Проект реконструкції молочної ферми на 600 корів і 700 голів молодняку з комплексною механізацією

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Зміст

Вступ

1. Гігієна сільськогосподарських тварин(Огляд літератури)

2. Профілактика захворювань, викликаних використанням кормів, уражених комірними шкідниками

2.1 Профілактика захворювань, викликаних використанням кормів, уражених комірними шкідниками, грибами та бактеріями

2.2 Санітарно-гігієнічний контроль за заготівлею, зберіганням і якістю кормів

2.3 Санітарно-гігієнічні вимоги до кормоцехів і годівниць

3. Природно-економічні умови господарства

3.1 Загальні відомості про господарство

3.2 Агрокліматичні умови зони розташування господарства

3.3 Агрохімічна характеристика ґрунтів та рекомендації щодо раціонального використання

3.4 Поголів'я та виробництво продукції тваринництва

4. Розроблення завдання (Санітарно - гігієнічні і ветеренарні заходи)

5. Розміщення ферми і її будівель

5.1 Генеральний план (генплан)

5.2 Захист племзаводу « Степне» від занесення інфекції

6. Гігієна проміщень

7. Оптимізація мікроклімату

8. Санітарно-гігієнічна оцінка кормів і годівлі тварин

9. Водозабезпечення ферми і напування тварин

9.1 Санітарно-гігієнічні вимоги до питної води

9.2 Фізичні, хімічні та біологічні властивості води

9.3 Методи поліпшення якості, очищення і знезараження води

9.4 Гігієнічні вимоги до напування тварин

10. Виробництво мяса в живій вазі 1489 ц

10.1 Догляд за кінцівками, копитами і рогами

10.2 Моціон тварин і його значення для організму

10.3 Санітарний день на фермі

Висновки

Вступ

Сьогодні сільськогосподарське виробництво і в цілому агропромисловий комплекс України перебувають у центрі суспільної уваги, оскільки і без того небагатий наш стіл останнім часом особливо збіднів, стрімко зросли ціни на продовольство -- такі явища викликають у населення України велику стурбованість і загострюють соціальну напруженість.

Тваринництво щодо вартості валової продукції є найбільшою галуззю сільськогосподарського виробництва України. Воно покликане заловольнити потреби населення у м'ясомолочних продуктах, а також потреби легкої та інших галузей промисловості в багатьох видах сільськогосподарської сировини. корм шкідник захворювання тварина

Сільське господарство на його фундаментальній організаційній основі і далі продовжує знаходитись під значним впливом політичних чинників і результатів “брудної” гри можновладців, які прагнуть влади, а не реальних змін і зрушень у нашій економіці, все це ускладнює впровадження реформ в агропромисловому комплексі України. Брак реформ привів до падіння виробництва, деградації окремих галузей, у тому числі переробної й харчової.

Тваринництвом займаються «всі і кожний» хто живе в селі.

Тваринницькі комплекси і ферми за рівнем заподіяної навколишньому середовищу шкоди належать до підприємств найвищого класу шкідливост. Вони також забруднюють повітряний басейн. Джерелом забруднення території та води є неправильне зберігання гною і викиди стічних вод, несвоєчасна утилізація загиблих тварин. Недотримання правил гігієни та ветеренарної санітарії, неповноцінна годівля, народження слабого молодняку, гіподинамія і гіпоксія є основними причинами високого відходу тварин.

Кількість відходів тватинництва (екскременти, викиди вентиляції, води, забрудненої дезіфекуючими засобами тощо) рік у рік збільшується і вже перетищує обсяг побутових стоків. Підраховано, що для виробництва 1 т сільськогосподарської продукції витрачається 200-1200т води, зокрема 1 т свинини - 80-88, 1 т яловичени -25-30т. Біосфера поблизу комплексів насичена пилом, мікрофлорою, аміаком, сірководнем, меркаптанами, діетиламінами та іншим. Не менш небезпечним є відсутність умов для утилізації трупів, відведення стоків від ізоляторів, карантинних приміщень, забійних пунктів в окрему каналілацію. Справжнім лихом стали кислі дощі, радіоактивні викиди в атмосферу.

В усіх сферах господарської діяльності має діяти принцип: не може бути економічним те, що завдає шкоди людині. Тому господарникам необхідно брати до уваги не тільки традиційний економічний ефект, а й шкоду, завдану природі та здоров'ю людини.

Обовязкове проведення екологічної експертизи (оцінки) під час впровадження тих чи інших технологічних рішень у тваринництво повинно стати найбільш переконливим аргументом.

Верховною Радою України прийнятий Закон « Про екологічну експертизу», який набуває необхідних правоеих механізмів дії у суспільстві, а його виконавці здійснюють таку експертизу відповідно до цього закону.

Головне завдання що стоїть перед галузями АПК - це зростання сільськогосподарського виробництва, надійне забезпечення країни продуктами харчування та сільськогосподарською сировиною, об'єднання зусиль усіх галузей комплексу для одержання високих кінцевих результатів. Сьогодні країна перебуває у глибокій економічній кризі, що негативно впливає на хід реформ, особливо в АПК. В основу ринкових перетворень в АПК покладена програма роздержавлення і приватизація, а для сільськогосподарських підприємств - створення нових господарських структур на засадах приватної власності на майно і землю. Причиною низької результативності аграрної реформи є недооцінка її здійснення, як єдиної багатоаспектної системи.

Метою даної курсової роботи є розроблення завдання на санітарно-гігієнічні і ветеренарні заходи при проектуванні обєкту для утриання тварин, розміщення ферми і її будіель, гігієнічна оцінка приміщень, вплив умов утримання на тварин, а також велику увагу буде надано питанням охорони навколишнньго середовища. В курсовій роботі висвітлені питання охорони здоровґя тварин, обгрунтовані заходи щодо підвищення життєздатності та природної резистентності їх організму. Викладено сучасні зоогігієнічні норми і вимоги до основних чинників навколишнього середовища, технології виробництва продукції. На прикладі дослідного господарства «Степне » буде висвітлено особливості сучасних технологій і систем утримання високопродуктивних та племінних тварин. На основі теоритичного обгрунтування і практичного матеріалу по ДГ «Степне» буде розкрито питання по прфілактиці захворювань, викликаних кормами ураженими кормовими шкідниками.

1. Гігієна сільськогосподарських тварин (Огляд літератури)

Перспектива розвитку тваринництва в Україні повязана з його подальшою спеціалізацією та інтенсифікацією і, звичайно, із зменшенням числа гіганських та зростанням кількості менших за розмірами, в тому числі приватних ферм. Досягнути постійного ветеренарного благополуччя в інтенсивно експлуатованих стадах можна, лише господарствам з сучасними технологіями ведення тваринництва.

Повітря є зовнішнім середовищем, в якому протікає життя тварин із яким вони знаходяться в постійному взаємозвязку. Атмосферне повітря є фізичною сумішу азоту, кисню, вуглекислого газу, аргону і інших інертних газів.

Азот і його сполуки складають основну частину атмосфернрго повітря. Всі оксиди і закиси азоту, зєднуючись з водою, дають азотну (нітритну) азотистуі інші кислоти. Саме вони єпичиною випадання «кислих» дощів, які негативно впливають як на рослинний, так і на тваринний світ. При попаданні в кров сполуки NО, NО₂ і N ₂О ₄ зєднуються з гемоглобіном, що є причиною асфіксії. Деякі летучі жирні аміни діють подібно до токсичних ядів. [ 5 ]

Кисень (О₂) Найважливіший для життя газ повітря. Тварини споживають в середньому слідуючі кількості кисню ( мг/кг маси) кінь у стані спокою -253, корова -328,свиня -392, курка -980. [ 5 ]

Діоксид вуглецю (СО₂). За останні роки концентрація СО₂ наростає швидше, ніж концентрація тепла і пилу. Концентрація СО₂ і О₂ в повітрі знажодиться в обернено пропорційній залежності. Основна кількість СО₂ що міститься у тваринницьких приміщеннях, виділяється тваринами під час дихання, тому знаходиться над підлогою, менша - при розкладі калу, сечі, залишків кормів. СО₂ є хімічним подразником дихального центру у ссавців. [21]

Окис вуглецю СО - легший за повітря, проникаючи в кров витісняє кисень з гемоглобіну утворюючи стійку сполуку карбоооксигемоглобін. Гранично допустима концентрація СО₂ впримішеннях складає 20 мг/м² . [ 5 ]

Амоніак (NН₃) у тваринницьких приміщеннях утворюється в основному із сечі, а також в грунті, в гноєсховищах і на промислових підприємствах. NН₃ нагадує удушливий газ і викликає виражену запально- некротичну патологію.

Амоніак зводою є лугом, який і викликає хімічний опік слизової оболонки, шкіри, копит і ратиць. [ 16]

Будь - яке зниження температури нижче критичної веде до підвищенн обміну речовин і прдукції тепла в організмі тварини. Підвищення втрат тепла призводить до перевитрат кормів. Підвищення температури навколишнього середовища (до 27-35⁰ С і вище) негативно позначається на життєдіяльності організму - знижується обмін речовин, послаблюються функції травного каналу, прискорюється дихання і робота серця, змінюється склад крові. Внаслідок потіння організм втрачає багато хлоридів та інших солей, а також вітамінів, особливо С і групи В. [ 11 ]

При високій вологості і підвищеній температурі, а також при одночасно низькій швидкості мруху повітря (у вологих, душних, погано вентильваних приміщеннях) гальмується віддача тепла і настає тепловий удар. Теплоємність вологого повітря в 10 разів більша, ніж сухого. Для тварин шкідливе не тільки надмірно вологе, але й надто сухе (нижче 40% ) повітря.

Нормативи охолоджуючої здатності руху повітря в приміщеннях для тварин становлять мкал/см² с : у корівниках -7,2- 9,5; телятниках - 6,6-8; конюшнях- 8,2 - 9,5; для свиноматок із поросятами 7,5-11. [ 15 ]

Біологічна дія світла за рахунок дня і ночі, світла і темряви, тривалості світлового дня, напруженості мсонячної радіації за сезонами року, часом доби, забезпечує зміни фізіологічного стану тварин.

В повітрі нижніх шарів атмосфери концентрація пилу складає від 0,25 до 25 мг/м³ . Якщо концентрація пилу дорівнює 0,05-0,2 мг/м³, то зовнішнє повітря вважають чистим; при 0,2-0,5 мг/м³ - слабо забрудненим. Пил діє на організм безпосередньо: на шкіру, очі і органи дихання. [ 8 ]

Ступінь патологічного впливу пилу в значній мірі залежить від його токсичності. Крім того встановлено алергічну дію пилу на організм.

Попадають в атмосферу мікроорганізми частіше із ґрунту, води, від тварин і людей. Вони знаходяться на пилинках або включені в крапельки, і з ними утримуються в повітрі, переносяться повітряними течіями, осідають на поверхні.

Збузники багатьох хвороб, особливо распіраторних, які швидко поширюються повітрям є надто небезпечними для тварин, що знаходяться в приміщенні. За видовим складом мікроорганізми повітря закритих приміщень в основному відносять до сапрофітів. Тут багато коків, спор грибів.

Кількість мікроорганізмів в повітрі приміщень для великої рогатої худоби коливається від12 тис. до 100 тис., свинарників від 25 тис. до 130 тис. мікробних тіл в 1м³ . [ 18 ]

Вміст мікроорганізмів в повітрі приміщень багато в чому залежить від виконання санітарнгігієнічних вимог при будівництві, обладнанні, експлуатації приміщень, від надійності роботи систем вентиляції, каналізації, технологічних режимів і іншого. У приміщеннях, де цих вимог не дотримуються, бактеріальна забруднееість повітря збільшується, особливо за рахунок умовно патогенних бактерій, таких, як гемолітичні стрептококи (до 24 тис.) бактерій групи кишкової палички (до 100 і більше в 1м³); синегнійної палички, пастерели, стафілококів.

У результаті життєдіяльності тварин і людей грунт може забруднюватись великою кількістю покидьків і нечистот, а разом з тим і патогенними мікроорганізмами та гельмінтами, носіями яких є людина. Частина мікроорганізмів гине лише деякі спороносні патогенні бактерії живуть в грунті довгий час, іноді роками. До них належать бацили правця, сибірки, ботулізму, газової гангрени, злоякісного набряку. [ 12 ]

Грунт може бути передавачем не тільки збудників кишкових інфекцій, але й глистяних захворювань.

Грунт, рослини та вода є джерелами макро- і мікроелементів. Виникнення уі розвиток ензоотичних хвороб у тварин повязані з хімічним складом ґрунту, води і рослин.

Склад і якість води залежать від наявності в ній розчинних або зважених мінеральних та органічних сполук, газів, а також від присутності мікроорганізмів і зародків гельмінтів. Хімічне забруднення відбувається при спусканні у водойми неочищених промислових стічних стоків або потраплянні паводкових вод. У цьому разі можливе нагромадження у воді токсичних концентрацій миш'яку, ртуті, свинцю, хрому та інших хімічних сполук, залишкових концентрацій мінеральних добрив, пестицидів тощо. [10]

Загрозу здоров'ю тварин створюють радіонукліди (йоду, стронцію, цезію, урану тощо), які можуть вимиватися у природні вододжерела із забрудненого ними ґрунту або потрапляти ззовні з атмосферними опадами, стічними чи паводковими водами. При цьому радіоактивна забрудненість можлива як наземних, так і підземних вод.

Захворювання тварин, що прямо чи посередньо повґязані з кормами або годівлею, можна умовно виділити в групи: викликані неповноцінністю кормів; повґязані з вмістом механічних і хімічних домішок; стали наслідком споживання кормів, уражених грибами і бактеріями. [ 5 ]

2. Профілактика захворювань, викликаних використанням кормів, уражених комірними шкідниками

2.1 Профілактика захворювань, викликаних використанням кормів, уражених комірними шкідниками, грибами та бактеріями

При незадовільних умовах заготівлі та неправильному зберіганні корми часто уражуються грибами, бактеріями й пошкоджуються шкідниками.

Зберігання зерна при температурі понад 10 °С і підвищеній вологості часто супроводжується розвитком комірних шкідників, які псують зернофураж, знижують його поживну цінність. В ураженому зерні, борошні та комбікормах нагромаджуються токсини і продукти розпаду органічних речовин, які викликають отруєння тварин. Зернові й борошнисті корми за несприятливих умов зберігання уражуються комірним довгоносиком, кліщами, міллю, борошняним хрущаком, хлібним шашелем, зерновою совкою, мавританською кузькою та ін.

Рис.1.Комірний довгоносик. 1- жук, 2 - личинка, 3 - пошкоджене зерно, 4 - зерно з вихідним отвором жуків.

Поряд з отруйною дією кормових шкідників уражений ними корм стає сприятливим живильним середовищем для розвитку різноманітної мікрофлори (гнильних бактерій, грибів тощо). Тоді він ще токсичніший і небезпечніший для здоров'я тварин, викликає катари шлунка і кишок, запалення шкіри, паралічі задніх кінцівок, аборти у вагітних тварин і навіть загибель, особливо молодняку. Такі корми слід згодовувати обережно в невеликих кількостях після термічної обробки й, передусім, більш малоцінним тваринам (на відгодівлі). Запобігає ураженню кормів комірними шкідниками зберігання їх у сухих і добре вентильованих сховищах і періодичній дезінфекції та дезінсекції.

Рис. 2. Мучний кліщ 1- самець, 2 - самка.

Захворювання тварин, спричинені грибами, поділяють на мікози й мікотоксикози. Мікози -- це захворювання, що виникають внаслідок згодовування тваринам кормів, уражених грибами, які продовжують свою життєдіяльність в організмі й спричиняють його захворювання. Мікотоксикозами називаються захворювання, що виникають внаслідок дії токсинів, виділюваних у корми грибами, які самі не можуть паразитувати в організмі. Найпоширеніші й найшкідливіші гриби іржасті, плісеневі, фузаріум, гриб ріжків, стахіботріс, дендрохіум та ін. Вони можуть існувати на живих і мертвих субстратах.

Уражені грибами корми є причиною багатьох хвороб і навіть загибелі тварин. Вони стають непридатними для згодовування й цим також завдаються значні економічні збитки господарству. Основними причинами псування кормів грибами є несприятливі умови під час їх заготівлі та зберігання (підвищена вологість), забрудненість посівного матеріалу і сільськогосподарських угідь спорами грибів.

Гриби споринні (маточних ріжків) уражують злакові, особливо жито. Використання уражених ріжками кормів може спричинити отруєння тварин усіх видів. При гострій формі спостерігаються слинотеча, гастроентерити, проноси, тремтіння м'язів, нервові явища, а у вагітних самок--аборти. В разі хронічного отруєння у тварин можливе змертвіння окремих ділянок тіла (кінців вух, хвостів, сосків та ін.). З метою запобігання отруєнню потрібно борошнисті корми із вмістом 0,2 % маточних ріжків згодовувати в невеликих кількостях, а вагітним тваринам зовсім вилучити з раціону.

Щоб запобігти поширенню іржастих грибів, сажків та ріжків, здійснюють заходи боротьби: проводять раннє підкошування уражених рослин та їх знищення, ретельне очищення й протруювання зерна перед сівбою, дезінфекцію сховищ, тари і збиральних машин, відбір стійкіших сортів культур до ураження цими грибами.

Дуже поширені гриби з роду Fизаrіит. Вони уражують зернові злаки під час росту й зберігання, особливо при високій вологості. Отруєння цим видом грибів буває у всіх видів тварин. Воно характеризується порушенням діяльності травного каналу і нервової системи. Щоб не допустити ураження кормів грибами роду фузаріум, слід заготовляти їх у суху погоду й стислі строки. Зберігання зернових кормів при нормальній вологості (13--14 %) запобігає ураженню цим грибом і його розмноженню. Для зменшення токсичної дії фуражне зерно пропускають через зерносушильні установки (СЗБП-2,0) із високою температурою.

Особливо поширені плісняві гриби (рис.3), які паразитують на зібраних кормах. їхні спори за сприятливих умов температури (+5--30 °С) і вологості (20--30 %) швидко проростають на кормах. Вони уражують пшеницю, овес, ячмінь, кукурудзу, горох, сою та інші зернові корми, які входять до складу комбікормів, а також сіно, солому, полову й корми тваринного походження. У процесі життєдіяльності ці гриби продукують і виділяють отруйні речовини -- афла-токсини, що сприч иняютьтяжке захворювання тварин (афлатоксикоз).

Рис.3. Плісняві гриби (вид під мікроскопом)

Афлатоксини згубно діють переважно на печінку. Залежно від дози отруєння хвороба перебігає хронічно або гостро. При цьому спостерігаються явища жовтяниці з розвитком цирозу печінки або асциту. Щоб запобігти шкідливому впливу афлатоксинів, необхідно корми, уражені грибами, піддавати дії високих температур (понад 240 °С), а також вводити до раціону лізин, метіонін, рибофлавін тощо.

У запліснявілих кормах одночасно розмножуються різні бактерії. Під впливом грибів і бактерій змінюються їхні фізико-хімічні властивості, нагромаджуються токсини й продукти розкладу органічних речовин, що призводить до отруєння тварин. При цьому токсичність корму зумовлюється розвитком на ньому не одного, а кількох видів токсичних грибів.

Перебіг отруєнь тварин може бути в прихованій і вираженій формах, що залежить від родового та видового складу грибів, ступеня ураження корму, їхньої токсичності й чутливості тварин. Найчутливіші до них свині, коні та птиця. Це слід враховувати у великих свинарських і птахівницьких господарствах промислового типу, де тварин годують різнокомпонентними комбікормами, часто ураженими різними грибами й бактеріями.

З метою профілактики отруєнь тварин грибами потрібно корми добре висушувати і зберігати в сухих приміщеннях при певному волого-температурному режимі. Дуже запліснявілі згодовувати не рекомендується. Мало уражені підлягають термічній або хімічній обробці.

Зернофураж можна обробляти розчинами кальцинованої соди, натрію піросульфіт. Токсини інактивують термічною обробкою на спеціальних сушильних агрегатах марок АВМ, СЗБП-2,0 та інших при температурі теплоносія до 300 °С протягом 10--12 хв. Знезараження комбікормів і продуктів переробки зерна досягають гранулюванням на всіх видах прес-грануляторів при тиску гарячої пари 400--500 кПа або в автоклавах під дією тиску 150 кПа протягом 1 год. Уражений корм можна знезаразити, запарюючи його в кормозапарниках в 0,1 %-му розчині кальцинованої соди.

Особливу небезпеку становлять токсини, які утворюються в кормах внаслідок розвитку мікробів, зокрема Вас.botulinus. Цими бацилами уражуються забруднений землею силос, полова, зерно, особливо якщо вони складені у щільні купи. Захворювання на ботулізм перебігає у тварин з порушенням центральної нервової системи, внаслідок чого може настати смерть.

З різними кормами можуть поширюватися збудники інфекційних захворювань (сибірка, ящур, лістеріоз, чума свиней). При цьому багато із них в кормах не тільки зберігаються, а й розмножуються і виробляють токсини. Особливо небезпечні щодо цього корми тваринного походження (молоко та його продукти, м'ясо-кісткове борошно тощо). Джерелом поширення збудників інфекційних хвороб через корми можуть бути пацюки та інші гризуни.

Не можна згодовувати тваринам загнилі й зацвілі корми або ті, що піддавалися дії самозігрівання, а також забруднені землею, гноєм, гноївкою, пташиним послідом, виділеннями гризунів та їхніми трупами. Необхідно запобігати доступу до кормів бродячих як свійських, так і диких тварин, а також гризунів, не випасати худобу на місцях колишніх смітників, скотомогильників, а також на територіях, щойно оброблених тваринницькими стоками.

Щоб запобігти поширенню захворювань таким шляхом, слід своєчасно і надійно ізолювати хворих тварин, не допускати їх до місця зберігання кормів і дотримувати санітарно-гігієнічних вимог щодо заготівлі, перевезення й зберігання кормів. Продукти від хворих на туберкульоз, бруцельоз та інші захворювання тварин можна використовувати тільки після відповідної обробки.

2.2 Санітарно-гігієнічний контроль за заготівлею, зберіганням і якістю кормів

Правильна оцінка якості, контроль за заготівлею й зберіганням кормів -- важливі заходи у профілактиці захворювань і підвищенні продуктивності тварин, особливо в умовах промислової технології виробництва. Тому контроль за доброякісністю кормів і правильним їх використанням повинен бути у центрі уваги зооветеринарних працівників.

Для доставки кормів на ферму виділяють спеціальний транспорт, який не використовують для інших цілей (транспортування гною, трупів тощо).

Санітарно-гігієнічну оцінку якості різних видів кормів здійснюють за допомогою органолептичних і лабораторних методів. Органолептичними методами безпосередньо на місці визначають запах, колір, смак, консистенцію, структуру, однорідність та інші показники корму. Під час лабораторної оцінки будь-якого корму встановлюють вологість, вміст поживних і мінеральних речовин, вітамінів, а в силосі, крім того, -- загальну кислотність і наявність вільних кислот -- молочної, оцтової та масляної. Одночасно корми досліджують на наявність отруйних рослин, механічних і хімічних домішок та шкідників. Здійснюючи органолептичну оцінку грубих кормів і зерна, звертають увагу на наявність сажки, ріжків та інших грибів, паразитів і отруйних рослин. Якщо в сіні понад 1% отруйних рослин, то його згодовувати не дозволяється.

Доброякісне зерно будь-якої культури також має свій специфічний колір, інколи -- й блиск. Зміна кольору зерна (потемніння, поява темних плямок різних відтінків тощо) свідчить про ураження його грибами, мікроорганізмами, шкідниками. Запах визначають як цілого, так і меленого зерна. Якщо зерно або борошнисті корми набувають стійкого затхлого, гнильного або плісеневого запаху, то їх вважають недоброякісними. Смак доброякісного зерна молочно-солодкуватий, його визначають розжовуванням.

Свіжість зерна і борошнистих кормів можна визначити і лабораторними методами за їх кислотністю.

Фуражне зерно і комбікорми швидко псуються при високій вологості. Тому вона не повинна перевищувати 12--15 %. Зовсім неприпустима наявність у них металевих домішок і скла.

Для повнішої якісної характеристики оцінку доповнюють лабораторними дослідженнями хімічного складу кормів. Це потрібно для балансування біологічно повноцінних кормових раціонів.

Мікотоксологічний контроль кормів обов'язковий при підозрі на кормові отруєння тварин і якщо якість корму сумнівна.

У зоні радіаційного забруднення обов'язковим є радіометричний контроль якості кормів. З цією метою питому радіоактивність кормів можна визначити методом гамма-спектрометрії на аналізаторі АМА-ОЗФ, радіометром РУГ-91 та ін.

Останнім часом у промисловому тваринництві широко застосовують механізовану підготовку кормів до згодовування із використанням різних хімічних кормових добавок. Це потребує постійного контролю за правильністю обробки кормів, приготування кормових сумішей, які б відповідали нормованій і повноцінній годівлі сільськогосподарських тварин.

2.3 Санітарно-гігієнічні вимоги до кормоцехів і годівниць

Великого значення в організації годівлі тварин набуває санітарно-гігієнічний контроль за станом кормоцехів та їхнім обладнанням, кормороздавачів і годівниць. У стійловий період утримання тварин кормоцех є центральною ланкою технологічного конвеєра на фермах. Його слід розміщувати так, щоб можна було якнайзручніше доставити корм до тваринницького приміщення. Під'їзні дороги до них мають бути із твердим покриттям. Неподалік від нього влаштовують кормосховища. Кормоцех обладнують машинами та механізмами для подрібнення грубих, концентрованих, соковитих і зелених кормів, приготування сінного борошна, запарювання, миття та подрібнення коренебульбоплодів, варіння, дріжджування й осолоджування, приготування киселів та каш, підсмажування зерна тощо. Виготовлені корми транспортують мобільним транспортом (автомобілями, тракторами та ін.) і спеціальними кормороздавачами. Подавати рідкі корми можна за допомогою пневматичних установок по трубах у бункери-нагромаджувачі, а з них через кормопровід-дозувач -- у годівниці. З метою профілактики різних захворювань біля входу у кормоцех застилають дезінфекційні килимки. Автомобілі з кормами, особливо з кухонними відходами, пропускають через дезінфекційні бар'єри, а після розвантаження кузов автомобіля ретельно очищають, миють водою і дезінфікують дезрозчинами. Кормоцех має бути обладнаний вентиляцією, каналізацією, а також забезпечений холодною й гарячою водою, халатами, фартухами, рукавицями та спеціальним взуттям для обслуговуючого персоналу. В ньому передбачають відповідні побутові приміщення: роздягальні, душові, санвузол з умивальником, кімнату для працівників. У кормоцеху та біля нього систематично прибирають залишки кормів, періодично проводять механічне очищення, профілактичну дезінфекцію і білять свіжогашеним вапном стіни, стелі, перегородки тощо. Все обладнання кормоцеху, тару, кормороздавачі, кор-мотрубопроводи, годівниці й напувалки потрібно утримувати в чистоті, ретельно очищати, мити і дезінфікувати гарячими розчинами лугів. Відра після годівлі телят обполіскують теплою водою, потім миють за допомогою щіток 0,5 %-вим теплим розчином мийних засобів або 0,1 %-вим розчином натрію (кальцію) гіпохлориту, 0,5 %-вим розчином дезмолу і знову обполіскують теплою водою й просушують на кронштейнах до чергової годівлі. Соскові напувалки після кожного напування дез-інфікують кип'ятінням в 1%-вому розчині соди. Кормопроводи можна дезінфікувати гарячою водою під тиском. Сінажні башти і силосні траншеї, складські приміщення після їх очищення дезінфікують розчинами формальдегіду, хлораміну або аерозолями цих препаратів.

Неабияку увагу слід приділяти чистоті годівниць, особливо якщо їх використовують для годівлі рідкими кормами, здатними зброджуватися. У такому разі годівниці необхідно не тільки ретельно очищати від залишків корму після кожної годівлі, а й мити і періодично дезінфікувати розчином свіжогашеного вапна із наступним промиванням їх водою.

За наявності гризунів проводять відповідні дератизаційні заходи, а в літній період приміщення й територію навколо нього обробляють інсектицидними препаратами проти мух.

Для знищення гризунів краще застосовувати дератизаційну постійно діючу годівницю В. Ф. Матусевича, яка попереджує можливість забруднення кормів навколо сильнодіючими отрутохімікатами, що використовуються як компонент у приманках. Останні знаходяться в ізольованих годівницях, які розміщуються в закритих ящичках, куди зайти можуть лише гризуни.

Не рідше одного разу на місяць на фермах (комплексах) практикують санітарний день. У всіх приміщеннях ретельно очищають підлогу, стіни, вікна, двері, стелю, годівниці, автонапувалки та інше обладнання. Стіни, перегородки і стовпи миють водою й білять 15--20 %-вим розчином свіжогашеного вапна. Одночасно здійснюють заходи боротьби з гризунами та мухами.

3. Природно-економічні умови господарства

3.1 Загальні відомості про господарство

На розміщеня тваринництва впливають природні умови, ресурси кормовиробництва і передусім природні кормові угіддя. Здебільшого розміщення і спеціалізація тваринництва зумовлені потребами населення, а також транспортабельністю продуктів.

Державне підприємство дослідне господарство «Степне» Полтавського інституту агропромислового виробництва ім. М.І. Вавілова Української академії аграрних наук створене в 1956 році, як базове господарство дослідної станції (з 2005 року - базове господарство вищевказаного інституту) для організаційно-господарського забезпечення умов для проведення наукових досліджень, їх апробації; проведення виробничої перевірки та впровадження наукових розробок у виробництво.

Дослідне господарство "Степне" розміщене в селищі Степне на відстані 25 км від м.Полтави. Воно розташоване в зоні південного лісостепу. Воно є експериментальною базою для здійснення широкої програми наукових досліджень, а головним виробничим завданням дослідного господарства є виробництво та реалізація елітного насіння сільськогосподарських культур в рослинництві та племінного молодняку в тваринництві.

Середня спискова чисельність працівників 404 чол., з них зайнятих у сільському господарстві -342 чол. Загальна кількість населення в селищі Степне 2058 чоловік у тому числі працює в господарстві 734 чоловіки. Навантаження на одного працюючого становить 3,6 гектара сільськогосподарських угідь.

Відстань від селища Степне до пунктів здачі сільськогосподарської продукції складає:

зерно-хлібоприймальний пункт с.Божково - 18 км;

комбінат хлібопродуктів м.Полтава - 30 км;

овочева база м.Полтава - 30 км;

ВАТ "Полтавський м'ясокомбінат" м. Полтава - 30 км;

молокозавод м.Полтава - 30 км.

Згідно організаційної структури в господарстві функціонує одне відділення, до складу якого входять сім підрозділів: в рослинництві -1, в тваринництві - 3, і

3 допоміжні та обслуговуючі підрозділи: механічна майстерня, ремонтно- будівельна бригада, автотранспортний підрозділ.

Машинно-тракторний парк представлений наступною технікою: трактори -55 шт., комбайни зернозбиральні - 7 шт., автомобілі вантажні 24 шт.

Спеціалізація насінництва - виробництво й реалізація елітного насіння зернових і кормових культур, тваринництва - вирощування й реалізація племінного молодняку свиней і ВРХ. У зв'язку з цим створення міцної кормової бази є невідкладним завданням.

Організацією території передбачено два відділки, в яких виділено дві польових, кормова і прифермська сівозміни. Крім того, виділено дослідне поле й землі полтавської дільниці.

Забеспеченність господарства спеціалістами, працівниками й технікою загалом задовільна.

Площі земельних угідь дослідного господарства розподілені так:

Таблиця 3.1. Експлікація земельних угідь господарства