МІНІСТЕРСТВО АГРАРНОЇ ПОЛІТИКИ УКРАЇНИ

ВІННИЦЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ АГРАРНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

Інститут післядипломної освіти

Спеціальність 7.050201 “Менеджмент організацій”

Дипломник:

Михайленко Тарас Петрович

ДИПЛОМНА РОБОТА

на тему: “Управління трудовими ресурсами підприємства АПК”

(на матеріалах ПСП «Перемога» Томашпільського району )

Керівник: Новицький М.О.

Консультант: Мельничук О.Ф.

Спірін А.В.

Вінниця 2009

ЗМІСТ

ВСТУП

РОЗДІЛ 1. МЕТОДИЧНІ АСПЕКТИ ФОРМУВАННЯ ТРУДОВОГО ПОТЕНЦІАЛУ В АПК

1.1. Зміст та завдання управління трудовими ресурсами

1.2. Характеристика трудових ресурсів АПК та їх роль в організації виробництва

1.3.Методика дослідження

РОЗДІЛ 2. СТАН ВИКОРИСТАННЯ ТРУДОВОГО ПОТЕНЦІАЛУ ПСП «ПЕРЕМОГА»

2.1.Організаційно-економічна характеристика господарства

2.2.Динаміка забезпеченості трудовими ресурсами

2.3.Показники ефективності використання трудового потенціалу

РОЗДІЛ 3. ПЛАНУВАННЯ РОЗВИТКУ ТРУДОВИХ РЕСУРСІВ У ПСП «ПЕРЕМОГА»

3.1.Планування потреб і розвитку трудових ресурсів

3.2. Аналіз використання трудових ресурсів і витрат на оплату праці

3.3. Засоби стимулювання і мотивації трудової діяльності

3.4.Підбір і розстановка кадрів, раціоналізація зайнятості в господарстві

РОЗДІЛ 4. ПРАВОВІ ОСНОВИ ДІЯЛЬНОСТІ

4.1.Поняття та створення сільськогосподарських підприємств

4.2.Управління підприємством

4.3.Господарська діяльність товариства

РОЗДІЛ 5. ОХОРОНА ПРАЦІ

5.1. Вимоги законодавчих актів до охорони праці на виробництві

5.2.Організація охорони праці в господарствах Томашпільського району

5.3. Рекомендації щодо покращання умов праці у господарствах району

ВИСНОВКИ І ПРОПОЗИЦІЇ

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

ДОДАТКИ

ВСТУП

В економіці України агропромисловий комплекс посідає надзвичайно важливе місце. Адже держава, яка має сприятливі кліматичні умови, достатні виробничо-господарські потужності та продуктивні сили вправі називатися аграрно-промисловою державою.

Сільське господарство є істотним джерелом накопичення, воно забезпечує понад 23 % загальної суми національного доходу України. Рівень виробництва сільськогосподарської продукції визначає темпи розвитку економіки країни в цілому. Понад 60 % валової продукції сільського господарства надходить на переробку, яку здійснюють близько 30 галузей легкої та харчової промисловості. Це підтверджують і дослідження інституту економіки ім. Шліхтера, що 1 грн., зароблена в сільському господарстві дає можливість працювати 10 грн., в інших галузях народного господарства. Але середовище в якому функціонує економіка України на даному етапі характеризується високим рівнем нестабільності та невизначеності, що обумовлюється наявністю різного роду проблем як у самій економіці, так і в політичній організації країни.

Дані проблеми виникли у зв'язку зі зміною способу виробництва, адже ринкова економіка не може функціонувати як єдине ціле без наявності певних ринкових інститутів. У період проведення реформ для переходу економіки на ринкові умови функціонування такі інститути не були створені, їх формування відбувалось паралельно з поширенням ринкових процесів в економіці, внаслідок чого виникло безліч проблем. Крім того не були своєчасно використані методи державного регулювання економіки. Чисельні проблеми виникли також в результаті недосконалості економічної політики, що передувала реформам, а після початку їх здійснення зуміли проявити себе як кризові першопричини. До них належить і високий рівень трудомісткості сільськогосподарського виробництва.

Отже в умовах встановлення ринкової економічної системи на селі, значного вивільнення робочої сили, виникає гостра потреба в об'єктивному вивченні ефективності і раціоналізації зайнятості, засобів стимуляції та мотивації трудової діяльності, плануванні потреб та розвитку трудових ресурсів підприємств агропромислового комплексу.

Ось чому дослідження проблеми управління трудовими ресурсами підприємств АПК є досить актуальним в даний час.

Тому, метою нашої роботи є характеристика трудових ресурсів, ефективність їх використання та вміння управляти цими ресурсами на прикладі ПСП «Перемога» с. Високе, Томашпільського району, Вінницької області.

РОЗДІЛ 1. Методичні аспекти формування трудового потенціалу в АПК

1.1 Зміст та завдання управління трудовими ресурсами

Однією з важливих задач менеджменту є раціональне використання людських ресурсів. Не випадково лауреат Нобелівської премії американський професор Дж. Генбрейт писав: “Люди - загальний знаменник прогресу”.

Згідно з існуючим у нашій країні законодавством до трудових ресурсів відносяться:

а) працездатне населення у працездатному віці: чоловіки 16-59 років та жінки у віці 16-54 роки, за виключенням непрацюючих інвалідів праці і війни першої і другої груп, непрацюючих чоловіків у віці 45-55 років, що одержали пенсію по старості на пільгових умовах;

б) чоловіки у віці 50-60 років, жінки у віці 55 років і старше, а також підлітки молодше 16 років, що працюють в державних громадських організаціях (10, ст.27)

В останні роки змінилися раніше існуючий механізм і умови розподілу трудових ресурсів по галузям народного господарства і по сферам виробництва. Під впливом реформування економічних відносин, та відносин власності з'явились нові, в основному негативні тенденції у використанні трудових ресурсів: плинність кадрів, виїзд переважно молодих людей за кордон, тенденція старіння населення, особливо в сільській місцевості, а також депопуляція населення через зниження народжуваності і порівняно високу смертність.

З 1 січня 1994 року чисельність населення України через посилення депопуляційних та міграційних процесів зменшилась на 2,2 млн. чоловік, і становила на 1 січня 1999 року 50 млн. 105, 6 тис. чоловік. За окремими даними, з Львівської, Чернівецької областей на тимчасові роботи за кордон щорічно виїздить близько 700 тис. чоловік. Згідно з даними державного комітету статистики України чисельність лише офіційно зареєстрованих українських громадян, які тимчасово працювали за наймом у межах договорів підряду за кордоном, у 1999 році становила 24,4 тис. чоловік (19, ст.4)

У реформуванні АПК країни важливе місце посідають проблеми ефективного використання трудових ресурсів і особливо демографічна ситуація.

За даними Держкомстату України у 1980 році в країні на 1000 жителів припадало 13,7 новонароджених, а в 1997 році - 10,3 чол., померло відповідно 14,4 і 19 чол. Коефіцієнт депопуляції на селі становить 0,7 чол., кількість померлих збільшилась до 8,7 чол. у розрахунку на 1000 чол. (у містах - 4,9 чол.) У середньому за 1991-1999 роки майже в 3 тис. сіл не народжувалось жодної дитини. Якщо ця тенденція збережеться й надалі, то після 2000 року в селах України помиратиме щороку вдвічі більше людей ніж народжуватиметься (20, ст.21).

Порівняно новим явищем для нашої економіки є безробіття. Прийнято виділяти три основні типи безробіття:

а) фрикційне;

б) структурне;

в) циклічне.

Можна також вести мову про приховане безробіття, коли працівники, зайняті у виробництві, насправді є зайвими, що є наслідком реструктуризації, автоматизації виробництва і т. п.(11, ст.67)

У зарубіжній практиці використовується також “природний рівень безробіття”, який розраховується як сума показників фрикційного і структурного безробіття.

Безробіття до певних економічних і соціальних витрат: чим вищих рівень безробіття, тим більші абсолютні втрати продукції. Ця залежність виведена математично Артуром Оукеном як закон Оукена і має вигляд:

(V - V1) / V1= R1 (V - V1),

де V - реальне значення ВНП при неповному використанні ресурсів (в умовах циклічного безробіття);

V1 обсяг виробництва при повному використанні ресурсів (в умовах природного безробіття);

К = 2,3 - коефіцієнт чутливості ВНП до циклічного обсягу ВНП і циклічного безробіття, який називається коефіцієнтом Оукена;

(V- V1) - циклічне безробіття.

Знак (-) означає зворотню залежність відставання обсягу ВНП і циклічного безробіття (12, ст.151)

Так рівень зареєстрованого безробіття на 01.01.2000 року становив 3,69 % працездатного населення у працездатному віці, зокрема у Тернопільській, Рівненській, Житомирській, Волинській, Львівській, Чернівецькій, Чернігівській, Івано-Франківській областях 5,34 - 7,18 %. Лише за минулий рік рівень безробіття в країні підвищився з 2,3 до 3,7 %. Значно підвищився рівень безробіття серед жінок та молоді.

Навантаження на одне вільне робоче місце у середньому становило 30 осіб, у тому числі на одне відповідне вільне робоче місце претендувало: серед робітників - 24, службовців - 37, осіб без спеціальної підготовки - 76. У регіональному розрізі ситуація ще тривожніша. навантаження на одне робоче місце у Рівненській, Житомирській областях - 76, Тернопільській - 85, Львівській - 103, Волинській - 137, Івано-Франківській - 329. У країні спостерігається відтік кваліфікованих кадрів до тіньової економіки, оскільки зайнятість в офіційному секторі не дає змоги отримувати доходи, які б сприяли не лише розширеному, а й простому відтворенню робочої сили.

У нашій країні проблема регулювання процесів відтворення і використання трудових ресурсів набула виключно важливого значення на рівні держави. Макроекономічні заходи сприяння зайнятості включають:

1. Створення стимулів для прискореного формування багатосекторного господарства;

2. Ефективну підтримку малого і середнього бізнесу, розвиток допоміжних підприємств і промислів;

3. Розвиток і підвищення ефективності функціонування соціальної сфери тощо (25, ст.14)

Нині концепція державного управління трудовими ресурсами розробляється з розрахунком, щоб і кінцеві ланки ієрархічної системи відчули себе невід'ємною частиною загального, без якої неможливе і ціле.

Відбувається чіткий розподіл компетенції та децентралізації відповідальності, інформація і рішення стають доступними для розуміння, вирішення конфліктів на основі взаємної згоди.

Більш дієвим повинно стати управління трудовими ресурсами на мікрорівні.

Управління трудовими ресурсами - це управління різними видами діяльності людей, що дозволяє підвищити ефективність роботи організації при досягненні поставлених цілей (12, ст.114)

Управління трудовими ресурсами спрямоване на задоволення потреб народного господарства в кваліфікованих кадрах, забезпечення раціональної зайнятості населення, ефективне використання трудового потенціалу і створення умов для розвитку трудового колективу та кожної особистості.

Відповідно до концепції американського вченого Макгрегора існує два типи організації в залежності від роботи з персоналом - організації типу “Ікс” та типу “Ігрек”, або також є теорії “Х” і “Y“.

Теорія типу “Х” виражає традиційний підхід до функцій управління, що полягає у використанні людської праці за призначенням на вимогу організації. перш за все управління передбачає керування згідно з законами економіки, різними змінними факторами підприємства: фінансами, устаткуванням, сировиною, персоналом та ін. Крім того воно включає керування зусиллями працівників, їх мотивацією до праці, контроль і коригування їх ставлення до праці та виконання посадових обов'язків у відповідності до потреб організації.

Теорія “Х” заснована на переконанні, що без активного втручання керівників працівники залишаються пасивними, отже їх необхідно переконувати, заохочувати чи карати і пильнувати за їх діяльністю.

Теорія “Y” - це відповідь, критична реакція на теорію “Х”, яка, на думку Макгрегора, у сучасних умовах господарювання неспроможна забезпечити ефективні результати. Теорія “Y” дещо ідеалізує субординацію, представляючи її як партнерство керівника та підлеглих. В теорії “Y”, яка відбиває сучасний погляд на поведінку людей і їх ставлення до праці, передбачається навпаки, що люди працелюбні, ініціативні і охоче беруть на себе відповідальність. Для них фізичні та розумові зусилля, які необхідні для досягнення поставленої мети. Система винагороди тільки стимулює діяльність людей, їх здатність проявити високий ступінь уяви, винахідництва і творчості у вирішенні організаційних проблем (9, ст.150).

Американський вчений У. Оучні на основі вивчення роботи високоефективних корпорацій (ІВМ, Протер енд Гембл та ін.), які використовують методи управління, подібні до японських, сформулював теорію “Зет”.

Теорія виходить з того, що досягнення високої результативності виробництва передбачає координацію індивідуальних зусиль із використання трьох головних заповідей теорії - довіри, такту і близькості. Теорія “Зет” являє собою опис відповідного організаційного типу і розглядає питання як управляти людиною і мотивувати її працю. В організації типу “Z“ припускається найом на тривалий строк, колективне прийняття рішень, індивідуальна відповідальність, нечаста оцінка роботи і просування, неспеціалізована кар'єра всебічна турбота про людей.

Нині можна виділити три підходи до управління людськими ресурсами в теорії і практиці менеджменту.

Перший полягає у вивченні зміни рівня прибутковості від капіталовкладень у людський фактор: охорона здоров'я, навчання і виховання людей та ін. Зокрема аналізується, як у результаті інвестицій змінюється продуктивність і якість праці.

Другий підхід пов'язаний з інституціональними факторами, які впливають на зовнішній і внутрішній ринок праці: ієрархія і правила, що регулюють відносини роботодавець - найманий працівник; співвідношення попиту і пропозиції робочої сили.

Третій підхід спирається на концепцію віддаленості організацій, ідентифікації працівника з підприємством. Цьому теоретичному підходу особлива увага надається компаніями Японії та деяких інших країн з ринковою економікою.

В залежності від того якому підходу надається перевага, формується певна система управління. Система управління трудовими ресурсами розглядається в якості підсистемного управління виробництвом і характеризується як загальними для всієї системи рисами, так і специфічними, властивими тільки їй, як підсистемі (15, ст.350).

Щодо механізму управління, то він становить певну сукупність форми, методів і способів впливу на процеси формування, розподілу (перерозподілу), розвитку і використання працівників у процесі реалізації розроблених програм і досягнення цілей організації.

Механізм управління кадрами включає різні державні та громадські формування - Ради народних депутатів та профспілкових організацій.

До державних органів управління відносяться органи по праці і соціальних питання, центри зайнятості населення, кадрові служби міністерств, відомств, організацій і підприємств. Координацію діяльності кадрових служб різних галузей народного господарства покладено на Міністерство праці (12, ст.213).

Кадрові служби здійснюють такі функції:

- визначають реальну потребу в спеціалістах з урахуванням розвитку продуктивних сил і перспективних напрямнків в НТП.

- забезпечують реалізацію громадянами права на працю, добиваючись ефективності зайнятості працівника на основі прогнозування потреби і джерел забезпечення трудовими ресурсами.

- створюють з органами освіти ефективну систему професійного забезпечення, що безпосередньо сприяє підвищенню кваліфікації усіх категорій персоналу.

Державна система зайнятості населення (республіканські, міські та районні центри) вирішують такі завдання:

- забезпечення раціональної зайнятості, працевлаштування, перенавчання і профорієнтації працівників, що вивільняються і незайнятого працездатного населення;

- надання допомоги підприємствам і організаціям у комплектуванні їх необхідними кадрами, розробка програм ефективності необхідними кадрами, розробка програм підвищення ефективності використання робочої сили у зв'язку із впровадження нових методів господарювання, необхідністю вивільнення і перенавчання працівників;

- задоволення потреб працездатного населення у виборі робіт або роду занять на основі широкого інформування та консультування з питань працевлаштування і професійного навчання (13, ст.470).

Важливим напрямком служби зайнятості сьогодні є впровадження з 1 січня 2001 року нового Закону України “Про загальнообов'язкове страхування на випадок безробіття”. Він не тільки змінює розміри допомоги по безробіттю та механізм її оплати, а міняє саму ідеологію роботи служби. На державну службу зайнятості покладено функції виконавчої дирекції фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування на випадок безробіття (27, ст.2).

Складовими для вирішення проблем безробіття у Вінницькій області є районні і міські програми зайнятості населення, які розпочато робочими групами при райдержадміністраціях та виконавчих комітетах міських рад. Втім нині ситуація на ринку праці в області залишається невтішною. ще триває зниження рівня зайнятості населення майже у всіх сферах діяльності. Упродовж 2000 року до державної служби зайнятості за допомогою в пошуках роботи звернулись 1,5 млн. громадян, що на 102,9 тис. осіб більше ніж у 1999 році. Більшу частку з них становлять жінки (52,3 %), кожен третій віком до 28 років.

Щомісяця на обліку в державній службі зайнятості перебувало в середньому 1215,1 тис. незайнятих громадян. На 1 січня 2004 року чисельність таких громадян становила 1188 тис. осіб, що на 1,4 % менше ніж рік тому.

За 2003 рік зусиллями центрів зайнятості було працевлаштовано 60,5 тис. осіб, що на 27,7 % більше ніж за 2002 рік. Серед працевлаштованих 60,5 % становили безробітні, 42,7 % - жінки, 39,2 % молодь віком до 28 років, 16,3 % - особи, які не могли на рівних умовах конкурувати на ринку праці та 9,2 % - працівники, що були вивільнені через зміни виробництва (29, ст.85)

Зростаючу роль в управлінні трудовими ресурсами відіграють відділи кадрів підприємств. До їх завдань входить здійснення наукових принципів у підборі і розстановці кадрів, проведення заходів по формуванню стабільних трудових колективів, зниження плинності кадрів та зміцнення трудової дисципліни, забезпечення підприємства необхідною кількістю керівних кадрів, спеціалістів, робітників, допоміжного персоналу певних професій, спеціальностей і кваліфікації відповідно до визначених потреб.

Відділ кадрів разом з економічною службою підприємства складає перспективні і поточні плани підприємства потреби в кадрах усіх категорії персоналу і джерел їх поновлення, організовує та забезпечує комплектування та облік трудових ресурсів усіх категорій професій, спеціальностей і кваліфікації, а також прийом на роботу, переведення, звільнення, надання відпусток відповідно до діючих норм права. Також відділ кадрів розробляє та пропонує керівництву підприємства заходи, спрямовані на удосконалення професійно-кваліфікаційної структури колективу, організація виробництва, облік порушень трудової дисципліни та ін.

1.2 Характеристика трудових ресурсів АПК та їх роль в організації виробництва

Раціональне використання трудових ресурсів галузі є основою збільшення виробництва сільськогосподарської продукції і підвищення матеріального добробуту населення. Вони є головною складовою частиною продуктивних сил сільського господарства, а їх праця - вирішальним фактором сільськогосподарського виробництва.

Як відомо, праця є доцільністю людини, в процесі якої створюються матеріальні блага для задоволення особистих і соціальних потреб. Праця також витупає єдиним джерелом суспільного багатства, матеріальною основою існування і розвитку суспільства, першою умовою людського життя.

У процесі суспільного поділу праці виникли відмінності між промисловою і сільськогосподарською працею, які зберігаються навіть при високому рівні технічної оснащеності сільськогосподарського виробництва. Це пов'язано з тим, що праця в сільському господарстві має свої особливості. На відміну від промисловості предметами праці тут є живі організми - рослини і тварини, які розвиваються за специфічними біологічними законами. Для сільськогосподарської праці характерна сезонність виробництва, особливо в галузях землеробства, що вимагає використання відповідних форм кооперації і розподілу праці в сільському господарстві.

Сільськогосподарська праця більш складна, її результати значною мірою залежать від природних і економічних умов, а також територіального розміщення господарства.

Трудові ресурси сільського господарства - це працездатне населення, яке задіяне в сільському господарстві. Вони включають працездатних робітників і службовців: чоловіків віком від 16 років до 60 та жінок віком від 16 до 55 років. Крім працездатних у виконанні сільськогосподарських робіт беруть участь підлітки від 12 до 16 років, та особи пенсійного віку, які вступили у відповідні договірні відносини з підприємством.

У складі трудових ресурсів сільського господарства виділяють 2 категорії: зайняті в громадському виробництві та зайняті в особистому підсобному господарстві (25, ст.14).

Трудові ресурси країни включають усіх працездатних людей, які беруть безпосередню участь у суспільному виробництві, а також тих, хто в даний час з тих чи інших причин не працює, але потенційно здатний до праці. Ця сукупність характеризує повний запас трудових ресурсів країни.

В процесі роздержавлення економіки країни відбувається процес зростання чисельності зайнятих на підприємствах з колективними та приватними формами власності. Так у колективному секторі економіки чисельність зайнятих у порівнянні з 1990 роком зросла майже в 2,3 рази, а в приватному в 6 разів. Робочі місця в приватному секторі економіки виникли в основному за рахунок розвитку особистого підсобного господарства й самостійної зайнятості.

Особливо виваженого аналізу й об'єктивної оцінки для ефективності використання трудового потенціалу вимагає зайнятість в особистому підсобному сільському господарстві, як повноправній, самостійній сфері докладання праці. Чисельність зайнятих тут за роки аграрної та земельної реформ збільшилась у 2,9 рази на фоні дворазового збільшення продуктивності землі (особистих підсобних господарств, колективного і індивідуального садівництва та городництва) і невеликого зростання поголів'я худоби.

До зайнятих в особистому підсобному господарстві статистичні органи зараховують осіб від 15 до 80 років, які вважають роботу в ньому для себе основною і відпрацювали протягом тижня не менше 30 годин, тобто за нормативом щоденно 4,3 год. (30, ст.30).

Щодо продуктивності праці в особистому сільському господарстві в розрахунку на одного зайнятого, то тут вона 1998 році була приблизно на рівні продуктивності праці в сільськогосподарських підприємствах у 1990 році. Виходячи з цього слід констатувати, що подальше збільшення реєстрації зайнятих у цій категорії господарств означатиме не досить економічно ефективне їх використання з погляду низької продуктивності праці. Потребують вирішення і питання щодо розширення виробничої бази особистого підсобного господарства, зокрема землекористування поліпшення постачальницько-збутового обслуговування, підвищення техніко-технологічного рівня виробництва в них і зрештою юридичного оформлення зайнятості в особистому сільському господарстві й соціального захисту працюючих.

Поняття “трудові ресурси” більш широке та багатогранне ніж поняття “робоча сила”. Останнє визначається здатністю людей до праці і реалізується в процесі виробництва. Носієм робочої сили є людина, тому робоча сила існує на всіх етапах суспільного виробництва і не віддільна від її власника - людини. Відтворення робочої сили складається з суми життєвих благ, необхідних для підтримання життя окремих індивідуумів і членів їх сімей, витрат на їх освіту і підготовку. Робоча сила таким чином відображає економічний зміст трудових ресурсів.

На сьогоднішній день, соціальний розвиток села є одним з найважливіших напрямів аграрної політики, спрямованої на підвищення життєвого рівня населення.

Проте глиба і затяжна фінансово-економічна криза, що супроводжується небаченою руйнацією продуктивних сил у поєднанні з негативними тенденціями його соціально-економічного розвитку (масова міграція та депопуляція), зумовленим тривалим ігноруванням потреб та інтересів сільського населення поставили під загрозу не лише добробут, а й виживання селян.

Села потерпає від масового безробіття, хронічної невиплати зарплати, повного зубожіння селян неможливості придбати найнеобхідніше - дім, взуття, паливо, ліки; отримати медичні платні послуги; збоїв у роботі транспорту (33 с.15).

Нинішніх масштабів безробіття українське село ще не знало, хоча неповна зайнятість селян завжди мала місце, в окремих областях була значною (Закарпатська, Львівська, Рівненська, Запорізька та Кіровоградська).

Категорію незайнятих поповнили працівники льонарства, де виробництво скоротилось в 10 разів, а дві важливі сировинні галузі льонарство і вівчарство, практично у сільському господарстві України на межі знищення.

Ресурсне забезпечення села скоротилось до катастрофічного рівня, нова техніка майже не надходить, рівень спрацювання оборотних фондів та машинно-тракторного парку в більшості господарств досягає 60-70 %, технологічні потужності яких можуть якісно використовуватись лише за 25-30 % зношення.

У сучасних умовах середньодушовий сукупний дохід знизився на 1,2 % за рахунок зменшення доходу сільських жителів на 4 %. Грошові надходження становлять в сукупних доходах населення 71 %: у міських мешканців - 88 %, у сільських - 50 % (28, ст.25).

В умовах становлення нової економічної системи на селі, значного вивільнення робочої сили виникає гостра потреба в об'єктивному вивченні ефективності її зайнятості і ролі в організації виробництва.

Від ступеня використання трудових резервів, продуктивності праці залежать не тільки виробничі показники підприємств, а й соціально-економічні умови, добробут селян.

Наприклад, використання трудових ресурсів у рослинництві зазнає суттєвих змін у зв'язку з появою на селі нових форм власності і господарювання - розвиток фермерських і дрібних товариств і т. д. У приватному секторі вища продуктивність праці досягається завдяки тривалій зайнятості протягом дня, року, вищій напруженості та інтенсивності праці.

Основними причинами недостатньо ефективного використання трудових ресурсів є загальний кризовий стан економіки, низький рівень технічної оснащеності виробництва, обмежене застосування прогресивних технологій, недосконала організація виробництва і праці, низькі темпи здійснення аграрних реформ.

Розглядаючи стан використання трудових ресурсів України, можна простежити тенденцію до їх природного та штучного скорочення у більшості регіонів країни. Паралельно з цим на гірше змінюється їхня структура - зростає безробіття і воно набуває стійкого характеру.

З метою пом'якшення негативних тенденцій і підвищення ефективності використання продуктивних сил суспільства необхідні суттєві зміни в структурі економіки окремих галузей і держави загалом шляхом розвитку пріоритетних напрямків, зміни форм власності й господарювання, залучення інвестицій та прискорення інноваційних процесів.

1.3 Методика дослідження

Менеджмент розглядає методи управління як сукупність різноманітних способів і прийомів, що використовуються управлінським апаратом підприємства в першу чергу для активізації ініціативи і творчості всього персоналу в процесі практичної діяльності і для задоволення його потреб.

Методи управління основані на дії законів і закономірностей управління, що одночасно враховують науково-технічний рівень розвитку виробництва і рівень розвитку відносин управління.

В загально прийнятому понятті методи - це способи ціленаправленого впливу суб'єкта на керований об'єкт для досягнення поставлених цілей.

Ціль методів - забезпечення гармонії, органічного співвідношення індивідуальних, колективних та суспільних інтересів.

Цілі і методи взаємопов'язані між собою. Кожній цілі відповідають певні методи її досягнення. Тому менеджменту орієнтовані перш за все на високу продуктивність та ефективну діяльність господарства і його персоналу на злагоджену роботу підрозділів господарства, на чітку організацію багатоманітної діяльності підприємства і управління ним на рівні світових стандартів. По характеру діяльності методи умовно можна розділити на методи матеріальної, соціальної та особистої мотивації, або економічні, організаційно-розпорядчі і соціально-психологічні. Методи соціальної мотивації передбачають спонукання робітника до орієнтації на соціально-значущі інтереси.

Економічні методи впливають на майнові інтереси підприємства та його персоналу. З однієї сторони вони стимулюють діяльність підприємства по задоволенню інтересів суспільства, з іншої - слугують для мотивації роботи персоналу.

Методи власної мотивації передбачають орієнтацію на дисципліну, організаційно-розпорядчі документи та строки їх виконання.

Організаційно-розпорядчі методи базуються на об'єктивних законах організації спільної діяльності і управління нею, на природних потребах людей в певному порядку взаємодіяти між собою; їх ціллю є впорядкування функцій управління, обов'язків і прав робітників, регламентація їх діяльності. Вони діляться на три групи:

- організаційно-стабілізуючі методи встановлюють, визначають тривалі зв'язки в системі управління між людьми і групами

- розпорядчі забезпечують оперативне управління спільною діяльністю людей і підприємств, і проявляються у формі договорів, наказів, розпоряджень

- дисциплінарні призначені для підтримки стабільності організаційних зв'язків і відносин а також відповідальності за певну роботу.

Сутність соціально-психологічних методів зводиться до способів впливу на особу, на колектив з ціллю зміни ним своїх установок в трудовій діяльності і творчій активності, а також на соціальні і психологічні інтереси підприємства і їх персоналу.

Застосовується також системний підхід для виявлення і аналізу існуючих закономірностей і ймовірних процесів, які мають кількісні і якісні вираження. Характерною особливістю системного підходу є широке використання у дослідженнях проблем управління математичних методів формалізації (лінійне і динамічне програмування, теорія масового обслуговування) з одночасним використанням досвіду, інтуїції і міркувань експертів.

Системний підхід передбачає комплексне вивчення соціально-економічних явищ як єдиного цілого, що включає аналіз принципів будови і функціонування системи в цілому, розгляд особливостей усіх компонентів системи, їх взаємозалежностей і зв'язків по горизонталі з іншими системами такого самого рівня і по вертикалі з системами вищого порядку.

За допомогою системного підходу здійснюється глибокий логічний аналіз об'єкта управління, встановлюються закономірності розвитку і функціонування систем на різних ієрархічних рівнях, удосконалюються методи і процедура опрацювання, прийняття і реалізації управлінських рішень.

Монографічний метод передбачає впровадження в практику господарювання досвіду оптимізації використання трудових ресурсів на селі.

Останнім часом застосування вірогідних методів на основі математичного планування і обґрунтування. Практичне застосування цих методів пов'язане по-перше із загальною тенденцією ускладнення прийняття оптимальних управлінських рішень в умовах невизначеності, і по-друге, з необхідністю впровадження наукового підходу до вивчення управлінських проблем.

В процесі вивчення проблеми управління трудовими ресурсами в роботі широко використовуються спеціальні прийоми, зокрема фотохронометричні спостереження для вивчення затрат робочого часу у виробничих процесах виконання нормативів праці і обслуговування, дослідження стану трудової дисципліни в управлінні і виробництві, організації праці керівників, спеціалістів тощо.

Вивченню трудової мотивації в господарстві серед різних категорій працюючих допомогли інтерв'ювання і опитування жителів села. Це дало підставу для формування чітких мотивів і вдосконалення характеру самої праці у виробничих підрозділах.

В управління, як і в інших науках, застосовуються методи індукції, дедукції, аналізу і синтезу, абстрагування, узагальнення, моделювання та ідеалізації.

Аналіз - це об'єднання раніше виділених частин (сторін, ознак, властивостей відношень) предмета в єдине ціле. Аналіз і синтез діалектично суперечливі та взаємообумовлені методи наукового дослідження. Проте відіграючи велику роль у пізнанні, аналіз не дає знання конкретного, знання об'єкта як єдності різноманітного, єдності численних визначень. Це завдання виконує синтез.

Абстрагування - метод відволікання від деяких властивостей та відношень об'єкта і одночасно зосередження основної уваги на тих властивостях та відношеннях, які є безпосереднім предметом наукового дослідження.

Узагальнення - метод наукового пізнання, за допомогою якого фіксуються загальні ознаки та властивості певного класу об'єктів та здійснюється перехід від одиночного до більш загального.

Індукція - такий метод наукового пізнання, коли на підставі знання про окреме робиться висновок про загальне, це спосіб міркування, за допомогою якого встановлюється обґрунтованість висунутого припущення чи гіпотези.

Дедукція - метод пізнання за допомогою якого на основі загального принципу логічним шляхом з одних положень, як істинних з необхідністю виводиться нове істинне знання про окреме.

Ідеалізація - спосіб логічного моделювання, завдяки якому створюється ідеальний об'єкт. Ідеалізація спрямована на процеси побудови можливих об'єктів (7, ст.345)

Складовими теорії управління вважають ідеї теорії систем, інформації, комунікації, теорії рішень та організації.

Важливу роль відіграє мистецтво управління, що поєднує об'єктивне та індивідуальне в діяльності і підпорядковується законам творчості.

Мистецтво управління - це навички, уміння впроваджувати теоретичні знання в практику, сукупність прикладів, зразків або еталонів умілого розв'язання управлінських проблем на різних рівнях. Тому ми вважаємо актуальним дослідження конкретних ситуацій господарського життя, узагальнення нагромадженого досвіду керівників підприємства, дослідження прикладів успішного господарювання.

РОЗДІЛ 2. Стан використання трудового потенціалу у ПСП «Перемога»

2.1 Організаційно-економічна характеристика господарства

Об'єктом дослідження виступає ПСП «Перемога» с. Високе Томашпільського району, Вінницької області.

Село Високе розташоване у південній частині Вінницької області. Знаходиться на відстані 25 км від районного центру смт. Томашпіль і 120 км від обласного центру м. Вінниці.

В ПСП “Перемога” загальна земельна площа складає 2096,6 га із них рілля 2053,3 га, пасовища-22,3 гектара та інші угіддя. В господарстві є осушені землі, їх площа -290 га.

В 2008 році зернових без кукурудзи зібрано по 50,1 ц/га: в тому числі озимої пшениці 49,9 ц/га , ярого ячменю - 60,6 ц/га.

Надій на корову у 2008 році склав 5518,1 кілограмів молока при собівартості 115,5 грн. Приріст тварин на вирощуванні і відгодівлі складає 550 грам. Витрачено кормів на одиницю продукції:

На молоко - 1,05 ц.к.од. в т.ч. концентрованих - 0,34 ц.к.од.

На приріст - 18,57 ц., к,од. В т. ч. концентрованих - 2,90 ц.,к.,од.

Вартість основних виробничих фондів складає 5258 тис. грн., фондозабезпеченність- 365,91 тис., грн..

В господарстві нараховується 26 тракторів , самохідних комбайнів - 15 шт., автомашин - 20 шт.

Загальна потужність енергетичних ресурсів - 10253 к.,с.

Енергоозброєність на 1 працівника складає 58,92 к., с.

В ПСП “Перемога” основними культурами являються озима пшениця, ярий ячмінь, кукурудза, ріпак, соняшник, соя. В 2004 році підприємство зареєстроване як насіннєве господарство, яке має право на виробництво та реалізацію репродукційного насіння зернових культур та сої.

Розвинуте молочне і м'ясне скотарство. Приватному сільськогосподарському підприємству «Перемога» присвоюється статус племінний завод з розведенням великої рогатої худоби української чорно - рябої молочної породи.

Спеціалізація ПСП «Перемога» має технічно-зерновий напрямок з розвиненим молочно - м'ясним тваринництвом.

Тваринницька продукція в структурі товарної продукції становить 26,1%.

Валова продукція сільського господарства в порівняльних цінах 2005 року за 2008 рік склала 5773959,05 грн., в тому числі: рослинництва -2992537,75 грн., тваринництва - 2781421,32 грн..

Середньорічна чисельність працюючих в господарстві 142 чоловіка

Господарство в 2007 році отримано 1564,3 тис. прибутку, рентабельність склала- 27,1%.

Фонд оплати праці за 2007 рік склав 1224,4 тис.гривень. Середньомісячна оплата працівника - 718,5 гривень. Середньорічна оплата праці в середньому по господарству - 8622,53 гривень.

Предметом звіту є узагальнення інформації про прведення економічного аналізу на ПСП «Перемога».

При написанні даного звіту використовувались статті видатних науковців, законодавча та нормативна база, звітність за 2006-2008 рр.

Для того, щоб краще охарактеризувати грунтово-кліматичні умови, а саме земельні угіддя в ПСП «Перемога» складемо і охарактеризуємо таблицю структури земельних угідь, в якій показане процентне співвідношення площ різних угідь, а також для структурного співвідношення наведемо площу земельних угідь Томашпільського району, в якому знаходиться ПСП «Перемога» (таб.2.1).

Таблиця 2.1.

Розмір та структура земельних угідь в ПСП «Перемога» за 2008 рік

Види угідь	ПСП «Перемога»	Томашпільський район	Структурне співвідношення угідь ПСП до угідь району
	Площа, га	в % до	Площа, га	в % до
		загаль ної земель ної площі	сільсько гос подарсь ких угідь		загаль ної земель ної площі	сільсько гос подарсь ких угідь
1.Загальна земельна площа	2096,6	100	Х	46,105	100	Х	Х
2.Всього сільсько господар ських угідь: рілля пасовища інші	1792,22 1733,58 20,5 38,17	85,48 82,69 0,98 1,18	100 96,73 1,14 2,13	39770 39384 122 157	86,26 85,42 0,26 0,34	100 99,03 0,31 0,39	-0,78 -2,73 0,72 0,84

Спеціалізуючись на виробництві окремих видів товарної продукції, необхідної для розвитку економіки країни, господарство бере безпосередню участь в розподілі праці. В процесі поглиблення спеціалізації значно вдосконалюється сільськогосподарське виробництво, і ці позитивні зміни сприяють підвищенню ефективності як окремих галузей так і сільського господарства в цілому. Тому спробуємо проаналізувати виробничий напрямок галузей та визначити рівень спеціалізації в ПСП «Перемога» Томашпільського району.

Виробничий напрямок нашого ПСП- зерно-буряковий з розвиненим скотарством. Для визначення рівня спеціалізації скористаємося формулою:

 100

Кс = -------------------------, де

ТІ (2і-1)

Кс - коефіцієнт спеціалізації;

Ті - питома вага і-ї галузі в загальній сумі виручки;

і - порядковий номер;

100

Кс =------------------------------------------------------------------------------------

32,2*1+20,75*3+18,78*5+12,88*7+9?”*9+8%:811+7,45*13+3*15

+2,68*17+2,2*19+1,73*21+1,19*23+0,83*25+0,36*29+0,24*33+

------------------------------------------------------------------------------- = 0.12

0,04*35+0.04*37

З коефіцієнта спеціалізації видно, що ПСП «Перемога» є багатогалузеве господарство.

Щоб охарактеризувати діяльність господарства з економічної точки зору, складемо і проаналізуємо таблицю, в яку включимо загальні економічні показники діяльності ПСП «Перемога».

Таблиця 2.2.

Загальні економічні показники діяльності ПСП «Перемога»

Показники	Роки	Відхилення+/-
	2006	2007	2008
1	2	3	4	5
Вартість валової продукції в порівняльних цінах, тис.грн.	6990,1	7366,7	6939,0	-51
Вартість валової продукції по собівартості, тис.грн	5891	5269,7	4966,1	-924,9
Товарна продукція в фактичних цінах реалізації, тис.грн.	5361	5128,7	4511	-850
Валовий дохід, тис.грн.	598,8	1307,7	1564	965,2
Чистий дохід, тис.грн	5959,8	6436,4	6075	115,2
Прибуток	1182,7	1465,7	1817	634,3
Поголів'я тварин, ум.гол.	400	402	404	-4
Середньорічна чисельність працюючих, чол.	160	174	142	-18
Середньорічна вартість основних виробничих фондів, тис.грн	4910,4	4543,5	3366	-1544
Середньорічна вартість оборотних засобів, тис.грн	3938,1	4403,9	53,65,3	-1427,2
Продовження табл 2.2
1	2	3	4	5
Площа сільськогосподарських угідь, га	2096	2096,6	2096,6	-
Розрахункові показники: 100 га с.-г. угідь, тис.грн 1 умовну голову 1 середньорічного працівника	333,49 17,47 43,69	351,44 18,33 42,34	331,05 17,18 48,87	-2,44 0,33 5,18

З таблиці 2.2 видно, що валовий дохід у 2006 році становив 6 990,1 тис. грн., а у 2008 році він становить 6930 тис.грн., різниця не велика. Цей факт вже характеризує ПСП з позитивної сторони. За останні три роки можна стверджувати, що підприємство стабільне і рентабельно займається вирощуванням сільськогосподарської продукції, не зважаючи на стихійний ринок. Не зважаючи на різні фактори підприємство працює і систематично отримує прибуток, відповідно в 2006 р. - 1182,7 тис. грн., в 2007 р. - 1465,7 тис. грн., і 2008р. - 1817 тис.грн.. Валовий дохід на 1 середньорічного працівника збільшився в 2008 році в порівняні з 2006 роком на 5,8 тис. грн.. Такого рівня господарство досягло за рахунок доброго забезпечення основними і оборотними фондами.

Таблиця 2.3

Стан і рух основних фондів ПСП «Перемога» (2006-2008 рр.)

№	Показники	2006 р.	2007 р.	2008 р.	Відхилення, (+,-)
1	Наявність на початок року за первісною вартістю	3403,5	4310,1	4543	1139,5
2	Надійшло	2484,1	233,4	149	-2335,1
3	Вибуло	1649,1	-	1326	-323,1
4	Сума зносу
	а)на початок року б)на кінець року	2142,4 1823,4	1711,3 1976,2	1976 1206	-166,4 -617,4
5	Наявність на кінець року за первісною вартістю	4910,4	4543,5	3366	-1544,4
6	Амортизаційні відрахування	126,0	264,9	263	137
7	Залишкова вартість
	а) на початок року б) на кінець року	1261,1 3087,0	2598,8 2567,3	2567 2160	1305,9 -927
8	Рівень зносу, %
	а) на початок року б) на кінець року	0,4 0,9	0,6 0,6	0,6 0,5	0,2 -0,4
9	Коефіцієнт придатності
	а) на початок року б) на кінець року	0,4 0,5	0,6 0,5	0,6 0,7	0,2 0,2
10	Коефіцієнт росту	0,4	0,05	-0,3	-0,7
11	Коефіцієнт оновлення	0,5	0,05	0,04	-0,46
12	Коефіцієнт вибуття	0,5	-	0,3	-0,2

Отже, проаналізувавши дану таблицю ми можемо зробити слідуючі висновки: рівень зносу на початок звітного періоду у 2008 році зріс на 0,2, про те на кінець 2008 року він скоротився на 0,4. Коефіцієнт придатності зріс у звітному році як на початок звітного періоду, так і на кінець на 0,2. Коефіцієнт росту зменшився , у базисному році його величина становила 0,4, а у звітному -0,3. Зменшився також коефіцієнт оновлення, його величина скоротилася на 0,46. Також зменшився коефіцієнт вибуття, що є радісною перспективою для підприємства. Його величина скоротилася у звітному році в порівнянніі з базисним на 0,2. Проаналізуємо показники ефективності використання основних виробничих фондів на ПСП «Перемога».

Таблиця 2.4

Показники ефективності використання основних виробничих фондів

№	Показники	2007 р.	2008 р.	Відхилення, (+,-)
	Вихідні дані
1	Валова продукція, тис. грн.	5968,20	5773,9	-194,3
2	Дохід (виручка від реалізації), тис. грн.	7367	6939	-428
3	Прибуток від реалізації сільськогосподарської продукції (валовий прибуток), тис. грн..	1308	1564	256
4	Середньорічна вартість основних засобів, тис. грн..	4426,8	3955	-417,8
Розрахункові дані
1	Фондовіддача, грн.: по валовій продукції по валовому доходу по прибутку	1,3 1,7 0,3	1,5 1,8 2,5	0,2 0,1 2,2
2	Фондомісткість, грн.: по валовій продукції по валовому доходу по прибутку	0,7 0,6 3,4	0,7 0,6 0,4	- - -3,0

Проаналізувавши дану таблицю можна зробити слідуючі висновки: фондовіддача по всіх показниках зросла у звітному році порівняно з базисним. Проте фондомісткість по валовій продукції та по валовому доходу залишилася сталою, а по прибутку зменшилась у звітному році на 3,0. Важливий фактор розвитку та інтенсифікації виробництва -- стабільна забезпеченість підприємства матеріальними ресурсами, а також їхнє раціональне використання. З переходом до ринку докорінно змінюється система постачання підприємствам сировини і матеріалів, комплектуючих виробів, енергоносіїв.

Таблиця 2.5

Аналіз складу та структури доходів, тис. грн.

Показники	2006 р.	2007 р.	2008 р.	Відхи-лення (+, -)	Темп зроста-ння, %
	Сума, тис. грн	Питома вага, %	Сума, тис. грн	Питома вага, %	Сума, тис. грн	Питома вага, %
1	2	2	4	5	6	7	8	9
Дохід(виручка) від реалізації продукції	6990,1	87,3	7366,7	90,2	6939	83,8	-51,1	99,3
Операційні доходи	1014,8	12,7	797,9	9,8	1248	15,1	233,2	123,0
Інші фінансові доходи	-	-	-	-	85	1,0	85	-
Усього доходів	8004,9	100	8164,6	100	8272	100	267,1	-

Отже, з даної таблиці ми можемо зробити наступні висновки: дохід(виручка) від реалізації продукції зменшився у звітному році в порівнянні з базисним на 51,5 тис.грн., проте операційні доходи зросли у звітному році на 233,2. якщо брати в загальному то в 2008 році підприємство отримало 8272 тис.грн, це на 267,1 тис.грн. більше ніж у базисному році.

Формування фінансового результату не можливе без визначення витрат і відрахувань, які були здійснені ПСП «Перемога», тож в таблиці 2.6. подано аналіз структури витрат і відрахувань за 2006-2008 роки.

Таблиця 2.6

Аналіз структури витрат і відрахувань, тис. грн.

Показник	2006 р.	2007 р.	2008 р.	Відхилення (+, -)	Темп зростання, %
	Сума, тис. грн	Питома вага, %	Сума, тис. грн	Питома вага, %	Сума, тис. грн	Питома вага, %
1	2	3	4	5	6	7	8	9
Податок на додану вартість	1030,3	15,04	930,3	13,9	864	13,4	-166,3	83,8
Собівартість реалізованої продукції	5361,0	78,23	5128,7	76,6	4511	69,9	-850	84,1
Адміністратив ні витрати	40,1	0,59	42,1	0,6	76	1,2	35,9	189,5
Витрати на збут	8,0	0,12	49,2	0,7	21	0,3	13	262,5
Інші операційні витрати	249,3	3,64	363,6	5,4	833	12,9	583,7	334,1
Фінансові витрати	133,5	1,95	185,0	2,8	150	2,3	16,5	112,4
Інші витрати	30,0	0,44	-	-	-
Усього витрат і відрахувань	6852,2	100	6698,9	100	6455	100	-	-

Отже, з даної таблиці ми можемо зробити наступні висновки: податок на додану вартість зменшився у звітному році в порівняні з базисним на 166.3 тис.грн. Така ж тенденція спостерігається щодо собівартості реалізованої продукції на 850 тис.грн. Тенденція до зростання спостерігається щодо таких витрат: адміністративні витрати, витрати на збут, інші операційні витрати та фінансові витрати. Їх величина зросла на 35,9тис.грн., 13 тис.грн., 583,7тис.грн. та 16,5 тис.грн. відповідно.

Отже, зробивши аналіз структури доходів та витрат ПСП «Перемога» ми можемо визначити фінансові результати діяльності ПСП «Перемога». Відобразимо їх а табл.2.7.

Таблиця 2.7.

Аналіз складу та структури фінансових результатів діяльності

ПСП «Перемога» 2006-2008 рр.

№ п/п	Показники	2006 рік	2007 рік	2008 рік	Відхи-лення в % 2008 до 2006 р.
		Тис. грн.	%	Тис. грн.	%	Тис. грн.	%
1.	Фінансовий результат від операційної діяльності	1316,2	52,7	1651	53,0	1882	50,9	-1,8
2.	Фінансовий результат від фінансової діяльності	1182,7	47,3	1466	47	1817	49,1	2,1

Отже, аналізуючи дану таблицю ми можемо зробити наступні висновки: фінансові результат від операційної діяльності скоротилися у звітному році в порівнянні з базисним на 1,8%. Проте фінансові результати від фінансової діяльності зросли на 2,1 %

У сучасних умовах вивчення абсолютної величини прибутку є ще недостатнім для аналізу та оцінки ефективності результатів окремих галузей і господарства в цілому. Виробництво різних продуктів рослинництва характеризуються різним співвідношенням прибутку і виробничих витрат. Тому необхідно порівняти здійснені витрати з отриманим прибутком, що дозволить визначити ефективність витрат і дохідність підприємства, тобто рентабельність. Відобразимо показники рентабельності ПСП «Перемога» в табл. 2.8.

Таблиця 2.8.

Показники рентабельності (збитковості) підприємства, %

№ п/п	Показники	2007 рік	2008 рік	Відхилення, (+,-)
1. 2. 3. 4. 5.	Загальна рентабельність виробництва Рентабельність товарної продукції Рентабельність продажу Рентабельність власного капіталу Рентабельність оборотного капіталу	0,9 1,3 30,0 0,2 0,3	0,7 1,3 26,2 0,2 0,3	-0,2 - -3,8 - -

Отже, аналізуючи дану таблицю ми можемо зробити висновки про те, що майже всі показники рентабельності залишилися сталими, лише Отже, загальна рентабельність виробництва зменшилася у звітному році в порівнянні з базисним на 0,2, також зменшилася рентабельність продажу на 3,8.

Таблиця 2.9.

Показники ефективності і використання основновних фондів

Показники	2007 р.	2008 р.	Відхилення +/-
1. Вартість валової продукції, тис. грн..	5968,20	5773,90
1. Дохід, тис грн..	7307	6939
2. Прибуток, тис. грн..	1308	1564
Продовження табл 2.9
4. Середньорічна вартість основних фондів, тис. грн..	4426,50	-
5.Фондовіддача, грн. а) валова продукція б) валовий дохід в) прибуток	1,3 1,7 0,3	1,5 1,8 2,8	0,2 0,1 2,2
6. Фондомісткісь, грн. а) валова продукція б) валовий дохід в) прибуток	0,7 0,6 3,4	0,7 0,6 0,4

Якісну характеристику управлінського персоналу розглянемо в таблиці 2.10.

Проаналізувавши її, можна зробити висновок, що управлінський персонал ПСП «Перемога» дійсно характеризується якісним складом. Так, керівник підприємства, заступники та головні спеціалісти досліджуваного господарства мають вищу освіту. Також майже всі з керівників підвищили кваліфікацію за останні 5 років (див. таб. 2.10.)

Таблиця 2.10

Якісна характеристика управлінського персоналу

Показники	Керівники та заступники	Головні спеціалісти	Керівники виробничих підрозділів	Галузеві спеціалісти
Чисельність управлінського персоналу, чол. Віковий склад управлінських працівників: 25-35 р. 36-45 р. 46-60 р. Стаж роботи на даній посаді, років Чисельність спеціалістів, чол. -з вищою освітою - підвищили кваліфікацію	3 2 1 10 3 2	6 3 2 1 15 6 4	10 4 3 3 10 5 2	5 2 2 1 13 2 2

Що стосується структури апарату управління (додаток В), то зміна організаційно-правових норм не привела до її зміни.

2.2 Динаміка забезпеченості трудовими ресурсами

Поряд з розвитком соціальної інфраструктури не менш важливим фактором зменшення міграції сіл є наявність роботи, її характер, умови праці, яке в свою чергу досягається при вивченні і грунтовному підході до проблеми забезпеченості трудовими ресурсами як в цілому по господарствах, так і на рівні досліджуваного ПСП.

Адже достатня кількість робочих місць дає можливість повною мірою зайняти доросле (працююче) населення, а отже створити йому передумови для нормального життя і відтворення. Для оцінки зайнятості трудового населення складає баланс трудових ресурсів, в якому порівнюють наявність працездатних людей, які проживають в населеному пункті з потребою в них (фактичним використанням). Таким чином оцінюють можливу і фактичну зайнятість. У будь-якому випадку для збільшення зайнятості необхідно створювати додаткові робочі місця у сфері виробництва і особливо в галузі сервісного обслуговування, тому що лише наявність роботи, яка б належним чином оплачувалась, навіть у селі з високим рівнем розвитку соціальної інфраструктури є передумовою стабільності розвитку населених пунктів, зменшення міграції їх жителів.

Для села характерна нерівномірна зайнятість трудових ресурсів протягом року, що пов'язане з сезонністю сільськогосподарського виробництва, яку характеризує коефіцієнт сезонності Кс, як відношення суми відхилень фактичної зайнятості працездатних по місяцях Х від середньомісячної Х до середньорічної кількості працюючих ЗХ:

сільськогосподарський трудовий праця

? ( Х-Х)

? Кс = ----------------------

? Х

Сезонність у використанні трудових ресурсів значною мірою послаблюється організацією різноманітного виробництва, тобто його девирсифікацією: з одного боку, виробництва, які забезпечують цілорічну зайнятість, з іншого боку такі, що оперативно можуть реагувати на різну зміну в потребі трудових ресурсів протягом року. З цього погляду перспективу має організація на селі різних цехів від промислових підприємств, розширення переробки сільськогосподарської продукції, сервісних підприємств та ін.

Аналіз показує, що люди надають перевагу тій роботі, що не шкідлива для здоров'я і належно стимулюється. Хоча рівень стимулювання не стоїть першим у ряді факторів, які зумовлюють міграцію, проте цьому фактору в останній час приділяють досить значну увагу. Це пов'язане з пошуком шляхів відродження почуття господаря, інтересу до ведення сільського господарства, відродження села. Складові такого стимулювання показані при оцінці використання трудових ресурсів конкретного сільськогосподарського формування.