Одним найважливіших принципів господарсько-виробничої діяльності підприємства та їх об'єднань є самостійне формування програми діяльності та вибір постачальників і споживачів виробленої продукції, встановлення цін відповідно до вимог законодавства.. Він випливає зі ст. 42 Конституції України, яка гарантує право кожного розпоряджатися своєю власністю, і закріплюється в Господарському Кодексі та в інших законодавчих актах.

Господарсько-виробнича діяльність організацій передбачає використання договору як її регулятора; без нього в умовах ринку вона не може здійснюватися. Про те, що договір - основний інструмент господарської діяльності, свідчить норма, яка сформульована законом “Про підприємництво” та Господарським Кодексом дає чітке розуміння характеру договірних відносин, що виникають між господарюючими суб'єктами, а також між ними й органами державного управління з приводу виконання робіт і поставок продукції для державних потреб. Держава гарантує усім виробникам незалежно від обраних ними форм діяльності рівні права і створює рівні можливості для доступу до матеріально-технічних, фінансових, трудових. Інформаційних, природних та інших ресурсів. Забезпечення підприємств матеріально-технічними засобами та іншими ресурсами, що централізовано розподіляються державою, здійснюється тільки за умови виконання ними робіт й поставок для державних потреб.

Підприємство відповідно до законодавчих актів, вільні у виборі предмету договору, визначенні зобов'язань. Вони самостійно здійснюють матеріально-технічне забезпечення власного виробництва і капітального будівництва через систему прямих угод (контрактів) або через товарні біржі та інші посередницькі організації. Рівно ж на основі прямих угод (контрактів) вони здійснюють реалізацію своєї продукції, інших матеріальних цінностей.

Однією з істотних умов договору є умова про ціну. Законодавчі акта про ціну і ціноутворення великою мірою стосуються регулювання договірних відносин. Господарства реалізують свою продукцію, майно за цінами і тарифами, що встановлюються ними самостійно або на договірній основі, а у випадках, передбачених законодавчими актами України, - за державними цінами і тарифами.

Відповідно до статуту товариства самостійно відзначає основні напрями господарської діяльності, здійснює її планування і реалізацію.

Підприємства реалізує свою продукцію, майно, надає послуги за цінами і тарифами які встановлюються ним самостійно або на договірній основі.

Відносини підприємства з іншими установами та організаціями, а також громадянами в усіх сферах господарської діяльності встановлюються на основі договорів.

Прибуток підприємства формується з надходжень від господарської діяльності після покриття матеріальних і прирівняних до них витрат та витрат на оплату прані найманого персоналу.

Доход розподіляється на:

- податки і збори (обов'язкові платежі) до відповідних бюджетів;

- погашення кредитів;

- покриття збитків;

- проведення відрахувань у резерв;

- виплати дивідендів.

Підприємства реалізують свою продукцію за цінами, що встановлюються самостійно або на договірних засадах, якщо інше не передбачено законом.

РОЗДІЛ 5. ОХОРОНА ПРАЦІ

5.1 Вимоги законодавчих актів до охорони праці на виробництві

Стан умов та безпеки праці в Україні вимагає впровадження цілого комплексу профілактичних заходів, бо станом на 01.01.2002 року в умовах, що не відповідають санітарно-гігієнічним нормам, працювало понад 3,8 млн. чоловік, експлуатувалося понад 811 тисяч машин, механізмів, устаткування, які не відповідають вимогам нормативно-правовим актам про охорону праці, майже 28,4 тисяч будівель і споруд знаходились у незадовільному технічному стані.

Щоденно в Україні на виробництві травмуються в середньому 100-120 чоловік, з них 18 стають інвалідами, 4-5 чоловік гинуть.

Рівень травматизму по роках з 1993 по 2001 розподіляються таким чином:

Показ-ники/ роки	1993	1994	1995	1996	1997	1998	1999	2000	2001
Кч	5,6	4,9	4,5	3,8	3,5	3,4	2,6	-	-
Кт	24,7	25,1	26,4	27,5	28	28,8	27,1	-	-
Кількість нещас-них випадків	111627	94224	80450	64775	54510	50872	43308	34596	308441
З них смертель-них	2334	2279	2195	1900	1646	1551	1388	1325	1378

Де:

К_ч - коефіцієнг частоти (кількість травмованих на 1000 працюючих);

К_т - коефіцієнт важкості (кількість втрачених людино-днів на один нещасний випадок)

Коефіцієнт важкості стверджує факти збільшення нещасних випадків з тяжкими наслідками, тобто вказує на факти укриття нещасних випадків з незначними травмами від розслідування.

Ці та інші показники змусили переглянути Діючий з 1992 року Закон України "Про охорону праці" і внести в нього значні зміни.

Такі зміни були розглянуті і затверджені Верховною Радою України в листопаді 2002 року, а саме.

Нині діючий Закон України "Про охорону праці" (далі - Закон) визначає основні положення щодо реалізації конституційного права працівників на охорону їх життя і здоров'я у процесі трудової діяльності, на належні, безпечні і здорові умови праці, регулює за участю відповідних органів державної влади відносини між роботодавцем і працівником з питань безпеки, гігієни праці та виробничого середовища і встановлює єдиний порядок організації охорони праці в Україні.

В статті 1 закону визначенні поняття і терміни:

Охорона праці - це система правових, соціально-економічних, організаційно-технічних, санітарно-гігієнічних і лікувально-профілактичних заходів та засобів, спрямованих на збереження життя, здоров'я і працездатності людини у процесі трудової діяльності.

Роботодавець - власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган, незалежно від форм власності, виду діяльності, господарювання, і фізична особа, яка використовує найману працю.

Працівник - особа, яка працює на підприємстві, в організації, установі та виконує обов'язки або функції згідно з трудовим договором (контрактом).

Стаття 2. Сфера дії закону

Дія цього Закону поширюється на всіх юридичних та фізичних осіб, які відповідно до законодавства використовують найману працю, та на всіх працюючих.

Стаття 4. Державна політика в галузі охорони праці

Державна політика в галузі охорони праці визначається відповідно до Конституції України Верховною Радою України і спрямована на створення належних, безпечних і здорових умов праці, запобігання нещасним випадкам та професійним захворюванням.

Основним принципом державної політики в галузі охорони праці є: пріоритет життя і здоров'я працівників, повна відповідальність роботодавця за створення належних, безпечних і здорових умов праці.

Стаття 5. Права на охорону праці під час укладання трудового договору

Умови трудового договору не можуть містити положень, що суперечать законам та іншим нормативно-правовим актам з охорони праці.

Під час укладання трудового договору роботодавець повинен проінформувати працівника під розписку про умови праці та про наявність на його робочому місці небезпечних і шкідливих виробничих факторів, які ще не усунуто, можливі наслідки їх впливу на здоров'я та про права працівника на пільги і компенсації за роботу в таких умовах відповідно до законодавства і колективного договору.

Працівнику не може пропонуватися робота, яка за медичним висновком протипоказана йому за станом здоров'я. До виконання робіт підвищеної небезпеки та тих, що потребують професійного добору, допускаються особи за наявності висновку психофізіологічної експертизи.

Усі працівники згідно із законом підлягають загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності.

Стаття 6. Права працівників на охорону праці під час роботи

Умови праці на робочому місці, безпека технологічних процесів, машин, механізмів, устаткування та інших засобів виробництва, стан засобів колективного та індивідуального захисту, що використовуються працівником, а також санітарно-побутові умови повинні відповідати вимогам законодавства.

Працівник має право відмовитися від дорученої роботи, якщо створилась виробнича ситуація, небезпечна яв його життя чи здоров'я або для людей, які його оточують, або для виробничого середовища чи довкілля. Він зобов'язаний негайно повідомити про ще безпосереднього керівника або роботодавця. Факт наявності такої ситуації за необхідності підтверджується спеціалістами з охорони праці підприємства за участю представника профспілки, членом якої він є, або уповноваженої працівниками особи з питань охорони праці (якщо професійна спілка на підприємстві не створювалася), а також страхового експерта з охорони праці.

За період простою з причин, передбачених частиною другою цією статті, які виникли не з вини працівника, за ним зберігається середній заробіток. Працівник має право розірвати трудовий договір за власним бажанням, якщо роботодавець не виконує законодавства про охорону праці, не додержується умов колективного договору з цих питань. У цьому разі працівникові виплачується вихідна допомога в розмірі передбаченому колективним договором, але не менше тримісячного заробітку.

Працівника, який за станом здоров'я відповідно до медичного висновку потребує надання легшої роботи, роботодавець повинен перевести за згодою працівника на таку роботу на термін, зазначений у медичному висновку і у разі потреби встановити скорочений робочий день та організувати проведення навчання працівника з набуття іншої професії відповідно до законодавства. На час зупинення експлуатації підприємства, цеху, дільниці, окремого виробництва або устаткування органом державного нагляду за охороною праці чи службою охорони праці за працівником зберігаються місце роботи, а також середній заробіток

Стаття 7. Право працівника на пільги і компенсації за важкі та шкідливі умови праці

Працівники, зайняті на роботах з важкими та шкідливими умовами пращі, безоплатно забезпечуються лікувально -профілактичним харчуванням, молоком або рівноцінними харчовими продуктами, газованою солоною водою, мають право на оплачувані перерви санітарно-оздоровчого призначення, скорочення тривалості робочого часу, додаткову оплачувану відпустку, пільгову пенсію, оплату праці у підвищеному розмірі та інші пільги і компенсації, що надаються в порядку, визначеному і законодавством.

У разі роз'їзного характеру роботи працівникові виплачується грошова компенсація на придбання лікувально-профілактичного харчування, молока або рівноцінних йому харчових продуктів на умовах, передбачених колективним договором.

Роботодавець може за свої кошти додатково встановлювати за колективним договором (угодою, трудовим договором) працівникові пільги і компенсації, не передбачені законодавством.

Протягом дії укладеного з працівником трудового договору роботодавець повинен, не пізніш як за 2 місяці, письмово інформувати працівника про зміни виробничих умов та розмірів пільг і компенсацій, з урахуванням тих, що надаються йому додатково.

Стаття 8. Забезпечення працівників спецодягом, іншими засобами індивідуального захисту, мийними та знешкоджувальними засобами

На роботах із шкідливими і небезпечними умовами праці, а також роботах, пов'язаних із забрудненням або несприятливими метеорологічними умовами, працівникам видаються безоплатно за встановленими нормами спеціальний одяг, спеціальне взуття та інші засоби індивідуального захисту, а також мийні та знешкоджувальні засоби.

Працівники, які залучаються до разових робіт, пов'язаних з ліквідацією наслідків аварій, стихійного лиха тощо, що не передбачені трудовим договором, повинні бути забезпечені зазначеними засобами.

Роботодавець зобов'язаний забезпечити за свій рахунок придбання, комплектування, видачу та утримання засобів індивідуального захисту відповідно до нормативно-правових актів з охорони праці та колективного договору. У разі передчасного зношення цих засобів не з вини працівника роботодавець зобов'язаний замінити їх за свій рахунок.

У разі придбання працівником спецодягу, інших засобів індивідуального захисту, мийних та знешкоджувальних засобів за свої кошти роботодавець зобов'язаний компенсувати всі витрати на умовах, передбачених колективним договором. Згідно з колективним договором роботодавець може додатково, понад встановлені норми, видавати працівникові певні засоби індивідуального захисту, якщо фактичні умови праці цього працівника вимагають їх застосування.

Стаття 10. Охорона праці жінок

Забороняється застосування праці жінок на важких роботах і на роботах із шкідливими або небезпечними умовами праці, на підземних роботах, крім деяких підземних робіт (нефізичних робіт або робіт, пов'язаних з санітарним та побутовим обслуговуванням), а також залучення жінок до підіймання і переміщення речей, маса яких перевищує встановлені для них граничні норми, відповідно до переліку важких робіт і робіт із шкідливими і небезпечними умовами праці, граничних норм підіймання і переміщення важких речей, що затверджуються спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у галузі охорони здоров'я.

Праця вагітних жінок і жінок, які мають неповнолітню дитину, регулюється законодавством.

Стаття 11. Охорона праці неповнолітніх

Не допускається залучення неповнолітніх до праці на важких роботах і на роботах із шкідливими або небезпечними умовами праці, на підземних роботах, до нічних, надурочних робіт та робіт у вихідні дні, а також до підіймання і переміщення речей, маса яких перевищує встановлені для них граничні норми, відповідно до переліку важких робіт і робіт із шкідливими і небезпечними умовами праці, граничних норм підіймання і переміщення важких речей, що затверджуються спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у галузі охорони здоров'я.

Неповнолітні приймаються на роботу лише після попереднього медичного огляду.

Вік, з якого допускається прийняття на роботу, тривалість робочого часу, відпусток та деякі інші умови праці неповнолітніх визначаються законом.

Стаття 12. Охорона праці інвалідів

Підприємства, які використовують працю інвалідів, зобов'язані створювати для них умови праці з урахуванням рекомендацій медико-соціальної експертної комісії та індивідуальних програм реабілітації, вживати додаткових заходів безпеки праці, які відповідають специфічним особливостям цієї категорії працівників. У випадках, передбачених законодавством, роботодавець зобов'язаний організувати навчання, перекваліфікацію і працевлаштування інвалідів відповідно до медичних рекомендацій. Залучення інвалідів до надурочних робіт і робіт у нічний час не допускається.

Стаття 13. Управління охороною праці та обов'язки роботодавця

Роботодавець зобов'язаний створити на робочому місці в кожному структурному підрозділі умови праці відповідно до нормативно-правових актів, а також забезпечити додержання вимог законодавства щодо прав працівників у галузі охорони праці.

З цією метою роботодавець реалізує комплексні заходи для досягнення встановлених нормативів та підвищення існуючого рівня охорони праці; забезпечує виконання необхідних профілактичних заходів відповідно до обставин, що змінюються; впроваджує прогресивні технології, досягнення науки і техніки, позитивний досвід з охорони праці тощо;

забезпечує належне утримання будівель і споруд, виробничого обладнання та устаткування, моніторинг за їх технічним станом; забезпечує усунення причин, що призводять до нещасних випадків, професійних захворювань та встановлюють правила виконання робіт і поведінки працівників на території підприємства, у виробничих приміщеннях, на будівельних майданчиках, робочих місцях відповідно до нормативно-правових актів з охорони праці, забезпечує безоплатно працівників нормативне-правовими актами та актами підприємства з охорони праці;

здійснює контроль за додержанням працівником технологічних процесів, правил поводження з машинами, механізмами, устаткуванням та іншими засобами виробництва, використанням засобів колективного та індивідуального захисту, виконанням робіт відповідно до вимог з охорони праці;

організовує пропаганду безпечних методів праці та співробітництво з працівниками у галузі охорони праці; вживає термінових заходів для допомоги потерпілим, залучає за необхідності професійні аварійно-рятувальні формування у разі виникнення на підприємстві аварій та нещасних випадків.

Роботодавець несе безпосередню відповідальність за порушення зазначених вимог.

Стаття 14. Обов'язки працівника щодо додержання вимог нормативно-правових актів з охорони праці

Працівник зобов'язаний: дбати про особисту безпеку і здоров'я, а також про безпеку і здоров'я оточуючих людей в процесі виконання будь-яких робіт чи під час перебування на території підприємства; знати і виконувати вимоги нормативно-правових актів з охорони праці, правила поводження з машинами, механізмами, устаткуванням та іншими засобами виробництва, користуватися засобами колективного та індивідуального захисту, проходити у встановленому законодавством порядку попередні та періодичні медичні огляди.

Працівник несе безпосередню відповідальність за порушення зазначених вимог.

Стаття 17. Обов'язкові медичні огляди працівників певних категорій

Роботодавець зобов'язаний за свої кошти забезпечити фінансування та організувати проведення попереднього (під час прийняття на роботу) і періодичних (протягом трудової діяльності) медичних оглядів працівників, зайнятих на важких роботах, роботах із шкідливими чи небезпечними умовами праці або таких, де є потреба у професійному доборі, щорічного обов'язкового медичного огляду осіб віком до 21 року.

За результатами періодичних медичних оглядів у разі потреби роботодавець повинен забезпечити проведення відповідних оздоровчих заходів. Медичні огляди проводяться відповідними закладами охорони здоров'я, працівники яких несуть відповідальність згідно із законодавством за відповідність медичного висновку фактичному стану здоров'я працівника.

Роботодавець має право в установленому законом порядку притягнути працівника, який ухиляється від проходження обов'язкового медичного огляду, до дисциплінарної відповідальності, а також зобов'язаний відсторонити його від роботи без збереження заробітної плати.

Роботодавець зобов'язаний забезпечити за свій рахунок позачерговий медичний огляд працівників: за заявою працівника, якщо він вважає, що погіршення стану його здоров'я пов'язане з умовами праці; за своєю ініціативою, якщо стан здоров'я працівника не дозволяє йому виконувати свої трудові обов'язки. За час проходження медичного огляду за працівниками зберігаються місце роботи (посада) і середній заробіток.

5.2 Організація охорони праці в господарствах Томашпільського району

Керівництвом Томашпільського району у вирішенні питання з організації роботи щодо поліпшення стану охорони праці у сільськогосподарських господарствах району використовується допомога керівної служби охорони праці райдержадміністрації та спеціаліста з охорони праці районного управління агропромислового розвитку.

В основному така допомога зводиться до організації навчання керівників господарств з питань охорони праці та надання конкретних рекомендацій при обстеженні стану хорони праці в кожному обстеженому господарстві.

Зокрема, такі рекомендації зводяться до питань утримання техніки у стані, який відповідає нормативним вимогам та вимогам Правил охорони праці у сільськогосподарському виробництві (далі - Правил); дотримання санітарно-гігієнічних вимог Правил при транспортуванні, збереженні та використанні мінеральних добрив, пестицидів та отрутохімікатів; Вимоги Правил до безпеки праці при підготовці ділянки поля до обробітку, при проведенні посівних і саджальних робіт, збиранню урожаю, скиртуванні та первинного обробітку зерна; безпечних методів та способів утримання тварин і таке інше.

Одна з основних була надана згаданими спеціалістами в 2004 році допомога стосовно навчання керівників господарств була, коли вони, разом з керівництвом району провели навчання з охорони праці в масштабі району і кожному видали відповідної форми посвідчення.

5.3 Рекомендації щодо покращання умов праці у господарствах району

1. На загальних зборах господарства вирішити питання про утримання спеціаліста з охорони праці, основним завданням якого було б надання практичної допомоги в організації виконання вимог законодавчих і нормативно-правових актів господарстві.

2. На базі кабінету з охорони праці райдержадміністрації (сільгоспуправління) систематично надавати методичну допомогу керівникам господарств з питань охорони праці.

3. Домогтися, щоб кожний керівник господарства обов'язково проводив всі без виключення види інструктажів з охорони праці у визначенні Положенням про порядок навчання і перевірки знань з питань охорони праці.

4. Перед початком сезонних робіт як в рослинництві так і в тваринництві проводити семінари з питань охорони праці. Такі питання можна піднімати при проведенні нарад в районному масштабі, куди залучаються керівники господарств.

5. В 2006 році обов'язково провести чергове навчання та перевірку знань з питань охорони праці всіх без виключення керівників господарств.

6. При організації та проведення робот з охорони праці дотримуватися вимог, викладених в підрозділі 5.1.

ВИСНОВКИ ТА ПРОПОЗИЦІЇ

Виконавши дипломну роботу на тему: “Управління трудовими ресурсами підприємств АПК” ми охарактеризували стан управління трудовими ресурсами на прикладі ПСП «Перемога» і впевнилися, що в умовах становлення нової економічної системи на селі, значного вивільнення робочої сили виникає гостра потреба в об'єктивному вивченні ефективності і раціоналізації зайнятості, засобів стимулювання і мотивації трудової діяльності планування потреб і розвитку трудових ресурсів підприємств АПК.

Головною метою діяльності ПСП «Перемога», є отримання прибутку шляхом виробництва сільськогосподарської продукції, її переробки, реалізації та здійснення інших видів діяльності. Предметом діяльності є: сільськогосподарське виробництво та реалізація товарної продукції і сировини, переробка сільськогосподарської продукції як власного виробництва так і придбаної, оптова і роздрібна торгівля товарами власного виробництва і придбаними.

Аналізуючи показник наявності власних оборотних коштів ми прослідкували, що протягом кожного року сума оборотних коштів підприємства зростала: в 2005 вона становила 3938,1 тис.грн., в 2006 - 4403,9 тис.грн., в 2008 р. - 5365,3 тис. грн. Якщо порівняти дані за 2006 р. та 2008р., то величина власних оборотних коштів збільшилась на 1427,2 тис.грн. Це є позитивною тенденцію для підприємства. Аналіз фінансових результатів діяльності ПСП “Перемога” свідчить про приріст у звітному році проти попереднього всіх складових прибутку підприємства. Дохід (виручка) від реалізації продукції (як і чистий прибуток від реалізації) збільшився на 376 тис.грн. Фінансовий результат (прибуток) від операційної діяльності збільшився на 3,6 %, а фінансовий результат від звичайної діяльності -- на 3,0 %. Чистий прибуток збільшився також на 3,0 %.

Проведене нами дослідження в господарстві дає можливість зробити наступні висновки:

1) досить вигідним природноекономічним розташуванням. Спеціалізуючись на виробництві окремих видів товарної продукції, необхідної для розвитку економіки країни господарство бере безпосередню участь у поділі праці.

2) добрим забезпеченням трудовими ресурсами, незважаючи на те, що для більшості господарств України властива недостатня забезпеченість кваліфікованими робітничими кадрами. Хоч для села характерна нерівномірна зайнятість протягом року, але правління підприємства шукає вихід з становища організувавши виробництва, що забезпечують цілорічну зайнятість, згладжуючи тим самим, нерівномірну зайнятість протягом року.

3) ефективним використанням трудових ресурсів, як наслідок виробленої валової продукції на 1 працівника в с.-г. підприємстві зросла, зросла також середня заробітна плата.

Щодо покращення управління трудовими ресурсами на підприємстві, то можна внести такі пропозиції:

1) створення нових робочих місць за рахунок державного бюджету в державному секторі економіки. Одночасно державі доцільно стимулювати збільшення обсягів громадських робіт, які б оплачувались за рахунок місцевих органів, підприємців, спонсорів;

2) необхідна широка державна підтримка у підготовці молодих кадрів для потреб села, наданні їм допомоги для створення на селі власних підприємств різних видів діяльності;

3) доцільно також підтримувати організацію на селі самозайнятості населення, шляхом збільшення і розширення особистих підсобних господарств, розвитку фермерства, домашнього ремісництва;

4) заслуговує на увагу застосування в конкретних випадках і таких організаційних заходів, як гнучкі режими праці, скорочення тривалості робочого часу, збільшення терміну відпусток, встановлення додаткових вихідних днів, організація виконання робіт позмінно.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1. Конституція України: прийнята на 5 сесії Верховної Ради України 28 червня 1996 року, - К.: Преса України, 1997 p. - 80 c.

2. Закон України "Про пріоритетність соціального розвитку села та агропромислового комплексу в народному господарстві" від 7 січня 1994 р, // Право України 1994 p., № 9-10 - с.34.

3. Закон України "Про сільськогосподарську кооперацію” від 18 липня 1997р.

4. Указ Президента України "Про основні напрями соціальної політики на період до 2004 року" // Праця і зарплата 2000 p., червень - с. 4.

5. Демченко С.І- Менеджмент виробничих витрат у сільському господарстві" К.: Либідь, 1998. - 261с„

6. Гудзинський О. Д. Менеджмент у системі агробізнесу - К.: Урожай, 1994, 240с.

7.Завадський Й.С. Менеджмент - К.: УкраЇнсько-фінансовий інститут менеджменту і бізнесу, 1997. - 543с.

8.Завадський Й. С. Управління сільськогосподарським виробництвом у системі АШС - К: Вища школа, 1992. - 367с.

9.Залевский Л.Д. Управление сельскохозяйственным производством - К,: Высшая школа, 1990, - 256с.

10. Колпаков С. Г. Методи управления - К.: Высшая школа, 1997. - 412

11. Колот А. М. Мотивація, стимулювання і оцінка персоналу - К»: Либідь, 1998 „-95с.

12. Казмиренко Л. Г. Социальная психология организаций .К.: Урожай, 1993.-232с„

13. Мескон М. X. Осноновы менеджмента- М.: Дело, 1992. - 702с.

14. Семтас В. І. Кооперативне право - К.: їн. Юре., 1998. - 336с.

15. Тарасенко В. А. Організація сільськогосподарського виробництва -К,: Вища школа, 2000. - 450с.

16. Тарнавська М. П. Менеджмент: теорія і практика-Тернопіль: Карт-бланш, 1997.-496с.

17.Хміль Ф. І. Менеджмент - К.: Вища школа, 1995. - 351с.

18. Шегеда А. В. Основи менеджмента - К»: Высшая школа, 1998, -486 с.

19. Бандурович О. Трудова мобільність населення // Праця і зарплата. -2000. - № 52 - с. 4.

20. Богиня Д. Україна: концептуальні підходи до визначення конкурентоспроможності робочої сили на ринку праці // Україна: аспекти праці, - 1999. № 6 - с.21-23.

21. Вегера С. Жінки у системі соціально-трудових відносин в Україні: соціально-трудові відносини // Україна: аспекти праці. -2000. №8 -с. 27-32.

22. Грішнова О. Інтелектуалізація праці: українські проблеми на тлі світових тенденцій // Україна: аспекти праці. - 2000. № 7 - с. 24-28.

23. Гудсков А. К. Залежність відтворення конкурентоспроможної робочої сили від рівня заробітної плати // Людина і праця. - 2000. - № 5 -с.31.

24. Давиденко В. Новим умовам роботи оновлений - імідж // Вінничина. - 2000. - 26 вересня - с. 4.

25. Донцов А. Проблеми формування продуктивної зайнятості в Україні // Україна: аспекти праці. - 2001. - № 2 - с. 14-15.

26. Даниленко В. Ринок праці і демографічна ситуація // Праця і зарплата. - 2001. № 4.

27. Дума А. Основні напрями підвищення ефективності праці // Панорама. - 2001.№ 2,

28. Колот А. Проблеми становлення І розвитку трудових відносин в Україні // Україна: аспекти праці. - 2000. № 3 - с. 23-28„

29. Косодій Л. В. Конкурентоздатність трудових ресурсів // Економіка АПК» - 2000. № 4 - с. 84-88.

30. Кришко І. Методичні аспекти прогнозування чисельності персоналу і визначення змісту освіти фахівців: підготовка кадрів // Україна: аспекти праці. - 2000. № 2 - с. 30-31.

31. Кузнецова Р. П Стимулювання створення нових робочих місць на територій пріоритетного розвитку // Регіональна економіка» ~ 2000- № 1 -с.83-87.

32. Побережна Г. Р„ Мотивація як складова ефективного управління персоналом організації // Економіка АІЖ. - 2000. №1 - с. 20

33. Орлатий О. Демографічна ситуація та використання людських ресурсів на селі // Економіка України. - 2000.- № 4 - с. 15.

34. Ромашок С. Міграції населення України: національні пріоритета та регіональна диференціація механізму регулювання // Економіка України. -1999.-№9-с.20.

35. Саєнко М. Г. Про розробку державної програми розвитку трудового потенціалу в Україні // Економіка АПК. - 2000. № 4 - с. 89-91.

36.Чикуркова А. Д. Формування робочої сили та ЇЇ ціна в аграрному секторі // Вісник аграрної науки. - 1999. - № 11 - с. 76-78.

Размещено на Allbest.ru