Облік, аналіз та аудит реалізації продукції

Модуль «Реалізація» - інструмент управління збутовими операціями для:

- ведення обліку номенклатури та цін реалізації товарів та послуг;

- облік та контроль виконання замовлень споживачів;

- обліку та оперативного дослідження виконання договорів зі споживачами;

- оперативне планування відгрузки товарів та надходження платежів від покупців;

- резервування і зняття товару з резерву;

- оперативний облік надходження коштів від покупців.

Модуль «Складський облік» рекомендується для застосування на підприємствах із великою номенклатурою виробів, що реалізуються, і вимагають кількісного обліку та формування звітних документів, що характеризують рух товарів для відображення його в бухгалтерському обліку.

«Складський облік» призначено для: організованого зберігання інформації про товари та послуги; у ведення окремого обліку руху товарів по точках реалізації або підрозділах, використовуючи принцип багато складського обліку; ведення розрізненого обліку реалізації товарів за готівковий та безготівковий розрахунок, використовуючи як балансові рахунки бухгалтерського обліку, так і позабалансові рахунки. «Складський облік» дає можливість вести багато складський облік товарів і матеріалів; формувати багаторівневу структуру складу (група / вид / тип / товар); створювати внутрішній класифікатор товарів; зберігати й оперативно відстежувати інформацію про всі партії товарів, що надійшли, з урахуванням терміну реалізації; зберігати по кожному товару норму запасу та формувати на її основі дані про фактичний залишок звіт про умовний дефіцит; прискорити та спростити процедуру відображення приходу і витрат товарів у картці, використовуючи шаблон уведення; формування комплекту звітних документів, що всебічно характеризують рух товарно-матеріальних цінностей; автоматизувати між складські переміщення; в автоматичному режимі виконувати відвантаження товарі н зі складу за виписаними за період накладними; позначити операцію приходу та відвантаження товару зі складу; здійснювати вибракування товару з можливістю наступної реалізації за спеціальною ціною браку; автоматично формувати відпускні ціни на товари з веденням журналу призначення цін; автоматично виконувати резервування та розрезервування товарів, виписаних за рахунками [25].

Модуль «Складський облік» формує та друкує такі звітні документи:

зведену відомість; товарний звіт; інвентаризований опис товаро-матеріальних цінностей; умовний дефіцит; відомість витрат товарів; картку витрат за покупцями; картку витрат за постачальниками; акти затвердження цін і переоцінювання; відомість товару з підсумковим терміном реалізації; оборотну відомість по постачальниках за обліковими та підпускними цінами; відомість залишків; відомість надходження товарів; прибутково-витратну відомість; картку приходу по постачальниках; акт браку; прейскурант.

Модуль «Відпуск товару» призначено для автоматизації робочого місця менеджера та виконання робіт, пов'язаних із формуванням рахунків і витратних накладних із використанням різних видів відпускних цін, зі створенням прайс-листів на товари та послуги.

Він дає можливість вести та використовувати в роботі окремо облік оплачених і неоплачених рахунків; вести й використовувати в роботі окремий облік відвантажених і невідвантажених накладних; формувати відпускні ціни як довільно, так і у вигляді націнки або скидки від будь-якої випускної ціни; зберігати й використовувати дані про партнерів; використовувати, формуючи рахунки й витратні накладні, реквізити кількох банків (розрахункових рахунків); використовувати пульти швидкого пошуку за фрагментом найменування партнера чи товару; зберігати створені документи в архівах, формувати чисті бланки рахунків і витратних накладних із заповненими реквізитами підприємства; визначити приналежність товару до податкової групи тощо.

3. Шляхи вдосконалення аналізу та аудиту реалізації продукції

3.1 Узагальнення результатів аналізу та аудиту реалізації продукції

Для вирішення задач управління комерційною діяльністю торгового підприємства необхідна розгорнута інформація, важливу частину якої представляють дані моніторингу.

Метою даного дослідження є узагальнення сутності і механізму моніторингу реалізації продукції як частки системи економічного управління торгового підприємства і визначення підходів до формування його інформаційної бази.

Виходячи з цього, основними задачами дослідження являються:

- визначення місця моніторингу реалізації товарів у системі управління збутом;

- побудова моделі моніторингу реалізації товарів;

- розробка рекомендацій щодо створення інформаційного фонду моніторингу з урахуванням можливостей підприємств по використанню сучасних інформаційних технологій.

Моніторинг поточної господарської діяльності - це процес здійснення менеджерами підприємства постійного спостереження за найважливішими поточними результатами господарської діяльності і фінансового стану підприємства в умовах ринку з метою оперативного контролю і прийняття корегуючи заходів [44].

Виділяють три типи результатів діяльності:

- ключові результати діяльності підприємства в цілому;

- ключові результати функціональної діяльності, у тому числі комерційної;

- результати підтримки процесу управління.

В сучасних умовах основною економічною метою управління торговими підприємствами є одержання прибутку, отже він є ключовим результатом комерційної діяльності. Однак з точки зору задоволення суспільних потреб мають значення джерела отриманого прибутку, перш за все економічний результат від основного виду діяльності, тобто від виконання місії підприємства, а саме - прибуток від реалізації товарів та послуг.

В зв'язку з цим ключовим результатом комерційної діяльності торгового підприємства є також товарообіг, обсяг якого визначає глибину проникнення підприємства на споживчий ринок та його конкурентну позицію на цьому ринку, загальні можливості і темпи економічного розвитку підприємства в стратегічній перспективі.

В системі показників розвитку підприємств торгівлі товарообіг відіграє неоднозначну роль. В умовах формування ринкової економіки товарообіг носить

Підпорядкований характер по відношенню до прибутку підприємства від торгової діяльності. Між тим, будучи основним оціночним показником обсягу діяльності окремого підприємства, він служить також показником, що визначає формування його ресурсного потенціалу та витрат ресурсів. Важко також переоцінити роль цього показника в управлінні маркетинговою діяльністю підприємства, де він є базою для розрахунку цілого ряду допоміжних показників.

Виходячи з ролі цього показника, основна мета управління товарообігу визначається як забезпечення високих темпів розвитку торгового підприємства та задоволення попиту покупців. Досягнення цієї мети забезпечується вирішенням таких завдань, як:

- прогнозування темпів розвитку товарообігу з урахуванням особливостей розвитку регіонального споживчого ринку;

- планування обсягів реалізації товарів, що забезпечать одержання підприємством необхідної суми прибутку;

- планування структури товарообігу, що в найбільшій мірі відповідає структурі попиту контингенту покупців.

В рамках моніторингу здійснюється відслідження процесів, які відбуваються на підприємстві в режимі реального часу; стану оперативних звітів про результати роботи торгового підприємства за найбільш короткі відрізки часу; порівняння цільових результатів з фактично досягнутими.

Інтерпретацію результатів порівняння слід здійснювати з використанням ситуаційного підходу, тобто зробити висновки про сильні і слабкі сторони підприємства, динаміку їх змін, а також сприятливі і несприятливі тенденції розвитку зовнішніх умов, в яких функціонує підприємство. На підставі оперативного контролю досягнення цілей підприємства і прогнозу змін маркетингового середовища може бути здійснена корекція цільових параметрів, а також скориговані плани заходів по досягненню цілей [63].

Моніторинг реалізації товарів - це науково обґрунтована система збору, узагальнення та аналізу інформації і представлення отриманих даних керівництву підприємства для прийняття стратегічних і тактичних рішень по управлінню комерційною діяльністю. За результатами моніторингу реалізації продукції можуть бути прийняті рішення щодо активізації маркетингової діяльності, зміни обсягів закупівлі товарів, управління товарними запасами та ін. Моніторинг реалізації товарів виступає як найважливіша складова частина і інформаційна база торгового менеджменту.

Основні принципи моніторингу як знаряддя торгового менеджменту полягають в виконанні наступних основних вимог:

- повнота, системність і достовірність економічної інформації;

- оперативність отримання відомостей і їх систематична актуалізація;

- співставлення отриманих даних шляхом використання єдиної методології збору та аналізу інформації;

- сполука узагальнюючих і диференційованих оцінок і висновків.

Організація моніторингу реалізації товарів передбачає вирішення кола задач, пов'язаних із створенням його предметної структури, системи показників, які отримують з натуральних функціонуючих баз даних, в основному з даних поточного статистичного обліку і звітності, та шляхом проведення спеціальних досліджень.

Важливе методологічне значення має виробка єдиних підходів до отримання первісних даних, їх зведенню і групуванню, аналізу інформації, організації виробки і т. і.

Отримані дані можуть бути однаково структуровані за певним набором ознак, які дозволяють збудувати і простежити динаміку збуту, задовольняти вимогам співставлення за методикою розрахунку, цінам, колу охоплених об'єктів.

Характерною рисою моніторингу є комплексне використання усього арсеналу джерел даних про об'єкти і структуру збуту як натурально функціонуючої інформації - поточної статистики, звітності результатів інвентаризації, так і спеціально організованих досліджень для реалізації цілей управління.

В основі управління діяльністю підприємства торгівлі лежать процеси збору, обробки, зберігання, передачі інформації, яка відображає умови, фактори і результати організації торгової діяльності [28].

Інформаційне забезпечення моніторингу - це сукупність інформаційних ресурсів, які характеризують стан об'єктів спостереження і відомостей котрі необхідні для досягнення його цілей, його слід формувати з нормативно - довідкової і фактографічної інформації.

До фактографічної інформації можна віднести:

- звітню (звітні форми);

- облікову (регістри синтетичного і аналітичного обліку, зведені і первісні документи);

- позаоблікову (розрахунки бухгалтерії, довідки).

Джерелом фактографічної інформації моніторингу реалізації продукції є: товарні накладні, матеріали інвентаризації, картки складського обліку, журнали - ордери по товарним рахункам, товарно-транспортні накладні, накладні на внутрішнє пересування та інші.

Технології моніторингу можна згрупувати наступним чином:

- машинні технології;

- безмашинні технології;

- комбіновані.

Таким чином, можна зробити висновки, що моніторинг збуту товарів являється важливою складовою частиною системи управління збутом товарів в торговому підприємстві, а також створення інформаційного фонду для вирішення більш широкого спектру задач економічного управління.

Для цілей моніторингу збуту треба використовувати різні джерела отримання інформації: інформацію традиційного бухгалтерського обліку; статистичного обліку; а також спеціальні спостереження.

Моніторинг собівартості продукції є найбільшою перевагою комплексної автоматизації контролю. Враховуючи великий асортимент гумотехнічної продукції, ручну обробку даних, постійне коливання цін на сировину і матеріалів важко вчасно оцінити фактичні витрати, тому собівартість визначають із значним запізненням.

В результаті на підприємстві виникає ситуація, коли виручка від реалізації окремих видів продукції не покриває собівартості її виробництва. Використання комплексної системи контролю надасть можливість фахівцям гумотехнічних підприємств вчасно отримати оперативну інформацію про фактичні витрати, а також автоматично розраховувати повну собівартість продукції з використанням різних баз розподілу комплексних витрат.

Розглянемо автоматизацію обліку витрат з використанням інформації, яка формується в гнучких автоматизованих комплексах з урахуванням трирівневої структури АРМ бухгалтерів.

Перший рівень - у процесі виготовлення продукції облік і контроль надходження та руху сировини здійснюються за допомогою встановлених лічильників і вимірювальних приладів на автоматизованих робочих місцях операторів та бухгалтерів.

Другий рівень - організація робочих місць управлінського персоналу. На основі інтегрованої інформації з єдиної бази даних реалізується завдання підсистеми «Бухгалтерський облік» та здійснюється контроль і аналіз

надходження сировини, випуску готової продукції та її відвантаження.

Третій рівень - підсистема «Контроль та прийняття рішень» - це рівень керівництва підприємства та голови правління. На базі розташованих тут АРМ забезпечуються прийняття рішень з оперативного контролю діяльності підприємства та контролю виробництва. АРМ керівництва підприємства працюють у локальній обчислювальній мережі. При цьому можна отримувати інформацію з єдиної бази даних у режимі реального часу та оперативно реагувати на зміни у виробництві та приймати коригуючи рішення.

Реалізація функцій контролю та забезпечення зворотного зв'язку між усіма рівнями діяльності з упровадженням комплексної автоматизації сприятиме чіткості та взаємодії в роботі всіх підрозділів підприємства. Внаслідок інтеграції ресурсів, синхронізації діяльності різних центрів відповідальності, уникнення розбіжностей між показниками організація виробництва стане ефективнішою та продуктивнішою, що сприятиме зниженню витрат на собівартість продукції.

3.2 Вдосконалення внутрішньогосподарського контролю за реалізацією продукції

Внутрішньогосподарський контроль за реалізацією продукції - це основа функціонування управлінської інформаційної системи, тобто системи обробки та інтеграції різноманітної внутрішньої та зовнішньої інформації, необхідної для прийняття рішень на всіх рівнях управління збутом.

Методика оцінки збутової політики підприємств, включає низку моделей прогнозування, серед яких варто було б виділити наступні:

- клас моделей збуту продукції (промислові моделі збуту), де оцінюється» загальна кількість одиниць глобальної категорії продукції;

- моделі збуту виду продукції, де загальну кількість одиниць оцінюють за визначеним видом продукції;

- моделі визначення частки ринку.

В такому випадку, для оцінки потенціалу цільового ринку і прогнозування збуту продукції необхідна розробка сукупності методів, які б відображали як попередню динаміку розвитку системи, так і давали б змогу здійснювати прогнози.

Так, прогноз збуту певного продукту дозволяє оцінити майбутню динаміку його обсягів збуту на підставі деякого масиву ретроспективних даних, тобто провести екстраполяцію тренду і відобразити минулі тенденції у розвитку підприємств з проекцією на майбутнє.

Насправді при проектуванні ретроспективної динаміки збуту в перспективі необхідно оцінити і проаналізувати тенденції і причини їх змін. Це найбільш складна і трудомістка робота із прогнозування збуту, тому що, навіть маючи значні обсяги інформації про продукт, ринок чи про основні аспекти не контрольованого зовнішнього середовища, складно передбачити тенденції і величину змін у майбутньому, якщо умови коливань збуту наперед є невідомими. Для вирішення цієї задачі застосовуються графічні і статистичні методи включаючи кореляцію, регресійний аналіз тощо. При вирішенні задач прогнозування збуту на основі досліджених закономірностей і тенденцій розвитку збуту в минулому, однією з важливих проблем є вибір і обґрунтування періоду аналізу динаміки збуту продукції на ринку.

Даний метод застосовується тільки в тому випадку, якщо тренд є практично прямим і використовується для прогнозування місячного чи квартального збуту.

Недоліком методу проектування тренда є припущення про аналогічність минулих і майбутніх умов збуту продукції. Насправді, перспектива далеко не завжди є подібною до минулого, особливо в умовах ринкової економіки. Крім - цього, даний метод є досить примітивним і суперечливим в питаннях вибору періодів аналізу, які використовуються для подальшого прогнозування. Тому, хоча даний метод і може розглядатися як один з підходів до прогнозування збуту, його доцільно застосовувати в комплексі з іншими методами, які дозволяють оцінювати і прогнозувати збут відповідно до конкретних ринкових умов[26].

Для прогнозування збуту з метою прийняття конкретних маркетингових рішень варто було б виділити наступні методи: експертні методи; динамічні ряди і їх проектування; факторні моделі.

Зупинимось тепер більш детально на цих методах. При застосуванні експертних методів ставиться задача з'ясувати думку фахівців про ту чи іншу продукцію і на основі цього виявити тенденції розвитку попиту на товари. Отримані оцінки обробляють і враховують при визначенні напрямків формувань попиту. До цього класу методів відносяться оцінка обсягів збуту. Найбільша точність загального прогнозу в даному випадку досягається шляхом агрегування індивідуальних прогнозів фахівців. Крім цього, при прогнозуванні на не значний термін (не більше двох кварталів), в умовах досить стійкої ринкової ситуації він забезпечує нормальну точність і дозволяє за допомогою аналізу відповідної інформації прогнозувати збут на регіональних ринках, що особливо є ефективним для моніторингу і оцінки можливостей збуту продукції.

В сучасних умовах даний метод є мало прийнятним, так як для більшості виробників продукції, збутову мережу ще потрібно створювали і налагоджувати. Мають місце також такі проблеми, як складність мотивації прогнозу регіональних представників, вплив індивідуальних чинників, відсутність обліку загальних стратегій тощо.

У деяких випадках проводиться спеціальний аналіз покупців, які можуть сформувати певну ситуацію на різних сегментах ринку. Аналіз може комбінуватись з маркетинговими тестами, коли підприємство хоче оцінити можливість зміни реакції споживачів на стратегії. Такі ринкові експерименти допомагають менеджеру отримати ефективну оцінку потенціалу збуту.

Експертний консенсус це комплексна оцінка досліджуваного показника, отримана на основі згенерованих групою експертів індивідуальних оцінок. Даний метод широко використовується як у збутовій політиці, так і в інших сферах економічних досліджень. Так внаслідок проведеного нами аналізу результатів досліджень було виділено три основних типи висновків експертного консенсусу, а саме: у вигляді точкового прогнозу; у вигляді інтервального прогнозу; у вигляді ймовірнісно-розподіленого прогнозу.

Точковий прогноз означає, що прогноз збуту с абсолютним значенням збуту, який не припускає помилки або похибки.

При інтервальному достовірність зростає. Цей прогноз може, наприклад, мати наступний вигляд: експерти впевнені на 80%, що 800 одиниць товару будуть реалізовані протягом тримісячного терміну.

У випадку ймовірнісного прогнозу реалізації деякого продукту на певному ринку прогнози задаються із різними відсотками точності. Наприклад, щодо даного продукту можна бути на 80% впевненим, що збут його складе 800 одиниць; на 50% що збут складе 1000 одиниць і тільки на 10% що збут досягне 1100 одиниць. Подібний результат дозволяє ідентифікувати найбільш песимістичні й оптимістичні прогнози.

При використанні думок групи експертів виникає проблема, пов'язана з необхідністю визначити вагу і ефективність кожного прогнозу. Виділяють наступні способи визначення такої ваги: використання рівних ваг (просте усереднення всіх експертних прогнозів, що дає кожному експерту однакове становище); призначення ваг пропорційно до оцінки рівня експертизи (знань) кожного експерта: призначення ваг пропорційно до самооцінки експертизи (передбачається, що кожен експерт дає оцінку своїй експертизі); використання ваг, пропорційних відповідній точності попередніх прогнозів (тобто для кожного експерта вивчається точність даних прогнозів у минулому і складається висновок для нового прогнозу відповідно).

Найбільш оптимальний серед перерахованих методів для оцінки експертної цінності на даний момент ще не визначений. Основна перевага даного підходу полягає в тому, що він є одним з найлегших і швидких. З іншого боку, отримані оцінки можуть бути не завжди достовірні в силу їх суб'єктивізму і надмірної відповідності минулому [31].

Метод «Дельфі» є широко розповсюдженим на Заході методом і рекомендований багатьма фахівцями для дослідження такого класу проблем.

Даний метод включає наступні кроки:

- учасники (менеджери) формують індивідуальні прогнози:

- центральний аналітик (керуючий) самостійно агрегує ці прогнози і формує скоректований узагальнений прогноз;

- скоректований прогноз повертається кожному учаснику;

- учасники знову формують індивідуальні прогнози відповідно до нової ситуації;

- аналітик централізовано формує остаточний глобальний прогноз.

Перевагою методу «Дельфі» є те, що він є узагальненням інших експертних методів і широко використовується для коротко-, середньо-, довгострокового прогнозування, а також для аналізу розвитку нового продукту, де немає ретроспективної інформації для формування прогнозу. Загалом, експертні методи використовують кількісні дані, вони проектують минулий досвід у майбутнє і аналізують ступінь відповідності перспективних тенденцій з минулими. Застосування цієї групи методів для оцінки збуту продукції представляється ефективним у комплексі з моделями прогнозування.

Моделі динамічних рядів, тобто сукупність вимірів у динаміці деякої

змінної X. Звичайно такі виміри здійснюються через рівні проміжки часу і нумеруються аналогічно елементам вибірки (обсягу n):

 (3.1)

Не всі тенденції збуту можуть бути відображені моделями динамічного ряду у вигляді тренда. При вивченні процесів реалізації продукції на ринку важко виділити вилив на збут кожного із соціально-економічних чинників, виявити їх особливості на рівні конкретного підприємства, кількісно визначити їх вплив. Тому, як правило, підприємства змушені оперувати даними про обсяг товарів, які більш-менш репрезентативно відображають процес задоволення попиту. У зв'язку з цим, для аналізу тенденцій збуту і оцінки впливу па них всього комплексу зовнішніх і внутрішніх чинників застосовуються метод статистичного аналізу динамічних рядів.

Серед методів аналізу динамічних рядів, можна виділити наступні:

- екстраполяція тренда - метод, що використовує ретроспективні дані обсягів продажу як основу прогнозу для наступних періодів збуту. Цей метод був розглянутий вище;

- метод ковзних середніх. Даний метод здійснює згладжування динамічного ряду шляхом розрахунку значень середнього значення з лагом ковзання m (звичайно рівного 2к+1). Значення середньої в точці визначається за такою формулою:

(3.2)

Прогнози, отримані на підставі цього методу, вимагають коректування за допомогою значень сезонного індексу. Необхідно врахувати, що даний прогноз придатний тільки для одного збутового періоду в перспективі;

- метод експонентного згладжування застосовується для дослідження ступеня впливу рівнів динамічного ряду шляхом зважування ковзних середніх. У цьому випадку середня експонентна визначається за формулою:

,0<?<0 (3.3)

де а - коефіцієнт згладжування (вага), що приймає значення від 0 до 1.

Послідовне використання рекурентного співвідношення дозволяє обчислити середню експонентну через усі значення членів динамічного ряду.

- метод декомпозиції динамічного ряду припускає визначення всіх його складових. Даний метод дозволяє врахувати не тільки основні, тенденції зміни збуту, але й виділити сезонні ефекти, цикли і випадкові коливання при реалізації продукції на ринку. У цьому випадку динамічний ряд може розглядатись як адитивна, мультиплікативна чи змішана модель: тренда, циклічної складової, сезонної складової і помилки.

- метод Нокса-Дженкінса застосовується для моделей збуту, яким характерні економічні цикли. Недоліком цього методу є наявність спеціально спроектованої статистичної схеми, цю вимагає комп'ютерної підтримки[46].

Факторне прогнозування - це підхід до прогнозування на основі аналізу змін збуту під впливом коливань певних змінних чинників. Так, до економічних належать рівень виробництва (пропозиція) товарів і послуг (П), рівень грошових доходів споживачів (D). рівень і співвідношення цін (Р). До природних чинників належать: демографічний склад населення, розміри і склад родини (S). а також звички і традиції, рівень культури, природно-кліматичні умови.

Щодо економічних чинників, то вони є достатньо мобільними і розподіляються за рівнем грошових доходів. Природні чинники змінюються протягом невеликого періоду (до 3-5 років) і не мають значного впливу на попит. Виняток становить демографічний склад населення. Тому в поточних і перспективних прогнозах попиту всі природні чинники, крім демографічних, доцільно враховувати узагальнено, ввівши чинник часу. Тоді попит може бути представлений у вигляді функції перерахованих вище чинників:

 (3.5)

Так у роботах розглядаються наступні методи факторного прогнозування:

- метод барометра - ітеративний процес аналізу залежності обсягів реалізації продукції на ринку від коливань значень змінних і формування прогнозу збуту на основі найбільш значного індикатора. Тобто, аналіз даної предметної області дослідження дозволяє встановити співвідношення між основними показниками і збутом продукції. При застосуванні цього методу використання неправильних індикаторів і неточної інформації може призвести до одержання помилкових результатів;

- огляд купівельних спроможностей - це метод заснований па аналізі огляду купівельних можливостей, отриманих за допомогою маркетингових досліджень. Загальна модель збуту продукції фррмується па основі регулярних за часом спостережень за допомогою системи графіків і простої кореляції. При їх використанні обов'язково враховується передбачена заздалегідь помилка споживчих очікувань від покупок, тобто порівняння попередніх результатів спостережень з фактичним-збутом.

- факторна регресія це найбільш розповсюджений факторний метод прогнозування, рівняння якої пов'язує збут з різними прогнозованими змінними;

- економетричні моделі використовують складний математичний апарат розробки моделей збуту продукції на основі комплексу статистичних факторних методів тощо.

Таким чином, проведений вище аналіз дозволив зробити висновок, що факторні методи і методи які засновані на аналізі динамічних рядів збуту є більш ефективними, ніж експертні оцінки. Крім цього, варто зауважити, що у межах експертних категорій поки що не можна довести перевагу якого-небудь методу, хоча найбільш широко на практиці використовується метод «Дельфі».

У межах факторного підходу теж досить складно виділити найбільш ефективний метод прогнозування збуту продукції. Так. методи, барометра і огляду купівельних переваг доцільно використовувати для аналізу прогнозів, побудованих на статистичних методах і методах аналізу динамічних рядів, ефективним методом аналізу збуту є багатофакторна регресія. Однак складність і динамічність логістичних процесів збуту в нашій країні не дозволяє обійтися без кваліфікованих експертних оцінок ринкової ситуації. Тому для всебічного аналізу збуту продукції ефективним є використання комплексного підходу щодо вирішення цієї проблеми. Таким чином, проведений аналіз методів і моделей, які застосовуються при оцінці і прогнозуванні збуту, дозволив зробити висновок про те, що існує досить значне коло економіко-математичних методів, які використовують для реалізації цих цілей.

Однак для вітчизняних підприємств, які працюють в умовах нестабільності і зростаючої конкуренції, однією з актуальних задач є розробка комплексу взаємозалежних моделей аналізу і прогнозування збуту продукції на відповідних регіональних ринках, інтегрованих в загальну концепцію збуту. Це дозволяє із системних позицій підійти до вирішення досліджуваної проблеми [63].

Система планування реалізації продукції на ВАТ «ХТЗ» є недосконалою, тому доцільно внести свої пропозиції в покращення інформаційної системи планування на підприємстві.

Сьогодні для українських підприємств найбільш актуальними є такі концепції інформаційних систем, як MRP II і ЕRP, які фактично стали світовими стандартами. Вони являють собою набори загальних правил, що сформульовані на початку 80- і в 90-х роках ХХ ст. Американським товариством з управління виробництвом і запасами, що об'єднує провідні американські компанії. За цими правилами має проводитись планування і контроль різних стадій виробничого процесу: визначення потреб у сировині, заготівлі, завантаження потужностей, розподіл ресурсів тощо.

Сучасні автоматизовані системи організації та матеріально - технічного забезпечення виробництва беруть свій початок від систем планування матеріальних потреб MRP (Material Requirements Planning - планування матеріальних ресурсів), що з'явилися в кінці 60-х - на початку 70-х років ХХ ст. Вони були спрямовані на вирішення проблем обліку, оцінки потреб у сировині, матеріалах і управління збутом готової продукції. За допомогою цих систем можна було планувати закупки або виробництво всіх компонентів кінцевого продукту, здійснювати оцінку матеріальних запасів з урахуванням незавершеного виробництва і прогнозів щодо реалізації.

До кінця 80-х років увагу міжнародних компаній, які шукали спосіб спростити управління виробничими процесами, почала привертати ідея створення єдиної моделі даних у межах підприємства. MRP стали першим кроком у цьому напрямі [76].

В міру розвитку MRP - систем стало зрозуміло, що для успішного управління підприємством необхідно забезпечити більш тісний зв'язок і координацію всіх підрозділів, що відповідають за проектування, виготовлення, постачання, сервісне обслуговування, реалізацію і маркетинг. Це призвело до появи нового покоління програмних продуктів, що отримали назву системи планування виробничих ресурсів - MRP II. Концепція MRP II - це методологія докладного планування виробництва підприємства, що включає облік, планування завантаження виробничих потужностей, планування потреб у всіх ресурсах виробництва (матеріалах, сировині, комплектуючих, обладнанні, персоналі), планування виробничих витрат, моделювання процесу виробництва, планування випуску готових виробів, оперативне коригування плану і виробничих завдань. І все це будується на основі єдиної інтегрованої бази даних.

В основу ЕRP покладено принцип створення єдиного сховища даних, що вміщує усю ділову інформацію, накопичену організацією в процесі ведення ділових операцій. Це усуває необхідність передачі даних від підсистеми до підсистеми. Крім того, будь-яка частина інформації, яку має підприємство, стає доступною для всіх працівників, що мають відповідні повноваження.

ЕRP - системи дають змогу відстежувати не тільки виробничі (на відміну від MRP II), а й інші ресурси підприємства (фінансові, збутові тощо). Ця концепція має велику функціональність, у ній значну увагу приділено фінансам і засобам підтримки прийняття рішень. Вона забезпечує можливість планувати і управляти не тільки виробничими процесами, а й усією діяльністю підприємства, домогтися її оптимізації за ресурсами і часом. Серед усіх відомих концепцій для побудови комп'ютерних інформаційних систем підприємств системи MRP II/ERP посідають чільне місце. В розвинених країнах розвиток таких систем з самого початку відбувався через інтеграцію багатьох економічних функцій у межах однієї програмно - апаратної системи.

Поява на початку 80-х років минулого століття персональних комп'ютерів дала змогу автоматизувати ведення обліку й обробку даних навіть найменшим компаніям. Через невеликий розмір у таких підприємств був відсутній достатньо кваліфікований адміністративний, бухгалтерський і технічний персонал, що залучався більш великими фірмами для виконання завдань з обробки інформації. Саме це привело до виникнення нового типу комерційних комп'ютерних програм, які інтегрували кілька функцій так, щоб уможливити одноразове введення інформації, яка б після цього автоматично використовувалася іншими частинами програми.

Концепція ERP стала дуже популярною у виробничому секторі, оскільки планування ресурсів надало можливості скоротити час випуску продукції, знизити рівень товарно-виробничих запасів, а також поліпшити зворотний зв'язок із споживачем при одночасному скороченні адміністративного апарату. ERP - системи забезпечують ефективне виконання функцій обліку і контролю, причому не тільки для однорідних та локально розміщених виробництв, а й для багатопрофільних підприємств в різних містах і країнах.

Взагалі ERP - система - це велика система, яка автоматизує та інтегрує більшість робіт майже всіх підрозділів підприємства. Так як найзагальніше можна охарактеризувати систему класу ERP. Однак у тому чи іншому вигляді в подібного роду системах присутні функції планування потреб виробництва у ресурсах або навіть конструкторської й технологічної підготовки виробництва. Наявне також планування фінансових ресурсів - складання бюджетів грошових

коштів, доходів, витрат і контроль за їх виконанням.

Стандартні функції програмного продукту класу ERP такі:

- прогнозування, бізнесове і фінансове планування;

- управління продажами;

- планування графіку виробництва;

- управління структурою виробів;

- управління запасами;

- планування потреби в матеріалах і виробничих потужностях;

- управління виробництвом (можливо, різні модулі для серійного, замовленого, проектного або безперервного виробництв);

- постачання;

- фінанси / бухгалтерія;

- фінансовий аналіз;

- управління кадрами і облік робочого часу.

Набір конкретних модулів для реалізації таких функцій може бути різним. Деяку ясність у це питання вносять матеріали Асоціації APICS. Відповідно до них сучасна система управління підприємством, що відповідає концепції ERP, має включати такі модулі, або компоненти:

- управління ланцюжком постачань (Supply Chain Management, SCM);

- удосконалене планування і складання розкладів (Advanced Planning and Scheduling, APS);

- модуль автоматизації продаж (Sales Force Automation, SFA);

- автономний модуль, відповідальний за конфігурація (Stand Alone Configuration Engine, SCE);

- остаточне планування ресурсів (Finite Resource Planning, FRP);

- модуль електронної комерції (Electronic Commerce, EC);

- управління даними про виріб (Product Data).

Досить часто вся властива концепції ERP сукупність завдань реалізується не однією інтегрованою системою, а комплектом програмного забезпечення. В основу такого комплекту, як правило, покладено базовий ERP-пакет, до якого через відповідні інтерфейси підключені спеціалізовані продукти третіх фірм.

У будь-якому разі в системі класу ERP мають чітко виділятися три базових блоки:

- формування основного плану відповідно до замовлень клієнтів і прогноз попиту. Це організаційно-алгоритмічний процес, який включає процедуру швидкої перевірки виконання плану по ресурсах.

- планування потреб, тобто формування плану-графіка виготовлення партій виробів власного виробництва і плану-графіка закупівлі матеріалів та комплектуючих. При цьому працюють цілком визначені алгоритми розрахунку розмірів замовлень і дат запуску замовлень на основі сітьових моделей, а також розрахунок завантаження ресурсів або балансування плану-графіка по ресурсах - процедура «планування потужності».

- оперативне управління., процедури перевірки укомплектованості та запуску замовлень, управління процесом виробництва через механізми виробничих циклів, пріоритетів, розмірів замовлень, при цьому ведеться облік виконання операцій і замовлень та складський облік.

ERP-системи мають містити засоби бюджетування і розвинуту систему управлінського обліку та фінансового планування, підсистему бухгалтерського обліку або мати інтерфейс із такою системою, що працює як з українськими, так і західними (GAAP, IAS) стандартами бухгалтерського обліку і звітності. Завдання бухгалтерського обліку в ERP - системах вирішуються інтегровано із завданнями планування виробництвом.

Практично управління будь-яким підприємством можна розподілити на три великі групи функцій: фінанси (забезпечення обліку ресурсів та з'ясування фінансового результату); логістика (забезпечення руху ресурсів); виробнича (технологічна - забезпечення тривалості процесу виробництва). Бухгалтерський підхід передбачає фінансове сприйняття процесу управління, при якому виняткова увага віддається фінансовим процесам. При цьому не враховують особливості управління виробничими та функціональними підсистемами, які є джерелом фінансових операцій і записів. У такому випадку можуть виникати «несподівані» фінансові проблеми, пов'язані з порушенням логістичних ритмів і проблемами у виробничих системах та каналах збуту.

Якщо бухгалтерська система структурована відповідно до ділянок обліку, які охоплюють один чи кілька бухгалтерських рахунків, то ERP-система описує функції всередині трьох основних процесів розширеного економічного відтворення - процесів придбання, виробництва і реалізації.

Алгоритм роботи ERP-системи спрямований на внутрішнє моделювання, «віддзеркалення» всієї діяльності підприємства. Його основна мета - обліковувати й аналізувати всі комерційні та виробничі події, що стосуються підприємства: ті, що відбуваються в даний момент, і ті, що заплановані на майбутнє. Ідея таких систем полягає в тому, що елементи програмного забезпечення, призначені для підтримки різних функцій підприємства, мають безперервно взаємодіяти між собою. По суті ERP-система прагне «відтворити» бізнес-процеси в програмному забезпеченні та супроводжувати кожну дію того або іншого працівника. Наприклад, як тільки у виробництві допущено брак, змінено програму виробництва, затверджено нові технологічні вимоги, ERP - система миттєво реагує на те, що відбулося, вказує на проблеми, які можуть бути результатом цього, і визначає, які зміни треба внести до виробничого плану, щоб уникнути цих проблем або звести їх до мінімуму. Нерідко при впровадженні ERP - системи випуск продукції за колишньою технологією стає неможливим, а тому доводиться шукати нові методи роботи.

Типовим прикладом ситуації, при якій використання ERP-систем є ефективним, може бути ситуація приймання додаткового термінового замовлення на підприємстві, де вже сформована виробнича програма, близька до граничної за завантаженням критичних робочих центрів. Попри всю привабливість для підприємства нового замовлення воно може спричинити серйозні наслідки, зокрема призвести до невчасного виконання раніше прийнятих замовлень, збоїв у виробничих циклах і, зрештою, до втрат для підприємства. В цьому випадку потрібно ухвалити рішення про те, чи потрібно погоджуватися на це замовлення взагалі, а якщо погоджуватися, то яка має бути його ціна. Тобто ERP - систему встановлюють для того, щоб оптимізувати управління компанією, її бізнес-процеси. Це глобальна трансформація всієї схеми діяльності організації, комплекс корпоративних змін, у тому числі кадрових, перебудова управлінського обліку і механізму ухвалення управлінських рішень.

Впровадження бухгалтерської системи - проект більш простий і локальний. Його мета - надати бухгалтерії зручний, надійний і ефективний інструмент автоматизованого ведення бухгалтерського та податкового обліку. В процесі впровадження ERP - системи необхідне також безперервне навчання, що обумовлено концептуальним рівнем нових знань, навичок і змін у роботі. Бухгалтерське впровадження потребує не масштабної перепідготовки фахівців, а тільки навчання бухгалтерів.

Ініціатором рішення про впровадження бухгалтерської програми найчастіше виступає головний бухгалтер (фінансова служба). Основні особи, зацікавлені у впровадженні ERP, - це інвестори, акціонери, власники. Найчастіше рішення про впровадження системи ухвалюється генеральним директором, який може бути також одним із власників підприємства, але володіє більш високим рівнем необхідних знань і управлінськими навичками, маючи досвід практичної діяльності в цій сфері.

Якщо впровадження бухгалтерської системи припускає в основному реалізацію локального проекту перебудови системи обліку, то впровадження ERP - системи зачіпає всі структури, служби і кадри, спричиняє докорінну перебудову системи ведення бізнесу і управління всієї фірми «зверху до низу». І це може мати досить «революційний» вигляд з погляду як бухгалтерії, так і працівників оперативних підрозділів.

Отже, ERP - системи будуються так, що першочерговим завданням стає коректний збір даних. У системах такого класу для багатьох операцій потрібна надзвичайно висока їх Точність і синхронізація, в противному разі розрахунковий алгоритм системи може призвести до серйозних помилок. Тому етап управління даними є один із найбільш трудомістких, важливих і тривалих, підготовка фахівців дуже відповідальна, В процес впровадження має ітераційний характер.

3.3 Оцінка ефективності втілення рекомендацій і пропозицій щодо аналізу та аудиту реалізації продукції

Результатом дипломної роботи є рекомендації та пропозиції спрямовані на поліпшення функціонування фінансової системи, обліку і аудиту. У разі використання результатів на практиці користувачі відносно діючих умов отримують економічну вигоду, ефект.

Відповідно до обраної методики розраховується науковий і практичний рівень розробки, показники економічної ефективності та показники соціальної ефективності. У разі відсутності вихідних даних для проведення кількісних розрахунків обґрунтовуються чинники, за яких отримується економічний або соціальний ефект і вказується вираз та очікувані його розміри.

У дипломній роботі запропоновано автоматизацію обробки інформації при рішенні задачі «Аналіз руху грошових коштів». Величина економічної ефективності визначається шляхом зіставлення трудових і вартісних витрат по існуючому і запропонованому варіанту обробки інформації при рішенні задачі.

У даний час така задача зважується вручну щомісяця, тобто 12 разів у рік. Щомісяця її рішенням зайнятий один бухгалтер у середньому 33,4 години, що і є трудовими витратами при одноразовому рішенні задачі, тобто Т₀ = 33,4 чол.-годин, а за рік це складе Т_год = 33,4 ? 12 = 400 чол.-годин.

Вартість витрат визначається за формулою (3.1):

(3.1)

де t₂ - середньогодинна ставка працівників, що виконують обробку інформації по задачі;

k₁ - коефіцієнт, що визначає розмір нарахувань по заробітній платі (k₁ = 0, 10);

k₂ - коефіцієнт, що визначає розмір накладних витрат (k₂ = 0, 30).

При одноразовому рішенні задачі вартісні витрати розрахуємо за формулою (3.1):

З₀ = 33,4 ? 0,30 ? (1 + 0,10 + 0,30) = 14,03 (грн.).

Витрати за рік:

З_рік = 14,03 ? 12 = 168,36 (грн.).

Сукупні витрати часу на обробку інформації (Т₁) визначаються підсумовуванням витрат часу на виконання ручних (Т_р) і автоматичних операцій (Т_авт) розрахуємо за формулою (3.2), тобто:

, (3.2)

До ручних операцій відносяться:

- підготовка інформації для обробки на ЕОМ;

- оформлення операції, одержуваної в результаті обробки;

- контроль і випуск машинограми (друку результатів).

Укрупнено Т_р можна приймати в розмірі 12% від загальної трудомісткості рішення задач на ЕОМ. Час, необхідний для автоматичної обробки розв'язуваної задачі, можна розрахувати за формулою (3.3):

Т_авт = Т_вв + Т_обр + Т_вивод - Т_авт, (3.3)

де Т_вв - кількість машинного часу для введення первинної інформації;

Т_обр - час на логічну й арифметичну обробку інформації;

Т_авт - час роботи в автоматичному режимі;

Т_вивод - машинний час для виводу інформації.

Кількість машинного часу для введення первинної інформації розраховується за формулою (3.4):

, (3.4)

де - швидкість введення інформації для і-того пристрою;

V_вві - обсяг інформації, що вводиться через і-тий пристрій уведення;

m - контроль різних пристроїв уведення.

Т_вв = (300 ? 1024) / (1,6 ? 10²) = 307200 / 160 = 1920 (маш.-с).

Час на логічну й арифметичну обробку інформації розрахуємо за формулою (3.5):

, (3.5)

де Q_пр - кількість коротких операцій;

t_пр - середній час виконання однієї короткої операції в процесорі;

Q_{обі -} кількість звертань до і-того зовнішнього запам'ятовуючого пристрою;

t_обі - середній час звертання до і-того зовнішнього запам'ятовуючого пристрою;

р - кількість зовнішніх запам'ятовуючих пристроїв.

(маш.-с).

Машинний час для виводу інформації визначається за формулою (3.6)

(3.6)

де Q_вивj - обсяг виведеної через j-ті пристрої виводу інформації;

V_вивj - швидкодія j-того пристрою виводу інформації;

l - кількість різних пристроїв виводу інформації.

Т_вив = (300?1024): 2,5 ? 10² + (300?1024): 2,6 ? 10³ = 1346,95 (маш.-с.).

Таким чином, час для автоматичної обробки інформації становить:

Т_авт = 1920 + 8716,1 + 1346,95 - 1000 + 10983,05 (маш.-с.)

Т_авт = 10983,05: 3600 = 3,051 (маш.-годин).

Час, необхідний для виконання ручних операцій становить:

Т_р = 0,12 ? 80184 = 9622,08 (с), чи 9622,08 / 3600 = 2,673 (чол.-годин).

Трудові витрати при одноразовому рішенні задачі становитимуть формула (3.1).

Т₁ = 2,673 + 3,051 = 5,724 (маш.-годин).

За рік:

Т_{1 рік} = 12 ?5,724 = 68,65 (маш.-годин).

Зниження трудових витрат при обробці інформації при рішенні задачі в залежності від особливості обробки можна визначити за формулою (3.7):

Т_з = Т₁ - Т₀, (3.7)

де Т_з - зміна трудових витрат;

Т₁ - витрати часу на обробку інформації;

Т₀ - одноразові трудові витрати.

Т_з = 5,721 - 33,4 = - 27,769 (годин).

За рік:

Т_{з рік} = Т_{1 рік} - Т_{0 рік}, (3.8)

Т_{з рік} = 68,65 - 400 = 331,348 (годин).

Вартість витрати рішення задачі на ЕОМ обчислимо за формулою (3.9).

З₁ = Т_р ? t_пр ? (1 + k₁ + k₂) + Т_авт ? С_м/год, (3.9)

де t_пр - середньогодинна ставка оператора при виконанні ручних операцій;

С_м/год - вартість машино-години роботи ЕОМ = 0,5.

З₁ = 2,673 ? 0,8 ? (1 + 0,1 + 0,30) + 3,051 ? 0,5 = 4,52 (грн).

За рік:

З_{1 рік} = 4,52 * 12 = 54,24 (грн).

Визначимо зниження вартості обробки інформації, тобто показник прямої економічної ефективності шляхом порівняння отриманих значень вартісних витрат при різних варіантах обробки інформації за формулою (3.10):

З_пр = З_рік - З_{1 рік}, (3.10)

де З_рік - річні вартісні витрати при рішенні задачі ручним способом;

З_{1 рік} - річні вартість витрати при рішенні задачі автоматизованим способом.

Отже, порівнюючи існуючий і пропонований варіанти обробки інформації, одержимо:

З_пр = 168,36 - 54,24 = 114,12 (грн).

На підставі цих розрахунків можна зробити висновок, що економічна ефективність, одержувана при впровадженні пропонованого варіанта склала 114,12 грн.

Соціальні наслідки наукових розробок у більшості випадків піддаються вартісній оцінці і включаються до складу загальних результатів проекту в межах визначеної його ефективності.

Основними видами соціальних наслідків проектів, що визначаються в межах його ефективності, є:

- зміни в кількості робочих місць на підприємстві, де впроваджується нововведення;

- зміни в структурі виробничого персоналу та його кваліфікації

- зміни в рівні здоров'я працівників підприємства визначаються за допомогою рівня відвернутих втрат, пов'язаних з виплатами із фонду соціального страхування та витратами на охорону здоров'я;

- зміни довкілля.

Вплив реалізації проекту на зміни умов праці працівників підприємства та довкілля оцінюється в балах за відповідними санітарно-гігієнічними нормами чи психологічними умовами праці, а також нормативами рівня забруднення середовища. З цією метою можуть бути використані дані соціологічних опитувань, а також спеціальні виміри на робочих місцях.

4. Охорона праці на ВАТ «ХТЗ»

4.1 Аналіз санітарно-гігієнічних умов праці на ВАТ «ХТЗ»

Санітарно-гігієнічні умови праці характеризують виробниче середовище під впливом предметів та засобів праці, а також технологічних процесів (промисловий шум, вібрація, токсичні речовини, промисловий пил, температура повітря й ін.). Всі вони кількісно оцінюються за допомогою методів санітарно-гігієнічних досліджень і нормуються шляхом установлення стандартів, санітарних норм і вимог.

Загальні положення і вимоги, які регламентують умови праці на підприємствах та організаціях, визначені законодавством про працю. Згідно з цими положеннями і вимогами розробляються й періодично переглядаються спеціальні правила, норми та інструкції з охорони праці й виробничої санітарії. Більшість нормативів і рекомендацій з умов праці встановлюється на рівні державних стандартів. Санітарні норми, встановлені для підприємств, визначають правила, вимоги, положення, які регламентують умови праці. Вони представлені у вигляді різних документів: довідників, збірників норм та правил, інструкцій, постанов, законодавчих актів [41].

Споруда, в якій знаходиться бухгалтерія, зроблена з бетону, загальна його висота складає 5 поверхів. Висота стелі рівна 3 м, площа кімнати - 12 кв. м, а об'єм - 36 куб. м. На одного працівника надано 18 куб. м. і 6 кв. м. (враховуючи, що в кімнаті працює 2 людини).

Стіни світло зеленого кольору, оздоблені шпалерами, стеля біла, меблі коричневого кольору. Такий дизайн робить кімнату більш широкою, просторою і світлою, що здійснює позитивний вплив на працівників і підвищує їхню

працездатність і якість виконуваної роботи.

Вентиляція на підприємстві має такі характеристики:

- створює в робочій зоні приміщень відповідні нормам метереологічні умови праці (температуру, вологість, і швидкість руху повітря);

- повністю ударяє із приміщень шкідливі гази, пару, пилюку й аерозолі або розчиняти їх до допустимих концентрацій;

- не вносить в приміщення забруднене повітря ззовні;

- не створює на робочих місцях протягів або різкого охолодження;

- доступна для управління і ремонту в процесі експлуатації;