Народногосподарське завдання лісівництва та класифікація рубок

2.5 Нерівномірні поступові рубки та інші способи головних рубок

2.5.1 Групово-вибіркові рубки

Групово-вибіркові рубки суттєво відрізняються від рівномірно-поступових, перш за все, терміном вирубки деревостану - до 40-50 років і більше, а також характером вирубки дерев на площі: вони вирубуються групами, а не рівномірно, групи ж намічаються у різних частинах лісового насадження, тобто осередки рубки розміщуються нерівномірно. За такий довгий термін для поновлення лісу використовують кілька насіннєвих років. Після закінчення рубки на місці материнського насадження формується різновікове або умовно-різновікове молоде покоління лісу.

Групово-вибіркові рубки зародилися у гірських лісах Баварії у середині XIX ст. Оскільки лісорослинні умови у баварських лісах надзвичайно розмаїті, то й характер деревостанів різноманітний. У цьому випадку на окремих місцях у насадженні можливі різні ступені стиглості: поряд з групами перестійних дерев можуть знаходитися групи пристигаючих. Все це породило рубку, для якої вже у 80-х роках XIX ст. німецький лісівник К. Гайер розробив певну схему. Групово-вибіркові рубки були запроваджені Губером. Вони, як свідчить М.О. Ткаченко, розповсюдилися у Швейцарії, Франції, Англії, а їх варіанти - у Росії.

Рубку починають з пошуку у насадженні груп підросту. Підріст, як правило, з'являється у "вікнах" пологу. Потрібно підібрати 5-6 груп з розрахунку на 1 га. Якщо таких груп не виявлено, то знаходять найбільші ширококронні дерева, які зрубують і таким чином роблять "вікно" у полозі. У перший прийом рубки вирубують дерева, що ростуть серед груп підросту або затінюють їх. Це сприяє кращому доступу опадів до підросту і у цілому покращує умови для його росту. При вирубуванні дерева звалюють вбік від груп підросту. Після зрубування намічених груп дерев на їх місці з'являються галявинки з підростом. Якщо їх розмір знаходиться у межах 50-300 м², то їх називають групами, якщо вони мають площу 0,05-1,00 га - улоговинами. В останньому випадку рубки також називають улоговинними. У перший прийом рубки вирубується 10-15% запасу. Після створення світлових вікон над групами підросту вирубують частину дерев у смугах шириною 10-20 м навколо груп підросту (кільця), збільшуючи цим потік світла, а також зменшуючи ймовірність пошкодження підросту заморозками. Через 6-10 років, як правило, після насіннєвого року, деревостан у кільцях зріджується або зовсім вирубується. Одночасно навколо першого кільця зріджується деревостан у наступному кільці такої самої ширини (рис. 47) Далі з появою підросту чергові кільця звільняються від дорослих дерев, а нові зріджують і т.д. поки кільця не зімкнуться між собою. Цього можна досягти за 4 або більше прийомів рубки, і молодняк, який з'явився на місці материнського насадження, буде різновіковим. Групи підросту і звільнені від дерев смуги навколо них не завжди мають круглу форму. Концентрично кільця розміщують тільки у випадку доброго зволоження ґрунту. Якщо умови сухіші, то групи повинні бути еліпсоподібної форми, у яких довга вісь еліпса спрямована із заходу на схід. На крутих схилах також доцільно формувати групи у вигляді еліпса, а для кращої схоронності підросту довгу вісь розміщувати перпендикулярно горизонталям.

Групово-вибіркові рубки, як і інші способи рубок повільного темпу, більшою мірою підходять для насадження з тіньовитривалих порід. Г.Л. Тишкевич, узагальнюючи досліди багатьох лісівників (В.З. Гулісашвілі, М.М. Горшеніна, К.Н. Смаглюка, П.І. Молоткова та Ін.), які вивчали хід відновлювальних процесів у зв'язку з головними рубками, а також враховуючи свій досвід, прийшла до висновку, що групово-вибіркові рубки найбільше відповідають природі букових лісів. Вона вважає, що у букових і буково-грабових деревостанах свіжої бучини доцільно проводити рубки у 3-4 прийоми з початковим діаметром вікон 25-30 м. Групово-вибіркові рубки виявилися успішними також у чистих і мішаних ялицевих, ялино-ялицевих деревостанах, бо дозволили поновити мішані молоді деревостани. Такі рубки у цих умовах припинили процес зміни вказаних порід на ялину. Отже, у гірських лісах перевага повинна віддаватися групово-вибірковим рубкам перед рівномірно-поступовими.

Групово-вибіркові рубки характеризуються такими самими організаційно-технічними показниками, як і рівномірно-поступові: площею лісосіки, числом прийомів, їх повторністю, періодами вичікування. Але існують і свої показники: первинна площа або діаметр вікон (груп, улоговин), ширина смуг навколо груп підросту та ін. У насадженнях світлолюбних порід вікна слід робити більших розмірів, ніж у тіньовитривалих, у сухому кліматі потрібно більше прийомів рубки, ніж у вологому, на стрімких схилах вікна роблять менших розмірів, ніж на пологих, щоб не викликати ерозії ґрунту.

Правила рубок головного користування у лісах України, на жаль, не передбачають застосування групово-вибіркових рубок, а жаль.

2.5.2 Групово-поступові рубки

Зацікавленість вітчизняних лісівників групово-вибірковими рубками була пов'язана з проблемою поновлення сосни, особливо у районах, де цей процес проходив з великими труднощами: у лісах Поволжя, на Південному сході Європейської частини Росії - у Бузулукському бору. З 1844 по 1902 рік орієнтація була на природне поновлення при широких і вузьких суцільних рубках, при вибіркових і поступових, але ці способи, включаючи спрощені поступові і класичні рубки, позитивних результатів не давали. Однією з причин невдач було шаблонне застосування рубок без урахування типів лісу. Разом з тим, відзначалося накопичення соснового підросту навіть за умов сухого бору, де молоде покоління сосни з'являлося найчастіше у конусах тіні дерев. Так, поступово вивчаючи характер поновлення сосни і враховуючи особливо жорсткі умови для її росту, Савицький і Краснов прийшли до висновку, що у даних умовах рівномірні поступові і групово-вибіркові рубки неефективні. Зберігаючи основні принципи групово-вибіркових рубок при відборі дерев, вони замінили щорічну рубку з вибіркою 1/40 частини запасу на рубку, яка повторювалась один раз у 10 років з вибіркою тієї ж кількості запасу. Заздалегідь не встановлювалися ні кількість прийомів рубки, ні процент вибірки деревини, хоч й були певні орієнтовні норми вибірки запасу. Такі рубки не були ні групово-вибірковими, ні типовими поступовими. Комбінація обох способів рубки зумовила назву цих рубок - групово-поступові. Чотириприйомні групово-поступові рубки були прийняті виробництвом і дали непогані результати поновлення сосни за умов дотримання певних технічних правил. Рубки супроводжувалися заходами для поновлення лісу шляхом обробітку поверхні ґрунту боронами або вогнем. За такою схемою рубки ведуться й у наші дні, але при механізації лісосічних робіт. У перший прийом рубки вирубувались 4-5 вікон у полозі лісу. Потім вікна розширювали у південному напрямку, щоб підріст знаходився у конусі тіні дерев. Рубки проводили з інтервалом 10 років протягом 40 років. Для зменшення пошкодження підросту у частини товстих дерев перед зрубуванням зрізали гілля з крони, кожне дерево звалювали тільки у певному напрямку, заготовлені сортименти вивозили обережно.

Добре збережений сосновий підріст вже через кілька років після вирубки материнського насадження починає інтенсивно рости. Частина площі лишається без підросту, і на цих місцях потрібно проводити роботи, які б забезпечували появу молодого покоління лісу. Із впровадженням механізованих рубок при проведенні першого прийому потрібно забезпечити технологічне улаштування лісосіки, тобто намітити волоки і зрубати на них дерева, визначити місця верхніх складів для навантаження деревини на транспорт. Волоки доцільно робити скривлені, щоб можна було обминути групи підросту. Чисельність підросту при правильно виконаній чотириприйомній рубці зростає у 2-4 рази відносно контрольного насадження. Практика рубок у Бузулукському бору показала, що групово-поступові рубки дозволяють поновлювати сосну не тільки за сприятливих, але й за жорстких умов для її росту.

2.5.3 Застосування й оцінка групово-вибіркових і групово-поступових рубок

Групово-поступові рубки проводилися в різних лісорослинних умовах. Так, повний цикл рубки був проведений з 1929 по 1955 рік на одній з ділянок ялинового деревостану в Сіверському лісгоспі (Ленінградська обл.). Для поновлення підросту, який зберігся у процесі рубки, практикувалася підсадка сіянців. У цій зоні, де поновлення головних порід у ялиново-листяних і соснових насадженнях відбувається успішно, недоцільно проводити чотириприйомну рубку, ліс можна поновити за 3 прийоми протягом 12-15 років. Досвід таких рубок набутий у ялинниках Ліонського лісгоспу. При механізованих заготівлях краще створювати вікна з прямими сторонами у вигляді трикутників чи чотирикутників. Це спрощує технологію робіт і упорядковує трелювання зрубаних дерев.

Таксаційний квартал розділяється впоперек дорогою так, щоб ширина ділянок не перевищувала 150 м. По краях кварталу з трьох боків залишають вітростійкі узлісся шириною 20 м, а з четвертого, з боку гори - шириною 10 м. В узліссях вирубують малостійкі до вітру дерева. Перша лісосіка у вигляді прямокутника шириною 2-5 м закладається по посередині ділянки, і на ній ведеться вибіркова рубка. Довжина цієї лісосіки залежить від сили вітрів: якщо вітри завдають великої школи, то лісосіка робиться більш короткою, і навпаки, якщо шкода незначна, більш довгою. Довжина першої лісосіки визначає форму наступних лісосік. Через 2-3 роки по обидва боки від першої лісосіки закладають наступні шириною 10 м, які також мають вигляд клина з вістрям, спрямованим проти переважаючих вітрів. Одночасно з рубкою дерев на щойно закладених лісосіках проводяться рубки на попередніх, причому залежно від ходу природного поновлення визначається інтенсивність вибірки запасу. Найстаріший підріст буде на першій лісосіці, на розміщених поряд - років на 5 молодший і т.д. Уся лісосіка може бути зрубана за 40 років, а на місці вирубки з'явиться різновікове молоде покоління лісу. Проведені на площі 3000 га рубки у гірських лісах Німеччини були через 20 років обстежені і високо оцінені. В окремих масивах гірських лісів рубки Ебергарда доцільно практикувати і зараз.

Вузькосмужні поступові рубки Каутца. Розроблені і впроваджені у Німеччині для успішної експлуатації та поновлення букових і буково-ялинових гірських лісів, що ростуть на стрімких схилах. Поступові рубки на великій площі призводили до великих пошкоджень залишених на корені дерев при звалюванні і трелюванні зрубаних дерев. Наприкінці минулого століття Каутц впровадив поступові рубки для даних умов, які проводив вузькими смугами шириною 30-40 м.

Смуги розміщувались паралельно напряму хребта, а рубка велася зверху вниз по схилу. У цьому випадку молоде покоління лісу, яке з'явилося у процесі рубки, не пошкоджувалося при звалюванні й трелюванні зрубаних дерев. Оскільки гірські схили мають улоговини, то на них закладалися діагональні смуги, які мали вигляд трапеції з більш широкою стороною у верхній частині. Діагональне розміщення лісосік сприяло успішному поновленню лісу, бо створювало для цього більш сприятливі умови. Після підготовчих рубок на перших лісосіках-смугах і появи на них самосіву проводиться вирубка залишків деревостану й одночасно поступова рубка на черговій смузі. Досвід проведення рубок Каутца протягом багатьох років підтвердив доцільність їх застосування у гірських лісах з стрімкими схилами і перевагу над поступовими рубками.

Клиновидно-поступові рубки Філіпа. Вони нагадують рубки Ебергарда. Ще при проведенні рубок догляду в насадженнях намічають середини майбутніх клинів і трелювальні волоки між сусідніми клинами, а також місця навантаження деревини на транспорт. Поновлення лісу проходить на вузьких смугах, які нагадують щупальці, спрямовані у глибину масиву. Рубки дозволяють поновлюватись як тіньовитривалим, так і світлолюбним породам. Молоде покоління лісу в середніх частинах клинів з'являється за рахунок попереднього поновлення, воно ж найменше пошкоджується при лісосічних роботах. Ідеї, що закладені у рубках Філіпа, можуть бути використані у наших умовах.

Вибірково-лісосічні рубки Лейбундгута. їх застосовують у сучасних умовах лісівники Швейцарії. Вони нагадують комплексні рубки, якими користуються у нашій країні, бо передбачають не тільки вирубку стиглої частини деревостану, а й наступний догляд за молодим поколінням лісу. Поновлення лісу намічають в осередках, які створюються у вигляді гнізда або групи. При проведенні рубок усі зусилля спрямовані на вирощування стійких продуктивних насаджень, тому ці рубки поєднують різні способи рубок. Всі лісогосподарські заходи враховують біологію деревних порід і лісорослинні умови. Спосіб поновлення лісу є складовою частиною головної рубки. Такого типу рубки є прикладом вдалого поєднання різних заходів на невеликій площі, і їх доцільно проводити, наприклад, у приміських лісах.

Комплексні рубки. Запропоновані у 1966 р. І.С. Мелеховим комплексні рубки передбачають на одній і тій же площі лісосіки проведення головної рубки і рубок догляду одночасно. Такі рубки доцільно проводити у різновікових насадженнях і розміщувати їх за біогрупами. У тих біогрупах, які сформовані старшим поколінням лісу, необхідно зрубати перестійні дерева, не пошкодивши дерева, що залишаються на корені, і біогрупи молодшого покоління лісу. У біогрупах, сформованих з підросту різного віку, проводять рубки догляду з вирішенням тих же завдань, що і для відповідного віку молодих насаджень. Таким чином, у процесі комплексної рубки формується багатоярусне мішане насадження з природним східчастим пологом, який забезпечує найвищу продуктивність лісу. Коли одночасно з рубками догляду проводяться добровільно-вибіркові чи групово-вибіркові рубки, тоді забезпечується заміна окремих стиглих біогруп молодим поколінням лісу. Комплексні рубки доцільно проводити у букових і ялицевих гірських лісах на крутих схилах.

Механізовані улоговинні рубки ЛЛТІ. Розроблені кафедрою лісівництва Львівського лісотехнічного інституту під керівництвом проф. М.М. Горшеніна поєднують короткострокову поступову рубку з суцільною невеликими площами.

У кінці 80-х та 90-х роках XX століття у сосняках Українського Полісся апробовані смугово-поступові рубки з застосуванням звалювально-пакетуючих машин типу ЛП-19. Позитивні результати таких рубок узагальнені В.М. Турком. Нині у Тетерівському держлісгоспі застосовують подібні рубки, але за традиційною технологією, без застосування агрегатних машин. Примикання вузьких лісосік - черезсмужне та кулісне.

Поступові рубки у сосняках дозволяють уникнути масової загибелі молодих рослин від пошкодження личинками хрущів.

2.5.4 Сучасні тенденції у застосуванні рубок у країнах Центральної Європи та в Україні

У країнах Європи, як свідчить І.С. Мелехов (1989), все менше й менше залишається лісів природного походження, особливо-незайманих, їх місце займають більш або менш вдалі ліси штучного походження, у яких систематично проводиться догляд і які у своїй більшості одновікові. Ліси центральноєвропейських країн мають не тільки захисне та експлуатаційне значення, але й естетичне, тому більшість вчених-лісоводів цих країн (Бланкмейстер, Кестнер, Лейбурдгут, Майєр, Маличек) вважають, що при веденні лісового господарства прообразом повинні бути незаймані ліси, праліси. Звідси й акцент на способи рубок, які забезпечують природне поновлення та формування різновікових лісостанів. Виразником таких тенденцій у веденні рубок є Швейцарія. Широко застосовуються несуцільні рубки смугами, які забезпечують успішне природне поновлення лісу.

У лісах Швейцарії давно застосовуються добровільно-вибіркові класичні рубки як такі, що забезпечують збереження лісом і захисних, і естетичних функцій. У той же час швейцарські лісоводи шляхом продуманої системи рубок догляду вирощують і деревостани з високими за пасами деревини.

Нині у Швейцарії широко застосовуються вибірково-лісосічні рубки за Лейбундгутом, причому без дотримання суворих європейських схем, а більш гнучко. Це дозволяє маневрувати з рубкою залежно від ходу природного поновлення. Паралельно з вирубуванням стиглих дерев проводиться догляд за підростом, тому рубки нагадують собою систему Дауервальд.

У країнах Центральної Європи застосовують і суцільні рубки, але невеликими площами. Так, у ФРН суцільно-лісосічні рубки проводять поблизу промислових центрів з шкідливим виробництвом, внаслідок викидів яких у атмосферу спостерігається масове усихання лісів. У таких випадках знижують оборот рубки. Але в усіх європейських країнах особлива увага приділяється природному поновленню лісів, хоча й практикується штучне поновлення шляхом створення лісових культур.

Опрацьовані у Швейцарії, інших європейських країнах способи головних рубок можуть успішно застосовуватися в Україні, особливо у гірських лісах та лісах зелених зон.

Для об'єктивної оцінки результатів застосування різних способів головних рубок у рівнинних лісах України науковцями кафедри лісівництва нинішнього Національного аграрного університету була опрацьована лісівницька література за період з середини XIX до середини XX століть. Професором Є.В. Алексєєвим (1927) було встановлено, що до середини XIX ст. у лісах України переважала вибіркова система рубок, а суцільні рубки з'явилися у другій половині XIX ст., причому їх впроваджували поступово протягом усієї другої половини століття. У окремих дачах Волинської губернії вибіркове господарство проіснувало до кінця століття. Підневільно-вибіркові рубки практикувалися лише у окремих дачах. У цілому ж, вибіркова система рубок призводила до погіршення складу деревостанів.

Суцільні рубки, що прийшли на зміну вибірковим, проводилися з шириною лісосікою 100 і навіть 200 м у сосняках Черкаського бору та у лісах під Києвом.

Іноді лісосіки за розміром сягали 100 га і навіть дорівнювали розміру таксаційного кварталу, не забезпечуючи належного поновлення. У дубових лісах, за даними А.Б. Жукова (1949), ширина лісосік обмежувалася 100-150 метрами. Оскільки поновлення вирубок було незадовільним, з початку XX століття і до 1914 р. лісівники вели пошук шляхів для вдосконалення рубок. У цей період питання штучного поновлення суцільних вирубок практично не було розроблене. Уже в останній чверті XIX ст. та на початку XX ст. почали проводити поступові рубки - у сосняках Черкаського бору, в дібровах Чорного лісу, у Тростянецькому лісництві на Сумщині.

У 20-х роках XX ст. у лісах України знову стали переважати суцільні рубки, причому з лісоексплуатаційних міркувань у рубку відводилися лісостани цілими кварталами. Справа дещо поліпшилася з виділенням у 1936 р. лісів водоохоронної зони та прийняттям у 1939 р. Правил головних рубок, які діяли до 1950 р. Науковці кафедри лісівництва Національного аграрного університету на основі детального вивчення способів головних рубок у 64 лісгоспах рівнинної частини території України запропонували ряд теоретичних висновків і практичних пропозицій, які й увійшли до нових Правил головних рубок. Ці питання детально висвітлені у монографії О.Л. Новікова, П.М. Мегалінського, М.Б. Бертуш, B.C. Наконечного "Головні і лісовідновні рубки в рівнинних лісах УРСР" (1959) Зокрема, були обґрунтовані організаційно-технічні показники рубок, досліджено вплив сезону рубки на хід поновлення, особливо сосни звичайної, залежно від регіону та типу лісорослинних умов. Опрацьовані також методики обліку природного поновлення, складені шкали для йо го оцінки, встановлені ефективні заходи сприяння природному поновленню.

Але простота проведення суцільно-лісосічних рубок з наступним поновленням шляхом створення суцільних культур у сосняках Полісся І часткових культур у дібровах Лісостепу України, можливість механізува ти догляд за культурами призвели до того, що ці рубки у другій половині XX ст. стали панівними у рівнинних лісах та широко розповсюдились у гірських лісах Карпат. У 90-х pp. XX століття у зв'язку зі зміною соціально-політичного ладу та економічних сторін діяльності підприємств лісової галузі, з виходом лісової продукції на міжнародний ринок виникла потреба у лісовій сертифікації як важливого фактора для допуску лісопродукції на "екологічно чутливі ринки". Однією з головних вимог лісової сертифікації є від мова від застосування суцільних рубок та розширення застосування складних способів рубок. Нині це може виступати певним стимулом дня впровадження у виробництво як опрацьованих, так і модернізованих способів рубок, які меншою мірою будуть порушувати природу лісу і неї так негативно впливатимуть на довкілля.

Однак широке впровадження несуцільних рубок у рівнинних лісів України можливе лише у тих регіонах, де кліматичні умови сприятливі для успішного природного поновлення. Дослідженнями П.М. Мегалінського, B.C. Наконечного встановлено, що природне поновлення сосни на Поліссі погіршується у напрямку із заходу на схід. Недоцільно на нього орієнтуватися і в сухих борах та на заболочених площах лісового фонду. Крім того, потрібно враховувати, що опадів на рівнинній частині території України випадає набагато менше, ніж у Центральній Європі, а тому хід поновлення значною мірою залежить від погодних умов. Процес природного поновлення може розтягуватися на 10-15 років, що небажано.

3. ТЕХНОЛОГІЯ РУБОК ГОЛОВНОГО КОРИСТУВАННЯ І ПОНОВЛЕННЯ ЛІСУ

3.1 Загальні положення

Під технологією рубок головного користування розуміють сукупність та певний порядок виконання робочих операцій по заготівлі деревини, починаючи з підготовчих робіт на ділянці: видалення кущів підліску, завислих дерев, валки дерев, розкряжовки і закінчуючи вивезенням заготовленої лісопродукції.

При проведенні лісозаготівельних робіт, як би вдало не був підібраний спосіб рубки, гарантувати успіх у лісовідновленні майже неможливо. Процес поновлення лісу дуже залежить від технічних засобів, які використовуються при лісозаготівлі, від організації технологічних процесів і культури лісосічних робіт.

З того часу, як на лісозаготівлях поступово почали впроваджуватись механізовані процеси, все гостріше ставали проблеми збереження підросту і порушень у лісорослинному середовищі. Застосування на лісозаготівлях механізмів і машин дозволило різко підвищити продуктивність праці, що дуже важливо для народного господарства, але часто інтереси лісоексплуатації і лісівницькі вимоги не співпадали. Пошкодження підросту при механізованому звалюванні дерев мало чим відрізняється від пошкоджень при ручній вирубці. У процесі цієї операції пошкодження будуть тим більші, чим вищий підріст. Низькорослий підріст пошкоджується менше під час зимової рубки за наявності глибокого снігового покриву. Високорослий підріст більше пошкоджується при проведенні робіт у сильні морози, коли деревця стають крихкими. Поступово виробилися лісівницькі вимоги: ті лісосіки, які під пологом мають достатню кількість надійного підросту, доцільно вирубувати взимку, а лісосіки без підросту - влітку. Зимову рубку краще проводити у насадженнях з сирими та мокрими ґрунтами, а літню - на сухих і свіжих. Дотримання цих вимог значною мірою підвищує схоронність підросту при валці де рев.

Значно більше впливає на підріст залишок деревостану, а на ґрунт - трелювання зрубаних дерев. Трелюють, як правило, сортименти, на які розробляють зрубані дерева, або цілі дерева з кроною чи без неї. Трелювання сортиментами поступово замінюється трелюванням хлистами або деревами і здійснюється за допомогою спеціальних трелювальних тракторів. При проведенні цієї операції влітку трактори не тільки ламають підріст і молодняк, а й значною мірою порушують поверхневий шар ґрунту. Фізичні властивості глинистих ґрунтів погіршуються за рахунок ущільнення, на сирих ґрунтах можуть утворюватися вибоїни, в яких потім з'являється вода і починається процес заболочування. Негативні зміни бувають дещо меншими на супіщаних ґрунтах. У гірських умовах вибоїни викликають ерозію ґрунту. Особливо сильно ґрунт пошкоджується у місцях крутих розворотів тракторів. Найбільші пошкодження підросту і ґрунтів спостерігаються при безсистемному звалюванні й трелюванні дерев. У цьому випадку не тільки завдаються великі збитки лісові, лісовому господарству, а й знижуються продуктивність праці робітників і ефективність використання тракторів та інших машин і механізмів. Оскільки технологія лісозаготівель з тракторними трелюванням хлистів у рівнинних умовах до цього часу переважає, то слід зупинитися на ній більш детально.

Для успішного проведення лісозаготівельних робіт і для зменшення негативного впливу на ліс і його середовище відведені під рубку лісосіки розбивають на пасіки. Пасіками називають частини лісосіки з самостійним трелювальним волоком, що виходить на магістральний волок, який, у свою чергу, примикає до лісовозної дороги. При проведенні рубки дерева трелюються трактором, який рухається тільки по волоку, не заходячи у глиб пасіки. Дерева чи хлисти підтягуються до волока лебідкою, яка встановлена на трелювальному тракторі. При такій технології підріст і молодняк не знищуються так, як при безсистемній рубці. При підготовці трелювальних волоків на них зрубують дерева на рівні фунту, і вирубують підріст чи підлісок. Ширина трелювальних і магістральних волоків - 5 м. Пасіки найчастіше мають форму дещо витягнутих прямокутників. їх довжина визначається розмірами лісосіки, а ширина - висотою деревостану, що вирубується, запасом деревини, типом ґрунту, а також потужністю трелювального трактора. Найчастіше ширина пасік дорівнює полуторній висоті деревостану. Це дає змогу валити дерева під кутом до волоку не більше 45°. Кожна пасіка ділиться трелювальним волоком на дві півпасіки, а останні - на смуги, з яких зрубані дерева підтягуються до волоку, а потім трелюються. Магістральні волоки готуються заздалегідь - до початку лісозаготівельних робіт, а пасічні -у процесі розробки пасік.

Спосіб трелювання деревини вибирається у кожному окремому випадку. Так, при суцільно-лісосічних рубках в умовах рівнинних лісів України трелювання сортиментами відбувається дуже часто, особливо коли вирубується лісосіка з великими деревами. Обов'язкове трелювання сортиментами у гірських лісах, бо трелювання хлистами тут дуже пошкоджує ґрунт і викликає ерозійні процеси. Але найбільш поширене трелювання хлистами, при якому дерева трелюють як з обрубаним гіллям, так і з не обрубаною кроною. І в одному, і у другому випадку воно відбувається як вперед окоренком, так і вперед вершиною. Лісівницька оцінка обох варіантів неоднакова і залежить від багатьох факторів. Продумано сплановане трелювання може забезпечити перемішування лісової підстилки з поверхневим шаром ґрунту на значній площі і цим сприяти успішному поновленню лісу. З метою найбільшої схоронності підросту і найменшого впливу лісозаготівельних робіт на деяких підприємствах розроблено й успішно застосовується ряд технологічних схем, які забезпечують збереження 70-75% підросту, причому такі схеми ще й підвищують продуктивність праці лісозаготівельників.

Останнім часом лісозаготівлі все більше механізуються. Доля заготівлі деревини за допомогою машин вже перевищує 20%. Уся ця техніка повинна підвищити продуктивність праці прискорити заготівлю деревини. Однак агрегатні машини мають велику масу, завдають відчутної шкоди лісу, його середовищу і, як правило, не забезпечують високої схоронності підросту, а значить, не забезпечують поновлення цінних хвойних порід. Важкі машини так сильно змінюють фізичні та інші властивості ґрунтів, що зникають лісові ягідники, грибовища та ін.

Ефективність лісозаготівель і ступінь виконання лісівницьких вимог залежать не тільки від наявності тієї чи іншої лісозаготівельної техніки, а й від того, як вона використовується. На лісозаготівлях нашої країни застосовується така техніка: бензомоторні пилки; звалювальні машини; звалювально-пакетуючі машини; звалювально-трелювальні машини, трелювальні трактори.

На базі бензиномоторних пилок і трелювальної техніки механізація вибіркових та поступових рубок здійснюється, як правило, з великими труднощами. Агрегатні машини поки що застосовують лише на дослідних ділянках та у невеликих масштабах у виробничих умовах.

Враховуючий той факт, що ліси України мають величезне екологічне значення і у своїй більшості виконують захисні функції, технології головних рубок повинні бути природозберігаючими. Особливо це стосується лісів Карпат, де протягом багатьох десятиліть велись рубки без врахування специфіки гірських та передгірських умов, що часто призводило до посилення негативного впливу стихійних явищ.

Оскільки безсистемна рубка на ділянках головних рубок призводить не тільки до зниження продуктивності праці, але й до порушень природи лісу, знищення наявного підросту і т.п., вважається обов'язковим при лісозаготівлях дотримуватися певних технологічних схем. На будь-якій ділянці рубок улаштовуються магістральні та трелювальні волоки, навантажувальні майданчики. У процесі рубки ділянки розбиваються на пасіки так, щоб кожна півпасіка примикала до трелювального волока.

3.2 Технологія головних рубок і поновлення лісу у рівнинних умовах

Щорічно головні рубки проводять у насадженнях, на 30-50% площі яких уже сформувався підріст. Якщо у процесі заготівлі деревини хоч половину цього підросту вдається зберегти, можна вважати, що питання поновлення лісу на вирубках вирішується успішно.

Одна з відомих технологій була запропонована В.П. Тимофєєвим і вперше застосована у Сюрекському ліспромгоспі Удмуртії. У літературу вона ввійшла під назвою "удмуртська технологія головних рубок способом вузьких пасік". Суть її у тому, що при вузьких півпасіках всі дерева можна звалити на волок під кутом, який не перевищує 35°. У цьому разі повалені дерева можна витягти на волок за вершину без розвороту, що мало пошкоджує підріст і, таким чином, він зберігається на 60-70%.

Після розрубування волока рубка ведеться з ближнього до магістрального волока кінця. Дерева валять вершиною на волок. Звуження півпасік зменшує кут звалювання дерев, але веде до збір. Для рівнинних умов розроблені технологічні схеми із застосуванням бензиномоторних пилок і трелювальних тракторів не тільки для суцільно-лісосічних рубок, а й для складних способів рубки. Найбільш відома технологічна схема механізованої двоприйомної рівномірно-поступової рубки, розроблена С.-Петербурзькою лісотехнічною академією для хвойно-листяних насаджень наприкінці 50-х років. За цією схемою ділянки лісу поділяють на пасіки шириною 30-40 м і довжиною 200-300 м. Межі пасік розширюють до 4-5 м і використовують як волоки. Валка дерев проводиться під кутом 35-40° до волока вершиною на волок, обрубують гілля на місці валки.

Трелювання ведеться хлистами вершиною вперед. Кожна пасіка розробляється двома смугами: спочатку дерева рубають на одній 15-20-метровій смузі, потім на протилежній від волока. Через 5-7 років проводиться очисна рубка за такою ж схемою. Застосування описаної технологічної схеми дозволило зберегти понад 70% підросту ялини і забезпечити нормальний хід поновлювального процесу. Цим же колективом була запропонована технологія механізованих групово-вибіркових рубок на базі розробленої схеми для поступових рубок, яка успішно пройшла апробацію в ялинниках з груповим підростом у лісах Охтинського навчально-дослідного лісгоспу.

Схема групово-вибіркової механізованої рубки передбачає поділ ділянки лісу 4-метровими волоками на пасіки шириною 30-40 м. Після вирубування дерев на волоках ведуть рубку на пасіках з напрямом звалювання на волок, що зменшує пошкодження груп підросту, і трелюють хлисти вершиною вперед. Бажано, щоб зрубані дерева спрямовувалися під кутом 35-40° до волока. У перший прийом рубки дерева вирубують не на всій площі, а тільки на ділянках-клітинках, які пов'язані з куртинами підросту. У наступні прийоми рубки клітинки розширюють у напрямку трелювання, доки не будуть зрубані всі дерева материнського пологу і не сформується молоде покоління лісу.

У багатьох країнах Західної Європи та Америки на головних рубках застосовуються багатоопераційні агрегатні машини, які зрізують дерева без повалу на землю, або з повалом, обрубують гілля, розкряжовують стовбури на сортименти та навантажують їх на транспортні пристрої. Виконання кількох робочих операцій однією агрегатною машиною дозволяє проводити вибіркову або поступову рубку без зайвих пошкоджень сусідніх дерев, які залишаються для подальшого росту, без пошкодження підросту та поверхневого шару ґрунту, тобто така техніка дозволяє виконувати лісозаготівлю, практично не порушуючи природу лісу, що важливо з екологічної точки зору. На рис. 59 показана робота агрегату.

Схема передбачає 2-3 прийоми рубки із загальним терміном у 20-30 років. Проведені дослідно-виробничі рубки дозволили зберегти 70-80% життєздатного підросту. Накопичений досвід потрібно ширше використовувати при проведенні рубок у лісах першої групи.

3.3 Технологія головних рубок у гірських лісах

До гірських відносять ліси, які ростуть у межах гірських систем і окремих гірських масивів з коливанням відносних висот більше 100 м і середнім кутом ухилу поверхні від підніжжя до вершини хребтів або до межі з безлісним простором понад 5°, а також ліси на гірських плато і плоскогір'ях незалежно від ухилу місцевості.

Ліси на горбистих височинах, що не входять до гірських систем, до гірських лісів не відносяться.

В України гірські ліси займають 23% покритих лісовою рослинністю земель і розташовані у Карпатах та Криму. Головною особливістю гірських лісів можна вважати накопичення великих запасів крупномірної і цінної деревини, яку використати дуже важко, тому лісосировинний потенціал гірських лісів використовується недостатньо. Як показали досліди, проведені П.І. Молотковим, А.Ф. Поляковим, В.А. Бузуном, М.М. Горшеніним, С.А. Генсіруком, у гірських лісах Карпат суцільно-лісосічні рубки на великих площах при відсутності природного поновлення лісу спричинюють різке збільшення поверхневого стоку. Це свого часу призвело до катастрофічних наслідків - активізувалися процеси ерозії ґрунтів, а тому зараз суцільно-лісосічні рубки дозволяють лише на пологих та покатих схилах. За інших умов на більш стрімких схилах та у місцях з нестійкими до ерозії ґрунтами рекомендовані поступові та добровільно-вибіркові рубки. Такий підхід дозволяє гірським лісам виконувати особливі захисні функції, а саме - запобігати змиванню ґрунтів, їх зсуву, регулювати водний режим.

Головні рубки у гірських умовах супроводжуються загостренням протиріч між лісоексплуатаційними і лісівницькими вимогами щодо охоронних функцій лісу. Практика рубок у Карпатах показала, що при використанні лісозаготівельної техніки, яка зовсім не пристосована до гірських умов, після суцільних рубок у перші 2-5 років з кожного гектара поверхні вирубки змивається 300-600 т ґрунту. Ерозійні процеси припиняються з появою молодого покоління лісу, яке на змитих ґрунтах буде менш продуктивним, ніж материнське, і матиме на 2-3 класи нижчий бонітет.

Технологія розробки лісосік у гірських умовах залежить не тільки від характеру лісу, а й від топографії місцевості, засобів механізації виробничих процесів і багатьох інших причин. Валка дерева у гірських умовах відрізняється від цієї операції у рівнинних лісах, бо тут спиляне дерево падає на землю не під кутом 90°, а 120°, іноді 130°. У гірських умовах валять дерева вниз або вверх по схилу, іноді під кутом 30-40° до технологічного волока. При великій масі стовбура він при падінні може розбитися на куски, тому в гірських умовах дерева валять у певному напрямку з обов'язковим застосуванням гідроклина або гідродомкрата.

Великі об'ємом хлисти у горах розробляють на сортименти і трелюють тільки у сортиментах, що зменшує пошкодження ґрунту. Існують межі щодо стрімкості схилів, на яких дозволене тракторне трелювання деревини. Технологічні волоки бажано прокладати близько до горизонталей, а кути їх підйому влітку не повинні перевищувати 22°, а взимку -14°. Краще, коли технологічні волоки примикають до магістральних під кутом 30-40°. На пологих схилах магістральні волоки мають вигляд зигзагів, а на стрімкіших - серпантину. Лісовозні шляхи у гірських умовах прокладають також у вигляді серпантину. Як правило, їх роблять неширокими - до 4 м, але через кожні 200 м обов'язково розширюють удвічі для того, щоб міг розминутися зустрічний транспорт. На рис. 60 зображена одна з розповсюджених технологічних схем розробки лісосіки у гірських умовах при тракторному трелюванні деревини.

Правила головних рубок стосовно лісів Українських Карпат передбачають одночасно з вузько-лісосічними суцільними рубками широке застосування поступових рубок. Але практика показала, що двоприйомні поступові рубки через непристосованість лісозаготівельної техніки до гірських умов ведуть до подорожчання заготівель при проведенні першого прийому рубки, а після другого - сильно послаблюють ґрунтозахісні та інші корисні функції лісу. Рівномірно-поступові рубки проводять на схилах стрімкістю до 20°, а на стрімкіших застосовують добровільно-вибіркові рубки, які дуже важко здійснювати, бо практично неможливо механізувати лісосічні роботи, крім звалювання дерев. На схилах до 20° можна застосовувати тракторне трелювання, на схилах, які стрімкіші 20°, доцільніше застосувати повітряне трелювання сортиментів або хлистів за допомогою підвісних трелювальних установок.

Для здійснення повітряного трелювання деревини необхідно прорубати трасу вздовж схилу, по якій будуть спускати вниз підвішені до кареток повітряно-трелювальної канатної установки пачки сортиментів чи хлистів. Несучий канат закріплюється вгорі і внизу на щоглах, кареткам надає рух лебідка. Зрубані дерева і сортименти при суцільних рубках можна підтягувати до несучого троса за допомогою трелювального трактора або самої установки, а при несуцільній рубці трактором трелювати недоцільно. Раніше застосовувалися канатно-підвісні трелювальні установки ВТУ-3, ЛЛ-А, ЛЛ-26Б, а також УК-1-Т і УК-1-6Т.

Співробітниками кафедри лісівництва Львівського лісотехнічного інституту була розроблена і запропонована виробництву для впровадження механізована улоговинна рубка. Цей спосіб поєднує короткострокову улоговинну і дрібно лісосічну рубку. Смисл рубки зводиться до того, що замість хаотичного розміщення улоговин по площі насадження їх закладають за певною системою (рис. 61). На улоговинах у певному порядку деревостан вирубується повністю. Такі рубки, як показала практика, можуть бути проведені у 3-5 прийомів у букових, буково-ялицевих, ялиново-буково-ялицевих і ялиново-ялицевих деревостанах, що ростуть на схилах 18-35°. Одна канатна підвісна трелювальна установка (КПТУ) може розробляти ділянку лісу шириною до 160 м і довжиною до 1200 м. Якщо профіль схилу плоский, то траса КПТУ шириною 3-4 м прорубується по середині лісосіки і довжина улоговин з кожного боку траси може бути до 160 м, а їх ширини - 40 м. При складному профілі схилу, тобто при наявності потоків та вододільних ліній, траса КПТУ обладнується по долині потоку. На схилах до 25° застосовують 2-3-прийомну рубку, а на стрімкіших - 3-4 прийомну.

Підібравши ділянку для улоговинної рубки, нарізають трасу, встановлюють КПТУ і намічають межі улоговин першого прийому рубки. Улоговини повинні примикати до траси під кутом 45-60 з двох боків, причому улоговини першого прийому рубки не повинні знаходитись одна проти одної. Улоговини вирубують суцільною рубкою. Спочатку вирубуються улоговини першого прийому, причому рубка ведеться згори вниз. На кожній улоговині, у першу чергу, вирубуються дерева у шестиметровій смузі від нижньої межі улоговини. Звалені дерева протистоятимуть самоспуску дерев, зрубаних вище по схилу. Дерева звалюють вершиною в напрямку до траси. Після очищення від гілля та сучків їх трелюють у напівпідвішеному, а потім у підвішеному стані, формують пачку з сортиментів або хлистів, спускають вниз до навантажувального майданчика і вантажать на лісовозний транспорт. На пологих та покатих схилах підтрелювання хлистів може здійснюватися тракторами або кіньми. Після закінчення першого прийому рубки установку демонтують і чекають наступного прийому, який проводять через 4-5 років, що залежить від стану природного поновлення лісу.

Досліди показали, що при механізованих улоговинних рубах зберігається підросту не менше, ніж при рівномірно-поступових, але на улоговинах він росте значно краще, ніж після рівномірно-поступової рубки. Слід підкреслити, що улоговинні рубки дозволяють значно ефективніше, ніж рівномірно-поступові, застосувати сучасні механізми для заготівлі деревини і спускання її з гір. Продуктивність праці зростає, у середньому, на 10-13%, собівартість заготівлі деревини знижується на 5%.

Широке впровадження механізованих улоговинних рубок Львівського лісотехнічного інституту стримується відсутністю достатньої кількості надійних за конструкцією КПТУ. Крім того, канатно-підвісні трелювальні установки, які використовувалися у 70-тих роках XX століття були трудомісткі за монтажем, вимагали багато ручної праці при їх експлуатації, значної кількості паливно-мастильних матеріалів і у сучасних умовах віджили як економічно невигідні.

У кінці 90-х рр. XX століття працівниками Путильського держлісгоспу разом із співробітниками Державного управління екології та природних ресурсів у Чернівецькій області сконструйована і апробована в умовах Буковинських Карпат канатно-підвісна установка значно простішої конструкції та набагато економніша у витратах пального. Саме такі установки повинні якомога ширше застосовуватися у передгірських та гірських лісах Українських Карпат.

У багатьох країнах, де є гірські ліси, широко застосовуються підвісні канатні установки різних конструкцій. Вартість однієї установки коливається від 100 до 250 тисяч доларів США, що є недоступним для лісових підприємств України. Тому нині потрібно орієнтуватися на власні конструкції установок, продовжувати пошук нових, адже саме вони забезпечують природозберігаючі технології в умовах гірських лісів.

У деяких країнах, наприклад, Австрії, поряд з використанням канатних підвісних установок деревину спускають з гір за допомогою легких переносних лотків-трубопроводів, які також забезпечують високу схоронність підросту і не пошкоджують фунт. У Канаді та Швеції для трелювання деревини використовують аеростати, у горах Кавказу - гелікоптери. Така тенденція у розвитку трелювальної техніки пов'язана з тим, що наземне трелювання у гірських умовах не забезпечує повною мірою схоронність лісового середовища. До того ж, будівництво шляхів у горах не тільки дорого коштує, а й екологічно не завжди доцільне.

Вважається, що використання літальних апаратів типу аеростатів для трелювання у гірських умовах у майбутньому буде розширюватися. Це дозволить нормалізувати процес добування цінної деревини й поновлення лісів головними породами без порушення лісового середовища, особливо ґрунтів. Проблемами повітряного трелювання деревини займаються у США, Канаді, Швеції, Італії, Франції, Німеччині, Норвегії, де великі запаси цінної деревини знаходяться у важкодоступних гірських лісах. Особлива увага звертається на технологію, що у кінцевому підсумку впливає на економічну сторону гірських лісозаготівель.

3.4 Сучасні технології головних рубок у лісах України та перспективи їх вдосконалення

Ураховуючи важливе екологічне значення лісів України, Правилами головних рубок у рівнинних умовах дозволений розмір лісосік суцільно-лісосічних рубок у другій групі лісів - не більше 10 га, і у першій групі -до 5 га. Тому при даному способі рубки застосовується вузькопасічна технологія з безпосереднім примиканням лісосік.

Останнім часом у сосняках Полісся в незначних розмірах проводяться смугово-поступові рубки як за традиційною технологією, так і з застосуванням звалювально-пакетуючих машин. Але застосовувати агрегатні машини потрібно у комплексі, а щоб рубки з їх допомогою були рентабельними, необхідні великі обсяги лісозаготівель. Тобто такі агрегати (ЛП-17, ЛП-19 і ін.) у перспективі у лісах України застосовуватися не будуть.

Нині основні робочі операції на головних рубках виконуються наступним чином: звалювання бензиномоторними пилками "Мотор-січ" вітчизняного виробництва та "Хускварна" (Швеція), "Штіль" (Німеччина); зрізання гілок - сокирами та бензопилками; трелювання деревини у сортиментах - тракторами типу МТЗ-82, обладнаними начіпним трелювальним обладнанням УБТ-1 конструкції В.М. Бегеби, а також тракторами ТЛ-30 з таким же трелювальним обладнанням. В умовах Полісся ще застосовуються трелювальні трактори ТДТ-55А, ЛТ-171 та ЛТ-157, які вже виробили свої моторесурси. Навантаження і вивезення деревини здійснюється самозавантажувачами ПЛТ-1,5, змонтованими на автомобілях ЗІЛ-130, КАМАЗ, МАЗ та іншими.

У зв'язку з неминучим розширенням площ несуцільних рубок для їх проведення потрібні багатоопераційні машини з порівняно невеликою масою та габаритами. Вони повинні забезпечувати звалювання дерев, зрізання гілок та розкряжування хлистів, причому такі машини можуть використовуватися не тільки у рівнинних умовах, але і у гірських на схилах до 20°.

Існуючі конструкції маневрених багатоопераційних машин є у зарубіжних фірм, але вони дорого коштують. Враховуючи наявну машинобудівельну базу в Росії, Білорусі, Україні, є цілком реальна можливість розробки власних конструкцій багатоопераційних машин із залученням шведських фірм, але для цього потрібні міждержавні зусилля.

3.5 Заходи сприяння природному поновленню лісу

Природне поновлення лісу в умовах України використовується для заміни корінних насаджень у двох випадках: коли вирубуються насадження, під пологом яких є необхідна кількість життєздатного підросту головної породи, а частіше - коли після суцільної рубки на вирубках є достатня кількість поновлення супутніх порід і потрібно вводити головну породу штучно. При несуцільних способах головних рубок у ряді випадків необхідно провести певні заходи для того, щоб під пологом деревостанів з'явився підріст головної породи, забезпечити його збереження у процесі рубки.

Заходами сприяння природному поновленню прийнято вважати такі дії, які спрямовані на появу самосіву та підросту деревних порід або на збільшення його кількості, збереження, що забезпечить заміну стиглих насаджень при їх рубці молодим поколінням лісу.

У зв'язку з головними рубками лісу розрізняють попереднє поновлення, якщо воно з'являється під пологом деревостану до початку рубки; супутнє - що з'являється у процесі рубки; та наступне - коли вирубка засівається насінням і поновлюється після проведення рубки. Поновлення лісу буде успішним, коли буде забезпечено:

1) засівання площі доброякісним насінням;

2) укорінення сходів, що з'явилися, та ліквідація конкуренції іншої рослинності;

3) висока збереженість підросту у процесі рубки.

Забезпечення перших двох вимог не потребує особливих заходів, якщо орієнтація ведеться на попереднє поновлення, хоча деякі заходи потрібні, щоб зберегти підріст. Що стосується третьої умови, то на практиці її вирішити досить важко - потрібні продумані технологічні схеми рубок, ретельне дотримання технології лісосічних робіт.

Весь комплекс заходів сприяння природному поновленню лісу можна поділити на дві групи заходів:

Самостійні лісогосподарські заходи.

Супутні головним рубкам. До першої групи відносяться:

спеціальний обробіток фунту;

догляд за підростом цінних порід;

огорожа площі з природним поновленням;

заборона випасу худоби;

найпростіші лісові культури у місцях, де поновлення відсутнє.

До другої групи заходів відносяться:

застосування певного способу рубки;

сезон проведення рубки;

застосування відповідної технології, яка б забезпечила високу збереженість підросту;

обробіток поверхні ґрунту в процесі трелювання зрубаних дерев;

очистка місць рубок.

У кожному конкретному випадку застосовують ті чи інші заходи сприяння природному поновленню лісу. Зупинимося на деяких заходах.

Розпушування поверхні ґрунту при відсутності задерніння здійснюється тракторними агрегатами на базі легких тракторів, які можуть маневрувати у насадженні, не пошкоджуючи дерев. У цьому випадку застосовують дискові культиватори. Потрібно, щоб лісова підстилка перемішувалася з мінеральною частиною ґрунту. Якщо є можливість, застосовують трактори типу МТЗ-82 з лісовою фрезою або покровоздирачем. На задернілих ділянках лісу та при надмірному зволоженні ґрунту (найчастіше - у ялинниках) доцільно проводити борозни лісовими плугами. У цьому випадку борозни виконують функцію дренажу, а самосів з'являється на гребенях борозен. Спеціальне розпушування ґрунту потрібно проводити перед випаданням насіння або відразу ж після випадання. Дуже ранній обробіток не завжди дає очікувані результати, бо поверхня ґрунту може покритися опавшим листям, хвоєю, ущільнитись і навіть покритися трав'яною рослинністю, що буде заважати процесу поновлення.

Догляд за підростом цінних порід найчастіше зводиться до усунення конкуренції з боку іншої рослинності. Проводять обламування гілок та верхівок другорядних порід, обкошування спеціальними косами або ранцевими мотокущорізами груп підросту та окремих екземплярів головної породи.

Із заходів, що віднесені до другої групи, найчастіше звертається увага на сезон рубки. Якщо ведеться орієнтація на природне поновлення головної породи, то можна гальмувати вегетативне поновлення другорядних порід - берези, осики - літньою рубкою. У цьому випадку поновлення другорядних порід буде гіршим, ніж при зимовій рубці. Якщо у дібровах ведеться орієнтація на порослеве поновлення дуба, то рубку потрібно проводити взимку, щоб молоді пагони до настання зими могли здерев'яніти.

При трелюванні зрубаних дерев або сортиментів відбувається перемішування лісової підстилки з мінеральною частиною ґрунту. При цьому схему трелювання потрібно скласти так, щоб не допускати утворення заглиблень до підґрунтя. Особливо це важливо для гірських лісів. Краще, коли при трелюванні деревини обробляється якомога більша частина лісосіки.

Про проведенні заходів сприяння природному поновленню потрібно враховувати головну породу, тип лісорослинних умов, стан самого насадження, особливо - поверхні ґрунту. Так, в умовах Полісся України сосна успішно поновлюється у наступних типах лісорослинних умов: вологому бору - А₃; перехідному від свіжого бору до свіжого субору -А₂-В₂; бідному варіанті перехідного від свіжого до вологого субору - В₂.₃. Тобто поновлення відбувається успішно у більш бідних та помірно зволожених типах лісорослинних умов. У більш багатих та сухих і надмірно зволожених типах процес природного поновлення сосни ускладнюється, а іноді - стає неможливим у короткий термін.