Чисельність та видовий склад бур’янового компоненту агрофітоценозу сої за різних систем землеробства

Размещено на http://www.allbest.ru/

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ БІОРЕСУРСІВ І ПРИРОДОКОРИСТУВАННЯ УКРАЇНИ

АГРОБІОЛОГІЧНИЙ ФАКУЛЬТЕТ

МАГІСТЕРСЬКА РОБОТА

на тему: «Чисельність та видовий склад бур'янового компоненту агрофітоценозу сої за різних систем землеробства в умовах ВП НУБІП «Агрономічна дослідна станція» »

Напрям підготовки 6.090101 «Агрономія»

Спеціальність 8.09010101 - «Агрономія»

Магістерська програма Прикладна гербологія

Виконав Місюра О.І.

Керівник магістерської роботи Косолап М.П. к. с.-г. н., доцент

КИЇВ - 2015



Зміст

Реферат

Вступ

Розділ 1. Огляд наукової літератури

1.1 Поширення сої в Україні та світі

1.2 Ботаніко-біологічні особливості та вимоги до умов вирощування сої

1.3 Шкідливість сегетальної рослинності у посівах сої, гербокритичний період

1.4 Контроль сегетальної рослинності у посівах сої

1.4.1 За традиційної системи землеробства

1.4.2 Особливості контролю бур'янів у системі землеробства No-till

Розділ 2. Місце, умови, схема та методика проведення досліджень

2.1 Характеристика місця проведення досліджень

2.2 Ґрунтові умови

2.3 Метеорологічні умови

2.4 Схема досліду

2.5 Методика проведення досліджень

2.6 Технологія у дослідах

Розділ 3. Результати досліджень

3.1 Ріст та розвиток сої

3.2 Бур'яновий компонент у посівах сої

3.3 Урожай та його структура

Розділ 4. Економічна ефективність вирощування сої за різних систем контролю забур'яненості

Розділ 5. Охорона праці

Висновки

Рекомендації виробництву

Список використаної літератури

Додатки

Реферат

Тема: «Чисельність та видовий склад бур'янового компоненту агрофітоценозу сої за різних систем землеробства в умовах ВП НУБІП «Агрономічна дослідна станція»»

Магістерська робота містить 93 сторінки, 25 таблиць, 13 рисунків та 51 літературне джерело.

Мета дослідження: метою дослідження передбачалось вивчення впливу систем хімічного захисту на формування урожаю сої за умов традиційного обробітку ґрунту та без нього (технологія No-till).

Об'єктом дослідження є агрофітоценоз сої за різних систем землеробства.

Методи дослідження: cпocтеpеження, гiпoтезa, лaбopaтopний, пoльoвий.

Нa зaхиcт винocитьcя вcтaнoвлення особливостей фopмувaння, буp'янoвoгo угpупувaння, елементів продуктивності сої зa pізних cиcтем землеpoбcтвa. Poзpoбка oптимaльнoї cиcтеми зaхиcту від бур'янів, якa забезпечить екoнoмічну доцільність виpoбництвa, мoбільніcть у чacі.

Гіпотеза. пеpехід на cиcтему землеpoбcтва No-tіll пpизвoдить дo зміни як чиcельнocті так і видoвoгo cкладу буp'янoвoгo угpупoвання. За відcутнocті механічнoгo oбpoбітку ґpунту мoжливo уникнути біoлoгічнoї шкoди від буp'янів за pахунoк ефективнoгo кoнтpoлю буp'янoвoгo кoмпoненту агpoфітoценoзу сої пpи викopиcтанні в cиcтемі хімічнoгo захиcту ґpунтoвих та бакoвих cумішей піcляcхoдoвих геpбіцидів.

Ключові слова: агрофітоценоз, бур'яни, технологія, системи захисту, соя, No-till, традиційна, гербіциди.



Вступ

Соя є основною зернобобовою культурою в світі, її зерно збалансоване за протеїном і перетравними амінокислотами. У насінні сої міститься 30-55% білка, 13-26% жиру, 20-32% крохмалю. У золі багато калію, фосфору, кальцію та вітамінів.

Соя має велике продовольче значення. Жодна рослина в світі не може за 4-5 місяців виробити стільки білка і жиру. Немає рівних сої щодо кількості виготовлених з неї продуктів. Соєвий білок і олію можна знайти на полицях супермаркетів розвинених країн у складі більш ніж 1000 харчових продуктів, починаючи від приправ до салатів, соєвого м'яса, хліба і закінчуючи смачними готовими стравами.

Великий вміст білка і надзвичайно цінна його збалансованість за амінокислотним складом, роблять сою чудовим замінником продуктів тваринного походження у харчуванні людини. Із сої виготовляють соуси, молоко, сир, котлети, замінники яєчного порошку, кондитерські вироби, ковбаси, консерви та ін. їх використовують як дієтичний продукт харчування, що має антисклеротичні речовини. Особливістю хімічного складу сої є вміст у ній фосфатидів - лецитину і нефаліну, необхідних для живлення нервової тканини.

Поряд з тим в насінні сої є антипоживні речовини: інгібітори трипсину, хемотрипсину, сапоніни, гемаглютиніни тощо. Ці інгібітори можна успішно інактивувати методом теплової обробки, який широко застосовується у світовій практиці при одержанні повно-жирових і знежирених соєвих продуктів, призначених як для харчових, так і для кормових потреб.

Соя - важлива технічна культура. Вона займає перше місце у світовому виробництві рослинної олії. Її використовують на харчові цілі і для виробництва промислової продукції - лаку, фарб, мила, пластмаси, клею, штучних волокон. На даний час 60% зерна сої переробляється на олію.

Олія засвоюється організмом на 98%. У ній велика кількість ненасичених жирних кислот (лінолевої і ліноленової), які не синтезуються в організмі і обов'язково повинні поступати з їжею. Вони знижують вміст холестерину в крові, позитивно діють на функціонування мозку, покращують зір.

Олія містить насичені і ненасичені жирні кислоти. Перші є дуже цінними для промисловості. З насичених жирних кислот у соєвій олії містяться: пальмітинова (7-10%), стеаринова (25%), бехенова (1-3%>), меристинова (0,1-0,3%), лігноцеринова (0,1%) та ін. в незначній кількості. Із ненасичених жирних кислот є олеїнова (22-35%), лінолева (43-59%), ліноленова (0,5-12,5%).

Соя - цінна кормова культура, її можна згодовувати тваринам у вигляді макухи, соєвого шроту, дерті, молока, білкових концентратів, зеленого корму, сіна, силосу, соломи. Макуха може застосовуватися як універсальний білковий концентрований корм. Вона містить в 1 кг 1,26 кормових одиниць, 354 г перетравного протеїну, 28 г лізину.

Якщо до комбікормів додавати 10% соєвого шроту, це значно підвищує продуктивність тварин і зменшує витрату кормів.

Соя має агротехнічне значення. Вона має здатність фіксувати азот з атмосфери за допомогою бульбочкових бактерій, залишаючи після себе 60-90 кг/га біологічно фіксованого азоту. Соя очищає поле від бур'янів і є добрим попередником для наступних культур сівозміни. Здатна використовувати малодоступні важкорозчинні мінеральні сполуки не тільки з орного шару, а й з більш глибоких шарів ґрунту.

Мета дослідження:

Встановити закономірності формування і розвитку бур'янового угрупування в агрофітоценозі сої за умов застосування різних гербіцидних композицій на фоні традиційної технології обробітку ґрунту та No-till;

Оцінити та порівняти протибур'янову ефективність окремих елементів контролю забур'яненості сої при традиційної технології обробітку ґрунту та No-till;

Визначити оптимальну систему контролю сегетальної рослинності в агрофітоценозі кукурудзи при технології No-till.

Об'єкт дослідження. Бур'янисті рослини в агрофітоценозі сої при традиційній та No-till технологіях.

Предмет дослідження. Взаємовідносини між соєю та бур'яновим угрупуванням за різних заходів контролю та технологій вирощування: No-till, традиційна.

Гіпотеза. При відсутності механічних обробітків ґрунту та заходів контролю видовий склад бур'янового угрупування змінюється в напрямку накопичення більш шкодочинних видів бур'янів. В сиcтемі No-till хімічними заходами можна успішно контролювати рівень присутності сегетальної рослинності в посівах сої. Синергізм стимулятора росту Рачет з після сходовим гербіцидом Базагран.

соя ґрунт агрофітоценоз сегетальний



Розділ 1. Огляд наукової літератури

1.1 Поширення сої в Україні та світі

В Україні спостерігається стійка тенденція і високі темпи збільшення посівних площ та валових зборів сої. Якщо у 1990 році з площі 93 тис. га було зібрано біля 100 тис. тонн зерна сої при врожайності 11,3 ц/га, то у 2012 році з площі 1,4 млн. га зібрано 2,4 млн. тонн, при врожайності 17,0 ц/га. В 2012 році, незважаючи на несприятливі погодні умови, соя була однією із сільськогосподарських культур, валовий збір якої на 140 тис. тонн перевищив валовий збір 2011 року (2011 р. - 2264,4 тис. тонн, 2012 г. - 2405,2 тис. тонн). В 2012 р. урожайність хоч і становить 17,0 ц/га, що на 3,4 ц/га менше, ніж у 2011 р. (20,4 ц/га), але, по-перше, це практично другий показник за період з 2006 року, по-друге, це свідчить про те, що в Україні уже є сорти, які можуть протистояти засусі та іншим катаклізмам в природі.

Вирощування сої, на відміну від надмірного збільшення посівних площ соняшнику, має позитивний ефект для всього сільського господарства, оскільки ця культура є ідеальним попередником практично для всіх зернових культур, її особливою властивістю є наявність на коренях бульбочкових бактерій, які дозволяють фіксувати азот з повітря і за період вегетації накопичувати його в ґрунті в межах 80-100 кг/га, це дуже важливо в економічному плані при недостатніх обсягах внесення мінеральних та органічних добрив, що призводить до від'ємного балансу поживних речовин у ґрунті, який за розрахунками науковців складає біля 200 кг/га, чим порушується основне правило землеробства, яке зобов'язує товаровиробника повернути у ґрунт еквівалентну кількість поживних речовин, що була витрачена на формування урожаю. Соя -- один з найкращих попередників для зернових культур, до того ж сама є високорентабельною культурою, яка сприяє підвищенню родючості ґрунтів. Суттєве зростання посівних площ і валових зборів сої свідчить про її надзвичайно важливу роль в аграрному комплексі України. При дотриманні рекомендованих технологій вирощування можна досягти врожайності 2,5 т/га і вище. Враховуючи витрати на 1 га і середню ціну реалізації, рентабельність виробництва сої становить понад 50%. Тому, беручи до уваги стабільний попит на цю культуру в світі та Україні, виробники сої можуть отримати великий економічний ефект від її вирощування. За прогнозами фахівців до 2015 року виробництво сої в Україні може збільшитися до 4 млн тонн, при площі посіву на рівні 2 млн га. За даними НААН України соя в структурі посівних площ може займати до 20 %. Слід відмітити, що в 1990 р. соя в структурі займала 0,3 %, в 2011 р. - 3 %, а в 2015 р. - прогнозується збільшення до 10 %. Єдиною проблемою при вирощуванні залишається недостатній ріст її врожайності. На даний час Мінагрополітики України сприяє впровадженню у виробництво високоврожайних сортів сої [1].

Динаміка вирощування сої у світі вражає - у 1960 р. виробляли 31 млн т сої, у 2002 - 184,9 млн т, а 2014 р. - 268,8 млн т. Відбулося зростання майже у 9 разів. Межу у 100 млн га посівна площа сої вперше досягла у 2009 р. Вирощували цю культуру в основних землеробських регіонах у 90 країнах, а її світове виробництво за обсягами посіло четверте місце в світі після кукурудзи, пшениці і рису. Провідні країни виробники розміщують посіви сої на родючих землях, в умовах із достатніми для неї вологозабезпеченістю й тепловим режимом, у так званому Соєвому поясі. Велике значення дослідженню ефективності цієї культури приділяють за кордоном, публікуючи щорічні звіти, дослідження і книги, присвячені різним аспектам виробництва сої у різних країнах і в цілому у світі. Вітчизняні дослідники відзначають, що Україна має великі можливості та значний потенціал для подальшого збільшення власного виробництва сої. І саме ця культура може сформувати стабільний урожай . Підтвердженням цьому є те, що на зрошуваних землях у Херсонській області встановлено світовий рекорд її урожайності - 102,3 ц/га (2005 р.), а у Волинській області - європейський рекорд урожайності на незрошуваних землях - 74,9 ц/га (2010 р.). Взагалі потенціал урожайності вітчизняних сортів сої вважається досить високим: ультра скоростиглих - 23-28 ц/га ранньостиглих - 25-30 ц/га, середньо ранньостиглих - 30-40 ц/га, середньостиглих - 41-50 ц/га й більше.

Трійка лідерів країн-виробників є незмінною протягом останніх років. США, Бразилія і Аргентина стабільно нарощують обсяги вирощування сої. Необхідно зазначити, що Україна входить у десятку найбільших країн виробників і за 2012-2014 рр. піднялася в рейтингу на дві позиції (табл. 1.1) [2].

Таблиця 1.1 - Виробництво сої у Топ-10 країн-виробників протягом 2012-2014 рр. [2]

Країна	Виробництво, тис. т	Ранг
	2012 р.	2014 р.	2014 р./2012 р.	2012 р.	2014 р.	2014 р. / 2012 р.
США	82,1	108,0	131,6	1	1	-
Бразилія	65,5	94,5	143,5	2	2	-
Аргентина	40,1	56,0	139,7	3	3	-
Індія	14,7	10,5	71,6	4	5	v
Парагвай	43,5	8,5	195,6	5	6	v
Китай	13,1	12,4	94,6	6	4	^
Канада	5,1	6,1	118,9	7	7	-
Уругвай	3,0	3,4	113,3	8	9	v
Болівія	2,1	2,7	131,0	9	10	v
Україна	2,4	3,9	161,8	10	8	^

Збільшення виробництва сої сприяло підвищенню активності світової торгівлі. Експорт сої у світі в майбутньому році очікується в обсязі 99 млн т, що на 9,6 % перевищить рівень минулого року. Загалом частка експорту сої відносно обсягів його споживання становить 38 %, що пояснюється значним задоволенням потреб світових споживачів саме соєвими бобами, а не продуктами їх переробки, якими є олія та шрот. Структура світового експорту сої розподіляється таким чином: Бразилія - 39 %, США - 37 %, Аргентина - 11 %. Експортують великі обсяги сої також Парагвай та Канада [3].

Найбільшим імпортером сої є Китай. Минулого сезону обсяги закупівель цієї країни становили майже 65 % світового імпорту. У найближчій перспективі Китай буде змушений збільшити закупівлі сої для потреб внутрішнього ринку, оскільки запаси продукції у країні знаходяться на дуже низькому рівні, а цьогорічний урожай зменшився до 12,6 млн т, що майже на 15 % менше минулорічного. До першої п'ятірки імпортерів, крім Китаю входять Європейський союз, Мексика, Японія та Тайвань.

Незважаючи на високі обсяги виробництва сої в Україні, урожайність цієї культури є досить низькою в порівнянні зі світовим рівнем. Якщо зростання урожайності сої протягом 1990-2013 рр. в 1,8 рази серед українських господарств можна розцінювати як досягнення (табл. 1.2), то порівняння суми урожайностей за 2003-2013 рр. доводить, що світова урожайність сої вища в 1,5 рази, а українським товаровиробникам є куди прагнути. Хоча безумовно при порівнянні рекордних урожайностей першість (у якості світового рекорду) належить Україні, адже рекордна урожайність сої в США (98 ц/га) є меншою на 4 ц/га [4].

Значною перевагою сої є її висока рентабельність, що особливо важливо для вітчизняних товаровиробників. Так, середній рівень рентабельності сої в сільськогосподарських підприємствах України у 2013 р. становив 15,8 %. Вищим цей показник серед технічних культур є лише при вирощуванні насіння соняшнику (28,5 %). Найбільш ефективною є реалізація сої у Дніпропетровський, Запорізькій і Херсонській областях, рівень рентабельності реалізованої продукції становить відповідно 27,9, 28,2 та 25,8 %.

Середня реалізаційна ціна сої становить 343,22 грн/ц. У структурі собівартості сої найбільшу питому вагу займають загальновиробничі витрати, а витрати на насіння і мінеральні добрива становлять відповідно 12,4 та 13,5 % у структурі собівартості. Система удобрення сої більшою мірою передбачає застосування фосфорних і калійних добрив, а необхідність в азоті ця культура забезпечує на 50-80 % самостійно [2].

Таблиця 1.2 - Динаміка вирощування сої в Україні у 2003 - 2013 р. [2]

Рік	Площа, тис, га	Валовий збір, тис. т	Урожайність, ц/га
			в Україні	у світі
1990	87,8	99,3	11,3	н.д.
2000	60,6	64,4	10,6	н.д.
2003	189,63	231,9	12,2	21,1
2006	714,82	889,6	12,4	25,0
2007	582,8	721,7	12,4	24,2
2008	547,7	812,9	15,4	22,0
2009	622,3	1043,5	16,8	25,6
2010	1036,6	1680,2	16,2	25,7
2011	1134,0	2264,4	20,4	23,1
2012	1412,4	2410,2	17,1	27,2
2013	1351,0	2774,3	20,5	29,9

1.2 Ботаніко-біологічні особливості та вимоги до умов вирощування сої

Ботанічна характеристика:

Соя належить до роду, який, за даними F.J.Herman (1962), поділяється на три підроди (submenus) Leptocyamus, Glycine і Soja. За свідченням П.М.Жуковського, рід Glycine об'єднує 10 видів. В СНД ростуть лише два види: соя культурна - Glycine hispida Maxim, Moench. (синоніми: Soja hispida, Moench.; Soja japonica Savi. та ін.), яка є важливою сільськогосподарською культурою, та уссурійська дикоросла соя - G. ussuriansis Regel and et. Maak., що росте на берегах річок і озер, а також на сопках Далекого Сходу.

Коренева система - стрижнева. Головний корінь грубий, відносно короткий, бічні корінці у більшості тонкі, довгі, проникають у грунт на глибину до 2 м.

Стебло різної висоти - від 20 см до 2 м; у сортів, поширених в Україні, - від 40 см до 1 м; грубе і товсте (діаметр 11-13 мм і більше) або ніжне і тонке (3-4 мм), прямостояче чи сланке, іноді витке, злегка колінчасто-зігнуте, гілкується. Бічні гілки завдовжки до 10-18 см, відхиляються від стебла під різним кутом і утворюють з 5-10 гілок різної форми кущ - розлогий, напіврозлогий або стиснутий. Стебло і гілки вкриті жовтими, бурими або білими волосками. При достиганні воно жовте, буро-жовте чи руде [4]..

Листки--трійчасті (іноді на черешку утворюється п'ять листочків), з малими прилистками, розміщені почергово, за винятком двох перших примордіальних, які є простими і розміщуються супротивне. Листочки мають різну форму - широкояйцеподібну, овальну, ромбічну, клиноподібну з тупими або загостреними верхівками; опушені, включаючи прилистки, волосками білого, сірого або бурого кольору, завдовжки 15-16, завширшки 3-10 см. У більшості сортів листки при достиганні рослин обпадають, що полегшує механізоване збирання врожаю[5].

Квітки малі, мають п'ятизубчасту зелену чашечку та п'ятипелюстковий віночок білого або фіолетового кольору, маточку з верхньою зав'яззю та 10 тичинок, з яких 9 зрослих і одна вільна. Розміщуються квітки у пазухах листків на квітконіжках, утворюючи суцвіття - китиці (грона), які можуть бути короткими, малоквітковими - з 2-4 квітками або довгими, багатоквітковими - з 10-20 квітками і більше.

Плоди - боби, за формою - прямі, мечоподібні, злегка зігнуті, шабле- або серпоподібні, плоскі чи опуклі, з гладенькими або чоткоподібними стулками; світлого, коричневого чи бурого кольору, з рудуватим опушенням, завдовжки 3-7 і завширшки 0,5-1,5 см, з вмістом 1-4 насінин.

Насіння округле, овальне, округло-овальне, овально-видовжене, плоске або опукле; велике, середнє чи дрібне, жовте, зелене, коричневе, чорне, жовте, з коричневою пігментацією, з насінним рубчиком світлого, сірого, темно-коричневого кольору. Маса 1000 насінин - 50-400 г. При проростанні насіння сім'ядолі виносяться на поверхню ґрунту.

Підвиди і різновидності:

Із відомих шести підвидів культурної сої--напівкультурної (gracilis Enk.), індійської (indica Enk.), китайської (chinensis), корейської (korajensis Enk.), маньчжурської (manshurica Enk.) та слов'янської (slavonica Kov. et Pinz)--в СНД поширені два останніх підвиди.

Соя, яка належить до маньчжурського підвиду, середньоросла, переважно 70-100 см заввишки, утворює великого і середнього розміру листки, боби та насіння. Сорти цього підвиду середньостиглі й переважно зернового типу.

Соя слов'янського підвиду--низько -, рідше середньо росла, здебільшого заввишки 40-70 см, частіше утворює більш тонкі стебла і стиснутий кущ, менші листки, боби і насіння, скоростигла. В Україні вирощують сорти сої переважно маньчжурського підвиду і зовсім мало - слов'янського [4].

Біологічні особливості

Соя - рослина короткого дня. При просуванні на північ зміщуються строки початку її цвітіння, посилюється ріст вегетативної маси, збільшується період вегетації. Ультраскоростиглі форми північного екотипу у більш південних широтах різко скорочують період вегетації, стають низьковрожайними карликами.

Соя дуже вимоглива до тепла. Проростання насіння починається при температурі ґрунту на глибині посіву 8 - 10 0С. У фазі сходів вона витримує заморозки до 3 0С. В період цвітіння - формування насіння температура повітря повинна бути 17 - 25 0С.

Ультраскоростиглі сорти північного екотипу більш стійкі до холоду. Цвітіння і утворення бобів у них може відбуватися при температурі 14 - 16 0С. Для південних екотипів сума активних температур (10 0С і вище) за вегетацію становить 2800 - 3500 0С. Ультраскоростиглі північні сорти припиняють вегетацію при сумі активних температур 1700 - 2000 0С, причому тривалість вегетації залежить від напруження температур в окремі міжфазні періоди. В холодні роки ультраскоростиглі сорти можуть виявитися в групі середньостиглих і навіть середньопізніх. У зв'язку з цим більш точною характеристикою сорту за скоростиглістю є число днів від сходів до дозрівання та сума активних температур за даний період (табл. 1.3). Цей показник обумовлений генетично і досить стабільний [6].

Вегетаційний період сої поділяється на шість основних фаз: сходи, гілкування, цвітіння, утворення бобів, повний налив зерна, повна стиглість. В останній час вчені багатьох країн вегетаційний період сої поділяють на два підперіоди: вегетативний (В) і генеративний (Г). Поява першого трійчастого листа позначається як В1, другого - В2 і т. д.,

Таблиця 1.3 - Класифікація сортів сої за тривалістю вегетаційного періода [7]

Сорти	Тривалість періоду від сходів до дозрівання, днів (за Н.І. Корсаковим)	Сума активних температур, 0С (за Г.С. Пропановим)
Ультраскоростиглі	80 і менше	1700 і менше
Дуже скоростиглі	81 - 90	1701 - 1900
Скоростиглі	91 - 110	1901 - 2200
Середньоскоростиглі	111 - 120	2201 - 2300
Середньостиглі	121 - 130	2301 - 2400
Середньопізні	131 - 150	2401 - 2600
Пізньостиглі	151 - 160	2601 - 3000
Дуже пізньостиглі	161 - 170	6001 - 3500
Виключно пізньостиглі	Більше 170	Більше 3500

Поява квіток у пазусі першого листа - Г1, в пазусі другого, третього листа - Г2, Г3 і т.д. Така деталізація вегетаційного періоду особливо потрібна в селекційному процесі.

Важлива біологічна особливість сої - здатність до симбіозу з бульбашковими бактеріями роду Rhizobium. При сприятливих умовах симбіозу (рНсол 6,5 - 7. оптимальне значення вологості ґрунту, достатня забезпеченість макро- і мікроелементами, оптимальна температура 15 - 250С, наявність специфічного вірулентного активного штамма різобій) активний сімбіотичний потенціал становить 25 - 30 тис. од., а кількість фіксованого азоту повітря за вегетацію - 200 - 250 кг на 1 га [7].

Оскільки симбіотична активність рослин визначається генотипом, а селекція на підвищену азотфіксацію раніше не проводилася, існуючі сорти гетерогенні за цією ознакою. В одному і тому ж сорті зустрічаються рослини з добре розвинутим симбіотичним апаратом, які активно фіксують азот повітря, і рослини з слабкою азотфіксуючою активністю або імунні до ризобій. Відповідно вміст білку в зернах цих рослин різниться на 5 - 10%.

При повільному рості наземної маси і потужному розвитку кореневої системи соя задовільно переносить нестачу вологи в перший період вегетації, однак при цьому затримується формування симбіотичного апарату. В фази цвітіння, формування бобів і наливу насіння вологість орного шару ґрунту не повинна опускатися нижче 65% вологості. При нестачі вологи в цей період відмирають бульбашки, соя потерпає від азотного голодування і знижує врожай зерна [8].

Соя може рости на різних ґрунтах, крім кислих, сильнозасолених або заболочених. Оптимальне значення рНсол ґрунту для неї 6,5 - 7 при достатньому забезпеченні фосфором, калієм, бором, молібденом. Азотні добрива пригнічують симбіоз, сприяють нарощуванню вегетативної маси, призводять до зниження врожаю зерна.

Біологія цвітіння і запліднення. Соя строгий самозапилювач, 98% квіток її клейстогамні. Природня гібридизація становить 0,1-0,15%, досягає інколи 0,5%. У недетермінантних форм цвітіння розтягнуте в часі, одночасно з ним продовжується ріст головного стебла і гілок. Спочатку з'являються поодинокі квітки в нижній або середній частині головного стебла, через 4 - 6 днів інтенсивно цвіте вся рослина. У форм з детермінантним типом росту цвітіння відбувається майже одночасно на всій рослині [9].

На початку росту бутона стовпчик маточки нахилений в напрямку паруса, приймочка маточки суха, відстаючі в рості пиляки щільним кільцем розміщені нижче приймочки, вони жовтувато-зелені. Потім зубчики чашечки починають розходитися, і з них з них поступово починає проглядати віночок. На приймочці з'являється клейкувата світла рідина, вона готова до сприйняття пилку. Ця фаза найбільш зручна для кастрації і запилення квіток сої. Починається вона о 4 - 5 год. ранку. Якщо попередній день був сухим і жарким, масове розтріскування пиляків починається о 5 - 7 год., якщо прохолодний і зволожений - о 9 - 10 год. або пізніше. В одній квітці пиляки розтріскуються протягом декількох хвилин. При цьому віночки фіолетового забарвлення починають набувати рожевого відтінку, а білі - кремового. Загальний термін розтріскування 2 - 3 год. Тріснувші яскраво-жовті пиляки щільним кільцем оточують маточку і змикаються з нею. Пилкові зерна проростають через 10 - 20 хвилин після розтріскування пиляків. Через 20 - 30 хвилин після початку проростання пилку розкривається віночок, пелюстки його втрачають пружність. До середини дня розтріскування пиляків припиняється, відновлюючись після 17 -18 год. Вночі соя не цвіте. Віночок запилюваної квітки залишається відкритим протягом ночі і починає в'янути наступного дня і опадає через 2 - 3, доби з чашечки з'являється біб [10].

Для сої характерне істотне опадання квіток (14 - 90%), а також абортивність бобів і насіння (до 40%), що призводить до істотного зниження врожаю. Опадання бобів спостерігається при сильній засусі, нестачі деяких елементів живлення і тривалому світловому дні. Абортивність насіння визначається умовами вирощування і генотипом сорту. В одних і тих же умовах у різних сортів вона коливається від 15 до 34% [11].

Зарубіжні шкали фаз розвитку сої

Для чого потрібне розуміння стадій, фаз, етапів органогенезу рослини сої? Передусім, це можливість здійснювати якісний моніторинг посівів для отримання інформації та прийняття подальших рішень щодо здійснення агротехнічних заходів: планування проведення позакореневих підживлень культури, обробок гербіцидами, фунгіцидами, інсектицидами, та вчасного якісного збирання урожаю насіння. Розвиток (етапи органогенезу) рослин сої у міжнародній класифікації поділяють на вегетативні стадії, вони на схемах позначаються зазвичай літерою V (VE, VC, V1, V2, V3, Vn), та репродуктивні стадії на схемах позначаються літерою R (R1, R2, R3… R8).

VE, VC, V1, V2, V3, Vn - вегетативні стадії, протягом яких формується основна вегетативна маса рослин та закладаються репродуктивні органи:

VE - поява сходів: формування конуса наростання рослини та вихід зародкової бруньки на поверхню ґрунту. Корінчик виходить з-під насіннєвої оболонки, починає рости;

VC - примордіальни листки: гіпокотиль виносить сім'ядолі на поверхню ґрунту. Розкриття примордіальних листків;

V1 - перший трійчастий листок: в цей період відбуваються утворення справжніх листків та міжвузлів, зачатків бічних пагонів та суцвіть;

V2 - другий трійчастий листок: утворення справжніх листків та міжвузлів, зачатків бічних пагонів та суцвіть;

V3 - другий трійчастий листок: утворення осі суцвіття та квіткових органів.

R1 - R8 - репродуктивні стадії від цвітіння до повного дозрівання:

R1 - початок цвітіння

R2 - цвітіння: відкрита квітка в одному з двох вищих вузлів;

R3 - початок утворення боба: початок інтенсивного росту боба та утворення зародка насінини;

R4 - біб повністю сформований: Починається органогенез зародка насінини, насіння починає наливатись;

R4 - закінчення формування бобів: відбувається інтенсивний налив бобів, закінчується формування зародка у насінини.

R5 - початок дозрівання - повна стиглість: період, коли завершується налив насіння, воно починає втрачати вологу. Рослини повністю відмирають. Завершуються всі біохімічні процеси.

Окрім того, існує ще одна система класифікації, яка характеризує фази розвитку сої та інших культур. Це світова загальноприйнята класифікація, яка детальніше описує їх процеси росту та розвитку. Вона була розроблена в Європі в другій половині ХХ ст. Шкала ВВСН є міжнародною та часто використовується при проведенні дослідів, що полегшує використання та обробку інформації згідно з загальноприйнятими стандартами. Нижче наведений опис кодів ВВСН для сої [12].

Таблиця 1.4 - Стадії розвитку сої за шкалою BBCH[13]

Основна фаза розвитку 0: проростання
00-09	00 сухе насіння 01 початок набухання насінини 03 повне набухання 05 відростання корінчика від насінини 06 видовження корінчика; формування кореневих волосків 07 відростання гіпокотилю з сім'ядолями, прорив насіннєвої оболонки 08 гіпокотиль досягає поверхні ґрунту; гіпокотиль видно 09 Поява: гіпокотиль з сім'ядолями з'явиться над поверхнею ґрунту
Основна фаза розвитку 1: розвиток листя та міжвузлів стебла
10-19	10 сім'ядолі повністю розвернуті 11 перша пара примордіальних листків розвертається перший трійчастий 12 розвертання другого трійчастого листка 13 розвертання третього трійчастого листка 14 фази розвертання листків продовжуються 19 розвертання дев'ятого трійчастого листка; немає видимих бічних пагонів
Основна фаза розвитку 2: формування бічних пагонів
21-29	21 Видно відростання бічного пагона першого порядку з одного боку 22 Видно відростання бічного пагона першого порядку з другого боку 23 Видно відростання бічного пагона першого порядку з третього боку 24 видно етапи відростання бічних пагонів безперервно до наступної фази 29 Розвиток та відростання 9 або більше бічних пагонів першого порядку, видно стовбурові подовження
Основна фаза розвитку 3: утворення міжвузлів культури відбувається паралельно з фазою 1 (розвиток листя)
Основна фаза розвитку 4: закладання плодоносних частин рослин
49	49 Плодоносні вегетативні частини рослин досягли остаточного розміру (збирання сої для кормових цілей)
Основна фаза розвитку 5: бутонізація
51-59	51 видно перші бутони 55 перші бутони збільшуються 59 видно пелюстки першої квітки; квіти, як і раніше, закриті
Основна фаза розвитку 6: цвітіння
60-69	60 перші квітки відкриваються (хаотично по рослині) 61 початок цвітіння: близько 10% квіток відкрито Перша половина початку цвітіння 62 приблизно 20% квіток відкрито 63 приблизно 30% квіток відкрито 64 близько 40% квіток відкрито 65 повне цвітіння: близько 50% квіток відкрито Основний період цвітіння 66 близько 60% квіток відкрито 67 початок закінчення цвітіння 69 кінець цвітіння: стручки стають видимими (приблизна довжина 5 мм)
Основна фаза розвитку 7: розвиток плодів і насіння
70-79	70 Перші стручки досягли кінцевої довжини (15 - 20 мм) 71 Близько 10% бобів досягли кінцевої довжини (15 - 20 мм) Початок утворення зерна 72 Близько 20% бобів досягли кінцевої довжини ( 15 - 20 мм) 73 Близько 30% бобів досягли кінцевої довжини ( 15 - 20 мм) Початок наповнення зерна 74 Близько 40% бобів досягли кінцевої довжини ( 15 - 20 мм) 75 Близько 50% бобів досягли кінцевої довжини ( 15 - 20 мм) Продовження наповнення зерна Основний період фази розвитку наповнення зерна 77 Близько 70% бобів досягли кінцевої довжини ( 15 - 20 мм) Закінчення наповнення зерна 79 Майже всі боби досягли кінцевої довжини. Насіння заповнило порожнини більшості бобів.
Основна фаза розвитку 8: Дозрівання плодів і насіння
80-85	80 дозрівання першого боба, біб набув остаточного кольору, сухий і твердий. 81 Початок дозрівання: приблизно 10% дозрілих стручків, мають остаточний колір, сухі і тверді Початок дозрівання плодів танасіння 82 Понад 20% дозрілих бобів, мають остаточний колір, сухі і тверді 83 Понад 30% дозрілих бобів, мають остаточний колір, сухі і тверді 84 Понад 40% дозрілих бобів, мають остаточний колір, сухі і тверді 85 Середина дозрівання: 50% стиглих бобів, мають остаточний колір, сухі і тверді
Основна фаза дозрівання стручків та насіння
86-90	86 Понад 60% дозрілих бобів, мають остаточний колір, сухі і тверді 87 Понад 70% дозрілих бобів, мають остаточний колір, сухі і тверді 88 Понад 80% дозрілих бобів, мають остаточний колір, сухі і тверді 89 Початок повної стиглості: майже всі стручки дозрілі, мають остаточний колір, сухі і тверді 90 Більшість стручків дозріла, мають остаточне забарвлення, сухі і тверді
Основна фаза розвитку 9: старіння та відмирання
91-99	91 понад 20% листя пожовкло або опало 93 близько 30% листя пожовкло або опало 94 близько 40% листя пожовкло або опало 95 близько 50% листя пожовкло або опало 96 близько 60% листя пожовкло або опало 97 відмирання кореневої системита стебла 99 Збирання урожаю насіння



Вимоги до температури

Насіння сої має здатність до проростання за температури 6-10°С, проте за таких умов сходи з'являються через 25-30 днів., за температури 14-16° С - через 7-8 днів, за 20-22° С - через 4-5 днів, що свідчить про пряму залежність появи сходів від температури. Різкий підйом середньодобової на початку вегетації до більш ніж 25°С призводить до призупинення росту, а температура близько 32-35°С негативно впливає на розвиток рослин та утворення бульбачок. Оптимальною температурою для вегетації є 18-22°С, формування репродуктивних органів - 18-20° С, цвітіння - 22-26°С, формування бобів - 20-23°С і дозрівання - 18-20°С.

Рослини сої навесні легко переносять зниження температури до - 2,5°С, осінні зниження температури до -3°С не впливають на врожай та якість насіння, проте температура нижче -4,0-4,5°С призводить до загибелі рослини [14].

Рис. 1.1 Оптимальна температура за фазами розвитку

Вимоги до вологи

Соя - середньо стійка до посухи рослина, тому протягом вегетації її потреба в волозі неоднакова. Транспіраційний коефіцієнт сої - 520 - 600. Тому високий врожай вона дає за вологістю ґрунту 75-80% НВ, добре витримуючи повітряну засуху. Сумарне водоспоживання води рослинами сої становить 3000-5500 м3/га, а коефіцієнт водоспоживання - 150-300 м3 на 1 ц зерна.

Для проростання насіння, яке поглинає не менше 160% води від власної маси, потрібен 30 мм запас вологи в ґрунтів в 20-сантиметровому шарі.

На початку вегетації, під час інтенсивного розвитку кореневої системи, коли відбувається уповільнений ріст її вегетативної маси, випаровування вологи рослинами не значне, вони краще переносять посуху [15].

Рис 1.2 Вимоги сої до вологи

Від сходів до цвітіння спостерігається менша потреба у волозі. Найінтенсивніше водоспоживання відзначається у фазу цвітіння і формування бобів. Протягом цього періоду соя може використати до 70% від усього споживання вологи за весь вегетаційний період. Нестача вологи у цей період може призвести до опадання бутонів, квіток, плодів, зменшенням маси 1000 насінин і, як наслідок, втрат врожаю.

Соя негативно реагує на повітряну засуху, особливо в період цвітіння і утворення бобів. За дуже низької вологості в цей період на рослинах не утворюються нові і відбуваються скидання бобів, навіть сформованих раніше [9,10].

Вимоги до ґрунтів

Вимоги рослини сої до ґрунтів відносно невисокі. Її можна вирощувати практично на всіх типах ґрунтів за умови, щоб вони не були кислими. Рослини сої не переносять тривалого підтоплення (більш 3-х днів), засолення і кислотності рН < 5,5. Такий показник кислотності призводить до зниження доступності елементів живлення, зокрема Р, Са, Mg, Mo, і також негативно впливає на інтенсивність розвитку кореневої системи сої. Втрачається ефективність інокуляції та використання мінеральних добрив.

Ідеальним для вирощування є оптимально аеровані ґрунти з показником рН 6,0-7,0 [15].

1.3 Шкідливість сегетальної рослинності у посівах сої, гербокритичний період

Соя на початку вегетації росте відносно повільно і бур'яни конкурують з нею за споживання вологи, поживних речовин, використання світла. Це обумовлює її низьку конкурентоспроможність у порівнянні з бур'янами. Втрати врожаю від бур'янів можуть становити від 30 до 50%. Тому інтегрована боротьба з бур'янами має першочергове значення для успішного вирощування сої. Критичним періодом для контролю бур'янів є фаза з 1 по 3 справжніх листків культури. Шкідливість бур'янів для сої залежить від їх видового складу, умов вологозабезпеченості, скоростиглості сорту, потужності посіву, потенційної забур'яненості орного шару, техніки і прийомів догляду за посівами сої [16].



Таблиця 1.5 - Шкідливість бур'янів у посівах сої [17,19,20]

Вид бур`яну	Втрати врожаю сої від бур`янів (%)
	1 шт/м2	5 шт/м2	25 шт/м2
Дводольні бур`яни
Нетреба звичайна	15	41	65
Паслін чорний	14	40	64
Види щириць	12	36	62
Амброзія полинолиста	10	33	59
Канатник Теофраста	6	23	51
Гірчиця польова	5	20	49
Гірчак розлогий	4	15	41
Гірчак березковидний	4	15	41
Однодольні бур`яни
Мишій сизий	1	5	20
Мишій гігантський	3	12	36
Мишій зелений	2	8	29
Мишій кільчастий	1	5	20
Просо куряче	3	12	36
Види пальчатки	1	4	15
Багаторічні бур`яни
Осот рожевий	5	20	49
Осот жовтий	5	20	49
Пирій повзучий	4	18	45
Хвощ польовий	3	12	36
Сить їстівна	2	7	29

Найбільш тривалий і найпроблематичніший період контролювання бур'янів - це бур'янова синузія в культурі. Критичний період для сої є від посіву культури до сходів та від появи першого трійчастого листка до закладання генеративних органів [21,23].

Більшість дослідників стверджують, що гербокритичний період у сої настає на 25-30-й день вегетації культури, а закінчується на 45-50-й день [24].

Рослини сої на початкових етапах повільно ростуть, тому сильно пригнічуються бур'янами. У зв'язку із цим контроль бур'янів до змикання міжряддя є одним із важливих елементів у системі отримання високих урожаїв насіння. Забур'янення посівів сої значною мірою впливає на баланс азоту у ґрунті. Також через високий ступінь забур'янення зростає у 3-6 разів коефіцієнт водоспоживання [21,22,23].

Характер і ступінь забур'яненості посівів сої визначається потенційними запасами насіння і вегетативних органів розмноження бур'янів у ґрунті, погодними умовами весною та на початку літа. У Лісостепу в агроценозах проблемними бур'янами є осоти рожевий (Cirsium arvense L.) та жовтий (Sonchus arvensis L.), лобода біла (Chenopodium album L.), гірчиця польова (Sinapis arvensis L.), щириця звичайна (Amaranthus retroflexus L.), щириця жминдовидна (Amaranthus blitoides L.), редька дика (Raphanus raphanistrum L.), ромашка непахуча (Matricaria inodora L.), талабан польовий (Thlaspi arvense L.), берізка польова (Convolvulus arvensis L.). Однодольні (злакові бур'яни) будуть представлені у посівах просом курячим (Echinochloa crus-galli L.), мишієм сизим (Setaria glauca L.). У зоні Степу і на зрошуваних землях найбільш злісними будуть осоти, гірчак бepeзкoвидний (Polygonum convоlvulus L.), хрінниця крупковидна (Cardaria draba (L.) Desv.), лобода біла, щириці звичайна і біла (Amaranthus albus L.), пасльон чорний (Solanum nigrum L.), дурман звичайний (Datura stramonium L.), амброзія полинолиста (Ambrosia artemisiifolia L.), просо куряче та інші. Змішана засміченість різними видами бур'янів буде відмічатися у всіх регіонах країни, що вимагатиме застосування радикальних заходів їх контролю [17,18,19,20].

1.4 Контроль сегетальної рослинності у посівах сої

1.4.1 За традиційної системи землеробства

Агротехнічні заходи:

У сівозмінах різних ґрунтово-кліматичних зон під сою застосовують диференційований обробіток ґрунту. Раціонально поєднувати глибокий, звичайний і поверхневий обробітки з використанням полицевих, плоскорізних, дискових, голчастих, комбінованих та інших ґрунтообробних знарядь. Але зважаючи на значне забур'янення полів, поки що основним є плужний обробіток ґрунту, який включає лущення стерні чи дискування і оранку, бажано гладеньку обертовим плугом [25, 26].

Вибір конкретних заходів залежить від ґрунтово-кліматичних умов місця вирощування, а також від загального рівня культури землеробства, наприклад, ступеня забур'янення полів. Так, у рамках основного обробітку ґрунту при засміченні полів однорічними бур'янами проводять покращену зяблеву оранку (два-три дискування й осіння оранка) або напівпаровий обробіток ґрунту (літня оранка і одна-дві культивації для знищення сходів бур'янів). За наявності на полях коренепаросткових бур'янів застосовують пошаровий обробіток ґрунту, який включає лущення дисковими та лемішними знаряддями і наступну глибоку оранку на 30-32 см під час появи масових сходів бур'янів [27].

При короткому післязбиральному періоді проводять лущення стерні і наступну оранку з вирівнюванням поверхні поля. Соя порівняно з ранніми ярими культурами більш вимоглива до передпосівного обробітку ґрунту. Ранній весняний обробіток ґрунту під сою починається із боронування важкими, середніми або легкими боронами, а також шлейфами, райборонами, шлейф-боронами при настанні фізичної стиглості ґрунту. Боронують упоперек або під кутом до направлення оранки в 1-2 сліди. На чистих, вирівняних з осені полях після ранньовесняного боронування до сівби ґрунт не обробляють. На не вирівняних з осені, засмічених зимуючими бур'янами або падалицею полях і при тривалій холодній весні необхідно проводити культивацію на глибину 6-8 см із наступним прикочуванням. Прикочування підвищує температуру посівного шару на 1,5-3,00С і стимулює проростання бур'янів, які будуть знищені наступною передпосівною культивацією [28].

Після зернових попередників поле лущать дисковими лущильниками на глибину 6-8 см. Своєчасне лущення ефективне у боротьбі з однорічними бур'янами, особливо теплолюбними. Такі бур'яни, як півняче просо, щириця, мишій та інші погано проростають за низької температури, тому не знищуються весною під час передпосівної підготовки ґрунту [29].

На забур'янених осотом площах перше лущення здійснюють дисковими лущильниками на глибину 6-8 см, друге - полицевими лущильниками на глибину 12-14 см. Проти пирію використовують подвійне дискування на глибину 10-12 см важкими боронами БДТ-3; БДТ-7. Якщо площі мають дуже високу забур'яненість, доцільно для обмеження чисельності бур'янів здійснити внесення гербіцидів суцільної дії на основі гліфосату (раундап, ураган тощо) за 2-3 тижні до оранки [30].

Глибина зяблевої оранки під сою становить 28-30 см. Після просапних попередників орють на 25-27 см без попереднього лущіння. Глибока оранка сприяє розвитку кореневої системи і збільшує кількість бульбочкових бактерій.

Від початку весняного обробітку ґрунту до сівби проходить 30-40 днів, що дозволяє якісно підготувати ґрунт і провести боротьбу з бур'янами за допомогою агротехнічних заходів [31].

Весною, як тільки ґрунт перестає мазатися, закривають вологу шляхом боронування важкими боронами. Після проростання бур'янів (фаза білої ниточки) проводять культивацію з допомогою КПС-4 в агрегаті з боронами. За потреби такий обробіток повторюють для знищення нової хвилі бур'янів. Одна з головних умов одержання високих урожаїв сої полягає у ретельному передпосівному обробітку ґрунту. Передпосівний обробіток ґрунту здійснюють на глибину сівби. Для цього передбачено закриття вологи важкими зубовими боронами та обробіток ґрунту комбінованими агрегатами типу "Комбінатор", "Компактор", "Європак", які забезпечують дрібногрудкувату структуру ґрунту та сприятливі умови для сівби і росту сої. Передпосівний обробіток ґрунту повинен бути мінімальним та водночас забезпечувати знищення проростків і сходів бур'янів, збереження вологи, додаткове вирівнювання поверхні поля. Якщо з осені не вирівняно, весною проводять проміжну культивацію на 10-12 см. Така культивація виконується і за необхідності довнесення добрив, передпосівну культивацію здійснюють на глибину 5-6 см з одночасним внесенням гербіцидів. Зменшення кількості обробок і застосування комбінованих агрегатів сприяє збереженню оптимальної структури ґрунту. На зрошенні ефективні дві весняні обробки: за масових сходів ярих і зимуючих бур'янів, друга (передпосівна) - за появи середньопізніх бур'янів (амброзії, курячого проса, щириці, канатника, дурнишника) з одночасним внесенням гербіцидів [32].

Зразу ж після сівби поле коткують для покращення умов проростання насіння і підвищення польової схожості. Подальший догляд за посівами залежить від технології вирощування культури - за умов застосування гербіцидів чи без внесення препаратів.

Якщо гербіциди не вносили або з якихось причин ефективність їх невисока (гербіциди ґрунтової дії здатні впливати на проростки рослин бур'янів лише за наявності достатньої кількості вологи у верхньому шарі ґрунту), то необхідно насамперед провести 1-3 до сходових боронувань. Перше боронування посівів рекомендується провести вже через 3-4 дні після сівби, коли насіння сої лише наклюнулося, а бур'яни знаходяться у фазі білої ниточки, друге - через 8-10, третє - через 12-14 днів. Соя переносить боронування легко. Лише фаза вигнутого коліна, яка настає за 2-3 дні до появи сходів, є критичною для боронування. На посівах сої, залежно від забур'яненості, як правило, проводять 1-2 після сходові боронування, при цьому перше післясходове боронування проводиться тоді, коли рослини вже добре укоренилися і мають висоту 10-12 см. Досходове боронування знижує забур'яненість сої на 40-50%, після сходове - на 50-60% а досходове + після сходове - на 65-75%. Під час боронування до сходів швидкість руху агрегату не повинна перевищувати 5-6 км/год., по сходах - 4-5 км/год. Строки проведення міжрядних обробок і їх кількість залежать від появи бур'янів. За вегетацію проводять, як правило, 2-4 міжрядних обробітки. Як тільки позначаться рядки, проводять неглибокий міжрядний обробіток - шарування. Обробіток міжрядь здійснюють із появою бур'янів, а також у разі утворення ґрунтової кірки, для кращого проникнення кисню до коріння [33].

Крім знищення бур'янів, цей захід сприяє створенню кращого повітряного й водного режиму рослин, зниженню ступеня поширення та ураженості рослин хворобами. Післясходове боронування можна проводити у фазі першого справжнього листка. Пізніше міжряддя розпушують двічі-тричі до змикання рядків. Глибина першого розпушування становить 6-8 см, другого (через 8-10 днів після першого) - 8-10 см, третього - 6-8 см. Не можна боронувати сою у фазі проростків (у період, коли вони вже більші за набубнявіле насіння, до утворення першого справжнього листка), тому що борони легко ламають і пошкоджують проростки та сім'ядольні листочки. Останній обробіток проводять не пізніше фази бутонізації. Як правило, боронують у суху погоду і в другій половині дня, коли у рослин спадає тургор [34].

На сильно забур'янених площах досягти успіху агротехнічними заходами практично неможливо. Тим більше, що соя відноситься до культур, які дуже негативно реагують на забур'янення посівів, практично не витримуючи з бур'янами конкурентних взаємовідносин.

За умов вирощування сої без застосування гербіцидів у технології вирощування не передбачено проводити до- і післясходові боронування, а також міжрядні розпушування. Рекомендується звуження міжрядь у посівах до 18-22 см [35].

Хімічні заходи:

Головне завдання комплексу заходів із захисту рослин є забезпечення оптимальних умов вегетації культури на всіх фазах розвитку. Контроль бур'янів у посівах сої переслідує мету: забезпечення відсутності конкуренції з боку бур'янів на початкових фазах розвитку культури через максимальну доступність для культури сонячної енергії (відсутність затінення з боку бур'янів); збереження доступної для культури вологи (відсутність поглинання вологи бур'янами); збереження комплексу елементів живлення (NPK) у доступних формах (відсутність засвоєння елементів живлення бур'янами); забезпечення відсутності комплексу токсинів, що виділяють бур'яни. Вибір системи захисту, визначення оптимальної норми застосування відповідних гербіцидів, часу проведення обробітку залежить від багатьох факторів.

Для успішної боротьби з бур'янами в посівах сої, її необхідно проводити ще під час вирощування попередників, які чергуються із соєю у сівозміні. Основу успішної боротьби з бур'янами забезпечує її ретельне планування вже на ранньому етапі. Причому, якщо планується висівати сою і вести боротьбу з бур'янами у її посівах, то це необхідно починати у період підготовки ґрунту і після сівби попередника [36].

Соя сильно засмічується всіма видами однорічних і багаторічних видів бур'янів через низьку конкурентоспроможність на ранніх етапах органогенезу. Економічний поріг шкідливості бур'янів наступає за наявності на 1 м2 5 злакових однорічних або 3 широколистих (дводольних) бур'янів.

Застосування гербіцидів проти бур'янів слід спрямовувати не тільки на підвищення урожайності сої, а й на зменшення їх негативного впливу і на подальші культури сівозміни. З огляду на це, слід застосовувати гербіциди з вибірковою системною дією, із коротшим періодом детоксикації у ґрунті та з ефективнішою токсичною дією на комплекс видів бур'янів, що засмічують посіви сої, для одержання найменшої шкідливості бур'янів під час вирощування сільгоспкультури [32,36].

Для ефективної боротьби з бур'янами вносять гербіциди до сівби, до сходовим та після сходовим способом, які рекомендовані для використання на посівах сої. Для неї можливий набір гербіцидів, які ділять на ґрунтові (наприклад: Харнес, Трофі, Дуал Голд, Примекстра ТZ Голд 500 SC) і страхові. Страхові, в свою чергу, застосовують для знищення дводольних бур'янів (Базагран, Хармоні), злакових (Селект, Міура, та інші грамініциди). Норма їх внесення і способи застосування відрізняються за зонами, з урахуванням ґрунтово-кліматичних особливостей регіону, забур'яненості поля і регламентується «Переліком пестицидів і агрохімікатів, дозволених до використання в Україні».

Гербіциди ґрунтової дії здатні впливати на проростки рослин бур'янів лише за наявності достатньої кількості вологи у верхньому шарі ґрунту. Препарати, внесені на поверхню ґрунту і навіть загорнуті у верхній шар ґрунту, своїх можливостей у повному обсязі не виявляють.

Недоліком усіх ґрунтових гербіцидів є те, що вони практично не здатні контролювати багаторічні види бур'янів, які сьогодні, на жаль, стали масовими на орних землях в усіх регіонах країни і, до того ж, найбільш шкідливими. Більш ефективно будуть проявляти себе препарати на основі масляних емульсій, адже в них діюча речовина транслокується у тканини рослин ліофільним, а не гідрофільним шляхом, і вони менше залежать від наявності води у тканинах листків [31,33].

У південних регіонах країни перспективними будуть системи саме після сходових гербіцидів, оскільки для ефективної дії ґрунтових препаратів тут навесні у верхньому шарі ґрунту традиційно мало вологи. Якщо весною на полях багато осоту, потрібно за 12-14 днів до сівби провести обприскування гербіцидами 2,4-Д-амінна сіль у нормі 1,5-2 л/га або препаратами на основі гліфосату у кількості 4-5 л/га.

Із ґрунтових гербіцидів до або після сівби проти однорічних злакових та деяких двосім'ядольних вносять препарати: Трофі, к.е. (1,5-2 л/га), Дуал голд, к.е. (1,2-1,6 л/га), Фронт'єр, к.е. (1,1-1,7 л/га), Фронт'єр Оптима, к.е. (0,8-1,4 л/га), Харнес або Харнес новий, к.е. (1,5-3 л/га), Екстрем, к.е. (1,5-3 л/га), Герб, к.е. (1,5-3 л/га), Обрій, к.е. (1,5-2,5 л/га) [37].

Проти однорічних двосім'ядольних і злакових бур'янів застосовують Зенкор, в.г. (0,5-0,7 кг/га), Селефіт, к.е. (3-4 л/га), Мерлот, в.р.к. (0,5-1 л/га), Аквамарин, Пікет SL, (0,5-1 л/га), Серп, в.р.к. (0,5-1 л/га). Проти однорічних у фазі 2-4 листків бур'янів і багаторічних злаків за висоти 10-15 см використовують Тарга супер (1-2 проти однорічних злаків, 2-3 л/га - проти багаторічних). Проти однорічних злакових бур'янів у фазі 2-4 листків та багаторічних за висоти 10-15 см проводять обробку Фюзілад Форте, к.е. (0,5-1 проти однорічних злаків, 1-2 л/га - проти багаторічних), Фюзілад Супер, к.е. (1-2 проти однорічних злаків, 2-3 л/га - проти багаторічних). За висоти бур'янів 3-5 см застосовують Селект, к.е. (0,4-0,8 проти однорічних злаків, 1,4-1,8 л/га - проти багаторічних) або Пантеру, к.е. (1 проти однорічних злаків, 1,5-2 л/га - проти багаторічних). Проти однорічних двосім'ядольних бур'янів вносять Хармоні 75, в.г. (6-8 г/га + ПАР Тренд 90 200 мл/га), Формула, в.г. (6-8 г/га + ПАР Тандем 200 мл/га), Оріон, в.г. 10 г/га + ПАР 200 мл/га), Базагран, в.р. 1,5-3 л/га, Ефес, в.р.к. 1,5-3 л/га та інші [38].