Облік та фінансова звітність у підприємстві

91

План

1. Ознайомлення із структурою підприємства, технологією та організацією виробництва

2. Облік необоротних активів та фінансових інвестицій

3. Облік запасів

4. Облік грошових коштів

5. Облік дебіторської заборгованості та зобов'язань

6. Облік витрат діяльності підприємства

7. Облік розрахунків з оплати праці

8. Облік випуску готової продукції та її збуту

9. Облік доходів та фінансових результатів діяльності підприємства

10. Облік власного капіталу та забезпечення майбутніх витрат та платежів

11. Фінансова звітність підприємства

12. Контроль фінансово-господарської діяльності підприємства

Додатки

1. Ознайомлення із структурою підприємства, технологією та організацією виробництва

ТзОВ «РІВНЕПРОМСАНТЕХМОНТАЖ», юридична адреса якого: м. Рівне, вул. М Струтинської 2а, зареєстроване 25 грудня 2003 року за рішенням № 983Р Рівненського міського виконавчого комітету. Керівником товариства є його директор - Курилович Олександр Опанасович.

Форма власності колективна, організаційно-правова форма господарювання - колективна, форма фінансування - госпрозрахунок.

Основними видами діяльності ТзОВ «РІВНЕПРОМСАНТЕХМОНТАЖ» згідно статуту є:

- монтаж технологічного обладнання;

- виготовлення, реалізація металоконструкцій і нестандартного обладнання, вузлів технологічних трубопроводів, сантехнічних систем і трубозаготовок;

- монтаж металоконструкцій і збірного залізобетону;

- монтаж внутрішніх систем центрального опалення, холодного і гарячого водопостачання, газопостачання, каналізації;

- монтаж зовнішніх трубопроводів, теплопостачання, газопостачання з тиском 1,2 мПА і нижче, включаючи обладнання ГРП;

- монтаж важкопід'ємного обладнання всіх типів;

- монтаж газопроводів середнього і високого тиску на територіях промислових підприємств;

- монтаж систем вентиляції і конденціонування повітря;

- пусконалагоджувальні роботи технологічного та іншого обладнання та трубопроводі;

- капітальний ремонт технологічного обладнання;

надання послуг механізмами, пасажирські і вантажні перевезення, транспортно-експедиційні послуги;

- ремонт транспортних засобів;

- промислово-цивільне будівництво;

- постачальницько-збутова діяльність;

- інші види господарської діяльності: виготовлення товарів народного вжитку, надання платних послуг населенню у відповідності з предметом своєї діяльності, виробництво сільськогосподарської продукції для потреб колективу.

Вказані види діяльності здійснюються в відокремлених підрозділах управління, які не мають прав юридичної особи, а саме: дільниця 1,2,3,4.

Керівництво управлінням здійснюється відповідно до Статуту на основі поєднання прав власника щодо використання свого майна. Трудовий колектив управління складається з 76 працівників які своєю працею беруть участь в його діяльності на основі трудового договору .

Директор товариства призначається на посаду учасниками товариства шляхом укладення з ним контракту. Директор товариства самостійно вирішує питання діяльності управління, формує штат управління, призначає своїх заступників, головного бухгалтера та інших посадових осіб. В управлінні структура бухгалтерії, права та обов'язки працівників бухгалтерії визначені у Наказі з питань облікової політики. Наказ видається на початку року і діє протягом року до затвердження нового наказу про облікову політику.

Для забезпечення ведення бухгалтерського обліку на підприємстві і на виконання пункту 4 статті 8 Закону « Про бухгалтерський облік і фінансову звітність» встановити з 1 січня 2002 року в ТзОВ «РІВНЕПРОМСАНТЕХМОНТАЖ» таку форму організації бухгалтерського обліку: бухгалтерський облік здійснюється бухгалтерією підприємства, яку очолює головний бухгалтер. Головний бухгалтер підприємства має двох заступників.

Права й обов'язки головного бухгалтера та всіх посадових осіб бухгалтерії визначаються Законом. Відповідно до пункту 7 статті 8 Закону про бухоблік, головний бухгалтер підприємства:

- Забезпечує дотримання на підприємстві встановлених єдиних методологічних засад бухгалтерського обліку, складання й подання у встановлені строки фінансової звітності;

- Організує контроль за відображенням на рахунках бухгалтерського обліку всіх господарських операцій (йому відомих);

- Розробляє та забезпечує дотримання єдиних організаційних та методичних основ ведення бухгалтерського обліку структурними підрозділами підприємства.

Розпорядження головного бухгалтера, які стосуються становлення та здійснення бухгалтерського обліку на підприємстві, є обов'язковими до виконання структурними підрозділами й всіма працівниками підприємства.

Цим наказом головний бухгалтер наділяється правом другого підпису, який він ставить на первинних бухгалтерських документах, реєстрах бухгалтерського обліку та відповідних звітах.

Головний бухгалтер несе особисту відповідальність перед керівником підприємства, призначеним на відповідну посаду, згідно з переліком питань, наведених у пункті 2.1 цього наказу.

За відсутності головного бухгалтера вищезазначені обов'язки та відповідальність покладаються на його заступника. У разі відсутності з поважних причин і головного бухгалтера, і його заступника - на іншого працівника бухгалтерії, згідно з окремим письмовим розпорядженням керівника підприємства.

Відповідальність інших працівників бухгалтерії регулюється посадовими інструкціями, які затверджуються керівником підприємства.

Бухгалтерське оформлення господарських операцій в управлінні проводиться з допомогою первинних документів згідно ч. 1 ст. 9 Закону «Про бухгалтерський облік». Форми первинних документів, які використовуються в управлінні затверджені різними нормативно-правовими актами уповноважених державних органів.

Товариство здійснює складання та подання фінансової та статистичної звітності згідно з вимогами діючих законів та підзаконних актів. Зокрема, відповідно до Законів України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», «Про державну статистику», «Про підприємства в Україні», «Про господарські товариства». Посадові особи бухгалтерії складають звітність використовуючи Положення (стандарти) бухгалтерського обліку, затверджені міністерством фінансів України. Також використовуються накази міністерства статистики.

2. Облік необоротних активів та фінансових інвестицій

Основні засоби - матеріальні активи, які підприємство утримує з метою використання їх у процесі виробництва або постачання товарів, надання послуг, здавання в оренду іншим особам або для здійснення адміністративних і соціально-культурних функцій, очікуваний строк корисного використання (експлуатації) яких більше одного року (або операційного циклу, якщо він довший за рік).

Методологічні засади формування в бухгалтерському обліку інформації про основні засоби визначені в П(с)БО 7 «Основні засоби».

Одиницею обліку основних засобів є окремий об'єкт. У балансі основні засоби відображаються за первісною вартістю.

Первісна вартість безоплатно отриманих основних засобів дорівнює їх справедливій вартості на дату отримання.

Первісною вартістю основних засобів, що внесені до статутного капіталу підприємства, визнається погоджена засновниками (учасниками) підприємства їх справедлива вартість.

Первісна вартість об'єкта основних засобів, отриманого в обмін на подібний об'єкт, дорівнює залишковій вартості переданого об'єкта основних засобів. Якщо залишкова вартість переданого об'єкта перевищує його справедливу вартість, то первісною вартістю об'єкта основних засобів, отриманого в обмін на подібний об'єкт, є справедлива вартість переданого об'єкта з включенням різниці до витрат звітного періоду.

Первісна вартість об'єкта основних засобів, придбаного в обмін (або частковий обмін) на неподібний об'єкт, дорівнює справедливій вартості переданого об'єкта основних засобів, збільшеній (зменшеній) на суму грошових коштів чи їх еквівалентів, що була передана (отримана) під час обміну.

Первісна вартість основних засобів збільшується на суму витрат, пов'язаних з поліпшенням об'єкта (модернізація, модифікація, добудова, дообладнання, реконструкція тощо).

Рахунок 10 «Основні засоби» призначено для обліку й узагальнення інформації про наявність та рух власних або отриманих на умовах фінансового лізингу об'єктів і рендованих цілісних майнових комплексів, які віднесені до складу основних засобів.

За дебетом рахунку 10 «Основні засоби» відображається надходження основних засобів на баланс підприємства, які обліковуються за первісною вартістю; сума витрат, яка пов'язана з поліпшенням об'єкта; сума додаткової оцінки вартості об'єкта основних засобів, за кредитом -- вибуття основних засобів, сума уцінки. По цьому рахунку складають оборотно-сальдову відомість (Додаток 16).

На субрахунку 101 «Земельні ділянки» ведеться облік земельних ділянок.

На субрахунку 102 «Капітальні витрати на поліпшення земель» ведеться облік капітальних вкладень у поліпшення земель (меліоративні, осушувальні та інші роботи).

На субрахунку 103 «Будинки та споруди» ведеться облік наявності та руху будинків, споруд, їх структурних компонентів та передавальних пристроїв, житлових будівель.

На субрахунках 104 «Машини та обладнання», 105 «Транспортні засоби», «Інструменти, прилади та інвентар», 107 «Робоча і продуктивна худоба», «Багаторічні насадження» здійснюється облік відповідно машин та обладнання. транспортних засобів, інструментів, приладів та інвентарю, робочої і продуктивної худоби, багаторічних насаджень.

На субрахунку 109 «Інші основні засоби» ведеться облік основних засобів, не включених до інших субрахунків рахунку 10 «Основні засоби».

Документування господарських операцій здійснюється за допомогою таких форм:

- ОЗ-І «Акт приймання-передачі (внутрішнього переміщення) основних
засобів»;

- 03-2«Акт приймання-здачі відремонтованих, реконструйованих та модернізованих об'єктів»;

- ОЗ-З «Акт списання основних засобів»;

- 03-4 «Акт на списання автотранспортних засобів»;

- 03-5 «Акт про установку, пуск та демонтаж будівельної машини»;

- ОЗ-6 «Інвентарна картка обліку основних засобів»;

- 03-7 «Опис інвентарних карток по обліку основних засобів»;

- 03-8 «Картка обліку руху основних засобів»;

- 03-9 «Інвентарний список основних засобів»;

- 03-14 «Розрахунок амортизації основних засобів» (для промислових підприємств) (Додаток 15);

- 03-15 «Розрахунок амортизації основних засобів» (для будівельних організацій);

- 03-16 «Розрахунок амортизації по автотранспорту».

Акт прийому-передачі (внутрішнього переміщення) основних засобів (ф. 03-1) застосовується для оформлення зарахування до складу основних засобів окремих об'єктів, для обліку введення їх в експлуатацію, при оформленні внутрішнього переміщення, а також для виведення із складу основних засобів, внаслідок їх передачі іншому підприємству. Він оформляється комісією в одному примірнику в момент надходження чи вибуття основних засобів. Після цього він з доданою технічною документацією передається в бухгалтерію, підписується керівником та головним бухгалтером.

Акт здачі відремонтованих, реконструйованих та модернізованих об'єктів (ф. 03-2) підписується відповідальним працівником відділу та представником організації (відділу), що проводила ремонт чи модернізацію основних засобів, та передається в бухгалтерію. Документ складається в двох екземплярах: один передається організації, що здійснює ремонт; інший -- в бухгалтерію.

Акт на списання основних засобів (форма 03-3) використовується при офор-мленні вибуття основних засобів, при повному чи частковому їх списанні. Акт складається в двох примірниках (один -- в бухгалтерії, інший -- матеріально-відповідальній особі).

Акт на списання автотранспортних засобів (форма 03-4) застосовується для оформлення списання автомобіля, причепа тощо внаслідок їх повної ліквідації.

В бухгалтерії ТзОВ «РІВНЕПРОМСАНТЕХМОНТАЖ» на кожен об'єкт основних засобів відкривається інве-нтарна картка обліку основних засобів (ф. ОЗ-6). В ній записуються тільки основні якісні та кількісні характе-ристики основного засобу (назва підприємства, місце знаходження, рахунок, суб-рахунок, код аналітичного обліку, первісна вартість, норма амортизаційних відрахувань, рік випуску, сума зносу, дата введення в експлуатацію, номер техпаспорту тощо). Всі зміни, що відбуваються з основними засобами, обов'язково реєструються в інвентарній картці. Для реєстрації інвентарних карток використовують опис інвентарних карток обліку основних засобів (ф. 03-7).

Для пооб'єктного обліку основних засобів за місцями їх знаходження матеріально відповідальна особа веде інвентарний список основних засобів (ф. 03-9).

Для узагальнення інформації про наявність і рух основних засобів, їх знос, а також капітальні інвестиції призначений Журнал 4. Записи в Журналі 4 ведуться на підставі первинних і зведених документів.

Для ведення обліку по дебету рахунку 15 «Капітальні інвестиції» призначе-на Відомість 4.1. У ній відображаються аналітичний облік інвестицій у розрізі затрат капітального характеру (будівельні, монтажні, проектні роботи, собівартість придбаного обладнання, яке потребує і яке не потребує монтажу тощо) та затрати на проведення модернізації, модифікації, дообладнання, реконструкції, добудування об'єкта, сума податкового кредиту у зв'язку з попередньою оплатою вартості необоротних активів.

Основні засоби відображаються за дебетом рахунку 10 в момент їх надходження на підприємство у випадку, якщо об'єкт основних засобів не потребує монтажу і вводиться в експлуатацію відразу ж після надходження на підприємство. Якщо об'єкт основних засобів не відповідає вищевказаним вимогам, тоді зображення надходження основних засобів використовується рахунок 15 «Капітальні інвестиції».

Безоплатне отримання основних засобів відображається як збільшення додаткового капіталу підприємства за кредитом рахунку 424 «Безоплатно одержані необоротні активи».

Витрати на капітальний ремонт об'єктів основних засобів визна-ються витратами звітного періоду. Такі витрати можуть бути визнані капітальними інвестиціями. Вартість робіт, що приводять до збільшення очікуваних майбутніх вигод від об'єкта основних засобів, включається до капітальних інвестицій з майбутнім збільшенням первісної вартості основних засобів.

Порогом суттєвості для проведення переоцінки або відображення зменшення корисності об'єктів основних засобів може прийматися величина, що дорівнює 1 відсотку чистого прибутку (збитку) підприємства, або величина, що дорівнює 10-відсотковому відхиленню залишкової вартості об'єктів основних засобів від їх справедливої вартості.

Малоцінні необоротні активи і бібліотечні фонди не переоцінюються, якщо амортизація їх вартості здійснюється нарахуванням у першому місяці використання об'єкта у розмірі 50 відсотків його вартості, яка амортизується, та решти 50 відсотків вар-тості, яка амортизується, у місяці їх вибуття (списання з балансу) внаслідок невідповідності критеріям визнання активом, або якщо амортизація їх вартості здійснюється нарахуванням у першому місяці використання об'єкта 100 відсотків його вартості.

Для визначення непридатності основних засобів до використання, можливості їх використання іншими підприємствами, організаціями та установами, неефективності або недоцільності їх поліпшення та оформлення відповідних первинних документів керівником підприємства створюється постійно діюча комісія.

В актах на списання наводяться дані, що характеризують об'єкти основних засобів: рік виготовлення або будівництва об'єкта, дата його надходження на підприємство і початок експлуатації, первісна (переоцінена) вартість об'єкта, сума нарахованого зносу, передбачений і фактичний строк корисного використання, проведені ремонти, причини вибуття тощо.

Для накопичення затрат по придбанню використовують субрахунок 152 «Придбання (виготовлення) основних засобів» і 153 «Придбання (виготовлення) інших необоротних матеріальних активів» рахунку 15 «Капітальні інвестиції».

Вибуття основних засобів може відбуватися внаслідок продажу, ліквідації, безоплатної передачі іншим підприємствам, обміну на інші активи, внеску до статутного капіталу інших підприємств.

Ліквідація об'єкта може бути як повною, так і частковою. У разі часткової ліквідації об'єкта основних засобів його первісна вартість і знос зменшуються відповідно на суму первісної вартості і зносу ліквідованої частини об'єкта.

При безоплатній передачі об'єкта основних засобів іншому підприємству дохід дорівнює нулю, а залишкова вартість об'єкта основних засобів та витрати, пов'язані з такою передачею, відображаються по дебету субрахунку 976 «Списання необоротних активів».

Згідно з П(С)БО 7 «Основні засоби» підприємство переоцінює об'єкт основних засобів, якщо його залишкова вартість суттєво відрізняється від справедливої вартості на дату балансу. У разі переоцінки об'єкта основних засобів на ту саму дату здійснюється переоцінка всіх об'єктів основних засобів, до якої належить цей об'єкт. Переоцінена первісна вартість та сума зносу об'єкта основних засобів визначається множенням відповідно первісної вартості і суми зносу об'єкта основних засобів на індекс переоцінки. Індекс переоцінки визначається діленням справедливої вартості об'єкта, який переоцінюється на його залишкову вартість.

У процесі експлуатації основні засоби фізично і морально зношуються. Суму нарахованої амортизації всі підприємства відображають збільшенням суми витрат підприємства і зносу основних засобів.

Нарахування амортизації починається при визнанні об'єкта основних засобів активом з місяця, наступного за місяцем, у якому об'єкт основних засобів став придатним до використання і призупиняється на період його реконструкції, модернізації, добудови, дообладнання та консервації. Нарахування амортизації припиняється починаючи з місяця, наступного за місяцем вибуття, переведення на реконструкцію, модернізацію основних засобів.

ТзОВ «РІВНЕПРОМСАНТЕХМОНТАЖ» проводить нарахування амортизації податковим методом. Підприємства можуть проводити нарахування амортизації основних засобів із застосуванням таких методів:

1. Прямолінійний метод. Річна сума амортизації визначається діленням вартості, що амортизується на очікуваний період часу використання об'єкта основних засобів (АВ=ПВ-ЛВ/Т). Норма амортизації:

Н=100%/Т,

де АВ - річна сума амортизаційних відрахувань;

ПВ - первісна вартість;

ЛВ - ліквідаційна вартість;

Т - термін корисного використання об'єкта;

2. Метод зменшення залишкової вартості. Річна сума амортизації визначається як добуток залишкової вартості об'єкта на початок звітного року або первісної вартості на дату початку нарахування амортизації та річної норми амортизації.

Річна норма амортизації (у відсотках) обчислюється як різниця між одиницею та результатом кореня ступеня кількості років корисного використання об'єкта з результату від ділення ліквідаційної вартості об'єкта на його первісну вартість.

3. Метод прискореного зменшення залишкової вартості. Річна сума амортизації визначається як добуток залишкової вартості об'єкта на початок звітного періоду або первісної вартості на дату початку нарахування амортизації та річної норми амортизації. Річна норма амортизації обчислюється, виходячи із строку корисного використання об'єкта, і подвоюється

Н = 100% / Т * 2

4. Кумулятивний метод. Річна сума амортизації визначається як добуток вартості, що амортизується, та кумулятивного коефіцієнта

АВ = ( ПВ - ЛВ ) * К

Кумулятивний коефіцієнт розраховується діленням кількості років, що залишаються до кінця очікуваного строку використання об'єкта основних засобів, на суму числа років його корисного використання:

К = Тк / ?Т ,

де Тк - кількість років , що залишились до кінця корисного використання; ?Т - сума числа років корисного використання об'єкта основних засобів.

5. Виробничий метод. Місячна сума амортизації визначається як добуток фактичного місячного обсягу продукції (робіт, послуг) та виробничої ставки амортизації:

АВм = Ом * Ва,

де АВм - місячна сума амортизаційних відрахувань; Ом - місячний обсяг продукції; Ва - виробнича ставка амортизації

(Ва = ( ПВ - ЛВ ) / О)

6. Податковий метод. Згідно з Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств» основні засоби з метою нарахування амортизації поділяються на чотири групи.

До першої належать будівлі, споруди, їх структурні компоненти та передавальні пристрої, в тому числі жилі будинки та їх частини (квартири і місця загального користування, вартість капітального поліпшення землі).

До другої групи належать автомобільний транспорт та вузли (запасні частини) до нього; меблі; побутові електронні, оптичні, електромеханічні прилади та інструменти, інше конторське (офісне) обладнання, устаткування та приладдя до них.

До третьої групи належать будь-які інші основні фонди, не включені до першої, другої та четвертої груп.

До четвертої групи належать електронно-обчислювальні машини, інші машини для автоматичного оброблення інформації, пов'язані з ними засоби зчитування або друку інформації, інші інформаційні системи, комп'ютерні програми, телефони (у тому числі стільникові), мікрофони і рації, вартість яких перевищує вартість малоцінних товарів (предметів).

Сума амортизаційних відрахувань кварталу, щодо якого проводяться розрахунки (розрахунковий квартал), визначаються шляхом застосування норм амортизації до балансової вартості груп основних фондів на початок такого розраху-нкового кварталу. Норми амортизації для основних засобів, що введені після 01.01.2004 р. з розрахунку на квартал встановлені в таких розмірах: 1група -- 2%, 2 група-- 10%, 3 група -- 6%,4 група -- 15%

Платники податку всіх форм власності мають право застосовувати щорічну індексацію балансової вартості груп основних фондів та нематеріальних активів на коефіцієнт індексації, який визначається за формулою:

Кі = ( І(а-1)-10 ) / 100,

Де, 1{а - 1) -- індекс інфляції року, за результатами якого проводиться індексація. Якщо значення Кі не перевищує одиниці, індексація не провадиться.

Амортизація окремого об'єкта основних фондів групи 1 провадиться до досягнення балансовою вартістю такого об'єкта ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Амортизація основних фондів груп 2, 3 і 4 провадиться до досягнення балансовою вартістю групи нульового значення.

До складу інших необоротних матеріальних активів відносять предмети, термін експлуатації яких перевищує один рік: бібліотечні фонди, малоцінні необоротні активи, природні ресурси, тимчасові нетитульні споруди; предмети прокату; інвентарну тару тощо. У бухгалтерському обліку інші необоротні активи відображаються за первісною вартістю.

Процес набуття підприємством інших необоротних активів та їх доку документальне оформлення аналогічне до оприбуткування основних засобів. Бухгалтерський облік інших необоротних активів ведеться з використанням рахунків: 11 «Інші необоротні матеріальні активи» та 18 «Інші необоротні активи».

Ці рахунки є балансовими, призначені для обліку та узагальнення інформації про наявність та рух господарських засобів. По дебету цих рахунків відображається збільшення інших необоротних активів внаслідок придбання, створення, безоплатного отримання, сума додаткової оцінки, а також суми витрат, що пов'язані з покращенням об'єкта, яке призводить до збільшення майбутніх економічних вигод, первісно очікуваних від використання цього об'єкта. По кредиту - відображається вибуття інших необоротних активів внаслідок продажу, безоплатної передачі чи невідповідності критеріям визнання активом, часткової ліквідації, а також сума їх уцінки.

Амортизація інших необоротних активів може нараховуватися прямолінійним або виробничим методами. Для обліку нематеріальних активів на підприємстві та нарахування амортизації по них призначена форма ВНА-1 «Відомість обліку нематеріальних активів і нарахування амортизації». Крім цього, амортизація малоцінних необоротних матеріальних активів і бібліотечних фондів може нараховуватися такими двома методами:

- в першому місяці використання об'єкта 50 % його вартості амортизується, а решта 50% вартості амортизується у місяці вилучення з активів;

- в першому місяці використання об'єкта амортизується 100 % його вартості.

За визначенням, наведеним у П(С)БО 8 «Нематеріальні активи», нематеріальний актив -- немонетарний актив, який не має матеріальної форми, може бути ідентифікований та утримується підприємством з метою використання протягом періоду більше одного року (або одного операційного циклу, якщо він перевищує один рік) для виробництва, торгівлі, в адміністративних цілях чи надання в оренду іншим особам. До монетарних активів відносять грошові кошти, їх еквіваленти, а також інші активи, які мають бути отримані у фіксованій, визначеній сумі грошей.

Для можливості відображення нематеріального активу в обліку та звітності він повинен бути ідентифікованим, тобто відповідати таким критеріям:

Його оцінка може бути достовірно визначена;

В майбутньому при його використанні очікується отримання економічних вигод.

Ідентифікований нематеріальний актив ще не є предметом цивільного (господарського) обігу, а виражається через права на його використання. Згідно з п.5 П(С)БО 8 нематеріальні активи поділяють на групи -- однотипні за призначенням та використанням активи .

Перша група прав -- права на об'єкти промислової власності -- включає:

- право на винахід і корисну модель;

- право на промисловий зразок ;

- право на сорт рослин;

- право на породу тварин;

- право на об'єкти ноу-хау;

-право на захист від недобросовісної конкуренції.

Друга група прав -- це авторське право та суміжні з ним права. Ця група ділиться на підгрупи:

1) Сукупність прав на первинні твори.

2) Сукупність прав на похідні твори:

- права на результати сценічної обробки творів;

- права на результат переробки іншого твору або результат обробки фольклору;

- право на збірник творів, в тому числі базу даних.

3) Сукупність суміжних прав (права виконавця твору, права виробника фонограм, організації мовлення).

Третя група прав -- це права на комерційні позначення -- включає:

- право на товарний знак або знак обслуговування;

- право на фірмове найменування.

Четверта група прав -- права користування природними ресурсами:

- користування землею;

- користування водою;

- спеціального використання об'єктів тваринного світу;

- на спеціальне використання об'єктів рослинного світу;

- на пошук та видобуток корисних копалин.

П'ята група прав -- це права користування майном, а саме:

- права користування земельною ділянкою;

- права користування будівлею;

- право на оренду приміщень;

- права користування іншим майном.

Для окремих видів майна законодавством вимагається документальне підтвердження прав власності на нього. При передачі майна у користування іншим особам укладається угода про передачу майна у користування (договір найму або оренди).

Окремою групою в складі нематеріальних активів виділяють гудвіл. Згідно із стандартом 19 «Об'єднання підприємств» гудвіл -- це перевищення вартості придбання над часткою покупця у справедливій вартості ідентифікованих активів та зобов'язань на дату придбання. Для обліку негативного гудвілу використовують субрахунок 192 «Негативний гудвіл». По дебету рахунку 192 відображається сума від'ємного гудвілу, яка визнається доходом, тобто відбувається його зменшення.

При оприбуткуванні нематеріального активу на підприємстві оформляється акт приймання-передачі, до якого додається копія охоронного документа, також документи, що описують сам об'єкт або порядок його використання. При отриманні підприємством „ноу-хау" також додається аудіо-, відео-, або письмове відображення змісту конфіденційної інформації, що є об'єктом угоди.

В бухгалтерському обліку рух нематеріальних активів відображається на рахунку 12 „Нематеріальні активи", по дебету якого відображається придбання, отримання активів, а по кредиту -- вибуття (внаслідок продажу, безоплатної передачі чи невідповідності критеріям активу).

Для обліку витрат, пов'язаних з придбанням (створенням) нематеріальних активів, використовують рахунок 154 «Придбання (створення) нематеріальних активів».

Підприємство може здійснювати переоцінку нематеріальних активів за справедливою вартістю. Це стосується тільки тих активів, щодо яких наявний активний ринок.

Аналітичний облік нематеріальних активів ведеться у відомості 4.3.

Відповідно до ст. 8 нематеріальний актив списується з балансу підприємства в разі його вибуття або внаслідок продажу, безоплатної передачі, неможливості отримання підприємством надалі економічних вигод від його використання.

Проведення інвентаризації основних засобів включає перевірку наявності власних основних засобів, що знаходяться безпосередньо на підприємстві, а також переданих в оренду, на зберігання або у тимчасове користування. Також перевірці підлягає технічна документація основних засобів а саме: технічні паспорти, технічні умови експлуатації тощо. На початку інвентаризації комісії необхідно встановити фактичну наявність основних засобів. Для цього необхідно звірити дані бухгалтерського обліку і записи про рух основних засобів. Під час інвентаризації основних засобів здійснюється перевірка:

- правильності внесення об'єктів обліку до складу основних засобів;

- правильності нарахування амортизації;

- наявності документів на окремі основні засоби;

Якщо при інвентаризації встановлені нестача або надлишки, комісія приймає від матеріально відповідальних осіб письмове пояснення причин виникнення таких розбіжностей. Надлишки, незалежно від виникнення, оприбутковуються на баланс підприємства.

Бухгалтерські проводки по надходженні, вибутті, поліпшенні тощо основних засобів в Додатку 1.

3. Облік запасів

Порядок оцінки і обліку товарно-матеріальних цінностей регулюється Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 9 «Запаси».

Запаси -- це активи, які:

- зберігаються для наступного продажу в умовах звичайної господарської діяльності;

- перебувають в процесі виробництва з метою наступного продажу продукту виробництва;

- зберігаються для споживання при виробництві продукції, виконанні робіт і наданні послуг, а також для управління підприємством. Запаси визнаються активами, коли існує ймовірність того, що підприємство отримає в майбутньому економічні вигоди, пов'язані з їх використанням, та їх вартість можна достовірно визначити.

В обліку запаси відображаються за первісною вартістю. Відповідно до П(с)БО 9 первісною вартістю запасів, придбаних за плату, є собівартість, яка дається із таких фактичних витрат:

- сум, що сплачуються згідно з договором постачальнику (продавцю) за вирахуванням непрямих податків;

- сум ввізного мита;

- сум непрямих податків, які пов'язані з придбанням запасів і не відшкодову-ються підприємству;

- транспортно-заготівельних витрат;

- інших витрат, які безпосередньо пов'язані з придбанням запасів і доведенням їх до стану, в якому вони придатні для використання із запланованою метою. До таких витрат, зокрема, відносяться прямі матеріальні витрати, прямі витрати на оплату праці, інші прямі витрати підприємства на доопрацювання і покращання якісно-технічних характеристик запасів.

У Плані рахунків для відображення запасів передбачено клас 2 «Запаси».

Для ведення складського обліку виробничих запасів використовуються документи:

М-1 «Журнал обліку вантажів, що надійшли»;

М-2а «Акт списання бланків довіреностей"»;

М-4 «Прибутковий ордер»;

М-7 «Акт про приймання матеріалів»;

М-8 «Лімітно-забірна картка»;

М-9 «Лімітно-забірна картка»;

М-10 «Акт-вимога на заміну (додатковий відпуск) матеріалів»;

М-11 «Накладна-вимога на відпуск (внутрішнє переміщення) матеріалів»;

М-12 «Картка складського обліку матеріалів»;

М-13 «Реєстр приймання-здавання документів»;

М-14 «Відомість обліку залишків матеріалів на складі»;

М-15 «Акт про приймання устаткування»;

М-15а «Акт приймання-передачі устаткування до монтажу»;

М-16 «Матеріальний ярлик»;

М-17 «Акт про виявлені дефекти устаткування»

М-18 «Сигнальна довідка про відхилення фактичного залишку матеріалів

від установлених норм запасу»;

М-19 «Матеріальний звіт»;

М-21 «Інвентаризаційний опис»;

М-23 «Акт про витрату давальницьких матеріалів»;

М-26 «Картка обліку устаткування для встановлення»;

При оформленні запасів, які надійшли на ТзОВ «РІВНЕПРОМСАНТЕХМОНТАЖ» від постачальників, підзвітних осіб, власних виробничих підрозділів, складається «Прибутковий ордер» (ф. М-4) в одному примірнику.

При отриманні запасів безпосередньо від постачальників, доставлених їхнім транспортом або транспортом сторонньої організації, оформляється «Товарно-транспортна накладна» (ф. №1-ТН).

У випадку надходження запасів із кількісними чи якісними відхиленнями від даних, вказаних у договорі та супроводжувальних документах, складається «Акт про приймання матеріалів» (ф. М-7). Для оприбуткування таких запасів за наказом керівника створюється спеціальна комісія, в яку обов'язково мають входити представники постачальника, а у разі виникнення суперечливих питань з метою з'ясування непорозумінь можна залучати відповідних спеціалістів-експертів. Акт складається у двох примірниках і підписується членами ко-місії, після чого затверджується підписом керівника підприємства. Перший примірник акта передається в бухгалтерію, а другий -- в юридичний відділ для надання листа-претензії.

На складі комірник на кожний номенклатурний номер запасу має оформлятися «Матеріальний ярлик» (ф. М-16). Цей документ містить найменування, номер і повну характеристику кожного виду запасу. Ярлик розміщується безпосередньо на запасі або поблизу нього.

Для обліку запасів за їх видами комірник веде окремі документи «Картка складського обліку матеріалів». В ній проводяться записи за кожним фактом надходження та вибуття запасів. Підставою для запису в ф. М-12 є «Прибутковий ордер» (ф. М-4), «Акт про приймання матеріальних цінностей» (ф.М-7) і «Товарно-транспортна накладна» (ф. 1-ТН) -- по надходженню, а по видатку --Лімітно-забірні картки (фф. М-8, М-9), «Акт-вимога на заміну (додатковий відпуск) матеріалів» (ф. М-10), «Накладна-вимога на підпуск (внутрішнє переміщення) матеріалів»(ф.М-11), «Акт приймання-передачі обладнання у монтаж» (М-15а), «Акт про витрату давальницьких матеріалів»(ф.М-23) і «Товарно-транспортна накладна» (ф. 1-ТН).

Тільки після того, як запаси оприбутковані, допускається їх відпуск із складу Відпуск цінностей із складу може здійснюватися тільки уповноваженими особами. Список цих працівників складається і затверджується керівником та головним бухгалтером.

Для багаторазового відпуску запасів протягом місяця використовують «Лімітно-забірну картку».

Наприкінці місяця на підставі даних карток складською обліку матеріалів (ф. М-12) комірником складається «Відомість обліку залишків матеріалів на складі» (ф. М-14). Підсумкові дані по цій відомості порівнюються комірником із встановленими на підприємстві нормами забезпечення запасами. Якщо залишок наявних запасів є меншим за розраховані норми, то комірник, з метою запобігання можливим неплановим простоям виробництва, зобов'язаний подати відповідну інформацію керівництву. Для цього складається «Сигнальна довідка про відхилення фактичного залишку матеріалів від установлених норм запасу» (ф. М-18).

Після закінчення облікового періоду комірник, як і всі матеріально відповідальні особи, мас скласти «Матеріальний звіт» (ф. М-19) (Додаток 22), який містить інформацію про надходження та вибуття товарно-матеріальних цінностей за весь період. Цей звіт, разом із документами, які підтверджують надходження та вибуття запасів, фіксується у «Реєстрі приймання-здавання документів» (ф. М-13). Всі вони передаються в бухгалтерію.

В бухгалтерії узагальнюється отримана від комірників аналітична інформація про рух запасів. При цьому використовуються рахунки бухгалтерського обліку та бухгалтерські реєстри (журнали-ордери та відомості). Станом на перше число місяця в бухгалтерії підприємства, у спеціальній оборотно-сальдовій відомості виводиться залишок запасів по кожному рахунку.

Облік виробничих запасів за синтетичними рахунками (або субрахунками) ведеться у Відомості 5.1 за центрами відповідальності (матеріально відповідальними особами, місцями зберігання) та місцями витрат (синтетичними рахунками або субрахунками обліку витрат). У Відомості визначаються сума і рівень транспортно-заготівельних витрат (відхилень фактичної собівартості виробничих запасів від їх поточної облікової оцінки), а також фактична собівартість витрачених (вибулих) запасів, якщо застосовується метод оцінки вибуття запасів за середньозваженою собівартістю.

Існують різні шляхи надходження товарно-матеріальних цінностей на підприємство, зокрема: купівля у постачальника; результаті обміну на подібні та неподібні запаси, безоплатне отримання; як внесок до статутного капіталу засновниками підприємства; виготовлення власними силами.

Запаси можуть надходити на підприємство шляхом бартерного обміну на інші матеріальні цінності. Обмін подібними запасами відбувається тоді, коли активи, які обмінюються, мають однакове призначення та застосовуються в одній галузі діяльності. Справедлива вартість обмінюваних подібних запасів мас від повідати одна одній. Підприємство оприбутковує запаси, які надходять в процесі обміну за справедливою або за первинною вартістю запасів, які відпущені. Суть обміну неподібними запасами полягає в тому, що підприємство обмінює запаси, якими володіє в надлишку, на запаси, щодо яких існує потреба.

Списання виробничих запасів з балансу може відбуватися внаслідок: відпуску у виробництво; реалізації; списання в результаті невідповідності критеріям активу; списання у зв'язку із псуванням, розкраданням; списання внаслідок надзвичайних подій; списання внаслідок передачі до статутного капіталу іншого підприємства; обміну на інші активи.

Згідно з П(С)БО 9 «Запаси» на підприємстві можна використовувати один із методів оцінки запасів при їх вибутті або декілька одночасно:

- собівартістю перших за часом надходження запасів (ФІФО);

- середньозваженою собівартістю;

- цінами продажу;

- нормативних витрат;

- ідентифікованою собівартістю відповідної одиниці запасів.

Використання методу ФІФО ґрунтується на припущенні, що одиниці запасів, які були придбані першими, першими і вибувають. Отже, вартість запасів на кінець звітного періоду відображається фактично за вартістю останніх за часом придбання.

Суть методу середньозваженої собівартості полягає в тому, що при різних цінах на запаси визначається середня ціна, за якою потім списується собівартість запасів. При цьому визначають суму кількості одиниць запасів на початок звітного періоду та їх вартість і одиниць запасів, придбаних протягом звітного періоду, та вартість. Далі сума добутків кількості таких запасів та їх вартостей ділиться на кількість запасів, що в результаті дає середньозважену собівартість одиниці запасу на кінець періоду.

Оцінка за запасів цінами продажу ґрунтується на застосуванні середнього відсотка торговельних націнок. Він визначається діленням суми залишку торговельних націнок на початок звітного місяця і торговельних націнок у продажній вартості отриманих у звітному місяці товарів на суму продажної вартості залишку товарів на початок звітного місяця і продажної вартості отриманих у звітному місяці товарів. Собівартість реалізованих товарів визначається як різниця між продажною вартістю реалізованих товарів і сумою торговельної націнки на ці товари.

Суть методу нормативних витрат полягає в тому, що запаси, як правило, оцінюють в балансі за нормативною собівартістю, яка складається з суми нормативних витрат на одиницю виробу. Ці витрати плануються підприємством, регулярно перевіряються і змінюються для максимального наближення їх до фактичних.

Застосування методу ідентифікованої собівартості передбачає ведення індивідуального обліку по кожному виду запасів. В результаті використання цього методу однакові запаси обліковуються за різною вартістю, що не завжди зручно. Залежно від того, який саме з однакових запасів використає підприємство, прибуток буде змінюватись відповідно до первісної вартості кожного запасу.

ТзОВ «РІВНЕПРОМСАНТЕХМОНТАЖ» може реалізовувати запаси, передавати до статутного капіталу іншого підприємства, списувати внаслідок надзвичайних подій.

Відповідно до П(С)БО 9 запаси відображаються в обліку за найменшою з двох вартостей: первісною або чистою вартістю реалізації. Уцінювати запаси необхідно тоді, коли вони морально чи фізично застаріли, втратили свою первісну вартість. Уцінювати запаси потрібно до чистої вартості реалізації.

Облік малоцінних та швидкозношуваних предметів ведеться на однойменному рахунку 22. До малоцінних та швидкозношуваних предметів належать предмети, що використовуються не більше одного року або нормального операційного циклу, зокрема: інструменти, господарський інвентар, спецоснащення, спеціальний одяг тощо.

На підприємстві може використовуватися один із кількох варіантів організації обліку інструментів і пристроїв в експлуатації. При першому варіанті одержання МШП зі складу повернення на склад оформляються первинними документами. Одержання інструментів і пристроїв зі складу оформляється виписуванням вимог або лімітних карток; повернення на склад -- виписуванням накладних або записами в лімітних картках; брухт -- накладними.

При другому варіанті документально оформляються лише операції, які спричиняють зміни запасів МШП у відповідальних підрозділах). За таким порядком відповідальні підрозділи обмінюють на складі непридатні, зношені інструменти і пристрої на придатні.

Надходження малоцінних та швидкозношуваних предметів на підприємство оформлюється прибутковим ордером М-4. Для обліку зміни запасу інструментів у роздавальних комірках застосовується МШ-1 «Відомість на поповнення (вилучення) постійного запасу інструментів (пристроїв)».

Для обліку МШП, виданих під розписку робітнику чи бригадиру із складу цеху для тривалого користування, використовують «Картку обліку малоцінних та швидкозношуваних предметів». Для обліку інструментів (пристроїв), виданих робітнику із комірки цеху для короткострокового користування, застосовується інструментальна марка, яка при здаванні інструментів комірнику повертається робітникові. Переданий інструмент на заточування або ремонт оформляють «Замовленням на ремонт або заточування інструменті (пристроїв)» (ф. МШ-3).

Облік спецодягу, спецвзуття та запобіжних засобів, які видаються в індивідуальне користування за встановленими нормами, ведеться в Особовій картці обліку спецодягу, спецвзуття та запобіжних засобів (ф, МШ-6).

Форма МШ-8 «Акт на списання малоцінних та швидкозношуваних предметів» застосовується для оформлення списання морально застарілих, зношених і непридатних для подальшого використання малоцінних та швидкозношуваних предметів і здавання їх у комору для утилізації. Малоцінні та швидкозношувані предмети (МШП) інвентаризуються шляхом огляду кожного предмета та заносяться до описів за найменуваннями відповідно до номенклатурних номерів.

Готовою продукцією промислового підприємства вважаються конкретні вироби, що пройшли всі стадії технологічної обробки на цьому підприємстві, відповідають встановленим стандартам чи технічним умовам, прийняті відділом і технічного контролю і здані на склад. За ступенем готовності розрізняють готову продукцію, напівфабрикати і незавершене виробництво.

Відпуск продукції з виробництва та передача її на склад оформляється накладними, відомостями, приймально-здавальними документами, актами приймання, в яких вказується: дата, шифр цеху і складу, найменування продукції, номенклатурний номер, одиниці виміру, кількість, ціна за одиницю. Облік готової продукції в картках складського обліку ведуть за найменуваннями і сортами. У бухгалтерії на підставі здавальних накладних ведуть Відомість випуску готової продукції за звітний місяць. У бухгалтерському балансі залишки готової продукції відображаються за фах нічною виробничою собівартістю. Для обліку виготовленої продукції планом рахунків передбачено рахунок 26 «Готова продукція».

ТЗВ згідно із Стандартом 9 включають витрати на заготівлю запасів, оплату тарифів за вантажно-розвантажувальні роботи і транспортування запасів усіма видами транспорту до місця їх використання, зокрема витрати на страхування ризиків транспортування запасів. Навантажувально-розвантажувальні роботи найчастіше входять у комплекс витрат з транспортування. Витрати на транспортування включають витрати на підготовку, зберігання і поставку запасів. Коли вони здійснюються сторонніми організаціями, то ці послу і її підприємство оплачує відповідно до умов договору.

Стосовно віднесення ТЗВ до складу первісної вартості запасів існує 2 методи розподілу цих витрат:

- прямого підрахунку;

- середнього відсотка;

- безпосереднє включення до складу собівартості придбаних запасів.

Метод прямого підрахунку може бути застосований тоді, коли можна точно визначити витрати, пов'язані із транспортуванням тих чи інших одиниць запасів. Наприклад, підприємство перевозить одним транспортним засобом запаси однієї номенклатури. Витрати на транспортування цих запасів можна розподілити, поділивши всю суму транспортних витрат на кількість продукції, яка перевозиться.

Суть методу середньою відсотка полягає у визначенні відсоткового співвідношення між сумою залишку ТЗВ на початок місяця і ТЗВ, що пов'язані з придбанням товарів протягом звітного періоду, та сумою залишку запасів на початок звітного періоду і придбаними у тому самому періоді запасами.

Сума цих ТЗВ щомісяця розподіляється між сумою залишку запасів на кінець звітного періоду і сумою запасів, що вибули.

Кореспонденції рахунків з обліку запасів в Додатку 5.

4.Облік грошових коштів

Основним нормативним актом, що регулює правила ведення розрахунків готівкою, є Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні.

Каса підприємства -- приміщення або місце, що призначене для здійснення готівкових розрахунків а також приймання, видачі та зберігання готівкових коштів, інших цінностей.

Ліміт залишку готівки в касі - граничний розмір готівки, що може залишатися в касі підприємства на кінець робочого дня, який встановлюється установою банку. Встановлення ліміту каси проводиться підприємствами самостійно на підставі розрахунку встановлення ліміту залишку готівки в касі, що підписується головним бухгалтером та керівником підприємства. До розрахунку приймається строк здавання підприємством готівкової виручки для її зарахування на рахунки в банках, визначений відповідним договором банківського рахунку.

Установлений ліміт каси затверджується внутрішніми наказами підприємстві. Якщо підприємством ліміт каси не встановлено, то ліміт вважається нульовим. У цьому разі вся готівка, що перебуває в його касі на кінець робочого дня і не здана в банк, вважається понадлімітною.

Підприємства, що мають поточні рахунки в установах банків, одержують готівку з цих рахунків за грошовим чеком (з чітким формулюванням суті операцій, що буде здійснюватися) у межах наявних коштів і витрачають її виключно на відповідні цілі. Підприємства здають в установи банків календар видачі заробітної плані, до якого включають терміни виплати основної та додаткової заробітної плані, інших заохочувальних та компенсаційних виплат. Надходження готівки безпосередньо у касу підприємства оформляється прибутковим касовим ордером (Додаток 8). При прийманні грошей у касу підприємства видається відривний корінець прибуткового касового ордеру, за підписами головного бухгалтера і касира. У ПКО зазначається підстава для їх складання і перелічуються додані до них документи. Після оформлення прибуткові касові ордери реєструються в журналі реєстрації прибуткових і видаткових касових ордерів. Після реєстрації ПКО передається до виконання касирові. Прибуткові касові ордери або видаткові документи одразу ж після одержання або видачі за ними готівки підписуються касиром, а на доданих до них документах ставиться штамп або напис «Оплачено» із зазначенням дати. Після отримання коштів в касу і видачі квитанції про оплату касир зобов'язаний здійснити запис у касову книгу не пізніше касового дня. Виправлення в касовій книзі (Додаток 9) не допускаються. Якщо виправлення зроблені, то вони засвідчуються підписами касира, а також головного бухгалтера.

Звіт касира складається з других примірників листів касової книги, які написані через копіювальний папір, прибуткових касових ордерів та видаткових документів. Щоденно в кінці робочого дня касир підсумовує операції за день, виводить залишок готівки в касі. На наступний день звіт касира передається до бухгалтерії.

При внесенні коштів у касу слід пам'ятати, що прибутковий касовий ордер приймається до виконання тільки у день його оформлення. Коли до кінця робочого дня кошти не внесені, то прибутковий касовий ордер анулюється (перекреслюється) касиром і ставиться надпис «анульовано».

Кожний звіт касира відображається у нагромаджувальних документах - журналах та відомостях, підсумкові дані яких переносять у Головну книгу.

ТзОВ «РІВНЕПРОМСАНТЕХМОНТАЖ» можуть використовувати готівкові кошти на господарські потреби. Однак Положенням №72 встановлені такі обмеження:

І) підприємство зобов'язане використовувати готівку, отриману з банку згідно з цілями, вказаними в чеку.

2) сума готівкового платежу одного підприємства іншому не повинна перевищувати 10 тис. грн. протягом робочого дня за одним чи кількома платіжними документами. Кількість підприємств, з якими проводяться розрахунки, не обмежується. Уразі порушення сума виплаченої готівки понад 10 тис. гри. додасться до залишкуготівки в касі.

Проте вказані обмеження не стосуються розрахунків підприємств з фізичними особами, бюджетами та державними цільовими фондами., також не поширюються на добровільні пожертвування, благодійну допомогу, на розрахунки за спожиту електроенергію, а також у разі використання коштів, виданих на відрядження;

підприємство, яке має заборгованість перед бюджетом, зобов'язане проводити оплату праці виключно готівкою, отриманою з рахунку в банку.

видача готівки під звіт проводиться за умови повного звітування підзвітної особи за попередній аванс. Підзвітні особи зобов'язані подати до бухгалтерії підприємства разом із невикористаним залишком готівки авансовий звіт про витрачання одержаних у касі сум у такі строки:

- за відрядженнями -- протягом трьох робочих днів після повернення з відрядження;

- па закупівлю сільськогосподарської продукції, продуктів її переробки та заготівлю вторинної сировини, крім металобрухту - протягом десяти робо-чих днів.

- на всі інші виробничі потреби -- наступного робочого дня після видачі готівки під звіт.

Видача готівки з кас підприємств проводиться видатковими касовими ордерами (Додаток 10) або належно оформленими платіжними відомостями. Документи на видачу готівки мають підписувати керівник і головний бухгалтер або особи, які на це уповноважені. До видаткових ордерів можуть додаватися заява на видачу готівки, розрахунки тощо. Видача готівки з каси, що не підтверджена розписом одержувача у видатковому документі, для виведення залишку готівки в касі не приймається. Видача готівки особам, яких немає в штатному розписі підприємства, про водиться за видатковими касовими ордерами, що виписуються окремо на кожну особу або за окремою відомістю.