Народногосподарське завдання лісівництва та класифікація рубок

Правилами головних рубок у лісах України передбачене застосування безпосереднього примикання, а черезсмужне примикання лісосік тільки у заплавних лісах.

Якщо чергова суцільна лісосіка розміщується через смугу лісу, яка у 2-3 рази ширша за неї, то такий спосіб примикання вважають кулісним. Передбачається, що залишені смуги лісу будуть зрубані протягом 10 років (рис. 44 в) такими самими за шириною лісосіками, які примикатимуть одна до одної. Відмінність рубок з кулісним примиканням полягає у тому, що при черезсмужних рубках після першої фази залишається незрубаною половина лісового насадження у кварталі, а при кулісному примиканні на останню фазу рубки лишається 1/3 або 1/4 частина насадження. Недоліки кулісного примикання такі ж самі, як і черезсмужного.

Шириною лісосіки вважають розмір найкоротшої її сторони. Від цього показника залежить розмір майбутньої вирубки. Він впливає не тільки на швидкість експлуатаційного освоєння таксаційного кварталу, а й на успішність поновлення лісу на вирубках. Чим ширша лісосіка, тим більше мікроклімат вирубки буде наближатися до умов відкритого простору, тим менший буде вплив стін лісу, тому для поновлення лісу на вирубках перевага надається вузьким лісосікам. При суцільно лісосічних рубках вважали, що ширина вузьких лісосік повинна дорівнювати середній висоті деревостану, який вирубується. Розміри середньої за шириною лісосіки дорівнювали подвійній висоті деревостану, а широкої трьом і більше висотам. Оскільки для вітчизняних лісів із сосни, ялини за середню висоту деревостанів було прийнято 25 м, то середньою вважалась лісосіка шириною 40-60 м, а широкою - більше 60 м.

Як показала практика, дуже вузькі вирубки негативно впливають на хід поновлення лісу. А.П. Тольський для умов Бузулукського бору встановив, що ріст молодого покоління лісу гальмується надто високою температурою повітря і ґрунту. Було також встановлено, що за деяких умов на ріст молодого покоління лісу може негативно впливати стіна материнського лісу через висушення ґрунту коренями дорослих дерев. В умовах Півночі вузькі вирубки краще прогріваються у денні часи, але у нічні на них може застоюватися холодне повітря. Крім того, вузькі лісосіки ускладнюють лісосічні роботи, особливо при застосуванні механізмів і машин.

Отже, можна зробити висновок, що ширина лісосіки - найважливіший показник суцільно лісосічних рубок. Він має теоретичне обґрунтування. Раніше ширина лісосіки встановлювалася залежно від дальності засіву насіння стіною лісу. Тепер ширина лісосіки обґрунтовується екологічним впливом стіни лісу на вирубку. При цьому враховується зниження швидкості вітру, затінення вирубки у полуденні часи, збереження снігового покриву від видування вітром, зниження випаровування вологи з поверхні ґрунту та зменшення транспірації рослинами. Екологічний вплив стіни лісу виявляється, перш за все, у зниженні швидкості вітру, причому таке зниження спостерігається з підвітряного боку на відстані до 15 висот деревостану. Помітне зниження швидкості вітру (до 70%) стіна лісу забезпечує на відстані до 10 висот. Таким чином, ширина лісосіки (а) може дорівнювати 10 висотам деревостану (Н): а = 10Н.

Через часті порушення золотого правила лісівництва, яке регламентує термін примикання лісосік, з'явилася необхідність захисту стіною лісу не однієї, а двох вирубок, тому ширину лісосіки слід зменшити вдвічі, тобто: а = 5Н.

Діючі Правила головних рубок у лісах України регламентують ширину лісосік залежно від групи лісів, рослинної зони і домінуючої деревної породи (табл. 24).

У тому випадку, коли таксаційний квартал повністю зайнятий стиглим лісом і його потрібно зрубати за допомогою суцільно лісосічних рубок, залежно від розмірів кварталу можливі один або два заруби. Зарубом, або інакше - січею, називають першу лісосіку в кварталі. Відстань від першої лісосіки до кінця кварталу чи до другого зарубу називають лісосічним рядом.

Правила головних рубок в лісах України регламентують відстань між лісосіками одного року в одному або суміжних кварталах, яка повинна бути не менше подвійної ширини лісосіки.

Ширина лісосік суцільних рубок у рівнинних лісах України, м

Крім основних показників суцільно лісосічних рубок, існують і додаткові, насамперед, сезон рубки. Він впливає на хід природного поновлення на вирубці, особливо якщо вирубувалися листяні породи. Літня (з 15 травня) рубка ускладнює поновлення, а при зимовій рубці підріст, що був під пологом лісу, зберігається краще. Крім того, звільнення під росту з під пологу взимку, тобто у стадії спокою, сприяє кращій його адаптації до відкритого місця. Літні рубки негативно впливають на вегетативне поновлення лісу. Це слід враховувати, наприклад, тоді, коли необхідно загальмувати процес вегетативного поновлення небажаних порід на користь штучно поновлюваних головних.

У лісах України стиглі насадження часто являють собою невеликі ділянки, оточені молодими, або середньовіковими, чи пристигаючими насадженнями. Такі насадження, як правило, рубають цілими виділами. Але скільки їх можна рубати в одному кварталі? Норми вирубування старих ділянок лісу встановлюються правилами, вони залежать від групи лісів і розмірів таксаційного кварталу. Так, Правилами рубок для лісів України дозволяється ділянки лісу до 3 га у степовій і до 5 га в інших зонах незалежно від їх форми відводити для рубки повністю.

Ділянки лісу площею до 5 га, розташовані серед вкритих лісовою рослинністю земель, відводяться для рубки на рік за умови, що їх загальна площа у кварталі не перевищуватиме подвійного розміру максимальної площі лісосік, визначеної цими Правилами. У наступні роки під час відведення ділянок для рубки у таких кварталах необхідно дотримуватися термінів примикання відповідно до цих Правил.

У лісах другої групи пристигаючі насадження площею до 0,5 га, розташовані серед стиглих деревостанів або суміжні з ними, можуть включатись до лісосіки і призначатися для рубки, якщо загальна її площа не перевищить максимального розміру лісосіки, передбаченого цими Правилами.

Ділянки молодняків і середньовікових деревостанів площею 0,3 га і більше, розташовані серед лісосіки, відмежовуються у натурі, наносяться на план лісосіки і не включаються в експлуатаційну площу.

Якщо стигле насадження займає частину таксаційного кварталу, його вирубують суцільними лісосіками, які розміщують відповідно до встановленого напрямку рубки, терміну примикання та ін. У тому випадку, коли воно росте рівною смугою (кулісою), ширина якої не перевищує півтори ширини лісосіки, кулісу дозволяється зрубати без поділу на лісосіки. Це правило стосується і невеликих за розміром ділянок у рівнинних лісах України. Так, не розбиваються на лісосіки, а вирубуються повністю ділянки лісу площею до 3 га у степовій зоні, до 5 га - у лісостеповій та зоні мішаних лісів.

2.2.4 Застосування суцільно лісосічних рубок та їх оцінка

Суцільно лісосічні рубки виявилися тим способом рубок, який найбільше враховує як лісівницькі, так і лісоексплуатаційні вимоги, тому іони набули широкого застосування. З удосконаленням технології штучного поновлення лісу на вирубках суцільно лісосічні рубки стали основним способом головних рубок для лісів другої групи, тобто для регіонів, де ведеться інтенсивне лісове господарство.

Незважаючи на те, що у лісах першої групи використання деревини часто не є головною метою, своєчасне її вилучення і подальше використання є доцільним. У ряді випадків вкрай необхідна й заміна насаджень, які втратили водоохоронно-захисні властивості, на молоді і перспективні. Не завжди вирішення таких питань можливе при застосуванні складних способів рубки, іноді доцільно провести суцільно лісосічну рубку з штучним поновленням лісу.

Якщо припустити, що площа лісів першої групи дорівнює 100%, то лісопарки, зони санітарної охорони курортів, джерел водопостачання і подібні їм ліси, де головні рубки заборонені, займають 16% площі. У решти лісів першої групи дозволяється проводити рубки, у тому числі й суцільно лісосічні. Останні застосовують там, де інші способи рубки не забезпечують заміну насаджень, які втрачають захисні властивості.

Значення суцільно лісосічних рубок велике, позитивні їх властивості можна узагальнити так:

- проведення рубки доволі просте;

найбільше відповідають штучному поновленню вирубок, особливо світлолюбними породами;

забезпечують вплив незрубаної стіни лісу на вирубках, що покращує мікроклімат на ній;

при суворому дотриманні основних організаційно-технічних показників зберігають водоохоронно-захисні властивості лісових насаджень;

дозволяють досить ефективно використовувати механізми і машини на лісосічних роботах.

- Основні недоліки суцільно лісосічних рубок:

- створюють, у цілому, гірші умови для природного поновлення лісу порівняно з іншими складними способами рубки, часто призводять до задерніння вирубки;

- приводять до зміни порід, найчастіше хвойних на м'яколистяні;

при проведенні рубки у різновікових насадженнях зрубуються як стиглі, так і молоді дерева;

обмежують можливості використання важких агрегатних лісозаготівельних машин, що призводить до подорожчання лісозаготівель.

2.3 Концентровані й умовно-суцільні рубки

2.3.1 Поява, розвиток і характер концентрованих рубок

Розвиток народного господарства багатьох країн у 30-ті роки XX ст. вимагав великої кількості деревини, яку за допомогою вибіркових, суцільно лісосічних способів рубок одержати практично було неможливо. У цей же період на лісозаготівлях почала широко впроваджуватися механізація й електрифікація виробничих процесів. Однак існуючі способи рубок не дозволяли одержувати максимальний ефект від використання технічних засобів на лісосічних роботах і транспортуванні деревини, то у лісосіки суцільних рубок почали розширювати до 500 м і більше. Це дозволяло ефективніше використовувати машини і механізми, здешевлювати одержання деревини і швидше освоювати великі масиви стиглого і перестійного лісу.

Рубки з великими площами лісосік назвали суцільними концентрованими. Така назва з'явилася внаслідок того, що рубки потребують концентрації на одному місці значних продуктивних сил - будівництва доріг, житла, концентрації техніки та ін. Концентровані рубки проводять на великих площах, як правило, понад 50 га при ширині лісосік понад 250 м. Вони носять чітко виражений характер промислових рубок.

Виникли концентровані рубки у 1912 р., коли у лісах Уралу провели виробничий експеримент суцільних рубок цілими таксаційними кварталами розміром 2x2 км (рубки Шенка). Пізніше, на початку 20-х років, такі самі рубки почали впроваджувати поблизу Мурманської залізниці, причому тоді вони носили характер не повністю суцільних рубок. Офіційно у колишньому СРСР концентровані рубки дозволені з 1929 р. Крім європейської Півночі, як свідчить І.С. Мелехов, концентровані рубки, починаючи з 1936 р., розповсюдились на ліси Західного Сибіру, Далекого Сходу і у інші регіони тайги. Такий спосіб механізованих рубок широко розповсюджувався і за кордоном: у Фінляндії, Швеції, США й деяких інших країнах.

З часом концентровані рубки розвивались і змінювались за характером. І.С. Мелехов, який досконально вивчав рубки в умовах Півночі, виділив 4 періоди розвитку концентрованих рубок.

Перший (1929-1936 рр.) - період виникнення і впровадження у практику. Характерним для цього періоду є неповна вирубка дерев на площі за рахунок листяних порід, тонкоміру і фаутних дерев, тобто рубки були не повністю суцільними.

Другий (1937-1941 рр.) - рубки все більше ставали механізованими і наближалися до суцільних, тобто концентрованих. Листяні породи не вирубувалися лише там, де був молевий сплав деревини.

Третій (1941-1945 рр.) - для нього характерне скорочення обсягу лісозаготівель у зв'язку з війною. У той же час у лісах європейської Півночі розширювалися вибіркові рубки з метою заготівлі спец сортиментів: лижного кряжу та рушничної болванки, авіаційної деревини тощо. Заготівлі в злися поблизу транспортних шляхів у недорубах минулих років.

Четвертий (1945 р. і пізніше) - період бурхливого розвитку лісозаготівель на базі широкої механізації виробничих процесів, що різко збільшило питому вагу концентрованих рубок у обсязі лісозаготівель. З'явилися спеціальні машини, які дозволили підвищити продуктивність праці на лісозаготівлях. Одночасно для цього періоду характерне посилення лісівницьких вимог і регламентації показників рубок. Не простими виявилися питання поновлення лісу на концентрованих вирубках, а з впровадженням агрегатних машин - і питання зменшення негативного їх впливу на лісове середовище. Широке впровадження великотоннажних агрегатних машин відкрило новий етап у розвитку концентрованих рубок, який спричинив нові екологічні проблеми.

Широке застосування концентрованих рубок викликало необхідність досконалого їх вивчення. Першим, хто узагальнив досвід цих рубок і проаналізував їх характер, був проф. М.О. Ткаченко, який видав свою монографію уже 1931 року. Крім нього, рубки вивчали О.В. Давидов, О.О. Молчанов, І.Д. Юркевич, В.Г. Нестеров, А.П. Шиманюк, А.В. Побєдінський, І.С. Мелехов та інші вчені-лісівники. Це дало певні результати, які дозволяли, з одного боку, дати лісівницьку оцінку цим рубкам, а з іншого - намітити шляхи поновлення на них лісу. Питання концентрованих рубок за кордоном розроблене не було. Тому серед учених не було єдності відносно застосування концентрованих рубок. Деякі з них вважали широке впровадження їх у практику кроком назад у розвитку лісової науки і лісогосподарської практики. Вивчення рубок показало, що завдяки ним держава не тільки задовольняла потреби у деревині, а й перенесла лісозаготівлі з густонаселених лісодефіцитних районів у райони з надлишком лісів, до того ж наполовину перестійних.

На великих за площею концентрованих вирубках мікроклімат докорінно змінюється, наближаючись до клімату відкритого простору. Як і на суцільно лісосічних вирубках, тут спостерігаються більший світловий потік до поверхні ґрунту, більша віддача тепла поверхнею ґрунту порівняно з лісом, а також більша амплітуда коливання температур повітря і поверхневих шарів ґрунту. Крім того, на них відмічена менша відносна вологість повітря, хоча вологи з поверхні ґрунту випаровується тут більше. Під дією тепла швидше розкладається лісова підстилка. Часто погіршується гідрологічний режим ґрунту, іноді спостерігається заболочення. Сніговий покрив на таких вирубках щільніший, він раніше сходить весною. На концентрованих вирубках частіше спостерігаються літні заморозки, що веде до пошкодження молодих рослин. У цілому такі зміни факторів навколишнього середовища негативно впливають на рослинність. Вона, як і на суцільно лісосічних вирубках, змінюється - типові лісові рослини поступаються місцем злаковій рослинності, що затрудняє поновлення лісу.

Концентровані рубки викликають різку зміну водно-фізичних властивостей ґрунтів, особливо суглинкових та глинистих підзолистих. Ці зміни великою мірою залежать від сезону рубки, механізмів, які використовуються для трелювання, тобто переміщення зрубаних дерев до складів, від способу трелювання і т.п. (дослідження В.З. Гулісашвілі, В.С. Шумакова, А.В. Побєдінського та ін.). Змінюється також хімічний склад поверхневого шару ґрунту, в якому зменшується кількість сполук азоту, фосфору, калію. Особливо різкі зміни у ґрунті відбуваються при сучасній технології лісозаготівель з використанням машин, які мають масу 22-24 т. Під дією таких машин водопроникність ґрунту зменшується у 100 і більше разів, що у свою чергу збільшує поверхневій стік води у 200 і більше разів, а внутрішньоґрунтовий повністю припиняється. Все це призводить до інтенсивного розвитку процесів ерозії. Наслідки таких змін не тільки утруднюють поновлення лісу, а й можуть проявлятись за межами вирубок, викликаючи повені, обміління річок та ін.

Останнім часом у Російській Федерації концентровані рубки застосовують у лісозаготівельних базах ліспромгоспів.

2.3.2 Основні організаційно-технічні показники концентрованих рубок

Організаційно-технічні показники концентрованих рубок дуже різноманітні і залежать від технології заготівлі деревини, а також її транспортування. Для цього способу рубок встановлюється напрямок рубки, ширина лісосіки, термін і спосіб примикання. Потрібно відмітити, що принципи їх встановлення інші, ніж для суцільно лісосічних рубок.

Напрямок рубки у рівнинних лісах визначається напрямком магістральних лісовозних шляхів. Лісосіки, як правило, розміщують уздовж цих шляхів. Найпоширенішим є поступальний напрямок, коли чергова лісосіка розміщується у напрямку заглиблення лісовозних шляхів у лісовий масив. Дорога поступово продовжується, і одночасно розміщуються й замикаються на неї лісосіки. У гірських лісах Уралу, Саян, Далекого Сходу, де дозволені концентровані рубки, лісосіки розташовують довгою стороною упоперек схилу крутизною до 20°, а напрямок рубки встановлюють від підошви до вершини.

П т концентрованих рубках переважає безпосереднє примикання лісосік з терміном примикання 3-4 роки для хвойних порід і 1 рік - для м'яколистяних.

Найчастіше ширина лісосіки встановлюється в межах 500-1000 м, а довжина - за довжиною таксаційного кварталу: 1000 або 2000 м. На відміну від принципу встановлення ширини лісосіки при суцільно лісосічних рубках, при концентрованих вона найчастіше визначається подвійною відстанню тракторного трелювання деревини. Для сучасних трелювальних тракторів оптимальна відстань трелювання не перевищує 500 м, тому й ширина лісосіки найчастіше встановлюється у межах 1000 м. Якщо рубки ведуться на кам'янистих ґрунтах, наприклад, у Карелії, ширина лісосіки зменшується до 500 м. Така сама ширина встановлюється й у гірських лісах на схилах 10-20°, а у кедрових лісах ширина лісосіки не повинна перевищувати 250 м.

2.3.3 Процес природного поновлення лісу і заходи, що йому сприяють

На концентрованих вирубках в умовах зони тайги європейської частини Росії за останні п'ятдесят років поновлення лісу відбувалося на 90% площі, але його якість не завжди була високою. Починаючи з 60-х років, природне поновлення хвойних порід на концентрованих вирубках різко погіршилося через послаблення уваги до заходів зі сприяння поновленню лісу, а також у зв'язку з широким впровадженням на лісозаготівлях агрегатних машин і їх негативним впливом на ґрунт лісу.

На концентрованих вирубках можливе як попереднє, так і наступне природне поновлення лісу. У Європейсько-Уральській зоні тайги 40-50% лісосік, які щорічно плануються під рубки, мають у достатній кількості здоровий підріст головних порід. Якби його вдавалося зберегти хоча б наполовину, проблема лісопоновлення на вирубках була б вирішена.

Наступне поновлення концентрованих вирубок проходить, як правило, зі зміною хвойних порід березою та осикою. Найбільш успішно наступне поновлення лісу відбувається на вересових типах вирубок, які утворилися після вирубки насаджень, пошкоджених низовими пожежами. З великими труднощами відновлюються хвойні породи на перезволожених вирубках, у відносно багатих лісорослинних умовах, де розростається не тільки трава, а й підлісок. Труднощі у поновленні ялини полягають також у тому, що ранньою весною молоді дерева на концентрованих вирубках часто витискуються з ґрунту морозом, пошкоджуються заморозками.

Повноцінні лісові насадження на концентрованих вирубках поновити дуже важко, але можливо. Для цього потрібні певні заходи, іноді трудоємкі, які називають заходами зі сприяння природному поновленню лісу.

Під ними розуміють певні дії, що спрямовані на появу підросту деревних порід або на збільшення і збереження його кількості, які забезпечують заміну вирубаних деревостанів молодим поколінням лісу. Такі заходи поділяють на самостійні лісогосподарські і на супутні головним рубкам, тобто такі, які є частиною процесу рубки. На концентрованих вирубках самостійні заходи проводяться рідко. На них так само, як і на суцільно лісосічних рубках, для успішного поновлення лісу необхідно забезпечити умови для засівання вирубки насінням цінних хвойних порід, забезпечення укорінення сходів і захист їх від конкуренції з боку іншої рослинності, високої схоронності підросту. У сучасний період виконання цих умов ускладнюється ще й тим, що все частіше вирубуються не чисті хвойні деревостани, а мішані з участю м'яколистяних порід.

При концентрованих рубках не можна розраховувати на засівання вирубок насінням дерев, що створюють стіни лісу. У даному випадку велике значення мають джерела засівання, які знаходяться на площі вирубки. Це, як і на суцільно лісосічних вирубках, можуть бути поодинокі дерева, яких у процесі рубки лишили саме для цього. їх називають насінниками, вони повинні мати добре розвинену крону. У нових умовах ці дерева починають рясно родити через 4-5 років. Поодинокі насінники виправдовують себе на добре дренованих ґрунтах. Найчастіше насінниками лишають дерева сосни. Після поновлення вирубки насінники вирубують. Крім насінників, на концентрованих вирубках залишають насіннєві групи, куртини або смуги. Насіннєва група складається з кількох дерев, її площа не перевищує 0,03 га. Групи насінників практикують для засівання вирубки модриною. Поодинокі дерева модрини погано запилюються, що негативно впливає на врожай насіння. Насіннєві куртини залишають у тому випадку, коли поодинокі дерева і групи не можуть опиратися вітрові і вивалюються з корінням. їх залишають при рубках ялинників і ялиново-листяних насаджень, які ростуть на суглинкових сирих ґрунтах. Куртина, як правило, налічує від 50 до 200 дерев, має форму квадрата, трикутника чи овала і площа її дорівнює, у середньому, 0,2 га. Загальна площа куртин не повинна перевищувати 8-10% площі вирубки. Через кілька років куртини з дерев ялини руйнуються вітром, але вони протягом 7-10 років забезпечують засівання площі насінням і, у цілому, поновлення ялинового лісу.

Засівання вирубки насінням ще не дає гарантії, що ліс на ній відновиться. Повинні створитися умови для проростання насіння, появи сходів і їх нормального росту. Такі умови створюються тоді, коли поверхня ґрунту розрихлюється, а лісова підстилка перемішується з ґрунтом. При концентрованих рубках такий обробіток поверхні ґрунту досягається продуманим технологічним процесом лісозаготівлі. Якщо лісозаготівля ведеться за "традиційною" технологією, яка передбачає рубання дерев бензиномоторною пилкою, потім їх трелювання, подальшу обробку, а лише потім вивезення, то для успішного поновлення лісу треба, щоб при трелюванні зрубаних дерев оброблялась якомога більша чистина поверхні ґрунту на лісосіці. Встановлено, що при окремих технологічних схемах розробки лісосік при трелюванні дерев можливий обробіток поверхні ґрунту на 75% площі лісосіки.

На вирубках з великою товщиною лісової підстилки, що становить собою торф'яний пласт (грубий гумус), часто для лісопоновлення використовують вогонь. Такий прийом практикують лісівники Скандинавських країн, Канади і США.

2.3.4 Умовно-суцільні рубки

Умовно-суцільні рубки з'явилися на початку XX ст., коли деревину почали заготовляти не підневільно-вибірковими, а суцільними рубками. При цьому вирубувалися тільки ті дерева, з яких можна одержати необхідні сортименти, решта дерев лишалася незрубаною. Найчастіше не зрубувалися дерева листяних порід, фаутні дерева й тонкомір хвойних порід, що складало 10-40% попереднього запасу. Таким чином, умовно суцільні рубки стали проміжними між вибірковими і суцільними рубками. Найбільш широко ці рубки застосовувались у віддалених від шляхів районах, де заготовлена деревина транспортувалась за допомогою молевого сплаву. У зв'язку з цим не заготовляли деревину м'яколистяних порід, модрини. Таким чином, у ті часи перехід від вибіркових рубок до повністю суцільних був неможливим з економічних причин. Таких причин можна назвати дві - мала потреба у деревині м'яколистяних порід і утруднений сплав деревини листяних порід і модрини.

Умовно-суцільні рубки набули широкого розповсюдження у районах Європейської Півночі. Так, у 50-ті роки питома вага їх за площею становила в Архангельській області - 59%, Вологодській - 49, Комі - 88, Карелії - 77%. У середньому при умовно-суцільних рубках вирубувалося до 90 м³та"¹ деревини з наявних 150 м³'га"¹. Лісівники постійно критикували такі рубки, оскільки при їх проведенні не виконуються лісівницькі вимоги, що призводить до сильної захаращеності ділянок, де вони були застосовані. Це веде до підвищення пожежної небезпеки, погіршення санітарного стану і т.п. Залишений тонкомір згодом вивалюється вітром, а листяні породи забезпечують зміну порід.

Повністю відмовитися від умовно-суцільних рубок можна буде лише тоді, коли вся деревина листяних порід і низькотоварна деревина хвойних будуть перероблятися на корисну продукцію.

2.4 Поступові рубки

2.4.1 Особливості й класифікація поступових рубок

При поступових рубках деревостан вирубується повністю, але не відразу, не за короткий термін, а у кілька прийомів протягом 5-30, іноді й більше років. У процесі рубки з'являється і формується молоде покоління лісу, яке після закінчення рубки може бути як одновіковим, так і умовно-одновіковим чи різновіковим.

Труднощі у природному засіванні суцільних вирубок важким насінням, наприклад бука, як раз і привели німецьких лісівників до застосування поступових рубок. Обґрунтування таких рубок було дане у кінці XVIII ст. Воно пов'язане з іменем видатного німецького лісівника Георга Людвіга Гартіга, який дав десять "генеральних правил" для проведення поступових рубок. Але оскільки він був прихильником дуже обережного впливу рубки на насадження, то такі рубки отримали назву "темних", тобто таких, що не порушують зімкнутий полог. Пізніше Г. Котта запропонував більш активний метод рубок, такі рубки почали називати "світлими" рубками. Німецький лісівник Пфейль ввів свій принцип рубки: "все залежно від обставин", що давав свободу в проведенні поступових рубок та необхідних лісогосподарських заходів, які враховують і породу, і можливості поновлення лісу. Багато уваги приділяли поступовим рубкам у Росії Д.М. Кравчинський, Н.К. Генко, які запропонували так звані спрощені поступові рубки. Активним дослідником і пропагандистом поступових рубок у лісах України був Є.В. Алексєєв, який вважав, що їх можна застосовувати в усіх лісах, за винятком сухих борів.

Отже, поступові рубки можуть бути застосовані у найрізноманітніших умовах, але найчастіше їх проводять у лісах першої групи. Поступові рубки відносяться до лісосічних рубок, величина лісосік обмежується, наприклад у рівнинних лісах України, площею 25 га. Після закінчення останнього прийому поступової рубки старшого покоління лісу на площі не лишається, тому за кінцевим результатом вони схожі на суцільні рубки. У одних випадках дерева вирубують відносно рівномірно по площі, в інших нерівномірно, утворюючи "вікна" в полозі, улоговини і т.п. Тому такі рубки іноді називають рівномірними і нерівномірними, улоговинними. Поступові рубки також поділяють на короткострокові, якщо рубка ведеться не довше 20 років, і довгострокові, якщо вона продовжується ЗО і більше років. До короткострокових рубок належать рівномірно-поступові, у тому числі спрощені 2-3 - прийомні рубки. Нерівномірні поступові рубки потребують більшого терміну для поновлення лісу, всі вони довгострокові. До деяких відносять групово-вибіркові, улоговинні, групово-поступові й довготривало-поступові рубки. Залежно від цінності деревних порід, їх біології, стану, у перші прийоми поступової рубки у мішаних деревостанах спочатку вирубують другорядні породи. Але якщо у насадженні головна порода росте з осикою, то потрібно вжити заходів, щоб після вирубування осики не з'являлася велика кількість кореневих пагонів. Для поступових рубок встановлюються такі організаційно-технічні показники: кількість прийомів рубки; доля запасу, яка вирубується у кожен з прийомів; інтервали часу між прийомами, або періоди очікування; загальний термін рубки, або відновлювальний період; характер вирубки дерев на лісосіці (рівномірний чи нерівномірний).

У сучасний період широке застосування поступових рубок дещо стримується відсутністю спеціальних машин і механізмів, які могли б забезпечити високе збереження природного поновлення під пологом лісу. І все-таки поступові рубки досить широко застосовуються у гірських лісах, а також у рівнинних - у деяких областях Росії, Литві, Латвії і в Україні. Подальший розвиток поступових рубок диктується необхідністю використання цінної деревини у лісах густонаселених районів, де суцільні рубки небажані через різке порушення ними природи лісу і погіршення довкілля. Як успішно будуть застосовуватися поступові рубки у майбутньому - буде визначатися тим, наскільки вдало вони будуть механізовані й економічно ефективні.

2.4.2 Рівномірні поступові рубки

Схема рівномірної поступової рубки була розроблена Гартігом у кінці XVIII ст. для букових лісів і нині вважається класичною. У літературі цей спосіб рубки іноді називається насіннєво-лісосічним. За такою схемою деревостан вирубується за чотири прийоми, кожен з яких ставить певну мету і має свою назву. Перший прийом - підготовчий, другий - засівний, третій - освітлювальний і останній - очисний, або остаточний. Характер вибірки дерев на площі відносно рівномірний. У процесі такої рубки забезпечується не тільки поступова вибірка цінних дерев, але й надійне поновлення лісу. Загальний термін рубки не виходить за межі 20 років, тобто класична рівномірна поступова рубка є короткостроковою, а після неї виникає одновікове насадження.

Підготовчий прийом рубки. Він проводиться з метою підвищення плодоношення у материнського насадження. Розрідження пологу лісу посилює доступ світла у крони і через кілька років дерева починають рясніше родити. Потік світла досягає поверхні ґрунту, приносить більше тепла, що зумовлює активніший розклад лісової підстилки, призводить до створення сприятливих умов для проростання насіння. У перший прийом рубки, як правило, вирубують дерева небажаних порід, частину дерев головної породи, які мають дефекти стовбура, а також уражені хворобами і т.п. У цілому вибірка запасу не повинна перевищувати 20-25%. Практика показала, що перший прийом рубки краще проводити на початку осені, у цьому випадку трелювання зрубаних дерев забезпечить краще перемішування лісової підстилки, а це прискорить її розклад.

У сучасних умовах при першому прийомі рубки проводять технологічне облаштування лісосік, а саме: прорубують систему волоків, тобто шляхів, по яких будуть трелювати зрубані дерева, намічають межі пасік обабіч кожного волока, які будуть проходитися рубкою, а зрубані дерева переміщуватись на волок так, щоб не пошкодити дерева, залишені на корені, і молоде покоління лісу. Крім цього, підшукують місця для розробки зрубаних дерев, а також для навантаження їх на транспорт. Такі навантажувальні площадки потрібно розміщувати на галявинах, біля шляхів або просік. Волоки і навантажувальні площадки вважаються службовою площею, вона не повинна перевищувати 20% загальної. Як правило, при технологічному облаштуванні лісосіки вирубується від 5 до 10% запасу, решта вирубується на пасіках. Після проведення першого прийому рубки потрібен період вичікування, який продовжується 4-5 років.

Засівний прийом рубки. Як правило, він проводиться в урожайний рік. Його мета - якомога рівномірніше засіяти площу насінням, тому його проводять після дозрівання насіння, восени, а дерева вирубують рівномірно на площі лісосіки. Ставиться мета не тільки засіяти площу насінням, але й забезпечити появу й ріст сходів, тому зімкнутість материнського пологу повинна дорівнювати 0,8. Саме така зімкнутість не дозволить розростатись трав'яній рослинності і конкурувати зі сходами деревних порід. У другий прийом вирубується 20-30% запасу за рахунок найбільш великих дерев, а також дерев другорядних порід, фаутних дерев, якщо вони лишилися після першого прийому рубки. Після засівної рубки настає період вичікування, що триває 5-7 років. Його термін визначається у кожному конкретному випадку на основі спостережень за станом самосіву і підросту.

Освітлювальний прийом. Його метою є створення найбільш сприятливих умов для росту молодого покоління лісу, що з'явилося під пологом насадження у процесі рубки. Слід відмітити, що сходи деревних порід витримують деякий дефіцит світла, а згодом, перетворившись на підріст, потребують його більше. Отже, запізнюватися з проведенням освітлювального прийому рубки небажано. Не бажане і раннє проведення освітлювальної рубки, бо у цьому випадку створюються несприятливі умови для молодого підросту. Є ще один критерій, за яким можна визначити термін проведення рубки: чим крупніший підріст під пологом насадження, тим більше він буде пошкоджуватися у процесі проведення рубок.

При освітлювальній рубці дерева вирубують таким чином, щоб забезпечити доступ світла до самосіву і підросту, що з'явилися, залишаючи частину дерев материнського насадження для захисту молодого покоління лісу від заморозків, перегріву у літку, а також від конкуренції трав'яної рослинності. Рубка повинна позбавити підріст пригнічення з боку материнського насадження, у той же час залишивши його захисний вплив, тому її планування і проведення потребує високої кваліфікації виконавців. Щоб зменшити пошкодження підросту освітлювальну рубку доцільно проводити взимку за наявності снігового покриву. При проведенні перших трьох прийомів рубки дерева, які призначені до вирубки, обмірюють, нумерують, і на них ставлять клеймо. Все це дозволяє контролювати величину вибірки запасу.

Очисний, або остаточний, прийом класичної рівномірної поступової рубки. Проводять через 3-7 років після освітлювального. До його проведення залишається 25-30% запасу деревостану, який у останній прийом вирубується повністю. На місці материнського насадження залишається молоде покоління лісу віком до 15 років, яке нагадує суцільну вирубку з наступним поновленням лісу.

З технологічного боку останній прийом рубки найвідповідальніший, бо від того, як буде проведена рубка, чи збережеться непошкодженим підріст, буде у цілому визначатися успіх поновлення лісу на лісосіці.

Класична 4-прийомна поступова рубка найбільше відповідає при роді букових лісів, але не завжди повністю витримується. Іноді для успішного поновлення лісу потрібно більше прийомів, іноді - менше. На практиці найчастіше доводиться йти шляхом зменшення кількості прийомів. Наприклад, у зоні інтенсивного ведення лісового господарством систематично проводяться рубки догляду за лісом. У цьому випадку насадження перед настанням віку стиглості вже добре плодоносять і для них зовсім не потрібний підготовчий прийом рубки. Поступову рубку в таких насадженнях доцільно починати із засівного прийому. Іноді доводиться поєднувати освітлювальний і очисний прийоми, що дає можливість зберегти непошкодженим високорослий підріст.

Схема поступової рубки, у першу чергу, визначається лісорослинними умовами й біологією та екологією головної деревної породи. Лісорослинні умові можуть бути як сприятливими природному поновленню, так і несприятливими, тому й схема рубки може складатися як з меншої, так і з більшої, ніж схема класичної рубки, кількості прийомів. При поступових рубках у насадженнях з тіньовитривалих порід підріст меншою мірою потребує світла для нормального росту і розвитку, тому в освітлювальний прийом рубки вибирається й менший запас деревини. Навпаки, коли рубки проводяться у насадженнях, що сформовані світлолюбними породами, підріст більше страждає від нестачі світла, тому для його освітлення потрібно вирубувати більшу частину запасу деревини, іноді 30-35%. В умовах рівнинних лісів України великий вплив на хід природного поновлення під пологом насаджень, а значить, і на характер поступових рубок, мають погодні умови. Тільки сприятливі погодні умови протягом кількох років підряд після засівання площі насінням сосни можуть гарантувати успіх природного поновлення. Цим, мабуть, і можна пояснити "хвилі поновлення" соснових лісів у зоні Полісся України у минулому. Наприклад, сосняки природного походження, що увійшли до лісового фонду Боярської ЛДС Київської області, на великій площі були одновіковими (зараз їм близько 170 років). Як показали досліди П.М. Мегалінського і В.С. Наконечного, поступові рубки у цих лісах не забезпечують гарантованого поновлення сосни, бо сходи, які масово з'являються щорічно, гинуть з настанням серпневої посухи.

У мішаних лісах південної частини зони тайги, на Поліссі під пологом лісу часто відмічається надійне природне поновлення головних порід. У таких випадках недоцільно дотримуватися класичної схеми рубки, а необхідно швидше звільняти підріст, вирубуючи материнське насадження за два або три прийоми. Особливо це стосується світлолюбних порід, насамперед, сосни. У рівнинних лісах з достатнім зволоженням ґрунту, де природне поновлення під пологом розріджених деревостанів проходить успішно, відпадає необхідність у перших прийомах рівномірної поступової рубки, тому почали застосовувати спрощені поступові рубки з кількістю прийомів до 2-3, а загальним терміном рубки - до 10-15 років.

2.4.3 Спрощені рівномірні поступові рубки та їх застосування

Зародилися спрощені поступові рубки у Німеччині, але широкого застосування набули у Росії. Найбільш обґрунтованими і перевіреними на практиці визнаються рубки Кравчинського для ялинових лісів. Наприкінці XIX ст. Д.М. Кравчинський застосував спрощені поступові рубки у приватних лісах Смоленської губернії, а потім запропонував їх для ялиново-листяних насаджень Лісінського дослідного лісництва під Петербургом, де й проводив з 1896 по 1920 рік.

Д.М. Кравчинський поставив за мету припинити процес поступової зміни ялинових лісів листяними породами, який, за свідченням А.С. Тихонова, за 50 років інтенсифікувався (з 28 до 47%) унаслідок застосування суцільно лісосічних рубок. Спочатку Д.М. Кравчинський проводив двоприйомну рубку, оскільки насадження середнього складу 6Яз2Бп20с мали невисоку повноту і достатню кількість підросту під пологом. До рубки призначалися ялинники 100-річного віку. За 3-5 років до початку рубки дерева осики кільцювали, тобто знімали кору до самої деревини навколо стовбура шириною ЗО см. Такий захід значно зменшував появу кореневих паростків, а дерева згодом усихали. У перший прийом вирубувалося до 50% запасу за рахунок вибірки берези і значної частини ялини. На корені залишалися всохлі дерева осики і сосна. Для запобігання руйнування насадження вітром рубки вели лісосіками шириною 50 м з черезсмужним примиканням, зі сходу на захід, тобто проти переважаючих вітрів. Другий прийом рубки проводився через 10 років незалежно від насіннєвих років, бо лісосіки щорічно достатньо засівалися насінням. Під пологом насаджень залишався підріст ялини висотою до 0,5 м, решту більш високорослого підросту висмикували з ґрунту. Оскільки другий прийом проводили за наявності снігового покриву, то низькорослий підріст добре зберігався.

Десятирічний досвід показав, що не в усіх лісорослинних умовах поновлення ялини проходить однаково успішно і не скрізь залишки деревостану після першого прийому рубки однаково пошкоджуються вітровалом.

Практика рубок також показала, що занадто велика вибірка запасу у перший прийом рубки викликає вітровал, особливо на лісосіках другої черги, тому Д.М. Кравчинський перейшов до триприйомних рубок. У перший прийом вирубували 30-35% запасу, у другий - 25-30% і третій - решту. Загальний термін рубки довелося збільшити до 15 років. У окремих місцях, де був відсутній підріст ялини, насіння підсівали або підсаджу вали 2-річний самосів ялини з грудкою землі. За 24 роки у Лісінському лісі проведені поступові спрощені рубки на площі близько 1500 га. Об стеження насаджень, що виросли на місці рубок Д.М. Кравчинського, показало, що у 60-80 річному віці вони мають склад 6Яз1Сз20с1Бп, при повноті 0,7-0,9 запас деревини становить близько 260 мта'¹. Так вперше на практиці був припинений процес зміни ялини листяними породами шляхом вдосконалення способів рубки лісу. На жаль, одним з недоліків цих рубок є ігнорування існування високорослого підросту. Саме такий підріст здатний конкурувати з листяними породами, що й було згодом доведено. Уже в наш час дещо змінено порядок призначення дерев до рубки, а саме: у перший прийом вирубують осику і перестиглі дерева ялини, а березу залишають, що підвищує стійкість насадження до вітровалу. В цілому, вибиралося до 40% запасу. Другий прийом рубки здійснювали через 6-10 років, всі роботи проводили механізовано, тому у літературі ці рубки отримали назву спрощених поступових рубок за методом ЛЛТА. З кінця 50-х і до середини 70-х років рубки проведені на площі до 300 га, і результат виявився позитивним.

У соснових лісах спрощені поступові рубки вперше застосував Н.К. Генко у районах Середнього Поволжя наприкінці XIX ст. У цих районах, як і в інших районах так званого сухого лісівництва, у сосняках рекомендувалося проводити триприйомні рубки. Особливості соснових лісів вимагали об'єднання підготовчого прийому із засівним, причому для появи самосіву потрібно було розпушувати поверхню ґрунту, а для його збереження - боротися з трав'яною рослинністю. У соснових лісах Волині, за даними Є.В. Алексєєва, до 1917 р. застосовувалися двоприйомні рівномірні поступові рубки, при яких після першого прийому забезпечувалося поновлення сосни, але при остаточній рубці знищувалось 60-90% підросту. В соснових насадженнях Дубечанського лісництва Київської області такі рубки дали позитивні результати. їх прихильником був проф. Д.І. Товстоліс. Узагальнив результати поступових рубок у лісах України ще у 1927 р. С.В. Апексєєв у своїй праці "Семеннолесосечньие рубки". На його думку, позитивних наслідків рівномірно-поступових рубок у соснових лісах слід чекати у зоні Полісся в лісах усіх типів, крім сухого і свіжого борів, а іноді й суборів. Учений вважав, що потрібно дотримуватися триприйомних, а іноді і двоприйомних рубок, причому проводити їх можна лише за наявності снігового покриву. Обов'язковими вважалися заходи, що сприяли поновленню сосни, - вирубування підліску, розпушування поверхні ґрунту смугами або площадками. Якщо такі вимоги виконувались і зрубані дерева вилучалися з лісосіки акуратно, все одно лишалося 20-25% площі, на якій не було здорового і надійного підросту, тому їх потрібно було заліснювати. Але у рівнинних лісах України поступові рубки так і не набули виробничих масштабів.

Широко відомий позитивний досвід спрощених насіннево-лісосічних рубок, які провів лісничий О.М. Якубюк у Прокудиному бору, що знаходиться у Підмосков'ї. Поступові 2-3-прийомні рубки він проводив з 1927 по 1960 p.p., причому головним моментом для визначення кількості прийомів служила поява або відсутність достатньої кількості самосіву після проведення першого прийому. Якщо після проведення прийому рубки наступне літо не забезпечувало задовільного поновлення, то практикувались заходи по його сприянню протягом 2-3 років. Як захід сприяння поновленню сосни застосовувалась і вогнева очистка місць рубок у кучах. При двохприйомних рубках Якубюк в перший прийом вибирав до двох третіх запасу деревостану, а при триприйомних - чверть, у другий - половину і у третій - чверть загального запасу.

З 1954 р. поступові рубки досліджували П.М. Мегалінський, B.C. Наконечний та В.Є. Свириденко у соснових лісах Боярського навчально-дослідного лісгоспу, що знаходиться поблизу Києва на межі Полісся і Лісостепу. Для лісгоспу були характерні сосняки природного походження віком 120-130 років з крупномірними деревами, що в умовах свіжого субору досягають висоти ЗО м і більше. Досліди показали, що поновлення сосни на лісосіках поступових рубок краще відбувається у вологому суборі, який за багатством ґрунту наближається до бору (Боярське лісництво). У свіжому суборі сходи сосни часто не витримують конкуренції трав'яної рослинності, яка буйно розростається, і масово гинуть вже на першому році життя. Із заходів, що сприяють поновленню сосни, кращі результати відмічені у широких коритоподібних смугах, які створювалися важкими дисковими боронами.

Дослідні рубки показали, що при механізованих лісосічних роботах з деревами, об'єм стовбура яких перевищує 1 м³, дуже складно зберегти непошкодженим підріст при другому і третьому прийомі рубки. На таких лісосіках потрібно трелювати дерева тільки у сортиментах, а трелювальні волоки намічати так, щоб вони обходили групи підросту. Встановлена також можливість використання для поновлення сосни не тільки підросту, що з'явився у процесі рубки, а й попереднього поновлення, яке особливо характерне для вологого субору. Дослідні рубки у Боярському навчально-дослідному лісгоспі показали можливість застосування спрощених поступових рубок у зоні Полісся, особливо у лісах, віднесених до першої групи. Спрощені поступові рубки велись і у дібровах Росії, України, Білорусі, Грузії. Оскільки дуб росте на багатих ґрунтах, поряд з ним завжди ростуть і його супутники - клен, липа, ільмові, граб, а також ліщина та інші кущі. Тому поступові рубки у дібровах потрібно проводити, не розтягуючи термін рубки, бо світлолюбний підріст дуба загине від нестачі світла.

Розроблена для букових лісів класична схема рівномірних поступових рубок не завжди доцільна. Як показала практика рубок у Карпатах, чутливість бука до крайніх температур занадто перебільшена, і тому самосів бука потрібно швидко звільняти від затінення материнським пологом. На відкритих місцях підріст бука подвоює приріст порівняно з підростом, який знаходиться під пологом лісу, тому доцільно скорочувати термін рубки і кількість прийомів. Однак при спрощенні схеми рубки потрібно мати на увазі, що короткострокова поступова рубка може значно знизити захисні функції лісу, адже молоде покоління не здатне повною мірою виконувати такі функції.

Практика поступових рубок у Карпатах показала, що зі збільшенням стрімкості схилу при застосуванні цих рубок різко зростає питома вага пошкоджених дерев, іноді до 60% і більше. Недоцільні поступові рубки у бучинах, що ростуть на мілких ґрунтах, бо це призводить до вітровалу. Саме тому правилами рубок забороняється проведення поступових рубок на схилах, стрімкість яких понад 20°. У високоповнотних (0,9 і більше) насадженнях рекомендується триприйомна рубка, а у середньоповнотних - двоприйомна.

У рівнинних умовах України триприйомні рубки проводяться при повнотах 0,8-1,0, а при нижчих - двоприйомні за наявності життєздатного підросту. Лісосіка обмежується 25 га.

Досить широкого застосування, починаючи з 1957 р. набули спрощені поступові рубки у букових лісах Українських Карпат, хоча такі рубки доцільно проводити тільки у відносно одновікових насадженнях при задовільному ході поновлення. Переважають двоприйомні поступові рубки, які вигідні для виробничників. У табл.25 наводяться дані по головним рубкам у Свалявському лісокомбінаті Закарпатської області. Вони можуть бути ілюстрацією співвідношення різних способів головних рубок і для інших підприємств, у лісовому фонді яких переважає бук.

Площі лісосік головних рубок Свалявського лісокомбінату Закарпатської області, га

Наведені дані свідчать про надання переваги спрощеним поступовим рубкам перед іншими способами рубок.

2.4.4 Оцінка рівномірних поступових рубок

Однозначну оцінку поступовим рубкам дати не можна, тому що вони мають і позитивний, і негативний ефект. Ще у XIX ст. лісівників зацікавили поступові рубки завдяки можливості їх застосування у соснових лісах. Такі рубки дозволяли позбавитися задерніння ґрунту, яке відмічалося на суцільних вирубках і дуже ускладнювало процес поновлення сосни. Крім того, при поступових рубках лісосіки не заселялися хрущем, що також сприяло успішному поновленню лісу. Практика показала, що поступові рубки ефективні в усіх типах лісу, крім лишайникових борів, але у більш багатих типах лісу їх проведення потребує цілого комплексу заходів, що сприяють поновленню сосни. Поступові рубки складніші порівняно з суцільно лісосічними, але вони дозволяють заготовляти більшу кількість грубої деревини як у перший прийом, так і у наступний - за рахунок посилення так званого світлового приросту.

На лісосіках поступових рубок менше порушується ґрунт тракторами або агрегатними машинами. Це зменшує порівняно з суцільно лісосічними рубками шкідливий вплив рубки на водоохоронні, ґрунтозахисні властивості лісу. При продуманій технологічний схемі рубки такі пошкодження мінімальні, а підріст добре зберігається. Саме цей факт і покладений в основу рекомендацій поступових рубок як одного з основних способів для застосування у лісах зелених зон міст.

У цілому рівномірні поступові рубки мають такі позитивні риси:

дозволяють рівномірно засівати лісосіки як тіньовитривалим, так і світлолюбним породам;

сприяють нормальному поновленню лісу за рахунок створення для молодого покоління кращих порівняно з суцільною вирубкою мікроумов;

- зберігають захисні функції лісових насаджень;

- дозволяють насадженням успішно використати світловий приріст і цим збільшити кількість крупних сортиментів;

- скорочують загальний термін вирощування насаджень. До недоліків слід віднести:

- складність в організації проведення рубки, особливо при механізації лісосічних робіт;

- небезпеку пошкодження та знищення підросту в процесі рубки;

складність проведення рубки у насадженнях, що схильні до вітровалу;

складність забезпечення поновлення головних порід у багатих типах лісу, де сильно розростаються підлісок та надґрунтовий покрив;

- подорожчання на 20-25% лісозаготівель порівняно з суцільно-лісосічними рубками.

Як бачимо, недоліки поступових рубок мають здебільшого виробничий характер. їх можна позбавитись, якщо буде вдосконалюватися технологія рубок, будуть використовуватися спеціальні машини, агрегати й інша техніка, яка забезпечить ефективне проведення рубок. У перспективі слід чекати розширення застосування поступових рубок у рівнинних та гірських лісах України. Об'єктивними передумовами цього є те, що більше половини лісів України мають штучне походження, а у рівнинній частинГ території їх частка значно більша. Ці ліси - одновікові, тому застосовування інших складних способів рубок у даному випадку обмежене.