 429525,1 тис. грн або 59,3%, у тому числі по «Будинках, спорудах та передавальних пристроях» - 73,9%, «Машинах та обладнанню» - 29,1%, «Транспортним засобам, інструментам, приладам» - 78,1%.

З загальної суми дебіторської заборгованості борг за товари, роботи та послуги складає 30622,7 тис. грн, за векселями 1735,7 тис. грн, за виданими авансами 2283,6 тис. грн, інша поточна заборгованість - 7960,4 тис. грн.

За звітний рік загальна сума дебіторської заборгованості збільшилася з 34134,8 тис. грн до 43229 тис. грн, тобто на 9194 тис. грн або 26,6%, у тому числі за товари і послуги на 16671,4 тис. грн або 119,5%. Дебіторська заборгованість за виданими авансами зменшилася на 8565,9 тис. грн, інша дебіторська заборгованість - на 56,8 тис. грн.

Кредиторська заборгованість на 01.01.08 склала 125157 тис. грн, у тому числі прострочена - 59871 тис. грн. Загальна сума кредиторської заборгованості збільшилася з 116308,6 тис. грн до 125157,3 тис. грн, тобто на 8848,7 тис. грн або 7,6%. Кредиторська заборгованість за товари, роботи, послуги збільшилася на 8542,6 тис. грн, по векселях виданих - на 14379,5 тис. грн, з одержаних авансів - на 6179,9 тис. грн, зі страхування - на 3385,5 тис. грн. Кредиторська заборгованість бюджету зменшилася на 5578,6 тис. грн, з оплати праці - на 599,4 тис. грн, інших поточних зобовязань - на 17460,7 тис. грн.

З загального обсягу кредиторської заборгованості на кінець звітного року заборгованість за енергоносії становила 19707 тис. грн, у тому числі за газ - 930 тис. грн, за електроенергію - 6396 тис. грн, за теплоенергію - 7863 тис. грн, інші - 4518 тис. грн. Заборгованість за енергоносії за звітний рік знизилась на 327 тис. грн. Борг за електроенергію скоротився на 3056 тис. грн. Заборгованість за газ

за звітний рік зросла на 613 тис. грн, теплоенергію - на 2743 тис. грн.

Заборгованість на кінець року за матеріали, комплектуючі, запчастини склала 32219 тис. грн, що більше ніж на початок року на 8988 тис. грн, що сталося в наслідок нестатку обігових коштів.

Довгострокові зобов'язання на 01.01.08 - 46535,5 тис. грн, на 01.01.07 складали 60203,4 тис. грн, тобто зменшилися на 13667,9 тис. грн, в основному за рахунок погашення боргу по кредиту отриманому під гарантію уряду України.

Основними причинами падіння виробництва основної продукції ВАТ «ХТЗ» у звітному 2008 р. стали:

- відсутність закупівлі тракторів державним лізинговим фондом за рахунок держбюджету;

- реалізація продукції заводу власними силами в умовах вторинного ринку, сформованого енерготрейдерами, з якими завод розраховувався за енергоносії тракторами і ціни якого збиткові для заводу;

- реформування відносин власності в АПК, що призвело до погіршення фінансового стану галузі і скоротило до мінімуму попит на тракторну техніку;

- зменшення обсягу виробництва продукції в зв'язку з обмеженнями в енергопостачанні і зупинкою з цієї причини основних підприємств-постачальників

- непередбачені витрати по ремонту основних засобів;

- постійне зростання цін на матеріали і комплектуючі вироби при відносно стабільних цінах на трактори через низьку платоспроможність споживачів продукції ВАТ «ХТЗ».

Таблиця 1.1. Зведена таблиця основних показників, які комплексно характеризують господарську діяльність ВАТ «ХТЗ»

Показник	2006 рік	2007 рік	2008 рік	Зміни в 2006-2008 рр
1. Обсяг всього виробництва в оптових цінах підприємства без ПДВ, акцизного збору	398281,6	433136,1	443363,3	+45081
2. Обсяг виробленої продукції на експорт	59303	60107	82135	+47883
3. Обсяг основного виробництва в оптових цінах підприємства без ПДВ, акцизного збору	89880	98349	129023	+65720
4. Результат від реалізації	19755	23250	25216	+10662
5. Прибуток, що залишається у підприємства після оплати обов'язкових платежів	-2801	273	275	+1368
6. Затрати на виробництво в діючих цінах	110500	115291	140506	+56961
7. Виручка від реалізації без ПДВ - всього	112138	111745	130771	+39330
8. Із загальної виручки: виручка від реалізації в країні СНД і Балтії	67608	69140	88643	+38501
9. Придбано сировини та матеріалів в країнах СНД і Балтії	2895	8863	10322	+2430
10. Придбано сировини в інших країнах	6	2488	4529	+4110
11. Кошти на розрахунковому рахунку	5511	12914	11079	+6728
12. Дебіторська заборгованість	19853	1695	28122	+8269
13. Кредиторська заборгованість	14215	9809	12372	+2113
14. Введено в дію основних фондів	5283	3896	4775	-1911

З таблиці видно, що за весь цей період обсяг всього виробництва має стійку тенденцію до зростання і на кінець 2008 року становить 135687 тис. грн., що на 58297 тис. грн. більше, ніж в 2006 році. Причина - збільшення заказів на виробництво продукції ВАТ «ХТЗ». Обсяг виробленої продукції на експорт на протязі 2006-2008 років також збільшився і становить 47887 тис. грн. Тобто у підприємства збільшилась кількість заказів. Це говорить про те, що були знайдені нові ринки збуту.

Результати від реалізації збільшилися на 10662 тис. грн. у 2006. Зміни за 2006-2008 роки затрат на виробництво мають позитивне значення і становлять 56961 тис. грн. Це відбулося за рахунок збільшення затрат на оплату праці на 28849 тис. грн. і зростання собівартості продукції на 40723 тис. грн.

Амортизаційні відрахування мають стійку тенденцію до скорочення і це в свою чергу трохи зменшило затрати на виробництво. Матеріали і сировина в 2006 році збільшились на 2430 тис. грн. в порівнянні з 2004 роком. Сума коштів на розрахунковому рахунку на протязі 2006-2008 років мала стійку тенденцію до зростання, але в 2008 році зменшилась на 1835 тис. грн. Короткострокові кредити в 2006 році значно зменшились. Але в 2007 році через нестачу у підприємства власних коштів на розрахунковому рахунку для забезпечення власних потреб обсяг короткострокових кредитів знов збільшився і за період 2004-2006 роки збільшився на 9273 тис. грн. Дебіторська заборгованість на протязі 2004-2006 років зросла на 14765 тис. грн. Через зростання дебіторської заборгованості зросла і кредиторська заборгованість на 2113 тис. грн. Обсяг капіталовкладень зменшився на 2503 тис. грн. через зменшення прибутку, яке можна вкласти в основні фонди. Обсяги введених основних фондів на протязі 2006-2007 років зменшились, але в 2008 році зросли на 879 тис. грн. в порівнянні з 2007 роком. Зміни за 2006-2008 роки нормативів власних обігових коштів мають стійку тенденцію до зростання і становлять 10895 тис. грн. Але обсяги наявних власних обігових коштів значно перевищують нормативи на протязі 2006-2008 років. Фонд оплати за 2006-2008 роки зріс на 25295 тис. грн. за рахунок зростання рівня мінімальної заробітної плати.

На основі проведених досліджень можна зробить висновок, що за останні роки ВАТ «ХТЗ» розширило ринки збуту, в тому числі і за кордон, збільшило об'єми виробництва, постійно займається пошуком нових видів продукції для власного виробництва. Але підприємство має проблеми з такими складовими основні фонди та амортизаційні відрахування.

2. Діюча система обліку та аудиту реалізації продукції

2.1 Організація синтетичного та аналітичного обліку реалізації продукції

Автоматизована система обробки економічної інформації з обліку готової продукції та її реалізації в умовах використання АРМ бухгалтера передбачає вирішення наступних завдань: облік руху готової продукції на складі; облік реалізованої продукції; облік товарів; управлінський облік.

Вирішення проблем, пов'язаних з обліком руху готової продукції на складі забезпечує: отримання даних про надходження готової продукції на склад в натуральному і вартісному виразі; аналітичний облік залишків готової продукції на складі в натуральному і вартісному виразі; отримання даних про випуск готової продукції для управління.

Облік відвантаженої продукції передбачає: отримання даних про відвантаження продукції споживачам, в розрізі асортименту, по угодах, в натуральному і вартісному виразі; отримання даних про виконані роботи та послуги; формування залишків товарів відвантажених по всіх субрахунках рахунку №36 «Розрахунки з покупцями та замовниками»; розподіл по рахунках №90 «Собівартість реалізованої продукції» і №701 «Дохід від реалізації готової продукції»; формування даних для управлінського обліку [27].

Вирішення завдань обліку проданої продукції забезпечує: облік і контроль за своєчасністю надходження платежів від покупців за відвантажену продукцію; облік продажу в необхідних цінах; визначення податку на додану вартість для відрахувань в бюджет; визначення збутових витрат, пов'язаних з продажем продукції; формування бухгалтерських записів з продажу продукції. Облік товарів забезпечує рішення завдань з обліку товарів на складі, на місцях їх продажу, реалізації товарів покупцям. Відвантаження продукції в порядку реалізації здійснюється на основі укладених угод.

Відвантажена продукція, товари відвантажені - це продукція, що відвантажена покупцям або здана транспортним організаціям для доставки її покупцям, але ще не оплачена. Відвантаження або відпуск готової продукції, виконаних робіт і послуг із складу покупцям провадять на основі первинних документів, наказів-накладних або розпоряджень відділу збуту. У первинній документації вказують номер замовлення та адресу, за якою відправляють продукцію, кількість місць, вид упаковки, масу та інші дані, що характеризують відвантажену продукцію.

В угодах на поставку готових виробів вказують найменування, кількість, асортимент і якість поставленої продукції, ціна, знижка, націнка, порядок розрахунків, платіжні та поштові реквізити постачальника і покупця, а при необхідності й інші умови [50].

В практиці прийнято, щоб угода поставки мала найменування, характеристику предмету угоди, ціну й умови платежу, терміни виконання обов'язків і можливість односторонньої відмови від угоди, умови тарування, транспортування, страхування, принципи переходу прав власності, форс-мажорні обставини, гарантії, відповідальність, порядок відшкодування збитків, рішення суперечностей.

Передумовою законності угод про постачання є дієздатність сторін. Ціна повинна бути чітко обумовленою. Терміни поставки передбачені. Бухгалтерія разом з відділом збуту повинна контролювати терміни і об'єм поставок, своєчасність і повноту оплати рахунків покупцями.

Фактичний відпуск готової продукції місцевим покупцям безпосередньо із складу або цеху оформляють на основі доручення на право одержання цінностей, видаткової накладної, а іногороднім покупцям - товарно-транспортної накладної (при відвантаженні продукції залізницею, водним шляхом). На відвантажену продукцію, розфасовану в бочки або ящики, складається специфікація у двох примірниках: один для покупця, а другий з документами на відвантаження передається у бухгалтерію.