Проект реконструкції молочної ферми на 600 корів і 700 голів молодняку з комплексною механізацією

Напувають корів з автонапувалок із розрахунку одна напувалка на 10--12 голів при утриманні їх у секціях із боксами. У зв'язку із тим, що комбібокси обладнані фіксаторами, в таких корівниках на два суміжних стійла передбачено одну автонапувалку

Підлоги у корівниках для боксового утримання корів повинні бути теплими і постійно сухими. Для цього використовують теплі бетони, дерево або сучасні низькотеплопровідні матеріали. Крім того, їх піднімають над гнойовими решітками й проходами на 15--20 см. При безпідстилковому (без соломи) утриманні в боксах повинні бути гумові або пластмасові мати. Гнойові канали покривають, як правило, міцними з низькою теплопровідністю бетонними решітками. Гній і гноївка, які провалюються в гнойові канали, виводяться останніми з приміщення самопливом або за допомогою тросово-скреперних установок у збірні колектори, звідки по системі каналів чи труб надходять у гноєсховища або насосами перекачуються в бункери-нагромад-жувачі. Якщо секції корівника (особливо широкогабаритного) не ізольовані між собою суцільними перегородками, то для утримання різних за віком і фізіологічним станом груп корів виділяють певні ряди стійл. Для кожної секції передбачають виходи на переддоїльний і вигульний майданчики. Останні в свою чергу з'єднані проходами з трасою або механізованим манежем для активного дозованого моціону одночасно цілої групи (секції) корів.

При безприв'язному утриманні корів (як і вирощуванні молодняку) часто використовують приміщення з щілинними підлогами. У ряді господарств в таких корівниках під щілинними підлогами обладнують гноєсховища. Це здорожує будівництво корівника, але зменшує витрати на застосування підстилки, видалення гною, використання для цієї мети механізмів.

Секції решіток щілинних підлог вкладають на залізобетонні балки перекриття гноєсховищ на всій площі місць годівлі й у проходах. Підлоги на проходах щілинні при ширині опорної планки 25 і щілини 37 мм. Глибина гноєсховища 3,5 м. Воно розділене на дві половини, ширина кожної 5,5 м (у корівнику на 400 корів завширшки 18--21 м). Об'єм з розрахунку на одну корову 10 м³.

Безприв'язне утримання тварин потребує певної підготовки стада, дотримання ряду умов і строгого виконання зоогігієнічних та ветеринарно-санітарних вимог. При безприв'язному утриманні корів і телят молодняк, який буде використаний для репродукції стада, доцільно вирощувати також безприв'язно. Добре адаптуються до умов безприв'язного утримання тварини, вирощені в приміщеннях напіввідкритого типу. Стада повинні бути здоровими щодо заразних захворювань, а групи в секціях -- однорідними.

Придатність тварин до безприв'язного утримання визначають за їх поведінкою у стаді. При появі в групі корів із стійким рефлексом ссання (такі тварини систематично ссуть інших корів або самих себе) їх негайно видаляють із стада. Особливо старанного підбору і підготовки потребують нетелі. При переведенні на ферму (з 6 міс. тільності) їх привчають до певного розпорядку дня і обстановки (прогулянок, заходження в доїльний зал, масажу і підмивання вимені, доїльного обладнання, шуму працюючих доїльних апаратів, підгодівлі концкормами), а також до відпочинку в боксах. Після їх отелення перевіряють швидкість молоковіддачі й рівномірність розвитку передніх і задніх часток вимені.

Основні виробничі показники

1. Поголівя корів 600 голів

2.Вибраковка корів в рік 25%

3. Надій на корову в рік 4000 кг

4. Валовий надій молока по феромі 2400 т

5. Виробнитство товарного молока 1950 т

6. Вихід телят на 100 корів 95 голів

7. Приплід телят 10 голів

8. Вага теляти при народженні 35 кг

9. Середньосуточний привіс телят 700 г

10. Виробництво мяса в живій вазі 1489 ц

10.1 Догляд за кінцівками, копитами і рогами

Профілактика травматизму кінцівок. У спеціалізованих господарствах і на комплексах по виробництву молока, вирощуванню нетелей, виробництву яловичини, свинини та продуктів вівчарства технологією передбачено обладнання в приміщеннях бетонних щілинних підлог або вкорочених стійл і безпідстилкового утримання у них тварин. У корівниках за вкороченими стійлами встановлюють відкриті лотоки з транспортерами для видалення гною. Такі й подібні конструктивні рішення часто є причиною травматизму (інколи масового) кінцівок у великої рогатої худоби, свиней та овець.

З метою профілактики травматизму кінцівок тварин при утриманні їх на безпідстилкових бетонних підлогах при виготовленні бетонних конструкцій у верхні шари бетону необхідно додавати дуже дрібний пісок. На таких підлогах цемент і пісок будуть стиратися рівномірно. Коли ж у поверхневий шар бетону вносять крупний пісок або гравій, то під час експлуатації підлоги цемент стирається швидше, а об виступаючий крупний пісок або гравій тварини постійно травмують собі копита.

Причинами травматизму кінцівок у тварин, яких утримують на щілинних підлогах, часто є широкі щілини й вузькі планки. Щілинні підлоги слід обладнувати з матеріалів із низькою теплопровідністю (з легких бетонів), із гладенькою, без нерівностей і шершавостей поверхнею планок панелей. Вони повинні бути добре відшліфовані. В приміщеннях для вирощування молодняку (телят, поросят) доцільно влаштовувати щілинні підлоги з панелей, в яких щілини розміщені не паралельно до планок, а косо до їх поздовжньої осі (у вигляді ялинки) або перпендикулярно. У місцях відпочинку тварин потрібно обладнувати суцільні підлоги, а в зоні дефекації, переходів, годівлі та напування -- щілинні. Суцільно щілинні підлоги влаштовують лише у станках і стійлах для відгодовуваної худоби (особливо бугаїв) і свиней.

При утриманні тварин у коротких стійлах і видаленні гною скребковим транспортером часто уражується дистальна частина кінцівок. Якщо настил стійла для корови не можна подовжити до 90--95 % горизонтальної довжини її тулуба плюс 20 см, то в такому разі в задній його частині обладнують решітку, прикриваючи лоток. Не можна залишати відкритими лотки гнойових транспортерів у станках для утримання свиней, особливо, коли транспортери встановлено біля годівниць. З метою профілактики травматичних пошкоджень передніх кінцівок передню стінку годівниці необхідно встановлювати так, щоб вона не обмежувала руху тварини під час лягання або вставання.

Якщо велика рогата худоба утримується на глибокій незмінній підстилці, копитний ріг стирається недостатньо, що призводить до переростання рогових капсул, їх видовбування і викривлення. Виникають розтягнення і запалення зв'язок і сухожильного апарату. Таких тварин необхідно регулярно випускати на вигульно-кормові майданчики з твердим покриттям, а проходи із секцій до доїльного залу слід з'єднувати з доріжкою для дозованого активного моціону. Доріжку зверху покривають, краще кришкою з паленої цегли, що робить реальним достатнє стирання копитного рогу (5--7 см щорічно).

Профілактика захворювань копит. Для загальної профілактики захворювань копит у великої рогатої худоби в тих господарствах, де ці захворювання реєструються часто, необхідно обладнувати спеціальні бетоновані ванни, які заповнюють 10 %-вим розчином мідного купоросу на глибину 10--12 см. Звичайно їх розміщують перед входом у доїльні зали в усю ширину проходу на довжину 4--6 м. Через них пропускають тварин 1 -- 2 рази на два дні або щоденно протягом кількох днів.

Для профілактики захворювань копит ефективні формалінові ванни, в тому числі для великої рогатої худоби. Для ванн використовують 5 %-вий розчин формальдегіду. Він посилює захисні властивості рогової капсули у зв'язку із тим, що молекули формаліну прикріплюються до амінокислот білкового ланцюга креатинів, чим зміцнюють копитний ріг. Крім того, формалін виявляє сильну дезінфікуючу дію. Він значно дешевший від аналогічного розчину мідного купоросу. Проте ванну для копит не слід розміщувати біля доїльного залу (приміщення). Застосовуючи формалінові ванни, важливо стежити, щоб підлоги були сухими. При проникненні вологи в м'які частини копита у них, так як і в ділянці вінчика, виникають подразнення.

Догляд за копитами полягає в регулярному (після роботи) огляді, очищенні (за допомогою дерев'яного ножа) стрілки від болота та гною, замиванні (не холодною водою) і протиранні досуха сукниною. Проте не слід змазувати копита дьогтем, нафтою й мазями, що висушать копитний ріг, внаслідок чого він стає крихким і ламким.

У міру відростання копитного рогу копито зрізують і розчищають за допомогою копитного ножа, копитних ножниць, обсічок із молотком і рашпіля. Систематично копита обрізають у тварин усіх груп, особливо з репродуктивних стад. Якщо цього не робити, то передня частина стінки копита відростає швидше, ніж задня. Тому при стоянні або русі у таких тварин збільшується тиск п'яткової частини копита на м'якуші. Виникають розтягнення зв'язок і сухожилля, намулення. Копита набувають неправильної форми, розвиваються їх патології, виникають болі. Тварини починають кульгати, погіршуються умови і можливості приймання корму, випасання, доїння, значно ускладнюється парування, особливо у самців.

Регулярне підрізування або рівномірне стирання сприяють рівномірному спиранню кінцівки на всю поверхню підошви, зберігають механізм копита й правильну його форму.

Догляд за рогами. Не менше 8,5 % всіх травматичних пошкоджень у цього виду тварин припадає на частку травм рогами. Частіше пошкоджуються шкіра, зовнішні статеві органи, нерідко наслідком травм є аборти та переломи.

При проведенні весняної диспансеризації звертають увагу на стан рогів у бугаїв, корів і молодняку, і якщо вони загострені, кінчики зрізують. У стадах із безприв'язним утриманням тварин аналогічний огляд здійснюють й у кінці пасовищного періоду (під час осінньої диспансеризації поголів'я).

Якщо безприв'язне утримання молодняку і корів у господарстві постійне, то доцільно знерожувати тварин у 60--70-денному віці, коли у телят формуються рогові горбики. Під час операції телят фіксують. На шкірі, що покриває роговий горбик, вистригають волос, навколо того місця шкіру і волос змазують вазеліном.

Потім зачатки рогів випалюють за допомогою електротермо-каутера, а при його відсутності -- лугом. Прагнуть припалити весь горбик. Операцію повинен виконувати спеціаліст ветеринарної медицини. За прооперованими тваринами встановлюють нагляд і забезпечують відповідний догляд. Через 2--3 тижні струп відпадає і ріг не росте.

Знерожувати дорослих особин недоцільно. Така операція дуже болюча й складна, тому її можна рекомендувати лише у виняткових випадках.

10.2 Моціон тварин і його значення для організму

Відсутність або зведення до мінімуму (зменшення більш як у 10 разів) рухової активності тварин позначається на функціонуванні кори великих півкуль головного мозку, що призводить до зниження подразливості, посилення втомленості та розладу процесів вищої нервової діяльності. Порушуються синтез і виділення гіпоталамо-гіпофізарною системою життєво важливих гормонів (адрено-, кортико-, тиреотропного, фолікулости-мулюючого та ін.). Різко погіршується функціональна діяльність серцево-судинної системи, органів дихання, нирок, печінки, травного каналу, залоз внутрішньої секреції.

Внаслідок гіподинамії значно послаблюється обмін речовин, що зразу ж відбивається на рості, розвитку і продуктивності тварини. Якщо ці явища не усунути, то виникають симптоми кисневого голодування органів і тканин (ішемія та дистрофія міокарда), субклінічні форми кетозу, остеодистрофія й загальне зниження адаптаційних і захисних можливостей організму. Негативний вплив гіподинамії на тварин зумовлює неоптимальний мікроклімат із порушеним газовим та аероіонним складом повітряного середовища, високою вологістю й недостатньою кількістю світла.

Позбавлення активного руху (моціону) тварин репродуктивних стад, використовуваних у спецгоспах і на комплексах, які практикують цілорічне стійлове або станкове (кліткове) безвигульне утримання, призводить до зростання захворюваності поголів'я, різкого зниження репродуктивних функцій як у самок, так і в самців, народження ослабленого потомства, значної яловості маточного поголів'я і до масового передчасного вибракування тварин.

Види моціону і способи його застосування. Пасивний моціон -- це випускання тварин на вигульні майданчики з твердим покриттям і навісами, які обладнують із південного боку приміщень, захищають від вітрів за допомогою зелених насаджень. На такі майданчики залежно від впровадженої на фермі системи утримання тварини можуть виходити постійно (безприв'язно-вигульні системи) або їх випускають рано і ввечері в літню пору (корів після доїння у доїльному залі) чи один раз на день (молодняк узимку). Середня тривалість такого моціону для дорослого поголів'я становить 3--4 год (від 2 до 6 год). Тварин до моціону привчають поступово, починаючи з літнього періоду (із 10--15 хв), молодняк -- із раннього (10-, навіть 5-ден-ного) віку. В такому разі спочатку організовують моціон у приміщенні, а в гарну погоду випускають на вигул, де привчених тварин залишають на 1--2 год на день.

Тварин не виводять на вигул тільки в морозну (нижче мінус 15--20 °С) і несприятливу погоду. Спочатку їх, особливо молодняк, привчають до вигулу, стежачи, щоб тварини не лягали на сиру холодну землю або сніг. Для телят старше 6 міс. відлучених поросят і ягнят тривалість моціону встановлюють таку ж, як і для дорослих тварин. Проте слід пам'ятати, що моціон на свіжому повітрі краще поєднувати з примусовим (активним) рухом. Тому в племінних господарствах і для тварин репродуктивних стад доцільно організовувати тільки активний дозований (примусовий) моціон. З цією метою обладнують спеціальні прогулянкові доріжки, з'єднуючи приміщення з вигульними майданчиками, де корови і молодняк одержують грубі корми. Доріжки потрібно прокладати так, щоб тварини щоденно проходили не менше 3--5 км. На вигульних майданчиках, які знаходяться поблизу приміщень, можна встановити спеціальний електромеха нізованцй манеж конструкції колишнього ЦНДПТІМЕТ (рис. 39). Можливі й інші варіанти пристосувань для активного дозованого моціону (наприклад, крутий лабіринт розробки БілНДІТ або електричне водило для моціону бугаїв-плідників тощо).

Ф 18500

Рис. 39. Установка активного дозованого моціону для 50 голів дорослої великої рогатої худоби: 1 -- огорожа; 2 -- електропастух; 3 -- ведучі колеса; 4 -- перегородки; 5 -- вісь

10.3 Санітарний день на фермі

Це генеральне прибирання і чищення, коли з приміщення і ферми видаляються накопичені нечистоти, які залишаються після щоденного прибирання і чищення приміщення, апаратури, інвентаря, тварин і ін. Санітарний день проводиться 2-- З рази на місяць, а на молочних, племінних і фермах по вирощуванню молодняку -- щонеділі, в день, визначений керівництвом господарства. Відповідальність за загальний санітарний стан в господарстві несе керівник підприємства, а на фермі --- керівник ферми. Організаторами і відповідальними виконавцями якісного проведення санітарного дня є головні фахівці по тваринництву (ветеринарний лікар і зооінженер). Разом з бригадиром ферми вони спочатку визначають загальний об'єм санітарних робіт, а потім розподіляють їх серед працівників ферми і фахівців, тобто повинні чітко визначити порядок робіт.

Зоотехнічна служба повинна поклопотатися про те, щоб цього дня в розпорядження тваринників були надані додатковий транспорт і робочі для підвозки необхідних матеріалів (дощок, цвяхів, білила, фарби і т.д.) і вивозу сміття, що накопичилося, проведення поточного ремонту приміщень, механізмів, устаткування і інвентарю; налагодити контроль розпорядку дня і технологічних циклів.

Ветеринарна служба в санітарний день зобов'язана перевірити записи ветеринарних журналів, виконання планів протиепізоотичних заходів, дезінфекції, дератизації і дезінсекції, стан аптечки на фермі, періодичність проведення медогляду працівників, дотримання ними особистої гігієни; провести диспансерний облік худоби і перевірити якість догляду за шкірою і кінцівками тварин, якість зберігання, приготування і роздачі кормів і підстилкових матеріалів, забезпеченість ферми необхідними ветеринарними матеріалами і устаткуванням; забезпечити на фермі цього дня работу ветсанітарам у спецодязі з деззасобами ідезінвента-рем; проконтролювати якість санітарного захисту на фермі, особливо стан дезбар'єрів, дезподушок, дезванн, туалетів і території ферми, місць ізоляції, лікування, розтину і утилізації трупів тварин, екологічну безпеку ферми.

На території ферми необхідно виконати роботи: відремонтувати огорожу ферми, прибрати залишки гною, підстилки, кормів, сміття і інші непотрібні матеріали і інвентар. Територію вирівнюють бульдозером або засипають ями, що утворилися, і нерівності, а по можливості переорюють і засівають травами, що санують грунт. Одночасно очищають і дезінфікують хлорним вапном туалети, щоб худоба не мала контакту з ними і не могла заразитися фінозом через інвазовані фекалії людей.

Головний лікар ветеринарної служби і зооінженер у складі комісії господарства зобов'язані проконтролювати якість проведення санітарного дня на фермі, дати його оцінку по п'ятибальній системі і записати в журнал рекомендації, на підставі яких працівники одержують премії за високе санітарне утримання ферми або стягнення за антисанітарний стан робочих місць.

Перелік робіт у приміщенні племзаводу «Степне»

Перед проведенням робіт тварин виганяють на вигули, відключають електроенергію, приміщення всередині зволожують водою або слабким дез-інфікуючим розчином, щоб запобігти розсіюванню інфекції з пилом. Ретельно очищають огороджуючі конструкції будівлі і устаткування від пилу, павутини, прилиплого бруду і гною. Починають цю роботу зверху і закінчують гнойовими лотками; електросвітильники з електролампочками протирають, а вікна промивають і протирають вологою тканиною; стелю і стіни, особливо вугли, витяжні труби і приточні канали, звільняють від пилу мітлами і щітками. Гарячою водою промивають забруднені місця годівниць, напувалок, кліток, станків, стовпів, огорож і інвентарю. Непотрібний інвентар, тару і інші пред мети видаляють з приміщень, щоб не було притулків для гризунів і бездомних домашніх тварин. Залишки гною, підстилки і кормів видаляють в напрямі від годівниць до гнойових лотків, які промивають водою (краще дезрозчином). Одночасно біля входу в приміщення очищають дезкилимки і заправляють свіжим дезрозчином. У щілинах і тріщинах підлоги і огороджуючих конструкціях поступово накопичуються бруд, гній з мікробами, яйцями гельмінтів і цистами найпростіших, а іноді і кліщами, що є небезпечним для здоров'я тварин. Тому ці ділянки також очищають від бруду і проводять поточний ремонт: цементно-вапняним розчином замазують щілини, усувають всі дефекти годівниць, напувалок, підлоги, огорож, лотків, дверей, воріт, підворіття, вікон, інвентарю і устаткування. Якщо на огороджуючих конструкціях (стелі, стінах, вікнах, годівницях і ін.) з'являється цвіль, то уражені місця протирають 3 %-вим розчином мідного купоросу, а потім підбілюють свіжогашеним вапном.

Замінюють електролампочки, що перегоріли. Механізатори ремонтують кормові і гнойові транспортери, напувалки і інші механізми, очищають їх від бруду, проводять регламентні роботи, підфарбовують фарбою, перевіряють справність електропроводки і захисного заземлення. Такі роботи проводять в кормоцехах, кормокухнях і інших допоміжних приміщеннях.

У санітарний день проводять дезінфекцію не тільки основного приміщення, але і гноївкозбірників, душових, туалетів, шафок для спецодягу. Весь інвентар по догляду за тваринами (щітки, вила, лопати, мітли та ін.), а також той, що застосовувався для механічного очищення і миття приміщень, очищають від бруду, обмивають гарячою водою і знезаражують. Робочий одяг після проведення санітарного дня перуть, висушують і прасують гарячою праскою або дезінфікують в пароповітряній камері при температурі +80--100° С, а в пароформаліновій -- при температурі +40--60° С.

Санітарний день на молочній фермі має ту особливість, що для отримання якісного і чистого молока, окрім вищеописаних заходів, виконуються і інші роботи: проводять більш ретельний огляд шкіри тварин, особливо в області вимені, підстригають волосся в області вимені, на животі, внутрішній поверхні стегон, оскільки коротке волосся менше забруднюється і легше очищається. Забруднені ділянки шкіри обмивають теплою водою і обтирають. Взимку ці роботи проводять в тамбурах і манежах, а влітку -- у дворі. Кожна тварина повинна бути забезпечена окремою щіткою для чищення шкіри або кожна доярка -- вакуумно-механічним агрегатом для обслуговування своєї групи тварин.

Ветеринарні фахівці при огляді тварин особливу увагу звертають на стан шкірного покриву у вимені і сосків, щоб своєчасно виявити мастити і інші аномалії. Проводяться дослідження на виявлення прихованих маститів. Обов'язковий контроль за дотриманням доярками особистої гігієни: стан здоров'я, миття рук і відсутність нагноєнь, наявність білого халата і косинки, чистота посуду і апаратів, стан гардероба та ін. Результати огляду і перевірки заносяться до журналу, який знаходиться у бригадира ферми.

Молочний посуд і доїльна апаратура піддаються чищенню, миттю і дезінфекції. При щоденній обробці молочної апаратури спочатку споліскують її теплою водою, потім миють в теплій воді, в теплому 0,5 %-вому розчині одного з миючих засобів і, нарешті, знову споліскують теплою водою. Так само проводиться обробка охолоджувачів, пастеризаторів і іншого устаткування. У санітарний день проводять генеральне чищення і миття доїльної апаратури: повністю розбирають доїльні апарати, занурюють їх у ванну з гарячим миючим розчином і кожну деталь промивають окремо, користуючись щіткою або йоршем, а потім споліскують в чистій гарячій воді. Зношені гумові деталі (соскову гуму, мембрани, молочні трубки) ретельно промивають розчином соди і відкладають на чотири-тижневий відпочинок, а при збірці дріт доїльної установки промивається циркуляційним способом 0,1 %-ним розчином соляної кислоти для видалення зі стінок молочних каменів. Всі роботи закінчуються чищенням, миттям і дезінфекцією робочого місця.

Особливості санітарного дня в профілакторії для телят полягають у тому, щоб одержати здоровий молодняк і не допустити простудні хвороби, що найбільш часто реєструються, і диспепсії новонароджених. Для цього ретельно контролюється забезпечення нормального загального і локального мікроклімату, правильність розподілу теплого приточного повітря, проводяться заходи щодо поліпшення загального мікроклімату: інфрачервоний обігрів, ультрафіолетове опромінювання телят, штучна аероіонізація, дезодорація та ін. Звертають увагу на якість молозива і молока, дотримання гігієни випоювання молоком, санітарний стан молочного посуду, індивідуальних кліток і особливо годівниць. Останні обов'язково знімають, миють, дезінфікують і висушують. Санітарні роботи в профілакторії дублюють заходи, що проводяться в профілактичні перерви в телятниках, і закінчуються, як правило, дезінфекцією, вибілюванням і висушуванням внутрішніх огороджуючих конструкцій і устаткування до 16 %-ної вологості за допомогою вентиляційно-опалювальних систем. Проводиться бактеріологічний контроль на стерильність огороджуючих конструкцій приміщення.

Вимоги безпеки при контактах із тваринами

Великі тварини, особливо бики, можуть бути досить агресивними й тому небезпечними для людини. Спалахи агресивності спостерігаються в бичків при відгодівлі в період їхнього полового дозрівання. Тварини в збудженому стані можуть нанести травми й каліцтва, тому при виконанні робіт тварини по можливості повинні бути вилучені з робочої зони. Якщо цього зробити не можна, то одна людина з робітників або з обслуговуючого персоналу повинена охороняти працюючих від нападу тварин.

Роботи, пов'язані з безпосереднім впливом на тварин (ін'єкції, таврування, обрізка рогів, обрубка копит), повинні проводити в спеціально обладнаних верстатах або приміщеннях з використанням різних механічних фіксаторів.

Контакти людей і тварин взаємонебезпечні в плані зараження й переносу інфекційних захворювань. До числа хвороб тварин, небезпечних для людей, відносяться: сибірська виразка, бруцельоз, туберкульоз, сказ, туляремія,стригучий лишай, короста, феноз, трихінельоз, эхинококкоз й ін.

Працюючи на діючих фермах і комплексах, необхідно строго дотримуватися ветеринарно-санітарних правил. Відповідно до уставу на місцях розробляють інструкції, якими варто керуватися в практичній діяльності.

Передбачаються запобіжні заходи, що виключають зараження людей хворобами тварин і поширення інфекційних захворювань, це дезінфікація складів, спеціального одягу. При виникненні небезпеки епідемії вводять обмеження на переміщення людей, тварин, транспортних засобів. Переносниками інфекції можуть бути різні пристрої, переміщувані з одного приміщення в інше або з однієї ферми на іншу. Нове встаткування, або з майстерень можна монтувати без дезінфекції, якщо є гарантія, що воно не буде служити джерелом інфекційного захворювання. При цьому потрібно мати на увазі, що тварини звикають до одного типу встаткування, наприклад автопоїлок. Переучування тварин - досить трудомісткий процес. Тому заміняти звичне встаткування на рівноцінне, але іншої конструкції не рекомендується.

Люди, що мали контакт із тваринами, по закінченні роботи повинні продезинфицировать при необхідності взуття, зняти спецодяг і вимити руки з милом.

Тому що тварини, особливо молодняк, піддані простудним захворюванням, то при виконанні робіт у холодну пору року не можна вихолоджувати приміщення й улаштовувати в них протяги.

Висновки

Ветеринарна служба в санітарний день не завжди перевіряє записи ветеринарних журналів, дезінфекції, дератизації і дезінсекції і стан аптечки на фермі. Періодичність проведення медогляду працівників порушується, не під контролем дотримання ними особистої гігієни.

Якість догляду за шкірою і кінцівками тварин проводиться не своєчасно. Забезпеченість ферми необхідними ветеринарними матеріалами і устаткуванням не на відповідному рівні.

Необхідно контролювати якість санітарного захисту на фермі, особливо стан дезбар'єрів, дезподушок, дезванн, туалетів і території ферми, місць ізоляції, лікування, розтину і утилізації трупів тварин, екологічну безпеку ферми.

Влітку дуже багато мух. Щоб не допустити відкладання яєць, виплоду і зальоту в приміщення мух як чинника перенесення інфекції і інвазії, треба провести ряд заходів: окрім прибирання приміщень і території, перевірити, чи немає інших місць для виплоду мух (розкиданий гній, підстилка, корма), чи щільно закриті ємності з кормами, молоком, молочними відвійками, чи ціла металева сітка на вікнах, кватирках, вентиляційних трубах. У приміщеннях слід розвісити свіжий липкий папір або розставити ванни з інсектицидами в місцях, недоступних для тварин.

Особливо слід зазначити очищення гноївкозбірників, які найчастіше знезаражують великими концентраціями хлорного вапна (2,5--7 тис. мг активного хлору на 1 л неосвітлених стоків), яке, проте, не вбиває яйця гельмінтів і цисти найпростіших. Тому знезаражують такі стоки додатково термічними способами або кантинуванням.

Размещено на Allbest.ru