Главная Коллекция "Otherreferats" Сельское, лесное хозяйство и землепользование Автоматизація Державного земельного кадастру міста Городище Черкаської області

Автоматизація Державного земельного кадастру міста Городище Черкаської області

Поняття державного земельного кадастру. Земельний фонд міста Городище. Складання карти ґрунтового покриву земель сільськогосподарського призначення. Створення автоматизованої системи ведення державного земельного кадастру. Облік кількості і якості земель.

Рубрика Сельское, лесное хозяйство и землепользование
Вид дипломная работа
Язык украинский
Дата добавления 16.05.2010
Размер файла 175,4 K

Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже

Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.

Страница:

ЗМІСТ

ВСТУП

1. ОСНОВИ ДЕРЖАВНОГО ЗЕМЕЛЬНОГО КАДАСТРУ

1.1 Поняття державного земельного кадастру

1.2.Об'єкт земельного кадастру

1.3 Зміст державного земельного кадастру в населених пунктах

2. ІСНУЮЧИЙ СТАН ВЕДЕННЯ ДЕРЖАВНОГО ЗЕМЕЛЬНОГО КАДАСТРУ

2.1 Земельний фонд міста Городище

2.2 Складання карти ґрунтового покриву земель сільськогосподарського призначення

2.1.1 Природно-кліматичні та ґрунтові умови

2.2 Земельно-оціночна структуризація території

2.2.1 Виділення оціночних районів

2.2.2 Встановлення меж економіко-планувальних зон та визначення коефіцієнта місце розташування земельної ділянки (Км2)

2.3 Стан ведення державного земельного кадастру

2.3.1 Облік кількості і якості земель

2.3.2 Стан земельно оціночних робіт

3.ШЛЯХИ ВДОСКОНАЛЕННЯ ВЕДЕННЯ ДЕЖАВНОГО ЗЕМЕЛЬНОГО КАДАСТРУ

3.1 Основні напрямки вдосконалення ведення державного земельного кадастру

3.2 Реєстрація земельних ділянок і права власності на них

3.3 Створення автоматизованої системи ведення державного земельного кадастру

3.4 Ведення чергового кадастрового плану

4. ОХОРОНА ПРАЦІ

5. ОХОРОНА НАВКОЛИШНЬОГО СЕРЕДОВИЩА

Висновки

Список використаної літератури

ВСТУП

На даний час в Україні завершився третій етап земельних перетворень. Відбулися принципові, глибокі зміни в формі власності на землю, розв'язана проблема забезпечення громадян земельними ділянками, введена платність за землекористування, створенні передумови для розвитку ринку землі, був введений в дію з 1.01.2002 року Новий Земельний Кодекс України.

Необхідно зазначити, що даний період є не лише рубежем історичних віх в розвитку суспільства, а й відліку здійснення якісно нових завдань щодо формування земельних відносин. Земельні перетворення в Україні - це справа складна, багатогранна, яка потребує детально продуманих кроків, консолідації зусиль вчених, економістів, фахівців різного профілю. Не таємниця, що земельна реформа покликана передусім відродити реального власника землі, здійснювалася дуже обережно аж до прийняття Указу Президента України від 03.12.1999 р. “Про невідкладні заходи щодо прискорення реформування аграрного сектора економіки”.

Проведення земельної реформи - це дуже складний та довготривалий процес і щоб реалізувати його успішно, прийти до очікуваних результатів, він повинен базуватися на глибокому продуктивному веденні необхідного комплексу землевпорядних робіт.

Важливу роль у здійсненні земельної реформи відіграє земельний кадастр.

Земельний кадастр, як відомо, ведеться з метою інформаційного забезпечення учасників земельних відносин при реалізації їхніх повноважень по володінню, користуванню і розпорядженню землею. У процесі формування цих відносин, обумовленого особливостями використання землі, розвитком науково-технічного прогресу та зміною соціальних факторів змінювались завдання, методи і технології земельного кадастру, а також область застосування його інформації. За всіх часів людство шукало найбільш оптимальні і найбільш опрацьовані способи ведення кадастру - на перший план виходили реальна або парцелярна системи; у кадастрі знаходили висвітлення переважно правові, облікові або оціночні дані. Тобто, перед суспільством завжди гостро стояла проблема відповідності кадастру сформо­ваним земельним відносинам, рівню розвитку продуктивних сил і науково-технічного прогресу, а також пошуку шляхів вдосконалення кадастрових процедур.

Актуальність дослідження: у нашій країні з початком земельних перетворень значення земельно-кадастрової інформації ще більш зросло, тому що в її об'єктивності стали зацікавлені не тільки державні органи і господарські структури, але і практично всі громадяни та юридичні особи, залучені до земельних відносин. Самі земельні відносини за останнє десятиліття зазнали принципових змін. У першу чергу, це зміна форми власності на землю, залучення її в ринковий оборот і введення земельного податку. При цьому кадастр, як інформаційна інфраструктура і ме­ханізм регулювання земельних відносин, стає все більш складним у порівнянні з кадастром попередніх десятиріч.

Об'єктом проектування виступає державний земельний кадастр Городищенської міської ради.

Мета проекту полягає в аналізі законодавчих та нормативно-правових актів, вивченні матеріалів щодо ведення ДЗК та його автоматизації в місті Городище та використанні геоінформаційних технологій.

1.ОСНОВИ ДЕРЖАВНОГО ЗЕМЕЛЬНОГО КАДАСТРУ

1.1. Поняття державного земельного кадастру

Ведення земельного кадастру зумовлене об'єктивними потребами суспільства в одержанні необхідних відомостей про землю як першоджерело матеріальних благ та об'єкт оподаткування.

Земельний кадастр, як система організаційно-управлінських дій і заходів - це сукупність конкурентних земельно-кадастрових заходів, дій робіт з реєстрації, обліку й оцінки земельних ділянок.

Таким чином, державний земельний кадастр в Україні - це єдина державна багаторівнева система земельно-кадастрових робіт та процедура визнання факту виникнення або припинення існування земельних ділянок як об'єктів права власності та права користування і їх оцінки, що містить сукупність необхідних даних і документів про правовий режим земельних ділянок, їх вартість і розподіл серед власників землі, землекористувачів, категорії земель, а також кількісні, якісні й оціночні характеристики земельних ділянок. У відповідності до статті 193 Земельного Кодексу України, державний земельний кадастр містить систему необхідних відомостей документів про правовий режиму земель, розподіл їх серед власників і користувачів, в тому числі фермерів, за категоріями, про якісну характеристику і народногосподарську цінність земель.

Відповідно до статті 14 Конституції України земля є особливим національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. З метою забезпечення раціонального використання і охорони земель чинний ЗК України покладає на органи державної влади та місцевого самоврядування обов'язки щодо ведення державного земельного кадастру. Тому в земельному праві державний земельний кадастр розглядається як одна з функцій державного і самоврядного управління у сфері раціонального використання та охорони земель, а також регулювання земельних відносин.

Основними призначеннями державного земельного кадастру є визнання факту виникнення або припинення існування земельної ділянки як об'єкта права власності та права користування і забезпечення інформацією органів державної влади та органів місцевого самоврядування, зацікавлених підприємств, установ і організацій, а також громадян з метою регулювання земельних відносин, раціонального використання та охорони земель, визначення розміру плати за землю і цінності земель у складі природних ресурсів та ресурсного потенціалу агропромислового комплексу, контролю за використанням і охороною земель, економічного та екологічного обґрунтування проектів землеустрою/

Відповідно до статті 193 ЗК України державний земельний кадастр має включати в себе систематизоване зведення документованих відомостей про місце розташування і правовий режим цих земельних ділянок, їх оцінку, класифікацію земель, кількісну та якісну характеристику, розподіл серед власників землі та землекористувачів. У державному земельному кадастрі міститься також інформація про суб'єктів права на земельні ділянки.

Суб'єктами земельно-кадастрових інформаційних правовідносин є центральні та місцеві органи державної влади та місцевого самоврядування, до компетенції яких належить визначення правових засад ведення державного земельного кадастру, проведення земельно-кадастрових робіт, збір і використання даних державного земельного кадастру для регулювання земельних відносин. Крім того, суб'єктами зазначених правовідносин є також фізичні та юридичні особи, які беруть участь у формуванні кадастрової інформації, її обробці і використанні.

Державний земельний кадастр є основою для інших відомчих і галузевих кадастрів та інформаційних систем.

Основними принципами ведення державного земельного кадастру є:

ь забезпечення повноти відомостей про всі земельні ділянки в межах України;

ь запровадження єдиної системи просторових координат та ідентифікації земельних ділянок;

ь запровадження єдиної системи земельно-кадастрової інформації та забезпечення її достовірності.

Державний земельний кадастр включає такі складові частини:

ь кадастрове зонування; кадастрові зйомки; бонітування ґрунтів, економічну оцінку земель; грошову оцінку земельних ділянок; державну реєстрацію земельних ділянок; облік кількості та якості земель.

За Статтею 195 ЗК України [2] визначено три основні завдання, які виконуються суб'єктами земельно-кадастрових інформаційних відносин у процесі одержання, використання, поширення та зберігання документованих відомостей про місце розташування та правовий режим цих ділянок, їх оцінку, класифікацію земель кількісну та якісну характеристику, розподіл серед власників землі та землекористувачів з метою регулювання земельних відносин, раціонального використання та охорони земель, визначення розміру плати за землю і цінності земель у складі природних ресурсів, контролю за використанням і охороною земель.

1.2 Об'єкт земельного кадастру

Об'єктом Державного земельного кадастру України є весь земельний фонд України:

ь землі сільськогосподарського призначення;

ь землі населених пунктів;

ь землі промисловості, транспорту, зв'язку, оборони та іншого призначення;

ь землі природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного та

ь історико-культурного призначення;

ь землі лісового фонду;

ь землі водного фонду;

ь землі запасу.

Згідно діючого земельного законодавства, а саме статті 196 «Про складові частини державного земельного кадастру» Земельного кодексу України та змісту державного кадастру видно, що його дані не є однорідними оскільки включають відомості про правовий, природний і господарський стан земель, тому він за своєю структурою включає такі складові частини:

ь кадастрове зонування;

ь кадастрові зйомки;

ь бонітування ґрунтів;

ь економічну оцінку земель;

ь грошову оцінку земельних ділянок;

ь державну реєстрацію земельних ділянок;

ь облік кількості та якості земель.

Кадастрові зйомки включають:

- кадастрову зйомку земельної ділянки;

- погодження меж земельної ділянки з суміжними власниками землі та землекористувачами;

- відновлення або встановлення меж земельної ділянки на місцевості;

- встановлення меж зон обтяжень і обмежень щодо використання земельної ділянки;

- виготовлення кадастрового плану.

Бонітування ґрунтів - це порівняльна оцінка якості ґрунтів за їх основними природними властивостями, які мають сталий характер і суттєво впливають на урожайність сільськогосподарських культур, вирощуваних у конкретних природо-кліматичних умовах.

Бонітування ґрунтів проводиться за 100-бальною шкалою для відповідних сільськогосподарських культур. Вищим балом оцінюються ґрунти, які мають найбільшу природну продуктивність.

Економічна оцінка земель - це оцінка землі як природного ресурсу і засобу виробництва у сільському і лісовому господарстві та просторового базису у суспільному виробництві за показниками, що характеризують продуктивність земель, ефективність їх використання за доходністю з одиниці площі.

Економічна оцінка земель різного цільового призначення проводиться для порівняльного аналізу їх ефективного використання. Дані економічної оцінки земель є основою грошової оцінки земельної ділянки різного цільового призначення. Економічна оцінка земель визначається за методикою затвердженою спеціально уповноваженим органом виконавчої влади з питань земельних ресурсів.

Облік кількості земель відображає відомості, які характеризують кожну земельну ділянку за площею та складом угідь.

Облік якості земель відображає відомості, які характеризують земельні угіддя за природними властивостями та набутими властивостями, що впливають на їх родючість, а також за ступенем забруднення ґрунтів.

Всі ці складові частини державного земельного кадастру мають різне застосування в загальній системі управління земельними ресурсами.

В статті 196 ЗК України визначено основні види земельно-кадастрової діяльності суб'єктів земельно-кадастрових правовідносин, спрямованої на створення відповідно до чинного законодавства України документованої кадастрової інформації.

До земельно-кадастрової документації належать кадастрові карти та плани (графічні і цифрові ), схеми, графіки, текстові та інші матеріали, що містять відомості про межі адміністративно-територіальних утворень, межі земельних ділянок власників землі і землекористувачів, у тому числі орендарів, правовий режим земель, що перебувають у власності, їх кількість, якість, народногосподарську цінність та продуктивність за власниками землі і землекористувачами, населеними пунктами, територіями сільських, селищних, міських, районних, обласних рад, Автономної Республіки Крим та України в цілому.

Державний реєстр земель складається з двох частин:

ь книги записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі із зазначенням кадастрових номерів земельних ділянок;

ь поземельної книги, яка містить відомості про земельну ділянку;

Державна реєстрація земельних ділянок - це система юридичних та технічних дій із закріплення прав власників землі та землекористувачів на земельні ділянки та нерухомість відповідно до чинного законодавства, на основі документів, що підтверджують ці права.

Право власності або право постійного користування землею посвідчується державними актами, форми яких затверджені постановою Верховної Ради України від 13 березня 1992 року. Вказані акти видаються і реєструються сільськими, селищними, міськими, районними радами.

1.3 Зміст державного земельного кадастру в населених пунктах

Важливою умовою проведення об'єктивної оцінки земель є ретельний облік природнокліматичних і екологічних факторів. Оціночний район це частина території області для якої характерна певна однорідність агрокліматичних, геоморфологічних, грунтово-меліоративних і природно-технологічних умов.

При оцінці земель населених пунктів головним являється встановлення однорідності території за її ренто-утворюючими факторами, які впливають на потенціальну прибутковість та інші соціально-економічні переваги від використання земель населених пунктів. З цією метою виділяють земельно-оціночні райони.

Земля на території міста є переважно просторовим операційним базисом для розміщення об'єктів будівництва, хоч не виключено її використання як і головного засобу виробництва для потреб ведення сільського і лісового господарства. Тому її раціональне використання суттєво впливає на економічний стан господарювання юридичних і фізичних осіб на території міста, що має важливе значення в умовах ринкової економіки. Особливої актуальності набуває земельно-кадастрова інформація на нинішньому етапі, у зв'язку із введенням і справлянням плати за землю у вигляді земельного податку та орендної плати.

Законом України "Про основи містобудування" передбачено створення містобудівного кадастру населених пунктів України, який міститиме систему даних про належність території до відповідних функціональних зон, їх сучасне і перспективне призначення, екологічну, інженерно-геологічну ситуації, стан забудови інженерного забезпечення, характеристику будинків і споруд на землях усіх форм власності і призначений для забезпечення в установленому порядку суб'єктів містобудування необхідною інформацією.

Міські землі - це територія, яка є базою для житлового, культурно-по-бутового, промислового та іншого будівництва, а також для розміщення шляхів сполучення. При цьому під територією міста розуміють всі землі, які знаходяться в рамках межі міста. Остання виконує дві функції: по-перше, вона є границею, яка відділяє землі міста від інших категорій земель, по-друге, виконує роль адміністративної границі міста, тобто виконує ті ж функції, що й межа району, області тощо.

Місто -- це великий населений пункт, який представляє собою певний, відмінний від села, тип соціально-економічної організації суспільства. Місту притаманна специфічна демографічна, професійна й організаційна структура. Поняття міста невіддільне від поняття територіального розподілу праці. Це, власне, і визначає виробничі функції міст у сфері промисловості, транспорту, обміну, а також створення послуг для прилеглих до міста територій.

Містобудівний кадастр - це автоматизована інформаційна система, яка містить дані про міські території, об'єкти міського середовища. Основне завдання містобудівного кадастру - накопичення, обробка і видача інформації для:

ь розробки генерального плану міста;

ь управління і перспективного планування розвитку міста та його окремих районів,

ь проектування об'єктів промислового і цивільного призначення на території міста;

ь експлуатації об'єктів міського господарства (включаючи інженерні мережі), визначення обсягів і строків їх реконструкції;

ь вдосконалення обліку та раціонального використання об'єктів нерухомості і природних ресурсів;

ь забезпечення вихідною інформацією галузевих автоматизованих систем;

ь виконання завдань земельної реформи, відведення земельних ділянок, землевпорядкування, охорони прав землекористувачів, орендарів і землевласників;

ь проведення природоохоронних заходів.

Землі, які фактично забудовані або призначені під забудову згідно з планом розвитку міста і використання його земель, надаються в користування (оренду) підприємствам, організаціям, відомствам, кооперативам і громадянам для громадського, індивідуального будівництва. Ці землі складають найважливішу частину міських земель. На них, по суті, розміщується саме місто, тобто житлові, адміністративні, промислові та інші будівлі і споруди.

Кожен із об'єктів містобудівного кадастру повинен характеризуватися реєстрами правового, метричного, технічного, вартісного, функціонального характеру, сукупність яких зосереджується у паспортах земельної ділянки, будівель і споруд кожного власника землі чи землекористувача, у паспортах об'єктів інженерно-транспортних мереж. Для територіальних зон міста паспорти не складаються, а відомості про них відображаються у вигляді картографічних матеріалів, на які наносяться межі і необхідні характеристики цих зон.

Первинним елементом містобудівною кадастру є земельні угіддя, тобто конкретна земельна ділянка, яка систематично використовується або придатна до використання для відповідних господарських потреб і відрізняється за природно-історичними ознаками.

З інформації містобудівного кадастру важливе значення мають дані грошової оцінки земель, будівель і споруд. Якщо оцінка будівель і споруд давно налагоджена і ведеться на належному рівні за їх балансовою вартістю, то оцінка міських земель ведеться порівняно недавно.

На теперішній час дані про власників землі, землекористувачів та їх площі зосереджені у відповідних звітних документах (форма 6-зем) та окремо на картографічних матеріалах. Для оперативного управління земельними ресурсами на території міста необхідне створення автоматизованої земельно-інформаційної системи (ЗІС), яка за допомогою комп'ютерної техніки поєднає всі дані в єдину базу даних для функціонування загальної інформаційної системи міста.

Щодо всіх земель міста, то у земельно-інформаційній системі повинні бути показники, що характеризують всі їхні види та особливості окремих видів. Загальними показниками у цій системі мають бути:

ь порядковий номер;

ь назва вулиці, площі;

ь номер земельної ділянки всередині забудованого кварталу;

ь власник землі, землекористувач;

ь підстава для передачі землі у власність та надання у користування;

ь обмеження у використанні земель (сервітути);

ь загальна площа земельної ділянки, га або м2;

ь дата і прізвище особи, яка засвідчила правильність запису в реєстрову книгу тощо.

Крім цих показників, кожна земельна ділянка має включати показники грошової оцінки (ціни) та ставки і розміри плати за землю.

Сучасні комп'ютерні технології дають можливість отримувати цифрові карти, незалежно від масштабу вихідних картографічних матеріалів. При формуванні цифрової карти території використовуються високоточні алгоритми шифрування, які забезпечують врахування можливої деформації та стику пластикових або паперових вихідних даних картографічних носіїв.

Якість цифрової карти забезпечується використанням растроскануючих технологій, в яких відсутній суб'єктивний чинник, пов'язаний з ергономічними характеристиками технічного забезпечення та з фізичними можливостями людини (як при роботі з дигітайзером)

Отримана цифрова карта є основою картографічного аспекту геоінфор-маційної системи (ГІС).

Для забезпечення обміну інформацією в умовах широкого розповсюдження різних ГІС, для створення і використання картографічної продукції в різних видах кадастрів необхідно домогтися стандартизації складу, структури, типів даних і формату їх подання незалежно від методів і технологічних особливостей одержання та обробки інформації для створення цифрової карти.

У зв'язку зі створенням державного містобудівного кадастру однією з основних проблем є розробка його структури змісту і систем класифікації й кодування кадастрової інформації.

Основною обліковою одиницею кадастру є ділянка землекористування з характеристиками, необхідними і достатніми для оцінки відповідного використання і прийняття рішення про перспективне освоєння, яке базується на комплексній оцінці елементів міської території

2. ІСНУЮЧИЙ СТАН ВЕДЕННЯ ДЕРЖАВНОГО ЗЕМЕЛЬНОГО КАДАСТРУ

2.1 Земельний фонд міста Городище

Місто Городище являється районним та промисловим центром Черкаської області і знаходиться на відстані 60 км від обласного центру м.Черкаси.

В населеному пункті міста Городище за даними міської ради налічується 14900 осіб. Площа населеного пункту складає 2470,07 га.

За матеріалами економічної оцінки земель, проведеної в 1988 році, територія, на якій розташовані населені пункти, відноситься до третього земельно-оціночного району.

Основною структурно-планувальною одиницею населених пунктів є квартали з одно- та двосторонньою забудовою та по периметру. Забудова одноповерхова, в основному, садибного типу.

Рельєф території населених пунктів - широкохвилястий, розчленований ярами і балками. Грунтові води залягають в населених пунктах, як правило, на глибині понад 6,0 метрів, а в пониженнях і в межах заплави річки Вільшанка - на глибині до 0,5 - 3,0 метра.

Ґрунтоутворюючі породи представлені лесами і лесовидними суглинками, делювіальними та алювіально-делювіальними відкладами. Небезпечні геологічні процеси на території населених пунктів проявляються у вигляді глибинної донної ерозії (яри).

Серед факторів ґрунтоутворення рослинність відіграє особливу роль. Поряд з мікроорганізмами, вона приймає участь в утворенні органічної частини ґрунту - гумусу. Внаслідок господарської діяльності людини, ділянки, вкриті лісом та рослинністю, були розорані під посіви сільськогосподарських культур.

На сьогоднішній день природна трав'яна рослинність збереглася на невеликих розораних ділянках схилів і днищ балок, де представлена дерев'янистою, кущовою і трав'янистою рослинністю.

В рослинному покриві сухих схилів балок переважають малоцінні трави такі як: осот безостий, тим'ян, цикорій дикий, звіробій і інші.

Рослинний покрив вологих днищ балок і заплав малих річок більш різноманітний. Тут розповсюджені овсяниця лучна, м'ята лугова, пирій повзучий, повелиця біла, конюшина рожева, біла, повзуча люцерна хмелевидна, кульбаба, щавель кінський, гусячі лапки і інші.

На перезволожених землях із деревних порід ростуть вільха, тополя, верба. В звичайних лісах на території району розповсюджені породи - дуб, клен гостролистий, ясен, сосна, липа, в'яз, акація біла, тополя і інші.

На болотах рослинність представлена злаково - осоковими, різнотравно-злаково-осоковими і рогозовими групуваннями, місцями з верболозом.

2.2 Складання карти ґрунтового покриву земель сільськогосподарського призначення

Для створення грунтової карти сільськогосподарських земель населених пунктів було використано матеріали грунтових обстежень прилеглих (суміжних) територій, топографічні карти та матеріали аерофотозйомки території сіл. Враховуючи рельєф поверхні території населених пунктів, встановлено межі еродованих та гідроморфних грунтів. Значна інформація отримана з фотопланів, що вміщують цілу низку дешифрувальних ознак / тон фотозображення, його щільність, залежно від вмісту гумусу, кремнезему, вологи, малюнок (структура) зображення, форма контура, тощо /. Комплекс фотозображень з аерофотоматеріалів, що характеризують оточуючу населених пунктів територію, на яку є грунтові карти, співставлено з фотопланами на територію населених пунктів. На основі цього співставлявся комплекс фотозображень на необслідуваних територіях з виявленням комплексів аналогічних тим, що спостерігалися на площах, вкритих грунтовою зйомкою.В такий спосіб виявлено спільні дешифрувальні ознаки та аналогічні комплекси фотозображень на обстежених і необстежених площах. Використовуючи інформацію про ґрунтовий покрив прилеглих (суміжних) територій, враховуючи відображений на топокартах рельєф та закономірність розповсюдження ґрунтів в залежності від природно-кліматичних умов, створено карту-гіпотезу, яку уточнено під час виїзду на місцевість.

Внаслідок проведених робіт на обслідувану територію населених пунктів складено номенклатурний список агровиробничих груп ґрунтів (табл. 1) в розрізі сільськогосподарських угідь. Шифри агровиробничих груп ґрунтів прийняті за загальнодержавним номенклатурним списком, затвердженим Міністерством сільського господарства України 12 липня 1976 року.

На території міста Городище виділено 27 агровиробничих груп ґрунтів та виходи порід.

Земельний фонд міста Городище

№

Категорія земель

Площа, га

%

1

Сільськогосподарські землі

1708,1

63,5

2

Забудовані землі

777,39

28,9

3

Ліси та інші лісо вкриті площі

88,77

3,3

4

Води

56,49

2,1

5

Під виробничими дворами і шляхами

51,11

1,9

6

Заболочені землі

5,38

0,2

7

Відкриті землі без рослинного покриву або з незначним рослинним покривом

2,69

0,1

Всього

2689,92

100

Графічно структуру земельного фонду м. Городище розглянемо на основі діаграми

Структура земельного фонду м. Городище

Отже на основі діаграми 2.2 видно,що в структурі земельного фонду

м. Городище найбільш питому вагу займають сільськогосподарські землі і становлять 63.5 %. Також значну частину займають забудовані землі 28.9%.

На основі таблиці 2.3 розглянемо основних землекористувачів міста Городище.

Землекористувачі міста Городище

№ п/п

Вид використання

Площа, га

%

1

Колективні сільськогосподарські підприємства

223,26

8,3

2

Землі, які надано громадянам у власність і користав.

1406,83

52,3

3

Заклади культури, освіти, торгівлі,громадські організації

94,15

3,5

4

Промислові та інші підприємства

228,64

8,5

5

Землі транспорту і зв'язку

107,60

4

6

Землі установ, оборони, навчальних закладів

5,38

0,2

7

Землі історико-культурного призначення

51,11

1,9

8

Землі лісгоспів

29,59

1,1

9

Землі запасу та землі не надані у власність ( землі загального користування)

543,36

20,2

10

Всього

2689,92

100

Отже, проаналізувавши дані таблиці можна сказати, що найбільш питому вагу серед землекористувачів міста Городище займають громадяни яким надано землі у власність та користування, а саме 1406.83 га або 52,3%.

2.3 Структура землекористувачів м. Городище

2.1.1 Природно-кліматичні та ґрунтові умови

Клімат Городищенського району помірно континентальний. Середньорічна температура повітря +7С. Абсолютний мінімум температури повітря становить - 30С, максимум +40С. Самі високі температури бувають у липні, серпні, самі низькі - в січні, лютому.

Вегетаційний період триває 200 - 205 днів. Сума активних температур за період з середньо добовою температурою вище 10С становить 2600 - 2660С. Середня протяжність без морозного періоду - 165 днів. Ранні осінні заморозки спостерігаються у вересні, останні весняні - до половини травня.

Кількість опадів за місяцями розподіляється нерівномірно. Основна кількість опадів випадає в теплий період року (310 - 320 мм.). В літній період, особливо в червні - липні, опади випадають у вигляді злив, іноді з градом, що обумовлює інтенсивну ерозію ґрунтів, а також вилягання і загибель посівів.

Зими, як правило, теплі, але в окремі роки бувають і холодними. Стійкий сніговий покрив зберігається протягом 90 днів. Середня глибина промерзання ґрунту 57 см., максимальна - 150см. Середня товщина снігового покриву рівна 12 - 16 см. Пануючі вітри району зимою західні і північно-західні, весною - східні і південно-східні. Днів з сильними вітрами (більше 15м/с) - в середньому 20 за рік. Частіше всього такі вітри спостерігаються в холодний період року. Середня кількість днів з атмосферною засухою і суховіями за теплий період року - 35, в тому числі днів з слабкою засухою - 26, з середньою і інтенсивною - 9. Кліматичні умови сприятливі для вирощування с/г культур та багаторічних насаджень.

2.2 Земельно-оціночна структуризація території

2.2.1 Виділення оціночних районів

Процес рентоутворення в межах населених пунктах відбувається, як правило, на достатньо обширній та внутрішньо неоднорідній території. Головним при земельно-оціночній структуризації було встановлення відносної однорідності території за рентоутворюючими факторами, котрі впливають на потенційну прибутковість та інші соціально-економічні переваги від використання земель населеного пункту. Дотримання цього принципу гарантувало врахування рентоутворюючої природи окремих елементів території на різних ієрархічних рівнях: від населеного пункту в цілому до земельної ділянки.

Нормативна грошова оцінка населених пунктів передбачає визначення ступеня територіальної неоднорідності функціонально-планувальних, соціально-економічних, екологічних, транспортних, інженерних та інших умов функціонування сільської території, що в кінцевому результаті визначає якість території окремих частин села. Для проведення пофакторної оцінки якості земель населених пунктів здійснена земельно-оціночна структуризація території - виділення земельно-оціночних одиниць - оціночних районів - функціонально однорідних планувальних одиниць, в межах яких у подальшому здійснено збір, обробка та розрахунок окремих коефіцієнтів якості території. Після аналізу існуючої ситуації в населених пунктах на основі вивчення та аналізу картографічних і грунтових матеріалів, а також натурного обстеження території в місті Городище виділено 59 оціночних районів. Опис меж оціночних районів та основні їх характеристики наводяться в табл. 2.4.

Земельно-оціночна структуризація території м. Городище

Оціночні райони

Зовнішні межі району

Площа,

га

1

Вул. Українська-вул. Миру - вул. Мічуріна- вул. Кірова - вул.Косовського

52,1

2

Вул.Гагаріна - вул..Миру - ринок - військомат - санстанція - вул.Героїв Чорнобиля - залізниця

28,4

3

Вул. Гагаріна - вул.Желябова - вул.Мічуріна - вул. Миру

28,6

4

Вул. Кірова - вул. Мічуріна - вул.Желябова - вул. Котовського

34,3

5

Вул. Косовського - вул.Желябова - вул. 1 Травня

45,5

6

р. Вільшанка - вул.Об'їздна - вул. Героїв Чорнобиля -південна частина центрального району

43,1

7

вул.Желябова - землі державної власності - землі приватної власності

41,8

8

Вул. Кошового - вул.1 -Травня - вул. Желябова - вул. Котовського - землі приватної власності

72,5

9

Вул.Котляревського - вул.1 -Травня - вул. Кошового

26,5

10

Вул..Островського - вул.Котляревського - вул. Кошового - землі прив. власн.

64,0

11

Вул.1 -Травня - вул.Котляревського - вул.Островського- землі державної власності - болото

54,5

12

Фермерське г-во - землі приватної власності -фермерське г-во-землі загального користування

40,6

13

Вул.Симиренка - зелі Мліївської с/ради - вул.1-Травня - землі загального користування - межа c.Набоків

25,5

14

Землі Мліївської с/ради-вул. 1-го Травня - західна частина 15 району - східна частина 11,12 районів

30,2

15

Вул.1-гоТравня -землі Мліївської с/ради - землі державної власності

99,1

16

Вул.1-го Травня - землі загального користування

10,5

17

Землі загального користування - землі державної власності - фермерське г-во - межа 18 району

23,2

18

Межа 17 району - фермерське г-во - межа 21району - межа 19 району

20,7

19

Вул.1-го Травня - землі загального користування

28,1

20

ТСОУ - вул.1Травня - південна частина 19 району - землі загального користування - межа 22 району

26,1

21

Межа 18 району - фермерське г-во - землі державної власності - межі 23, 21, 19

44,9

22

р. Вільшанка - вул.Миру - східна частина центрального району - вул.1-го Травня

32,4

23

Землі загального користування - р.Вільшанка - південно-східна частина 18 району

30,2

24

Вул.Франка - р. Вільшанка - землі державної власності

30,7

25

Вул.Миру - р. Вільшанка - вул.Франка - землі державної власності - кладовище

44,1

26

вул.Об'їздна - р.Вільшанка - вул.Миру - землі державної власності

36,1

Продовження таблиці 2.4

Оці-ночні райони

Зовнішні межі району

Площа, га

27

Хутір Чуїха (р. Вільшанка - землі держ. власності - вул.Панфілова - струмок)

17,2

28

Хутір Чуїха (струмок- землі державної власності - землі приватної власності)

33,4

29

р. Вільшанка- вул.Об'їздна - землі приватної власності - землі державної власності - р. Вільшанка)

62,7

30

Вул.Доватора - вул.Петровського - вул.Об'їздна - вул. Чапаєва - вул. К. Маркса

52,1

31

Одеська залізниця - вул. К.Маркса - вул.Петровського - вул.Доватора

28,7

32

Одеська залізниця- вул.Доватора - вул. Тельмана - вул. Маресьєва

39,7

33

Вул.Тельмана - вул.Доватора - вул.Маяковського- канал-пер.Чапаєва-став - вул. Індустріальна

63,1

34

Вул.Чапаєва - вул. Об'їздна - р.ВІльшанка - західна частина 35 району - вул..Маяковського

70,5

35

Канал - р. Вільшанка - канал- вул.Чапаєва - пер. Чапаєва - східна частина 33,34 районів

85,6

36

р. Вільшанка - землі загального користування - вул..Артемівського - ДЛФ - межа хутора Шилівщина

54,4

37

Хутір Шилівщина

41,7

38

Хутір Чуїха (струмок - землі загального користування - землі державної власності)

49,8

39

Хутір Чуїха (землі державної власності- північна частина 38 району)

27,9

40

Відокремлені квартали міста біля господарського двору

20,1

41

Хутір Чуїха (землі державної власності - ДЛФ)

26,9

42

Хутір Попівка

15,5

43

Хутір Покасеве

44,4

44

Хутір Покасеве (ДЛФ-межа 43 району-ДЛФ- землі загального користування- канал- р.Вільшанка-вул.Щорса)

35,5

45

Гребля - вул.Чапаєва - канал - р. Вільшанка

86,1

46

р. Вільшанка - канал - землі державної власності- землі Дирдинської с/ради

44,5

47

Одеська залізниця - ставок- гребля- вул.Індустріальна - гребля - землі Дирдинської

75,4

48

Одеська залізниця- вул. Маресьєва - вул. Тельмана - церква - гребля

49,3

49

Землі Дирдинської с/ради -АЗС Панасенко- РШРБД - проїзд - Одеська залізниця

56,9

50

Вул.Чехова - класний шлях(Шпола-Київ) - землі Дирдинської с/ради

33,6

51

Вул.Чехова - землі Дирдинської с/ради - став - болото - класний шлях (Шпола-Київ)

35,5

52

Одеська залізниця - болото - озеро - став - вул. Осипенка - землі приватної власності - вул.Пугачова

52,4

53

Тов”Дніпроінвест”- житлова забудова - вул.Пугачова - МДБО - землі прив.власності

29,67

54

Одеська залізниця - між рай. магаз. склад - ПП “Томіленко” - землі приватної власності - ТОВ “Грейтлі”

78,6

55

Одеська залізниця - піщаний кар'єр - землі приватної власності

11,1

56

Одеська залізниця - землі приватної власності - вул.Гагаріна

34,1

57

Район Чубівка (Одеська залізниця - Валявська с/рада - вул.Шишкіна - вул.Шкільна)

49,7

58

Район Чубівка ( вул.Шкільна - вул.О.Вишні - став - землі приватної власності .

37,3

59

Район Чубівка ( вул.О.Вишні - пер.Малий - вул.Степна - землі державної власності)

13,0

2.2.2 Встановлення меж економіко-планувальних зон та визначення коефіцієнта місце розташування земельної ділянки (Км2)

Для встановлення економіко-планувальних зон населених пунктів був застосований експертний метод оцінки оціночних районів, який полягає в наступному:

ь Заповнено анкету експертної оцінки, яка включає 20 факторів для міста Городище, що можуть вплинути на величину комплексного індексу цінності району Іі ( див. табл. 2.5).

ь Оцінка окремого фактору для міста Городище встановлювалась за 10-бальною шкалою, при цьому балом «10» оцінювалось найкраще значення фактору, а балом «1» - його відсутність, або найгірше значення.

ь Визначена сума балів оцінки факторів.

ь Визначено середній бал по кожному району та середньозважений бал для населеного пункту.

ь Вирахувано комплексний індекс цінності для окремого оціночного району, як частка від ділення середнього балу по району та середньозваженого балу по селу. Наступною стадією виконання нормативної грошової оцінки земель є економіко-планувальне зонування території населених пунктів - об'єднання оціночних районів у економіко-планувальні зони. Здійснено це з метою узагальнення результатів оцінки окремої території, окремих оціночних районів та виділення однотипних за споживчими якостями і функціональним використанням зон. При об'єднанні оціночних районів у економіко-планувальні зони враховувалась дія трьох факторів:

ь Суміжність районів.

ь Переважно однотипне функціональне використання.

ь Близькість значення індексу Іі (величина індексу окремих оціночних районів не повинна відрізнятися більше ніж на 25%

Враховуючи ці фактори, оціночні райони по м. Городище об'єднані у 33 економіко-планувальні зони, Значення зонального коефіцієнта Км2 для окремої економіко-планувальної зони визначено як середньозважене ( за часткою площі районів ) індексів Іі оціночних районів, які входять до цієї зони (табл. 2.6).

Значення коефіцієнта Км 2 для м. Городище

Економіко планувальні зони

Оціночні райони

Площа, га

Iі

Км2

1

1

52,1

1,34

1,34

2

3

28,6

1,26

1,26

4

34,3

1,27

5

45,5

1,27

22

32,4

1,24

3

32

39,7

1,25

1,26

48

49,3

1,26

4

2

28,4

1,19

1,20

6

43,1

1,20

5

25

44,1

1,16

1,16

26

36,1

1,16

6

30

52,1

1,13

1,14

31

28,7

1,14

33

63,1

1,15

47

75,4

1,14

7

7

41,8

1,12

1,12

8

72,5

1,12

20

26,1

1,13

23

30,2

1,10

56

34,1

1,14

8

24

30,7

1,07

1,07

9

34

70,5

1,07

1,07

10

52

52,4

1,07

1,07

53

29,67

1,07

11

9

26,5

1,07

1,06

19

28,1

1,04

12

29

62,7

1,03

1,03

13

54

78,6

1,01

1,02

55

11,1

1,04

Економіко планувальні зони

Оціночні райони

Площа, га

Iі

Км2

49

56,9

1,00

14

50

33,6

1,02

1,01

51

35,5

1,01

15

35

85,6

0,99

0,99

16

10

64,0

0,99

0,99

11

54,5

0,98

17

18

20,7

0,98

0,96

21

44,9

0,95

18

16

10,5

0,95

0,95

19

36

54,4

0,86

0,89

45

86,1

0,91

20

27

17,2

0,86

0,87

28

33,4

0,88

21

17

23,2

0,85

0,85

22

46

44,5

0,84

0,84

23

40

20,1

0,82

0,82

24

57

49,7

0,81

0,81

25

12

40,6

0,81

0,81

14

30,2

0,78

15

99,1

0,82

26

38

49,8

0,75

0,75

39

27,9

0,75

27

58

37,3

0,75

0,75

28

37

41,7

0,75

0,75

44

35,5

0,75

29

42

15,5

0,75

0,75

30

13

25,5

0,75

0,75

31

43

44,4

0,75

0,75

32

59

13,0

0,75

0,75

33

41

26,9

0,75

0,75
2.3 Стан ведення державного земельного кадастру
Протягом останніх років багато зроблено для створення й розвитку системи кадастрів природних ресурсів. Верховна Рада прийняла спеціальні закони про землю, води, ліси, надра, які передбачають ведення земельного, водного, лісового кадастрів і кадастру родовищ корисних копалин. Кадастри природних ресурсів повинні відповідати вимогам народного господарства. Єдність економіки народного господарства - чинник, який дозволяє забезпечити єдність системи кадастрів природних ресурсів. Кадастрам природних ресурсів притаманні як загальні риси, характерні для всієї системи народногосподарського обліку, так і низка особливостей, зумовлених специфікою об'єктів кадастру.
Практичне ведення державного земельного кадастру здійснюється у відповідності до "Положення про порядок ведення державного земельного кадастру" [8] затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №15 від 12 січня 1993 р. з внесеним постановою Кабінету Міністрів України від ЗО січня 1997 р. №99 доповненням його структури ще однією складовою - "грошова оцінка земель". Організацію ведення державного земельного кадастру покладено на державні органи земельних ресурсів. Практично цю роботу здійснюють Державний комітет України по земельних ресурсах, обласні управління земельних ресурсів, районні відділи земельних ресурсів, відділи (управління) міст, землевпорядники селищних та сільських рад, об'єднаних в єдину систему державних органів земельних ресурсів. Вирішення любих землевпорядних робіт щодо прогнозування використання земель і перспективного розвитку міст можливе лише при наявності необхідної вихідної інформації про сучасний правовий, природний та господарський стан земель.
Вивчення земельного фонду населених пунктів здійснюється на постійній основі за єдиною державною системою шляхом проведення топографо-геодезичних зйомок і картографічних робіт, геоботанічних, ґрунтових, містобудівних та інших обстежень і розвідувань, обліком кількості і якості земель, бонітування, економічної і грошової оцінки земель, зонування території населених пунктів, реєстрацію прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки з врахуванням об'єктів нерухомості, які на них розташовані.
Державний земельний кадастр повинен забезпечити вивчення земельного фонду всіх населених пунктів - сіл, селищ міського типу і міст з метою задоволення різноманітних запитів населення, яке там проживає. Варто нагадати, що земля в населених пунктах виступає в основному просторовим операційним базисом і тільки відповідна її частина використовується як головний засіб виробництва для ведення особистого підсобного господарства, садівництва, городництва і тваринництва.
Важливою особливістю цих робіт було проведення великомасштабних зйомок в містах, проведення детального обміру та визначенню розмірів землекористувань, реєстрація землекористувань. По матеріалах інвентаризації розроблялись проекти впорядкування виявлених лишків землекористувань, а також розробляють пропозиції використання самовільно зайнятих земель які, як правило, вилучались і зводились в масиви для організації раціонального їх використання, а невеликі за розміром ділянки перерозподілялись з метою надання маломірних земельних ділянок (до 0,06 га) в тимчасове використання сім'ям, які потребували соціального захисту. Основним недоліком згаданих робіт є те, що землекористувачам не видавались на руки документи на право користування земельними ділянками.
Такий підхід ускладнював процес контролю за використанням земель у містах, а здійснення поточного внесення змін в реєстрацію землекористувачів повністю покладався на добросовісність чиновників житлово-комунальних служб, які питання регулювання земельних відносин, здійснення контролю за використанням земель та ведення реєстрації землекористувань відносили до другорядних справ. В результаті матеріали первинної реєстрації землекористувань через 5-10 років не відповідали фактичному стану.
За роки проведення земельної реформи кількість власників землі та землекористувачів по Україні зросла від 0.8 млн. до 23 млн..
Перед органами виконавчої влади місцевого самоврядування постало питання організації повного кількісного обліку земель по власниках і користувачах з метою справляння плати за землю, яка в останній період повністю поступає в місцеві бюджети. Крім того, у зв'язку з створенням ринку землі, в містах зокрема, земель несільськогосподарського призначення, для зайняття підприємницькою діяльністю у законодавчої влади виникла зацікавленість та необхідність у земельно-кадастровій інформації на весь земельний фонд населеного пункту. Аналогічна зацікавленість у кадастровій інформації виникає у власників і користувачів земельних ділянок, а також потенційних інвесторів. Тому першочергова увага приділяється детальній інформації на рівні конкретних земельних ділянок. По суті земельно-кадастрова інформація повинна задовольняти не тільки державні і суспільні потреби в цілому, а й відповідні потреби окремих осіб, зокрема, фактичних, а також потенційних власників і користувачів земельних ділянок, інвесторів тощо.
Аналіз стану ведення земельного кадастру в населених пунктах показує, що цим землям не приділяється належної уваги.

2.3.1 Облік кількості і якості земель

З прийняттям у 2001 р. Земельного кодексу України державний земельний кадастр відіграє важливу роль у реформуванні земельних відносин. Однією з його складових частин є облік кількості та якості земель.

Облік земель слід розглядати, як державний захід щодо накопичення, систематизації й аналізу всебічних відомостей про кількість, розміщення, господарське використання земельних ресурсів та їх природний стан.

Основне завдання обліку кількості земель полягає в тому, щоб дати характеристику кожній земельній ділянці, землеволодінню і землекористуванню щодо їх розмірів, складу угідь, їх підвидів відповідно до прийнятої класифікації.

Облік кількості земель забезпечується проведенням кадастрових зйомок. Основним чинником, що визначає всі параметри кадастрових зйомок є вимоги до точності та детальності відображення земельно-облікових одиниць, які зумовлені зростанням ролі землі в ринковій економіці, особливо при оподаткуванні її власників і землекористувачів та при купівлі-продажу землі. Ці вимоги, у свою чергу, визначаються цільовим призначенням, якістю і максимальними можливостями відображення на плані земельно-облікових одиниць та інформації. Облік кількості земель відображає відомості, які характеризують кожну земельну ділянку за площею та складом угідь. Згідно з Положенням про порядок ведення державного земельного кадастру, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12 січня 1993 р. № 15, облік кількості земель ведеться за власниками землі й землекористувачами, у тому числі орендарями.

Облік якості земель відображає відомості, які характеризують земельні угіддя за природними та набутими властивостями, що впливають на їх родючість, а також за ступенем забруднення ґрунтів.

Кадастровий облік ведеться шляхом надання кадастрового номеру земельній ділянці, що реєструється в Державному реєстрі земель.

Кадастровий номер - це унікальний номер на всій території України, який присвоюється земельній ділянці при її формуванні і зберігається весь час її існування.

На базовому рівні кадастровий облік земельних ділянок, що перебувають у власності або користуванні громадян і юридичних осіб ведеться відповідно державним органом земельних ресурсів району (міста обласного значення) та міст Києва і Севастополя в межах території відповідної адміністративно-територіальної одиниці (села. селища, міста, району).

На регіональному рівні кадастровий облік земельних ділянок ведеться відповідно державним органом земельних ресурсів Автономної Республіки Крим та області по об'єктах земельної власності, що перебувають в управлінні уряду Автономної Республіки Крим та обласних державних адміністрацій.

В місті Городище облік ведеться на базовому рівні. Всі дані про земельні ділянки подаються в обласне головне управління земельних ресурсів. Кожен рік подається звітність у формі 6-зем. в яку вносяться зміни щодо права власності або зміни площ земельних ділянок. На даному етапі облік якості земель не проводиться так як всі дані бонітування ґрунтів є застарілими, ще проводились в 80-х роках минулого століття. Як завжди не вистачає коштів.

Дані про кількісний та якісний стан і оцінку земель заносяться до земельно-кадастрової книги міста Городище.

2.3.2 Стан земельно оціночних робіт

Всі форми власність на землю та розвиток ринку землі, потребують чіткого економічного механізму регулювання земельних відносин, обов`язковим елементом якого є оцінка землі.

В населених пунктах, в тому числі в містах, співіснують два напрямки оцінки земель: нормативна грошова оцінка, яка здійснюється в рамках розрахункового ціноутворення на підставі уявлень про характер оптимального використання земель, та експертна грошова оцінка, яка базується на ринкових принципах. Застосування тієї чи іншої оцінки регламентовано нормативними документами та чинним законодавством:

ь Земельним кодексом України введеним 18.12.90 в редакції від 13.03.92 із змінами від 26.12.92;

ь Законом України "Про плату за землю" від 03.07.93 та із змінами див;

ь Указом Президента "Про приватизацію та оренду земельних ділянок несільськогосподарського призначення для здійснення підприємницької діяльності" від 12.07.95;

ь Указом Президента "Про приватизацію об`єктів незавершеного будівництва" від 14.10.93 із змінами від 02.06.95 і 12.05.96;

ь Постановою КМ України від 23.03.95 № 213 "Про Методику грошової оцінки земель сільськогосподарського призначення та населених пунктів";

ь Наказом Держкомзему, Мінсільгосппроду, Держкоммісто-будування, УААН від 15.04.97 "Про внесення змін та доповнень до розділу 3 Порядку грошової оцінки земель сільськогосподарського призначення та населених пунктів"[13];

ь Наказом Держкомзему від 12.11.98 №118 «Про затвердження Методичних рекомендацій з експертної оцінки земель”»

ь Наказом Держкомзему від 11.02.97 №39 із змінами від 30.10.97 №108 «Положення про здійснення державної землевпорядної експертизи».

Законодавчі акти про плату за землю орієнтовані на нормативну грошову оцінку земель, як основу економічного регулювання земельних відносин при оподаткуванні та укладанні правових угод. Вона провадиться при передачі землі у власність, спадщину, під заставу, при даруванні, купівлі-продажу земельної ділянки та права оренди, визначені ставок земельного податку та розміру внеску до статутних фондів спільних підприємств, акціонерних товариств, об`єднань, кооперативів. На сьогодні грошова оцінка має розвинуту нормативно-правову базу, яка визначає сферу її застосування, методику та процедуру оцінки.

У складі державного земельного кадастру особливе місце займають відомості щодо оцінки землі, актуальність якої зростає за умов переходу до ринкової економіки. Адже земля в ринковій економіці розглядається, як один з основних елементів, за допомогою якого держава може створювати матеріальні цінності. Вона є основним природнім ресурсом, який вже існував до нас і не може створюватися людиною, натомість, цільове використання землі може бути змінене з метою більш ефективного використання згідно чинного законодавства.

Відповідно до статті 2 Закону України "Про плату за землю" використання землі в Україні є платним. Плата за землю справляється у вигляді земельного податку або орендної плати, які визначаються залежно від нормативної грошової оцінки земель. Нормативна грошова оцінка земель, в тому числі, земель населених пунктів, проводиться Державним комітетом України по земельних ресурсах за методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України і застосовується при визначенні ставок земельного податку, орендної плати, для економічного регулювання земельних відносин, а також при укладанні цивільно-правових угод, передбачених законодавством України. На основі цього є підстави вважати, що грошова вартість землі займає головне місце в процесі економічного регулювання земельних відносин. Адже саме на її основі визначаються надходження платежів до бюджету та розміри компенсації власникам сільськогосподарських земель. Визначення реальної, справедливої ціни залежить від багатьох факторів, в першу чергу від місця розміщення в загальній системі розселення, природно-фізичних властивостей земельної ділянки, цільового призначення, а також форми власності.

Страница:


Подобные документы

Работы в архивах красиво оформлены согласно требованиям ВУЗов и содержат рисунки, диаграммы, формулы и т.д.
PPT, PPTX и PDF-файлы представлены только в архивах.
Рекомендуем скачать работу.

© 2000 — 2023, ООО «Олбест» Все права защищены