Облік та фінансова звітність у підприємстві

При видачі заробітної плати слід пам'ятати, що дозволений термін, протягом якого готівка, з якої буде здійснюватися виплата заробітної плати, може зберігатися в касах підприємств понад установлений ліміт, становить три робочі дні. Після закінчення цього терміну касир повинен:

а) платіжній відомості проти прізвища осіб, яким не здійснено виплату повинен поставити штамп або зробити відмітку від руки: «Депоновано»

б) скласти реєстр депонованих сум;

в) у кінці відомості зробити надпис про фактично виплачену суму і недоодержану суму виплат, які підлягають депонуванню.

г) здійснити відповідний запис у касовій книзі згідно з виписаним бухгалтерією ВКО на фактично видану суму за відомістю.

Бухгалтерія робить перевірку позначень, зроблених касирами у платіжних відомостях, і підрахунок виданих і депонованих за ними сум. Депоновані суми Підлягають здачі до установи банку і на ці суми складається один загальний ВКО. У разі видачі окремій особі грошей за видатковим документом касир вимагає пред'явлення документа, що засвідчує особу одержувача, записує його назву і номер, ким і коли він виданий.

Для обліку готівки в плані рахунків передбачено активний рахунок 30 «Каса». За дебетом рахунку відображають надходження готівкових коштів, а по кредиту їх використання. Вся інформація про рух коштів у касі після звіту касира узагальнюється у Журналі 1 та Відомості 1.1 (Додаток 11).

Для обліку коштів в дорозі та грошових документів призначено активний рахунок 33 «Інші кошти». За дебетом 331 та 332 субрахунків відображають надходження у касу грошових документів, а за кредитом - їх списання. За дебетом 333 та 334 субрахунків обліковується готівка, внесена до кас банків, але яка перебуває в дорозі. За кредитом зарахування готівки банком на рахунок підприємства. Узагальнення інформації про наявність і рух грошових коштів, які знаходяться в касі підприємства та у дорозі здійснюється в Журналі 1 і відомостях до цього Журналу 1.1, 1.2, 1.3.

Журнал 1 використовується для відображення оборотів за кредитом рахунків 30 «Каса», 31 «Рахунки в банках», 33 «Інші кошти». У відомостях до Журналу І відображаються обороти за дебетом рахунків 30, 31, 33. Записи у Журналі 1 та відомостях здійснюються на підставі первинних та зведених облікових документів (звітів касира і доданих до них прибуткових та ВКО, виписок банку і доданих до них документів тощо) у розрізі кореспондуючих рахунків у хронологічному порядку. Залишки на відповідних рахунках у відомостях на кінець місяця встановлюються як різниця між сумою сальдо на початок місяця і дебетових оборотів по рахунку за поточний місяць і сумою кредитових оборотів за місяць.

Банки відкривають рахунки юридичним та фізичним особам згідно з Інструкцією «Про порядок відкриття та використання рахунків у національній та іноземних валютах». Законодавством не обмежується кількість відкритих рахунків у банку. Для відкриття поточних рахунків підприємства надають банку такі документи:

- заяву на відкриття рахунку;

- копію свідоцтва про державну реєстрацію в органі державної влади;

- копію статуту;

- копію документа, який підтверджує поставлення підприємства на податковий облік;

- копію довідки про внесення юридичної особи до Єдиного державного ре-єстру підприємств та організацій України;

- картку із зразками підписів осіб, яким надано право розпорядження рахунком.

- копію документа, що підтверджує реєстрацію юридичної особи у відповідному органі Пенсійного фонду України;

- копію страхового свідоцтва, що підтверджує реєстрацію юридичної особи у Фонді соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України.

Між банком та клієнтом укладається договір на розрахунково-касове обслуговування, який є підставою для здійснення банком розрахунків відповідно до потреб підприємства. При здійсненні розрахункових операцій підприємства можуть використовуватись такі розрахункові документи: меморіальний ордер; платіжне доручення (Додаток 12); платіжна вимога-доручення; платіжна вимога; розрахунковий чек; акредитив; банківські платіжні картки. Розрахунковий документ виписується в такій кількості примірників, потрібних для всіх учасників безготівкових розрахунків (але не менше ніж два).

Платіжне доручення -- розрахунковий документ, що містить письмове дору-чення платника обслуговуючому банку про списання зі свого рахунку зазначеної суми коштів та її перерахування на рахунок одержувача.

Платіжна вимога-доручення -- розрахунковий документ, який складається з двох частин: верхньої -- вимоги одержувача безпосередньо до платника про сплату ви-значеної суми коштів; нижньої--доручення платника обслуговуючому банку про списання зі свого рахунку визначеної ним суми коштів та перерахування її на рахунок одержувача.

Чек -- документ, що містить розпорядження власника рахунку (чекодавця) установі банку-емітента (банку, що видає чек або чекову книжку), яка веде рахунок, оплатити одержувачу чеку (отримувачу коштів) зазначену в чеку суму.

Строк дії чекової книжки -- 1 рік, а розрахункового чека три місяці. Для отримання чекової книжки підприємство подає банку заяву і вказує номер рахунку, з якого оплачуватимуться чеки. До заяви додається доручення на перерахування коштів на окремий банківський рахунок «Розрахунки чеками».

При акредитивній формі розрахунків банк за дорученням свого клієнта (заявника акредитива) зобов'язаний:

- виконати платіж третій особі за поставлені товари, виконані роботи та надані послуги;

- надати повноваження іншому (виконуючому) банку здійснити цей платіж.

Умови та порядок проведення акредитивної форми розрахунків передбачаються у договорі між заявником на акредитив та бенефіціаром.

Інкасо -- вид банківської операції, який полягає в отриманні банком грошей по різних документах (векселях, чеках тощо) від імені своїх клієнтів і зарахуванні їх в установленому порядку на рахунок отримувача коштів. На практиці інкасо використовуються при розрахунках з іноземними контрагентами.

Банківські платіжні картки можуть застосовуватися:

- для здійснення безготівкових розрахунків;

- для отримання готівки;

- для видачі зарплатні працівникам.

У перших двох випадках використовуються корпоративні банківські платіжні картки, які передбачають перерахування коштів на окремий банківський рахунок юридичної особи -- картрахунок.

Для оперативного ведення клієнтом своїх розрахунків у банку та обміну технологічною інформацією ТзОВ «РІВНЕПРОМСАНТЕХМОНТАЖ» застосовує програмно-технічний комплекс «клієнт-банк». Суть її полягає в тому, що розпорядник коштів підприємства, не виходячи із офісу, може контролювати рух коштів на рахунку.

Доручення клієнт передає банку у вигляді електронної форми встановленого зразка. Банківська частина системи «клієнт-банк» забезпечує перевірку наведених електронних підписів, якими користується підприємство, на кожному розрахунковому документі в електронному вигляді клієнта та за платіжним файлом.

Банк реєструє всі здійснені операції по руху коштів на рахунку у виписці з рахунку (Додаток 13), до якої додаються підтверджуючі документи. Загальновстановленої форми виписки немає (кожен банк вибирає зручну для нього форму), але вона повинна містити: дату, номери рахунків дебітора та кредитора, коди операцій, суми. Виписки банк повинен подавати підприємству у міру руху коштів на рахунку. При отриманні виписки бухгалтер робить її котировку, тобто нумерує, перевіряє наявність первинних документів та відповідність суми у виписці сумам, зазначеним в цих документах, проставляє кореспонденцію рахунків.

У виписці за дебетом відображається списання коштів з рахунку і відповідно за кредитом їх надходження на рахунок. На полях перевіреної виписки проставляються коди кореспондуючих рахунків. Дані з виписок банку переносяться в реєстри - у журнал 1 та відомість 1.2, далі в Головну книгу та у форми фінансової звітності.

Облік операцій на рахунках в банку ведеться на рахунку 31 «Рахунки в банках». По дебету рахунку 31 відображається надходження грошових коштів, а по кредиту -- їх використання.

Кореспонденція рахунків по обліку коштів в касі та на поточному рахунку в Додатку 2.

5. Облік дебіторської заборгованості та зобов'язань

Згідно з П(С)БО 10 дебіторська заборгованість -- це сума заборгованості дебіторів підприємства на певну дату.

Зобов'язання -- це заборгованість підприємства, яка виникла внаслідок минулих подій і погашення якої в майбутньому як очікується, призведе до зменшення ресурсів підприємства, що втілюють у собі економічні вигоди.

Довгострокова дебіторська заборгованість-- це сума дебіторські заборгованості, яка не виникає в ході нормального операційного пікну та буде погашена після 12 місяців з дати балансу.

Поточною дебіторською заборгованістю визнається та, яка або виникає у .ти нормального операційного циклу, або буде погашена протягом дванадцяти місяців з дати балансу.

Відповідно до П(С)БО 11 для бухгалтерського обліку зобов'язання поділяться на:

- Довгострокові (кредити банків; інші довгострокові фінансові зобов'язання; відстрочені податкові зобов'язання; інші довгострокові зобов'язання). Довгострокові зобов'язання, на які нараховуються відсотки, відображаю в балансі за їх теперішньою вартістю -- дисконтованою сумою майбутніх платежів;

- Поточні (короткострокові кредити банків; поточна заборгованість за довгостроковими зобов'язаннями; короткострокові векселі видані; кредиторська заборгованість за товари, роботи, послуги; поточна заборгованість за розрахунками з одержаних авансів, за розрахунками з бюджетом, за розрахунками з позабюджетних платежів, за розрахунками зі страхування, за розрахунками з оплати праці, за розрахунками з учасниками, за внутрішніми розрахунками; інші поточні зобов'язання). Поточні зобов'язання відображаються в балансі за сумою погашення -- недисконтованою сумою грошових коштів;

- Забезпечення - це зобов'язання з невизначеними сумою або часом погашення на дату балансу;

- непередбачені зобов'язання;

- доходи майбутніх періодів.

В бухгалтерському обліку для групування інформації про дебіторську заборгованість за товари, роботи і послуги призначений активний рахунок 36 «Розрахунки з покупцями та замовниками». При реалізації продукції бухгалтерією підприємства-постачальника виписується: накладні; рахунки-фактури, акти прийому виконаних робіт ( послуг), податкові накладні, товарно-транспортні накладні, товарні накладні.

Безнадійна дебіторська заборгованість -- це така поточна дебіторська заборгованість, щодо якої існує впевненість у її неповерненні боржником або позовний строк якої минув.

За поточною дебіторською заборгованістю за продукцію передбачено створювати резерв сумнівних боргів як частину загальної суми такої заборгованості, щодо якої існує невпевненість у її погашенні боржниками. Створення резерву сумнівних боргів передбачається відображати на рахунку 38 «Резерв сумнівних б-ргів».

Перший метод створення резерву -- визначення коефіцієнта сумнівності на основі платоспроможності окремих дебіторів. Коефіцієнт сумнівності показує частку дебіторської заборгованості за продукцію щодо повернення якої у підприємства є сумніви. Другий метод створення резерву -- визначення коефіцієнта сумнівності на основі класифікації дебіторської заборгованості за періодами її виникнення.

Довгострокова дебіторська заборгованість, що визнана безнадійною, списується з балансу з відображенням втрат у складі інших витрат (рахунок 977 ) або надзвичайних витрат (рахунок 99 ) -- залежно від причини списання.

Суми списаної безнадійної дебіторської заборгованості обліковуються на позабалансовому рахунку 071 «Списана дебіторська заборгованість» протягом не менше трьох років з дати списання для спостереження за можливістю її стягнення у випадках зміни майнового стану боржника.

Порядок обліку розрахунків з оренди необоротних активів та розкриття інформації щодо оренди у фінансовій звітності орендаря і орендодавця визначає П(с)БО 14 «Оренда».

Оренда -- угода, за якою орендар набуває права користування необоротним активом за плату протягом погодженого з орендодавцем строку.

Розкриття інформації про оренду здійснюється в примітках до фінансової звітності. Основним критерієм фінансової оренди є передача орендарю всіх ризиків та вигод, пов'язаних з правом використання та володіння активом.

Вексель -- цінний папір, що засвідчує безумовне грошове зобов'язання боржника (векселедавця) сплатити у певний термін зазначену суму грошей власникові векселя (векселетримачеві). Простий вексель містить просту і нічим не обумовлену обіцянку векселедавця сплатити власникові векселя після вказаного терміну певну суму. Переказаний вексель (тратта) містить письмовий наказ векселетримача (трасанта), адресований платникові (трасатові), сплатити третій особі (ремітентові) певну суму грошей у певний термін.

Векселі бувають як безвідсоткові, так і з нарахуванням відсотків.

Векселі можуть зберігатися на підприємстві чи передаватися на зберігання банку. Векселі, що знаходяться на підприємстві, зберігаються в його касі разом з готівкою. На всі векселі, що зберігаються на підприємстві, складається запис, де вказується назва платника, сума і строк погашення заборгованості по векселю. При погашенні заборгованості, забезпеченої векселями, в записі робиться відповідна відмітка із зазначенням дати виписки банку чи іншого належного документа.

Вексель можна продати банку за грошові кошти. Такий вид фінансування називається врахуванням (дисконтуванням) векселя, оскільки при цьому банк отримує позиковий відсоток (купує вексель зі знижкою).

Бухгалтерський облік розрахунків за допомогою векселів ведеться з використанням таких рахунків:

- 162 «Довгострокові векселі одержані»;

- 34 «Короткострокові векселі одержані»;

- 51 «Довгострокові векселі видані»;

- 62 «Короткострокові векселі видані».

Необхідність складання спеціального документа, що підтверджує передачу векселя, визначено вимогою документального відображення в бухгалтерському обліку операцій з одержання і передачі векселя. На практиці використовується Акт приймання-передачі векселя.

Більшість розрахунків підприємств здійснюється в безготівковій формі, а значна їх частина -- готівкою через підзвітних осіб.

Підзвітними особами є працівники підприємства, яким в обмежених розмірах видаються аванси на деякі операційно-господарські витрати, які не можуть бути здійснені безготівковими розрахунками, а також на відрядження.

Підзвітні суми -- це суми, видані авансом штатним працівникам підприємства на певні строки та на певні цілі, на проведення витрат, які неможливо здійснити через безготівкові розрахунки.

Підзвітні суми на підприємстві видаються на такі цілі:

- на господарські видатки;

- на службові відрядження.

Готівка на відрядження або під звіт видається працівникам підприємства па підставі їх письмової заяви за дозволом керівника в разі відсутності заборгованості працівника за раніш отримані аванси.

Особи, які одержали готівку під звіт, зобов'язані подати до бухгалтерії підприємства звіт про витрачені (або з якихось причин частково чи повністю не витрачені) суми (Додаток 17) не пізніше:

- 10 робочих днів з дня видавання готівки під звіт -- на закупівлю сільськогосподарської продукції та заготівлю вторинної сировини і металобрухту;

- наступного робочого дня після видавання її під звіт -- на всі інші виробничі (господарські) потреби.

Службове відрядження -- це поїздка працівника за розпорядженням керівника підприємства на певний термін до іншого населеного пункту дня виконання службового доручення не за місцем його постійної роботи.

Підприємство, що відряджає працівника, зобов'язане забезпечити його грошовими коштами (авансом) у розмірах, установлених нормативно-правовими актами про службові відрядження. Скерування працівника підприємства у відрядження здійснюється його керівником або заступником і оформляється наказом (розпорядженням) із зазначенням:

- пункту призначення,

- назви підприємства (установи), куди відряджений працівник,

- строку відрядження,

- мети відрядження.

Посвідчення про відрядження (Додаток 18) має бути оформлено належним чином як з лицьового, так і зі зворотного боку. У відмітках про вибуття та прибуття з відрядження зазначають дати прибуття та вибуття, які повинні відповідати датам, у проїзних до-кументах (квитки на потяг, літак, автобус тощо). Витрати у зв'язку з відрядженням, що не підтверджені відповідними документами (крім добових витрат), працівникові не відшкодовуються.

Звіт про використання коштів, наданих на відрядження або під звіт, подається до закінчення третього банківського дня, наступного за днем, у якому платник податку завершує таке відрядження. За наявності надміру витрачених коштів їх сума повертається платником податку в касу або зараховується на банківський рахунок податкового агента платника податку, що їх надав, до або під час подання зазначеного звіту. Якщо відряджений повертає суму надміру витрачених коштів пізніше граничного терміну, але не пізніше звітного місяця, на який припадає останній день такого граничного терміну, то особа, що надала такі суми нараховує штраф у розмірі 15 відсотків суми таких надміру витрачених коштів. Якщо підзвітна особа не повертає суму надміру витрачених коштів протягом звітного місяця, на який припадає граничний термін, то така сума підлягає оподаткуванню за рахунок будь-якого оподатковуваного доходу платника податку та нарахуванню штрафу у розмірі 15% суми таких надміру витрачених коштів.

Звіт про використання коштів, наданих на відрядження або під звіт, складами фізичними особами, що отримали такі кошти установи. Фізична особа, що отримала такі кошти, заповнює всі графи Звіту, крім:

- «Звіт перевірено», «Залишок внесений (перевитрата видана) у сумі за касовим ордером», бухгалтерських проводок, розрахунку штрафу та суми утриманого податку за несвоєчасно повернуті витрачені кошти на відря-дження або під звіт, які заповнюються особою, що надала такі кошти;

- доцільності проведених витрат та «Звіт затверджено», які підписуються керівником.

При здаванні до бухгалтерії звіту до нього має бути додано посвідчення про відрядження, оформлене в установленому порядку, і документи (в оригіналі), що підтверджують вартість оплачених витрат, із зазначенням форми їх оплати (готівкою, чеком, кредитною карткою, безготівковим розрахунком).

В звіті про використання коштів, наданих на відрядження або під звіт мають бути зазначені дата його складання, призначення отриманого авансу, розмір отриманих і використаних сум, перелік підтверджуючих документів.

Оформлений та підписаний звіт із додаванням підтвердних документів підзвітна особа здає до бухгалтерії ТзОВ «РІВНЕПРОМСАНТЕХМОНТАЖ».

Облік розрахунків із підзвітними особами здійснюється на активному рахунку 372 «Розрахунки з підзвітними особами» (Додаток 19) За дебетом зазначеного рахунку фіксуються суми, видані підзвітним особам, а також суми перевитрат, що відшкодовує підзвітна особа, за кредитом-витрати суми авансу і повернені залишки підзвітних сум.

Інформацію про фактично отриману готівку під звіт отримують з журналу № 3, за дебетом субрахунку -- 372 «Розрахунки з підзвітними особами» (Додаток 20). Одночасно отриману інформацію необхідно звірити із записами в касовій книзі в розрізі отримувачів готівки під звіт та відображенням здійсненої операції і журналі № 3, за кредитом рахунку 301 «Каса в національній валюті». За кредитом рахунку 372 по кожній підзвітній особі ведеться відомість №3.2.

Майнові суперечки між підприємствами можуть вирішуватися у такий спосіб:

Підприємства-порушники поновляють майнові права партнерів, не чекаючи претензії.

Підприємства-порушники задовольняють письмову претензією.

Остаточне рішення приймається судом.

Претензія, яка складається у письмовій формі, повинна містити:

а) повне найменування і поштові реквізити заявника претензії та підприємства, якому пред'являється претензія, дата пред'явлення і номер претензії;

б) обставини, на підставі яких пред'явлено претензію; докази, що підтверджують ці обставини; посилання на відповідні нормативні акти;

в) вимоги заявника;

г) суму претензії.

Якщо постачальник не визнає претензії, підприємство-заявник може звернутись до суду за захистом своїх майнових прав.

Розрахунки з постачальниками та підрядниками повинні проводитися на основі укладених договорів. Коли отримання товарно-матеріальних цінностей здійснюється довіреною особою, на складі постачальника представник підприємства-покупця зобов'язаний пред'явити довіреність та документ, що засвідчує його особу. Довіреність видається працівникові за розпорядженням директора. Довіреність дійсна протягом 10 днів.

Якщо товар доставляється автотранспортом, то замість форми М-11 оформляється товарно-транспортна накладна. Якщо постачальник є платником ПДВ, він виписує покупцю ще й податкову накладну (Додаток 23,24). Доставлені довіреною особою ТМЦ оприбутковуються комірником прибутковим ордером і реєструються в «Журналі обліку вантажів» ф. М-1. При розрахунках з постачальником за отримані товарно-матеріальні цінності він виписує рахунок-фактуру (Додаток 25).

Для розрахунків з постачальником за отримані товарно-матеріальні цінності і покупець переважно використовує платіжне доручення (Додаток 12), за якими обслуговуючий банк перераховує кошти на рахунок постачальника. Проте при розрахунках між суб'єктами підприємницької діяльності можуть використовуватися й інші форми безготівкових розрахунків, а також готівкова форма оплати. У бухгалтерському обліку розрахунки з постачальниками та підрядниками за одержані товарно-матеріальні цінності, виконані роботи ведуться на рахунку 63 «Розрахунки з постачальниками та підрядниками».

Відображення інформації про отримані кредити банків на рахунках бухгалтерського обліку залежить від того, до якого виду зобов'язань підприємства може бути віднесена заборгованість, що утворилася в результаті одержаного кредиту.

У Плані рахунків та Інструкції про його застосування для відображення кредитних операцій у бухгалтерському обліку передбачені такі рахунки:

- 50 «Довгострокові позики»;

- 60 «Короткострокові позики»;

- 61 «Поточна заборгованість за довгостроковими зобов'язаннями».

У Плані рахунків для відображення витрат на сплату суми відсотків у складі рахунків класу 9 «Витрати діяльності» призначено субрахунок 951 «Відсотки за кредит». Отож при нарахуванні сум відсотків їх відносять на цей субрахунок. Крім того, для відображення розрахунків щодо нарахованих відсотків у Плані рахунків призначено субрахунок 684 «Розрахунки за нарахованими відсотками". На цьому субрахунку ведеться облік нарахованих відсотків за використання коштів або товарів (робіт, послуг), отриманих у кредит, а на субрахунку 951 «Відсотки за кредит» ведеться облік нарахованих відсотків, пов'язаних з нарахуванням і сплатою відсотків тощо за користування кредитами банків.

Податки -- це обов'язкові платежі фізичних і юридичних осіб до Державного і місцевого бюджетів, здійснювані у порядку і на умовах, що визначаються законодавчими актами держави (Додаток 26).

У бухгалтерському обліку для розрахунків за податками і платежами з бюджетом застосовують рахунок 64 «Розрахунки за податками і платежами». По кредиту цього рахунку відображають нараховані суми податків та платежів до бюджету, а по дебету -- їх фактичне перерахування.

На субрахунку 641 «Розрахунки за податками» здійснюється облік податків, які нараховуються та сплачуються відповідно до чинного податкового законодавства.

На субрахунку 642 «Розрахунки за обов'язковими платежами» ведеться облік розрахунків за обов'язковими платежами (зборами), які нараховуються та сплачуються відповідно до чинного податкового законодавства та які не обліковуються на рахунку 65 «Розрахунки за страхуванням».

По кредиту субрахунків 642 та 641 відображають нарахування податків та обов'язкових платежів, а по дебету -- їх перерахування до бюджету.

Субрахунки 643 та 644 призначені для обліку податкового зобов'язання та податкового кредиту відповідно (Додаток 27).

Учасники ТзОВ «РІВНЕПРОМСАНТЕХМОНТАЖ» мають право не тільки па участь в управлінні товариством, але і на участь у розподілі прибутку та отриманні його частини у вигляді дивідендів.

Дивіденди --це платіж, який проводиться юридичною особою на користь власників корпоративних прав, емітованих такою юридичною особою, у зв'язку з розподілом частини її прибутку.

Корпоративні права -- це права власності на частку (пай) в статутному капіталі юридичної особи, створеної відповідно до законодавства про господарські товариства, на управління та одержання відповідної частки прибутку такої юридичної особи, а також частки активів у разі її ліквідації згідно з чинним законодавством.

Розмір і порядок виплати дивідендів встановлюють відповідно до Статуту товариства за рішенням Загальних зборів. Нараховують та виплачують дивіденди раз на рік.

Для обліку заборгованості засновників перед товариством і для обліку заборго-ваності товариства перед засновниками передбачено два окремі рахунки -- відповідно 46 «Неоплачений капітал» і 67 «Розрахунки з учасниками», що робить зручнішим аналітичний облік щодо операцій з учасниками (засновниками) товариства.

На субрахунку 671 «Розрахунки за нарахованими дивідендами» ведуть облік дивідендів, нарахованих власникам простих та привілейованих акцій (часток у статутному капіталі) за рахунок прибутку або інших джерел, які передбачені уста повними документами.

На субрахунку 672 «Розрахунки за іншими виплатами» обліковують інші виплати, які нараховані учасникам (засновникам) за користування майном,

Облік витрат майбутніх періодів ведеться на активному рахунку 39 «Витрати майбутніх періодів», призначеному для узагальнення інформації про здійснені витрати у звітному періоді, які не можуть бути віднесені до витрат поточного періоду і підлягають віднесенню на витрати в майбутніх звітних періодах: витрати, пов'язані з підготовчими до виробництва роботами в сезонних галузях промисловості; витрати на одноразовий набір робітників при організації чи розширенні виробництва; сплачені авансом орендні платежі; витрати з ремонту орендованих основних засобів за рахунок орендаря; оплату страхового поліса; передоплата за газети, журнали, технічну літературу та інші витрати. Первинними документами при відображенні накопичення витрат майбутніх періодів є розрахунок бухгалтерії, накладна, рахунок , видатковий касовий ордер, авансовий звіт тощо.

Облік доходів майбутніх періодів ведеться на рахунку 69 «Доходи майбутніх періодів», призначеному для узагальнення інформації про одержані доходи у звітному періоді, які підлягають віднесенню до доходів у майбутніх пінних періодах: доходи у вигляді одержаних авансових платежів за здані в оренду основні засоби та інші необоротні активи (авансові орендні платежі); передплата на газети, журнали, періодичні та довідкові видання; виручка від продажу квитків транспортних і театрально-видовищних підприємств; нереалізовані прибутки від внутрішньогрупових операцій; доходи від перевищення продажної вартості об'єктів операційної оренди над їх балансовою вартістю; доходи від перевищення продажної вартості об'єктів операційної оренди над їх справедливою вартістю.

6. Облік витрат діяльності підприємства

Витрати - це зменшення економічних вигод протягом облікового періоду у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, які призводять до зменшення власного капіталу.

Основними документами, що регламентують порядок формування витрат в собівартості продукції (робіт, послуг) для всіх підприємств незалежно від їх організаційно-правових норм та форм власності, обліку та звітності є П(С)БО 16 «Витрати» та галузеві методичні рекомендації щодо формування собівартості продукції (робіт, послуг).

Для обліку витрат в новому Плані рахунків передбачено рахунки класу 8 «Витрати за елементами» і рахунки класу 9 «Витрати діяльності».

Оскільки вся діяльність підприємства поділяється на надзвичайну і звичайну (яка у свою чергу включає операційну, фінансову та інвестиційну), то Планом рахунків передбачено окремі рахунки для обліку витрат цих видів діяльності. Для обліку витрат від операційної діяльності використовують рахунки 90 «Собівартість реалізації», 92 «Адміністративні витрати», 93 «Витрати на збут» і 94 «Інші витрати операційної діяльності», для обліку витрат інвестиційної діяльності -- рахунок 96 «Втрати від участі в капіталі», для обліку надзвичайних витрат -- однойменний рахунок 99 та ін.

За дебетом рахунку 90 відображається виробнича собівартість реалізованої продукції. За кредитом -- списання на рахунок 791 „Фінансовий результат від основної діяльності".

На рахунку 97 відображаються витрати, не пов'язані з виробництвом та реалізацією основної продукції (крім фінансових витрат). Зокрема, на відповідник субрахунках відображається собівартість фінансових інвестицій, необоротних активів і майнових комплексів у випадку їх реалізації; збитки від знецінювання необоротних активів і їх списання.

На рахунку 98 вираховується податок на прибуток за даними бухгалтерського обліку.

Поняття собівартості реалізованої продукції (робіт, послуг) ширше ніж поняття виробничої собівартості, оскільки включає не лише власне виробничу собівартість випущеної підприємством продукції (робіт, послуг) та реалізованої протягом звітного періоду, а й інші визначені витрати. Виробнича собівартість продукції (робіт, послуг) включає тільки витрати, безпосередньо пов'язані з виробництвом продукції, зумовлені технологією та організацією виробництва, а в частині витрат на управління (накладних витрат) - лише загальновиробничі змінні та постійні розподілені.

До вартості продукції (ціни реалізації) без ПДВ входять:

собівартість реалізованої продукції;

адміністративні витрати;

витрати на збут;

інші операційні витрати;

сума прибутку (рентабельність).

Для обліку основних витрат на виробництво в Плані рахунків призначено такі рахунки: 23 «Виробництво» і 91 «Загальновиробничі витрати».

Калькуляція -- це обчислення собівартості одиниці продукції (робіт, послуг). Вона складається на продукцію основного та допоміжного виробництва щомісячно, за квартал, за рік за встановленою номенклатурою статей, яку підприємство визначає самостійно, з урахуванням із специфіки своєї діяльності. Витрати, пов'язані з виробництвом продукції, можуть групуватись за такими статтями калькуляції:

1. Сировина та матеріали. До цієї статті включають сировину і матеріали, які входять до складу виготовленої продукції і тим самим створюють її основу; покупні матеріали, які використовуються в процесі виробництва для забезпечення нормального технологічного процесу і пакування продукції.

2. Купівельні комплектуючі вироби і напівфабрикати. До цієї статті відносять вартість купівельних напівфабрикатів, комплектуючих виробів, що потребують монтажу або додаткової обробки на цьому підприємстві,

3. Паливо та енергія на технологічні потреби. До цієї статті включають витрати на всі види палива та енергії, які одержані ч сторони або виготовлені самим підприємством і використані безпосередньо в процесі виготовлення продукції.

4. Зворотні відходи (вираховуються). Сюди відносять вартість повернутих відходів, яку мінусують із загальної і уми матеріальних витрат, що віднесені на собівартість продукції.

5. Основна заробітна плата робітників основного виробництва.

6. Додаткова заробітна плата робітників основного виробництва.

7. Відрахування на обов'язкове соціальне страхування. До цієї статті відносять відрахування на обов'язкове соціальне страхування, в тому числі на випадок безробіття та від нещасних випадків на виробництві, а також відрахування на обов'язкове державне пенсійне страхування.

8. Витрати, пов'язані з підготовкою та освоєнням виробництва продукції. У цій статті відображаються витрати, пов'язані з підготовчими роботами, а також витрати на виробництво нових видів продукції в період їх освоєння, з підготовкою і освоєнням випуску продукції, яка призначена для серійного або масового виробництва.

9. Загальновиробничі витрати. Сюди відносять загальновиробничі витрати, передбачені П(С)БО 16 «Витрати».

10. Витрати внаслідок технічно неминучого браку. У цій статті відображають вартість остаточно забракованої продукції, а також витрати, пов'язані з усуненням браку.

11. Інші операційні витрати. Відповідно до П(С)БО 16 сюди включають: втрати від знецінення запасів; нестачі і втрати від псування товарно-матеріальних цінностей; інші витрати.

Не включаються до виробничої собівартості продукції і списуються на витрати періоду, в якому вони були здійснені, такі витрати: адміністративні витрати; витрати на збут; витрати на зберігання.

У цих статтях відображають витрати, пов'язані з нарахуванням основної заробітної плати відповідно до прийнятих на підприємстві систем оплати праці та Податкової заробітної плати за працю понад встановлені норми, трудові успіхи. Особливі умови праці

Залежно від виду продукції, складності та самої організації виробничого процесу на підприємствах використовуються такі методи калькулювання собівартості продукції:

- позамовний;

- попередільний;

- нормативний.

Позамовний метод характеризується тим, що об'єктом обліку витрат та калькуляції собівартості продукції є окреме індивідуальне замовлення, контракт або партія продукції, яка складається з ідентичних зразків, що проходять однаковий технологічний процес виготовлення.

Попередільний метод передбачає облік напівфабрикатів власного виробництва. Напівфабрикати власного виробництва є кінцевим продуктом для окремих цехів або дільниць підприємства і служать для наступної стадії виробництва, хоча частина напівфабрикатів може бути призначена і для збуту.

Нормативний метод використовується у масових і серійних виробництвах. Він передбачає попереднє визначення фактичної собівартості виготовленої продукції на підставі діючих норм.

Відпуск матеріалів у виробництво оформляється лімітно-забірними картками і накладними-вимогами. На вироби, що залишаються на кінець місяця у незавершеному виробництві, складають окремі виробничі акти із зазначенням операцій, виконаних над ними протягом місяця. Для обліку амортизаційних відрахувань, які відносяться на витрати виробництва, в бухгалтерії ведеться Відомість нарахування амортизації необоротних активів.

Браком у виробництві вважається продукція, напівфабрикати, деталі, вузли, які не відповідають за своєю якістю встановленим стандартам або технічним умовам і не можуть бути використані за своїм прямим призначенням або можуть бути використані тільки після додаткових витрат па виправлення. Залежно від місця виникнення браку його поділяють на внутрішній і зовнішній. Фактичні втрати від браку включають: вартість остаточного браку та витрати на виправлення виправного браку.

Для обліку і групування інформації про брак використовують активний рахунок 24 «Брак у виробництві». По дебету відображається вартість виявленого остаточного браку та суми витрат на виправлення виправного браку, по кредиту - списання вартості браку на дебіторську заборгованість винних осіб.

Витрати, які не можна безпосередньо віднести до конкретного об'єкта витрат (калькулювання), включаються до загальновиробничих витрат.

Постійні загальновиробничі витрати -- це витрати на обслуговування та управління виробництвом, що не змінюються під час зміни обсягу діяльності по годинна зарплата (начальника цеху, обліковця, механіка тощо); амортизація виробничих приміщень; їх опалення і освітлення; амортизація устаткування, якщо її нараховано методом прямолінійного списання тощо.

До змінних загальновиробничих витрат відносяться ті витрати, що змінюються прямопропорційно зміні обсягу діяльності, а саме: витрати сировини і матеріалів; відрядна оплата праці та відрахування на неї; амортизація устаткування, якщо її нараховано виробничим методом; технологічні витрати енергії, якщо вони визначаються як добуток питомої норми витрати на фактичний обсяг випущеної продукції тощо.

Базою розподілу ЗВВ можуть бути:

- нормальна потужність (машино-години);

- години праці;

- заробітна плата;

- прямі витрати;

- обсяг виробництва, що планується, тощо.

Рахунок 92 «Адміністративні витрати» відображає загальногосподарські витрати, пов'язані з управлінням та обслуговуванням підприємства:

- витрати на утримання адміністративно-управлінського персоналу;

- витрати на службові відрядження;

- загальні корпоративні витрати (організаційні витрати, витрати на проведення річних зборів, представницькі витрати тощо);

- витрати на утримання основних засобів, інших матеріальних необоротних активів загальногосподарського призначення (оренда, амортизація, ремонт, страхування майна, комунальні послуги: опалення, освітлення; водопостачання, водовідведення тощо);

- амортизація нематеріальних активів загальногосподарського призначення;

- витрати на охорону;

- витрати на юридичні, аудиторські, транспортні послуги, послуги з оцінки майна;

- поштово-телеграфні, канцелярські витрати;

- сума податків, зборів (обов'язкових платежів), крім податків,

- плата за розрахунково-касове обслуговування та інші послуги банків;

- інші витрати загальногосподарського призначення.

Адміністративні витрати до собівартості продукції не включаються і відносяться на результати діяльності підприємства. Ці витрати без розподілу списуються на рахунок 79 «Фінансові результати» в тому звітному періоді, в якому вони були ви-шані, а визнаються вони тоді, коли були понесені. Це в свою чергу означає, що па кінець звітного періоду рахунок 92 «Адміністративні витрати» залишку не матиме.

Рахунок 93 «Витрати на збут» обліковує витрати, пов'язані із збутом (реалізацією, продажем) продукції, товарів, робіт і послуг:

- витрати пакувальних матеріалів і тари;

- витрати на оплату праці й комісійні продавцям, торговим агентам, працівникам відділу збуту;

- витрати на відрядження працівників відділу збуту;

- витрати на операційну оренду, страхування, амортизацію, ремонт і утримання основних засобів, інших матеріальних необоротних активів, пов'язаних зі збутом послуг;

- витрати на рекламу і дослідження ринку;

- витрати на гарантійний ремонті гарантійне обслуговування;

- інші витрати, що використовуються для забезпечення збуту продукції.

Витрати на збут відповідно до Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16 «Витрати» є витратами звітного періоду і розподілу між реалізованою і нереалізованою частиною готової продукції (товарів) не підлягають; вся сума витрат на збут із рахунку 93 включається до фінансових результатів (рахунок 79).

На рахунку 94 «Інші витрати операційної діяльності» ведеться облік виграт операційної діяльності підприємства:

- витрати на дослідження і розробки;

- собівартість реалізованої іноземної валюти;

- собівартість реалізованих виробничих запасів;

- безнадійні та сумнівні борги;

- втрати від операційних курсових різниць;

- втрати від знецінення запасів;

- нестачі та втрати від псування цінностей;

- визнані штрафи, пені, неустойка за невиконання підприємством законодавства і умов договорів;

- інші витрати операційної діяльності, в тому числі витрати на створення резерву відпусток, гарантійного резерву і витрати на утримання об'єктів соціально-культурного призначення.

Витратами фінансової діяльності є витрати за відсотками (за кредитами отриманими, облігаціями випущеними, фінансовою орендою тощо) та інші витрати підприємства, пов'язані із залученням позикового капіталу. Для обліку таких витрат у Плані рахунків передбачено рахунок 95 «Фінансові витрати».

У процесі здійснення інвестиційної діяльності виникають втрати від зменшення вартості інвестицій, облік яких ведеться на рахунку 96 «Втрати від участі в капіталі». На цьому рахунку обліковуються втрати, пов'язані зі зменшенням частки інвестора в чистих активах об'єкта інвестування. До таких втрат можуть бути віднесені збитки, зазначені інвестором, або інші втрати капіталу -- наприклад, знецінення необоротних активів, інвестицій.

До інших належать витрати, що виникають у процесі звичайної діяльної (крім фінансових втрат), але не пов'язані з виробництвом і реалізацією продукції, а також втрати від страхової діяльності:

- собівартість реалізованих фінансових інвестицій;

- собівартість реалізованих необоротних активів та іншого майна підприємства;

- собівартість реалізованих майнових комплексів;

- втрати від неопераційних курсових різниць;

- уцінка необоротних активів і фінансових інвестицій;

- витрати, пов'язані з ліквідацією необоротних активів.

Облік таких витрат ведеться на рахунку 97 «Інші витрати». За дебетом цього рахунку відображається сума визнаних витрат, за кредитом -- списання на рахунок 79 «Фінансові результати».

До витрат від надзвичайних подій відносяться як прямі втрати за наслідками цих подій, так і витрати на здійснення заходів, пов'язаних із запобіганням та ліквідацією таких наслідків (відшкодування, сплата стороннім організаціям, заробітна плата працівників, зайнятих на відновлюваних роботах, вартість використаних сировини та матеріалів) Ці витрати відображаються на рахунку 99 «Надзвичайні витрати». За дебетом рахунку відображається сума визнаних ми трат, за кредитом -- списання на рахунок 79 «Фінансові результати».

Надзвичайні витрати включаються до фінансової звітності за вирахуванням суми, па яку зменшується податок на прибуток від діяльності підприємства внаслідок збитків від надзвичайних подій.

Для відображення податку на прибуток в новому Плані рахунків передбачено рахунок 98 «Податок на прибуток». За дебетом цього рахунку відображають нараховану суму податку на прибуток, за кредитом -- її включення до фінансових результатів на рахунку 79. Облік витрат з податку на прибуток ведеться згідно з ПБО 17 «Податок на прибуток».

7. Облік розрахунків з оплати праці

Заробітна плата -- це винагорода, обчислена, переважно, у грошовому вираженні, яку за трудовим договором власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Фонд оплати праці складається з таких складових:

- Основна заробітна плата.

- Додаткова заробітна плата -- це винагорода за роботу понад встановлені норми.

- Інші заохочувальні та компенсаційні виплати.

Трудовий договір - угода між працівником та власником підприємства, керівником установи, організації або уповноваженим ним органом. Згідно з цим договором працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цим документом, та підпорядковуватися внутрішньому трудовому розпорядку, а власник -- виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, які передбачені законодавством.

Тарифна система оплати праці має такі дві основні форми:

- погодинна;

- відрядна.

Проста погодинна форма ставить оплату праці у залежність від кількості відпрацьованого часу і кваліфікації працівника. Погодинно-преміальна форма оплати праці застосовується з метою підвищення матеріальної зацікавленості працівників у результатах їхньої праці.

Відрядна форма оплати праці має декілька різновидів:

- пряма відрядна;

- відрядно-прогресивна;

- відрядно-преміальна;

- акордна;

При прямій відрядній формі оплати праці основу оплати становить відрядна розцінка. Відрядно-прогресивна форма оплати праці передбачає збільшення відрядної розцінки зі збільшенням виробництва продукції. Відрядно-преміальна форма оплати праці передбачає виплату робітнику, крім заробітку, премії за перевиконання показників. Акордна оплата праці застосовується, коли виконавцю плата нараховується за певну виконану роботу.

Окрім заробітної плати, яку обчислюють за тарифними ставками, виробничими розцінками чи на основі посадових окладів, працівникам можуть виплачувати доплати, надбавки, гарантійні виплати, компенсаційні виплати.

Якщо працівник залишає відрядний наряд незавершеним з незалежних від нього причин, фактично виконана частина роботи оплачується за оцінкою, визначеною за узгодженням сторін відповідно до наявних норм і розцінок. Місячна заробітна плата в такому разі не може бути нижчою від двох третин тарифної ставки встановленого йому розряду (окладу). Якщо не виконано норму виробітку з вини працівника, оплата здійснюється відповідно до виконаної роботи.

У разі виготовлення продукції, яка виявилася браком не з вини працівника, оплата праці з її виготовлення здійснюється за зниженими розцінками. Місячна заробітна плата працівника в цих випадках не може бути нижчою за дві третини тарифної ставки встановленого йому розряду (окладу). Повний брак з вини працівника оплаті не підлягає. Частковий брак з вини працівника оплачується залежно від ступеня придатності продукції за зниженими розцінками.

Оплата простою, допущеного не з вини працівника, проводиться з розрахунку не нижче двох третин тарифної ставки (окладу) такого працівника. Якщо простій пов'язаний з виникненням виробничої ситуації, небезпечної для життя і здоров'я працівника, то за ним зберігається середній заробіток на весь період такого простою. Час простою, що виник з вини працівника, не оплачується.

На час освоєння нового виробництва власник підприємства або уповноважений ним орган може здійснювати оплату працівникам, які освоюють таке виробництво (продукцію), за середнім заробітком, розрахунок якого прова-диться за раніше нарахованими заробітками. Середній заробіток при освоєнні нового виду продукції може зберігатися не більше шести місяців.

Працівники мають право на отримання доплат у таких випадках:

а) суміщення професій

б) робота у святковий і неробочий день оплачується в подвійному розмірі. За бажанням працівника, який працював у святковий і неробочий день, йому Може бути надано інший день відпочинку.

в) робота в нічний час оплачується у підвищеному розмірі, не нижче ніж 20 відсотків тарифної ставки за кожну годину роботи

г) надурочні роботи не повинні перевищувати чоти-рьох годин протягом двох днів підряд і 120 годин на рік, оплачується в подвійному розмірі

До надурочних робіт забороняється залучати вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до трьох років; осіб, молодших вісімнадцяти років; працівників, які навчаються в загальноосвітніх школах і профучилищах без відриву від виробництва, в дні занять.

Премії-- це грошові виплати працівникам, які виплачуються понад суму основної зарплати за успішну трудову діяльність.

Основні компенсаційні виплати працівникам:

а) оплата за час виконання державних і суспільних обов'язків здійснюється виходячи із середнього заробітку за два попередні місяці;

б) компенсації при переїзді на роботу в іншу місцевість;

в) компенсації при службових відрядженнях;

г) компенсації для працівників, що їх скеровують для підвищення кваліфікації;

д) гарантії для донорів.

Оформлення працівника в ТзОВ «РІВНЕПРОМСАНТЕХМОНТАЖ» на роботу здійснюється на основі наказу (розпоря-дження) про прийняття на роботу (ф. № П-1) (Додаток 28). На кожного працівника у відділі кадрів відкривають особову картку (ф. № П-2) (Додаток 30), до якої заносять відомості про працівника (і наступні зміни у службо-вому стані), водночас роблять запис про прийняття на роботу в трудовій книжці і присвоюють йому табельний номер. На працівників, прийнятих вперше, заповню-ють нову трудову книжку. Записи в особовій картці мають відповідати записам, здійснюваним у трудовій книжці.

Картки комплектуються за структурними підрозділами підприємства в алфавітному порядку (або за табельними номерами), створюючи картотеку працівників. Особові картки на працівників, що вибули, підшиваються у спеціальній справі для кожного працівника.

Поряд з обліком особового складу на підприємстві має бути організовано облік використання робочого часу. Для обліку використання робочого часу застосовується табель (ф. № П-12, П-13, П-14) (Додаток 31), який веде уповноважена на те особа. Табель містить відомості про відпрацьований час, години понаднормової роботи, запізнення і неявки, причини яких зашифровуються умовними позначками. Включення до табеля і виключення з нього працівників здійснюються на підставі первинних документів з обліку кадрів.

Оформлений належним чином табель засвідчується підписами відповідальних осіб (начальником структурного підрозділу, табельником) і в установлений термін подається до бухгалтерської служби підприємства для нарахування заробітної плати.

Для нарахування основної заробітної плати працівникам з погодинною оплатою праці необхідні відомості про посадові оклади (на основі штатного розпису); про присвоєні розряди (на основі наказів по підприємству), а також дані табельного обліку відпрацьованого ними часу за відповідний період (місяць тощо).

Для нарахування заробітної плати робітникам-відрядникам потрібні дані про виконану роботу.

Первинними документами доплат робітнику-відряднику є:

- лист на доплату;

- лист простою (ф. № П-16);

- акт про брак (ф. № П-46);

- табель.

Зведеним документом, який відображає розрахунки з робітниками та службовцям, є розрахунково-платіжна відомість (Додаток 32). Розрахунково-платіжні відомості складають щомісяця по кожному цеху, допоміжній службі або відділу з групуван-ням прізвищ робітників і службовців у розрізі категорій працюючих, або за табельними номерами. Відомість складається із чотирьох частин. У першій частині вказується прізвище, ім'я, по батькові кожного працівника і його посада, у другій - суми видів нарахованої зарплати за її видами, в третій -- утримання за їх видами, а в четвертій -- суми, які належать до виплати.

Аналітичний облік розрахунків з персоналом ведеться за кожним працівником, видами виплат та утримань.

Для узагальнення інформації про розрахунки з оплати праці використовується балансовий рахунок 66 «Розрахунки за виплата-ми працівникам».

За кредитом відобра-жається нарахована працівникам підприємства основна та додаткова заробітна плата, премії, допомога по тимчасовій непрацездатності, інші належні до нарахування працівникам виплати, за дебетом -- їх виплата; утримання по-датку з доходів фізичних осіб, збору на обов'язкове державне пенсійне страху-вання, внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, платежів за виконавчими документами та інші утримання з виплат працівникам.

Заборгованість підприємства з виплат працівникам у разі одержання підприємством готівки для виплати через касу підприємства та неотримання її працівниками в установлений строк відображається за дебетом субрахунків 661 «Розрахунки за заробітною платою» і 663 «Розрахунки за іншими виплатами» та кредитом субрахунку 662 «Розрахунки з депонентами».

На субрахунку 663 «Розрахунки за іншими виплатами» ведеться облік розрахунків за виплатами, що не належать до фонду оплати праці, зокрема допомога по частковому безробіттю, допомога по тимчасовій непрацездатності.

Кожен працівник, який перебуває у трудових відносинах з ТзОВ «РІВНЕПРОМСАНТЕХМОНТАЖ», має право на оплачувану відпустку із збереженням за її період місця роботи і заробітної плати. Основна відпустка гарантована працівнику незалежно від того, де він працює і яку роботу виконує. Додаткова відпустка надається у випадку особливих умов і характеру роботи. Щорічна основна відпустка надасться тривалістю не менш як 24 календарні дні за відпрацьований робочий рік, який відлічується з дня укладення трудового договору.