Управління процесом впровадження інновацій на суб’єкті ЗЕД – підприємстві сільгоспмашинобудування

Размещено на http://www.allbest.ru/

Міністерство освіти і науки України

Херсонський економічно-правовий інститут

Кафедра менеджменту зовнішньоекономічної

діяльності підприємств

Управління процесом впровадження інновацій на суб'єкті ЗЕД - підприємстві сільгоспмашинобудування

(НА ПРИКЛАДІ ВАТ "ЧЕРВОНА ЗІРКА")

ДИПЛОМНА РОБОТА

Розробила: Л.О. Кузьменко

Керівник: Ю.П. Яковлєв

Нормоконтроль: О.М. Соболь

Херсон - 2002

ЗМІСТ

ВСТУП

1. АНАЛІЗ ОРГАНІЗАЦІЇ МАШИНОБУДУВАННЯ В УКРАЇНІ

1.1 Основні тенденції виробництва сільськогосподарської техніки

1.2 Розвиток техніки для АПК в нових економічних умовах

1.3 Формування зовнішньоекономічної політики в галузі та регулювання імпорту техніки для АПК в Україні

1.4 Інвестиційна привабливість сільськогосподарського машинобудування і шляхи її реалізації в процесі приватизації підприємства

2. УДОСКОНАЛЕННЯ УПРАВЛІНСЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ІННОВАЦІЯМИ ВАТ "ЧЕРВОНА ЗІРКА"

2.1 Аналіз техніко-економічної діяльності підприємства

2.2 Маркетингова діяльність на підприємстві

2.3 Інноваційна політика на підприємстві

2.4 Характеристика ЗЕД суб'єкту

2.5 Тенденція розвитку ВАТ "Червона зірка"

2.6 Розрахунок пропонуємих інвестицій по вдосконаленню господарської діяльності та ЗЕД підприємства

3. УДОСКОНАЛЕННЯ ПРОЦЕСУ УПРАВЛІННЯ ІННОВАЦІЙ

3.1 Інноваційний процес як чинник економічного зростання ВАТ "Червона зірка"

3.2 Головні аспекти сучасного інноваційного менеджменту

3.3 Визначення необхідних інновацій для успішного експорту продукції

3.4 Розрахунок валового прибутку від експорту продукції

3.5 Розробка комп'ютерної задачі "оптимізація прибутку від експорту продукції на ВАТ "Червона зірка"

4. ОРГАНІЗАЦІЯ БЕЗПЕКИ ЖИТТЄДІЯЛЬНОСТІ І ОХОРОНА НАВКОЛИШНЬОГО СЕРЕДОВИЩА НА ВАТ "ЧЕРВОНА ЗІРКА"

ВИСНОВОК

ПЕРЕЛІК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

ДОДАТКИ

Реферат

Дипломна робота на тему: "Управління процесом впровадження інновацій на суб'єкті ЗЕД - підприємстві сільгоспмашинобудування (на прикладі ВАТ "Червона зірка")" складається з чотирьох розділів, кожен з яких містить декілька підрозділів. В роботі представлені вісім таблиць, три малюнка, чотири схеми, а також розрахунковий матеріал, який містить відповідні формули. Дані представлених таблиць розраховані з допомогою формул Ехсеl. В роботі використано 35 літературних джерел, з яких 4 Закона України.

В першому розділі дипломної роботи відображається стан існуючого виробництва сільхозтехніки, асортиментна політика, цінова та збутова.

Особливу увагу приділено розвитку внутрішньої конкуренції та ринкам збуту. Сучасне виробництво сільгосптехніки залежить від впровадження новітніх технологій. Тому в підрозділі "Розвиток техніки для АПК в нових економічних умовах" охарактеризовано сучасне обладнання та технології виробництва сільгосптехніки.

Другий розділ "Удосконалення управлінської діяльності інноваціями ВАТ "Червона зірка" розкриває організаційно економічну характеристику суб'єкту та умови його господарювання, дає аналіз маркетингової, фінансової діяльності. Особливу увагу тут звернено на ЗЕД суб'єкту, так як підприємство наполегливо займається нею. Також виявлено сучасні перспективи та проблеми розвитку заводу, розроблені рекомендації щодо вдосконалення його господарської діяльності.

Третій розділ - це розрахункова частина, яка відображає ефективність виробничої діяльності підприємства за рахунок впровадження маркетингових рішень. Підприємство прийняло рішення закупки нової технологічної лінії для виробництва успішного експорту продукції. На основі цього рішення був розрахований термін її окупності.

У розділі "Організація безпеки та охорони праці" відображено стан безпеки життєдіяльності, пожежонебезпеки, охорони навколишнього середовища, а також запропоновані заходи щодо покращення умов праці на підприємстві.

В кінці дипломної роботи зроблені висновки, на основі яких можна зрозуміти характер та напрямок діяльності ВАТ "Червона зірка". Запропоновані в роботі пропозиції по вдосконаленню господарської діяльності заводу можуть бути використані керівництвом в подальшій його роботі. виробництво сільгосптехніка зовнішньоекономічний діяльність

ВСТУП

Розвиток сільськогосподарського виробництва на сучасному етапі визначається в значній мірі його технічною оснащеністю, яка включає в себе не тільки прогресивні, екологічно безпечні технології, але й системи високопродуктивних машин.

В дійсний час вітчизняний науково-промисловий комплекс використовує передові технологічні розробки для сільськогосподарського виробництва, які не поступаються по своєму рівню світовим аналогам, однак в умовах економічної кризи розвиток виробництва необхідної аграрної техніки ще не досяг необхідних масштабів. Існуючий дефіцит в сільгоспмашинах поповнюється за рахунок їх імпорту з інших держав, що не завжди виправдовується економічно оскільки вимагає додаткових витрат на організацію технічного обслуговування і ремонту. Це призводить до нових витрат, пов'язаних з імпортом запчастин і переоснащеністю СТО. Слід враховувати той факт, що імпортна техніка не завжди задовольняє вітчизняних виробників сільгосппродукції, оскільки створювалася для інших грунто-кліматичних умов. У цьому зв'язку особливу актуальність набуває проблема швидкого нарощування власного виробництва сільгоспмашин, які здатні найкращим чином задовольняти вимоги їх використання, що без сумніву призведе до зростання нашої економіки. Україна, яка володіє великими площами глиноземів давно є одним з ведучих виробників сільгоспмашин, які здатні найкращим чином урахувати усі агротехнічні вимоги. Серед вітчизняних виробників техніки для землеробства, ВАТ "Червона зірка" є одним із кращих підприємств по виробництву сільгосптехніки.

Ціллю дипломної роботи є відображення стану машинобудівної промисловості в цілому, а також розкриття господарської діяльності окремого підприємства на прикладі ВАТ "Червона зірка", а також удосконалення системи управління даного підприємства.

1. АНАЛІЗ ОРГАНІЗАЦІЇ МАШИНОБУДУВАННЯ В УКРАЇНІ

1.1 Основні тенденції виробництва сільськогосподарської техніки

Кризовий стан в економіці та низький рівень фінансового забезпечення сільськогосподарських товаровиробників значно скоротили їх технічну оснащеність. Тому сьогодні нашому селу потрібна значна кількість надійної та недорогої техніки. Слід зазначити, що вітчизняна техніка за рядом показників ще поступається зарубіжним аналогам - за надійністю, довговічністю та енерговитратами. Насамперед це зумовлено відсутністю новітніх матеріалів, сучасного технологічного обладнання, низьким рівнем виробничої кооперації тощо. Але не завжди треба лаяти своє, а порівнювати вітчизняну та імпортну потрібно тільки з погляду на однакові експлуатаційні умови. Адже на полях іноземній техніці доведеться працювати в непередбачених для неї умовах, часто в одних технологічних лініях з вітчизняною, менш надійною, технікою та за низькою організацією праці, що спричиняє неминучі простої. Це підтверджують дослідження, які щороку проводять в кожній області: питома вага втрат робочого часу (простої техніки) однієї тракторної бригади у складі - 10-15 тракторів або 3--7 комбайнів різних виробників на механізованих польових роботах у середньому становить 20,7% (у тому числі на основному обробітку ґрунту -- 22,4), із них з технічних причин -- 94,9% від їх загальної кількості; на сівбі, садінні та догляді за посівами, відповідно, -- 19,0 і 47,8; збиранні сільськогосподарських культур -- 24,4 і 64,0; тракторно-транспортних роботах--16,1 і 23,3%. В окремих випадках ці простої сягають 50% робочого часу. Так, наприклад, у господарстві "Новожилівський" Білогородського району АР Крим торік у бригаді, що налічувала 11 комбайнів та 7 тракторів, втрати робочого часу становили 55,9%, причому понад дві третини з них були з технічних причин. Наведені дані стосуються техніки не лише виробництва України, країн СНД та колишнього Радянського Союзу, а й іноземного виробництва. Тут доречно навести ще кілька прикладів. Згідно з спостережними листами, простої трактора МF-8160 ("Массей Фергюсон") в агрегаті з плугом SРВ-9 ("Грегуар Бессон") через технічні неполадки трактора і плуга становлять 11--16.6%, а агрегату МF-8160 ("Массей Фергюсон") з «Європаком" Б622-6000 (БГГ) -14--16% зміни.

Технічна готовність сільськогосподарської техніки здебільшого залежить від коефіцієнта технічної надійності, який характеризується як якістю матеріалів та високим рівнем технічної та організаційної культури, так умовами експлуатації техніки -- якісними параметрами палива, оливи та кваліфікацією операторів. Отже, якість і надійність дуже дорогої іноземної техніки може звестися до рівня вітчизняних зразків в існуючих умовах експлуатації та зберігання.

Тож стає зрозумілим, що, використовуючи імпортну сільськогосподарську техніку, підприємства не досягають паспортних показників продуктивності. Виходить, що деякі види техніки кращі тільки за коефіцієнтом надійності. Проте за ті самі кошти можна придбати кілька агрегатів вітчизняного виробництва, які могли б виконати такий самий, а то й більший обсяг робіт.

Порівняємо, наприклад, техніко-економічні показники оборотних та звичайних плугів вітчизняного та іноземного виробництва при визначенні вартості одного гектара оранки.

Таблиця 1.1 Порівняльні техніко-економічні показники оборотних та звичайних плугів

Показники	Од. Виміру	Агрегати
		Плуг ПОПН-8 "Бахмач-полімермаш"	Плуг ПО-8 "Інтерагротек"	"Джон Дір-8400"+ПО-8	хтз- 17021+плн-6-35	Т-150К+ ПЛН-6-35	К-700А+ ПН-8-35
1	2	3	4	5	6	7	8
Орієнтована вартість	тис. грн	77,14	151,2	538,1+ 151,2	99,6+ 2,3	55,46+ 2,3	125,8+ 11,4
Чиста продуктивність	га/год	2,5	2,48	2,48	1,71	1,47	2,46
Максимальна продуктивність за сезон	га	1916,3	1901	1901	1125	825	1756
1	2	3	4	5	6	7	8
Вартість паливо-мастильних матеріалів	грн	47518,5	67990,4	67990	44797,5	31358,3	7405 5,8
Витрати палива	л/га	13,7	19,76	19,76	22,0	21,0	23,3
Амортизаційні відрахунки	тис. грн	7,7	15,2	68,95	10,19	5,776	13,72
Річні експлуатаційні витрати на 1 га оранки	грн	4,03	7,9	72,02	48,8	45,0	49,9

Аналіз табличного матеріалу свідчить, що вартість одного гектара оранки вітчизняним оборотним плугом у півтора, а звичайним -- у два рази менша, ніж вартість обробітку імпортним плугом. Різниця ж у ціні агрегатів

настільки значна, що, замість одного імпортного (трактор " Джон Дір" з плугом ПО-8), можна придбати, відповідно, 5 або 6,8 агрегату зазначеної вітчизняної техніки. Якщо умовно прийняти, що максимальний коефіцієнт надійності імпортної техніки становить 0,97 та вітчизняної, що склався на практиці, -- 0,78, то годинопродуктивність вітчизняних агрегатів, які можна закупити на кошти, буде більшою, відповідно, у 3,8 і 3,5 раза за нижчої у півтора-два рази собівартості обробітку одного гектара оранки. Тут слід врахувати також і наявність запасних частин, і пристосування імпортних агрегатів до нашого палива, і організацію праці в сільському господарстві, яка, на жаль, на сьогодні ще дуже низька. У зв'язку з цим ціна за продуктивність може бути значно нижчою, що підтверджують наведені розрахунки.

Тож слід підтримувати свого вітчизняного товаровиробника, а не вирішувати проблему браку вітчизняних оборотних плугів шляхом ввезення імпортної техніки. Наприклад, на ЗАТ ТПФГ "Інтерагротек" (Київ) спільно з австрійською фірмою "Фогель унд Ноот" було налагоджено складання оборотного навісного 8-корпусного плуга ПО-8 марки "Перманіт-Україна" типу "Геркулес 1000". Позитивні, результати його ефективної роботи відомі у більшості областей України, але чи по кишені така техніка нашому товаровиробникові? Адже вартість її приблизно в десять разів перевищує вартість звичайних плугів вітчизняного виробництва (ВАТ "Одесасільмаш", Шепетівський завод культиваторів, Кам'янець-Подільський завод сільгоспмашин).

На запитання, чому витрачаються кошти на закупівлю дуже дорогої імпортної техніки, яка не завжди навіть адаптована до експлуатації в умовах України, відповідають стандартно: мовляв, вітчизняних аналогів немає. Ця думка дуже часто нав'язується споживачам рекламодавцями та засобами масової інформації. Але це не так. Нині ряд вітчизняних машинобудівних заводів працюють над створенням власних функціонально адаптованих до наших умов, технічно надійних оборотних плугів. Останнім часом доволі непоганий 8-корпусний оборотний плуг розробили на ВАТ "Бахмачполімермаш", який майже нічим не різниться своїми зарубіжними аналогами. Плуг агрегатується з тракторами "Джон Дір", "Кейс", К-700. Майже всі комплектуючі підприємство виготовляє самостійно, частка закуповуваних деталей у собівартості виробу становить лише 3,5% . Вартість плуга ПОПН-8 виробництва ВАТ "Бахмачполімермаш" порівняно з плугами, що їх складають в Україні з імпортних комплектуючих, нижча, майже вдвічі. Проте на підприємствах виробники не мають обігових коштів для втілення в життя своїх розробок, і дослідні зразки залишаються тільки дослідними. На цьому складному етапі держава повинна підтримати свого виробника і надати конкретну підтримку у формі кредитів чи інвестування. Великі сподівання наші підприємства покладають на Державний лізинговий фонд - одну з останніх надій, вижити в цих складних мовах. Проте кошти Лізингового фонду дуже обмежені. Тому він замовляє обмежену кількість машин і механізмів, часто малосерійну або одиничну продукцію вітчизняних товаровиробників.

А це, своєю чергою, змушує машинобудівні підприємства збільшувати накладні видатки, до 1000% і більше. Проте під І час проведення експертної оцінкйщіни на техніку накладні видатки значно зменшуються, що позбавляє машинобудівні підприємства простого відтворення виробництва. Тому вітчизняна сільськогосподарська техніка, попри мінімально, сформовану ціну, є дорогою і невигідною для машинобудівних підприємств. На наш погляд, держава має створити такі умови, щоб сільськогосподарські підприємства мали змогу закуповувати недорогу вітчизняну техніку і в достатній кількості. З огляду на неефективність Лізингового фонду, існує думка, що кошти, які йому виділяє держава, потрібно спрямувати на кредитування сільськогосподарського товаровиробника і у такий спосіб залучити кредити, із спекулятивних сфер.

Придбання вітчизняної техніки сприятиме, вирішенню ряду соціальних питань завдяки збільшенню кількості робочих місць -- як на селі, так і на машинобудівних підприємствах, -- і, отже, зниженню рівня безробіття і соціальної напруженості в аграрному секторі.

1.2 Розвиток техніки для АПК в нових економічних умовах

Підвищення продуктивності праці в АПК та задоволення потреб населення країни товарами повсякденного попиту неможливе без вирішення питань щодо технічного забезпечення реформованого аграрного сектору економіки. Однією з таких галузей є сільськогосподарське машинобудування, призване постачати сільськогосподарським товаровиробникам необхідну сучасну техніку і обладнання для виробництва і переробки сільгосппродукції.

З цих питань відбулося спільне засідання Комітету Верховної Ради України з питань аграрної політики та земельних відносин і Ради директорів підприємств Державного департаменту тракторного і сільськогосподарського машинобудування Держпромполітики України. На засіданні схвалено проект

Закону України «Про стимулювання розвитку вітчизняного машинобудування для агропромислового комплексу». Рекомендовано Кабінету Міністрів визнати галузь машинобудування для АПК пріоритетним напрямком розвитку економіки України та доручено розробити і впровадити у 2001-2002 роках комплекс заходів, спрямованих на формування в регіонах країни інфраструктури ринку вітчизняної техніки і створення в галузі системи моніторингу, аналізу та прогнозування кон'юнктури ринку. Визначено основні напрямки державної підтримки розвитку галузі машинобудування для АПК, серед яких важливим є дотація с.-г. товаровиробникам на придбання складної техніки в розмірі до 40 відсотків її вартості.

Протягом 1998-2000 років, незважаючи на обмежене фінансування (15-20% від потреби), створено 143 найменування нової техніки, в тому числі 53, що розроблені за бюджетні кошти, і 90 - підприємствами галузі за власні кошти, кредити тощо. Серед них:

- 12 типів сучасних тракторів;

- 21 ґрунтообробне знаряддя;

- 2 зернозбиральні комбайни;

- бурякозбиральний, кормозбиральний та льонозбиральний комбайни;

- 7 видів обладнання для післязбиральної доробки картоплі;

- 12 типів устаткування для механізації тваринництва;

- 17 найменувань обладнання для переробки сільгосппродукції;

- 11 найменувань вузлів і агрегатів елементної бази машинобудування, обладнання для ремонту та технічного сервісу тощо.

Постановка на виробництво нових і модернізація існуючих машин та

обладнання, збільшення їх номенклатури дозволило, починаючи з 1997 року, щорічно нарощувати обсяги виробництва і реалізації техніки на 5-8 відсотків. В 2000 році обсяги виробництва склали майже 1.2 млрд.грн., темп росту до 1999 - року -105,4 відсотки. Обсяги реалізації продукції споживачам склали 1254,2 млн. грн., або 107,8 відсотків від обсягів реалізації минулого року.

За 4 місяці поточного року, за оперативними даними, виготовлено продукції на 472,2 млн.грн. і темп росту до відповідного періоду 2000 року становить 107,5 відсотки. Реалізовано продукції споживачам на суму 475.4 млн. грн., або 106,2 відсотки від обсягів реалізації за аналогічний період минулого року.

Збільшили обсяги виробництва товарної продукції, в порівнянні з відповідним періодом минулого року 62 підприємства галузі, в тому числі відкриті акціонерні товариства «Червона зірка» (м. Кіровоград) (220,3%), «Гідроосила» (м. Кіровоград) (215,2), «Херсонські комбайни» (384,7), Кам'янець-Подільськсільмаш» (583,1) «Барський машинобудівний завод» (Вінницька обл.) (137,7%), «Уманьферммаш» (118,6%), «Вінницький завод тракторних агрегатів» (158,5%), «Борекс» (м. Бородянка, Київська обл.) 110,9%), «Сумсільмаш» (130,6%) та інші.

Разом з тим, через обмеженість обігових коштів, відсутність фінансування поставки техніки на умовах лізингу, ряд підприємств закінчили період з показниками, нижчими ніж в 2000 році, в тому числі ВАТ «Харківський тракторний завод» (93,2%), ВАТ «Харківський завод тракторних двигунів» (49,5%) та інші.

За цей період виготовлено 967 тракторів на суму 78,8 млн. грн., в тому числі 120 самохідних шасі на - 1,3 млн. грн., 724 двигуни на - 13,7 млн. грн., 19 сівалок на - 22,9 млн. грн., 976 плугів на - 3,8 млн. гривень.

Для проведення весняно-польових робіт в 2001 році споживачам реалізовано 830 трактори на суму 61,5 млн. грн., в тому числі 120 самохідних шасі - на 1,3 млн. грн. 765 двигунів - на 12,1 млн. грн., 1740 сівалок - на 27,3 грн., 934 плугів - на 3,6 млн. гривень.

Підприємства в необхідних обсягах і по номенклатурі забезпечують сільгосптоваровиробників запасними частинами до вітчизняної сільгосптехніки. За чотири місяці поставлено запасних частин споживачам на суму 138,6 млн. грн.

Здійснено ряд важливих заходів щодо підвищення конкурентоспроможності вітчизняної техніки з точки зору її якості та вартості, серед яких: впровадження нових технологій проектування, залучення технологій виробництво та наявних потужностей підприємств ВПК ( до випуску і створення продукції сільгоспмашинобудування залучено біля 350 підприємств проти 140 у 1996 році). Це дозволило збільшити експортний потенціал вітчизняної сільгосптехніки з 5 відсотків від обсягів виробництва у 1997 році до 15 відсотків у 2000 році.

В основному експорт здійснюється до Росії, Білорусії, Казахстану, Молдови та інших країн СНД. В поставках техніки на експорт беруть участь біля 40 підприємств Держсільгопмашу.

Передбачається створення спільних виробництв по зернозбиральних комбайнах, жниварках та обприскувачах в Республіці Казахстан, по тракторах, грунтообробній і бурякозбиральній техніці в Російській федерації тощо.

Держсільгоспмашем значна увага приділяється підготовці кадрового потенціалу галузі. У 2001 році в Національному аграрному університеті відбудеться перший випуск інженерів-конструкторів сільськогосподарського машинобудування, здатних на базі САПР забезпечити розробку сучасної сільгосптехніки на світовому рівні.

Зроблено перші кроки по формуванню ринку вітчизняної сільгосптехніки та послуг сільськогосподарським товаровиробникам в напрямку створення торгово-виставкових центрів та організації фірмових технічних центрів з гарантійного і після гарантійного обслуговуванню техніки. Передбачено, що забезпечення АПК технікою та організація її фірмового обслуговування має здійснюватись за схемою: завод - фірмовий центр - сільгосптоваровиробник.

В 2000 році такі центри створені на базі ВАТ «Червона зірка» (М.Кіро-воград) та ВАТ «Одессільмаш». Для забезпечення їх діяльності залучаються як коштів місцевих бюджетів, так і недержавних інвесторів.

Проводиться розширення мережі фірмових центрів з продажу, технічного обслуговування та ремонту складної сільськогосподарської техніки. В даний час діють фірмові технічні центри по технічному обслуговуванню тракторів ХТЗ, зернозбиральних комбайнів, кормо- та бурякозбиральної техніки, гідроапаратури, техніки для тваринництва та інші.

Мал. 1.1 Формування ринку сільськогосподарської техніки та послуг

Крім того, проводится часткова переспеціалізація підприємств райагротехсервісу на виконання поточного технічного обслуговування і ремонту техніки (по угодах).

Тобто, відбулося становлення галузі, яка готова в же у 2001 році виготовляти для АПК практично всю номенклатуру необхідної техніки і в потрібній кількості, а також надавати відповідні послуги в її ефективному використанні.

Проте, в державі склалася парадоксальна ситуація: з однієї сторони промисловість може дати всю номенклатуру і необхідну кількість техніки, з іншої сторони вона відсутня у сільгосптоваровиробників.

Так, до початку збиральних робіт, згідно погодженої Кабінетом Міністрів України «Програми виготовлення зернозбиральних комбайнів під реалізацію в 2001 році», передбачено виготовити та поставити сільгосптоваровиробникам 1200 зернозбиральних комбайнів, в тому числі 600 одиниць КЗС-9-1 «Славутич» виробництва ВАТ «Херсонські комбайни», по 300 одиниць комбайнів КЗС «Лан» та КЗС-7 «Обрій» виробництва відповідно концерну «Лан» (м. Олександрія) та ДП «Завод ім. Малишева (м. Харків).

Внаслідок обмеженого фінансування станом на 01.05.2001 року виготовлено 47 одиниць зернозбиральних комбайнів, в тому числі 43 - КЗС-9-1 «Славутич» і 4 - КЗС -1580 «Лан».

У виробництві знаходиться ще 369 комбайнів, але чи встигнуть завершити їх виготовлення залежить тільки від стану фінансування робіт.

Причиною цього є те, що в державі практично відсутній механізм і умови формування платоспроможного ринку сільськогосподарської техніки.

Не створена дійова система маркетингу машин і обладнання на рівні областей і районів.

Для придбання складної сільськогосподарської техніки не відпрацьований механізм довгострокового кредитування або дотацій сільгосптоваровиробників.

До цього часу не поставлений на комерційну основу лізинг техніки, недостатньо діє механізм щодо його ефективності та повернення коштів.

В зв'язку з економічними та структурними перетвореннями, які відбулися в агропромисловому комплексі, все гостріше постають питання розробки та впровадження нових технологій і відповідного їх технічного забезпечення. Проте, через ряд об'єктивних і суб'єктивних причин значного прогресу в цьому плані поки що не досягнуто. Особливу стурбованість викликає відсутність обгрунтованих пропозицій, так би мовити «технологічний голод», щодо створення нових конкурентоспроможних машин і обладнання для використання в особистих, фермерських та інших господарствах. А тому ми чекаємо від науки нових пропозицій щодо технологій та нових технічних рішень, щоб реалізувати їх у конкретні машини.

1.3 Формування зовнішньоекономічної політики в галузі та регулювання імпорту техніки для АПК

Щодо експорту виробленої сільгосптехніки найбільшої шкоди завдала тривала суперечка з Росією. Флот благополучно поділили, але за цей час України втратила ринки збуту для сільгосппродукції.

Ємкий український ринок при відсутності вітчизняної техніки, як глибокий вакуум, втягує імпортну сільськогосподарську техніку. Тим більше, що країни - виробники надають необхідні кредити для сприяння експорту своєї продукції.

Шлях масової закупки імпортної техніки при відсутності експорту на еквівалентну суму веде в глухий кут. Зазначимо, що жодна країна не надає кредити для придбання технології та технологічного обладнання для виробництва сільськогосподарської техніки, а підтримує свого товаровиробника кредитним забезпеченням експорту готової продукції.

Понад 2 млрд. доларів кредитів для закупки імпортної продукції, а не технології, взяли підприємства системи АПК за останні 5 років. Понад 1 млрд. ще не повернуто.

Технічний рівень сільськогосподарської техніки провідних фірм світу надто високий, тому що, імпортні машини - це реалізована у металі відповідь високо розвинутої промисловості на попит суспільства з високим рівнем життя. Рівню життя відповідає високонадійна та висококомфортна техніка, і, відповідно, дорога за ціною. Відривати або не враховувати цей факт при покупці технологічних машин нерозумно.

Але фірми, бажаючи випередити конкурента, вже сьогодні випускають техніку такої якості та продуктивності, яка не може бути з найбільшою ефективністю використана на практиці.

Зазначене стосується і зернозбиральних комбайнів: врожайність -знижується, а продуктивність і комфорт комбайнів підвищується. Всі прекрасно розуміють, що при врожайності 20-30 цнт./га реалізувати потужність за рахунок збільшення робочих швидкостей неможливо. Для того, щоб повністю завантажити зернозбиральний комбайн, необхідна врожайність понад -60 цнт./га.

При закупці дорогої та високопродуктивної техніки виникає протиріччя соціально-економічного плану - сама ідея розпаювання і подрібнення землі на площі в 2-7 га не співпадає з ростом продуктивності техніки. В цьому напрямку не сказане визначальне слово науки. Друге протиріччя -- врожайність знижується, а вартість техніки зростає. Як розуміти підтримку вітчизняного товаровиробника, коли державна організація "Хліб України" розробляє свої альтернативні проекти - і нав'язує виробникам систему німецької техніки вартістю 5 млн. DМ на 2000 га вирощування зернових.

При оцінці імпортної та вітчизняної техніки нема місця для прикметників, а лише для чисел. На жаль, покупці імпортної техніки не враховують числовий фактор сукупних затрат. За даними спілки американських інженерів-механіків, нормативні затрати на ремонт техніки за нормативний строк служби в процесі до початкової ціни зернозбиральних комбайнів за 2000 мотогодин складають 60% запасних частин фірми "Джон Дір" для своїх машин випускає на 0,25-0,30 долара на долар вартості. Затрати в 60% на ремонт складають у США при розвинутих комунікаціях, зв'язку, матеріально-технічній базі, наявності транспорту, дилерських центрів.

Для колісних тракторів нормативні затрати за 10-12 тис. мотогодин складають 120%. Час вирішить, хто правий, хто неправий, скільки служитимуть трактори при річному виробітку 2000 мотогодин і які будуть затрати. Необхідно також врахувати витрати на створення ремонтно-обслуговуючої бази, закупівлю технологічного і діагностичного обладнання для подальшого технічного обслуговування та ремонтів. Невже комбайни «Джон Дір» передбачається ремонтувати поблизу сільської кузні, як це практикується з «Нивою» та «Доном». Ефект подібних ремонтів відомий.

Під гаслом створення ринкових відносин в аграрному секторі держава втратила контроль над ринком сільськогосподарської техніки. Це спричинило занепад вітчизняного сільськогосподарського машинобудування. Необхідно об'єктивно оцінювати, що високопродуктивна, надійна комфортна імпортна сільськогосподарська техніка зайняла належну нішу на ринку України.

На ринку, як відомо, є різний товар як за якістю, так і за ціною. А що ж твориться на ринку України? При бідності наших господарств домінує дорога імпортна техніка, яка господарствам не по кишені, а вітчизняна, яка доступна за ціною, -- відсутня. У Росії вже 3 роки працює державний лізинг, за рахунок якого підтримуються товаровиробники. В Україні лише в цьому році формується мізерний лізинговий фонд.

Експортну політику держави можна побачити на конкретному прикладі -- комбайні 1500Б. Ще в березні 1995 року на науково-практичній нараді в -УНИМЕСГ міністр АПК Юрій Михайлович Карасик заявив: "Дон-1500" російсько-український комбайн, тому що на 42% забезпечується комплектуючими заводів України. Певна, група, науковців і урядовців піддали комбайн нищівній критиці за якість, надійність, фантастичні витрати.

В результаті практично блокувалась купівля цих комбайнів, Критики забували, що на комплектуючі з вітчизняних заводів приходилось 52% відмов (двигуни, паси, гідравліка). Завод прийняв критику до виконання і, оскільки якість українських комплектуючих не підвищилась, прийнято рішення для підвищення надійності комбайнів закуповувати в Німеччині відповідні комплектуючі. Таким чином, Україна на рівному місці позбудеться 17000 доларів на кожному комбайні.

Ентузіасти розробили і випустили перші вітчизняні комбайни «Славутич» і «Лан». Але, на погляд автора, якій нещадній критиці вони піддались! І якщо професійна конструктивна критика допомагає виробникам, а нещадна і безкомпромісна - знищує.

Технічний сервіс вітчизняної та імпортної техніки - ахілесова п'ята для покупців. На світовому ринку в боротьбі за ринки збуту між конкуруючими з фірмами розпочалась так звана «війна гарантій». На жаль, територію України подібна «війна» не охопила. Навпаки, техніка на українському терені охоплена «війною» безвідповідальності як з боку вітчизняних машинобудівників, так і з боку зарубіжних імпортерів. Лише в цьому «технічному вінегреті» необхідно виділити ті фірми, які в контрактах на реалізацію найбільшою мірою враховують економічний стан господарств і забезпечують належний техсервіс.

Шість років критики і тупцювання на місці. І критики, і творці, і урядовці відповідальні за ганебне економічне становище сільського господарства. Необхідно виробляти вітчизняну техніку, а вдосконалення і комфорт будуть з часом, з підйомом рівня життя людей.

На зарубіжних комбайнах установлений бортовий комп'ютер вартістю 5000 доларів. Невже нам сьогодні вкрай необхідно заплатити 5000 доларів за автоматичний контроль? Наші фахівці здатні зробити значно дешевші вітчизняні комп'ютери і з тими ж функціями.

Чи маємо право, купуючи імпортну техніку, забувати, що тим самим інвестуємо іноземні фірми, сплачуємо заробітну плату до 50% від ціни машини? І це в той час, коли своїм робітникам не виплачується мізерна заробітна плата.

Безперечно, ніхто не відбирає права вибору у керівників і спеціалістів при купівлі тієї чи іншої машини. Кожен особисто має визначитися, куди вкладати кошти: в дорогі імпортні машини, чи купити простіші машини, а різницю в ціні вкласти у підвищення родючості землі та загальної культури землеробства і, врешті-решт, у підвищення врожайності.

Пам'ятаймо, що дорогі машини, які мають тривалий термін експлуатації, довгий час стоять, фізично та морально старіють і зношуються. Великі кошти заморожуються на тривалий строк.

Враховуючи той факт, що лише для поновлення та поповнення парку зернозбиральних комбайнів необхідно близько 11 млрд. доларів, Україна економічно неспроможна поновити машинно-тракторний парк за рахунок імпортної техніки. Не дивлячись на складність проблеми, вирішення необхідно знайти у виробництві вітчизняної техніки. Коштів ні в державі, ні в господарствах для поновлення та поповнення МТП немає. Разом з тим господарства за імпортну техніку, взяту в лізинг, сплачують близько.200 млн. доларів щорічно. Одночасно з тим у державі не знаходиться 50 млн. гривень для налагодження виробництва комбайнів "Лан".

У державі і в господарствах надто складне економічне становище і тому одні хотілось привернути увагу до іншої проблеми - яку техніку необхідно виробляти і яку закуповувати. Ми відкинули ідеологічні догми минулого, але разом з тим користуємося їхніми лозунгами: ми не такі багаті, щоб купувати дешеві машини. І купуємо дорогі імпортні машини сезонного використання.

Виробництво бурякозбиральних комбайнів "Борекс" свідчить: є інший шлях для того, щоб вижити в цей складний час. Сьогодні ми купуємо техніку, яка буде використовуватись у 2010 році. Чи потрібно так турбуватися за нащадків, купуючи їм машини, а не заводи для їх виробництва?

Фірма "Клаас" через 2 роки поновлює моделі зернозбиральних комбайнів "Домінатор", "Мега", "Лексіон".

"Лексіон-480" - суперкомбайн продуктивністю 40 т/год., але ж і коштує

430000 DМ. Цей факт змушує замислитися, яким напрямком рухатися: створювати сухопутні титаніки у вигляді зернозбиральних комбайнів, чи використовуючи альтернативні технології, спрощувати їхню конструкцію з метою здешевлення.

Для України раціонально мати близько 4000 високопродуктивних зернозбиральних комбайнів, 2000 кормозбиральник комбайнів, 4000 тракторів потужністю 300 к.с, які необхідно використовувати на умовах регіональних, артільних, державних і комерційних МТС. Така система дозволить створювати певну конкуренцію та знизити ціни на послуги.

Україна може дозволити собі купувати імпортні машини на таку суму, на яку експортувала сільськогосподарську продукцію.

Вітчизняне машинобудування сьогодні спроможне забезпечити АПК машинами для обробітку ґрунту, захисту рослин, збирання врожаю, заготівлі та приготування кормів, доїння, обладнанням для харчової та переробної промисловості тощо. Загальний рівень технічного забезпечення сучасних технологій виробництва товарної сільгосппродукції в Україні може складати 70% при сприятливому кредитно-фінансовому кліматі. Перехід економіки України до ринкових відносин забезпечив надходження від зарубіжних фірм широкого спектру техніки для реалізації сучасних технологій АПК.

В умовах сьогодення вітчизняні машини та обладнання ще не спроможні створити зарубіжним аналогам гідну конкуренцію. Особливо важлива функція держави -- знайти оптимальне співвідношення між заходами захисту інтересів вітчизняних виробників та створенням умов насичення АПК. Вітчизняні підприємства здатні задовольнити потребу агропромислового комплексу в плугах, культиваторах, доїльному обладнанні, країна має власне тракторобудування, в достатній кількості може виробляти устаткування для хлібопекарського та цукрового виробництва тощо. Тому ввізне мито (від вартості техніки) складає: на плуги та культиватори - 20%, доїльне обладнання - 30%, трактори - до 30%, устаткування для хлібопекарського та цукрового виробництва - 20%. При відсутності власного виробництва в необхідних обсягах зернозбиральних комбайнів ввізне мито на них - 10%, на бурякозбиральні комбайни - 5%, на самохідні кормозбиральні комбайни - ставка ввізного мита нульова.

Слід зазначити, що при придбані імпортних машин безпосередньо - сільгосптоваровиробником для власних потреб ПДВ не сплачується. Це зменшує вартість техніки. Наведене свідчить, що держава здійснює заходи, щодо захисту вітчизняного виробництва техніки для АПК та водночас створює сприятливі умови для придбання сільгосптоваровиробниками сучасних імпортних машин та обладнання, які в даний час не виробляються в Україні.

Таким чином, регулюючі ставки митного збору, державна адміністрація впливає на імпортні потоки техніки змінюючи кон'юнктуру на користь власного виробника.

Більшість країн світового співтовариства здійснюють зовнішньоекономічні торгівельні зв'язки згідно вимог Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (ГАТТ) та Світової організації торгівлі (СОТ).

Приєднання України до системи міжнародної торгівлі сприятиме визнанню її як держави з розвиненою економікою, полегшить доступ українських товарів на міжнародні ринки (митні ставки зменшаться у 3-5 разів). Це має досить важливе значення для покращення експорту як промислових виробів, так і сільгосппродукції.

Але поряд з цим зменшаться митні ставки на імпорт що полегшить доступ іноземної сільгосптехніки на ринок України. Тому існує вірогідність втрати деяких вітчизняних виробників через низький рівень їх продукції. Наші підприємства змушені будуть постійно оновлювати номенклатуру виробів та робити їх конкурентоспроможними.

З метою забезпечення реалізації державної політики, щодо захисту інтересів вітчизняних товаровиробників, створення умов для приєднання України до системи ГАТТ/СОТ указом Президента України затверджена Концепція трансформації митного тарифу України.

Концепція передбачає поступове (термін - до 2005 року) зменшення чинних ставок ввізного мита. Мають встановлювати ставки мита по окремих групах товарів, у тому числі високі ставки ввізного мита на ті сільськогосподарські машини та обладнання, аналоги яких виробляються в Україні. Одночасно встановлюються низькі ставки мита на ті види машин та обладнання які не виробляються в Україні й потрібні для розвитку агропромислового комплексу.

По основних групах машин та обладнання для АПК передбачається до 2005 року трансформувати ставки ввізного мита до нульових.

Іншим важелем регулювання імпорту є кредитна політика.

Складність нинішньої ситуації в агропромисловому комплексі України полягає в тому, що більшість сільгосптоваровиробників неплатоспроможні, а вітчизняні підприємства сільгоспмашинобудування не маючи обігових коштів не можуть здійснювати виробництво без попередньої оплати або, в кращому випадку, дають відстрочку платежів за поставлену техніку на один-два місяці. Одержати кредити від вітчизняних комерційних банків для більшості сільгосптоваровиробників практично не можливо через короткостроковість кредитів та надвисокі ставки (50-60% річних). В наслідок відсутності у державі кредитних ресурсів на сьогодні єдиним реально доступним джерелом кредитування АПК є іноземні кредити, повернення яких гарантується урядом. Зараз до АПК спрямовано 60% від загального обсягу таких кредитів, що надходять до України.

Серед діючих кредитних ліній слід виділити кредитну програму Ексімбанку США. В рамках цієї кредитної лінії фінансуються проекти закупівлі та створення спільного виробництва американської сільськогосподарської техніки компаній «John Deere", “New Holland”, "Саsе". Строк виплати боргу за кредитом - до 5 років відсоткова ставка - 7-8%.

Ліміт кредитної лінії Німеччини на 1998 рік становить 300 млн. DМ, строк виплати боргу - в середньому 5-7 років, відсоткова ставка - 5-6%.

Знаходяться на розгляді проекти залучення кредитів від Канади, Чехії, Японії, Туреччини, Греції, Польщі.

Валютні кредити що надаються під гарантії уряду, дозволяють закуповувати товари тієї країни, кредити лінією якої позичальник вирішив скористатися.

Процес отримання гарантії уряду для придбання сільгосптехніки досить складний і потребує переконливого засвідчення валютної самоокупності проекту відповідними документами, доведення здатності позичальника (юридична особа - резидент України) своєчасно та в повному обсязі виконати зобов'язання по поверненню кредиту.

Досить складна процедура отримання іноземних кредитів повинна забезпечити, але, нажаль, не дає повної гарантії повернення кредитів: за невиконання позичальником виплат, які взяті під гарантії уряду, з Державного бюджету виплачено близько 240 млн. доларів.

В умовах гострого дефіциту бюджетних коштів з боку держави не забезпечується необхідна фінансова підтримка АПК для оснащення сучасною технікою, проте уряд надає гарантії (при досить суворих вимогах і контролі) на придбання імпортної техніки за рахунок іноземних кредитів.

1.4 Інвестиційна привабливість сільськогосподарського машинобудування і шляхи її реалізації в процесі приватизації підприємств

Збори акціонерів ЄБРР, що відбулися в Києві 9-12 травня 1998 року, викликали нову інвестиційну хвилю в Україні, але на шляху її реалізації стоїть кризовий стан економіки і законодавча нестабільність. Не оминуло це і

сільськогосподарське машинобудування, кризовий стан якого загальновідомий.

Навіть у колишньому Союзі, коли машинобудування для АПК знало кращі часи, воно ніколи не було пріоритетним і завжди працювало за залишковим принципом. І лише зараз воно відкрите для впровадження найсучасніших технологій, використання найбільш надійних матеріалів і визнане пріоритетною галуззю. На здійснення інновацій й інвестицій в модернізацію і технічне переозброєння діючих підприємств, закінчення незавершеного будівництва і розміщення потужностей відповідно до завдань його диверсифікації, реконструкцію технічної бази відповідно до завдань перепрофілювання, будівництво нових потужностей відповідно до завдань імпортозаміни та освоєння нової продукції, створення спільних підприємств в пріоритетних напрямках розвитку, реструктуризацію організацій і підприємств машинобудування для АПК потрібні значні капіталовкладення.

У пошуках коштів на відновлення, стабілізацію і розвиток інноваційних та інвестиційних процесів у сільськогосподарському машинобудуванні, докорінне їх якісне поліпшення на фоні можливостей, що відкриває формування ринкового середовища і ринкових відносин в Україні, звичайно, слід орієнтуватись переважно на власного інвестора -- бізнесмена, банкіра, платоспроможного внутрішнього та зовнішнього споживача. Загальне охоплення виключно іноземним інвестором є не тільки помилковим, а й деморалізуюче шкідливим, оскільки іноземці цілком природно прийдуть лише з метою власного збагачення.

Інвестиційна привабливість сільськогосподарського машинобудування багаторівнева. Вона формується привабливістю України, самої галузі і сільськогосподарського машинобудування, конкретного інвестиційного проекту.

Основними складовими частинами інвестиційної привабливості України є перспектива достатньо містких ринків збуту та експорту, географічне положення і місцезнаходження України, рівень загальноекономічного розвитку, розвиток інвестиційної інфраструктури, рівень кваліфікації та оплати робочої сили, ринкові перетворення, комерційна інфраструктура; природно-кліматичні умови і сировинні ресурси; норма прибутку; термін окупності інвестицій; рівні політичного, екологічного, криміногенного ризику тощо.

Інвестиційна привабливість сільськогосподарського машинобудування як галузі визначається достатньо високою наукомісткістю продукції; високим рівнем кваліфікації і порівняно дешевою робочою силою; сталим попитом на машини, обладнання, устаткування для внутрішніх потреб і перспективами експорту; можливістю використання найбільш ефективних джерел інвестування "ноу-хау" і фінансового лізингу, товарних кредитів тощо.

Сільськогосподарське машинобудування, як і вся економіка України, знаходиться в перехідному періоді формування ринкового середовища і ринкових відносин, яке йде шляхом реструктуризації власності, технічної, технологічної, економічної, організаційної, управлінської, правової, податкової, фінансової та соціальної реструктуризації. В основі всіх цих процесів лежить зміна форм і структурування власності як шляхом роздержавлення, приватизації підприємств, так і створення нових приватних, колективних, змішаних чи іноземних підприємств. У цей період найбільш інвестиційне привабливою є участь бізнесменів у приватизації підприємств машинобудування для АПК.

У загальній системі машинобудівної галузі тракторне, сільськогосподарське і продовольче машинобудування об'єднує 103 спеціалізованих організацій і підприємств. Поділ цих підприємств за формами власності включає 4 групи: 11 - це державні підприємства і організації, 87 - відкриті акціонерні товариства, 2 -закриті акціонерні товариства і 3 - колективних підприємства.



Мал. 1.2 Загальна схема приватизації підприємств і організацій сільськогосподарського машинобудування

Із тих підприємств, що перебувають у державній власності й підлягають приватизації у 1998 році, буде приватизовано 4, останні 7 до 2002.

Отже сільськогосподарське машинобудування до 2002 року буде повністю приватизоване. Проте ефективність цього процесу повністю залежить від його привабливості для вітчизняних і зарубіжних інвесторів. Тому механізм приватизації, що включає підготовку та затвердження плану розміщення акцій (ПРА) і здійснення заходів з його реалізації, має бути орієнтованим на тісну співпрацю державних органів приватизації, органів державної виконавчої влади і адміністрації підприємств, широку рекламу та пошук ефективних інвесторів. Загальну уяву про цей механізм 1998 року дає схема 1.

Аналіз приватизаційних процесів у машинобудуванні України показує, що інвестиційна привабливість й інвестиційна прийнятність пропозицій дуже часто залежить від тієї ваги, яку може набрати потенційний інвестор у статутному фонді та у впливі на економічний і фінансовий стан підприємства, що врешті-решт і визначає наявність реального власника.

Моніторинг акціонерів залежно від впливу в статутному фонді й фінансовій стабілізації підприємств сільськогосподарського машинобудування дозволяє класифікувати їх за значимістю власності на п'ять груп, а за ефективністю інвестицій - на дві групи (мал.1. 2.)

Звичайна приватизаційна стратегія вітчизняного інвестора вибудовується шляхом поступового перетворення акціонера в суттєвого, блокуючого, контролюючого чи навіть виключного. Проте зарубіжний інвестор, як правило, відразу претендує на контрольний пакет акцій.

Отже тут неминуче протистояння, зваження і компромісних інтересів за рахунок ефективності інвестицій. Така ефективність досягається при придбані акцій на умовах конкурсу під інвестиційні проекти. Тому зарубіжний інвестор завжди має бути одночасно і ефективним інвестором.

Мал. 1.3 Класифікація акціонерів сільськогосподарського машинобудування України

В Україні багато прикладів формування звичайних, суттєвих, блокуючих, контролюючих чи навіть виключних акціонерів як з числа зарубіжних, так й вітчизняних. При цьому їм потрібна правова і методична допомога. Так Міжнародний інвестиційний фонд UGF протягом двох останніх років українські підприємства інвестував значні суми і заволодів пакетами акцій близько 70 підприємств таких, як "Херсонські комбайни", "Гідросила" (м. Кіровоград), "Мелітопольський завод тракторних агрегатів", «Першотравневий завод сільгоспмашин" (м.Бердянск) тощо. Від інвестицій в пакети акцій фонд переходить до безпосереднього інвестування виробництва найважливіших видів сільськогосподарської техніки.

Мал. 1.4 Інвестиційне наповнення приватизації сільськогосподарського машинобудування

Всі інвестиційні форми стратегічно важливі й пріоритетність їх використання визначається конкретними умовами діючого підприємства чи новобудови.

У каталозі інвестиційних проектів підприємств Мінпромполітики України, що був представлений на розгляд потенційним інвесторам на зборах акціонерів ЄБРР, своє пропозиції представили 17 підприємств тракторного і сільскогосподарського машинобудування. За пропоновані інвестиційні проекти містять детальну інформацію, яка може вплинути на прийняття рішення про доцільність інвестування підприємства і його надійність, пропозиції щодо можливих джерел та форми інвестиції, які пов'язані практично з усіма бажаними видами інвестування, в тому числі придбання частки володіння (акції підприємства), прямі інвестиції в основні фонди та засоби, кредитування, виробнича кооперація та інші, і представляють істотний інтерес для потенційного інвестора.

Таблиця 1.2 Інвестиційні проекти підприємств тракторного і сільськогосподарського машинобудування

Підприємство,яке запропонувало інвестиційний проект	Інвестиційний проект	Оцінна вартість проекту тис. дол. США	Пропозиції щодо можливих джерел фінансування	Форма залучення інвестицій	Термін реалізації інвестиційних фондів, роки	Очікуваний результат	Показники ефективності проекту
							Термін окупності інвестицій, роки	Можливі терміни повернення кредиту, роки
ВАТ "Херсонські комбайни" м. Херсон	Створення виробництва вітчизняних зернозбиральних комбайнів	20550,0	Використання існуючих виробничих площ, обладнання, енергосистем та іншої інфраструктури	Кредит Фінансові інвестиції	2	Досягнення річного випуску продукції на загальну суму 150000,0 тис.дол. США	3	5
Концерн «Лан» М. Олександрія Кіровоградської обл.	Організація серійного виробництва зернозбиральних комбайнів "Лан"	46800,0	Бюджетні кошти позабюджетних фондів - 10800,0 тис. дол. США	Кредитні фінансові інвестиції Виробнича кооперація Залучення інвестицій і створення спільного підприємства	-	-	-	-

2. УДОСКОНАЛЕННЯ УПРАВЛІНСЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ІННОВАЦІЯМИ ВАТ „ЧЕРВОНА ЗІРКА"

2.1 Аналіз техніко-економічна діяльності підприємства

На заснованому в 1821 році англійськими братами Томасом і Робертом Ельворті підприємстві за цей період змінилося п'ять поколінь людей. На протязі 43 років становлення в Царській імперії від виробництва дрібного сільськогосподарського інвентаря до випуску з початку сівалок кінських "Імперія" , а потім "Росія", які неодноразово одержували перші призи на Всеросійських і міжнародних виставках - такий шлях, виробленого сільськогосподарського обладнання.

Роки Жовтневої революції, громадянської війни залишили свій відбиток на заводі. Лише до кінця 1924 року був перекритий дореволюційний рівень виробництва. Якість продукції і організація праці в період перебудови були одним з кращих серед заводів сільгоспмашинобудування в той час.

На протязі 15 років виробництво продукції збільшувалося кожного року вдвоє. В 1929 році завод випустив першу тракторну сівалку. На потік пішли бурякозбиральні комбайни , розсажувальні машини, зерноочисники. В 1940 році обсяг виробництва в 41 раз перевищив рівень 1913 року.

На протязі 74 років правління Радянської Влади завод переорієнтувався в найбільш крупніше підприємство сільгоспмашинобудування, а за післявоєнний період виробив 3,6 млн. різних сільгоспмашин.

З розпадом Радянського Союзу змінився розвиток підприємства. Наступає значне зниження збуту продукції. За короткий період освоюється виробництво вантажопідйомників, бурякових і соєвих сівалок, навісних і причепних культиваторів, малогабаритних сівалок для фермерських господарств, засобів для збирання соняшника. Значно розширюється номенклатура товарів з пластмаси і автомобільних запчастин, в тому числі причепів для легкових автомобілів, здійснюється виробництво пральних машин і побутових пластмас.

Економічна криза, яка настала в країні в 1992 році, відобразилась і на "Червоній зірці". Дирекція, технічні, виробничі, комерційні і економічні служби підприємства починаю орієнтуватися на постійну зміну цін, на вивчення попиту, на пошук поповнення обігових засобів, на відповідність тарифних ставок і посадових окладів, рівню мінімальної заробітної плати. Змінюється структура управління підприємства.

В грудні 1993 року шляхом корпоратизації підприємство згідно з наказом Мінмашпрому перетворюється в Відкрите Акціонерне Товариство (ВАТ). Сьогодні 53,6 % акцій викуплено, 46,4 % поки ще залишається у держави. По мірі перевитрат коштів (грошових) дивіденди за рішенням Ради не нараховуються. В період приватизації в 1993 - 1995 роки керівництво ВАТ прийняло міри по одержанню кредитів від Мінфіну України на розробку бурякової сівалки точного посіву, кредиту Мінмашпрому на розрахунки за використання електроенергії, вводиться бартерна система операцій.