Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Вступ

Найважливішою задачею сільського господарства є забезпечення населення продовольством , а переробної промисловості - необхідною сільськогосподарською сировиною. Рішення цієї задачі пов'язано з подальшою інтенсифікацією галузі , прискоренням науково-технічного прогресу, удосконаленням економічних відносин , розвитком різних форм власності та господарювання.

Вирішальне значення для підйому всіх галузей сільського господарства має нарощування виробництва зерна. Зернова галузь складає основу рослинництва та всього сільськогосподарського виробництва. Це визначається багатосторонніми зв'язками зернового виробництва з окремими галузями сільського господарства та промисловості. Виробництво зерна є основою сільськогосподарського виробництва. Зерно та продукти його переробки мають важливе продовольче, кормове і технічне значення.

Хліб та хлібопродукти є важливими продуктами харчування для більшої частини населення країни, а по калорійності займають майже половину всього харчового балансу в раціоні людини.

Практика показує , що без розвинутого зернового виробництва неможливо спеціалізувати економічні райони на виробництво продукції тваринництва, розвивати виробництво технічних культур та інших галузей сільського господарства. Зерно - це не тільки продукт харчування для населення, але й незамінний корм для худоби та птиці. Зерно служить важливим джерелом сировини для пивоварної , спиртової , комбікормової промисловості.

Тому наукове обґрунтування економічної ефективності виробництва та реалізації озимої пшениці і шляхів її підвищення є необхідним для подальшого успішного розвитку як галузі , так і сільськогосподарського виробництва в цілому.

Дана робота дає можливість вивчити стан зерновиробництва на прикладі ПП агрофірми “Ясна Поляна” В.Новоселківського району Донецької області , обґрунтувати невикористані резерви і фактори збільшення виробництва і підвищення ефективності галузі, прийняти участь у вирішенні питань економічної діяльності сільськогосподарського підприємства.

Її мета: виявити основні резерви підвищення економічної ефективності виробництва озимої пшениці і обґрунтувати шляхи їх реалізації в досліджуваному підприємстві.

Джерелами даних стали первинні документи бухгалтерської звітності за 1999 - 2003 рр., фінансові звіти підприємства за 1999 - 2003 рр., положення, договори, наукова та періодична література за темою роботи.

В процесі дослідження були використані наступні методи: аналітичний, економіко-статистичний, економіко-математичний, розрахунково-конструктивний, балансовий та інші.

1. Теоретичні основи економічної ефективності виробництва і реалізації зерна

1.1 Суть економічної ефективності сільськогосподарського виробництва

В основі економічного прогресу будь-якого суспільства лежить підвищення ефективності суспільного виробництва. Специфічний зміст ефективності виробництва в кожній системі господарства визначається:

- суспільною формою виробництва;

- цільовою спрямованістю виробництва;

- різноманітністю притаманних даній системі факторів та результатів виробництва. Найвищим критерієм ефективності є повне задоволення суспільних та особистих потреб при найбільш раціональному використанні ресурсів, що маються .

Розрізняють ефективність виробництва як суто економічну, так і соціально-економічну. Соціально-економічна ефективність являє собою сукупність задоволення потреб населення за рахунок створюємого продукту. Вона також спрямована на підвищення життєвого рівня населення, покращення умов праці, збільшення вільного часу людини .

Вирішення продовольчої проблеми та підвищення добробуту населення України значною мірою залежать від розвитку сільського господарства, зростання його ефективності.

Ефективність виробництва - складна економічна категорія, в якій відображується дія обєктивних економічних законів і висвітлюється одна з найважливіших сторін суспільного виробництва - результативність. Вона е формою виразу мети виробництва. Розрізняють поняття «ефект» і «економічна ефективність». Ефект - це наслідок, результат виробництва в цілому або проведення тих чи інших заходів у сільському господарстві. Наприклад, ефект від застосування добрив - приріст урожаю. Але ефект не показує, вигідна певна справа, чи ні. Тому за ефектом не можна судити про доцільність діяльності. Потрібно зіставати ефект із витратами на його одержання й визначити, якою ціною він досягнутий. Саме про це свідчить економічна ефективність.

Економічна ефективність показує кінцевий результат від застосування всіх ресурсів й визначається порівнянням одержаних результатів і витрат виробничих ресурсів. Ефективність виробництва є узагальнюючою економічною категорією, якісна ознака якої відображується в високій результативності використання засобів виробництва і праці. У сільському господарстві - це одержання максимального обсягу продукції за 1 га землі, від 1 гол худоби з найменшими витратами засобів і праці .

Підвищення ефективності виробництва означає, що на кожну одиницю витрат і застосованих ресурсів одержують більше продукції і доходу. А це має велике значення як для всього народного господарства, так і для кожного сільськогосподарського підприємства та населення країни.

По-перше, чим менше праці і ресурсів витрачається на одиницю продукції, тим більше її можна одержати при тих же засобах, та й продукція буде дешевшою. Отже, підвищення ефективності сприяє збільшенню виробництва продукції і повнішому задоволенню потреб населення.

По-друге, ефективність сільськогосподарського виробництва безпосередньо впливає на рівень роздрібних цін на продукти харчування і товари широкого вжитку, виготовлені із сільськогосподарської сировини. Адже рівень цін тісно повязаний із суспільно необхідними витратами на виробництво продукції.

По-третє, підвищення ефективності виробництва впливає на збільшення доходів та рентабельність сільськогосподарських підприємств. Чим більше вони виробляють продукції, чим дешевше вона їм обходиться, тим вищі їх доходи, тим більше засобів можуть вони виділити для розвитку виробництва, підвищення оплати праці та поліпшення соціальних умов .

Особливого значення набуває підвищення економічної ефективності сільськогосподарського виробництва в умовах ринкових відносин, коли кінцева оцінка діяльності того чи іншого підприємства здійснюється на ринку відповідного товару, бо в умовах конкуренції виграє той товаровиробник, який має нижчу собівартість продукції та високу її якість.

Оцінкою сільськогосподарського виробництва є критерій економічної ефективності. Ця ознака повязана із збільшенням виробництва споживчих вартостей на основі раціонального використання виробничих ресурсів і підвищення продуктивності праці. Оскільки споживання кінцева мета, то лише на цій стадії видно, як ведеться виробництво й наскільки воно доцільно. Споживання ж здійснюється за рахунок національного доходу. Отже, вихідним критерієм економічної ефективності виробництва є обсяг національно доходу, максимізація його обсягу при найменших витратах засобів і праці. Найповніше уявлення про нього дає обсяг національного доходу з розрахунку на душу населення. Цей показник виступає критерієм економічної ефективності всього народного господарства .

1.2 Наукові основи інтенсифікації зернового виробництва

Економічна наука розрізняє дві форми розширеного відтворення в сільському господарстві: екстенсивну та інтенсивну. При першій збільшення виробництва рослинницької продукції це досягається за рахунок розширення посівних площ при незмінному рівні врожайності культур. При другій - за рахунок підвищення економічної родючості грунту .

Послідовна інтенсифікація сільського господарства базується на додаткових вкладеннях, але не можна пов'язувати її суть лише з абсолютним зростанням додаткових витрат. В процесі інтенсифікації додаткові вкладення повинні відображати якісне удосконалення всіх матеріальних ресурсів на основі науково-технічного прогресу. Тому, додаткові вкладення передбачають заміну застарілих засобів виробництва та вдосконалення технології вирощування сільськогосподарських культур .

Інтенсифікація всебічно впливає на розвиток сільського господарства, створює нові можливості підвищення продуктивності праці, прискорення окупності виробничих витрат і зниження собівартості продукції. Процес інтенсифікації передбачає створення високопродуктивного сільського господарства на основі підвищення його технічного рівня, широкого використання більш досконалих засобів виробництва і висококваліфікованої праці.

Інтенсифікація сільськогосподарського виробництва - це процес концентрації сукупних затрат живої і уречевленої праці на одній і тій самій земельні площі для збільшення виходу продукції і підвищення економічної ефективності виробництва .

Визначальними факторами розвитку зернового господарства має бути інтенсифікація галузі на основі досягнень науково-технічного прогресу та розвитку ринкових відносин. Поряд з впровадженням інтенсивних технологій суттєва увага повинна приділятися поліпшенню насінництва, зменшення витрат урожаю при вирощуванні, збиранні, доробці, зберіганні та переробці зерна, сталому розвитку нових організаційних форм господарювання, посиленню матеріальної зацікавленості працівників .

На думку відомого вченого Мертенса В.П. суть інтенсивної технології полягає в оптимізації умов вирощування на всіх етапах росту й розвитку рослин, розміщенні культур після кращих попередників, вирощуванні інтенсивних сортів, застосуванні добрив з розрахунку на заплановану врожайність, використанні інтегрованої системи захисту рослин від бур'янів, шкідників та хвороб, захист ґрунтів від ерозії .

В умовах інтенсивного типу економічного зростання необхідно збільшувати виробництво продукції, та поліпшувати її якість не тільки за рахунок залучення додаткових ресурсів, а й кращого використання нагромаджуваного потенціалу на основі планомірного освоєння наукових досягнень і прогресивних технічних рішень. Для цього потрібно, по-перше, підвищувати урожайність сільськогосподарських культур на основі раціонального використання землі, зростання родючості грунту; по-друге, забезпечити збільшення фондовіддачі на підставі вдосконалення напрямів і структури капітальних вкладень, повнішого використання машин і обладнання, а також зниження матеріаломісткості продукції завдяки раціональному та економному витрачанню матеріальних ресурсів; по-третє, збільшувати виробництво продукції без додаткової або з меншою чисельністю працюючих на основі раціонального використання трудових ресурсів і робочого часу, підвищення професійного рівня кадрів, відповідного рівня матеріального стимулювання, підвищення продуктивності праці.

При інтенсивних системах землеробства відновлення і підвищення родючості грунту основане головним чином на внесенні органічних і мінеральних добрив. Для того, щоб запобігти непотрібним витратам при використанні добрив і одержати максимальний ефект, треба в кожному конкретному випадку мати агрохімічне та економічне їх обґрунтування, ширше застосовувати хімічні засоби для систематичної боротьби з бур'яном, шкідниками та хворобами рослин .

Велике значення має внесення оптимальних доз мінеральних добрив, які в конкретних природнокліматичних умовах забезпечують найбільш повне використання потенційних можливостей високоврожайних сортів і гібридів зернових культур. В середньому по Україні при внесенні оптимальних доз мінеральних добрив під озимі зернові в кількості 194 кг діючої речовини на 1 га посіву із співвідношенням N75P69K50 приріст урожаю зерна на 1 кг добрив становить 4,3 кг. В лісостеповій зоні України комплекс використання добрив у поєднанні з іншими заходами дає змогу одержувати озимої пшениці по 60 - 80 ц/га і кукурудзи на зерно - 80 - 100 ц/га .

Важливим фактором збільшення виробництва зерна в степових районах є зрошення земель. Слід відзначити, що в умовах зрошення одержати високі урожаї зернових культур без застосування добрив практично неможливо. В дослідах Інституту зрошувального землеробства УААН в середньому за три роки урожайність озимої пшениці без добрив становила 26,2 ц/га, а при удобренні - 63,4 ц/га, кукурудзи на зерно - відповідно 52,2 та 91,7 ц/га .

На поливних землях одержують високі і сталі врожаї всіх зернових культур, особливо кукурудзи. За багаторічними даними вищезазначеного інституту, в передових господарствах вегетаційні поливи, залежно від умов зволоження, підвищують урожайність зерна озимої пшениці на 5 - 25 ц/га, а кукурудзи на зерно - на 36 - 98 ц/га .

Важливим, а часом і основним фактором, що забезпечує ефективність інтенсивної технології вирощування зернових культур, а особливо озимої пшениці, є інтегрована система захисту посівів від бур'янів, хвороб, шкідників. Ефективність інтегрованої системи захисту посівів залежить від фітосанітарного стану, що створюється в посівах, стійкості культури та сорту проти вилягання, хвороб і шкідників, правильного набору хімічних засобів захисту, строків та способів застосування.

Залежно від перелічених факторів приріст урожаю зерна озимих культур від інтегрованої системи захисту посівів дуже коливається. Наприклад, за даними Укр. НДІ землеробства, він становив по кращих варіантах досвідів з озимою пшеницею: після гороху - 29 - 15,8 ц/га; після кукурудзи на силос - 14,2 - 6,3 ц/га. Приріст зерна від інтегрованої системи захисту залежно від попередників та сорту може коливатись від 8,6 ц/га до 4,5 ц/га .

Інтегрована система захисту посівів озимих зернових, як свідчать результати досліджень, значно знижує враженість рослин борошнистою росою, бурою іржею та, в меншій мірі, септоріозом і фузаріозом колосся: приблизно в 2 - 2,5 рази.

Досягнення максимального ефекту від правильного застосування добрив та інтегрованої системи захисту при найменшому пестицидному навантаженні забезпечує підвищення економічної та енергетичної ефективності інтенсивної технології вирощування зернових та мінімальне забруднення продукції і навколишнього середовища.

За результатами дослідів, було встановлено, що при тривалому застосуванні добрив у сівозміні лісостепу, найкращі умови для росту і розвитку зернових культур створюються при комбінованій системі удобрення, коли мінеральні добрива в половинних дозах поєднується з органічними. Поєднання диференційованого застосування обробітку грунту і основного удобрення, з дозованим поетапним внесенням азоту під час вегетації рослин, дає можливість одержувати високі врожаї зернових культур при інтенсивних технологіях їх використання .

Серед заходів по підвищенню урожайності і економічної ефективності виробництва зерна особлива роль належить науково обґрунтованим сівозмінам, які повинні забезпечити раціональне використання землі, впровадження комплексної механізації виробничих процесів, рівномірне використання трудових ресурсів. Багаторічними дослідами вітчизняних і зарубіжних вчених встановлено, що урожайність сільськогосподарських культур при вирощуванні їх в сівозмінах в 1,5 - 2 рази вища, ніж при тривалих беззмінних посівах .

Одним із шляхів підвищення ефективності виробництва зерна є введення і впровадження в підприємствах високоврожайних сортів і гібридів, стійких проти хвороб і придатних для вирощування на зрошуваних землях. В економічно розвинених країнах підвищення урожайності зернових культур забезпечується на 50% за рахунок використання добрив, і на 25% - за рахунок впровадження високоврожайних і перспективних сортів. Проте, детальний аналіз показує, що питома вага селекції в підвищенні врожайності може бути вищою на 35 - 40% .

Найбільш поширеними в Україні є такі сорти: пшениці - Безоста 1, Дніпровська 846, Миронівська 808, Напівкарлик 3, Охтирчанка, Харківська11, Киянка, Одеська 51, Луганська 4; овес - Астор, Буг, Явговський 1026, Мирний, Старт, Роман, Ярна; кукурудза на зерно - Буковинський - 3ТВ, Дніпровський - 247 МВ, Піонер 3978 і т.д. .

Інтенсифікація зернового господарства неможлива без комплексної механізації виробничих процесів. Вона є основою впровадження інтенсивних технологій вирощування зернових культур і забезпечує зростання продуктивності праці при виробництві зерна.

Так у системі агротехнічних заходів вирощування озимої пшениці важливе місце мають обробіток грунту і строки сівби. Своєчасний і якісний обробіток грунту - лущення, оранка, поверхневий обробіток грунту і т.д. - сприяє збереженню вологи, ефективному використанню добрив, знищенню бур'янів і шкідників, захисту грунту від ерозії. А це можливо лише при добрій забезпеченості підприємства надійною системою машин. Комплексна механізація дозволяє вирощувати всі види робіт якісно і в оптимальні строки, що сприяє значному зменшенню втрат зерна. Так, наприклад, запізнення на два тижні з оранкою знижує урожайність на 6,3 ц/га .

За даними наукових досліджень, при збиранні урожаю зернових культур на п'ятий день після повного достигання втрати зерна не перевищують 3 - 4%, на десятий день вони зростають до 17 - 20%, на п'ятнадцяти - досягають 25%. Отже, господарства, що завершають жнива за десять днів, одержують практично весь вирощений врожай, а подовження строків збирання зернових культур призводить до значних втрат зерна .

Комплексна механізація - основа підвищення продуктивності праці в зерновому господарству. Як показують підрахунки, запровадження всієї системи машин дає змогу зменшити затрати праці на виробництво озимої пшениці до 0,07 - 0,01 люд.-год. на 1 ц зерна .

Основною умовою підвищення продуктивності праці в умовах ринкової економіки є впровадження нових форм організації і стимулювання праці, які б дозволили найкраще поєднати техніку і людей в єдиному виробничому процесі.

Важливим резервом підвищення економічної ефективності зернового виробництва є поліпшення якості зерна, особливо за рахунок сильних і твердих сортів пшениці з висом вмістом білка (15 - 17%) і клейковини (28 - 43%). Вміст білків в зерні значною мірою залежить від умов вирощування. Більше білка в зерні утворюється в посушливу погоду, при внесенні підвищених норм азотних добрив, висіванні пшениці по чорному пару .

Високий вміст білка в зерні - один з вирішальних факторів зменшення дефіциту перетравного протеїну в раціонах тварин і збільшення виробництва продукції тваринництва. А головне, якість зернових має велике господарське значення, оскільки закупівельні ціни на зерно встановлюються з урахуванням його якості. Таким чином, збільшення виробництва і поліпшення якості зерна сприяють підвищенню доходності зернового господарства, а отже, і зміцненню економіки підприємства в цілому.

Літературний огляд дозволяє зробити загальний висновок: підвищення урожайності зернових культур може бути забезпечене при впровадженні інтенсивної технології їх вирощування, суть якої полягає в оптимізації умов вирощування на всіх етапах росту і розвитку культур. Вона включає такі фактори:

- розміщення посівів після попередників, передбачених сівозмінами;

- впровадження високоврожайних сортів інтенсивного типу з високою якістю зерна;

- оптимальне забезпечення рослин елементами мінерального живлення з урахуванням їх вмісту в ґрунті;

- порційне внесення азотних добрив у період вегетації відповідно до вимог культури по етапах органогенезу;

- інтегровану систему захисту рослин від бур'янів, шкідників і хвороб;

- своєчасне і високоякісне виконання всіх технологічних прийомів, спрямованих на захист ґрунтів від ерозії, нагромадження вологи, створення сприятливих умов для розвитку зернових культур.

Безумовно, впровадження інтенсивних технологій призводить до зростання додаткових затрат уречевленої і живої праці на 1 га посіву культур. Однак завдяки тому, що на полях з інтенсивною технологією темпи зростання урожайності зернових культур вищі порівняно з витратами, то продуктивність праці, як правило підвищується, а рівень собівартості продукції знижується.

Крім інтенсифікації, важливим фактором подальшого розвитку зернового господарства як окремого підприємства, так і України в цілому, є розвиток ринку зерна. Виходячи із законів ринкової економіки та специфіки зерно продуктового під комплексу, розвиток ринку зерна повинен передбачати укорінення господарської самостійності виробників і подальше створення умов для конкуренції учасникам ринкової торгівлі зерном і зернопродуктами, а також удосконалення економічних методів державного регулювання ринкових відносин.

За таких умов основним завданням державного регулювання повинен бути захист інтересів виробників і споживачів зерна з метою забезпечення прибутковості виробників продукції та захисту інтересів споживачів за допомогою еквівалентності цін на зерно і засоби його виробництва. Метою державного регулювання ринку зерна має бути підтримка функціонування ринкового механізму і корегування його розвитку в потрібному для України напрямі.

1.3 Методика дослідження

Показники ефективності розраховують не задля самих показників, а й для обґрунтування управлінських рішень. Тому, від правильного вибору методики дослідження, буде в кінцевому підсумку залежати правильність висновків, на основі яких розробляється подальша стратегія економічного розвитку як будь-якої галузі, так і підприємства в цілому.

В процесі опрацювання даних по темі дослідження були застосовані наступні методичні підходи:

1) для аналізу рівня спеціалізації підприємства використано коефіцієнт спеціалізації (КС) :

КС=100/Р (2/і-1), де

Р - питома вага кожного продукту чи галузі в структурі товарної продукції, %

і - порядковий номер виду продукції в ранжированому ряді питомій вазі в структурі товарної продукції, починаючи з найвищого;

2) аналіз ефективності використання земельних угідь підприємства стає можливим на основі розрахунку:

- рівня освоєності землі (питома вага сільськогосподарських угідь в загальній земельній площі);

- рівня розораності земель (питома вага ріллі в площі сільськогосподарських угідь);

- натуральних показників (урожайність сільськогосподарських культур, виробництво продуктів скотарства (молока, м'яса), вівчарства та м'яса всіх видів тварин на 100 га ріллі, продукції птахівництва на 100 га зернових);

- вартісних показників (обсягу валової продукції в спів ставних цінах, валового і чистого доходу, прибутку на 100 га сільськогосподарських угідь);

3) рівень продуктивності праці як узагальнюючий показник робочої сили в підприємстві визначається системою основних показників:

- в цілому по підприємству:

як виробництво валової продукції в співставних цінах в розрахунку на одного середньорічного працівника та в розрахунку на 1 люд.-год. загальних затрат праці;

- при виробництві зернових культур: виробництво продукції в натуральному вираженні в розрахунку на 1 люд.-год. та трудомісткість виробництва продукції - затрати праці в дюд.-год. на виробництво 1ц зерна різних культур.

4) забезпеченість підприємства енергетичними ресурсами та основними виробничими фондами визначається на основі показників:

- енергозабезпеченість - відношення кількості енергетичних ресурсів до площі сільськогосподарських угідь (на 100 га);

- енергоозброєність - відношення кількості енергетичних ресурсів до середньорічної чисельності робітників ;

- фондозабезпеченість - відношення середньорічної вартості основних виробничих фондів сільськогосподарського призначення до площі сільськогосподарських угідь (на 100 га);

- фондоозброєність - відношення середньорічної вартості основних виробничих фондів сільськогосподарського призначення до середньорічної чисельності робітників ;

5) показниками економічної ефективності використання виробничих фондів є:

- фондовіддача - відношення вартості валової продукції до середньорічної вартості основних виробничих фондів сільськогосподарського призначення;

- фондомісткість - зворотний показник фондовіддачі, що характеризує укладення основних фондів у виробництво одиниці вартості валової продукції;

- норма прибутку - відношення річного прибутку, як різниці між виручкою від реалізації продукції та її собівартістю , до середньорічної вартості основних виробничих фондів сільськогосподарського призначення і оборотних засобів (у відсотках);

6) рівень інтенсивності в цілому по підприємству дозволяють визначити показники:

- фондозабезпеченість;

- енергозабезпеченість;

- електрозабезпеченість ;

- затрати живої праці в люд.-год. в розрахунку на 100 га сільськогосподарських угідь;

7) показниками економічної ефективності інтенсифікації є :

- розмір валової продукції в співставних цінах, валового і чистого доходу на одиницю виробничих витрат ;

- фондовіддача і фондомісткість продукції;

- розмір валової продукції, валового і чистого доходу, прибутку на 100 або 1 га сільгоспугідь ;

- собівартість продукції ;

- продуктивність праці;

- урожайність сільськогосподарських культур та продуктивність худоби ;

- рівень рентабельності - відношення прибутку до собівартості реалізованої продукції у відсотках;

8) фінансовий стан підприємства визначається системою показників:

- коефіцієнт незалежності ;

- коефіцієнт оборотності оборотних коштів;

- час обороту оборотних засобів;

- коефіцієнт платоспроможності;

- коефіцієнт заборгованості ;

- коефіцієнт забезпеченості власними коштами;

9) економічна ефективність виробництва зерна характеризується наступними показниками :

- собівартість продукції;

- якість і ціна реалізації зерна;

- затрати праці на одиницю продукції, на 1га посіву, на 1 люд.-год.., на 1 грн. виробничих затрат;

- розмір прибутку на 1 га посіву та на 1ц зерна;

- рівень рентабельності зернової галузі.

2. Сучасний стан зернової галузі ПП АФ “Ясна Поляна” В.Новоселківського району Донецької області

2.1 Організаційно-економічна характеристика підприємства

Приватне підприємство агрофірма “Ясна Поляна“ знаходиться у Донецькому районі на сході Донецької області в селі Ясна Поляна на відстані 12 км від обласного центра м. Донецьк. Дане господарство розташоване в степовій природно-кліматичній зоні, яка характеризується помірним кліматом, не дуже холодними зимами. Середня температура становить 4,8 С. Зима настає в другій декаді листопада, тривалість періоду з стійким сніговим покровом складає 103 дні. Останні весняні приморозки у повітрі спостерігаються в третій декаді квітня, інколи у травні. Тривалість літнього періоду - 95 - 115 днів. Найбільш холодними місяцями є січень та лютий, найбільш теплими - липень, причому абсолютний мінімум температури повітря -36С у січні, а максимальний +38С в серпні. Середньорічна кількість опадів становить 510 мм. Масив площі, який складає 3304,68 га пересічений сіткою доріг, як місцевого так і районного значення. Більшість з них - дороги з твердим покриттям, що створюють певні переваги для транспортування сільськогосподарської продукції. Велике значення для ПП АФ “Ясна Поляна” має залізниця, яка розташована на відстані 2 км від господарства і відіграє важливу роль в доставці добрив та інших вантажів. Поширеною ґрунтоутворюючою породою на території господарства є лісові породи, які залягають на вирівняних підвищених ділянках. На території, де розташована агрофірма “Ясна Поляна”, переважають чорноземи, бонітет яких становить 75 балів, але родючість ґрунтів постійно необхідно підтримувати шляхом внесення добрив та посівом тих культур, які здатні відновити родючість ґрунту. ПП АФ “Ясна Поляна” має дві тракторні бригади, розміщення яких відповідає природним умовам господарства. Велику увагу приділяють комплексній механізації сільськогосподарських робіт. Вся техніка пропорційно розділена між тракторними бригадами і в залежності від площі ріллі. Характеризуючи об'єкт дослідження, важливо визначити напрямок його діяльності, спеціалізацію. Вона є основою масового виробництва товарної продукції. Спеціалізація господарства визначається структурою його грошових надходжень від реалізації товарної продукції, в якій відображується характер його економічних зв'язків. Визначення спеціалізації необхідно для того, щоб раціонально і ефективно розподілити, і використовувати виробничий потенціал. Тому, аналіз господарської діяльності даного підприємства доцільно почати з визначення його спеціалізації. Для цього розглянемо таблицю 3. Проаналізувавши дані таблиці 1 можна відмітити, що найбільшу питому вагу займають зернові і зернобобові - 42,8%, молоко - 24,0%, м'ясо ВРХ - 11,3% та цукровий буряк - 10,1%. Таким чином в даному господарстві склалась зернова спеціалізація з розвиненим виробництвом молока, м'яса ВРХ та цукрових буряків. Слід відмітити, що ПП АФ “Ясна Поляна” відноситься до господарств з різко вираженою спеціалізацією. Дані свідчать про поглиблення спеціалізації на виробництві зернових та зернобобових, за винятком 2003р., а також збільшення грошових надходжень від реалізації молока. Розмір грошової виручки від реалізації м'яса ВРХ та цукрових буряків не стабільний і коливається по роках за аналізований період.

Таблиця 1. Обсяг та структура товарної продукції

Назва галузі та видів продукції	1999р.	2000р.	2001р.	2002р.	2003р.	В середньому за 1999-2003 роки
	тис. грн..	%	тис. грн.	%	тис. грн.	%	тис. грн.	%	тис. грн.	%	тис. грн.	%
Зернові і зернобобові	390,0	33,5	955,0	46,7	1088,0	46,9	1000,7	49,5	694,6	37,5	825,7	43,9
Цукровий буряк	121,0	10,4	230,0	11,2	326,0	14,0	175,3	8,7	94,0	5,1	189,3	10,1
Соняшник	2,0	0,2	54,0	2,6	50,0	2,2	24,9	1,2	222,2	12,0	70,6	3,8
Інша продукція рослинництва	10,0	0,9	20,0	10,0	12,0	0,5	42,0	2,1	8,2	0,4	18,4	1,0
Разом по рослинництву	523,0	44,9	1259,0	61,5	1476,0	63,6	1242,9	61,5	1019,0	55,0	1104,0	58,7
Молоко	302,0	25,9	410,0	20,0	544,0	23,4	494,5	24,5	524,4	28,3	455,0	24,2
Приріст ВРХ	171,0	14,7	267,0	13,0	224,0	9,7	204,0	10,1	199,3	10,8	213,1	11,3
Приріст свиней	155,0	13,3	92,0	4,5	63,0	2,7	69,9	3,5	22,7	1,2	80,5	4,3
Інша продукція тваринництва	13,0	1,1	19,0	0,9	14,0	0,6	10,5	0,5	86,2	4,7	28,5	1,5
Разом по тваринництву	641,0	55,1	788,0	38,5	845,0	36,4	778,9	38,5	832,6	45,0	777,1	41,3
Всього по господарству	1164,0	100,0	2047,0	100,0	2321,0	100,0	2021,8	100,0	1852	100,0	1881,1	100,0

В даному господарстві підбір основних і допоміжних галузей раціональний, так як відходи від ВРХ використовуються як органічні добрива для рослинництва, а від виробництва зернових і зернобобових побічна продукція використовується на корм скотарства. В цілому можна зробити висновок, що спеціалізація, яка склалась в господарстві відповідає природно - економічним умовам і можна вважати її обґрунтованою. Щодо поглиблення спеціалізації, то потрібно поступово ліквідувати дрібні, низько прибуткові галузі і збільшити розміри основних галузей, також підвищити якість реалізованої продукції, зменшити собівартість продукції за рахунок зменшення затрат праці, що в цілому забезпечить високий рівень виробництва. Будь-яке сільськогосподарське підприємство має в своєму розпорядженні землі. Відомо, що земля - головна умова існування людського суспільства і найважливіше джерело національного багатства, найперша передумова і природна основа суспільного виробництва, універсальний фактор будь-якої діяльності людини. Земля в сільському господарстві є основним засобом виробництва. Від того, на скільки раціонально вона використовується, залежить кількість виробленої продукції. Отже, проаналізуємо склад та структуру земельного фонду даного підприємства (таблиця 2). Наведені показники в таблиці 2 свідчать про те, що за період 1999-2003 роки в землекористуванні даного господарства відбулися значні зміни в наслідок реформування, в тому числі паювання земельних угідь. Загальна земельна площа, яка закріплена за підприємством, зменшилася на 2266,80 га, що становить 40,7%, в тому числі: площа ріллі - на 872,80 га, сінокосів - на 471,80 га та пасовищ - на 178,60 га. Причиною цього стало те, що частина цих земель була відведена у землі державного запасу, решта ж була віддана в оренду фермерам для створення селянських господарств.

Таблиця 2. Склад та структура земельного фонду підприємства

Види угідь	1999р.	2000р.	2001р.	2002р.	2003р.	Відхилення (+;-) 2003 р. до 1999р.
	га	%	га	%	га	%	га	%	га	%	га	%
Загальна земельна площа	5571,5	100,0	3249,0	100,0	3248,2	100,0	3306,7	100,0	3304,7	100,0	-2266,8	100,0
Всього с.-г. угідь	4177,5	75,0	3181,0	97,9	3248,2	100,0	3306,7	100,0	3304,7	100,0	-872,8	38,5
в т.ч. - рілля	3466,5	62,2	2923,0	90,0	2893,9	89,1	2946,7	89,1	2994,7	90,6	-471,8	20,8
- сінокоси	320,0	5,7	142,0	4,4	138,7	4,3	141,4	4,3	141,4	4,3	-178,6	4,4
- пасовища	391,0	7,0	116,0	3,6	215,6	6,6	218,6	6,6	168,6	5,1	-222,4	9,8
Площа лісу	948,0	17,0	0,0	0,0	0,0	0,0	0,0	0,0	0,0	0,0	-948,0	41,8
Інші землі	400,0	7,2	68,0	2,1	0,0	0,0	0,0	0,0	0,0	0,0	-400,0	17,6
Ставки і водоймища	46,0	0,8	0,0	0,0	46,0	1,4	0,0	0,0	0,0	0,0	-46,0	2,0
Рівень розораності	Х	83,0	Х	91,9	Х	89,1	Х	89,1	Х	90,6	Х	Х
Рівень освоєності	Х	75,0	Х	74,9	Х	100	Х	100	Х	100	Х	Х

Зміни в структурі загальної земельної площі також пояснюються тим, що площа лісу, ставків та водоймищ у 2000 році були передані у комунальну власність, інші землі були віддані під цивільне та промислове будівництво, під дачні та фермерські ділянки. Про інтенсивність використання земельного фонду можна судити по відсотку рівня розораності та освоєності. Рівень розораності у 2003 році становить 90,60% та рівень освоєності - 100%. Це свідчить про те, що земля в господарстві використовується інтенсивно і освоєна на 100%. Мабуть, найбільш цінними ресурсами, якими володіє будь-яке підприємство є трудові ресурси. В таблиці 3 наведені дані для аналізу змін, що сталися на досліджуваному об'єкті і як вони вплинули на продуктивність праці в господарстві.

Таблиця 3. Динаміка чисельності робітників та їх використання

Показники	1999 р.	2000 р.	2001р.	2002 р.	2003 р.	2003 р. в % до 1999 р.
Середньорічна чисельність працівників, всього, чол.	302	259	258	193	243	80,5
в т.ч в рослинництві	106	123	122	116	144	135,8
тваринництві	196	136	136	77	99	50,5
Відпрацьовано 1 робітником днів, в середньому по господарству	200,6	260,9	245,8	242,8	167,5	83,5
в т.ч в рослинництві	79,5	148,7	112,4	93,6	74,4	93,6
тваринництві	200,4	262,6	266,8	439,7	303,0	151,2
Коефіцієнт використання фонду робочого часу	0,73	0,95	0,89	0,88	0,61	83,6
Вироблено ВП на 1 середньорічного робітника, тис. грн.	14,5	18,3	19,5	24,2	14	96,5
в т.ч в рослинництві	21,9	23,2	24,7	24,1	14,2	64,8
тваринництві	10,5	13,6	15,2	24,2	13,8	131,4

Аналізуючи дані чисельності робітників в цілому по господарству можна відмітити, що чисельність робітників порівнюючи 2003 рік з 1999 роком зменшилася в цілому по господарству на 19,5%, або на 59 чоловік, в тому числі в тваринництві - на 49,5%, або на 97 чоловік. Що стосується галузі рослинництва, то тут за цей період відбувається збільшення, а саме на 38 чоловік, або на 35,8%. Взагалі скорочення чисельності працівників обумовлено зменшенням приросту населення, незадовільними умовами праці робітників та неналежним рівнем організації оплати праці, та через вихід на пенсію.

Кількість відпрацьованих людино-годин одним робітником зменшилась на 16,5%,через нестабільний рівень виробництва. Що стосується активності робітників, то можна констатувати, що вона зменшилася в цілому по господарству на 16,5%, внаслідок зниження чисельності працівників. У зв'язку з цим продуктивність праці на даному підприємстві за період 1999-2003 роки теж зменшилася на 3,4%, в тому числі в рослинництві - на 35,0%. В рослинництві трудова активність зросла, на 51,2%, а в тваринництві навпаки зменшилась на 6,0%. Щодо коефіцієнта використання фонду робочого часу, то бачимо, що він також зменшився на 16,5% в порівнянні звітного року з базисним. Отже, можна зробити висновок, що для покращення становища необхідно, перш за все, підвищити матеріальну та моральну зацікавленість працівників в кінцевому результаті, що нажаль, в даних умовах практично неможливо. Важливе місце у системі ресурсів сільського господарства, у формуванні умов його розвитку посідають основні фонди. Розглянемо забезпеченість основними фондами і ефективність їх використанні у таблиці 4.

Таблиця 4. Оснащеність фондами та ефективність їх використання

Показники	1999 р.	2000 р.	2001 р.	2002 р.	2003 р.	2003р. в % до 1999р.
Фондозабезпеченість, тис. грн.	141,2	150,2	136,1	130,4	121,2	85,8
Фондоозброєність, тис. грн.	19,5	18,4	17,4	22,3	16,5	84,6
Фондовіддача	0,7	1,0	1,1	1,1	0,9	128,6
Фондоємкість	1,3	1,0	0,9	0,9	1,2	92,3
Вироблено ВП в співставних цінах на 1 середньорічного працівника, грн.	14,5	18,3	19,5	24,2	14,0	96,6

Розглядаючи показники ефективності використання основних виробничих фондів, відзначимо, що фондозабезпеченність зменшилась на 14,2% внаслідок зменшення площі сільськогосподарських угідь на 61,5% (872,8га). Показник фондоозброєності також знизився на 15,4%, через скорочення кількості працівників на 19,5%. Аналізуючи ефективність використання основних засобів можна констатувати збільшення показника фондовіддачі на 45,5% і відповідно знизився показник фондомісткості на 31,1%.

Продуктивність праці у звітному році має найменше значення за всі роки (14,0 т. грн.) , що на 3,4% менше ніж у 1999 році, зменшення цього показника пов'язане зі скороченням середньорічної кількості працівників. Далі розглянемо основні економічні показники розвитку господарства в динаміці.

Таблиця 5. Динаміка основних економічних показників розвитку господарства

Показники	1999 р.	2000 р.	2001р.	2002 р.	2003 р.	2003 р. в %, до 1999 р.
ВП в співставних цінах:
- на 100 га с.-г. угідь, тис. грн.	104,90	149,25	152,72	140,97	103,30	98,47
- на 1 середньорічного робітника, тис грн.	14,51	18,33	19,50	24,15	14,05	96,83
- на 100 грн. основних виробничих фондів, грн.	74,29	99,37	112,25	108,11	85,22	114,72
- на 1 люд.-год. прямих витрат праці, грн.	10,34	10,04	11,33	14,21	11,98	115,91
Товарна продукція:
- на 100 га с.-г. угідь, тис. грн.	37,30	74,19	77,63	65,87	61,57	165,09
- на 1 середньорічного робітника, тис грн.	5,16	9,11	9,91	11,29	8,37	162,24
Валовий доход (+); збиток (-):
- на 100 га с.-г. угідь, тис. грн.	-1,01	-1,89	-1,79	-1,12	-24,45	-23,44
- на 1 середньорічного робітника, тис грн.	-0,14	-0,23	-0,23	-0,19	-3,33	-3,19
Чистий доход (+), збиток (-):
- на 100 га с.-г. угідь, тис. грн..	-13,40	4,78	0,73	0,19	-12,68	0,76
- на 1 середньорічного робітника, тис грн.	-1,86	0,59	0,09	0,03	-1,72	0,14
Рівень рентабельності (+), рівень збитковості (-), %	-26,50	6,36	0,92	0,29	-14,74	11,76 п.п.

Проаналізувавши дані таблиці 5, видно, що вартість валової продукції в співставних цінах 2000 року, зменшилась на 1.5%. у розрахунку на 100 га сільськогосподарських угідь та на 3,2% в розрахунку на одного середньорічного працівника. Це наслідок підвищення ефективності використання землі. Ці ж самі причини обумовили і зростання вартості товарної продукції, яка у 2002 році склала 61,57 тис. грн., що на 65,1% більше показника чим у 1999 році, який складає 37,30тис. грн. Відчутно підвищився у 2003 році показник валового збитку, в тому числі і в розрахунку на одного середньорічного працівника - 3,19 тис. грн. Негативним також є зменшення середньорічної вартості основних виробничих фондів. Аналізуючи показники загальної економічної ефективності господарства, слід відмітити, що рівень збитковості виробництва у звітному році склав -14,74% що на 11,76 % менше ніж показник у 1999 році. Виходячи з вище наведених даних можна зробити такий висновок, що у звітному році погіршився рівень ефективності, господарювання у ПП АФ “Ясна Поляна” Донецької області і спостерігається тенденція до подальшого погіршення розвитку господарства.

2.2 Динаміка посівних площ, урожайності культур і валових зборів зерна

Одержання передбачуваного обсягу зернової продукції залежить виконання плану посівних площ та урожайності сільськогосподарських культур. Аналіз валового виробництва розпочинаємо з вивчення динаміки валового збору зернових культур.

За період дослідження (1999-2003 р.р.) валовий збір зернових зріс на 38ц у 2003 році склав 20613 ц. Слід відмітити негативне явище зменшення валового збору озимої пшениці у 2003р. порівняно з 1999 р. на 1886ц та проса на 2984ц.

За більш детального виявлення впливу факторів на зміну валових зборів розглянемо дані наступної таблиці 7. Валовий збір зернових у 2003 році порівняно з 1999 роком збільшився на 38ц. Причиною цього стало підвищення урожайності на 2,2 ц/га, хоча поряд із цим площа посіву скоротилась на 38 га. За рахунок урожайності

Таблиця 6. Динаміка валового збору зернових

Види культур	1999р	2000р	2001р	2002р	2003р	Відхилення (+ -)2003р від 1999р
Зернові і бобові	20575	16424	18437	14580	20613	100,2
В т.ч. озима пшениця	14986	13591	11422	8422	12100	87,4
Озиме жито	-	-	-	-	-	-
Яра пшениця	-	-	-	-	-	-
Ячмінь	2038	1511	4347	4420	4466	219,1
Овес	327	311	321	485	988	302,1
Просо	699	149	269	249	401	57,4
Гречка	601	250	404	304	1019	169,5
Горох	1024	306	837	534	639	62,4
Віка	58	-	-	99	-	Х
Кукурудза на зерно	842	-	-	-	-	Х

валовий збій зріс на 1787 ц, що було зведено нанівець скороченням посівної площі, яке зменшило валовий збір на 1719ц. За період дослідження валовий збір озимої пшениці зменшився на 1886 ц в тому числі за рахунок скорочення площі посіву на 82 га на 2001 ц та підвищення урожайності на 0,3 ц/га - на 115ц. Відсутність посівів віки та кукурудзи у 2002 році не дало змогу провести факторний аналіз по цих культурах. Валове виробництва вівса зросло на 661 ц, в тому числі за рахунок площі посіву на 596 ц та урожайності на 65ц. По таких культурах як гречка, горох збільшення валового збору відбулося переважно за рахунок росту урожайності. Отже, кількісним фактором, що впливає на валовий збір зернових культур є посівна площа.

Таблиця 7. Вплив факторів на відхилення валового збору зерна у 2003 році порівняно з 1999 роком

Вид продукції	Посівна площа, га	Урожайність, ц/га	Валовий збір, ц	Відхилення (+-) 2003р від 1999р
	1999р	2003р	1999р	2003р	1999р	При посівній площі 2003 р. та урожайності 1999 р.	2003р	Всього	В тому числа за рахунок
									Посівної площі	Урож.
Зернові і зернобобові	846	808	23,3	25,5	20575	18826	20613	+38	-1749	+1787
Озима пшениця	604	522	24,8	25,1	14986	12945	13100	-1886	-2001	+115
Ячмінь	71	139	28,6	32,0	2038	3975	4466	+2428	+1937	+491
Овес	10	27	34,2	36,7	327	923	988	-661	+569	+65
Просо	45	35	15,5	11,2	699	542	401	-298	-157	-141
Гречка	87	60	6,7	16,8	601	402	1019	+418	-199	+617
Горох	44	25	23,2	24,6	1024	580	639	-385	-444	+59
Віка	2	-	37,2	-	58	-	-	-58	-58	-
Кукурудза на зерно	20	-	39,4	-	842	-	-	-842	-842	-

Таблиця 8. Динаміка посівних площ зернових культур

Культура	1999р	2000р	2001р	2002р	2003р	Відхилення (+,-) 2003р від 1999р
Зернові та зернобобові	846	837	850	800	808	95,5
Озима пшениця	604	568	584	534	522	86,4
Ячмінь	71	80	100	111	139	195,8
Овес	10	10	10	15	27	270,0
Просо	45	40	41	45	35	77,8
Гречка	87	85	80	60	60	69,0
Горох	44	40	35	35	25	56,8
Віка	2	14	-	-	-	Х
Кукурудза на зерно	20	-	-	-	-	Х

За період, що аналізується площа посіву зернових і зернобобових скоротилась на 38 га по причині відведення значних площ під чисті пари.

В розрізі культур площа змінювалась так: ячменя зросла на 68 га, вівса на 10 га, гречки на 13 га, гороху на 19 га.

Розрахунки свідчать, що вирішальним фактором, який вплинув на валовий збір, була урожайність. Тому проаналізуємо динаміку урожайності зернових культур.

За період, що аналізується урожайність зернових зросла на 2,2 ц/га. Хоча урожайність озимої пшениці підвищилась на 0,3ц/га, що сталось по причині неякісного посіву, в наслідок чого посіви були зріджені. Підвищилась урожайність ярих зернових, зокрема ячменю на 3,4 ц/га, вівса на 2,5 ц/га, гречки на 111 ц/га, гороху на 1,4 ц/га.

Таблиця 9. Динаміка урожайності зернових на 1999-2003рр..

Культура	1999р	2000р	2001р	2002р	2003р	2003р до 1999р, %
Зернові та зернобобові	23,3	29	21,4	27,2	25,5	109,4
Озима пшениця	24,8	29	23,2	15,9	25,1	101,2
Ячмінь	28,6	14,0	23,9	31,6	32,0	111,9
Овес	34,2	21,9	22,8	44,8	36,7	107,3
Просо	15,5	9,1	-	-	11,2	Х
Гречка	6,7	4,9	5,3	20,3	16,8	250,0
Горох	23,2	11,5	11,2	33,6	24,6	106,0
Віка	37,2	19,8	-	46,6	-	Х
Кукурудза на зерно	39,4	-	-	52,0	-	Х

Ці позитивні зміни відбулися переважно за рахунок сприятливих погодно-кліматичних умов, які в 2003р. сприяли під час росту та розвитку культур, та що не мало важливе не заважали збирати вже вирощений урожай.

Сукупний вплив природних факторів на результативні показники можна виявити шляхом аналізу урожайності певної культури за ряд років, застосовуючи прийом аналітичного вирівнювання. Приведемо наступну таблицю 10.

Таблиця 10. Виявлення тенденції урожайності зернових за (1995-2003 р.р.)

Порядковий номер року	Урожайність, ц/га	Добуток показників	Квадрат року	Вирівнювання урожайності
х	у	ху	Х	а0+а1х
1	38,8	38,5	1	33,43+(-1,42*1)=30,01
2	33,8	67,6	4	33,43+(-1,42*2)=30,59
3	27,1	81,3	9	33,43+(-1,42*3)=29,17
4	18,4	73,6	16	33,43+(-1,42*4)=27,75
5	23,3	116,5	25	33,43+(-1,42*5)=26,33
6	20,9	125,4	36	33,43+(-1,42*6)=24,91
7	21,4	149,8	49	33,43+(-1,42*7)=23,49
8	27,2	217,6	64	33,43+(-1,42*8)=22,07
9	25,5	229,5	81	33,43+(-1,42*9)=20,65
45	237	1099,8	285	234,97

За даними таблиці 10 обчислюємо невідомі параметри рівняння:

А0 - рівень урожайності початковий

(у*х2-ху*х)/(n*x2-x**)=

=(237*285-1099.8*45)/(9*285-45*45)=33.43;

А1 - зміна урожайності кожного року

(n*xy-y*x)/(n*x2-x*x)=

=(9*1099,8-237*45)/(9*285-45*45)=-1,42;

На підставі попередньо проведених розрахунків побудуємо графік вирівнювання урожайності.

Пряма вирівнювання урожайності свідчить, що на підприємстві намітилась тенденція до зниження урожайності зернових. Це сталося внаслідок порушення технології вирощування зернових висівання не по найкращих попередниках, відсутність підживлення мінеральними добривами. Також зниження урожайності в деякі роки пов'язано з негативним впливом погодно - кліматичних умов. Загальне відхилення урожайності сформувалось під впливом двох груп факторів: метеорологічних і агротехнічних та організаційних, але все ж переважаючий вплив мали агротехнічні та організаційні чинники.

2.3 Особливості технології вирощування озимої пшениці

Як свідчать попередні розрахунки агротехнічні фактори мають істотний вплив на урожайність зернових культур. Важливе значення має складання технологічних карт, які дають змогу оперативно забезпечувати необхідні матеріали та контролювати за ходом виконання операцій. Особливості технології вирощування зернових культур розглянемо на прикладі озимої пшениці.. У ПП АФ „Ясна Поляна” вирощування зернових проводиться інтенсивною технологією. Вирішальною умовою отримання високих і сталих урожаїв озимої пшениці є посів її після кращих попередників. Кращими попередниками для озимих є чисті та зайняті пари, горох, багаторічні трави, кукурудза на зелений корм. За місяць до посіву необхідно ще раз перевірити якість насіннєвого матеріалу. В комплексі заходів по підвищенню культури землеробства і збільшенню урожаїв озимої пшениці виключно важливе значення відводиться обробці ґрунту. Основний обробіток включає лущення стерні, внесення добрив під оранку (кінець липня - початок серпня). Перед посівний - вирівнювання ґрунту і культивація та коткування у засушливі періоди. Лущення стерні проводиться у два сліди трактором Т-150к та БДТ-7. Посів із внесенням мінеральних добрив агрегатом Т-150к, С-11 та три сівалки СЗ-3,6. Основний обробіток ґрунту повинен бути за 32 дні до посіву. У період після основного обробітку й проведення посіву по мірі забур'яненості прощі слід провести культивацію з одночасним боронуванням проводять агрегатом Т - 150к + 2КПС + 4БЗТС - 1. Наступний етап - посів озимої пшениці. Посів проводять насінням продукції, сортів Українська одеська, Вікторія одеська, Миронівська 33, Донська напівкарликова. Норма посіву становить 200-220 кг/га. Перед посівом насіння протруюють фундазолом (3 кг на 1 т насіння). Інтенсивною технологією вирощування озимої пшениці передбачається наявність технологічних копій у посівах для проведення підкормок азоту та боротьби зі шкідниками. Технологією передбачається 3-4 підкормки азотними добривами, враховуючи фази розвитку рослин. У ПП АФ „Ясна Поляна” підживлення азотними добривами (аміачною селітрою) проводилось тільки у разі лущення, 2 ц/га прикореневим способом. Також у недостатній мірі проводиться боротьба із шкідниками та хворобами. Так як площі озимих значні і підприємство не має достатніх коштів для придбання отрутохімікатів. Збирання урожаю - відповідальна операція. Підраховано, що втрати урожаю при збиранні складають близько 10%. Чітка організація на збиранні урожаю, проведення його в стислі терміни та вибраним способом зменшує втрати урожаю. Забирання роздільним способом більш ефективне, так як зменшується втрати зерна, підвищується його якість (воно стає сухішим, не таке засмічене), збирання у валки проводиться жатками ЖБВ - 4,2, Є-303, обмолот валків комбайнами СК-5 “Нива”, “Дон” - 1500, “Славутич”. При прямому комбайнуванні позитивними є скорочення витрат на збирання, та швидке підсихання зерна на колосі в несприятливу погоду.

Кадровий склад ПП АФ "Ясна Поляна" - працівники високої кваліфікації з досвідом роботи у сільському господарстві. Установка технології вирощування озимої пшениці наступний. Кращим попередником озимої пшениці є конюшина. Після конюшини в господарстві врожай озимої пшениці становив 30-36 ц/га.

Важливою ланкою технології вирощування культури є добрива. Під культуру безпосередньо вносять мінеральні добрива та іноді органічні. Фосфорно-калійні добрива та частина азотних вносять влітку під основний обробіток ґрунту. Під час посіву озимої пшениці вносять 50кг/га гранульованого суперфосфату. Азотні добрива (аміачна селітра) дозою Н4о використовуються на підживлення озимини весною як тільки зійде сніг.

Для посіву краще використовувати насіння еліти та першої репродукції. Насіння, що не відповідають вимогам ДОСТу, використовувати для посіву не рекомендується.

Таблиця 11. Вимоги ДОСТу на посівні якості насіння озимої пшениці

Культура	Клас	Вміст насіння основної культури (не менше)	Вміст насіння інших рослин (не більш) шт./кг.	У тому числі насіння бур'янів шт. /кг.	Схожість (не менш) %
Озима пшениця	I	99,0	10	5	95
	II	98,0	40	20	92
	III	97,0	200	70	90

Попередники. Після багаторічних трав проводять дискування та оранку плугом ПЛН-5-35 з передплужником на глибину 23-25см в агрегаті з котками. Передпосівну культивацію проводять КПС-4 на глибину загортання насіння з боронуванням під кутом до напрямку посіву.

Сіють озиму пшеницю з 5 по 20 вересня звичайним рядковим способом сівалкою СЗ-3.6. Норма висіву (5млн. штук на га або 230кг/га) встановлюють з розрахунку одержання на час збирання 500-600 продуктивних стебел на їм2. Схожість насіння 89-92%. Сіють насіння не нижче III репродукції. Посів проводять з використанням тракторів ДТ-75 або Т-150 в агрегаті з трьома сівалками СЗ-3,6 з залишенням технологічної колії 1800мм , що відповідає розкидачам мінеральних добрив (РМГ-4 і РУМ-5-0).

Догляд за посівами починається восени. Якщо на посівах з'являється жужелиця чи совки, посіви обприскують метафосом 40% з нормою витрати 0,5-1кг/га. Весною догляд починається з підживлення та ранньовесняного боронування. Підживлюють аміачною селітрою дозою N40 розкидачем НРУ-0,5. На полях, засмічених однорічними та багаторічними бур'янами, вносять гербіцид Раундап у фазі кущіння до виходу у трубку, обприскувачем ПОМ-630.

На насіннєвих посівах озимої пшениці обов'язково проводять видову прополку, оскільки поля засмічені житом.