Народногосподарське завдання лісівництва та класифікація рубок

На природне поновлення сосни впливає надґрунтовий покрив та підлісок. Так, чорниця у покриві практично витісняє поновлення. Така ж картина при густому підліску з ліщини, інших кущів. Добре поновлюється сосна при покриві із брусниці, вереса.

Розпушування поверхні ґрунту краще робити смугами приблизно через 4-5 метрів одна від одної, причому потрібен 2-3-кратний обробіток, щоб поверхня ґрунту забезпечила укорінення сходів.

При проведенні заходів сприяння природному поновленню ялини потрібно мати на увазі, що успішно поновлюються ялинники-зеленомошники та ялинники-брусничники. Інші - чорничники, довгомошники -вимагають надто складних заходів, які до успіху, як правило, не призводять. Ураховуючи той факт, що сніговий покрив у ялинниках сходить пізніше, ніж у сосняках, а також випадання насіння взимку, доцільно розпушування поверхні ґрунту та проведення борозен плугами проводити пізно восени.

Природне насіннєве поновлення дуба практикується дуже рідко через нерегулярне плодоношення дуба та наявність у наших дібровах популяцій дикого кабана, який може практично повністю поїдати врожай жолудів. Якщо ж урожай жолудів буде рясним, то найбільш ефективний спосіб їх використання для поновлення - шпигування ґрунту під пологом стиглих лісостанів, які плануються під суцільно-лісосічну рубку через 3-4 роки. Шпигування проводять рядами, що знаходяться на відстані 6-8 м один від одного. Йдучи вдовж наміченого ряду, через кожні два кроки робиться заглиблення сапою, у нього кидається 2-3 жолуді й загортаються. До проведення рубки за підростом дуба потрібен догляд, який би зменшував конкуренцію з боку іншої рослинності.

В умовах Українських Карпат бук часто утворює чисті лісостани, але може рости і з ялиною, грабом, деякими іншими породами. Він уникає схилів з великим осонням, бо його сходи у перший рік життя мають дуже соковите стебельце, яке чутливе до дії сонячного проміння. Крім того, у перший рік життя бук не утворює гілля. З другого року життя рослина здатна до гілкування і нагадує собою кущик. Також бук вибагливий до вологості повітря. Саме тому він добре поновлюється під пологом материнського лісостану. Рясне плодоношення бука спостерігається у кращих умовах через 5 років, але часто насіннєві роки спостерігаються і через 10 років. Потрібно також мати на увазі, що на дереві горішки бука поїдають білки, а на землі - миші. Миші також підгризають сходи бука, що негативно впливає на процес поновлення. Оскільки зібрати насіння бука і виростити сіянці у розсаднику важко, то орієнтація ведеться на природне поновлення букових насаджень. Заходи сприяння поновленню бука зводяться до догляду за його підростом - видалення м'яколистяних порід.

4. ОЧИСТКА МІСЦЬ РУБОК

4.1 Лісівницьке значення очистки місць рубок

У результаті проведення лісосічних робіт на місцях рубок лишається багато так званих порубкових залишків - гілля, вершин, кори, а дуже часто й тонкомірних дерев, листя, хвої. За даними В.П. Тимофєєва, у середній смузі європейської частини Росії на кожному гектарі порубкові залишки становлять до 1000 скл.м³, або у сирому стані - близько 50 т. Ці лісосічні відходи навіть у зоні інтенсивного ведення лісового господарства становлять до 50% запасу стовбурної маси деревини, або до 20% загальної маси запасу.

Кількість порубкових залишків залежить від багатьох причин: у хвойних лісах їх більше, у листяних - менше, при зимових рубках у хвойних лісах залишків, як правило, більше, ніж при літніх. Порубкові залишки практично не використовуються, хоча до 70-х років в Україні значне їх частина використовувалася на паливо.

Порубкові залишки є перешкодою для лісосічних робіт. Вони заважають роботі звалювальників лісу, трелюванню деревини, а після закінчення цих процесів ускладнюють природне поновлення лісу, заважають підготовці ґрунту для садіння лісних культур. Але найголовніше - захаращення лісу порубковими залишками призводить до підвищення пожежної небезпеки і виникнення лісових пожеж, погіршення санітарного стану лісу. Тому порубкові залишки повинні бути або прибрані з площі лісосіки й використані, або приведені у такий стан, при якому не будуть заважати процесу лісопоновлення, а навпаки, сприятимуть йому. Цей процес називають очисткою місць рубок (лісосік).

Таким чином, хоча очистка місць рубок і входить до складу лісозаготівельних робіт, але вона є також важливим лісогосподарським та лісокультурним заходом, від якого залежить протипожежний і санітарний стан лісових насаджень. Очистка лісосік - трудомістка операція, тому лісозаготівельники виконують її неохоче. До того ж вартість робіт по очистці лісосік у середньому становить 3-5% від вартості заготівель.

Вершини дерев, гілля, сучки, хвоя, листя складають найбільшу частину порубкових залишків, у той же час вони є наймолодшими частинами дерев, тому й містять основний запас поживних речовин. Відомо, що зольність порубкових залишків знаходиться у межах 4,4-4,7% маси в абсолютно сухому стані. При спалюванні залишків хвойних порід на кожному гектарі лісосіки утворюється, у середньому, 1 т золи, а вона містить 6% сполук калію, 2,5% фосфору і до 35% вапна, тобто спалювання залишків вивільнює досить велику масу поживних речовин, які можуть використовуватися як добрива. При спалюванні порубкових залишків у купах поверхневий шар ґрунту буде нагріватись. Як показали дослідження, це веде до різкого збільшення вмісту сполук азоту, насичення ґрунту основами і до зниження загальної кислотності ґрунтового розчину, що забезпечує нейтральну реакцію середовища. У ґрунті також змінюється хід мікробіологічних процесів з посиленням маслянокислого бродіння й виділенням вуглекислого газу, складні органічні сполуки розкладаються на прості і доступні лісовим рослинам. Вогонь викликає процес нітрифікації у верхніх шарах ґрунту, тоді як під пологом лісу цей процес відсутній. У свою чергу, на місцях спалювання залишків з'являються азотолюбні рослини - зніт (іван-чай), малина, які супроводжують самосів деревних порід. У цілому на обпаленій поверхні ґрунту порівняно з необпаленою відмічається у 5 разів більше самосіву хвойних порід.

У багатьох районах порубкові залишки листяних порід, насамперед берези, використовують як корм диких та свійських тварин. Правильно проведена очистка місць рубок затримує задерніння ґрунту, чим зберігає сприятливі умови для поновлення лісу, фізичні та мікробіологічні властивості лісових ґрунтів, а у гірських умовах - перешкоджає розвитку ерозійних процесів.

Порубкові залишки - сприятливе середовище для масового заселення шкідників. На вершинах і товстих гілках сосни можуть розмножуватися малий сосновий лубоїд і жердинниковий сосновий довгоносик. На вершинах і гілках ялини оселяються короїд-типограф, короїд-дублікат, короїд-поліграф, короїд-гравер і жердинниковий ялиновий довгоносик. Порубкові залишки заселяють дубовий та грабовий заболонники, непарний короїд та інші шкідники. З порубкових залишків шкідники можуть потрапляти на дерева, що ростуть, і пошкоджувати їх. Технічно грамотна очистка дозволяє уникнути заселення порубкових залишків шкідниками. Шкідники не заселюють швидко підсохлі, а також обпалені вогнем залишки.

Таким чином, очистка місць рубок має на меті:

ліквідацію захаращеності лісу, яка підвищує пожежну небезпеку та погіршує санітарний стан лісових насаджень;

забезпечення нормальної роботи механізмів і машин на лісозаготівлях і при поновленні лісу на вирубках;

покращання фізичних, хімічних та мікробіологічних властивостей ґрунтів;

збереження ґрунтозахисних та водоохоронних функцій лісу, підвищення продуктивності лісів;

- використання лісосічних відходів на паливо та інші народногосподарські цілі.

Останнє має поки що невеликі масштаби, бо використання відходів на паливо дещо втратило своє значення, а використання їх у вигляді сировини для лісохімічної промисловості як слід не налагоджено. Але лісосічні залишки - цінна сировина для виробництва окремих продуктів. Більші за розміром залишки можуть бути використані для виготовлення технологічної тріски, яка йде на виробництво різноманітних плит, наприклад, арболіту, та інших будівельних матеріалів. Використання лісосічних відходів для даних цілей є перспективним і може покращити комплексне використання органічної маси лісу.

4.2 Способи та технологія очистки місць рубок

Очистка місць рубок може проводитись як у процесі лісозаготівельних робіт, так і після них. При технічній простоті ця робота дуже часто перетворюється в одне з найскладніших завдань. Практика виробила багато способів очистки, які об'єднують у три групи: вогневі, безвогневі та комбіновані. До першої групи відносять збирання залишків у купи та їх спалювання, а також спалювання залишків на нижніх складах у бункерах (при вивезенні дерев з кронами). Друга група включає такі способи: укладання залишків на трелювальні волоки і вминання їх тракторами у ґрунт; розкидання подрібнених залишків по площі лісосіки, збирання порубкових залишків у купи для наступного їх перегнивання; збирання залишків у вали (у гірських умовах); збирання залишків у купи для подальшої реалізації на паливо, переробки на корм, сировину для лісохімічної промисловості, а також для переробки на технологічну тріску. Комбінована очистка поєднує різні способи першої і другої груп.

Найбільше розповсюджена вогнева очистка лісосік у купах. Саме цей спосіб очистки ліквідує захаращеність і знижує пожежну небезпеку. Одночасно виконується велика профілактична робота по захисту лісу від розмноження вторинних шкідників.

Порубкові залишки у купах найчастіше спалюють у процесі рубки, якщо вона проводиться восени, взимку і навесні (з 15 вересня до 15 травня). Влітку така очистка заборонена Правилами пожежної безпеки у лісах. Для того, щоб вогнева очистка діяла на ґрунт позитивно, потрібно дозувати силу вогню тривалістю горіння купи. Доза визначається величиною купи (як правило, діаметр її - 1,5-2,5 м, висота - 1,2-1,7 м), станом порубкових залишків (сухі вони чи сирі) та ін. Після спалювання купи поверхня ґрунту під нею повинна лишитись без надґрунтового покриву, особливо злакового, що дасть можливість рости сходам деревних порід. Вогонь не повинен занадто підвищувати температуру поверхневого шару ґрунту, бо це призведе до погіршення його фізичних властивостей, особливо це стосується суглинкових ґрунтів. Тому, якщо залишки спалюються без наявності снігового покриву, потрібно на суглинкових ґрунтах формувати 150-200, на супіщаних - 100-120 куп на 1 га. У листяних насадженнях їх кількість повинна бути меншою - до 80 шт га. На кількість куп також впливає кількість і якість лісосічних відходів.

Техніка спалювання порубкових залишків у зимових умовах передбачає підготовку майданчика з утоптаним снігом, на якому укладають сухі гілочки, бересту, просмолені скалки і запалюють їх. Коли вогнище розгориться, кладуть гілля хвойних, а потім і листяних порід. Під час горіння купи слід поправляти, ущільнюючи порубкові залишки та підгортаючи кінці, що не згоріли, у середину вогнища. Наступну купу розпалюють на втоптаному сніговому майданчику, переносячи жар лопатою. На нього кладуть спочатку сухі гілки або ялинові гілочки, а потім процес спалювання продовжується так, як описано вище. Оскільки перенесення порубкових залишків до вогнищ особливо за наявності глибокого снігового покриву - робота важка, слід практикувати звалювання дерев "в ялинку", або "котлом", тобто таке, яке б дозволяло концентрувати обрубані гілки на невеликій площі. Потім на місці обрубаних крон розводиться вогнище для спалювання залишків. Недоцільно свіжі порубкові залишки складати у купу і підпалювати їх - вони довго не будуть займатися, і купу доведеться розбирати.

При зимових рубках обрубані гілки, верхівки слід спалювати того ж дня, бо вони можуть бути занесені снігом. І все одно частина лісосічних відходів при зимових рубках не спалюється. їх покриває сніг і тому зі сходом снігового покриву потрібно проводити доочистку вирубок.

Під час літніх заготівель порубкові залишки не спалюють, а лишають до осені. Коли настає дощова погода, залишки спалюють. Оскільки залишків накопичується багато, то для їх спалювання потрібна велика кількість робочої сили. До того ж, у дощову погоду спалювати залишки непросто. Все це часто викликає порушення з боку лісозаготівельників: залишки спалюють влітку або восени без дотримання протипожежних заходів, що призводить іноді до виникнення лісових пожеж.

На лісосіках, де збережений підріст, порубкові залишки спалюють у невеликих за розміром купах, які розміщують на відстані не менше 4 м від куртин підросту. При спалюванні залишків узимку вдається зберегти більше підросту порівняно з осіннім і весняним спалюванням. У цілому, при вогневій очистці лісосік без снігового покриву обпалена поверхня ґрунту становить 5-10%, а взимку - 3-5% загальної площі, тобто 300-

1000 м² на 1 га. Ця площа успішно заростає цінними деревними породами і є надійною основою поновлення лісу.

При сучасних технологіях лісозаготівель, коли дерева з лісосіки вивозять на вантажні майданчики з кронами, де очищають стовбури за допомогою сучкорізних установок, порубкові залишки іноді спалюють у спеціальних котлованах завдовжки 20-25 м і глибиною до 2 м, які обрамляють широкими мінералізованими смугами за рахунок викопаної землі. Спалювання краще вести у сиру безвітряну погоду.

Вогнева очистка лісосік суцільним палом у нашій країни заборонена, бо при цьому знищується весь підріст на площі вирубки, а вогонь часто виходить за межі вирубок і перетворюється у лісову пожежу.

Дослідження М.О. Ткаченка і В.П. Тимофєєва показали, що у сирих та мокрих лісорослинних умовах з важкими за механічним складом фунтами вогнева очистка може викликати заболочення, тому в таких випадках порубкові залишки доцільніше складати у купи і залишати для перегнивання. Місця для цього слід вибирати на мікропідвищеннях. Спочатку вкладають товсті залишки, а на них-дрібніші. Діаметр куп повинен бути до 1,5 м, а висота - 0,5 м. Вони мусять бути щільними, що сприяє швидкому їх перегниванню, відстань між ними - 3-4 м з рівномірним розміщенням по площі. Після перегнивання на місцях куп утворюються мікропідвищення, на яких з'являється підріст ялини. Таким же способом очищають площі вирубок зі збереженим підростом. Місця для невеликих за розміром куп вибирають там, де відсутній підріст.

У гірських умовах очистка лісосік повинна допомагати збереженню фунтозахисних і водоохоронних функцій, гальмувати хід ерозійних процесів. Як показали дослідження В.З. Гулісашвілі, вогнева очистка лісосік у гірських умовах недоцільна, бо вона погіршує фізичні властивості ґрунту та його водопроникність. На схилах стрімкістю до 30° порубкові залишки подрібнюють до 0,7 м і рівномірно розкидають до площі. При цьому зменшується змив ґрунту, покращується хід поновлення лісу. Досвід карпатських лісівників показав, що на середніх за стрімкістю схилах порубкові залишки краще укладати у вали, які варто розміщувати по горизонталях. Ширина валів повинна бути 1,0-1,5 м, висота - до 1 м, а відстань між ними 5-10 м (рис. 63). Вали несуцільні - через кожні 40-50 м роблять розриви у 2-3 м. Якщо на площі лісосіки утворилися промоїни, їх потрібно щільно закласти порубковими залишками, які будуть служити мулофільтрами, припиняючи розвиток ерозії ґрунту.

У сухих борах також доцільніше розкидати подрібнені залишки рівномірно по площі. По-перше, у цьому випадку вони будуть служити мульчою і зменшувати випаровування води з поверхні ґрунту. По-друге, при перегниванні вони збагачуватимуть ґрунт органічними сполуками і азотом. По-третє, залишки будуть охороняти самосів від різких коливань температури. Товщина шару розкиданих залишків не повинна перевищувати 10 см. У протипожежних цілях вирубки з розкиданими залишками слід обрамляти мінералізованими смугами.

При найбільш розповсюдженій технології головних рубок, яка передбачає трелювання деревини тракторами, на нестійких ґрунтах порубкові залишки укладають на волоки, де гусениці тракторів вминають їх у ґрунт.

Цим укріплюються волоки, що дозволяє збільшити навантаження на них, тобто збільшити кількість проходів трактора по одному і тому ж волоку без негативного впливу на ґрунт, удвічі і більше разів. Таку очистку доцільно проводити на вологих і мокрих ґрунтах. Хоча вона дещо погіршить фізичні властивості ґрунтів, але у той же час порубкові залишки будуть збагачувати ґрунти органічними речовинами, що у майбутньому відновить їх породність.

І все ж таки найдоцільніше порубкові залишки використовувати як сировину для лісохімічної, фармацевтичної промисловості, для виготовлення технологічної тріски тощо. Поки що така утилізаційна очистка лісосік посідає дуже скромне місце серед інших способів очистки. З розширенням механізації процесів очистки стовбурів від гілля та сучків, а також з вдосконаленням процесу відокремлення зеленої частини крон від деревини масштаби утилізаційної очистки зростуть.

Після закінчення рубки на лісосіці не пізніше тридцяти днів після закінчення строку вивезення деревини проводиться огляд місць рубок. Серед питань, які ставляться при цьому, обов'язковими є схоронність підросту в процесі рубки, а також якість очистки лісосіки.

4.3 Очистка лісосік у країнах Північної Америки та Європи

Очистка лісосік у зарубіжних країнах ставить перед собою ті ж самі цілі: сприяння поновленню лісу і зменшення пожежної небезпеки у лісових насадженнях. У США залишки спалюють у пересувних металевих бункерах. Ця операція здійснюється вночі, коли видно кожну іскру. Залишки у бункер завантажують трактором, який обладнаний автонавантажувачем. Практикується також подрібнення залишків за допомогою спеціальних рубальних машин. Подрібнені залишки можуть розкидатися по площі або використовуватися для виготовлення плит.

Широко розповсюдженим у США і Канаді є спосіб подрібнення лісосічних відходів ребристими котками масою 15 т. Котки переміщуються по площі вирубки гусеничним трактором, розтрощують залишки і вдавлюють їх у ґрунт. Цей спосіб вигідний на вирубках площею 8 га і більше. При несуцільних рубках порубкові залишки не прибираються.

У країнах Центральної Європи - Франції, Нідерландах, Німеччині, Швейцарії - порубкові залишки видаляють з вирубок у тих місцях, де планують проводити лісовідновні роботи, найчастіше у смугах, на яких саджатимуть лісові культури. Часто порубкові залишки подрібнюють і розкидають спеціальними механізмами по площі. За умов теплого і вологого клімату залишки швидко перегнивають. У гірських лісах порубкові залишки укладають у горизонтальні вали. Вогнева очистка лісосік проводиться рідко. Залишки збирають у купи і підпалюють спеціальним вогнеметом (Франція) або запалювальним апаратом (Німеччина), який працює на зрідженому газі. У Нідерландах для згортання залишків у вали користуються бульдозерними граблями.

У Швеції і Норвегії практикують як безвогневий, так і вогневий способи очистки лісосік. На суцільних лісосіках невеликої площі всі тонкі залишки деревини подрібнюються і розкидаються рівномірно по площі. Це збагачує ґрунт органічними речовинами і сприяє поновленню лісу. На півночі скандинавських країн практикують спалювання залишків су цільним палом під суворим контролем.

Размещено на Allbest.ru